Любов Вакуленко: В моєму селі лінується тільки молодь. Вони хочуть отримати все і нічого не робити, це дійсно так і є. Але моє покоління наполегливо і з останніх сил щороку обробляє землю, та все марно. Земля вже нічого не хоче родити. В селі немає води. На запоріжжі дощів влітку майже немає. Дров для опалення немає, бо повирубували вже майже всі лісопосадки. Пенсіонери живуть в хаті, де взимку +10 більше не буває. А керівництво села побудували фонтан в центрі та й відмили собі грошенята, придбали дорогі автомобілі. Люди вмирають по декілька чоловік в день - і старі і молоді теж. Серце стискається від того, що бачу навкруги.
Любов Вакуленко:
Вечер морозный с холодом чувств не сравнится.
Женские слезы высохнут пусть до весны.
Пусть отпускает душа то, что не повторится.
Новые чувства пророчат пусть вещие сны.
Любов Вакуленко: Який несподіваний висновок!
Хоча в цьому є дуже серйозна правда - не можна тримати в собі емоції. Невиплеснуті назовні вони отруюють наш організм і вкорочують життя.
30.01.2022 - 08:26
Щиро дякую, Любочко, за такий обгрунтований коментар! Гарного Вам настрою, міцного здоров"я і довгого віку! Дуже Вам рада!
Любов Вакуленко:
Хоч юність неможливо повертати,
Не варто за минулим жалкувати.
Сьогодні - самей той час для любові.
Кохайте зараз! Й завжди будете здорові!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Будемо здорові - обов\"язково подолаємо.
Щиро дякую, Любочко, за такий обгрунтований коментар! Гарного Вам настрою, міцного здоров"я і довгого віку! Дуже Вам рада!
