Martsin Slavo: Дуже гарно, неперевершено!Дякую за прекрасний вірш!Сподобався.Гарного Вам настрою, радості для душі та наснаги для твочості! Творіть, Ваші вірші прмємно читати.
15.09.2023 - 18:07
Щиро вдячна Вам за чудовий відгук на мій вірш. Мені дуже приємно! Миру і добра Вам!
Martsin Slavo: Дні злітають, як листя осіннє
У моєму саду опадає...
Тільки ж листя опале не винне,
Що лежить на землі й не зникає,
Як прожиті години й хвилини
Проминають, у безвісті тануть;
А за ними думки мої линуть...
Я скучаю... я дуже скучаю...
Я не гніваюсь, я просто гину...
Що робити із цим – я не знаю...
Цьому ради немає, ні спину...
Martsin Slavo: Самоти немає, є свій час усьому:
Час прийшов – гніздо лишає пташеня.
Самоти немає, є лиш світ самотніх,
І, ще поки, сплячі – до пори – серця…
А, насправді, самотою називаєм
Те, що ми самі придумуєм собі,
Як ніхто прості слова не промовляє:
„Я тебе кохаю!” – послані тобі.
10.09.2023 - 19:43
Які чудові рядки! Особливо другий катрен! Дякую Вам за прочитання й такий чудовий поетичний відгук!
Martsin Slavo: Коли весь світ мовчить, мені здається:
Тоді говорять мрії голосніше,
В душі так затишно і радість в’ється
Лише від спогадів про тепле літо.
Дарма, що швидко літа дні минають,
У плині часу особливі ноти:
Це – незабутність митей, що спливають,
Непередбачливість тих, що приходять.
Тримаю крихту літа у долонях,
А у душі своїй шукаю диво,
Думок читаю багатоголосся
І спогадів про літні дні щасливі.
Martsin Slavo: Без тебе я не бачу контурів доріг,
Також швидкий не помічаю часу плин,
Ніщо не доторкається до струн душі…
Блукаю навмання… хоч уві сні прилинь!
Бо дзвін промов твоїх, як навесні струмок,
І погляд теплий вже не зможу я забуть!
Свої посію мрії посеред зірок,
Хай квітами у небі пишно розцвітуть.
Троянди білі, оксамитні, серед хмар
Лише для тебе по блакиті розстелю…
Іскристі квіти в небі – то любові жар.
Нове сузір’я іменем твоїм назву.