| Сторінки (16/1528): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Гойдає хвиля легкий човен,
а в човні дівчина співає
про тиху зоряную нічку...
в козака серце завмирає.
Вже вийшов місяць, усміхнувся,
на тих, що в човні, задивився.
Ой, як зраділи в небі зорі,
як ясним сріблом він пролився.
І кароока чула нічка
про що та дівчина співала,
тому й просила синю хвилю,
щоб та легесенько гойдала.
Вже стихли верби біля річки,
а пісня та дівоча лилась,
до козаченька дівчинонька
так ніжно-ніжно прихилилась.
Від ніжності тієї нічка
світлішою ще більше стала,
як для козака дівчинонька,
вона для ранку заспівала.
Затьохкав дзвінко соловейко,
там де калини рясні віти,
замерехтіли в небі зорі,
а роси цілували квіти.
Гойдала хвиля легкий човен,
у нім закохані мовчали...
Зустрілась нічка з ясним ранком,
о скільки радості пізнали.
Зустрілась нічка з ясним ранком,
Бог дарував і їм ці миті.
Той, хто кохає, є щасливим,
любов - найбільше, що є в світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє
у віночку з ромашок... по листі
розсипає скрізь роси іскристі.
У тих росах весь луг й гай умився,
день новий ще ясніш засвітився.
У смарагдових росах, в травичці,
дозрівати приємно суничці.
Серед пишного ніжного цвіту
соловейко виспівує літу.
Сойку й іволгу літечко чує
теплі дні тут зозуля рахує.
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє.
Неба синь у очах його, світла,
і усмішка у літа привітна.
ВСІХ ДОРОСЛИХ І МАЛЕНЬКИХ ВІТАЮ
ЗІ СВЯТОМ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Закохалась я в волошок сині очки...
сині-сині, ніби неба синя вись.
І сміється вже вероніка й дзвіночки:
"Ти й у наші сині очі подивись!"
Подивилась. Задивилась... і незчулась,
як у них я закохалася без меж.
І цикорій хитро дивиться, і тирлич,
бо і в їх очах згубитись можна теж.
І запитують в мене ніжні ромашки,
і сердечник, й тихий аніс, й деревій:
"Пелюстки в нас, як ті крила в хмари-пташки.
До вподоби чи тобі наряд є мій?"
Ще не встигла відповісти, як гвоздика,
материнка, Іван-чай до себе зве.
Конюшини і алтеї, й валер'яни
цвіт рожевий зачаровує мене.
Сині-сині, білі-білі і рожеві
квітнуть барви... поле й луг уже цвіте.
Дивосил, буркун, жовтець і рясне пижмо
увібрали в себе сонце золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Давно не бачив Тишко мишки. Сховалась в нірці й там сиділа.
Багато зайвого про Тишка вона усім наговорила. Казала, що ледачий
Тишко, не любить він робить зарядку, вранці вмиватися не хоче, і не
тримає він порядку.
Про те, що Тишко все це знає, сказала курочка Рябушка. Ото ж сиді-
ла мишка тихо і не висовувала вушка. І не показувала носик, і навіть
хвостик заховала.
Все думала маленька мишка:"Навіщо я все це сказала?"
А в нірці темно, прохолодно. І дуже хочеться погрітись в саду
на сонечку, де квіти. А сонечко таке веселе, і так яскраво й гарно
світить... Уже скінчилися зернята, то ж їсти хочеться ще зранку. Хо-
тіла б з нірки мишка вийти, та кіт сидить чомусь на ганку.
А Тишко наш зробив зарядку, та ще й чистесенько умився. Сніданок
їсти не хотілось, тому на ганку й залишився.
А сонечко таке ясненьке, зігріло спинку і животик. Уже нагрілись вуш-
ка й лапки, й довгенький Тишків рудий хвостик. Сидів і думав:"Де ж та
мишка? А чи сумує? Чи радіє? Невже не знає, що без неї і сонечко не
тепло гріє?"
Ото ж невесело було і Тишку й мишці. Хто не знає? Коли посварять-
ся два друга, то сумно їм обом буває.
А ясне сонечко всміхалось, в садочку квіти розцвітали, дрімав Рябко
у своїй буді, курчатка зернятка клювали. Дзвеніли бджілки. Веселились.
Нектар збирали солоденький. І джміль гудів:"Який сьогодні деньочок со-
нячний, тепленький!"
І задрімав руденький Тишко. Його приспали яблунь віти. Ну, а тим
часом наша мишка із нірки ш-ш-шурсь... побігла в квіти. А квіти дружно
шепотіли:"Іди! Не бійсь, маленька мишко."
Ви б бачили, яка ж то радість була, коли проснувся Тишко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Крила розправте всі, вільнії птахи,
сонце будіть, бо пора вже вставати.
Хочуть почути дзвінкі голосочки
сосни й берізки, веселі кленочки.
Річечка й луг, гай і поле чекає,
пісня весела коли залунає?
Птаху - гніздечко! Вам тут його вити.
Людям - у мирі, у радості жити.
Всім нам Земля дана, щоб ми раділи,
щоб берегли її й вірно любили.
Весни квітують тут, літечко - гріє,
осінь з плодами, а взимку - біліє.
Треба, щоб зникли всі гіркії сльози,
й чули ми лиш, як виспівують грози.
Хай прожене тугу пісня пташина,
щоб звеселилася наша країна.
Крила розправте всі, вільнії птахи,
в небо злітайте, бо час вам співати.
Пишуть для вас вже мелодії світлі
сонячні промені, добрі й привітні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
Розгулялося зло... Все кричало:
"Це мені й це мені. Що так мало?
Все давайте сюди, вам не треба!"
Розгулялося зло аж до неба.
Попід хмари пішло. Загриміло,
ще й сипнуло вогнем. Обгоріло
все навколо, поглянь. Стихли люди.
Ой страшної біди сліди всюди...
Веселилося зло ще й сміялось:
"Подивіться, руїни! Зосталось
жменька попелу лиш у помісті.
У селі сльози ллються і в місті."
Та тут вийшло Добро... Яке сильне!
У Добра сила є, й око пильне.
І злякалося зло, вже й поникло.
Ну, а потім взяло... й зовсім зникло!
Зло на вигляд завжди таке страшне,
тут гримить і гуде... та враз згасне.
Де тягатись з Добром? Зло ж із пилу.
А Добру завжди Мир дає силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Зійшло уже сонце... зайшло вже до хати,
й хвилиночки тут не заснула ще мати.
Всю нічку сорочку вона вишивала,
всміхалась рідненька та все розмовляла.
Слова ті лились, мов вода у струмочку,
а барви ясні прикрашали сорочку.
Тут ниточка кожна свій слід залишала,
для сина сорочку вона вишивала.
Бо знала - наступить щаслива година,
обійме матусенька сокола-сина.
Що він, як це сонце, зайде знов до хати,
і буде матуся його цілувати.
То ж все шепотіла:"Моя ти дитино!
Жита в колосочку і клен біля тину,
і хата, й садочок, в саду соловейко
чекають на тебе... синочку-серденько.
А вчора зустрілась твоя знов дівчина,
розквітла, мов ружа... така вже красива.
Всміхнулась привітно, мене все питала,
коли нову звістку від тебе я мала?
Он скільки дівчат вже на вас тут чекають,
вони, як і я, теж щодня вишивають.
Хто батьку, хто дядьку, хто брату...
Синочки,
до Дня Перемоги вам шиєм сорочки."
Молилася мама... в очах болю жмуток,
та сину не скаже. Навіщо той смуток?
А сонце дивилось, світлішала хата,
молилась за кожного мама солдата.
Промінчики ніжні по нитці стрибали,
свою золотисту тут барву впізнали.
А поряд блакитна вже ніжністю сяє...
Лиш радість в сорочці матуся лишає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Бог дарував землі на втіху сорочку, вишиту
квітками.
Ой, як же гарно вона квітне в садочку нашому
у мами!
Червоні маки, чорнобривці, розкішні мальви,
матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі, троянди манять,
як ніколи.
Червоні, жовті і рожеві так гарно квітнуть
навкруг хати.
Ой, де й кому таку сорочку, як у землі моєї
взяти?!
У полі, в лузі, у діброві волошок ніжних ясні
очка,
ромашок білих ціле море, небесний цвіт -
сині дзвіночки.
Яка ж ти гарна, земле рідна! Квітуєш з весен,
влітку й осінь.
Зими моєї ясна просинь зітче тобі сорочку
сніжну.
І таку гарну... ніжну-ніжну...
Тут в кожного сорочки квітнуть. В них сяють
ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі землі моєї
вишиванки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Я пам'ятаю з дитинства... прокинувшись рано,
смачний сніданок завжди готувала ти, мамо.
Весь день трудилась, ні трішечки не спочивала,
а вечором, спати вкладаючи, пісню співала.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Зіронька ясна тихенько в вікно зазирала,
пісня чарівна у зоряну нічку злітала.
В ній засинали в гніздечку малі солов'ята...
ой, як же ти ніжно мене цілувала і брата.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Вечором сонечко піде знов спати до гаю,
діткам своїм колискову, як ти, заспіваю.
Тихо заснуть, мов пташата малі, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши на ліжку скраєчку.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Я ПАМ'ЯТАЮ...
Я пам'ятаю... прокинувшись рано,
сніданок для нас готувала ти, мамо.
Весь день трудилася, не спочивала,
а вечором пісню нам ніжну співала.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Зіронька ясна в вікно зазирала,
а пісня чарівна у нічку злітала.
В ній засинали малі пташенята...
а ти цілувала мене й мого брата.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Вечором піде спать сонце до гаю,
я діткам своїм, як ти нам, заспіваю.
Мов солов'ятка вони, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши скраєчку.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Здається знов все снігом замело,
біліє світ... від того день більш ясний.
На вітах вишень в нашому саду
з'явився цвіт весняний, рясний-рясний.
Ще туляться до купки пелюстки,
разом тримаються. Невже бояться
розкритися? Чекає ж сонце їх,
щоб обігріти. А це ж справжнє щастя!
Цілує сонце ніжні пелюстки,
говорить їм:"Тепла візьміть." Сміються.
Повірили. Розкрилися... Поглянь
над цвітом ніжним бджілочки вже в'ються.
Який красивий світ наш у цвіту,
зігрітий в сонця теплоті й любові.
Та згіркло враз... між білого ясний
червоний цвіт, мов краплі болю й крові.
Ні! Це не є від цвіту біль гіркий,
від теплоти завжди світ розцвітає.
Хай зникне зло, що холод нам несе,
й ніщо про нього більш не нагадає.
Нехай ясніє світ наш у цвіту,
веселки барви грають в ньому, й сніжні.
І зігрівають сонця промінці
пелюстки цвіту весняного, ніжнІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Плаче поранена яблунька...
ластівка зникла. А сонце,
зайчик, ведмедик і лялька
злякано дивляться... Що це?!
Раптом змінилось навколо,
звично лежить тільки сапа.
Плаче руде ведмежатко,
в нього відірвана лапа.
В лялечки пірване плаття,
серденько злякано стука.
Плаче мале зайченятко,
в нього обвуглені вуха.
Добре було так і затишно,
грались, та вмить все змінилось.
Пусткою дивиться хата...
що ж це від неї лишилось?
Де ж це взялася руїна тут?
Вікна всі зникли... без даху.
Злякано дивиться сонце,
ой наробилося жаху!
Там, де криниця й калинонька -
камінь. Таке й не присниться.
Та бачу розквітлу знов яблуньку...
ось хата, бузок і криниця.
Можна напитись водиченьки,
гарно тут квітне калина.
Знаємо всі - ПЕРЕМОЖЕМО
і розцвіте УКРАЇНА!
Знов защебече в садочку
дзвінко малий соловейко.
Матінка збудить маленьких
діток до школи, раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
іду вперед, хоч сил нема вже йти.
- Підтримай, Господи! - тебе молю, благаю.
Ти шлях життя свого достойно зміг пройти.
Приймав покірно все, хоч у лице плювали...
під тягарем згинаючись не раз.
Ішов вперед завжди, хоч знав, що там чекали
знущання більші ще, випробування час.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
бо відчуваю, що зі мною Ти.
Щодня міцнішаю і крила розправляю.
Політ чекає... бо зовеш мене:"Лети!"
Я вже не йду... Лечу. Упевнено. Сміливо.
Назавжди оберегом моїм став.
Я відроджуся! І здійсниться моя мрія.
До щастя, Боже, Ти доріженьку прослав.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
піднятися допомагаєш Ти.
Я - Україна! І Тебе, Боже,благаю:
Дай нам свого життя, достойно шлях пройти.
Пущу я паростки серед руїн, мій Боже,
в твоєму світлі зовсім не боюсь.
І велич нашу ще побачать всі народи,
у всій красі своїй я світові з'явлюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Всміхнімось світові! В собі несім
ту Радість, яку він щедро дарує.
Хоч цвіт наш біля кожної з руїн...
і плач жінок й дітей давно він чує.
Не треба нам соромитися й сліз,
в наших серденьках Милосердя зерна.
Багато так розсіялось навкруг
колючок гострих з колючого терна.
Ми не єдині... бачить увесь світ,
як зло лихе і хиже розгулялось.
Та всі разом здолаємо його,
недовго панувати злу зосталось.
Проявиться у всій своїй красі
і Щастя, й Ніжність, і Любов, і Ласка.
Зробімо все, щоб діточки малі
повірили, що Правдою є казка.
В казці Добро вміє здолати зло,
хоч часом непереливки буває.
То ж даймо дітям жити на Землі,
де Мир панує й Добро силу має.
Для цього сам Син Божий на хресті
розп'ятий був, коли Земля вся квітла.
ВОСКРЕС... щоб Істина жила,
щоб всі повірили у Перемогу світла.
Не буде місця мороку і тьмі,
ллє світло сонце завжди після ночі.
... і буде Син, і буде Мати,
і будуть Люди на Землі...
Повірмо всі у ці слова Пророчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Розправила бджілка крила й полетіла.... полетіла...
А за нею, Боже мій, вже летить весь дружній рій!
Політали на лужочку, і у лісі, і в гайочку. У лужочку - над
квітами, у лісочку - над вітами. Як над квітами кружляли,
то квітковий мед збирали.
А в гайочку були діти, стали бджілочок просити:
- Політайте й над липами, медок любим ще й липовий.
Як над гречкою дзижчали - то гречаний мед збирали.
А в полечку, де житечко, зустрілося їм літечко. Літо пен-
злик в руках мало, все навколо фарбувало. Все навколо
фарбувало, барви-стрічки роздавало:
синю стрічку - річці,
зелену - смерічці,
хмаронькам - сріблисті ,
а бджілочкам, як житечку - стрічки золотисті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Ми знаєм - Україна розцвіте,
із полум'я підніметься й руїн.
Для кожного із нас єдина є,
найкращою поміж усіх країн.
Міцніє з кожним днем у боротьбі
козацький дух... гартується в борні.
- Дай, Боже, сили, - просимо Тебе, приблизь щасливі, мирні наші дні.
Ми зможем лиш з Тобою розцвісти,
до Перемоги йдем багато літ.
В цей День веселий, сонячний, ясний,
побачить світ весь наш барвистий цвіт.
Ми волю здобуваємо разом,
бо кожен тут не сам є по собі.
Із вдячністю усі ми як один,
в День Перемоги вклонимось Тобі.
Ми знаєм - Україна розцвіте,
із полум'я підніметься й руїн.
Для кожного із нас єдина є,
найкращою поміж усіх країн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
А мені не треба малювати брови,
в Україні всі дівчата чорноброві.
А вуста мої медові... ой медові,
цілувати буде милий чорнобровий.
Українка. Українка. Українонька.
Всі говорять, що красива я мов зіронька,
мов дзвінка, весела річка...
Я землі своєї чічка!
А мені не треба щічки малювати,
дарували вроду мені мама й тато.
Мої очі, каже милий, - небо синє,
а волосся, ніби в полі жито зріє.
Одягну сорочку вишиту, барвисту,
заспіваю гарну пісню голосисту.
Заясніють щічки мої, немов маки,
буде милий мене знову цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Зерном поля засію.
Заколосишся, світла.
Цілує Землю Сонце...
-Загою твої рани.
Сипну червоних маків
там, де глибокі шрами.
Залишу променята
в твоїх шовкових косах,
коли веселим ранком
я пробіжусь по росах.
Позолочу у річці
грайливу хвилю синю
і пригорну до серця
твою я Україну.
Бо бачу, як з любов'ю
боронять її діти.
Сипну їм під віконця
барвисті ніжні квіти.
А діти ті хоробрі...
радію українцям.
То ж підмалюю брівці
я їхнім чорнобривцям.
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Садами заквітчаю.
Ой розцвітеш ти, світла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Не забрати, не стоптати. Вічно буде жити
та земля, де захищати вміють і любити.
Не забрати, не стоптати райдугу у хмарі,
де у небі волошковім лелеченьки в парі.
Так як вітра не спіймати між житами в полі,
так в народу України не забрати волі.
Любить кожен свою землю і про неї дбає,
навіть наша калинонька добре серце має.
Несе впевнено Славута вперед свої води,
бачить він, що Українців шанують народи.
Разом ворога здолаєм, будем дружно жити.
Не зламати тих, хто край свій уміє любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Зустрілись в двобої Добро й люте зло.
Ніхто їх не зміг зупинити.
- Ну що ж, дочекалось я часу свого.
Тепер я тебе хочу вбити.
Я знищу тут все! - хизувалося зло.
Бо того, що є вже - замало.
Дивилось Добро... о, скільки руїн.
Не сперечалось. Мовчало.
От стали до битви... Гриміло. Гуло.
Вогнем по землі зло пройшлося.
Та міцно стояло Добро на землі,
ще й сили йому додалося.
Здригалась Земля... лютувало так зло.
Глибокі воронки - то рани.
І квилили в небі десь там журавлі,
додому вони повертали.
Той клекіт журливий відчуло Добро.
Знялось, ніби в нього є крила.
І раптом - так швидко пішло уперед.
Добро - то Велика є Сила.
В тій Силі Великій є подих весни,
в квітучих садах білі хати.
У ній є родина, синочків "Буквар".
Добру тут є що захищати.
Тут ріки його, поля і ліси,
і море, й зелені Карпати,
усмішка коханої, доньчині сни
і друзі тут вірні, завзяті.
А зло озирнулося... що в нього є?
Нічого. Лиш прірва.
В ній зникло.
А в синьому небі летять журавлі
і сонце ясніє... так світло...
Тепер панувати Добру на Землі -
нема в світі більшої сили.
І дякувать Богу в молитві щодня
за край, де в любові зростили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Плакала калина в саду біля хати.
Гіркі сльози лила... плакала навзрид.
Ягідки стоптали, серденько розбили.
Гілочки зламали... соловейко стих.
Плакала калина... не сміли втішати.
Розділяли горе - сльози не вода.
Ягідок рясненьких їй вже не підняти.
Роз'ятрена рана - не чужа біда.
Плакала калина... нижче нахилялась.
квилила пташина, обійма крилом:
- Ой не плач, рідненька, більше ягідочкам
не прийдеться битися із лютим злом.
Бо ти зло здолала... себе не жаліла,
і провини в тому твоєї нема.
Віти поламали, ягідки стоптали...
зло лихе назавжди Ти перемогла.
Ще шуміть, калино, тобі тут, де хати...
і розкішним цвітом веселить садок.
Ягідки рум'яні в ніжнім оксамиті,
чути соловейка будуть голосок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Летить голуб, летить білий та й у небі синім.
Бережи, Боже, Вкраїну, нам додай всім сили.
А той голуб, а той білий має крила сильні.
Боронити вміють край свій козачата вільні.
А за голубом голубка й малі голуб'ята.
Тут родина наша рідна, наша рідна хата.
У садах дзвенить весела пісня солов'їна.
Красить світ вишневим цвітом наша Україна.
Із землі своєї, Боже, дай орду прогнати.
Щоб розквітла, знов всміхнулась Україна-мати.
Летить голуб, летить білий та й у небі синім...
Бережи, Боже, Вкраїну, нам додай всім сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Ідуть солдати. Йдуть солдати. Йдуть солдати...
радіють в селах і містах їм наші хати.
Зуміли ворога вони навік прогнати...
То ж витри сльози, Україно, наша мати.
Ідуть солдати... Наші діти.
Ми будем жити. Будем жити. Будем жити
За себе й тих, кого тепер немає з нами,
свій край прославимо ще добрими ділами.
Ідуть солдати. Йдуть солдати... Наші світлі.
Ой, які ж гарні! Які славні! Які рідні!
Ми є для них усіх щодня - міцна підмога.
Завжди найкращих вибирає Перемога.
Ідуть солдати... Наші діти.
Ми будем жити. Будем жити. Будем жити
За себе й тих, кого тепер немає з нами,
свій край прославимо ще добрими ділами.
Ідуть солдати. Йдуть солдати. Йдуть солдати...
радіють в селах і містах їм наші хати.
Зуміли ворога вони навік прогнати...
То ж витри сльози Україно, наша мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Найбільшою у світі є Любов,
вона свята і додає всім сили.
Її не зборе на Землі ніхто
й ніколи, знайте, щоб не говорили.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
Цінуй і бережи завжди свій рід,
бо рід є - найцінніше. Знай, мій сину.
Це він навчив тебе, синочку мій,
по-справжньому любити Батьківщину.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
Найбільшою у світі є Любов,
споконвіків ми нею є багаті.
Любов'ю зігріваються серця
в веселій й світлій кожній нашій хаті.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Розпростер лелека дужі крила,
ой весела ж пісня тут дзвеніла,
соловейка слухали садочки...
А тепер боронять край синочки.
Кожен з них коханим є і братом,
і для діточок є добрим татом,
і відваги їм не позичати.
То ж пишайся, Україно-мати.
Хоч стоять в зажурі ще тополі,
й гіркоти багато в нашій долі,
засіваєм ниву. Золотися.
Усміхнись, Вкраїнонько! Всміхнися.
Любим тебе, Україно рідна,
ти синами є своїми сильна,
в козачат до світла лиш дорога.
Нас усіх чекає - Перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Лиш стали на ноги... і знову руїна.
Та бореться наша славетна країна.
Та лишенько зникне, людоньки... Зникне!
І вишенька наша знову розквітне.
А в вишневім цвіту такі гарні хати...
Троянд ми насадим, насіємо м'яти
і чорнобривців ясних біля хвіртки,
щоб грались, де квіти, малесенькі дітки.
І знов побіжать галасливі стежини
в великі й красиві міста України,
й покличуть у світ дороги широкі.
Вперед, Україно, бо впевнені кроки!
Усі ми - разом. Усі ми - єдино.
Ми бачим майбутнє твоє, Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Встало сонце... знов росою умилося зранку,
личко рушничком утерло. Вдягло вишиванку.
І пішло воно зі сходу... увесь день ходило,
а під вечір на заході за горою сіло.
Усміхалось до всіх сонце... і було привітним,
всіх на світі зігрівало проміннячком світлим.
Завтра сонце знову встане... вмиє личко зранку,
одягне свою барвисту гарну вишиванку.
Знов ходитиме над світом... буде всім світити,
щоб усі запам'ятали, як треба любити.
Щоб усі запам'ятали: Україна-ненька
від зла світ весь врятувала й сонечко ясненьке.
Боронила сонце й небо... Землю рятувала,
синь небес і позолоту в себе увібрала.
Слава Богу! Україні і героям слава!
Все зробили, щоб у світі Правда розцвітала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Летіла голубка, крилонька біленькі.
Летіла голубка до отця й до неньки.
А як прилетіла, у садочку сіла.
Побачила неньку та й заговорила:
- Ой вийди, матусю... ой вийди із хати.
Нехай вийде, мамо, із тобою й тато.
Подивіться пильно на мене біленьку,
вісточку синочок передав гарненьку.
Б'ємо воріженьків... Ой дамо ж лихому!
Повернемось швидко ми до свого дому.
Летіла голубка, крилонька біленькі.
Несла сину радість від отця та неньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Я написати щось хотіла...
та не знайшлося слів.
Я добре щось сказать хотіла -
слова потік мов змив.
А моя думка полетіла
туди, де сльози й біль.
Раніше там усіх вітали,
ділили хліб та сіль.
Я просто всім нам побажаю
буть мужніми тепер.
Слова повернуться, я знаю,
бо їх ніхто не стер.
Краплиночку води понесли
дитиночці малій.
Не встигли... Знаю.
Залишились на передовій.
Та прийде час і заспівають,
як сонячна весна.
Радіти буде Україна
під трелі солов'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Гради... Смерчі... Урагани...
принесли до нас погани.
Ревуть, свищуть, завивають...
то не нас - себе вбивають.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
Ось руїна... й знов руїна...
плаче там душа Каїна.
В адськім полум'ї згорає,
назавжди в ньому зникає.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
Синє небо... в полі жито...
в щасті будемо тут жити.
Перемогу той пізнає.
хто любов у серці має.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Матінко Божа, Святая Покрово,
Ти чуєш молитви... у них кожне слово,
наповнене вірою у Перемогу...
Ми знаєм - Ти з нами.
Дай нам підмогу.
Вкриваєш омофором сад і діброви.
З тобою міцніють сини чорноброві,
русяві, біляві... Сини України.
Загой їхні рани.
Примнож їхні сили.
Дай засинати під колискову
новонародженим... відчути знову
мамину ласку і татову силу
діточкам нашим.
Дай Світові - Миру.
Матінко Божа, Святая Покрово,
Ти чуєш молитви... у них кожне слово,
наповнене вірою у Перемогу.
Ми знаєм - Ти з нами.
Дай нам підмогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Як світило сонце - так й буде світити.
Бо нікому в світі Доброти не вбити.
Як ясніло сонце - так й буде сіяти.
Бо нікому в світі Щастя не стоптати.
Так, як гріло сонце - й буде зігрівати.
Козацького духу не можна зломати.
І щоранку сонцем буде повна хата
там, де підростають малі козачата.
Як всміхалось сонце - так й буде всміхатись,
золотим промінням в чорнобривцях гратись.
Як світило сонце - так й буде світити.
Дано в нашій долі зло в світі спинити.
За довіру Богу подяка і слава.
Уклін Україні і героям - шана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Буває гра цікавою, як діти грають в цяцьки.
І зовсім неприваблива, коли дорослі "дядьки".
Як дітки сперечаються, то можна дати ради.
І зовсім не до жартів, коли стріляють "Гради".
Не граються вже діточки, бо хто куди сховались.
І позирають злякано: чи "дядечки" награлись?
Комусь шматочок *лакомий чи не застряне в глотці?
Боронять свою землю відважні, мужні хлопці!
Буває гра цікавою, як діти грають в цяцьки.
Та почекайте, ріднії, дограються ще "дядьки".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Ой радійте, очі.
Зникнуть сльози рясні.
Золотіє сонце.
Прийдуть дні ще ясні.
Та ви ж не проспали.
Ранесенько встали.
Вам ніколи сльози
не допомагали.
Ой радійте, очі.
Краще усміхнемось.
Всі ми разом - сила.
За руки візьмемось.
За руки візьмемось.
Серденько зрадіє.
Боронім країну
кожен, як уміє.
Ой радійте, очі.
Зникнуть сльози рясні.
Золотіє сонце.
Прийдуть дні ще ясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Щось тут так, а щось не так...
Чи то щука, чи то рак?
Може так, можливо й ні.
Україна у вогні.
Комусь мало? Все собі.
Ну і що ж, що хтось в біді?
Скупа в радості сльоза.
Хай легка буде хода.
Розцвіте наш рідний край.
Кожен свій збере врожай.
Що сказати ще? Міркуй.
Своє серденько почуй.
Щось тут так, а щось не так...
чи то щука, чи то рак?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Спинивсь Господь. Заслухавсь... Мова лилась, мов музика красива.
Слова дзвеніли, ніби пісня, тиха вечірня, солов’їна. Були вони такі іск-
ристі, немов грайливеє джерельце. Світилось сонце в кожнім слові,
проміння зігрівало серце.
Думав Господь: « Ой, гарна ж мова, мов тихий сильний плин ріки.
Уміють тут дорожить словом, то ж вірно служить їм віки. В ній кожне
слово, мов в намисті перлинки-бусинки рясні.»
Співала ненька колискову…
«Ой спи, синочку мій! Засни.
Ой спи, мій синку! Дужим, сильним,
відважним, мужнім виростай.
Землю свою люби, мій рідний,
свій рідний край оберігай.»
Згадав Господь: «Я чув цю пісню і бачив воїнів-синів! І їм співала
ненька рідна, край боронить навчила свій. Яка красива мова! Сильна.
Живе Моя в ній благодать. Стоять відважні козачата. Тут й слово вміє
захищать.»
Всміхнувсь Господь: «Тримайтесь, вої! Я з Вами у святім двобої.
Пора вже МИРУ панувати. Я хочу чути, як синочку співає колискову ма-
ти про сонце ясне й неба синь. Зросте тут в щасті кожен Син!»
Стояв Господь. Заслухавсь... Мова лилась, мов музика красива.
Слова дзвеніли, ніби пісня, тиха вечірня, солов’їна. Були вони такі іск-
ристі, немов грайливеє джерельце. Світилось сонце в кожнім слові,
промінням зігрівало серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Летіли журавки до рідного краю...
вони повертались та й до свого гаю.
Летіли журавки, крильця тріпотіли,
своїй землі рідній журавки раділи.
А у гаю травка та й зазеленіла...
бо журавкам ніжним вся земля зраділа.
А кожна журавка, як краплинка світла,
вона несе весну, щоб земля розквітла.
А кожна журавка краплю-радість несла,
щоби земля рідна у цвіту воскресла.
Кружляють журавки ген у небі синім...
так весна-красуня додає всім сили.
Летіли журавки до рідного краю...
вони повернулись та й до свого гаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
Ти мов кущ калиновий, що квітує веснами.
У покорі хиляться ґронечка ясні.
Мов красуня-дівчина... та смуток у погляді,
бо Вкраїно-серденько, гіркнуть твої дні.
Доки сонце яснеє у блакиті світиться,
кожен, як уміємо, будем боронить.
Україно-ненечко, Україно-лелечко,
захистить зуміємо, бо вмієм любить.
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Чого ж шукати кращого?.. У світі
є сад в цвіту, сміються наші діти.
Говорить світ до нас. А його мова
така співучо-ніжна. Веселкова.
Чому ж тоді стоїть на стражі воїн?
Та вже ж було ой як багато воєн.
Пролито сліз... Не вбере ціле море.
Не зігріває людям душу горе.
А сонячна малесенька кульбабка
в густій траві, зелена спритна жабка,
чи бджілочки над квітами, красиві,
дарують радість й додають всім сили.
А солов'ю радіє гнучка гілка,
бентежить серденько комусь сопілка,
видзвонює в гаю потік співучий,
і дозрівають десь в садочку груші.
Говорить світ до нас... Хто розуміє,
той сам добра зернята щедро сіє.
Від доброти стає світ значно кращим,
то ж бережім його, бо він є нашим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, рідне.
Про росяний ранок і небо погідне,
про верби, що в річці купають знов коси,
про трави розкажеш, що ляжуть в покоси?
Повідай про поле, там хліб дозріває,
що вітер крилатий, де хоче, літає...
що мальвами квітне в саду наша хата,
і дзвінко щебечуть малі ластів'ята.
Ти соняхи в полі напоїш дощами,
розкажеш, як пахне у лісі грибами,
як літо фарбує суничкам всім щічки,
з-під віт визирають руденькі лисички.
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, світле.
Дзвенить в тобі пісня і яблунька квітне.
Скількох ти зігріло, ласкаве і сильне...
Ти є оберегом, святе наше. Рідне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
добре знають ягідочки, хто мене щодня чекає.
Бачать, хто чекає й мене приголубить,
добре знають ягідочки, хто мене насправді любить.
Знає вже калина, чула нашу мову,
що вплету я в свій віночок ніжну гілку калинову.
Ягідки красиві, кожному б так вдаться,
у весільний свій віночок я вплету для свого щастя.
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
під калиною рясною мене миленький чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Дарована Богом, мов сонце в блакиті,
для нас Україна - єдина у світі.
Де верби, тополі й калина рясна,
звучить рідне слово і спів солов'я.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Не треба ходити чужими стежками...
Де вишні в саду і дзвінка пісня мами,
дзвенить споконвіку наш велет-Дніпро.
Тут в щасті нам жити - щоб там не було!
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Люби рідний край той, що є в твоїй долі,
на рідній землі ти, мов пташка на волі.
Завжди додасть сили нам рідна земля.
То ж будьмо їй вірні, як вірна вона.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
У саду козак й дівчина, двоє молоденькі.
Біля тину бє копитом коник вороненький.
Краще вийся ти, тумане, з саду у гайочок.
Та й стелися там, тумане, ніби барвіночок.
Як пливтимеш під горою, та й через долину,
обніми там одиноку червону калину.
А щоб легко, мій тумане, доріженька слалась,
скажи їй, що дівчинонька козака діждалась.
Скажи їй хай не сумує, ягідочки згіркнуть.
Козаченько й дівчинонька ще до неї прийдуть.
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Часто бачу мама молиться тихенько,
у молитві щирій хилиться низенько.
Молиться матуся та й за всю родину,
й за свою рідненьку неньку-Україну.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Молиться матуся, щоб зіслав Бог долю,
щоб беріг синочка і красуню-доню.
І щоб повертались, мов птахи крилаті,
наші всі дороги до рідної хати.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Щоб цвіла калина, веселила ґронцем,
щоб у полі жито наливалось сонцем.
Просить мама - вишням щоб раділа хата,
і сміялись дзвінко малі внученята.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Часто бачу мама молиться тихенько,
у молитві щирій хилиться низенько.
Помолюсь, як мама, я за всю родину
й за свою рідненьку неньку-Україну.
І моя молитва, і моя молитва
хай летить до Бога… добра, ніжна, світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Ой там, за горою... та й за високою.
живе дівчинонька з русою косою.
А та коса руса, мов у полі жито,
мені б із такою вік у щасті жити.
До тої дівчини щодня хлопці ходять,
та стежки до серця чомусь не знаходять.
А я взяв наваживсь, спитав:"Чия Настя?",
дівчина всміхнулась:"Ти є моє щастя".
Ой там, за горою... де річечка в'ється,
живе дівчинонька, що моєю зветься.
Кажу всім вам, хлопці, нехай кожен знає:
в світі є найкраща, що лиш вас чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
Ми до хати йдемо, Василя ведемо.
Будем віншувати, будем жартувати.
Привели й Маланку, сіємо всіх зранку.
Нас тут повна хата... є й коза рогата.
Весело співаєм, ниву засіваєм.
Нехай колоситься й життя веселиться.
Ковбасу смачненьку кладіть у торбину,
буде веселіше співати Василю.
Василь та Маланка й танцювати мають,
дайте пиріжечків, бо ж по сім з'їдають.
А коза рогата в нас теж вередлива,
бере тільки гроші... бо не хоче сіна.
Нехай буде хата на добро багата.
Щастячко призвемо...
через рік прийдемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
А гніді ті коні вітер перегонять,
а булані із полечка пшениченьку возять.
Як ніченька прийде… козаки чекають.
Своїх коней вороненьких вони осідлають.
Коні вороненькі, як зіроньки сходять,
козаків тих молоденьких до дівчат відвозять.
З них одна, мов пташка, інша немов квітка.
Ну, а третя наймолодша, мов біла лебідка.
Ой женіться, хлопці… та бережіть Квітку,
і шануйте гарну Пташку, і любіть Лебідку.
Ой женіться, хлопці… вітер обганяйте,
ростіть діток й пшениченьку в полечку збирайте.
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Напевно, хоче немовля нам всім про щось сказати...
Мабуть, почуєм ті слова, що будять сонце зранку,
що несуть світло у наш дім, гойдаючи фіранку.
Вони веселі, гомінкі і лагідні, й цікаві,
вони є ніжні, ще й які, почуєш їх від мами.
І мужні, й сильні є слова, що вміють захищати
свою родину, рідний край. О, значать як багато!
Співаю гімн я тим словам, що є у колисковій.
О, як багато в них тепла... всі скупані в любові.
Радію завжди щирим тим, веселим і приємним,
що у закоханих в серцях є в закутках таємних.
Їх в цей святковий світлий день світ щедро розсипає.
Знайдіть, відчуйте і скажіть тим, хто на них чекає.
Слова уміють привітать, додати сили вміють.
Нехай перлиночки-слова, звучать як пісня солов'я,
як музика легка й дзвінка
із вуст на радість линуть.
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Прислухаймось, які слова нам всім хочуть сказати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Де маленька зіронька ясно засвітилась,
там мала дитинонька в яслах народилась.
І місяць яснесенький теж яскраво сяє,
у вертеп в віконечко стиха поглядає.
А той місяць ясненький ллє багато срібла,
бо мала дитиночка є Господу рідна.
І колише Синочка у ясельцях Мати,
пастушки з ягнятками прийшли привітати.
І співають Ангели Господньому Сину...
й три царі вельможнії вітають дитину.
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Вранці зійде сонечко, стане золотіти,
та ясніш від сонечка дитині світити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Вже заснули яблуні в саду,
а ми їх боялись розбудити.
Розмовляли мовчки, де гуртком
вишеньки зібрались ніби діти.
Виноград там сливку обійняв,
міцно так обвив її… та ніжно.
Вечір ясні зорі розсипав.
стало в небі, як в садочку… сніжно.
Сніг в саду на вітах, вигравав
в сяйві місяця і зір тих… срібно.
І світивсь тепер для нас обох
чистотою світ сріблисто-світло.
Добре так з тобою… тут ми вдвох,
все притихло. Ніченька приспала.
А зима закутала в саду
деревця в пухнасті покривала.
І в твоїх обіймах тепло так…
зорями сміється до нас Вічність.
Чув весь світ, як ти мені сказав
вперше тут в саду: «Моя ти ніжність».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Яке це диво… білий сніг,
привів рік тигра на поріг.
Йшов тигр по білому сніжку,
він у смугастім кожушку.
Так граціозно тигр ступав,
йшов впевнено. Не поспішав.
А сніг сріблився на гілках,
раділи зорі в небесах.
Яке це диво… білий сніг,
кожна сніжинка ніби сміх,
весела, чиста та дзвінка,
щоб була дням легка хода.
Хай кожен з них несе добро
в родину… в місто, і в село.
Здоров’я і достаток, й мир
щоб завітали в кожен дім.
Щоб чисті помисли, ясні,
і хліб духмяний на столі,
цвіт сонця в ранішнім вікні,
криниця в кожному дворі.
Щоб множився козацький рід,
і клен шумів біля воріт,
всі повертались в рідний дім.
Тут щастя усміхнеться всім.
Яке це диво… білий сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Дружно заспіваймо, браття-українці.
Ми разом всі - сила, а не поодинці.
Хай пісня весела серденько зігріє.
Збудеться усе, про що з нас кожен мріє.
А у наших мріях жито в колосочку.
А у наших мріях радість в голосочку.
Зазирає мир вже у ясні віконця.
В нім блакить небес є і проміння сонця.
На Бога надію усі, браття, маймо.
Добрими ділами Його прославляймо.
І зміцніє в праці наша вся родина.
Розцвіте під сонцем ненька-Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Ой летіли голубки́ та й сіли на тиноньку.
З Новим роком ми вітаєм всю свою родиноньку.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, сіли на віконечко.
А у хаті діточки, мов ясненьке сонечко.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, в них біленькі крилоньки.
З Новим роком вас вітаєм, набирайтесь силоньки.
З Новим роком! З Новим роком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Яким будеш для нас всіх ти, роче Новий?
Хай упевнена буде і тиха хода.
Щоб усмішки розквітли, а зникла біда.
Посіваєм зерном кожен рідний наш дім.
Зрозуміє хай кожен - найкращим є він.
І родинонька наша, немов сонце ясне.
Кольорами веселки доля хай розцвіте.
Хай зростають у мирі дорослі й малі,
квітне й множиться наш Божий цвіт на землі.
Нехай родить і в полі, росте все зело.
Добрим людям на радість, на щастя й добро.
Сієм зерна ясні, золоті… їх багато.
Хай радіє серденько усім будням і святу.
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Стань для нас всіх щасливим, роче світлий Новий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Є багато доріг… По якій ти підеш?
Якби знать на якій своє щастя знайдеш.
Комусь солодко тут, мов дозрів виноград.
А комусь так гірчить, ніби йде через ад.
Комусь легко в житті, все вдається йому.
А комусь гіркота… в ніч не бачити сну.
Та хто знає, кому в житті більш повезло,
кому солодко жить, чи хто знищує зло?
Обернутись на солод може та гіркота.
Може згіркнути вмить путь солодка ота.
Помолімось за тих, хто в дощі і в снігу
вдень і в ніч береже землю рідну свою.
Попросімо за тих, хто на гіркій путі,
щоб до стежки ясної зуміли дійти.
Щоб назавжди тут зник слід гіркої біди,
щоб на стежці ясній для всіх квітли сади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Мов спілі ягідки калини
зарум'янились твої щічки,
як вперше я сказав "Кохаю..."
там, на місточку біля річки.
Мов засоромилась калина,
схилила нижче свої віти.
Я ж шепотів тобі єдиній,
найкращій для мене у світі.
А сніг кружляв, кружляв...
так легко
вкривав дорогу, дерев віти.
Весна цвіла в моєму серці,
й зима нам дарувала квіти.
А потім білі квіти ніжні
іскрились в сяйві зір яскравих.
І ми раділи ( пам'ятаєш?),
тим поглядам зірок цікавих.
Не холодом зима війнула,
а розсипала диво-квіти.
Весь світ світився чистотою,
тягнув назустріч руки-віти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе у полечку житечко на сонечку,
пшениця, квасоля... щоб щаслива доля.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе в садочку яблуньки в рядочку,
вишеньки та сливи... щоб були щасливі.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
Ми тебе вітаємо і добра бажаємо
у Новому році на кожному кроці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички хвостик, а в козички ріжки.
Дайте нам яблучок, дайте нам горішки.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички очки... ой, які ж хитренькі.
Дайте нам пирога - будемо раденькі.
Із козою затанцюєм, нас багато.
Дайте сала й ковбаси у гарне свято.
А в нас чобіточки є у всіх добротні.
Будемо раді ми, як дасте по сотні.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
Дякуємо щиро за усі гостинці.
Чемні й веселі ми, діти-українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Розкажи мені, мамо… я послухати хочу,
як мене колихала у недоспані ночі,
як мені ти співала колисаночку ніжну,
таку теплу й ласкаву у ту зимоньку сніжну.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо… я побачити хочу,
як в вікно зазирали нічки яснії очі.
як стихала сріблиста за вікном завірюха,
бо хотіла, матусю, твою пісню послухать.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо, як горіли ті роси,
де щоранку ступали твої ніженьки босі,
як волошками квітла стежка та, що край поля,
як в житах золотистих пісню слухала доля.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку.
Ой перша голубка сіла на калині,
нахилила низько гілку з ґронами рясними.
Нахилила гілку з ґронами рясними,
де просила в Бога ненька доленьку дитині.
А друга голубка до воріт злетіла,
щоб стелилась в світ дорога і була щаслива.
Третя полетіла, сіла, де віконце,
щоб зустрілась в долі сина дівчина, мов сонце.
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Чому плачеш, осене?.. Золота нема?
Цвіт зів’яв і близько вже холодна зима?
Чому плачеш? Бабине літо відцвіло?
Понесли на крилечках журавлі тепло?
Непомітно сплинули золотаві дні…
Не плач… Гріють серденько спогади ясні.
Ти ж цвіла жоржинами й чорнобривців цвіт
силоньки додасть ще всім на багато літ.
Бачу твою усмішку… втіха неспроста.
Квітнуть хризантемами вже й мої літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де в полечку пшениця,
у долині є водиця,
була не одна,
вдвох пили з джерела.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де жито золотеє,
цілувала там тебе я,
з ласки джерела
вдвох пили ми до дна.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де в полечку калина
пишні ґрона нахилила,
вірила я там
усім твоїм словам.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Де пшениця-жито зріє,
наша доленька радіє,
щастя джерела
не випити до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Опадає листя... Ходить осінь гаєм.
Сумно їй. Птахів уже нема.
Вже срібляться з ранку золотисті коси,
срібло-іній шле, як дар, зима.
Ти, грайливий вітре, чом розхвилювався,
принесли вже вісточку й тобі?
Зима недалеко... певно, відчуваєш
вже холоді срібні її дні?
Чарівна, красива, все прикрасить…
дива-мережива ніжного натче.
І засне під льодом наша тиха річка,
та не буде спати джерельце.
Хоч воно маленьке, в нім вода дзеркальна
дзвінко так співає… Підійди.
Тих, в кого серденько чисте, мов джерельце,
не злякають долі холоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
Мріяла берізка, щоб клен доторкнувся
до її грайливої руки.
І сама до нього часто простягала
свої ніжні руки-гілочки.
А клен усміхався. Так хотів обняти…
Та росте далеко. Не дістать.
«Підростай, берізко!- шепотів кленочок.
Час прийде, нам треба почекать.»
Раділа берізка тим словам кленовим,
вірила все більше з кожним днем.
Одягнув кленочок святкову сорочку,
збудеться бажання їх тепер.
Осінь- чарівниця розсипає чари,
тихо ходить, листям шелестить.
Ось злетів кленовий листок золотавий,
на долоньці-гілочці тремтить.
Ніжиться у ласці кленовій берізка,
відчуває рук його тепло.
Її зігріває дотик золотистий,
на його чекала так давно.
Дивиться у очі кленові берізка,
бачить його усмішку ясну.
Часто так буває, що дарує осінь
тим, хто любить, сонячну весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Де верби – двоє… Плине річка,
нечутно лащиться до ніг.
Вони щасливі, бачить нічка,
і соловеєчко притих.
Ось сіли в човен. Несе хвиля,
та прислухається дарма.
В обіймах козака дівчина…
там, де любов, мовчать слова.
Там, де любов (відчула нічка),
без слів уміють все сказать.
Там, де любов, у небі зорі,
завжди так ніжно мерехтять.
А нічка завжди дню радіє,
тому ясніє він. Повір.
Як стомиться… то спить до ранку,
прикритий пледом з ясних зір.
У човні двоє… Плине річка,
є оберегом береги.
У човні двоє… Знає нічка:
любов розквітла на землі.
В ній ніжність, ласка і надія,
в ній ясних весен дивоцвіт.
Щасливий, хто любов пізнає.
Вірю - Любов врятує світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
Ой у гаю зеленому дівчина гуляла,
із рясною калиною вона розмовляла:
"Скажи мені, калинонько, чом зелені ґронця?
Чи журба в тебе велика, чи замало сонця?
Скажи мені, калинонько, чом схилилась низько?
Може знаєш, де мій милий, далеко чи близько?
Може знаєш, калинонько, де мій милий ходить?
Чом до мене молодої довго не приходить?
А без нього, калинонько, ой сумна ж є днина.
Коли милого зустріну й буду з ним щаслива?"
А калина відказала: "Квітну білим цвітом.
Ягідочки зелененькі ще дозріють літом.
Я ще нижче нахилюся, коли осінь прийде.
Будеш з миленьким стояти доки сонце зійде.
Знай, дівчинонько, що доля милого приводить.
Прийде, як мої ягідки мороз підсолодить."
Ой у гаю, де калина віти нахиляла,
обнімав козак дівчину, що його чекала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Прикрила всю землю золотом Покрова.
Золотим став сад наш, поле і діброва.
А та позолота, з люблячого серця,
прикрашає світ весь, теплотою ллється.
Нема більше злата дорожчого. Знаймо.
Те, що нам дається, всі оберігаймо.
Дорослим й маленьким сили хай додасться,
й козакам відважним, що бережуть щастя.
Позолота світла у саду і в полі,
то лиш знак Святої ніжної Любові.
Невидиме Світло силу більшу має,
Матінка-Покрова світ оберігає.
Не тримайтесь, люди, за тверде те злато.
Є те, що міцніше. Гляньте, як багато....
Є те, що незримо - Покровоньки крила.
В Доброті й Любові наша з вами сила.
Вітаю всіх зі святом Святої Покрови. Зичу
здоров'я міцного, радості, взаєморозуміння,
душевного тепла, віри в краще майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
Чарівниця осінь сіється дощами,
вересом розквітла і пахне грибами.
А днів золотистих їй дано доволі,
хазяйнує в лісі, у саду і в полі.
Осінь золота. Осінь золота.
Розчесала коси вербам біля річки.
Червоній калині підрум'янить щічки.
Золоте волосся в неї й карі очі,
золотом засяють й зорі серед ночі.
Журавлів зібрала осінь в небі синім,
щоб в гурті зміцніли і набрались сили.
Одягла розшиту золотом сорочку,
виграє на флейті осінь на місточку.
Музика чарівна колисає хвилі,
ще вони грайливі і як небо сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
Кажуть, що в сонечка доньок чотири: веснонька,
літечко, осінь, зима. Воно красою їх наділило.
В квітах барвистих приходить весна. Вишні так ряс-
но цвітуть біля хати… Яблуні, груші у пишнім цвіту
радують всіх п’янким ароматом, тому по-праву всі лю-
блять весну.
В літа віночок із житнім колоссям. В ньому волошки
й ромашки ясні. Літечко щічки рум’янить суничкам. Со-
нячним сяйвом зігрііті всі дні.
Осінь жоржини нам радо дарує, і чорнобривці всміха-
ються всім. Золотом осінь всю землю вкриває. Із позоло-
тою в осені дім. Гнуться від плоду сади навкруг … щед-
ро осінь розвісила свої дари. Хоч вже вплітає бабине літо
в золото осені срібні сліди.
Теплу сорочку зітче білосніжну, вкриє діброви, ріки,
поля… ще й колискову співатиме ніжну неньці-землі кра-
суня-зима.
Сонце щасливе, що доньки веселі і працьовиті. Ледачих
нема. Радують кожного веснонька й літо, осінь чарівна
і сніжна зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Коли заходить Вчитель в клас,
стихають школярі.
Щоранку слухає кленок
слова його, в дворі.
Тут рідний край, татусь і хліб,
матуся, брат, сестра...
Виводять птахи-школярі
за Вчителем слова.
Із ним мандрують залюбки
по ріках і морях.
Із ним літають в майбуття,
пливуть на кораблях.
Учителю! Відкрили Ви
нам в світ ясний вікно.
В ділах красивих проросте
посіяне зерно.
Слова-зернята золоті
в наших серцях живуть.
Із нами Щедрість й Доброта,
Любов і Честь, і Труд.
Щиро вітаю всіх колег з професійним святом.
Душевної теплоти вам, веселих дитячих усмішок,
щастя, радості, достатку, родинного затишку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
Ой купила черевики та й пішла я на музики,
Танцювала, танцювала… аж підбори позбивала.
Довго музика дзвеніла, лиш з одним я гомоніла.
Він дививсь не на підбори, а на личко й чорні брови.
Потім мене, чорноброву, проводжав милий додому.
Хоч близенько йти до хати, та чекала довго мати.
Без підборів черевички повели обох до річки.
На місточку ми сміялись… черевички там зостались.
Нагулялись, видно, вволю, бо ходили ще й по полю.
Не схотіли й ти до хати… ото ж самі винуваті.
А нащо ж було бродити, по діброві нас водити?
А нащо ж так танцювати, щоб підбори позбивати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Збирає осінь яблука рум'яні,
і сливи, й виноград, і грушечки духмяні.
Старались всі... й весна рясніла цвітом,
налило плід веселе сонце, літом.
Купались щедро в сонячній ми ласці,
то ж пильно придивись... живем насправді в казці,
де руки працьовиті творять диво,
й земля за труд віддячує уміло.
Гаптує осінь золотом діброви...
Радійте. Тіштеся та будьте всі здорові.
А щоб поля шуміли знов хлібами,
злотоволоска сіється дощами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Виплив місяць із-за хмари, зірочки розсипав.
Молоденький козаченько дівчиноньку кликав:
«Вийди, дівчино, до мене… вийди, моя рибко.
Дай почую голосочок, ніжна моя квітко!
Дай на тебе надивлюся, подивлюся в очі.
Із тобою, дівчинонько, ой короткі ж ночі.
Дозрівають рясні вишні в саду біля хати.
Я твої вуста медові буду цілувати.
Пригорну тебе, дівчино, до свого серденька.
Проведу, як приспить нічка в саду соловейка.»
Виплив місяць із-за хмари, зірочки розсипав.
Молоденький козаченько дівчиноньку кликав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Влаштували конкурс в лісі, щоб вибрать найкращих.
Готувались всі ретельно, не було ледачих.
От зібралися ранененько, стали придивляться. А зійшло-
ся чималенько. Кому ж всміхнеться щастя?
Вийшла першою Лисичка в новій вишиванці, із кора-
лями на шиї… влаштувала танці. Хвостик вправо, хвостик
вліво, лапками дрібоче, посміхається ласкаво. Перше міс-
це хоче. Лиска шубку гарну мала, їй аплодували, а скіль-
кох вона загризла – те не рахували.
Потім Вовк на сцену вийшов. Він клацав зубами і сер-
дито так дивився. Правда був без мами. Та всі знали, хто
є мама і хто його тато, то ж голосували дружно, як за де-
путата.
Тут на новій іномарці (чуть не в’їхав в сцену) молодий
Ведмідь приїхав. Подобавсь він Пантері. А вона була в жю-
рі разом з гарним Левом. Говорили в лісі всі, що й той був
кавалером.
Всі дивились на Ведмедя. Він лиш посміхався та притопту-
вав чомусь. В цьому й було щастя. Бо сказали: «Які лапи…
і яка усмішка!» Ото ж третім був Ведмідь, називали «Міш-
ка».
А на сцену вийти більше не дали нікому. Білки, Зайці, Їжа-
ки поплелись додому. Міркував кожен, чи він там не поми-
лився? Бо ж не один після цього сльозами умився.
Поховалися й сиділи у дрімучій хащі, бо робили що хоті-
ли всі оті «найкращі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Розсіялась гіркота та й повсюди…
та згадати нам є що, добрі люди.
Танцювали козаки веселенько,
як поглянеш - то зрадіє серденько.
Танцювали козаки, танцювали,
чобіточки гопака вибивали.
Танцювали козаки, танцювали,
мов орли вільні, у небо злітали.
Танцювали козаки всі уміло,
свою землю боронили сміливо.
І мов дзиґи у танку всі крутились,
бо нікому козаки не корились.
Танцювали козаки, танцювали,
завжди силоньку свою добре знали.
І від танцю все навкруг ой дзвеніло…
добре знали козаки своє діло.
Ми танцюймо, як вони… така доля,
бо святою для нас всіх є їх воля.
Бо важливою для нас є родина,
найдорожча є своя Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Ой посію гречку, хай росте густенька.
Сама піду погуляю, бо я ж молоденька.
Піду у гайочок, там грають музики.
Озую свої червоні нові черевики.
А один музика чуб чорнявий має.
Вже давненько він на мене пильно поглядає.
У танок я піду, ніженька притопне.
Молоденький козаченько знов мені підморгне.
Проведе додому мене чорнявенький.
Цілуватиме в садочку, бо й він молоденький.
Ой посію гречку, хай росте густенька.
Сама піду погуляю, бо ж я молоденька.
Як виросте гречка, станемо збирати.
Буде милий мій до мене сватів засилати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Ой скажіть мені, зорі, чом яснієте в ночі,
чому я закохалась в сині милого очі?
Ой скажіть мені, зорі, чом нам шлях освітили,
як у парі ми з милим між житами ходили?
Як червона калина низько ґрона схиляла,
а шовкова травиця цвітом стежку встеляла...
ой скажіть мені, зорі, чом ви так мерехтіли,
як у парі ми з милим в зелен-гаї ходили?
Де прослав через річку срібний міст місяченько,
ви свою позолоту розсипали, ясненьку.
Ой скажіть мені, зорі, чом ви так посміхались,
як із берега вдвох ми вами тут милувались?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
На гілку високу залізла мурашка й заслухалась, як
співала там пташка.
«Дзвени, добра пісне! Дзвени, не стихай!» - просила
мурашка. Той спів чарував.
Ой дзвінко ж і ніжно дзвенів голосочок… Заслухався
весь зелений гайочок. Притихли дерева й над квітами
бджоли, бо пісні від роду не чули такої. І річка при -
мовкла й струмок прислухався, а потім побіг ще мер-
щій … і сміявся.
Від того у пісні, мов виросли крила, розсипалась в
гаю - і в небо злетіла. Між хмар політала, там сили
набралась й знов дзвоном веселим в гаю розсипалась.
Сиділа мурашка, а пісня лунала. Ті звуки чарівні у
себе ввібрала. Вже й пташки не чути, лиш бджоли бри-
ніли. В малої мурашки прибавилось сили.
Тому й працьовиті маленькі мурахи, по крапельці ща-
стя ж уміють збирати.
І кожному добре у світі живеться, як музика щастя
торкається серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Чути в небі легкий клекіт знов, журливий.
Виплив із-за хмари журавлиний клин.
Побачив синочок малих журавляток,
схвилювавсь... ви б чули, як втішав їх він:
"Ой летіть, журавки! Ой летіть, маленькі!
Знайте, дуже любим і чекаєм вас.
Хоч і посмутніє гай наш, поле й річка...
нема в світі краю кращого, ніж наш.
Залюбки віддав би свої черевички,
теплу свою шубку, шапку і піджак,
щоб прикрили лапки, щоб зігріли крильця.
Кожен, якби можна, зміг вчинити б так.
Знаєм, що летіти треба вам, рідненькі.
Зими не жаліють крилечок малих.
Та чекати буде з нами сад і хата,
клекіт ваш веселий у днях весняних."
Усміхнулась мама, усміхнувся тато.
Залишивсь в серденьку доброти урок!
Вміє життя вчити... гарно і багато,
щоб ріс добрим й мудрим кожен тут синок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
Каже мавпочка Нінола:
"Ну, кому потрібна школа?
Не піду і не просіть.
Краще буду тут, у джунглях,
я на дереві сидіть."
Каже мавпочка:"Не хочу
йти до школи. Та це ж сміх!
Я все знаю. Я все вмію.
Розумніша від усіх!
В школі вчать читать, писати,
рахувати, малювать.
А навіщо це все знати?
Краще в ліжечку лежать.
Полежу на лівім боці
і на правий повернусь.
Пожую банан, як схочу,
і до сонечка всміхнусь.
А захочу - пострибаю
по деревах, по кущах.
Йти до школи треба зранку,
й працювати там. Це ж жах!"
І сміються всі з Ніноли:
"От розумниця яка!
Букв не знає, тільки й має,
що довгенького хвоста."
Та не смійтеся! Нінола -
ще маленьке мавпеня.
Підросте й залюбки в школі
буде вчитися щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Розлетілися... мов птахи,
бути разом ми не змогли.
А мені тепер жити як?
Був цвіт вишень нам долі знак.
Розлетілися... як тепер?
Може вітер бажання стер?
Може синіх хвиль течія?
Винуваті в тім ти і я.
Розлетілися... я мов птах
із одним крилом. Справді так.
А були б удвох - інша річ,
бо з одним крилом не злетиш.
Розлетілися... не збереш,
а любові світ є без меж.
В нім літати б нам, та удвох...
два крила тут є з чотирьох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Пливуть хмарини в небі синім
біленькі, ніби баранці.
Я простягну свої долоні -
й вони ніби в моїй руці.
А сонце бачить і сміється:
"Красивий, друже, в тебе край.
Хоч ти ще сам зовсім маленький,
в твоїх руках багато. Знай.
Багато зможуть твої руки
зробить, щоб він ще кращим став.
Щоб у труді, маленький сину,
ти миті радості пізнав."
Ось на долоньці кущ калини
і наша хата, й вишень цвіт,
і наша річка, наше поле,
в небі лелек стрімкий політ.
Як сонце сяде - місяць ясний
й зорі в долоні я візьму.
А на світанку солов'їні
пісні у росах я зберу.
А вранці сонечку ясному
назустріч руки простягну,
його зігрію у долоньках
і в синє небо відпущу.
Воно ж сміється завжди дзвінко,
щойно просило:"Постривай!
Весь світ у тебе на долоньці,
й мене, будь ласка, потримай."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Відчиняє школа двері...
йдуть маленькі школярі.
Книжки й зошити в портфелі,
сяє сонечко вгорі.
Сяє сонечко для нас,
ми йдемо у перший клас.
Перший раз, перший раз
ми йдемо у перший клас.
І радіють всі матусі
і щасливі татусі,
що "Буквар" будем читати
й дружні станемо усі.
Сяє сонечко для нас,
ми йдемо у перший клас.
Перший раз, перший раз
ми йдемо у перший клас.
Наша вчителька красива
всіх зуміє нас навчить
старших себе шанувати
і свій рідний край любить.
Сяє сонечко для нас,
ми йдемо у перший клас.
Перший раз, перший раз
ми йдемо у перший клас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Батьківщину дає сам Господь навіки,
найдорожча вона... завжди світла.
А ми любимо всі Україну свою,
це батьківська земля, наша рідна.
У безмежних полях золотіють жита,
у квітучих садах рідна хата.
Знає велет-Дніпро,що тепер бережуть
славу й честь молоді козачата.
За життя кожну мить, неба синю блакить,
в барвах прапора промені сонця
всі схиляємось ми у молитві святій,
мов яскраві калинові ґронця.
Батьківщину дає сам Господь навіки,
найдорожча вона... завжди світла.
А ми любимо всі Україну свою,
це батьківська земля, наша рідна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
В'ється стежина, в'ється вузенька,
долі моєї від отчого дому.
Стежечка рідна у м'яті й любистку,
скупана в росах у ранку ясному.
Долі стежина, долі стежина...
батьківська хата, дружна родина.
В'ється стежина від отчого дому,
скупана в росах у ранку ясному.
Долі стежина в'ється вузенька,
в світ поспішає в весняному цвіті.
Світиться в сонячнім яснім промінні
моя стежина й у теплому літі.
Долі стежина, долі стежина...
батьківська хата, дружна родина.
В світ поспішає у ясному цвіті
моя стежина й у теплому літі.
В'ється стежина, в'ється вузенька,
радості миті на ній і тривоги.
Що б не зустрілося - знає стежина:
завжди чекають рідні пороги.
Долі стежина, долі стежина...
батьківська хата, дружна родина.
Радості миті на ній і тривоги,
й завжди чекають рідні пороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Ой виросла кукурудза висока, велика.
Є в нас дівчина красива, треба чоловіка.
Ой виросли огірочки, зеленіють боки.
Їй до пари буде хлопець стрункий та високий.
Вже по тину повилася скрізь в'юнка квасоля.
Їй такого б чоловіка, щоб щаслива доля.
Заясніли на городі гарбузи лежачі.
Їй такого б чоловіка, щоб був неледачий.
Ой вродила бараболя гарна біля хати.
Як знайдемо ми такого - будемо гуляти.
Щоб годив він тестю й тещі і усій родині.
Гарних хлопців є багато в нашій Україні.
Вже знайшли ми їй з п'ятнадцять, а вона не хоче.
Ой, хто може зрозуміти серденько дівоче?
До того, хто зрозуміє дівоче серденько,
буде теща з тестем в гості приходить раненько.
Буде теща поучати, що і як робити.
Бо вона одна лиш знає, як у світі жити.
Ой виросла кукурудза... Хлопці не баріться!
Є в нас дівчина-красуня, й вам пора жениться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
З Днем Незалежності, ненько-Україно!
Щастя та радості всім твоїм донькам та синам.
Сл. та муз. Н. Башинської
Виконавець: О. Данелюк
Під небом синім моя країна,
вона у мене одна-єдина.
Калина пишна тут ґроном гнеться,
і жайвір в небі високо в'ється.
Моя Вкраїно!
Яка ж ти гарна.
Яка ж ти рідна.
Яка ж ти славна.
Дніпро-Славута біжить до моря,
і кличуть нас всіх Карпатські гори.
Співає дзвінко тут соловейко...
Люблю свою я Україну-неньку.
Моя Вкраїно!
Яка ж ти гарна.
Яка ж ти рідна.
Яка ж ти славна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Сміялася зранку мишка:
- Подивіться ви на Тишка! Підростає він щодня.
Ну, яке ж це кошеня? Гордо ходить як тепер. Ду-
маю я, що це – лев!
А тут гуси:
- Що ти, мишко? Це звичайний котик Тишко.
- Котик, доки він маленький, а як стане величень-
кий й ходитиме між дерев – всі побачите, що лев.
- Не лякай нас, - кури просять. – Не лякай нас.
Досі, досі. Не ходить тоді по просі.
Мишка знов:
- Як жить тепер? Бачу я, що це є – лев!
Хвилюються баранці: - До чого розмови ці? Як
лев з’явиться в дворі, то не пастись нам в траві.
Качечки й собі:
- Ках! Ках! Буде страшно тоді як.
І сказав Гав:
- Спинись, мишко! Бо хорошим є наш Тишко. Своє
діло добре знає. Начувайся, як спіймає.
Мишка за своє:
- Як знати? Де йому мене спіймати. Він щодня си-
дить на ґанку, молоко п’є, їсть сметанку. Як лапи
виростуть великі, то злякаються й індики.
А Гав:
- Не соромно тобі? Налякала всіх в дворі. Вже й
кролі притихли в клітці. Заховалася б ти в нірці.
Хотіла мишка щось сказати, а тут Тишко ви-
йшов з хати.
Тепер сидіти в нірці треба, бо ж кіт дізнається
про лева. Ой буде знати сіра мишка, як дражнить
малого Тишка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Сл. та муз. Н. Башинської
Виконавець: В. Озарчук
Різних міст є у світі багато,
Та до вас я завжди усміхнусь.
І куди б не водили дороги,
Я у місто своє повернусь.
Чернівці! Ви мої, Чернівці!
Потопають у зелені й цвіту.
Чернівці! Ви мої Чернівці!
Манять барвами ясного літа!
Тут сміються весело діти,
і в закоханих посмішки сяють.
Цінувати усіх уміють,
хлібом-сіллю гостей зустрічають.
Я люблю вас у квітах і в зелені,
з кожним днем все рідніші мені.
Ви - найкраще місто у світі,
Богом дане мені на землі.
Різних міст є у світі багато,
та у вас закохавсь назавжди.
І куди б не водили дороги,
найдорожчі мені - Чернівці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
Несем в руках ми бережно і ніжно,
наповнену любов’ю життя чашу.
Буває вітряно, буває зимно,
та непідвладна, знаєм, любов часу.
Від неї завжди віє теплотою,
добре, коли і через вінця ллється.
Не біймося розлити, а даруймо,
світло любові йде з самого серця.
Несем в руках ми бережно і ніжно
чашу любові… в ній немає донця.
Хай повниться, ми ж наділяймо щедро,
в душевній теплоті ой як багато сонця.
Там, де любов - життя весняно квітне,
а цвіт весняний світиться красою.
Хай ллється через край любові світла чаша
і напуває всіх, як світ земля росою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Зустрів дівчину красиву на стежині,
щічки ніби ягідочки на калині.
Мов вино п'янке, вуста її... не спити.
козаченько став дівчиноньку просити:
- Вийди, дівчино красива! Де смерічки,
цілуватиму твої рожеві щічки.
Де дуби міцні, кремезні у діброві,
я спиватиму із вуст нектар медовий.
А де вишні налилися біля хати,
я скажу, що буду вік тебе кохати.
Як зоря зійде і місяць ясний зійде,
до козака дівчинонька у гай вийде.
Бо ж давно його дівчинонька чекала,
ще іздалеку коханого впізнала.
Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Напувала дівчинонька вороного,
надивлялася на рідного, милого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Зелене поле, зелений гай…
в світі шукає кожен свій рай.
Та відшукати не всім ще вдалось,
так у житті вже давно повелось.
Хоч день минає… новий прийде.
А хто шукає, кажуть, знайде.
От би зустріти, і в серці тримать,
міцно притиснувши, не відпускать.
Не заховалось поміж беріз,
й вітер його не взяв, не поніс.
Щастя є з нами, знай, поряд завжди:
Небо і Сонце, й весь світ навкруги.
Щастя - Вкраїна, рідна земля,
де є родина дружна твоя.
Щастя – любити життя кожну мить.
Щастя – на рідній землі нам всім жить.
Зелене поле, зелений гай…
кожному в світі дається свій рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Зберу слова, мов намистини,
зігріють їх мої долоні.
Розсію лагідно і щедро
по чистому листу… як в полі.
А ці слова такі іскристі,
мов барви райдуги казкові.
Дзвенять, немов струмки сріблисті,
що до ріки біжать з діброви.
Ось слово Мама, найніжніше…
знайду тут Гай, Родину, Квітку.
Слова-картинки. Як чудово!
Купаюсь в них, як в морі влітку.
Тут слово Мир зігріє серце,
і Доброта, мов зірка сяє.
Як гарно квітне Україна…
це слово кожен з нас впізнає.
В нім річки синя прохолода,
блакить Небес у нім прозора.
Із кожним днем звучить дзвінкіше…
сьогодні - краще, ніж учора.
В цім слові промені ранкові,
що скупані в любистку й м’яті.
В них чорнобривці й мальви квітнуть,
і в’ють гніздо бузьки крилаті.
Доріжка в’ється споришева
через поля, де зріє жито.
І гонить хвилю золотаву
тут кучерявий теплий вітер.
Зберу слова, мов намистини,
як зійде сонечко… раненько.
Зігріють ці слова-перлини
хай кожне лагідне серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Просив місяць, просив ясний:"Зійди, зіронько!"
Просив козак дівчиноньку:"Вийди, рибонько!
Заплети у довгі коси свої стрічечки.
Погуляєм, де калина біля річечки."
Зійшла зірка, зійшла ясна. Засвітилася.
Вийшла дівчина красива. Заяснілася.
Вийшла дівчина красива - ясне зернятко.
Звеселила козаченьку його серденько.
Світить місяць й зірка ясна, де калинонька.
Із козаком розмовляє тут дівчинонька.
Просив місяць, просив ясний:"Зійди, зіронько!"
Просив козак дівчиноньку:"Вийди, рибонько!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
Ой кувала зозуленька в лузі на калині,
задивлялася в милого очі, сині-сині.
Ой кувала зозуленька на гнучкій вербичці,
там з місточка ніжки мили ми разом у річці.
Ой далеко зозуленьку чути в нашім лісі,
накувала довгі роки нам ще й на горісі.
А кувала вона дзвінко й голосно доволі,
щоби щастям квітли роки в нашій добрій долі.
Ой кувала зозуленька та й десь полетіла,
каже милий я красива і серденьку мила.
Проведе сьогодні певно до самої хати,
дуже хоче ж за хорошу дружиноньку мати.
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку, раді мама й тато.
Стоять коні на припоні, коні вороненькі.
Буде тепер у родині ще й зять молоденький.
А ті коні вороненькі стоять біля тину.
Рада мама, радий ненько зятю, ніби сину.
А тим коням вороненьким вівса підсипають.
А тих коней вороненьких з відер напувають.
Напувають вороненьких з гарного відерця,
Бо дівчиноньці красивій парубок до серця.
Хоч козак той молоденький забере дівчину,
Повезе невісточкою у свою родину.
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку – весілля гуляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
З нами в поле піде літечко веселе,
там сипне волошок, щоб хліба цвіли.
І ромашок ніжних кине край стежини,
щоб зігріті цвітом дні його були.
Вже дозріли вишні в нашому садочку,
щоб до мене вийшла, тут чекаю я.
Як осяють стежку зорі золотисті,
слухать будем з літом пісню солов'я.
Вийшло погуляти літо яснооке,
нас воно зустріло, де дзвінкий потік.
Там запахли трави, скошені в покоси,
у ранкових росах у них сонця цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
Заявила якось Кря-ща:
- Знайте всі, що я - найкраща!
Гордо вийшла на подвір'я,
все пригладжувала пір'я.
Гусоньки захвилювались:
- Ми що гіршими зостались?
Як таке сказать посміли?
Гляньте ви на наші шиї!
Сокотіли кури тихо:
- Ну не Кря-ща - суще лихо.
Вже б притихла на кінець. Знають всі,
що ми багато несемо щодня яєць.
А ягня сказало:
- Бе... Подивіться на мене.
Хоч мале я ще ягня,та такої,
як у мене, в вас шубки білої нема.
Хвилюватись Бровко став:
- Хто із вас уміє "Гав?"
Слово мовила й корова:
- Неприємна, пуста мова.
Голос свій подав ще й кінь:
- У мене велика тінь.
"Іго-го!" та "Іго-го!"
Ви хвилюєтесь чого?
Є найкращим поле й гай, річка, луг,
діброва й гори, хмарка в небі, ясні зорі.
Беріть приклад всі із Кря-щі.
Знайте, в світі всі - найкращі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
Нема у радості межі,
не треба доброті кордони.
Керують нами почуття,
тут є свої святі закони.
У щастя ясний простір свій,
тут панувати воно вміє.
Як сонця ніжний промінець,
зігріти кожного зуміє.
Чи у любові був бар’єр?
Вона свята, вона красива.
Можливо, вітер його стер
і дав їй для польоту крила?
Ще є у Мудрості своя
велика і глибока чаша.
І повниться вона щодня,
в її руках є доля наша.
Добрі діла у чаші цій…
нехай хоч через вінця ллється.
Де Мудрість - в радості щодня,
у щасті там завжди живеться.
Нема у радості межі,
не треба доброті кордони.
Керують нами почуття,
тут є свої святі закони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
Говорила мавпа Мія:
- У жирафа довга шия!
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
В бегемота є животик неспроста.
В носорога... чули? Ріг!
Любить довго спать ведмідь.
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
Крокодил рот відкриває неспроста.
А бізон великий. Так.
Любить слон поїсти всмак.
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
В їжака колюча спина неспроста.
Вірить вовкові не смій.
Лис - хапуга, вітровій.
Довго слухав це удав,
потім мавпі так сказав:
На чуже не озирайся. Не шукай.
Те, що бачиш в інших, в тебе є. Це знай.
Скільки ж всього є тут... Ах!
То до чого ж тут жираф,
носоріг, ведмідь, бізон,
крокодил, їжак і слон,
лис і вовк, і бегемот?
Краще контролюй свій рот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021