| Сторінки (7/631): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Вспомни, как бритвой хлестнули по сердцу,
Смерчем ужасным сухие слова.
Помнишь, от боли, как лопались рельсы,
Поезд отправив в откосный провал.
Дальше забились в истерике сцены,
Скрыв перевёрнутый мир навсегда.
Тенью застыли уставшие вены,
Так угасает бесследно звезда.
Стоны мольбы, только лучше не будет,
Ночью в друзьях у тебя пустота.
Холод безмолвный, совсем без прелюдий,
Всадник ведущий в подземный Тартар.
Вспомни, как дико душа задыхалась,
Серость вобрав, выгорая до дна.
Там оболочкой безжизненной стала
Стерва Любовь, оказавшись одна.
18:09, 29.06.2013 год.
Изображение: http://wallpaper-yaport.ru/popularity/oboibdck.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434437
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.06.2013
Все повинно бути бездоганним,
Наче в казці, зоряним й легким.
Мов цілунком Сонця у час ранній,
Що стрічає виднокрай верткий.
Щоб раділи й озивались квіти,
І струмок повідав про любов.
Хай несуть пташки свої привіти
До світів, що народились знов.
Все повинно бути вкрай космічним,
Сяйвом мрій і золотом бажань.
Рідним дотиком у щасті вічнім,
Наче нерозривні Інь і Ян.
Щоб душа проникла в невагомість,
І знайшла свідомості причал.
Я віддам за ці скарби натомість
Свій безмежний в щирості запал.
13:44, 29.06.2013 рік.
Зображення: http://wallpaper.zoda.ru/other/wpswyr.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2013
Стой, не спеши, там разврат,
Там любовью торгуют привольно.
Ты стоишь у распахнутых врат,
Улыбаясь в пространство довольно.
Ты пытался найти смысл в речах,
Хоть судьба средний палец сулила.
Ты всегда бунтовал на мечах,
И она тебя с яростью била.
Ты живешь, ты живешь
В империи Зла.
Ты плывешь, ты плывешь
По воде без весла.
Там война, там теракт,
Там эпоха огней.
Ты живешь – это факт
В царстве диких теней.
Стой, не лети, здесь дурман,
Здесь всем правит нечистая сила.
В страшном окрике слышен обман,
И шабаш она вновь закрутила.
Ты стремился весь мир изменить,
Заставляя прозреть всех однажды.
Но империю Зла не сломить,
Её прячет в себе почти каждый.
Ты живешь, ты живешь
В империи Зла.
Ты плывешь, ты плывешь
По воде без весла.
Там война, там теракт,
Там эпоха огней.
Ты живешь – это факт
В царстве диких теней.
1.08.2001 год
Изображение: https://soundcloud.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434231
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2013
Я щасливий вже тільки від того,
Що живеш ти у серці моїм.
Що тебе, подаровану Богом,
Я назвав тихо щастям своїм.
Я хотів приголубити ніжно,
Цілувати й шептати тобі:
«Ти – найкраща, мов сон дивовижна,
Ваблять очі твої голубі.
Пригорнись і послухай, як б’ється,
Як стихією серце горить.
Як бунтує, клекоче і рветься,
Помирає постійно на мить».
Я візьму твою руку і ми вдвох
Вище хмар підіймемось у вись.
До зірок, що засліплюють морок,
До зірок, що озвуться колись.
Ось вони, неземні діаманти,
Сяють безліччю дивних вогнів.
Цих далеких світів аксельбанти,
Подарую тобі лиш одній.
Лиш одній – таємниці галактик,
Лиш одній – свою душу навік.
Я для тебе готовий палати,
Доки віск весь на свічці не стік.
Я щасливий вже тільки від того,
Що ти є, що живеш на Землі.
Що на тебе, даровану Богом,
Я молюся в холодній імлі.
10.07.2007 рік.
Зображення: http://pearcys.ru/article
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434230
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2013
Кто воздух морозный когда-то глотал…
Кто силу падений познал как Тантал…
Кто прожиг судьбы отпечатал,
без стона, достойно…
Тот шёл по осколкам стекла босиком
И губы кусал до крови, хоть тайком –
Искал россыпь звёзд во Вселенной,
чужой и бездонной…
13:00, 5.11.2011 год.
Изображение: http://profitpsy.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434130
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.06.2013
Не треба слів, коли палають очі,
Коли все ясно й так, коли чуття
Здіймає хвилею вогні й гуркоче,
Приводить мрій дороги до пуття.
Немов розгадує заклятий ребус,
Хоч він глузує, змінюючись враз.
Вкладає в голову жаги потребу
Шукати в мареві шлях до оаз.
Не треба слів, зійшлися амплітуди,
Серця самі побралися давно.
А ми, як діти, гралися усюди,
Втрачали скарб душі, безслідно, знов.
Та щастя чітко підбирало ноти,
Додавши барв у пісні й ось він знак:
Рука в руці і погляди навпроти,
Не треба слів, все зрозуміло й так.
14:20, 28.06.2013 рік.
Зображення: http://vkusnoe.info/serdca-lyubvi.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2013
Стрела Амура – жизнь прекрасна!
Она бальзам и свежести глоток.
Ты, как звезда, пылаешь страстно
И к солнцу тянется души цветок.
А пульс – играет летним ливнем,
В крови, как взрыв, летит адреналин.
В усладу грусть плакучей ивы,
Вернулся стерхов* милый сердцу клин!
Всё так! Обнять бы всю природу!
Бежать, кричать: «О, БОЖЕ, Я ЛЮБЛЮ!»
Порхать в любое время года
И жить, мечту любя, в осенний блюз…
22:19, 29.11.2011 год.
*Стерх, или белый журавль(лат. Grus leucogeranus) — вид журавлей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433583
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2013
Так хочеться жити в коханні з тобою
І вкотре здійматися понад прибоєм.
Пливти у думках, крізь вогні галактичні,
Вдихати на повну безмежжя величне.
А в ньому відчути твій погляд пророчий,
Що входить у сни, майже кожної ночі.
Там птахом казковим я мовби зринаю
В далеку країну, де мрії кружляють.
І затишно знову в душі невагомій,
Коли ти цілуєш, твій подих знайомий.
Коли в танці тіл, оповитих екстазом,
Ми будемо йти до завітного разом.
І будемо щастя натхненно творити
У світлі кохання, де радість увита
В якийсь неземний, чарівний візерунок,
Далеких небес неоглядний дарунок.
21:08, 24.06.2013 рік.
Зображення: http://espavo.ning.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2013
Шал нічних думок і всі про тебе,
Кожен подих, крок, немов потреба.
Линути крізь протиріччя знову,
Наче розкривати долі змову.
Ходять попід небом сновидіння,
Все чекають поштовх з нетерпінням,
Вибух фарб з відтінком золотавим,
Щоб стрибали змішані октави.
Шал нічних думок будує терем,
Прагнуть там лишитися химери.
Гонить їх непосидючий стражник
Та вони настирливо відважні.
Тінню прошмигнула й ніч відверта
До забутих слів давно затертих.
Схожих на потрісканий клинопис,
Вже й не розгадати їхній обрис.
Стрімко хтивість одягла кайдани
І клеймить бездушно піктограми.
В них помітні сцени еротичні,
Що породжують жагу тантричну.
Далі ця пропасниця зникає,
Мов гадюка, десь між пеклом й раєм.
З прірви вражень маревом озветься,
Змучене до божевілля серце…
12:26, 21.06.2013 рік.
Зображення: http://wewomen.com.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432996
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.06.2013
Ти розпитуєш у мене
Про мій світ, мов грім шалений,
Про величні острови в моїй душі.
Де ранковим, буйним цвітом
Розходилося скрізь літо,
Серце кличе у феєрію мерщій.
Там змалюю сподівання
І, мов жар, палке кохання,
До якого браму ключиком відпер.
Знов дарує глянс планета,
Золотих вогнів тенета,
Ще й троянди щастя в душу відтепер.
Ти розпитуєш у мене
Про відверте і таємне,
Та воно давно відкрите, придивись.
Хтось нам дав небесні крила,
Ми потрапили в край милий,
Де цілує терпко безкінечна вись!
16:16, 14.06.2013 рік.
Зображення: http://foto.skazkavmeste.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2013
Нехай ти далеко, за обрієм десь,
Та я відчуваю тебе в своїм серці.
І в кожну хвилину, палаючи весь,
Шукаю дорогу до диво-озерця.
Хоч це, безперечно, заплутаний шлях,
Ступити на нього, це вже перемога.
У нім заблукати в тенетах гілля
Порівняно просто й згубитись недовго.
Та крізь перешкоди, у вирі думок,
Я бачу тебе безкінечно вродливу.
І там у душі ще мій світ не замовк,
Жадає твій погляд, як посуха зливу.
Нехай дуже складно намітить маршрут,
Та я все одно йду до тебе натхненно.
А те, що навколо насупилось тут,
Я вірю розійдеться згодом напевно.
Ти наче Полярна й велична зоря,
Ведеш мої сни у казкове цвітіння.
І я перейду всі мости, що горять,
До тебе в обійми, це варте сумління.
Нехай ти далеко і швидко пройти
По цьому шляху знаю легко не вдасться.
Втім кожна частинка у днях самоти
Говорить мені про омріяне щастя.
16:02, 09.06.2013 рік.
Зображення: http://girls.gdefon.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2013
Сквозь дикие тропы в дремучесть фантомов
И чащи, где плесень обряды творит,
Брёл загнанный зверь в стороне незнакомой,
А в спину толкал оглашённый вердикт.
Без стона, в крови, припадая на ногу,
По листьям истлевшим, и веткам в глуши,
Он тихо искал в дебрях чью-то дорогу
Искал, но всё больше терялся в тиши.
Трясина пыхтела убийственным смрадом
И лес, словно клеть, норовил взять в кулак.
Но зверь пробирался, хоть был совсем рядом
Со смертным исходом, петлял кое-как.
Хранили тотемы весь спектр назиданий,
Проникнув бесцельно в души погреба.
Невольно в реестре ушедших созданий
Стирался заношенный профиль раба.
Всё дальше и дальше во тьму глухомани
Терялся тот зверь, пряча в вечность следы.
И солнце садилось сквозь чёрные длани
Чащобы слепой в мухоморах беды.
Покинут судьбою, в заботливой тине,
Оставив легенду потомкам навек.
С достоинством вынес скитанья, отныне
В чужую реальность ушёл человек.
18:56, 23.03.2012 год.
Изображение: http://www.mobilmusic.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430364
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.06.2013
Вне измерений, окутана дланью
Полупрозрачных загадочных сфер,
Мчится кометой река мирозданий
В скрытую даль зашифрованных мер.
«Посторонись!» – тихо крикнула свету.
Тот, от испуга, стал тонким, как нить.
Словно играла, бросая монеты,
Будто пыталась врата отворить.
На перекрёстках запутанных мыслей,
В стуке сердечном, где больно звучал,
Каждый фотон из пленительных высей,
Как пилигрим, всё искала причал.
Но не нашла, лишь в порыве мгновенном,
Ноты огней рассыпая внутри,
След на листе выжигал вдохновенно,
Чётким рисунком подхваченный ритм.
И окунаясь в рапсодию эту,
Вновь оживал позабытый поэт.
С лёгкой руки, открывая планету,
Музы своей обнимал силуэт.
18:04, 2.06.2013 год.
Изображение: http://photo.99px.ru/photos/90646/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428971
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.06.2013
Переспорив с судьбою, отчаянным эхом,
И оттаяв весь холод прозрачных зеркал,
Отогрею снежинки, что падают сверху,
И биенье любви, что так долго искал.
Я верну благодатный огонь Прометея,
Догорев без следа в круге вечных тревог.
Став кристаллом, останусь навек леденея,
Закрывая метель, что течет сквозь порог.
По крупицам я строил мажорные сцены,
Шаг за шагом к тебе нарезал колею.
Безутешно толкал глыбу счастья на стену
И тонул в топких снах, что на самом краю.
Был пленен неприступной и грозной твердыней,
Жил в атаке, на приступ все рвался и в бой.
Так хотелось смягчить без эмоций гордыню,
Завладеть твоим сердцем и в целом тобой.
Но, увы, мой осадный триумф вел к разгрому,
И над крепостью той не взлетел белый флаг.
Синь небес тяжелела от боли знакомой,
Отмечая рубцами преддверие благ.
Пусть дано пережить эти адские муки,
Перейти сто пустынь, переплыть сто морей.
Затаиться на дне и исчезнуть в разлуке,
Подзарядку души отключая скорей…
19:30, 2.03.2011 год.
Изображение: http://amazone-wiw.clan.su
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427963
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.05.2013
(Ушедшим и ныне живущим поэтам посвящается...)
Ты был туарегом*, когда было надо,
Умел животворность воды отыскать.
Творил чудеса и не ради награды
Ты слабых лелеял, чтоб силу понять.
Хоть правда твоя не всегда была впору,
Бывало, на ложь ты глаза закрывал.
И чувством седьмым всё тянулся на гору,
Там двигал вершины в бездонный провал.
Своими мечтами летел во Вселенной,
Со светом играл ты, порою с огнём.
Мутировал в мыслях частицей трансгенной,
Как будто безумец, бежал за дождём.
Ты был беспокоен средь тиши и глади,
Вулканом взрывая твердеющий мир.
Прошёл бесконечность, не отдал и пяди
Земли, где однажды пророс и прожил.
Судить будут позже, без грамма пощады,
Как правило те, кто в трясине тонул.
Не смог осознать скоростей автострады,
Но камень в стекло лобовое метнув.
Но ты был творцом и сродни в чём-то Богу,
Ведь каждый твой стих уходил в небеса.
К ним кто-то коснулся, наметив дорогу,
А ты выбирал направленье в сердца…
9:18, 20.05.2013 год.
* Туареги - народ проживающий в западной части пустыни Сахара.
Изображение: http://subscribe.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426202
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.05.2013
Я знаю, встреча наша в жизни неизбежна.
Мы как галактики в пространстве далеки.
Но есть теория, что сблизятся, конечно,
Родные души всем преградам вопреки.
И будет танец – танго звёзд невероятный,
И будет свет вокруг в сто тысяч раз сильней.
Сыграет страстно и немыслимо приятно
Бесценный миг на клавишах в сетях огней.
Плывут в объятьях, в притяженья поцелуе,
Гирлянды звёзд, так трепетно во тьме кружась.
В едином счастье, что видение рисует,
Создав отдельный мир, под музыку ложась.
Я знаю, встреча наша в жизни уже скоро.
Уйдёт со временем опустошений след.
И станет вечный космос чудесами полон,
Немного ближе к нам, сквозь дуновенья лет.
20:15, 9.09.2012 год.
Изображение взято из http://www.mk.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425423
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.05.2013
У пекло рушивши ночей,
Любов у серці пломеніє.
Чекає, бавиться й радіє,
Горить вогнем, весь час пече…
І не дає мені заснути,
Невтомну дійсність зупинить.
Стерпіти все і хоч на мить,
У сні своїм щасливим бути.
Бракує слів, шалених, вічних…
Немає сил цей світ сприймать.
Будую я вже вкотре рать,
Серед думок своїх трагічних.
Зненацька сон, неначе втіха,
І знов хвилини забуття.
І знов тріумф чи каяття,
Коли душа заплаче стиха.
А далі – крізь тортури днів,
Де серце швидко кам’яніє.
Нічого вдіяти не сміє,
Бо віддане тобі одній…
18.12.2001 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425422
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2013
Це немов ворожба, ти як хоч називай!
Я в тобі вмить розгледів омріяний рай.
Ти в мені воскресила небесний вогонь,
Що багаття розклав, захопив у полон.
Розгорни мої сни, наче книгу віків,
Та неквапливо йди по безмежжю рядків.
Прочитай мій роман до останніх крапок
І продовженням стань моїх мрійних думок.
Засвітись маяком серед шторму і хвиль,
Дай квиток на феєрії втрачений стиль.
Я відкрию в сузір’ї далеких Плеяд,
Неймовірних світів заримований ряд.
Це таки ворожба, я тепер сам не свій,
Заходивсь підіймати когорти у стрій.
Все навколо кипить і у труби сурмлять,
Ожила моя вперта й озброєна рать!
І на повну зметнувся розчохлений стяг,
Я готовий до бою, як древній варяг.
Моя ціль – твої очі та їх маскарад,
Бо без нього я в комі і місяць на спад.
Оточу тебе садом із дивних рослин,
Зацілую в обіймах строкатих картин.
Ти – моя ворожба, ніжне зілля весни,
Принесла освіжаючий бриз новизни…
21:56, 22.10.2010 рік
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425183
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013
Не скласти ніяк задубілий махджонг,
Що тінню мелькає під віссю симетрій.
А час божевільно вже гупає в гонг,
Кипить у свідомості в миті відвертій.
На дні каламутних душевних думок,
Я корпаюсь знову у пошуках світла.
Там світ у камінні до нитки промок,
Скрізь сиро і холодно, в інеї срібла.
Ковток із останніх, напружених сил,
В повітрі проекції снів у реальність.
Став схожим на зиму не витертий пил,
Живе на столі в чистоті ідеальній.
І ти, мов ікона, в зомлілій душі,
Така неймовірна, нестерпно красива.
Біжать звідусіль моїх мрій міражі,
До тебе одної у пошуках дива.
Не скласти ніяк надто впертий махджонг,
Твій образ проявиться десь непомітно.
Ти ввійдеш неквапливо в райдужний сон
І знову, як завжди, всміхнешся привітно.
18:46, 14.09.2010 рік.
Зображення: http://hottey.com.ua/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425166
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013
Щось неймовірне коїться зі мною,
Щось неземне й величне тьохкає в душі.
Я поринаю стрімко з головою
В передчування безкінечності мерщій!
Щось дивне, як оранжерея квітів,
Вмить розповсюдилося до самих країв.
І чую музику безмежну в світі
На всі октави й ноти, як давно хотів!
Щось відчайдушне захопило дійсність,
Так лагідно торкнулося моїх небес.
Зійшло зорею благодаті з пісні
І вже в обіймах ніжних я держу тебе.
Щось незбагненне увійшло до серця,
Щось трепетне озвалося із глибини.
Неначе з чудотворного озерця,
Напився з вуст твоїх знадливостей нічних.
Щось феєричне привело до раю,
До втаємничених диковинних садів.
Вдихаю цвіт нестримного «кохаю»,
Живу тобою в самозабутті з надій.
20:07, 26.04.2011 рік.
Зображення: http://www.mobilmusic.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2013
Чому ти мовчиш, моє серце забуте,
Пірнувши у тінь прохолодну ночей?
Кудись направляєш знов душу розбуту,
Ходити по жару пониклим дощем.
В безодні, що жадібно пащу відкрила,
Мов чорна діра, закрутивши мій день.
Де все найцінніше і підняті крила,
Вже зникло у ній, та вона тільки й жде.
Щоб знову зринало натхнення у вирій,
Щоб вкотре дорогу шукало свою.
У тій стороні, до молекули милій,
Спаливши на попіл останню зорю.
Чому ти мовчиш, моя мріє небесна,
Невже забарилась у дивосвітах?
Без тебе весна і любов не воскресне
І я загублюся в розбитих літах…
15:23, 13.05.2013 рік.
Зображення: Фантастичний світ японської художниці Takaki http://vorotila.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424940
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2013
Я не раз вас, рідна ненько, бачив уві сні,
На доріжці ви мене стрічали.
Назавжди зберіг в душі ті всі пісні,
Що мені у снах оцих співали.
Знов на небі, мамо, ранок позбирав,
Всі зірки розкидані ночами.
Ви хотіли, щоб я людям дарував,
Ті пісні, що чув я вечорами.
Материнська пісня, радісна й сумна,
Що живе у мене в серці.
І цю пісню, що з’явилася у снах,
Я співаю рідній своїй ненці.
Материнська пісня, наче цвіт весни,
Неповторна, вишита нитками.
А в ній – доля, візерунком днів,
Виткана невтомними руками.
Мчать, летять роки невпинно і без вороття,
І дорослими вже стали мої діти.
Будем вас ми пам’ятати все життя,
Все життя вас будемо любити.
Ось на небі, мамо, хмари пропливли,
Знов радіють сонцю ніжні квіти.
Ой, як хочеться, матусь, щоб берегли,
Поважати їх навчились і жаліти.
Материнська пісня, радісна й сумна,
Що живе у мене в серці.
І цю пісню, що з’явилася у снах,
Я співаю рідній своїй ненці.
Материнська пісня, наче цвіт весни,
Неповторна, вишита нитками.
А в ній – доля, візерунком днів,
Виткана невтомними руками.
15.10.2001 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424571
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.05.2013
(присвячується померлій матері мого товариша... Вірші ним же покладені на музику)
Наснилось дитинство моє колискове
І диво-калина край хати в тіні.
Наснилось мені тепле сонце ранкове
І мама рідненька, наснилась мені.
Я в сні полетів, я поринув додому,
До неньки, крізь бурі страшних хуртовин.
У рідне село, не сказавши нікому,
Я в сні полетів, зупинив часу плин.
Мамо моя, де ти тепер,
Ти повернися до мене в життя.
Мамо моя, зоре ясна,
В хаосі літ я один, сирота.
Мамо моя, де ти тепер,
Бачу тебе я у сні, лиш здаля.
Мамо моя, зоре ясна,
Ти повернися до мене в життя…
І мама тоді говорила зі мною…
Про те, що не може без мене сама.
Про те, що сумує на небі з грозою,
Про те, що навіки самотня вона…
Прокинувся я, а матусі немає…
Лиш серце застигло у грудях моїх.
Нехай тебе бог в небесах зберігає,
Нехай береже, бо я сам не зберіг…
Мамо моя, де ти тепер,
Ти повернися до мене в життя.
Мамо моя, зоре ясна,
В хаосі літ я один, сирота.
Мамо моя, де ти тепер,
Бачу тебе я у сні, лиш здаля.
Мамо моя, зоре ясна,
Ти повернися до мене в життя…
Наснилось дитинство моє колискове
І диво-калина край хати в тіні.
Наснилось мені тепле сонце ранкове
І мама рідненька, наснилась мені…
Мамо моя, де ти тепер,
Ти повернися до мене в життя.
Мамо моя, зоре ясна,
В хаосі літ я один, сирота.
Мамо моя, де ти тепер,
Бачу тебе я у сні, лиш здаля.
Мамо моя, зоре ясна,
Ти повернися до мене в життя…
15.09.2000 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424570
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.05.2013
Ми відбуваєм заслання в далекій і чужій планеті,
Йдемо дорогами, які позичив нам всесущий, впертий час.
Лягли кістьми для чогось, не опишеш у рядках сонета,
І поспіхом у вирій мчить душа на небо разом з пилом мас.
Не прокидайся, сон залишиться з тобою, мов наснага,
Пройди пустелею страждань, ввійди водою до старих джерел.
Ти маєш знати, де стояла рать під переможним стягом,
Чому багато хмарочосів залишилось з іменами – стел?
Забудь все те, що так хотілося пізнати на цім світі,
Ходи поволі лезом і гостри краї, та відчувай на смак.
Зігни прути, без коливань, своєї золотої кліті,
Вдихни повітря волі, до якої наближався, наче птах.
Угору до вершин чи, навіть, неозорих небокраїв,
До прісних аномалій прозорих та невагомих стратосфер,
Лети і дихай у тумані, по законах сили зграї,
Туди, де шепіт паралельних міфів не соромиться афер.
Хай відчуття не зрадять у хвилини місячних затемнень,
Прозрій у тьмі і йди без остраху по хвилях в гребенях валів.
Тортури вічності залишаться слідами відокремлень,
Які вросли в породу гір намистом кілька тонних валунів.
Повір, ми тут транзитні пасажири, і напевно знати,
Де наш вокзал в цьому житті нікому не дано заздалегідь.
Скоритись чи підняти бунт, не дивлячись на кровні втрати
І стати осередком бур, циклонів чи будівником угідь?
Ми діти із туманностей галактик, котрі ріжуть душі,
З’являємось і гаснемо назавжди серед схрещених думок.
Все заздримо комусь, все боїмося ціпеніння стужі,
Не цінимо ковток вологи у струмку, що так болюче вмовк.
Опалу цю будує кожен без ескізів, хаотично,
Кудись біжить і жадібно збирає непотрібні каяття.
У храмах відчуває щось знайоме і до крику вічне,
Забувши, що прийдешнє зовсім поряд у одвічних сум’яттях.
Не довіряй зустрічним людям, бо отримаєш лиш клопіт,
Добро повернеться антонімом, принісши знову негатив.
Лабети невидимок заворожать і примножать попит,
І гучно під укіс відправлять потяг, оголивши примітив…
Чекай своєї черги і кохай без тями мить нестримну,
Коли у серці оживе гетеродин, закритий від людей.
Сім раз відмір молитву та позбудься розмальовки гриму,
Бо невідома роль, що фрескою лягла до драми в переддень.
Чотири броди перейди, залиш полин на згадку вічну,
Покайся у гріхах хоча б собі, згадай покинутий завіт.
Всі клопоти відклич, нехай душа погасить божу свічку,
Покине подих твій і полетить далеко в чудернацький світ…
21:10, 15.11.2010 рік.
Зображення: http://www.iaim.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2013
Оберни годинник, хай відчує вістря часу,
Хай тече водою злежаний до каменю пісок.
Загорни минуле у цвілу газетну масу,
Та не стій, лілеї в тернику, не зупиняй свій крок!
Розклади чекання на приємні й швидкоплинні,
Бережи вогонь, що виник, мов дорогоцінний дар.
Флібустьєрська злива вмить ослабне і віднині –
Чудо-артефактом володіє впертий антиквар!
Це любов, дорожча у огранці діамантів,
Подих свіжості вітрів на роздоріжжі іскор сну.
Потаємна чистота душі, відкрита навстіж,
Де нечуйні кораблі вже кинуті на мілину.
Зупини часопис поглядом, склади поему,
Хай цей досвід збереже твою любов від дрімоти.
Ювелірно скарб небес додай до діадеми
І пожертвуй божеству, що так яскраво миготить.
Тільки зорі можуть сповістити про незгоди,
Повернути до життя сади, які скував туман.
Дати поштовх і запал, підтримати на подив,
Запекти й засипати золою неминучість ран.
Відшукай, хай навіть, десь в глибинах океанів,
Замасковану перлину найсвятіших поривань.
Це природна простота, що втілена в герані,
Ніжний дотик поцілунків у відвертості жадань.
Сповісти хронометр про прийдешні переміни,
Дай горіти полум’ю протуберанцями світил.
Огорни свій скарб покликанням в душі єдиним,
Розфарбуй відтінки сірого загублених світів…
19:44, 20.03.2011 рік.
Зображення: http://sdelanounas.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2013
Люблю, що ти живеш зі мною на планеті,
Коли приходиш уві сні, хоч ненадовго.
Коли знаходиш, десь загублене в сонеті,
Моє натхнення, що потрапило у сховок.
Коли так хочеться здійнятися до висей,
Де все навколо увібрало цвіт веселки.
Люблю очей твоїх край дикий і барвистий,
Бо тільки там мандрую Всесвітом далеким.
Бо тільки там я можу вірити в безмежність,
Долати легко плин мільйонів кілометрів.
Люблю миттєвості з тобою лиш прийдешні,
Коли зів’януть вщент мої самотні нетрі.
14:54, 11.05.2013 рік.
Зображення: http://facte.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2013
Щось безкрає в тобі, не збагнути чуттями,
Тягне сила до тебе, неначе магніт.
Перехоплює дух і приводить до тями,
Знов підпалює вибуху схований гніт.
Щось космічне в тобі, ще й таке неосяжне,
Як стихія цунамі в далеких краях.
Гине військо моє, божевільно відважне,
Поодинці зникає, не бувши в боях.
Щось магічне в тобі, притягання безодні,
Перламутр найдивніших глибинних перлин.
Таємничість небесних і тихих рапсодій,
Оповитих туманом казкових долин.
Щось жагуче в тобі, бірюзовим цвітінням,
Осипає зими неприглядні світи.
Хутко рве на шматки загрубіле коріння,
Зводить разом в імлі недосяжні мости.
Щось звабливе в тобі, в своєрідній нірвані
Десь літає душа, коли бачу твій стан.
Всі частинки краси оживають бажані,
Закипає у крові чуттєвий октан!
18:19, 04.10.2008 рік.
Зображення: http://www.mobilmusic.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2013
Стіна за стіною,
Між цеглою мох,
У тріщини в’ївся безжально.
Стіна за стіною,
І де ж ти мій бог?
Мені в цю хвилину печально.
Як вихід знайти?
Як сонце побачить?
Крізь стіни пройти, дорогу позначить?
Лабіринт… Лабіринт… Лабіринт…
Стіна за стіною,
Куди не дивись,
Немає блуканням цим краю.
Стіна за стіною,
Кричить «стережись!»,
Бо втратиш дорогу до раю.
Як вихід знайти?
Як сонце побачить?
Крізь стіни пройти, дорогу позначить?
Лабіринт… Лабіринт… Лабіринт…
Стіна за стіною,
У скронях сто дум,
Як вийти із цього склепіння?
Стіна за стіною,
У відповідь – сум:
Потрібне тобі лиш терпіння!
Як вихід знайти?
Як сонце побачить?
Крізь стіни пройти, дорогу позначить?
Лабіринт… Лабіринт… Лабіринт…
7.05.2001 рік.
Зображення: http://ozgg.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2013
Тераріум навколо, кожен хоче зжерти
Собі подібного, нещадно і чимдуж.
Ми покидаємо свої гнилі конверти
Листами сповіді з глибин сирітських душ.
Ми – динозаври затуманених фантомів,
Неначе пліснява, що в’їлась на стіні.
Весь час в халепі і цілком знайомі
Із місцем броду, та однак, на жаль, німі.
Скрізь бачу безхребетні починання,
Отой уїдливий, мов муха, забобон.
Перефразовані слова такі звичайні,
Що втратили в грязі неговіркий резон.
Все, що здавалось несерйозними речами,
Насправді поглинало, наче море, сни.
І рвало іклами, зубами та мечами,
До видиху останнього із надр весни.
Тераріум навколо, вижити б у вирі
Безкомпромісності своїх лихих блукань.
У ері Юрського шаленства антивіри,
Де хижі нелюди все заганяли в твань.
Ми чуємо у венах відгомін трагічний,
Коли у лаві плавились тяжкі віки.
Де захлинався в полум’ї непересічнім
Супутник наш, що був невиразно верткий.
Планета вірус ненаситний породила,
Паразитує він у лоні, наче глист.
Природа стогне, просить ладану й кадила,
Щоб вигнати чортів під гучний свист.
Тераріум навколо, плазунів епоха,
Де підлість і нещирість проросла в крові.
Де в церкву ходять, начебто до бога,
Насправді ж – до лукавого, авжеж, повір!
Тераріум навколо і така реальність…
Ти згадуєш часи останніх могікан.
Коли наївність у шедеврах геніальних
Ще не містила пересуду нарікань…
20:07, 4.12.2010 рік.
Зображення: http://lifeglobe.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2013
Пустынно и мрачно, лишь ветер шалит в этом доме…
Он не постоялец и даже не гость между стен.
Он просто скиталец, нашедший оборванный номер,
Как будто мираж, словно призрак забытых сирен.
Послышался треск, снова рухнула часть штукатурки.
Поблекший паркет отозвался стремительно в такт.
Заброшен камин, только изредка отзвуком гулким
Шаманит гроза вдалеке, завершив свой спектакль.
Листает журналы, незнающий грамоты ветер…
Он многое видел, он щели прошёл наугад.
Сыреют на стенах, оставлены кем-то приметы,
Угрюмо поник за окном неухоженный сад.
20:28, 7.06.2012 год.
Фото из http://ru.wikipedia.org/wiki
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423814
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.05.2013
Немало часу вже пройшло від тих подій,
Коли здіймав шматки землі метал снарядів.
Хто скаже, скільки армій полягло у ній,
В ненависній для матерів війні проклятій.
Хіба забудеш в сіре вдягнену орду,
Що чобітьми збивала пил із наших вулиць.
Як перся танк крізь стиглість яблунь у саду…
Як плакало село у божевільнім гулі…
І крик чужий, немов розпечений потік,
Топив і нищив все вкраїнське й милозвучне.
Свинцеві кулі: «ахтунг», «хальт», «я воль», «іх віль» –
Засіли в пам’яті людській набатом рвучим…
Чотири роки пролетіли у боях…
Здригалось небо від моторів месершмітів.
Та врешті решт весна і ожили поля,
Покрились золотом хлібів і шовком квітів.
Так підняла країна меч славетний вверх,
Щитом закрила і повстала із коліна.
Погнала скопище – фашистський третій рейх,
За Віслу й Одер, до розбитого Берліна.
Вклонімося героям тих буремних літ…
Усім, хто є, десь в іменах меморіальних.
В могилах братських, обелісках, у землі,
Всім, хто загинув у баталіях фінальних…
Шануймо ветеранів, що війну пройшли,
Вони звершили подвиг в боротьбі затятій.
Зробили диво й наближали як могли,
День Перемоги у травневім сорок п’ятім…
20:35, 7.05.2011 рік.
Зображення: http://pravda.sebastopol.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2013
Был сорок первый…
Бой… Досадно отступали…
Хотя дрались отважно, оголив штыки.
И сколько их осталось там – на переправе,
Не сосчитать уже, истлели дневники…
Был сорок третий…
Гон... Без жалости от Волги…
Фашистский строй давили, яростно крича.
А за спиной – одни железные осколки,
Высотки круч Днепра, прожжённая печаль.
Был сорок пятый…
Рейх ослабил прыть и хватку…
Горел Берлин в тисках и плавились кресты.
Упала ниц Германия в немом припадке
И пулемёт заглох, Победу возвестив…
Был День Победы…
Май… Но сколько обелисков…
Не перечесть имён, в них подвига огонь.
И не исчерпать слёз, с проклятиями визга,
Всё горе матерей, их за сынами стон…
Была война…
И пусть она не повторится…
Пускай народ, как Феникс, возродится вновь...
Пусть дети радуются дням, пускай приснится
Весь в изумрудах город, где царит Любовь…
19:01, 15.11.2011 год.
Изображение: http://film-online.su
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423635
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.05.2013
Плачуть і кульбаби, і тюльпани,
У цей день - і радісний, і ні.
Плачуть посивілі ветерани,
Згадують своїх товаришів.
Десь позаду полум’я баталій,
Знівечені долі на війні.
Не злічити людської печалі,
Не злічити горя на Землі.
Ветерани, ветерани,
Ви забудьте свої рани.
Мирний ранок нехай буде золотим.
Ветерани, ветерани,
Вас найкращими словами
Привітаємо із днем, що став святим.
Плачуть і кульбаби, і тюльпани,
Вранці у сльозах мовчать сади.
Плачуть посивілі ветерани,
Згадують тяжкі роки біди.
Правнучата бігають невтомно,
Сміх навколо, щирі почуття.
За дитячі мрії невгамовні,
Віддавали ви своє життя.
Ветерани, ветерани,
Ви забудьте свої рани.
Мирний ранок нехай буде золотим.
Ветерани, ветерани,
Вас найкращими словами
Привітаємо із днем, що став святим.
1-7.05.2001 р.
Зображення: http://www.rada-poltava.gov.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423634
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2013
В тишине дальних комнат,
Вечереет опять.
В тишине дальних комнат,
Время движется вспять.
Всколыхнет чью-то тень,
Призрак прошлого дня.
Промелькнет между стен,
Растревожит меня.
В тишине дальних комнат,
Вновь сочится луна.
В тишине дальних комнат,
Заночует она.
Заскрипит где-то дверь,
Птица крикнет в ночи.
В зов сердечный не верь,
Он сегодня молчит.
В тишине дальних комнат,
Зажигается свет.
В тишине дальних комнат,
Затаится рассвет.
Разгорается день,
Солнце встретит земля.
Ветру чуждая лень,
Он задует не зря.
В тишине дальних комнат,
Вечереет опять.
В тишине дальних комнат,
Время движется вспять.
Всколыхнет чью-то тень,
Призрак прошлого дня.
Промелькнет между стен,
Растревожит меня.
13.06.2001 год.
Изображение: http://www.diary.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423446
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.05.2013
Засяяв прапор над Рейхстагом навесні,
У травні місяці, коли сади рясні.
Коли великого фашистського орла,
Сила народу у війні перемогла.
Засяяв прапор над Рейхстагом навесні,
Де не вгасали канонади голосні.
Коли в серцях людей була мета одна,
Що перемогою в історію ввійшла.
Згадайте молодість, згадайте як було:
Як захопили німці ріднеє село.
Як літаки кружляли всюди день і ніч,
Як від хатини залишилась тільки піч…
Згадайте матерів, згадайте ви жінок,
Які війну пройшли за вами в один крок.
Які у спалених містах тоді жили,
І разом з вами навесні перемогли.
Тепер ми вдячні вам за подвиги святі,
На Україні, у Європі, на Землі.
За наші мрії, чисте небо, мирні сни,
За сорок п’ятий у Берліні навесні.
Пройшла війна… А з нею зникнув і той світ,
Росте трава і сонцю радується цвіт.
Салютом слів ми вас згадаємо усіх,
Навіки рідних нам, захисників своїх.
Засяяв прапор над Рейхстагом навесні,
У травні місяці, коли сади рясні.
Коли великого німецького орла,
Сила народу у війні перемогла.
8-9.05.2000 р.
Зображення: http://tsn.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423443
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2013
Залишила теплом ти в ранкових просторах,
Зачаровану в мареві світлих ночей,
Сагу снів, промайнула і зникла у шторах,
Все шептала мереживом диких очей.
Ти наповнила кратери давніх баталій,
Перегуком спізнілих сезонних дощів.
Жар пустель із печей сотень тисяч Австралій,
Відшукала у джунглях колючих кущів.
І вхопила у п’ятому вимірі вітер,
Буревій пронесла через хворий міраж.
Позривала останні, ледь видимі квіти,
Заплела животворні нитки у колаж.
Загострила знайомий, незвіданий дотик,
Мов тату наколола на серці штрих-код.
Захлинаюсь у мареві тіла навпроти,
Як у плазмі сюжети із фільмів-пригод.
Пробиваюсь крізь скло в повний місяць думками,
І порізи ховаю в обвуглених снах.
Криголами прострацій не пройдуть ривками,
У торосах застрягнуть і змерзнуть в льодах.
Відключи у мені неземний антивірус,
Щоб система моя вся пішла шкереберть.
Прочитай на флеш-карті мій давній папірус
У форматі твоїм він заповнений вщерть.
Я інстинктом відчув доленосну присутність,
Щось пройшло, наче струм по нервових нитках.
Ланцюги заржавілі, як осені сутність,
Полетіли додолу в абстрактних витках.
Пронеслись ошалілі, налякані коні,
Як у мареві, сни обірвались з петель.
Несвідомо вмираю в твоєму полоні,
Випиваю до дна наркотичний коктейль.
11:06, 3.04.2010 рік.
Зображення: http://www.club-ritm.net/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2013
Весна буйніє зеленню навколо,
Так дивовижно розпустився цвіт.
Льодовики в минулому і скоро
Зраділо все в порядку цім новім.
Тепло так швидко погубило кригу,
Що брала силу в безладі нічнім.
Вже час настав радіти за відлигу:
Ось небо синє, щебет як у сні.
Вже ріки скресли і помчали хвилі,
Несуть потічки жваву кров Землі.
Ще й дерево покручене на схилі,
Милує очі, здовжує свій вік.
Сміється сонце, гріє безумовно!
Герой, який згадав забутий край.
Розверзся день у галасі аморфнім,
Що говорити – проявився рай.
І наче заспівала гімн природа,
Звільнивши голос від старих страждань.
Гуляка-вітер склав чудову оду,
Живе сплатило вкотре зимну дань.
21:05, 3.05.2012 рік.
Зображеня з http://oboiki.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423063
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.05.2013
Потерпає мій захід під градом, мій схід у вогні,
Десь заплаче на півночі вітер в зеніті.
Завиває торнадо на півдні і зимно мені,
Так не затишно бути в розбитому світі.
Покидає душа жалюгідні картини розп’ять,
Що дістались, мов кара, в минулих походах.
Непомітно пливуть всіх моїх молитов каяття,
Та все тонуть в потоках розгулу негоди.
Катаклізми спустошили день до останніх краплин,
Тільки ніч, ще дарує небесні сюрпризи.
Вкотре я розставляю ряди соль-мінорів в лади,
І не можу знайти бездоганну репризу.
Все закутав туман, закував у кайдани міцні,
Диво-проліски крига порізала грізно.
Заходились скрипіти відірвані двері сінні,
Щось кричать мені вслід, та не те і запізно.
В очі в’ївся нестерпно самотній, покинутий ліс,
Навіть чорне вороння дощем позмивало.
У сирітській душі час волає до стомлених сліз,
Та тобі і цього лихоліття замало…
19:39, 31.08.2010 рік.
Зображення: http://proekt843.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422785
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2013
В ноутбуке любовь, мы сигналами связаны
И живём до тех пор, пока дышит очаг.
Ищем пульс суеты, интернетом зараженный,
Где весь дух романтизма бесследно зачах.
Получилась любовь, очень крепко увязшая
В иронический шарж, где заложники мы.
Скупо тлеют мечты, хаотично витавшие
И пустые слова, словно деньги взаймы.
Отыскали любовь, напрочь снимками скрытую,
И входящих так много, позднее всё в спам.
Сообщения в чате, но фразы избитые,
Догорят мегабайты – опять по домам…
22:31, 3.05.2013 год.
Изображение: http://news-itec.com/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422671
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.05.2013
Зійшовся клином на тобі весь світ...
Та що там світ, хоч вознесись крізь стелю!
Горить барвисто, невгамовно цвіт,
В душі зима фарбована пастеллю.
Це аномально в мороці з глибин,
Де снігом все засипане надійно.
В гаптованих картинах із крижин
Анабіоз, скрізь тихо і спокійно.
Зійшовся клином на тобі весь світ,
Зійшлись дороги стоптані до тебе.
Змінив полярність почуттів магніт,
Зраділо сонцем похмурніле небо.
Озвався голосистий соловей,
На волю вирвався з тенет, із клітки.
Нашестям просочились геть з тіней
До світла вперті, загадкові квітки.
Зійшовся клином на тобі весь світ...
Ти наче повінь – сильна й невблаганна.
Даруєш крила в неземний політ
І я лечу в стихію нездоланну.
Немов сліпий, закутий в небуття,
Мов митар, що забув своє коріння.
До тебе йду, зростивши почуття,
Віддавши в руки лагідне творіння.
Зійшовся клином на тобі весь світ...
І ніч полярна відійшла далеко.
Почав гойдатись на воді мій пліт,
Приніс тепло, зацокотів лелека.
Весна в мені і наче сотні літ,
Чекав цю пору року до нестями.
Зійшовся клином на тобі весь світ,
Зворушений ліричними піснями!
20:26., 17.02.2010 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2013
Так серце билося вночі
І музику кохання грало.
Злітали іскри від свічі,
В них почуття моє блукало.
До тебе полетіло вмить,
Зігріло лагідно мотивом.
Ти музику вночі візьми
Хай обів'є казковим дивом.
Музика вночі,
Слухай, розгадай.
Музику вночі
Завжди пам’ятай.
Серед звуків цих,
Ти відчуй мене.
Серед мрій моїх,
Ти знайди себе.
Спокійно час кудись летить,
У темряві нічній розтає.
А серце кличе, не мовчить,
Мелодію про тебе грає.
Давай з’єднаємо слова,
Слова, які ми вдвох складали.
З них вийде пісня-водограй,
Мотив в нас є і дуже вдалий!
Музика вночі,
Слухай, розгадай.
Музику вночі
Завжди пам’ятай.
Серед звуків цих,
Ти відчуй мене.
Серед мрій моїх,
Ти знайди себе.
1.06.2001 рік.
Зображення: http://www.tunnel.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2013
Я тримав тебе в обіймах
І весь світ кудись летів,
В серці тихо вирувало божевілля...
Я дивився в твої очі,
Лиш одне в цей час хотів:
Цілувати ніжних вуст принадне зілля.
Я дивився в твої очі,
Лиш одне в цей час хотів:
Цілувати ніжних вуст принадне зілля.
Хай летить у вічність зоря,
Хай все сяє десь там, променисто.
Я тобі, люба, радість моя,
Подарую зіркове намисто.
І коли любов зігріє
Дві душі, які горять.
Все навколо стане піснею простою.
Я замріяно погляну
Як всі зорі мерехтять
У очах твоїх, що кличуть за собою.
Я замріяно погляну
Як всі зорі мерехтять
У очах твоїх, що кличуть за собою.
Хай летить у вічність зоря,
Хай все сяє десь там, променисто.
Я тобі, люба, радість моя,
Подарую зіркове намисто.
21.03.2004 рік
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2013
[b]Це моя Перша авторська пісня, яка була покладена на музику.......
[i][/i][/b]
Давно ти розквітла у вирі тривог,
Пройшовши, як вітер віки.
І сонце ранкове дає тобі бог
В просторах Славути-ріки.
Цвітінням рясним гріють душу сади
Під небом прозорих хмарин.
В яскравому сяйві твої пелюстки,
Мов перли з далеких глибин.
Україно, Україно, ти, мов човен, крізь бурі пливеш.
Україно, наша земле, ніжна пісня твоя хай живе.
І лунає в кожнім серці, мов струна, що в душах бринить,
Твоя слава, рідна ненько, хай на крилах до нас прилетить.
З козацького роду коріння твоє,
Немає міцніших за них.
І мова твоя солов’їна живе
У піснях і думках людських.
Тарасове слово з’єднало навік
Усе надбання твоїх літ.
І скоро ти встанеш, воскреснеш з руїн,
Поринеш в далекий політ.
Україно, Україно, ти, мов човен, крізь бурі пливеш.
Україно, наша земле, ніжна пісня твоя хай живе.
І лунає в кожнім серці, мов струна, що в душах бринить,
Твоя слава, рідна ненько, хай на крилах до нас прилетить.
Давайте її збережемо красу,
Поборем усіх ворогів.
І будем збирати квіткову росу
Зі світлих її пелюстків.
Тоді сонце зійде, і знов, як колись,
Пташки заспівають в гаях.
І ти нас зігрієш небесним вогнем,
Теплом колосків на полях.
Україно, Україно, ти, мов човен, крізь бурі пливеш.
Україно, наша земле, ніжна пісня твоя хай живе.
І лунає в кожнім серці, мов струна, що в душах бринить,
Твоя слава, рідна ненько, хай на крилах до нас прилетить.
березень 2000 р.
Зображення: http://vlasti.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421762
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2013
Вітер кружляє листя осіннє,
Листя осіннє несе навкруги.
Вітер кружляє, пісню співає,
Пісню співає, а в ній – я і ти.
Спомин далекий в думці літає,
В думці літає, струмочком біжить.
Спомин далекий нас поєднає,
Нас поєднає, без тебе не жить.
Ти і я, я і ти,
Ми мов два кораблі.
Ми пливем з тобою в морі мрій.
Ти і я, я і ти,
Ми одні на землі,
Ми живем удвох у казці цій.
Музика ніжна в серці лунає,
В серці лунає і зводить мости.
Музика ніжна в вічність злітає,
В вічність злітає, де лиш я і ти.
Ти і я, я і ти,
Ми мов два кораблі.
Ми пливем з тобою в морі мрій.
Ти і я, я і ти,
Ми одні на землі,
Ми живем удвох у казці цій.
Десь там за обрій сонце сідає,
Сонце сідає, щоб рано зійти.
Десь там за обрій вітер втікає,
Музика грає, а в ній – я і ти.
Ти і я, я і ти,
Ми мов два кораблі.
Ми пливем з тобою в морі мрій.
Ти і я, я і ти,
Ми одні на землі,
Ми живем удвох у казці цій.
10.04.2000 рік.
Зображення взято з http://rewalls.com/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421761
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2013
Дві сили зійшлися в пекельнім двобої,
Дві сили породження зла і добра.
Все душу заповнюють димом любові,
Слізьми застеляють всі виходи брам.
Зійшлися дві сили, як Змій і Добриня,
На мОсті Калиновім в час нелегкий.
І сипле вогнями ріка, наче з скрині,
То ранить нестерпно, то гоїть терпким.
Дві сили трактують мої сподівання,
На миле й немиле розкроюють світ.
Десь високо в небі замерзлі зізнання
Давно вже дощами донесли «Привіт!».
Зійшлися дві сили на битву за щастя,
За подих, за волю, за стомлений клич.
Чи темній байдужості вижити вдасться?
Чи змінить світанок набридливу ніч?
Дві сили спустошують серця простори,
То палом нещадним вулканових лав,
То сивим морозом вагання повторять,
Порушать порядок, що довго складав.
Зійшлися дві сили і все стало іншим,
І день вже не день, і земля без прикмет.
Ушкоджену душу окутали грішним,
Дві сили, натягши підступність комет.
18:53, 18.03.2011 рік.
Зображення: http://qiq.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2013
Ты во мне зажгла звезду,
Аккордом улыбки нежданной.
На счастье или на беду,
Единственной стала, желанной.
Частичкой моих летних снов,
Колдуньей мечтаний ты стала.
Естественно нет таких слов,
Говорящих о чувствах устало.
Есть сила во взгляде твоем,
Разбившая душу на части.
А значит, - ты ярким огнем,
Щадила и жгла в одночасье.
Если б могла ты свечой,
На миг осветить мое сердце,
Которое вечной звездой,
Откроет тебе в счастье дверцы…
18.10.2001 г.
Изображение: http://sobiratelzvezd.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421525
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 28.04.2013
Поволі сповзаючи, глетчер старий,
В безодню дорогу знайшовши водою,
Осів кристалічним штрихом із шпарин
В поранене серце наплинув ордою.
Між стріл злободенних, залігши пластом,
В тумані набридливих, кревних ілюзій.
Крізь слів розмаїття, в полоні пасток,
Прямує душа у горнило конвульсій.
Куди, наче птах, ти все рвешся? Куди?
До кого зринаєш весь час увібравши?
Давно мандрівцем серед пекла рутин
Блукаю в дранті все прискореним маршем.
Так темно, здається і Всесвіт помер.
Світил діаманти зчорніли і згасли.
Буремні процеси зманили химер,
Вони шаленіють і корчать гримаси.
Вертеп божевільний, немовби шабаш!
В моє потойбіччя вселився до краю.
Актори нікчемні, розбігались аж,
Та їм страх нагнали видіння, що маю.
22:20, 26.04.2013 рік.
Зображення: http://qashqai-club.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2013
Точить камінь вода,
Небезпечно, що сил.
Не рятує броня,
Запліснявівших брил.
Почорнілого дня
Не відпустить капкан,
Лиш воронячий крик
У небесних крапках.
Кожен болісно звик
До чужої землі,
До змертвілих дерев
У липучій золі…
До кісток обдере
Металевий іон,
Життєрадісні дні
У вогні забобон…
Точить камінь вода
У болотах в’язких.
Мегавати тепла
Все порвали в дрізки.
Рознесла, розпекла,
Хаотичність людей,
Монотонна юрба
Із розбитих ідей.
Полонила журба
Світ забутих квартир.
До цих пір не вгає
Тріску пущений вир…
Це планета встає,
Бо втомилась від зла,
Від безглуздих створінь,
Що сама й нажила…
Точить камінь вода…
Так завжди у житті.
За бідою – мольба
І душа в каятті.
Закінчилась гульба,
Серед атомних днів,
Попередження всім
Вмить вдихнули сумні.
Це жахливо, а в тім:
«Чорна биль» відійшла.
Оживає земля
І весна вже прийшла…
Та вороння кружля,
Пам’ять мучить до сліз.
Од відлуння років
Стогне спалений ліс…
21:07, 1.10.2009 рік.
Зображення взято з http://radiobuk.cv.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2013
Горіло небо, ніжачись в отім промінні,
Останніх відблисків найближчої зорі.
Довкола тихо, тільки спогади незмінні,
Так щемко міряють загубленість морів.
Моїх морів, що пересохши помирали,
Рознісши сіль вітрами, аж за горизонт.
Та щось, одначе, підбирало час удалий,
З дощем творило вкотре передзвін разом.
Поволі місяць виповз із-за тіні хмари,
Своє обійстя обійшов й велично зник.
А я, тобою й небом, безкінечно марив,
Хотів, щоб знову повернулися вони…
Горіло небо, сонний ранок умивали
Напівпрозорі сни й коралів вернісаж.
А серце зігрівав з тобою вечір жвавий,
Жасмину пОвів, начебто любові страж.
22:39, 24.04.2013 рік.
Зображення: http://usiter.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2013
Як лава з вулкану стікає похило,
Все плавить навколо, палає.
Так з серця кохання все лине бурхливо,
Ні краю, ні втоми не знає.
До тебе, мов пташка, воно завітає,
Внесе у вікно запах квітів.
І з днем, що настав вмить тебе привітає,
Найкращу у цілому світі.
Ти будеш стояти теплом цим зігріта,
Жадана, у сяйві казковім.
Не знаючи звідки краса ця із літа
З’явилася в тиші ранковій.
А я в почуттях, що біжать, не зникають,
Що душу нещадно розірвуть,
Знов буду дивитись як очі палають,
Палають і кличуть у прірву.
До тебе лечу все забувши довкола,
Горю, як у лаві каміння,
У муках страшних, як ніде і ніколи,
Не маючи сили терпіння.
Як лава з вулкану стікає похило,
Кипить, а тоді застигає.
Так серце моє, то все б’ється бурхливо,
То десь в глибині завмирає…
15.11.2000 р.
Зображення: http://vokrugmira.info/vulkan-krakatau.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419185
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2013
Инсталлируй себя в моё сердце украдкой,
Проберись сквозь потухший недавно вулкан.
Там поросшая плесенью дверца, в упадке
Под породой базальта живая струна.
Дай тепла, нет, пусть лучше полтонны тротила!
Взрывом высади в воздух оковы мои!
Захвати мои сны, как когда-то Атилла
Древний Рим с Колизеем, в огне утопи…
Форматируй в душе повреждённые файлы,
Одиночества вирус завёлся в крови.
Я не в силах бороться, не те уж фристайлы
И трамплин не даёт высоты, что ловил.
Фрагментируй на кубики льда все миноры,
Пусть растает печаль, что за век накрутил.
Канут в лету тоски несуразные споры
И хронометра пыль, вся в лучах паутин…
Дай любви, всё готово для будущей ночи,
Нежность слов, лишь нажать бы те «Alt»+«Ctrl»+«Del».
И появится свет на строке многоточий,
Драгоценный узор, что в сплетении тел…
19:31, 25.11.2011 год.
Изображение: http://www.1000dvd.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419171
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.04.2013
Вітрила вітер роздуває...
Легенько мчить душі ковчег.
В країну, де любов блукає,
До милих погляду очей.
Тебе кохати – тільки мрія,
Що зіркою зійшла з небес.
Це, мов міраж, вистави дія,
Де бачу я тільки тебе.
Не бійся жару від багаття,
Воно обійме і зцілить.
Вулканом розірве страждання
І птахом в небо полетить.
Чекай, і я тебе покличу
На острови, куди так мчу.
Де в небі журавлі курличуть,
Де ріки казкою течуть.
Я простелю барвінком стежку,
Та всію перлами цей цвіт.
Тобі віддам любов безмежну,
І неосяжну, як весь світ.
Тоді навкруг все стане раєм,
Тим щастям, що я серцем жду.
Тим наймилішим, дивним краєм,
Куди ковчег свій я веду.
14.12.1999 р. - 16.04.2005 р.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416401
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2013
Присвячую П.Н.
Я на тебе поглянув сьогодні,
Зрозумівши для себе одне:
Світ в очах – незвідана безодня,
Погляд твій – проміння неземне.
Я був вражений, миттю убитий,
Полонив погляд твій назавжди.
Наче камінь, плющами увитий,
Я не зміг закричати – «зажди!»
Своїм серцем відчув я твій погляд,
Підсвідомістю наблизив тебе.
Я горів, я згорав зовсім поряд,
Летячи у безмежність небес.
Ти пішла і, не знаючи горя,
Зникла зовсім в короткому сні.
А я мріяв, що берегом моря
Ми йдемо в безкінечній весні.
Все минуло, мені не забути
Погляд твій, що застрелив мене.
Шлейф парфумів – солодку отруту,
Що до тебе нестримно жене.
22.01.2000 – 3.07.07 рр.
Зображення: http://www.1zoom.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416398
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2013
Кто власть имеет над твоей рукой, поэт?
Опять неволит вязью лист отметить?
Зачем рисуешь безупречных Муз портрет,
Что пропадает тенью на рассвете?
Куда идёшь во тьме, зажженною свечой,
Дорогу освещая в мир открытый?
Не видят многие, им призрачны ещё,
Глубины пропасти, с которой квиты.
Кто может с лёгкостью словесный макрокосм,
Перевернуть, познав ориентиры?
И сколько раз ты направлялся под откос,
Вставая вновь, накапливая силы.
В поту толкал слов глыбу рьяно пред собой,
Неважно, что иной раз был Сизифом.
Познав падение, буквально рвался в бой,
Не видя дна, не замечал ты рифов.
Кто путь такой познать тебе в награду дал?
За что уходишь в прорубь наказаний?
Парящей птицей, обнимаешь ловко даль,
Всё время балансируя на грани.
11:25, 6.04.2013 год.
Анимация: http://wap.mobilmusic.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416128
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.04.2013
Победив неистовства зимы,
Ожила природа, словно в сказке.
Даровала вместо кутерьмы,
Снежно-белые цветы, как ласку.
Небывалой красоты венец!
Евы и Адама луч надежды.
Животворности поникший жрец,
Накрывает ароматом нежным.
И поёт, всем счастье раздавая,
Кладезь истин, дивный ключ от Рая.
14:17, 27.03.2012 год.
Фото с интернета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414992
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 02.04.2013
КУКУШКА куковала двадцать восемь….
И сердца СТУК, вмиг оборвавшись, замолчал….
Немой ТРОЛЛЕЙБУС, обесточен вовсе…
Остался луч ЗВЕЗДЫ, во времени портал…
Нетленно всё.… Живут знакомые всем строки…
А сколько оптимизма есть в ПАЧКЕ СИГАРЕТ!
В далёких небесах ты…. Мы здесь и одиноки…
Есть только ЭЛЕКТРИЧКА, но мест свободных нет…
Как искренне звучал твой голос на кассете!
И как призыв в крови: «ХОЧУ Я ПЕРЕМЕН!»…
В заснеженную даль ушёл ты на рассвете…
Нам СКАЗКУ не успел в запале перепеть…
А мы – сквозь вечные заветы поколений
Шагаем всё вперёд да с ПЕСНЕЙ, что БЕЗ СЛОВ…
И действовать тайком в спиралях из мгновений,
Храня ключ от ДВЕРИ, ЗАКРЫТОЙ ЗА ТОБОЙ…
Сегодня уж другие герои на планете…
Едины и твердят, что в них не сломлен пульс…
Растратив суету, уходят в НОЧЬ поэты,
Дорогой той звезды, что проложила курс.
Цой жив! Подходит ГРУППА КРОВИ, резус-фактор
А станет ли теплей в душе? Вновь заблестит слеза…
Холодною стезёй заложниками фартов,
уходим вслед за ним в святые небеса….
22:50, 8.11.2011 год.
Фото из интернета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414989
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 02.04.2013
На небі почорніли хмари,
Закрили сонце, мов плащем.
Упали блискавки-примари,
Розрізавши пітьму вогнем.
І той у вирі безперечнім,
Сільську хатину запалив.
Цвіт щастя пташок у гніздечку,
Навіки знищив, розгромив.
Вогонь гніздечко обступає
З усіх боків, усіх сторін.
Там мати з дітьми помирає,
Летить багаття навздогін.
Закрила крильми пташеняток
Та й сіла тихо у куток,
А скрізь курить і так завзято,
Ось увірве життя ковток.
Де батько? Він кружляв навколо,
Зринав кудись далеко в бік.
Щоб не спалити крил раптово,
Від вогнища того утік…
Та пожаліло небо пташку,
Осипало рясним дощем.
Водою залило вщент хатку,
У бій вступило із вогнем…
Пройшла і зникла тая злива,
А з нею – вир вогню затих.
І пташка піснею укрила
Світ мокрий, що до сонця звик.
А зрадника того лихого,
Дістала блискавка одна.
Лежить в калюжі одиноко,
Отримавши своє сповна…
Тож істину одну пізнайте:
Не кидайте в біді своїх.
Бо небо, що завжди на варті,
Враз кине блискавку на тих!
14.11.1999 р.
Зображення: http://www.fenshuism.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414404
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2013
(гімн школи)
Ти світло несеш у серця малюків,
Ти з ними живеш серед виру дзвінків.
З тобою пізнаєм наук глибину
І всюди згадаєм в годину сумну.
Живи, рідна школо, теплом зігрівай,
І нас, українців, добру научай.
Засяй променисто в Успенці*-селі,
Виховуй нас гідних своєї землі.
Ти бачила все – воєн рани пекли,
За це славним йменням** тебе нарекли.
Знов учні летять у життя, як завжди,
І вік не забудуть дороги сюди.
Живи, рідна школо, теплом зігрівай,
І нас, українців, добру научай.
Засяй променисто в Успенці-селі,
Виховуй нас гідних своєї землі.
То ж, школо, живи і квітуй повсяк час,
Надію і віру неси в кожен клас.
Ти долю яскраву для всіх вишивай,
Щоб ми прославляли чудовий наш край!
Живи, рідна школо, теплом зігрівай,
І нас, українців, добру научай.
Засяй променисто в Успенці-селі,
Виховуй нас гідних своєї землі.
2002 рік.
* с. Успенка Буринського району Сумської області
** Школа носить ім'я Героя Радянського Союзу Гая Петровича Головенського - випускника нашої школи.
Фото школи з особистого архіву
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
Другим твои улыбки,
А мне лишь образ твой.
Быть может ты ошибка,
А может сердца зной.
Ты для меня и радость,
Ты для меня и боль.
Ты в жизни моей сладость,
Порой на рану соль.
Я так берег надежду,
Надежду быть с тобой.
А был я, как и прежде,
В борьбе с самим собой.
Всегда смотрел украдкой
На свет твоих очей.
И для меня загадкой
Вошла ты в мир ночей.
Я был в мечту влюбленный,
Я жил в огне, любя,
Но для души бездомной,
Нет места у тебя.
Пускай проходит время...
Пусть милует, казнит.
А в сердце любви бремя,
По-прежнему болит.
По-прежнему играет,
Летит куда-то вдаль.
В душе любовь витает,
И вновь царит печаль…
8.04.2004 год.
Изображение: http://oboi20.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414159
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.03.2013
Затвердела стрела, поразившая цель
И её не сломать, и не вырвать без боли.
Превратилась мечта в панораму-метель,
Всё цветами своими безмерно неволит.
Здраво разум твердит: не люби ты её,
Вас никак не смонтировать в нужную пару.
Только сердце моё, где стрелы остриё,
Дифирамбы поёт, бесконечно, задаром.
Как же так? Не глупи! То Икара полёт…
Прикоснёшься к лучам и погибнешь бесследно.
Но свечение звёзд мне уснуть не даёт
И надежда живёт, как изменник последний.
Пусть жестока стезя, но я был в высоте.
Там парила душа в синеве сладострастно.
Там гуашью легла на незримом холсте
Диво-радуга чувств и мгновений прекрасных.
22:24, 21.03.2012 год.
Изображение: http://www.flickr.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414087
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.03.2013
Мы шагаем в ногу,
Мы идем по тропе.
Дайте нам дорогу,
Время, чтобы допеть.
Дайте нам пространство
В облака улетать.
Дайте нам убранство
Звезды с неба срывать.
Чтобы день был и ночь,
Чтобы сырость и дождь.
Чтобы ветер все рвал,
Чтоб каждый нашел, что искал.
Пусть грех – это бог на кресте,
Пусть каждый верен мечте.
Мы вечность срываем и вновь,
Пульсирует, бешено кровь.
Мы шагаем в ногу
И нам нужно успеть.
Пусть скитаний много,
Но мы будем терпеть.
Кандалы разбиты,
Сердце просится в даль.
Мы с судьбою квиты,
Души крепки, как сталь.
У нас день есть и ночь,
У нас сырость и дождь.
Ветер в клочья все рвал,
И каждый нашел, что искал.
Пусть грех – это бог на кресте,
Мы свято верим мечте.
Мы вечность срываем и вновь,
Пульсирует, бешено кровь.
27.12.2002 г.
Изображение: http://www.vokrugsveta.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413081
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.03.2013
Твій образ давно мене мучить,
Мов блискавка коле до сліз.
У серце знов болісно влучить,
По тілу розійдеться скрізь.
І кожна частинка помітить
Потік іскоркових лавин.
Примусить до неба злетіти,
Померти на кілька хвилин.
А потім, в незримім просторі,
Твій образ мене воскресить.
Як човен в бурхливому морі,
На хвилях надій полетить.
І в цих відчайдушних видіннях,
Мов сонце, кохання зійшло.
Розбило застигле склепіння,
Дорогу до щастя знайшло.
Твій образ давно мене мучить,
Мов блискавка, коле до сліз.
І в серце так болісно влучить,
По тілу розійдеться скрізь.
22.07.2000 р.
Зображення: http://celestial_dreams.blog.tut.by
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413078
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.03.2013
Теряется пятая раса*,
С эпохой расставшись своей.
Давно разгулялась проказа
И губит былых королей.
Исчерпаны годы веселья,
Исчерпан науки прогресс.
Тихонько проникло безделье,
Поставив на истине крест.
Остались часы до безумий,
Восходит машин интеллект.
А люди – подобие мумий,
Они упустили свой век.
Теряется пятая раса,
Свой путь навсегда завершив.
Ступает небесная стража
На отблеск далёких вершин.
На Кайлас и прочие горы,
К тибетским истокам Земли.
Восходят догматы и торы,
В Каабе святой монолит.
И дух посвежел фараонов,
Сквозь глас пирамид, старину.
Стираются прежние споры,
Их время уже не вернуть.
Теряется пятая раса
В иные миры всё быстрей.
За ней неотступно и сразу
Струится бурлящий ручей.
Он жадно эпохи глотает.
Подвластны ему даже сны.
Он помыслы каждого знает,
Он пленник весов новизны.
Планета не в силах мириться
С безликой и бренной толпой.
Вдруг вспомнилась старая жрица,
Что жезл вознесла над собой.
Теряется пятая раса
В болоте рутинных вещей.
Чужим поддаётся приказам,
Себя – позабыв вообще.
Вы где – лемурийцы? Атланты?
Творцы мегалитов немых?
Пока не разучены мантры,
Ничтожными кажемся мы.
Но шанс обмануть свою участь,
Конечно же, есть, как всегда.
Очистить бы грязные души,
Чтоб их осветила звезда.
22:28, 23.03.2013 год.
Изображение: http://www.biopole.ru
*Человечество существует по циклам. Наша раса - 5-я. По источникам в Майа: начало - 13.08.4111 до н. э., конец д. б. - 23.12.2012
I Раса - ангелоподобные люди. Эфирное (астральное) тело (выглядели как светящиеся бесплотные формы лунного света). Рост до 40 - 50 м (173 фута?). Их оболочки были волновой природы, они были одноглазыми, функцию глаза выполняло подобие "третьего глаза"; размножались почкованием
II Раса - призракоподобные люди. "Потом-рожденные". Плотнее, чем I раса, но еще астральные. Рост до 30-40 м (60 футов?). Одноглазые, общались путем передачи мыслей; были золотисто-желтого цвета, размножались почкованием
III Раса - лемурийцы. Первая физическая раса (последнее потомство запечатлено на о-ве Пасхи). 20 - 25 футов? Произошло разделение полов
Ранние: Рост до 20 м. Двуликие и четверорукие: два глаза спереди (физическое зрение), "третий глаз" - сзади (духовное зрение). Две руки "обслуживали" переднюю часть тела, две руки - заднюю. Они были золотистого цвета и общались посредством телепатии
Поздние, или лемуро-атланты: наиболее высокоразвитые люди на Земле, с высочайшим уровнем технологий. Рост до 7 - 8 м. Были двуглазыми и двурукими. "Третий глаз" внутри черепа, цвет кожи желтый или красный, имелась односложная речь
IV Раса - атланты. Имели два физических глаза спереди, "третий глаз" был глубоко запрятан внутрь черепа, но хорошо функционировал. Рост до 3 - 4 м, имели высокоразвитую речь. Знания получали путем подключения ко Всеобщему информационному полю, владели дистанционным гипнозом, за счет "третьего глаза" могли воздействовать на гравитацию, строили летательные аппараты
V Раса - арийцы (современные люди). Возникла при поздних атлантах, функция "третьего глаза" исчезла и прервалась связь со Всеобщим информационным полем
(по Э. Р. Мулдашеву и Е. П. Блаватской) (Материал: http://metamir.wpdom.com/races.php)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412787
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 26.03.2013
Як тебе не любить,
Розкажи ти мені?
Як забути твій погляд магічний?
Як продовжити мить
Не блукати в пітьмі?
Як про тебе не думати вічно?
Як тебе не любить
І заснути вночі?
Як побачити сни кольорові?
Як без тебе прожить,
Погасить блиск свічі?
Як поринути в мрії зимові?
Як тебе не любить,
Не складати вірші?
Як позбутись ліричної сили?
Як небесну блакить
Не чорнити в душі?
Як не бачить ці риси красиві?
Як тебе не любить,
Не тримати в собі?
Як не знати цього божевілля?
Як кохання розбить,
Не сказавши тобі?
Як заповнити щастям дозвілля?
1.01.2001 р.
Зображення: http://www.animekartinki.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2013
На арфе играл с неба выпавший дождь,
Порадовав душу мгновенной усладой.
Рапсодией нежной он был так пригож,
Даря во все стороны нити прохлады.
И смыл он сердечную накипь с крови,
Покрыл каждый листик хрустальным сияньем.
Весь мир полной грудью вдохнул воспарив,
Внеся новизну в безграничность желаний.
На арфе играл с ветерком косохлёст,
Умыв всё живое под синью небесной.
Он пылким любовником стройность берёз
Взахлёб целовал, обожая кудесниц.
Бог дал благодать семицветным холстом,
Блистала природа невиданным светом.
И так захотелось вдруг крикнуть: «Постой!»,
Пусть свежесть царит ароматным букетом!
21:39, 11.06.2012 год.
Изображение взято из http://photo.99px.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411921
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.03.2013
Революция. Взрыв. Одиночество сброшено.
Сколько лет моё сердце в опале жило.
Кольца ржавые уз, всё ещё не изношены,
Камнем падают вниз, вновь весна, где мело.
И опять вижу свет в переулках окрестности,
Серость стен ожила под ударом лучей.
И ведут не на казнь из невидимой крепости,
Слепит солнце, свежо, нет кругом палачей.
Революция. Визг. Всё случилось как заговор
И не мне приговор нынче будет прочтён.
Обрекли одиночество к трауру заживо,
Пусть поймёт, каково быть закованным в сон.
Пусть теперь в лабиринтах, темницах исхоженных,
Пропадет в тине след и исчезнет совсем.
Новый узник забытый и карой встревоженный,
Сам себя пусть терзает, да в кровь, без дилемм.
Революция. Мир. Снова белый день в милости,
Квант энергий получен, воскрес оберег.
Остаётся с умом мне предвиденье вырастить
И по жизни поймать к счастью нужный разбег.
16:38, 20.04.2012 год.
Изображение: http://www.sunhome.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411777
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.03.2013
Годинник старий
На вежі високій
Давно зупинився,
Знайшов собі спокій.
Кудись в небуття
Відлетіли години,
Забравши з собою
Останні хвилини.
Дві стрілки заснули
О пів на четверту,
А третя – на сімці
Стомилась від верту.
Замовк гучний дзвін,
Не чути нічого.
І світ не радіє
Приходу нового…
…І ніби плин часу
Навік зупинився.
І наче весь вітер
В минуле подівся.
Всі мрії безмежні
У кожного зникли.
Змінилось все те,
До чого так звикли.
Планета в чеканні
Політ припинила.
І сонце на небі
Пітьма загасила…
Лист жовтий осінній
Застиг, не літає.
У ріках вода
Назад повертає…
…Годинник старий
На вежі високій
Свій шлях зупинив,
Поринув у спокій…
Залишився спогад
Про відлік годин.
І тільки незмінний,
Лиш плескіт води…
11.11.2001 рік.
Зображення: http://www.torange.ru/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411770
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2013
Заряжен вдох до края искрой оптимизма,
Впитав цветение весны, как Божий дар.
Блаженно пение душевного лиризма,
Даёт мне силы, вновь настроенный ситар*.
Подняться б к облаку и облететь всю Землю,
Леса и горы, свежесть рек, лазурь лагун.
Подобно ветру, красоте чудесной внемля,
Играть сюиту переливом нежных струн.
Звучи, ситар! Пусть станут все чуть-чуть добрее,
Пусть мысли светлые согреют мрак сердец.
Пускай частицы лицемерия развеет
Мотив кристальный, вторя счастью, наконец.
19:04, 24.05.2012 год.
Изображение - Mark Webster - The Sitar Player - Abstract Geometric Figurative из http://www.dailypainters.com/
*Ситар (реже Ситара) — многострунный музыкальный инструмент, используемый для исполнения индийской классической музыки, обладающий богатейшим оркестровым звуком и относящийся к группе струнных щипковых музыкальных инструментов. (http://ru.wikipedia.org/wiki/)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411473
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 22.03.2013
Там, где аллейка дремлет сладко,
В саду, куда течет родник.
Где ветерок грустит украдкой,
Садовник посадил цветник.
Пион стоял с царевной Розой,
Тюльпан с Камелией дружил.
Нарцисс, изнеженный Мимозой,
Никто Фиалку не любил.
А в стороне, под сенью сада,
Жил синеглазый Василек.
Не зная, где его отрада,
Он был, как прежде, одинок:
Сирень с красавцем Бальзамином,
Гвоздика в зарослях Плюща.
А Калла - увлеклась Жасмином,
В мелодии любви плыла.
Садовник пожалел Фиалку,
Да Васильковый синий цвет.
Он обвенчал их спозаранку,
Любви им дал заветный свет.
И вот Ромашка с Клематисом,
Багульник с Таволгой цветя.
Герань в объятиях с Ирисом,
Фиалка – Василька любя…
17.02.2001 р.
Изображение: http://www.greenmama.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411471
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 22.03.2013
Душа розбита, наче човен,
Що раптом налетів на риф.
Словами вірш давно вже повен
Та не знайти надійних рим.
І силу не збагнуть багаття,
Що народилось в серці знов.
Все як завжди – одне латаття
Без лілій тільки, без обнов.
Душа розбита, і напевно,
Вже не збереш її частин.
Довкола крига, сумно й темно,
Із фарб – лише ультрамарин.
Що намалюєш ним? Нічого.
Нічого світлого мов день.
Нічого дивного й живого
З людських омріяних пісень…
… Я дуже вірю у реальність.
Та палко мрію тільки в снах.
Ці міражі – химерні, дальні,
Немов пустельний грізний жах:
В пісках іти, і йти далеко,
Крізь бурі, і не чути слів.
Боротись і в пекельну спеку,
Не впасти у провалля снів…
Хоч сотні літ отак блукати
В пустелі днів, без вороття.
Готовий все тобі віддати,
Все без жалю, без каяття.
Без зайвих слів, так часто марних,
Без поцілунків і прощань.
Я в небесах своїх безкрайніх,
Згораю знов вогнем бажань…
22.12. 2004 рік.
Зображення: http://brightwallpapers.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2013
Мій народе, невже ти розп’ятий?
Хто прокляв твій політ в далечінь?
Хто розкрив Ахіллесові п’яти
І обрік жити вічно в плачі?
З давніх пір тебе всі плюндрували,
Кабалили, знущались і все ж:
Русь над всими завжди мудрувала
І Дніпро розливався без меж.
Ти згадай давнину героїчну,
Брамний щит, що залишив Олег.
Зміни долю, навіки трагічну,
Щоб воскрес Перуна оберег.
Мій народе, ти більшого вартий,
Досить дбати рожеві світи.
Ти прокинься, звільнися з-під варти,
Проломи лихоліття хітин.
Подивись, як глузують із тебе,
Хочуть зникнення твого навік.
Ти покайся, звернися до неба,
Відродись, доки зовсім не зник.
І надійся лиш тільки на себе.
Ти не вір закордонним словам.
Все пройшло і платити не треба,
Данини всім твоїм ворогам.
Мій народе, ти будь невблаганний,
Свою долю знайди і зростай.
Заміни на славетний шлях марний
І примножуй лелечий наш край!
4.03.2008 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411143
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2013
Не дивись ти на мене ось так...
Я загинув, я вбитий давно.
Затремтів усередині птах,
Дуже тихо укрався в вікно.
Ти в мені відродила тепло,
Міцно склеїла серця шматки.
Все засяяло й так загуло,
Наче грому небесні гудки.
Не кажи мені лагідних слів,
Вони зайві, хоч любі мені.
Я занурююсь в казку землі,
Босоніж вмить біжу по стерні.
І хтось вказує тільки цей шлях,
Хтось веде мої сни до мети.
Запеклось і забулось в боях,
На ристалищах серце, де ти…
Так під градом блакитних очей,
Кожен дотик палаючих стріл
Пронизав безкінечність речей,
Потопив мене, бурею стрів.
Не дивись ти на мене ось так...
Заслабкі обладунків шари.
Не витримує одіж проста,
Цей шалений, мов вибух порив.
17:21, 29.11. 2009 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410757
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2013
Хоч і непевною ходою,
А часом, й зовсім не туди,
Та все ж, однак, йду за тобою,
Мандрую тереном рутин.
Мов альпініст – лізу на гору,
Долаю виступи круті.
Чекаю вкотре дивну пору,
Коли зійдуться два путі.
Неначе крізь ліси дрімучі,
Все пробираюся, все йду.
А слідом – невідступно мучить
Ота пітьма, що є навкруг.
Горить у серці передвістя,
Що ось знайду свій оберіг.
І сонце зглянеться між листям,
Зупинить цим блуканням лік.
А я іду все за тобою,
Бо вірю в силу почуттів.
Хоч і непевною ходою
Та все ж іду на самоті.
20:20, 19.03.2013 рік.
Зображення: http://www.socialphy.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410620
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2013
Отруїла ти болем пекельним
Моє серце й без того слабке.
Закувала малюнком наскельним
Мою душу в каміння важке.
Я тепер наче раб, наче привид,
Все забув, розгубив свої сни.
Десь в печері похмурій, зрадливій
Я не бачу проміння весни.
Тільки морок… Набридливий морок.
Тисне душу їдким тягарем.
Я борюся з собою, я – ворог,
Що засліплює всіх ліхтарем.
Чую звуки, невиразні, грізні,
Наче хтось б’є залізом вікно.
Пролітають фрагменти невтішні,
Як запущена стрічка кіно.
Все затихло, принишкло, померло.
Мої сни десь поділись і знов…
Знову час поглинають химери
І пітьма закриває любов…
20.06.2007 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410452
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.03.2013
В далеке минуле,
Давно відболіле,
Душа знову рветься,
Забувши про все.
І каменем серце
Знов падає стрімко,
З безодні озветься
І біль принесе…
Навіщо ці муки?
Навіщо страждання?
Чому спогад вічний
Бентежить мене?
Я знову як в пеклі,
Крізь гори чекання,
Мандрую за щастям,
Що десь промайне…
24.03.2003 р.
Зображення: webcommunity.org.u
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410451
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.03.2013
Диктует весна нам свои постулаты
И чтоб не случилось, она всё ж права.
Бросайте тоску, верьте, вы – не распяты,
Природа зовёт, вот вам шанс номер два.
С нуля, а хотите – из чистой страницы,
Начните в себе оптимизм воскрешать.
Услышьте вы Землю, о чём поют птицы,
Не бойтесь мечтать, пусть оттает душа!
Оставьте без слов суету и тревоги,
Дарите тепло в имя светлой любви.
Пусть ровными будут по жизни дороги,
А вдруг серпантин, чтоб проехать смогли.
Диктует весна нам своё проведенье,
Читайте меж строк, без лукавства интриг.
Она добротой, сквозь лучи вдохновенья,
Внедряется в жизнь, не теряйте свой миг!
19:04, 18.03.2013 год.
Изображение: http://pinkshpuntik.blogspot.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410192
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.03.2013
В міцних ланцюгах, ще й із іншого світу,
З пом’ятим крилом і навстіж розкриту
На страту вели посічену душу небесних створінь.
І блиск гільйотини при сонцю вечірнім,
І зляканий зойк на вустах, може й вірний,
Бо люди нікчемні цілком загубили дарунок горінь.
Вели і не знали, хто йшов перед ними:
Чи ява, чи мара забутої днини,
Чи зимна загадка уїдливих дум і невиразних мрій.
У кожного билося серце скажено,
В одних, наче гонг, від тривог навіжених,
У інших – від страху, що болем душив, обкрутившись як змій.
«На хрест!» – хтось промовив з юрби шаленіло,
«У землю живцем!» – повторили ліниво.
І ніби на мить зупинилась земля від колючих повчань.
А він, оповитий іржавим дзвенінням,
Ступав по затоптаних сходах сумління,
Покірно чекав на приреченість сили добра у очах.
Хоч де те добро і чи вартий на нього
Його замаскований в золоті дьоготь,
Який, мов отрута, їв поїдом щире стремління людське.
Він очі підняв і вдивився в навалу,
Та легше від цього, звичайно, не стало.
І тут чистий погляд відчув на собі, щось вкрай світле й близьке.
Дівча, що несміло в кутку причаїлось,
Дивилось на нього і наче б молилось,
Шукало когось і одна безнадія на личко лягла.
Крилатий спинився, воно стрепенулось,
Крізь сльози даремні йому посміхнулось,
І щось сяйне й тепле зігріло душі роз'ятрену гладь.
«Чом став?» – пхнув у спину неголений стражник,
«Хутчій уперед!» – напустив вигляд важний
І кат, мов примара, схрестив свої руки на грудях міцних.
Юрма навіжена кричала й раділа,
Скрізь різні собаки снували без діла,
Гриміло на небі і перші краплини упали між них.
Та був це не дощ, а розпечені іскри,
Палили довкола і рвали все в дрізки,
Ще й темна матерія світ затулила на добрих півдня.
Зловісне пришестя було зовсім поряд,
Чомусь стало сумно, немовби від горя,
І ранила ноги трава, наче гостра й бездушна стерня.
Нестерпно скрипіли дошки ешафоту,
Глашатай змокрів від липучого поту,
Тримав у руках в засмальцьованих плямах папір.
Настирливо мухи хотіли бенкету,
Хтось в сутінках неба розгледів комету,
Знамення пророче застигло, мов загнаний звір.
Піднявся зненацька розбурханий вітер,
Поніс листя й пил крізь людей і до жител,
Мов хвиля брудна, насмітивши у кожнім кутку.
Поважно з’явився на людях єпископ,
Потицяв хрестом на світ божий і близько,
До лобного місця пробрався, до страти впритул.
Тим часом прибульця з країни рапсодій,
Глумливо вели через блазнів пародій,
Які в куряві щось творили доволі гидке і просте.
«До біса пішли!» – відігнали паяців,
Хтось кинув каміння – «Потвори ледачі!»,
І ось гільйотини метал кат щосили угору простер.
Глашатай повільно до тями вернувся,
Розкрив свій пергамент, під носа лайнувся,
Протяжно почав видавати такі злободенні слова:
«За те, що прирік наші душі страждати,
За те, що серця міг на клапті порвати,
За стріли пекельні, що краяли міць сиротливих бравад.
За муки разючі і рани пекучі,
За гріх і покликання хиже, ще й рвуче,
До страти рокуймо тебе, у проклятті безмірно лихім».
Все стихло… Горіла на небі комета,
Крилатий дивився крізь натовп й до злету,
Був стрімко готовий, хоч поки чекав, зупинившись на цім.
Поволі хвилини стікали в минуле
І лезо зловісне блищало у гулі
Та страта чомусь затяглась, нудьгувала й запрошена смерть…
Ось кат схаменувся, піднявши лиш очі,
Поклав свої руки, мов подать для ночі,
На плечі закутого враз, натякнув, що час вийшов ущерть.
Той стримував крила, а потім розправив
І гнівно поглянув на галас, що марив
Та миле дівча впало в очі, воно мов благало: «Ой, ні!».
Розверзена мить відгукнулася криком,
Юрма, хто куди, полилася і дико,
Зминаючи все на своєму шляху, стрімко падала з ніг.
Прибулець злетів, описавши півколо,
Схопив лиш дівча, все палало довкола,
Земля розступилася грізно, ховаючи злість назавжди.
«Даю тобі щастя, живи у час світлий,
Хай сонце всміхається щиро й привітно,
Лети понад часом, ось крила, не бійся, любов відроди!».
Він зник, а весна гаптувала принаду,
Зникало минуле, стиралася зрада,
Добро поступово в серцях віднайшло рівновагу життя.
П’янким почуттям озивалася ніжність,
Скрізь щебет лунав на мелодії різні,
Фінальним акордом веселка на небі горіла квіттям.
2011 – 2013 рр.
Зображення: http://www.spaseniedpa.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410162
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.03.2013
Чи люблю я тебе ти питаєш?
Так, без тебе мені не прожить.
Так, я дійсно безмежно кохаю,
Моє серце давно не мовчить.
Воно тільки про тебе говорить,
Воно хоче тебе розбудить.
Хоче ніжно вуста цілувати
І миттєво в безодню летіть.
Кожен день тебе, зіронько, бачу,
Кожен день я на тебе дивлюсь.
І в думках промовляю: „кохаю”,
І в думках я за тебе молюсь.
А тепер в довгождану хвилину,
Вмить до тебе з зізнанням звернусь:
Я лелію тебе, мов перлину,
Я для тебе весь світ оберну.
Чи люблю я тебе ти питаєш?
Так, до тебе, як човен пливу.
Так, я дійсно безмежно кохаю,
Лиш тобою на світі живу.
9.03.2000 р.
Зображення взято з http://www.segodnya.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2013
Так неслышно и ловко, минуя преграды,
Ты внезапно внесла радиацию в кровь.
Полетела душа, как мустанг автострадный,
Да под двести миль в час, окись в сердце – любовь!
Среди снов и других феерических мыслей,
Вижу вновь острова нежных чувств в небесах.
Дотянуться б рукой до космических высей
И хоть раз упоительно внять чудесам.
Так легко открывать заповедные дали,
Что сверкают безумно в пульсациях дней.
Мы стремимся с тобой в суете магистрали
И дай бог ускользнуть бы от встречных камней.
Шелестит в серпантине мустанг автострадный,
Скор ландшафт на сюжеты природных холстов.
Ждёт весну горизонт, как приход благодатный,
Ждёт тепло разбудить с покрывалом цветов.
19:35, 16.04.2012 год.
Фото из http://www.zastavki.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409798
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.03.2013
Ти – ієрогліф з давніх, сивих манускриптів,
Ти наче міф, на межі реальності і снів.
Тебе не зрозуміти, не збагнути фліртів,
Ти близька й недосяжна, мов глибина вогнів.
Не розгадати зашифровані шедеври,
Твоїх думок полин, ескізи передчуттів.
Ти – сяйво неземне, ти – загадка Мінерви,
Пекучий ребус, що проявився у житті.
Ти маєш стан, непідвласний гравітації,
На перехрестях караванів почутих слів.
В тобі вогонь і крига, спалах радіації,
Стихійне лихо неадекватних кораблів.
Не врятуватись від твоїх метеоритів,
Що душу попелять кам’яним, рясним дощем.
Щити слабкі, джерела в руслах перекриті,
Тепер вогні світів розбиті на шматки, ущент.
Ти атоми мої з’єднала хаотично,
У подиху та ритмі серця – лихоманка.
Ти стрімко притягання збільшила магічно,
Не оминути катастрофи й сил приманки.
21:21. 4.04.2008 рік.
Зображення з http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409506
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.03.2013
Ти – мій наркотик, що іще сказати?
Без тебе світ безрадісно німий,
Без тебе день посаджений за грати
І все довкола в хованках зими.
Ти – мій наркотик, поклик одкровення,
Безсонна ніч, фантазій зорепад.
Всепоглинаюче моє натхнення,
По склу непосидючий променад!
Ти – мій наркотик, бо за кожну дозу
Я ладен зірку голіруч схопить.
Стерпіти все, перебороти грози,
Продовжити у ейфорії мить.
Ти – мій наркотик, віяння небесне,
Я гори розведу, лишень озвись!
Пройду вогонь, дороги перехресні
І розфарбую марення колись!
Ти – мій наркотик і даєш наснагу,
Так радісно у серці й на душі.
Я йду до тебе втамувати спрагу,
Живу теплом, що лине звідусіль…
19:35, 22.11.2010 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409502
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.03.2013
Видно списан наш грех у Хранителя времени,
Видно он напророчил свиданье с тобою.
И отправились души в одном измерении
На планету-сапфир, под заветной звездою.
Это трудно представить, чтоб два луча вечности,
Оказались в одном макрокосме, сгорая.
Притяженьем ласкали друг друга в беспечности,
Обжигая все лУны – предвестники Рая.
Видно долго искали мы след в невесомости,
Подчиняясь преданиям перерождений.
Рассекали парЫ геосфер в очерёдности,
Фейерверками огненных слёз наваждений.
Но однажды попали дождями небесными
На росток, что любовью в народе зовётся.
Он раскрылся цветком, околдованный песнями,
Возвещая триумф драгоценностей вёсен.
19:25, 3.05.2012 год.
Изображение взято из http://www.sunhome.ru/wallpapers
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409284
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 15.03.2013
Де ж ти, диво щастя, спогад заблукалий?
Де мандруєш вічністю, весною летячи?
То на мить з-за хмари променем лукавиш,
То завиєш тугою без видимих причин.
Десь проходиш поруч, розкидаєш квітки,
Сиплеш пелюстками із трояндових забав.
Стукаєш у шибку, не збагнути звідки,
Вишиваєш по живому памороззю барв.
Мов я маю крила, та вкрай мало неба,
В скронях перестук у злет вже огорнув борей.
Хтось віддав ключі і вся моя потреба,
Підібрати шифр до тисяч схованих дверей.
Де ж ти, пісня щастя? У якім порталі,
Загубив слова, так добре вписані в кросворд?
Сіла батарейка і мовчить мій камінь,
Тиша розтинає щем у оберемку хорд.
Вже не полатати градом дум лахміття,
Не залікувати безупинний ран потік.
Засвітився місяць, кругом через віття,
Та тепла від нього не діждатися й за рік!
Де ж ти, сяйво щастя, що тобою зветься?
Може зовсім близько за стіною із завій?
Не зігріти безкінечний стогін серця,
Де закований в кайдани плаче образ твій…
16:16, 20.02.2011 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409279
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.03.2013
Я в полоні – твоєму полоні,
І на волю вже шлях не знайти.
Я транзитом, а ти – на кордоні,
Наказала, підступно, зійти.
Груди стисли невидимі пута,
В серці пекло і рай в одну мить.
Я знаходжуся в стані рекрута,
Що не вміє себе боронить.
Полонений твоїми словами,
В паралельнім для себе краю.
Потерпаю, облитий дощами,
Наче струмом нестерпним стаю.
Порятуй моє дихання вперте,
Лабіринт свій осяй навкруги.
Бо помру, небесами роздертий
І спалюся безжально з туги.
Я в полоні, вже здався без бою...
Легіон перейшов на твій бік.
Я безсилий і вкотре не встою,
Зникну зовсім, безшумно, навік…
28.02.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408977
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2013
На згарищах давно минулих відчуттів,
З’явились ярі, ще прекрасніші пейзажі.
І вже душа, воскресла від стіни дощів,
Палає вогнищем у дивному екстазі.
Яскраво ожили простори навкруги,
Побігли оповиті чудесами хмари.
Зробилось так, мов із небесної дуги,
Попадали на землю дивовижні фарби.
Червона – для кохання, в пелюстки троянд,
Бо хто ми є в самотніх, змерзлих пориваннях.
Вогненно-жовта – у бурштиновий фаянс,
У сльози Сонця, у стривожене вагання.
А жовта – в теплий і пронизливий нектар,
У вир розлук, що переслідує, мов вітер.
Зелена фарба – для природи і фанфар,
Для пізнання запилених душевних літер.
Блакить розлита в атмосферній вишині,
Поєднує земне і боже в одне ціле.
Ультрамарин зібрав краплини запашні
В морських глибинах, у перлини перезрілі.
Підступно фіолетова – у тінь, що йде,
А часом і біжить так близько за спиною.
Вечірні сутінки змінили хвацький день,
Змішались фарби, феєрверком наді мною.
Яка прегарна мить і в серці, мов бальзам
Поширився, аж хочеться у щасті бігти.
Тебе до себе ніжно пригортаю й сам,
Лечу в жаданий рай від холоду зігрітий…
20:40, 31.05.2011 рік.
Зображення: http://www.nastol.com.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408974
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2013
Мечтаю проплыть вдоль шести континентов,
Чтоб ветер попутный вздымал паруса.
Чтоб стая дельфинов в чудесном моменте,
Была совсем рядом, кругом – бирюза!
Хочу открывать берега Антарктиды,
Под толщею снега и шельфами льдин.
Так сердцу тепло, небывалые виды
Повсюду встают из древнейших глубин.
Мечтаю карабкаться к горным вершинам
В местах, где досель не ступал человек.
Где девственно всё, что природа вершила,
А запах, какой! Самый лучший из всех!
Хочу превзойти быстрых мыслей картины,
Пускай это сложно, но в этом и суть!
Не стать бы безликою жертвой трясины
Измен, что пытаются вновь обмануть.
Мечтаю увидеть, как всё начиналось:
Тот первый цветок, возле камня вдали.
Реликтовый миг, что невиданно вяло,
Оставил след главный на кромке земли.
Хочу среди звёзд бесконечного неба
Найти мир далёкий без горя войны.
Где ценят талант, словно золото хлеба,
Где воздух душевный не просят взаймы.
21:16, 6.09.2012 год.
Изображение взято из http://www.delfinariy.info
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408126
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.03.2013
Думав, мертво у грудях й нема порятунку,
Вже й не вірив у те, що воскресне любов.
Та зненацька відпив невгамовного трунку
Твоїх бісиків моря й зродився немов.
І вдихнув неймовірне повітря безмежне,
Наче хтось замінив усередині кров.
Затавровані сни здобули незалежність,
Все я вільний віднині, осяяний знов.
Своєрідним серпанком обіймеш чарівно,
Що мені тепер біль, я в безодню лечу.
Та не в ту, що ховає у безвість безслідно,
Де не хочеться жити, де сльози течуть.
Думав, серце покрилось льодами навічно
І вже вірив у це, вже дійшов до межі.
Та з’явилася ти серед гамору спішно,
Ставши днем уночі, оживила мерщій.
12:47, 28.10.2012 рік.
Изображение: http://wallpapers-diq.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2013
Я сижу на игле, на словесной игле.
И с неё не сойти и не спрыгнуть так просто.
Словно дозу прошу в хитроумной игре
И энергию свыше вновь чувствую остро.
Пусть мгновенен всегда эйфории момент,
Но так хочется всласть ощутить невесомость.
Хоть душа на разрыв, но путей других нет
И опять лабиринты до боли знакомы.
Я сижу на игле зашифрованных фраз.
Кто сумеет понять всю картину посланий?
Как всегда добываю из слов я алмаз
И шлифую его до игривых сияний.
18:18, 13.03.2012 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407778
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.03.2013
Где берёшь ты свой яд? Колдовское и крепкое зелье,
Что до дна я испил, и теперь, словно узник в цепях.
Время гонит секунды куда-то, спасая безделье,
А мой мир, хоть поросший осотом, пылает в цветах.
Перекрёстным огнем расстреляла порывы влеченья
И тайком схоронила под лед бесконечность мою.
Не забыть мне текущее селем по венам свеченье,
Привкус ночи и запах отравы на кромке в раю…
Где берёшь ты свой яд – это пытка, а может – спасенье?
Мир теней, где диктатор пурга или жаркая явь?
Не понять одного – это жизни моей воскресенье
Или плач о далекой звезде, где чуть видима рябь….
19:40, 28.10.2011 год.
Изображение: http://www.wallon.ru/photo/fantasy
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407772
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.03.2013
Пробираясь тайком сквозь свою непогоду,
Через блеклость душевных страстей острова,
День опять заблудился и в поисках ходит,
Эпизоды на место расставив едва.
Улетают минуты, как солнечный ветер,
Время прежних желаний, увы, не вернуть.
Только страхи достанут тебя на том свете,
Не успеешь подумать и глазом моргнуть.
Путь по кругу идёт без конца по спирали,
Каждый может судьбу развернуть наугад.
И какими-то мы исхудавшими стали
В плане веры в себя и в любви звездопад.
Голос льётся внутри и диктует мотивы,
Что ему твоё сердце, тем более – сны.
Кто-то правит погодой, окатит, как ливень,
Заморочит виденье в просторах зимы.
Эпизоды… Одни эпизоды мелькают…
Уловил – значит, смог, ну а нет – потерял.
Безвозвратно теченьем уходят и тают
Души тех, кто пророчил бесславный финал.
20:16, 21.12.2012 год.
Изображение: http://samara.olx.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406688
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.03.2013
О, Женщина! Я восхищаюсь Вами!
Вы – дивный свет, целующий огнём.
Вы – тайна снов и шёпот океана,
Ковчег священный, что бессрочно ждём.
О, Женщина! Хочу дарить, ей-богу,
Подснежников прекрасных новизну,
Чтоб с ароматом первенцев тревоги
Исчезли сразу, лучиком скользнув.
О, Женщина! Вы для меня икона,
Улыбка Ваша – Мира благодать!
И нежность слов я берегу исконно,
Хотя палитру чувств не разгадать.
О, Женщина! Творенье поднебесья!
Попутный ветер, если в сердце штиль.
Искомый бриз душевных равновесий,
До глубины сентиментальный фильм.
О, Женщина! Создание из ада!
Опасный смерч, бушующий тайфун!
Вы – берег страсти и души отрада,
Сакральный иероглиф древних Рун.
О, Женщина! Молюсь за Ваше счастье,
Дай Бог, чтоб всё заветное сбылось!
Пускай уйдут невзгоды и напасти,
Лишь доброта возьмёт Вас под крыло.
О, Женщина! Вершина мирозданья!
О, явь невиданных, далёких звёзд!
Вы – истина запутанных преданий,
Желанна муза быстротечных грёз!
13:18, 2.01.2012 год.
Изображение: http://www.greenmama.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406686
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 06.03.2013
Взлет мы делим на всех,
И синхронно летим,
Притяженье, разбив на осколки.
Мы не птицы, но вверх,
Больше жизни хотим,
Небо рвем, как голодные волки.
А под нами земля,
А под нами моря,
Растворились в незримом просторе.
Там внизу города,
С неба льется вода,
Ветры дуют, друг с другом в раздоре.
Ну а здесь, здесь война,
Звезды, словно стена,
И становятся длинными метры.
Мы пылинки костра,
В спину дуют ветра,
Леденят стратосферные ветры…
Воздух иглами жжет,
Кожу рвет на куски,
И стремится быть первым из первых.
Стратосфера нас ждет,
Умирает с тоски,
Холодит напряженные нервы.
А под нами земля,
А под нами моря,
Растворились в незримом просторе.
Там внизу города,
С неба льется вода,
Ветры дуют, друг с другом в раздоре.
Ну а здесь, здесь война,
Звезды, словно стена,
И становятся длинными метры.
Мы пылинки костра,
В спину дуют ветра,
Леденят стратосферные ветры…
18:03, 19.02.2006 год.
Изображение: http://es.paperblog.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406473
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 05.03.2013
Вновь скрестились мечи,
Вновь на старте война.
И кричи не кричи,
Смерть напьется сполна.
Бой один за другим,
День и ночь все равно.
Стрел – запас на чужих,
Уж истрачен давно…
Когда бог войны ликовал,
И выше мой меч подымал,
Он резал, рубил, убивал
с утроенной силой
Когда бог войны ликовал,
На острие кровью играл,
В рубине закат умирал
зарею не хилой…
Летописец в завет
Впишет каждый рубец.
Сквозь немеркнущий свет,
Закаленных сердец.
Царь теней унесет,
Души проклятых прочь.
А истерзанный стон,
Поглотит снова ночь…
Когда бог войны ликовал,
И выше мой меч подымал,
Он резал, рубил, убивал
с утроенной силой
Когда бог войны ликовал,
На острие кровью играл,
В рубине закат умирал
зарею не хилой…
24.08.2002 год.
Изображение взято из http://noobas.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406471
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 05.03.2013
Прекрасно выглядишь на фото!
Богиня! Как тут не влюбиться?!
Средь чар мгновений приворота
Ты сердце заставляешь биться!
Смогла пройти в страну туманов,
Моих пустынь, поникших бренно…
И сразу нежности тюльпаны
Раскрылись маленькой Вселенной!
Как будто в сказке озарённой,
Несёшь ты звёздные сиянья.
И холод гибнет обречённо
В плену такого обаянья!
Ты – несравненная на фото….
А в жизни, вне сомненья, краше!
Ты улыбнись мажорной нотой
Пускай ликуют судьбы наши!
20:35, 9.02.2012 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406155
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.03.2013
Ты – мой рай на земле благородных идиллий,
Среди звёзд во Вселенной – видней цефеид!
Яркий остров мечты в заповеднике лилий,
Пусть под килем хоть Стикс, нипочём мне Аид.
Нипочём мне шторма и длина расстояний,
Режет волны бесстрашно мой крепкий фрегат.
Рифов пядь злобно скалится, хочет поранить,
Тщётно всё, курс проложен без всяких преград.
Ты – мой рай, мой оазис, родник благодатный,
Край душевных мелодий, мгновений полёт.
Здесь тону в заколдованном мире приятном
И меня в эту сказку твой голос зовёт.
19:14, 22.04.2012 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406154
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.03.2013
Давно отболела былая любовь…
И мечется сердце в каком-то тумане.
Блуждает душа без пристанища вновь,
Ничто не горит и к чему-то не манит.
Остался лишь пепел, его подхватил
Такой же, как я – растревоженный ветер.
Уносит куда-то в тоскливый мотив,
А мне пустоту всю пророчит на свете.
И вроде бы нет той бурлящей реки,
И как-то спокоен день, сунется молча.
За что не возьмись, все заслоны крепки,
А хочется греться под ласкою солнца.
22:26, 10.12.2012 год.
Изображение: http://99px.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405687
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 03.03.2013
Сшивали воины легендой алую,
Огнём и подвигом книгу крещённую.
Не счесть имён, ушли с водою талою,
Оставив внукам память обнажённую.
Как будто есть магнит в земле исхоженной
И рытвины копыт почти не старились,
Одни ворчали: «Это так положено!»,
Другие – плакали, по жизни маялись.
А третьи – брали меч, рубились преданно,
За отчий дом, за волю предстоящую.
Внушали веру слабым, тайны ведали
И стойко преграждали путь навязчиво.
А если отступали – были плесенью,
Губили мором алчных издевателей.
Проникнув вирусом во всходы ереси,
Своею ересью порядок ладили.
Геройство пришлое сменяли храбростью
Такой, что повергала в дрожь отчаянно.
Европу хитрую, в осколках жадности,
На место ставили в углу отмерянном.
И толще этой книги не отыщешь книг…
Она, как оберег, всегда предтечею
Умерит пыл орды бесцеремонно вмиг,
Воспрянут воины былиной вечною.
18:26, 16.12.2012 год.
Изображение: http://www.spbtur.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405684
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.03.2013
Мы – дети гигантских незримых квазаров,
Скитальцы холодных планет в суете.
Мы верим в стремление к солнцу Икара,
В желание стать на развилке путей.
Мы – тень, что препятствует натиску света
И свет, что проникнуть за тень норовит.
Мы – дождь над пустыней, бывает и это!
Упрямо сверлим новых тайн монолит.
Пусть скажут иные: «Да вы – лишь безумцы!»,
«Вы – горстка заблудших овец меж камней».
Но дышится легче в огне революций
И ветер над нами без споров важней.
Мы – духи нетленного сладкого яда,
Кого-то затянем, возможно, на дно.
Не стоит вносить нас в служители Ада,
Дерзнём стать собою, пусть так суждено.
21:35, 28.08.2012 год.
Изображение взято из http://cosmos.ucoz.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405503
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.03.2013
Ты сверкаешь без устали так превосходно,
Под ресницами вдоволь играет соблазн.
От улыбки становится чуточку модной,
Охватившая душу, пленившая блажь.
Кто тебе подарил притяженья флюиды,
Кто в тебя заложил без границ магнетизм.
Открываешь во мне острова Атлантиды,
Первозданность любви, будто неба сюрприз.
Ты сверкаешь как Солнце и огненный ветер
Безутешно погубит встревоженный миг.
Понимаю беду, но прекрасней на свете
Не найти мне огня, что под кожу проник.
Кто я есть без тебя? Отпечаток померкший…
Затерявшийся миф, словно списанный лист.
Как изорванный в клочья, в скитаниях дервиш
На дороге к спасенью, где мир твой игрист.
19:13, 26.06.2012 год.
Изображение взято из http://www.fantasiya.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405502
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2013
– Так ты летишь со мной на Андромеду?
Корабль готов и вечность снова к нам добра.
Раскрыта тайнопись, открылись Веды
И звёздная дорожка в вихрях серебра.
Там души обретут оттенок счастья,
Познав закономерность отражений снов.
Мы станем в безупречности сиянья
Венцом очарований, что нас ждёт давно.
Смелей! Давай мне руку и не бойся,
Ковчег в Эдем построен только для тебя.
Вдохнем в него любовь, ты лишь дотронься,
Подвластен мир желаний, искрою маня.
Услышь симфонию хмельной победы,
Бесценный миг дарованной судьбой звезды…
– Так ты летишь со мной на Андромеду?
«Лечу» – Мне руку робко протянула ты.
16:43, 19.02.2012 год.
Изображение с http://ru.wikipedia.org
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2013