| Сторінки (7/671): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Моя подруго, електронна,
Ми знов з тобою тільки вдвох.
Погоджуєшся, безборонно
Вислухувати кожен «ох».
А я і радий! Ти єдина,
Кому я вірю, як собі.
Так! Ти – комп’ютер. Ти – машина.
Та тільки лиш одній тобі,
Відкрию рани свого серця,
Повірю всі свої жалі…
Ти примхи мої приймеш, стерпиш
І не розсієш по землі,
Немов сміття. А добрі люди
Так люблять з когось глузувать,
Аби попався їм у зуби.
Чого ж тоді і дивувать?
Та все ж, - нехай собі сміються!
А ми з тобою заодно:
Працюєш ти, як сльози ллються,
Чи щастя сяє у вікно.
Працюєш ти разом зі мною.
Ти – як продовження душі.
Чи розважаєш мене грою,
Чи разом пишемо вірші,
Чи плачемо вночі над ними,
А вдень, читаючи, - рвемо!
В потрібну мить немає рими,
А трохи далі – ми спимо.
Отак злітають наші днини,
Складаючись в терпкі літа.
А по – над нами, по – над ними,
Любові зірка золота
Невтомно, по – при горе, - сяє!
На всю життєву синяву!
Тобі одній я довіряю
Все, чим втішаюсь та живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Ой, не тьохкай, соловейку,
В лузі на калині.
Не рви серце, моя пташко,
Плачуть очі сині!
Плачуть очі, плачуть сині,
Тай не просихають…
Мають всі подруги пару
Хлопці їх кохають.
Маю стан стрункий, дівочий,
Маю гарне личко,
Та чомусь до мене хлопці
Не підходять близько.
Не підходять, не жартують,
Не ведуть до дому.
Хіба я вже непотрібна
Нікому – нікому?!
Ой, у лузі, над річкою,
Всихає калина.
Щодня плаче, та журиться
Молода дівчина.
Не втішає дівчиноньку
Тай матуся рідна.
Бо дівчина – сиротина,
Хоч гарна, та бідна.
Якщо хтось і приголубить,
Пограється, й кине!
І ніхто не пожаліє
Серце лебедине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
ХАЙ Я ТРЕТІЙ!
Потроху літа час спливає.
Вже й середина відійшла.
А я по світу не літаю,
Бо вже не маю два крила!
В житті моїм така напруга,
Що й вихід не знаходжу я:
Є серцю дорога подруга,
Та ця подруга не моя!
Можливо, я навіки «третій»,
Можливо, краще б не любив!
Та ким би дорожив до смерті,
Ким би я дихав, ким би жив?!
Вона одна на білім світі,
Про кого думи всі мої.
Для неї мої весни в цвіті,
Для неї плачуть солов’ї.
У кожнім моїм щирім слові,
У кожнім рухові душі,
Звучить мелодія любові,
Для неї всі мої вірші.
Очей проміння, смутком стерті,
Ще звіддаля, однак, ловлю…
І хай я третій! Хай я третій!
Хоч в безнадії, та люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2014
Совпадение? Возможно!
Только всё же, только всё ж,
Суеверным стал я точно!
И идёт по телу дрожь.
Снова чёрный понедельник!
Вновь разлуки долгой ночь
И терпеть её теченье
будет снова мне невмочь!
Будут длиться дни за днями,
как резины длинный шнур,
Будет вид, что между нами
не проскальзывал амур.
Только это для секрета,
чтоб не сделал кто – то зла…
Только больно в сердце этом.
В нём торчит его стрела!
Буду жить я со стрелою,
всем законам вопреки,
Буду бредить лишь тобою,
буду снова у реки
Наводить мосты из радуг,
из стихов вязать плоты,
Чтоб ко мне вернулась радость,
чтоб скорей вернулась ты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511704
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2014
«Мне грустно на тебя глядеть!
Какая боль! Какая жалость!
Знать, только ивовая медь
Нам в сентябре с тобой досталась!..»
С. А. Есенин.
Вот – вот придёт макушка лета.
Опять душа моя болит.
Хоть говорить тебе об этом
Практичный разум не велит.
Да! Лето будет без тебя…
Достанется мне только осень.
Под грустный шелест сентября
Мне в счастье верится не очень.
Опять все дни наедине
С глухой тоской, с бессонной ночью,
С бездонной пропастью в окне
И боли непомерной злостью.
Всё возвращается опять,
Как и в прошедшем, - жутком лете.
Когда не рад был, что встречал
Грядущий день, что жил на свете!
Тебя нисколько не корю
В причинах наших расставаний.
Ты, - не причём! Я сам горю!
Я сам причина всех страданий!
Сам виноват, что полюбил
И не могу освободиться!
Нет у меня на это сил.
И сердце это – словно птица, -
Которой буря два крыла,
Жестоким вихрем изломала…
Да! Ты сегодня здесь была.
Но, - Боже Мой! – как это мало!
Мельком лишь только поглядеть,
И всё.… На сердце – боль и жалость!
Макушка лета! А мне – медь
Прошедшей осени досталась!
21 июня 2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511460
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2014
Жизнь идёт. Былое отмирает.
В памяти, на некоторый час,
Острой болью грузно оседает,
Чтоб потом не беспокоить нас.
Груз утрат, всегда невосполнимых,
Непосильно сквозь года тащить.
Даже потеряв своих любимых,
Надо дальше, надо дальше жить.
И хотя нам кажется нелепым
Жизнь без тех, кого уж рядом нет,
В новом дне всё также солнце светит,
Дождь идёт или кружится снег.
И опять крылатые рассветы
Новыми надеждами влекут,
И дороги, как большие реки,
К незнакомым городам текут.
Пробираясь по судьбы дорогам,
Новое встречая и любя,
Берегу утерянное прошлое,
Сберегаю в памяти тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511459
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.07.2014
ЩО НЕ ТАК?
Холодно надворі, холодно в душі.
От, перегортаю в котрий раз вірші.
І не знаю навіть, що я ще зроблю,
Як сказати краще, що тебе люблю?!
Ніби все як треба, ніби все, як є!
То чому ж не чує серденько твоє?
Чом вуста медові не сміються знов,
Чом в твоєму слові не живе любов?
Прийдеш, та байдуже. Мовиш, як чужа.
Що не те зробив я, що не так сказав?
Я ж всі дні на тебе, на одну дивлюсь.
Як на ту ікону в забутті, молюсь!
Відповіла, мила: Що б ти, друже, з’їв,
Аби так багато про своє не плів?!
Мені остогидлий твій «співочий» вид.
І за ці півроку ти мені набрид!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014
ЗАЧЕМ?
Зачем, скажи, мне чудишься ночами,
Из моей жизни прогоняя сны?
Опять легла разлука между нами,
Пронзительно звеня из тишины.
Я по ночам глухой тоскою маюсь.
Скажи, зачем? Ведь сердцу вопреки,
С тобою я рассветы не встречаю,
Не бродим по лугам, возле реки…
Зачем тревожишь то, что отболело,
То, что из жизни навсегда ушло?
Но, как назло, тоскует моё тело,
Физически страдает, тяжело.
Мосты за нами, день за днём, сгорают,
Не оставляя для надежды мест.
Зачем, скажи, я имя повторяю,
Если на всё уже положен крест?
Рассвет в глаза лазурью нежной брызжет,
Уходит ночь и уж в который раз,
Я без тебя беру разбег для жизни,
И не найти местечка в ней, для нас.
Пойду по дню бродягой одиноким,
Котомку с грустью бросив за плечо…
Скажи, зачем, глаза и губы помнить,
Зачем любить так нежно, горячо?
среда, 9 июля 2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510657
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.07.2014
Под парусами веры и любви
В моря глубокой страсти уплываю.
Мне звёзды путеводные твои
Указывают путь к земному раю.
Лишь ты одна царишь в душе моей,
Всю жизнь мою любовью, наполняя.
И в беге неспокойных, трудных дней,
Живу тобой, дышу тобой, - родная!
Плывёт фрегат мой к новым островам
Где ждут нас неожиданные встречи.
Там верят только искренним словам,
Любовью, наполняя каждый вечер.
Давай вдвоём, на каждом островке,
Дворцы мечты и радости построим.
Пойдём в судьбу, держа рука в руке,
С мелодиями неземных симфоний.
И пусть гремят небес колокола,
Пусть такелаж циклоны уничтожат,
Уверен я: все силы тьмы и зла
Нас разлучить на долгий срок не смогут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509838
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.07.2014
КОЛИСКОВА.
Над димарем місяць лампою сяє,
Вечір стоїть за вікном.
Пташки над хатою вже не літають,
Крилечка зморені сном.
Дивляться ніжно, матуся і татко
В тиху колиску твою.
Спи, мій горобчику, спи, пташенятко,
Баюшки – баю – баю!
Спи, моя крихітка, спи, янголятко,
Сил набирайся, рости.
В цьому житті доведеться багато
Крізь перешкоди іти.
Прийде в твій розум оцей світ широкий,
Дати науку свою.
Спи, мій пестунчику, спи, ясноокий,
Баюшки, - баю – баю!
Спи, моя люба, дитинко тендітна,
Світла надія моя.
Світить у небі яскраво й привітно
Зірка щаслива твоя.
Буде всю ласку свою дарувати
В довгу дорогу твою.
Божою милістю вік зігрівати
Баюшки, баю – баю!
неділя, 6 липня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Нова весна! Стають коротші ночі.
Бентежать душу почуття нові.
Твої глибокі, твої темні очі,
Ніби ті ж самі, але більш ясні.
Душа твоя в них діамантом сяє!
Дивлюся в них, як в зоряні світи.
Таких, як ти, - ніде, ніде немає,
Яке ж то щастя, що існуєш - Ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2014
ВЯЗАНИЕ.
Беру я в руки своё трудное вязание,
Хоть сердце девичье сжимает от тоски.
Не приглашает меня парень на свидание,
Но я свяжу ему волшебные носки.
Полоска чёрная, за нею белая.
Быть может, этим я, хоть что –то сделаю.
Полоска жёлтая, за нею красная.
Ах, неужель любовь моя несчастная?
А за окошком кружит осень жёлтолистая
И веет грустью от сереющей реки.
Свои надежды я приладила со спицами,
Кружатся петли, уменьшаются клубки.
Полоски жёлтые грозят разлукою,
Полоски чёрные душевной мукою.
А нитки красные почти кончаются…
Наверно, милый мой с другой встречается.
Гоню от сердца яд неверий и сомнения.
Всё, что на сердце, в эти петли я вложу.
А завтра утром, в воскресенье осеннее,
Своим подарком обо всём ему скажу:
Полоска красная, - любовь сердечная,
А цветом розовым, - то нежность вечная,
Полоска белая, - то вера чистая,
А светло – синяя, - судьба искристая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509185
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.07.2014
Я помню уходящую в поля,
Извилистую, пыльную дорогу.
В конце села стояли тополя,
А ниже, - в балке, - выводок берёзок.
Там утопал я в зелени хлебов,
Вдыхая аромат цветущей нивы.
Там любовался синью васильков,
Там был наивным, юным и счастливым!
Но жизнь звала в другую даль идти
Сквозь тьму лишений и просветы счастья.
Хочу идти! Но, только, не ползти!
С дороги человечьей не сбиваться!
И где - то там, в неведомом конце,
Путь завершив, навек угомониться,
Чтобы потом, в шкодливом сорванце,
Воскреснуть!
Развернуться!
Повториться!
Август 1972 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508974
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2014
Життя прожив, а що я залишаю
По - за собою? Чи добра нажив?
Широкий світ, а в світі тім, немає,
Навіть знаку, що я у ньому жив!
Відбуду строк, зариють, - безіменно
І все на цьому. Ніби й не було!
А як душі? Чи світло там, чи темно?
Чи прийме її райскеє село?
Чому село? Бо іншого не знаю,
Земного раю! А земні міста,
Я золоченим пеклом називаю,
Бо звідти йде все зло і срамота.
Ідуть із міст диявольські спокуси.
Стр.45
На людство діє чорний магнетизм,
Людина в місті до труби прикута,
Снує в коробках: догори та вниз!
Село моє в мереживі зеленім,
Немов дівчина в запашнім гаю!
Воно було й лишається для мене
Місцем для серця, місцем у раю.
Ось де хотів би, вічно, мирно жити,
Ось де ходив би, цей любив би край,
Бо де ще є у цім великім світі,
Така природа і такий розмай?!
Так, згодний я: є землі екзотичні.
Коралові атоли й острови...
Але де в світі все для тебе звичне?
Де не похилиш, в рабстві, голови?
Хоча і в нас насильства ще доволі,
І рабство є (та не чуже, - своє!)
Та жити, я хотів би, лиш на волі:
Де моє небо і житло моє.
Не треба мені казкових палаців,
Не треба мені пишного майна.
Я хочу жити у звичайній хаті,
З вікна якої видна далина.
Та далина, що в світ колись манила;
Що стежкою почалась від воріт;
Що за собою по світах водила,
Не привела на батьківський поріг.
Тому живу я, в золоченій клітці,
(Дехто вважає, що живу в раю!)
Та сподіваюсь: відійду у вічність,
І матиму хатиночку свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2014
НЕ ПОКИДАЙ МЕНЕ, ЛЮБОВЕ!
Не покидай мене, Любове!
Не поринай у сірі сни.
Я ще шукаю ніжне слово
Для синьоокої весни.
Ще від бажання я хвилююсь,
Ще розум прагне до мети.
Тебе лиш про одне молю я:
Кохання зіронько, - світи!
Не покидай мене, Любове!
Без тебе й дня мені, не жить!
Тебе немає, - небо чорне,
І на душі гріхом сніжить.
Тебе нема –світи широкі
Затягне мороком журби.
З тобою я, -до гір високий!
Без тебе я, завжди слабий.
Не покидай мене, Любове!
Як янгол –чисте почуття!
З тобою, світ такий чудовий!
З тобою прагну до життя!
Допоки ти в моєму серці,
Я здатний все перенести.
Тому молю: в життєвім герці,
Не покидай!
Світи!
Світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Для дел дневных мне мало дня.
А ночи, - ночи для огня:
Огня Поэзии, Мечты,
В которой – ты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508815
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2014
НЕ КАЖИ…
Не кажи фраз солодких, не треба!
Мені слава тяжка, як ярмо.
Просто дало мені щедре небо
Cвіт весни у зимове вікно.
Просто серце б’ючись, не здається,
Поки пісня у ньому живе;
Просто з нього любов тиха ллється,
Та до ближніх струмочком пливе.
Просто сам я живу по - простому:
Сивим птахом у ріднім краю.
Як не маю я власного дому,
То літаю у юність свою.
Там у мене, житло і надія,
Віра в себе та прагнення жить.
Там кохаю, навчаюсь і мрію,
П’ю безмежно, небесну блакить!
А коли в сьогодення вертаюсь,
З ніжним скарбом у юній душі,
Почуття перелить поспішаю
Усвої, - березневі вірші.
А тому, попри все, - не старію!
Хоча, тіло калічать роки.
Я не плачу. Не хочу! Не вмію!
Живу, злу своєму, навпаки:
Серцю страшно - в душі не боюся!
Болить тіло, то муку терплю!
Безнадії дарма, не молюся
І, - як вперше, - без тями люблю!
Не кажи фраз солодких, не треба!
Мені слава тяжка, як ярмо.
Просто дало мені щедре небо
Світ весни у зимове вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508558
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.07.2014
ПРІРВА ПРЕКРАСНИХ ОЧЕЙ.
Ти, яку вимріяв серцем своїм,
Хоч і не знав, де зустріну,
Раптом, як літо, прийшла у мій дім
В саму останню годину.
Ніжна, яскрава, струнка, осяйна,
Ніби казкова царівна.
В душу з тобою вернулась весна,
Щастя мелодія дивна.
Мовиш ти слово, а слово твоє
Наче струмок, дзюркотливе,
Лиш усміхнешся і серце моє
Усмішці милій радіє
Вроди жіночої чари ясні,
Скільки в них зваби та сили!
Прірва прекрасна очей твоїх
Серце моє полонила.
Я вже не чую прожитих років,
Ніби й не було тривоги.
Мрії бентежні з недоспаних снів
Кличуть в далекі дороги.
Знов, як колись, наді мною всі дні
Небо надії, безкрає.
Падаю, падаю в очі ясні
Ніжно і палко – кохаю!
понеділок, 30 червня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2014
Напиши мне письмо.
Далеко ты. Далёко – за синею далью.
Но над нами один полыхает рассвет.
Я к тебе обращаюсь с тихой печалью:
Напиши мне письмо, дай скорее ответ.
Напиши мне письмо на полоске рассвета.
Пусть мне брызнет в глаза розовый цвет.
Я увижу его в почте знойного лета
И вечерней зарёй отошлю свой ответ.
Как знать хочется мне, как прожила ты годы,
Не забыла ли ты в суете обо мне?
Не вернулся к тебе я тогда из похода
И живу навсегда в бесконечной войне.
Тяжело мне так жить, ежедневно сражаясь.
Ведь за каждый свой день в непрерывном бою.
Но в коротком затишье всегда вспоминаю
Твой каштановый локон, улыбку твою.
Городские кварталы давно отоснились,
И твой старенький дом в переулке снесли.
Разве можно забыть, какими мы были,
Как счастливо по жизни с тобою мы шли?
Да видать, - не судьба! Что со мною случилось
В тот декабрьский день, равносильно войне.
Оттого до сих пор я воюю с кручиной
И успех не всегда на моей стороне.
Напиши мне письмо на полоске рассвета,
Подпиши своё имя на шёлке зари.
Жаль, что в хоре такого весёлого лета,
Нашу песню любви не дано повторить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507698
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.06.2014
ИСКРА.
Пламенем синим сгорая,
Имя твоё повторяю.
Искра из глаз твоих ясных
Сердце нежданно зажгла.
Стала ты мне милой песней.
С каждым мгновеньем, чудесней!
Стала всех в мире дороже
В мире любви и тепла.
С этой неведомой силой,
С этой природной стихией
Я не могу не считаться,
Времени бег торопя.
Яркое знамя заката
Манит идти нас куда – то
И по заветной тропинке
Я провожаю тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2014
Дивлюсь в твої очі: які незрадливі!
Дивлюсь в твою душу, - яка чарівна!
Як хочу тебе я зробити щасливою,
Бо ж ти в моїй долі така лиш одна!
Голубко моя! Сизокрилая пташко!
Вже наше життя не на молодість йде.
Ще прийде пора, коли стане нам важко,
Коли пізня старість до серця прийде.
Чи схочеться нам так, як зараз, - кохати?
Чи зможеться нам в сині весни іти?
А зараз ти дітям прекрасная мати,
І внучкам бабуся чудовая ти!
Пишаюсь тобою! Милуюсь тобою!
Тобі завдяки, не один в цьому дні.
Нічого не можу зробити з собою,
Настільки ти стала близькою мені!
Мені, як і всім, все людське притаманне:
Бажається ласки, обіймів твоїх,
І всього того, що складає кохання,
Що з часу Адама сповідує світ.
Я буду горіти! Я буду творити!
Допоки в мені буде жить почуття
Щоб ти ще могла милим веснам радіти,
Щоб бачила квіти оцього життя!
Голубко моя! Ангел мій білокрилий!
За тебе Христа я щоденно молю!
Щоб дав тобі Бог долю жінки щасливу,
Бо я тебе, рідна, безмежно люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2014
А ЛЮБОВ ВІД МЕНЕ НЕ ВІДХОДИТЬ.
Соловейку, мій природний брате,
Чи почую ще твої пісні?
А земля готується вже спати,
І чи буде спатися мені?
Соловейку, ти вже десь далеко.
А мені, летіти нема як.
Облітає на ставкове плесо,
Старих верб червоний листопад.
Соловейку, вже на тихі води,
Ліг туман, як марево сумне.
А любов від мене не відходить,
А любов не кидає мене!
Зустрічаю, наче ласку Божу!
Проводжаю, наче назавжди.
Вже без неї бути дня не можу,
І не маю дітися кудись!
Соловейку, брате поетичний,
Ти співаєш. Я співаю теж.
Бо живу під прапором ліричним,
Де коханню не існує меж.
І нехай завіють завірюхи,
І нехай все снігом заметуть,
А прийде, щоб пісню мою слухать,
Та, - яку Коханою зовуть.
Я її пісенно привітаю,
Приголублю серденько її,
І як ти, натхненно проспіваю,
Як співають в травні солов’ї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
СОЛОВУШКЕ.
Опять запел ты, милый соловей,
Весенней страстью душу надрываешь!
Я знаю, знаю: ты поёшь своей
И песней, о былом, напоминаешь!
Пой, соловей, сердечка не жалей,
Чтоб слушали в ночи признанья, - розы!
Заслушаюсь я в комнате своей,
Проглатывая горестные слёзы.
Весну встречаю, песен не пою.
Под солнцем щедрым боль отогреваю.
Не видя больше милую свою,
О радостях от жизни забываю.
А ты мне пой! Не бойся, что в ночи,
Я буду плакать, щёки обмывая!..
А ночь длинна, тосклива, хоть кричи!
И счастливой, как прежде, не бывает.
Пой, милый мой! Пока придёт рассвет,
Этой весной все отпоёшь гастроли.
И с новой песней, явишься на свет,
Не помня прежней страсти, прежней боли.
И снова будут встречи горячи,
Как в первый раз всё у тебя случится.
И будет песня в ласковой ночи
Петь о любви, с тобою, - моя птица!
Не так у нас, мой милый соловей!
И к нам весна стучится в душу новью.
Но мы счастливы верностью своей,
Живём одной – единственной любовью!
Пускай не все! Но всё – же, - большинство!
А потому, пришедшею весною,
Под алых роз и песни волшебство,
Я умываюсь ясною слезою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507259
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2014
Ой, музика гучно грає,
В синє небо бубни б’ють!
Десь – то людоньки гуляють,
Десь танцюють, десь – то п’ють.
Ця мелодія грайлива
Неабияк дістає:
Я лишився нежонатим,
І весілля не моє!
Знаю, знаю, наречена
Стала з ним на рушнику.
Всі бажають щастя – долі
У годиноньку таку.
А мене такі моменти
Неабияк дістають!
Не для мене компліменти,
Не за мене чарку п’ють!
Ой, ти! – доле моя, - доле!
Ой, розмови та чутки!..
Чом відмовилася, Олю,
Від серденька і руки?!
Я тебе хотів засватать
Ще минулої весни…
Проти мене був твій тато,
Не про мене твої сни!
Гопацульки гучно грають,
Каблуки об землю б’ють!..
Пісні радісні лунають
Серцю жалю додають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Твои глаза, твой милый облик,
Твой голос ласковый, родной,
Меня с ума восторгом сводят,
Душа полна тобой одной!
Наверно, стал я ненормальным,
Наверно, выжил из ума,
Коль столько дней, в судьбе печальной,
Царишь в душе лишь ты сама.
Звезда моя! Любовь шальная!
Самих небес священный дар!
Что будет дальше? – я не знаю.
Чем кончится души пожар?!
Наверно, в этой нежной страсти,
Вконец я сердце погублю!
Но, - так и быть! В твоей я власти:
До полусмерти, а люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507046
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2014
Золотою волной волос твой ниспадает на грудь,
Светло - красный платок прикрывает упругие плечи.
Умоляют глаза: будь со мною ещё, хоть чуть – чуть,
Прежде чем уходить, подари мне ещё один вечер!
А мне надо уйти! Ждут меня спозаранку дела.
А мне надо всю ночь добираться до дома родного.
Хоть и знаю, что ты нашу встречу так долго ждала,
Чтоб за плечи обнять человека, душой дорогого.
Буду я вспоминать эту жаркую летнюю ночь,
Блеск высокой свечи над хрустальною сказкой бокала…
Буду я вспоминать, как отбросив условности прочь,
Со всей страстью любви ты со мною всю ночь миловалась!
Поцелуи твои до сих пор будто чувствую я,
Нагота твоих рук до сих пор обнимает мне плечи!..
Только время прошло. У меня есть свой дом и семья.
Но уже не такой – романтический, сказочный вечер.
Я домой прихожу. Своё тело ложу на диван.
По привычке беру, как от скуки спасенье, газету…
В отупеньи немом принимаю всей жизни обман,
Понимая, что сказке, - увы! – повторения нету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507043
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 24.06.2014
Глянь, кохана, яблуні цвітуть!
А які тепер духмяні ночі!
Сядемо ми вкупочці, отут.
Я з тобою так побути хочу,
Бо казково яблуні цвітуть.
Легіт прохолодний повіва,
Одяг свій на твої плечі кину.
Соловейко, - чуєш? – як співа
Про своє кохання солов’їне!
Вітерець травневий повіва.
Ти стомилась за минулий день
На своїй, такій важкій, роботі.
І тобі тепер не до пісень,
Не до гри солодких слів та плоті,
Бо стомилась за минулий день.
Ладонько ти, ніжная моя,
Моя казко, моя мила Пані!
Буду слухать стогін солов’я,
А ти ляжеш спати на дивані.
Біля тебе так посиджу я.
Білий цвіт на землю, ніби сніг,
Падає, легесенько кружляє
І трави зелений дивоцвіт
Духмяним мереживом вкриває,
Облітає, облітає цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
ПОБАЧЕННЯ.
Повний Місяць посеред зірок,
На все небо переможно сяє!
Перебрав я тисячі думок,
А тебе, - як на біду, - немає!
Обіцяла, ввечері прийти,
Обіцяла, - як відпустить мати.
В’януть, в’януть польові квітки,
Бо несила вже тебе чекати.
Може мати не дає піти,
Може ти стомилась та заснула.
А ще може: - це були жарти
І мене ти просто підманула.
Ой, дівчино, горенько моє,
Ой, бентежні, ой квітневі ночі!
Хочу бачить личенько твоє,
Та мене ти бачити не хочеш!
Повний Місяць, посеред зірок,
На півнеба – переможно сяє!
Перебрав вже тисячі думок,
А тебе немає і немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2014
РАЗДОР.
Раздражение подавляя,
Ухожу! - уж в который раз!
Снова слёзы! Снова не знаю,
Как глядеть мне, в прицелы глаз!
Мы, чего - то, всё больше в ссоре
И всё реже меж нами лад.
Сколько можно упрямо спорить?!
Перестань! Оглянись назад!
Лучше вспомни: цветут закаты,
Небо звёздное, - в жемчугах!..
Мы брели, ошалев, куда - то,
С поцелуями на губах.
Руки сплетены неразрывно.
Всё едино: сердца, мечты…
А сейчас, - плачет дождь постылый,
Под дождём мокну я, а ты, -
Плачешь ты, закусив подушку,
Горьким комом обида жжёт!
Неудачную самокрутку
Раскурили ветер и дождь.
Я иду. Нет на сердце яда.
Лишь досады горчит полынь.
Что же завтра? Любовь? Отрада?
Или снова ночная стынь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506236
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 20.06.2014
Ухожу. Все вещи в чемодан
Сложены и на замок закрыты.
Что поделать?! Жизненный обман
Оказался, наконец, раскрытым.
Кончилась двойная колея,
Что казалась общею дорогой.
Я – теперь не твой. Ты – не моя.
Незачем былое наше трогать.
Пусть оно останется в ночи,
Что над нами птицей пролетела.
Знаю точно: в сердце зазвучит
Музыка любовных фраз и тела.
Как любили, будут только знать
Наши фотографии с альбома.
Да вот эта – давняя кровать
В комнате стареющего дома.
Оставляю всё тебе, как есть.
Твой мирок, удобный и привычный.
Закружусь водоворотом встреч,
Чередой событий необычных.
Унесут меня в другую даль
Поезда романтики дорожной.
Наших дней скандалы и печаль
Брать с собою больше невозможно.
Ухожу! Все вещи в чемодан
Сложены и на замки закрыты.
Хорошо, что наших чувств обман
Оказался, наконец, раскрытым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506231
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 20.06.2014
ВЕСНА.
Всё сильнее пригревает
Сквозь стекло весёлый луч.
Я к зиме обращаюсь:
Уходи! Меня не мучь!
Уж до смерти надоели
Снегопады, холода,
Да ещё в моей постели
Одиночества беда.
Я хочу, чтоб прекратились
Вьюги вальсы за окном,
Чтобы ночи оживились
Первоцвета милым сном,
Чтобы сердце не сжималось
От нахлынувшей тоски,
Чтоб мечты мои взлетали
Будто пёрышки, легки!
28.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506056
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2014
БЛАКИТНА ЛІЛЕЯ.
Побачилися ми. Ти стояла на порозі кімнати, охоплена ранковими променями щедрого, червневого сонця. У світло – блакитній уніформі, ніби казкової краси лілея, що у людській подобі з’явилася перед моїм зачарованим поглядом. Золоте твоє волосся спускалося рівними хвилями на плечі, виблискуючи та хвилюючи моє єство бажаннями доторку, звабою незбагненної ніжності, щемкого захвату! Люба моя! Твої очі, - глибокі і великі, - наповнені були таким неосяжним океаном ніжності, таким сплеском почуття, що дивлячись у ці очі, я на якусь мить втратив відчуття часу! Я потонув в цих очах, як можна потонути у безмежжі неосяжного Всесвіту! Ти стояла лише якусь долю часу, лише кілька секунд, але як багато ми встигли сказати одне – одному! Нам не потрібні були слова. Ми обоє були на одній частоті душевного ефіру, між нами не було звичайної стіни страхів та осторог, не було розділової смуги довгої розлуки. Ти пройшла далі в кімнату, закривши за собою двері. Наблизилась до письмового столу, за яким я сидів проти комп’ютера, підійшла до мене впритул, трохи нахилившись, обійняла за шию… Від тебе війнуло запахом чебрецю, запахом літа. Ти пахла Жінкою. Сонце з вікна ще сильніше осявало твою постать і ти була ніби у якійсь чарівній аурі неземної, небесної істоти. Біля мене був Ангел.
У мені, зо всієї моєї земної сутності, з силою стихії, піднялася така хвиля пристрасті, що стримувати себе я вже не міг! Обхопивши свого Ангела, я занурив своє обличчя у шовкову звабу золота і відчув, як по моїх щоках потяглися донизу зрадливі краплини… Ти почала гладити мене по голові, тихо воркуючи, щось ніжне – ніжне, своїм, - до болю рідним, - грудним голосом. Я, - притихлий, упокорений, - приймав твою ласку і відчував себе маленьким хлопчиком, якого у дуже далекому дитинстві так само пестила рідна матуся. Відбувалося, наочно, звичайне диво: у кожній Жінці природа заклала програму Матері. Матері з великої літери. Мабуть, саме тому, ми – чоловіки, вилетівши з рідного гнізда, - знаходимо собі Коханих, які не роздумуючи, віддають себе нам, замінюючи матерів. І ми, - часом сивочолі діди, схиляємо перед ними свої голови, аби ніжна жіноча рука повернула нас у щасливу пору дитинства.
Піднімаю голову, дивлюся у твоє обличчя. З куточків твоїх очей теж по щоках повзуть сльозинки. Отже, ми обоє ще на одній хвилі: хвилі щастя! Ти посміхалася. На твоїх щоках з’явилися ямочки, які для мене робили твоє обличчя особливо привабливим та спокусливим і я починаю тебе цілувати! Цілую не лише щоки, а й мокрий носик, ненаглядні твої очі, твої спраглі вуста, твоє скуйовджене мною волосся, твою шию, плечі, груди!.. Відчуваю раптом легкий поштовх: ти різко відсторонилася. Вибач, нам не можна далеко заходити, - я на роботі. Проказала ці слова з виразом провини на обличчі та в очах. Поки ти поправляла зачіску, приводила у належний стан одяг, ми приходили до тями: наше дихання врівноважувалось, серця починали працювати спокійніше. Тим часом продовжуємо, мовчки, дивитися друг – другу в обличчя: готуємося до чергової розлуки. Я вбираю у свою пам’ять найдрібніші зморщечки, найбільш характерні риси твої. Дивлюсь так, ніби ця наша зустріч – остання!
Весь цей день проходить у особливо піднесеному настрої. І працюється легко, і потрібні слова виринають у пам’яті, у потрібну мить і у потрібному місці.
Близько шістнадцятої години ти відчинила двері і не заходячи, зробила мені ручкою: «пока!», послала повітряний цілунок, - і пішла!
Я ще довго сидів і дивився на двері. Ніби сподівався на ще одне диво. Нам приємного завжди мало, очікуємо продовження.
Потім, ніби прокинувшись, повертаюся до комп’ютера, до перерваної роботи.
До зустрічі, моя найчарівніша квітко, моя незрівняна Блакитна Лілея! Всі наступні дні нашої розлуки житиму тобою, дихатиму твоїм життєдайним ароматом кохання і життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506055
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.06.2014
О ком я думаю? Конечно, о тебе!
Ты мне судьбою послана недаром.
Если б не ты, чем жил бы я теперь,
С душой, объятой чувственным пожаром?!
Любить другую… Это все равно
Как если бы дышать угарным газом!
Что по природе Богом нам дано
То прикипает к нашим душам сразу.
Вот так и здесь:лишь только увидал,
Лишь только услыхал твой милый голос,
И я твоим, твоим всецело стал,
Лишь при тебе я счастлив и весёлый.
О чём я думаю? Конечно, о любви!
Как сказочно богато это чувство!
Бушует жизнь по жилам и в крови
И целый мир – поэзия, искусство!
И ты сама возьми да посмотри
На зеркала немое отражение:
Ты создана из утренней зари,
Ты прелести и ласки воплощение.
Твоих волос благоуханный шёлк!..
Запутался я в нём, как птица в сети.
Как за тобой, волшебницей, пошёл
И сам сначала даже не заметил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505882
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2014
И у нас весна в саду.
Яблони в кипеньи белом.
Я с восторгом, обалдело,
Продолженья чуда жду:
Яблони цветут в саду.
Вот и ты, моя Весна
Подошла, в костюме синем.
Эту кофточку мы снимем
Духота нам не нужна,
Если двое в царстве сна.
Царство сна – не мир теней.
В сладкой неге жаркой плоти
Не поймёшь кого кто портит.
Только страсти всё сильней
Во хмелю весенних дней!
Ты – моя! Уже никто
Так сказать тебе не сможет.
Поцелуй на нежной коже
Превращается в ничто.
Рядом – скомканый платок.
Возвратясь с объятий сна,
На тебя любуюсь, лёжа.
Стала мне ещё дороже
С миллионов, ты одна,
Моя сладкая Весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505880
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.06.2014
Прочёл Есенина. И, думая об этом,
Осмысливаю все его слова.
Родился человек, чтоб жить Поэтом,
Не претендуя на свои права
Пред этой жизнью и пред той эпохой
В которой привелось Поэту жить.
Был иногда скандальным скоморохом,
Пытался чад депрессии залить
Хмельным дурманом… И сквозь эту слабость,
Растерзаной, измученной души,
Случайных связей слабенькую радость
Переливал в последние стихи.
А жизнь его катилася к закату.
Он чуял это сквозь похмельный дым.
Писал стихи он, лучше, чем когда – то,
Хоть по годам, ещё был молодым.
Но что года! Иной прожить сумеет
Два года так, что десять не вместить!
Вот так и он: Любя, как сын, Россию,
Спешил он петь, спешил он ею жить.
Мила ему Рязанская сторонка:
Берёз стыдливый ситец у реки,
Средь жухлых трав худая лошадёнка,
Да пьяные, родные мужики.
И Мать его… За край деревни вышла,
Одетая в дырявом шушуне.
И клён его. Подгнивший и без листьев,
Грустит о нём в холодном, зимнем сне.
Прочёл Есенина. На сердце, нежной грустью,
Легла сиреневой метели пелена,
Где в каждой строчке пахнет старой Русью
Под испаренья браги и вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505659
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.06.2014
Дай, поцілую оці щічки,
Та з губ візьму троянди цвіт!
А очі ці! – дві жарких нічки,
В безмежжя Всесвіту політ!
Стан твій гнучкий, - іще дівочий,
Так манить! Зводить із ума!
Про ці чарівності жіночі
Ти добре знаєш і сама.
Тому так мило усміхнешся,
На мову пристрасну мою.
Підеш собі! А глупе серце
Живе і в пеклі, і в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
ПРОМІНЬ.
Я не питаю, чи ти любиш.
Навіщо? Знаю й так, що ні.
Тобі я, як весняний промінь,
Що он - виблискує в вікні.
Є, - то і добре. А немає,
То час прийде, і буде знов.
То ж нащо в серці ще носити
До цього променя, любов?
Звичайно, він такий ласкавий,
Такий привітний бокогрій.
Але нехай перебуває
В химерному серпанку мрій.
Там його місце, там живеться
Не так погано ще йому,
Бо поки що, йому здається,
Що він ще дорогий комусь.
Нехай себе тихенько тішить
Та для гарячої душі,
Аби зайнятись чимось, пише
Свої душевні вірші.
Ох! Промінь, промінь! Любий брате,
Це видно, доля в нас така:
Собою щедро зігрівати
Чиїсь серця, чиїсь бока.
Хай бачимо,- нас ніжно люблять,
Хіба що у тривожнім сні!..
Живемо ми і служим людям,
Доки є сонце у вікні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Наче не промовила ні слова,
Поглядом лиш кинула з – під вій.
А на серці – барви веселкові,
А в душі – чуттєвий буревій!
******************
Співала ти… Що в світі є дивніше?!
Коли співаєш, люблячи, в ці дні,
Завжди бажаю: слухаючи пісню,
Тебе, -у серці! – відчувать мені!
*****************
Які ж у тебе оченята милі!
Які ж солодкі, медвяні вуста!
Ми на одну настроїлися хвилю,
Бо є між нами іскра золота.
*********************
Ну, не треба так хмурити брови свої!
Ти ж, насправді, на світі з усіх, – наймиліша!
Це ж від того співає у серці моїм
Ніжний поклик весни в березневому лісі!
*********************
Не дають нам заснути в цю ніч солов'ї!
Срібні дзвони весни розтривожують груди.
Вся поезія світу у вроді твоїй:
Обіймай і цілуй! І хай буде, що буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2014
К СТАРОСТИ ИДУ.
Я вчера напился, как свинья!
По какой причине –не пойму.
Просто пил, глушил своё же «Я»,
Словно в омут, падая во тьму .
От того, что Август за окном,
От того, что нету нужных слов…
Выпил я, чтобы забыться сном,
От моральных спрятаться оков.
Но, -увы! Оковы не слетели.
Сон прошёл, на сердце маета…
На черешнях листья пожелтели,
Да и ты, гляжу, уже «не та».
А казалось, что тебе со мною
Долго –долго расцветать ещё!..
Паутинка тонкой сединою
Опустилась тихо на плечо.
Я вчера напился, как свинья!
А сегодня голова в чаду.
К старости иду, как до тебя,
Молодость, теряя на ходу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504942
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.06.2014
ШЕЛЕСТИТЬ ДОЩ.
Відходить ніч. За шибками вікна, все більше й більше, наливається світлом важка передранкова заволока. До слуху входить одноманітний, чимось нагадуючи шелест листя дерева, звук. Глянув у садок: вітру немає, яблуні з набубнявілими бруньками тихо стоять, ніби ще занурені в солодкі сни. По склу, донизу, сповзають важкі краплини. Об підвіконну бляху, ніби в барабан, вибиває веселу ранкову дріб, перший квітневий дощ. Перша думка була про тебе. Дякую Богу, що ти є у моєму житті! Лише одна згадка про тебе піднімає в глибині мого єства таку хвилю ніжності, такий шал вдячності тобі, що аж не можу стримати сльози, які чомусь виступають на очах.
Як би я хотів привітати тебе з початком нової днини! Як би прагнув, видобути з найпотаємніших глибин своєї схвильованої душі такі слова, від яких ти піднялася б, - як на крилах! – аби летіти у життя щасливою.
Не можу зробити цього. Тебе немає поряд. Нас розділяє не лише оцей веселий, ранковий дощ. Нас розділяє доля. Чомусь така невблаганна, така жорстока.
Та, всупереч неласкавій долі, все ж вірю: Милосердний Господь ще дасть нам, бодай хоч маленькі миттєвості для побачення. При нашій зустрічі, як завжди, буду невідривно дивитися у твої милі, такі дорогі для моєї душі, карі очі. Буду вбирати, - у своє зболене, пошматоване безкінечними розлуками серце, - найдрібніші рисочки твого обличчя, щоб і надалі дихати тобою і жити!
Молюсь щодня за тебе. Молюсь за твоїх дітей, за їхню щасливу долю, за долю нашої спаплюженої України. Молюсь тому, що не маю нікого і нічого дорожчого в останніх роках свого життя! Так, - незабутня ластівко моєї пізньої весни, - у моєму серці - тільки ти і Україна!
І знову, після нашої невеличкої зустрічі, потягнуться довгі – нескінченні години чергової розлуки; і знову буду думати про тебе, чекати тебе! І буде, як і зараз, стукотіти у шибку квітневий дощ, і буде на серці шелестіти тиха мелодія любові.
Шелестить дощ про те, про що не завжди висловиш мовою.
Шелестить дощ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504939
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.06.2014
ЧАРІВНА КРИНИЦЯ.
По дорозі села, по – під хати,
Йде дівчина по воду з відром.
За селом, там де явір крислатий
Є криниця з чарівним сріблом.
Хто пригубить холодну водицю
Із дівочих, незайманих рук,
Тому темної ночі не спиться
Від сердечних, незвіданих мук.
Буде він жити тільки для неї,
Буде знати її лиш ім’я,
Буде казкою звати своєю,
Під весняні пісні солов’я.
Так і я, своє перше кохання
На розбитій дорозі зустрів.
Моя мила, чарівна Оксана,
Несла воду в простому відрі.
Попросив я у неї напитись.
Подала, сміючись, із долонь.
Поки пив, то не міг надивитись
На очей пустотливий вогонь.
З її рук на лице, на одежу,
Прохолодна водиця текла…
Я гасив свого тіла пожежу,
Але душу пожежа взяла!
Потяглися безсоннії ночі,
Перевиті тривогами дні.
Пустотливі, зеленії очі
Не давали спокою мені.
Кілька діб я ходив, ніби п’яний!
Потім знову напитись прийшов.
Знову пив із долоней Оксани,
Говорив їй слова про любов.
А вона на цю мову сміялась
Від почутого стала в хмелю.
Потім рвучко, за шию обняла,
І крізь сльози сказала: люблю!
По дорозі села, по – під хати,
Йде дівчина по воду з відром.
Край села, росте явір крислатий,
Жде криниця з чарівним сріблом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2014
Боже мой! Обращаюсь к Тебе,
Со смиренной, сердечной молитвою:
Дай, мне силу в неравной борьбе,
Чтобы мог устоять в этой битве я!
Боже мой! Этот страшный недуг
Моё тело в конец обессилил.
Ты – единый мой, истинный друг.
Мой Отец! Сына ради, помилуй!
Я смирился уж к жизни без ног,
Не ропщу, не кляну, не ругаю.
Но с руками, как много я мог!
А теперь люди мне помогают.
Я теперь, Боже мой! – не могу,
Даже ложкою супа покушать!
Пред Тобою я в вечном долгу.
Только, Боже! Помилуй! Послушай!
Не молю у Тебя благ земных,
Но пока сердце полнится кровью,
Дай мне сил, чтоб не только родных,
Обогреть мог своею любовью!
Круг тех ближних, что возле меня,
Так забитый, беспомощен, жалок!
Моя помощь средь белого дня
Будет им, как небесный подарок.
Отче наш! Ты на небе живёшь!
В чертогах голубого покоя.
Да святится же имя Твоё
И да будет на всё Твоя воля;
Пусть сюда Твоё Царство придёт
Как оно существует на небе;
И на день, что с зарёй настаёт,
Дай, нам, Боже! – насущного хлеба;
Все долги наши, Боже, прости,
Как и мы должникам всё прощаем.
В искушение нас не введи,
Но избавь от прельщений лукавых;
Ибо Царство и сила Твоя,
Твоя слава - пребудут вовеки!
В том надежда, опора моя,
Как в созданье твоём – человеке.
Аминь.
8 июля 2013 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504722
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.06.2014
МОЛЮСЬ.
Молюсь, когда я радуюсь во дне,
Желанной встрече, солнечному свету,
Молюсь, когда бывает трудно мне,
И выхода, казалось, просто нету!
Молюсь, когда нет рядом никого,
Возле меня, чтоб душу облегчили.
Я обращаю сердце до Него!
До Милости, до Святости и Силы.
Уверен я: Он рядом во все дни,
Он знает всё, что мне для жизни надо.
К Нему лишь сердцем только потянись,
И Он подаст, и милости, и радость!
Я телом слаб. Но я силён душой.
Силён я верой в истину святую.
Молюсь Ему как сын, как только свой
Может молиться за любовь такую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504520
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2014
На веселках гойдалося літо,
Розсипаючи квіти навколо.
І було волошками обвите
Заколисане сонячне коло.
А громи - ті веселки гойдали,
А те літо - промінцями гралось.
І пісні солов’їні співало,
Білозубо, щасливо сміялось.
Веселилось, аж поки не впали,
Наче ковдра, осінні тумани.
Поки в небі тужити не стали,
Журавлів та гусей каравани.
Затужило за радістю літо!
Тай заплакало рясно дощами.
І закрило від холоду квіти
Облетілими з дуба, листками.
Так настала ця осінь тужлива
У якій серце сумом обвито.
Але вір: ти ще будеш щаслива,
В нашу долю повернеться літо.
Знову буде дзвонити світанок
В солов’їні, нечувані дзвони
І кружлятиме зоряний танок,
Танок щастя у наших долонях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
БАБИНЕ ЛІТО.
Знову прийшла в наше життя осінь рум’яна.
Чому несеш смуток в очах, моя кохана?
Глянь навкруги: скільки краси всюди розлито!
Кружляє вальс – Осінній вальс – Бабине літо.
Перші слова, першу весну, - ми не забули.
Юних сердець ті почуття, ще не заснули.
Хоча в житті було всього, що пережито!..
Кружляє вальс – Осінній вальс, - Бабине літо.
Скроні мої, коси твої, - геть побіліли!..
Незчулись ми, в ході років, як постаріли.
Що не змогли здійснити ми, - дороблять діти.
І, дай нам Бог, за них, за всіх, - тільки радіти!
Вірю: ця осінь для нас обох, ще не остання.
Тому жени смуток з думок, моя Кохана!
Душу твою в зиму життя буду я гріти,
Бо ще між нас кружляє вальс – Бабине літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2014
Ох, ця ніч! Така духмяна й зоряна,
В котрий раз ми знову у раю!
Ти від ласки захмеліла й зморена,
Полонила душеньку мою.
Ніби річка, в синє море влилася,
В моє серце, у моє єство.
Без сліду у долі розчинилася,
Назавжди приборкавши його.
Стала мені зіркою довічною,
Ангел щастя, мрії синій птах,
І живеш в коханні диво - піснею,
Що лунає на моїх вустах.
Обгорну тебе руками сильними,
І в очах зелених потону…
Я тримаю ніжними обіймами
Біля серця осяйну весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2014
К МУЗАМ.
Послушай, милая Эрато,
Стихов любовных божество!
Прошу считать названым братом
Раба ночного твоего.
И ты, - кудесница Евтерпа,
Пришли крылатого коня,
Чтоб песни ветреного сердца,
Вмиг разлетались от меня!
Пусть, словно птицы, дети света,
Живут они среди людей.
Пусть принуждают помнить «это»,
Пусть множат ряд моих друзей!
Ещё молю Вас, Музы сердца,
Пусть я могу всегда любить.
Дайте во мёд стиховный – перца,
Чтоб интересней было жить!
Чтоб милую свою встречая,
После сомнений и разлук,
Испытывал я сладость рая,
Невыносимость адских мук.
Чтобы свечою догорая,
И оставляя этот свет,
Я знал: что жил в цветеньи Мая,
Как верный раб Ваш
И Поэт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503546
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2014
Звучи, мелодия любви,
В устах влюблённого Орфея!
Весна! Весна в моей крови
И я держать тебя не смею!
И как же можно умолчать
При виде этакого чуда?!
И как же песне не звучать,
Если со мною ты повсюду?!
Твой образ чистый и святой
Меня безудержно пленяет
И душу дивной красотой,
Мне наполняет, окрыляет!
И эта музыка любви,
Звучит во всём подлунном мире,
И в нестареющей крови
Она самой Вселенной шире!
Звучи, мелодия, смелей,
Встречая день лучистой новью,
И согревай сердца людей
Всепокоряющей любовью!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503544
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2014
День настає,
Приходить в дім надія.
Підходить південь,
Спека настає.
Любов забути
Я ніяк не вмію,
Святиться в цій добі
ім’я твоє!
******************
Ти входиш в дім,
як входить в травень літо.
Така ж яскрава,
ніжна та проста.
Мабуть, від того –
в серці мед розлито
І хочуть меду
спраглії вуста!
******************
Все на землі колись було, - не нове!
Та тільки, знаєш? – є і новина:
Коли обоє у щемкій любові,
То навіть в січні настає весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Гірко знати, гірко знати,
Що нам із тобою
Не дружити, не бувати,
Як вербі з водою.
Як тій річці з берегами
Як місяцю з небом.
Ми обоє, хоч і любим,
Але долі треба.
Треба долі нашій дати
Нам обом розлуку.
Наші душі прирікати
На журбу та муку.
Про палке кохання наше
Тільки в мріях снити…
Бо не можна в нашій долі
Бодай щось змінити.
Ти десь там, в своєму домі,
А я тут, без хати.
Так і будемо, до скону
Своє місце знати.
Доле моя! Доле моя!
Загублений раю!
Як мені тебе змінити
Навіть і не знаю!
Вік тяжкий вже добуваю,
Немає здоров’я.
А це серце, а цю душу,
Сповнені любов’ю,
До єдиної у світі, -
Сам душити мушу!
Нащо, Боже, дав це серце?!
Нащо дав цю душу?!
Та навчив отак любити:
З усієї сили!
Та не дав нам разом жити,
І не дав могили
Для одного з нас, - для мене,
Щоб не міг я знати,
Як то жити у любові,
А щастя не мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2014
СТОЯЛА МОГИЛА.
Стояла могила. Віками стояла.
В ґрунтовій утробі своїй зберігала
Не просто старі, пожовтілі кістки,
Там спали брати - козаки.
Поклала їх в землю Гетьманська сваволя,
Звала до звитяги козацькая воля,
Отрута розбрату та жадоба влади,
Розкинули сіті підозри та зради.
І, замість того, щоб свій край боронити,
Пішов брат на брата, щоб рідного вбити!..
А славними же вояками були:
Усі, як один, -полягли.
Піднялась над ними до неба могила.
Їх спокій три довгих століть боронила.
І тільки, бувало, кобзар заспіває,
Про славу, якої немає.
Летіли над нею літа за літами.
З собою несли нові війни і рани.
Але, попри все, ті, хто в світі жили,
Козацький курган берегли.
Нарешті новітня епоха настала:
На землях Русі Україна постала!
Змінилося все, що було таким звичним,
Що було кермом політичним.
До влади прийшли, хто не творить, не сіє,
Хто люд грабувати законами вміє;
У кого суддя й прокурор «в кулаці»!
Нові Українці, дільці!
Під себе гребуть, -все, що бачать навколо!
Їм, бачте, могила в очах заколола.
Хоч була вона довгий час заповідна,
Та стала вандалам потрібна.
Здригнулась земля від машинної сили!
Уп’ялись плуги у підніжжя могили.
І в брилах, з - під лемешів, вийшли кістки.
З’явились на світ козаки!
Не чув там ніхто, як останки тріщали,
Як душі до когось, молились, кричали.
Не чули, як мертві живих прокляли,
Як зерна, в ріллю знов лягли.
Все те, що в могилі лежало віками,
Ввійде в плоть живих буряком, колосками.
Картоплею, морквою в тіло ввійде:
Не дітись від цього ніде!
Розплата прийде. Невідступна, сувора!
За кожну миттєвість козацького горя,
Страшними хворобами змучитесь ви!
Нетлінної слави враги!
Стояла могила. Віками стояла!
Та в наші часи її зовсім не стало.
Добірним зерном налились колоски:
Ідуть до живих козаки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2014
БЛАГОСЛОВИ.
Благослови мене, Господь, на труд.
Дай мені в розум силу знань та міру,
Та укріпи в Твої закони віру,
Позбав мене гріховних, тяжких пут.
Живу, як всі. В оцім, - земнім миру,
Де так панують пристрасті порочні,
Грішу і я! Проти чеснот жіночих,
Не встояв я!.. – і свічкою горю!
Любов моя! Помилуй мене, Боже!
Благослови, коли я заслужив.
Преправедний! Ти знаєш, як я жив,
Та я без Неї вже і дня не можу!
Лише про Неї всі мої думки,
Не знаю я ні міри, ані строка.
Якщо це – Боже! – прояви порока,
Спаси, Господь, від мук оцих важких!
Чим буду жити? Як розсудиш Ти!
Хай буде все по Твоїй – Вищій Волі!
Бо, якщо жити в розпачі та болі,
До чого можна врешті – решт, дійти?!
Але якщо, це – саме та Любов,
Яку Ти нам, Всевишній, - посилаєш,
То я її покірливо приймаю,
Хвалу Тобі висловлюючи знов!
Тож ще молю: Дай в розум світлість дум;
Дай серцю довгу ніжність та натхнення;
Пізнати дай високе одкровення,
Щоб не гнітив, зболілу душу, сум!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2014
Я не спав, коли над світом,
Ніч тяглася до світання.
Я не спав, коли всі зорі
Завмирали у чеканні.
Завмирали у чеканні,
Аби сонцю місце дати.
Щоб могло світило ясне
Все тепло, - землі віддати!
Все тепло,- землі віддати,
Та весь всесвіт твій зігріти,
Щоб тобі, моя лебідко,
Було в світі добре жити.
Було в світі добре жити,
Та на краще сподіватись.
І з минулим, злим нещастям,
Вже ніколи не стрічатись!
18 вересня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Свидание.
Повезло с тобою встретиться,
Мне в начале мая – месяца,
Когда вишни и черешни зацвели.
Ты, – красивая и смелая,
В своём платье - фея белая,
От избытка сил, не чуяла земли!
Так бывает в годы юные,
Когда ветры семиструнные
О любви волшебной песни нам поют.
Когда песенки соловушки,
Забубённой – то, головушки,
Нам всю ночь уснуть спокойно не дают!
Ты в мои слова поверила,
Сердце нежностью измерила,
И пошла за мною зореньку, встречать.
А Луна дорогой Млечною,
Шла, как принято, над речкою,
Чтобы нам дорогу к счастью освещать.
Ах, любовное свидание -
Это счастья ожидание,
Это вера безграничная в слова.
Эти глазки, словно звёздочки,
Эти ласки с тенью робости,
Только в юности судьба дарует нам.
Что - то сбудется, не сбудется,
Что - то просто позабудется.
Не гадать, что нами встретится в судьбе.
За рассветы небывалые
И за губы твои алые,
Буду вечно благодарен я тебе!
3 июня 2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502952
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2014
МОЛИТВА.
Дай, Господи, сил в это слабое тело!
Нужны мне они для хорошего дела:
Чтоб радость от жизни меня не чуралась,
Чтоб злая Недоля со мною рассталась!
Молю я: Дай в руки уздечку удачи.
Пусть конь мой крылатый над безднами скачет!
Не хочется жить в неудачах весь век.
Ведь Ты - мой Создатель, а я - человек.
Идти по тропе мне осталось немного.
Тебя не корю, Милосердного Бога!
Спаситель! - прими благодарность! Я, - был.
И много страдал и любил!
Любил этот мир в многоцветьи весёлом,
Суету городов и спокойные сёла,
Души поэтической суть и основу,
Родную до слёз, Украинскую мову!
Ещё я любил (может быть, тем и грешен),
Одну из единственных, милых мне женщин!
Звездой мне сияла она меж людьми!
За то, благодарность прими!
Страданья мои…Им не кончились сроки.
Они мне достались за чьи - то пороки.
Упрёком за то, пред Тобой не грешу:
Свой крест терпеливо ношу!
Покуда живёт это слабое тело,
Пошли в него силы для доброго дела!
В пустыне беды, Боже мой! - не покинь!
Аминь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502748
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2014
ЖЁЛТЫЕ ЛИСТЬЯ СЛЕТАЮТ…
Жёлтые листья слетают с акации,
С шорохом тихим по улицам катятся.
Катятся в осени стылую муть,
Ветер неласковый гонит их в путь…
Жизнь так богата разлуками, встречами.
Буду ли я в твоём сердце отмеченный?
Или, как листик, - вон тот,- промелькну,
Тронув в душе лишь печали струну?
Время проститься нам. Нежная, строгая!
Дай, твой развеянный локон потрогаю!
Если пути впереди нелегки,
Пусть не гуляют в душе сквозняки!
След заметёт твой шуршащими листьями,
Только не сможем в судьбе разделиться мы.
Нет! Мы не будем у грусти в плену.
Надо же видеть сквозь осень – весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502745
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2014
Несумісна погода, на жаль,
З моїм настроєм, - що тут подієш?
Вчора сонячно – в серці печаль.
А сьогодні – веселі надії.
А на небі, на весь на обшир,
Тільки хмарна в’язка заволока.
Та на серці і спокій, і мир,
І кохання щемлива морока.
Ти прийшла! Ти, - нарешті, - прийшла!
От у мене на серці і свято!
Як же довго ти тут не була!
Як хвилин пролетіло багато!
Ці хвилини без строку були,
Ніби зроблені з клейкої гуми.
І вони дуже довго тяглись,
На душі осідаючи сумом.
А тепер… Що казати тепер?!
Я тебе, моя Ладонько, бачу!
Вже немає тривожних химер
І я нишком, безслізно, не плачу.
Моє серце аж рветься з грудей,
По – весняному любить і б’ється!
Тільки це – крадькома від людей,
Хай назовні ніщо не прорветься.
Сяду я за комп’ютерний стіл,
Та займу свою душу віршами
У яких солов’їні пісні,
Та любов: не розсудна,
Без тями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2014
Я не знаю, як тебе назвала
Твоя мати у твоїм краю.
Моя мати вже тебе прокляла,
За фашистську голову твою.
Ти проїхав крізь чужі кордони,
З автоматом у Донецький край.
Землю нашу горем ти наповнив,
Через це я вчора помирав.
Ти напав підступно і зненацька,
Як і личить тільки хижаку.
І розбита бронебійним каска,
Поруч мене на сирім піску.
Ти мене спочатку тяжко ранив.
Потім мені руки перебив,
А вже потім, доробив останнє:
Голову прикладом вщент розбив!
Я помер. Недовго моє тіло
Корчилось від передсмертних мук.
Зараз краще. Все переболіло,
Все минуло, як минає звук.
Зараз я коло сім’ї своєї.
Моє тіло у тісній труні…
Важко розлучатися з ріднею,
Важко без України мені.
Шкода, що не встиг тебе, - мій кате,
Видворити з рідної землі…
Припадає у риданнях мати,
Пальці ніг цілуючи мені.
Плаче молода моя дружина,
Тільки рік прожили з нею ми…
Виховай, кохана, мого сина,
Хай буде достойним між людьми.
Хай він любить, як і я, Вітчизну,
Мною хай пишається, як син.
Ну, а я, - на небеса полину.
Там, на жаль, тепер я не один…
Нас багато! Ті, хто на Майдані
Голови поклав, тепер вже ми.
Боже! Дай, щоб були ми останні!
Руку вбивці скоро зупини!
Будемо усім небесним військом
Господа Всевишнього благати,
Щоб Дав мир над цим прекрасним світом,
Щоб не треба було помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502109
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.05.2014
Ты ли, любимая, ты ли?
Здесь предо мною, не где то.
Жаркие губы остыли
В это, - холодное лето.
Та ли ты, милая, та ли?
Молча глядишь, без ответа.
Нежные руки устали
Ласку дарить до рассвета.
Трудно поверить, ох! – трудно!
Сердце отдалось другому.
Слов утешенья не нужно,
Нужно пожить мне одному.
Только твержу без устали
Среди такой горькой были:
Та ли ты, милая, та ли,
Ты ли, любимая, ты ли?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501724
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2014
ЧЕРГОВА РОКОВИНА…
Чергові роковини жахливих подій.
Свічка блимає тьмяно, на моїм підвіконні.
І за темною шибкою, в марі нічній,
Ніби постаті ходять, примари безсонні.
Бачу темні очниці, западини щік,
Тіні просящих рук і голоднії очі!..
Постає у всій суті двадцятий той вік.
Вік ганебного рабства і страшної ночі.
Ніч голодного мору упала на нас!
Недороду не було! Земля -бо, -родюча!
Був великих недолюдків зоряний час,
Була воля Тирана - жахна, неминуча!
Забирали в людей все, що з їжі було:
Від горнятка в печі, до дрібної зернини…
Голосило у відчаї бідне село
І глухим було небо до плачу дитини!
І що страшно: людей грабували -свої!
Оті самі, що звали себе «активісти».
Були зброєю ката, оті -хохлуї!
Мали з чого, підлота, пиячить та їсти!
А село вимирало! Конало село.
По шляхах неозорих тяглися селяни…
Та кордон перейти неможливо було:
Не пускали до себе людей, росіяни.
А якщо і вдавалось кому перейти,
То, такі ж самі люди - прості, їх ловили,
І, частіше, - вбивали…Чи можна простить,
Те, що ці - «православні» з братами робили?!
Але я, - не суддя! Цілих вісімдесят,
Над стражденним народом, років пролетіло!..
Вже немає кого ні судить, ні спитать,
Та весь жах пережитий ввійшов в моє тіло.
З малих літ я слабую: всім тілом слабий,
Хоч до давніх подій не причетний, дотично.
Через довгі літа мене голод добив:
Не тоді, - напряму, а тепер - генетично!
Чергові роковини жахливих подій.
Свічка блимає тьмяно на моїм підвіконні.
І за темною шибкою в марі нічній,
Просять їсти голодні. Примари безсонні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2014
БЕССОННИЦА.
Ночное за окном сереет покрывало.
Откуда – то во мрак чуть попадает свет.
Но ты, моя любовь, ни капельки, не спала,
А я грустил в ночи, что сна чего –то, нет.
Листала ты листы, в которых я, стихами
Единственной тебе свою любовь пою.
И, даже может быть, дрожащими руками,
Ты комкала постель холодную свою.
Меня с чего –то, вдруг, ознобом обдавало.
И в тряске, словно лист осиновый дрожал.
Тянул я на себя свой лоскут одеяла
И так всю ночь, без сна, подавленно, лежал.
Не знаю, Ангел мой! Что с нами происходит!..
Ты – одинока там, я – одинокий здесь.
И в этой суете к нам радость не приходит.
Приходит к нам тоска, чтоб нам двоим стареть.
А нам нельзя порой хоть малость, пообщаться,
Нам поглядеть в глаза с любовью, не дают!
Ты будешь у плетня рябинушкой качаться,
Я, - как далёкий дуб, за речкою стою.
2 сентября 2013г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500731
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2014
ДЕСЬ ОТАМ.
Десь отам, де з тобою, колись,
Вечорами зраділо стрічались,
Ми такі молоденькі були
І нас зорі на щастя вінчали!
Десь отам, по – над гладдю ріки,
Похилилися віти вербові.
Цілував твої губи п’янкі
У нестримному шалі любові.
Десь отам, осідала роса
На некошені трави шовкові.
Там дівоча цнотлива краса
Чарувала у милому слові.
Десь отам, м’яті трави густі,
Зберігали всі ласки і муки.
А ми разом купались в росі,
Наче діти, тримались за руки!
Десь отам, за стіною років,
Я від щастя сміюся і плачу!
І твоїх, вже покійних, батьків,
Молодими і дужими бачу.
Десь отам, де весільний розмай
Нас повів на однім рушникові,
Розливався музик дивограй,
І пісні розливались рікою!
А вже тут, пролетіли літа,
Ми не встигли, як слід, і збагнути,
Що настала пора золота,
Що нам мало лишилося бути.
І хоч тяжке життя ще люблю,
Хоч ще милі нам спільні ці ночі,
Та з тривогою пильно дивлюсь
У твої – дуже стомлені очі.
01.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Чомусь сняться твої світлі коси,
Моя фея із минулих днів.
Ще здається, нас чекають роси
На траві заквітчаних садів.
Сню тобою! А між тим, невпинно,
Десь у вирій відлітають дні.
І обіймів ручок лебединих
Вже ніколи не відчуть мені!
Сниться ще: ідемо по дорозі,
А навкруг – як і колись, жита!
Над ставком, в червонім верболозі,
Павутинка б’ється, золота.
Ти сама, як дивовижна квітка,
Прикрашаєш сад минулих днів.
Така ніжна, трепетна і близька,
Моя фея неспокійних снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014
ПРИДОРОЖНЯ
КАЛИНА.
Біля краю дороги стоїть сиротою калина.
Мимо неї автівки в неблизькії далі летять.
Від шаленого вихору зелена тремтить сорочина
Та червонії грона в услід ліхтарями горять.
Ой, калино, калино, чому ти стоїш, при дорозі?
Чи стрічаєш когось, чи, - може, за милим ідеш?
Чи, вже близьку зиму стрічаєш у щемкій тривозі,
Бо притулку та ласки в оцій глушині не знайдеш.
Піднімалося сонце, до неба тяглися тумани.
І легесенький вітер гіллям калиновим шумів.
І у шелесті тому шепотіла калина словами,
Які в серці своєму я розібрати зумів:
«Не стрічаю нікого, не йду у світи, за коханням,
Бо немає у мене, у великому світі рідні.
Ой, літа пролітають, наді мною у тяжкім чеканні!
Може, знайдеться серце, яке допоможе мені.
В літню пору нещадно, мене обпікає посуха,
При грозі дощ і вітер викручують руки - гілля!
Як скупа і недобра буває невістці свекруха,
То така є для мене, оця, - придорожня, земля.
А була я дівчина. Вродилась для щастя - любові,
Бо мені рідна мати дівочую вроду дала:
Сині очі, як небо! Шнурочками тонкими брови,
Золотаве волосся!.. На лихо своє розцвіла!
Стали хлопці вчащати, свою дарувати увагу,
Кожен з них, лиш зі мною, до танцю бажає іти.
А моїх кращих подруг, до танцю запросять не зразу,
Хоч були вони ладні летіти за ними в світи!
Від цієї уваги, я - наче в чаду, - очманіла!
Вільний час від навчання, здавався весною мені!
Після всіх тих побачень, до милих подруг я летіла
І про щастя дівоче шепотіла у тиші нічній.
А дівчата, здавалось, - душею за мене раділи,
Бо давали носити багате і модне вбрання.
От, - одна із цих подруг, у гості мене запросила
В недалеке село: Була там у неї рідня.
От, зібралися ми. Гостинців з собою набрали.
Було нас кілька душ: між собою знайомі були...
Раптом, стали ми тут. Наче щось у машині зламалось.
Пили з термосів каву, а потім з дороги зійшли.
Розкололося небо! Ноги мої підкосились!
Тяжкий морок упав, на невинную душу мою...
Як до тями прийшла, - нема ні дівчат, ні машини,
Під холодним дощем, на краю дороги, стою!..»
На узбіччі дороги росте сиротою калина.
Мимо неї автівки за покликом долі летять.
Від шаленого вихору зелена тремтить сорочина
І в услід її грона сигналами довго горять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500514
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.05.2014
КРИЛЕЧКО ЛЕБЕДИНЕ.
«Я запрошую Вас на вальс!»
Так сказав я Вам в давній вечір.
Дві руки, наче два крила,
Ви поклала мені на плечі.
Ваші очі – як дві зорі,
Променилися дивовижно!
Це було ще о тій порі,
Коли прози життя не видно.
Скільки літ промайнуло вже!..
Застудилось бідою серце.
Та лиш вальс десь почую, - і все :
Знов хвилююся, ніби вперше!
Грає музика духова.
Як виспівують флейти ніжні!
Вальс кружляє, - немає Вас
В легкій сукенці, білосніжній.
Вальс сумує і душу рве.
Жива пам'ять в минуле лине.
Ніби бачу, як знову зве
Ваше крилечко лебедине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
МЕЛОДІЯ КОХАННЯ.
Живе в душі, в нещасті не щезає,
Чи трепетом живим, чи хвилюванням.
Мов Фенікс, - хоч горить, та не згорає,
Чаруюча мелодія кохання.
З’являється, як пісня незнайома,
Буденщину руйнуючи сум’яттям,
Щоб одізвалась березневим дзвоном
Моя душа на камертони щастя.
То раптом, як весняне повноводдя,
Розлиється! – змітаючи страждання!
Співає серце легко та природно,
Окрилене сюїтою Кохання!
Хай музику не вмію я писати,
Бо в своїй долі не вивчав я ноти,
Та поспішаю словом карбувати
Мелодію кохання для спільноти.
Так сподіваюсь, людям не байдуже
Чим оце серце досі ще палає,
Бо це ж для них, - моїх рідні та друзів,
Мелодію кохання я співаю!
Тож хай вона між нами не змовкає,
Допоки разом ми на ближнім крузі…
Хай нею зустрічають, проводжають
Мої сердечні, мої щирі друзі!
2012-10-29
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
ДВОРОВАЯ ШПАНА.
Когда –то, в дни встревоженного чувства,
Я Ваше имя с трепетом узнал.
И голос Ваш, как дивное искусство,
Мне сердце упоённо волновал.
Я с Вами был хмельной и бесшабашный.
Казалось мне, для Вас я всё смогу!
Но день принёс разлуки миг ужасный:
Вы,- за мостом, а я,- на берегу!
А мост исчез. Его сгубило пламя.
Слепая страсть служила мне в укор.
Сквозь времена, вдруг оживляет память
Наш непростой,- последний разговор…
Я Вас любил!- и я сказал Вам это.
Я обожал!- это знала Вы!
А коль родился чувственным поэтом,
То не имел холодной головы.
Сказала Вы, что я для Вас не пара,
Что Вам судьбой иная честь дана,
Что для меня, по – возрасту, Вы старая,
А я для Вас – дворовая шпана!
Тащила жизнь через труды и муки.
Не передать, что пережить пришлось!
Но, только, Верите? Я помню Ваши руки
И завиток каштановых волос!
Влюблялся я, казалось, не на шутку!
Уж думалось,- душа живьём сгорит!
Да вот не смог, хотя – бы на минутку,
Себя,- былого, в чувстве повторить!
Чарует голос! – но, уж нет искусства,
Волнует имя, - да не трепещу.
Я не ищу давно былое чувство,
Как юности прошедшей не ищу.
Нам дарят вёсны пышные сирени.
Их аромат – хоть режьте на куски!
И снова память оживляет тени:
Ваш завиток и пластику руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500152
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2014
АНГЕЛ ВО ПЛОТИ.
Как рассказать тебе об этом?
Вошла ты сказкой в мои сны:
Каким – то небывалым светом,
Мелодией из тишины.
Мечтой всю душу мне смутила!
Желаньями она полна.
Во мраке жизненном, - светилом
Ты стала для меня одна!
И как прожить на этом свете
Тебя не зная, не любя,
Не представляю! Каждый вечер
Ищу тебя! Зову тебя!
Хочу услышать хоть бы фразу,
Хоть малый звук из милых уст!..
Тебя не встречу, - мир весь, сразу
Становится безмерно пуст.
И, как во мраке беспросветном,
Не знаю я: куда идти.
Свети мне звёздочкой заветной,
Мой нежный ангел во плоти!
Сентябрь. 2012г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500147
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2014
МЕНЯ НЕ НАДО «ЗАЩИЩАТЬ».
Я с детства говорю на русском.
Хоть и рождён возле Днепра.
Но вырастал не в круге узком,
А в круге ласки и добра.
Мои друзья, мои родные,
Мне не давали даже знать,
Что мысли у меня иные,
Что меня трудно понимать.
Никто не сделал мне упрёка
За помыслы мои, за речь.
Но вы припёрлись издалёка,
Чтобы меня, - вот здесь! – беречь!
Но от чего?! Рожна какого,
Врываться в дом мой, не спрося?
Зачем России дуболомы
У нас в Донбассе колесят?
Зачем вам Харьков стал так нужен?
Я вырос в нём. Учился, жил.
Со многими я был там дружен,
Любовью первой дорожил.
Сейчас я в центре Украины -
В прекрасной Виннице живу.
За что несёте вы руину
На нашу мирную страну?
Ужель земли вам вечно мало?
Иль некуда вам силы деть?
Уж лучше бы вы постарались
К себе поближе поглядеть!
Деревни ваши – край убогий.
Народ в них – нищий, забитой.
Грязь разухабистой дороги,
Непросыхающий запой!
Пьют все: от мала – до велика!
По поводу и без причин.
И ваш мужик, насквозь пропитый,
Уж не похожий на мужчин!
Так вам ли, - мировым громилам,
Нам свою «правду» диктовать
И нас – людей миролюбивых,
Фашистской бандой называть?!
Бандиты – вы! А мы – поднялись
За справедливость и права.
Чтоб нам своё не диктовала
Ваша трёхцветная Москва.
Вам наш Майдан не по натуре:
Он вашей наглости отпор.
Вы – хищники в овечьей шкуре,
Народа русского позор!
И знайте: вы совсем не вечны.
Всему свой срок, всему свой час.
И Тот, кто создал Человечность,
Ещё прольёт свой гнев на вас!
Уже немного вам осталось:
Ну, год… ну, два, - от силы,- три…
И от ужасного развала
Ничто не сможет вас прикрыть!
Вас не спасут ни горы пушек,
Ни пекло ядерных смерчей.
Вы станете гниющей кучей,
Сброд, всеми проклятый, ничей.
Так знаю я. Так точно будет!
А мы, - пройдя сквозь сонмы бед,
Мы будем жить! Как должно людям,
Под флагом мира и побед.
апрель 14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499945
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 19.05.2014
ДЕ ТИ БУЛА?
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!
Якщо і нині Землю обійти,
Тобі подібних буде дуже мало!
В моїх роках була зорею ти,
Була моїм незмінним ідеалом.
Де ти була, коли я був один?
Куди від мене ти могла подітись?
Хто вбив між нами осиковий клин,
Що ми, ще юні, не змогли зустрітись?!
Де ти була, коли тебе шукав
Серед мільйонів милих та пригожих?
Ішли літа, та я не зустрічав
Таких , як ти, на ідеал похожих…
А ти була! Оспівана в піснях.
Моє натхнення, муки і надії.
Була зі мною ти – лише у снах,
Була моєю ти лише у мрії!..
Де ти була? Скажи, де ти була?!
Шепчу питання, наче заклинання.
За сивий обрій молодість пішла,
Гірчить в душі полин розчарування!
Зустрілись ми у переддень зими.
Ще пізня осінь плакалася слізно.
Одне - одному впали в душу ми,
Та тільки пізно! Дуже, дуже пізно!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2014
ЗУСТРІЧ.
Був звичайний день, яких чимало
У житті людському проліта.
І на скрипці суму вигравала
Свою пісню осінь золота.
Раптом, - чи здалося, - чи наснилось?!
( Ще й тепер запитую себе).
Я зустрів напівзабуте диво:
Незбагненно ніжне й голубе!
Ніби та, - яку кохав, - вернулась!
Боже мій! – ті ж очі, ті ж вуста…
На високих грудях розгорнулась
Хвиля кіс, - зваблива, золота!..
Я не смів бодай поворухнутись:
Раптом диво щезне, наче дим…
Про минуле я вже встиг забути,
Як забув, що був я молодим.
Глянула – немов пробило струмом!
Усміхнулась, - серце як в раю!
І пішла! – легка! Весела! Юна!
Тільки я, - як вкопаний, стою.
Інший час. І місто зовсім інше,
Ще й на плечах нелегкі літа.
По – над серцем тихим сумом дише
В падолисті осінь золота.
Хто Вона, - знайома Незнайомка?
Не беруся навіть і вгадать!
Днів минулих, павутинка тонка
Починає в пам’яті снувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014