Леся Утриско

Я світ прихилю вірністю тобі.

Я  у  снігах  знов  виплету  тебе,
Купатиму  в  стрімких  весняних  ріках,
Як  ясен  місяць,  що  химерою  зійде,
Тебе  вколишу  в  літніх  ніжних  втіхах...
Я  у  снігах  знов  виплету  тебе.  

Я  у  любові  зачарую  знов  тебе,  
Квіт  папороті  вистелю  на  ложі,
В  любистку,  що  для  тебе  лиш  зійде,
В  веселках,  що  на  тебе  дуже  схожі...
Я  у  любові  зачарую  знов  тебе.  

Ця  неповторна  лебедина  ніжність,
Цей  промінець  досвітньої  зорі,
Ця  грація  -  Господня  стигла  плідність,
І  ця  краса-  блаженства  вікові...
Я  світ  прихилю  вірністю  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017

Кому потрібні ті медалі?

Кому  потрібні  ті  медалі?
Ті  нагороди  мідяні?
А  що  за  ними,  що  там  далі?
Сини  лягають  до  землі.

Кому  потрібні  ті  медалі?
Життя  стекло-  холодний  віск,
Увись  летять  юначі  далі,
Стускнів  земний  юначий  блиск.

Кому  потрібні  ті  медалі?  
Нема  вже  сина-  тільки  біль,
У  журавлях  курличуть  долі,
Матусю  вкрив  довічний  сніг.  

Кому  потрібні  ті  медалі?
Про  татка  донечка  пита,
Там  вічність  покриває  далі,
Там  сиротою  сирота.  

Кому  потрібні  ті  медалі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727269
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2017

День сміху. (Гумореска) .

Кажут-  нині  є  день  сміху,  день  усіх  варятів,
Рано  Стефка  надурила,  жи  втікала  м  з  хати.  
Ну  і  шо  жи  маю  трохи  років  за  плечима,  
Жартувати  можна  всім,  я  також  людина.  
Встала  зрані...Стефко  спав,  я  го  не  будила,
Вчора  в  місті,  на  базарИ,  маску  си  купила.  
Таку-  з  чорними  очима,  зи  всіма  зубами:  
Гей  би  смерть,  та  дуже  схожа  на  Стефкову  маму.  
Трохи  страшну,  та  нічого,  най  мій  Стефцьо  знає,
Яку  жінку  моцну  має,  мене  най  кохає.
Обвила  сі  полотном,  ту  маску  на  писок,  
Стала  м  з  косов  коло  ліжна...  Як,  шо  сили  свисну...
Стефко  скочив  у  потах,  не  знав  шо  сі  робит,  
Я  з  косов  стою  над  ним...Стефко  в  штанці  родит.  
Всьо  зробив:  і  перше,  й  друге-  не  міг  сі  відмити,
Так  сі  просив  в  тої  смерти,  жи  ше  хоче  жити.  
Вочи  витріщив  на  мене,  як  туті  цибулі,  
А  я  тихо  му  співаю:  -  Люлі,  Стефцю,  люлі.  
-Нині,  Стефцю,  перше  квітня,  я  ті  набрихала,
А  би  твоя  головонька  "полів"  не  орала.  
Маєш  своє,  коло  себе-   орай  скілько  влізе,
А  як  ні,  то  та  з  косов  скоренько  прилізе.
Як  сі  Стефко  пробудив  з  тутого  кошмару,
Думала  м,  жи  то  юш  небо  обірвало  хмару.  
Зуби  ми  не  рахував,  бо  м  втікла  за  хату:
-То  тобі  за  коханки,  мій  Стефцю,  заплата.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726840
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.04.2017

А ти кохав…любив…а ти чекав?

А  ти  кохав,  отой  єдиний  раз:
Без  болю,  без  обману,  без  розлуки,
Без  слів  пустих,  фальшивих  фраз,  
Не  проливаючи  пекельні  муки?
А  чи  кохав,  отой  єдиний  раз?

А  ти  любив,  так  чисто...  без  вагань,  
Без  сумніву,  без  пустоти,  без  зречень,
Без  божевільних  сподівань,  
Без  слів  пустих,  промов  і  речень?
А  чи  любив,  так  чисто...без  вагань?

А  ти  чекав  її,  ту,  неповторну,
Таку  палку,  квітучу,  молоду,
Таку  чарівну-  водночас  примхливу,
Таку  закохану  у  тебе,  мов  в  весну?
А  ти  кохав...любив...а  ти  чекав?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017

Молодята. (Гумореска) .

Побралисі  молодята,  полігали  спати...
Шо  там  було-  вже  розкажу,  бо  мусите  знати.
Так  юш  було,  жи  м  сама  не  могла  заснути,
Мусіла  старому  свому  під  паху  зіхнути.  
Та  то  діло  молоде,  добре  жи  сі  любліт*,
Таких  знаю  у  селі,  жи  сі  і  но  чубліт*.  
Як  їм  вснула-  не  згадаю,  так  ми  було  файно,
Мій  старий  ше  ого-  го,  має  моци...а  й  но.
Встала  м  тихо,  йду  до  кухні  снідані  ладити,  
Тепер  мушу  крім  старого,  зятьови  годити.  
Наладила*,  напекла,  кави  наварила,  
Ну  а  моя  молодьож  ше  сі  не  збудила.
Але  чую,  жи  не  сплєт,  шось  си  там  говорят,  
Я  їх  кличу  на  снідані,  а  вни  цуда*  творят.  
Каже  зять,  жи  не  голодні,  встанут  до  обіду,  
Ой  як  добре,  я  тим  часом  за  хлібом  поїду.  
Осідлала  старий  ровер,  як  Стефко  кобилу,  
Так  педалі  моцно  кручу,  до  обіду  встигну.  
Вернула  м  сі  з  тої  будки,  ногами  не  крешу,   
Засапана,  захекана...  то  правда-  не  брешу.  
Скоро  тіста  намісила,  пирогів  зліпила,   
А  сама  як  та  коза,  жи  води  не  пила.
Кличу  свої  молодята  до  обіду  встати,
А  вони  і  в  вус  не  дуют,  не  вилазіт  з  хати.  
Так  і  вечір  наступив,  і  знов  свіже  ранє,
А  вони  собою  ситі,  бо  їдят  коханє.
Ви  то  доню  споживайте  плід  свого  кохані,
Тілько  йдіт  сі  подивіт,  шо  сі  робит  в  стайні.
Всі  сі  кури  подавили  вашими  гумками,
Жи  с  те  з  ночи  покидали  ме  жи  патиками.   
Тілько  квочка  сі  лишила,  бо  з  гнізда  не  злізла,   
На  дворі  ше  трохи  зимно,  а  вна  чось  облізла.  
Я  тепер  ка  ніц  не  знаю,  бо  в   тім  всім  сі  гублю:
Котрим  ліпше?  Жи  сі  чублєт?  Чи  тим,  жи  сі  любліт?


Любліт-  люблять,  чублєт-  чублять,  наладила-   наготовила,   цуда-  дива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726316
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.03.2017

Щоб хресний шлях з Тобою жити.

Мені  б  туди,  де  повінню  добро,
Мені  б  туди,  де  пригорщами  щастя,  
Мені  б  туди,  де  сонце,  де  тепло,
Мені  б  туди,  де  слово,  мов  причастя.
Мені  б  туди,  де  водоспад  зірок,
Мені  б  туди,  де  граються  веселки,
Мені  б  туди,  де  миру  вічний  крок,
Мені  б  туди,  де  квітнуть  закапелки.
Та  де  ж  той  світ,  що  повінню  добро?  
О,  де  ж  той  світ,  де  пригорщами  щастя?
Чому  в  душі  лиш  холод...не  тепло?
Де  в  смутку,  Господи,  пливе  нещастя.
Спиваю  чашу  гіркоти,  вдягаю  біль,
Мов  оксамити,
Йду  на  Голгофу...  як  і  Ти,
Щоб  хресний  шлях
З  Тобою  жити.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2017

До дня народження Шевченка. Мадрид.

День,  який  ніс  весняний  настрій-  день  святої  неділі  дарував  хвилини  відпочинку  від  буденності,  ніс  ранішню  молитву  в  поклоні  до  Творця,  дарував  роздуми,  покаяння,  смуток  та  радість-   все,  чим  живе  кожна  людська  душа.  Подих  свіжого  дощу  змінився  доторком  теплого  сонця,  в  якому  оживало  все,  що  благословив  Господь  на  життя.  
   Сонячний  теплий  підвечірок  кликав,  вів  у  чудову  залу,  де  враз  чужина  зміниться  на  те,   рідне  та  близьке  серцю  кожного  українця.  
Частинка,  мізерна  частинка  великого  Мадриду  почує  рідне  слово  великого  кобзаря-  Тараса  Шевченка  у  виконанні  піаніста,  молодого  маестро  з  Карпатських  гір-   Ігоря  Прокоп'юка.  Звучатиме  на  двох  мовах-  українській  та  іспанській.  Слово,  велике  слово  України  почують  іспанські  друзі,  де  потім  дадуть  високу  оцінку  нашій  культурі,  поезії,  творчості  великих  класиків  різних  епох.  Концерт  класичної  музики  в  Мадриді,  організований  Ігорем,   приурочений  до  дня  народження  Шевченка,   збере  чи  малу  аудиторію,  як  українців  так  і  іспанців.

Якби  ви  вчились  так,  як  треба,  
То  й  мудрість  би  була  своя.  
А  то  залізите  на  небо:  
«І  ми  не  ми,  і  я  не  я,  
І  все  те  бачив,  і  все  знаю,  
Нема  ні  пекла,  ані  раю,  
Немає  й  бога,  тілько  я!  
Та  куций  німець  узловатий,  
А  більш  нікого!..»  –  «Добре,  брате,  
Що  ж  ти  такеє?»

«Нехай  скаже

Німець.  Ми  не  знаєм».  
Отак-то  ви  навчаєтесь  
У  чужому  краю!  
Німець  скаже:  «Ви  моголи».  
«Моголи!  моголи!»  
Золотого  Тамерлана  
Онучата  голі.  
Німець  скаже:  «Ви  слав'яне».  
«Слав'яне!  слав'яне!»  
Славних  прадідів  великих  
Правнукі  погані!  
І  Коллара  читаєте  
З  усієї  сили,  
І  Шафарика,  і  Ганка,  
І  в  слав'янофіли  
Так  і  претесь…  І  всі  мови  
Слав'янського  люду  –  
Всі  знаєте.  А  своєї  
Дас[т]ьбі…  Колись  будем  
І  по-своєму  глаголать,  
Як  німець  покаже  
Та  до  того  й  історію  
Нашу  нам  розкаже,  –  
Отойді  ми  заходимось!..  
Добре  заходились  
По  німецькому  показу  
І  заговорили  
Так,  що  й  німець  не  второпа,  
Учитель  великий,  
А  не  те  щоб  прості  люде.  
А  гвалту!  а  крику!  
«І  гармонія,  і  сила,  
Музика,  та  й  годі.  
А  історія!..  поема  
Вольного  народа!  
Що  ті  римляне  убогі!  
Чортзна-що  –  не  Брути!  
У  нас  Брути!  і  Коклекси!  
Славні,  незабуті!  
У  нас  воля  виростала,  
Дніпром  умивалась,  
У  голови  гори  слала,  
Степом  укривалась!»  
Кров'ю  вона  умивалась,  
А  спала  на  купах,  
На  козацьких  вольних  трупах,  
Окрадених  трупах!  

   Так  розпочнеться  вечір:  словами  кобзаря,  які  торкнуться  душі,  ранять  серце  болем  сьогодення-  болем  за  рідний  Край,  рідний  дім,  рідний  народ,  рідну  мову.  
     І  полине  музика,  полине  пісня.  Чарівний  сопрановий  голос  оперної  співачки,   українки  за  походженням,  Олени  Слої,  крихітної  одеситочки  увірветься  в  серце,  де  пробудяться  спогади,  за  все  ,  так  дороге  кожному  з  нас.  Неймовірно.  Неперевершено.
     А  мені  захотілося  сказати,  подарувати  такі  слова,  які  прокричали  болем  в  моїй  душі  на  чужині:  

Заспівай  ми,  соловейку,  
Та  й  у  ріднім  Краю,
Бо  в  чужині  ми  не  легко,  
Душа  ми  ся  крає.  

Ми  ся  крає,  та  сльозою  
Лине  понад  гори,
Синє  море,  степ  широкий-
Там,  де  ясні  зорі.  

Де  барвінком  ся  встеляє
Дорога  до  хати,  
На  порозі  ми  зустріне
Ріднесенька  мати.  

Все  покину  та  й  полину,
Де  калина  в  гаю:
Заспівай  ми,  соловейку,
Та  й  у  ріднім  Краю.  

   Це  тобі,  Оленочко,   тобі,   наш  соловейку,   хай  Господь  благословляє  та  добру  долю  шле,   бо  ми  в  чужині,   далекій  чужині.  
   Прозвучать  твори  Василя  Барвінського,  Левка  Ревутського,  Лев  Колодуб,  Мирослава  Скорика,  Кирила  Стеценка,  Євгена  Станковича,  Анатолія  Кос-  Анатольського.  І  саме  найцікавіше,   що  українську  класику  на  скрипці  виконає  іспанський  скрипаль,   молодий  юнак,   вчитель  музики-  Адріан  Пінеда.  Браво  маестро.  
 Троє  молодих  людей,   три  квітки  на  цій  землі,  три  юних  життя  подарують  хвилини  неповторності,  хвилини  того,  що  зветься:  великою  творчістю,  талантом,  любов'ю.  
       
       Доторкнися,  маестро,  печалі,
       Дай  акордам  і  волю  і  рай.
       Чуєш?  Кличуть  замріяні  далі,
       Пісня  лине  за  гори,  у  гай.
       
       Дай  їй  сповідь  свою  і  причастя,
       До  безтями  наповни  життям,
       Ти  молитву  читай  їй,  щоб  щастя,
      Дарувалося  світлим  серцям.
 
       З  повагою  та  подякою,  ваша  Леся Утриско.
       
       
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725935
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.03.2017

Відпустка (Гумореска) .

Скоро  літечко  прийшло,  сонечко  пригріло,  
Так  юш  всьо  кругом  цвіло,  жи  сі  жити  хтіло.
Позбирали  сі  дівки  їхати  на  море...  
Вибирали...  край  який,  пляж,  а  може  гори.  
Спорядили  чемодани,  всього  нахапали  
І  як  птахи,  в  теплий  край,  тихо  відлітали.
А  чи  тихо,  а  чи  ні,  то  лиш  богу  знати:
Як  сі  всіли  у  літак,  то  не  міг  злітати.
Трохи  було  забагато  ваги  на  папери:
Дві  злетіли  нині  зрані,  а  дві-  по  вечери.
Слава  богу  літаки  без  проблем  летіли  
І  так  само,  без  проблем,  в  Барселоні  сіли.  
Повилазили  дівки,  знайшли  чемодани,  
Штири  таксі  найняли-  по  їднім  для  панни.  
Як  приїхали  в  готель-  іспанці  сі  злєкли,
Як  зубачили  дівок  то  в  лиці  сі  зблєкли.
То  такі,  вже,  штири  кралі-  возом  не  об'їдеш:
Така  вуха  ти  відирве  і  знай-  не  обідиш.  
Повлазили  до  нумерів,  душі  поприймали,
Купальники  повдігали  і  на  пляж  пігнали.  
А  там  люду,  як  мурахів-   ні  сісти,  ні  встати,  
Давай  но  си  там  дівки  тай  ради  давати.  
По  іспанськи-  ні  бум-  бум,  тілько  всьо  на  мігах,  
Гудували  всьой  народ  на  свій  лад-  на  фігах.  
Розгребли  кусок  на  пляжі-  приватизували,
То  їх  місце  там  було,  інші  прав  не  мали.
Як  влазили  до  води-  люди  сі  топили,  
Море  лізло  з  берегів  на  високій  хвили.
До  басейну  у  готелю  ніхто  не  мав  місцє,
Чотирьом  дівкам  у  нім  було  навіть  тісно.
Шо  іспанка  проти  Каськи,  як  глиста,  як  шкварок,
Бо  інакше  тісто  наше,  інакших  ми  марок.  
Як  си  лігла  на  пісочку...  не  збереш  до  купи:  
Повна  пазуха  цицьок,  оберемок  д...пи.
Попід  груди  штири  складки,  на  животі  крісло,
Як  би  там  си  котре  сіло,  то  би  юш  не  злізло.  
Задивлялисі  хлопи,  знимок  си  зробили,  
Та  такого  страху  мали-  з  таков  би  не  жили.
Наша  баба,  як  той  шандар,  скоро  го  зачеше:  
А  іспанец,  шо  не  дихне,  то  напевно  збреше.
Так  дівки  чужі  терЕни  собов  частували,
На  іспанськім  моцнім  сонцю  всі  жири  зганяли.
Запекли  сі,  як  ті  раки-  хо  тя  й  крем  мастили,
Бо  від  ранє  та  й  до  ночи  на  тім  пляжі  жили.  
Відпуск  скоро  сі  скінчив,  знов  літак,  валізи:
Най  загар  сі  вас  тримає  і  скоро  не  злізе.
І  фігуру  припільнуйте-  не  їчте  так  сало,   
Бо  вам  завше  на  тих  пляжах  буде  місця  мало...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725548
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.03.2017

У чім, скажіть, моя провина.

У  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

Я-  слов'янин...  як  кістка  в  горлі:
Я  хлібороб,  шахтар,  співак,  
Я  син  землі,  коваль  у  горні,
Я-  Божий  син...для  вас-  незграб.

Нехай"  хохол"-  то  ніжна  пташка,  
Той  соловейко,  що  в  саду,
Земним  добром  у  Божих  ласках,  
Я  по  життю  в  молитві  йду.

Та  я  віками  ваш  невільник,
Чого  віками  клятий  раб?-
Я-  слов'янин...а  не  розбійник,
Я-  не  нападник...і  не  слаб.

То  не  моє-  смертельні  війни,
І  не  моє,  де  стільки  бід.  
Земля  із  небом  у  обіймах...
Моє  лиш  там,  де  родить  хліб.

То  в  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2017

Гуси. ( Гумореска) .

Кажут  нині  день  Поета:-  Як  сі  паньство  мают?  
Бо  всі  гуси  по  селі  без  пір'є   гуляют.
Шо  за  пера  нині  роблют...  то  вже  кара  Божа,   
Таке  всьо  то  ніц  не  варта,  як  Касьчина  "рожа".
Встала  зрані,  йде  до  стайні...  а  там-  світе  білий,
Навіть  гусак  старий  юш  не  чорний,  а  чось  посивілий.  
Завітав  хтось  тої  ночи  до  неї  у  гості,
Тихо  виключив  машину  і  лишив  на  мості.
Мала  страху  вийти  в  ночИ,  би  сі  не  зі...ти,
То  заперла  сі  в  коморі,  жи  є  заду  хати.  
Ніц  не  взєли  іно  пір'є...і  то  тілько  грубе,
Її  Стефко  так  сі  вкурвив,  жи  наставив  зуби.
Губи  му  сі  так  юш  трєсли,  як  старій  кобилі,
Але  сі  тримав  на  місце,  на  великій  силі.  
Шо  теперкай  має  бути,  на  дворі  ше  зимА,
Гуси  мої  такі  сині,  як  та  пуповина.  
Мусів  Стефко  навіть  втєти,  ту  жи  гріла  єйці:
Бисте  так  здоров'є  мали,  як  повні  відерці.  
Дві  пирини  мушу  шити-  бо  такого  пуху:
Як  би  я  вас,хлопці,  прала,  по  за  ваші  вуха.
Розробила  усьо  м'ясо,  тушонки,  рулєта:
Дай  вам  щастя,  добродії,  у  ваш  день-  Поета...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724762
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.03.2017

З днем Поезії

Слово  поета-  молитва,
Слово  поета-   любов,
Слово  поета-  бритва,
Слово  поета-  це  Бог.  

Слово  поета-  ніжність,
Слово  поета-  плач,
Слово  поета-  Муза,  
І  вірний  супутник-  Пегас.

Не  чути  його  молитви-
Не  вірити  в  любов,
Де  битва-   пекуче  лезо,
Де  захист-  Отець  і  Бог.

Де  все  в  одному  руслі,
Де  змішане  все  водночас:
Відкрию  я  серце  Музі,
Хай  душу  обніме  Пегас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2017

Щастя.

Я  від  щастя  земного  відірву  шматок,
Тим,  маленьким  окраєчком  хліба,
З  неба  струшу,  мов  груш,  ще  сонливих  зірок,
Принесу  у  долонях  вам  дива.

По  між  всіх  розділю  веснянкові  пісні,
Хліб  роздам  і  напою  любов'ю,
Хай  окрилює  щастям,  і  вдень,  і  в  ночі
Щире  слово,  зодягнене  в  зброю.

Розсипається  день,  засіває  добро,
На  душі  веснянково,  привітно:
Щастя,  друзі  мої,  аби  завше  цвіло,
В  нім  життя  ваше  ласкою  квітло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724523
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2017

Журавка.

Знаєш,  мамо,  так  сумно  без  тебе,
Наша  вишня  вже  так  не  цвіте,
Лиш  журавка  торка  тихо  неба,
Де  у  вічність  стежина веде.

Чуєш,  мамо,  знов  вітер  шепоче,
Знов  читає  всі  мої  думки,
Поєднати  молитви  лиш  хоче,
Би  журавкою  в  вічність  нести.  

Бачиш,  мамо,  самотнє  подвір'я,
На  порозі  застигло  життя,  
Стара  груша...  похилене  гілля,  
Тут  зосталось  лишень  каяття.  

Вже  не  так,  як  колись  було,  мамо,
Навіть  весни  не  ті,  що  були,  
Тільки  пам'ять  зосталася  з  нами  
І  журавка, і  твої  світи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2017

Вдягни мене в свою весну.

Вдягни  мене,  вдягни  в  свою  весну,
У  тиху  гавань,  ночі  відчайдушність,  
Ти  у  любов  вдихни  хвилини  сну,
Тобі  натомість  подарую  вічність.  

Згублюсь  в  тобі,  зомлію  тиху  мить-  
У  світанковім  сяйві  розтоплюся,  
Весни  прихід...  у  скрипки  ніжна  нить-
Рапсодії  своїх  чекань  нап'юся.

Торкнись  мене,  веди  в  свою  весну:
В  ній,  мов  у  казці-  тихо  та  привітно,  
Зостанусь  там,  піддамся  її  сну...  
Вдягнуся  в  ню...  у  ній  собі  розквітну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017

У тихому березі років віджитих.

Хотілося  трішки  весни  та  тепла,
Запалених  душ,  неповторної  миті,
Пелюсток  розсипаних,  краплі  вина
І  тихого  берегу  років  віджитих.

Хотілося  мрій,  швидкісних  поїздів:
Від  станції-схід  і  до  станції-  захід.
У  відліку  часу  сполоханих  снів-
Вино  недопите  розчавлених  ягід.

Хотілося  ночі,  хотілося  дня,
Перонів  пустих,  задощавлених  кроків
І  натовпу  й  бурі,  де  все  навмання,
У  тихому  березі  стомлених  років.

Хотілося  так,  ніби  вчора  цвіло,
А  може  вже  ні...  вино  десь  розлито,
Де  трішки  весни,  що  дарує  тепло
У  тихому  березі  років  віджитих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2017

Внук (гумореска) .

Купа  часу  перейшло,  як  не  була  м  з  внуком,
Хлоп  юш  певно  вигнав  фест,  бо  я  стала  клюков,*
В  інституті  сі  напевно  на  доктора  учит,  
Не  так  легко  сі  дає-  та  сі  бідне  мучит.
Написала  ми  невістка,  би  м  сі  з  ним  зустріла:
Трохи  розуму  втовкла...то  колись  я  вміла.  
Так  їм  сина  муштрувала,  не  треба  і  войска-  
Всьо  робив,  шо  я  казала-  закупи,  "авоська".
Приїхала  я  до  Львова,  заходжу  до  парку,
Сіла  си  спочити  трохи  на  ту  крайну  лавку.  
Ходіт  люди  різні  туткай,  хто  як  себе  баче:  
Різно  вбрані,  вгодовані-  життє  тут  собаче.  
Вигулюют  таких  псів,  та  такої  масти:
На  шнурках  тримают  моцно,  би  не  можна  вкрасти.  
Сиджу...сонце  ми  пригріло,  чоло  ми  спотіло-
Підійшло  якесь  таке...  коло  мене  сіло.  
-Привіт,  бабка,   як  діла,   як  живеш  старуха?
Як  їм  глянула  на  нього,  то  ми  впали  вуха.  
Чось  волосі  дибки  стало,  в  руках  фляшка  пива:
Та  до  чого  молодьож  нині  сі  скотила?
-Шо  то,  внучку,  є  таке,  шо  сі  з  тобов  стало?
Жи  волосі  дибки  стало,  скілько  псів  сі  гнало?
Зи  страху  напевно  сину  портки  ти  намокли,
Так  ті  бідного  обдерли-  жиби  вони  здохли.  
-  Шо  ти,  бабка,   понімаєш,  то  мода  такая,  
Штани  в  латках  та  у  дзюрах-  голова  лисАя.  
Я  сі  злєкла,  шо  вно  меле-  дурнувате  видно,
Ліпше  би  м  ті  не  стрічала,  так  ми  було  стидно.
Шось  ше  хтіло  говорити,  та  я  му  не  дала,  
Таких  нервів  назбирала-  би  в  землю  загнала.
Вгвинтила  би  го  нині,  як  тутого  хроба*
Би  молодша  трохи  була,  аби  не  хороба.
Але  юш  му  дала  нині  добре  прикурити,
Жи  ми  буде  памітати,  доки  буде  жити.  
Який  з  нього  буде  доктор,  то  богу  відомо,  
Вліпила  му  поза  вуха,  вигнала  додому.
Так  втікало  по  між  корчі*,  як  би  пси  сі  гнали:  
-  О  таке  то  виховані  колись  діти  мали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723946
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.03.2017

Матрац. (Гумореска)

Піст  почав  сі...наша  Касі  сіла  на  дієту:
Їст  капусту,  пісну  бульбу...не  баче  котлєту.  
Так  си  дівка  догодила  на  Різдвєні  свєта:
Салом  боки  поросли,  ноги,  як  рулєта*.
Вчора  їздила  до  міста,  матрац  си  купила,
Як  їм  си  на  нім  лігла-  то  їм  вовком  вила.
За  шо  гроші  платєт  люди,  гірку  копійчину:
Тонка  гума  з  дірочками,  під  ноги  в  машину.
Ні  пружини,  ні  обшивки-  ні  їдного  дрота...
Скрутив,  шнурком  завізав-  от  і  вся  робота.  
Рано  чую,  Касі  стогне,  думала   жи  в  бані,*
А  то  дівка  сі  вложила  на  тутім  "дивані".
Так  сі  стала  вигинати,  ноги  задирати,  
Страх  мі  чогось  ухопив,  втікла  м  тихо  з  хати.  
Взіла  стільчик  під  вікно,  жи  би  сі  дивити,  
Може  я  також  так  втну,   мушу  сі  навчити.
Такі  ріжні  викрутаси  юш  дівка  втинала,  
Аж  ми  дух  перехоплєло,  жи  м  сі  занезнала.  
Завтра  йде  Касуні  на  ніч  до  свої  роботи,  
То  для  мене  буде  свєто,  як  серед  суботи.
Завтра  я  сі  буду  вчила  зарядку  робити,
То  так  файно  виглідало,  жи  сі  хтіло  жити.
І  прийшла  тута  година,  я  м  сі  уложила,  
Як  їм  стала  то  робити,  то  юш  ім  не  жила.
Як  ми  пштрикло*  шось  в  хребті,  вугень*  межи  вочи,
Лишила  м  сі  на  матраці  до  темної  ночи.  
Як  прийшов  старий  до  хати,  то  сі  злєк...  небоже,
Думав,  жи  я  юш  небожка*...та  борони  Боже.
Не  міг  мнов  навіть  рухнути-  ні  сісти,  ні  встати,
На  й  го  візьме  юш  холєра,  ми  везе  "латати".
Положила  м  сі  на  возі,  їду  до  лікарні,
По  дорозі  Бога  молю-  би  не  до  трупарні.
А  в  лікарни  знимки  роблют,  як  би  м  йшла  до  шлюбу,  
Так  мі  марльов  збинтували,  жи  м  не  вдігла  шубу.  
Як  приїхала  до  хати,  злізла  з  того  воза...
Я  сі  дивлю...моя  Каська  скаче,  як  та  коза.
Так  сі  з  мене  риготала,  зі  старої  "клячі"*,
Жи  сі  так  і  залишила  у  стані  лежачім.
Я,  як  глянула  до  люстра*,  шо  зі  мнов  зробили,
Тілько  вочи  ми  стирчали..."бисте  довго  жили".
Я  юш  більше  не  лігаю  на  тутім  матраці,
Жи  би  муки  не  терпіти,  маю  то  всьо  в  с...




Рулєта-  м'ясний  рулет,  бані-  в  туалеті,  пштрикло-  хруснуло,  небожка-  мертва,  кляча-  стара  побила,  люстро-  дзеркало.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723672
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.03.2017

О, Боже, Україну збережи.

Чого  мовчиш,  огидний  світе?
За  що  вбиваєш  наші  діти?
Ридає  Матінка-  Землиця,
Зерно  не  хоче  колоситься.  

Залита  кров'ю  Україна:  
Чорнезна  хустка  та  руїна,
Молебні,  стогін  та  гроби:  
-Врятуй  нас,  Боже,  від  біди!

За  що  нас  топчуть  люті  злидні?
Чого  ми  світові  огидні?
У  чім  провина  українця,
Що  захлинається  по  вінця?

Не  має  місця  в  своїй  хаті,
Де  пшениці  ростуть  багаті,
Ліси,  вугілля  та  бурштин-
Народу...  лиш  дирявий  тин.
 
Кладуть  на  плаху  Україну,
Народ  згинають  на  коліна,
Знов  зашморг  люду  зготували:
-Ви,  мою  доленьку  прокляли.  

Продали  волю,  честь...загАлом,
Диявол  править  своїм  балом,  
Та  гроші  вічності  не  мають,
Сатанські  діти  теж  сконають.

Чого  мовчиш,  огидний  світе?
Небесний  рай...вкраїнські  діти,
Свічки,  молебні  та  гроби:
-О,  Боже,  Україну  збережи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2017

Геранії наспівують любов.

Геранії  наспівують  любов,
В  фіалках  день  її  замішу,
Весну  простелю  знов  і  знов,  
Дороги  дві  в  садах  сколишу.  

Вдивлюся  в  ніжність  за  вікном:
Веселка  заграє  з  вітрами,
Прикриюсь  я  твоїм  теплом,  
Розлук  не  буде  більш  між  нами.  

Лягли  пелюстки  на  стежки,
Де  ми,  удвох,  жасмин  вдихали,  
Де  ми,  удвох,  в  коханні  йшли,
Де  ми,  удвох,  весну  стрічали.

Вдихнем  кохання  своє  знов,  
У  квіті,  що  весна  нам  лише,
Наспівують  геранії  любов-
Я  у  фіалках  день  замішу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017

Вже догорає жовтий лист.

Вже  догорає  жовтий  лист
Кохання  нашого  з  тобою,
Всіх  поцілунків,  що  колись,
Буяли  ніжною  весною.

Життя  зірвало  пелюстки,
Усі  листи  нам  написало,  
Давно  вже  куплені  квитки...
Завмерлі  квіти  на  вокзалі.  

Дві  долі...  різні  полюси,
Де  серця  два-  дві  різні  птиці,  
Де,  спиті  небом,  дві  роси,
Де  прагнуть  трунку  дві  жар-  птиці.  

Застигло  танго,  мліє  вальс,
Вітри  співають  мить  розлуки,  
Пожовклий  лист  згорає  враз,  
Опавши  тихо  в  наші  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017

Бодай хлоп, як ворона, та все ж бабська охорона. ( Гумореска ) .

Наша  Касі,  ше  з  дитинства,  їла  сильно  крупи,
З  маслом  мащені,  з  яйцьом,  сипані  до  зупи.
Шо  могло  іше  врости  на  сільській  сметанці?
На  пінистім  молоці,  жи  си  пила  вранці?
Дівка  вигнала,  в  сім'ї,  нівроку,  як  ступа:
Повна  пазуха  цицьок,  оберемком  дупа.
Дівка  вроді  не  дурна,  не  зле  сі  учила,  
І  примірно,  як  усі,  до  школи  ходила.
Така  була  замашиста,  орати  нев  можна-
Міх  пшениці  вільно  несла  на  старії  жорна.
З  рискальом,*  як  йшла  до  полі,  люди  сі  хрестили-
Так  копала,  як  той  трактор,  жи  тріщали  жили.
А  косов  як  володіє,  най  сі  хлоп  сховає,  
Каша  даром  не  пропала-  сили  дуже  має.
Юш  минуло  певно  з  двайціть,  років  нашій  дівці,  
-Треба  заміж  вже  іти:-  казали  їй  вдІвці.  
-Не  дам  Касю  за  вдівця-  богатий  чи  бідний,   
Най  шукає  простака, аби  но  лиш  гідний.
Ріжні  хлопці  приходили,  та  страху  чось  мали:
Як  но  Касю  котрий  вздрит,  то  чогось  втікали.  
Їден  день  таке  прийшло,  жи  м  сі  сама  злєкла,  
-Де  ті  сину  годували?  Чи  земля  сі  змеркла?
Юш  не  знаю,  чи  вно  мало  метер  двайціть  росту,  
Чи  лиш  юшку  в  життю  пило,  не  бачило  й  кости.
Але  таке  веретке,  як  то  веретено-
Так  до  Касі  сі  вп'єло,  жи  го  не  віджЕну.
Сіло  тихо  на  бамбетлю*,   диньки  вибирає,
Так  юш  Каси  з  всіх  боків  дуже  догоджає.
За  якийсь  час  відгуляли  вісілє  поважне:
А  в  селі,  як  у  селі,  кожен  шось  та  й  скаже.
Вийшла  Касі  з  чоловіком  до  полі  косити:
Касі  косит,  а  зєть  носит-  би  їм  добре  жити.
Так  си  файно  юш  бидвоє  зазирают  в  вочи,
Ніц,  іно  чекают,  би  ближче  до  ночи.
-Мому  зєтьови  не  треба  напевно  й  перини,
Такі  груди,  як  у  Касі,  не  мают  газдині.
На  їдну  си  тихо  ляже,  другов  сі  накриє,
Так  юш  голосно  храпит,  як  на  звізди  виє.
Якось  йшла  попід  садом  сусідка  Марушка
І  присіла  молодим,  як  муха  на  вушка.
Шо  там  було  я  не  знаю,  тілько  моя  Касі
Вочи  мала,  як  цибулі,  як  в  противогасі.
Тілько  м  чула,  жи  казала:  -  Ну  й  шо,  жи  ворона,  
Він  юш  мій  тепер  до  смерти...  моя  охорона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722773
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.03.2017

Чуєш, мамо, шепоче вітер?

Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер?
Поцілунком  торкає  заграви,  
Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!

Бачиш?  Тихо  лягають  роси,  
Заціловані  буйні  трави,
Світ  відлунює  стоголоссям,
Переправи,  гучні  переправи.

Знов  згадалися  твої  весни,
Цвіт  духмяний,  садок,  подвір'я,  
Знову  хочу  в  тобі  воскрести,  
Загубитись  в  твоїх  повір'ях.

Знов  відчути  уста  шовкові,  
Що  торкали  мою  голівку,
Всі  слова  і  терпкі  й  медові,  
Де  душа,  наче  тиха  бджілка.  

Чорнобривці  зійшли  снігами,  
Цвіт  шовковий  вже  сивий,  сивий:
Я  у  небо  вдивляюсь,  мамо,
Там  твій  сокіл  біляво-  сизий.  

Зажеврів  у  душі  світанок,
Де  відлунюють  твої  кроки,
Я  до  неба  несу  тихий  ранок,
В  нім  твої  перелистую  роки.

Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!
Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер,  
Поцілунком  торкає  заграви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2017

Дві куми. (Гумореска) .

Кожен  день  то  всьо  таке:  село,  хата,  поле,
Розтопила  сі  земля,  Стефко  землю  оре,
Я  з  лопатов  вишиваю-  грядочкИ   рихтую:  
Морква,  часник  та  бурак,  тикаю  цибулю.
Вишня  бджолами  гуде,  сонце  пече  в  груди,  
Дощ  би  капнув-  всьо  сухе...тверде,  як  ті  мури.  
Змучила  сі  я...із  рані,  йду  води  попити,
Чую-  кума  мене  кличе,  би  шось  підсобити.
Помогла  стігнути  міхи,  жи  з  бульбов  зладжені,
Файний  сорт  кумасі  має-  взіла  м  до  кишені.  
Вже  зібрала  сі  іти,  а  кума  сі  вертит:
Тягне  з  бочки  огірки,  стала  бульбу  терти.  
Кличе  мене  та  й  до  кухні,  жарит  пляцки  терті,
Ставит  фляшку  на  столі...би  обом  не  вмерти.  
Чи  с  забула,  моя  кУмо,  шо  нині  за  свято?
Ходи  вип'ємо  по  сто-   кидай  ту  лопату.  
-Я  цілком  забула,  кумо,  жи  то  бабске  свєто,
Так  ми  Стефко  допоміг...маю  чисте"  гєто."
Я  м  забула,  шо  за  день,  та  яка  година-
Здає  ми  сі,  жи  не  жінка,   а  клята  конина.  
Забіжу  но  я,  кумасю,  на  хвилю  до  хати-  
Йду,  також  шось  тихо  взяти,  би  вас  частувати.  
Гичку  ріжу,  єйці  кришу,  сир  з  сметанов  тоже:  
-  Дай  вам  Боже,  кумо,  щисті,  най  вам  Бог  поможе.  
Такий  стіл  з  мо  заложили-  не  на  двох...на  двіста,
Жи  не  знали,  шо  нам  пити,   а  також  шо  зісти.  
Причащаєм  сі  потрохи  тутов...оковитов,
Так  вже  добре  нам,  обом-  жи  сі  хоче  жити.  
Як  приїхали  із  поля  кум  з  моїм  Стефаном...
Ми  з  кумов,   не  то  шо  свіжі,  а  файно  румяні.
Фляшку  тримає  кума,  а  я  огірочки,  
Шкірки  курята  жерут  від  старої  квочки.
Кум  куму  узяв  під  паху,  поніс  до  дивана,
А  я  тихо  сі  втулила  до  свого  Степана.  
Як  і  з  ним  до  хати  йшла...ніц  не  памітаю:  
Прости,  Господи,  гріха-  то  рідко  буває.  
Так  з  кумов  відсвяткували  то  свєто  жіноче,  
Жи  м  не  сміла  сі  дивити  Стефкови  у  вочи.  
Бо  із  злости  мій  коханий,  то  так  сі  вже  бісив:
-"За  компанію,  мій  Стефку,  "дехто"  сі  повісив..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722488
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.03.2017

Заримовані сни.

Незримовані  рими...  розтоптані  мрії,
Заримовані  сни...  найпустіші  надії,
Крила,  різані  болем,  словесним,  Пегасу:
Музо!..тихо  прошу,  не  римуй  невігласу.

Задихаюсь  від  болю,  де  серце  зречене,
Запечені  думки,  навіжені  для  мене,
Де  пече...притулюся,  підставою  стану,
Я  у  прірву  кричу,  я  сльозою  розтану.  

Відлягло  від  душі...камінь  в  жорнах  розтертий,
На  старому  столі  каганець  ген  підпертий,  
Поміняю  свічу,  заримую  сузір'я,
Тихо  падає  дощ  на  солодке  подвір'я.  

Пристосований  світ,  заметроване  зілля,
Заримований  стиль,  впале,  сиве  ганчір'я,
Білим...  здався  мені,  та  натомість  вже  чорний,
Задихається  біль,  у  душі,  непритомній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2017

Таке огидне все, кругом.

Таке,  огидне  все  кругом:
Сфальсифікована  розпука,
Згострене  лезо  молотком,  
Смола  пекуча-  вічна  мука.

Законоплянило  чудне:
Розпяття  рветься-  кільо  гречки,
Розлита  кров...  усе  смачне,
Розталі  крихтоньки  вервички.

Борщить  на  кухні  самогон,
І  щит  і  меч-  мішок  у  дзюрах,
А  за  бугром  молебний  сон,  
Усе  заперте  в  гончих  норах.  

Не  модна  Господа  журба,  
Терпка,  як  груша"  псяча  будка",
Регочуть  в  стрілах  небеса,  
Тискам  підлещена  закрутка.  

Таке,  огидне  все  кругом:  
Поклони  в  змові  з  сатаною,
Забиті  сльози  молотком,  
Розливами,  спішать  весною.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722101
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2017

Вітер читає молебень. (Присвята Герою, йому було лиш двадцять) .

Чуєш,  як  тихо,  тихо  вітер  читає  молебень:
Став  ти  сьогодні,  синку,  той,  білокрилий  лебідь,
Проліски  веснянкові  по  тобі  дзвонами  дзвонять,  
Фіалочки  у  поклоні  пелюстками  душу  ронять.

Хто  ж  бо  тебе  оплаче,   тіло  твоє...сиротине?  
Хто  в  голові  посадить  кущик  рясний  калини?
Хто  зодягне  сорочку,  вишиту  в  двох  кольорах?
Хто  понесе  обручку,   хто  заспіває  в  хорах?

У  двох  кольорах,  синочку,  доля  тобі  вишивала:
В  червонім-  життя  коротке,  в  чорнім  земля  забрала,
Вкрила  сирітськії  очі  небесними  пелинами,
Плаче  весняне  небо  зкровавленими  сльозами.

Чуєш,  як  тихо,  тихо  вітер  читає  молебень,
Став  ти  сьогодні,  синку,  той,  білокрилий  лебідь,
Крила  дісталися  неба,  пісня  сумної  співає,
Лебедя  з  Божим  світом  скрипка  тужливо  прощає.






Кругла  сирота,  двадцять  років,  помер  в  лікарні  від  важких  поранень.  
Вічна  тобі  пам'ять,    дитино!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2017

Кальоші (гумореска) .

Чути  вже,  жи  йде  весна,  сніги  сі  стопили,  
Села  наші...Дивина,  болотЯ  накрили,  
Жи  не  їхати,  не  йти-  знов  хочу  морози,
Дзуськи...тисне  вже  весна,  сиплют  моцні*  грози.  
Зранє  сонце  тілько  блисне,  взуваю  кірзаки*,
Бо  до  міста  мушу  йти,  доки  видно  знаки.
Йду  купити  си  кальоші  та  старій  таблєтки,  
Хліба,  сірки,  маргарини,  фаршу  на  котлєтки.  
Бо,  яка  світа  неділя  без  ліпшої  страви:
Без  котлєтки-  не  житя  і  нема  забави.  
Дійшов  тихо  я  до  траси,  кірзаки  здоймаю
І  у  корчі,  би  не  вкрали,  гарненько  ховаю.
Мешта  взув  їм,  бо  не  ладно  до  міста  в  кірзаках,
Такі  вматляні*  в  болоті,  як  у  ріці  раки.  
Сів  в  маршрутку  гонорово,  аж  сі  запиндичив*,
Прошу  шофера  тутого,  би  мі  не  залишив.  
Бо  маршрутка  тілько  їздит  два  рази  до  міста  
І  намок  їм  від  дощу...здаєсі  жи  з  тіста.  
Зійшов  тихо  на  Центральній,  йду  до  магазину,
Нагадав  їм  си  також  і  за  капустину.  
Всьо  купив,  торби  волочу,  кальоші  під  пахов*,  
Бо  не  мала  продавщиці  завернути  паков*,  
На  востаток*  їм  зайшов  до  тої  Аптеки:  
Ледво  м  вулицю  знайшов,  трохи  юш  далеко.  
Всі  таблєтки  покупив,  юш  би  виходити,
Аптекарка  пачку  нЕсе,  кальоші  закрити.  
Так  ми  ладно  впакувала-   дай  ї  Боже  щисті,
Така  пачка  кольорова,  шось  пише  на  кришці.  
Як  їм  вліз  вже  до  маршрутки-  шофер  випер  вочи,
Впав  на  руль  і  си  під  ніс,  із  мене  регоче.  
-  Діду,  ну  ви  даєте,  стілько  с  те  купили,
Жи  мі  нині  навостаток*  знов  розвеселили?
І  на  скілько,  любий  діду,  тих  гумок  вам  стане?..
-   Мені  з  бабов  юш  до  смерти,  ше  й  внукам  зостане.
Дома  баба  мі  зустріла  зо  сміхом...  небога:
Як  їм  вочи  пролупив,  молив  сі  до  Бога.  
Бо  на  пачці  тій  з  Аптеки,-  ліпше  би  м  не  видів-
Було  ясно  написано:  "Сто  презервативів".  
Їм  сидів,  як  рак  з  укропу,  перед  свойов  бабов,
Пописав  сі  між  людьми,  тов  паскуднов  славов.  
І  юш  довго  не  поїду  до  міста  купляти,  
Би  сі  з  мене  не  сміяли,  туті  всі  варяти.  


Моцні-  міцні,  кірзаки-   кірзові  чоботи,  вматляні-   вимазані,  запиндичив-  загонорував,  завернути  паков-   упакувати  в  коробку,  на  востаток  -  на  кінець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721599
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.03.2017

Сива птаха.

Сіла  птаха  на  тополі  сива,  сива,
Там,  де  мати  сина  свого  схоронила,
Заплітала  у  думках  сумні  тривоги,
Де,  до  Бога  йшли  юнацькії  дороги.  

Птаха  сива  голосила,  голосила...
Ще  одна  сумна,  розритая  могила.
Мати  руки  тихо  сину  цілувала,  
Божевіллям  всі  молитви  промовляла.

Чом  ти,  птахо,  на  моїй  тополі  сіла?  
Чом  війна  синів  вбиває,  гірше  звіра?
Ще  життя,  моє  не  бачило,  дитятко,
Та  вже  в  небі  із  братами-  Янголятко.

Чого,  Боже,  не  вступився  за  ту  долю,
Де  лиш  квіти  червоніють  у  тім  полю?
Під  тополею  весною  зійдуть  маки:
Не  кричіть  так  сумно,  сумно,  тії  птахи.
 
Сіла  птаха  на  тополі-   сива,   сива,
Там,  де  мати  сина  свого  схоронила,
Заплітала  у  думках  сумні  тривоги,
Де,  до  Бога  йшли  юнацькії  дороги.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721515
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2017

З Всесвітнім днем письменника.

І  Бог  звелів  людині  дати  дар:
Писати  вірші  й  прозу,  ніби  з  чар,
Віками  слАвити  любов  й  кохання,
Розлуку,  біль,  розчарування.
Піснями  серце  звеселяти,  
Казки  творити  для  маляти,
Природі  віддавати  дань,
Пізнати  світ,  науки  грань.
Дійшов  цей  час  також  до  нас:
-Творіть,  щоб  вогник  цей  не  згас!
Сказав  Господь  й  роздарував
Усі  таланти,  що  лиш  мав.
Посватав  з  Музою  поета,
Пегасу  крила  примостив,
Намалював  обом  портрета,
Та  омофором  їх  накрив.
Несіть  свій  дар  у  світ  широкий,
Хай  не  зупинять  вас  роки,
Хай  не  забудуть  вас  століття
Вітаю  щиро...залюбки:
В  здоров'ї,  щасті  та  любові,
В  чудовій  творчості-  рости,
Весною  квітнуть  дні  чудові-
Ваші  окрилені  мости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721461
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2017

Наодинці.

Знов  побуду  з  Тобов,  наодинці,
Знов  забудусь  у  Твоїй  печалі,
Я  до  Тебе  іду...по  сходинці,
Відкриваючи  зоряні  далі.  

Я  з  Тобою  пройду  всі  висоти,
Понесу  всі  хрести  із  Тобою,  
Гіркоту  полину,  наче  соти,
Випиваю  сама  із  собою.

Твої  болі,  та  Твої  страждання,
Я  прийму  за  блаженнії  муки,  
Сльози  Матері  вип'є  Осанна:
Я  цілую  Твої,  Боже,  руки.  

Я  молитвою  зцілю  всі  рани,
Покаяння  прийму  і  причастя,  
Ти  мій  дзвін,  мій  молебен  і  храми:
Ти-  любов,  все  життя,  моє  щастя.

Знов  побуду  з  Тобов,  наодинці,
Знов  забудусь  у  Твоїй  печалі,
Я  до  Тебе  іду...по  сходинці,  
Відкриваючи  зоряні  далі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2017

Стікає з проліску роса.

Стікає  з  проліску  роса,   
А  може  це,  чиясь  сльоза,
Чийсь  біль,  сповитий  у  тумані,
Життя,  заковане  у  грані.  

Весна  народжує  світанки,
Зіркові  ночі,  смуглі  ранки,
Зсірілий  світ  вдягла  любов'ю,
А  мій,  у  нім,  омитий  кров'ю.  

Сніги  не  тануть-   скам'янілі,
Червоні  маки,  грози  тлілі,
Льоди  застиглі...тут  морози-
Зросили  землю  людські  сльози.  

Стікає  з  проліску  роса,
А  може  це,  чиясь  сльоза,
Чиясь  розпука  та  печаль,
Чиясь  весна...болюча  даль.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2017

Курка ( Гумореска) .

Запряг  Стефко  коні-  зрані,  виїхав  орати,
Я  сі  в  хаті  залишила,   би  усьо  прибрати.
Зночи  курку  спорядила,  чесником  натерла  
І  цибулі  укришила,  майонезу  вперла.  
Всьо  зробила  до  ладу-  треба  відпочити,
Бо  як  Стефко  сі  поверне,  то  мені...  не  жити.
Усадила  м  тую  птицю  тихо  до  духовки,
Ладно  вбрала  зеленинов,  дала  м  пити  Бровку.  
Як  то  добре,  жи  весна-   то  мені  на  руку:
Стефко  з  Богом  їде  в  поле,  а  я...до  Фейсбуку.  
Так  сі  я  там  почуваю,  як  у  своїй  хаті,
Таке  всьо  там  кольорове  та  й  люди  крилаті.  
Класи  сиплю,  всьо  читаю,  шо  нині  на  днині,
Посиділа   си  нівроку,   десь...зо  дві  годині.  
Чую  брама  заскрипіла,-  Стефко  сі  вертає,
Горіч*  вдарила  у  горло,  вітер  мнов  здуває.  
Лечу  скоро  я  до  кухні...  а  там-  повно  диму,  
Вже   їм  Стефку  догодила...у  сумну  годину.  
Вікна  скоро  відкриваю,  жену  до  півниці...
Несу  бутиль  свіжий  з  салом,  цибулю  та  єйці.
Скоро  жарю,  сало  шпарю,  єйцьми  поливаю-
А  шо  хлопови  сказати,  то  вже  і  не  знаю.
Подививсі  Стефко,  збоку,  на  тії  котлети,
Зів  спокійно  та  пішов  лігти  на  бамбетли*.
Мене  взяв  разом  з  собов,  а  би  шось  казати,  
Бо  не  міг,  не  то  жи  спати,  навіть  задрімати.  
-Як  не  було  у  селі  того  інтернету,
То  і  кури  не  горіли-  читала  с  газету.
І  сиділа,  пильнувала,  коло  тої  пічки,
А  тепер  лиш  у  Фейсбуці  до  темної  нічки.
Ні  з  ким  спати,  ні  тулити,   ні  кого  любити...
Так  сі  хоче  ми  шо  ночи  та  й  на  звізди*  вити.
-Дай  ми,  Стефку,  я  ті  прошу,  ту  святу  годину,
Хтось  ми  видно  нині  врік,  у  ту  Божу  днину.
Завтра  другу  курку  зроблю...най  сі  на  тім  стане  
Як  мі  знов,  у  тім  Фейсбуці,  нічка  не  застане.

.........................................................................

Ось  так  тепер  живемО-  від  рана  до  ночи,
Де  хребет  вогнем  пече,  та  вмлівают  вочи,
Всьо  горит,  тече,  втікає...чоловікам  муки,  
Бо  прекрасна  половина  пильнує  Фейсбуки.


    Горіч-  піт,  жар.  Бамбетель-  старий  деревяний  диван.  Звізди-   зорі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721039
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.03.2017

Інтерв'ю (Гумореска) .

Їдут  хлопці  з  міста  Львова  до  діда,  в  Карпати,
Би  в  старого  навостаток*  інтерв'ю  узяти.  
Приїхали  до  села,  сусідів  питают:
Де  живе  старий  Дмитро  і  чи  всі  го  знают?
Тут  хлопчиско  підбігає  до  чорного  Джипа  
І  провадит  нас  усіх,  там  де  фіртка  рипа.
Тихо  двері  відпирає-  Дай  вам  Боже,  діду!..
-То  вже  туткай,  ви  заходьте,  а  я  собі  піду.
Сидит  дід  старий  на  лаві,  паличков  підпертий,  
Років  певно  вже  зи  сто,  та  погляд  відвертий.  
-  Дай  вам  Боже,  діду  Дмитре,  як  ся  вам  тут  має?
А  дід  файку  потігає,  оком  не  моргає.
-Та  так,  синку,  як  мі  бачиш,  ше  файку  файкую,
Тілько  сильно  говори,  бо  добре  не  чую.
Розкажіт  но,  діду,  людям,  як  життє  с  те  мали,
Чи  горівку  трохи  пили,  дівок  зачипали?  
Подивисі  сину  в  шибку  на  туті  купиці-
Скілько  сіна  в  них  зложЕно,  так  мав  молодиць  я.
А  горівки  стілько  випив,  шо  води  в  озерцях,  
Вже  сто  десіть  за  спинов,  закрив  їм  у  серці.  
-А  коли  с  те  діду  мали  востатний  раз  сексу?  
Дивлюсі,  що  дід  ми  скаже,  жи  навіть  не  крехну.
А  дід  вочи  відкриває,  каже:-  Йди  у  сіни*,  
Подивисі  за  дверима,  шо  підперло  стіни?
Я  сі  дивлю,  а  там  кОса,  жи  траву  косити,
-Би  вам,  діду,  добре  було,  ше  зи  сто  прожити.  
-Вчора  сину,  стара  смерть  прийшла  мі  забрати,
Так  їм  сексом  догодив,  жи  стала  втікати,  
Так  литіла  по  городах,  жи  косу  забула,  
Би  за  неї  Бог  не  знав,  би  сі  не  вернула.  
То  вже  довго  сі  не  верне  на  мою  обору,*
Бо  м  далеко  відигнав,  ту  стару  потвору.  
Моци  синку  ше  так  маю,  як  палянки  втисну,
Як  си  пердну,  то  всі  раки  аж  на  горбі  свищут.
Їдут  хлопці  з  тих  Карпат,  регочут-  шо  сили,
Би  такі  іще  діди  до  двіста  літ  жили.

Навостаток-  на  кінець,  крехну-  не  дихаю,  сіни-  коридор,  обора-  подвір'я.

(С)  Леся  Утриско

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721014
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.03.2017

Серед моїх, життєвих берегів.

Мені  сьогодні  так  чогось  бракує:  
Чи  то  весни-  солодких  її  снів,
Чи  її  слова,   що  добро  віщує,
А  може  співу  моїх  солов'їв.

Чи  проліску  із  синіми  очима,
А  може  тих,  лютуючих  снігів,
Чи  журавля  мого,  у  ріднім  небі,
Котрий  у  тихий  вирій  відлетів.

Напевно  з  ним  полину  в  свою  далеч,
Серед  думок  моїх,  серед  вітрів,  
Розчинюсь  тихо  у  його  печалі,
Відроджусь  білим  проліском  в  снігів.

Мені  сьогодні  так  чогось  бракує,  
Чи  то  весни-  солодких  її    снів,  
Де  Божий  день  любов  мені  віщує,
Серед  моїх,  життєвих  берегів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2017

Прощення день…

ПрощЕння  день...а  що  прощати:
Війну,   що  нам  прийшла  до  хати,  
Пекельну  смерть,   задуху,   злидні,
Брехню  та  ненависть-  огидні?

Пекельні  сльози  та  розпуку,  
Хрести,  безчестя,  гірку  муку
І  зависть,  що  сповила  розум,  
І  підлий  світ,  що  втратив  подум?

Сьогодні  все  уже  забуто-
В  незгоді  нетто  з  вічним  брутто,
Спішать  у  плітках  вмити  душу-
Чого  прощати  я  це  мушу?

Розпніть  на  хрест-  я  з  Богом  буду,
Хай  час  мине,  усе  забуду,
-Все  ж  бо  минеться!  Бог  сказав:
Тоді  прощу,   як  Він  прощав.  

Так  вже  заложено  у  людях:
Всі  правди  їх,  неначе  в  суддях,
А  в  суддях  Юда  процвітав,
За  мідяки  Христа  продав.  

Не  продавайте  честь  та  гідність,
Несіть  в  життя  лиш  добру  плідність,
Увірте  в  Бога  та  Творця-
Душа  не  знатиме  кінця.  
    
Прощення  день...а  що  прощати?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720788
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.02.2017

Сусідчина донька. ( Гумореска) .

Приїхала  донька  Стефки,  вчора,  з  заграниці,
Похудала,  як  глиста,   в  короткій  спідниці.  
Відмолодла:  а  ні  зморшки-   не  знати,   шо  їла,  
А  пихата,   як  воса,   говорить  не  хтіла.  
Ше  привезла  зи  собов  якесь  таке...смугле:
Ніби  негер  ,  ніби  нє-  може  носе  вуглє.  
А  машина,   більша  танка,   аж  страшно  в  ню  сісти,   
Бо  не  знаєш  як  в  ню  влізти,   а  потім  як  злізти.  
Вчора  йшлам  тим  беріжком,   де  дівка  стояла,  
Як  їм  глянула  на  ню...  мову  ми  відняло.  
Сі  зігнула  до  машини,  -  дивлюсі...  без  майток,  
Най  го  шляк  уже  забере,  грішний  чужий  рай,  той.  
Придивила  м  сі  я  ближче,   а  там  в  с...ці  шнурок,   
Тепер  мода  вже  така,  такий  от  "лемурок".
Та  колись  також  носили  короткі  спідниці,
Але  мали  майтки  з  гумков,  а  не  шнур  в  гу...ці.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720698
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.02.2017

Не знає.

Цей  світ  не  створений  людьми
І  не  людьми  його  судити,
Хто  підкорився  силам  тьми,
Не  знає  ближнього  любити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2017

Прости, мій Боже.

Прости,  мій  Боже,  кожен  гріх,
Прости  мене  і  разом...  всіх,
Прости  за  муки  та  образи,
За  біль,  за  сльози,  за  урази.

Не  варті  милості,  ні  слави,
Лиш  варті  кари  та  навали,
За  зло  та  гнів,  пекучу  злобу,
Що  привели,  Тебе,    до  гробу.

Ми  просимо,  та  дальше  йдемо
І  кожен  день  в  словах  кладемо
Той  хрест  на  ременА  Тобі...
Й  добра  ми  хочемо  собі?

У  вчинках,  у  ділах  негожих  
Себе  не  бачим...  перехожих,
Не  каємось,  а  просим  в  Тебе,
Для  кожного  схилити  небо.

Твої  закони  нам  негожі,
Бо  правлять  світом  брудні  гроші,
Святе  забуте-  ми  лукаві,
В  гріхах  тяжких,  на  переправі.  

На  Твоїй,  Боже,  переправі-
Де  вмерти,  або  жити  в  славі.
Не  варті  прощення,  ні  ласки,
За  злобні  та  огидні  маски.  

Та  все  ж  благаємо-  Прости!
До  віри  й  правди  наверни,  
Аби  ж  у  сконі  не  зотліти,
Тебе  благають  Твої  діти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720342
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 26.02.2017

Фіалки.

Із  ранку  теплі  промінці  принесло  сонце  на  долоні,
Букет  фіалок  на  столі  збудив  любов  у  ніжнім  лоні.  
І  запах  прянощів  п'янких  леліяв  свій  димок  від  кави,  
Життя  вдихало  новий  день,  що  вимальвував  заграви.  

Знов  тіло  пахло  від  дощів, сповите  світлим  оксамитом,  
Ще  не  торкнЕне  до  вітрів,  вдягнЕне  у  блаженне  мито,
В  сувої  дня твоїх  обійм,  у  пелини  твоїх  цілунків,  
Любов  й  кохання  водночас  щось  шепотіли  у  стосунках.  

Я  пила  каву  залюбки,  де  ти  збирав  букет  фіалок,
У  верболозах  спів,  птахи  і  вигаданий  образ  мавок,  
Де  розмовляли  тіні  снів,  заворожЕні  у  тумані,
Злились  думки,  як  ти  хотів,  у  тиху  гавань  океанів.

І  запах  прянощів  п'янких  леліяв  свій  димок  від  кави,  
Життя  вдихало  новий  день,  що  вимальвував  заграви:  
Вдихну  відлигу, тихий  сміх, нап'юся  вірності  з  тобою,
В  фіалках, що  мені  зберіг-  любов,  заквітчана  весною.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017

Мій Боже.

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

Негідна  тебе  я  благати,
Мій  гріх  тебе  вбив  на  хресті,
Ридає  страдальная  Мати,
Там  небо  схилилось  Тобі.

Прощення  благаю  уклінно,  
Возношу  свої  молитви,
Служила  і  буду...  сумлінно,  
З  Тобою  іти  всі  віки.  

Мій  Батьку,   мій  світе  у  болю,
Згорйована  моя  печаль,
Віднайду  для  душеньки  волю,
Покуту  понесу  я  в  даль.
 
Я  прощення  прошу  в  Тебе,  
Цілунку,  як  Іуда,  не  дам,
Прихилю  в  поклоні  все  небо,  
Прощаю  усім  ворогам.  

Лиш  воля  твоя   всіх  судити,  
З  усіх,  Ти-  єдиний  суддя,
Дай  сили,  щоб  вірою  жити,
Гріхи  забери  в  забуття.  

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720006
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2017

Сусід ( Гумореска) .

Встала  зрані,  йду  до  стайні  худобу  кормити,
Прати,  мити  та  варити,  та  всім  догодити.  
Та  ше  м  вочи  не  протерла,  сніданє  не  їла,
Взяла  відро  в  свої  руки-  корову  здоїла.
СметанИ  всі  позбирала,  єйці  перебрала
І  нарешті  поснідала,  шо  м  у  шафці  мала.
Взіла  відро-  йду  по  воду,  до  сусіда  Клима:
-  Дай  вам  Боже  добрий  день,  хай  добра  година!
Сусід  трактор  ремонтує,  шось  сі  не  заводит
І  сам  собі,  та  й  під  ніс,  шось  тихо  городит.
Я  води  відро  взіла,  несу...аж  сі  вгнула-
Придивилам  сі  до  хлопа...  зі  страху  зівнула.
Підійшла  до  нього  ближче-  а  в  нього  шось  висит,
Чи  то  кили,  чи  то  єйці-  най  го  качка  свисне.
Не  смію  сі  запитати,  та  добре  не  бачу,
Я  юш  так  сі  приглідаю,  шо  мало  не  скачу.
А  він  навіть  не  моргне,  жи  з  ним  сі  шось  стало,
Так  му  пузо  уросло-  тілько  їдно  сало.
І  не  видит,  жи  то  всьо  вітер  му  хиличе...  
Шо  за  ганьба  вже  в  селі,  то  таке  не  личит.
Але  я  сі  запитаю,  шо  то  з  ним  сі  стало
Видно  таке  юш  вросло,  жи  місця  замало.
-То  я  єйці  вентилюю  би  сі  не  затухли,
Так  ми,  зрані,  прохолодно,  як  вітерець  дмухне.
Моя  Каська  зварювала-  випрала  всі  штанці,
В  штанах  дзюри  не  зашила-  вивітрую  вранці.
-Йду  сказати  мому  Влодку-  най  го  біда  свисне,
Жи  ти  всьо  повилазило,  аж  дзюра  ти  тисне.
Най  так  буде  Гандзю  люба...така  ваша  воля,
Бо  не  виїду  орати,  юш  такий,  до  поля.  
Йду  до  хати,  несу  штанці,  жи  ше  з  етикетков,  
Най  не  думає  за  ті,  шо  висят  над  жердков.
-  Ваша  Каська  точно  має  майтки,  жи  на  гумці,
То  вже  добре  пошукайте  у  старезній  сумці.
В  них  так  зручно  і  так  тепло,  та  й  нічо  не  видно,
Поховайте  туто  всьо,  бо  самій  ми  стидно.
Йой...  ховайте,  сусідоньку,  начинє  старезне,
Бо  як  вно  сі  не  затухне,  то  колись  відмерзне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719946
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.02.2017

Мова

У  ній  співають  дзвінко  солов'ї,
Шумлять  діброви  у  дубах  розлогих,
Дніпро  могутній  хвилею...вгорі,
Тисячоліття  їй  цілує  ноги.  

Калина  буйна  випліта  вінки
І  стигла  горобина  зарум'янить:
Ти  роджена  від  Бога-  на  віки,
Твоя  мелодія  весь  світ  зап'янить.  

Що  може  бути  найсвятіше  на  землі?
Що  наймиліше  розуму  та  серцю?
Моя  ти  мово-  всі  твої  пісні,
У  світ  несу  наповненим  відерцем.  

Ти  мила,  щира,  рідна,  дорога,
Душа  народу...серце  в  оксамиті,
Ти-  незвичайна,  водночас  проста,  
У  музиці  людській  щасливі  миті.

Як  можна  не  любити  ніжний  спів?  
Як  можна  не  любити  стоголосся?  
Як  можна  позабути  розкіш  слів,
Мов  дивний  квіт  уплетений  в  волосся?

Чого  так  ранять  голос  солов'я?
Чого  розтоптана  рясна  моя  калина?  
Чого  роздерта  мовонька  моя?  
Чого  слізьми  стікає  горобина?

За  що  мені  московію  любить?
За  що  синів  в   могили  мушу  класти?
Як,  з  болю,  серденько  мені  щемить-  
Не  смій  ти  мову  рідну  мою  красти.  

Я  іншої  не  хочу  і  не  знаю,
Бо  інші  мови  всі  мені  чужі,  
У  солов'їній  свого  віку  доживаю-  
Не  ріжте  душу  згострені  ножі.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2017

Рудий кіт ( Гумореска) .

Нині  день  собі  такий-  вічної  любови,  
В  домі  панських  стариків, де  одні  сеньори.
Прилетіла  добра  фея їх  почастувати,
Комусь  в  чомусь  помогти, когось  поховати.  
Походила  по  кімнатах, не  знала  де  сісти,
Вздріла  паню  із  котом,  що  не  міг  вже  злісти.  
Вже  напевно  літ  так  мав,  як  стара  сеньора:  
Таке  руде  та  страшне,  як  якась  потвора.  
Пожаліла  фея  паню- дай  но  їй  поможу,
Три  бажання  най  гадає,  трохи  їй  догоджу.  
Доживає  пані  віку  із  котом  тим,  рудим,
Так  го  гладит  як  дитину,  той  ляга  на  груди.
-  Добрий  день  старенькій  пані,  як  сі  тут  вам  має?
А  чи  знає  що  за  день, чи  іно  гадає?  
В  день  святого  Валентина  зроблю  всьо, що  хоче-  
Пані   очі  відкриває  і  сі  лиш  регоче.  
Добре...  перше  шо  я  хочу-   зроби  з  мене  дівку,   
Би  волосє  було  чорне  і  фігурка- гілков.  
Лиш  то  пані  проказала-   стала  молодицев,  
Як  та  пава  в  новім  пір'ю- з  гарненьков  г...цев.
Друге, каже-  поміняй  то  старезне  ліжко,
Нове  хочу,  як  в  покоях, аби  легко  злізти.  
Ліжко  стало, як  плацдарм, літакам  злітати,  
Таке  воно, як  в  нікого,  можна  вічність  спати.
Ну  а  третє-  хочу  мати  коло  себе  "мачо",
А  би  так  задовільнив-  з  радости  заплачу.  
А  зроби  з  мого  кота, із  рудим  волоссям,  
Бо  я  іншого  не  хочу-  на  біса  здалося.  
За  хвилину  коло  бабки  лежит рудий  блазень:  
Мускулистий, корінистий  на  "торо"*  похожий.  
Пані  тихо  сі  вмостила  коло  нього  в  ліжку,   
А  він  лижит, як  поліно,  як  не  в  своїм  стіжку  .
Та  сі  лестит, го  цілує- а  воно  як  мертве:  
-Що  сі  стало  із  тобов, шо  не  можеш  "  втерти".
Він  сі  різко  розвертає,  та  знав  шо  сказати:  
-  Не  тре  було  мене,  пані,  колись  каструвати...  



                                                                                               торо-  бик  у  перекладі  з  іспанської.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719410
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.02.2017

Війна, Майдан, пам'ять.

Світлини,   світлини,   світлини  
В  них  дати  печальні  та  днини  
В  них  пам'ять  нестерпно-  болюча  
Стежина  смертельно-  колюча.  

Майдани,   Майдани,   Майдани
Свічок  тихі  сльози,   Осанни  
Запечена  кров  на  бруківці  
Рядами  могили  та  вінці.  

Три  зими,  три  зими,  три  зими
Лиш  пам'ять  та  сльози  із  ними
Вколисана  вітром  розлука  
Та  приспана  смертю  вся  мука  .

Війна  -  не  війна,  щось  гібридне  
Занесене  світом  огидним  
Диявольський  скрегіт  зубами  
О...змилуйся,  Боже,  над  нами.

О  діти,  о  діти,  о  діти
Голодні,   холодні,   не  вдіті  
Домівки  пусті  із  боргами  
Заповнений  світ  сиротами.  

Гармати,   гармати,  гармати  
І  стогін,   і  плач...  Божа  Мати
Місиво  затягнене  в  землю
Молитву  читають  всі  щемну.  

О  смерте,   о  смерте,  о  смерте  
Здригається  світло  вже  змеркле  
Над  прірвою  клубляться  душі  
Кров  вилита  морем  на  суші.  

Прозріння,   прозріння,   прозріння  
Віднайдуть  нові  покоління
Земля  із  руїни  воскресне  
Героям  всім  царство  небесне.  

О  світло,   о  світло,   о  світло
Омиються  душі  заквітло
Залізо  топлЕне  кайданів  
Закінчиться  злоба  тиранів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719348
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2017

І щем сльози на маминім лиці.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Мороз  притих,  а  з  ним  сама  зима.
-Мій  любий  сину-  молодий  юначе,
Весняний  квіте,  моя  сивина.

Ти-  сон,  синочку,  що  мені  насниться,
Ти-  вітерець,  що  тихо  обпече,
Ти-  вільна  птаха,  річкою  водиця,
Ти-  Янгол,  що  торка  моє  плече.

Ті,  твої  очі,  радісні  й  щасливі...
Ти-  моє  серце,  зранене...  в  журбі,
Ти-  цілий  світ  у  теплій  літній  зливі,
Небесна  Сотня-  в  небі  журавлі.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Немов  осінні,  пролива  дощі.
-Тобі  поклін,  мій  синку,  мій  юначе-
І  щем  сльози  на  маминім  лиці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2017

Повертайся до рідної мами.

Напиши  мені  мамо  листа,
Знову  бій,  я  іти  знову  мушу,  
Ти  молися  до  мого  Христа,
Помолися  за  мене  й  за  душу.

Знову  бій,  знов  стріляють  гармати,
Знову  смерть  лиш  за  крок  до  життя,
День  і  ніч  в  молитвах  мліє  мати,
Сина  жде-  жде  його  вороття.

             Приспів:

В  молитвах  заквітчаю  я  світ,
Хай  несуться  твоїми  стежками,
Повертайся  мій  сину  скоріш,
Повертайся  до  рідної  мами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718862
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.02.2017

Птаха.

Злетіла  б  птахою  в  високе,  синє  небо,
Крильми  обняла  б просині  життя,
Лишень  на  мить  торкнутися  до  тебе,  
Лишень  на  мить  відчути  вороття.  

Вдивитися  в  твої,  хлопчачі  очі
І  по-  дорослому  засмагле  вже  життя,
Де  запах  тіла...  шин  згорілих  ночі,
В  снігах  застиглих  вічне  забуття.  

Торкнула  б  світ,  забутий  нині  Богом,
Крильми  накрила  б  все  твоє  життя.  
Небесна  Сотня...  дім  і  сад,  і  стогін,   
Єдина  мить, в  ній  пострілу  сльоза.  

Я,  вже  не  я-  лиш  вічність  із  журбою
І  ти,  не  ти  -  зірки  усіх  небес,
Злетіла  б  птахою  до  неба  із  тобою-  
Разом  з  тобою несла  б  вічний  хрест.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2017

Художник ( Гумореска) .

Шось  сі  стало  з  моїм  Йваном...на  старість  здуріло,
Малювати  каже  буде-  фарби  захотіло.  
Бо  ціле  житє  не  знав,  жи  він  є  художник,
Згребло  гроші  всі,  шо  мало,  пішло  у  ларочок.  
Накупило  того  всього...  вочи  сі  розбігли,  
Таке  туто  кольорове,  жи  коти  сі  збігли.  
Вийшов  рано  на  подвірє,  вимив  чисто  лавку,  
Став  подвірє  прикрашати...в  театрі  заставка.  
Ше  таке  подвірє  моє  ніколи  не  було,  
Знимку  тихо  я  м  зробила,  аби  не  забули.  
Добравсі  мій  художник  на  кінец  до  мене:
-  Мий  Касуню  чисто  коси,  пусти  по  ремЕни.*
Я  сі  мию,  ноги  брию,  під  пахами  тоже-
Тепер  буду,  як  модель-  най  ми  Бог  поможе.  
Поки  я  сі  чепурила,  вінок  закладала,
Мій  Іван  усьо  зладив-  я  м  сі  занезнала.  
Квітами  всьо  так  прибрав-  як  вінки  на  гробі,  
Навіть  сало  й  самогонку  помістив  на  лаві.  
Хліба  врізав,  жи  м  пекла,  нині,  на  снідані  
І  вмостив  сі  малювати  зи  самого  рані.  
Вийшла  м  з  хати,  як  та  пава...  в  вишитій  сорочці,
А  Іван  ми  каже-  Скинь!  Застели  на  бочці.  
-Йой  Іване!  Та  я  гола,  побійсі  ти  Бога,  
Та  й  дорога  дуже  близько,  де  ходит  худоба.  
А  він  каже,  жи  інаше  картини  не  буде,
Йому  десь,  шо  люди  скажут,  він  і  так  мі  любит.
Знялам  всьо-  сиджу,  як  мавка...в  чім  мати  родила,
Встиду  купа,  та  терплю...  небогу  м  прикрила.  
Так  їм  Йвану  позувала  майже  до  обіду:
Ноги  мліли,  хрибет  пік  і  бомки*  ми  їли.  
Як  Іван  то  всьо  скінчив-  скінчилисі  муки,
Як  ми  то  всьо  показав-  заламала  м  руки.  
-  Шо  ти,  дітьку,  малював?  Мене,  чи  горівку?
Я  терпіла  такі  муки  ,  аж  ми  змокла  чівка*.
А  вно  каже-  Дурна  бабо,  шо  ти  розумієш?!
Я  художник,  а  не  ти,  не  кричи,  не  смієш.  
Юш  сі  моє  позувані  на  вічно  скінчило:
Світ  ми  в  очах  потемнів,  життє  ми  не  миле.
Їч  Іване  своє  сало  і  пий  самогонку,  
Я  тепер  тобі  покажу,  за  ту  проблемоньку.
Будеш  ти  тепер,  Іване,  мене  малювати,  
А  як  ні,  то  забирайсі  із  моєї  хати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718845
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.02.2017

Любов (Гумореска) .

Шо  сі  нині  в  світі  творит-  хлопи  зварювали,
Як  минуло  їм  за...  всі  сі  збунтували.
Прийшла  вчора  моя  Каська,  та  й  руки  ламає,
Зачала  сі  сповідати,  яку  біду  має,
Каже,  жи  її  "слимак  "  хоче  сі  розвести-  
Хоче,  каже,  молодицю  до  хати  привести.
В  хаті  діти,  в  хаті  внуки...де  нам  сі  подіти?  
А  вно  хоче  ше  на  старість  та  й  маленькі  діти.  
Моя  "глиста  "  сі  влюбила  в  сусідку  Олену,
Як  їм  глянула  на  неї-  не  ліпша  за  мене.  
Має  цицьки  трохи  більші,  трохи  ширша  в  заді,  
Вочи  має,  як  булькИ...  і  по  всій  параді.  
"-Шляк  го  трафит....  я  го  "заб'ю"...я  го  так  любила...
А  вно,  ку...ва,  та  й  на  старість  наставило  вила".
Роги  му  вросли,  як  чорту,  таке  юш  пихате,  
Не  мені  зриває  квітку,  не  несе  до  хати.
А  би  вас  тута  любов  із  кістьом  не  зіла,
Памітайте,  жи  своя,  все  ближча  до  тіла.
І  до  тіла,  і  до  серця,  до  всього,  шо  хочеш,
Най  сі  дітько,  в  тутім  пеклі,  із  вас  не  регоче.

(С)  Леся  Утриско

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.02.2017

Цьоці. ( Гумореска)

Зібрав  сі  наш  Михасуньо  знов  до  Гамерики,
Там  ше  цьоці  є  жива,  жи  вуйна  по  стрику.
Оселивсі  в  неї,  в  хаті,  став  сі  обживати,
Та  й  став,  цьоцю  нашу  рідну,  добре  доглідати.
Би  старенька  усьо  мала,  ше  трохи  пожила,
Жи  би  каждому  в  родині,  долярів  лишила.
Так  минав  вже  рік  за  роком,  цьоці  доживала,
А  як  вмерла,  то  родина  нічого  не  знала.
Вислав  наш  Андрій  нам  пачку  з  усяким  товаром:
Там  хустки,  нитки,  продукти  і  пачка  з  приправов.
То  напевно  замість  шкварок,  до  борщу  давати,
Аби  потім  печениці  в  животі  не  мати.
То  з  мо  всьо  вже  поділили-  і  приправу  тоже-
А  за  місєць  лист  приходит...Боже  ти  наш  Боже!
Описав  Михайло  всьо,  за  туті  всі  лики,
А  в  кінци  нам  описав  траурні  музики.
-  Стефку!-  Боже,  шо  робити?...  та  ми  цьоцю  зіли...
Так  з  борщом  з  мо  смакували,  жи  з  мо  ще  хотіли.
Йди  до  стайні,  заріж  квочку,  обсмали  свічками,
Ну  а  потім  ї  спали,  би  пахло  кістками,
Запакуй  у  то  пудевко,  з  усіма  мощами,
Бо  Михайло  юш  в  дорозі  з  рідними  вуйками.
..............................................................................
Поховали  замість  цьоці  ту  старезну  квочку,
Мій  Сефан  сі  так  напив,  жи  заліз  у  бочку,
Я  не  знала,  де  сі  діти,  та  де  маю  сісти:
І  до  смерти,  я  приправи,  вже  не  буду  їсти.
.............................................................................
Як  не  знаєте  читати,  що  на  пачці  пише:
Ваша  цьоці  сі  із  вами  назавжди  залише.

(с)  Леся  Утриско

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718484
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.02.2017

Все, це є наше- і твоє, і моє.

Не  топчи  нашу  долю,
Не  кради  нашу  волю,
Бо  ми  діти  Вкраїни-  
Її  дочки  й  сини
І  війною  чужою,
І  душою  черствою,
Не  руйнуй  наші  мрії-
Наші  сонячні  сни.  
Ми  народжені  жити-
В  мирі,  вірі,  любові,
Жити  так,  як  всі  інші  живуть,
Бо  наш  дім-  Україна,  
Мова  в  нас  солов'їна,
І  всіх,  нас  величаво-
Українцями  звуть.  
Ще  у  нашому  краю
Соловей  заспіває
І  калина  в  віночку  
Нас  обніме  теплом-
Слава  нації  нашій!
Слава  нашій  Вкраїні!-
Пронесеться  велично  
Кожним  містом  й  селом.  
Запануємо  браття
В  нашій  сильній  державі,
Згинуть  всі  вороженьки-
Згине  лихо  та  зло,
А  всім  нашим  Героям  
Тричі  скажемо-  Слава!
І  поклонимось  низько  
За  їх  силу  й  добро.  
Слава  нині  тобі,  ти  моя
Україно!
Слава  твому  народу!
Слава  мертвим  й  живим!
Ми-  майбутнє  твоє
І  возродим  з  руїни,  
Бо  усе  це  є  наше-  
І  твоє  і  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718326
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2017

Лишень у снах у щастя я пірнув.

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

Наснились  зустрічі  та  розставання,
Та  нічка  в  шлюбі-  нічка  божества,
Слова  всі  віри  і  слова  кохання,
Що  сина  понесемо  до  Христа.  

Зима  ще  сипле...  холодом  лютує,
А  у  душі  цвіте  моя  весна,
Любов  твоя  лелекою  мандрує
У  тих  полях,  де  болісна  війна.  

Де  за  любов-  сьогодні  молитви,  
Де  за  кохання-  нині  тихі  сльози,  
І  де  за  щастя-  коротенькі  сни,
І  за  життя-  війни  пекельні  грози.  

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017

День закоханих.

Уже  весна  торкає  небосхилу
І  ніжно,  тихо  пташечка  співа,  
Закохані  ідуть  у  світлу  днину:
Любов'ю  переповнене  життя.

В  полоні  їх,  чубате,  синє  небо,
Рука  в  руці...  і  серденько  щемить,
Їм  щастя  так  багато  нині  треба:
Ти  зупинися!-  та,  щаслива  мить.  

І  сонце  їм  підморгує  зрадливо,
Жаринкою  торкає  їх  серця:
Кохання  їхнє  вічністю  щоб  жило,
Любов  хай  благословлять  небеса.

Уже  весна  торкає  небосхилу  
І  ніжно,  тихо  пташечка  співа,  
Закохані  ідуть  у  світлу  днину:
Любов'ю  переповнене  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017

Вітання поету.

Шлю  вам  нині  привітання  із  тої  чужини:
Хай  зігріють  вашу  душу  грона  горобини,
Хай  калинонька  обніме  серце  своїм  квітом,
Хай  роки  теплом  зігріє,  українське  літо.
Хай  здоров'я  буде  моцне,  як  коріння  дуба,
До  ста  літ  вам  панувати  без  жодного  зруба.
Хай  ще  Муза  витинає  всі  танці  із  вами,
Щоб,  ще  довго  нас  втішали  своїми  віршами.
І  Пегас  ваш  най  співає  нині  многі  літа:
Вас  вітаю  щиро,  щиро  з  далекого  світа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718100
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2017

Єйці ( Гумореска)

Зібрала  сі  баба  Касі  їхати  до  Львова,
Спорядила  си  сумки,  вигнала  корову,  
Хустку  в  квіти,  із  вінцьом,  ладно  завізала,  
На  маршрутку,  на  зупинці,  тихонько  чекала.  
Здибала  сусіда  Влодка,  з  ним  сі  привітала,
Попросила  би,  в  полудни,  корову  ввізали.
Сіла  з  мУков  до  маршрутки...  бо  вже  літа  мала,
Як  то  кУрє  сі  угріла,  тай  си  задрімала.  
Щось  сі  снило...  ні  то  гроші,  ні  то  якісь  воші,
Ні  то  злодій,  ні  то  храм-  в  нім  люди  хороші.  
В  тяжкім  пОті  сі  збудила,  чоло  витирає,
Руков  лізе  до  кишені...а  грошей  немає.  
Знов  забула  ту  хустинку,  де  їх  носит  завше,
Стала  думати,  гадати,  шо  шоферу  скаже.
Приїхала  вже  до  Львова-  треба  вилазити,
А  в  кишени  "миші  лазєт",  нема  чим  платити.
-  Пане  шофер,  ради  Бога,  шо  то  за  хороба?  
Згадалам  си  я  за  гроші  тілько  коло  Львова.  
Маю  в  торбі  молоко,  і  маю  сметану,
Трохи  сира  і  цибулі-  на  білєт  ми  стане.  
В  бутлю  мала  баба  єйці,  газетов  завиті,
Був  він  схований  на  дні,  у  старенькій  свиті.  
-  Йой  забула  м,  пане  шофер,  маю  іншу  плату,
Тілько  мусите  ми  дати  тую  білу  шмату,
Бутиль  мушу  свій  відкрити,  бо  моцно  запертий:
Би  вам  ,  пане  шофероньку,  могла  єйці  втерти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717962
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.02.2017

Пльотки. ( Гумореска)

Встала  м  нині,  до-  схід  сонця,   бо  прийшла  субота-  
Вмила  м  писок*,   чисто  руки,  почалам  роботу.
Господарку  обходила,   корову  здоїла,   
Боже  милий!-  вже  полуднє*,   а  я  ше  не  їла.  
Помастила  кусок  хліба  повидлом  з  малини,   
Горнє*  кави  з  молоком  -  маю  трохи  сили.
Заперламсі  я  до  кухні,  борщу  наварила,   
Пляцок  з  ябками  печу,   пирогів  зліпила.  
А  би  мали  нині  всі  добре  сі  наїсти,   
Замісила  м  хліба  ше,  на  дріжджовім  тісті.  
Поставила  м  на  теплІ,  най  си  підкисає,   
Чую...  хтось  мі  кличе  там,  з  дороги  гукає.
А  то  моя  коліжанка,   сусідка  Мариська,   
Тута  в  селі  про  всіх  знає,  як  стара  Ориська.  
То  такі  вже  дві  пльоткарки,   най  їх  качка  копне,  
Як  не  збрешут,   не  добавлют,   то  і  "пес  не  здохне."
Стала  м  хвилю  говорити,   послухати  пльотки,   
За  єдну  поважну  пані, за  коханця  й  портки*.
Так  їм  з  нею  постояла,   за  хліб  їм  забула,   
А  як  їм  си*  пригадала,   то  мнов*  хмара  здула.  
Залітаю  я  до  кухні,  а  там...кара  Божа,  
Тісто  моє  по  всій  кухни,   зацвіло,   як  рожа.  
Розлізлосі  по  столі,   потім  по  підлозі-  
То  ми  треба  було,   глупій*,  бути  на  дорозі.  
Зачала  м  го  я  збирати,   до  купи  ліпити,   
А  вно  лізе  через  верх-  не  можу  вмостити.  
Засапала  м  сі,  вслабла*,  впріла...  поти  мі  залєли,  
Шось, чи  ради  му  не  дам,  до  тої  холєри.  
А,  як  ради  му  дала,  давай  то  всьо  мити,  
Ото  маю  кару  Божу...  жим  мала  спочити.  
То  вам  кажу,  добрі  люди,   би  менше  робити,
Нема  чого  чужі  кости,  без  потреби  мити.  





Писок-  лице,    полудеє-  обід,    горнє-  кружка,    портки-  штани,    ям  си-  я  собі,
мнов-  мною,    глупій-  дурній,    вслабла-  замучилася.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717933
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.02.2017

Україна- то ненька.

Не  кради  мою  волю
І  не  нищ  мою  долю,
Не  топчи  мою  землю-
Я  народжений  в  ній,
Хай  матуся  не  плаче,
Чорний  ворон  не  кряче
І  я  хочу  ,  щоб  татко,
Мій  лишився  живий.
Бо  як  виросту  враже,
Знай,  тобі  я  покажу
Свою  силу  і  волю
І  свою  булаву,
Українець  маленький,
Україна-  то  ненька,
Українське  моє,  все,
До  безтями  люблю.
Подивись  в  мої  очі,
В  мирі  сплять  тихі  ночі,
Бо  ще  дуже  маленькі
І  не  знають  біди,
Забирайся  із  дому,
З  мої  рідної  хати
І  ніколи  вже  більше  
Навіть  в  гості  не  йди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2017

В правді воленьки, болю тернами.

В  чорних  жорнах  тіла  змелені,
В  груди  меч  тобі-  вінець  з  терену,
Стиглі  вишеньки,  кров'ю  квітчані,
Темні  силоньки  знов  повінчані.

Віра  продана-  антихрИстами,
Душі  спалені-  єзуїтами,
Тіла  змучені  під  хоругвами,
Розпорошені  косовицями.

Слово  праведне-  тюрми  повінню,
Бо  неправдою  світ  закований,
Супротивнику-  хрест  із  вІнцями,
Подарований  божевільцями.

Днесь  мировані  водохрещами,
Захоронені  миромазанням,
Душі  вкрадені...оправдовані-
У  однім  ряді  із  воскреслими.

Дух  запалений  в  лютій  ярості,
Світ  засіяний,  Бога  зернами,
Косовиця  знов,  смертна,  зроджена,
В  правді  воленьки,  болю  тернами.

Божа  правдонька  з  молитовцями,
Воскресіння  день  у  люстрації,
Стигла  вишенька-  земля  кровцею:
Слава  Господу!  Слава  Нації!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717322
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2017

Вітання з Ювілеєм поета Івана Левченка.

Ой  Іване,  Іваночку-    
голубенькі  очі,
Вишивала  тобі  долю
 матуся  щоночі,  
Вишивала  в  колисковій,  
пісні  солов'їній,
Би  жилося  тобі  добре  в  Краю-
В  Україні.  
Дав  Господь  і  долю  й  славу,  
Поетом  призначив,
Аби  білий  світ  та  люди  
Той  талант  побачив.  
Нині  знову  в  вишиванці,  
В  маминім  дарунку,
Позбирав  докупи  друзів-  
До  одного  клунку.  
Всі  вітають  нині  щиро-
Оберемки  з  квітів:
Шануйтеся,  наш  поете,  
На  многії  літа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717013
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2017

Я тобі намалюю світанок.

Я  тобі  намалюю  світанок,
В  нім  зустріну  весну  твою  знов,
Я  тобі  подарую  наш  ранок,
А  у  ньому  свою  всю  любов.  

                     Приспів:

Білий  лебедю  віри  й  надії,
Розбуди  мої  сни  у  вінку,
Розбуди  мої  сонячні  мрії,
Поведи  у  казкову  весну.


Хай  цвіте  в  ній  любов  фіалкОва,
Хай  ромашка  коханням  зійде
Й  лебединая  вірність  ранкова,
У  дощах  веснянкових  цвіте.

                     Приспів:

Намалюй  наш  ранковий  світанок,
В  нім  зустрінемо  нашу  весну,
Подаруй  знов  закоханий  ранок,
А  у  ньому  лишень:  Я  люблю.

                       Приспів:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716974
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.02.2017

Згадаймо всіх мертвих й живих.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.

З  життя  ви  прийняли  уроки,
Прийняли  і  смерть  в  палача,
Тож  нам  цілувать  ваші  кроки-
Ті  кроки,  що  йшли  до  Христа.

Життя  положили  за  нас,
За  нас  кожен  день  ви  в  бою:
Молімось,  щоб  вогник  не  згас
За  мертвих  й  живих...  у  раю.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716724
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2017

Вже третя весна.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов    йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

Гнітучий  там  біль  уривався
І  в  душу  загнав  знов  меча,
А  розум  Тобі  сповідався,
З  Тобою  зійшов  на  хреста.  

Розп'явся  з  тобою,  мій  Боже,
З  Тобою  він  кров'ю  стікав
І  разом  з  тобою,  тоже
Вмираючи,  в  небо  волав.

Волав,  бо  боліла  неправда,
Волав,  що  страшні  знов  гріхи,
Кричав,  аби  знов  зійшла  правда,
Щоб  душу  у  ній  вберегти.  

Зґвалтована,  Боже,  продАна,
Як  правда  Твоя,  так  душа,
Розп'ята  вже  Твоя  Осанна,
Розхристана  з  болю  сльоза.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов  йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716578
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2017

Чорні хрести, наче чорнії квіти.

Чорні  хрести,  наче  чорнії  квіти,
Вдовинії  сльози,  сирітськії  діти,
Світ  збожеволілий  сотні  роками-
Син  не  повернеться  більше  до  мами.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.

Самотня  у  горі  і  в  своїй  печалі-
Що  сину  сказати,  та  як  жити  далі?-
Зійшли  чорні  квіти  в  вдовинім  подвір'ї,  
Сповите  дитя  в  соколиновім  пір,ї.

Над  обрієм  згарище  свічок  воскових,
Салюти  прощальні  лунають  військових,
Душі  дві  у  небі  зустрілися  синім,
Життя  обірвалось  трагічно  так  нині.

Душі  дві  в  дорозі  лишень  привітались,
Намить  зупинились  і  тихо  прощались-
Я  буду  тебе  берегти,  любий  сину,
Дитинко  прости!-  я  не  знав,  що  загину.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716492
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2017

Світло істинне ляже між нами.

Сонце  зійде,  зародиться  день,
Оживе  все  в  Господніх  обіймах,
Заспіває  ще  жайвір  пісень  
І  народиться  добрий  із  бідних.

І  народиться  чесний  із  добрих,
Місце  праведний  в  вірі  збудує  
І  зотліє  гординя  всіх  гордих,
Правди  світло  всю  темінь  зруйнує.  

І  воскресне  Господнє  Світло,
Все,  що  вибране  ним  віками:  
Світло  правди-  життя  надприроднє,
Світло  істинне  ляже  між  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2017

Чорна птахо.

Чорна  птахо,  чом  б'єш  до  вікна?
Знов  матусям  несеш  похоронки?
Знов  танцює  зі  смертю  війна,
Знову  "Гради"  орають  ворОнки.

Все  змішалось-  і  кров,  і  зима,
І  сніги,  і  могили,  і  квіти...
Чорна  птахо  лети  із  вікна,
Досить  в  горі  матусям  сивіти.

Пробивається  сонце  в  імлі,
Буревії  й  сніги  замітають,
А  у  небі  летять  журавлі,
Сумно"Кру!"-  побратимам  співають.

Їх  стежки  розділила  війна,
Розділила-  на...  до  і  на...після,
Чорна  птаха  знов  б'є  до  вікна:
Так  трагічно  обірвана  пісня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2017

Знов небо посивіле від смертей.

Знов  небо  посивіле  від  смертей,  
Дощі  не  плачуть-  сліз  уже  забракло,  
Скінчився  відлік  днів,  як  і  ночей,
Ось  тут,  ось  так...життя  заклякло.

У  тиші,  Боже,  вічного  раю,
Відкриті  Твої  брами  благодаті,
Один  за  одним  так  тихенько  йдуть,
Твої  сини,  УкрАїно,-  солдати.

І  ти,  зомлівша  болем,  в  сивині,
Розхристана  в  пекучім  вічнім  горі:
Вже  наяву,  а  не  в  глибокім  сні  
Хрести  стоять,  мов  кораблі  на  морі.

Моя,  розбита  горем,  Україно,
Моя,  в  війні  знедолена,  земля,
Моя,  розрита  ворогом,  могило,
Пекучий  біль  мій,-  Матінко  моя.


(с)  Леся  Утриско

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715711
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2017

Сціли дитя.

Приспи  її,  приспи,  ту  панну  в  чорнім,  
Приспи  її...чи  в  сні,  чи  наяву,  
Несе  мені,  несе  пекуче  горе-  
Приспи  біду.

Заколиши  її,  дитя  її  рожденне,
Зїдає  розум,  точить,  наче  міль,
Ти  горе  вколиши  моє  скажене,  
Притихне  біль.

Посій...  посій  любов  між  люди,  
Щоб  з  вірою  іти  в  Твої  світи,
Зі  мною  Ти,  мій  Боже,  є  повсюди,
Дай  сили  хрест  нести.

Це  я,  мій  Боже,  ТвОя  Україна,  
Це  я,  мій  Отче,-  змучена  душа,  
Благослови,  і  дочку  мою,  й  сина,  
Сціли  дитя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715710
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2017

Війна та зрада… не мої.

Хтось  пише  про  квіткИ  та  про  весну,
Хтось  про  любов,  кохання  та  розлуку,
А  я  писати  буду  про  війну:
Про  сльози,  смерть...  пекельну  муку.

Хтось  випив  кави  дві,  а  хтось  одну,
Хтось  на"  Мальдіви",  хтось  до  ресторану,
А  я  вдихаю  сльози  полину,
Приношу  Господу  свою  Осанну.

Комусь  життя  в  незлічених  мільйонах,
Комусь  літак,  комусь-  усе,  що  є,
А  моє  серце  у  кровавих  ранах,
Мій  біль,  мій  стогін-  це,  усе  моє.

Моє,-  бо  тут  моє  коріння,
Моя  Земля  і  пращури  мої,
Моя  тут  віра,  та  моє  сумління,
Лишень  війна  та  зрада...  не  мої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2017

Стогне небо сьогодні зі мною.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

Плачуть  воском  так  тихо,  зомліло,
Навіть  холод  зимовий  зомлів,
Заховалося  сонце  зболіло,
В  небі  місяць  сходити  несмів.

Бо  душа  піднімалась  до  неба,
Покидаючи  рідні  стежки:
Скільки  Янголів,  Господи,  треба,
Аби  згинули  злі  ватажки?

Кров  дітей,  все  таки,  не  водиця,
Сльози  матері-  ріки  сумні,
Вам,  катам,  хай  біда  людська  сниться,
Хай  горять  ваші  душі  в  огні.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

(с)  Леся  Утриско.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715432
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2017

Хочу нині, в думках, помовчати.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."

Буду  вити,  як  виє  вовчиця-
Знай,  гріха  вже  в  мені  нема.
Закарбовані  смертю  обличчя,
Замурована  смертю  стіна.

Божеволіє  розум...  розпука,
Що  за  гріх,  що  за  світ-  все  дарма?
Чорна  птаха-  народжена  мука,
Було  світло  життя...та  нема.

Проміниться  стежина  їм  в  небо,
Догоріла  життєва  свіча:
Світе  скАжений,  що  тобі  треба?
Ти-  кровава  рука  палача.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715397
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2017

Мені б у небо.

Мені  б  у  небо  птахою,
Туди,  де  зараз  ти,
Зігріти,  синку,  ласкою,
Усі  віддать  світи.

Мені  б  до  тебе  сонечком,
Щоб  в  душу  босоніж,
Вдивлятись  у  віконечко,
У  вічність  роздоріж.

Мені  б  до  тебе  дощиком,
Зросити  твої  сни,
Зустрітися  на  мостику
Й  сказати:  "  Ти  прости."

Мені  б  до  тебе  вітриком-
Тим  вітром  із  вітрів,
Аби  для  мене,  синку  мій,
Воскреснути  зумів.

Мені  б  у  небо  птахою,
Туди,  де  зараз  ти,
Зігріти,  синку,  ласкою,  
Усі  віддать  світи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715227
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2017

Холод смерті сповив мої очі.

Матусю,  мені  вже  не  страшно-
Ні,  рідненька,  мені  не  болить
І  не  дихаю  я  вже  так  важко,
Та  й  серце  чомусь  не  щемить.

Холод  смерті  сповив  мої  очі,
Та  приспав,  мамо,  вічним  сном,  
Не  журись,    я  прийду  щоночі
І  чекатиму  там  ,  за  вікном.

Твого  слова,  матусю,  ласки  
І  цілунку  в  чоло,  як  завжди,    
Як  колись,  ти  читатимеш  кАзки,    
Шепотітимеш  тихо  -  не  йди.

Я  всміхнуся  тобі  ,  як  всміхався,
Ніжним  доторком,    мамо,  торкнусь,
Вічний  спомин  для  тебе  зостався,  
Я  у  небі  за  тебе  молюсь.  

Не  карай  себе,  моя  матусю,    
Що  не  так  десь  мене  берегла,  
Ясним  променем  з  неба  проллюся
На  стежину  твойого  життя.  

Бережи  себе    рідна  матусю  
І  пробач,    що  цей  хрест  буде  мій,
В  небі,    рідна,  за  тебе  молюся-  
Божий  Янгол,    матусю,  син  твій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715143
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2017

Ранок наших нічних пісень.

Розкажи,    поділися  смутком,
Він  не  вічний,  як  день  чи  ніч,
Не  зводи  своє  серце  в  грудку,
Його  тугу  жени  із  віч.  

Завтра  знову  прийде  світанок,
Завтра  інший  вже  буде  день,
Як  закохано  сходить  ранок-
Ранок  наших  нічних  пісень.  

Ти  вдихни  його  смак  і  чари,
Смуток  свій  посмакуй  з  вітрами,
Що  затоплять  у  морі  чвари,
Вишиватимуть  щастя  квітками.

Пелюстками  зсипатимуть  всесвіт
Тих  сердець,  що  б'ють  в  унісон,
Де  коханню,  мов  хвилі  плескіт,  
Два  серця  віддають  поклон.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017

Милий Боже, прийми мою сповідь.

Я  зіп'ю  тебе,  раю  небесний,
Зцілю  душу  гірким  покаянням,
Причащуся  я  тілом  воскреслим,
Я  прийму  твої,  Боже,  страждання.
                             
                                   Приспів:

           Милий  Боже,  прийми  мою  сповідь,
           Так  прийми,  як  приймаєш  Осанну,
           Свою  душу  я  Тобі  принесу-
           Принесу...  у  день  мій  останній.


Милий  Боже,  прийми  мою  сповідь-
Чисту  сповідь  свойого  дитяти,
Рідний  батьку,  моїми  гріхами,
Так  невинно  знову  був  Ти  розп'ятий.


                                       Приспів:

           Милий  Боже,  прийми  мою  сповідь,
           Так  прийми,  як  приймаєш  Осанну,
           Свою  душу  я  Тобі  принесу-
           Принесу...  у  день  мій  останній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714901
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.01.2017

Не плачу, синку, а лишень молю.

Не  плачу,  синку,  а  лишень  молю...
Напевно  сльози  вилились  рікою,
Не  спопелю  свій  біль-  не  спопелю,
Застиг  в  нім  шлях,  що  пройдений  тобою.

І  фотографію  притулю  до  грудей,
Вона  єдина,  що  мене  зігріє,
Твій  хресний  шлях  у  відліку  ночей,
Так  нескінченно  в  небесах  зомліє.

І  ніжний  погляд  карих  оченят-
У  сніжну  ніч  зболіле  серце  мліє,
Моя  молитва  та  сльоза  із  віч,
У  вічності,  синочку,  хай  зігріє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714890
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2017

Три роки страшної війни.

Три  роки-  три  роки  болю,
Три  роки  страшної  війни,
В  могили  ховаємо  долю,
В  могили  лягають  сини.

Закопане  людське  сумління,
Квітує  розруха  та  страх,
Де,  брате,  твоє  коріння?
Руйнуєш  ти  батьківський  дах?

Хто  згадує  нині  невинних,
Синів-  убієнних  в  борні?
Страдальна  рідненька  мати
Та  янголи  в  вічному  сні.

А  решта  живе  по-  своєму:
По-  своєму  живе  та  бідує,
Чи  бачиш  кінець  ти  цьому?
Бо  ворог  тебе  руйнує.

Зовнішній  тисне  війною,
Внутрішній-  звів  до  злиднів,
Українцю!-  Ну  що  з  тобою?
Подобається  світ  огидний?

Дожився-  кругом  могили,
Ростуть,  мов  дерева  в  лісі,
А  що  там,  далі  за  плани?
Прозрій  рідний  брате  до  біса.

Історію  пишуть  знов  діти
Від  Майдану  і  до  нині,
Засипані  снігом  квіти,
Льодові  куєм  домовини.

Чого  тебе  доля  приспала?
Лиш  кажеш-  "На  все  воля  Божа!"
Щоб  знову  тиша  настала,
В  борні  будуй  днину  гожу.

Голодомор  та  Чорнобиль,
Тепер  війна  та  майдани...
Брате,  скажи-  не  стидись,
На  скільки  тебе  ще  так  стане?

У  груди  бийсь  та  молись
І  час  відмір,  скільки  треба-
Повстань!  Молю-  розбудись!
Як  ні-  все  піде  до  неба.

Не  спи,  українцю-  "замерзнеш",
Бо  ворог  давно  вже  не  спить,
Якщо  Україна  ще  в  серці,
До  зброї,  брате!-  Борись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2017

Заробітчанка.

Зібралася  нині  мати...  подалась  в  чужину,
Аби  дітям  заробити  трохи  копійчину,
Аби  борги  всі  віддати,  та  й  щось  заробити,
Щоб  спокійно  могла  спати,  та  на  світі  жити.
Приїхала...  чужа  мова  та  чужі  закони,
Без  грошей,  та  без  роботи,  та  без  охорони,
Та  Господь  змилосердився-  знайшла  добрі  люди,
Що  роботу  пошукали,  не  ввели  в  облуди.
Працювала,  спину  гнула,  копійку  складала,
Все,  що  могла,  до  гніздечка  дітям  посилала.
Дочка  скінчила  Медичний,  син  став  інженером,
Їм  квартири  покупляла,  машини,  як  мерам,
Хату  спільну  збудувала,  би  мала  де  жити
Та  у  старості  глибокій  дітей  не  просити.
А  та  старість  білим  птахом  коси  посивила:
Не  та  сила...  все  зібрала,  чужину  лишила.
Повернулась  до  родини-  на  рідні  дороги,
Не  впізнала  свого  двору,  ні  свої  пороги.
І  онуки  підросли-  бабусі  не  знають,
Діти  скоса  поглядають  й  не  дуже  вітають,
Не  цілують  рідну  матір-  двері  зачинили:
Там  не  можна,  там-  покої,  аби  не  смітили.
Поселили  в  літній  кухні  на  старому  ліжку,
Змирилася  знову  мати-  аби  їм  не  тісно.
Поділила  дітей  грішми,  подарки  роздала-
Сльози  з  очей  покотились-  за  що  так  дістала.
Приїздили,  як  на  дачу  та  гостей  приймали,
Ну  а  матір  в  літній  кухні  завше  забували.
Їли,  пили,  веселились  за  мамині  гроші-
От,  такі  вже  нині  діти-  "  люблячі  й  хороші".
Стисло  серце  її  в  грудях...  лягла,  та  й  не  встала-
Вічність  тихо  колисала,  та  тихо  приспала.
Втихла  з  Богом-  своїм  Батьком,  душу  поєднала-
Ось  так,  любі,  та  чужина  любов  дітей  вкрала.
Поховали  ї  сусіди...  дітям  не  до  того-
В  них  робота  та  кар'єра-  у  них  повно  свого.
Поховали,  загорнули-  лиш  небо  заплаче-
Знов  подалась  у  чужину-  най  Господь  пробаче,
Тих  дітей,  що  так  забули  любити  рідненьку,
Що  не  знали  шанувати  свою  рідну  неньку.
Так  чужина  розділила  на  дві  половини-
Гірку  працю  материнську  та  дітей  гординю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714450
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.01.2017

Лишень душа згоратиме в борні.

Що  треба  ще  тобі  в  отім  житті?
Народу,  що  безвірно  проживає,
Тебе  брехнею  цілий  світ  карає,
Та  ти  вклоняєшся  брехні.

Та  що  тобі  ще  треба  в  тім  житті?
Ти  що  хотів,  дістав,  як  дар  від  Бога-
Колючим  терням  встелена  дорога
І  тисячі  загиблих  на  війні.

Те  все,  що  ти  хотів  у  тім  житті?
Увірувати  ідолів  і  юдів,
Із  болю  правди  серце  рветься  в  грудях-
Невже  так  добре  жити  у  брехні?

До  чого  ти  дійшов  у  тім  житті?
До  злиднів,  зради,  згубленої  долі...
У  самоті  не  зборю  тої  волі
І  не  судити  це  мабуть  мені.

Розсудить  Бог-  засудить  і  накаже:
Усі  в  гріху...  дістанеться  й  мені,
Пройдуть  літа  і  тіло  в  землю  ляже,
Лишень  душа  згоратиме  в  борні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714109
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2017

На рушнику принесу хліб та сіль.

Святковий  день,  жевріє  сонний  ранок,
З  тобою  ділю  смуток,  радість,  біль,
Впаду  Вкраїно  в  тихий  твій  світанок,
На  рушнику  принесу  хліб  та  сіль.

А  ти  всміхнешся  мальвами  червоно,
Крилом  лелечим  тихо  обіймеш
І  подаруєш  калинове  гроно,
Де  я  зрадію  щиро,  що  живеш.

Живеш  так  вільно,  дихаєш  розлого,
Шумлять  мені  вітрами  пшениці,
Нема  війни,  ні  сліз...  нічого  злого,
Летять  пісні,  мов  хвилі  по  ріці.

Напевно  сон  наснився  насвітанку,
Як  терпко  пахнуть  трави  та  сади,
Веселий  промінь  щипне  сонну  зранку-
Тобі,  Вкраїно,  жичу  лиш  цвісти.

Соборна,  Незалежна,  Непоборна,
Свята,  Велична  у  ділах  та  вірі-
Живи  рідненька  завше  вільна  й  горда,
Хай  світ  прийде  в  поклоні  та  довірі.

Святковий  день,  жевріє  сонний  ранок,
З  тобою  ділю  смуток,  радість,  біль,
Впаду  Вкраїно  в  тихий  твій  світанок,
На  рушнику  принесу  хліб  та  сіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017

Їдна пані у жупані, друга в камізельці. Гумореска

Щось  сі  нині  таке  творит...  болит  головонька,
(  Напевно  магнітні  бурі)
Трохи  сілам  відпочити,  як  та  стара  Фронька.
Взєлам  в  руки  то  пудевко,  вийняла  планшета,
(  Таке  всьо  тепер  модне)
А  колись  навіть  не  малам  писати  зошЕта.
Увімкнула  ту  холєру-  думаю,  читаю...
І  враз  виджу!-  Шо  за  шляк,  дівки  випливают.
Стоят  кралі  дві  до  знимки,  як  мати  і  донька:
Їдна-  жінка  президента,  друга-  без  словонька.
Тута  пані  президенша-  кажут  жи  пропала,
А  та  друга,  тоже  кажут,  жи  сі  долітала.
Десь  літала,  не  там  сіла...москалі  ї  взєли,
Героїнев  хтіла  бути...до  тої  холєри.
Кажут  люди,  жи  не  їла,  як  дідова  кОза,
Але  писок  файний  має-  цвіте,  як  та  рожа.
Жи  не  їла  і  не  пила-  жи  голодувала,
Але  ніц  ї  не  бракує,  з  того  сі  не  в...ла.
Президенша,  як  цариці,  а  писок  доярки...
Ну,  а  може  то  робота  горівки  та  чарки.
Повдігалисі  в  шоломи,  як  ті  "Шехризади"
І  думают,  жи  моделі-  гет  нема  їм  ради.
Ну,  а  може  сі  так  пнут  та  й  під  Роксолану-
"Ой  дівчита,  ви  не  ті,  не  того  ви  сану".
Вона  була  православна,  серце  файне  мала,
А  ви  душі  продаєте...хороба  би  взяла.
Та  вам  двом  но  дітько  знає,  де  пупець  вєзавсі:
Чи  на  нашій  Україні,  чи  в  московськім  царстві.
Їдна  пані  у  жупані,  друга  в  камізельці-
Ні  їдна  із  вас  не  має  України  в  серці...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713756
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.01.2017

Зіп'ю того щастя, де всипана сіль.

Не  зупиняйся!-  Іди  тільки  далі
Там,  де  попереду  ждуть  магістралі,
Дороги  життєві...  і  радість  й  печаль,
Зустрінь  своє  щастя,  зустрінь  свою  даль.

Обпечене  серце,  зупинена  мрія,
Душа  десь  розтріпана,  наче  повія,
До  неба  зболіле  торкнеться  сузір'я,
Впаде,  наче  дощ,  на  згоріле  подвір'я.

Напоєне  сонце,  замріяне  зранку,
Торкає  душі  у  твоєму  світанку:
Напийся  любові,  відкинь  всі  тривоги-
Зіллються  у  всесвіті  наші  дороги.

На  відстані  з  сонцем,  у  відліку  часу
Вдихни  незамітно,  надпий  повну  чашу
Любові  й  кохання,  і  болю  й  терпіння-
Ступи  босоніж  на  колюче  каміння.

Іди  в  наші  далі,  де  ждуть  магістралі,
Дороги  життєві...і  радість,  і  біль,
А  я  у  світанку  зіп'ю  свого  ранку-
Зіп'ю  того  щастя,  де  всипана  сіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017

Чому стільки печалі.

Чому  стільки  печалі?
Я  тебе  не  питаю,  
не  шматуй  своє  тіло,
бо  воно  ще  живе,  
чом  не  скажеш-  кохаю,  
так...  життя  я  кохаю,  
а  день  той  останній
сам  по  собі  прийде.

Він  прийде...  не  журися,
бо  призначений  Богом,
ти  захочеш  зостатись
на  стежині  життя,
та  вже  зроблений  крок
за  останнім  порогом,
де  і  вічність  твоя,
і  твоє  забуття.

Чому  стільки  печалі?
Я  тебе  не  питаю,  
не  шматуй  своє  тіло,
бо  воно  ще  живе,  
чом  не  скажеш-  кохаю,  
так...  життя  я  кохаю,  
а  день  той  останній
сам  по  собі  прийде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713475
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.01.2017

Коліжанка Гані на свята Різдв'яні.

Зібралам  сі  нині  зрані  до  святої  церкви:
Звізди  світят,  як  лямпи,  та  й  місяць  не  меркне.
Так  сі  щиро  придивляю-  хто  передомною?
А  то  Гані-  коліжанка,  суне  як  сувої.
Так  вже  суне,  як  той  трактор-  глибоко  вдихає,
А  вже  дальше  ніц  не  чую,  чи  шо  видихає.
Здибалам  сі  з  свойов  Ганков,  аж  їм  сі  збудила,
Питаю  сі-  "Шо  сі  стало,  шо  ти  наробила?"
Така  стала  Гані  кругла-  возом  не  об'їдеш,
Так  чалапає  поволі,  ніде  з  нев  не  підеш.
Ганю  люба,  шо  сі  стрисло,  шо  сі  з  тобов  стало?
Цівком  вочи  ти  заплили,  кругом  їдно  сало.
Юш  так  Ганю  не  світкуй  ті  Різдвяні  свєта-
Ніц  не  їла  с,  тілько  хліб  та  туті  котлєта.
Кобасу  та  шинку-  з  хріном,  їлас  на  сніданє,
То  тепер  не  маєш  місця  на  старім  дивані.
Навіть  кости  з  холодцю  смокталас,  як  пипку,
А  Іванови  с  давала  їсти  їдну  рибку.
Засох  бідний  хлоп  на  шкварок-  без  холестеролю,
Дай  му  трохи  того  зісти-  дай  хлопови  волю.
Кажут  люди  жи  в  тім  Львові  (не  буду  брехати),
Стоят  такі  машини,  би  туто  зигнати.
Донька  твоя  десь  у  світі,  та  й  син  в  Гамериці,
Най  ти  жінко  то  заплатєт-  най  спаде  купиці.
Пий  святу  водицю,  Ганю,  ніц  вже  не  поможе-
Де  ж  твій  розум,  Ганю,  був-  Боже,  милий  Боже...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713468
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.01.2017

До нас нині йшов Іван.

До  нас  нині  йшов  Іван,
Зодягнув  кожуха,
Землю  снігом  засівав
По  саменькі  вуха.
За  плечима  приніс  міх...
А  в  нім  щось  ховає,
Всіх  нас,  хвалько,  сповіщає,
Що  свят  вже  немає.
Що  ж,  Іванку,  там  ховати
За  широкі  плечі,
Усі  щиро  тя  вітають
Із  святом  Предтечі.
А  вже  хитрий  той  Іван,
З  під  брови  моргає,
Сліди  свої  білим  снігом
Міцно  замітає.
Знаєм,  знаєм  свято  твоє-
Івана  Предтечі,
Позбирав  всі  свята  нині,
Та  й  забрав  на  плечі.
Віднесеш  у  Божі  гори,
У  степи  широкі,
Там  ховатимеш  їх  добре
На  наступні  роки.
Хай  Ісусик  наш  ся  родить,
Хреститься  в  Йордані,
Завше  славиться  Марія-
Небесная  Пані.
Завінчую  ти  Іване...
Що  личко  рум'яне-
Ой  ще  трошки,  зовсім  трошки
Й  веснонька  нагряне...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713448
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.01.2017

Снігами зомліли святі Небеса.

Снігами  зомліли  святі  Небеса,
Міцними  льодами  знов  день  засвітився:
Днесь  Янгольські  хори  вітають  Христа,
В  Йорданській  воді  Син  Господній  Хрестився.

Щедрівка  лунає  відлунням  дзвіниць,
Молитва,  як  пташка,  зігріє  серденько,
Водиця  свячена  торкнеться  до  лиць,
Охрестить  весь  світ  і  дитятко  маленьке.

Псалмами  пронизана  кожна  душа,
І  серце  відкриється  в  сповіді  ранній:
Честь  Богу  віддаймо!  Вітаймо  Христа!
Господь  днесь  Хрестився  у  річці  Йордані!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713060
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2017

Йордане Господній.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.

Хреститись  з  Тобою  у  вірі  й  надії,
Шлях  хресний  з  Тобою  в  покорі  пройти,
Дай  сили  здійснити  всі  задуми  й  мрії
І  чесно  свій  хрест  до  кінця  донести.

Йордане  Господній!-  життя  наше  вічне,
Ти  щит  наш  і  меч,  Ти  вселенська  любов,
Хрестився  сьогодні  Отець  наш  предвічний:
Христос  Охрестився!-  вітаємось  знов.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713026
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2017

Матері- зозулі.

Спонукала  до  написання  програма  на  іспанському  телебаченні
про  українських  красунь-  сурогатних  матерів,  які  народжують
для  іноземних  сімей.



Ох,  зозуле,  зозуленько,
Що  ти  наробила?
Своїх  дітей  залишила-
Українок  вчила.

Продають  своїх  нащадків,
За  життя  облесне,
Душа  в  пеклі  догоріла,
Та  вже  не  воскресне.

Та  на  скільки  тобі,  доню,
Грошенят  тих  стане:
На  курорт,  чи  на  машину,
Чи  на  ресторани?

А  життя,  як  хвиля  моря,
Злетить  та  й  пристане,
Роки  минуть,  спопеляться-
Лиш  спогад  зостане.

А  на  старість  син  не  прийде
Водиці  подати,
Та  й  не  вчила  тебе  мати,
Як  душу  продати.

Не  пригорнеш,  і  не  скажеш:
"Люлі,  синку,  люлі"-
Бо  нема  душі  вже  в  тебе-
В  матері-  зозулі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712763
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.01.2017

Напишу тобі, мамо, листа.

Напишу  тобі,  мамо,  листа
Із  далекої  мої  чужини,
В  нім  молитва  моя  до  Христа,
Моя  сповідь  для  тебе  й  родини.

Напишу  тобі,  мамо,  слова,
Що  не  встигла  колись  я  сказати-
Зачекай!-  знов  стікає  сльоза...
Ти,  старенька,  стоїш  коло  хати.

Не  сказала  тобі  я-  Пробач!
Ти  сама,  як  ота  сиротина:
Я  вернуся,  ти  тільки  не  плач,
Бо  лелекою  стала  дитина.

Напишу  тобі  рідна...зажди,
Всі  дороги  встелю  рушниками,
Ти  за  обрій  так  скоро  не  йди,
Зачекай!-  Я  вернуся  з  вітрами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712613
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2017

Ти- небесний мій Рай.

Мій  розхристаний  дощ,
Моя  вічна  життєва  Голгофо,
Молитви  людських  прощ,
У"Осанні"  відспівана  строфо.

Сонця  промінь  в  пітьмі,
Моя  сповідь  на  чистім  престолі,
Заповіт  у  письмі,
Мій  спаситель  од  вічного  болю.

Моя  радість  і  сум,
Рождество  і  смертельна  покуто,
Мій  читець  вірних  дум,
І  причастя,  прийняте  розкуто.

Мій  квітучий  розмай,
В  нім  стежина  протоптана  гоже:
Ти-  небесний  мій  Рай!
Мій  єдиний  і  вічний  мій  Боже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712225
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2017

Всі Маланку частували.

Впав  на  землю  Божий  вечір,
В  небі  зорі  тріпотали,
Із  старим,  вже  Новим  роком,
Всі  Маланку  частували.

Зодяглася  в  пишні  шати,
Василя  під  руку  брала,
З  колядою  йшла  до  хати-
Любо  й  мило  щедрувала.

Ясним  місяцем  світила,
Господарів  сповіщала:
Щоб  земля  рясно  родила,
Господиня  гроші  мала.

Усі  печі  оглядала,
Де  лягала  спочивати,
Та  зерно  Васильку  дала,
Аби  щиро  засівати.

Засівайся  пшениченько,
Хай  хліби  рясні  зародять,
Щедруй,  любий  Василенько,
В  хороводах  дівки  ходять.

Зігрій  душу,  зігрій  серце,
Личко  біле,  рум'яненьке-
Задивилось  у  люстерце
Дівча  гарне,  молоденьке.

Візьме  козу  до  таночку,
Так,  що  сили  воно  має,
Защедрує  щедрівочку:
Христос  скоро  ся  Хрещає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711965
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2017

Диво- казка у сні.

Знов  тріпоче  нам  сніг,
Розкидавши  сонливі  сніжинки,
До  комірки  забіг,
Де  святкує  зимові  обжинки.

Закотився  у  двір
І  розлігся  під  грушу  старезну,
Та  нема  йому  мір-
Поцілунком  холодним  примерзну.

Бешкетує  дивак:
Де  цілує-  рум'яняться  щічки,
Знову  взує  шлапак,
Не  чекаючи  тихої  нічки.

Зажене  всі  зірки
Під  небесну  посИвілу  хмару
І  затулить  дірки,
Аби  знову  не  впали  в  кошару.

Зарегоче  в  вікні,
Переплетений  разом  з  вітрами,
Диво-  казка  у  сні,
Що  зимою  лягає  між  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711215
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2017

Світлій Пам'яті поетеси Світлани Костюк.

Спустів  нині  світ-
Світ  поезії  й  прози,
Не  дописаний  вірш,
Не  домріяні  грози,
Не  закінчений  сон  
І  любов  нескінченна-
Ти  у  небо  пішла-  
Рідним  рана  зболена.
Закінчилось  життя-
Та  поезія  вічна,
Болю  час  не  зітре,
Пам'ять  людська  довічна,
Хай  душа,  твоя,  з  Богом
Упокоїться  нині,
Вічна  Пам'ять  Тобі!
Вічна  Пам'ять  людині!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710826
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.01.2017

Розчиню світ святою колядою.

Розчиню  світ  святою  колядою,  
Вплету  в  дідух,  і  віру,  і  любов,
Молитву  щиру  понесу  з  собою,
Вклонюся  Господу  своєму  знов.

В  куті  із  медом  лишу  свою  душу,
У  пироги  всю  усмішку  вложу,
І  пампухами  вас  вгостити  мушу,
В  Різдві  Святім  із  вами  проживу.  

Із  вами,  друзі,  щирі  та  привітні,
Із  вами,  українці  дорогі,
Нехай  добро  між  нами  нині  квітне,
У  нашій  Україні,  та  землі.

Усім  поваги,  сили  та  всього-
Всього,  що  можна  тільки  побажати:
Христос  Родився!  Тож  славім  Його!
У  день,  що  днесь  прийшов  до  хати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710824
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.01.2017

Здається час зупинено на нуль.

А  ти  сьогодні  також  так  вечеряв,
В  окопі,  холоді-  між  вражих  куль?
Де  їм  війна  у  дім  закрила  двері-
Здається  час  зупинено  на  нуль.

Їм  ворог  шле  вітання-  щохвилини,
Їх  дім  спустів,  бо  сина  в  нім  нема,
Та  колядують  хлопці  для  Дитини
І  не  завадять,  а  ні  кулі,  ні  зима.

А  ти  в  теплі,  сидиш  біля  камина,
Із  келихом  шампанського  й  вина,
Щасливий-  колядує  вся  родина-
В  окопі  він,    де  холод  та  зима.

Обвітрені,  засмаглі  в  бою  лиця,
А  на  столі  лиш  хліб  і  грам  вина-
Нехай  війна  із  світу  спопелиться,
Нехай  навік  закінчиться  вона.

Вертайся  сину  в  рідну,  у  домівку,
Із  пам^яті  зітри  страшні  часи,
На  руки  матері  вклади  голівку-
Христос  прийшов  також    у  твої  сни.

А  ти  сьогодні  також  так  вечеряв,
В  окопі,  холоді-  між  вражих  куль?
Де  їм  війна  у  дім  закрила  двері-
Здається  час  зупинено  на  нуль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2017

Будьмо людом єдиним.

Притихла  хурделиця  в  тихому  сні,
Мороз-  морозенко  у  вічі  всміхнувся,
Там  сонечко  любо  вляглось  на  вікні,
День  Божий  святковий  проснувся.  

Виспівують  дзвони  стареньких  дзвіниць,  
Осанну  Дитятку-  Рожденному    Богу,
Молитва  свята  межи  всіх  таємниць,
Потоком  людським  Йому  встелить  дорогу.

Христос  Народився!  Славімо  Його!  
Славімо!  І  днесь,  й  повсякденно,  та  вічно,
Хай  віра  торкнеться  до  серця  твого,
Хай  правда  в  душі    запанує  довічно.

Дитятко  Господнє  на  землю  зійшло,
Родилося  людству  в  святім  Вифлеємі,  
Любов  і  добро...    надію  несло,
Для  цілого  світу  у  слові  буденнім.  

Прислухайся  люде!  -  Не  вічне  життя,
Вся  вічність  у  небі  із  Господом-  Сином,
Стри  війни  і  смерть,  весь  біль  із  буття-
Ми  діти  Його,  будьмо  людом  єдиним!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710689
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2017

Перед Богом, днесь рожденним, на коліна стану.

Земле  рідна-  рідний  раю,
з  Різдвом  тя  вітаю!
Зажурилось  моє  серце
у  чужому  краю.

У  думках  до  тебе  лину,
як  птаха  до  сонця,
у  спогадах  колядую
та  й  коло  віконця.

Під  віконцем,  коло  хати,
де  уся  родина-
тая  доля  розлучила,
та  гірка  година.

Пахне  сіном  рідна  хата,
на  куті  ялиця-
убралася  в  вишиванку
і  моя  світлиця.

На  оборі  моїй  рідній,
де  матуся  й  ненько-
Богу  щирий  поклін  дати,
на  зорі-  раненько.

Замітає  білим  снігом
у  нічку  Різдв'яну-
перед  Богом,  днесь  рожденним,
на  коліна  стану.

Заспіваю,  завінчую-
Най  чужина  знає,
Що  на  моїй  Україні
Христос  ся  рождає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710476
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.01.2017

Я принесу тобі любов.

Зітри  сльозу  сьогодні  з  віч...  в  цю  ніч
І  насолоду  злий  в  любов...  ти  знов
Де  келих  терпкого  вина...  до  дна
Надпий  зі  мною  ти  одна-  ти  не  сама.
Я  поведу  тебе  в  розмай...  у  гай
Вплету  в  цілунок  ніжних  чар...  не  чвар
І  де  чарзілля  зацвітає...  знов,
Я  принесу  тобі  любов.

Погані  спогади  зітри...  не  йди
Хай  не  збуваються  всі  сни...  вітри
Кохання,  люба,  загадай...  прощай
Прощай  образи,  та  кохай.
Зітри  всі  сльози  нині  з  віч...  в  цю  ніч
Де  йдемо,  в  двох,з  тобою  в  гай...  розмай
Там,  де  чарзілля  зацвітає.  ..знов
Несу  тобі  свою  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017

Дитя Господнє світу днесь рождає.

Без  стримку  розгулялися  сніги
Встеляють  землю  пишно  килимами
Вмостилися  на  греблю  й  береги
Аби  Різдво  зустріти  разом  з  нами.

Мелодію  виспівують  вітри
В  колядах  гучно  хочуть  загубитись
Із  людським  хором  славу  донести
Із  Сином  Божим  разом  охреститись.

Рожденному  принести  пелини
І  зодягти  у  білосніжні  шати
Від  Ірода  сховати  в  ялинИ
Та  й  радість  донести  у  людські  хати.

Хай  коляда  полине  до  небес
Як  біла  птаха,  що  увись  злітає
У  Божій  ласці  цілий  світ  воскрес
Дитя  Господнє  світу  днесь  рождає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709980
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.01.2017

Ну, як прожилося тобі, солдате?

Ну  як  прожилося  тобі,  солдате,
В  ту  першу  Божу,  Новорічну  ніч?
Напевно  снилися  стежки  до  хати,
А  може  не  змикав  сьогодні  віч?
 
Напевно  бачив  грізні  феєрверки,
Що  ворог  нагло  нині  посилав,
А  може  вішав  автомат  на  жердки,
Та  й  тихо  есемеску  посилав?

До  хати,  де  були  лишень  молитви,
Де  у  куточку  блимав  каганець,
Благання  матері  в  Господнім  лику,
Аби  війні  навік  прийшов  кінець.

У  колисковій  завмирало  сонце,
Сльоза  стікала  болем  по  щоці,
Кохана  дарувала  своє  серце-
Тобі-  єдиному,  що  на  війні.

І  ніч  пройшла,  і  зажеврівся  ранок,
І    світ  ступив  у  відлік  знов  новий,
А  ти,  у  спогадах,  зайшов  на  ганок-
Вже  посивілий,  зовсім  молодий.

Ти  цілував  кохану  до  безтями,  
Дитя  й  кровину  з  рук  не  відпускав,
Вдивлявся  в  погляд,  зболений,  у  мами
І  сльози  тихі  батьківські  вдихав.  

То  був  лиш  спогад,  молодечі  мрії,
Де  йде  війна,  де  смерть,  де  біль  і  страх,
Надія  й  віра  у  душі  жевріє-
Тепло  домівки,  рідні-  рідний  дах.

То  ж,  як  прожилося  тобі,  солдате,
У  ту  святкову,  Новорічну  ніч?
Вели  напевно  всі  стежки  до  хати?
Сльоза  тихенько  падала  із  віч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709661
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2017

З Новим роком Божий люде.

З  Новим  роком  Божий  люде,
Хай  добро  у  домі  буде,
Мир  у  Краю  запанує  ,
Життя  ворог  не  руйнує.
Подивіться,    хто  прийшов,
Час  свій  в  світі  віднайшов.
Красень,  з  гребенем  широким,
Весь  червоний-  вогняний,
Він  у  кожного  спитає-
Де  і  звідки,  хто  такий?
Наведе  порядок  всюди,
Там,  де  мавпа  не  змогла-
Загребла  все  до  кишені
І  нікому  не  дала.
Хай  кишені  нині  тріснуть,
Гроші  вернуться  в  казну,
Хай  злодіїв  з  хати  свисне-
Ой,  когутику,  молю.
Кукурікай,  тебе  прошу,
Розбуди  вкраїнський  люд,
В  році  твоїм,  у  новому
Хай  сотвориться  в  нас  цуд.
Запанує  мир  та  щирість,  
Віра,  дружба  та  любов-
З  нами  правда  та  молитва,
З  нами  небо,  з  нами  Бог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709601
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.01.2017