| Сторінки (13/1285): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Тихо за обрієм ховалося сонливе сонце. Ховалося у холодних пеленах неба, засинало під колискову зимового, ще неприйдешнього вечора, який непомітно
зодягався у свої шати господаря ночі. А десь там, у відліку всесвіту, у відліку
часу, посміхався зимовим подихом, першим подихом немовляти та останнім- останнім подихом старця, день- останній день старого року. Він ніби відживав
свій вік. Вік радості в народженім житті, вік смутку у його закінченні, вічні турботи,
протистояння, розчарування та блаженство, вік любові, вік того, що називалося- життям.
Він був останнім сином свого батька, останнім братом із братів, останнім подихом
світла, що посилає Господь на землю- останній день старого року.
День, прожитий по- всякому. Та він був: світився та згасав, випромінював добро
та дихав холодом зла, цілував поцілунком кохання та водночас розлуки, народжу-
вав нове та забирав у вічність вже віджите, боровся з недугами та війнами.
Цей день був найважливішим, адже йому припадало найголовніше: це підсумки
пройденого та прожитого за рік- цілий Божий рік. Він ішов уже в минуле, залишаючи віхи в історії людства, світовій історії.
Він зустрічав свій вечір- вечір, що ніс щось нове, святкове. Нові злети, нові
задуми, нові мрії, нове людське щастя. А в ньому, у цьому відліку часу, вирує
життя- наше з вами життя, людське життя. Життя моє та моїх друзів- знайомих особисто та віртуально, життя родини, життя рідної неньки України.
Вередує зима білим снігом,
Засипаючи очі в доріг,
Десь притихне, а десь і бІгом,
Сипле сріблом на кожен поріг.
Старий рік у кожуха вдягає,
Щоб вусатий не змерз, дідуган,
А Новий- хлібом й сіллю вітає,
Й хитро манить в чарівний капкан.
Із небесної гірки, на хмарах,
Тихо вечір святковий зійде,
У зірках, наче сонних примарах,
Щось нове в Божий світ принесе.
За добро, за любов, за щастя...
Вип'ю з вами терпкого вина,
Хай минають тривоги й нещастя...
Вип'ю келих до самого дна.
За всіх друзів, мою Україну,
За родину- за брата й сестру,
За солдата, що в грізну годину,
Захищає всіх нас у бою.
А за того, що вже не з нами,
Богу тихо молитву змолю,
Свічку лишу під образами,
Де думки, як дитину присплю.
Хай приспляться усі тривоги,
Хай лунають пісні на окрузІ,
Миром стеляться наші дороги:
З Новим роком вітаю! Друзі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709425
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2016
Вже чути дзвони новорічні із даля
І привітання, наче пісня скрипаля
Несуться подихом холодної зими,
У них всі друзі- ти і я... і разом ми.
Нас заворожать феєрверків всі вогні,
Аби ми встигли поєднатись у рідні,
Відбиток дзвонів вже чека у своїм часі,
Усі миттєвості замруть в життєвій масі.
Та ні! Та перша мить життя розбудить,
У Новорічну тиху ніч зима остудить,
Лиш привітання розігріють у камина,
Що ждемо ми та друзі- вся родина.
І знову дзвони новорічні час проб'ють,
Любов і щастя негаразди розіб'ють,
Де вірні друзі- ти і я, уся родина,
Там тільки радість та завжди погожа днина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708888
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.12.2016
Загляну тихо у розбите серце
І поцілунком рани всі сцілю,
Я вип'ю сльози твої, мов озерце-
Бо я люблю.
Де буде насолодою причастя,
Що душу мою грішну сповідає,
Із чаші божевілля вип'ю щастя-
Бо я кохаю.
Розтану в нім- у нашім надвечір'ї,
Чи зле, чи добре...я таки не знаю,
Любов і сльози виплетуть сузір'я,
Де я чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
А я прийду сьогодні просто так:
Без музи, без написаного вірша,
Із запашною кавою в руках,
У дні яснім, неначе стигла вишня.
А я прийду сьогодні просто так:
З душею, а у ній думки розквітлі,
Торкніть її- скуштуйте її смак,
Солодкий смак у веснянковім світлі.
А я прийду сьогодні просто так:
З любов'ю, що живе у моїм серці,
Яскравою, як в літнім полі мак,
У кольорах яскравих на веселці.
А я прийду сьогодні просто так:
Така, як є, аби побути з вами,
Я гнів прийму... чи не прийму ніяк,
Та привітаюсь щирими словами.
У дні яснім, неначе стигла вишня,
Я привітаюсь щирими словами,
Залиште гнів на вічнім попелищі-
А я прийду- побуду нині з вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2016
А ти вдивлявся інколи у щастя?
Із присмаком солодким та гірким,
Що в чорнім кольорі - нещастя,
В червонім - з присмаком терпким.
А ти вдивлявся інколи в життя?
У злети свої та стрімкі падіння,
Мов фільм , а в ньому забуття-
І радість й біль, і шмат терпіння.
А ти вдивлявся інколи у час?
А він вже там, за нашим теплим літом,
Мабуть за сотні миль від нас,
Зітлів давно зів'ялим квітом.
А ти вдивлявся інколи в буття ?
Всміхався щастю кожної хвилини?-
Ти малював стежки свого життя,
У кольорах, що дарували днини.
У чорних- опечалювалось щастя,
В червоних зацвітав любові квіт,
Ти забував усі тяжкі нещастя ,
Не бачивши своїх прожитих літ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2016
Так тихо- тихо сніг рип, рип,
Старезні сани- скрип та скрип
І білі коні- на припоні,
Овечки гріються в загоні.
До хати батько сніп заносить,
Та й до молитви мило просить,
Уся сім'я втихає з миром,
Складають ручки діти щиро.
Дитя Господнє щоб просити:
У Його ласці вічно жити,
Хвалити нині та довіку
І многих літ Йому без ліку.
Лунає світом колядниця,
Мов зачаровує дівиця,
Весь світ сьогодні привітає:
Христос наш нині ся Рождає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708294
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.12.2016
Він знов прийшов, він знов для нас родився,
Він з нами жив , життя за нас віддав,
Гріхи прощав, аби знов світ простився,
Він нас не зрадив, не згубив і не продав.
А ми продали, зрадили, згубили,
В гріхах тяжких на хрест і возвели,
Не каялись, не сумували, не молились-
О милий Господи! Молю, Тебе,- прости!
В маленькім тілі Божої Дитини,
Наше спасіння, щастя й благодать,
Поклін й молитву хай несуть родини,
Всю честь й хвалу, аби Йому віддать.
Співають нині янгольськії хори,
Хвала й осанна нині- надусе,
Нехай від радості здригнуться навіть гори,
Малий Ісусик милість нам несе.
(с) Леся Утриско 24.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708202
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.12.2016
Білим снігом завітало
Знов Різдво до хати,
В нім Дитя святе Господнє
Світ іде вітати.
В Вифлеємській у яскині
Рожденна Дитина...
Принесім дари сьогодні
Для Божого Сина.
Зірки в небі ясно сяють-
Освітять дорогу,
Щиро впадьмо на коліна
Перед нашим Богом.
Принесім святу молитву,
Серця наші милі:
Віру, правду, покаяння-
Душі наші щирі.
Хай Господь нам благословить
Рідну нашу землю-
Заспіваймо мило нині
Колядоньку щемну.
Заспіваймо людським хором,
Як пташки співають,
Сина Божого вітаймо-
Христос ся Рождає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708055
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.12.2016
Я молитиму Бога за мою Україну,
У високому небі хай сотворить чудес,
Я молитиму Бога за кожну дитину,
Я молитиму Бога, аби син твій воскрес.
Посивілі вуста, затамований подих,
На граніті слова- закарбований погляд,
Я молитиму Бога за кожного сина,
Бо, десь плаче дитя, що напівсиротина.
Я молитиму Бога за кожну родину,
Я молитиму Бога за оту сиротину:
Хай почує молитву із високих небес,
Я молитиму Бога, аби син твій воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707836
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 22.12.2016
На високих горах видно білі сани,
Їде Миколай в них... мабуть до Оксани,
До Ганусі певно... завітає зранку,
Лишить подарунки на сніжному ґанку.
Радості, без міри, серденько дістане,
Діточкам це свято- миле та кохане,
Молитви приносять щиро на колінцях,
Їм радіють навіть овечки в загінцях.
Тихо темна нічка в морозі ступає,
Миколай в дарунках всіх дітей вітає,
А хто був нечемний, покладе і різку-
Посади навесно молоду берізку.
Світяться ясніше нині в небі зорі,
Та й Сірки притихли на кожній оборі,
Заспівають славу янгольськії хори,
Їде Миколай вже, де високі гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707312
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2016
Всевишній Боже! Чи ти Бог, а чи Аллах?
У душі праведних вселився біль та страх:
Люцифер світом править сотні літ,
Дітей вбиває... топче ніжний квіт.
Ще нерозпущені бутони. А навіть ті,
Що зародились в материнськім лоні,
Вже спили чашу болю й полину,
В обіймах смерть зустріли... не одну.
Карай не їх... у чому їх провина?
В яких гріхах вже винна та дитина?
Іще не вміла добре говорити,
Та чашу смерті мусить пити.
О Світе! Розкайся у своїх гріхах!
Хай зійде милість та пропаде страх,
Зітри гординю, ненависть та біль,
Бо їсть тебе люцифер, наче міль.
А ти мовчиш, ідеш у інші землі,
Тебе женуть із дому сили темні,
Ти хрест святий над ними возведи,
Твій дім є там, а у чужий не йди.
Бо там люцифер теж панує-
Теж убиває та руйнує.
Невже прийшов Господній суд?
Несе тяжкі хрести вселенський люд,
Світ стогне в болю, смерті та війні...
Невже прийшли останні дні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707216
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.12.2016
Вкрила столи скатертина,
Бо прийшла Андрія днина,
Розв'язався міх святковий-
Ох, Андрію, чорнобровий.
Одяглися в вишиванки
І Оксанки, і Мар'янки,
Вечорниці завітали,
Щоб дівки вночі не спали.
Ні, не будуть вони спати,
Треба пару вибирати,
Звабити красу козачу-
Ой, як весело... аж плачу.
Тішуся у їх бажаннях,
У великих сподіваннях.
Поки дівки ворожили,
Та хліби на стіл ложили,
Хлопці збитків наробили-
А би довгих років жили.
Веселяться всі, гуляють,
Господарі все ладнають:
Вікна миють, хвіртки чинять,
Хай Андрійки відпочинуть.
Наробили всім чудес,
Аж сховався в будку пес,
Чи зі страху... здивування-
Ой, Андрійку, то вже рання.
Дай, вам, Боже довго жити,
Та ніколи не тужити.
Дівок красних покохайте
І ніколи не лишайте.
Нині ваша гарна днина,
Вас вітає вся родина,
Щирі друзі та дівчата,
Повний стіл, тепленька хата.
За вас келих підіймаю,
Многих літ я, вам, бажаю.
Ой, Андрійки- козаки
Веселіться залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706307
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.12.2016
Червоне ябко впало в білий сніг,
Обняв його останній лист зелений.
Чом загубив любов, як тільки міг?
Більше твоя не буду я... коханий.
Чому та, інша стежку перейшла,
Не озернувшись на мої страждання,
Холодний сніг, а в нім наша зима,
Холодний сніг- приречене кохання.
Не озирайся на мої стежки,
Вже не топчи мої сумні дороги,
Червоні ябка впали у сніги,
В осіннім листі випили тривоги.
Червоне ябко впало в білий сніг,
Обняв його останній лист зелений.
Чом загубив любов, як тільки міг?
Більше твоя не буду я... коханий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706287
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.12.2016
На попелищі згорених віків,
Пора тобі воскреснуть, українцю!
Із хати свої змести ворогів,
Дорогу в пекло вистелить чужинцю.
Він посягнув на славу- твою честь,
На твою волю, та на рід словесний...
Сини твої ідуть на вірну смерть,
Де бачать день у день лиш скал облесний.
Згадай Майдан, гостри свої мечі,
Хай булава під синім небом свище,
У перевертнях ворог йде вночі-
Будь сильний духом, бо інакше знищить.
Зверши свій суд- суд прадідів й дідів,
Тобі одному долю будувати,
Бо світ мовчить... нема у нім братів,
Тобі одному волю здобувати.
На попелищі згорених віків,
Вже час воскреснути і славі й волі,
Вже час у шию гнати чужаків,
Й очистить душу своїй рідній долі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.12.2016
Замерзлий день уже притих,
Закурений снігами,
Там старістю весь світ проник-
Віджитий світ у мами.
У нім нема вже каяття
У вишитій сорочці,
Лиш погляд змерклий почуття,
Зоставлений на дочці.
В її кровині та житті,
В тій, постарілій днині,
У тім старечім вишитті,
У маминій ряднині.
В теплі душі та ніжних рук,
У погляді та ласці,
Лишила старість тихий звук
В обличчі, наче масці.
В її обличчі, що повік
Покрилося журбою:
Твій час життя так скоро втік,
Твій погляд лиш зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705941
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.12.2016
Вдивляюсь нині я у світ
І враз стає так дивно:
У когось дощик купу літ,
А в когось надто зливно.
У когось правда на устах-
Він з Богом хоче жити,
А хтось із кров'ю на руках
Й могили іншим рити.
Хтось не святий, та в каятті
знаходить свою віру,
Хтось розчарований в житті,
Згубив у всім довіру.
Чом світ такий створив Господь-
Отець і Цар всевишній:
Для когось ти напевно все,
Ну а для когось лишній.
Ти для чужого, наче брат,
А для свойого ворог,
Ну а комусь лишень ти- сват,
Для когось наче морок.
Хтось ніби щирий, та дарма
В слова його ти віриш-
Там де спіткнешся... то й нема
Ні честі, ні довіри.
А хтось осудить задарма-
Не маєш ти провини,
У нім довіри вже нема...
Та й меншає щоднини.
Та ви живіть своє життя,
У милості купайтесь,
Я ж візму своє каяття,
А ви своє роздайте.
У світ піду- той Божий світ,
По праведних дорогах,
Пустелю терня встелить квіт
І на моїх порогах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705837
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.12.2016
Я так закохана в свою весну:
Квітучу, божевільну, ностальгічну,
Нема в ній спокою, нема в ній сну-
В таку просту та надто романтичну.
Хоч осінь листям жбурнула в кутки-
В усі кутки прожитих мною років,
Теплом душі всміхнуся залюбки,
Мов немовля від своїх перших кроків.
Живу лиш нею, дихаю, сміюсь-
Сміюсь у вічі осені тутешній...
Згубитись смутком в ній я не боюсь-
Згублюся знову у весні прийдешній.
В моїй весні, закоханій в життя,
Убраній в спогади, уквітчаній думками-
Тій, що нема й не буде вороття,
Тій, що зима засипує снігами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705820
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.12.2016
Шалений дощ пронизував, пробивав осіннє мадридське небо. Він ніби в перемішку з перехожими витанцьовував свої особливі мотиви, дарував щирі поцілунки та обнімав холодом кожного, хто не зумів привітатися з ним. А десь там, ніби одна- єдина краплина- краплина у великому всесвіті, звучала музика. Ні, ні- не дощова. Музика життя, музика болю та любові, музика розлуки та повстання, музика, творена вічністю, творена великими українськими класиками різних епох.
Невеличка зала завмирала від маестричного виконання класики молодим, навіть зовсім юним піаністом- Ігорем Прокоп'юком. Син синіх Полонин та Карпатських гір заворожив усіх виконанням так, що завмирало серце, кожна клітина тіла відчувала кожну ноту. А разом з піано зливався голос скрипки в руках юної Еви Рабчевської та сопрановий голос Олени Строї.
Молодий піаніст, маестро класики- Ігор Прокоп'юк доносив іншим поглядам, іншим розумінням, іншій культурі, іншому- чужому світу, світ української культури, тої величі українських талантів, обдарованих Богом на своєму життєвому шляху.
Українська молодь, українська музика, українська пісня та культура в далекій
чужині. Щиро вдячна Ігорю за запрошення, за хвилі тепла, подаровані в цей недільний, осінній, дощовий день. Ніби побувала в рідному Львові, в нашому прекрасному Оперному театрі.
Браво Маестро. Успіхів і великих, адже все попереду в твоєму молодому,
квітучому житті.
Торкнися нот, Маестро, відіграй,
той дух свободи доторкни руками,
на чужині згадай свій рідний Край,
свій дім святий і тихий голос мами.
Пісні Карпат, тумани в долинах,
густе повітр'я, де ялиця кресе.
І тиха музика, мов пісня на устах-
Маестро нині в світ широкий несе.
Торкнися нот і серця, і душі,
Хай заворожать світ усі октави,
а в них народяться нові вірші-
Бажаю щастя, успіху та слави.
З великою повагою та вдячністю- Леся Утриско.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705492
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.12.2016
Горобиновий рай,
а у ньому срібляста дорога,
в снігу квітне розмай,
в душу тихо закралась тривога,
білий сніг замете
всі стежки до твойого порогу,
біла віхола жде...
замітає життєву дорогу.
Не губися в снігах,
озовися в раю горобинім
і любов на вустах
пронеси там, у щасті родиннім,
де кохання цвіте,
не торкають сніги, ні морози,
там, де вічна любов-
там шумлять горобинові грози.
Горобиновий гай,
в ньому спів солов'я пам'ятаю,
горобиновий рай,
вперше тут ти промовив:- Кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Як но зайду до пуделка,
вмкнусі в інтернеті,
пишут хлопці ми здалека
по їднім куплеті.
Їден пише, жи не лише,
другий- жи мі любит,
ну а третий- жи Ахмед,
за мене сі чубит.
Ми писав, жи сі сварив
за мене з Хусаном,
казав, жи му пригрозив
та й якимсь Разаном.
А з самої Гамерики
пишут генерали-
всі вдівцями поставали,
а чи жінок мали?
Генерали, адмірали-
а чи чин той знало?
Кожен хоче сі женити,
тілько грошей мало.
Та нашо му туті гроші?
Я в селі всьо маю:
бульби маю повні кОші,
худобу тримаю.
Як сі того начитаю-
всі пишут єднако...
чи разом до школи ходят
з тутов голов с...ков.
Йой ви мої кавалєри...
Та ж я- українка,
та пропадьте до холєри,-
вже схована знимка.
Так, так, хлопці, я- вкраїнка
і тутка хрещена,
а вам тілько в голові
розпуста шалена.
Не пишіт ми більше того,
не просіт у друзі,
маю нині на приміті
у своїй окрузі.
Най си буде, жи він бідний,
за то мої крови,
Йой, Іванцю, ти мій рідний,
Дам тобі любови.
.................................................
Скільки блуду в цілім світі
та скільки обману,
не пишіть ви, вражі діти,
вашою не стану.
Наші хлопці, як соколи,
Цілуй- серце мліє,
А чужинець- він чужий,
Він так не зуміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704671
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.12.2016
Пише Катька в інтернеті до Львова подрузі:
Катька:
-Как там, Машка, в вас дела,
в бандерской окрузе? Как там Стьопка,
как семья, как твои засранцьі,
Светка вьіросла твоя- кавалерьі, танцьі?
Маруська:
-Знаєш, Касю,...жиємо, корову тримаю,
свіже сало каждий день, як причастє маю.
Та я добре сі тримаю- крілі, кури, птиці
та й добром всіляким нині набита півниці.
Ну а ти, чула, бідуєш: ні бульби, ні сала,
а торік, жи нас годуєш,- риком ти кричала.
Я ти певно, коліжанко, зготую посилку-
трохи бульби, бурака та венгерку сливку.
Катька:
-Да ну шо тьі, Машка, сльіш, зачем- да ненада,
я вот скора буду жить, как шикарна панна,
есть один тут у меня, пацан,- он ис жиром,
пригляделса уж давно, стал моим кумиром.
Маруська:
-Би с сі, Касько, ти встекла із своїм кумиром,
в хаті- пустка ні гроша, кишині всі в дирах.
Та, який же він кумир? Касько! Розпни вочи,
сховалосі за стінов, як смерть серед ночи.
Чи ти, Касько, сі сказила, та то перший злодій!
Казав Стефко- крав капусту на нашім городі.
Крав на нашім, на сусідскім- по цілій країні,
то тому так жиємо, у такій руїні.
Всьо зижерло капустині, яке тілько мала
і ти знаєш? Жи го навіть с...ка не напала.
Видно му тута капуста так бебухи здула,
жи сі мусіло сховати за тутого мура.
Та капуста шкодит дуже, може навіть вмерти-
дам ти, Касько, їден лік, запиши рицепти:
Шклянка води із кирниці, дай трохи касторки,
а як то йму не поможе, най си вип'є хлорки.
То, напевно, йму поможе- так бабці казали,
такой правда, бо від того болячки втікали.
Так, Касуню, старі люди хороби лічили,
а би нам такі пани довго в світі жили.
Бо без них ми ніц не варті- ні ми, ні держава,
як не крав би ту капусту, де би була слава?
Добре, Касю, будь здорова- йду пачку ладити:
ти положу кусок сала, бис мала мастити.
Шо то варта пісна бульба, пісні макарани-
не забудь ше написати та й до цьотки Ганни.
Стефко єйці з під курей по стайни збирає,
до бутля на три літри в ґазету складає,
хліба з п'єца рум'яного, та й кобаси ківко-
Би ти було, коліжанко, солодко- не гірко.
Капуста- долари, п'єц- пічка для випічки хліба на
дровах, півниця- холодне приміщення для зберігання
овочів та фруктів на зиму, бебухи- живіт, мур- стіна,
ніц- нічого, стайня- приміщення для худоби та птиці,
ківко- один круг ковбаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704523
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.12.2016
Ой Романе- Романочку
Одягни чудну сорочку,
Ту, що мати вишивала,
В неї душу всю вкладала.
Аби доля щира була,
Дівка красна не забула,
Чуб русявий, сині очі
Аби снилися щоночі.
Люди добрі поважали
І ніколи зневажали,
Днесь на білому коні,
Янгол твій прийшов у сні.
В нім приніс він Божу ласку,
Спів пташиний, наче казку,
Мир, любов, здоров'я міх,
Привітання від усіх.
Закурило біли снігом
І зародить буйним хлібом,
Весни щастям розцвітуть-
У добрі щасливим будь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704158
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2016
Не рубайте ліси, не катуйте зелені Карпати,
Там лишили сліди, і УПА, і вкраїнські солдати,
То криївка- музей, там могила людська розорАна,
Не рубайте ліси, бо для люду ознака погана.
Колись хлібом кати наповняли свої ешелони,
Люд із голоду пух, бо такі були вовчі закони,
Нині чисту водицю впиває землиця сушЕна,
Завтра знову біда, бо зрублЕна ялиця зелена.
Пропадає вода, все живе вимирає по- трохи,
Чи то знов геноцид, за безкарно прожитії роки,
Українцю сліпий, знову тихо копають могилу,
Знову нищать усе, навіть синю твою Полонину.
Не рубайте ліси, не катуйте високу ялицю,
Тільки пам'ять жива, а прокльони всі ляжуть в землицю.
Ляжуть всі- як один, не поможуть ні гроші, ні статки,
Бог на світі один, одна смерть- смерековії хатки.
Не рубайте ліси- той музей, ті зелені Карпати,
Запах чистий ялиць, наче в чарах пісні коло хати,
Де немає води, там нема пшениців, нема хліба
І життя нема там, де пустеля од вітру згоріла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703520
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2016
Я всі думки зберу в однім букеті,
А з них- слова всім друзям роздарую,
Тим, хто зостався у моїм сюжеті,-
Я вірю в вас, усіх люблю й ціную.
Всю доброту, всю щирість, море слів,
Прийму за честь від вас рясним дарунком,
І віртуальність- де кожен з нас зумів,
Хоч трішки бути ніжним поцілунком.
І добрим словом- авторським малюнком
І критиком, і сміхом, і журбою,
Коханням, а у нім міцним стосунком-
Згублюся з вами, попливу юрбою.
Юрбою світу, юрбою океанів,
Життя стежками, у думках та квітах-
Спиваю келих вин- терпких із вами,
У наших днях, у тижнях, веснах, літах.
Я всі думки зберу в однім букеті,
Я поділюся самим сокровенним
І роль свою розділю у сюжеті,-
У роздумах... в своїм житті буденнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703246
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.11.2016
Ти бачиш, як полум'я свічки
Торкає Господніх Небес?
Там голод нагрянув...звідки?
Бідою він в хаті воскрес.
Остання зернина катами
Лягала на ситі вози,
Дитина у мами питала:
"Де хліба шматочок знайти?"
А зранку ложилося тіло
В чорнезній, холодній землі
І сонце сходило зомліло,
Стогнав Божий день в каятті.
З дощами зливалися сльози:
"Поспи любий синку, спочинь."
Молитвами падали грози:
"Прокинься синочку, прокинь."
Як темінь, западені очі
І тіло- людське каяття,
Кричала матуся щоночі,
За що смерть забрала дитя?
Невинне Господнє творіння,
Забране смертю в холод,
Прокляття пустило коріння-
Голод... голод... голод...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703079
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
Свіча горить, горить сумна свіча,
В восковій битві сльози покотились,
А по щоці осінній дощ- сльота,
В нім нині душі тихо окропились.
Очистились страждання, біль, біда
І вічний голод- сповідь із Всевишнім,
Зерно причастя- відстань у життя,
Вростає в душу спомином колишнім.
Тим спомином між смертю та життям
І битвою між злом та світлом ясним-
Ні, ти ніколи вже не будеш там,
Де було все квітучим та прекрасним.
Тебе везли возами, мов снопи,
Снопи іще не стиглої пшениці,
Ти хтів весь світ від смерті вберегти,
Без крихти хліба, крапельки водиці.
На тобі виросли страшні хрести,
Сумні та чорні,- з часом обгорілі,
Через віки свічки тобі нести,
Молитви, сльози, сповіді зомлілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703045
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
Привіт...Ну як ти тут? Тобі щось снилось?
А там у свіжий бій знов йдуть- судилось,
Там пекло те ж саме, що і було за тебе,
А тут так тихо- мурашки снують до неба.
Ти не сумуй, я тут з тобою подрімаю,
У сні разом, як і колись в думках злітаєм,
У мріях наших, у хлопчачих різних долях,
У перших зустрічах, цілунках, перетролях.
Ти знов розкажеш, хто твоя чарівна краля,
Я бачив вчора, ну старий, вна просто ляля,
Учора була, свічечки несла й лампадки,
Аби хоч трошки сонця, світлечка до хатки.
До тої, що навік вас з нею розлучила,
Тоді, як куля в груди назавжди влучила.
А я скучаю, так тебе не вистачає,
І пісня не звучить й гітара вже не грає,
Немов хтось струни обірвав ураз грозою-
Поговори, як то колись, ще раз зімною.
Мовчиш... І я змовчу, змолю молитву,
Посплю з тобою, як в окопі- в серці битва,
Я б все віддав, аби реальність відпустити,
Аби на мить тебе із мертвих воскресити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702518
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.11.2016
Я, мамо, нині екстреміст,
А завтра- я простий повстанець,
Там смерть з життям мурують міст,
Де ворог каже:"Самозванець!"
Та це, матусю, є мій Край-
Моя Земля та Батьківщина,
Мене небесний вибрав Рай:
Нехай воскресне Україна!
Нові на зміну нам прийдуть-
Тіж екстремісти, тіж повстанці,
З ярма Вкраїну підіймуть,
Бо ми- народ, не самозванці!
Де кров'ю скроплена земля,
Віки не будуть нас судити,
Нова історія життя,
В ній покоління будуть жити.
Я, мамо, нині екстреміст,
А завтра- я простий повстанець,
Між нами впав смертельний міст:
Я- Українець, не самозванець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702464
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2016
Вмлівають дзвони в смутку та журбі,
Над ними чорний ворон з жалю кряче-
Життя людське загублене в імлі,
Осіннє небо тихо знову плаче.
Бруківка сивиною вкрилась днів,
Людська хода спливає в унісоні...
О сину мій, як волі ти хотів,
Ти так хотів звільнити людські долі.
Свіча горить, горить сумна свіча,
Де батько й мати- всесвіт у поклоні-
Смертельний подих у ворожого меча,
Завмерла доля у земному лоні.
Вмлівають дзвони в смутку та журбі,
Зігріє душу лиш свіча, юначе,
Там квіти й молитви лишень тобі,
Лишень по тобі небо тихо плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702184
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2016
Ой, Михайле- Михайлечку,
де ж ті білі коні?
Запрягай в зимові сани,
не тримай в загоні.
День на білих, день на сірих,
а день- на червоних,
розгулюють білим світом,
ніяк не загониш.
Ой, Михайле- Михайлечку,
візьми коні за уздечку,
заплети їм білі гриви,
вкрий снігами рідні ниви.
Аби літом колосили
та хліби рясні родили,
візми коней за уздечку,
ой, Михайле- Михайлечку.
Най у рідний Край полинуть,
вороженьки нехай згинуть,
любий наш архистратигу,
розтопи холодну кригу,
пришли любов щиру люду,
тя хвалити нині буду.
І вітати й вінчувати-
дай всім, Бог, добро до хати.
Всім Михайлам, Михайлинам,
А також їхнім родинам,
Довгих літ у Божій ласці
та життя, немов у казці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702078
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.11.2016
Ще вчора тут співали солов'ї
І ластівки гніздечка в стрісі звили,
Лелеки стрекотали на стерні,
Там сміх і час,- життя своє прожили.
Буденний світ, святА,- в них молитви
Матусині та батька настанови,
Де сіють нині зерна кропивИ,
Мов молодиця, хата жде обнови.
Там спогади лишили гіркий біль,
Матуся сива вперлась до одвірка,
Чекання в її душу сипле сіль,
Вслухаючись, чи рипне стара хвіртка.
Чи чорнобривці знову зацвітуть,
Чи ластівка гніздечко знову звиє,
Чи діти з внуками ось- ось прийдуть,
Святковий стіл матуся знов накриє.
Гуде лиш вітер в комині пусте,
Життя буденність жадно пожирає...
Ось так щодень матуся діти жде,
Ось так щодень та старість виглядає.
Сумна та вбога, зморена буттям,
Забута, тиха та така предвічна,
Прикрита виміром- людським життям,
А в нім молитва, що жива та вічна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701731
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.11.2016
Ти бачив, кате, материнські сльози?
Ти бачив її погляд в молитвах?
І сивину- в очах застиглі грози,
І біль пекучий на сумних устах.
Чи чув ти, кате, всі слова, благання?
Чи чув ти плач, немов у божевіллі?
Вовчиці рев- людське гірке ридання,
Не чув, не чув! Живеш своє свавілля.
Ні ти не бачив,кате, ти не чув,
Ті сльози матері- гірке ридання,
Ні те, що син життям для неї був,
Ні те, що бачилися вже востаннє.
Ти думав, кате, все тобі минеться,
Ти думав, кате, все із рук зійде,
Прокляттям людським бумеранг вернеться,
Сльоза сирітська даром не впаде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701160
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.11.2016
Осіння тиша все ще таки- тут:
В калині, в горобині, в гледі
І звуть, останні дні її вже звуть
За обрій, за хмарини в небі.
За мріями, за спогадом, за сном,
Лиш сум, опалого вітрами листя,
Де за вікном, замріяним вікном,
Старенька пісня бандуриста.
Де хризантеми зморені на сонці,
Де чорнобривці зорями цвітуть,
Де ясен місяць на старім віконці,
Де хмари дощ із неба п'ють.
П'ють дощ, розхристані туманом,
В осінній тиші, що ще тут,
Холодним зимовим румяном,
За обрій в сни свої ідуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700431
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2016
Ще вчора осінь- нині вже зима,
Вдягла намисто біле горобина-
І холод вже, і вже тепла нема,
І вже в сніжок убралася калина.
У грудочках зсивілої землі
Зібрались птахи ягід поклювати
Там, де зима присіла на горбі,
У віхолі підкралася до хати.
В ній звуки всі- і альт, і бас, сопрано,
І саксофон, і скрипка, звук цимбал.
Мелодія зими лягає п'яно-
Морозний потяг: станція- вокзал.
Її кінцева- дальше бездоріжжя
Із назвою-" Не осінь... а зима"
Хоча холодна, по- своєму ніжна-
Зима- така засніжена й німа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700304
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2016
Білокура панянко- голову вище,
Прийшла нині твоя, святкова пора,
Обнятий тобою, розпещено свище
І вітер, і сніг,- вся твоя дітвора.
Паняночко- зимо в перлинім намисті,
У білім вельоні із зоряних свіч,
Ти нічкою тихо спустилась у місті,
У холоді тихо торкнулася віч.
Рушник твій зірковий бульварами ляже:
В нім- хрестик і гладь, і художника слід,
Та так морозенко пихато розляже,
Що подихом- сміхом скарбує все в лід.
Білокура панянко- янгольські крила-
Обнята, прикрита, приспана земля-
Краса твоя світла, божественно мила,
Діамантова вічність зваблива твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700288
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2016
Вже не кує зозуленька,
сич на вербі плаче,
а хто ж тебе поховає
молодий юначе?
Війна життя вкоротила-
бідна сиротина,
лиш зосталась, гірко плаче
молода дівчина.
Заплач, заплач дівчинонько,
вже сватів не буде,
поховають тіло моє
та й всі, добрі люди.
Ой закуй ми зозуленько,
закуй на калині,
витри сльози Україні,
й молодій дівчині.
Не плач сичу, ти на вербі,
не сій сльози людям,
сиротину куля взяла
вчора, до полудня.
Застелився му барвінок
до рідної хати-
хто ж тя буде виглядати:
ні батько, ні мати.
Виглядають в Божім полі,
де маки сходили,
чом тя, сину, на ті муки
колись породили?
Плаче небо, плачуть зорі-
ой чом така доля?
квітом сходять душі хлопців
у райському полі.
Там зібрав Господь родину
до райської хати,-
ой не хочу мої любі
сумної співати.
Хоч не хочу, але мушу-
така нині днина-
там ридає за синами
вкраїнська родина.
Будь проклята ти, війнонько,
та фальшивий світе,
за що гинуть, милий Боже,
українські діти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699795
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 10.11.2016
Родилась в ній, у ній колись зросла,
У ній любила, вірила, кохала,
У ній сміялась, наче немовля,
У ній тужила, плакала, чекала.
У ній, у тій найкращій на землі-
У сонячній, співучій, солов'їній,
Змальованій морозами на склі,
Дарованій- славетній Україні.
У ній живу, у ній колись і згину
Знайшовши щастя... спокій віднайду-
У рідній мові птахою полину
У вирій, у небесну синяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699587
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.11.2016
Не губіть рідне слово,
не втрачайте його,
що цвіте калиново,
для народу свого.
Солов'ями в діброві
пісня квітом буяє,
в українському слові
українців єднає.
Лине мова степами,
понад рідним Дніпром,
у буянні кленовім
над Карпатським селом.
То моя Україна,
то мій Край молодий,
мова в ній солов'їна,
спів у ній золотий.
Птахом слово хай лине...
мова сильна, мов криця,
наче соком малини,
в ній впиваюсь водиці.
Задихаюся ним,
ним живу, ним радію:
я- Вкраїни дочка,
я інакше не вмію.
Не губіть рідне слово,
не гвалтуйте його,
не згубіть рідну мову-
наше вічне добро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699517
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.11.2016
Мамко, матусенько, нене,
За тебе я Бога молю,
І ябко- червлене, червлене,
З рук рідних старечих беру.
Мамко, матусенько, нене,
Чом зажурилась душа?
Вчора ябко ще було зелене,
В обіймах твого спориша.
Мамко, матусенько, нене,
Вже осінь пройшлась по життю,
Вже ябко червлене, червлене-
До Бога молитву молю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699409
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.11.2016
Вітаю всіх Дмитрів з днем Янгола, з світлим
днем іменин. Добра та миру, кохання та вірності,
здоров'я та щастя на многії літа.
Дмитрусям, Дмитрикам, Дмитрам...
Вітання шлю сьогодні вам:
Благословення всім від Бога,
Життя- лиш сонячна дорога,
Хай осінь, любі, та зима
Кохання ваше обмина,
Хай літечко любов'ю гріє,
Розлука влазити не сміє.
На ваш поріг, у вашу душу
Добра застелю, щастя струшу,
Все лихо в кошики згромаджу
І віри пагінці посаджу.
Ростіть міцним козацьким родом,
В Христовій вірі всім народом,
Життя земне буяє квітом
На довгий вік, на многі літа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699402
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.11.2016
Ще б хоч трошки отого тепла,
Ще б у зливах осінніх побути,
Назбирати земного добра,
В запах листя шалено пірнути.
Осінь тихо, принишкло згора,
Замальовує сіро дороги,
В чорнім блиску сумує рілля,
Мов із неба чекає підмоги.
Жде снігів та хурделиць рясних,
Жде тепла від зимової шуби,
Навесні в пшеницях молодих,
Щоб піснями ударити в труби.
Струни знов оживуть скрипаля,
Зацвітуть, забуяють каштани,
Знов відродиться щиро земля,
Зацілують поля вітругани.
Затанцюють бешкетники вальс,
В дивнім танго прихилять трави,
Щоби в осінь вернути знов нас,
В листопаду гучні забави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698998
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2016
Не зітру вашу осінь,
Лиш свою намалюю,
Хоч літа лягли в просинь,
Я вже їх не рахую.
Журавлями удаль
Відлетіли роки,
А із ними у вічність
Відлетіли батьки.
Сиротою зосталась
Наша рідна домівка,
Де із вами розсталась,
Й посивіла голівка.
Журавлями удаль
Відлетіли роки,
А із ними у вічність
Відлетіли батьки.
Де на скроні лягли
Ті осінні тумани,
Де сніги замели
Всі дороги між нами.
Журавлями удаль
Відлетіли роки,
А із ними у вічність
Відлетіли батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698940
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 06.11.2016
О Господи, куди скотився нині світ?
Ні пенсії, ні медицини, ні зарплати,
А депутати та й за пару всього літ,
У декларації не поміщають хати!
Хтось пише сто, а хтось не досягає,
Хтось гроші в гривні, ну а хтось у баксах,
А бідний люд ременя туго затягає,
Щоб догодити тим державним плаксам.
Зарплати мало, то її підняти треба,
Бракує до мільярда рівно гривня,
А ти іди розп'ятий люде, та й до неба
І не жалійся, то не є ніяка кривда.
Їм всі гектари, а тобі маленький клапоть,
Де закопають те земне змарніле тіло,
За що, народе, взули тебе в лапоть,
Тут пахне чорне та гниле собаче діло.
О Господи, куди скотився нині світ?
Ні хати, ні двора, а ні кола,
Ось так живемо сотні довгих літ,
Лишень щасливою щоб Радонька була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697864
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2016
Народе, чому забув, хто ти,
Та на чиїй ти землі?
Грудьми затуляєш дзоти,
Там діти лягають в імлі.
Не бачиш чомусь кайданів,
Заковують знову життя,
Для чого були Майдани?
Ще трохи... й нема вороття.
Шмагають тебе батогами,
П'ють кров, мов солодке вино,
А ти- цуценя під ногами-
І б'ють, і штовхають на дно.
П'ють кров і тебе не питають,
Сто шкір знову нагло деруть,
Як з Господа свиту здирають,
Та знов на Голгофу ведуть.
Могили рядами складаєш,
Найкращі вже з Богом давно,
У злиднях живеш- не страждаєш-
Немов у Голлівудськім кіно.
А завтра- вже буде пізно...
Не видно у цьому вінця,
Постався до ворога грізно,
Та справу веди до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697832
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2016
Відлетіли увись соколи- соколята,
Сиротою повік стала рідная хата,
Їх торкнула війна, їх гармати скосили,-
Соколи- соколята, ох, як мало ви жили.
Приспів:
Повертайтесь з доріг соколИ- соколята,
На батьківський поріг, жде вас рідная хата,
Жде матуся здаля, що поверне дитина,
Молить батько псалми за рідненького сина.
Косить людські життя, наче трави у полі,
Завмирає душа у нестерпному болі,
Соколи- соколята, в чому ж ваша провина?
Що оплакує десь мати рідного сина.
Приспів:
Скільки втрачено доль і життів загублЕно,
Увірвалась війна болем й смертю нікчемно,
Боже, вчуй молитви, що за кожну дитину,
Мовить мати тобі, кожну світлую днину.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696951
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.10.2016
А знаєш, сонце теж, напевно, плаче,
Коли до неба йдуть сини- солдати,
Коли над прірвою життя юначе,
Де громом б'ють чужі гармати.
В поклоні місяць сумно похилився,
Сходини в небо міцно їм тримає,
Із жалю й болю тихо зажурився-
Було життя юначе... і немає.
Їх душі- зорі, небо- вічний рай,
Земля- лиш спогад тисяч та мільйонів,
Ще довго не цвістиме буйно гай-
Молитви, сум і тисячі поклонів.
Матусе- земле, ти така сумна,
У смутку місяць, сонце також плаче,
Сивіє з горя ненька не одна-
Обірване в війні життя юначе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696132
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.10.2016
Так хочу розказати всім про рай,
Земний мій рай- божественна Країна,
Мій світ, де зацвіте весною гай,
Де кетягами хилить горобина.
Де рідна хата, стежка край села,
Вода студена, батьківска обора,
Там в соняхах любов'ю залягла,
Моя, та й по дитячому, свобода.
Де житній хліб із маминих долонь,
Приймала, як святе причастя,
Там серце гріє батьківський вогонь:
Хіба на світі є ще більше щастя?
Мій світ земний, мій Божий вічний рай:
В намисто зір увібрана калина,
Із гір високих лине водограй,
Земний мій рай, моя ти, Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696090
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2016
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Із снів сумних сплету чарівні коси,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
Не жаль того, чого вже не вернути,
Не жаль того, чого давно нема,
Забути, хочу все чомусь забути,
Так хочу... хай впаде між нас зима.
Ти сам накликав лютії морози,
Ти зачерпнув розлуку у душі,
А я чекала веснянкові грози
У тих полях, де квітнуть спориші.
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Я віднайду свою небесну просинь,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016
Під покров Твій прибігаю,
Тебе, Матінко, благаю,
Вкрий теплом людськії душі
І на морі, і на суші,
У пустелі, в океані,
Люд простий і той, що знаний,
Поєднай в одній любові,
В Божій вірі, Божім слові,
У молитві, що для Тебе,
Миру просить він для себе,
Збережи життя солдату,
Хай живе, і мамі, й тату,
Всій своїй святій родині,
Й нашій славній Україні.
Твій покров- людська надія,
У молитві людська мрія,
Вчуй, Свята, людську надію,
Збережи життя та мрію:
Бути разом із Тобою,
В молитвах прикрий собою,
Там, де горе, де біда,
Б'є стрімка свята вода,
Змиє болі та наругу
І очистить світ по кругу,
Під покров Твій прибігаю,
Тебе молю та благаю:
Глянь із неба в душі кволі,
Хай цвіте життя на волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694241
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.10.2016
Вам залишаю почесті та лаври,
Беріть усе- мені ніщо не жаль,
Мої Пегаси, та мої Кентаври
Лишень в мою зодягнуться вуаль.
Плюєте в душу- то мені молитва,
У спину ніж за щастя я прийму,
Бо я живу без слави та обману,
Не зломите мене, бо я живу.
Ви каменем- я віддаю вам хлібом,
Хай Бог розсудить, хто із нас правий,
Залишиться усе пекучим міфом
У смутку, бо назавжди він німий.
Плюєте в серце, я собі сміюся:
Я так живу, як Бог мені сказав,
І вірним друзям віддаю сторицю,
Я вдячна долі, що Господь їх дав.
Я все прийму, візьму усе на себе:
У кожного в житті є помилки,
Беріть усе, несіть уже без мене,
Я залишаюся собою залюбки.
Я не заплачу, ні я не скорюся,
Від чого насолоди вам не дам,
Я просто Богу щиро помолюся:
Те, що бажаєте, хай буде вам.
І я сміюсь, бо я живу, не тлію,
На зло усім нікчемним ворогам,
Несу любов свою, як тільки вмію-
Дай Боже розуму та віри нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693361
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.10.2016
Пішлам вчора на базар, де шикарні пані,
Шось їм міряла таке, кажут, шо "Армані".
Шо то таке за холєра, то тута Армані-
Чи то Зоська, жи в селі, а чи цьотка Гані.
Так дівки вже вміло шиют, шо сховатись "Гучі",
Шили Йванови моєму тамтой рік гонучі.
Так сі циндрив ціле ранє до коханки Олі,
Не дійшов до маґазину, бо натер мозолі.
Дівки знали, шо робили, коліжанки мої,
Жиби сидів до могили коло жінки свої.
Хлопцю сподні ям купила, кажуть, шо то "Сара,"
Цілий вечір латки шила- шо за Божа кара.
Шось забракло тотій Сарі матерії трошки,
Могла була розтягнути, прибивши до дошки.
Шо вно вміє там зробити: ні сісти, ні встати,
Навіть хлопови штанці не вміє златати.
Мій Іван купивси штанці, думала шо в Зосі,
А то в такім магазині, вроді шо у Босі.
Так ся хтіло показати, вдягло тії Боші,
Так му всьо повилазило, як на сонце воші.
Як вдягло туто та й наніч- шнурок у гузиці
Я як крикну:" Милий Боже, Іване хрестисі!"
Йой, вберисі йди Іване в свої шаровари,
Най ті шнурок той не тисне, як то небо хмари.
Чи тя має мій Іване хороба забрати,
Надивиламсі на чуда, не можу заспати.
Йой, публіко, ти стара, в шо ти сі заперло,
Скілько літ минуло вже, як туто всьо вмерло.
В якім світі живемо, шо то за холєра?
Навіть підсвинок малий не хоче ровера.
Дайму Лексус, Мерседес, Феррарі та Джипа,
А в саду биз погуляв, де висока липа.
Нема Волги, Жигуля ні Лади дев'ятки,
А в кишені два гроша, на колінах латки.
І "Гвоздика" вже не пахне, подавай "Шанелі"
До борщу не сиплят кріп, а "хмелі-сунелі".
Ось так нині живемо- то житє,як в казці,
Посмійтеся на здоров'я у добрі та ласці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693205
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.10.2016
Ой співайсі, коломийко,
верше ти мій, верше,
я тебе не зачіпала,
ти почала перша.
Маю їден інститут,
в другім сі не вчила,
зато пайку бураків
чесно заслужила.
Я колгоспниці завзєта
бураки полола,
засмаркаламсі чогось трошки,
напевно хороба.
Бурачки собі полола,
смикала за гичку,
ти ня мала коліжанко
за рідну сестричку.
Я смарката, а ти ні,
скавулиш, як в будці,
наша дружба вже в труні,
ну а ти у дудці.
Чо людей ти не шануєш,
за нішо їх маєш,
так фальшиво себе всюди,
Богом прикриваєш.
Йду до школи сі запишу,
най мі навчут жити,
жиби вмілам, як і ти,
колись говорити.
"Філософійов" не пишу,
бо не знаю шо то
вже ня більше не затягнеш
у своє болото.
Дав Господь мені талант:
колгоспницев бути,
ой як хочу я тебе
та й нагло забути.
Не дзвони і не пиши,
забуть ти за мене,
бо давно тя я вже маю
у задній кишени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692898
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.10.2016
Не заробляйте люди на війні:
Прокляття впаде не на вас, на ваші внуки,
За вас у вічність йдуть чиїсь сини,
Там терплять біль й жахливі муки.
Не заробляйте люди на війні:
Хай не лягають у душі прокльони,
Життя не вічне- міф у Божім сні,
Просіть прощення на колінах у поклоні.
Не заробляйте люди на війні:
На смерті свого та чужого сина,
За вас життя віддав він у борні,
За вас невинно смерть його скосила.
Не заробляйте люди на війні:
Прокляті будете до сьомого коліна-
Чиясь дитина нині у труні,
А ваша хата, то страшна руїна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692280
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2016
Три тополі в чистім полі
Зустрічали людькі долі,
Людські долі й три тополі,
Зустрічались в Божім полі.
Приспів:
Перша з них- то віра в Бога,
в ній призначено нам жити,
друга- то людська надія,
ну а третя- щоб любити.
Розростайтеся тополі,
вберігайте людські долі,
людські долі в Божім полі
обнімають три тополі.
Приспів:
Перша з них- то віра в Бога,
в ній призначено нам жити,
друга- то людська надія-
ну а третя- щоб любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691755
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.09.2016
Рушник весільний стелиться до ніг,
На нім майбутнього життя стежина,
З одруженням вітають друзі всі
І мама й тато, та уся родина.
Так світло обручки з'єднали вас,
Церковні хори радісно співали,
Життям щасливим звеселяйте нас,
Й онуків скоро в хаті щоб діждали.
Всіх благ земних вам хочем побажати,
Щоб щастя ріками лилось до хати,
Здоров'ячко співало ясенами,
Втішайтесь доньками й синами.
Достатку, злагоди, любові,
Кохання й вірності у дні чудові,
Поваги, розуміння та добра,
На многії та благії літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691069
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.09.2016
Так хочеться вернутися туди,
Де слухала матусині докори,
Та плаття з її запахом вдягти,
Обутися в улюблені підбори.
В люстерку хизувати, як тоді:
В нім танцювати, наче дівка росла,
Літа б на мить вернути молоді,
В яких хотіла бути так доросла.
Забратись на черешню у саду,
Та впасти в трави, де хрущі роїлись,
В калюжах у погоду дощову,
Вмочити ноги босі, щоб зігрілись.
Так хочеться вернутися туди,
Де у снігах ховалась, як у схронці,
І хустку мамину на плечі зодягти,
А в ній всі квіти оживуть на сонці.
Так хочеться вернутися туди
Одну лиш мить, коротку і жадану:
Дівчисько у дитинство зодягти,
У юність, і любиму, і кохану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2016
Любіть мене, любіть мене таку:
Таку просту, а може і незвичну,
Що, мов дитя закохана в весну,
А в осені- доросло- романтичну.
Любіть мене, занурену в життя,
У спогади, в думки, а навіть мрії,
Відверту про сьогоднішнє буття
І запальну, неначе буревії.
По- справжньому веселу і сумну,
В моїм житті- воно лишень моє...
У нім спиваю насолоду медяну...
Любіть мене, таку, яка я є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Ранковий дощ нагадує про осінь,
А у душі наспівує весна,
До церкви йдуть господарі і гості,
Бо народилась дівчинка чудна.
Псалми лунають для маленької Марії,
В них рождество вихвалює земля,
Прийшла у світ, як мати для Месії,
Прийшла у світ, як мати для Христа.
Щоб заступитись за усі земні народи,
Щоб відмолити в Бога всіх гріхи,
Пройде, і хресну путь- усі незгоди,
Нестерпну біль, терновії шляхи.
Маріє, мати Божа, днесь рожденна,
Усіх нас під покров святий візьми,
Увись летить молитвонька щоденна,
У ній нас від біди охорони.
Опікуйся сьогодні, люба, нами,
У Сина свого миру нам проси,
Ти заступися за вкраїнськими синами,
Життя земне їм, молю, збережи.
І оживає світ в дощах таких казкових,
Осінній лист на землю вже паде,
Хвалу співають у псалмах ранкових,
В молитві, Матінко, народ до тебе йде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690213
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.09.2016
Молитво,ти торкнися небес
І серця Господнього Сина,
За мене Ти з мертвих воскрес, (2р)
Воскресне й моя Україна! (2р)
Молитво, ти прилинь до сердець
І матері, й батька, і сина,
Зірви свій терновий вінець- (2р)
Моя, Богом дана, Вкраїно. (2р)
Молитво, ти любов на устах
І віра в Господнього Сина,
На крилах лети, наче птах, (2р)
Бо жде там моя Україна. (2р)
Молитво, ти торкнися небес
І серця Господнього Сина,
Для мене Ти з мертвих воскрес, (2р)
Воскресне й моя Україна! (2р)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2016
Не рвіть душу в України,
не виймайте серце,
не лишайте біль, руїни,
ран не сипте перцем.
Таким їдким та пекучим,
що не в силі змити,
спогадом таким болючим,
що не в силі жити.
Дайте волі всім вітрам,
хай душу загоять,
дайте сили всім дощам,
хай серце напоять.
Землі хліба та пшениць,
любові та віри,
землі добрих, щирих лиць,
праці та довіри.
Синь небесна хай воскресне,
над полем, де жито,
путь Голгофська навік щезне,
у пам'яті скрито.
Не рвіть душу в України -
молю вас , благаю!
не лишайте біль та рани,
де шматочок раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2016
Не клич, не приманюй осінь,
А може, вона сама дощами
Паде в нашу просінь,
Та смутку між нами нема.
Вітри не торкатимуть щастя,
Його не пущу за моря,
Хоч біле лягає нещастя-
Коханий, назавжди твоя.
У снах, де дзвеніли світанки,
У часі минулих десь днів,
В бажаннях у сонячні ранки,
Любов віднайти ти зумів.
Не хочу між нами мовчання,
Я кину розлуку до ніг-
Коханий, ти чуєш, коханий?
Вернися на рідний поріг...
І світлий, і радісний біль-
Твоя незагоєна рана,
Той сонцем дарований хміль,-
Твоя, і жадана, й кохана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
Бажаю щастя друзям всім моїм:
Сьогоднішнім і тим, що вже давненько,
Змінилось щось таки в житті моїм-
Тепло відчула ваше, так, рідненько.
Ми славимо Вкраїноньку в віршах,
Новини перечитуєм раненько,
Де свята, народини, війни, жах
І море квітів, що цвітуть файненько.
І всього стільки в кожному із нас:
Море добра, і віри, і терпіння,
Так хочу привітати нині вас,
Всім побажати тільки розуміння.
Щирості душ, любові у серцях,
Поваги та й натхнення, всім кохання,
Добра, мов кораблі, що на морях-
Від мене, щирі побажання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687900
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.09.2016
Розпустила руді коси,
наче молодиця,
ними вимокала роси,
несла до криниці.
Малювалась, рум'янилась,
сукню з листя шила,
у ставочку вимивалась-
слід краси лишила.
У бархати зодяглася,
З туманом вінчалась-
з тим туманом, що над яром-
з літечком прощалась.
Вкоротила йому віку
у сонячній днині,
Віднімає кожен день
хвилини в годині.
Така щира та привітна,
дари всім приносить,
на обжинки музикантів
Ласкаво запросить.
Затанцює, дощем кине,
Тихо ляже в просінь,
Певно звати цю красу-
Величава Осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687898
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2016
А я така собі примхлива-
Весняний дощ і літня злива
І погляд- жменька блискавок,
Усмішка- тисячі зірок.
Весела, щира, романтична,
Мов пісня мила- поетична
І люба, вірна та жадана,
Палка, жагуча та кохана.
Плакуча, віддана, страждальна,
А десь... та й трохи аморальна,
Святкова, ніжно- екзотична,
В своїй манері фейєрична,
Завжди, та ввсім, така багата:
Я- твоя Музонька крилата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2016
З весни у літо- море, море квіту,
Дитинство Боже, юність золота,
Життєвого початок заповіту:
Ті молоді, щасливії літа.
Із літа в осінь- сивина порошить
І час, мов птах- зупину вже нема,
Зозуля відлік літ чомусь голосить,
Та й в душу закрадається зима.
Ой осене не клич так скоро зиму,
Хоча не літо, та й вже не весна,
У даль пташину спогадами лину-
В ту даль, де не повернеться вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2016
Була така сьогодні загадкова,
Кружляв п'янкої кави аромат,
Із уст лилася усмішка ранкова,
Як сонце, що впаде в осінній сад.
Хтось скаже: сад осінній- то розлука,
Та в нашім зародилася любов,
Чарівна вся, в полоні свого звуку,
Що в музиці акорди віднайшов.
Співав нам дощ рапсодії для ночі,
Із вітром лист мазурку вигравав,
А нам кохання цілувало очі,
В саду осіннім вогник догорав.
Зомліле сонце десь шукало броду,
Тумани ночі вітер розігнав,
Удвох ми діставали насолоду,
У каві, що нам ранок дарував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Осене, ти така примхлива:
Журавель відлітає знов вдаль,
Ти смієшся, падеш, мов злива,
В ній сідаєш за свою рояль.
Виграєш у вітрах акорди,
Серенади співа листу пад,
Одягаєш у бархатні ковдри
І стежину, і двір, і мій сад.
Ще цвітуть в нім мої жоржини,
Що із сонцем цілуються в лад,
І усмішка його без причини,
Наче сніг, що несе снігопад.
Осене, ти така жартівлива:
Кольорових, в тобі, сотні гам,
Вся така, вся така- примхлива,
Ти завжди, щось нове несеш нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687100
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.09.2016
Мамо, ти не плач за мною,
Помолися за мене й братів,
Не хотів тебе бачить сумною
І вмирати я теж не хотів.
Тату, я завше з тобою,
А тебе побілив білий сніг,
Та не той, що паде зимою,
Ні, не той, що впаде на поріг.
Сестро, ти люба, єдина,
Тепер бачу тебе я згори-
Хай живе в тобі наша родина,
Я її не зумів зберегти.
Я хотів, та така вже доля-
Кулі сипались наче дощ,
Ми упали посеред поля-
Біль вплітався, неначе хвощ.
Там читало життя молитву,
Смерть торкнула, і небо, і рай-
Там закінчили ми свою битву,
В ній у вічний пішли небокрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686665
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2016
Маленький клапоть рідної землі,
А скільки болю, крові,сліз та муки,
Замовкла, мов заснула у імлі,
Приспала тихо, взявши їх на руки.
У материнськім лоні нині сплять
Сини її, народжені, щоб жити,
Та душі мов до вирію летять,
Самотньою лишають, щоб тужити.
Заплаче нині мати та сестра,
Дружина діточок до серця горне,
Над Іловайськом дух війни й смерча
І небо з болю чорне, чорне, чорне.
У тіні ночі ворон прокричить,
Роздерте серце вийняте катами,
Паде людська сльоза і не мовчить,
В дощах зігріє душі, що над нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686522
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2016
Вже на сушці сухі ябка,
На нитці грибочки,
В траві тихо співа жабка,
Як діти у квочки.
У сухій землі гребуться,
Про маму забули,
На воді качки сміються,
Аби не заснули.
Скиба з плугом обнялася,
Зерно в землю ляже,
В небі зірка зайнялася,
Дорогу покаже.
Де спитає осінь в літа,
Як йому вдалося,
Так заплести у житах,
Золоте волосся?
Де вплелося ясне сонце
І роси ранкові,
Заглядаю у віконце
На квіти чудові.
На той світ, такий прекрасний-
Все так серцю миле,
В ньому сходить ранок ясний,
В осінньому мливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Ступає осінь тихо по землі
І літечко в обіймах вже колише,
Лишає подих у густій імлі,
Сумні дощі за небокраєм лише.
У сході сонця яблука цвітуть,
Ізвечора туманами сповиті.
Де косарі снопи пшениць несуть,
Аби хліби рясні помолотити.
Рахує осінь пильно врожаї,
Галявини прикрасила грибами,
Лунає спів, читають рубаї-
Вітаються з осінніми святами.
Медовий Спас медами багатить,
У яблучнім усі сади зомліли,
Успення Богородиці на мить
У квітах осені прибрать зуміли.
Прибрали чорнобривці та жасмин,
Терпкий румянок, макові голівки,
Жоржини, що схилилися на тин
І айстрів жменя- кучеряві чівки.
Така краса у будні та святА,
Господь зіслав нам щиро споживати,
У молитвах, де правдонька свята,
Лиш Божу віру, щоб в душі тримати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Десь доля вишивалася мені,
Вкладалась гладдю на лляному полі,
Неслись у далеч птахою пісні,
А в них веселки танцювали в колі.
Десь доля посміхалася мені
І мружилась небесною блакиттю,
Я пестила її в солодкім сні-
В ній марила, живою була миттю.
А нині напророчила мені
Червоне й чорне, що життя вкладає,
Любов мою, що в квітах на весні,
Й гірку розлуку, де душа страждає.
Ой, доле,моя доле, ще хоч мить,
Єдину мить піддатися коханню,
Душа струною музики щемить,
Піддамся я в її палкім бажанню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Україно моя, а чи ти Незалежна?-
Бо бастарди зривають святеє вбрання,
А ти терпелива, ти така протилежна,
На Голгофі стоїш і ридаєш щодня.
Твоє тіло, як Боже, розбите катами,
І терновий вінок- в нім запечена кров,
За провини які розплатилась синами?
За гріхи ж бо які так роздерта любов?
Нині день Твій, святий, ти сльозою стікаєш,
Де могили ростуть, де хорониш синів,
У молитві мовчиш і у Бога питаєш-
За що доля така, бо так люд не хотів?
Прагнув волю здобути, по новому жити,
Бути власником долі, де мирна блакить,
І не знати біди, ні ярма, й не тужити,
А у щасті навіки- не одну лише мить.
Розправ люба крила і скажи- Незалежна!
Хай від злості загинуть всі твої вороги,
Хай любов запанує між нами безмежна,
Батьківщинонька наша щоб не знала біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
Чи варто бути сильною мені?
У хаосі життя, такім шаленім,
В неправді, що панує на землі,
В грісі отім, ще Богом не прощенім-
Чи варто бути сильною мені?
Чи варто полюбити нині світ?
Той світ обману, злиднів та розрухи,
Той світ пітьми, де болем сотні літ
Приречений народ лишень на муки:
Чи варто полюбити нині світ?
Напевно буде краще таки ні -
Не бачить сльози, та не чуть ридання,
Чи варто бути сильною мені?
Як чуєш надовкіл одні зітхання:
Так, варто бути сильною мені!
Так, варто бути сильною мені!
Тобі, народе, щоб розплющить очі,
Думки й душа горять мов у вогні-
Ми переможем морок злої ночі:
Так, варто бути сильною мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Зчервоніли ябка від цілунку сонця,
Корениста груша хилиться в плодах,
Ягода калини загляда в віконце,-
Так згубитись хочу у своїх полях.
Босою пробігтись по стерні колючій,
Колосків пшениці в жмені назбирать,
Горілиць упасти у снопи пахучі
І від щастя в небі птахою літать.
У високім небі, де хмарки біліють,
Дощ рясний пролити з чистого відра,
Там, де трави буйні скоро пожовтіють,
В прохолоді осінь душу доторка.
Зчервонілі ябка обпечуть тумани,
Мороком осіннім ляже листу пад,
Калинонці осінь підведе румяни:
Полюбуюсь знову на старенький сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
Голодомором знищили мільйони,
Дніпровська ГЕС забрала тисячі,
Чернобилем звучать смертельні дзвони,
Знов тисячі відходять на війні.
А що в нас дальше, що нове чекати?
Чим ще не трули, душу не тягли?
Нам обіцяють, лиш би набрихати:
А ви працюйте, гніться, мов воли.
Невже такої долі заслужили,
Щоб у своїй землі, мов кріпаки?
Життя даєм своє, щоб вільно жили
І підло продаємсь за мідяки.
Прозрій народе та розправ всі крила,
Згадай Майдан і тисячі смертей,
Земля твоя щоб вже не голосила,
Життя дай вільне для своїх дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
Знов Спас прийшов, привів з собою осінь,
Бешкетницю холодних вечорів,
Дощами кине у глибоку просінь,
Туманом ляже, де ще день жеврів.
Збере у кошик яблук рум'яненьких,
Трясне грушок і сливок запашних,
І винограду, лиш би не маленький,
Несе нам щиро в пригорщах своїх.
Мов оксамитом, прибере квітками,
Що літечко не хочуть відпустить
І понесе до церкви разом з нами,
Ту теплу, стиглу, незабутню мить.
Спас на порозі, дзвони задзвонили,
Співають хори, славиться земля,
Хвалу Господню нині голосили:
Врожай святили біля вівтаря.
Благословить Господь свої щедроти,
Усі дари матусеньки- землі,
Життя хай буде, мов медові соти,
Весною зійдуть паростки нові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
Ранок на дворі, а я й не дрімала,
Вдивлялась в світлини свойого життя,
З старенької скрині щось рідне дістала:
Лляне полотно, а на нім вишиття.
Простелена доля, проспівана пісня,
Молитва до Бога, прожиті літа,
І музика скрипки- любов моя пізня,
І осінь на скронях уже золота.
Прийшла, не збарилась у вишитім полі,
І хрестиком білим вкладає життя,
Сцвіло полотно у колишньої долі,
З роками змарніло моє вишиття.
Хоч ранок на дворі, не буду дрімати,
До серця пригорну старе вишиття,
Стежину встелю коло рідної хати:
На ній вишивалось все моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016
Застигла осінь в маминих очах,
В її руках, у стиглій горобині,
В пожовклих травах, скошених в садах,
В її літах, у всій її родині.
У косах побілілих, наче сніг,
У зморшках, відрахованих роками,
Життя позаду, час так швидко збіг,
Дороги осені лягли між нами.
Розчавлені дощами на землі,
Простелені стежиною до неба,
Вклонюся низько матінко, тобі-
Бо ти життя, яке усім нам треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Медовий спас жнивами знову пахне,
Де сколосились буйні пшениці,
Із дня у день тепло так тихо чахне,
Листок вербовий згублений в ріці.
Ще клапоть літа манить у жоржинах,
Та все ж лелека крила розправля,
Смак осені приваблює в ожинах,
Приляже в полі зорана рілля.
Відпочивать, та знов набратись сили,
Пшеницею весною прорости,
Хліби життя щоб щиро колосили,
Аби меди у сотах принести.
Медовий спас зустріне на порозі,
Благословить зібрати всі дари,
Лелеку проведе в її дорозі:
Щоб в мирі й радості усі були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Мовчить весь світ, притихли миші,
Ні слів, ні шороху, ні пари з вуст,
Ми наче в ньому треті лишні-
Забули, хто ми, та як нас звуть.
А кожен день в нас гинуть люди,
Та кожен день у нас терор,
Усіх же бачать, та повсюди,
А ми мов бидло- не народ.
Усі забули, всі змирились,
Для вас війна, як "добрий день"
І крові людської ще не напились,
Не буде Божих вам прощень.
Нам не потрібно всіх квітів світу,
Нам не потрібно ваших свічок,
Нам би не дати загинуть квіту,
Лиш зберегти б нам синів й дочок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016
Десь дзвони дзвонили, стріляли гармати,
Юнака хоронили і плакала мати,
Коли день той прийде, всі живими зостануть?
І холодні сніги поміж болю розтануть?
Хай вже завтра ніхто в могилу не ляже,
Закінчилась війна!- добра вісточка скаже,
Боже, молю Тебе,- миру дай в Україну,
Збережи дочку й сина і кожну родину.
Кожен клапоть землі заквітчай Ти садами,
Віри, миру й любові зішли поміж нами,
Хай рясні пшениці під вітрами буяють,
Синє небо моє злії тучі минають.
На коліна впаду перед Твоїм престолом,
Там молитви свої виливатиму болем,
Болем, Господе мій, за вкраїнськії діти,
Де пролилася кров, зацвітуть тільки квіти.
Десь стріляли гармати, десь дзвони дзвонили,
Там плакала мати, бо дитя хоронили,
Боже, день той зішли, щоб живі всі зостали,
Щоб синочків живих матері дочекали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
Нас убивають поодинці,
Винищують, немов кротів,
Куди ми йдемо, українці?
Народе, ти цього хотів?
Нас убивають поодинці,
По тюрмах садять, мов вовків,
Опам'ятайтесь українці!
Збудіться із глибоких снів!
Нас убивають поодинці,
Із Заходу на рідний Схід,
Ми теж народ- ми українці!
Та чом для нас закрився світ?
Нас убивають поодинці,
Та й кажуть, що нема війни,
Це ж ваші діти, українці!
Життя віддали без вини.
Нас убивають поодинці,
Винищують без жодних слів,
А ми сліпі, ми мов чужинці,
Народе, ти цього хотів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2016
Пахнуть вишні в моєму саду,
Полягали рівненькі покоси,
Я дитинством, пшеницею йду,
Хоч роками посивіли коси.
Промінь сонця зцілує вуста,
Волошками заквітчані очі,
Я впаду, де пшениця густа,
Споглядаючи зоряні ночі.
Втихне вітер на ґанку моїм-
З ним удвох ми, неначе примари,
Я нап'юся дитинством своїм,
Відпускаючи спогади- хмари.
Попливуть у вишневий садок
Мої вишні дощами зросити,
Залишити букет із думок,
Моїх спогадів- в них хочу жити.
Мої вишні в моєму саду
Знову кличуть мене у дитинство:
Повернусь, як тоді,- я прийду,
Де лишилось життєве намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Не питай, чого дзвонять дзвони,
З неба сльози- весняні води,
Чом у дуба зчорнілі крони,
Пшениців посивілі сходи.
Не питай, за ким дзвонять дзвони,
Та за ким панахиди правлять,
У війни ж бо свої закони,
Там посмертно Героїв славлять.
Запитай, чого біль у серці?-
Мати сина з війни діждала:
Обвінчали десь сили смерті,
Вік юнацький земля забрала.
Запитай, чом в душі неспокій,
Чом вдова- молода дівчина?
Тільки пам'ять та вічний спокій-
В чому, Боже, її провина?
Смутком землю сповили дзвони,
Дощ із неба- весняні грози,
В снах дубових розквітнуть крони,
Їх цілують вдовині сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016
Десь подих осені війнув
І день коротший незамітно,
Липневий сон теплом дихнув,
Святвовий день приносить світло.
Петро з Павлом прийшли до нас,
Зміцнити, щоб, святую віру,
Та дух міцний щоб не погас,
Серця свої несім в офіру.
Ф офіру Богу і тобі, наш світе-
У тобі живемо,
Душею ближнього любім,
І буде нам усе прощЕно.
Вітання шлю, щоб тільки радість
Серця наповнила усіх,
Відкиньмо біль, забудьмо заздрість,
Нехай усюди ллється сміх.
Хай сльози будуть лиш від щастя,
Петрам, Павлам лиш многих літ,
Хай обминають їх нещастя,
І цвітом Божим квітне світ.
Заплітаймо квіт в віночки,
Щоб весь світ побачив:
Будьмо вірні, будьмо щирі,
Щоб Господь пробачив.
Свято нині відсвяткуймо,
Й інше не забудьмо,
Одним словом всіх вітаю-
Будьмо, будьмо, будьмо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
Наче привид, вокзал,
ні душі на сумному пероні,
в голові,- що сказав:
і думки, мов навіжені коні.
Ти докОру мого не почуєш
ні подихом вітру,
і дзвінків не чекай,
в смутку пишу я нашу палітру.
Все зосталось десь там,
у дзеркальнім відбитку портрету,
те, що було між нас-
не підвладне ні навіть поету.
Світ завмер в самоті,
я зостанусь із ним на одинці,
все життя у вікні-
у вагоні пустім, мов на знимці.
Поїзд рушив у даль,
без єдиної крапки та коми,
на устах лиш мигдаль,
я сп'янію від запаху рому.
Я забудусь у сні,
що звучатиме болем сонету,
збережу у душі,
непідвладні слова ні поету.
Наче привид вокзал,
ні душі на сумному пероні,
там усе ти сказав:
всі слова, що біжать в перегоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
Купали ніч схилилась до водиці,
Вдягла намисто низане з зірок,
Чарівний місяць зцілував зіниці,
Хмеліючи у чарах, мов пророк.
Дивився вдалеч поміж очеретів,
Плив на хмаринках, коси заплітав,
Де вірністю змальованих сюжетів,
Купали ніч, мов наречену ждав.
Русалкою явилася йому,
У папороті виплетені коси,
ВдягнЕна в вишиваночку чуднУ,
Свої ранкові випивала роси.
Коханням заманила до ставка,
Вдягла віночок, свічечку палила,
Аби розлука, зрадниця гливка,
Ніколи між любов'ю не ходила.
І місяць з нічкою у парі були вірні,
Де є любов- весна завжди цвіте,
Де є кохання- чари не потрібні,
Де сонце й день- життя прийде нове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
Де Ти, Господи, був, коли куля у груди летіла?
Де мечем роздирала і душу, і тіло, мов рись,
Світ здригався, запечена кров у тобі клекотіла,
Тільки очі із смутком ще довго дивилися ввись.
Так застигли, як стигнуть льодовії криги зимою,
Так притих тихо подих, затягнутий криком війни,
В нім замовк на землі, та злетів в небеса пеленою,
Голос опер- твій голос предвічного болю й журби.
Сиротою зосталися нині Париж, Сан- Мішель,
Рідний Львів- де твій дім, вся сім'я і уся Україна:
Де Ти, Господи, є, коли тіло стає мов мішень?
Де Ти, Господи, є, коли куля у груди встромлена?
Сьогодні- 29.06.2016р. загинув в АТО оперний співак із Франції, львів'янин
Василь Сліпак. Вічна Пам'ять Герою!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Холодний сніг, мов квіти на вікні,
В руках твоїх, таких нетерпеливих,
В словах, що на устах палких, примхливих,
У доторку, підвладному тобі.
П'янкий твій жар і нагий запал, слід
На ніжній, пурпуровій шкірі,
Так блідо- розовій, розцвілій,
Твій схід, що відкриває новий світ.
Сонливий день, сп'янілий запах ночі,
У подиху блаженнім, світанковім,
Такім невиннім, та напричуд загадковім,
Нектаром вп'ється у закоханії очі.
Холодний сніг, мов квіти на вікні,
В руках твоїх, таких нетерпеливих,
В словах, що на устах палких, примхливих,
У доторку, підвладному тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Розійшлися твої діти
в далекій чужИні,
посходились в чужім світі,
у одній родині.
Розійшлися твої діти
по чужому краю,
та й будують свою долю
у чужому раю.
Чужий край, як чужа мати,
до себе не горне:
чужа мова, чужі слОва,
хоч життя просторне.
Там співають, прославляють
тебе, Ненько, внуки,
обніми та простягни
до них свої руки.
Калиною, пшеницями,
соловейком в гаю,
синім небом та степами,
зеленим розмаєм.
Посходились нині вкупі,
співанОк співають,
тебе, рідна Україно,
навік прославляють.
Ой співайте, прославляйте,
щоб радість принести,
в молитвах святих до Бога
та й навік воскрести...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Хіба може змінитися світ,
Коли люди не хочуть змінитися?
Закувались в ярмо сотні літ,
Від диктату не можуть звільнитися.
Хіба може змінитися світ,
Коли люди живуть у ненАвисті?
На плаву роздирають свій пліт,
Поїдаються разом у зависті.
Хіба може змінитися світ,
Де брат брата готовий убити?
Не сьогоднішнє, а трива сотні літ-
Об'єднаймось, бо треба нам жити!
Хіба може змінитися світ,
Без братерства, любові та злагоди?
Без ціни, Боже, твій заповіт,
Як же світу такому порадити?
Як сказати?- Народе прозрій!
Йди дорогою правди Господньої,
Свою долю топтати не смій,
Не цурайся ти волі народної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
Ти назви мене літнім світанком,
Чи росою п'янкою в траві,
Так назви, щоби вітер із ранку
Ніс слова ці, як місяць- зорі.
Ти назви мене світлом веселки
І далекою зіркою теж,
Так назви, щоби фарби не меркли,
Щоб кохання не бачило меж.
Ти назви мене краплею моря,
Без якої не бачиш життя,
Так назви, щоб не бачити горя,
Щоб розлуку віддать в забуття.
Ти назви мене ніжною зіркою,
Що освітить вночі лиш твій дім,
Хочу стати маленькою мрійкою,
В твоїм сні, де володарка в нім.
Ти назви мене просто- по імені,
Щоб крутилась в думках голова
Почуттями блаженно- сильними,
Щоб від серця були всі слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
Хай тільки радість серце зігріває,
душа в коханні й вірності щемить,
усі Вас люблять, щиро поважають,
усі незлагоди від себе відженіть.
Душа лемкині, серце українки,
любов матусі, бабці та сестри,
струмочком ллється по усій окрузі,
нехай Господь завжди, Вас, береже.
Здоров'я міцного, щастя людського,
мрій Вам весняних, хай прилине коханий,
хай Ваші роки, ще рвуть береги,
сили примножиться, горе відніметься,
все погане з життя вітром розвіється.
Хай Муза пробудиться, вірші хай пишуться,
дружба міцною в "Нашім Слові" залишиться.
Ой Дмитрівна, люба, щось я розійшлася,
і з раннього- ранку в думках понеслася,
казати ще можна багато речей,
одне ще бажаю- шалених ночей.
Образ не тримайте, щось може не так,
як вмію, так пишу- такий я мастак,
в кінці заспіваю Вам многая літ,
хай гори почують, та й весь білий світ,
з роси та води Вам, люба моя,
хай ніколи у Вас не болить голова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
Я квіти світу всі зберу,
та щиро привітаю,
у день твій, доню,простелю
дорогою розмаю,
я побажаю гожих днів,
де сонечко зігріє,
хай Божа ласка у житті
роки твої леліє.
Хай янгол, зісланий тобі,
у вірі супроводить,
лиш щастя кожен день у дім
із радістю приходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
Як сонячно нині, квітує усе,
Пташки нам про літо голосять,
Гучна дітвора щиро квіти несе,
Як матінці рідній приносять.
Наша вчителько перша,
Ви, як рідная мати,
Нас учили читати і писати слова,
Ви любов прививали
У всім, що казали,
Наші перші слова- слова Букваря.
Здається, що вчора
прийшли ми до школи,
Звикали до Вас, пізнавали знання,
Промайнули так скоро тих років чотири,
І завтра ідемо у старше життя.
Ми вдячні за те, що пізнали добро,
Дороги життєві відкриті,
Де слово любов'ю в серцях проросло,
Ваша праця добром оповита.
За любов материнську, терпіння та ласку,
Разом з мамою й татком
Вам подяку несем,
Та сказати Вам хочем,
Що у наших серденьках,
Любу вчительку першу
Пам'ятати будем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
Я тебе відпускати не хочу,
Поведу по стежках наших снів,
Наші ночі, хто їх напророчив,
Мить кохання принести зумів?
Не відміряти щастя ночами,
Я хвилини зупиню у снів,
Що це було, щось сталось між нами?
Щось здійснилось, де світ весь зомлів.
Чую голос, твій голос пророчий,
Що жаринками тіло обпік,
Де вдивляюсь в твої, милий, очі,
Наших снів не забути повік.
Лиш одного такого жаданого,
Без якого нема вже буття,
Вип'ю чашу із рук я коханого,
Божевілля прийму за життя.
Прийму все, що в коханні палає,
Вогник щастя пробудить життя,
Чом так скоро, коханий, світає,
Чом у сни вже нема вороття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Плаче калинонька у саду зеленім,
Хилиться під крони почорнілих кленів,
Опадає листя спалене війною,
Залишилась доня напів сиротою.
А моя дружина- молода вдовиця,
Сльози калинові- дощова водиця.
Як ти посивіла, рідна моя ненько!-
Сина схоронила на зорі- раненько.
Зозуленька в гаю вже років не кує,
Разом з калиною листячко рахує.
Скільки тих листочків війна обпалила,
Стільки тих синочків землиця накрила.
Калинові сльози землицю зросили,
Там де кров пролита, маки посходили.
Посходили маки полями, степами-
Опікуйся, Боже, нашими синами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Не забувайте тих, хто вже не з нами,
Тих соколів, що тихо над степами
Злетіли ввись, далеку Божу вись,
Де обрій низько- низько похиливсь
В поклоні.
Клубками піднімавсь пекучий дим,
Здавалось, світ закінчився за ним,
Стояли сірі хмари у заслоні,
Виорювали скиби чорні коні,
В поклоні.
Та то не скиби, то сумні могили
Між пеклом й Раєм залишили
Дорогу вічності, між смертю та життям,
Не пройдену людським дитям
У щасті...
Не забувайте тих, хто вже не з нами,
Тих соколів, що тихо над степами
Крильми змахнули, ввічність подалися,
Народе Божий! Ти за них молися,
В поклоні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016
Світе,ти знаєш як боляче,
Боляче, бо в мене війна,
Як люди у смутку моляться,
Як синів забирає вона?
Світе,ти знаєш як прикро,
Коли із бідою ти сам?
Та для тебе усе так звикле,
Та незвикле усе це нам.
Світе, чого так спотворено?-
В душах істини осад брехні,
На землі моїй пекло сотворено,
Що горить у смертельнім вогні.
Ти плечима синів захищений,
Чом стоїш осторонь біди?
Як моя земля- ти не знищений,
Світе Божий, прошу, не йди!
Не цурайся мого народу ти,
Ні святої моєї землі,
Розпочни в Божій правді жити,
Хай не згине усе у імлі.
Світе, ти знаєш як боляче,
Там, де батька чека сирота?
Посивілі матусі моляться,
Де сльоза, мов осіння сльота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016