Шевчук Ігор Степанович: З духа з Духом.
"...- щастя летить."
Готове. "Зірка в серце впала" - і не тільки Л.Українці, а багатьом друзям-українцям моїм
Бог-Дух вкидав,
я мав широку душу
і багато нею працював,
а Дух - мене в глибину, в поезію,
в глибоку перевагу Всетворчого Духа...
І чи випадково, Валерію, Вас т е саме цікавить?
Шевчук Ігор Степанович: Що ж мало статися, аби українська трагедія стала темою оскароносного фільму,
а одна з пісень українського спротиву
прозвучала на весь світ?
Боротьба? Що ж… Українці не вперше боролися. Тільки у ХХ столітті українці витримали дві війни проти Москви за свою державність. Героїзм спротиву? Бог свідком, у попередніх герцях проти Москви героїв не бракувало. Мистецька довершеність творів? Я не експерт, але щось видається, що попередні пласти українських пісень, фільмів та інших жанрів презентувалися цілком не гірше.
Відповідь знайшлася несподівано. Десь улітку 2022 року я ділилася з коліжанкою своїм здивуванням — дивись, я й не думала, що на моєму віку один з гімнів боротьби за українську державність стане міжнародним хітом. І почула у відповідь — так все ж правильно,
наявність держави
дуже суттєво прискорює
поширення меседжів назовні.
Саме так — наявність держави. Тої самої держави, яку в нас на рівні побуту прийнято всіляко лаяти, “що вона мені дала” та інше. Вистачило українцям втратити свою державу у 18 столітті — і за покоління-друге ми перетворилися на “селянську націю”, “хлопів та попів”. Бо без держави ти лише цікавий етнографічний причинок.
А тим часом тисячі свідків наших попередніх гекатомб загинули також і за те, щоб автори документального фільму представляли на одній з перших сцен світу не лише себе, а й державу Україна.
Шевчук Ігор Степанович: Не дивно, що Україна вкотре за останній час стає епіцентром світового протистояння. Як завжди – за лани. Як завжди – за клімат. Як завжди – тепер уже на новому рівні пізнання – за непогану кров, тобто цілком матеріальний генетичний ресурс.
Такому архаїчному світові, як русскій мір, очевидно потрібні
не тільки чорноземи й ідеологічні міфи (Київський стіл, вихід на Елладу, український мелос найцікавішої музики). Росія з тою ж щирістю давніх мадярів потребує генетичного поповнення. Без української крові вони ризикують перестати бути хоч якимись русаками.
Їм екзистенціально необхідними є кровозмішення. Хоч би трохи відтягнути потоп у китайському і тюркському морі...
(Тарас Прохасько, г. Збруч)
Шевчук Ігор Степанович: "...отримали освіту,
й часто непогану — але не мали розуміння взаємозв’язків у суспільстві, культурних контекстів, навичок рефлексії.
Кажучи словами Марітена, отримали цивілізацію, а не культуру.
Тут доречно пригадати, що сучасне покоління — це діти і внуки тих, хто повністю відчув на собі
все описане вище. (совєтське море...)
А також те, що у цьому тексті йдеться про, умовно, міський освічений клас.
На нижчих рівнях ми можемо запросто побачити глибочезне нерозуміння базових для життя речей
і взаємозв’язків — наприклад, держави і власного добробуту.
Свідчення цього явища дістали назву “прості люди”,
і в 2019 році цитати таких “простих людей” стали популярним жанром на доказ пропащості “народу”.
Тим часом у нашому випадку (назвімо речі своїми іменами) коріння глупоти — у вирваних роками тоталітарної дійсності контекстах,
тобто розумінні взаємозв’язків.
Шевчук Ігор Степанович: А ще він (Й. Гердер) залишив пророцтво для нас:
«Україна стане колись новою Елладою:
прекрасне підсоння цього краю,
весела вдача народу, його музикальна натура,
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
