Любов Вакуленко: Правдивий вірш.
Три місяці прожила під обстрілами, там наші воїни і цівільні гинуть щодня. Прийшлося евакуюватися.Лінія фронту тепер від нас за 50 кілометрів. А тут чоловіки пиячать і розважаються. Якої допомои можна від них чекати?..
Любов Вакуленко: Та думала, що не переживу. Не знаю, де сили бралися. Та всьому є межа, прийшлося евакуюватися в чому були. Не дай Боже нікому переживати такі жахіття.
Любов Вакуленко: Так, Катю, смерть нас шукає наполегливо, жорстоко і безжалісно. Прийшлося втікати від неї. Та дуже сумно за своєю понівеченою домівкою, боляче за своє розбите село, за тих людей, що там залишилися...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Скільки болю в кожному рядку. 
