Шевчук Ігор Степанович: Добре, що авдиторія покупців (фест. \"Книжкова країна\", ВДНГ, -І.Ш.) здебільшого була не книжкова,
таким чином фестиваль став спробою вийти поза книжкову бульбашку.
свої вірші виконували Артем Полежака, Павло Вишебаба, Сергій Харчук, Олена Герасим’юк, Дмитро Лазуткін, Мальва Кржанівська, Єлизавета Жарікова, Федір Рудий, Сергій Рубнікович та Єва Тур.
Прозвучали й вірші тих поетів-військових, хто фізично не зміг приїхати на подію (Ігоря Мітрова, Антона Полуніна, Валерія Пузіка, Артема Антонюка, Артема Нагайченка),
загиблих (Максима Кривцова, Олексія Івакіна (у перекладі Олени Герасим’юк)
і зниклих безвісти (Миколи Леоновича, Бориса Гуменюка).
Шевчук Ігор Степанович: В ідеалі Великдень є про те, наскільки ми готові до цього останнього прання. І про те, наскільки наші ближні не заламаються від нашого високого відходу-переходу.
І у тому, як ті ближні дадуть собі раду із спогляданням і подальшим проживанням нашого вирішального бою, є велика частина роботи
нас самих.
Прожити життя варто так, щоби ті, кого покинув,
змогли достойно прийняти твій найвищий акт.
Щоби не нарікали на те,
як їм без тебе важко.
Шевчук Ігор Степанович: В критичні роки тримайтесь Христа і народу,
в нього є серце, а кучеряві думочки інтелігенції і керівництв, як і самі вони, гинуть...
Нема становища, в якім людина могла б втратити надію, якщо в неї любляче серце.
Серця чесних хлібодарів знають це.
...........
Прокиньтесь, щасливці удачі, пластичні співці Богу!
2011 р.
(Із статті "Геній",2011 р.)
(Див.: КП: Ш.І.С., розділ Проза)
Шевчук Ігор Степанович: Я звідти, в тих, хто був т а м, перехоплюватиме дух, бо я з Ісусом, ця перевірка догматичності свідомості отак і постає.
Можна глибше — і простіше: з досягнень Богоматері.
Ліпше загорітись — спастися, аніж написати про слово від Слова хорошу, але холодну статтю. Любов Божа зрадіє.
І як же ви підете на оці первісні незачепані скелі? Бо ж відкриється релігійна єдність народам, що має основу — Духа Святого, веселість.
Ви веселі?
Чим більша любов Христа і Богородиці — вищі і досягнення, антиномічні страждання і підйом, — тим вище блаженство, повнота (що і є щастя): і що казати?
Тож взиваємо: Ісусе, Царю над царями, Ісусе, Владико над владиками…
(Із статті "Хто може - усвідомте антиномічність і спасіться...
До книги великих форм "Новий Єрусалим")
(КП: Ш.І.С., розділ Проза)
Шевчук Ігор Степанович: Це стосується всіх, але найбільше це стосується України.
У нас є одна засаднича хиба.
Ми живемо на перехресті (подивіться на фізичну мапу),
на фронтирі (на мультифронтирі, як пише Сергій Громенко).
А на перехресті, на фронтирі завжди велика невизначеність,
тут її не позбутися.
А в нашій культурі досить низький рівень прийняття невизначеності. Отака перманентна травма:
жити в центрі невизначеності
й не приймати її.
(Валерій Пекар, Вчіться жити тут і сьогодні...)
Прийшло і інтелектуалам, прийде і життєвикам.
Шевчук Ігор Степанович: Бог – Дух;
Дух – добрий, святий:
де Бог – там добре.
Прийшовши з глибин,
Бог творить нас добрими;
іде в глибину –
маємо йти за Ним, задля добра;
отже, є неминучість творчих шукань Його.
Зупинитись неможливо, спрага до гірнього зростає,
повинна зростати... Зупинятись творцеві в нерішучості
перед новим і незнаним неприпустимо.
Бо збільшиться відстань до Всевишнього,
який є Шлях, Істина і Життя,
значить, зменшаться в ній істина, любов і можливості шляху,
які Бог подає для руху...
(Із статті \"Бог-Син діє\", КП: Ш.І.С., розділ Проза)
Шевчук Ігор Степанович: А Ви далі — без Богородиці?! В ментальчику, посіченому, як неглибокі протестанти? Речників першої реальності в художниках-пророках — п’ять чи шість: Вона над ними просто неспівмірно! Що печете? ... Тих, що знають їх серцем — кілька десятків...
Важковаговики вони, випадають з ряду усіх,
ці найчистіше поєднували поезію з музикою, як Вагнер, наприклад. Інші — в інших данностях і умовах чи «ваговій категорії».
(Із статті \"Різдво Богородиці Марії\", КП: Ш.І.С., розділ Проза)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: