| Сторінки (16/1528): | « | 11 12 13 14 15 16 | » |
Зичу щастя я всім: і дорослим, й малим.
Чиє слово дзвенить, мов джерельце.
Чиє слово, мов сміх... чиє слово, для всіх!
Будить-зве і звеличує серце.
В тих словах весен цвіт, шум веселий в гаях.
Ночі зоряні... дні, світлі й ясні.
У них радість і біль, солов'їв дзвінкий спів.
Та які б не були — всі прекрасні!
Бо плекають життя і несуть світло в світ.
Разом з нами, буває, і плачуть.
Скільки ж в вас всього є, наші рідні слова...
Як багато для нас кожне значить!
Лліться, линьте, пливіть.... не мовчіть, струменіть.
І дзвеніть! Живе думка в вас наша.
З вами радість й журба... Нехай доля ясна
і любові й добра повна чаша!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.03.2017
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається.
Оксамитове плаття одягає земля і вуаль білосніжну, з туману.
Вже вплітає в вінок ніжних пролісків цвіт і підсніжників білих,
що ранок сипле щедро до ніг... у лісах, край доріг.
Роздзвенілись струмки, все біжать до ріки,
мов дитина маленька до неньки. З - під сухої трави
пробиваються скрізь оксамитові стрілки тоненькі.
І лелеченьки знов над селом... над селом! У польоті яснім
ген кружляють... Бо радіють вони своїй рідній землі.
Краще рідного краю не знають!
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724629
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.03.2017
Кури... кури сокотіли:
— Ти диви, що натворили! Доходилася Небога.
Гляньте! Гляньте... Он дорога вже протоптана.
Хвиляста... Ой була ж там Зозуляста!
Все до Півника ходила, до сусідського... Носила,
видно, зернятка смачні. Це він їй співав пісні!
Тепер діточки малі, цілий виводок малечі. І усі
на мами плечі!
— Ка-р-р! — тут Ворон прокричав.Чому ж Півень
ловив Ґав?
Говорити ж Півень звик:
— Стережу я свій Курник!
По стежині тій ходив той, хто Мурочку любив.
Та кури всього не знали, бо вночі вони всі спали.
Через тебе з когось сміх? Знай, це є великий гріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724277
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 18.03.2017
— От був би я, як Бегемот!— сказав Мурах, розкривши рот.
Та говорив слова оті даремно.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер мимо промайнув,
та підхопив його слова напевно.
— Я хочу жить, як Бегемот! — тепер кричить малий Єнот.
Приніс бо Вітер ті слова до нього.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер подихом війнув.
Хто ж буде слухати його малого?
— Відпочивать, як Бегемот! — це Жаб з болота кілька сот,
на різні голоси все вимагають.
Ніхто і їх не зрозумів... лиш Вітер мимо пролетів.
Ми ж думаєм — вони всіх розважають!
А як же в світі жити нам, і нашим донькам і синам?
А хочеться, щоб всім було приємно.
Почують нас коли? Чекай... а Вітер знов летить у гай.
А ми живемо в світі ж — недаремно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724276
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 18.03.2017
Журавель сказав до Чаплі:
— Ой стрункі ж у тебе лапки! Хвостик пишний,
гострий дзьобик. Можеш сісти на мій возик.
Я ж туди, куди і ти, ото ж можу підвезти.
Чапля мудрою була. Сіла... Віжечки взяла
та й... погнала до села!
Журавель із воза зліз. Думав він, що їде в ліс...
Ото ж ти запам'ятай! Жінці віжки не давай.
Якщо править станеш сам,
куди схочеш -- будеш там!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723936
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.03.2017
Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився!
А ніжний погляд той помітила Левиця,
то ж спинку вигнула... Справжнісінька цариця!
Подумав Лев: "Яке-то щастя є для мене,
Нарешті дочекавсь, зустрів оту, що треба!
А на Левиці тій така гарненька шубка!
На те ж вона і є Левиця, а не Мурка.
Найкрасивішу ще помаду підібрала,
і брівки підвела, ще й чубчик начесала.
Здалося Левові вона теж позирає.
Такої гадки хоч насправді та й не має.
— Ой Леве, Левоньку! Ой красене мій сильний.
У цьому виборі і ти, скажу, невільний!
Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723934
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.03.2017
Гладив кицю Пес кудлатий... А у нього м'які лапи.
Гладив, гладив, скавучав, ще й легесенько гарчав.
— Ой ти моя Мурочка, сіресенька шкурочка!
Ой ви мої лапочки, білесенькі цяточки!
Та на сонці спинку гріла, не мовчала... Муркотіла.
— Ой ти мій гарнесенький, пухкий, солодесенький...
Сонце гріє, пригріває... Пес так лагідно співає!
Гладить Киці вушка, лапки і на спинці білі цятки.
Та примовкла, розімліла... До Барбоса ближче сіла.
Добре так біля Барбоса, облизав він киці носа.
Ще хотів... Не встиг... Бо Кіт тут з'явивсь біля воріт!
Хоч малий, та діло знає! Та ще ж гострі кігті має...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723234
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 13.03.2017
— Чому це в тебе довга шия? — Жираф Жирафу запитав.
А сам? Погляньте ви на нього... Найвищу гілку діставав!
— У мене шия величенька. Для мене добре це. Повір.
Така висока я, стрункенька. А де ще є такий от звір?
Всі закохались Бегемоти, і Носороги ходять тут.
Та жаль, нема мені тут пари. Я думала, що ти... Мабуть...
на цей раз знову помилилась, — забідкалась Жирафа та.
Хоч плач, скажу тобі відверто, бери та йди хоч за Крота!
Ген, бачиш, ходить Лев поважний? І позирає в наш бік Слон.
Ще залицяється до мене навіть малий Хамелеон.
А я шукаю собі пару, щоб в нього шия, як моя.
Пішла б я з радістю за нього. Повір, не хочу й за Слона!
Пошкодував не раз Жираф той, що він дурниць наговорив.
Якби були слова привітні, не йшли б Жирафи за Слонів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723233
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 13.03.2017
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю, швидко мине, відчуваю весну я вже ніжну.
Ти мене не чекай... розійшлися давно вже дороги.
В нас не склалось чомусь... Хай залишать обох нас
тривоги.
Знову сонячний день, в вікно стукає гілка вишнева.
Легкий щем у душі... Не твоя я, а ти не для мене.
Ти мене не шукай... буду тут, де весна розцвітає.
Сонце в росах встає, бо з любов'ю для всіх воно сяє.
Буду тут, де живе на добро свята світла надія.
І вини в тім нема, видно тут загубилася мрія...
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю швидко мине, то ж чекаю весну я вже ніжну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Дякую прекрасній поетесі Валентині Ланевич, яка своїм віршем " Моя ти, матінко,
моя ти, ненечко Вкраїно" надихнула мене на написання даного твору.
Нарікати не слід... Треба Бога просити.
І мовчати не варто, треба вслух говорити.
Де мені відшукати оті слова-стріли?
Щоб летіли... летіли... летіли...
Перша хай полетить... де боронять країну.
І дістанеться там чоловікові й сину.
Нехай друга впаде там, де гучно гуляють.
Третя вцілить нехай туди, де проклинають.
Перша хай захистить, друга — совість розбудить.
Третя мудрості вчить, добру думку голубить.
І зміцнієм тоді, і прибавиться сили!
Скажем: " Стріли-слова прямо в ціль долетіли..."
Нарікати не слід... Треба Бога просити.
І мовчати не варто, треба вслух говорити.
Відпускаймо слова, оті слова-стріли!
Щоб летіли... летіли... летіли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2017
З 'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонце ллє: "Привіт!.."
Дзвенять птахи, весні радіють.
Весела пісня їх... дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий,
радіє проліскам ясним.
Весняний вітер легкокрилий
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... Там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася повновода
вже наша річка не на сміх!
Навіть журавлики крилаті
дивуються: "Поглянь яка!.."
З' явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722857
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2017
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
чи звернути направо... наліво?
Як до щастя дійти? Треба світ обійти,
чи на місці чекати уміло?
Як до щастя дійти? Може через кущі,
через ліс той густий... чи де кручі?
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
пам'ятати гірке, чи забути?
Де дорога ота? Чи широка, вузька?
А чи близько веде, чи далеко?
Може щастя ясне всім весна принесе,
може щастя у дзьобі в лелеки?
Як до щастя дійти, де ж те щастя знайти?
І яким воно бути ще має?
Щастя в кожного є. Із життям Бог дає.
А про щастя серденько все знає.
Якщо йти навмання, то ні ночі ні дня,
щоб знайти своє щастя — не стане.
Бережи те, що є, в цьому щастя твоє.
І воно тобі в очі погляне.
Мов калиновий кущ навесні... розцвіте.
І пишатися буде у ґроні.
Не назавтра шукай рідне щастя своє,
а щасливим уже будь сьогодні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722856
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017
Так добре з тобою... О любий мій, рідний...
Які ж теплі-теплі твої є обійми!
Приємно завжди в твої очі дивитись,
Немов з джерела із них можна напитись.
Скупатися влітку, зігрітись зимою...
Так затишно-затишно завжди з тобою!
Твої поцілунки медово-солодкі.
Всі дні, і всі ночі з тобою короткі!
Люблю відчувати твою ласку й силу.
Я— жінка, бо маю я вдачу умілу.
Приємно, як вчасно підставлена спинка.
Люблю покататись на ній... бо ж я — жінка!
Примовкну, притихну... немов поряд мишка.
Ррричати не треба... Що ж Левові кішка?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722308
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.03.2017
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
Манить, манить мене... рясний дощ той із хати,
Парасольку візьму, та й піду зустрічати.
Зігрівають мене незабутні хвилини,
Як прикрив ти мене від весняної зливи!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Я тобі розкажу про що шепчуться зорі,
Бо такої , як ти, не стрічав ще ніколи.
Ясний місяць між зір в небі синьому сяє,
Ти найкраща для мене — він знає!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Наймиліша, найкраща ти в світі!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Ти у мене єдина у світі!
Розсипає вогні темна нічка звабливі,
Ой, які ж ми удвох із тобою щасливі!
Там, де манить рясним, пишним ґроном калина,
Я сказав, що ти в мене єдина!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Наймиліша, найкраща ти в світі!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Ти у мене єдина у світі!
Я тобі розкажу про що шепчуться зорі,
Бо такої , як ти, не стрічав ще ніколи.
Ясний місяць між зір в небі синьому сяє,
Ти найкраща для мене — він знає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Неприємно чомусь Чаплі... От дива!
Коли чує із болота "Ква!" та "Ква!"
Ходить Чапля по болоту неспроста...
Вже набридла нашій Чаплі мова та.
Розкричались жабенята... Просто глум!
Особливо дістає її "Кум!", "Кум..."
Начувайтесь, дорогенькі... по ділам!
Бо ще й Бусол молоденький ходить там.
Із ним Чаплю нашу бачили вертку?
З ним сиділа біля річки на містку?
А чи з сватом, а чи з братом... Діло вам?
Невже всім те треба знати?! Буде вам!
Ходить Чапля там, де чується "Кум", "Кум..."
Як тепер спинити Чаплі отой шум?
От морока отій Чаплі... От біда!
Бо ж зібралась заміж йти за Журавля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721121
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 02.03.2017
У Ведмедя іменини... Прийдуть гості на гостини.
Вже запрошених багато. Гарний день, і гарне свято.
То ж Ведмідь приготувався. Наварив він і напік, і
тепер чекає всіх.
Посидів отак він трішки та й подумав:
— Нема ж Кішки! Вміє хвостиком вертіти і на вушко
муркотіти. Бо ж Ведмедиці великі, і незграбні, і нетихі.
Запрошу її на свято, хоч гостей і так багато.
Запрошу... Нехай приходить, хоч і любить верховодить.
Запросив. Прийшла... У Кішки біла шубка, стрункі
ніжки і зелені ясні очі. Ой, як світять серед ночі!
Кішка ніжно муркотіла, граціозно так ходила. Ніжно
спинку вигинала, на ведмедя позирала. А коли почавсь
обід, сіла там, де Білий Кіт!
Ото ж всім нам знати треба! Є Ведмедиця в Ведмедя.
У Барана є Вівця, Гуска є у Гусака.
У Індика є Індичка, в Півня — Курка невеличка.
То ж і ти запам'ятай! Хто ти — того й вибирай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721120
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 02.03.2017
Йду вулицями міста Незвичайного... куди захочу, туди й поверну.
Широкі вулиці тут є, дзвінкі й веселі. Такі я вулиці люблю!
Йду вулицями міста Незвичайного... воно усім відоме, є для всіх.
Тут на широких вулицях просторих завжди дзвенить веселий сміх!
Люблю ходити я, де Працьовитість, а поряд з нею завжди Доброта.
Живе тут з ними Чесність по сусідству... Я думаю — усе це неспроста!
А ось, поглянь, скільки всього зібралось! Тут Ніжність, Честь, і Ласка,
й Щедрість є. То ж можеш придивлятись, прислухатись, що до душі... твоє!
А на сусідній вулиці я бачу ще й Радості, і Вірності сліди, тут Милосердя є,
і Успіх, і Удача... То ж вибирай мерщій, куди і з ким іти!
На вулицю Дитинства захотіли? Ой, як же весело і затишно на ній!
А діток... діток, як же тут багато! Тут не один їх є бджолиний рій!
Це вулиці Майбутнього... Розкішні! Збуваються тут Мрії. От дива!
Разом ходім по вулицях цих світлих, для всіх тут вистачить і Світла, і Добра!
Тут Справедливість всюди й Добродушність, бо Мудрості й Любові прийшов час.
Це ми створили їх, ми тут живемо... усе у місті Незвичайному — для нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720170
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.02.2017
( Щиро дякую прекрасній поетесі Людмилі Шостацькій
за те, що її вірш "Щастя своїми руками"надихнув мене
на написання даного твору)
Свята Любов і вільна, й легкокрила.
Життя завжди плекає й береже.
І навіть там, де ворога є сила,
Любові світло душі стереже!
Ставлю заслін я ворогу... Любов'ю.
— Моя Любове! Мужні там сини!
Із ними стій і ти на варті миру,
щоб до дітей прийшли солодкі сни!
Прошу тебе... Дай силоньки ще більше
Хоробрим й мужнім всім захисникам!
Щоб ми відважно край свій боронили,
Тебе, Святу, нам Бог подарував!
А там, де ти, наша Свята і Світла,
В серцях, мов сонце, сяє кожна мить.
Ставмо заслін своєю ми Любов'ю,
Бо їй під силу всіх нас захистить!
Щоранку день ясний до нас приходить,
Проміння ніжне сонце ясне ллє.
Та лиш любов дає нам вільні крила,
Бо лиш в Любові вільні крила є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720104
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2017
ДЛЯ КОГО ДОЩ?
Для кого дощ? Для огірків.
Для кого дощ? Для кавунів.
Для кого дощ? Для кабачків.
Для кого дощ? Для бурячків!
Ще просить пити редька, петрушка, бараболя.
Горох, часник, цибуля і помідори, й соя.
Для соняха й квасолі ще крапель є багато.
Для всіх, хто є у світі і любить працювати.
Летять, летять із неба краплиночки маленькі
Для братика Іванка і для сестри Оленки.
Й для мене залишилось краплинок тих доволі,
Бо щедрий і веселий рясненький дощ йде в полі!
А ще візьму в долоньку прозору я краплинку
Й поллю свою найпершу, найкращу в світі сливку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719639
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.02.2017
На воротах кіт сидів,
рахувати захотів.
Бо наш котик хоче знати,
скільки птахів біля хати?
Тут дві качечки гарненькі
та дві гусочки біленькі.
Коник, кізка і гусак,
та ще двоє козенят.
Півник й курочок ще три.
Скільки ж птахів у дворі?
Котик всіх порахував,
в нього птахів 9... М'яв!
То ж дізнаймося, малята,
чи вміє котик рахувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719636
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.02.2017
Мов зернина в колосочку,
кожне слово в голосочку.
А зернина... й ще зернина —
колоситься вже вся нива!
Немов ягідки у ґроні,
всі слова у рідній мові.
А ті ґрона всі розкішні,
а слова величні, пишні!
Немов перли у намисті,
усі сонячно-іскристі.
Мови чистеє джерельце
напуває кожне серце!
Наша світла, наймиліша,
материнська, найрідніша.
То ж пишаймось, Україно!
Бо ж дзвенить ще солов'їно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719593
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.02.2017
—Ой чого ти, вербонько, та й схилилася?
Ой чого ти, рідная зажурилася?
— Як же мені, вербоньці, не хилитися?
Як же мені, вербоньці, не журитися?
Вітри шумлять сильнії... Потішаються.
Громи гримлять грізнії... всі лякаються!
—Віти твої, вербонько, нахиляються.
Вітри-громи, рідная, хай втішаються.
Зійде сонце яснеє... нижче схилишся,
З трав росою чистою та й умиєшся.
Віти твої, вербонько, мають силоньку.
Любить-береже Бог Україноньку.
Бо хто гнеться, вербонько, нахиляється,
Від землиці силоньки набирається.
Хоч громи розкотисті, та не біймося.
В них немає силоньки. Звеселімося!
...Зійшло, зійшло сонечко! Засвітилося.
Над рікою вербонька нахилилася.
Те проміння яснеє розсипається...
У ріці вербиченька умивається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2017
У зеленому лісочку, під дубочком на пеньочку
сидів Заєць та й журився:
– І чому я народився отаким у білий світ?
Всіх боюся, утікаю... Сам нікого ж не чіпаю.
Не поспати, не присісти... можуть тут мене ще й з'їсти!
Аж тут Білка пробігала, здивувалась... Запитала:
– Чом розсівся? Не весілля. А у мене новосілля!
Всі зібралися давно. Тебе ж куди занесло?!..
Вже замучилась сама, доки тут тебе знайшла!
— Я боюсь іти до тебе. Там є Вовк і два Ведмеді,
та ще й Лисонька-кума. З'їдять просто... Задарма!
– Що ти? Що ти?– каже Білка. Вже прийшла і Перепілка.
Теж журилася даремно. Не чіпають! Так приємно...
В її бік і не дивились, бо ж наїлись і напились!
— Твоя правда, — на те Заєць. То чого ж боятись?
Доки твої гості ситі буду пригощатись!
Отак часто у житті. Ситі не чіпають.
А як трохи зголодніють — від них утікають!
То коли ж скажіте, люди, стане легше жити?
Ми ж не Вовки, і не Зайці... Чом маємо тремтіти?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719072
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.02.2017
Білий сніг, білий сніг ліг на віти.
Білий сніг, білий сніг, ніби квіти.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
Обнімаєш мене ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
Обнімаєш мене ти ніжно...
Розсипає зима зорі-квіти.
Найрідніший для мене ти в світі.
Видно, знає вона, що своєю
Називаєш мене ти зорею.
Хоч надворі зима... Сніжно.
До тебе посміхнусь я ніжно...
Білий-білий той цвіт, день цей світлий.
Ти кохаєш мене, знаю, рідний.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
До тебе пригорнусь ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
До тебе пригорнусь я ніжно...
Білий сніг, білий сніг ліг на віти.
Білий сніг, білий сніг, ніби квіти.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
Обнімаєш мене ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
Обнімаєш мене ти ніжно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
Задивився в її очі, а вони, мов зорі.
Задивився в її очі, а в них хвилі в морі.
У очах її тих синіх океан плескався.
Задивився в очі сині, у них закохався.
Привабили, зчарували, мов зоряні ночі
Оті її, сині-сині, волошкові очі.
Я мов вітер, що у полі грається колоссям.
Задивляюсь в очі сині й тішуся волоссям.
Те волосся золотисте... кучері на скронях.
Ой, яка ж та ніжна ласка у її долонях!
Є таким солодким завжди милої словечко...
Подарую я з любов'ю їй своє сердечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Здавалося, звичайні хлопці... вони ж – герої !
Вважали ми, що мир сьогодні, а вони – воїни.
Ми думали, що брат, що друг наш... насправді ворог.
Не кожен хоче йти до світла, то ж сіє морок.
Здавалося, добра бажали... чому ж стріляють?!
Усе сторицею вернеться, про це не знають?..
Є Вищий суд, щоби судити... ми ж будьмо люди.
То ж свою ниву засіваймо добром усюди.
Насіння є у зла лихого... не сій ті зерна.
На голову вінок лавровий, а не з терня.
Погляньмо щирими очима, що є насправді.
У свої душі зазирнімо... там цвісти Правді!
Здавалося, звичайні хлопці... вони ж – герої !
Вважали ми, що мир сьогодні, а вони – воїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718124
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2017
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В шумі вітрів, у гомоні діброви.
А ті слова... що він сказав мені,
Які ж солодкі! О, які медові!
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В потоках рік, в вершинах гір до неба.
А ті слова, що він сказав... ясні!
Та ж щастя більшого невже ще треба?
А погляд тих, мов ніч, його очей,
У моїм серці ніжністю розлився.
О, світе мій! Як я тебе люблю.
Зі мною він назавжди залишився!
Своїх я почуттів теж не втаю,
То ж світлою хай буде кожна днина.
О, світе мій! Як я тебе люблю...
Пізнати щастя може лиш людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Промінь сонця я візьму в долоні
і добавлю трішки теплоти.
Ще додам я ніжності й любові
і скажу йому: " Лети... Лети... Лети!"
Де боронить милий край свій рідний,
освіти ту землю... Освіти!
Віддаю найкраще, що я маю,
край той вірою моєю освяти!
Промінь сонця я візьму в долоні,
дам йому своєї доброти.
Візьме ласку він мою й надію,
і скажу йому: " Лети... Лети... Лети!"
Де боронить милий край свій рідний,
освіти ту землю... Освіти!
Віддаю найкраще,що я маю,
край той вірою моєю освяти!
Розкажи, як я його кохаю,
нехай знає, найрідніший мій!
З перемогою щодня чекаю,
ніжний, світлий промене ясний!
І молитви шлю щодня до Бога,
щоб дав сили... теж йому скажи.
Промінь сонця я візьму в долоні
й попрошу:
– Нам всім допоможи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2017
Повилася стежечка полями,
колос наливають тут жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують їм літа.
І спориш росте тут край дороги,
наші він слідочки рахував.
Разом з нами він збігав до річки,
ніжним білим цвітом розцвітав.
А та річка, гомінка й весела,
хвилями хлюпочеться... Стрімка.
Ой, яка ж ти, річечко, грайлива!
Ой, яка ж ти, річечко, дзвінка!
Й досі там під лісом, на галяві,
Невеличка яблунька росте.
Яблука великі та рум'яні
наливає сонце золоте.
Запашні вони та соковиті
з пишних віт просилися до нас.
Пахли м'ятою і теплим літом
залишився в них дитинства час.
Я піду... піду по тій стежині,
колосяться, як тоді, жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують знов літа.
Тут моє дитинство залишилось,
відшукати б поміж трав сліди.
Допоможуть яблука рум'яні
споришеву стежечку знайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2017
У дитячім голосочку і у житнім колосочку,
І у чистому джерельці, і любов'ю в моїм серці
Дзвени, наша мово! Ти нам дана Богом.
У волошках синьооких, у річках стрімких глибоких,
В материнській колисковій, в калиновім ніжнім ґроні
Співай, наша мово! Ти нам дана Богом.
Лийсь дощем рясним із неба, ті слова візьму, що треба...
Дарували щоб надію і будили світлу мрію!
Світи, наша мово! Ти нам дана Богом.
Де земля козацька славна, дзвени, мово наша гарна!
Звеселяй тут кожне серце, мово – чистеє джерельце.
Дзвени, рідна, кожним словом...
Нам усім дана ти Богом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716984
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.02.2017
Розсипавсь іній по вітках...
Ой гарно ж як, і ніжно так!
Яке ж то лихо, який жах,
Коли зима цвіте в серцях!
Ми чуємо... стогне Земля.
Вона ж усіх нас підняла!
А тут же затишно усім.
Вона й город, і сад, і дім!
Людина в світі є Творець.
Божої праці є Вінець!
За все в отвіті є вона.
Чому ж? Чому стогне Земля?!
І гірко плачуть матері...
Зима в душі... і надворі.
Яке ж то лихо, який жах,
Коли зима люта в серцях!
У Бога хоч і сніжно,
та весело... і ніжно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017
Гірчить моє життя. Гірчить...
Ой, як мені пройти? Ой, як мені пройти це полинове поле?
Вітер їдкий в лице... Вітер їдкий в лице, і дим ще очі коле.
Та знаю, що чекає світле... Нове!
Гірчить моє життя. Гірчить...
Чомусь ця гіркота так щедро сіється! Та вірю...
Полинове поле перейду – й не буде там її.
Не буде там цієї гіркоти. В ході розвіється!
Гірчить моє життя... Та знаю я
Усе проходить у житті, усе міняється! Я йду вперед...
Сміливо йду вперед! Бо тільки там світло ясне.
Бо тільки там нам доля усміхається!
Насіялось багато отого полину...
Зійшов так буйно. О, як гірчиш ти, доле!
Ой гірко ж як... Ой гірко-гірко ж як! Та йдім вперед!
Любім землю свою! Разом пройдемо полинове поле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716388
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2017
Скотилась сльозинка, маленька краплинка.
Чиста, прозора, немовби росинка.
Та роси ті чисті так сонячно сяють!
Милують наш зір, барвами грають.
Скотилась сльозинка... Яка ж вона світла!
Плаче людина... близька мені й рідна.
Та чиста сльозина чомусь так гірчить...
І серце від цього плаче й щемить.
Я витру ті сльози, їх більше немає!
Нехай краще в росах світ барвами грає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017
По дорозі йшов із сином довго старий батько.
Ішов, ішов, зупинився...
– Ти чому?– спитав синок. — Невже натомився?
Ще ж далеко треба йти. Ніколи сидіти.
– Зачекай! – відповів батько. – Треба відпочити.
– Не сидітиму я тут, батечку, даремно. Прийдем
швидше – відпочинем. Буде всім приємно!
То ж піднявся старий батько... Справді йти
багато. Та й пішли. Пішли... Йшли довго. Пора б
спочивати.
– Ми не будемо сидіти, тратить час даремно.
Прийдем швидше – відпочинем.
Буде всім приємно! – сказав синові так батько.
І став син розуміти,
що не батькові потрібно було відпочити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716117
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
О, сум гіркий! Чому гірчиш? Та хто ж тебе розсіяв?!
О, біль терпкий! Чому болиш? Хтось про тебе мріяв...
Лиш не собі, а іншим...Так?.. Щоб гіркло і боліло!
Ціну ми платимо гірку. Кому до того діло?
Немає сили, щоб спинить? Напевно є... Не хочуть!
Хоч часто чуємо про мир так солодко воркочуть...
О хлопці! Соколи ясні! Плаче Земля-планета.
Мов птахи, б'єтеся крильми... Розставлені тенета.
О, сини рідні, дорогі! Ангели білокрилі!
Ви є і будете завжди вірними Батьківщині.
І не здолати нас тепер. Любов дарують нині
Ті, що у небі й на землі... рідній Україні!
Не затоптати, не забрать... як пісня легкокрила.
Із того, що дав Бог усім, любов – найбільша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715779
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2017
– Навіщо Бог придумав старість?.. Та то ж так гарно молодим прожить!
– Із старістю дає Бог мудрість, що подаровано, щоб зміг ти оцінить.
Щоб знали, що в житті є свято й будні, і прагнули до світла йти.
І молодим давав поради мудрі, щоб вибір правильний робили у житті.
Для того Бог придумав старість, щоб легше молодим іти в життя.
На жаль, часто її не помічаєм і навіть безсоромно топчемо літа.
А Бог же дав людині старість, щоб мудрість всі побачили в житті!
Розставили не ті пріорітети, і вчать нас, видно, вчителі не ті.
Отак і ходимо... все ходимо по кругу, спливають непомітно так літа.
А де ж та мудрість? Де її шукати? Лиш старість бідна в очі загляда...
А чому бідна?.. Бо не там шукали! На що розтрачено ті молоді літа?
О люди, люди... Схаменімось! Навіщо ж старість нам дана свята?..
А старість нам дана, щоб шанували і вчились мудрості у тих, у кого є.
Тоді б із року в рік по кругу не ходили, шукали б вміло щастя ми своє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017
Молюсь за тебе, Україно!
За всіх дорослих і дітей.
За сонце ясне, небо синє.
За світлий і щасливий день.
Вклоняюсь Богові, рідненька!
За твої ріки і моря.
За ключ у небі журавлиний.
Ти є у мене лиш одна!
Молюсь за житечко у полі,
І за калину край струмка.
Я знаю– є в житті хвилина
Дуже солодка... є й гірка.
Прошу за тебе, Україно!
Хай день ясний розвіє тьму.
Щоб звеселилась вся родина.
Знай! Тебе, рідна, я люблю!
То ж за синів молюсь відважних,
Що на сторожі миру є.
Бо ж люблять тебе, ненько світла!
І вірять в завтрашнє твоє.
Всі віримо, що час настане.
Щасливий день до всіх прийде.
Бо ж сонце й небо в нас єдині.
Під ними правда розцвіте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715254
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.01.2017
Річечка малесенька біжить поміж горами.
І співає пісеньку: Жу-жу! Жу-жу! Жу-жу!
Розмовляє річечка так своєю мовою.
"Доброго вам ранку!"— я теж усім скажу.
Швидко біжить річечка і не зупиняється.
І лунає весело та пісня голосна.
Тепла, ясна, сонячна,
працьовита, старанна.
Світла і весела прийшла до нас весна!
І біжить, радіючи, річечка малесенька,
Манять трави квітами , тут на бережку.
Щоб було всім хороше, щоб було всім радісно,
Весело виспівує річечка в ліску!
Річечка малесенька біжить поміж горами.
І співає пісеньку: Жу-жу! Жу-жу! Жу-жу!
Розмовляє річечка так своєю мовою.
— Доброго вам ранку!— я теж усім скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714518
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.01.2017
Те, що було – у пам'яті... Не стерти.
Були веселі і погожі дні.
Сміялося тоді ясніло сонце.
А були дні похмурі... і сумні.
Те, що було – у пам'яті... Назавжди.
Щось тішить душу, гріє, веселить.
А дещо таки хочеться забути,
Бо біль несе, тому душа щемить.
І кудись рветься, ніби пташка в клітці.
І спокою душевного нема.
Та пам'ятаймо й ці дні... Пам'ятаймо!
То віяла морозами зима.
Чому в житті ми ходимо по кругу?..
Тут зими й весни, літо й осінь є.
Змінити цього руху ми не можем.
Змінімо те, що у душі живе.
Щоб йти вперед – у душу зазирнімо...
Пора в серця прикликати весну,
Щоб зацвіли сади й земля розквітла!
Ой досить, досить нам вже .... полину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2017
Ненечко світла! Моя Україно!
Тут батьківська, рідна земля.
У синьому небі лелека крилатий.
Тут доля розквітла щаслива моя!
Не за морями! Не за морями!
Кращої долі треба шукати.
Бо тільки рідна, бо тільки рідна...
Бо тільки рідна земля, як мати!
Ненечко світла! Моя Україно!
Широкі тут хлібні поля.
Зелені Карпати і море грайливе.
Тут доля розквітла щаслива моя!
Не за морями! Не за морями!
Кращої долі треба шукати.
Бо тільки рідна, бо тільки рідна...
Бо тільки рідна земля, як мати!
Ненечко світла! Моя Україно!
Тут слава козацька цвіте.
Калина у ґроні і спів солов'їний.
Хай знає весь світ, що люблю я тебе!
Не за морями! Не за морями!
Кращої долі треба шукати.
Бо тільки рідна, бо тільки рідна...
Бо тільки рідна земля, як мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714288
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.01.2017
Дикобраз. Дикобраз. Назбирав море образ.
Від лисички й ховрашків, від зайців та хом'ячків.
Від жирафа і слона, від ведмедика одна!
Є по дві від білченят, є по три від вовченят.
Є чотири від верблюда, п'ять добавила ще Люда.
Бо сказала:
— Некрасивий. І колючий, і малий, і смішний,
і полохливий...
Ці слова чув дикобраз. Як тут бути без образ?
– Ти чому сидиш, сумуєш? Знов образи всі рахуєш?–
засміялася сова. Була мудрою вона.
— Ти забудь про всі образи. Знай: хороші дикобрази!
Ти прислухайся. Почуєш... Ти не те... не те .... рахуєш!
Прислухався дикобраз... і почув:
– Гарненький!– раз. І веселий! -- це вже два.
Чемний! Спритний! І завзятий...
Спробуй ти порахувати.
Лиш не рахуй про дикобраза.
Вже пройшла в нього образа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714275
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.01.2017
Ой летить із неба сніг...
З хати вибіг сірий кіт.
Сміхота! Сміхота!
Сніг летить і на кота.
Я сказав сніжку: "Біленький!
Ти легесенький. Гарненький.
І летиш до нас із неба.
Вкрити землю тобі треба!
Прикрась села і міста."
Сміхота! Сміхота!
Та сніг летить і на кота!
"Кааррр!— почув ворони крик.
Білий котик кудись зник!"
Це уже не сміхота...
Де шукать мені кота?
Десь подівся котик сірий.
Біля мене білий-білий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713964
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.01.2017
Білий сніг... Білий сніг падає лапатий.
Кучугур намело, є де погуляти.
Ліпим бабу снігову... Очі намистинки.
У руках її мітла. Носик із морквинки.
Зав'язали бабусенці біленьку хустинку.
І у гості привели Андрушку й Полінку.
Сіла на носик бабусі біленька сніжинка.
І від радості в долоньки плескала Полінка.
А як побачив Андрійко бабусю із снігу,
Попросив, щоб ми для нього ще зліпили діда.
Білий сніг... Білий сніг падає лапатий.
Кучугур намело, є де погуляти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713725
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.01.2017
Ой летять, летять сніжинки... у лісочок, де ялинки.
На діброву, на поля... зачекалась їх земля.
Гляньте, скільки прилетіло... Стало біло. Біло-біло!
Білі шубки, черевички, білі шапки, рукавички!
Біле плаття у вербички, а в берізки - білі стрічки.
В горобини білі віти, на калині білі квіти.
Біла вишенька і слива. Біла ковдра землю вкрила.
Біла віхола співає, ніжно землю колисає.
Все летять, летять сніжинки... На людей, і на будинки.
А в Карпатських наших горах не сидять звірята в норах.
По сніжку вони гуляють і ялинку прикрашають.
Яка ж гарна та ялинка... Засвітилась на ній зірка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713724
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.01.2017
Наварила вареничків та й на лаві сіла.
Ходить хлопець мимо хати, я не запросила!
Ходить хлопець мимо хати, я не запросила.
А у того ж парубочка матіночка мила!
А у того парубочка дуже милий тато.
Візьму того парубочка запрошу до хати!
А я тому парубочку покажу, де сісти.
Будем разом з парубочком варенички їсти!
Наварила вареничків, хлопця запросила.
Доки він дививсь на мене, я сама їх з' їла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713587
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.01.2017
Ласкою зігрію, коли буде зимно,
коли буде зимно на душі.
Ніжністю розважу, коли буде світло,
коли буде світло уночі.
Коли буде темно, запалю Я зорі.
Кожна з них для тебе. Пам'ятай!
Ласкою зігрію. Ніжністю розважу.
Все для тебе в цьому світі. Знай!
Зими, весни й літо... Осінь золотава.
Все для тебе! — повторю Я знов.
Та найбільше з того, що зумів Я дати,
це — подарував тобі ЛЮБОВ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713586
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2017
Просим всі: Дай миру нам, наш Боже!
Гарно так у цьому світі жить.
Просим щастя: Дай, будь ласка, Боже!
Хай щаслива буде кожна мить!
Хай любов живе у кожній хаті.
І лунає скрізь дитячий сміх.
Щоб раділи завжди батько й мати.
Щастя в Тебе просимо для всіх!
Щоб всміхатись завжди дню ясному,
Шлях добра любов'ю освяти.
Ласку нам зішли свою, наш Боже.
Це зробити зможеш тільки Ти!
Хай любов живе у кожній хаті.
І лунає скрізь дитячий сміх.
Щоб раділи завжди батько й мати.
Щастя в Тебе просимо для всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713463
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 20.01.2017
А мені тепло й легко на душі...
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
В них барвами цвіте, ясніє сонце!
На всіх деревах, на усіх кущах
Розвісила сріблясті покривала.
На білі шубки, білі сорочки...
Ой, скільки ж полотна зима наткала!
Та гілка вишні стукає в вікно,
Не холодом її зима злякала...
Щоб дарували ми сердець тепло–
Про це вона усім нам нагадала!
Не бійтесь, люди! Холод не страшний.
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
Хай барвами цвіте і в серці сонце!
Душі не замерзає джерело,
Бо в чистих водах Божий Син омився.
Щоб ми усі жили у Чистоті –
Для цього Він в Йордані освятився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713102
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.01.2017
Щоранку сходить сонце, для всіх воно... Єдине.
Його проміння ясне завжди усіх зігріє.
Хто б ти не був, який ти, які в тебе бажання –
Тебе теплом зігріє, коли прийде світання.
Для сонця звір і птиця, і озеро, й криниця,
І соняшник у полі, і пташка, що на волі.
Для сонця кущ калини, і ґрона горобини,
І річка, що вдаль плине, і небо синє-синє!
Ти чув, щоб обіцяло? Немає обіцянок...
Та всіх воно розбудить, коли проснеться ранок!
І ти... і ти, людино, світи в своє віконце.
Не обіцяй, а краще – всіх зігрівай, як сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712643
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2017
Ой котилась коляда по лісочку,
там під деревом знайшла меду бочку!
Ой котилась коляда та й по полю,
там зустріла коляда щедру долю!
Веселилась коляда там, де річка,
тут до неї ще прибігла козичка!
А та кізонька хитренька з рогами,
пригощайте нас усіх пирогами!
А коза ця привела ще й Маланку,
танцюватимемо всі тут до ранку!
Пиріжечків захотів ще й Василько,
щоб всім солодко було, а не гірко!
Вам здоров'ячка, і доні, й синочку!
Залишаємо у вас меду бочку!
Сієм, сієм житечком, як по полю.
Закликаємо до вас світлу долю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712079
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.01.2017
Ми зайшли до Вашої хати, то дозвольте нам колядувати.
Чесно скажем, ми колядуєм, де смачну ковбаску зачуєм!
Любимо туди заходити, де веселі та щасливі діти.
Якщо дуже хочете знати, йдем туди, де грошей багато!
Ось зайшла Маланка до хати, буде із Васильком танцювати.
У Василька лата на латі - будете у золоті златі!
Де Василько тупне ногою, буде в хаті тій добра горою.
А як стане він танцювати, буде жити щастя у хаті!
Ми зайшли до Вашої хати - з Новим роком всіх вас привітати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711935
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.01.2017
Вихрем кружит вечер, звезды зажигает.
Фонари на улицах горят.
Хорошо, что рядом ты со мной, родная,
Я ловлю твой нежный-нежный взгляд!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
Как же мне приятно рук твоих касаться.
Наполняет нежности волна.
И хоть кружит снегом этот зимний вечер,
Дарит нам тепло сердец... зима!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
СНІЖИНКА
Знов зимовий вечір засвітивсь вогнями.
Сніг іскриться ніжний в сяйві ліхтарів.
Добре, що ти поруч, легко так з тобою.
Зігріває погляд, і не треба слів!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
І хоч сіє снігом в танці завірюха,
Та в душі, як завжди, все ж цвіте весна.
Зігріває дотик ніжних рук ласкавих.
Не торкнулась наших двох сердець... зима!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711765
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2017
Отпущу я мечту...
Пусть летит, пусть летит!
Ведь и ей, как и мне,
вольной хочется быть.
А у моей, у мечты,
воля-волюшка...
Ой лети-полетай
там, где полюшко.
Ой лети-полетай
там, где сад густой.
На крылечке его
хоть минутку постой.
Ой, мечта ты моя,
ты вольна быть собой...
Поцелуемся с ним
и... вернёмся домой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711552
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2017
Мне кажется порой, что грусти нет,
нет горечи, нет в жизни бед.
А иногда, что я есть... пустота.
Но это всё ведь неспроста.
Причину знаю я свою.
Её от всех я утаю.
Если тебе порой покажется,
что ты такой... Постой!
Для грусти нет причин.
Один?.. И что же?
Это неспроста.
Тебе поможет пустота!
Но не смей только унывать.
В пустую чашу можно наливать!
Налей в неё до края... доброты.
Исчезнет... Знай.
Не станет пустоты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711548
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.01.2017
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу немовби під вінець.
Не замести їй лиш слідів до двох сердець.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Усі дороги замела зима.
Твої сліди шукала, та дарма.
У шибку стукала вона до нас всю ніч.
Та лише вранці зрозуміла в чому річ.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала й віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Ти загадай бажання,
хай буде в нім світання.
І зустрічі цікаві,
і посмішки ласкаві.
Ти загадай багато
ще радості у долі.
Щоб щедро наливались
жита у нашім полі.
Щоб ясний день весняний
нас радував дощами.
Сади щоб рясно квітли
і пахло вечорами.
Ти загадай бажання,
щоб друзів вірних мати.
Щоб квітли гарно вишні
біля твоєї хати.
Ти загадай бажання,
хай буде в нім кохання.
І пісня солов'їна,
і вірність лебедина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711148
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.01.2017
Сіється, сіється, сіється, сіється зернятко.
Гріється ласкою, гріється ласкою серденько.
Долі хорошої ми вам бажаємо в добрий час.
Радість і щастя нехай завітають до вас!
Сіється... Сіється... Сіється зернятко.
Гріється ласкою серденько!
Сіється, сіється, сіється, сіється житечко.
Щоб зігрівало усіх нас веселеє літечко.
Під ясним сонечком жито у полечку зашумить.
Щоб веселіше було нам у світі всім жить!
Сіється... Сіється... Сіється житечко.
Щоб зігрівало нас літечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710891
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.01.2017
Я знаю... Знаю... Правда є! І на душі так світло.
Я знаю, що для нас весна й квітує тепле літо.
І осінь щедра, золота, стрічки вплітає в коси.
А нічка світла, чарівна, скрізь розсипає роси.
Радію я, коли зима, приходить в гості. Сніжно...
І візерунками вона все розмалює ніжно.
Одягне в шубки, звеселить... дороги замітає.
Коли весела коляда зерном всіх посипає.
Бо ж сповіщає всім вона, що Син Божий родився.
На радість світові всьому, щоб кожен звеселився.
Поглянь, який же гарний світ... і влітку, і весною!
Який красивий восени й під білою фатою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710890
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.01.2017
Ой сіялась, ой віялась,
сніжком стелилася.
Забігла в ліс і між дерев
десь загубилася.
Ой сіялась, ой віялась
сніжком дрібнесеньким.
Розсипалась, як день ясний,
сріблом білесеньким.
На кущиках, травиночках
та поміж гілками.
Розсіялась, розвіялась
диво-іскринками.
Маленькими сніжинками
весело грається.
Метелиця-хурделиця
так розважається.
Ой сіється, ой віється,
сіла на гілочку.
Прикрасила легким сніжком
для всіх ялиночку.
Ой сіялась, ой віялась,
та й заяснілася.
Бо зірка ясна угорі
вже засвітилася!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710769
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.01.2017
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
у небі вечірня зоря.
Задумаймось, люди, для чого ми в світі?
Для кого ця зірка ясна?
Вона сповістила про радість велику,
що мудрість зуміє відкрити.
Син Божий прийшов у світ, як людина,
щоб нас всіх навчити радіти.
Цінуй батька й матір, бо є твої рідні,
і кожного ти поважай.
Послав до нас Бог єдиного Сина,
щоб ми відшукали свій рай.
Ми ж часто для себе... ще й мало, все мало,
а Він навчав іншим ясніти.
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
та зірка, що вчить нас любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710593
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2017
Ми любимо землю свою!
Хмаринку у небі і сонечко світле.
Ми любимо землю свою!
Берізку струнку і квітку тендітну.
Річку шумливу, грайливі потоки.
Поле безкрає і гори високі!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Тут соловейко дзвінко співає.
Понад житами ластівки в'ються.
І чорнобривці до сонця сміються!
Ми любимо землю свою.
Тут мрія, що в небо високо злітає.
Ми любимо землю свою.
Бо кращої в нас від неї немає.
Дружна, єдина у нас тут родина.
В кожному серці – своя Батьківщина!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Вранці тут сонце сходить над гаєм.
Долю щасливу кличе в дорогу.
Щиро за все всі ми дякуєм Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710442
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.01.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася.
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися.
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная.
Бо для тебе зіронька зійшла світлая!
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька.
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
Ясна-ясна зіронька заяснілася.
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная.
Щоб у тебе доленька була ясная!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710404
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.01.2017
Білий сніг летить... Мете.
Яблуневий сад цвіте!
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Ніжно-ніжно, ніжно-ніжно!
І такі вони красиві!
Білі-білі, білі-білі!
Снігурі на них червоні,
ніби яблука в долоні.
Яблуні цвітуть так рясно...
А навколо ясно-ясно.
Білі квіти засвітились,
ніби зорі опустились.
І розсипались над світом,
срібно-білим, ніжним цвітом.
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Біло-біло, ніжно-ніжно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017
Засміялась завірюха: Ух!
І понесла по дорозі пух.
Такий легесенький, веселий цей пушок.
А називається так лагідно: Сніжок!
Розв'язала завірюха міх,
І розсипавсь по дорогах сміх.
Такий легесенький, веселий цей смішок.
А називається так лагідно: Сніжок!
Та все в'ється нитка чарівна.
Землю вкрила ковдра снігова.
Сріблясту ниточку для шубок тче сама
Із пуху білого красунечка-зима!
По дорогах стелиться: "Ах!", "Ух!"
То летить, кружляє радість-пух.
А з ним легесенький танцює радість-сміх.
Так наша зимонька виспівує для всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710096
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.01.2017
Хай Півня рік несе нам радість з вами,
з синицями видзвонює в гаю.
З курми сокоче, дружить з баранцями,
щоб добре... мов в Едемівським саду.
Нехай тріпоче крильцями... в садочку,
й рікою повноводною пливе.
Вітаючись щораночку із сонцем,
усмішками на лицях розцвіте.
І весело біжить, сміється днями,
щоб мирними усі вони були.
І до роботи зве, тішить її плодами...
з півнями хай співають й солов'ї.
Нехай для всіх рік Півня буде добрим,
Дорослі хай радіють й дітвора.
А півня зозулястого, чужого,
він прожене із нашого двора!
Із святом один одного вітаймо,
бо ж рік Новий виспівує для всіх!
Зміцнить він нашу віру і для щастя
в дорозі буде – вірний оберіг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709659
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.01.2017
Думками лину в майбуття,
малюю все в рожевім цвіті.
Там чути пісню солов'я,
і весело сміються діти.
Сади там гнуться від плодів,
і тішить поле короваєм.
Життя усмішками цвіте,
бо ходить щастя рідним краєм.
Думками лину в майбуття,
а там весна в рожевім цвіті.
Цвіте, цвіте наша земля,
вона у нас одна у світі.
Там ранки сонячні, ясні,
збуваються завітні мрії.
Летіть, летіть, слова мої,
сповнені радості й надії !
Думками лину в майбуття,
за гіркоту я тут пробачу.
Із нею залишу сльозу...
в майбутньому лиш щастя бачу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709347
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2016
Ой сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо.
Сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо!
Ой сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо.
Сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо!
Ой сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко.
Сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко!
Ой сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька.
Сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька!
Ой сіємо, сіємо... Зернами добірними,
Щоб всі дні були у вас веселими, світлими.
Сіємо, сіємо... Сієм, посіваємо,
З Новим роком вас усіх ми щиро вітаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709135
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 29.12.2016
Закликаю я щастя-долечку,
волю вольную, як вітер в полечку.
В колоску тугім та й зерниночки,
для всіх усмішки-веселиночки.
Із води-роси та й здоров'ячка,
щоб веселий син ваш і донечка.
Попід вікнами цвісти квіточкам,
веселитися малим діточкам.
Хто боронить край – усім силоньки,
днини світлої для Україноньки.
У достатку жить всім і в радості,
довгих-довгих літ вам до старості.
Закликаю я щастя-долечку,
щоби щедрая, з житом в полечку.
Закликаю я щастя світлеє:
– Йди, іди до нас, наше ріднеє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708640
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 26.12.2016
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
Що у Вифлиємі, у бідній станині,
Мати Божа сина народила.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Три поважні царі принесли їй дари.
На колінця пастушки впадають.
Ангели зраділи, до землі злетіли,
Колискову ніжну їй співають.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
А Божа дитинка, ще ясніше зірки,
для усіх на весь світ заясніла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708357
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.12.2016
Ой котилась коляда через полечко.
Там зустрілось коляді ясне сонечко.
Ой котилась коляда та й доріжками,
Заквітчалася вона цвітом-стрічками.
По дорозі коляда покотилася,
Там щаслива доленька їй зустрілася.
Як до хати коляда підкотилася,
Роздзвенілася вона, звеселилася.
Роздзвенілась коляда під віконечком,
Та й до хатоньки зайшла разом з сонечком.
Розспівалась коляда, розшумілася,
В хаті доленька свята залишилася.
Ой котилась коляда та ще й котиться,
І до кожного зайде, якщо схочеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708132
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.12.2016
Вчив батько сина... Труд цінуй! Робить на совість має кожен
все, за що береться. Он, бачиш, сонце світить як? Для всіх
його проміння тепле ллється.
Будь щедрим, сину... Пам'ятай! Дав кожному Господь
красиве, добре серце. Немов струмок в гаю воно дзвенить,
виспівує для всіх добра джерельце.
Цінують кожного, знай, по плодах. Солодкий плід – для всіх
приємно. Ось груші, яблука і виноград в садах... чиїсь трудились
руки недаремно!
Ори, мій синку, й щедро засівай життя свого широку ниву.
Сторицею тобі віддасть земля, за кожну доброти посіяну зернину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2016
Вже вечір тихий, ясноокий, припорошив так гарно хати...
А місяць зірочок ясненьких у небо вивів погуляти.
У час такий, я знаю Ангел, мов вітер тихий скрізь літає.
Усі бажання добрі й світлі на свої крила він збирає.
Йде день Святого Миколая, треба бажання загадати.
– Почуй молитви наші, Боже! Хай радість прийде в усі хати!
Щоб щастя-втіха і достаток, і злагода в кожній родині.
Ми всі тебе благаєм щиро... Миру зішли всій Україні!
А за вікном сніжинки-зорі...Все білим снігом засипає.
Несе молитви світлий Ангел, і Миколай за нас благає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707486
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2016
– Зорі, зорі... зорі ясні! Світ ви бачите увесь.
Зорі, зорі... зорі світлі. Загубилась зірка десь.
Де вона ота яскрава, найдорожчий в світі гість?
Де вона ота прекрасна, що принесла світу вість?
Вість найкращу, найсвітлішу...
Вість-молитву найтихішу.
– Не згубилася зірниця. Справ тепер в неї багато.
Наряджається... Засвітить.
Сповістить усім про свято.
Їй в Святвечір серед неба бути в сяйві осяйному.
Світло те величне, ясне, кожному дарує дому.
– Зорі, зорі... зорі ясні, неба Божого ви цвіт.
Зорі, зорі... зорі світлі, ви з зірницею прийдіть.
Як засяє зірка ясна – з нею землю звеселіть.
Зорі, зорі... зорі ніжні, нашу радість освятіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707107
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2016
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясна зірка угорі на небі зійде.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я прийду,
як ясний місяць угорі на небо вийде.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
А в тих очах побачу я, як ясно світиться зоря,
й сказати хоче щось мені та ніжна вишня.
Гілками стукає давно, в твоє відчинене вікно,
бо видно хоче, щоб до мене швидше вийшла.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
Розквітла вишня у саду, знає вона, що я люблю,
ясного місяця ріжок вийшов з-за гаю.
Розквітла вишня у саду, до тебе знову я іду,
бо тебе, вишенько моя, ніжно кохаю.
І хай летить вишневий цвіт,
нам щедро стелиться до ніг,
немов у танку сніжнім заметілі.
Тебе я знову обійму, де квітне вишня у саду,
бо манять мене твої очі, сині-сині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016
Жив бідно Кріт вже стільки літ... Щось і йому перепадало,
та дуже мало. Не встигне він на гору вийти, як розберуть,
порозтягають. Крота не кличуть, не пускають. Ото ж
привик в норі сидіти. Пообсідали його діти.
Задумавсь Кріт... Як далі жити, бо ж не збираються
давати? То ж треба з нірки вилізати!
Ото ж з'явився він на світ. Про це лиш мріяв стільки літ!
І став роботу він шукати. Знайшов! І став він гроші заробляти.
Радіє Кріт... Хороші ж справи! Ось гроші зліва... гроші справа!
Все б добре, та радості в Крота немає.
– У чому річ? – хтось запитає.
Спокійно б працював, на все б і стало. А то все мало йому... мало!
Ото ж у нору – знов сидіти. За "мало" не хоче робити.
Розсердився на всіх той Кріт. Сидить в норі вже стільки літ!
Як сонце гріло, так і гріє. А Кріт все риє, риє, риє... То на сусіда зліва,
справа. Така з Кротом, як бачте, справа.
Є мудра баєчка така. Бувають схожі на Крота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706830
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.12.2016
Ой ти мово калинова, ти мій дивний цвіте!
Тут є сніжні заметілі... гріє тепле літо.
Линуть весни журавлями, бо життя розквітло.
Кожне слово сонцем сяє, весело й привітно.
Море... й полечко безкрає, і Карпат потоки.
Ой ти мово моя рідна, в тобі часу кроки.
Дарував нам Бог на втіху, щоб вели розмову.
Бережімо, ніжну й світлу, материнську мову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705724
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.12.2016
Пам'ятаю, у дитинстві любили питати:
– Скажи мені, дитиночко, ким ти хочеш стати?
Хтось пілотом чи лікарем, хтось сіять, орати.
Доводилось нам тоді всім поміркувати.
Знали всі, що головне добре працювати.
Та щоб з радістю всім людям добро дарувати.
Хто ж навчив тоді у інших усе забирати?
Хто навчив принижувать, лиш про себе дбати?
Хто сказав, що совість можна просто продавати,
А на сльози та на біль можна не зважати?
Хто навчив, скажіть мені, святиню топтати?
Той, хто чинить зло, хай знає –
за все відповідати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705676
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
Йшов батько з сином іздалека. В зеніті сонце. Стоїть спека...
Присіли під кущем спочити. Гудуть тут бджоли, пахнуть квіти.
А в небі синім птах крилатий, довгенькі ніжки, ще й дзьобатий.
Все в'ється, в'ється беззупину, мов підбадьорує дитину.
– Ой гарно ж як!– це батько сину.
А син ніби й забув про втому:
– Він, татку, повернувсь додому!
– Так, мій рідненький, прилетів. Жить на чужині не схотів.
Своя найкраща є земля, то ж повернувся він здаля.
Син натомився, ледве йшов. І де він силоньку знайшов?
Сказав він батькові:
– Ходім... Бо нас чекає рідний дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705361
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2016
Ой вишеньки, ще й черешеньки,
Ізросли на гіллі та й низесенько.
Йшла милая, посміхалася,
На черешеньки задивлялася.
Йди, милая... Іди, рідная,
Пригощу тебе, моя світлая.
Ой вишеньки, ще й гарнесенькі.
А вуста твої – солодесенькі.
Йде милая та й до тиночку.
Пригощатиму свою зірочку.
Ой вишеньки, ще й черешеньки.
Ми до пароньки, бо молодесенькі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705312
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.12.2016
Розшумілися вітри... Розшумілись.
Гнули верби до води, веселились.
Розшумілися вітри... Розгулялись.
Перед ними низько трави нахилялись.
Нахилялася травиночка низенько.
А вітрам отим від того веселенько.
Стали в полечку тепер розважатись.
Думали, що будуть всі нахилятись.
Та не гнуться осокори, ні тополі.
Бо не гнулися в житті своїм ніколи.
Розійшлися вітри люті не на жарти.
Та у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім горять ватри.
Не літайте тут, вітри, люті, ворожі.
Молодії козаченьки на сторожі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705290
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.12.2016
Пішла мама на роботу...
Ой, що робили її боти! Чистились, вмивалися,
весело сміялися.
Блузки ляльок одягали, потім з ними танцювали.
Три матусині спіднички приміряли рукавички.
Ой, йо, йой... Мамин берет залетів аж на буфет!
Ще ж стрічками заквітчався. Був... й нема!
Як заховався!.. Борсучка, що біля грубки,
зігрівають аж дві шубки!
Чемним був лише піджак. Він сидів тихенько.Так!
Пив компот і посміхався.
А диван наш розкричався.
– Я люблю, щоб був порядок! Не чіпайте шоколадок!
Повертайтеся у шкаф! Бо йде мама. Швидше! Ах...
Прийшла мама із роботи. Лиш купались в ванні боти.
І берет не встиг... Ой!.. Ах!.. То ж буфет увесь в стрічках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705137
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2016
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
З'явився зернятком-синочком,
а згодом, глянь, вдався росточком!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Гілля вже густе розрослося,
і пишне у чуба волосся.
З'явилися квіти на гіллі,
гуляли ж бо як... на весіллі!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Одяг вишивану сорочку,
співав колискову синочку.
Уже й внученята зростають,
славетний свій рід прославляють.
А час все вперед...
крок за кроком.
А час йде вперед...
рік за роком.
Несе в собі днину привітну,
цінуй кожну мить його світлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016
Біг по лісі Їжак. Тихо... ще й ховався. Аж тут Вовк під кущем:
– Ти куди зібрався?!
У клубок згорнувсь Їжак. З ким тут розмовляти? Бо за ніс
схопить ураз, чи відгризе лапи.
– Там, за річкою, дають все, хто що захоче. Хочеш курку?
Гусака? Він голосно ґелґоче. Безкоштовно роздають якісь
меценати. То ж біжу, щоб і собі щось хороше взяти.
Голосно сказав Їжак, а сам думав:
– Втекти б... А як?...
– Що ти кажеш?– на те Вовк. Що ж тут міркувати? Не так
часто забігають до нас меценати.
І побіг, побіг мерщій... А Їжак зостався. По дорозі сірий
Вовк у сільце попався.
Дармовий буває хліб... Як забрать, чи вкрасти. Та хто
інших ображає – в сільце може попасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704871
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 05.12.2016
Я чула, що шепоче дощ... Він вже полив і плющ, і хвощ.
Маленькій яблунці сказав тихесенько: "Рости! Рости..."
А вітер грушку поламав, він їй шепнув: "Прости! Прости..."
А там, де гнеться верболіз, прогнав додому сімох кіз,
бо гризли вербу молоду. А пастуху крикнув: " Іду!...
Отару вже додом гони... Трудились ніженьки твої !"
Він біг із річкою. Шумів... Він наше полечко полив.
Хотіли ж пити гарбузи. Просила й морква: "Поможи!"
Пити хотіли кріп і біб, то ж дощ мерщій туди й побіг.
Злякались малі огірочки, всі заховались під листочки.
Бо ж гарний дощик йшов... Рясний!
Сміявся пастернак: "Лий! Лий!"
Я чула, що сказав їм дощик...
–Ростіть на кашу і на борщик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704636
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2016
Я чула хтось сказав, що світ лихий, жорстокий.
А я скажу, що це зовсім не так. Ось вітерець легкий
колише в полі жито. Так гарно... Серед жита квітне мак.
Волошки визирають між колоссям. Так добре їм там й
затишно. Це так. Ромашки край дороги веселяться.
А в небі синьому кружляє, гляньте, птах!
Яким щасливим є той птах крилатий! О, який вільний,
нестримний той політ! А на землі ось роздзвенілися потоки.
Бо світлу радість вони всім несуть у світ.
Я відчуваю серцем... О, мій Боже! Твою турботу про кожного
із нас. Так день за днем спливають дні і роки...
А в них є кожна днинонька – для нас!
Якщо важкі й гіркі тут є хвилини, то лиш тому,що хтось все ж
коїть зло. Нехай же світлими будуть долі стежини.
Лихі й гіркі, щоб снігом замело!
Радій! Радій... Радій, мій часу світлий. Щасливою в тобі хай
буде кожна мить. А нам усім – навчитись в правді жити.
Все, що даєш, по-справжньому любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
Час туманами скрізь розвіється,
час усмішками в нас зігріється.
Смутком стелиться, світить втіхою,
час ще радістю є великою.
Час трояндами, час жоржиною,
і вербичкою, і калиною.
Чорнобривцями навкруг хатоньки,
є чебрець у нім, запах м'ятоньки.
Вранці росами рясно сіється,
в ньому любиться, в ньому мріється.
Він несе в собі долю світлую,
то ж подякуймо часу рідному.
Як вода в ріці, розливається,
його слід в душі залишається.
На лиці сліди– борозенками,
в косах... іскрами та й срібненькими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2016
Покликала осінь зиму: "Йди хазяйнувати!"
Зима радо усміхнулась, стала синів звати.
Грудень зиму починає,
вся земля у грудках.
Січень все січе снігами,
лютий – в теплих шубках.
А зима весні-сестриці: "Йди хазяйнувати!"
Усміхнеться весна радо, стане синів звати.
Сонце в березні сміється,
квітень верховодить.
Ну, а травень зеленавий
хороводи водить.
За весною прийде літо,тепле, працьовите.
І воно трьох синів має, росами умитих.
В червні все зачервоніє,
в липні хвиля грає.
Дзвенять бджоли над квітами–
серпень хліб збирає.
А за літом, золотава,туманом повита,
Зве синочків кучерявих осінь працьовита.
Вересень до школи кличе,
жовтень все золотить.
Листопад лист обриває,
зиму в гості просить.
Чотирьох рік доньок має, в них по три синочки.
Є у них у всіх красиві вишиті сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704294
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2016
Підфарбую чорні брови, підмалюю личко.
Хто погляне, певно скаже: "Гарна молодичка!"
Підмалюю біле личко, підфарбую брови.
Та й піду гулять до гаю, піду до діброви.
Підмалюю біле личко та й піду гуляти.
Бо чому ж мені одній тут сидіти у хаті?
Ой гуляла по вулиці, ускрізь зазирала.
Та того, кого б хотіла, я не зустрічала.
То чого ж скажіте , люди, було зазирати?
То чого ж було даремно личко малювати?
Ой піду я у полечко, буду працювати.
Там Василько ниву оре, буде поглядати.
Дуже гарно Василечко у полі працює.
А зустрінемося в гаю - ніжно поцілує!
То ж не стану малюватись, бо це справа марна.
Любить мене мій Василько й каже, що я гарна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703923
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.11.2016
Розсипався сміх навколо, засвітивсь, де вишня.
То сміялась дівчинонька, я ж просив, щоб вийшла.
Ой сміялась дівчинонька, весело та дзвінко.
Розсипався сміх веселий по зелених гілках.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Ой сміялась дівчинонька, а я задивлявся.
Знала, знала, моя рідна, що я закохався.
Я сказав, що дуже гарна, мені до вподоби.
Що чекать сьогодні буду її у діброві.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Будуть нам світити зорі, ясні, аж до ранку.
Зберем срібло в чистих росах вдвох ми на світанку.
Обнімати буду ніжно там, де квітне вишня.
Попрошу, щоб знову завтра у садочок вийшла.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
З гніздечка вранці випало пташатко, бо цілу ніч вітер шумів.
Гнув до землі куща і злився, що не ламався той, а лиш хилився.
Ото ж зрадів, коли гніздо перехилив. Хоч щось зробив!
А тепер квилить пташка-мати, бо як же їй пташа дістати?
Задумавсь Вітер.... щось не так. Бо ж не хотів цього робити.
Він гнув лиш віти, гнув куща... Отак і заробив гріха.
Отак і в нас в житті буває. Хтось когось гне, все нижче нахиляє.
А той, хто гнеться – без гріха!
Гарненька баєчка така...
До того ж... йшла добра душа і підняла оте пташа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
Жив колись Їжак спокійно, оселедцем пишний чуб.
Звів хатину невеличку у лісочку, там де дуб.
Дуб шумів собі гілками, часто жолуді скидав.
І Їжак, в своїй хатині, теж спокійно проживав.
Та одного разу мимо Лис проходив... Подививсь
на хатину Їжакову та чомусь взяв й засмутивсь.
То ж тепер Їжак колючий, подивись, лишився сна.
Все пильнує, бо Лис ходить круг хатини недарма...
Перестань ходити, Лисе! Знаєм хитрощі твої.
В тебе ж є своя хатина... А на нашу – зась тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703513
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.11.2016
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла.
А ту чорну проганяє хмара біла.
Ой та чорна-чорна хмара ще й велика.
Наробила, гляньте люди, скільки лиха!
Хмара чорна блискавиці розсипає.
Білу хмару, білу хмароньку лякає!
Не боїться біла хмара блискавиці,
Бо бере воду із рідної криниці.
Не боїться біла хмара того грому,
Бо літає недалеко коло дому.
Бо літає недалеко коло хати,
Де сестриця, брат рідненький,
батько й мати.
Розправляй же свої крила лебедині,
Неси, рідная, ти славу Україні!
Бо земля батьківська наша дуже давня.
Має бути в неї доля дуже гарна!
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла,
А ту чорну біла хмара зупинила!
А ту чорну біла хмара зупинила,
Бо любов у світі є – найбільша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703496
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.11.2016
Сиділи тихо ми й дивилися на маму.
Хотілось їсти як... Та не просили. Знали...
Що лютий голод ходить, не злякати б,
Щоб часом не зайшов до нашої він хати.
Раділи ми... Сім квасолинок мали!
Дві з них сусідам дарували, а п'ять -
залишилось. Аж п'ять разів варили.
Такий смачний той супчик з квасолини!
А ще татусь приніс дві рибки і...
Хлібчика багато... Аж пів скибки!
Ми навіть двох сусідів пригостили.
До нас прийти в них не було вже сили.
А коли ми ходити перестали, рядочком
(сімох) поклала всіх нас мама.
Вуста водою всім нам обтирала...
Ой, де ж ту силоньку матуся наша брала?
Ми їли жолуді, і корінці всі їли...
Не плакали... і не просили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Ой щаслива ж моя. Ой щаслива ж моя Україна!
Ой ревла, ой гула... чорна хмара гриміла.
Та синами своїми Україна її зупинила!
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Хоч не всіх вберегли... хоч не всіх захистила Вкраїна.
У пекельнім вогні, у вогні тім горіли.
Щоб щасливо жили, щоб щасливо жили ми, хотіли!
Ой щаслива Вкраїна моя. Ой щаслива Вкраїна синами.
Сильні, мужні завжди, і відважні її захищали.
Ми не платимо... Ні! Бо не ми винуваті.
Землю рідну свою бережем, споконвіку ми нею багаті!
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Бо щаслива моя, бо щаслива моя тут родина!
А любов у серцях - сила кожного сина.
Ой щаслива ж моя... ой щаслива ж моя Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702872
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.11.2016
Думки, мої думки... Ой кучерявляться!
Біжать, пливуть, летять... є що й ховаються.
Думки мої, думки... Іноді сердяться.
Буває хмуряться, туманом стеляться.
О, скільки ж їх ясних! Не зупиняються.
Цвітуть мов маків цвіт, вдень розпускаються.
Думки мої, думки... Як народилися?
Ой, різні ж ви які! Звідки з'явилися?
Придумала сама?.. Із чого виткала?
Я вишиваю вас гарними нитками..
Бо хочу, щоб цвіли, в ласці купалися.
Бо хочу, щоб були , в добрі збувалися.
Нехай в усіх думки розквітнуть веснами.
Бо дуже хочеться, щоб мир принесли нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Оре батько нивоньку, зерном засіває.
А сизенька хмаронька щедро поливає.
Поливає хмаронька... вода із струмочка.
Ой співає батенько, веселить синочка.
А та пісня-зернятко звеселила серденько.
А та пісня-сонечко звеселила й донечку.
Поле, поле матінка, пісеньку співає.
Бо зернятко щастячком в ниві проростає.
В колосочку пісенька дзвінко задзвеніла.
Діточок малесеньких вона звеселила.
Колосися, нивонько! Колосися, рідная!
Нехай сяє сонечко, буде днина світлая.
А виростуть діточки, ниву засіватимуть.
А виростуть славнії, пісеньки співатимуть.
А та пісня-зернятко звеселить їм серденько.
А та пісня-сонечко звеселить їм долечку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2016
Часто бачу я у своїх снах
своє малесеньке село... в снігах.
Там на білих вітах снігурі.
Яблуньку ж облюбували у дворі.
Ніби кетяги калинові горять.
Їх з десяток тут... дванадцять... тепер п'ять.
Я з віконечка дивилася... давно.
Пахло й літом там, і мальвами цвіло.
Тут любисток, паничі та м'ята.
Є і в снах моїх такою наша хата.
Мама й тато там ще молоді.
Тепер мало хто залишився в селі.
Думаю, як засинає у снігах,
Бачить нас село у своїх снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2016
Час, здається, мов людина... має свою долю.
Є звеличений, поважний, славу має й волю.
Є пригноблений, голодний, дощовитий, сірий.
Є веселий і радісний... такий час щасливий.
Він є сонячним, безхмарним, росами умитий.
А буває час жорстокий, сльозами политий.
А насправді час є світлим, гіркоти не знає.
Просто кожен свій час творить й долю вибирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2016
Вже голі віти, ні листочка...
А була ж вишита сорочка,
Розшита листом зеленавим!
Шепталась з кленом кучерявим.
Була красива в зелен-листі,
У ґронах пишних, у намисті.
Рум'яні щічки, стрічки в косах.
Ще й цілувалися тут в росах.
А сонце зійде... то й не знали,
Що тут до раночку стояли.
Стоять й тепер... Він обнімає
І від вітрів все захищає.
Хоч голі віти... Ні листочка.
І в клена вицвіла сорочка.
Цей клен й калина біля хати.
Мені здалося – батько й мати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701891
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016