| Сторінки (16/1528): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
По дорозі серпень йшов на світанні.
Він по травах розсипав роси ранні.
І радів, що всього є... лиш би зібрати.
То ж дізнатись захотів, чи вміли дбати?
Кучерявилась в траві рута-м'ята.
Чебрецями пахне тут кожна хата.
Чисту воду пив джерельну із криниці.
Срібла кинули сюди його зірниці.
Заясніла ось в саду хата біла.
Тут калинонька рясна вже дозріла.
Немов дівчина-красуня, у намисті.
Квіти є тут під вікном... та всі барвисті!
Зазирнув в комору він. Що ж побачив?
Видно, люди тут жили неледачі.
Всього є. Зуміли тут про все подбати.
Довелося, видно, всім попрацювати.
Ніби кликала його хата чиста.
Скатертина на столі тут барвиста.
Рушник вишитий. На ньому запашний
коровай, зігрітий сонцем... Золотий!
Ой щаслива ж є яка ця година!
За столом зібралась вже вся родина.
Троє діточок малих і батько, й мати.
Серпень йшов за ними з церкви аж до хати.
І світились лиця всі, ніби сонце.
На них серпень задививсь у віконце.
Тепер вересню дозволить панувати.
Нехай радість й він несе у всі-всі хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
Журитися? Навіщо нам журитись?
Нехай сумують ті, хто несе зло.
А ми радіти будемо. Радіти!
Бо все, що робим, людям на добро.
Хоч грози є, й вітри люті шарпають,
та доброти в серцях - не заглушить.
Хоч гірко нам, та всі радіти станем,
бо вмієм ми по-справжньому любить.
Ми знаємо... стихають урагани,
як сушить сонце вранішню росу.
Радіймо всі, бо є чому радіти,
хоч часто витираємо сльозу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Сяє Київ ясний куполами,
плине велет-Дніпро ген полями.
Тут заслухаюсь соловейка...
Він так любить вставати раненько!
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Рясніють яблука в саду, теплом налиті.
І груші соком налились, схилили віти.
Під тином терен в колючках... Розчервонівся.
А біля нього виноград в'юнкий повився.
Радів той терен:"Он які! Вас доглядають.
Приємно бачити, як всі про вас тут дбають.
А я росту собі один, тин підпираю.
Уваги ні від кого я не мав й не маю.
Щоправда, і мене зірвуть, якщо потреба.
Важливо кожному, щоб він комусь був треба."
А нам навчитися б радіть всім в того терна.
Мабуть, для цього й сіяв Бог ті добрі зерна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.08.2019
Любив наш Рекс весельчаків.З ними приємно.
До нього став ходить Мурко. Скажу вам, недаремно.
Поговорити є про що. Попити чаю. О! Цю історію я
добре знаю!
Поїсть смачненького той кіт й з Рексом гово-
рить.Пес ще й додому щось вкладе. Так часто робить.
Ото ж дружили вони так довгенько. А то якось Мурко
прийшов раненько.
Поснідали вони разом. Рекс - до роботи.Ну, а Мурко-
ві що? Лежить він. Гріє боки. На сонці тепло. Мурко-
тить. А Рекс працює. Уже багато так зробив... й обід
готує!
Отак трудився він весь день. То ж натомився.
Мурко під вечір лиш проснувсь, чистенько вмився. Ну,
хоч би він відро води приніс з криниці. Весь день про-
лежав, тепер їсть знов паляниці!
Ще й самим Рексом, скажу вам, став керувати, ніби не
гість він, а господар в оцій хаті:"Це принеси. А це
подай. Помий тарілки..."
От придивлятися став Рекс та й взяв за шкірки того
Мурка.Так загарчав... що той злякався.
Вдогонку Рекс йому кричав: "Не попадайся!.."
То ж придивіться! Хто до вас частенько ходить?
Чи солодко насправді з ним? Чи верховодить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845308
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.08.2019
Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Він зі мною так любо розмовляв.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Потім лугом йшли, там де річечка.
Загубилася в травах стрічечка.
Допоміг знайти, навіть тішився.
Та щось крок його дуже стишився.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Я раділа, що парубок зустрів.
Правда, довго щось через ліс він вів.
Ой сварилася ж матінка моя...
Та у чому ж є тут моя вина?
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Тепер знаю я - на мене чекав.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
Моє серденько", "моя квіточка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845159
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.08.2019
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Барвами грають навколо, радіють... квіти.
Стихли в воді малі рибенята, як діти.
Мов до причастя стали берізоньки милі.
Золотом сяють промінчики сонця в хвилі.
В травах шовкових притих розбишака-вітер.
Легким крилом він усі тут тривоги витер.
Хмарка малесенька, ніби панама, біла.
Літо спочине... Ой, як розправить крила!
Парусом стане їй вітер прозорий, сильний.
Літо потішить легкий той політ їх вільний.
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Личко рум'яне, а в усмішці ніжній... ласка.
Літечко тепле насправді - чарівна казка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Розспівалися в садочку солов'ята,
Викликає мене милий погуляти.
Викликає мене милий у садок,
Дуже хочу чути його голосок.
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А у гаю, а у гаю на галяві,
Всі русяві гарні хлопці та чорняві.
А один із них білявий та стрункий.
Дуже хочу, щоб той хлопець вже був мій!
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А що далі воно було? Відгадайте!
Лиш почула моя мама музикантів,
То ж до ранку танцювала там сама.
А для нас тут сяяла ясна зоря.
Соловейки, солов'ї!
з милим хороше мені.
Соловейки, солов'ята!
Відпустила мене мати.
Якщо ти мама... Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
Бо така мама - просто рай.
А хто хоче таку тещу...
Пошукай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844912
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.08.2019
Задивився на Маринку... Усміхнулась.
Подивився на Оленку. Озирнулась.
І Галинка синьоока мимо ходить.
А Надійка з мене погляду не зводить.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій соколе!" - просить ненька.
Задивився на Оксанку... Яка ж мила!
А Тетянка свої очі опустила.
А найменшій ще, Іринці, підростати.
Та нема мені коли її чекати.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій соколе!" - просить ненька.
То ж ходжу щодня кругом цієї хати.
Ой, яку ж тут наречену вибирати?
Та до мене тут нема нікому діла...
Лиш Надійка мене якось зупинила.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій єдиний!" - просить ненька.
Захотів її обняти... Ой красива!
Мов та пташка із обіймів полетіла.
Та ще й каже:" Чом тут ходиш? Руки - ласти!
Невже хочеш нашу курку сіру вкрасти?"
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Було б добре і мені братів сім мати.
Кругом нашої ходили б тоді хати!
Задивився на Маринку... Усміхнулась.
Подивився на Оленку. Озирнулась.
І Галинка синьоока мимо ходить.
А Надійка з мене погляду не зводить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844779
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.08.2019
Загорав наш Тишко... Спинку грів на сонці.
Так було приємно. Теплі літні дні.
Аж тут біжить мишка.
- Ось я!- кричить.- Ось я! Тишку, дожени!
Що ж коту робити? Ну, звичайно ж бігти.
То ж побіг за мишкою в квітник. Де ж її шукати?
Квіти навкруг хати. Серед квітів слід її десь
зник.
Аж тут підняв очі... Мишка та регоче:
- Ось я! Ось я! Тишку, подивись!
Сидить на кілочку. Уже дражнить квочку.
- Ну, - подумав Тишко. - Попадись!
Кинувсь до кілочка...Там стояла бочка. Другий
день вже бочка та пуста. Квіти поливали, воду
всю забрали. Ну, а де ж пустунка хитра та?
Кіт стрибнув у бочку. Думав заховалась в
бочці тій порожній мишка десь на дні.
Не знайшов там мишки. Гірко-гірко плакав. Там
просидів сам всі вихідні.
- Підростай швиденько, котику маленький! Хитрих
в світі мишок є багато. Знай! Треба буть обачним,
котику руденький. Треба бути мудрим. Пам'ятай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
І чому це так? Скажіть. Щось наш Тишечко лежить.
Гладять всі йому животик і голівочку, і хвостик. Та
невже він захворів? Муркотить щось. Нема слів.
Ось дали йому сметанки. Не схотів. Потім ще при-
несли рибки. Він не з'їв.І ковбаска дуже смачна на та-
рілочці лежить. Що ж із Тишком нам робить?..
Стали ми спостерігати. Коли вийшли всі із хати,
ковбасу він взяв у лапи. Ось просунув в двері ніс.
Ковбасу Бровку поніс. Той Бровко (вже кожен знає) від
півня Тишка захищає!
І чому це так? Скажіть. Тепер Тишко знов лежить.
Якби вмів він говорити, то усе б нам розказав. А то
вміє малий Тишко говорити тільки "Няв!" А я можу все
сказати і матусі своїй й тату. Вже навчився. Я умію!
Навіть Тишка розумію.
Насварив учора півня, а Бровка я похвалив. Став ве-
селим малий Тишко. Більше так він не хворів.
Разом з Тишком ми ходили, ковбасу Бровку носили. Пі-
вень, бачу я, не тужить. Вже з Бровком і з Тишком дру-
жить. Веселіше стало жить.
Добре, як вміють дружить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь ставок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки. О20н квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро й ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
І ясноока та ріка,
що небу синьому сестра.
Дороги в світ тут кличуть. Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
Ой ходило літо по нашім городі.
Гарбузам сказало:"Вже рости вам годі!
Он які великі! Он які ви гарні!"
Огірків хвалило:"І ви усі славні."
Бурякам сказало:"Ви ще розростайтесь.
Вас поллю дощами, сили набирайтесь."
Моркву похвалило, що виросла красна.
Раділо квасолі, що як горох рясна.
Що літечко прийде, баклажани знали.
Святкові сорочки сині повдягали.
А кріп та петрушка кучері крутили.
Ну, а помідори всі почервоніли.
Бо хотіли мати, як у літа, щічки.
Воду їм носили пити аж із річки.
Хвалило картоплю в біленькій хустинці.
Кабачки розкішні гладило по спинці.
Кавунам та диням додало ще соку.
Сказало, що гарні вони є... Нівроку.
Ой ходило літо по нашім городі.
І раділо. Гарно у кожній господі!
Сіло відпочити на траві шовковій.
Яке гарне літо у сукенці новій!
Розшите квітками плаття те барвисте.
Та чомусь в волоссі пасмо золотисте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
У Нього сили стільки є... Міг би змести́ все в світі.
Ну, а навіщо ж Він творив? Він - Батько. А ми - діти.
А дітям батько віддає завжди, що є... Найкраще.
Навіть тоді, коли син є у дійсності - ледащо.
І гірко батькові. Гірчить та доленька дитяча.
І думає, що ще зробить? Бо ж доленька та плаче.
І мудрий батько буде вчить тій мудрості синочка.
Так, щоб від поту мокрою стала в того сорочка.
Отак і нас Отець навчав. Та, видно, було мало.
Не зрозуміли. Не пішли. Тому й того не стало.
То ж правду кажуть, що плювать не можна у криницю.
Ти краще з другом розділи хліба паляницю.
Весь світ для кожного із нас.Надбав наш Батько, діти!
А нам лиш з вами берегти й сіять добро у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844298
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
І ясноока та ріка,
що небу синьому сестра.
Дороги в світ тут кличуть.х Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844212
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 06.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Тут, де Черемош плине... Ясна
в'ється долі моєї стежина.
Хилить гроно калина рясна.
Тут моя рідна є Батьківщина.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Тут родина моя, рідний дім.
мої будні тут є, мої свята.
Тут під сонцем, у небі яснім,
знов кружляють малі лелечата.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Нам лелеки приносять весну,
кличе стежка завжди в світ широкий.
Я люблю найріднішу... Свою.
Землю ту, де зробив перші кроки.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843978
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.08.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай...
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь ставок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята...
Розкрили квіти пелюстки, цвітуть он навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро й ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843924
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
Бере початок, де гора,
ріка, що небу є сестра.
Дороги в світ тут кличуть... Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843922
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.08.2019
Загорав наш Тишко... Спинку грів на сонці.
Так було приємно. Теплі літні дні.
Аж тут біжить мишка.
- Ось я!- кричить.- Ось я! Тишку, дожени!
Що ж коту робити? Ну, звичайно ж бігти.
То ж побіг за мишкою в квітник. Де ж її шукати?
Квіти навкруг хати. Серед квітів слід її десь
зник.
Аж тут підняв очі... Мишка та регоче:
- Ось я! Ось я! Тишку, подивись!
Сидить на кілочку. Уже дражнить квочку.
- Ну, - подумав Тишко. - Попадись!
Кинувсь до кілочка...Там стояла бочка. Другий
день вже бочка та пуста. Квіти поливали, воду
всю забрали. Ну, а де ж пустунка хитра та?
Кіт стрибнув у бочку. Думав заховалась в
бочці тій порожній мишка десь на дні.
Не знайшов там мишки. Гірко-гірко плакав. Там
просидів сам два вихідні.
- Підростай швиденько, котику маленький! Хитрих
в світі мишок є багато. Знай! Треба буть обачним,
котику руденький. Треба бути мудрим. Пам'ятай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843920
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Казала мені мама, що Ангели літають.
Що дуже вони гарні, красиві крила мають.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене ... Літати.
З тобою завжди легко, бо вмієш ти радіти.
І ласкою своєю без слів ти можеш гріти.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
Ти доторкнувсь до мене, і я - затріпотіла.
Здається, що й у мене також з'явились крила.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843537
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.07.2019
У кожного свій Ангел є... і мій, як сонце сяє.
Я знаю, що від бід мене крилом він прикриває.
А крила в Ангела міцні, та дотики їх ніжні.
То ж береже в спекотні дні і в заметілі сніжні.
До світла Ангел мій веде... де грози - обминає.
Я знаю, він мені добра і щастя лиш бажає.
Знає секрети всі мої, усі мої бажання.
З ним легко зустрічать мені нового дня світання.
О, Ангеле мій дорогий! Ти вдень, і вночі сяєш.
Як вдячна я за все тобі... Про це ти, рідний, знаєш.
Від тебе сили наберусь, і ніжності додасться.
Бо лиш з тобою, світлий мій, пізнаю своє щастя.
У кожного свій Ангел є... і мій, як сонце сяє.
Я знаю, що від бід мене крилом він прикриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Повертаються додому журавлі,
В рідний край, на Батьківщину.
Полетіти з ними хочеться й мені,
Я в думках давно до неї лину.
Ви журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Повертаються додому журавлі,
Де моя дорога в'ється.
Там батьки мої,і друзі там мої.
Як без мене їм тепер живеться?
Ви, журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Не віддам я свою тугу журавлям,
Краще полечу додому.
Відшукаю я доріжку рідну там,
що без мене заросла травою...
Ви журавлики, журавки, журавлі...
Візьміть любов мою на свої дужі крила.
Розсійте там, де небо голубе.
Хай в ріднім краї вона щастям розцвіте.
Повертаються додому журавлі,
В рідний край, на Батьківщину.
Полетіти з ними хочеться й мені,
Я в думках давно до неї лину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843338
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2019
Вознісся Київ наш на берегах Дніпра,
де грає сонце у церковних куполах.
Наш древній Київ, гордий град князів,
в свічах каштанів, мов сад розцвів.
Наш древній Києве, спливатимуть роки,
княгиню Ольгу пам'ятатимем віки.
А Володимира Великого рука
веде й сьогодні нас у світле майбуття.
О скільки знатних в тебе доньок і синів!
Ти знаєш, кожен з них, як ми тебе любив.
Тут залишилась їх любов ясна,
в серцях надійних знов розцвіла.
Наш древній Києве, спливатимуть роки,
княгиню Ольгу пам'ятатимем віки.
А Володимира Великого рука
веде й сьогодні нас у світле майбуття.
Печерський, Харківський, Дніпровський, Оболонь,
Лавра Софіївська, Володимирський собор.
Хрещатик рідний, красені-мости
для нас з тобою, нам... Назавжди!
Наш древній Києве, спливатимуть роки,
княгиню Ольгу пам'ятатимем віки.
А Володимира Великого рука
веде й сьогодні нас у світле майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Вже відзвеніли грози... і земля
напилась досхочу й розквітло небо.
(2р)А я прошу, а я прошу, а я прошу
благословення, Господи, у тебе.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
Вже райдуга з'явилась поміж хмар,
і розпростер лелека білі крила.
(2р.)А я прошу, а я прошу, а я прошу,
щоб доленька у всіх була щаслива.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
Вже відзвеніли грози... і земля
напилась досхочу й розквітло небо.
(2р)А я прошу, а я прошу, а я прошу
благословення, Господи, у тебе.
Благослови нас, Боже, на любов,
на доброту, на радість і на ласку.
Нехай лунає пісня колискова,
й на рідній мові розказують нам казку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843276
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 27.07.2019
Світила зірка, світила ясна...
та чомусь зблідла і зовсім згасла.
Знай, її світло нам досі сяє,
дорогу в завтра всім осяває.
Те світло ніжне так гарно світить...
воно у росах, воно у квітах.
Воно у полі в ярій пшениці,
в прозорій, чистій воді в криниці.
Воно яскраво у душах сяє,
як зірку ясну ми пам'ятаєм.
А де забули, а чи не бачать,
там доля, люди, щаслива плаче.
А де забули, не пам'ятають,
там знову зорі... тихо зникають.
Благаю, люди! Прошу, прозріймо!
За ту, що згасла... добро посіймо!
За ту, що згасла, добро посіймо.
Життя прекрасне! Йому радіймо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь гайок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки, вже квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843268
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 27.07.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь гайок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки, вже квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро й ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843047
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Проснулось сонце зранку... О! Як соловей співає.
Прислухалося. Гарно ж як та пісенька лунає!
Немов веселки кольори, красива та барвиста. Від зву-
ків ніжних тих, легких, затріпотіло листя. Проснувся
теплий вітерець, вже очі протирає. А соловей свої пі-
сні, мов перли розсипає.
Ще спить садочок, поле й гай.
Шепнуло сонечко:"Співай!" Тихенько вийшло з хати.
Росою вмилось залюбки і стало розсипати проміння золо-
те навкруг. Уже проснувсь гайок і луг, і поле, і гайо-
чок, і річка, і лісочок.
Так щедро сипало воно ласкаві променята... Розкрили
квіти пелюстки, вже квітнуть навкруг хати.
А соловеєчко притих. Чому ж він не співає?
Милується, як сонечко проміння розсипає! Воно зігріло
й солов'я. На увесь світ вже сяє. А коли сонце піде
спать, він знову заспіває.
Немов ясненькі промінці, добро ми розсіваєм. А коли
весело - усі, мов солов'ї співаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842714
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
Хтось сказав їжаченяті:"Краще б ти сиділо в хаті.
Бо негарне, в колючках. Не тваринка - просто жах!"
Засмутилося малятко. Це помітив його татко, та
нічого не спитав, просто весело сказав:"Врятував я
перепілку. Хтось сильце поклав на гілку.Перепілка ту-
ди сіла. Крикнув я, вона - злетіла! Бобренятам допоміг
греблю загатить, як слід. Дах ремонтував зайчаті, вже
живе він в своїй хаті. Є багато добрих справ, лиш не
треба ловить ґав!"
"Добрих справ справді багато, то ж не буду сумува-
ти,"- так подумав їжачок та й подався у гайок.
Ось повзе мала мурашка. Їй тягти травинку важко.
Допоміг їй їжачок, переніс через горбок. Пташенятко роз-
кричалось, бо одне в гнізді зосталось. Їжачкові б погой-
дати, та самому не дістати. На пеньок він тоді став, та
й пісеньку заспівав. Пташеня з ним заспівало! І цього бу-
ло немало. Дуб вже гілками хитає, бо веселий спів лунає.
Побіг далі їжачок. Ось дзвенить малий струмок. Летіть
бджілочка боїться, не зміцніли її крильця. Взяв на спин-
ку їжачок, переніс через струмок. Дуже бджілочка зраділа.
Подякувала й полетіла...
Ще малому зайченяті допоміг гриби збирати. Жабенятко між
беріз заблукало. Скільки сліз! Показав йому дорогу до озер-
ця через ліс.
Тут зустрів хитру лисицю. Та одягла нову спідницю.
Говорити гарно стала:"В тебе тато гарний й мама. Шубка в
тебе гарна, сіра".
А що недавно говорила? То ж розумний їжачок враз згор-
нувся у клубок!
Навчився він добро робити і знає, з ким можна дружити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842618
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 21.07.2019
Хтось сказав їжаченяті:"Краще б ти сиділо в хаті.
Бо негарне, в колючках. Не тваринка - просто жах!"
Засмутилося малятко. Це помітив його татко, та
нічого не спитав, просто весело сказав:"Врятував я
перепілку. Хтось сильце поклав на гілку.Перепілка ту-
ди сіла.Крикнув я, вона - злетіла! Бобренятам допоміг
греблю загатить, як слід. Дах ремонтував зайчаті, вже
живе він в своїй хаті.Є багато добрих справ, лиш не
треба ловить ґав!"
"Добрих справ справді багато, то ж не буду сумува-
ти,"- так подумав їжачок та й подався у гайок.
Ось повзе мала мурашка. Їй тягти травинку важко.
Допоміг їй їжачок, переніс через горбок. Пташенятко роз-
кричалось, бо одне в гнізді зосталось. Їжачкові б погой-
дати, та самому не дістати. На пеньок він тоді став, та
й пісеньку заспівав. Пташеня з ним заспівало! І цього бу-
ло немало. Дуб вже гілками хитає,бо веселий спів лунає.
Побіг далі їжачок. Ось дзвенить малий струмок. Летіть
бджілочка боїться, не зміцніли її крильця. Взяв на спин-
ку їжачок, переніс через струмок. Дуже бджілочка зраділа.
Подякувала й полетіла...
Ще малому зайченяті допоміг гриби збирати. Жабенятко між
беріз заблукало. Скільки сліз! Показав йому дорогу до озер-
ця через ліс.
Тут зустрів хитру лисицю. Та одягла нову спідницю.
Говорити гарно стала:"В тебе тато гарний й мама. Шубка в
тебе гарна, сіра".
А що недавно говорила? То ж розумний їжачок враз згор-
нувся у клубок!
Навчився він добро робити і знає, з ким можна дружити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Вчора Мурчик з'їв сметанку і сказав:"Няв-няв!
Няв-няв!"
Він у нас зовсім маленький. Без дозволу сметан-
ку взяв.
Коли стали всіх питати, хто це ту сметанку з'їв,
Мурчик наш сидів тихенько, ніби це зовсім не він.
Говорили, що це курка,бо ж білесенька така.
Думали, що це індичка, бо вже виросла яка! І баран-
чика питали, чи сметанки він не їв? Навіть півника
позвали, бо ж він близько тут ходив. Ще питали качку
й гуску, чи не бачили, хто брав? Бо ж сметаночку га-
рненько хтось таки усю злизав!
На Барбосика дивились, думали сметанку з'їв, бо на
лапках і на спинці білі латки має він. Ще й на хво-
тику у нього біла цяточка яка! На сметанку дуже схо-
жа. Мабуть, теж від молока.
"Це не я! - сказав Барбосик й низько голову схилив.
-Чесне слово. Всі повірте, що сметанки я не їв!"
Не повірили Барбосу. Насварили. Він мовчить.
А наш Мурчик на веранді солодесенько так спить...
Півник, курка та індичка, качка, гуска й баранець
зрозуміли, що Барбосик таки справді молодець. А сме-
танку з'їв наш котик. У сметанці в нього ж ротик!
Мурчик наш зовсім маленький. Зрозуміє. Підросте.
Знай: якщо ти щось накоїв - відповідать тобі за це!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
(2р.)Захотіла якось з милим погуляти.
Та мені не можна йти одній із хати.
(2р.)Ой у полі жито.
Ой у полі жито.
Було мене сварено.
Добре, що не бито.
(2р.)Не пускала мама, не пускав і тато.
А я до миленького сама пішла з хати.
(2р.)Повних колосочків в полечку зібрала.
З милим до схід сонечка в саду розмовляла.
(2р.)Як прийшла до хати, сварилася мати.
Колосків багато, сварився ще й тато.
(2р.)Ой, мамо і тату, мене не тримайте.
Якщо зятя хочете - гулять відпускайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842549
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.07.2019
Вона живе в моїй душі.
Легкі її акорди.
Спокійні, тихі, чарівні,
стрімкі, величні й горді.
Без перешкод у світ летить.
Посміє хто спинити?
Вона є мова двох сердець.
Уміє говорити.
Часто прикрашує слова,
навіть найкращі... Знаю.
Коли говорять їх, її
мелодії лунають.
А ніжністю як забринить -
то серденько зрадіє.
То ж її мову чарівну
з нас кожен розуміє.
О, музико! Це він прийшов...
В мелодіях сьогодні
(є ж ти і в ньому) задзвенять
легкі нові акорди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
Пливіть, пливіть, сльози...
ой пливіть, дрібненькі.
Десь так довго ходить милий мій, миленький.
Пливіть, пливіть, сльози... а я залишуся.
Може без вас, сльози, милого діждуся.
Як затримавсь милий десь в тяжкій дорозі,
Скажіть, я чекаю, проливаю сльози.
Якщо в нього рана, ви її обмийте.
Заживе швиденько та й до мене прийде.
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
Коли нічка з неба зійде,
мій коханий до мене прийде.
Місяць срібло розсипає,
милий мій мене кохає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Жде миленький біля річки,
де високі шумлять смерічки.
Де калинонька червона
низько хилить свої ґрона.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Добре, нічко, нам з тобою.
Тут на березі, під вербою.
Річка хвилечкою грає.
Соловеєчко співає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Ніби місяць ясний в хмарі,
милий мій... і мені до пари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2019
Жираф сказав: "Я не піду."
А Бегемот: " Заставим!"
Жираф своє: "Не хочу так."
А Слон йому: "Роздавим!"
Жираф впирався. Не хотів.
Він з Бегемотом не дружив,
не родичавсь з Слонами.
Чому ж йому туди іти?
Затопчуть там ногами.
І не сидіть. І не втекти.
Нема куди й сховатись.
Чому ж було, скажіть мені,
Жирафу туди пхатись?!
А то був якось задрімав.
Проснувсь... його штовхали.
Хотіли, щоб і він робив
так, як усі там знали.
Жираф не промах, вам скажу.
Він не злякався й кия.
А коли встав: найвищим став.
Бо довга в нього шия!
То ж не дістати. Не схилить.
Він своє діло знає.
На Бегемотів і Слонів
вже зверху позирає.
...................................
Не знаю я, де це було...
Чи тут, чи за горою?
Та все ж повчитись є чому.
Будь завжди сам собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842194
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.07.2019
О, скільки ніжності в мені... а де взяла? Не знаю.
Можливо в квітів тих ясних, коли гуляли в гаю?
А чи калинонька рясна зі мною поділилась?
У літні сонячні ці дні, глянь, ніжністю налилась.
Можливо, теплий вітер цей, що жито колихає,
Збирає в жмені ніжність цю й, де хоче, розсипає?
Ромашкам ніжності додав, щедро набрав в долоні,
Мені вділив і... полетів туди, де мак червоний.
О, скільки ніжності в мені... й ти, певно, поділився.
Бо поцілунок твій палкий теплом в мені розлився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2019
Душа співає, коли добре.
Яка ж є пісня та дзвінка!
Душа співає, коли світло.
Її лякає темнота.
Душа співає ніжно-ніжно.
До неба пісня та летить.
Коли панує в серці радість,
то душу тішить кожна мить.
Вона сміється, мов дитина,
коли навколо світ цвіте.
Медовий цвіт отой духмяний,
нектар добра у душу ллє.
І світла радість та незримо
й мене заповнить... аж за край.
І десь думки вже полетіли...
Та лиш з тобою тут є рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Знов задивилися на нас тут молоді смерічки.
А хвиля хвилю доганя, і кожна щось шепоче.
Я бачу миленький мені сказати теж щось хоче.
Ой, річко-річенько, спинись... Куди так поспішати?
Почуєш, каже милий мій, що вік буде кохати.
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Ой, річко-річенько стрімка, чому так мало нічки?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Своє щастя в ту ніч я шукала.
У смарагдову ніч своє щастя шукала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Свою долю в ту ніч я чекала.
У смарагдову ніч свою долю чекала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
Видно знала, що я покохала.
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Ця смарагдова ніч - чарівниченька. Знаю.
Той з віночком, кого я кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841864
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.07.2019
Буває колір різний й смак...
комусь усе, комусь - ніяк.
Ти, де усе, а чи ніяк?
Бо у житті буває так.
Якщо ти там, де є усе,
дивись, що день тобі несе.
Радій і дякуй кожну мить.
Подбай, щоб з кимось розділить.
Знай, вміє день зробити так,
що все може стати - ніяк.
Навчись добрі діла робить,
захоче хтось й тобі вділить.
Якщо ти там, де є ніяк...
Не нарікай. Зумій прийнять.
Працюй багато і радій,
що в праці день проходить твій.
Багато він в собі несе.
Ніяк може змінить на все,
бо праця - це достатку знак.
А у житті буває так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841859
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.07.2019
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
Гай веселий нас прикрив вітами,
заквітчалась я диво-квітами.
А слова твої, намистиночки,
розсипались там, мов перлиночки.
То ж збирала їх, як намистечко...
й де колоситься в полі житечко.
В своїм серденьку збережу усі,
не залишу їх у рясній росі.
Ой ти, доленько, моя квіточко!
Розцвітай і ти, як це літечко.
Хай красивою, мов мережечка,
в світ простелиться наша стежечка.
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2019
Де ті пісні, що ми колись співали?..
Де сміх дзвінкий? Куди це все поділось?
Здається, Зло вузди у руки взяло.
А щастя де? Невже десь загубилось?
Знаю! Любов повинна править світом.
Весною пишно так цвіте! І влітку квітне
ніжним цвітом. З любов'ю дивитьтся на світ
із неба сонце золоте.
Осіння тішить позолота і на гіллі рясні плоди.
Є що робити і зимі. Хоч холодно... можна зі-
грітись, за чаєм ще й погомоніть. Зима ж ма-
лює у цю мить. Казкові для тебе узори вона
залишить на вікні. Тут сад в цвіту... і тихо ві-
тер виспівує свої пісні.
Сила любові чиста й світла, та не купити й
не продать. Навчись, як сонце світ любити.
Любов - це Божа Благодать.
Усе тут створено з любов'ю. Є неповторна кож-
на мить. Не так учора, як сьогодні. День новий
завтра забринить... по-своєму.
То ж вірмо в краще і щиро дякуймо за все.
Хай кожне добре, світле серце свою дюбов у
світ несе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Бо я хочу погуляти.
Бо я хочу погуляти.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Мнен мати не пускає.
Мене мати не пускає.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Знають: хлопців там багато.
Знають: хлопців там багато.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Ще й русявий кучерявий.
Ще й русявий кучерявий.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Ніжно серденько заб'ється.
Ніжно серденько заб'ється.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить...
Ой, солодкі ж речі мовить.
Ой, солодкі ж речі мовить.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
До чого ж веселий, бравий.
До чого ж веселий, бравий.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Моє серденько співає.
Моє серденько співає.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Ведмідь наївсь малини й мед шукав. Довго ходив...
Нічого не знаходив. Побачив він нору і біля неї сів.
Яким же був великим його подив!
Із нірки Мишка вибігла мала і золотий в лапках сво-
їх тримала. Погризти їй хотілось... та дарма. Чуть зуб-
чики свої не поламала.
- О! Де взяла?- спитав Ведмідь й зрадів. Любив він золо-
ті монетки. І тортик купите за них, і мед, морозиво, й цу-
керки!
Маленька Мишка та була. То ж вий із неї перевесла.
Ото ж монетку віддала. Сама шмигнула в нірку й ще при-
несла.
Сидів Ведмідь... монетки рахував. А їх все більшало,
бо ж Мишка розважалась. Ведмідь зібрав все в свій мішок.
Цікаво... З чим Мишка та зосталась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840858
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.07.2019
Дід ішов через лісок, біг за ним малий Дружок.
Пес вперед все забігав. Дідусь від нього відставав,
поспішав, догнать хотів... та рукавичку загубив.
Ось з'явилась мишка Руду, побачила рукавичку.
- Тут я жити, - каже, - буду! А тут жабка Жас плигає.
- В рукавичці хто? - питає.
- Мишка Руду, шкряботушка. Тут у мене є подушка.
- Я Жас, жабка-скрекотушка. Вмію в хатці прибирати,
люблю квіти поливати. Хочу тут з тобою жити. Давай
будемо дружити!
- Ну, іди! - сказала Руду.- Мати подругу я буду.
От уже їх двоє. Знай. Коли біжить малий Зай.
В рукавичці хто? Не знає. Все ж сміливо так питає:
- А хто, хто в цій рукавичці? Подарую вам по стрічці.
Дуже хочеться до вас.
- Тут мишка Руду, жабка Жас. Ти є третім поміж нас.
Разом веселіше жити, будеш воду нам носити.
То ж іди!
Зай зайшов до них туди.
Тут лисичка Лас біжить, в рукавичку зазирає.
- Хто тут є? - вона питає.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай. Ти хоч до нас?
- Прошу вас, мене впустіть. Вмію борщик я варить.
Четверо тепер їх стало. Аж тут вовчик прибігає.
- В рукавичці хто? - питає.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас.
А ти хто?
- Я вовчик Вов. Принести я можу дров й затопити у
печі, та спекти вам калачі. Дуже хочеться до вас.
Поміщуся тут якраз.
- Та вже йди!
В рукавичку Вов зайшов. П'ятий. Місце ледь знайшов.
Де не взявсь - біжить кабан.
- Хро - хро - хро! Як добре вам! В рукавичці хто?
Скажіть. І мене туди впустіть.
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас,
вовчик Вов до нас прийшов. Ледве місце тут знайшов.
- Я кабан Баван. Впустіть. Буду вірно вам служить.
Знаю, де ростуть грибочки, їх засолимо у бочки.
- Що ж робити? Та вже йди! Шостий ти.
Вліз і той. Так тісно стало... Тут в кущах щось затрі-
щало. Це ведмідь іде й питає:
- А хто, хто тут проживає?
- Мишка Руду, жабка Жас, малий Зай, лисичка Лас, є
сіренький вовчик Вов ще й кабан Баван прийшов.
- Добре, що я вас знайшов! Упустіть до рукавички.
У ліску, там де смерічки, маю пасіку. Повірте ви мені,
ведмедю Реду. Принесу вам бочку меду!
- Тісно тут. Прямо до сліз.
- Та я скраєчку.
І той заліз.
Уже семеро їх стало. Місця кожному з них мало.
Рукавичка аж тріщить.
Дід огледівсь... Зрозумів, що рукавичку загубив!
Став Дружка свого він звати, щоб іти її шукати.
Знову пес вперед побіг, він відразу узяв слід.
Рукавичку ту знайшов, та на ній тріщав вже шов.
Що за лихо, за біда? Ворушилася вона! Дружок тоді:
- Гав!Гав! Гав!.. з рукавички всіх прогнав.
Дід на смерічці помітив лиш стрічку... коли забирав
там свою рукавичку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840210
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.06.2019
Жито в полі колоситься... Колоситься.
Нехай доленька щаслива веселиться.
Жито в полі в колосочку. В колосочку.
Ми зустрінемось в садочку. У садочку.
Жито в полі в колосочку... Будем жати.
Попроси, щоб відпустила тебе мати.
А у нашому садочку зріють вишні.
Надивитися на коси хочу, пишні.
Ще на личко твоє ніжне надивлюся.
Мов з джерельця, з вуст медових я нап'юся.
Як від пісні соловейка сад притихне,
Я почую, як співає серце рідне.
Жито в полі колоситься... Колоситься.
Нехай доленька щаслива веселиться.
Жито в полі в колосочку. В колосочку.
Ми зустрінемось в садочку. У садочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2019
Возьми мою любовь... с тобой я разделю.
Дарить тебе готов, ведь знаешь, что люблю.
Я чувствую: могу до капельки отдать,
Когда взамен твою я буду принимать.
Как птицы вольные сможем и мы парить,
когда научимся так искренне любить.
Видно святою есть та светлая любовь,
которую отдать до капельки готов.
Возьми мою любовь... она сестра ветрам.
Дарить тебе готов, принадлежит ведь нам.
Наградой будет мне та нежная любовь,
которой, знаю, ты поделишься со мной.
Как птицы вольные сможем и мы парить,
когда научимся так искренне любить.
Видно святою есть та светлая любовь,
которую принять до капельки готов.
Возьми мою любовь... с тобой я разделю.
Дарить тебе готов, ведь знаешь, что люблю.
Я чувствую: могу до капельки отдать,
Когда взамен твою я буду принимать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839851
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.06.2019
Як я люблю тебе... ти запитай в зорі,
бо чує всі слова і всі думки мої.
Коли вночі вона у шибку зазирне,
солодкі, мов нектар, приносить від тебе.
У вітра не питай... притих поміж гіллям,
веселий вітер той смішним здавався нам.
Ми думали засне у гаю, як колись,
а він підслухав всі розмови, що велись.
Не прислухайсь до слів, що вітер нашумить,
закоханих не завжди він вміє зрозуміть.
Довірся, як і я, ясній нашій зорі,
усі слова твої знов передасть мені.
Як я люблю тебе... ти запитай в зорі,
бо чує всі слова і всі думки мої.
Коли вночі вона у шибку зазирне,
солодкі, мов нектар, приносить від тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2019
Керують нами, хто як хоче.
То вправо, а то вліво йдем.
Перестрибнем щось, обійдемо,
а десь пролізем, чи впадем.
А світло де? Його не видно.
Хіба лиш блискавки... та грім!
То ж треба відшукать дорогу.
До світла ж треба нам усім!
Нема доріг? Збідніли хати?
О! Скільки світлих є. Нових.
То мабуть нас є забагато.
Не вистачає тут на всіх.
Виходьмо, люди, на дорогу!
Впустімо радість в кожен дім.
Ми мудрим й добрим є народом.
Пора у щасті жити всім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839520
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2019
А в Журавля лиш довгий дзьоб, цибаті лапи.
А в Журавля нема ні дому, ні зарплати.
Хоч на роботу ходить він, за двох працює.
"Все в тебе буде... Зачекай!" - він тільки й чує.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
А як знайти нам всім оте, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься?
Чекає бідний Журавель... Де ж йому взяться?
У інших вілли он ростуть, вирують щастям.
Та як прийшло, так непомітно там і зникне.
До цього знову кожен швидко тут привикне.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
А як знайти нам всім оте, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься?
На таке щастя, як міраж, ви не чекайте.
Лиш в праці справжнє щастя є... його шукайте.
Працюймо всі, для праці час. Треба стараться.
Бо тільки в праці ми знайдемо справжнє щастя.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
Лиш в праці знайдемо ми те, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839349
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2019
Цілувало яблуньку, обнімало грушечку,
наливає вишеньку, рясну щебетушечку.
Хазяйнує в полечку, золотить там житечко.
У гайочку нашому розсипає квіточки.
Працювало з раночку, трішки натомилося.
На місточку нашому відпочить спинилося.
Рибеняток пестило, хвильками плескалося,
з нами тепле літечко в річечці купалося.
Поряд з теплим літечком на місточку всілися,
із веселим літечком всі ми веселилися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
Любімо світ... він створений для нас.
Усім на радість, хто у ньому є.
І кожен день тут пахне чебрецем,
ромашками духмяними цвіте.
Для нас є сонце в небі голубім,
на крилах мрія світла в вись летить.
В садах вишневих чути солов'їв.
Життя тут неповторна кожна мить.
Цінуймо все, що Богом нам дано.
Велике право маємо - творить.
Загоїть рани треба нам Землі,
і ті, що в душах наших... бо ж болить.
Для нас є сонце в небі голубім,
на крилах мрія світла в вись летить.
В садах вишневих чути солов'їв.
Життя тут неповторна кожна мить.
То ж всі, у кого щире серце є,
примножуймо красу цю... Не губіть!
Життя - прекрасне... й треба так прожити,
щоб у біді нікого не лишить.
Для нас є сонце в небі голубім,
на крилах мрія світла в вись летить.
В садах вишневих чути солов'їв.
Життя тут неповторна кожна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839111
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2019
Твої слова поніс десь вітер,
розсипав в полі, де жита.
Там в небо жайвором злетіли...
Яка ж є пісня їх дзвінка!
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони поміж житами
в полях волошками цвітуть.
Твої слова поніс десь вітер,
в гаях розсипав, між гіллям.
В потоках чистих задзвеніли
і в солов'їній пісні... там.
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони у нашім гаї
в траві ромашками цвітуть.
Ти говори... Я хочу чути,
то ж повторяй їх знов і знов.
Бо квітне світ весь ясним цвітом,
коли говорить в нас любов.
Свої слова - найкращі в світі,
для мене знову повтори.
Щоб залишився цвіт їх ніжний
в моєму серці назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
Розсердився Мурко на всіх. Скажу вам: курам всім на сміх!
Розсердився на Баранця, Овечку, Півня, Кабанця. І на Корову,
й на Телятко, і на малесеньке Ягнятко, на Гуску, Курку і Коня.
Сердитий ходить вже півдня. А чому сердитись? Спитайте.
Мурка ви краще не займайте. А то вже з Гусаком побився,
ще зранку з Качкою сварився. Вам розкажу, мене спитайте.
То ж слухайте й запам'ятайте!
Проснувсь Мурко вночі. Умився. Пильно навколо подивився.
Подумав наш Мурко: "Пора!" - й подавсь в комору, де нора.
Маленька Мишка там жила.
Пішов, мабуть, Мишей ловити?.. Як би не так! Мишей он
Мурочка хай ловить. Йому навіщо той улов? Він там сметаночку
знайшов!
Пішов. Сметаночку злизав, а потім знов до ранку спав.
А потім спав іще півдня. Звернув усе він на Ягня.
Коли прийшла хозяйка в дім й спитала, хто сметанку з'їв,
сказав:
- Не міг заснути я... Бачив ходило там Ягня.
Ягня заплакало:
- Не я! - і подивилось на Коня.
- Не личить так, - промовив Кінь. - Сметанки Баранець не їв. Він
біля мене спав всю ніч. Здогадуюсь я в чому річ!
Мурко розсердивсь. Не мовчав.
- З Ягнятком Коник був! - кричав.
Тепер лежить он на дивані і каже, що усі погані.
Без друзів важко в світі жити. Муркові що треба зробити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
Співав щоранку Соловей... всіх тішив піснею своєю.
Садок тихенько засинав, а вранці просинавсь з зорею.
Бо ж Соловеєчко будив раненько так, ще до схід сонця.
Ой, як же щиро він радів, як промінь зазирав в віконця...
Та от одного разу тут усілось Вороння на віти.
Було лиш чути "Кар!" та "Кар!"... примовкли і дерева й квіти.
А Соловей хотів співать. Хто ж зможе пісню ту почути?
Мовчало все. Чому мовчать? Не міг наш Соловей збагнути.
Невже без пісні можна жить?.. Співати Солов'ю хотілось.
Любив співати він для всіх, бо щире серце в грудях билось.
Ото ж, узяв і заспівав... Бо він в садочку, щоб співати!
Радіють квіти у саду і всі дерева навкруг хати.
Куди поділось Вороння? Хай скаже той, хто про це знає.
А я люблю свій рідний край. Тут Соловеєчко співає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019
Ти говорив мені, що я черешенька,
яка розквітла навесні.
І називав мене ясною зіркою.
Вогонь палав тоді в тобі, й мені.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Ти говорив мені, що я є квіточка,
яка барвисто так цвіте.
Казав мені, що я твоя лебідочка,
що за собою завжди кличе, зве.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Кажеш, що ми тепер стали ще кращими,
що прикрашають нас літа?..
Усі слова твої квітують ніжністю,
як віку осінь наша, золота.
Лебідка й квітка я... твоя черешенька,
умію зіркою світить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2019
Світи, світи місяченьку! Не ховайсь за хмару.
Бо зустрів я дівчиноньку.... Тепер маю пару.
Світи, світи, місяченьку! Зіронька ясненька
Вийде вечором до мене, відпустила ненька.
А у тої дівчиноньки та й брівця шнурочком.
Буду я її чекати в гаю під дубочком.
А у тої дівчиноньки личенько біленьке.
Як побачу, то зрадіє їй моє серденько.
Задивлятись тепер буду я у сині очі.
Що приходили до мене у сни парубочі.
Світи, світи місяченьку! Не ховайсь за хмару.
Бо зустрів я дівчиноньку... Тепер маю пару.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2019
У садочку вишенька червонесенька.
Там живе дівчинонька молодесенька.
Вишеньки червонії наливаються.
До дівчини парубки залицяються.
У садочку сливочка солодесенька.
Там живе дівчинонька молодесенька.
На парубків дівчина задивляється.
А кого кохає з них... Не признається.
У садочку грушечка та й ряснесенька.
Ой, яка ж дівчинонька та гарнесенька.
Медом пахнуть тут уже спілі грушечки.
Та не знають парубки, хто ж до душечки?
Ще дозріли яблучка тут рум'янії.
Ой, які ж ті парубки усі файнії.
З них один хвилює все ж її серденько.
Називає квіткою... й моє зернятко.
У садочку вишенька червонесенька.
Там живе дівчинонька молодесенька.
Вишеньки червонії наливаються.
До дівчини парубки залицяються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2019
У погляді твоїм є стільки теплоти.
Чому нам є так солодко від того?
У дотику твоїм є стільки доброти.
Хто дав нам це, скажи мені... й для чого?
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Тут кожен день новий... Життю радіє все.
Пелюстки розкривають ніжні квіти.
Ти знов приніс букет і усміхнувсь мені.
Яке це щастя є для нас - любити!
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Нехай летять літа... Їх не дано спинить.
Так непомітно день за днем минає.
Та радість у душі... від того, що ти є,
й мов сад весняний, в серці розцвітає.
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
Якби вийшов батечко - його б не впізнала.
Давно дома не була... Гірко б заридала.
Якби вийшов братець мій, для нього б співала.
Та журлива пісня та... Не знаю, що б мала.
Якби вийшла сестронька, я б заворкувала.
Погладила б крилечка та й зерняток дала.
А матуся б, рідная, серденьком відчула.
Запитала б:"Донечко, де так довго була?"
Я б сказала матінці, що гірка чужина.
Дома добре, бо тут є вся моя родина.
Скільки ж будем, людоньки, по світах ходити?
Чи ж Вкраїна нам не мати? Чи ми їй не діти?
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2019
Побачила Добро, що радість всім несло
й подумала: Є в світі недаремно.
А поряд із Добром чалапало ще й Зло.
-Чому воно тут?-запитала.-Неприємно!
Всміхнулося Добро:
-Нехай,- сказало, - йде. Воно мені зовсім
не заважає.
-Чому ж тоді тобі ходити в парі з ним?
-Бо є для тих, хто добра не помічає.
І дивно стало... Як? Добро із Злом ли-
хим по світу йдуть у парі?!.
-Буває ясний день,- всміхнулося Добро, та
десь грозу несуть вже хмари. Буває солодко.
Буває, що гірчить. І день ясний прийде на
зміну ночі.
Подумалось мені: Йде Зло поряд з Добром,
щоб вибирали ми, хто що захоче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2019
Гратися дзеркальцем маю я звичку.
Прокинувся зранку... не збудить би сестричку.
Дзеркальце знову в руках я вертів. З нього на
яблуньку зайчик злетів.
- Доброго ранку! - привітавсь він до всіх і став
розсипать по листочках свій сміх.
Сміх той розсипавсь по всьому садочку.
Розвеселив він курчаток і квочку.
Ой, як стрибав він, де наше подвір'я! Позолотив
каченяточкам пір'я. Довго за зайчиком бігав
Барбосик, бо той лоскотав йому хвостика й носик.
Ще розбудив він маленьке ягнятко. Гладив по
спинці корову й телятко. Верхи катавсь на гнідому
коні... та й заяснів у мене на вікні.
По занавісках стрибав... і гойдався. На килимку
трішки він потоптався. В кріслі посидів маленький
мій гість... й чомусь тихенько на стелю поліз.
Там пострибав. Полежав на дивані... та й сів на щі-
чку малесенькій Тані.
Таню, звичайно, він розбудив. Видно, що цього
дуже хотів.
Таня проснулася, очки відкрила. Сама, мов промін-
чик, вона заясніла.
Сонячний зайчик в волоссі, мов стрічка.
Яка красива у мене сестричка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
Вже здається, що й сонце засумувало.
Хмари, хмари і хмари... ніби світ потемнів.
Усміхнімося, люди - і навкруг заясніє.
І зрадіють, напевно, й ті, хто нас залишив.
Щоб не плакало небо, а лиш поливало,
й до землі несли силу краплинки малі...
Дарувати нам треба молитву лиш щиру,
і любов свою, й ласку... небу й неньці-землі.
Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837094
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2019
Я не боюсь сльози, хоч і гірчить в мені.
Ту гіркоту не випити... всяк знає.
Я не боюсь грози, яку несуть громи.
Боюся ту, що душу навпіл крає.
Люблю я теплоту, вона зігріє всіх,
й теплом своїм я можу поділиться.
Побільше б доброти, вона є для усіх.
Не буду з тим, кому вона лиш сниться.
Радію я зорі, що світло нам несе.
Усім воно дорогу осяває.
Боюся темноти, що густо так цвіте
у душах тих, хто совісті не має.
Я не боюсь труда, бо він звеличить всіх.
Де треба, у труді і я схилюся.
І за любов, що є найбільшою для нас,
в молитві щирій Богові вклонюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836902
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2019
Дорога в кожного своя... біжить у світ широкий.
В тебе - твоя, в мене - моя... на ній є наші кроки.
Вона біжить, немов потік, її нам не спинити.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Біжить вона і через гай, там де в танку берізки.
Над ними грозами шумлять і ллють хмарини слізки.
О, скільки тут усього є... йому можем радіти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Дорога в кожного своя, тут радощі й печалі.
Отримаєш, що заслужив... не завжди, що чекали.
Життя всіх мудрості навчить... бо ми ж його є діти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836827
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2019
Ой ти, гаю зелененький, чого розшумівся?
Їхав козак молоденький та й тут зупинився.
Він побачив дівчиноньку, ягоди збирала.
Запитав: "Кого, дівчино, в гаю виглядала?"
А дівчинонька гарненька козака впізнала,
Усміхнулася привітно, в личко цілувала.
- Де так довго був, козаче? Я ж тебе любила.
До схід сонечка вставала, гіркі сльози лила.
Обійняв козак дівчину, пригорнув любенько.
- З України проганяли ворогів, серденько.
На своїй землі у мирі тепер будем жити.
Буду тебе, моя квітко, я вірно любити.
Ой ти, гаю зелененький, чого розшумівся?
Їхав козак молоденький та й тут зупинився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836816
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2019
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
Хтось працює, радіє... ясну мрію леліє,
хтось бажання такого не має.
Для нас сонце в блакиті і веселі в нас діти,
щастям є для усіх - працювати.
А такі, кому мало... чи чогось їм не стало?
Лиш для себе усе хочуть мати.
В нас вишневі садочки, вишивані сорочки,
чорнобривці ясні розцвітають.
Не пускаймо до хати тих, хто хоче забрати,
доброти вони в серці не мають.
Річка, гай в нас і поле... до небес, неозоре,
для нас радістю світ розцвітає.
Золоте в полі жито, бо нам весело жити,
кожен правдоньку в серденьку має.
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
То ж працюймо, радіймо... ясну мрію леліймо.
Той щасливий, хто мрію плекає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836658
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2019
Я бачила, як стоптали ряст...
і мама, й тато засмутився.
А він піднявсь, ще більш зміцнів,
і ще ясніше засвітився.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
Я бачила, як стоптали ряст...
як плакали ті очі сині.
А він піднявсь, розцвів для нас,
ще краще стало у долині.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
Ой, гарно ж як зацвів той ряст,
раділо небо й наша річка.
То був весни цвітіння час,
у її косах синя стрічка.
- Якщо впадеш, то встань!
Маленький ряст, поглянь,
а сили так багато...
І людям вмій світить, -
мене так вчили мама й тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Проснувся якось чобіт Лівий та й подививсь наліво.
Здалось йому, що чобіт Правий стоїть занадто криво.
- Чому це ти, - спитав сердито, - узяв й отак скривився?
Ти що, розсердився на мене? А чи з дороги збився?
І чобіт Правий теж проснувся та й подививсь направо.
Здалось йому, що чобіт Лівий стоїть, на диво, прямо.
- Чому це ти, - спитав привітно, - сьогодні такий рівний?
Чи маєш настрій ти хороший? Чи день у нас є мирний?
Ой, чули б ви, що говорилось... Так Лівий розкричався!
А Правий слухав, слухав, слухав... А потім здогадався.
- Щось тут не так, подумав він. - Цей Лівий просто згуба.
То ж підійшов до Лівого й узяв його за чуба!
- Своє всім місце треба знать, - сказав. - Чом розійшовся?
Ти стати справа захотів? Дивись, який знайшовся!
На місце Лівого поставив. Мовчить той, лиш зітхає.
А Правий правим був... й зостався. Своє він місце знає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836610
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 26.05.2019
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
А ось зарослі, гляньте. Ну, як тут пройдеш?
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
Озирнися навколо... подивись, як живеш?
У житті так буває... сонцем ясним день сяє.
А буває ж і хмарно, є вітер лихий.
У житті так буває... сонцем ясним день сяє.
Озирнись. Подивися, як пройшов тут день твій?
Якщо настрій хороший, людям дивишся в очі.
І радієш усьому, що маєш в житті.
Якщо настрій хороший, людям дивишся в очі.
То і зарослі-хащі легко зможеш пройти.
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
А ось зарослі, гляньте... ну як тут пройдеш?
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
Озирнися навколо... подивись, як живеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2019
Зазирнула берізка у віконце раненько,
відзеркалились віти її у вікні.
У колисочці доня моя спить маленька,
соловейко на гілці їй співає пісні!
Ніжно промінь ясненький ручки й ніжки цілує
і волоссячко пестить... вже й на щічку злетів.
Ой, який він гарненький! Ой, який він тепленький!
Доня очки відкрила - в погляді заяснів.
І шумить під віконцем тихо-тихо берізка,
оксамитове листя прикрашає роса.
Вже проснулась рідненька, тягне ручки до мене.
Це найбільше багатство і найбільша краса.
Зазирнула берізка у віконце раненько,
загойдалися віти від радості знов.
Бачить наша берізка, як тут рано-раненько
своїй донечці з сонцем я дарую любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836451
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.05.2019
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Обломали.
Так безжалісно цвіт той стоптали.
Ой не плач ти, калино гарненька.
Усміхнеться ще доля рідненька.
Заясніють твої ніжні ґрона,
станеш краща, ніж була учора.
Ти збереш свою славну родину
у веселу, щасливу годину.
Скільки ж твого є цвіту по світу...
Порадієш ще теплому літу.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836080
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.05.2019
Над квітами барвистими метелик пролітав.
Мов в дзеркальці сріблистому себе він упізнав.
У квіточок пелюсточки, мов вітерець, легкі.
На вусиках краплиночки... в метелика такі!
Аж тут злетіли з квіточок таких, як він, аж п'ять.
Тепер в танку веселому над квітами летять.
Ще мить... й кудись поділися метелики малі.
Та квіточок побільшало, рясніше зацвіли.
Над квітами барвистими метелик пролітав.
Мов в дзеркальці сріблистому, себе він упізнав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
Ой у лісі на дубочки голубочки сіли.
Тут ми з милим любесенько удвох говорили.
Ой у гаю зелененькім молоді кленочки.
Каже милий, що в нас буде гарні три синочки.
Біля річки три вербички... легкі в річціі хвилі.
Каже милий, що в нас буде три донечки милі.
Три синочки і три доні, веселі й красиві.
А ми з милим в своїй долі будемо щасливі.
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2019
Щось шепнула мені гілка яблуні знов,
у віконце постукавши зранку.
Я почула її ті слова чарівні,
як гойднув вітер стиха фіранку.
Скажи, вітре легкий, звідки ти їх приніс,
ті слова, що так душу зігріли?
Каже яблунька знов, що до мене вони
на твоєму крилі прилетіли.
Загойдав ніжно вітер ту гілку в цвіту,
і душі моїй весело стало.
Я у відповідь їй нашептала свої,
ті слова, що сердечко сказало.
Скажи, вітре легкий, ти куди їх поніс,
ті слова, що так серденько гріли?
Каже яблунька знов, що від мене вони
на твоєму крилі полетіли.
Щось шепнула мені гілка яблуні знов,
у віконце постукавши зранку.
Я почула її ті слова чарівні,
як гойднув вітер стиха фіранку.
Скажи, вітре легкий, звідки ти їх приніс,
ті слова, що так душу зігріли?
І шепоче мені вітер тихо в саду:
"Від милого вони прилетіли..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2019
Якщо робиш добро, то ти добрий.
Потребує твого світ тепла.
Не ховайся в юрбі перехожих,
доброти ж бо настала пора.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
Не сумуйте за тим, що минуло,
і що сонячне літо пройде.
Те зерно, що посіяв сьогодні,
у майбутнім твоїм проросте.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
А ще друзів хай буде багато,
допоможуть тобі у житті.
З ними легко у будні і в свято.
Там, де зможеш - підтримаєш ти.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого повні колосочки.
Гляньте, вишиванки одягли синочки.
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Вишиті сорочки в донечок є нові,
квітне тут любисток, ґрона калинові.
Нехай ваша доля, діточки рідненькі,
та й буде щаслива... вишивали ж неньки!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого море колосочків...
Гарні вишиванки в доньок і синочків!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 16.05.2019
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Мальви розкрили пелюсточки ніжні,
пахне любисток та м'ята.
Повниться щастям батьківська хата,
є радість у мами і в тата.
Сонячно квітнуть уже чорнобривці,
і паничі вгору в'ються.
Повниться щастям батьківська хата,
бо ж внуки так дзвінко сміються!
Туляться личком до мами і тата.
Ой, які ж ніжні та милі...
Повниться щастям батьківська хата,
бо там, де є цвіт цей... Щасливі!
Мама насіяла квіток багато,
є матіола й троянди.
Дуже тут гарно квітнуть жоржини.
Я хочу - хай буде так завжди.
Хай веселиться у квітах хатина,
добре тут в будні і в свята.
Любить й шанує квітка-дитина
рідне́ньких матусю і тата!
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Дуже радіє всім, біля криниці,
в ґронах червона калина.
Світиться щастям батьківська хата:
зібралась додому родина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2019
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
спить безименний солдат вічним сном...
Тут земля знов у ранах.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Ой, як багато по світу таких
із ясними, як цвіт, іменами.
Йдуть вони завжди попереду нас.
Є ж їх скільки й за нами...
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Злиться, вирує розлючений звір
в душах тих, хто любові не знає.
І молодий йде солдат знов у бій.
Нас усіх захищає.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
вже заплатив за життя тут солдат...
Чом земля знов у ранах?!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2019
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо просом йде, усміхається,
не моя то є... хай не мається.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо гречкою перейде вона,
не моя то є... хоч красивая.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де овес шумить,
не моя то є... не спиню й на мить.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де ячмінь цвіте,
не моя то є... знаю я про те.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо житечком перейде вона,
тут мене знайде... бо ж така, як я.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Яким же гарним був татусів сад...
(я згадую свого дитинства пору).
Були великі там й маленькі деревця.
З великими - мужніли тут батьки.
За молодими - ми тягнулись вгору.
Не в багатьох в селі були такі садки
(це тато наш з деревами братався).
Сестричок сливок посадив був раз:
червону, синю, жовту... Де їх взяв?
Так непомітно сад наш розростався.
Як гарно квітнув сад наш навесні...
(на нього перехожі задивлялись)
Сюди приходило і літо золоте.
Радів і барбарис, і виноград.
Від теплоти плоди всі наливались.
На райці нашій сім гілок було
(прищеплених, із різними плодами).
Частенько прибігали ми сюди
на диво-дивне подивитися оте.
Мічурінцем всі ж тата називали!
То ж гнулись рясні віти до землі
(що дякувать за ласку треба... знали).
А ми раділи, як збирали урожай.
І від душі усіх, хто завітав до нас,
із радістю так щедро частували!
Цвіте весна... Ой скільки ж літ пройшло!
(Вже багатьох нема дерев... Минулось.)
А босоноге те дитинство золоте
у пам'яті моїй і до тепер живе.
Весняним цвітом знову повернулось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
А у вишиванках... ой, яка ж ти славна.
Всі про тебе кажуть, що ти дуже гарна.
Дзвін церков до неба тут несе молитву,
в ній подяка Богу за доленьку світлу!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.04.2019
З барлогу виліз косолапий... від світла мружить очі.
Оце поспав би ще годинку. Вставать ніяк не хоче.
Так розспівалася пташина, що спати неможливо. То ж
виліз, вийшов подивитись на оте справжнє диво.
Правда, зими він так й не бачив, бо в сплячку залягає.
А от весною тут і влітку по лісі він блукає.
І восени є всього досить, то ж жиром запасеться.
А як зима мине - весною від сну Ведмідь проснеться.
Не то, що Білки, Вовк, Лисиця, сірі Зайці і Лосі часто
поживи не знаходять. Так в лісі повелося.
Та то ж між звірів... Не хвилюйтесь, будь ласка, ви да-
ремно. У нас і їсти, й пити, й спати. Усе це так приємно!
Якщо комусь не вистачає чогось. Не нарікайте.
Самі за себе ви подбайте, самі собі шукайте.
Для кого є? А чи потрібна ця баєчка кому?
Ото ж... мовчіть, або просніться! Вже досить того сну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833137
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.04.2019
Як добре, що кохання є у світі.
Немов весняний цвіт, ніжний, на вітрі.
Життя дорога в нього є красива.
Там, де кохання - доленька щаслива!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Як добре, що весна приходить й літо.
Уся земля коханням обігріта.
І навіть холод з серденька зникає.
Бо вірить той тому, кого кохає!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Тут кожен день цвіте барвистим цвітом.
І навіть осінь пахне теплим літом.
Як холодно - зима розсипле квіти.
Де є любов... завжди земля у цвіті!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2019
Я босими ногами топчу доріжку в сад.
Як гарно в нім розплівся солодкий виноград!
Ось яблунька тендітна розкинула гілля.
А яблучка рум'яні всміхаються здаля.
І я до них всміхаюсь. Дивлюсь: Яка краса!
На листячку зеленім виблискує роса.
Вона блищить, сміється, підживлює плоди.
І лагідно сміється:"Іди до нас... Іди!"
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2019
- Дз-з-з..., - чути на ґанку.
- Ш-ш-ш... слухаєм музику ранку.
- Д-ж-ж... Пора всім вставати!
- Мяв! - котик вибіг із хати.
- Ш-ш-у-у-г...
Знявся з гнізда наш лелека
і полетів десь далеко.
Квіти проснулися. Вмились.
Їх пелюстки заяснілись.
Пташка співає в садочку.
Пора прокидатися доні й синочку.
- Дзень-дзень...
З ранком прийшов до нас
сонячний день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832565
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 13.04.2019
Прояви мудрість, Україно!
Не бійся нового.
Не бійся!
Ніж плакати...
Ти краще -
смійся!
Сміялись козаки.
Раділи.
Ой, як багато
вони вміли!
Могли багато як...
Могли!
Це все живе тепер
в тобі!
Прояви мудрість, Україно!
Не бійся нового.
Не бійся!
Із вдячністю схились
в молитві.
Дзвінкою пісне
розлийся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832084
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
Неначе матуся в біленькій хустині,
під нашими вікнами вишня.
Мене зустрічати маленька красуня
так рано-ранесенько вийшла.
До чого ж красива! Вже сонце сміється
в розквітлих білесеньких квітах.
Тріпочуть так ніжно вони пелюстками,
гойдає їх вітер на вітах.
Між білого цвіту й твоя заясніла,
матусю, біленька хустина.
Відчуло серденько... ще й вишня шепнула:
"Пора зустрічать, ненько, сина!"
Хай завжди додому сини повертають,
чекають між вишень в хатині.
Тут душу зігріє завжди цвіт весняний
й матуся в біленькій хустині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
А я сміятись буду,
хоч іноді й крізь сльози...
Знов падаю... Встаю. Іду вперед.
Відійдуть... Знаю,
ці пекучі грози.
Життя - не мед.
Життя - не мед,
хоч є в ньому й солодке.
Холодне. Тепле. Прісне і гірке.
А я сміятись буду і в морози.
Бо знаю: є весна,
й приходить літо золоте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2019
Раз зібралися на раду, щоб потішити громаду:
Слон, Жираф і Бегемот, Мавпа, Крокодил, Єнот.
Міркували, що ж зробити, щоб ще краще стало жити?
Довго-довго говорили, все сказали, що хотіли.
Запитали у Слона: "Яка думка головна?"
Слон сказав: "Не та, де сісти. А... щоб багато було їсти!"
Мавпа: "Щоб наряди гарні мати. Щоб було де погуляти!"
Крокодил теж не мовчав: "Щоб поживи не шукав.
Щоб само ішло до рота..." Глянули на Бегемота.
Про що мова, той не чув - від розмов отих заснув.
Копитом його Жираф... Бегемот кричить: "Хай так!"
Змін даремно всі чекали... Працювати, гляньте стали!
Стали поле засівати і будинки будувати, діти вчаться всі
у школах, і курорт зробили в горах. На своїй землі панують,
бо самі господарюють!
Приклад з них ми можем брати.
Хто вперед, той - працювати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831955
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.04.2019
Зацвів знов сад, який садив наш тато.
Він в нього душу вкладував свою.
А фруктів в ньому завжди так багато!
В саду тім почувались всі ми, як в раю.
Татусю, рідний! Ти прожив недарма.
Будинок гарний сам звести зумів.
Садок розкішний посадив весною.
Трьох доньок виростив і двох синів-орлів.
Ти дав життя талановитім роду.
Посіяне розквітло, наче сад.
А ми тепер - даруємо народу.
Хай розростається, немов твій виноград.
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
Пішло вже сонце ясне спать,
за день земля стомилась.
І нічка зоряна, ясна,
вогнями засвітилась.
У сяйві місяця яснім
вербиченьки дрімають.
Козак й дівчина молода
у човні розмовляють.
Чарує музика ріки
й верби шовкове листя.
Словам закоханих сердець
так легко-легко литься...
Гойдають ніжно човен той
легкі сріблясті хвилі.
Які ж прекрасні миті ці,
хвилини ті щасливі!
Калина спить вже край води,
вогні у ґронах світять.
Дівчина та немов зоря,
а парубок, як місяць.
Мов заколисує ріка
на хвилях легкий човен.
І прислухається до слів
із неба місяць повен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019
Вітер, вітер, вітерець... Ой, який ти молодець!
Розчесав вербичкам коси, з трав пострушував всі роси.
Над ставочком розлітався, хвилечкою тішивсь, грався.
Посидів трішки, де мостик, срібній рибці гладив хвостик.
Із калиною шептався... й в очереті заховався.
Зашуміли комиші: "Колиши нас... Колиш-ш-ш-и..."
Ти сказав їм: "Досить спати!" - й полетів мерщій до хати.
Знав ти, вітре мій завзятий, що проснувсь овес вусатий.
Сливку й грушку розбудив, привітавсь до гарбузів.
Посміхнулась тобі соя і картопля, і квасоля.
Помідори, огірки, морква, кріп і буряки,
й наші сині баклажани теж проснулись... Он які!
Щось шепнув ти стиха просу, розкуйовдив хвіст Барбосу.
На тинок присів скраєчку, як побачив нашу гречку.
Милувався: "Як цвіте... Що то літо золоте!"
Під моїм вікном, признайся, теж шептав ти: "Просинайся..."
Я до тебе, вітре, звик. А ти взяв і кудись зник!
Мабуть в полі між житами граєшся знов колосками?
А, можливо, в ліс подався, між гілля десь заховався?
Я по ягоди піду... там тебе, вітре, знайду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Перед нами ой скільки ж доріг...
стеляться широкі і вузенькі.
А на них чебрець росте й спориш.
І усі вони такі гарненькі!
А на цій калина розцвіла,
там - волошки і ромашки білі.
Ось у полі золоті жита ...
вже від сонця всі заполовіли.
Ну а тут криниченька стоїть,
з неї в спеку пити... не напиться.
По якій дорозі ж мені йти,
в виборі своїм не помилиться?
Хочу я, щоб був там і чебрець,
і спориш... рясніла, щоб калина.
Золотіло житечко святе,
з джерела щоб прибувала сила.
Об'єднати б їх усі - в одну,
то зраділа б Україна-мати.
Прошу в Бога мудрості нам дать,
з-поміж всіх щасливу розпізнати.
То ж піду я по своїй, ясній,
де криниченька стоїть край поля.
Хай напоїть всіх жива вода...
все розквітне... усміхнеться доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831167
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2019
Розкинула своє гілля в дворі груша крислата.
І тулиться, коли гроза, до неї наша хата.
Велика. сильна. Скільки літ тій груші? Я не знаю
Гроза мине... біжу мерщій, збиті грушки збираю.
Хоч високо... й сама до них умію я добраться.
Принишкну між густим гіллям... Тс.с.с...
ще можу й погойдаться.
Мов на долоні все село... кружляє ген лелека.
І тато із роботи йде, бачу його здалека.
Хай пошукає знов мене, свою малу пустушку.
Знайде - в долоньці простягну йому найбільшу грушку.
Матуся дивиться з вікна, вже скільки говорила...
біля воріт щоб татуся я з грушкою зустріла.
У мене і для мами є трішечки менша грушка.
Зовсім маленька - для мене, бо я ж мала пустушка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
Ніби сонце ясне з раночку нас будить,
це ж моя матуся ніжно так голубить.
Ой скільки ж в сердечку маминім тепла...
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
Вчить мене матуся смачно готувати,
все тримать в порядку, гарно вишивати.
Мамина усмішка завжди осяйна.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
В кожного найкраща матінка у світі,
а для мами завжди найдорожчі діти.
Де їх сміх лунає - скрізь цвіте земля.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині.
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019