| Сторінки (16/1528): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Не знаю, як жила без тебе...
видно, залишила весна
у погляді твоїм, як небо,
багато ніжного тепла.
Бо сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
З тобою засвітились зорі
ясніш сьогодні, ніж колись.
Де місяця ріжок яскравий,
іскристим сріблом розлились.
Дзвінкіш ріка в гаю співає,
і соловеєчко в саду.
Для нас є світ увесь, коханий.
О, знав би ти, як я люблю...
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
Не знаю, як жила без тебе...
цвіте в душі моїй весна.
Тепер вже не сльоза-краплина,
перлина - крапля дощова.
І сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Напою коня... вода студена.
Напою коня, вода студена,
та й поїду до дівчини, чекає вона.
Мій кінь вороний швиденько домчить.
Мій кінь вороний швиденько домчить,
буду свою дівчиноньку я вірно любить.
Бо ж вода в ріці та й глибокая.
Бо ж вода в ріці та й глибокая,
а дівчинонька красива, кароокая.
А вода в ріці та й прозорая.
А вода в ріці та й прозорая,
а дівчина працьовита, чорнобровая.
Ой ти, дівчино, моя квіточко.
Ой ти, дівчино, моя квіточко,
я чекаю біля поля там, де житечко.
Біля полечка там, де грушечка.
Біля полечка там, де грушечка,
я чекаю тебе, рідна щебетушечка.
Напою коня... вода студена.
Напою коня, вода студена,
та й поїду до дівчини, чекає вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Вимірював годинник крок:
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток.
Вимірював годинник час,
старавсь для себе і для нас.
Розмірено вперед час йде,
буває й не помітиш... де?
Куди подівся? Полетів...
й на мить спинитись не схотів.
Багато час наш має справ,
годинник хід лиш фіксував.
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток...
за кроком крок, за кроком крок.
Ішов годинник... нам урок,
та раптом зупинився. Змовк.
Чомусь мовчав... чогось злякавсь?
А час від нього віддалявсь.
А час наш, знай, про все подбав.
О, скільки він на себе взяв...
Дощами сіявся-співав,
і цвітом землю прикрашав.
Не стишуй кроки ти свої,
будь ласка, з часом в ногу йди.
О, скільки в нього є прикрас
і влітку, й восени... для нас.
А час летить, як одна мить,
і нам його не зупинить.
Та, кажуть, час, як схочеш ти,
для добрих справ можеш знайти.
Пішов годинник! Тік-так-ток...
й ти з часом йди за кроком крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна, молоденька, молодесенька.
Просинаюсь до схід сонечка,
бо одна я помічниця в мами, донечка.
Заплітаю в коси стрічечки,
йду по воду з відерцями аж до річечки.
Там чекає мій милесенький,
в нього коник вороненький, воронесенький.
Прохолодна вода з раночку,
напою тобі коня я, мій Іваночку.
Задивлюсь на його кучері,
і признаюсь, що за Йванком дуже скучила.
Вишивала всю ніч платтячко,
хай обніме мій миленький своє щастячко.
Прихилюся, немов вербонька...
і пригорне мене Йванко аж до серденька.
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна молоденька, молодесенька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Вже кудись попливли літа молоді,
мов вода у ріці, швидко збігли.
Ой, які ж у них зими квітучі були...
ой, які були віхоли сніжні.
Кругом хати літа у жоржинах цвітуть,
чорнобривцями - попід віконце.
У літах моїх жайвір над полем дзвенить,
у піснях його ніжиться сонце.
Ой, літа ви мої! Літа молоді!
Щедро сиплете срібло по скронях.
Свою молодість ви залишили в душі,
й свою ніжність - у моїх долонях.
Вже кудись попливли літа молоді,
їх журавки далеко понесли.
Осінь сіється листом уже золотим,
а недавно сміялися весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Я не яблучко солодке,
що можна дістати.
І не сливка, і не вишня,
що легко зірвати.
Я не квіточка розквітла,
хоч цвіту, мов ружа,
просто жінка молода я
і красива дуже.
Я не пташка, хоч ти кажеш,
та вмію співати.
Я не рибка, хоч говориш,
та вмію пірнати.
Розцвіту, немов черемхи
кущ весняний білий,
якщо будеш шанувати
й любить мене, милий.
Як захочу - заховаюсь
в травах... не впізнати.
Попливу я ніби рибка,
де - не будеш знати.
А коли ти приголубиш
й скажеш, що єдина,
у твоїй гарненькій хаті
буду господиня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Плакала тополя ... в полі край дороги,
гнітить душу смуток, серденько - тривоги.
Плакала тополя гіркими сльозами,
а над нею небо, плакало дощами.
Плакала тополя, де шуміли грози,
а за сином мати проливала сльози.
Плакала тополя, гірко плаче мати,
полягли Герої... червоніють маки.
Ой не плачте, мамо, судилося долі...
маками розцвісти у широкім полі.
У червоних маках проросте сльозина.
Ой не плачте, мамо, не вернути сина.
Плакала тополя в полі край дороги,
гнітить душу смуток, серденько - тривоги.
Плакала тополя, і ридала мати
в полі, де тополя... й червоніють маки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
Річечка прозора, хвилечка легенька...
доленько моя.
Зорями засяє для тебе, віночку,
ніченька ясна.
Ой пливи, віночку, понад бережечком,
щоб легко дістать.
А я миленького виглядати буду,
вмію я чекать.
До рук його ніжних підпливи, віночку,
як сонце зійде.
І схвилюй раненько ти його серденько,
хай мене знайде.
Як побачить милий, захоче дістати,
віночку - пливи...
Скажи миленькому, що любити буду,
до пари ж мені.
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021
Вишивала мама сину вишиванку,
вишивала мама вечором і зранку.
Ниточка шовкова легко-легко вилась,
щоб життя дорога радістю світилась.
Як співав в садочку дзвінко соловейко,
ниточка блакитна слалася легенько.
А в нічному небі, щоб радів син долі,
нитка золотиста засвітила зорі.
Сонячні тут ранки ласкою розшиті,
в них волошки сині в золотому житі.
Барвами ясніє синова сорочка,
в ній зустрів дівчину він біля місточка.
А та дівчинонька ой яка красива,
на сорочці в неї в ґронечках калина.
І троянди квітнуть, ніби біля хати...
на щастя сорочку вишивала мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
Говорила Зіна Раї:" Не життя, а казка.
Вже скількох приворожила моя гарна маска.
І костюми, і платтячка дуже гарні маю.
Скажу, що я ще й на маску за день заробляю.
А оті, хто їх придумав, ціну маскам знають,
натягнеш по самі очі - тебе не впізнають.
Хоч красива я є зроду, ще одягну й маску -
то хоч куди молодиця, дарувать лиш ласку.
Є у мене одна маска, ну зовсім простенька,
як Олесь у ній побачить, каже:"Солоденька!"
Марк приходив, був Микола і Сергій, і Федя.
Щоб привабить чоловіків, мінять маски треба.
Є у мене маски гарні ( в них ніби карати...),
як одягну - ходять хлопці круг моєї хати.
Як візьму ту, що з грибами, прибіжить Степанко,
про місця грибні він любить говорить до ранку.
Є ще маска особлива, на ній гарна піцца.
Як одягну, то відразу приворожу Гриця.
Ото ж дякую усім я, хто придумав маски.
Видно, й вони захотіли любові та ласки.
Їм тепер живеться добре, маски є за щастя.
Тільки чого добрим людям за маски ховаться?.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Я не плакала... то плакав дощ.
Ой, які його краплі холодні...
Мої сльози усі той дощ змив,
як пішли ми у бій знов сьогодні.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Я не плакала... то плакав дощ.
Хтось розкидав його краплі-мрії.
Як пораненим тебе знайшла,
на життя не втрачала надії.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Рятувала тебе, як могла.
А ти в мене просив усе пити.
То не я... врятував тебе дощ,
зміг вологою губи змочити.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
Все бачать зорі... та мовчать,
коли вночі на обеліски
лягають тихо ясні блиски.
Все бачать зорі... що сказать?
Тут і вітри змовкають грізні,
і плачуть дні осінні, пізні.
І бачать зорі, як зима
легкою ковдрою вкриває...
тут навіть віхола стихає.
І часто бліднуть без вини,
як осявають пустки-хати,
і бачать... знов гинуть солдати.
Якби ж змінити щось могли...
Та це зробить лиш зможем ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
Була маленькою, коли мені розповідали,
як Сина Божого взяли на муки... Розіп'яли.
І було гірко. Думала:"Які лихі! Недобрі!"
Та що змінилося?
Дивлюсь, що робиться сьогодні?
Вже розтоптали багатьох... стогне земля від болю.
А Бог - життя. Чого ж Його не виконати волю?
Синів сьогодні захистить не маємо ми сили.
Чогось з уроків тих важких, мабуть, не зрозуміли?
Так непомітно день за днем в минулому зникає.
Лиш хто засвоїть їх урок - майбутнє світле має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Зрозуміймо, людоньки! Зрозуміймо, ріднії!
Кожен у житті несе свій хрест.
І гірчить, і солодко на шляху життєвому,
доля усміхнеться не завжди.
А щоб квітло веснами,щоб життя сміялося,
залишаймо радості сліди.
Як наллються яблучка, як дозріють вишеньки,
заспіває жайвір в небесах.
Порадіймо, людоньки! Порадіймо, ріднії!
Як радіти вміє днині птах.
Наливає в полечку золотисте житечко...
в кожного у світі є свій цвіт.
Усміхнімось, людоньки! Усміхнімось, ріднії!
Бо рясному цвіту радий світ.
Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Щоб були щасливими, щоб у щастя вірили,
щоб життя цвіло - Христос воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до немовлят найперше та Правда завітала.
Була вона весела, красива і ласкава,
і лагідні, і ніжна... була вона, як мама.
Ходила світом Правда, когось вона шукала...
до козаків, я знаю, та Правда завітала.
Була вона привітна, мов молода дівчина,
і горда, і велична, мов ненька-Україна.
Торкнулась Правда цвіту на вишеньках в садочку
і барв сипнула щедро дівчатам на сорочку.
Ходила світом Правда, була скрізь, де чекали,
то ж радо мама й тато ту Правдоньку вітали.
Радіє Правда завжди всім, хто її приймає,
весняним чистим цвітом в серденьках розцвітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Раділа земля… вона розцвіла.
Всміхнулась – побачила цвіт.
Раділа земля… щаслива вона.
З’явився ясний первоцвіт.
Раділа земля... красива вона,
весни неповторна є мить.
Вже сонце ясне проміння їй шле,
ясніє прозора блакить.
Не тішила, знать, когось ця краса,
і зникли враз дні чарівні.
Здригнулась земля... злякалась вона,
побачила цвіт свій в вогні.
Нечутно ридала... щоб не злякать
усіх, хто ще солодко спав.
Чорнобильський край, полиновий рай...
Якої ж біди ти зазнав!
О, земле моя, прийшла знов весна,
квітує так гарно весь світ.
«Життя берегти!» - нагадує нам
знов пишний на вишеньках цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
З'явилась в пітьмі якось крапелька світла.
Як сили набралась, мов квітка розквітла.
Її затоптали б... та все ж не вдалося.
Бо серед пітьми світло те розлилося.
Комусь жити в тьмі - то велике є діло.
Бо можна робити, що хочеш, сміливо.
А світло - прозоре... хто в серденьку має,
Той сіє добро, темноти не шукає.
Ось гілка вербова… від світла розквітла.
Бо нині є дниночка сонячно-світла.
А котики всі у верби шовковисті.
Як крапельки світла, як помисли чисті.
З'явилась в пітьмі якось крапелька світла.
Як сили набралась, мов квітка розквітла.
Її затоптали б... та все ж не вдалося.
Бо серед пітьми світло те розлилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Розсипало сонце ясні променята,
розквітли в садочку вже кульбабенята.
Ось вийшли курчатка, маленькі клубочки,
а їх є дванадцять у нашої квочки.
Підбігло курчатко до кульбабенятки
і тихо спитало:"А де твої лапки?"
А кульбабенятко срібнесеньким стало,
взяло й полетіло... бо крильця здійняло.
Ой, як веселились маленькі курчатка...
як вчили літати їх кульбабенятка!
Покликала квочка маленьких курчаток
ще й порахувала всіх кульбабеняток.
Ой, як розгубилась вона, золотиста:
"Та ж було дванадцять. Де взялося триста?"
Сміялося сонце:"Мої ви гарненькі!
Мої ви хороші. Мої золотенькі."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Срібний міст через річку кинув місяць ясни́й,
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
Ген купаються в морі золотаві зірки
і на хвилях гойдатись тихо вміють вони.
Срібне світло над полем розсівають ясні,
і проміння вплітають у дівочі пісні.
І стихають над садом, де малі солов’ї
розсипають перлини – дзвінкі трелі свої.
Осявають дороги, щоб ясніше в путі,
сріблом стелять стежини, щоб світліше іти.
Світять кожному зорі… добрі всі їх діла,
у прозорому світлі розсівається мла.
І сумні, і веселі зорі бачать тут дні.
А як втішити хочуть - то летять до землі.
Срібний міст через річку кинув місяць ясний.
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
Легка хвиля просилась до ніг...
а вона все дивилась на море.
Треба йти, вже пора. Її час.
Ой, як тяжко... Бо знала: там горе.
Сиротиною-полечком йшла...
пусті гільзи навколо, воронки.
Все ж сипнули кульбабок і тут
її добрі і теплі долоньки.
Хлопців бачила... Мужні які
ці сини-українці. Сміливі.
Залишила багато тепла,
щоб прибавилось їм більше сили.
А говорять "не тепла" вона...
а де ж того тепла стільки взяти?
Завітала в ліси, у поля,
у садочки до кожної хати.
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи іншим умієм вділити?
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи вміємо інших зігріти?
І розсипаний цвіт... то ж для нас.
Усміхаймося більше. Радіймо.
І цьогоріч квітучу весну
своїх душ теплотою зігріймо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Вийшли заміж всі подружки... що ж робити?
Біля хати у них бігають вже діти.
В Гальки двоє, в Нінки троє, п'ять у Насті.
Не виходжу заміж я. Що за напасті?
У намисті хочу гарному ходити.
Чоловік приносить хай цукерки й квіти.
Та не в цьому, мабуть, є жіноче щастя.
Ото ж стала я до подруг придивляться.
Чоловік Гальчин у полі... все працює.
Галька хряка годовалого годує.
Є ще кури, є ще гуси і цисарка.
Чоловік здоровий... в радість йому чарка.
Добрий чоловік і в Нінки, любить жарти.
Виграє завжди у всіх він в грі у карти.
Бачу, й Нінка веселенька і здорова.
Добре доїться у Ніночки корова.
Три козички є у неї й кроленята.
Та ще плавають в ставочку каченята.
Є щасливою й подруга наша Настя.
Має діточок багато... то є щастя!
Три гектари з гарбузами обробляє.
Ще й близняточок на літечко чекає.
Є ягняточок з п'ятнадцять і телиця.
Не впізнати Настю - гарна молодиця.
Отже заміж я збираюся, дівчата.
Буде діточок і в мене повна хата.
Підказали мені Галька, Нінка й Настя,
що у дітях і в роботі справжнє щастя.
Заведу коня й корову ще й індика.
То ж шукаю, щоб жив в щасті... чоловіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021
Посадила Ганька та й на яйця квочку.
Щоб ходила квочка в зеленім садочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Семен на обід.
Народила Ганька та й гарненьку дочку.
Посадила Ганька знов на яйця квочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Степан на обід.
Має Ганька сина, має Ганька дочку.
Та знов ходить квочка Ганьчина в садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Роман на обід.
Ой що ж то за дивну має Ганька квочку,
що водить курчаток в зеленім садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Є вже в Ганьки й чоловік.
Якщо ви, дівчата, заміж захотіли,
то в нашої Ганьки квочку б попросили.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
До вас прийде чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Обіцяв, що прийде, що її обійме,
та не сталося так, як хотілось.
Все ж чекає вона, бо у серці весна
і тепло від тих слів залишилось.
А весна прийшла, як і та, що була,
розсипає свій цвіт навкруг квітень.
Хоч тепер одна, добре знає вона:
він не кидає своїх слів на вітер.
І метілі гули, слів тих не замели,
їй так хочеться ще їх почути.
Бо приходить весна, знай, в це вірить вона,
щоб тепло його рук знов відчути.
І немає його, ні її в тім вини,
пелюстками без них стежки вкрились.
Розлучає їх час... ой гірчить він для нас.
Дай же, Боже, щоб знову зустрілись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Як заснув Бровко? Не знає.
Натомився. Пам’ятає, що приліг лиш на хвилину.
Та невже проспав всю днину?
Ото ж став він роздивляться. Тут з’явивсь Мур-
ко на щастя. То ж Бровко до нього:
- Друже! Бач, хвилююся я дуже. Чому тихо так в
дворі? Всі поділися куди? Що тут трапилося в нас?
А Мурко ще той котяра.
– Налетіла, - каже, - хмара. Всіх забрала в одночас,
полетіли всі на Марс.
Аж присів Бровко від жаху. Наганяє Мурко страху:
- Ще казали прилетять. Хмар тих чорних буде п’ять.
Нас з тобою заберуть, на Венеру віднесуть.
Що робить? Бровко не знає. Все на небо позирає.
Бачить там з’явились хмари, та не чорні, як примари,
а біленькі. Вони в’ються, дзвінко й весело сміються.
Ось ще випливла одна… на ній дівчинка-весна!
У віночку гарнім, в стрічках, в червоненьких череви-
чках. А спідничка зелененька, вишиваночка гарнень-
ка, ніжна посмішка й рум’янці… Хмари в’ються, мов
у танці. Одна одну доганяють, радо весноньку вітають.
На Бровка поглянув кіт:
- За тобою я прибіг. Летить веснонька в Карпати, за-
раз будем зустрічати. Несуть її білі хмари, бо чекають
там отари.
Ти заснув, то ж не будили, щоб набрався трохи сили, бо
ж нас всіх охороняв. Вибач, я пожартував. Всі зібралися,
ясну, на лужку вітать весну.
Тут Бровко все зрозумів. Та Мурка він не сварив, хоч
недобрі в нього жарти. Знав – минеться все лихе. Зрозу-
міє, підросте: не Венера і не Марс, а найкраще тут, у нас!
Вже заграли у ріжок… то ж з Мурком побіг Бровко наш
на зелененький лужок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Може думає хтось, що один грішний в світі?
А можливо про те, що один він святий?
Мабуть, в кожного є гріх малий, чи великий.
Є перлини у кожному й святості. Вір.
То ж старайсь не судить, то й судити не будуть.
А в поклоні схились, щоб позбутись гріхів.
Добрих справ у житті можна стільки зробити.
Вибирай до душі... аби тільки хотів.
Та не лише про гріх треба думать багато,
хоч чимало таких, й з ними важко іти.
І про святість свою ми всі маємо дбати,
щоб зерняткам її, світлим, дать прорости.
Наша святість ясна пелюстки хай розкриє
немов квітка... вона лиш цвіте в доброті.
Як це добре було б, щоб її ніжні зерна
ми розсіять змогли й дали їм розцвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
«Роби для когось, ніби для себе,» -
любили говорити тато й мама.
Сплела віночок гарний я з квіток,
сестра схотіла - їй подарувала.
Раз бутерброд смачний зробила я
і вибігла на вулицю з ним з хати.
Дивилися на мене діти всі,
на всіх і розділила… що й казати.
А то було додому з школи йшли,
струмки до річки бігли стоголосі.
Я качечці шкарпеточки дала,
бо дуже змерзли її ніжки босі.
Робила я, як вчили нас батьки,
подяки ні від кого не чекала.
Так трапилось… допомогли й мені,
тому, мабуть, хвилини ці згадала.
Зі мною ці слова і до тепер,
із ними мої скроні побіліли.
Вони уже й у дітях розцвіли…
і внученят робити так навчили.
«Роби для когось, ніби для себе,» -
любили говорити тато й мама.
Орієнтиром стали у житті,
свою я долю з ними вишивала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Світ тонкий і ніжний, з маленьких краплинок,
що взялись за руки… То ж міцно тримай!
Даруй свою ласку усім, хто є поруч,
і ні на хвилиночку не відпускай.
У світі краплина - твоя є родина.
Краплина-домівка, краплиночка-гай.
У світі краплина – життєва стежина.
Ти поміж тих крапель себе відшукай.
У кожній краплині світ дзвінко сміється,
для кожної сходить яскрава зоря.
Тут м’ятою пахнуть всі ранки барвисті,
і радує цвітом медовим весна.
Хай радістю сяють маленькі краплинки,
хай сонячно квітне їх доля ясна.
У Всесвіті всі ми краплини-іскринки,
й маленька краплиночка - наша Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
Ой летіли гуси з чужини додому,
не першу й не другу, а вже днину сьому.
Пролітали гуси там, де синє море,
здалеку відчули в Україні горе.
І вітри холодні крилечка шарпали
в полі, де солдати зранені стогнали.
Якби ж могли гуси крильцями обняти,
якби ж могли гуси та й на крильця взяти...
Ой летіли гуси з чужини додому,
принесли до хати крапельку солону.
Не з синього моря солона краплина,
то гірчить від болю синова сльозина.
Ой летіли гуси.
Ой летіли гуси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Сон веселий снився Тишку, ніби він розважав мишку.
Ой, як весело співав, читав вірші, танцював. Треба ж та-
кому насниться.
Не встиг вийти на подвір’я, аж тут мишка, мов лисиця,
позирає у віконце.
-Запросити, - каже, - треба на гостини ясне сонце.
Здивувавсь насправді Тишко.
- Що придумала ти, мишко? Треба дуже постаратись, щоб
до сонечка дістатись.
- Знаєш, - каже хитра мишка, - вірю, що нам вдасться, Тиш-
ку. Гарний ти, і гарна я. Гарні всі в нашім дворі. Веселіше
стане жити, якщо з сонечком дружити. То ж запросимо до
хати, чаєм будем частувати. Нас почує ясне сонце, якщо ра-
зом будем звати.
Тишко глянув у віконце. З раночку ясніло сонце, та його
прикрили хмари. Не зарадять вони справі. А щоб сонечко по-
звати, треба хмари розігнати.
Кіт почав нявчати: «Няв!». Гнідий коник заіржав. Мишка
голосно пищала, ще й Барбосика позвала. Гавкав той на хма-
ри: «Гав!» Тут ще й півник «Ку-ку-рі-ку!»… ой, як дзвінко за-
співав. Закричали гуси білі... й розійшлися хмари сірі.
Я не знаю, чи злякались, за ліском таки сховались.
Вийшло сонечко з-за хмари і спитало:
- Мене звали? Чуло я, що хтось пищав, говорив хтось «Няв!»
та « Гав!». Хтось іржав, хтось кукурікав. Хто мене, скажіть, тут
кликав?
І ягня сказало:
- Бе-е-е! Хочем бачити тебе. Що кричали - вибачай, і приходь
до нас на чай.
Сонце лагідно всміхалось й нижче, нижче опускалось…
Чай пила із сонцем кішка, кури, гуси, кінь і кізка, півничок, Бар-
бос, баранчик. Тишко сонцю дав окрайчик. Мишка наливала чай.
Коли чаю напилися, то пішло яскраве сонце тихо-тихо спать
за гай. Тихо стало й у дворі, бо поснули всі в хліві. Спить у нірці
мала мишка. Заколисує сон Тишка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Де колоситься жито у полі,
й зріє калина в розкішному ґроні,
наша лунає мова привітна...
Богом дана усім нам земля рідна.
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Рідна земля… Не просто зоветься.
Рід тут твій здавна, так завжди ведеться.
То ж бережімо! Хто ж ми без плоду?..
Тут розцвітати козацькому роду!
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Землю свою нам дано захищати.
Ми її діти, вона - наша мати.
Для нас найкраща, у всіх нас - єдина.
Світить зорею для всіх Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Ой купила мама на ринку сьогодні
спідничку картату мені, своїй доні.
Є ще в мене гарна вишита сорочка,
одягну її я й піду до місточка.
Закохалась в хлопця я, він мені до пари.
В нього нові черевички й гарні очі карі.
Вишиванка дуже гарна, така веселенька.
Вишивала я сама... ще не знає ненька.
А там біля річки камінці дрібненькі,
треба черевички і мені новенькі.
А то у стареньких з'явилася латка,
чобітки купити попрошу у татка.
Закохалась в хлопця я, він мені до пари.
В нього нові черевички й гарні очі карі.
Вишиванка дуже гарна, така веселенька.
Вишивала я сама... ще не знає ненька.
Взую черевички я свої новенькі,
зручні, невеличкі та ще й червоненькі.
Отака красива піду до місточка,
я одна у мами і у тата дочка.
Закохалась в хлопця я, він мені до пари.
В нього нові черевички й гарні очі карі.
Вишиванка дуже гарна, така веселенька.
Вишивала я сама... ще не знає ненька.
Ой купила мама на ринку сьогодні
спідничку картату мені, своїй доні.
Є ще в мене гарна вишита сорочка,
ще й хлопець чекає там, біля місточка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Поклич мене… Я повернусь.
Без тебе всі похмурі дні.
Хоч світять зорі… Не для нас.
І наші зоряні були.
І квітли весни у душі,
і усміхалось літо нам.
Весь світ, здавалося, радів,
як ти своєю називав.
Поклич мене… І я прийду.
Назустріч руки простягни.
Бо ж квітнуть наші почуття,
як краплі росяні, ясні.
Хоч сяє сонце, як завжди,
і зігріває, як тоді.
Та все ж бракує теплоти,
яку ти дарував мені.
Приходиш ти у мої сни,
шукаю тебе я в юрбі.
Бо ще не встигла все сказать
те, що хотілося мені.
Ми розлетілись, мов птахи...
я знаю, що шкодуєш ти.
Не дай образам тим терпким
між нами зруйнувать мости.
Буває так чомусь в житті,
що цінного не бережем.
І зранена душа болить,
тривожить серце гіркий щем.
Широкі в долі є стежки,
й вузенькі стрінуться в путі.
Ту, що дарує щастя, знай,
тільки удвох можна знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Задивилася молода верба та й у річечку.
Вплела дівчина в коси пишнії нову стрічечку.
Чом, вербиченько молодесенька, нахиляєшся?
Чому, дівчино та й гарнесенька, так квітчаєшся?
Я, вербиченька, в річці-дзеркальці ніби лелечка.
Як зійде зоря, то чекатиму соловеєчка.
А дівчинонька знов прикрасила коси стрічкою.
Закохалася в козака того, що за річкою.
Як засріблиться вода чистая в нашій річечці.
Прийде парубок до дівчиноньки, що у стрічечці.
Простягне верба соловеєчку зелен-віточку.
Обніме козак свою рідную, дівча-квіточку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Старий батько-журавель зібрав журавляток
і сказав: «Чекають нас. Пора всім збиратись.
Довго будемо летіть від цього порога.
Сили набирайтесь, бо нелегка дорога.»
І зраділи молоді, крильми тріпотіли.
Пам’ятали: всяк було, як сюди летіли.
Та бажання бачить знов рідне поле й хати,
річечку свою стрімку… звало журавляток.
Батько-журавель сказав: «Сила – добре, діти.
Та бажання, що в душі – найдорожче в світі.
Нелегкий чекає шлях, забудьте про втому.
Цінний кожен змах крила – все ближче додому.
І злетів у небо клин… Земля рідна звала.
Вона своїх журавлят радо зустрічала.
Батько-журавель, вожак, завжди був найпершим.
І політ від його слів ставав значно легшим.
Ой летіли журавлі… вище хмар летіли.
Як спустились до землі, їм усі раділи.
Клекотіли радо так, де біленькі хати
стали дружно всі кружлять, діток викликати.
Веселились діточки і журавок звали:
«Журавляточка малі! Ми вас так чекали!»
І словам дитячим тим, журавлі раділи,
щоб потішить діточок, на лужочку сіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Ой, калинонько моя, зернятко-серденько,
знаєш, вчора я прийшла додому раненько.
Ой, калинонько рясна, не кажи нікому,
з ким до раночку була, хто провів додому.
Тільки матінці скажи - схились до віконця,
здогадається вона, як гляне на ґронця.
Ой, калинонько моя, серденько-зернятко,
віти нижче нахили, зрозуміє татко.
Кучерявий, молодий, був зі мною милий,
мене ніжно обнімав, говорив - щасливий.
Я до нього вийду знов, як зіронька зійде,
обіцяв, що восени із сватами прийде.
Ой, калинонько рясна, зернятко-серденько,
знаєш, знову я прийду додому раненько.
Ой, калинонько моя, не кажи нікому,
з ним до ранку буду я... проведе додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Пахли м’ятою руки твої,
а любистком - золочені коси.
Просиналася з пташкою ти,
коли вранці іскрилися роси.
Чуб йоржистий пригладивши мій,
ніжно в щічку мене цілувала.
У душі твоїй пісня жила…
Я любив, як ти, мамо, співала.
А в тій пісні широкі лани
і журавки у небі крилаті.
У ній доля всміхалась мені
й чорнобриці ясні біля хати.
А в тій пісні у нашім гаю
ґрона пишні калина схиляла.
Як молитва, матусю, твоя
пісня в небо високе злітала.
Всім, як сонце, світила й сама,
рідну землю навчала любити.
А в очах твоїх стільки тепла,
що могла б увесь світ обігріти.
Незавжди було солодко. Так.
Таємниці усі наші знала…
Заживляла всі рани в душі
пісня та, що ти, мамо, співала.
Мамо, ненечко, зоре ясна.
Ти, голубко моя білокрила.
Знай, що з піснею разом увись
моя мрія найкраща летіла.
Хоч залишили слід вже роки,
сріблом чистим прикрасивши скроні.
Пам’ятаю я пісню завжди,
і ціну їй я знаю сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Відпочити під сосною сіли зайченята. Одне каже:
- Я так хочу портфелика мати.
Друге й собі:
- І я хочу до школи ходити, та про нас, мабуть, забули,
вчаться тільки діти.
Третє трішки помовчало й спитало:
- Забули? Та ж в нас такі гарні вушка. Ми б все чисто
чули.
А четверте:
- По чотири лапки маєм, то б ми скрізь встигали.
Якщо треба, то ще й іншим всі допомагали б.
А найменше зайченятко, п’яте по-порядку, каже:
- В школі пишуть і читають, і роблять зарядку.
Залюбки читати буду й гарно рахувати, зможу я на
фізкультурі усіх обігнати. Нехай тільки нас покличуть,
всі разом підемо. Діток в школі є багато, друзів там
знайдемо.
Пролітала сова Мудра, чула ту розмову й подумала:
- Добре було б зайченятам вивчить й рідну мову.
А у сови думка – діло, ціна є у слова, то ж у лісі з’явила-
ся новісінька школа.
Тепер вчаться у тій школі малі зайченятка, їжачки і
вовченята, в смужках поросятка, борсучки і косолапе
руде ведмежатко, аж три лисоньки-сестрички й струнке
оленятко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Ти одна є у світі така,
мов розквітла під вікнами вишня.
І весела, й дзвінка, мов ріка…
знов до мене ти вечором вийшла.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Кожен день залишає свій слід…
позолотить і літо колосся.
Твої очі - неба блакить,
і ромашками пахне волосся.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Ми підемо разом по житті...
тут несолодко часто буває.
Нехай усмішка ніжна моя,
немов сонце тебе зігріває.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
Поміж хмар журавлики ой, кружляли ж швидко як…
бо манила й їх ясна блакить.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Досить! До гніздечка вже летіть.»
І міцніли крилечка у малих журавликів…
Веселилось поле, річка й гай,
як з землі кричали ми: «Гей, малі журавлики!
Є найкращим в світі рідний край!»
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Попід вербами, та й крислатими,
пливе качечка з каченятами.
Каченяточка, та й малесенькі,
все плескаються… веселесенькі.
А на березі море квіточок,
веде качечка туди діточок.
Попід вербами вода сріблиться,
пливе селезень, на них дивиться.
Радий селезень, радий татонько,
каченяточок є багатенько.
Попід вербами, та й крислатими,
пливе качечка з каченятами.
Пливе качечка, та й красивая,
в парі з селезнем... ой щасливая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Є у кожного земля рідная,
не купить її… то ж не продай.
Бог дарує всім, знай, лиш одну таку,
то ж люби її й оберігай!
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
А моя земля сяє сонячно,
тут співають в вишнях солов’ї.
Дзвенить чистими вона потоками,
найдорожча є мені й тобі.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
Хоч вітри гудуть і громи гримлять,
та разом крізь грози ми пройдем.
Бо немає сили, щоб любов здолать
ту, що в серці ми своїм несем.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Земля так схожа на колиску...
й на корабель космічний теж.
Із ласки зіткана й любові,
тут доброта не має меж.
Наша Земля на пташку схожа,
мов птах у просторі летить.
Тут їй немає перешкоди,
й ніхто не зможе зупинить.
Земля й на яблучко теж схожа
й на вишеньку маленьку теж.
Вона із радості й усмішок,
і щастя тут не має меж.
Бог береже її маленьку,
таку красиву та дзвінку.
Любімо її літо й осінь,
і зими, й весни у цвіту.
Тут рідний дім, матуся й тато,
життя святе нас кличе в путь.
Зігріті сонцем, тут дороги
усіх до світла нас ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Над Йорданом голуб вився,
Божий Син там охрестився.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
А вода Йорданська чиста
є прозора ще й сріблиста.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були
Вода, вода Йорданичка,
освяти, умий нам личка.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
* * *
Дай нам, Боже, щастячка!
Дай усім здоров’ячка.
Щоб раділа матінка і
маленька донечка.
Щоб був сильний таточко
і синок міцнесенький.
Украіні радості
дай нам, дорогесенький!
Просять діточки малі,
щоб у мирі ми жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
- Яке велике море, мамо! Поглянь на кораблі, мій татку! –
радів синок. Сюди приїхав з родиною сьогодні з ранку. Він
бачив море вперше. Так. Розповідав дідусь про нього, тому
й приходило у снах.
Про далечінь не знав ще синю. Не відав він про сильну хви-
лю. Про глибину морів не знав і про скарби її великі, які ді-
дусь вже в серці мав.
З внуком на море дід дивився. Воно здалось йому малень-
ким… (уздовж і впоперек сходив), хоч в нім слідів не зали-
шив. О, скільки бачив він й пізнав! Щодня щось нове відкри-
вав. Були ті дні такі щасливі…
А хвилі пінились, грайливі, мов лащились. А чи скучали?
Та все ж їх море знову звало. Маленьке море… бо в душі воно
вмістилося. А внуку про море рано ще це знати. Йому ще море
підкоряти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя,
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси…
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
Ой, яка ж ясна крапля та прозора,
ясніють в ній слова ті, що сказав ти вчора.
Ця крапелька роси - щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній для мене поцілунок.
Крапелька роси… Крапелька роси…
щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній
для мене поцілунок.
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя...
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Обма… обма… обманюші, обманюшечки.
Обма… обма… обманюші не пампушечки.
Ми вели, вели… великі, величесенькі.
Не такі ви, не такі ви. Ви дрібнесенькі.
Нам бага… багато треба їсти й питоньки.
Вам і того, того досить, хоч присістоньки.
Нам поля ши, ши… широкі, вам би грядочку.
Нам Багами і Кариби, вам хоч лавочку.
Нам моря і океани, дівам й хлопчикам.
Вам малесенький струмочок після дощика.
Прода, прода… про-дається земля плідная.
Бере, бере, бережуть хай, кому рідная.
До-сить гратись в обманюшки, обманюшечки.
Вже пора свої нам їсти всім пампушечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
Сіла пташечка, розспівалася,
в ясельцях дитиночка сповивалася.
А та гілочка та й тонесенька,
біля Сина матінка веселесенька.
А та пташечка голосистая,
біля Сина матінка та й Пречистая.
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
А ми щастячка всім вам зичимо,
привели його до вас та й залишимо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
А сніг летить, летить, летить...
в легкому танці він кружляє.
І ковдрою із чистоти
всю землю сонну огортає.
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
А сніг летить, летить, летить...
і тихо віхола співає.
Усі дерева і кущі
в казкові шати одягає.
Мої засипала сліди...
стою вже на твоїм порозі.
Нас кличе білий легкий сніг
і золотий ліхтар на розі.
А сніг летить, летить, летить...
дрібненькі падають сніжинки.
В яскравім сяйві ліхтарів
вогнями тішаться ялинки.
В казковім танці з ними тут
з тобою граємось ми в сніжки.
Тепер на білому снігу
слідочків срібних є дві стрічки.
А сніг летить, летить, летить...
вкриває землю білизною,
а дотик рук твоїх п'янить.
Яке ж то щастя... Ти зі мною!
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Ой чия то хатонька, три віконечка?
А одне із них є для сонечка.
А одне із них є для сонечка.
До тієї хатоньки три доріженьки.
По одній іде місяць срібненький.
По одній іде місяць срібненький.
Ой чия то хатонька, три поріженьки?
А в одній з кімнат сяють зіроньки.
А в одній з кімнат сяють зіроньки.
Сонце яснеє, Місяць срібненький,
ясна Зіронька
славлять з нами Господа
і Його Синонька!
( Мій варіант дуже гарної колядки, що чула на Різдво.
Приблизно передала зміст. Як ще почую - запишу дослівно.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Сміється світ у сонечку,
у яблуньці розквітлій,
в хмаринці він і в дощику,
і в усмішці привітній.
І світиться так весело
на травах в росах з раночку,
в гарнесенькій картинці він
є в новому "Букваричку".
Сміється баклажанами,
в капусті й огірочках,
синам радіє й донечкам
у вишитих сорочках.
Шумить ще колосочками,
як зріє в полі житечко,
і спів веселий жайвора
дарує тепле літечко.
Сміється світ доріжкою,
що в гай біжить, мов річка,
веселкою барвистою,
що квітне ніби стрічка.
Радіє, як всміхаються
й щасливими є діточки,
й дарують своїм матінкам
найкращі в світі квіточки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Сніжинка впала на лице,
розтанула... лише краплина.
Замилувавсь я. Не сльоза,
зими дарована перлина.
Прозора й чиста, на твоїй
щоці, немов бажання світле.
Хай будуть краплі лиш такі,
від них земля вся наша квітне.
Від крапель тих цвіте наш гай,
суниці зріють у лісочку.
Плодами зарясніє сад,
наллються зерна в колосочку.
Сніжинка впала на щоку...
це теплої зими дарунок.
Як п'є земля рясні дощі,
її зіп'є мій поцілунок.
Щоб зими сніжними були,
квітучі весни й тепле літо,
нам треба вчитись все любить,
що є дарунком в цьому світі.
Сніжинка впала на лице,
розтанула... лише краплина.
Замилувавсь я. Не сльоза,
зими дарована перлина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Син Божий народився, увесь світ звеселився!
В небі зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
А та зіронька дуже світлая,
а дитинонька Богу рідная.
Ясна зіронька розсипає цвіт,
а дитиночка - звеселяє світ.
В небі зіронька найясніша є,
то дитиночка нас до світла зве.
В небі зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
А та зіронька дуже світлая,
а дитинонька Богу рідная.
Син Божий народився, увесь світ звеселився!
Славімо Його!
* * *
Щедрик, щедрик, щедрівочка.
Народилась дитиночка
там, де вівці і корови,
щоб були усі здорові
Щедрик, щедрик, щедрівочка.
Усміхнулась дитиночка
де бики є круторогі,
щоб в житті ясні дороги.
Щедрик, щедрик, щедрушечки,
у торбинці пампушечки.
Ми дитятко прославляєм,
із Різдвом всіх Вас вітаєм!
Щиро вітаю всіх друзів з Різдвом Христовим!
Сімейного вам затишку, радості для душі, щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Місяць зіроньку питав:
- Де була, ходила?
Місяць зіроньку питав:
- Для кого світила?
- Я була, мій місяце,
в вертепі, де хати.
Народитись там дав Бог
малому дитяті.
Біля нього матінка
й Янголи співають.
І маленькі пастушки
дитину вітають.
Освітила я ще шлях…
йшли ж царі вельможні.
Принесли свої дари
у вертеп сьогодні.
Місяць зіроньку питав:
- Де була, ходила?
Місяць зіроньку питав:
- Для кого світила?
Я світила, Місяце,
в вертеп, де телятко.
Колисала матінка
там своє дитятко.
Я зіткала з променів
ясненьку сорочку.
Дарувала, місяце,
Божому синочку.
Ой раділа ж матінка,
царі й пастушатко,
як всміхнулося до всіх
маленьке дитятко.
Місяць зіроньку питав:
- Де була, ходила?
Місяць зіроньку питав:
- Для кого світила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Щиро вітаю всіх вас, друзі, з Новим 2021роком!
Хай він буде мирним, світлим, творчим!
Сіємо на щастя та добро.
* * *
Новий рік завітав до вашої хати,
приніс радість він усім… дозвольте посівати!
*
У торбинках в нас ясні зернятка,
тепло рук у них, щирість серденька.
Мов по ниві ми зерна сіємо,
щоб збулося все, про що мріємо.
Сієм зернятка та й добірнії,
щоби дні усі були мирнії.
По всій хатоньці розсіваємо,
щоб збулося все, що бажаємо.
Золоті у нас всі зерняточка,
щоб веселою була хаточка.
Сієм зернятка, де віконечко,
щоб ясніло в нім ясне сонечко.
Сієм зернятка від поріженька,
щоб легка була та й доріженька.
Хай вас радують ваші діточки,
мов веснянії ранні квіточки.
Сієм, сіємо, посіваємо,
з Новим роком вас всіх вітаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Просили ми, хто що хотів. Пробіг рік… щось збулося.
То ж дякуймо йому за це, зробив він що змоглося.
Цвіли сади, ліси, гаї… в полях дозріло жито. Комусь тут
весело було, частіше – скрутно жити.
Збігає рік… ще мить йому із нами буть зосталось. Всміх-
нувся гірко він чомусь. Кому вже що дісталось.
Всі бачили, старався він і здійснював бажання. Не все вдало-
ся, бо важкі були випробування. Новому року передасть він
все, що не збулося. В Нового більше сили є, в житті так пове-
лося.
Знову веселі прийдуть дні, мир світлий завітає, а з ним
край рідний розцвіте, усмішками засяє.
Роки, як люди, кожен з них свою тут має долю. Нелегко час-
то їм в житті, хоч і здається грою. Від того, що несем в ду-
ші всі ми на кожнім кроці, залежить, які будуть дні для нас
в Новому році.
Чекаєм тебе, Новий рік! Ти сильним будеш. Знаєм.
Бажання найсвітліші ми сьогодні загадаєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Наше життя… воно, як пісня,
веселі тут й журливі ноти.
Є в ньому сльози і усмішка,
воно щодня дає уроки.
Не завжди солодко… частіше
у перемішку з гіркотою.
Хоч сходить сонце, як і завжди,
в нашім лісочку, за горою.
Воно для того, щоб раділи
ми соловейкові в садочку.
Щоб підкорить нові вершини
вдалося красеню-синочку.
Воно для того, щоб гойдались
на хвилях кораблі у морі.
Щоб рахували у гайочку
закохані яскраві зорі.
В садах плоди щоб наливались,
хилилось в полечку колосся.
І до батьків щоб приїжджали,
і весело щоб всім жилося.
Хай Новий рік нам подарує
своїх багатств таких багато.
Щоб цвів бузок у днях веселих
і пахла м’ята біля хати.
Дай, Боже, щедрої нам днини,
щоб мир прийшов на землю рідну.
Щоб втішилась наша родина,
годиноньку зішли нам світлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сину Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Божий Син прийшов
та й у кожен дім,
щоб у радості жити нам усім.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
І співатимуть аж до раночку
Святі Анголи колисаночку.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Переплутали чорне з білим,
розмішали вже біле з сірим.
До червоного тягнеться чорне,
біле радість до себе горне.
Чорне хмуриться, всіх жахає
і здоров’я, глянь, забирає.
А у білого усмішка щира,
чорна сила її прикрила.
Якби чорними тільки ночі
і земля в ріллі, терна очі.
Якби темними – руки умілі,
ті, що хліб золотий зростили.
Переплутали чорне з білим,
розмішали вже біле з сірим.
До червоного тягнеться чорне,
біле радість до себе горне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
ой, які є довгі вечори.
Я Петра-сусіда позву в хату,
вже в віконце стукав він мені.
Посадила я калину біля хати,
а на віти рясні сіли снігурі.
Роздзвенілись,
розспівались… їх багато.
Стало весело у нашому дворі.
А зима мете, мете снігами…
на калині гарні снігурі.
Запрошу Петра на чашку чаю,
легше дочекатися весни.
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
вже свати у нашому дворі.
Не схотів весни чекати милий,
винуваті, мабуть, снігурі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Хтось радіє, що знов обманув і щось добре із того він має…
Чи не знає, як в інших забрав, що не в них – у себе забирає?
Та невже ж він не знає того, що душа його марно радіє?
Джерело, що живе у душі, скільки взяв – на стільки й зміліє.
А як висохне – йти тій душі через хащі колючого терна.
Бо душа та його, мов сухар, що стверділа від ситості… черства.
Якщо ви поділилися чи у біді подать руку охочі,
розцвітає добро у душі, щастям сяють тоді в таких очі.
Вибирати приходиться всім із того, що щодня нам дається.
Якщо світло у наших очах, щастям в інших воно озоветься.
Те добро, що живе у душі, якщо дав ти – утричі зміцніє.
Та ще множитись вміє воно… знай, таке джерело не міліє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
Мов гілка вербова гнучка…
тут ґроно калини рясне.
Немов повновода ріка,
ще схожа на сонце ясне.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Ой, рідна стежино ясна,
скажи, що чекає в путі?
Розкриєш секрет, чи змовчиш?..
Я знаю, не скажеш про все.
Не раз ще спіткнемось в путі,
своє ти підставиш плече.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Ой, рідна стежино ясна,
скажи, що чекає в путі?
До світла, стежино, веди,
де колосом хилиться лан.
Тут ранки зустрінем в росі,
даровані Богом всім нам.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Дай, рідна стежино ясна,
із щастям зустрітись в путі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
У травах побачила квітку…
та хто ж її там ще помітить?
Всіх радувать вміє лиш сонце,
бо кожному ясно так світить.
Багато у світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє світити…
Можливо, всміхнуся до тих я,
всміхатись хто ще не навчився.
Можливо, підтримать зумію
того, хто в житті помилився.
Багато є в світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє зігріти…
Краплина дощу на долоні,
якої ніхто ще не бачив.
Можливо пробачу я того,
кого ще ніхто не пробачив.
Багато є в світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько,
хто вставати любить раненько.
Зорі сяють для тих, хто кохає,
хто в молитвах щоднини чекає,
захищати хто вміє сміливо,
у чиїх руках спориться діло.
Це для тих, хто цінує родину,
любить рідну свою Батьківщину,
підкоряє хвилю у морі…
світять в небі щодня ясні зорі.
Хто нещастя навкруг себе сіє,
про наживу легку тільки й мріє,
для них зорі нічого не значать…
бо такі просто зір тих не бачать.
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько…
ще співає для них й соловейко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Сіло сонце за горою, за високою,
я зустрінуся з тобою, кароокою.
В твої очі задивлюся, терна зернятко...
ой, як хороше з тобою, моє серденько.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Ми по травах, по шовкових будемо гулять,
тебе ясною зорею стану називать.
Розцвіла, моя дівчино, ти мов квіточка,
а в волоссі золотому ясна стрічечка.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Тут потоками дзвінкими річка виграє,
ти ж хвилюєш, дівчинонько, серденько моє.
Буде чарами своїми й ніченька сіять…
ну, а ясний місяченько - срібло розсипать.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Ой горіла ж Земля… і знову горить.
А чи ж мало вогонь спопелив?
Ой змовкали вуста… і знов хтось мовчить.
Хто, скажіть, цього знов захотів?
Ой боліли ж серця… і знову болять.
Та не всі, бо ж є ще й кам’яні.
Ой горіла ж Земля… і знову горить.
Не згорає зло у вогні?
Хіба думали ті, хто життя захищав,
що комусь замала є ціна?
Знову платять життям комусь наші сини,
сіє мороком люта війна..
А було ж, а було... плакав Київ і Брест,
на Неві йшли машини під лід…
Там ми разом були, тільки миром й жили.
Скільки ж треба пройти нам ще бід?
Земля в Всесвіті, знай, горошинка мала,
це є світлий, єдиний наш дім.
Треба дбати усім, щоб жило тут Добро,
лиш з Добром по Землі ходить Мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
те, що я відчуваю, можна щастям назвати.
Щастя – бачити зранку новий день в позолоті,
ясним сонцем зігрітий, кличе всіх до роботи.
І плід праці своєї, немов бджілка збирати,
бути людям потрібним – можна щастям назвати.
Щастя - чути веселий сміх дитячий у хаті,
мамі й тату радіти - можна щастям назвати.
Мати друзів багато, їх щодня зустрічати,
тим, що маєш, ділитись – можна щастям назвати.
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
в когось радість у тому, щоб у інших забрати.
То ж немає їм діла, як чиєсь взять й прогнати,
як піде чуже щастя десь по світі блукати.
Треба думати всім... міркувати самому,
як же щастя тоді повернути додому?
А буває, що щастя захищати ще треба...
з тими щастя назавжди, як дарунок із неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Поміж горами, ніби стрічечка,
ой шумить-дзвенить, в’ється річечка.
А на березі тім калинонька,
зажурилася там дівчинонька.
- Чого журишся, дівча-квіточко,
чи не теплим тут було літечко?
Чи не слухалась свого батенька,
чи сварилася твоя матінка?
- Я слухняна є в свого татонька,
не сварилася й моя матінка.
- А чому ж тоді засмутилася,
мов калинонька похилилася?
- Тут з миленьким я зустрічалася,
тут кохалася, тут прощалася.
То ж чекаю я… Як діждатися,
щоб у парі буть, щоб побратися?
Поміж горами в’ється річечка.
Дівчинонькаа жде, ясна квіточка.
Повертайтеся, соколята… час,
зачекалися вже давно всі вас.
З Землі рідної проженіть усіх,
з-за кого журба і притих наш сміх.
Щоб став світлим наш життя кожен день,
щоб веселих знов заспівать пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Доторкнуся до струн я своєї душі…
чую вже зазвучали цимбали,
і виводить щось скрипка на всі голоси.
Які ж гарні і ніжні мелодії ці…
скажуть все, що слова не сказали.
Чую бубон… це він так видзвонює в такт
тим пісням, що із серця у світ тихо ллються.
Вже лунають й трембіт тут дзвінкі голоси…
манять, кличуть, радіють, сміються.
То ж прислухаймось всі… які ж чарівні
ті мелодії в кожнім сердечку.
Їх виводить життя (тому й ніжно звучать),
на плечі в долі сівши скраєчку.
Розсівають тумани мелодії ці…
щоб ті зникли, як прийшли, непомітно.
І співає знов скрипка … мелодіям цим
розсипать серед тьми ясне світло.
О, які ж гарні чути, дзвінкі, голоси…
Знову бас?.. Баритон і сопрано.
Прислуха́ймося всі до своєї душі,
бо дзвенить її спів бездоганно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Помітила мишка горішка,
мишку побачила кішка.
Барбосик помітив кішку,
горішок побачив Гришку.
До горішка - мишка,
до мишки - кішка.
Барбосик - до кішки,
горішок - до Гришки.
Мишка - у нірку,
кішка – за хвіртку.
Барбосик і Гришка
знайшли горішка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
Яблука зривала залюбки,
сміх дзвінкий навколо розсипала,
фарбувала листя у гаях…
ой, як гарно осінь там співала.
Гаптувала золотом вона
кленові святкову вишиванку
і світила зорями вночі…
тим, хто з нею був тут аж до ранку.
Хризантемам ніжні пелюстки
омивала росами-дощами,
дарувала сонячні нам дні…
плакала, бувало, разом з нами.
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Тишко наш, як хочте знати, любить вранці довго спати.
І сьогодні спав довгенько. Мишка ж проснулась раненько.
Вмилась в бочці й пішла їсти. Встигла дві зернини згризти.
Тут позвав її Барбосик й запитав:
- Ще спить наш котик? Ти, будь ласка, добра мишко, розбу-
ди малого Тишка, бо ж давно пора вставати й до роботи при-
ступати. Сонечко вже пригріває. Тишко нам хай поспіває. Сто-
рожив я всю ніч хати, то ж мені пора б поспати. Коли Тишеч-
ко муркоче, сон солодкий бачать очі.
- Добре! - відказала мишка. Я позву малого Тишка.
З нірки в нірку… з нірки в нірку… бігла мишка швидко-шви-
дко. Ось маленька хитра мишка вже добралася й до Тишка.
Тишко солодко так спав… з ліжка довгий хвіст звисав. Було
гамірно у хаті, та не думав кіт вставати. У клубочок він згорну-
вся. Засміялась - не проснувся.
Стала роззиратись мишка. Яке діло їй до Тишка? У кімна-
ті пахло гарно, то ж забігла, знать, немарно. Пригладила свої
кіски та й біжить мерщій до миски.
А там, гляньте, як у Тані, варенички у сметані. Подивіться, як
у Зої, бутерброди з ковбасою. Як в малесенької Даші, тут ле-
жить ще й ложка каші.
Спритна мишка так зраділа… їла, їла, їла, їла. Мишку ту ніхто
не бачив, то ж вона тепер, мов м’ячик. Не пішла, а покотилась.
Тишка так й недобудилась. Та й навіщо їй будити?
Граються в садочку діти. Мишка вже відпочиває. А Барбосик
все чекає…
Якщо ти пообіцяєш, знай, зробити діло маєш. Бо людина – це
не мишка, її мудрості вчить книжка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Береже пташенят кожна пташка в гнізді.
Чому ж гинуть сини у пекельній війні?
Сонце сяє з небес… та хіба ж не для всіх?
У серцях тих зима, що забрали наш сміх.
То ж не вірмо, що з них кудись зникнуть льоди.
Лиш з добра на Землі розцвітають плоди.
Бо ж відомо давно: щастя не збудувать,
якщо в інших його просто взять і забрать.
То ж непросто це. Так. Вкоренилося зло,
що забрало – назад не поверне само.
Якщо будемо спати, а чи просто дрімать,
то не знаю чи й варто нам щастя чекать.
Що робити?.. Над цим міркували давно.
Орать ниву з добром й висівати зерно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Небо сьогодні ой як синіє…
любить нас Бог і завжди розуміє.
Часто стаємо ми з ним на розмову,
а чи розумієм Святу Божу мову?
Говорить вогнем Бог, говорить водою,
до нас промовляє тишею святою.
Звучить Боже слово у ранках іскристих,
у росах прозорих, веселках барвистих.
Говорить до нас Бог простими словами,
пора розуміти цю мову нам з вами.
Її ти почуєш... а може й побачиш
у чистій сльозі тих, кому ти пробачиш.
Її зрозуміти, повір, завжди зможеш
у щирих словах тих, кому допоможеш.
Про все нам розкаже Святе Боже слово.
Дозволь розуміти тебе, Божа мово!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Кажуть, час є такий… Нелегкий.
Що хизується зло. Розгулялось.
Ти на себе поглянь. Хто такий?
Чи давно твоє серце сміялось?
Кажуть, люди тепер дуже злі,
у біді не завжди допоможуть.
Ти на себе поглянь. Хто такий?
Чи на тебе покластися можуть?
Є багато у світі таких, в кого
душі померкли… Це прикро.
Та, на щастя, є більше між нас,
хто несе у душі своїй світло.
Ото ж чула я й інше, скажу,
до душі слова ці мені. Правда.
Є багато у світі таких,
хто життя любить, вірить у завтра.
Через тьму ми пройдемо. Повір.
(Що б не думали й не говорили!)
Бо це світло веде нас вперед,
додає всім і віри, і сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж гарна ти у мене, моя долечко.
Місяць шлях нам осявав і ясна зіронька,
сказав милий, що я пташка та ще й рибонька.
Через поле йшла… та й широкеє,
йшло зі мною моє щастя кароокеє.
Наливалось в колосочку мале зернятко,
сказав милий, що хвилюю його серденько.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Сіла на місточку осінь й заспівала…
про те, як в садочку яблука зривала.
Як збирала груші, медами налиті,
ґрона винограду, пишні й соковиті.
Золотом розшита в осені сорочка…
пісня за водою плине від місточка.
І співає осінь про поля широкі,
щедрі урожаї… і Карпат потоки.
Птахам перелітнім пісню дарувала,
в далеку дорогу їх благословляла.
Закружляв у танці вітер і немарно,
прилинули хмари, уже стало хмарно.
Пішла по городах та усе співала...
так ще одну осінь тут зустріла мама.
Їй дарує осінь чорнобривці ясні,
в них цвітуть ще сонцем пелюстки прекрасні.
Хризантемки ніжні до неньки сміються,
бо ж такі чарівні мелодії ллються…
Від пісень осінніх все навкруг стихає,
ніжна позолота дороги встеляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
Ой ти , доле, моя доле… Доле квіточко.
Уже осінь на порозі, пройшло літечко.
В сині очі закохалась, в очі синії.
А що він мене кохає, не сказав мені.
Ой ти , доле, моя доле… Доле-ягідко.
Солоденькою буваєш, часом… ой гірко.
І не знаєш, де загубиш, де можна знайти.
Кароокий все приходить, просить заміж йти.
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Ось грибок… і ось грибок,
їх збирає їжачок.
- Маслючок й боровичок,
полізайте в козубок!
Ось ярок… а ось горбок,
дружно йдем і ми в лісок.
Поспішаємо туди,
бо чекають й нас гриби.
Ось ялинка… ось дубок,
тут сховавсь боровичок.
А під сосон колючки
заховались маслючки.
Тут є рижики-брати,
брилики в них золоті.
І лисички золотисті
в золотому сяють листі.
То ж шумить, радіє ліс:
- Гляньте ще біля беріз!
Підберезники смачні
вас чекають вже три дні.
Підберезник ніби пан,
в нього червоний жупан.
Підосичники брилі
одягли, мов королі.
Ось горбок… а ось ярок,
йде додому їжачок.
Повні кошики й у нас,
йти додому всім нам час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Поміж двох берегів сильних тиха річка розцвіла,
відзеркалюється небо у ясній ріці щодня.
Тут ромашки ніжні квітнуть у смарагдовій траві,
і ясніють, ніби небо, тут дзвіночки голубі.
З небом в парі синя річка... ой, видзвонює в гаю,
й берег правий, й берег лівий знайшли доленьку свою.
Берег правий дуже гарний, там вербички молоді,
а на лівому калина хилить ґронечка рясні.
Як поверне річка вправо, то вербички молоді
свої довгі пишні коси все викупують в воді.
І купаються із ними в річці зіроньки ясні,
й звучать сонячно-веселі соловейкові пісні.
Повертає річка вліво, коли світиться роса,
зачаровує собою тут калиноньки краса.
То ж шепочуться до ранку у калинових кущах,
бо вони солодкий присмак залишають на вустах.
Поміж двох берегів сильних тиха річка розцвіла,
відзеркалюється небо у ясній ріці щодня.
Берег правий дуже гарний, там вербички молоді,
а на лівому калина хилить ґронечка рясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
Є у житті і ясно, і хмарно.
Знайте, прийшли ми в світ цей немарно.
Всі, хто любов у серденьку має,
сам він, як сонце, всіх зігріває.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Вона любить дощ…
з ним, буває, плаче.
Вона любить дощ…
сліз ніхто не бачить.
Краплі на щоці…
що гіркі, хто знає?
Вона любить дощ…
гіркоту змиває.
А до серденька
дощ не добереться.
То ж не знає він,
що радістю зветься.
А сьогодні, гляньте,
став весело литься…
Всі думають – плаче,
а він веселиться.
Є в доща причина
дзвінко так сміяться.
Дізнався, що можна
плакати від щастя.
Вона любить дощ,
що так ллється рясно.
Бачиш, як похмуро?
Ну, а їй з ним… ясно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Гарна в полечку калина, ніби біля хати.
Задивилася дівчина та й стала питати:
«Скажи мені, калинонько, чом віти схиляєш?
А чи важко їх тримати, а чи смуток маєш?»
Відказала калинонька: « Віти нахиляю,
бо у серденьку журбу я дуже тяжку маю.
А журба та, дівчинонько, ятрить мою душу,
забирає мою силу, то ж хилитись мушу.
Молоденький біля мене ріс кленок у полі,
думала, що поєднаєм ми з ним свої долі.
Та зламав вітер зрадливий… доле ж моя бідна.
Не зарадиш тепер болю, дівчинонько рідна.»
Не питала ні про що більш калину дівчина,
обнімала її ніжно, голівку схилила.
Обнімала калиноньку дівчинонька мила…
та про щось вона у Бога щиро так просила.
Гарна в полечку калина, ґронечка рясненькі,
біля неї дівчинонька й козак молоденький.
Обнімає козаченько свою дівчиноньку,
задивляються обоє на ту калиноньку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
У зеленім гаї, гаї зелененькім,
стояв під дубочком хлопець молоденький.
А через гай в’ється вузенька стежина,
по тій стежці в гаї гуляла дівчина.
Хлопець той високий, мов дубок міцненький,
хлопець той веселий та ще й молоденький.
А в дівчини очі, як в темної нічки,
гарні довгі коси, в них рожеві стрічки.
Освітив доріжку ясний місяченько,
став козак просити дівчину гарненьку:
- Ой постій, дівчино, під дубком зі мною,
будемо, як місяць з зіркою ясною.
- Подивись, козаче, зіронька вже сяє,
матінка додому вже мене чекає.
І місяць по небу ходить ген ясненький,
тебе зачекався батенько рідненький.
- Матінка, дівчино, зятя виглядає,
батечко невістку до хати чекає.
А ми пожартуєм з тобою любенько,
проведу додому я тебе раненько.
- Ці солодкі речі мені до серденька,
залишусь з тобою, як відпустить ненька.
Якщо під дубочком будеш жартувати,
а під калиною ніжно цілувати.
У зеленім гаї, гаї зелененькім,
стояв під дубочком хлопець молоденький.
Світив місяченько й зіронька сіяла,
з козаком до ранку дівчина стояла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Йшов дощ… Сиділи в нірках мишки й читали вголос
свої книжки.
- Давно не бачила я Тишка,- подумала маленька мишка.
Уже пройшло, мабуть, днів три, як не виходила з нори.
Ой не сиділось малій мишці… Вона читала казку зірці.
Зірка любила малу мишку, про це не раз казала Тишку:
- Гарненька мишка та маленька, та стережись – вона хит-
ренька.
Про те, що хитра ота мишка, секретом не було для Тиш-
ка. А що гарненька … він не знав. Вірніше, на це не зва-
жав. А тут замислився наш Тишко:
- Я вже три дні не бачив мишку. Хоч дощ іде, погода хма-
рна, піду знайду… гляну, чи гарна?
От вийшов він з своєї хати й пішов хитрунку ту шука-
ти. Бо видно з неба навіть зірці, що гарна мишка є у нір-
ці.
А мишка з нірки визирала, бо Тишка вже давно чекала.
Як підійшов Тишко до нірки, побачив її очі-зірки. Йому
здалось, що мишка Гожа чомусь на нього дуже схожа.
А тут спитала ще вона:
- Ти мені часом не рідня?
Хотів схопить її за лапку – сховалась спритно в нірку-
хатку. Пустунка та сміятись звикла. Та ще ж дивись, як
швидко зникла. Із нірки хитро позирає та ще й думки йо-
го читає.
І хоч обмок кіт до хвоста, дізнавсь, що гарна мишка та.
Як дощик стихне, сонце вийде, вона до нього гратись при-
йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Тече річка невеличка... тут цвіте калина.
Умиває своє личко й співає дівчина.
Тихо-тихо біжить річка, її не спинити.
Ой красива ж та дівчина, її лиш любити.
А в тій річці козаченько коней напуває.
Він почув, як дівчинонька весело співає.
Там, де верби кучеряві низько нахилились,
між квітучих трав дівчина й парубок зустрілись.
Пустив коней випасатись в трави козаченько.
До душі йому красива дівчина-серденько.
Біжить річка невеличка, хвилями хлюпоче,
полонив козак той ніжне й серденько дівоче.
Козак погляду не зводить ще й цілує в личко
ту красиву дівчиноньку, гарну, невеличку.
Тихо-тихо біжить річка, місяць в ній в серпанку.
Вдвох гулятимуть сьогодні до самого ранку.
Тече річка невеличка... тут цвіте калина.
Ой щаслива у обіймах козака дівчина.
Тихо-тихо біжить річка, її не спинити.
Козак дівчині до пари, його лиш любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Як добре, що в світі є друзі,
їм можна радіти щодня.
Бо є тоді з ким поділитись,
і туга тоді не страшна.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
Як добре, що в світі є друзі,
сильнішим стаю з ними я.
Завжди тебе друг зрозуміє,
розрадить усмішка ясна.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
Разом можна книжку читати,
чи гратися в ігри гучні.
Довірити другові можна
усі таємниці свої.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок та й став витись.
Обіцяв мені миленький оженитись.
А в милого очі сині,
як в барвінка квіти нині,
як в барвінка квіти нині.
Ой цвіти, цвіти, барвінку та й стелися.
Обіцяв мені, миленький? То женися!
Я барвінка вплету нині
у віночок квіти сині,
у віночок квіти сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Хазяйнує, глянь, скрізь листопад…
розсипає навколо нас листя.
І притих вже осінній наш сад,
він дрімає… йому вже щось сниться.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Відлетіли уже журавлі,
давно зникли вони в сірій хмарі.
І дарує жоржини ясні
осінь нам, щоб були ми у парі.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Золотим листям тішиться клен,
і діброва ясніє, мов ватра.
Знай, сипне листопад нам до ніг
позолоти своєї ще й завтра.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
У осінній сад
ти до мене вийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
З ним стояли часто ми тут, на ґаночку,
розмовляли любо так аж до раночку.
Соловей виспівував нам на вишеньці,
і були сорочки в нас обох вишиті.
Дарував червонеє він намистечко,
цілував ще ніжнеє моє личечко.
Присипляв усіх ясний місяць, в хатоньці,
та не спалося чомусь моїй матінці.
А як зіронька зійшла в небі світлая,
вийшла з хатоньки до нас ненька рідная.
Рада матінка моя... Каже:"Донечко!
Подивись, зійти уже має сонечко.
Вийде з хатоньки до вас ще й твій таточко,
запитає, чи буде це наш зятечко?"
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
Рада матінка моя, радість в татонька,
бо сватів привів вже зять... повна хатонька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Опадає листя, стелиться під ноги…
Золоте.
Легко так. Блакитне небо ще над нами.
Ой цвіте!
Сонце розсипає ніжну позолоту.
Промінці
бабиного літа снують павутини.
Ой легкі!
Опадає листя, стелиться під ноги…
Шарудить.
Осінь… Осінь щедра
знов життя дороги
Золотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Літо коней випасало,
їх ростило, зігрівало.
Вороні тут й білогриві,
що у яблука. Грайливі...
Літо коней випасало,
стерегло їх, напувало.
Пишні гриви відростило.
Запрягло. Які ж красиві!
На тих конях роз'їжджало.
Все навколо розцвітало
у саду, на луках, в полі,
у гаях, в лісах, і в горах.
Коней в річці покупало,
пишні гриви розчесало.
Запрягло. У возик сіло
й знов кататись захотіло.
Через поле із житами,
ячменями, пшеницями
проїжджало і раділо,
що врожай вродив на диво.
Все об'їхало навколо:
ліс, озера, сад і поле.
В гаю квітів назбирало
і до осені помчало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Ти найкраща між всіх!" - тихо вечір шептав.
Усміхалася. Не помічала?..
А він слідом ішов... Не спинилась й на мить.
Ну, промовила хоч би словечко.
Сіяв вечір навколо яскраві вогні,
бо любити уміло сердечко.
Місяць срібла сипнув, їй доріжку прослав,
де ясніла ріка, ніби стрічка.
В ній купалися зорі, сріблилась вода.
Так на зустріч із ранком йшла нічка.
Розливалися співом ясним солов'ї,
а, помітивши нічку, стихали.
В її косах горіли яскраві вогні,
що при зустрічі з ранком - згасали.
Бо яснішим від нічки був раночок той.
А стрункий же який... Кучерявий.
У волоссі яснів промінець золотий.
Погляд - неба блакить. Величавий.
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Я люблю тебе!" - ніжно їй ранок шептав.
Усміхалася... і цілувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Скільки багатства у осені…
золото, золото, золото.
Ну, а зима сріблом сіється
холодно, холодно-холодно.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Вітру дозволено в світі цім
легко так хмарами гратися.
Парусник крила розправить з ним,
буде із морем змагатися.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Річка хлюпочеться й весело
чистою хвилею грається.
Сонце промінням золоченим
завжди і скрізь розсипається.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то словом прогнала б усіх,
хто нищить мою Україну,
незнаючи, що таке гріх.
Якби я могла... зерна любові посіяла б,
вони б проросли на батьківській нашій землі.
Тут квилили б тільки лелеки,
лишаючи нас восени.
Люблю тебе я... рідна Вкраїнонько, світлая,
як люблять усі твої вірні доньки й сини.
Промінчики сонця ясного
у душах своїх несем ми.
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то двері відкрила б усі
для миру, що кожен чекає,
плекає надії ясні.
Якби я могла... щастям серця всі наповнила б.
Багато того, що є не під силу мені.
Та щиро вклоняюсь в пошані,
Вкраїнонько рідна, тобі.
Що можу - зроблю, щоб стала ти значно сильнішою.
І сил докладуть ті, хто може більше, ніж я.
Любов наша й віра з тобою,
знай, сонячна земле ясна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
У зеленім гаї милого зустріла,
і ніхто не знає, що з ним говорила.
І ніхто не знає, що сказав миленький,
чули тільки зорі й місяць молоденький.
У стрімких потоках мили свої ніжки,
дня було нам мало і не стало й нічки.
Дня було нам мало і не стало й нічки,
дарував миленький мені гарні стрічки.
Говорив миленький, що в нього єдина,
де хилилась низько ґронечком калина.
Говорив найкраща я для нього в світі,
буде він, як місяць зіроньці, ясніти.
У зеленім гаї милого зустріла,
І ніхто не знає, як його любила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
У зеленім гаї милого зустріла,
для нас нічка ясна зорями світила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він... О, скільки мав!
Золотий листок впав мені до ніг,
бо хотів, мабуть, щоб я підняв…
Позолота ця… ой, яка ясна,
думаю, її він заслужив.
Зеленів листок, радував наш зір,
веселив, для нас усіх тут жив.
То ж дано йому золотистим стать,
від краси очей не відвести.
Так, життя цвіте… Ти, людино, знай:
ясним сріблом заяснієш ти.
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він… а про те,
мабуть, він хотів нагадати всім,
що срібло красить серце золоте.
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він... О, скільки мав!
Золотий листок впав мені до ніг,
бо хотів, мабуть, щоб я це знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, веселушечка,
біля мене є, моя душечка.
Дуже гарная, немов квіточка,
що розквітла тут серед літечка.
А ще ніжная, мов лебідонька,
і така ясна, мов та зіронька.
Ой ти, доленько, дівча-зернятко
вибрало моє добре серденько.
Вдвох ми матимем одну долечку,
мов тополечка й явір в полечку.
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, як те зернятко,
полонила вже й моє серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
Ходить в лузі, ходить в полі,
грає хвилечкою в морі.
Козакам допомагає,
лихо з ними проганяє.
Береже всіх козачаток,
малих хлопчиків й дівчаток.
Набиралися щоб сили,
рідний край щоб всі любили.
Як візьмемося за діло -
проженемо зло сміливо.
Щоб добро було лиш з нами,
Україноньки синами.
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Сидів Мурко, в вікно дивився… Збігали краплі по вікні.
Йшов дощ рясний, а Мурко злився: «Оце б на вулицю мені!
Я б там з курчатками погрався, Барбосу лапку я б пожав. З
ним кісточкою поділився б. Її в малині я сховав.
Сидів Мурко, в вікно дивився. А дощ спинятись не хотів.
А Мурко сердився і думав: «Ну хто просив його, щоб лив?
Подвір’я б я підмів чистенько і огірочки прополов. Капусту
висапав гарненько. Ну, хто просив його, щоб йшов?»
Лежала невідкрита книжка. В кутку десь шаруділа мишка.
Стояли непомиті зранку тарілки й чашки від сніданку.
Сидів Мурко… чекать стомився. А дощ все лився, лився, лив-
ся…
От встав й чистесенько умився, помив весь посуд. Підмітав.
В кімнаті гарно все прибрав. Прогнав із хати сіру мишку, а
потім ще читав він книжку. Намалював садочок й сонце, по-
тім поглянув у віконце. А там вже й дощик перестав!
Вибіг Мурко веселий з хати. Барбосу з радості жав лапи,
потім з курчатками він грався, від них в малині він ховався.
До чого ж весело було! Коли пішов в город, побачив, що там
все гарно підросло.
Нарвав Мурко щавлю у борщик і зрозумів, чому йшов до-
щик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020