| Сторінки (7/671): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Помилка квітки.
У порі року квітка помилилась:
У передзим’я, раптом, розцвіла.
А зла негода мокрим снігом лила,
В долоні криги пелюстки брала.
Стебельце кволе рвав несамовито,
Та намагався все пошматувати
Північний, невмолимий, хижий вітер,
Від куряви снігової кошлатий.
Здавалося б, ну скільки може мати
Ота стеблина, сили опиратись
Насильству смерті? Вже клітини тіла
Пронизані кристалами із льоду,
Розірвані, роз’єднані, розбиті
З поняттям існування несумісні,
Поховані у товщу болю й снігу…
Та час мине. Сваволя холоднечі
Закінчиться жаданим потеплінням.
Накине любий березень на плечі
Деревам свій серпанок провесніння.
А шипи льоду чистими сльозами
Стечуть у землю, додаючи сили
Краплинці сонця новими ростками
Прорватися крізь темряву могили,
Аби вже навесні заквітувати
Із торжеством воскреслої надії…
Отак і я. Востаннє, надто пізно
Розцвів для тебе спраглою душею.
Та Доля відібрала дні для цвіту,
Страшним недугом творячи над нею
Свій чорний танок Вічної розлуки,
Весь ритуал згасання сил та волі,
Хоч живе серце, поки що і в муках,
До тебе прагне, моя квітко долі,
Моя подруго, зірочко незгасна,
Любове ніжна вірна й незрадлива.
Пробач, що не набрав у жмені щастя,
Щоб ти була, хоч крапельку, щаслива…
Пробач мені, бо й сам його не бачив,
Підводячись, та падаючи знову...
Вже на краю… втрачаю все – і плачу
З тобою ведучи німу розмову
У темряві розтерзаної ночі
На боротьбу не маючи вже сили…
Чи ранок буде? Це – як Бог захоче…
Ще б заглянути в очі твої милі,
Поцілувати б, наостанок, руку,
І кинутись в пітьму, немов у воду!
О! як багато цих страждань і муки!
О! як багато піді мною льоду!
12.03.2016 14:32
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016
ЛЬЁТСЯ МУЗЫКА.
Утро ясное, включаю свою запись.
Льётся музыка! Чайковский… вальс цветов…
Одиночества минуты он украсит,
И навеет свежесть чувств и свежесть слов.
Льётся музыка! Эмоции качают
Лёгкий плот моих мечтаний и надежд.
Кружит вальс! И парус узкий раскрывая,
Отплываю в море творчества и грез.
Льётся музыка! Со мною моя Муза.
Мы вдвоём на нашем узеньком плоту.
Отправляемся маршрутом Лаперуза,
В неизвестности найти свою мечту.
Будут штормы, будут волны выше неба,
Будут молнии швырять заряды стрел,
Но пройду я на плоту сквозь быль и небыль,
Как и должен настоящий менестрель.
А когда вернётся вновь покой на воды,
Бриз попутный узкий парус напряжёт,
Я, - и Муза: презирая все невзгоды,
В гавань Нежности причалим лёгкий плот.
В этой гавани нет места для печали,
Там главенствуют Любовь и Красота,
Там Ромео и Джульетта повстречались…
Там, наверное, живёт моя мечта.
Кареглазая и стройная, как тополь,
С нежным голосом, что слаще звуков струн,
До которой добираться так далёко,
Хотя гавань в наших душах, в море дум.
Откружила, отзвучала, отлилася.
Тишина нависла снова среди стен.
Но надежда Синей птицей поднялася,
Чтоб тоску сменить в душе собой взамен.
Утро ясное. Весна почти в расцвете.
Вальс цветов ещё покружит мне не раз.
Только б дожить до мгновенья светлой встречи
С яркой радугой любимых, нежных глаз!
воскресенье, 3 апреля 2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657079
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2016
Я БАЧУ.
Пройшовши крізь безжальні жорна,
Вцілівши майже на краю,
Я бачу: що земля не чорна.
З рожевих ранків трунок п’ю.
І знов бажання є відчути,
Як наповняє мрію кров.
І вірити: ще може бути
Хмільна, стривожена любов.
Яка не слухає поради,
Не вірить в силу перешкод,
В сліпім захопленні п’є радість
Немов напій цілющих вод.
23 березня 2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Я повертаюсь.
Я повертаюсь з нізвідки, куди мене лихо штовхнуло.
Я повертаюсь з мовчання, де тиша та сіра пітьма.
Бо ж знов парасоль над світом весна розгорнула,
Щасливою юнкою в квітах постала сама.
Ще небо похмуре, ще вітер не дихає тепло,
Та вже й не зима порядкує, та вже зеленіє в садку.
І тіло вмираюче у болю омите воскресло,
І слухає Музу у Богом забутім кутку.
Вертаюсь до Вас, моїх друзі: посестри та побратими,
Колег по перу, по клубу одному рідні,
Щоб знову із Вами коритися Музі єдиній,
Щоб низько вклонитись за дружбу, яку дарували мені!
18.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653882
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2016
Добрі мої одноклубники, друзі!
Як ви відмітили, останнього часу я все рідше буваю на сайті...
НЕ брак творчості, не душевна порожнеча тому є причиною. Важка, багаторічна хвороба виснажує щоразу настільки, що після чергового її наступу я просто не в змозі хоч якось відновитися. Не буду описувати ту свою війну, Всім ВАМ воно непотрібно. Чому оце пишу? Пишу тому, що не знаю:чи буде мені дано вийти ще раз... Якщо не зможу, то все-одно: душа моя буде з Вами! Щасти ВАм! Ваш Петро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
Над озером.
Струнких ялин темно-зелені вежі,
Над кригою завмерли у чеканні.
Чекають мить весняної пожежі,
Коли земля із небом в паруванні
Зіллються разом у щемливім шалі
Веселих фарб та щебетливих звуків.
Серпанком ніжним заяскріють далі,
Повернуться птахи з доріг розлуки
До цих ялин, до очеретів милих,
Де їх чекає нове гніздування,
Яке на чужині ночами снилось
Омріяними піснями кохання.
Прийду і я під ці ялини темні
Немов у храм для таїнства причастя,
Аби для тебе в полум’ї зеленім
Набрати у долоні квітів щастя.
Ми їх сплетемо у вінок барвистий
Та пустимо на води річки Долі,
Щоб нам у парі нерозлучно жити,
Як нам судилось по Господній волі.
01.02.2016 8:40:49
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
Як ти палала у вогні хвороби,
Не вміючи молитись, я молився.
Не знаю й сам до Кого чи до Чого.
Бо в силу ліків вже давно не вірю,
А втратити тебе було так легко
Та повернути було б неможливо…
Молився я… шептав слова молитви
Яка із серця линула нестримно,
Вичавлювала із очей краплини,
А ті донизу по щоках струміли…
В ту тяжку мить коли душа волала
Про поміч з Неба то мені здавалось,
Що хтось стояв зі мною майже поруч,
Вслухаючись у той гарячий шепіт.
За себе я ніколи не молився.
Просто не бачив сенсу у цій дії.
А може, не було в душі надії
На те, що Він почує, допоможе…
Було незнане милосердя Боже
У моїй Долі… тільки ти – єдина
Мов янгол з неба випадково стрілась
І ясним сонцем душу цю зігріла
Негрішною сестринською Любов’ю…
Молився я… крізь мерехтіння свічки
Дивилися із образа на мене
Два добрих ока, наче рідний батько
Із небуття до мене повернувся,
Щоб в самоті підтримати душевно…
Молився я… за тебе, моя Лелю,
Цих важких літ життя мого осново,
Прохав: якщо життя чомусь потрібне,
То хай моє, замість твого, візьметься,
А ти щоб жила якомога довше
Та навколишніх довго зігрівала
Як ти одна так зігрівати вмієш…
А час спливав, немов краплини воску.
Мигнула свічка, зачадила, згасла…
Чи то заснув, чи провалився в темінь,
Вже й сам не знаю. А ясного ранку
По телефону дали мені знати,
Що страшна криза начебто минула
Ти, змучена, вспокоєно заснула.
Молився я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
Не хитайте головами, не жалійте.
Все як треба. Все як Небо побажало.
Ви зі мною келих терпкого налийте,
Аби лишенько нікого з нас не брало!
Вип’ю з вами! Не для того, щоб упитись,
А для того, щоб відчути повнокров’я.
За коханих, за прекрасних пригубити,
Побажати їм козацького здоров’я!
Наливайте! Та сідайте в тіснім колі,
Мої друзі, дорога моя громадо!
Я ж бо жалощів не жебраю ніколи,
Хоч буває на душі важкий осадок.
Все буває… якщо нищечком, щокою,
Проповзе сльоза солона та гаряча,
Не біда! Знайду душі своїй спокою
І цю слабість добрі люди не побачать.
Не вважайте, що у мене сил багато,
Що залізні мої воля та терпіння.
Просто знаю, що життя не завжди свято.
Швидше всього – це жорстокість та боріння.
Це – війна. З коханим ворогом, з собою.
Коли сил бракує вийти на дорогу…
Хай упав я! – піднімусь! І знов до бою,
За кохання! За життя! За перемогу!
23.01.2016 21:51:32
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016
Не пояснила за причину
Своєї дії. Так пішла.
Та із собою всі провини,
Всі наші прикрощі взяла.
Тебе не бачу біля себе.
Не чую докорів, але
До мене, замість тебе - небо
Таке ж дратоване і зле.
То вовком по-під вікна виє,
То в скло скаженим вітром б’є,
То мокрим снігом щедро сіє,
То ожеледицю дає.
І все зимі цій недогода
На цій планеті голубій…
Видно у вас одна порода:
У примхах догоджать собі.
19.01.2016 18:28:04
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637184
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.01.2016
Думки самотнього вечора.
Не сонце в захмарений обрій сідає,
Кидаючи світ у пітьму.
Мій світ потемнів, бо тебе в нім немає.
Як жити тепер самому?
Нехай ти пішла іншу долю шукати,
Коли на нас двох не знайшлось.
Чом душу мою не спішиш відпускати,
Із дум не виходиш, чого?
Я марно плекав ілюзорні надії,
Повернення марно чекав.
Оскільки заміни шукати не вмію,
То й кращих подруг не шукав.
їх, мабуть, немає коли не знайшлося
раніше за тебе в житті.
Проміння липневого сонця вплелося
У коси твої золоті.
Ти сяяла зіркою мрії навколо,
Ти світ зігрівала теплом.
Коли ти пішла – все навкруг захололо,
В душі – глибочезний розлом.
Із того розлому, з бездонної прірви,
Не пісня, а стогін луна.
Кому на цім світі жалі ці потрібні?
Для чого тебе я пізнав?
Не сонце за кучері хмари сховалось,
Не вечір прийшов на поріг,
То радість моя назавжди відцуралась,
Пірнувши у далеч доріг.
19.01.2016 17:41:57
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Чи варто з нуля?
Нещасливий я у коханні,
Та не смійтеся наді мною.
Може, горе оце останнє,
Застеляє світ білий імлою.
Може, скоро прийдеться злетіти
Поза морок цієї ночі.
І чи зможу тоді хотіти
Подивитися в любі очі?
Чи я зможу на мить вернутись
З тогойбіччя у світ немилий,
Аби голос її почути:
Мелодійний, дзвінкий, грайливий?
Якщо справді життя існує
За межею життя земного,
Стукіт серця її не почую,
Не побачу і личка цього…
Тож навіщо з нуля починати
Та по новому рухатись колу,
Якщо постать не зможу впізнати,
Між людьми вже не стріну ніколи?
В цім житті є для мене цінність:
Не в багатстві чи владі, чи в славі,
Вона є у цій ніжній людині,
Одночасно і сильній, і слабій.
Та, на жаль, у житті так буває,
Що над всім домінує недоля
І того, кого серце бажає,
Не пускають обставини в долю.
Не дають вчасно в світі з’явитись,
Щоб зійтись для сердечної злуки.
А як стрілись, то мусимо битись
У тенетах журби та розлуки.
Нещасливий я у коханні.
Та не смійтеся наді мною,
Бо життя догорає в чеканні,
Хоч надії за пеленою.
07.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
МИРАЖ.
Толь потому, что я от Вас вдали
И с Вами жить, – мечта недостижима,
Мне кажется, дороги всей земли
Нас не сведут для счастья воедино.
Вы как мираж в зыбучести песков,
Оазисом прельстила мою душу.
Уж сколько дней бреду сквозь жуткий зной,
А влаги нет, и только жажда душит.
Я Вас хочу! Не как игрушку, - нет!
Как часть себя, чтоб жить на свете дальше.
Вы для меня неугасимый свет
Во тьме притворства, пустоты и фальши.
Вы для меня весь смысл бытия,
Объект желаний, мыслей и стремлений…
Словно безумец, околдован я
Вашим небесным, чудным появлением.
И что мне даст вот этот томный бред,
Вот эта боль сквозь серость дня и ночи?
Вы где то там, где меня просто нет,
А я вот здесь, где каждый день пророчит
Барханов жуткий, вековечный ход
С дрожащей дымкой милого обмана
И на мой путь ничто не заведёт
Желанную цепочку каравана.
06.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633800
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2016
Колишньої легкості тілу не знати:
Все важче і важче із ліжка піднятись;
Все далі від серця життя насолода
І тіло важке, мов дубова колода;
І втома щодня вже нічим непоборна;
І думка про завтрашнє смутна та чорна;
І тільки в минуле летиш мов на крилах,
Бо там твоя молодість казкою жила.
Там безліч надій, як краплин в океані.
Там вірність і дружба, там пісня кохання,
І стогін лунав там від щастя та муки;
І ще так далеко до часу розлуки
На вічні віки з тим, з ким жив як з собою:
Без сумніву краплі, без гніву і болю.
Дороги там кличуть в незвідані далі.
Ми їхали, йшли, над тайгою літали,
По річках пливли, комарів годували,
Що важко жилося – не шкодували.
Нас віра вела в сонценосне майбутнє,
В наметах брезентових були присутні
І Муза поета, і ліра Орфея,
І Ероса дар під вінцем Гіменея.
Сьогоднішні дні наче буря над морем.
Наповнені вихором чорного горя.
Бо круки війни над землею кружляють,
Бо страшну поживу щодня вони мають.
І хоч старе серце дощенту недуже,
Та доля країни йому не байдужа,
Тому що народ мій, - Український, рідний,
На землях багатих безправний та бідний
Тоді як політики свято гуляють,
А люди, як можуть, то так виживають…
30.12.2015 8:00:26
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2015
В широком море наших прошлых лет
Есть дорогие сердцу острова.
И там душа живая, человечья,
Стремится, хоть недолго побывать.
И памятью, пока она жива,
Летим на дорогие острова,
Где нас всегда любили и встречали,
Где светлые улыбки и слова.
Там ждёт с дорог уютный, милый дом,
И те, кто был нам дорог, ещё в нём;
И он для нас в дни грусти и печали
Надёжный запасной аэродром.
На острове моих счастливых лет
Цветёт надежд весенний первоцвет;
И призрака сегодняшнего мрака
На горизонте будущего нет.
Вот потому сквозь времени пласты
Лечу на светлый остров, где есть ты,
Чтоб от твоей любви необозримой
Опять цвели в моей душе цветы.
Живи, моя любимая, живи!
На острове потерянной любви,
Чтоб мог к тебе я снова возвращаться,
Чтоб доверять тебе мечты свои.
И пусть с тобой я нынче не живу,
Пусть не встречаю в жизни наяву,
Но посещая благодарно память,
Тебя опять любимою зову.
30.12.2015 6:35:19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2015
Дорогі мої одноклубники: Друзі, побратими та посестри, колеги по перу!!!
Вітаю Вас з 2016-м! Бажаю кожному і кожній з Вас бути здоровими тілом і духом, невтомними в прагненні до нових висот у творчості, бути просто щасливими людьми!
Дорогі мої! Щиро вдячний багатьом з Вас за моральну підтримку, за те, що не залишаєтесь байдужими, за людяність.
Хай всіх нас береже Небо!
Слава Україні!!!
Ваш Dovgiy!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015
Дивлюся у синє небо.
Знаю, місячна царівно, що боротись конче треба
За цю посмішку ласкаву, за слова із вуст твоїх,
За твій погляд у якому все безмежжя мого неба,
За солодкі злети мрії, та й за ревнощі свої.
Лебединочко жадана, коли ти літаєш в небі,
В тому небі де від Бога пролягли твої шляхи,
Чом на тих шляхах незримих не літаю біля тебе,
Чом стрічаєш нові весни без пісень моїх гучних?
Якби виправити долю! Якби хід її зламати!
Щоб ми шлях удвох долали:не в одно, а в два крила;
Щоб ти сонечком привітним осявала мою хату
І до днів життя, - останніх, - щоб самотня не була!
Намагався я боротись… піднімав до неба крила.
Піднімав, та не подужав силу притягань землі
І не зміг тебе догнати, коли ти у вись злетіла
І кричала в небо сині про страждання та жалі!
Важко жити й не літати, коли ти в душі крилатий.
Важко в небо відпускати тих, ким дихаєш щодня
І при тому,- як же важко! Стовідсотково не знати:
Чи повернуться до тебе - до кінця оцього дня.
Змінюються пори року, рік за роком відлітають
У далекий простір часу, як у вирій журавлі…
А я дивлюся у небо… всі роки тебе чекаю…
Тільки бачу як літають білі хмари – кораблі.
26.12.2015 15:46
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015
КОЛИ ЗАЦОКОТЯТЬ ЛЕЛЕКИ.
Коли зацокотять лелеки,
Хмеліючи від почуття,
Стрічай мене з доріг далеких
Коли повернусь до життя.
Стрічай, коли відступить холод,
Коли в березах заструмить
Цілющий, життєдайний солод,
Брунькам даючи нову мить.
Стрічай мене, як зустрічають
Нових надій летючий клин
Вони розгонять дим відчаю
Дадуть для крил новий розгін.
І ти злетиш зі мною в небо
Де сяють зорі почуття
Стрічай! Я повернусь до тебе
Як повертаються в життя.
20.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015
СПІВАЙ, СОПІЛОЧКО.
Ти співай моя сопілочко
Ой, виспівуй, – вигравай!
Пролягла моя доріженька
Поза поле, поза гай.
Там, за гаєм, кучерявеньким
Синя річка виграє;
Там із річки кришталевої
Вороненький воду п’є.
П’є він воду, напивається
Та ще гривою трясе.
Він мене у вечір зоряний
До кохання понесе.
Ти співай, моя сопілочко,
Про дівочую красу.
Я в руках своїх для милої
Море пестощів несу.
На вустах моїх усміхнених
Пісня серця, що як птах
Розкриває крила вольнії,
Щоб летіти по світах.
А в очах несу коханій я
Небо - синь та диво - грай,
Та ще квіти, що дарує нам,
В літній день зелений гай.
Ти співай, моя сопілочко,
Веселіше! – не тужи.
Про чарівні ночі зоряні
Моїй любці розкажи.
14.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2015
Тучи застили октябрьскую просинь,
Дождь косо бьёт по изъянам стены.
Плачет, несчастная, старая осень,
Скоро зима… дни её сочтены.
Плачет, все дни, вспоминая былое,
Жалко ей стало багровую шаль.
Жалко, что время прошло золотое,
Душу ей гложут тоска и печаль.
Мне бы её чем - то светлым утешить,
Слова бальзам приложить на недуг.
Слушай – ка, осень, не одна ты на свете,
Знай, что я твой испытанный друг.
Ты не умрёшь! Через год ты вернёшься.
Снова закружимся в вальсе вдвоём.
Я буду ждать твоё златокосье
С яркой палитрой на весь окоём!
Снова взлечу в твоё небо над миром,
Над необъятным простором полей
И воспою на сентябрьской лире
Нежную грусть бродяг – журавлей.
И умоляю! – прощаться не надо!
Лучше «до встречи», сквозь слёзы, скажи.
Гроздья калины созрели на радость,
В снежной опушке – как витражи.
Зимняя сказка придёт издалёка,
Лягут печали под снежный покров.
Вновь заблистает гирляндами ёлка
Под перезвоны приветственных слов.
01.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625483
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 02.12.2015
Наступит светлое мгновение,
Когда по зову всей души,
Придёт средь ночи вдохновение
Разум потребует: пиши!
Пиши о том, что сердцу дорого,
Пиши о той, кто не сама.
И, хоть ушла далёко молодость,
А всё ж свела тебя с ума!
Пиши о ней словами нежными,
В которых страсть бурлит ключом.
Пиши про ласковость безбрежную,
Пиши о всём - и ни о чём!
Ведь столько спето, столько сказано!
Столько написано! – и всё ж,
Прочтёшь, – и гаданно – негаданно,
Пройдёт по сердцу, сладко, дрожь.
В который раз с восторгом чувствуешь,
Как оживает в жилах кровь,
И в той крови опять присутствует
Её Величество! – Любовь!
28.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624500
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2015
НІЧНА ГОСТЯ.
Тихо – тихо зайшла серед ночі,
Розбудила кружінням вірша.
Не спитала, чи я чогось хочу,
Чи готова до праці душа.
Чи я в ніч, що минає, спочинув,
Чи набрався наснаги та сил.
За комп’ютера знов посадила,
Наказала: пиши, а не спи.
Що писати?! Для чого ти мучиш
Оце серце – зомліле, старе?
Чом тривожиш безсонням цю душу,
Коли вірш, - час прийдешній, - зітре,
Мов із флешки неякісний запис?
Відповіла: Мовчи! Не гріши!
Я до тебе прийшла надихати.
Небо хоче читати вірші.
Про кохання людини, про ніжність,
Про красу цього світу в очах,
Про дівочу цноту та про вірність,
Про тягар твоїх літ на плечах.
Ти ж немало тинявся по світу,
Переслухав усього в житті.
Розкажи, кого мрієш зустріти,
З ким прожив свої дні золоті.
То нічого, що поруч немає
Тих, з ким хлібом ділився колись…
Про твій сум Небо чує та знає.
Так пиши, щоб аж сльози лились
І щоб серце не було байдужим
У того, хто читає рядки…
Ворушись, мій Поете, мій друже,
Бо, дивись! Я ще можу втекти,
Бо не люблю, аж надто ледачих,
Та ще тих, хто без праці живе.
Взяла лютню до рук нетерплячих
І мелодія в душу пливе…
А тим часом, і нічка минає,
Бліднуть зорі, світлішає скло.
Поруч Муза сміється та грає,
Аби слово за словом текло.
28.11.2015 6:13:24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2015
Зажурилась моя Муза,
Плаче, як вдовиця.
І моє розбите серце
У грудях, - мов птиця,
Що у клітці зачинена,
Б’ється, сіромаха…
Рветься на солодку волю,
У небо над дахом.
Зачинила його доля
Не замком, а лихом.
А воно когось кохає
Не голосно, тихо,
Аби люди не узнали,
Не стали сміятись,
Аби диво це весняне
Не змогли забрати.
Не журися, безталанна,
Нащо оті сльози?
Все – одно це горювання
Нічим не поможе.
Краще, Музо, засміємось
Усупереч лиху,
Аби воно не тішило
Невситиму пиху.
Краще, мила заспіваймо
Пісню про Вкраїну
І цим серце зігріваймо
В недобру годину.
Бо ця пісня про хлопчину,
Що пішов до війська,
Про калиноньку – дівчину,
Що до серця близька,
Про шнурочком – чорні брови
Та карії очі,
Та про наші, Українські,
Неповторні ночі!
24.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2015
N.N.
Как радостно мне видеть Вас!
Встречать улыбкой Ваши взгляды,
Глядеть на Вас, когда Вы рядом
И слушать Вас в урочный час.
Пришёл час встречи, наконец!
Трепещет сердце и ликует.
Ведь я Вас, именно такую,
Люблю – безумно, как юнец!
И я безумства не стыжусь.
Любовь играет пылкой кровью.
Я этой позднею любовью
По настоящему – горжусь!
Горжусь я тем, что я – Ваш друг,
Что я Ваш брат душой своею.
Хоть сердцем я люблю нежнее,
Чем любит брат и любит друг.
Вы для меня как целый мир
Во всём его великолепье.
И эти страсти человечьи
Лишь только к Вам! – о! – мой кумир!
Молюсь на Вас! На Божество!
Склонясь, целую Ваши руки,
И в сердце столько сладкой муки,
Что не хочу уж ничего!
Кроме того, чтоб видеть Вас
Пусть не всегда, не ежедневно.
Глядеть в глаза с мольбою, нежно,
В минуты радости для нас.
28 декабря 2013 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
По глинистому, ослизлому урвищу,
Намагаюсь нагору вилізти.
Сил бракує. Вчепитися, - ні за що,
І немає нікого, щоб витягти.
А навколо – місцина пустельна
І вода – не питна, брудна…
І тече вона зверху, на мене,
Як в безодню, тягне до дна!
Щось внизу вирує, клекоче,
І душа завмирає від жаху…
Відчуваю, що небо не хоче
Позбавляти мене від страху.
Відчуваю, покинутий світом,
В цій місцині я маю пропасти.
Та ніхто не скаже: навіщо,
Такі муки дано мені знати?
І тоді з відчаю, по - вовчому,
Вию довго в захмарене небо!..
Прокидаюсь!.. з безсилля чорного
Повертаюсь до себе!
20.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622479
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.11.2015
НА ДОРОЗІ.
Дорога моя, знов на тобі стою.
До чого ведеш – невідомо.
Давно проминув я зупинку свою,
Та ще не вернувся додому.
Каміння твоє у ямах, крем’яне,
Виблискує в темряві ночі.
Веди у майбутнє, дорого, мене -
В минуле вертатись не хочу!
Здається мені: ще попереду жде
Омріяна, всміхнена доля,
Яка милу радість в життя приведе
Як сяйво веселки над полем!
Здається, старому… немов не були,
До того, вокзали й причали.
Немов це для когось ромашки цвіли,
Немов не мене зустрічали.
Минали літа, під колеса шляхи
Звиваючись, стрімко летіли.
Траплялось, я падав на вирвах крутих,
Та довго відновлював сили.
І знову стою, світить Місяць згори.
Ще так до світанку далеко!
Для мене в оселі вікно не горить,
А шлях в невідомість нелегкий.
Допоки ще серце тріпоче, живе,
Допоки душа не старіє,
Мене у романтику молодість зве
І серце надією гріє!
Дорого моя, непроторенний шлях,
Не просто по світу блукаю:
Я прагну до неба, як сокіл, як птах,
Загублене щастя шукаю!
16.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2015
ТРОЯНДА БІЛА.
Трояндо біла, горда, неприступна,
Для кого ти у цім саду зросла?
Хіба тебе якась душа підступна
Пустила в світ задля людського зла?
Трояндо біла, пелюстки холодні
Немов із криги вирізьблені ким.
Чому твій погляд наче із безодні,
Чом без надії я стою під ним?
Трояндо біла, знай: твій вік недовгий.
Цвіте твій сад лише в оцю весну.
Цвіт облетить з голівки – недотроги,
Тай почуття мої також заснуть.
Трояндо біла, тільки подивися:
Блакитне небо як в очах цвіте!
Лихі шипи сховай в зелене листя,
Його леліє літо золоте.
Трояндо біла, квітко особлива,
Ти як взірець краси та чистоти.
Як хочу я, щоб стала ти щаслива!
Тож пригорнись до мого серця ти!
15.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015
Ой, зозулько моя.
У моєму гаю закувала сивенька зозуля,
Про майбутні літа, та про зустрічі нові кує.
А у цьому гаю під калиною щастя заснуло
І важкий його сон піднятися знов не дає.
Ой, зозулько моя, нащо довгі літа ти пророчиш,
Коли в цьому гаю облітає покорчений лист?
Ой, зозулько моя, чом надіями душу морочиш,
Чи не бачиш сама, як старості осінь спішить?
Ген, над гаєм моїм, заклубочились хмари нещастя,
І потвори розлук літають між ними частіш.
Як боюсь я, зозулько, у вихор відчаю попасти,
Як боюсь, чим живу, те втратити знову навік.
А зозуля кує, а зозуля моїх слів не чує
І в далекі краї чомусь не спішить відлітать.
Чи про нову весну мені сни нереальні віщує,
Чи про давнє кохання прагне ще раз нагадать?
Все «ку – ку» та «ку – ку»… ніби дзвонами б’ється у скроні
Над оцим сірим днем, над туманом що ліг по роках…
Не осінні дощі, а краплини їдкі та солоні
Прокладають свій путь по зморщених, сірих щоках.
15.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2015
N.N.
Ще молода, а вже про те не чує,
Що в її погляді можливо потонути.
Колишня радість біля неї не ночує
І компліменти про чарівність вже не чути.
А її очі – незвичайно як глибокі!
А її очі, - незбагненно чим,- хвилюють…
Бо це ж про них у серці мрії превисокі,
Бо такі очі всі художники малюють.
Малюю я на полотні небес вечірніх,
Дві ясні зірки, які сяють серед неба.
І будуть зорі ці очам її подібні,
А любе личко як світанок в раннім небі.
І будуть зорі наче долі дві змагатись,
І будуть в небі неспокійно миготіти…
Щоб міг я знову всі світанки цілувати,
На крилах радості та пристрасті летіти.
Чарує погляд… ніби в зоряне провалля,
Кидаюсь я, коли із нею наодинці.
Така то влада, що природа дарувала
Оцій прекрасній, молодій, чарівній жінці!
11/13/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Творцю Землі, Творцю світил та неба,
Людського рабства, золота - не треба!
Йому лише в одному цінні ми:
Щоб не кидались серцем до пітьми.
Пітьма – це що? Це зло, яке людину
Обплутує тенетами обману.
І робить з неї тяглову скотину,
Яку в ярмо хтось гне без перестану!
Пітьма – це те, що ділить всю Планету
На власність купки ненаситних кланів,
Які всю правду держать у секреті,
Яку людина з сейфів не дістане!
Пітьма – це зброя. Знищення Людини
Для когось честю та метою стало.
Їм знищити весну в очах дитини,
Убивши батька… вже давно замало.
Під дзвін пісень про торжество Любові,
Розлив емоцій у морях розпусти,
Цілі народи в океанах крові,
Готові потопити, Каракурти!
Пітьма – це те, чим живемо сьогодні.
Жадоба влади при усім свавіллі,
Коли планета на краю безодні
І в своїй хаті - ми також не вільні…
Все бачать Боги… нас застерігають,
Від хибних вчинків, від бажань порочних.
До дій активних людство закликають:
Час діяти, а не сидіти мовчки!
Час об’єднатись в монолітну силу,
Примусити всіх сильних світу цього
Не лізти скопом у одну могилу,
Сісти, братерськи, за стола одного
Та на віки війну заборонити,
Всім світом проявити добру волю
Щоб дітям дарувати гарну долю,
Та хліб і воду між людьми ділити.
Так має бути! Це – закон, - не мрія.
Але… але… зітхаю з гіркотою,
Бо над землею страшний вихор віє,
І смерть махає гострою косою.
02.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2015
НАПРАСЕН НАШ СПОР.
Напрасен наш спор с неподвластной судьбою,
Напрасны слова: «я была не права».
Я снова один и опять не с тобою,
И только под снегом моя голова…
Зима поздних лет! Лютый холод, колючий,
Берешь мою душу в мертвящую клеть.
К чему теперь слёзы, коль сердце не любит?
Обманной надеждой его не согреть.
Года напролёт я кружил по дорогам,
Надежды свои рюкзаками таскал.
Казалось тогда: в обозримых просторах
Мне встретишься ты, – нежный мой идеал.
Пути пролегли в городах, необжитых,
В брезентовых стенах палаток лесных,
Планеты романтики истинный житель,
Я был лишь поэт для друзей и чужих…
Мне струны гитар сладкозвучно звенели
Про омуты глаз, про нектар твоих губ.
Сады расцветали и вёсны летели,
Пока не замкнулся всех поисков круг.
Взлетали дымки над громадой вокзала,
Как будто бы кто рисовал их пером.
Напротив вагона девчонка стояла
И я, словно в пропасть, шагнул на перрон!
В ушах соловьи звонким хором запели,
А в горле комок – не промолвишь словцо.
Небесным простором глаза голубели
И прелестью розы светилось лицо.
Тебя окружали корзинки с цветами.
Там были дары всех садов для любви.
Достав кошелёк с трудовыми деньгами,
Я их все купил за улыбки твои!
Как счастлив я был! Осыпая цветами
Фигурку твою, по перрону кружа,
Я был без ума пред твоими глазами
И миг этой встречи с тобой, обожал!
Растерянной, рвущейся с рук моих, жадных,
Смущённой нахлынувшей лавой любви,
Ты была, по – ангельски, милой и славной:
Такой, какой виделась в песнях моих.
Потом была жизнь. Снова были разлуки.
Раздоры, возвраты, дороги, мосты,
Паденья и взлёты, миг счастья и муки,
Но в сердце моём была главною – ты!
У нас не сложилось… копаться не стану.
Кто, в чём виноват, - говорить ни к чему!
Мой поезд пришёл на глухой полустанок
И видится день мой грядущий в дыму.
Напрасен наш спор с неподвластной судьбою
И зря говоришь, что была не права…
Держу твоё фото опять пред собою
И в саване белом моя голова.
02.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617805
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2015
ОСТАННЯ НІЧ.
Обоє розчаровані і знічені...
Очікуване щастя не збулось.
Побачення на пальцях перелічені...
З розлуками життя переплелось...
Остання ніч. Вона у долі вкрадена.
Минулих мрій куйовдився туман.
Та по – між нами, мов холодна гадина,
Пролізла раптом непомітна грань.
Хотілось нам зазнати знову розкошів,
Хотілось свята, ніжності в руках!..
Та замість цього – пестощі, мов прошені,
Вуста зів’ялі... зморшки на щоках...
Все якось мляво. Без вогню, без пристрасті.
Звисає шкіра торбами грудей ...
Тіла в обох, - немов у мумій, - висохлих
Та ще безсилля змучених людей.
І ми обоє разом усвідомили,
Що це вже все! Це – старості пітьма.
Чим снили ми, тепер далекі спомини.
Чого не взяли, то навік нема.
Це – крах надій! Здригались плечі в плачеві,
Розчарування в грудях, наче піч...
Всім драматизмом старості позначена,
Минала наших мрій остання ніч.
04.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616897
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.10.2015
МОЇЙ МАДОННІ.
А дні жовтневі все летять над нами,
Хоч ми втомились від усіх подій.
Відгомонять дощі важкими снами
Та зміняться на сніговий сувій.
Він ляже на покрівлі, на дороги,
Покриє наші прагнення живі.
До весняних миттєвостей, тривожних,
До перших хлорофілинок в траві.
І знову буду жевріти ночами,
Леліяти надії на життя,
Якщо ти прийдеш та у вічі глянеш,
Читаючи про прірву почуття.
Яке нічим я загатить не можу
Попри всі гори довгих розставань…
Тим, що в душі – на інших я несхожий.
Що інший день, то ніби інша грань.
Бо це життя – як ювелір невтомний
Мене шліфує, та бідою тре…
І тільки ти, моя свята Мадонна,
Мене за серце ласкою береш.
26.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
НЕ ТА.
Здається, всі знають про чари любові,
Коли карі очі, та чорнії брови
Стають аж настільки принадні й чарівні,
Що де там вже братись казковій царівні!
А мова барвиста?! А сміх як дзвіночок?!
А шийка, де світиться перлів разочок?!
А зубки біленькі?! А медові вуста?!
І ти ще говориш, що ця – «ще не та?!!»
То скільки земель треба нам перетнути,
Щоб саме оту до серденька горнути,
Коли на своїй – на казковій землі,
Не стрів ти таку, що з усіх наймиліш?
Мені пощастило: я стрів карооку,
Русяве волосся, та зростом високу,
Струнка, як тополя, на щічках є ямки,
І мова, - струмочком, - із вуст подолянки
Мов срібло живе ніжно плине та ллється…
А диво таке лиш коханим дається!
Вуста її ніжні – чарунки квіткові.
Це колір троянди та присмак медовий.
П’янкий аромат її дивного тіла,
Років череда побороть не зуміла.
І зараз, в обіймах стискаючи милу,
Я знов відчуваю ту дивную силу
З якою на мене, в роки мої юні,
Подіяли вроди небесної струни.
Вона і тепер незбагненна і дивна
Мого існування небесна царівна.
Стрічав інших я. Чарівних і не дуже
І серце до них залишалось байдужим.
А мила моя – наче зіронька з ночі,
Подивиться лагідно, приязно в очі,
Долоню свою до чола прикладе
І все, що лихе, - десь у безвість впаде!
Ми знаємо з нею і щастя, і муки…
Лягають між нами літа і розлуки,
Недуги нас мучать, гнітить нас недоля,
Та, певно, на те є Всевишнього воля,
Що вічно для мене сія красота:
І ніби як всі – і незмінно «ота!»
27.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
За гратами долі.
Намагаюсь без Вас в цьому дні існувати.
Ніби десь, в підземеллі, на зламі всіх сил.
Моє небо закрили не вікон квадрати,
Глухий відчай, як грати, весь світ перекрив!
Як же тяжко без Вас! Ця розлука – як вістря
Роздирає все серце пекельним вогнем.
Я без Вас, ангел мій, як в диму без повітря,
Не радію від того, що маю цим днем.
Ви десь там, де мене не діждетесь побачить,
Де про мене мовчатимуть сиві дощі.
Пізня осінь зі мною, тут – поруч, поплаче.
Я їй сльози зітру на поблідлій щоці.
Пригадаю не раз Вашу усмішку милу,
Ніжний звук Ваших вуст, легкий помах руки,
Вроди Вашої дивну незвідану силу,
Від якої ще й досі осад п’янкий.
Хоч похмілля важке... не для мене ті квіти
Розквітали колись у подільськім селі.
Не мені досконалості Вашій радіти,
Не мені раювати на рідній землі.
Переконаний в тім, що забути не зможу,
До останнього подиху, погляд сумний.
Як же мріяв про Вас! – нагорода Ви Божа,
Та ще кара Недолі в цей вік нелегкий!
Від свого почуття я звільнитись не в силі.
Ніби ланцюг важкий оцю душу обвив.
Намагаюсь якось, в день важкий та немилий,
Існувати без Вас... хоч би краще не жив!
20.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2015
ШТОРМ.
Бадьоро присіла на ліжко...
Дивився, та вік забував.
А потім... а потім ці ніжки
В дурмані якімсь цілував.
І ніби по дереву, - вгору,
Цілунки змією повзли...
Грудей, ще нескорені гори,
Солодші за цукор були.
Спускався на лона долину,
В западину, - там, де пупок...
Проймав, ніби струмінь нестримний,
Бажання вогняний клубок.
А вже як дійшов до фортеці,
До брами в омріяний рай,
Забув всі слова та всі речі:
Всім єством від щастя вмирав.
Вмирав десь в небесних вершинах,
Між зір та між хмар осяйних.
Ми були у злеті єдині,
Човном в океані століть.
Нас пристрасть на хвилях кидала,
То стогін, то викрик з грудей...
І було багатим і малим
Це щастя звичайних людей.
Цей шторм невситимої плоті,
До нас ще вертався не раз.
І очі осінньої ночі
У вікна дивились на нас.
21.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614875
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.10.2015
ПРОЩАТИСЯ БУДЕМО, ЛЮБА.
Прощатися будемо, люба,
Можливо, що й назавжди.
Листки із старезного дуба
Засипали наші сліди.
А пам’ять засиплють, мов попіл,
Миттєвості наших розлук.
Хто зна, чи згадаються потім
Троянди із люблячих рук...
Троянди... червоні, рожеві
І білі, мов цнота твоя.
Це в них, - десь у пам’яті, - жевріє,
Нездійснена мрія моя;
Це в них недоспівана пісня
Під спудом мовчання, бринить;
Це в них зоря ніжна, досвітня,
Зійшла в нашу зоряну мить;
Це в них була радість безмежна,
Як зараз журба та печаль.
Прощай, моя юність бентежна,
Прощай, не досягнута даль.
Лежить по –між нами мовчання,
Тамуємо біль та відчай.
Шепчу навздогін, наостаннє,
Два слова: пробач та прощай!
17.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
ЧОРРНИЙ ВОРОН НОЧІ.
Чорний ворон ночі наді мною кружить.
Хижо видивляється здобичі згори.
Чом душа в безсонні, сиротою тужить,
Чом для неї в небі сонце не горить?
Встане нова днина над осіннім світом
Вітер на подвір’ї буде лист мести.
Ти мене не стрінеш вранішнім привітом,
Бо й не ночувала біля мене ти.
Чорний ворон ночі, птах мого страждання,
Старості самотньої посланець чужий,
Не накаркай смерті на моє кохання,
Дай іще, хоч трохи, цим коханням жить!
Дай, іще при зустрічі подивитись в очі,
Дай, цю ніжну пташку крилами обнять,
А тоді зі мною зробиш, що захочеш,
Чорний ворон, чуєш, що так прошу я?
Ніч мовчить... мовчання чорною смолою
Ллється з потойбіччя на постель мою.
Чи в добі наступній стрінуся з тобою,
Чи хоч ніжно стисну рученьку твою?
Кожна наша зустріч ніби випадкова.
І здається, часом, що не хочеш ти
Мовити до мене своє добре слово,
А чи ніжний погляд на мене звести.
Знаю, помиляюсь. Знаю, лиш здається.
Знаю, що не вільні ми у почуттях,
Бо й твоє серденько прискорено б’ється
У крадені миті нашого життя.
16.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Світає... край неба палає.
Соловейко в темнім гаю
Сонце зустрічає...
(Т. Шевченко)
Стрічав сонце соловейко
Піснею над гаєм.
Проводжала дівчинонька,
Весняним розмаєм.
Проводжала на війноньку,
З вечірнього часу.
Виїзджав її коханий
На бої в Донбасі.
Прощай, прощай дівчинонько,
Не плачся, не треба!
З перемогою, зі співом
Повернусь до тебе.
Як ховатимусь, то цього
Не зможу простити
Сам собі. Своє кохання
Треба захистити.
Бачиш мила: даль – далека
Вогнем червоніє...
То страшенна небезпека
Наплива з Росії.
Показилися, прокляті,
Лихі московіти.
Лізуть з нами воювати,
Люцифера діти.
Слухала та цілувала
Його вуста й очі.
Обіймала, пригортала
Груди парубочі.
Ніби знала – відчувала
У чаду кохання,
Що ця нічка солов’їна
У них двох остання.
09.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2015
БЕССМЕРТИЕ ЛЮБВИ
А может ли быть вечною любовь?
Одна на жизнь, без сумрака забвения?
Других людей встречая, вновь и вновь
Мы отдаёмся вихрям увлечения.
Нам кажется: вот, наконец, - оно,
Искристое, неведомое чувство.
И слов, и глаз пьянящее вино,
И отношений нежное искусство.
И то, что было прежде, - уж не то…
Вдруг стало кладкой призрачной и зыбкой
Над бездною, ведущей ни во что,
И названое роковой ошибкой.
Ошибка ли, в апрельских днях была,
В глазах открытых, в душах – нараспашку,
Когда не знал предательского зла,
Расчётливости не изведал, гладкой?
Ошибка ли, когда шальной, - летишь,
На место встречи, сквозь июльский ливень,
А в голове – признания, стихи,
Мечты о ней, что с каждым днём – красивей?!
И лучше всех! И в мире всех нежней!
И всех желанней, и всего дороже!..
Всё это бросить в серый мир теней?
Надеешься, что позабыть всё сможешь?
Нет, не забудешь! Это – на всю жизнь,
Хоть думаешь, что жизнь любви не вечна.
Летишь ты на огонь… не обожгись!
Не будь по жизни мотыльком беспечным.
Храни любовь! Как глаз во лбу своём.
От искушений ненасытной плоти,
От ревности, когда вы не вдвоём,
От отношений, близких, на работе.
И от друзей её побереги,
Хоть нам друзья бывают всех нужнее…
Пусть нам они до смерти не враги,
Завидовать нам и друзья умеют.
Не вечны мы. А с нами и любовь.
Что мы познали, только миг, не более.
Но угасая, возродится вновь.
В другой душе, в других сердцах и доле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612785
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2015
ПЕРЛИНИ КОХАННЯ.
Море... накочують, піняться, піняться хвилі.
Ходив би... нашіптував звуки від імені, милі.
Дивився... Дивився б закохано в зоряні очі.
Та тільки... та тільки вертати нам море не хоче!!!
Не хоче, щоб знову над нами шуміли каштани,
Не хоче, шоб ми, як тоді, - були юні та п’яні.
Не хоче, ні слухати щось, ні про щось нас питати,
Не хоче... не хоче з припливом любов повертати!
Море... чом хвилі шалено об скелі так б’ються?
Море... тобі на цей беріг тепер не вернутися.
Море... злітають в повітря краплини солоні,
Море... хіба наше щастя тримав я в долоні?!
Море... ходжу уздовж берега, в хвилях очима блукаю,
Милу перлину кохання даремно шукаю.
В чому, скажи, моє серце, обоє ми винні,
Що ми загубили кохання перлини?
10.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Над осіннім полем, повіває вітер.
Уздовж краю поля жовте листя сіється.
Ще ледь – ледь лишилися спогади про літо.
Скоро світ оголений мрякою умиється.
Скоро листя струшене під березу вляжеться,
Стане бурим місивом, ковдрою траві.
Під тужливі струмені дереву згадаються
Пісні солов’їні в молодій листві.
Віти дрібним листячком навесні вдягалися,
Небокрай блакитний сонечком сіяв.
Вірилось берізці в те, чим присягалося,
Коли, буйночубий, поруч клен стояв.
Вірилось – не вірилось, чи лиш тільки марилось
Під звабливий шелест про юначі сни.
Хряскотом сокири чорне лихо вдарило,
Горем перекреслило сяєво весни.
Як вона кричала! Як додолу гнулася!
Гілками чіплялась за його гілки...
Людям її стогін, її крик, не чулися:
Після них лишаються щепа та пеньки.
Над осіннім полем повіває вітер.
В далечінь прозору відлітає клин.
На пташиних крилах відлітає літо.
Від юних берізок, від сумних ялин.
07.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611752
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2015
ОЙ, ЖУРАВЛІ...
Ой, журавлі, журавлі,
Що ви понесли на крилах?
Осінь пішла по землі,
Стежки до щастя прикрила.
Ой, журавлі, журавлі,
Чом вас про крила питаю?
Світ буде в білій імлі,
Я ж, ніби птах, - не літаю...
Якби ж то, крила я мав,
Теж би полинув за хмари.
В небі весну б наздогнав,
Знову б відчув її чари.
Знову б життя молоде
В серце та тіло вернулось.
Щастя, від сонця руде,
Янголом би, усміхнулось...
Ой, журавлі, журавлі,
Вітер несе вас у вирій.
Осінь іде по землі
І заколисує мрії.
07.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2015
Ти випрану білизну, по – між яблунь,
Розвішувала вправними руками.
А яблуні до тебе, як до мами,
Тягнулись рученятами – гілками.
І кожна з них, бодай, хоч доторкнутись,
Хоч би листочком до руки твоєї,
Так прагнула...
Та дерев’яні пута
Не всім давали втіхи отієї.
Лише кільком із них щастило в цьому.
Ті з радості плодами усміхались
І нашому, у сяйві сонця, дому
Привітно, по – дитячому, махали.
Розвішала, до дому обернулась,
У сонячному сяєві омита,
Своїм думкам, чи мріям усміхнулась,
Поправила волосся в колір жита...
Дивився я на тебе. Милувався.
Так тішить душу твоя зріла врода!
На довгі роки розквітай і слався
Єдине ціле – Жінка і Природа!
24.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015
РОЗВЕСНИЛОСЬ.
Розвеснилось у моїй оселі
Під осінній танок листопаду.
Он, від сонця, відблиски веселі
На стіні танцюють до упаду.
А іще – колодязна цямрина
Під відром важким заскреготіла
І води срібляста пелерина
У мале відерце полетіла.
Милий шум! Немов лебідка мила
З вирію до мене повернулась.
Натрудила десь у мандрах крила,
Каючись, до серця пригорнулась...
Вже, здавалось, не хотів нікого,
Твердо вірив: не прощу нізащо!
А зайшла – і не сказав нічого
Тільки очі запитали - «за що?»
Тільки губи чомусь затремтіли
І на очі навернулись сльози...
А вже руки обіймати хтіли,
Бо все літо обіймали грози.
Бо все літо сподівались свята,
А воно, чомусь, не наставало.
І вони, на пестощі багаті,
Все нічним примарам віддавали...
Розвеснилось! Справді розвеснилось.
Вже й білизна випрана аж сяє!
Вересень прикрасив все на диво,
Літеплом всю землю обливає.
21.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015
Кохаю я. Ти в тім права.
Ти в тім права, що віриш свято,
Як інші вірили завзято
У невмирущі ці слова.
Кохаю я. Тільки чому,
Скажи, чому моя кохана,
З тобою, часом, так погано,
Аніж побути самому.
Чекання оминаю я
Й кохання ніби ні до чого.
Кличе самотності дорога,
Ніби віддушина моя.
23.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015
Ти знаєш, можливо, весною тривожною,
Коли по – над світом летітимуть зграї,
Я буду з – за обрію, миттєвістю кожною,
Чекати як дива – твоєї появи!
Так! Має це статися. Скільки судилося
Нестерпних розлучень обом зазнавати?!
Ти чуєш, вже сонце за ліс опустилося
І вечір прийшов до моєї кімнати.
І цей день минув…у звичайному клопоті.
Та в думах, що знову тебе не побачу.
Журба не лишає в самотньому побуті,
Хоч зовні спокійний і очі не плачуть…
Твій давній портрет на стіні проти виходу,
Як зайду в кімнату, мене зустрічає.
П’ятнадцятий рік, ніби мовою тихою
Щось ніжно шепоче…і я отвічаю.
Я вголос говорю, немовби присутня ти,
Але схаменусь і замовкну в тій миті.
Під серцем, буває, туга бере тиснути,
На пам'ять приходять літа пережиті.
Здається, вже мало б лихе призабутися,
І рани старі затягнутись рубцями.
Не всім це дано. Ніби платівка крутиться
Де юні весною співають серцями.
Ти чуєш. Я впевнений в тім стовідсотково.
Тому і звертаюсь до ясного неба
Та кличу прийти з по – за обрію чорного,
Бо вже і не знаю, як далі без тебе!
06.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
РОЛИ.
Я вас не держу, тех, кто просто был рядом.
Идите! Бог с вами! Счастливый вам путь!
Я буду смотреть провожающим взглядом
За каждой спиной, перед тем как вздохнуть.
Спектакль прошёл. Вами сыграны роли
Надёжных друзей, однодумцев, коллег…
Я вас понимаю: вам скучно от боли
С которой встаю и иду на ночлег.
С такими «дружить» в каждодневье – непросто,
Средь вечных проблем своих собственных «я».
А тут ещё это, как прыщ, беспокойство:
Пускай молчаливая «дружба» моя.
Наверное, лучше вот так, без аффектов.
Тихонько уйти, молчаливо забыть.
Ни памятных дат, ни звонков, ни приветов.
Ведь могут же люди без этого жить!
И я проживу! Номера постираю
В своём телефоне, бумаги порву…
Пусть в раненом сердце тихонько сгорает,
К вам чистая нежность, чем жил наяву.
А что делать мне с непослушными снами?
Придёте, ведь, - знаю, - в тревожный мой сон.
Возможно, забуду, что стало меж нами
И буду, по – прежнему, нежно влюблён,
Пока не проснусь… потревоженный болью…
А утром глядишь: кто – то новый придёт
И будет спектакль, со знакомой мне ролью,
В котором сыграю и я: в свой черёд.
06.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604905
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.09.2015
Я вітаю Вас, Осене, знову.
Ви прийшла у мій дім на поріг.
Тож заходьте на тиху розмову,
Відпочиньте, від дальніх доріг.
Цілий рік Вас у мене не було.
Тільки й радості в тім, що Весна,
А от Літо… а літо заснуло,
Бо в розлуках пропала Вона.
Так пропала, що й досі немає
І не відаю сам, чи діждусь…
Хоч надія в душі не щезає,
Тільки як своє щастя вернуть?
Між недобрих людей заблукала,
Де нове намагалась знайти…
Те, що мала, не цінувала
І назад вже не може прийти.
Я прошу Вас, приятелько Осінь,
Не давайте до серця жалі.
Хай журбу мою в далеч відносять
Листоноші весни – журавлі.
Разом з Вами я буду радіти
Від багатих калинових грон
І на Вашому небі горіти,
Осяваючи царство і трон.
Ви – Цариця, красуня барвиста,
Повелителька нив та садів.
Начепила шипшині намисто
Із цілющих червоних плодів.
Розпалила в саду горобину:
Її ватра не гріє людей…
Та дозвольте, старому, як сину,
Пригорнутись до дружніх грудей.
Хазяйнуйте на старім подвір’ї,
Повстеляйте стежини в саду.
По яких, у своїм надвечір’ї,
Я в щемливій зажурі пройду.
8/28/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2015
Цветы.
Дни идут на исход, тают силы как лёд.
Но мне вериться в то, что прожил я не зря
Приходила удача в природный черёд,
И любовь расцветала как утром заря.
Пусть сейчас нелегко и обидно – до слёз,
Что остался один, словно тополь в степи.
Но дала мне судьба видеть многих из роз
Наслаждаться красой, из одной чаши пить
Жизни дивный нектар и вдыхать аромат
Каждой с них – этих женщин! Утопая в хмелю,
Я был счастлив не тем, что я мог обладать,
А с того, что я мог им сказать, что люблю.
Расцветали глаза! Разгоралось лицо!
Гибкий стан под рукой становился родней
И всегда ненасытно хотелось ещё
Гнать и гнать по ночам норовливых коней!
Расцветали феерией диво – мечты
Раскрывалася даль и дорог и времён
Оттого, что имел я такие цветы,
Оттого, что любовью не обделён!
Облетает мой сад. Загорелась листва.
Ярким пламенем осень украсила дни
Но любовь навсегда остаётся права,
А с любовью правы, несомненно, они.
Розы жизни моей! Дорогие цветы!
Помню каждую с вас в ярком кружеве дней.
Бриллианты шальной, ненасытной мечты
В буйных гривах моих норовливых коней!
30.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603213
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2015
Прийшов. Побачив. Переміг.
Та проковтнути вже не зміг.
Тож, в завойованій країні,
В розриту глину трупом ліг.
Травою глина заросла,
Руїни міст порозпадались.
І сила ніби й не була,
І слава щезла…лиш зостались
Від всього того у землі
Посічені у битвах кості…
Отак кінчають наглі гості
Від давніх літ до наших днів.
***
Чи ти народився для того,
Щоб взявши до рук автомат,
Прийти до помешкання мого
Як наглий загарбник – солдат?
Чи так тебе мати ростила,
Щоб ти усіх нас не любив?
Ти вбив мого старшого сина
І дочку сусідчину вбив?
За що це зробив – не питаю.
Ти виконав страшний наказ…
Невже не пам’ятаєш,
Як їздив щоліта до нас?
Ти ж грався із сином молодшим,
І в мовах не було різниць.
Тепер ти цю землю толочиш
Як справний убивця – різник.
Фашистом мене називаєш,
Хоч сам маєш вишкіл і хист
Всіх тих, хто дітей убивають,
Хто має імення – фашист.
З твоєї сторонки – Росії
Налізла червона чума.
Чому ви всі так одуріли,
Що в головах клепок нема?!
Який вас там біс заморочив,
Аж лізете, мов сарана…
Ти був такий славненький хлопчик!..
Тепер ти – Фашизм і Війна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601943
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2015
НЕНЦІ
Не б’ю себе руками в груди,
В любові прагнучи до тебе.
Це ж мій народ, це ж рідні люди,
Це те, що в повсякденні треба
Як вдих повітря при розмові,
Ковток джерельної водиці
Рубін кетягів калинових
Біля домашньої криниці.
Це слово рідне, милозвучне,
Що в серці спраглім рани гоїть,
Це пісня, що злетіла гучно
Та ніжну душу непокоїть.
Це все – моє! Моє до скону!
Мій храм святий! Віків руїна.
Це – Ти! Мого дитинства спомин:
Єдина Ненька Україна!
24.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601831
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015
…
Ще хочу,
На диво надіятись знову.
На радість,
На щиру та любу розмову
На зустріч,
Яку ще очікую вранці,
На пристрасть,
Що буде між нами у танці!
О! Юність!
До чого ти стала далека!
Минуле
Зринає, мов цокіт лелеки.
А літо,
Це літо невпинно минає
Хоч щастя,
Якого так ждав я, - немає…
На небі,
Немов навесні, бліда просинь.
До мене
У долю прийшла нова осінь
Так рано,
Обсипалось листя із вишні
На стежки,
Де ми зустрічались, колишні…
Тебе я
Давно не стрічаю, не чую.
Зі мною
Безсоння з журбою ночують.
Захоплень
Та нових інтриг уникаю
Під осінь
Нікого в житті не чекаю…
19.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2015
А ЯКЩО Й ПОВЕРНУСЬ
От придумали люди: що ніби коли помираєш,
То летиш, - немов птах, по – над широтою полів.
Рідну землю свою під плач назавжди покидаєш,
У суворому строї небесних бродяг – журавлів.
Журавлі прилетять з настанням весняного шалу,
Щоб у царстві боліт створити чергову сім’ю.
Ну а як же мені? Чи я повернусь до загалу,
Де мене пам’ятають, читаючи збірку мою?
А якщо й повернусь, то буду в якій я подобі?
Може, в малій пташині теплитися буде душа?
Чи в маленькій комашці? Чи в тілі кота? Чи в худобі?
Чи в сріблястій рибині, що смокче стебло комиша?
Де ще житиму я, коли в смерть остаточну не вірю?
Присяглись ми обоє, що житимем навіть тоді,
Коли тіло нещасне на цвинтарі в землю зариють,
Та душа буде вільна! І віддана тільки тобі!
Не злечу в небеса! Допоки тебе там не буде,
Мені нічого сумно між зорями вічно блукать.
Краще в твоїм саду я в стебельці квітки побуду,
Щоб торкалась мене твоя небайдужа рука.
Якщо квітку зірвеш, кричати від болю не стану
Пригорнусь до руки, та пальці обійму листком…
І струнким, молодим у пам’яті раптом постану,
Як любила казати: «безвусим, смішним диваком!»
Був безвусим колись! Такий собі: сільський хлопчина
З синім небом очей та з чубом чорнявим, густим!
А тепер: під долонею, шорстка, мов з дроту, щетина…
Над високим чолом сивини кучерявиться дим…
Вже далеко не той з яким ти ще юнкою стрілась.
Все частіше у небо, затягнуте в хмари, дивлюсь.
Як старий журавель готую до вирію крила
Та лишати тебе в затишній хатині боюсь.
11.08.2015 5:40:25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015
аЯ стал Поэтом.
Я стал Поэтом по желанью и невольно,
Коль сам Господь меня украсил этим даром.
От цвета жизни мне и радостно и больно,
А от любви душа горит хмельным пожаром.
Я стал Поэтом оттого, что в этой жизни
Свою, - единственную, - встретил среди многих
Воспеть Её – не хватит дней до самой тризны,
Жить без Неё – одни страданья и тревоги.
Она одна всему на свете есть причина.
Весенней свежести и лета, - гроз и зноя,
Осенней грусти с плачем стаи журавлиной,
Зимы суровой с цепенеющим покоем.
Почти всю жизнь гляжу с восторгом в эти глазки,
Душа любимой в них сокровищем искрится.
А сколько нежности, участия и ласки
В их глубине, - вечно загадочной, - таится!
Я стал Поэтом потому, что жизнь проходит
В извечной битве между явью и мечтою.
И если сердце отклик песне не находит,
Его забавлю сказки вечной красотою.
Я в этой сказке буду принцем непременно
А та, которая с чего – то отдалилась,
В царстве Поэзии вдруг станет Королевой
И сменит гнев души на радость и на милость.
Я стал Поэтом… на земле – святой и грешной
С цветущим садом и с горящими домами.
Жизнь воспеваю, может быть, чуть – чуть поспешно:
Хочу успеть, пока вращаюсь между вами.
Ведь этих дней не бесконечно ожерелье
И потому веду я речь свою об этом
Не ради праздника и вечного веселья,
Ради труда я стал страдальцем и Поэтом!
10.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598948
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2015
ПОШЕПКИ.
Кажу пошепки: до побачення.
Хоч і зустрічі ніби не було.
Тільки здалеку щось маячило,
Ніби тихим гомоном чулось.
Та яке тепер всьому значення,
Коли просто з очей тікаєш
Вже набридли тобі ті побачення,
У яких лише я чекаю.
Рік за роком, як хвиля за хвилею,
В безкінечній розлуці минають.
Миті зустрічей серця із милою
Мимо мене частіш пролітають.
Все здавалося, що досягнуте,
Що в долоні, м’якенько, опуститься,
А насправді лиш тільки «здавалося»
І ніколи насправді не збудеться…
Дурне серце у казку повірило,
Дурна думка прикрасила мрією,
А разом покривали це марево
Осяйною на щастя надією.
Кажу пошепки: «до побачення!»
Хоч давно, -віч – на віч, - не стрічаюся.
Та яке тепер цьому є значення?!
Я назавжди, назавжди прощаюся!
03.08.2015 18:04:37
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015
Ты женщина, которую невольно,
Со всею страстью в каждом дне люблю.
Мне без тебя и холодно, и больно
Я эти дни, где нет тебя, гублю.
Кто смог забыть, как пахнет нежно ландыш
В руке любимой, как цветут глаза,
Тот всё забыл! Ему ты не докажешь
Очарованье нежности в словах.
Я одержим. Да! Одержим тобою.
Такой обыкновенной и простой…
И горько мне, что не одной судьбою
С тобой живу, что век свой золотой,
Живу один. Один, как тополь в поле.
Он, как и я - открытый всем ветрам.
Свою судьбу доверил божьей воле
Хоть его сердце рвётся пополам.
Приметил он приветливую грушу,
Её увидел издали, в саду…
Он в песню листьев вкладывает душу,
Да шелест тихий, словно на беду.
Зовёт её! Да всё не дозовётся,
Клин журавлиный провожая вдаль.
Ударит ветер! – вроде встрепенётся.
Затем опять – чуть шелестит печаль.
Пишу слова, которые как листья,
Всё шелестят древесным языком.
И падают на белые страницы,
Откуда их сметёт в ненужный ком
Безжалостное, к чьим – то чувствам, время…
Лишь только ты, хоть иногда, прочти,
Моей Любви сердечную поэму
И за печаль невольную, прости!
31.07.2015 8:32:09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597147
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2015
МОЙ СОСУД.
Мой желанный сосуд, ужель тебя выпил до дна?
И желанная влага глазам в эти дни не видна.
Неужели мне радости знать в этот миг не дано
И от юности бурной окончилось счастья вино?
Мой желанный сосуд, с другого сосуда не пью.
Я в тебя ещё раз хмельного напитка налью
Молодою любовью наполню тебя до венца,
Чтоб игристым мечтам не знать и не видеть конца!
Мой желанный сосуд, покуда ты цел, не разбит,
Пусть в глубинах твоих мелодия страсти звучит,
Пусть как звёзды удачи сияют родные глаза,
Без которых теперь и шагу мне сделать нельзя!
Мой желанный сосуд, идти нам дорогой одной.
Если стон прозвучит оборванной тонкой струной,
Всё, что будет в тебе, в пески забытья не пролей,
А отдай, как завет, любви ненаглядной моей!
Мой желанный сосуд, уж ночь сыплет звёзды в окно.
И в утробе твоей остатками плещет вино
И видать оттого моя голова во хмелю:
Вспоминая о ней, голубку родную люблю!
31/07/15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597047
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2015
НЕЗАБЫВАЕМОЙ
Открой мою дверь, издалёка вернись.
Не только во сне, становясь явно ближе.
Вон звёзды на куполе неба зажглись,
Да только тебя среди них я не вижу.
Я в каждом, промученном дне непростом,
Тебя вспоминаю… с любовью и болью…
Ты была, ты была мечом и щитом
В боях с этой жизнью, я правду не скрою.
Мы вместе боролись с нескладной судьбой
И наша борьба не минула напрасно:
Пускай я один. Но живу я тобой.
К чему ты касалась – всё так же прекрасно.
Вот эти цветы… куст сирени…куст роз…
Лоза винограда над крышей беседки,
И этот, – бесплодный уже, абрикос,
И груши – лимонки моей сладкоежки…
Всё помнит тебя! И, наверное, ждёт…
В закон невозвратности, просто не веря.
Будильник на тумбочке так же идёт
И годы разлуки десятками мерит.
Ты рано угасла. Сожрала тебя
Болезнь популярная нашего века…
Какой это ужас – любимых терять,
Не в силе спасти и сберечь человека!
А я вот живу. Продолжаю бои.
Хоть нету меча и щита, - тоже нету.
Но мне помогают улыбки твои,
Которые шлёшь, с дорогого портрета.
И знаешь, мне кажется, я тебя жду,
Звук милых шагов, ожидая, невольно.
Уж скоро закружится осень в саду
И будет на сердце тоскливо и больно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2015
НЕ ПОЛОЖЕНО
Будоражат мне душу слова,
В подсознаньи слагаются фразы.
Будто музыкой нежной полна голова,
Только выразишь это не сразу.
И не знаю я сам отчего
Вдруг на сердце такое смятение.
То ли это от взгляда, мой друг, твоего,
То ли в чём - то иное значение.
Твоих уст чуть увядший цветок
Отдаёт запоздалою негою…
Может, бродит в крови твой берёзовый сок,
Только ясно о том я не ведаю.
Отчего застилает мой взор
Светлых капель стыдливая нежность
Когда трогаю локон своею рукой
И душою лечу в бесконечность.
Даже если любовь и права
И для пира её всё позволено,
Нам счастливыми быть в этой жизни едва…
Коль самою судьбой не положено!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594876
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2015
З ЛЮБОВ’Ю.
В любові Жінці присягаюсь
Усе своє важке життя.
Та ще з одною розділяю
Оце щемливе почуття.
Це – Україна! Моя Мати.
Моя, від правіку, земля!
Це - Божий край! Це – райські шати,
Які так прагнуть в нас віднять
Оскаженілі московіти
Нащадки ханської Орди
Катів червоних гарні діти,
З гнізда фашистської біди.
Та інший час диктує право
Колишнього не повернуть:
Ми маємо свою Державу
І нас у рабство не зігнуть!
Нове піднялось покоління
Мов шумовиння лісове.
Воно не стане на коліна,
Ще й до звитяги інших зве!
Ми вистоїмо! Час жорстокий.
А Україна в нас одна…
Горить, палає степ широкий
Гримить не грім. Гримить війна!
Гримить, як і тоді гриміла,
Коли в степах гуляв Махно…
Та наша єдність затверділа
І нас зламати не дано!
При владі ще нетверді люди…
Чужі в душі. Ні се, ні те…
Та час прийде, і Люди будуть.
З коріння пагіння росте!
А нам, старим, дай, Боже,сили
Аби навчити їх життя,
Щоб всім народом, разом з ними,
Вперед! – у світле майбуття!
20.07.2015 5:13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594874
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2015
Здалеку, з країв, де озера
Мов очі замріяні сяють,
Слова полісяночки милої
Крізь морок нічний долітають.
Звучать з телефонної слухавки,
Немов би сопілочка грає!
І знаю, подібної жіночки
На білому світі немає!
Зросла у містечку волинському,
Де Леся по світі ходила.
Це ж тут, у краю веселковому
Поезія дала їй крила.
А мила моя полісяночка,
Кохається в красному слові.
І серце її розкривається
Назустріч теплу та любові.
Ми з нею ще поки розділені
Зійшлись на шляхах Інтернету.
Можливо, для зустрічі з мрією,
Здіймуся в політ над планетою.
Піднімуся вітром над хмарами,
Та в далі вечірні полину…
До жінки, - з казковими чарами,
До феї моєї з Волині.
Ввійду до оселі тихесенько,
Над нею, ледь – ледь нахилюся
І в спляче, усміхнене личенько,
До перших півнів задивлюся.
А потім, ущерть переповнений,
Вернусь до зеленого гаю.
Над Бугом – рікою подільською
Про неї пісні заспіваю.
Завмре цілий світ зачудований,
Коли в небо рожеве, раннє,
Злетить, почуттям розтривожений,
Народжений лебідь кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Гіркота, полинна гіркота!
В котрий раз! Невже було не досить?
Та невже і ти була не та…
І чого до тебе серце просить?
А яка ж то посмішка була!
Який погляд із – під вій крилатих!..
Полонити серденько змогла,
А тепер прийдеться забувати…
Забувати, все про що казав,
Що себе віддав на подарунки.
Забувати все, що я зазнав,
Про твої нечувані чарунки.
Про мрійливі радісні пісні,
Що співали разом в теплі ночі;
Про такі близькі та чарівні,
Про такі бездонні твої очі!
Забувати сяєво душі,
Яка мило ніжилась в любові
Та впліталась у мої вірші
Вимріяним, вишуканим словом!
Все минуло… ніби й не було,
У непотріб кинуто за плечі;
Хмаркою у долі пропливло
Та розтало нею в порожнечі…
Ні дзвінків, ні навіть СМС,
Не приходить… хоч весь час чекаю.
Полином просякнутий увесь,
А години діб моїх, - стікають…
У минуле кликати дарма.
Гарна зірка знов була не тою…
Серед липня надійшла зима
З холодом в душі та гіркотою.
липень 15 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015
Постепенно наш век барахлом обрастает:
Каждой вещи в душе отведён уголок.
Что – то, кто – то дарил, кто – то, что – то, оставил…
Что – то сами купили, да сунув в куток,
Позабыли о том, а бесстрастное время
Между тем, продолжает размеренный ход…
И покуда живой, человек накопляет
Столько разных вещей, что одурь берёт!
Злая старость приходит. Недугами хлещет!
В неподвижность приводит все члены его.
Для людей посторонних - все его вещи,
Лишний хлам да обуза – и только всего.
А старик живёт памятью… тем, что прожито:
Поглядит на рубашку – рваньё и старьё.
А он видит: любимой рукою подшито…
Чуть прикроет глаза и припомнит Её…
И покатятся с глаз на морщины слезинки
Он в мученьях ещё, а Её нет давно…
Или старые брюки…бывали в починке
В её добрых руках… поглядит на окно,
За которым сгущаются сумерки злые,
Потому, что опять придут муки без сна,
Будет память бродить по годам, не впервые
Где он сильный и ловкий! А рядом – Она!
В новом дне придут люди. Сердцами, - чужие.
Снова будут зудить, как сверлящее зло:
«Ты не ходишь уже! Зачем вещи такие?!
Надо сжечь, да и только, - твоё барахло!
Тебе много не нужно! Недолго протянешь…
Ни к чему твои шмотки беречь да холить!»
И не думают вовсе, что старость настанет
И для них, и что их также будут пилить.
Никого не минёт дряхлой старости повесть
Чашу горькую всё же придётся испить.
Не пили старика! Пожалей! Имей совесть!
Дай ему отзвук дней без надрывов дожить.
июль 15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593378
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.07.2015
Каждой женщине хочется Музою стать
Для Поэта, чтоб только о ней,
Мог тома из стихов и поэм написать
Догорая в сумятице дней.
Каждой женщине хочется ласковых слов
И судьбы карнавальных огней,
Стать царицею всех его трепетных снов,
Чтоб любил он сильней и сильней.
Каждой женщине хочется нежности рук,
А в руках чтоб не вяли цветы.
Чтоб её не бросал на вокзалах разлук,
Чтобы связывал с ней все мечты.
Каждой женщине хочется ярко светить
Путеводной, заветной звездой,
Чтоб сквозь трудности жизни его провести,
Отгоняя беду за бедой.
Ну, а если её настигает беда,
Наши судьбы превратны порой,
Чтобы встал за неё, чтоб был с нею всегда,
Чтоб сражался в бою, как герой!
И ты стала мне Музой, не зная о том,
Что тобой я живу и дышу.
Что когда всё подёрнуто ласковым сном,
Я стихи упоённо пишу.
И ты стала мне в небе полночном сиять,
Звать до новых побед за собой.
Я готовый во всём за тебя постоять,
Только б стала моею судьбой.
06.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591960
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2015
ЛИПНЕВЕ ДИВО
Може так мало статись, неминуче,
Що в день липневий, серед сотні лиць,
Я диво стрів: яскраве і квітуче
Немов всі квіти у одну злились.
Вона не йшла. Вона крізь натовп плила,
Ногами не торкаючи землі.
І чи то аура, чи янгольскії крила,
Над нею хмаркою рожевою неслись.
Не жінка з плоті, а казкова фея.
Довершена у всьому, чарівна.
Вразила серце старого Орфея,
Струснула душу до самого дна.
Отак пройшла, немовби в ніч наснилась.
Але ж це диво сталось наяву…
Стояв, збентежений, здивований цим дивом,
Собі не вірячи, що в мить таку живу.
Невже вона пішла на зустріч долі,
Комусь кохання в серці понесла?
Чом не мені?!
Мені й того доволі,
Аби горіти свічкою до тла.
Гортає пам'ять раз по раз сторінку
Перед очима знову постає
Чарівний образ неземної жінки,
Що вщент розбила серденько моє.
03.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
ТОРНАДО
Слетелись в табун белогривые кони,
Забыв в суете про напевы весны.
Копытами бют в бубон неба, бессонный,
Да звёзды грызут с белой миски Луны.
От бешеных скачек пузырится пена,
На мордах, оскаленных, в пене бока.
Куда гонят их, злые силы Вселенной
От пастбищ морских до материка?
Бегут всё быстрее! По кругу! По кругу!
Уж масса их тел воронкой свилась
И вихорь неистовый стал для них другом,
Чтоб сказка Торнадо для неба сбылась!
И демоном чёрным ворвались на сушу,
Всё встречное - злобой и силой круша…
Они в танце смерча слились в одну душу,
Хоть в каждом коне была также душа.
По кругу! По кругу! Уж хоботом гибким
Стихия стирает с планеты дома.
И Солнца весёлого смех и улыбки
Уже поглощает гремящая тьма!
Могучие молнии щёлкают громом
Сбесившихся вихрей пугая огнём,
И волны морские тупым эшелоном
На берег летят, - всё, - сметая на нём!..
О! силы стихии! О! демоны злости!
Вас гений разрухи над морем создал,
Чтоб вы прилетали в незваные гости
И правили здесь чёрный свой карнавал.
За что это нам? За грехи, за какие?
Ужели за то, что в родимом краю,
Леса уничтожили, не насадили,
Не сделали чистою речку свою?!
30.06.2015 18:45:46
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591009
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 01.07.2015
НЕ СПІШИ
Коли при зустрічах ніщо не грає кров’ю,
І тільки гра веде єство твоє,
Не називай стосунки ці любов’ю,
Бо цим руйнуєш щастя ти своє.
Воно ще десь, воно іще не поряд.
А те, що зараз маєш у цім дні,
Лиш епізод, лише твій спраглий погляд,
У пошуках богині твоїх снів.
Не поспішай освідченням кидатись
І не штовхай стосунки до межі…
Бо ж помилки примусять шкодувати,
Що здибались, побралися – чужі…
Чужі!!! А дітки? А оті пташата?
Оті сирітки при батьках живих?..
Бабусина, - сільська, - привітна хата,
Просте подвір’я: стежка і спориш.
Старі миски, - для каченят, для кішки,
Собача будка… на цепу – Бровко…
А батьківської ласки – ні на трішки,
Без маминих цілунків… Отако!
Тож думай, хлопче! Думай, чоловіче!
Послухай серце, поспитай в душі…
Хоч як «природа» на розваги кличе,
Не поспішай на поклик, не спіши.
червень 15 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590378
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2015
Скучаю, если день – другой,
Нет от тебя звонка, далёкой.
Тогда кручусь, как заводной,
От безысходности глубокой!
Нет места мне на всей земле,
Если неведома причина
Молчания в далёкой мгле,
Что там? Беда или кручина?!
А может, я уже забыт
И перестал быть в сердце первым?
А может, заедает быт
Да и пошаливают нервы?
Один. Всегда живу один.
Хоть эта жизнь одной тобою
Наполнена, словно водою,
В пустыне - путника кувшин.
Не знаешь, верно, ты сама,
Что если вдруг не отзовёшься,
Всё для меня навек прервётся
И кану в бездну без ума!
17.06.2015
Безумство любви, ненасытность общения.
Предмет обожания - только один.
И все его качества – для восхищения,
А все недостатки – как лёгонький дым.
Не вижу в тебе: ни плохого, ни чёрного.
Ты светишься вся в переливах огней.
И песни поёшь молодые, задорные,
О вечной любви наших праздничных дней.
Певунья моя! Ненаглядная пташечка!
О счастье твоём Силы Неба молю:
О чём ты мечтаешь, пусть сбудется, станется!
Иначе не будет. Ведь я так люблю!
22/06/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589257
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.06.2015
Хто тебе світанками рум’янив,
Синяви у очі хто налив,
Твої коси ореолом слави,
На твоїй голівці, - хто заплів?
Чом вуста, як пелюстки квіткові,
На твоїм обличчі розцвіли,
Чом від тебе пахощі медові
Між квітучих яблунь попливли?!
Диво сталось! Була ти звичайна,
Ніби, як і всі. Та тільки – «но»:
Ти постала, раптом, ніби тайна,
Розгадать яку не всім дано.
Ти постала ніжна і велична,
Ти постала мила й чарівна.
У юнацьких снах мене ти кличеш,
Щоб кохання келих пить до дна.
Кличеш в снах… а наяву не смію
Слова мовить про чуття своє.
Я ж не боягуз! Та чом німію,
Коли поруч – сяєво твоє?
Може статись, світла мить настане,
Коли я слова тобі скажу
Про кохання ніжне, полум’яне,
Чим, по – над усе, я дорожу.
Сонця колобок униз сідає,
І над містом вечір настає.
А душа – як соловей! – співає!
І тріпоче серденько моє.
Липень. 1965. Харків. Знайдено у загубленому зошиті.
Трохи виправлено 21.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015
МАЙБУТНЯ ПОЇЗДКА
Завтра знову рушатиму в тяжку дорогу, неблизьку.
Завтра ранок зустріну під радісний гул двигуна.
І буде колихатись все тіло мого мотоцикла,
Наче давня колиска, - в початку життя пацана.
Я дороги люблю. Це завжди неохоплений простір,
Це такі краєвиди – аж даллю туманиться зір!
Несподіваним змінам, буває, радію, мов хлопчик,
До якого з цяцьками приходять гостини у двір.
Як давно я не їздив! Здавалося: втратив надію,
Що колись візьму в руки тремтяче залізне кермо.
Вчора спробу зробив. О! Боженьку праведний! – вмію!
Можу я, ще хоч трохи, - не хникай, старий, - живемо!
Непроста ця дорога. Занадто вже серденько кличе,
До найближчого серця; до щему - коханих очей…
Пригорнеться, голубка, в обіймах щасливо притихне,
Схилить сиву голівку на скраплене потом плече…
Не казатиму їй про ночі неспані, в зажурі,
Про липку безнадію, що душу мою облягла,
Просто сам, у цю мить, засльозені очі зажмурю,
Аби слабість мою побачить вона не змогла.
Буду гладити ніжно натруджену працею спину,
Перестуджені плечі в морозі розлук, самоти.
Запитаю про справи, про вісті від старшого сина,
І незчуюся сам, як зустрічі час пролетить.
Потім знов, наостанок, дивитимусь жадібно в очі.
Щоб ввібрати у серце душі неповторну красу.
Розум скаже: пора! А серце кричить: я не хочу!!!
Я не хочу розлук! В собі її образ ношу!
Хай кричить! Нехай квилить, мов чайка над спіненим морем.
Ми приречені долею жити окремим життям…
Там, де править над долею давнє нещастя та горе,
Не береться в увагу самотність чиясь… почуття…
Завтра, - зранку, рушатиму в тяжку, неблизьку дорогу.
Зустрічатиму день під радісний гул двигуна,
Щоб хоча б не надовго, відсунути ширму тривоги,
За якою знов буде стрічати з розлуки ВОНА!
07.06.2015 19:43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
ЮНИЙ АНГЕЛ
Час весни над світом лине стрімко,
В пахощах садів п’янка земля.
Тротуаром йде неквапно жінка,
У візку пухкеньке немовля.
Ще сама по виду зовсім юна,
Ще здається, в школу би іти
А дивись: звичайне диво збулось –
Материнство в світ змогла нести.
Зупинилась, нахилилась ніжно
Над своїм заснулим немовлям,
А мені привиділися крила:
Ніби це не жінка – янголя!
Це ж вона, як ангел – охоронець,
Богом дана цій дитині в дар.
Щоб був захист, була їжа й поміч,
Щоб не гнобив долю зла тягар.
Щоб зросла дитина у любові
Та навчилась всьому для життя,
Щоб пізнала всесвіт в ріднім слові,
Щоб любові знала почуття.
І все це – в короткім слові МАМА;
І все це – у жіночці оцій.
А вона ж іще комусь КОХАНА,
Чиясь зірка в долі непростій.
Їй світити в небі довгі роки,
Їй оберігати все життя
Всіх своїх від необачних кроків,
Дати мудрість для цього буття.
Час весни над світом лине стрімко,
Материнством сповнена земля.
Йде неквапно тротуаром жінка –
Юний ангел поруч з немовлям.
02.06.2015 21:57
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Принесла ти оцьому літу
Струнка, мов юнка в час розквіту,
Душею ніжна, чарівна,
Принесла ти оцьому літу
Грайливість терпкого вина.
Ти принесла чарунки квітів,
Цвітіння райдуг в небесах,
Буйство дерев, в дощах обмитих,
Спів соловейка в ранній час.
Ти принесла сама собою
Мрій дивовижних злет стрімкий
Де все наповнене тобою,
Де Всесвіт грає золотий.
Принесла ти для серця втіху
І пісню милу на вустах,
Надію, щастям перевиту,
Що по – над нами, ніби птах.
Ти принесла таємність ночі,
Де ніжна зваба владно зве.
Дивлюся невідривно в очі
В яких сама любов живе.
01/06/15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015
БЕЗ ТЕБЯ
Уж в который раз встречаю лето
Без тебя, без света твоих глаз.
Уж в который раз огни рассвета
Расцветают на заре без нас.
Мы в разлуке. Длинной, бесконечной.
Сердцу, истомлённому тоской,
Кажется, что в этот раз – навечно,
Разум же ведёт на успокой.
Понимаю: всё необходимо.
Понимаю: надо потерпеть.
Только без тебя, – моей любимой,
Песни лета тяжело мне петь.
Без тебя цветы не ароматны,
Без тебя не говорит река.
Без тебя не прилетает радость
Синей птицей в дом, издалека.
От судьбы имею только малость:
Твой звонок в конце земного дня.
Милый голос – всё что мне осталось,
Зеркала осколками звеня…
Каждый день я что – то вновь теряю,
Каждый день – увы! Не возвратим…
Твоё имя нежно повторяю,
Перед тем, как прыгнуть в ночи дым.
Там, случалось, мы имеем встречи,
Там, - вдвоём, - в моём счастливом сне,
То ли день звенящий, то ли вечер,
Мы встречаем в голубой весне.
Это – там… Но сон такой нечастый.
Редкий гость в моём ночном дому.
С новым летом тяжело встречаться
Без тебя. Без песни. Одному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584446
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.05.2015
Зачаруй мене.
Травень йде над долиною
Над калиною білою
Над бузковим багаттям весни.
Стань для мене єдиною,
Стань казковою мрією,
Як лебідка лети в мої сни.
Твої очі небачені
Ясним сонцем позначені
В мою долю мов зорі ввійшли.
Зачаруй мене поглядом
Стань моїм другим подихом,
Моє вірне кохання прийми.
Твоє личенько яснеє -
Взірець всього прекрасного,
Твоя врода джерельна, дзвінка.
Зачаруй мене усміхом,
Окрили душу успіхом,
Щоб стелилася доля легка.
Підемо за левадами
Під ночей зорепадами
Зустрічати ранкову зорю.
Зачаруй мене дотиком
Ніжним дивом еротики
Я ж бо полум’ям синім горю!
Твоя мила говірочка,
Наче в гаю сопілочка.
Веде бесіду, мов виграє.
Зачаруй мене мовою -
Молодою, чудовою,
Що наснагу для серця дає.
Твоїх вуст ніжні пелюстки,
Найсолодші з перелюбів,
З райських віт життєдайний нектар.
Зачаруй поцілунками,
Милих днів подарунками,
Моїх весен нечуваний дар!
16/05/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2015
РАНОК
Очерет при березі гойдається,
Під ранковим легким вітерцем
Над дрімливим лісом піднімається
Ніжний ранок з радісним лицем.
Чарівними променями – стрілами
Пробиває зарості густі
І гойдає ангельськими крилами
На траві кульбабки золоті
Від води легкою прохолодою
На траву повзе липкий туман
І верба чарує очі вродою
Надягає легкий сарафан
Нею явір здалеку милується,
Хоч літами вже немолодий
І від нього шелест - подив чується,
Ніби вперше бачить диво з див.
Я бреду по травах, по заросяних,
Босоніж збиваю перли з них.
І стрибають водяні горошини
На долонях – листях, духмяних.
У новому дні священно вірую
В торжество безсмертного життя,
Бо є ти! Живу з тобою, - Мрією,
Довгі - довгі зими і літа.
14.05.2015 21:58
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581312
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2015
Все притаманне
Самотній, на краю свого існування,
В щоденних гризотах важкого життя,
Він зранку чекає предмета кохання,
Хоч байдуже їй до цього почуття.
Воно й зрозуміло: якби ще молодший,
Якби іще якось робити щось міг,
А так… тільки поглядом душу тривожить,
Хоч небо готовий їй кинуть до ніг.
Сидить на візку, і її виглядає
Коли усміхнеться, коли ледь кивне…
Вона, ніби пташка по небі – літає.
Хоч близько від нього, а все ж, промине.
Мовчить він, лиш дивиться. Що він їй скаже?
Що серце розбите? Що повне жалю?
Та ні! Промовчить! Здушить серденько враже,
Аби забувало про слово «люблю».
Про те, що не спить, не прохопиться й словом,
Це вже не для нього… Минули літа…
Навіщо жартує над ним, сивочолим,
Навіщо хвилює весна золота?
Коли колоб сонця у мить надвечір’я,
Свій погляд кидає прощально на світ,
Як сяє яскраво у чарах проміння
Минулого дня золотавий привіт!
Отак і йому це останнє кохання.
У серці згасаючім виник вогонь,
Щоб дні цінував аж до миті, останньої,
Щоб сіяв тепло із гарячих долонь.
Хай душить душі потаємні бажання,
Хай їй не промовить слова чарівні,
Допоки живий, - все йому притаманне
І сльози відчаю, і щастя пісні.
13/05/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Відцвітають яблуні мої:
Одяглися в густолистя віти,
Розпростали їх під сонцесвіт,
Аби сонцем яблучка налити.
Знов почався цей коловорот
Пишний цвіт розродиться плодами.
До моїх зачинених воріт
Ти не пишеш, добрих слів, слідами.
Там тепер буяють бур’яни,
Затягли стежинку павутинням…
Винні у розриві не вони,
Добрі люди у незгодах винні.
Дні пливуть, як хмари над селом
У не завжди голубому небі.
Залишають у душі розлом,
Залишають сірий дим без тебе.
Тільки дим, де тепло нам було.
Тільки дим, де все цвіло весною
Розгорілось як багаття зло
і плітками биті ми обоє.
Говорили: кат – зна, що, про нас!
Кожному окремо і таємно
Чужі вікна світять в темний час,
А у моїм домі завжди темно…
Відцвітають яблуні мої,
Споришами вруниться подвір’я.
Ніби очі дорогі твої
В мої вікна дивляться сузір’я.
11/05/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015
Я не збагну: що коїться зі мною,
З тобою коїться щось теж…
Чому, мов тінь, ходжу я за тобою,
Або за мною ти ідеш?
Чому так стало, що про тебе мрію,
Чому в травневу ніч
Я ніби спати зовсім не умію,
Бо сон втікає пріч.
Чом твої очі ніжні, волошкові,
Так лагідно зовуть
І твої коси хвилями шовковими
на звабу пліч пливуть?
Я всього цього і не знав раніше
Звичайним жив життям
Чому ж тепер душа тобою дише,
Цим дивним почуттям?
Мабуть, обоє чимось захворіли
І зцілення одне:
Під шумовинням яблунь розвеснілих
Стрічай мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2015
Тиха ніч. А за вікном вже Травень.
Яблуні намірились цвісти.
Вчора дощові висіли хмари
Вчора я кохання відпустив.
Не хотів нікому віддавати
Все здавалось, поверну назад…
Тільки, не прийшло промінням в хату.
Замість нього - холод, снігопад.
Її очі не цвіли весною,
В слові відчувалася нудьга
І хоча б коротку мить зі мною
Без напруги бути не змогла.
Що казати? І про що питати?
Нащо дорікати в такий час?
Краще б, цього «щастя», - і не знати,
Ніж отак… немов зима між нас.
Прошептав: «пробач», сказав: «прощаю»…
От і все. Підвелась – і пішла!
А по хаті – хвилею відчаю,
Пусткою недоля помела.
Дім чужий… у ньому все нелюбе…
Світ широкий – та куди іти?!
Стримую свої тремтячі губи,
Аби слабість цю перемогти.
Куди йде? Чого іще шукає?
Впав на ліжко! Не палив… не їв…
Тиха ніч, як свічка, догорає.
Без думок, без забуття, без снів…
Не закрив очей і все дивився
У незриму стелю, як в екран
В кінозалі пам’яті крутився
Ролик про красивий наш роман.
Ось її до себе пригортаю,
Ось ми вдвох, знесилені, в траві…
Ось бузок їй у вікно кидаю,
Ось вона в вінку на голові…
І така щаслива, білозуба,
І така принадна й чарівна!..
А над нами в небі – Місяць – бубон!
Кругом нас і в нас самих – весна!
Тиха мить. Колише ніч колиску.
Травень порядкує по садку.
По траві розсіяв зерна блиску.
В таку ж ніч. Та зовсім не таку!
03.05.2015 21:45:24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
А ты знаешь…
Вот и дожили мы до весны
Вновь гремят соловьиные трели
А ты знаешь, тревожные сны
Живут в сердце, как в давнем апреле.
По садам белый вальс от цветов,
Рай земной весь в хмельном аромате.
А ты знаешь, я снова готов
За тобой – хоть куда, как когда – то!
Нас заботы житейские гнут,
Серебрят нам виски сединою…
Но ты знаешь, хоть пару минут,
Просто так, побеседуй со мною.
На дорогах из долгих разлук
Без тебя я рассветы встречаю.
Представляешь, за крыльями рук,
Твоих рук – я безумно скучаю.
Мир людей так на встречи богат
На бескрайних дорогах планеты.
А ты знаешь, такой не сыскать,
Ты одна, из немногих на свете.
Потому ли, что жизнь с каждым днём,
К нам относится жёстче и строже,
Знаем мы, что не зря так живём,
Чтоб друг – другу ставать всё дороже
По садам бал нарядных невест
Каждой яблоньке свадьба в мечтаньях.
А ты знаешь, как много в окрест,
Нам завидуют явно и тайно.
Ну, и пусть! Я тобою горжусь,
Горжусь тем, что любовь сохранили.
Только знаешь, бывает и грусть
Оттого, что подточены силы,
Оттого, что лета коротки
Пролетают над нами, как тени…
Только знаешь, возьми в две руки
От меня – белый пламень сирени!
04.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578794
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2015
Перші кульбабки вранці зацвіли,
Немов на трави впали краплі сонця.
Врочисту пісню щастя затягли
Пташки веселі під моїм віконцем.
Це є Весна! Дівчина – алича
Наділа сукню з білої кисеї.
А біля неї, наче той хлопчак,
Дубок застиг, та дивиться на неї.
Як не дивитись на такі дива:
Смарагдом роси виграють на травах,
Від пахощів хмеліє голова
І кожна жінка наче та Купава.
Принадлива, вся дивна, неземна…
Наповнена таємним, милим змістом.
Кульбабки зацвіли… Іде весна
Вродливою дівчиною по місту.
27.04.2015 17:57:00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
«Ну, як? Все добре?» - і пішла!
Зі склом в очах, і усміх – маска…
На відповідь – і не ждала
Так собі… байдуже…
Будь – ласка,
Скажіть: навіщо принесла
Моя недоля цю людину,
Коли на поміч я звала
Не просто так – в лиху годину?!
Стою, зіпершись на стіну,
Тамую біль пекучий в грудях…
Помилуй, Боже! Не кляну.
Та тільки… нащо дав це людям?!
Іржа байдужості, в серцях,
Немов би на листах сталевих…
Все буде добре… крізь життя
Ідуть байдужі Королеви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577450
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.04.2015
Себе
Не стучись в эту дверь – не откроют.
Не звони в этот час – не ответят.
Ты для этих, людей - уже в прошлом,
Для тебя эти окна не светят.
Только ты продолжаешь стучаться,
И напрасно звонки раздаются.
Не зови улетевшее счастье,
Не ищи на пустыне приюта.
Ты пойми: твоя роль отыгралась
И актёры другие в афише.
А в душе твоей песня осталась,
Ещё сердце мелодию слышит.
Пожелай тем, кто в прошлом, удачи;
Пожелай им здоровья и счастья!
И уйди в новый день, восвояси,
Позабудь и звонить, и стучаться.
Это трудно, но если так надо,
Надо рвать, по – живому, хоть больно!
День подарит нежданную радость
И тепла ты получишь довольно.
Я звоню, я стучу, - без ответа…
Мой двойник, – моя память, - со мною
И бессонная ночь, до рассвета,
Давит мозг, как в тисках, тишиною.
26/04/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Я выполню своё предназначение:
До дней последних постараюсь жить,
Не придавая важности мучениям
С которыми приходится мне быть.
Бог с ними! Есть прекраснее, приятнее,
В часах моих земного бытия.
Мой нежный Ангел! Зорька незакатная,
Ради неё снести готовый я
Ну, что угодно! Пусть она, желанная,
Не ведая о трудности моей,
Идёт ко мне на встречу, долгожданную,
Для радости и нежности своей.
Улыбкой встречу, привлеку к груди её,
Захлёбываясь счастьем, обниму…
До вздоха своей жизни, до последнего,
Я не отдам любимой никому!
*****************
Ну, что взгрустнула, милая, скажи!
Откройся, расскажи свои печали.
Ты погляди: исчезли миражи,
Которые обманами мерцали.
Жалко надежд? Напрасные труды
Украли годы, подточили силы…
Но не смогли сердца нам остудить
Все тяготы, что вместе пережили.
Пусть трудно нам живётся в этот час,
И будущее видится несладким,
Но наши чувства согревают нас
Невянущим очарованьем сказки.
Ты для меня дороже всех людей,
Красивей всех, роднее всех и ближе.
Ты – моя крепость. Мать моих детей,
Ты – моё сердце, ты – источник жизни.
Ну, не грусти! Взгляни в мои глаза.
Ведь я всё тот же, только цветом белый…
Я так люблю, что словом не сказать!
Словесных речек русла, обмелели…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.04.2015
КВІТНЮ
Чому ти, квітень, отакий холодний?
Немов не свій для юної весни.
Немов зима вернулася з безодні,
Аби крутити свої білі сни.
А я не хочу білих заметілей
Над рожевою казкою садів!
Я в спогаді веду дівчину – мрію
У ті місця, де сам колись ходив;
У ті місця, де перший поцілунок
Обом нам був немов весняний грім…
То молодості щедрий подарунок
На все життя у пам’яті живій.
А зараз холод… і свинцеві хмари,
Вагітні снігом, ледь його несуть.
Чи тінь чужа, чи то неждана старість,
Долає мій, такий тернистий путь…
Ідемо з нею в недалеке завтра,
Пройдемо ніч, а там, в ранковий час,
Можливо нас зігріє щедра ватра,
Яку запалить сонечко для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2015
МУРКОВІ
Любий друже! Хитрий та пухнастий,
В плямах білих, рудий кожушок,
Дай, тебе на руки ніжно взяти,
Та погладить спинку і бочок,
Та почухать за чутливим вушком,
Щоб тобі схотілося дрімать.
Я люблю в вечірню пору слухати
Коли починаєш муркотать.
Десь на світі лихо не вгаває,
Десь у прірву падають світи…
А у мене мир на серці сяє
Бо співаєш свою пісню ти.
Мурчику, мій лікарю ласкавий,
Відчуваєш ти ту саму мить,
Коли я з недуги заслабаю,
Коли тіло, мов на зло, болить…
Ти приходиш у таку хвилину,
Та лягаєш на мою біду…
Час проходить – біль мене покинув!
Я підвівся – і до справ іду.
Справді було: важку кривду люди
Нанесли, - аж сльози на лице!
Як пекла образа серце й груди
І не знав, як пережити це!..
Але ти, мій братику хвостатий,
Відчував гіркі образи ці:
До мого обличчя зміг дістатися,
Щоб злизати сльози на щоці…
А в самого, по мордашці, милій
Крапельки з очей униз текли…
Після цього печія усілась,
Чорні думи долі полягли.
Тільки згодом, зміг я зрозуміти:
Ти мені тим самим дав урок:
Як я маю жити та любити,
Поруч бути у потрібний строк.
Не чекати, коли хтось заплаче,
Та простягне руки у мольбі.
Маю я все чути, і все бачити,
І добра бажати, як собі.
І коли людину лихо плавить,
І здається, що ось – ось впаде…
Підійду. Плече своє підставлю.
Вкріпнуть ноги – і вона піде!
18.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2015
ДУШІ ДЖЕРЕЛО
Можливо, заметілі – сніговії,
Вже відгуляли час розваг своїх.
І від кохання, скоро, - захмелілі,
Нам заспівають друзі – солов’ї.
Високе небо ніжно голубіє,
По – між гілок зелений легкий дим…
Дивлюсь на тебе й серце лебедіє,
Бо біля тебе знов я молодий.
Старі слова про ніжність та кохання,
Здається, притупились назавжди.
Та знову в серці дивне поривання,
На тебе спрага, наче до води.
Летять літа, та в тобі не щезає
Те первозданне, трепетне тепло.
І доброту так щедро розливає
Душі твоєї миле джерело.
Не перший рік обоє зустрічаєм
Немов дівча – заквітчану весну,
А я ще хочу, часом до відчаю,
В твоїх очах, - без сліду, - потонуть!
квітень 15 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2015
Здавалось
Опало листя, і гілля немов обпалене,
Темніє чорно на туманнім тлі.
І нам любов здавалася віддалена,
Немов не з нами була на землі.
Немов не ми брели по травах росяних,
Немов не ми відчули дивний злет
Двох юних душ споріднених, закоханих
Аж до орбіт невивчених планет.
Мов мертвий шерхіт під моїми кроками
З гілок сповзають крапельки води
Обійми були щирими, широкими,
Тому душею прагнув я сюди.
Здавалось знову зацвіте каштанами
Цей старий парк, як і у тій весні…
І знову ми ідемо під туманами
Давно не ті, не юні, не хмільні.
Давно не ті, що в спогадах, як снилися…
Поморщені, посивіли, сумні…
І при розмові ти тепер не дивишся,
В моє обличчя, як в далекі дні.
Час невблаганний. Все в тобі змінилося.
В мені також… колишнього нема.
Чого ж тоді в минуле закортілося,
Чого ж тоді шукав я задарма.
Нащо плекав у споминах ілюзії,
Коли в житті давно ти не моя?
Не знаю й сам… неначе для іронії,
Я повернувся на круги своя.
15.04.2015 12:26
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
ПЕРЕКЛАД З Е. Асадова.
Ми в давній розлуці. І зараз між нами
Сузір’їв мережива, посвист вітрів,
І потягів скорих стремління у далі,
Та ланцюги довгі гулких проводів.
Душа, хоч якої, та звісточки просить.
Чекаємо, серцем від них горимо,
Та звістки, буває, не пошта приносить,
Крізь стіни проходять, як світ у вікно.
Як раптом почуєш про мене сумне,
Що зраджений тим, кому дав свою руку,
Що в прірву штовхнув цей негідник мене,
Прирікши на тяжкі страждання та муку,
Все тіло у саднах, кров на губах…
Нічого не вдієш, як доля мінлива.
Хоч в друзі не кожного варто приймать,
Та помилка в комусь буває, можлива.
Якщо лиха звістка, наче темна імла,
Ввірветься і мовить словами глухими,
Що смерть мою пісню спалила дотла,
Та в чорний квадрат занесла моє ім’я…
Веселі вуста вже зімкнулись навік…
Яка ж тобі втрата! І чим її змірить?!
Безглуздо! Та можеш в цю звістку повірить:
Лиш скелі безсмертні! А я, – чоловік…
Якщо у хмільну, у весняну добу,
Почуєш: за марою щастя в гонитві,
Я серце своє не тобі простягнув,
Схвильований дивом: не в тобі, а в іншій…
Сльоза хай не бризне, не здригнуться вії,
Хай холоду горя твоє серце не зна,
Такому не бути! Я так просто не вмію.
Ти, - в долі моїй, наче Сонце! – одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2015
Любі Друзі! Дорогі колеги й одноклубники, віртуально знайомі і ще не знайомі!!! Сьогодні - світле свято Христового Воскресіння! Вітаю Вас з цим світлим святом! Від усього серця бажаю Вам у всьому Вашому житті добрих подій, радісних зустрічей, надійної дружби, Мудрості і Любові! Любові до ближніх, Любові до дальніх, Любові до цілого світу, який дарований нам Всевишнім! Хай над кожною Вашою домівкою, над кожною сім'єю ніколи не згасає зірка Божої любові і милосердя! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Ваш DOVGIY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2015
Далекий я від Тебе, у ці дні,
Хоч визнаю, що Ти таки існуєш.
Святкують Пасху люди навесні
По – різному, готуючись, святкують.
А як я сам збираюся стрічать
Твоє, Христос, розп’яття й Воскресіння,
Коли на серці, як тавро, печать
Мого страждання та мого горіння?
Болить Моє! І тіло, і душа.
А спокою від цих страждань не знати!
Не в тому річ, що в касі – ні гроша,
Не в тому річ, що ніяк святкувати.
А річ у тому, що не маю я
Отого непоборного стремління
Звертатися до Тебе, Месія,
Зануритись безмежно у моління.
Не вмію, чи не хочу? Мов паркан
Між мною і Тобою звела доля…
Не вірю, що ця мука – Божий план,
Не вірю, що ця мука – Божа воля!
Бог – є любов! Любов – це є добро.
Радість життя, яка не має краю!
Чому ж тоді ношу оце тавро,
За що життя жорстоко розпинає?!!
У кожного з людей свій власний хрест,
Своя Голгофа і своє розп’яття.
Хоч не зрівняти наше і Твоє
Бо несумісні два оцих поняття.
Ти, як Людина, не грішив ніяк.
Ніс на собі гріхів чужих примару
І щоб від них очистити всіх нас,
Себе віддав на тортури, на кару.
Сад Гефсиманський. Твоя чорна ніч.
Природний жах перед початком муки.
Там виступив з чола кривавий піт,
Здіймалися до Неба Твої руки.
Ти знав про все. Ще Сатана шептав,
Про марну жертву та невдячність нашу…
Ти переміг! Як воїн, знову встав,
Із рук Отця прийнявши страшну чашу!
А обрані Тобою, у цей час,
Безпечно спали… сни звичайні снились…
Щоб вимолити сил Тобі в запас,
До Бога не звертались, не молились…
***********
Такі ми, - люди! Ти нам все простив.
І досі терпиш беззаконня наше…
Пересторогу людям озвучив
Про те, що зло між нами не назавше…
Ще буде суд. Прийде нежданий він.
Як тать лихий приходить в темні ночі…
Лунатиме наш плач зо всіх сторін,
Та нас ніхто почути не захоче!
Біля дверей Ти дозволу просив,
Аби ввійти у кожну нашу хату…
Як грішимо у міру свої сил,
То будемо нести за все відплату!
Далекий я від Тебе у ці дні.
Грішу, бо на цю долю нарікаю.
І від думок, які завжди сумні,
У світлий світ Поезії тікаю.
10.04.2015 12:47
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
БЕЛЫЙ ТАНЕЦ
Случайные встречи судьбой не случайно даются,
Но их назначенье не сразу дано нам, постичь.
Проскочила искра, два сердца встревожено бьются,
Два пламенных взгляда - протянута тайная нить.
И что будет дальше, подёрнуто розовой тайной,
Духов аромат так сладко пьянит и зовёт
И белого танца крылатая кружит случайность,
Шальные мечты стремятся в свободный полёт!
Мелькает огнями серебряный праздничный вечер,
Бокалы звенят , и кровью играет вино,
И кажется мне, я трогал рукой эти плечи,
В забытом прошедшем, что было меж нами давно.
Наверно, я пьян, превысил приличную меру,
И нежные фразы на ушко бесстыдно шепчу.
Я в эти глаза без всяких условий поверил,
Я этих – вот рук объятий и ласки хочу!
А музыки волны над миром волшебным кружатся
Случайная встреча подходит, наверно, к концу…
Безумно желаю к прекрасной партнёрше прижаться,
Касаться губами, к её волосам, и к лицу.
Пройдёт этот праздник, но буду я помнить наш танец
И блеск её глаз припомню, наверно, не раз…
И кто его знает: возможно, другая случайность
Сведёт навсегда для счастья и радости нас.
09/04/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573121
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2015
ДУМИ НАД СВІТЛИНОЮ
Мамо! Все дивлюся на Вашу світлину
І це все, що лишилось від Вас у моєму житті.
Дарувала життя Ви, колись, середульшому сину,
Та не мала що дати на його подальшім путі.
Не знайшлося для мене, щасливої, світлої долі,
Не знайшлось рушника, аби щастя прийшло на поріг.
Дарувала весь світ з необмеженим простором волі,
Та не дала крила, щоб птахом літати я міг.
Мамо! Чимало проїздив шляхами.
Чимало стрічав на чужині я добрих людей.
Та тільки не було між ними такої як мама,
Не було тих рук, не було тих рідних грудей.
Встають над землею квітневі веселі світанки,
Легенькі дими вітрець уздовж вулиць жене.
У забутій хатині чомусь колихнулись фіранки,
Мабуть Ваша душа з доріг виглядає мене.
У небі високім лунають «курли» журавлині,
Зраділі птахи повернулись до рідних земель.
Мене не зустріне Ваш погляд і докір журливий,
Не відкриються двері під скрегіт іржавих петель.
Жив далеко від Вас, долаючи труднощі нові,
Тяжка випала доля, життя обгортала пітьма,
Долітали в листах, слова такі мудрі, чудові:
Діставав я підтримку, якої, - на жаль, - вже нема…
Мамо! Я ще вперто вірю в удачу,
Ще весняне розкрилля очима у небі ловлю.
Хоч жорстока недоля, та я не жаліюсь, не плачу
І життя, Богом дане, за кожну краплинку люблю!
Від синяви високої в серці хлюпочуться хвилі,
У пісенній душі зростають нові почуття.
Маю віру, що очі – Ваші очі блакитні та милі,
Шлють благословення на миті земного буття.
07.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
СПОКУСА
Звичне безсоння квітневої ночі.
Тягнеться час ніби ніч на віки.
Лізуть та лізуть думок поторочі,
Крутять свідомості танок важкий.
Вчора всміхалось між хмарами небо,
Вітри мережили круги свої.
Думаю, мила, в безсонні про тебе,
Згадую руки пестливі твої…
Раптом думки: якби сталося диво –
Хтось би сказав: Їдь в далекі краї.
Будеш там жити заможно, щасливо,
Там всі жінки, як захочеш – твої!
Все, що захочеш, там буде доступне,
Тільки платити прийдеться за це,
Тим, що назавжди, навіки забудеш
Жінки цієї прекрасне лице.
Більше не глянеш в зажурені очі,
Більш не почуєш цей голос грудний
Будуть летіти миттєвості ночі
Так, як колись. Коли був молодим.
Тільки б оці почуття охололи,
Як під осіннім падолистом слід…
Ти ж не пожив у багатстві ніколи.
Чи будеш проти прикрасити вік?
Бісом спокуси творилося царство,
Дивні сади, помаранчевий гай,
Пишне громаддя казкових палаців,
Юних облесниць небачений рай.
Я серед них наче теж пробуваю.
Тільки вдивляюсь у кожне лице,
Наче тебе, - серед гурій, - шукаю,
Та не знаходжу… шкодую про це…
Потім немов як прокинувсь, - О! Леле!
З вуст моїх в ніч виривається: Ні!!!
Хай м’ясорубка недолі нас меле,
Хай мої ночі в пекельнім вогні,
Хай досить часто стогнати я мушу
Коли життя потрапляє на злам,
Тільки тебе, свою пісню і душу,
Я ні за що на землі не віддам!
Доки ти є в цьому світі зі мною,
Я – найбагатший з відомих царів!
Всесвіт безмежний я маю з тобою,
Тим, що ти є – собі серце зігрів.
Хай громовицями кидає небо,
Хай сто розлук у майбутньому жде,
Я після сотої прийду до тебе,
Зірка кохання мене приведе.
Ти в мої вічі довірливо глянеш,
Віями – крильцями тільки стріпнеш,
В моїх обіймах, гарячих, розтанеш,
В рай, що у курені, жити підеш!
06/04/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2015
НЕЗДІЙСНЕНИЙ НАМІР
Була настроєна рішуче:
З нею кінчати назавжди.
Тому що лихо неминуче
І почуття це до біди.
Ще звідусіль лунала лайка,
Та звинувачення в гріхах…
Прав на життя не мала Мавка
З букетом пролісків в руках.
Дивилась ніжними очима
На ту, хто прагнув розпинать
Та білі крила за плечима
Про янгола давали знать
І стільки було в ній покори,
Стільки весняного тепла,
Що намір свій – рішучий, гордий,
Здійснити просто не змогла.
Що робить – і сама не знала
Згорів той намір у вогні
І на коліна раптом впала
В обійми, наче птах, мені.
І ставши мрією, бажанням,
Перетворившись на зорю,
Як у вогонь - ввійшла в кохання,
В якому я також горю!
04.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2015
Невозможно прожить, ни о чём не жалея,
Если жизнь не совсем удалась…
Тех уж нет, кто в судьбе был ошибкой моею,
А теперешним – надо ли знать?
Всё проходит… ошибок своих не исправить.
Свой маршрут по дуге не согнуть,
Чтобы в новое русло ручей свой направить,
Чтоб удачливым был его путь.
Понимаю, что зря о былом сокрушаться!
Но с надежды обманутой, что ль?
Сожалею: искал синеглазое счастье,
Да нашёл кареглазую боль.
Почему то поверил, что эти – вот руки
Будут нежно меня обнимать…
После редких свиданий, гирлянды разлуки
Мне приходится горько снимать.
Всё приходится тщетно лелеять надежду,
Принуждать до полёта мечту…
А она не спешит улыбаться, как прежде,
И не рвётся орлом в высоту!
Встречи, поздние в жизни, досадой чреваты.
Ведь несбывшихся дней не свершить.
Слишком поздно мы встретились!
В чём, виноваты,
Что приходится трудно нам жить?
Любишь ли? Я, - не знаю: хотелось бы верить…
Только сам – то, так нежно, люблю…
Никакою шкалой этих чувств не измерить!
Может, сердце напрасно гублю?
А с другой стороны, если только представлю,
Что я мимо, когда то прошёл,
Что тебя на распутье под небом оставил,
И в растерзанных днях не нашёл…
Чем бы жил в эти дни, кем дышал, во что верил;
Кем бы грезил, не смея уснуть;
Кто, с улыбкой твоей, мне открыл утром двери;
Кто принёс бы, на крыльях, весну?!!
И становится страшно за эту планету,
Вдруг, на ней - не нашёл я тебя.
Без тебя не распустятся розы рассвета,
Не смогу просто жить, не любя!
апрель 15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571381
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2015
Проб’є, колись, і мій останній час
І замість ранку буде морок ночі.
Поки живий, ще думаю про вас…
З недружнім почуттям, хоч і не хочу,
Не хочу я сваритися ні з ким,
Розпалювати факел ворожнечі.
Та від осель розстріляних йде дим,
Та по країні ходить горе втечі.
Тікає люд від ласкавих катів
Та від обіймів підлого кацапства.
Вас кликали до себе як братів,
А ви прилізли як посланці рабства.
Раби самі, нас прагнете також,
Уярмити в своїм ординськім ігу.
Гадаєте: загнали нас ви в дрож?
Так. Боїмось! Та з рабством - з’їжте фігу!
Народ наш – вільний! Ми – зовсім не ви!
Терплячі ми. Можливо, аж занадто!
Та вже коли дійшло до голови,
То вже тримайтесь, не шановне панство!
Толокою змайструємо мітлу,
Та всім народом вас зметем зо світу.
Щоб не гуляти світовому злу,
Та на пожежах вам кісток не гріти!
Загарбники, насильники лихі,
Брехливі, та облесливі базіки,
Ви прокляті людьми на всі віки,
Моральні параноїки й каліки!
Пройде все лихо. Повернеться мир
До нашої побіленої хати.
Колись, та здохне, хитрий ваш кумир,
Та вас не зможемо, по – людськи, шанувати.
Нема за що. Буде волати кров
Вами, невинно, люто убієнних…
Хоч нам Господь заповідав любов
І до таких як ви, покручів темних.
квітень 15 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571077
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2015
Моя кохана, скарб дорогоцінний,
Всього життя окраса й дивина.
Ти – як дитя, як янголя невинне,
Така як є: з – поміж усіх, - одна!
Буваєш ти весела і сердита,
Буваєш ти і грішна, і свята.
Туманами ранковими обмита,
Від сонячного сяйва золота.
З минулих літ протягуєш ти нитку
У сьогодення, сповнене тривог.
На нитці – твоїх справ сяйне намисто,
Переживання серденька твого.
На твоїй нитці – всі мої походи,
Розлуки наші, втрати, надбання,
І тяжкі біди, що неслись як води,
Дітей хвороби, часте неспання,
І всі мости, що створені між нами
Після руйнівних повеней життя,
І миті щастя, що цвіло піснями
Та кликало летіти в майбуття.
В куточку кухні сядемо під вечір,
Натомлено складемо кисті рук.
Квітчаста хустка з’їхала на плечі,
Годинника чіткий, невтомний звук.
Дивлюсь на тебе! Скільки нам ще жити
Дано від Бога? Чом питаю я?
На тебе ще не можу надивитись,
Налюбуватись, дорога моя!
А це життя минуче, швидкоплинне.
Незчуєшся, як все вже позаду…
Чи не тому з усіх доріг, невпинно,
До тебе, - до єдиної, - іду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
МОЯ КЛАДКА
Не мав багатства, ні сім’ї, ні хати,
Лише душа, та те, що було в ній.
Мав би змиритись, до всього звикати,
Закритися у самоті своїй.
Все ніби так. І світ навкруг безмежний.
І Сонце сяє, і дощі ідуть.
Ніби є все, а на душі – бентежно:
Все не моє…
У мене тільки путь.
Одна дорога довжиною в роки,
За півстоліття та шістнадцять зим.
І ще не знаю його крайніх строків,
А все прошкую, від початку ним.
Моя дорога! Не пряма, не гладка!
Не правлена не мощена ніким.
Через провалля небезпечна кладка,
Крізь повені, крізь полум’я і дим.
Здається, що веде вона до неба,
Хоч на землі крізь пекло перейшла!
Тому, що раз прийшов, то жити треба
У цьому Царстві прикрощів та зла.
Навіть Любов – і та така нещасна,
Обкрадена, таємна… крадькома…
Засяяла, як зіронька прекрасна,
Оманою мигнула – і нема…
А я всі роки оглядаю обрій,
Кидаю погляд на усі світи…
Не світить щастя в мареві холоднім
І попри все по кладці треба йти.
А щоб не збитись з кладки оцієї,
Та у безодню не зірватись вмить,
Прошу у Бога для душі своєї
Хоробрості та сили в тяжку мить.
Для щастя вже немає зовсім часу,
Звичайних див на світі не діждусь.
Поволеньки… навпомацки… неквапно…
Долаю, перемучую свій путь.
неділя, 22 березня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569590
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 26.03.2015
Отпускаю тебя, отрываю!
Не печалься, что чувствую боль…
Тебе трудно со мною, я знаю,
От забот себе сердце уволь!
Уходи навсегда, без оглядки,
В другой жизни счастливою будь.
О любви, что пришла к нам из сказки,
Как о лете ушедшем, забудь.
Локон твой, - золотистый, - потрогав,
Попрощаюсь с мечтой навсегда…
А что сердце остудит морозом,
Не великая это беда!
Всё пройдёт! Сиротою отмаюсь
На последнем отрезке пути.
Может статься, от ветра сломаюсь
И весной не смогу зацвести,
А возможно, лучами согретый,
Уже новой прекрасной звезды,
Я поверю в иные рассветы,
В обновлённые маем сады.
И возможно, в незнанье далёком,
Чей - то волос в руке теребя,
Вспомню с нежностью светлый твой локон
И в объятиях страсти – тебя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569588
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2015