| Сторінки (7/631): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Ну от і все…
А я кохав, кохав і жив тільки тобою.
Як дощ уранці із грозою,
Як бриз вечірньою порою,
Я в думці цілував тебе,
і жив лиш подихом твоїм…
Ну от і все…
А мріялось, мріялось, що разом ми.
Йдемо, неначе кораблі,
Що бурі пронесли в імлі,
В морі життя і назавжди
залишимося у коханні…
Ну от і все…
Я все збагнув, збагнув, і з болем у душі.
Неначе птах, який в крилі,
Носив стрілу очей твоїх,
Беріг тебе та вмить згубив,
в цьому пекельному житті…
Ну от і все…
21.03.2000 рік.
Зображення: http://flirt.jofo.ru/391407.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655795
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2016
Ликуй, мгновенье, доставая жемчуга
Из недр души, что в унисон с весною,
Ведёшь тропинки, где петляют наугад
Два сердца, обозначены судьбою.
Ликуй, мечта, возвышенной стрелой летя,
Отныне в голограмме сновидений
Разбит Гордиев узел лазером дождя,
В страну цветов наметились ступени.
Ликуй, планета! Чудо воцарилось вновь!
На бархатном пространстве невесомом
Взошла немыслимым огнём моя любовь,
Проникнув в день заветною истомой.
Ликуй, мой мир, узнавший преломленья вкус,
Собрав наивность первобытных мыслей.
Всё филигранно, кораблём ложусь на курс
Твоих миров и неприступных высей.
20:49, 10.03.2012 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654743
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2016
Мерзлота на планете моей, нет тепла, ледниковый период,
Словно сотни эпох в криогении* на опустевшей Земле.
Отражает поверхность лучи от палящей звезды не игривой,
Замерзает всё больше и больше душа в не щадящем стекле.
Почему на бескрайних и грозных равнинах холста откровений
Не найти разноцветностей снов – лоскутов восприятия дней?
Сумасшедший восход, подчиняясь потоку масштабных явлений,
Снова в ночь предрекает тоску, между мёртвых и снежных теней.
Отпусти, пожалей мой огонь, сквозь мерцание силы кристаллов,
Я хочу так впитать хоть молекулу света в свои берега.
Пусть отчаянно бьются об лёд небеса без просвета, устало,
Отогрей монохромность мечты вдохновенье, мой дивный Пегас!
Но молчат и не греют чужие до боли, былые созвездья…
И бежит по эклиптике Солнце – песчинка, невидимый штрих.
Миллиарды вокруг огоньков, уклоняясь от воли возмездья,
Всё ж бессильно уйдут в невозвратность, давая простор для других.
О, не дай умереть, опали все нейтронным лучом континенты,
Возврати в мои русла истоки забытой синхронной любви.
Растопи в перевёрнутых айсбергах блеклость поникших моментов
И сковавший мороз, что закрыл мерзлотой очертанья глубин.
15:08, 13.05.2012 год.
* Криогений (др.-греч. ;;;;; — ледяной холод, мороз и ;;;;;;; — рождение) — второй геохронологический период неопротерозоя. Начался ок. 850 млн лет и закончился ок. 635 млн лет назад. Характеризовался самым значительным, вплоть до экватора, оледенением Земли (так называемая гипотеза «Земля-снежок»).
Изображение взято из http://vzglyadzagran.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654742
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.03.2016
Мы там исчезаем, чтоб здесь появиться,
Отметить свой путь знаком мыслей благих,
Увидеть улыбку в мелькающих лицах
И вовремя сделать навстречу шаги.
Не следует верить в затёртые сказки
О том, что там легче, терпи и молчи.
Что кто-то откроет приросшие маски,
Воздаст за деяния, примет твой чин.
Мы здесь пропадаем, чтоб звёзды сияли,
Им души нужны, им без них не гореть.
Быть может давно в кристаллической яви
Наметились трещины сыгранных лет.
Живи на Земле, твои мысли всесильны,
Твори цепь добра из мельчайших частиц.
Природу люби в своём сердце стабильно,
Тогда ты поймешь всю условность границ.
Возможно, тогда осознаешь просторы
И Шамбала вскроет всевидящий глаз…
Мы здесь исчезаем, оставив все ссоры,
Чтоб там был услышан неистовый глас.
10:40, 30.10.2013 год.
Изображение: http://factpost.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654505
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.03.2016
Не смотри в душу пристально
Чёрным глазом луна.
Там встречаются истины,
Там играет весна.
Всюду ровными мыслями
Буйство красок легло.
Всё наполнено смыслами,
Пусть ликует перо!
Не томи новолунием
Мой сердечный надрыв.
Стали тленными мумии
Надоевшей хандры.
Вижу свет созидательный,
Войско Расы Святой.
Внемлет сердце внимательно,
В стуке каждом – «Не стой!
Из крестов гвозди ржавые
Вырви, с тела изъян.
Окрыляй дело правое
Ты – потомок СЛАВЯН!
Ты – река благодатная,
Явь созвездья Ковша.
Разорви цепи знатные,
Всласть используй свой шанс!»
Не смотри в душу пристально
Чёрным глазом луна.
Не затмишь тенью пристани,
Род проснулся от сна.
18:37, 4.01.2014 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654504
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.03.2016
Впитай в ладони капельки дождя,
В них радостно играют ноты неба.
Мажорно пляшут между пальцев ля
И соль-минор очерчивает небыль.
А до-мажор, как будто хиромант,
Читает линии судьбы, пунктиры.
Легко дождю, он самый модный франт,
Кудесник блеска и владелец лиры.
Умойся влагой, ведь тебе дано,
Страницу новую открыть и ныне –
Творить из слов прекрасное панно,
Найти следы источника в пустыне.
Впитай в ладони капельки дождя,
Лучистый миг открывшейся Вселенной.
Она так близко, волшебством войдя,
В тебе раскроет тайны вдохновенно!
22:52, 21.12,2013 год.
Изображение: http://oboi.ws/wallpaper-10014/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652939
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.03.2016
Два «я» сошлись в космическое «мы»,
Как два луча, уняли жадность тьмы.
Так было предначертано судьбою.
Несли свечение на зов любви
Сквозь ширь, где тайной вечности увит
Огонь звезды рассветною порою.
Два «я» прочли меж строчек свои сны.
Единство мыслей у одной черты.
Друг другу отдавали квант энергий.
Рождался космос, взрывами пестрел,
В порыве страстном разогретых тел
Душа в душе искала сладость неги.
Два «я» сплелись в незыблемое «мы»,
Пускай так будет в центре кутерьмы,
Куда летит сознание в пространстве.
И пусть на утро растворятся «я»
В своих проблемах, ведь без них нельзя,
Однако, ночью «мы» – в пучине странствий.
21:40, 24.11.2013 год.
Изображение: http://blogs.privet.ru/user/nemec_829?tag_id=33501
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652937
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.03.2016
Минуле й майбутнє, а я – десь між ними,
Згубився в теперішнім світі навік.
Прикутий до часу галери й щосили
Веслую, забувши про сильний потік.
На захід, а хочеться схід осягнути,
На північ безкраю, та південь в душі.
Гортаю сторінки морозами скуті
Та де там пізнати, читати б мерщій.
Минуле єхидно до мене белькоче,
Про те, що не зміг, не зробив, не пізнав.
Майбутнє пихато сміється, не хоче,
Щоб я увірвався завчасно до знань.
Збирає теперішнє мито віршами,
А в них повно всього: є радість, є біль.
Є грішні слова, що нагадують шрами,
Буває і гірше – холодна постіль.
Минуле й майбутнє, мов два херувими,
Один зачинив свою браму і зник.
А другий – далеко, лиш я – десь між ними,
Все йду через нетрі життя, бо так звик.
16:07, 21.10.2012 рік.
Зображення: http://www.e-reading.org.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2016
Я твоей задыхаюсь весною,
Отдавая себя без остатка.
Тем пылающим силам, что ноют
И пленяют забвением сладким.
Я пытаюсь развенчивать мифы,
Отделяя от выдумки правду.
Без которой мой день не игривый,
Нескончаемо служит обряду.
Проведенному милой улыбкой,
Подчиняясь неистовству взгляда.
Сердце кинулось в полымя шибко,
В невесомость безбрежную падать.
Я твоей задыхаюсь весною
И как прежде, гонимый влеченьем.
Изнываю во льдах паранойи,
Под прицелом флюидных свечений.
11.10, 25.01.2016 год.
Изображение: http://kartinkinaden.ru/obschestvo/otnosheniya/410-nezhnyy-poceluy.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2016
Мы обязательно встретимся
В калейдоскопе меж точек,
Где панорамой поселится
Дым галактический, впрочем –
Звёзд нагота взбудоражено,
Снова возникнет из газа.
Нежной пастелью пейзажною
Сблизит миры наши сразу.
Мы обязательно встретимся…
Пусть нелегко нам предвидеть
Замысел Божий, но вериться,
Что не исчезнем из виду.
Пульс, как сонар, отзывается,
Нервно предчувствуя вспышку.
Входит небесная странница,
Сердце вбирая с излишком.
Мы обязательно встретимся,
Даже считая погрешность.
Сфера нейтронная вертится,
В каждой молекуле – вечность.
Поздно ломать навигацию,
Дельно отбросив приметы.
Наши сплелись гравитации
В яркой прелюдии света.
21:19, 24.01.2016 год.
Изображение: http://www.artleo.com/download/6814/1440x900/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652545
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 18.03.2016
Не ко мне ты летаешь, мой ангел,
Не к моим сумасшедшим мольбам.
Растворившись так ловко во сварге*,
Ты не внемлешь заветным словам.
Где-то прячешь свой лик очень светлый,
Подыгравши косматым снегам.
И небрежно, почти незаметный
Луч подаришь, согревши слегка.
Но всё это, – увы, быстротечно…
Даже звёзды в пространстве не те.
Только слышатся в стуке сердечном
Колокольчики нежных затей.
Не со мною ты кружишь, мой ангел,
Не к моим устремляешься па.
Но душа, размечтавшись о благе,
Ловит взгляд, на мгновенье совпав.
20:24, 02.01.2016 год.
*небо
Изображение: http://www.tutorialking.eu/search-girl.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652544
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2016
Все мысли о тебе, бегут, как кинолента,
Оставив пустоту с пометкой: «на потом».
Возьму с собой весны забытую легенду,
Живёт она внутри душевных катакомб.
Она растит цветы растроганных фантазий,
Где скомканный сюжет отныне, как родник.
Дает мне жизни смысл, пускай не без оказий,
Но чувствую теперь, бессмысленны они.
Побудь со мной, мечта, хотя бы полсекунды,
Прозрачность изо льда собою разукрась.
Несложно предсказать забытый ход абсурдный,
Давно им бредит ночь, сжигая жертву страсть.
Все мысли о тебе, летят бумажным змеем,
Целуя облака в рассветной полумгле…
Но чинно пустота, прикинувшись злодеем,
Как ветер вырвет нить, захватывая в плен.
16:44, 19.04.2015 год.
Изображение: http://www.bankoboev.ru/samewall/MzI0MTg0/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652322
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.03.2016
Я люблю целовать твои кончики губ,
Словно к нежной душе каждый раз прикасаться.
Окунаться всем сердцем в родную пургу
И кружиться в объятиях страстного танца.
Задыхаться от чувств, охвативших мечту,
Продлевать без конца сумасшествие мыслей.
Я под Солнцем огромным отныне лечу,
Мне отрадно держать небывалые выси.
Мне легко обуздать вены неба и гром,
Превращаясь в источник ярчайшего света.
Сердце вторит так громко, лелея добром
Шепот милых касаний, раскрасив всё это
В золотистый оттенок, раздетую глубь,
Отдавая на откуп рассветам экстаза.
Я люблю целовать твои кончики губ
И блаженно тонуть в океане фантазий.
22:13, 22.10.2015 год.
Изображение: http://www.syl.ru/article
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652290
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2016
Рождалась любовь, унося в междумирье,
Томящую сердце безжизненность дней.
Тихонько играла на огненной лире,
А страстный поэт всё слагал ей сонет.
Он часто витал по космическим далям,
Он тысячи раз безответно любил.
В пучине стихов, не вдаваясь в детали,
О счастье мечтал, выбиваясь из сил.
Рождалась любовь неожиданной явью,
Проникнув теплом в умирающий сад.
И что-то родное, в глазах под вуалью,
Звало за собой бороздить небеса.
Поэт оживал, как весною подснежник,
Росли за спиною два белых крыла.
Любовь заплетала объятием нежным
И в жарком дыхании рядом плыла.
13:35, 09.03.2015 год.
Изображение: http://www.usladushka.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652076
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.03.2016
Теряем родных, наглотавшись той скорби…
Да так, что невольно уходим в себя.
Зачем нас судьба до безумия горбит,
Как лист на морозе в конце октября?
Вновь делает вдох до краев равнодушным,
Наполнив отравой запекшийся миг.
На небо приняв, как водится, лучших…
А нам – оставляет оборванный крик.
Да память-иголку в мозгу безутешном,
Которая нервно пронзит не щадя
И ночью и днём, рассуждая о вечном,
Бубнит приговоры, как скрытый судья.
Теряем родных, разрываясь от боли,
Оставшись одни на планете чужой.
Всё время чертоги небесные молим
О сне небывалом, где чистой душой
К нам сходят видения, став ощутимей
Для сердца, реальность сменяя опять,
Направив превратности, отчасти мимо
И дав свой совет, как от бед устоять.
Теряем родных, задыхаясь от стонов,
Пытаясь заполнить в себе пустоту,
Навек отпустить то, что было знакомо
И жить без надежды, вобрав суету.
11:01, 20.12.2015 год.
Изображение: http://sonmir.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652075
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.03.2016
В эпоху Кали-Юги мы встретили друг друга,
Отчаявшись до дна, теряясь сотни раз.
Давай весну отыщем, давно мы в этой вьюге,
Попали в плен зимы угасшего костра.
Давно мы пропадали в чащобах неприметных
И хриплое «ау» – последний крик души,
Всё тише отзывалось, а были и моменты,
Когда стихало вовсе в заснеженной глуши.
Казалось невозможным и навсегда забытым
Биение любви застывших нежных чувств.
Но силы провиденья вели маршрутом скрытым,
Открыв, пускай на миг, небесную парчу.
В эпоху Кали-Юги мы встретили друг друга,
Как будто поволоку развеяли меж нас.
Вернулась невесомость из замкнутого круга
И звёзды стали ближе, усиливая страсть.
20:58, 02.07.2015 год.
Изображение: www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651829
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2016
Нельзя приручить одиночество,
Работой над счастьем сизифовой.
В палатах сердечного зодчества
Любовь так взывает неистово.
Опять из объятий дождливости
Не вырваться, бредя желанием
Пройти переулками близости,
Которая вторглась в сознание.
И крошит мой мир переменчивый,
Сумбурным экстрактом наития,
Где сходятся сны опрометчиво
В чужие места и события.
Нельзя приручить одиночество,
Отвлечь, хоть какой-то безделицей.
Оно вероломно без почестей,
Пожаром невидимым стелется.
Малейшее чувство влюблённости,
Ревниво шифрует и с хохотом
Бросает под лёд безысходности
Всё то, что расписано золотом.
22:41, 09.12.2015 год.
Изображение: http://favim.ru/image/2775415/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651827
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.03.2016
Не верьте, люди, зеркалам!
Они неправду отражают,
Всё делят взгляды пополам,
Укрывшись серебристой шалью.
Там параллельные миры
Свою историю расскажут,
Где очень много мишуры –
Похожей лишь чуть-чуть на нашу.
И ты – не ты, чужой фантом
Посмотрит влево, ты – направо!
Там как-то опрокинут дом
И шторы съежились лукаво.
Часы напротив обретут
Черты необычайных чисел.
Не верьте, люди, в суету,
Навязанных вам кем-то мыслей.
Взгляните лучше внутрь себя,
Ищите трезвость убеждений.
А стекла – пусть не теребят
Неправдой внешних отражений.
23:28, 05.12.2015 год.
Изображение: http://lilitochka.ru/viewtopic.php?id=2172
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651613
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.03.2016
Не рви терпение моё на части,
Оставь дорог затерянные дали.
Жалеть не надо, что чужими стали…
Вдвоём накладно,
значит – двери настежь.
Отныне холодно, пускай глумится
Влетевший ветер, задувая свечи.
Не верю сказкам, будто время лечит.
Оно морщины вложит больно в лица.
И даст взаймы под жуткие проценты
Осколки памяти, внедряясь молча
В печальный день и ночью волчьей
Уйдёт под кожу вновь, ловя моменты.
Когда чуть слышен одинокий говор,
Уставших мыслей в лоскутах отрепья,
Где сердце просит подытожить пренья,
Моля у неба разорвать оковы.
20:36, 05.12.2015 год.
Изображение: http://wik-end.com/mystics
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651612
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2016
Позвольте поэту, мадам,
Черкнуть пару строчек о Вас,
Воздвигнуть невидимый храм,
Чтоб звёзды спустились на вальс.
Позвольте поэту, мадам,
О Вас написать хоть катрен.
В нём чувство любви передам,
Не нужно безумья взамен.
Позвольте поэту, мадам,
Взлететь над заветной мечтой.
Быть может, поймаю я там
Сверкающий луч золотой.
Позвольте поэту, мадам,
Создать изумительный стих.
Возможно для Вас, навсегда,
Оставлю свой трепетный миг.
Позвольте поэту, мадам,
Черкнуть пару строчек о Вас.
В них свет, не подвластный годам –
Бездонная нежность из фраз.
22:11, 6.10.2013 год.
Изображение: http://smaylik.ru/2008/01/17/malinovoe_utro/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651224
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2016
Разбив на дребезги минуты,
Как зеркало на тысячи частей,
Пленили небо вихри смуты
И лезут бесы всяческих мастей.
Одни – сквозь щели прямо в душу,
Другие – снизу, из мышиных нор.
А третьи, – все запреты руша –
Зловеще смотрят через ткани штор.
В упор расстрелы, тень чужого,
Вскипает быстро от досады кровь.
Мне кто-то мерзкий шепчет слово,
Своим дыханьем рассекая бровь.
Рисую круг, а сам не в круге,
И как бы круг – рисуют от меня!
Там корчится звезда в испуге,
Не в силах чётко все места обнять.
«Не бойтесь, сущности, не трону!
Я свет вдохнул и это мой удел.
Бросайте жребий, будем по закону
Смывать налипший грязью беспредел».
Исчезла нечисть, вняв опять запретам,
Став чище в мыслях, подобрев весьма.
Ведь темень – только плащ для света,
А свет зажженный – истинная тьма.
18:49, 28.11.2015 год.
Изображение: https://orderofdagon.ru/tag/pentacle/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651219
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 13.03.2016
Мне дорог иной на развитие взгляд,
Под сильным влиянием собранных знаний.
Где очень заметен прибавленный яд,
Но жить без него хуже всех наказаний.
Не стоит искать сумасшествие здесь,
Всё зыбко на плахе – палач или жертва?
Сегодня в умах культивируют спесь,
А завтра – туда же нацелят и жерла.
Направят строителей стену ваять,
С колючей тесьмою на самой верхушке.
Кто ищет источники рамки поднять,
Сначала поймёт: он всё время «на мушке».
Его – манекена, привыкшего спать,
Будили средь ночи, сказав, что так нужно.
А если в объятьях держала кровать,
Водой отливали с усердием, дружно.
Мне часто внушали какую-то хрень,
Под видом рассказов о снах непорочных.
О странных героях сражающих тень,
Где выдумка в фактах, не очень уж точных.
Я видел в замочную скважину мир,
Пока недоступен, но крайне счастливый.
В котором отсутствует слово «кумир»
И нет суеты, где слышны переливы.
Приятных для уха мелодий родных,
Изысканных красок в горящих оттенках.
Мне дороги мысли святой новизны,
А старое сбрею с распушенной пенкой.
20:46, 13.11.2015 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651044
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.03.2016
Убыстряется время в огне суеты,
Поднимая цунами запретных иллюзий.
В отголосках потерь рвутся ленты-мосты,
Облачая в тоску чуть забытые блюзы.
И мою Атлантиду, в движении вспять,
Уходившую в бездну от мира прелюдий.
Сложно в это поверить и мысли унять,
Но такими уж созданы взрослые люди.
Изгибая пространство, в какой-то момент,
Вроде видимым стал тонкий лучик надежды,
Что отныне прибудет душевность взамен
Всей пустой болтовне в бутафорской одежде.
Это знак вслед за сердцем на гору бежать,
Истерично хватаясь за выступ отвесный.
Пусть хоть лёд под рукой или вовсе межа,
Разделившая серость и купол небесный.
Убыстряется время к раскрытию тайн,
Но готов ли злой рок от тебя откреститься?
Он как тень за тобой, а вокруг суета,
Где мелькают чужие в неверии лица.
20:54, 31.10.2015 год.
Изображение: http://humantime.com.ua/blog/vsemu-svoe-vremya-i-vremya-vsyakoy-veschi-pod-nebom#main
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651042
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.03.2016
Тихо архангел мне шепчет о вьюге сердечной,
Строго велит страх в душе навсегда обуздать.
Стать хоть немного смелее в движении встречном,
Путь наверстав, приумножить рассветную даль.
Вроде слова мне понятны, намёк очень тонкий,
Вроде легко превозмочь все преграды на раз.
Слишком уж просто стоять на вершине у кромки!
Видно познать невесомость приходит пора.
Ах, как прекрасен разреженный воздух и ярок!
Стройность видений украсит заветный пейзаж.
Эхом небесным внедряется вдох, как подарок
И бережет мои сны, словно преданный страж.
Тихо архангел взывает к моим мракобесьям.
Пляшет там пыльная ночь и шалит без конца.
Всё теребит колдовством обветшалые веси,
Вновь раззадорив делёж у Пандоры ларца.
12:44, 07.10.2015 год.
Изображение: http://my.mail.ru/community/yamuna/42978333E2D3C201.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650804
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 11.03.2016
Я слышу дорог растревоженный нерв
Сквозь панцирь асфальта и сумрачной глади.
Инертно сознание, в сердце извне –
Стремится весна, ну хоть что-то наладить.
Хоть что-то настроить в потухших мечтах,
Добавить штрихи в черно-белой картине.
И пусть настроение с выкриком: «Ах!»
Мельком уберёт надоевшую тину.
Я вижу дождей первозданную дрожь,
Манящую скорость сверкающих молний.
Тесьму миражей с видом гордых вельмож,
Без старых надежд, изменившихся в корне.
Без толики боли, пронзившей насквозь,
В закрученных вихрях спирали работы.
Иду, как и прежде, вперёд - на авось,
Где время застыло, отбросив все квоты.
11:16, 03.07.2015 год.
Изображение: http://www.bizneskirov.ru/article_view?a_id=11789
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650803
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.03.2016
Слова, как йогу для души,
Внедряют свыше постоянно.
Подарен миг – внутри тушить
Свечу для поиска изъянов.
Давно пришла пора летать
В седьмом по счёту небе новом.
Куда рвалась в цепях мечта,
Пытаясь сбрасывать оковы.
И облачиться в чистоту
Порывов нежных и желанных.
Безмолвно следуя холсту,
Где краски сходятся спонтанно.
Где все касания любви,
Подобны поцелуям ветра.
И музой кавардак обвит,
Слова разыскивая в недрах.
20:40, 19.06.2015 год.
Изображение: http://duhosin.ru/integralnaya-yoga-shri-aurobindo/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650622
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.03.2016
Мы закончим дела наши вовремя
И разделим стремления поровну:
Между выбором броситься в полымя
Или медленно сунутся в сторону.
Между сказками – слишком уж добрыми,
И финалом, небрежно намеченным.
Меж страшилками детства, которыми
Нас пугали подкравшимся вечером.
Что иллюзией есть, что реальностью?
Сколько стоит таблетка доверия?
Мы частенько считаем случайностью
Одичалые в мыслях мистерии.
По ошибке погрязли в незнании
И построили стены предательства.
Отучили нас класть подаяние
Удручающим всем обстоятельствам.
Мы рассветы венчали с закатами
И антонимы прочих нелепостей.
Возвращалось всё это каскадами
Леденящих превратностей вечности.
Нам бы впору сменить знак тональности
Или свергнуть нашествие скрытое.
Но мешают банальные крайности
И законы бессильем размытые.
20:02, 17.06.2015 год.
Изображение: http://blog.netpeak.ua/hard_to_choose/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650621
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.03.2016
Нибиру* уходит за Солнце,
Держа в равновесии круг.
Там радиоволны всё звонче
И серп растворяется вдруг.
Куда ты летишь во Вселенной,
Познавши пленение сил?
Зачем в наказании бренном,
Два мира злой рок закружил?
Нибиру уходит за Солнце,
Скрывая от взора свой лик.
Веками непознанный зодчий
В порядке астральном возник.
Древнейшие тексты твердили
О связи различных миров,
Где множество сходных усилий
Положено в сердце костров.
Нибиру уходит за Солнце,
Фантомом небесных орбит.
Резонно понять сеть пропорций –
Посланий, что вечность хранит.
Но всю глубину мирозданий
Наш разум не сможет постичь.
Тем более, тайнопись знаний,
Где истина в ракурсе притч.
Нибиру уходит за Солнце,
Рождая догадок ряды.
Светило в магнитном колодце
Схоронит коварности дыр.
Припрячет врата в иномирье
И тщетность бездушных молитв.
Создаст в суеверном эфире
Зараженных смут монолит.
20:36, 7.01.2015 год.
*Нибиру - планета-путешественница. По одной из гипотез - эта планета кружится вокруг Солнца на орбите Земли. Детально: http://vzglyadzagran.ru/category/nibira_planet
Изображение: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650259
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.03.2016
Согрей меня своим дыханием,
Прибегнув к магии,
Сон воскреси.
Внезапно вспыхнут точки крайние
В лучистом пламени
Нездешних сил.
Повсюду призрак расстояния
Внедрён с прецессией
Далёких звезд,
Под кожу чипом сострадания,
Где градус Цельсия
Рассудок нес.
Ищи свой блик на каждом глобусе,
От камня древности
До перспектив.
Мы ездим в огненном автобусе
По горной местности
Тьме супротив.
Несущий свет, свернувши с казусов,
Низвергнут яростно
В подлунный мир.
Но в небе вновь летит под парусом
Корвет, нечаянно
Нырнув в эфир.
22:45, 29.01.2015 год.
Изображение: http://eiffierock.diary.ru/?tag=2059
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650258
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.03.2016
Затерялся, заблудился в треугольнике Бермудском,
Так внезапно очутившись в переулках томных глаз.
Нет надежды на спасенье в лабиринте очень узком,
Где разносится печалью бесконечный, летний джаз.
Слева – дождь, сплетая нити, как пророчества нагие,
Нежных вёсен панораму вяжет в ширму миражей.
Справа – голос надоевший, взяв опять тона другие,
Всё заладил о минувшем дне в осколках витражей.
Мною созданных когда-то, потускневших ныне храмов,
В честь твоей Вселенной яркой, горячей гигантских звёзд.
Одряхлел на стенах черных, небывалых видов мрамор,
Только очень тесно сердцу без ушедших в небыль грёз.
17:08, 7.02.2015 год.
Изображение: http://oko-planet.su/science/sciencehypothesis/262749-egregor-sozdannyy-lyudmi.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649906
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 08.03.2016
К тебе взывают небеса негромко,
Стучась в стеклопакеты быстрых дней.
Счета погашены на самой кромке
Слепых осадков каверзных теней.
Впусти фотоны радужных мистерий
В глубины сердца, ставя на показ
Пейзажи прежде сгинувших империй,
Где спектр надежды всё же не угас.
Он просто спрятан за седьмой печатью,
Закрыт от взора стойким миражом.
Шагни вперёд и разорви на части
Душевный сплин, оставив на потом
Проблем увязшие по пояс драмы,
В трясине мыслей – хаотичных бурь.
Сейчас важнее стройность панорамы,
Под стать с небес впитавшая лазурь.
Сейчас важнее быть на йоту ближе
К мирам, подавшим свыше ритм дождя.
В котором сквозь стеклопакеты слышен
Далёкий глас, по воздуху скользя.
12:15, 28.02.2015 год.
Изображение: http://leonidzl.com/forum/viewtopic.php?f=43&t=3200
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649905
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 08.03.2016
Что, пряник уже не по вкусу?
Реклама вцепилась в терпенье?
Шары от бортов, да не в лузу?
Вновь душу опутали в звенья?
Как псов на паек посадили,
А может – на новую дозу:
Ползти по примеру рептилий
И верить в газетную прозу.
Дышать? Только нет кислорода,
Того, о котором мечтали.
Всё ждали в элизиум брода,
Брод есть, не берут без регалий.
Что, кнут языком да по ранам?
Тем самым, слезившимся кровью?
Забыли, как меряли ханам
Добротную дань вместе с болью?
Как горницы пламя съедало
И пеплом давились просторы,
Куда подевались медали,
Хранившие ратей узоры?
Где меч-кладенец наш могучий,
Колосс Алатырь неприступный?
Мы вечно на грани излучин,
Не ищем рассветов уютных.
Что, эго внутри прорастает?
Из сердца всё рвётся наружу?
Ты веришь ведической стае?
Открой же славянскую душу!
Ведь наши в песках пирамиды,
Триполье и руны заветов.
И то, что воспели друиды
В обрывочных сагах обетов.
Что, пряник и кнут не помеха?
И плечи расправились сами?
Как будто послышалось эхо,
Внутри, в унисон с небесами.
19:01, 01.06.2015 год.
Изображение: http://www.perunica.ru/kartinki/6408-bel-goryuch-alatyr-kamen.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649632
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 07.03.2016
Когда исчезает свеченье внутри сумасшедшего дня,
Когда блекнут тени вокруг, удлиняясь подобно резине.
Тебе не хватает секунды, чтоб веки с надеждой поднять,
Увидеть, пускай импульсивно, увязшее время в трясине.
Тебе не хватает движения вспять леденящих орбит,
Дыхания мыслей, которые вечно снуют под ногами.
Чужих ликований по поводу скрытой от взоров любви,
И тысяч вопросов «как жить?» в быстро сложенной кем-то программе.
Когда в тупике злополучном давно непрогляден сюжет,
Где чистая правда согнулась покорно во лжи оригами.
Тебе не хватает событий, несущих заманчивый свет,
Свободных от чьих-то ролей в иллюзорно украшенном храме.
Когда поединок за жизнь начинается с новым витком
И с каждым мгновением сердце стремится к небесному своду.
Тебе не хватает чертога, куда просочился рекой,
Твой сон мимолетный, в душе изменивший отрадно погоду.
17:50, 30.05.2015 год.
Изображение: http://othereal.ru/zhivoe-svechenie/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649628
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.03.2016
Я помню, как кожу срывает борей,
Отлично заточенным скальпелем холода.
Не сразу поймешь, в суетливой борьбе,
Где небо твоё в полусфере расколото.
Держали всё мышцы готовый кулак,
А солнце лизало лучами поверхности.
Неистово лез взбудораженный мрак
И опытно так ассистировал вечности.
Я помню тоску перевёрнутых фраз,
Возможно, бредовый фрагмент иллюзорности.
В доступном сигнале тесьмы лунных фаз,
Кого-то прельщали сюжеты покорности.
А мне – не по вкусу распроданный мир,
Тем более речи, где спорит невежество.
Где громкие возгласы – в целом немы
И как результат сумасшествия прежнего.
Я помню богов, одобряющих смерть
Во имя чужого восхода на пиршество.
И веры в резонность хоть что-то иметь –
На фоне чумного нашествия пришлого.
Куда завлекают безудержным сном,
Торговцы банкнот, индульгенций в пророчествах.
На паперти стонет спиральный геном,
Реликвия тайного, вышнего зодчества.
22:31, 15.03.2015 год.
Изображение: http://techno.bigmir.net/technology
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648930
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.03.2016
Стремление жить прорастает внутри,
Дав волю движению крови по венам.
Пора научится искусству хитрить,
Когда свора фобий преследует время.
В дождливой погоде вчерашнего дня
Почуять тепло предстоящих рассветов.
И чтоб не случилось, надежду храня,
Создать равновесие проблесков света.
Стремление жить ради жизни другой,
Немыслимо близкой во всех проявленьях.
Из зёрен любви разноцветной дугой
Поднимутся в небо прекрасные звенья.
Они притяженьем сольются в мечту,
Которую звёзды усилят неспешно.
И все в этом мире – от впадин до туч,
Изменит померкшую в хаосе внешность.
Стремление жить обновляет сердца,
Подобно программе, прошитой искусно.
Где каждая строчка с идеей Творца,
Наполнит в душе позабытое русло.
Ликующий миг вновь пришедшей весны
Покроет золу изумрудами счастья.
Отныне бесспорен приход новизны,
Что жизнь заставляет безудержно мчаться!
11:54, 1.02.2015 год.
Изображение: http://psihause.ru/socialnye-potrebnosti-i-ehmocii.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648929
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.03.2016
Разделен мир на семь кругов
От низших весен к восходящим.
Нам остается часть долгов,
Но их не спрячешь в настоящем.
Всегда зовут на скользкий путь,
Лапшу развесив превосходно.
Порой ты хочешь вдаль взглянуть…
Без лишних окриков: «Не модно!»
Не модно быть самим собой,
Ведь ты – как все, ты вогнан в рамки.
Вокруг шторма наперебой
Чужих воззрений без огранки.
«Давай за нами!» – льется клич,
Сгорая вспышкой в пульсе массы.
Но мне плевать, я свой кирпич
Давно извлёк из стен ужасных.
19:59, 16.01.2015 год.
Изображение: http://vk.com/wall-40001282?own=1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648713
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.03.2016
Скотч развёрнутых душ невесом, не прозрачен.
Он отравлен тобой и подвержен мечтам.
Он решает, как дервиш, простые задачи,
Веря в сотню причин превзойти небеса.
Зная тысячи строк наизусть, без запинок,
Запятые расставив на главных местах.
Возникала надежда сложить из картинок
Очень тонкий сюжет на пространстве листа.
Скотч развёрнутых душ, словно мост эфемерный,
Он опасен для тех, кто не в силах принять
Отголоски ушедших минут, где на нервы
Вечно действует грех, под личиной огня.
Пусть не очень понятен и в чём-то размытый,
С точки зрения истин довлеющих снов.
Испещрен он буквально сознанием скрытым,
Только вырваться хочет в рассветы давно.
14:08, 9.01.2015 год.
Изображение: http://esoteric-land.ru/publ/raznoe_ehzotericheskoe/dusha_ljubov_i_proshhenie/12-1-0-142
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648712
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.03.2016
Тиша в кімнаті…
Тільки годинник
Жваво ввібрав
Сотні звуків і йде.
Наче в заклятті,
Мовбито винний,
Що обікрав
Життя у людей.
В ритмах чітких –
Він незрівнянний,
Мов ворожбит
У обряді нуднім.
Творить віків
Світ ідеальний,
В плині журби
Вже відомий усім.
Тиша в кімнаті…
Ставить хронометр
Стрілками час –
Де спотворює сни.
Фрази крилаті,
Досить знайомі,
Входять у транс,
Мов у зговорі з ним.
Дійство розмите,
Стримують чари
В путах табу
Недоладних ідей.
Звісно, між митей –
Він, наче скнара,
Тільки забув,
Що ключі у людей…
19:58, 07.03.2015 рік.
Зображення: http://tainy.info/technics/mashiny-vremeni/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648449
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.03.2016
Розносить буря шмаття монохромні,
Які в душі зібрались нізвідкіль.
Натомість місяць, що розквіт уповні,
Жагою сушить спіймані рядки.
Вони злітають вкотре, птахи дивні,
Лишають сну дбайливо в спраглу ніч.
І мучить небо, десь блукають ливні,
Палає думка, мов пекельний німб.
Карбує вправно невгамовні строфи,
Кромсає біль свідомість без жалю.
Уже не сила навіть тихо мовить…
Не сила втримати швидкий алюр.
Слова, мов ртуть, не стукаючи в двері,
Крізь всі шпарини ллються до верхів.
Де знову Муза в стриманій манері,
Лишень вгамує хижо власну хіть.
А потім – прийде, обплете ласкаво,
Принадно гляне, доторкнеться вуст…
І раптом, встромить розігріте жало,
Мінливо зникне, мовби наяву.
21:57, 24.03.2015 рік.
Зображення: http://www.mamba.ru/ru/diary/post.phtml?user_id=570388904&post_id=287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648447
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.03.2016
Кому ти служиш у відведеному храмі?
Яким святим душа постійно б’є чолом?
І скільки снів у молитовній анаграмі
Було приречено на страту чи полон?
Полон міфічний, де спотворена реальність,
Якій все байдуже: ти мертвий чи живий.
Чи є навколо щирість – спокою тональність,
Чи впертий гамір, що затяг у грізний вир.
Душа готова розірвати власне тіло,
Віддавши шану надоїдливим думкам.
Прибрати з пам’яті все те, що відболіло,
А що болить – спалити наче крам.
Нехай горять всі біди й спогади затерті,
Немов колючих реп’яхів сухі кущі!
Я марю ніжністю у вічній круговерті,
Де вдосталь місця для розкритої душі.
21:04, 05.11.2015 рік.
Зображення: http://blogs.privet.ru/community/magialubwi/92480314
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2016
Піднявся вихор, наче збожеволів,
Розносить щем на цей світ і на той.
Все стрій ладнає, де лиш ноти голі,
Терпець урвавши, свій здіймає тон.
А поряд тиша – абсолют між звуків,
Кайданів гострих начіпляла й жде.
От-от безсоння покладе у руки,
Чи тьму примар у вигляді ідей.
Так повелося – замість слів повчання,
Непевний шарж на зірванім листі.
Де гралось Сонце в піжмурки з коханням,
Тепер похнюпа згорбилась між стін.
Чого тобі на цьому світі треба?
Навіщо ходиш по жаринках мрій?
Зійди в минуле, ось озветься небо,
Не сила жити в чудернацькій грі!
Розтринькав вихор ноти всі разючі,
Зурочить прагне тиша кволий час.
Та варто йти, хай по стерні колючій,
Босоніж йти, крізь перешкоди чар.
16:02, 25.10.2015 рік.
Зображення: https://vk.com/wall-61270515?own=1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648176
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.03.2016
Жевріла думка, стираючи знову
Те, що колись будувалося в сні.
Те, що складалося в дивну розмову,
Та, мов міраж, переходило в ніч.
Ніжно стремління моє зігрівало,
Плавило лід огрубілих бажань.
Іноді день, враз діставши кресало,
Стрімко змальовував силу зітхань.
Де потойбіччя, лишаючи крайність,
Хижо всміхнувшись, злітало з петель.
Мокрим дощем, де прелюдії гарні,
Тихо розрада вплітала в пастель
Щось невагоме, та дуже відчутне,
Наче легенький, пустун-вітерець,
Вкотре знайшовши суцвіття майбутні,
Щоб обпалити, без слів, нанівець.
20:56, 6.10.2015 рік.
Зображення: http://art-grd.com/blogs/moja-zhizn-chudo/sila-mysli-ili-pochemu-mysl-materialna.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2016
Даремно впивається тиша у вуха,
Вдягаючи вкотре німий антураж.
Я чую мелодію пристрасті в звуках,
Яка на душі знов наб’є татуаж.
Розкриє він сутність моїх охоронців,
Обох, що так ревно мене бережуть.
Від темряви злої, від променів Сонця,
Майстерно виводять життя мережу.
Подекуди чорну, мов сажа буденна,
Занурену в серце до хтивих глибин.
Де замість любові – журба навіжена,
Гербарій все сушить із хворих годин.
І рве у руці новизни парасолю,
Як вітер, що вихорем хвацько спіймав,
Зігравши нечесно у долю й недолю,
У дощ і не дощ, у весну, де зима.
А десь – кольорову, оспівану в мріях,
З розкішних уявлень і радісних снів.
Подібну до саду, де весело зріють
Троянд невагомих бутони рясні.
Де пульс водограїв зринає до верху,
Лікуючи світ доленосний на мить.
Зшиваючи знову прийдешність роздерту
І тихо дарує весну, що дзвенить.
Даремно впивається тиша у вуха,
Міняючи звук на німий антураж.
Зміцніла душа в надоїдливих муках –
Їй все по цимбалах і цей татуаж.
21:09, 31.08.2015 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647952
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2016
Сонари мовчать, мій «Титанік» на дні,
Любов схоронила останні пригоди.
Даремно крізь воду йдуть шифри складні,
Зламався годинник, без болю не ходить.
Ніщо не турбує в пригніченій тьмі,
Лишень подих відчаю краде простори.
Придонний пісок знов потроює міць
І щільно обіймами в’їдливо морить.
А там угорі, де розтрощений день
Все ловить на небі частинки величні –
Пливуть, мов примари крижини ідей,
Збираючи мито з фантазій зустрічних.
21:37, 26.05.2015 рік.
Зображення: http://2krota2.ru/pictures/11863-devushka-aysberg-7-foto.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
Не треба плакати за втраченим
Його поглине штольня небуття.
Штрихи подій давно позначені
І байдуже, що ти живе відтяв.
Не варто сльози лити каверзні,
Минуле тихо зникне, наче дим.
Дороги вкотре підуть нарізно,
Кудись у вічність сіру, назавжди.
А може – все яскраво склалося!
Даремно щем порізами ятрить.
Прощання – це початок хаосу,
Щасливим світлом створений згори.
Що мчав, напевно, скритим Всесвітом,
Свій імпульс стрімко посилав в серця.
Та марно, ледь не зник у безвісті,
Проте, свій шифр дібравши до дверцят,
Завітний світ знайшов довершений,
Сторінку чисту хвацько розгорнув.
Творити маєш, кличуть звершення,
Пірнай сміливо у небесний нурт!
20:48, 14.03.2015 рік.
Зображення: http://www.gamer.ru/nebesa/armiya-haosa-vozvraschaetsya
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647536
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.02.2016
Без жодного пострілу здався, і все…
А хто б залишився до тебе байдужим,
Коли ти красою до серця несеш
Весну довгождану в роз’ятрені стужі.
Де грізний кришталь небеса проштрикнув
І розпис пастельний все ловить сюжети.
Давно провіщає прозору труну…
Та вірить душа в життєдайні прикмети.
Ще вірить у те, що розплавить весна
Мізерну частину нахнюплених висей.
А з рештою впораюсь пристрасно сам,
Лишень удихнути б омріяний кисень.
Без жодного пострілу здався, і все…
На милість твою й не шкодую ні трохи.
Душа надто хвора без щирих пісень
І дуже самотньо шукає дороги.
Тож серце відкрите, що маю – бери!
Можливо цей світ розгорнувся над нами.
Я здався без пострілу, й небо горить,
Для тебе одної виблискують храми.
16:55, 12.12.2015 рік.
Зображення: http://vk.com/doktor.nona
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Радію за людей,
Коли між них кохання,
Коли лихий Борей
Не стримує серця.
Коли святе «люблю»
Уплетене в зізнання –
Зминає щемний блюз
Із розмахом митця.
Радію за людей,
Коли добро між ними.
Коли вчорашній день
Був вартий всіх зусиль.
Коли в душі весна,
Мов перший цвіт
нестримний,
Розкриє дивний знак
Відвертої краси.
21:24, 04.12.2015 рік.
Зображення: http://im-ho.com.ua/ot-pervogo-litsa-chto-takoe-lyubov/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Закрий мене на карантин –
Я інфікований тобою.
Душа, немов тонкий сатин,
Складає безпорадно зброю
До ніг, параліч у словах
Скупий малює візерунок,
На місяць виє вкотре жах
І підперезує, мов струмом.
Облиш, я знаю, що живий
Шматок останньої надії.
Ще з вуст зринають молитви,
Можливо, десь таки зрадіє
Пекуче Сонце між хмарин,
Потоне в довгожданім сяйві,
Розірве снів ультрамарин,
Де встали строєм тіні майві.
Закрий мене на карантин –
Я інфікований тобою.
Мій світ, неначе з бісерин,
Розсипаних в душі журбою.
13:10, 28.11.2015 рік.
Зображення: http://tvoirisynki.net.ua/page/33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Кожна крапелька дощу,
Що тече по склу намоклім,
Мов жива, доки не вщух
У видовищі самотнім
Сенс не виказаних слів,
Невиразних і забутих,
Майже вплетених у міф
Запізнілої спокути.
Я віддам увесь вогонь
Невгамовного бажання.
Ти чекала це либонь,
Мов зорю світанку ранню.
Кожна крапелька дощу –
З небом запальна розмова.
Про кохання, що пущу
До глибин душевних знову.
Бачу обопільний світ,
Розбудований і гарний.
Він змальований, повір,
У думках колись немарно.
Звабний зорепад рясний,
Наче дощ зірок прекрасних,
Покладу тобі до снів,
Щоб любов повік не згасла.
18:52, 21.11.2015 рік.
Зображення: http://fast-images.ru/animaciya-kapelki
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Віддався мріям, що зненацька захопили,
Нехай несуть мене в безмежності блакить.
Де промінь Сонця справжній і відверто милий,
Зігріє серце хмарне, що давно болить.
Зацьковане й порожнє, до безглуздя грубе,
І загнане у кут колись шалених драм.
В яких жила принада – найстрашніша згуба,
Що краяла вогнем понівечення ран.
Постійно тихо звала поглядом зустрічним,
Де плюндрувала ніч, яку давно відтяв.
Та сни не полатає навіть гострий відчай,
Пройшовши так нестерпно через все життя.
Принаймні десь у мріях зникло перепуття,
Знеструмлена надія час від часу все ж –
Дефібрування серця проведе й майбутнє
Хоча б ковток розради в душу принесе.
14:13, 21.11.2015 рік.
Зображення: http://samlib.ru/m/muratow_s_w/lion.shtml
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Впусти мене в свій макрокосм,
Немає сил блукати світом.
Безжальний щем своїм витком
Спотворив фарби й так розмиті.
Де всі без винятку стежки
Змертвілим цвітом огрубіли.
Все колють очі й сум важкий
Вкладають у пейзаж не милий.
Впусти мене в жагу чимдуж,
Я не боюсь квазарів крайність.
Давно відчутна радість душ,
Які вдягли скарби осяйні.
Розлогий Всесвіт наче жде,
Горить бажанням невгамовним.
Ти мовби поруч, мовби десь
Відкрилось диво безумовне.
Впусти в симфонію світил,
Я впевнений, що граю вправно.
Чекати досить, твій мотив
Вже на вустах озвався гарно.
20:15, 12.11.2015 рік.
Зображення: http://pikabu.ru/story/devushki_vyi_prosto_kosmos_3_1652660
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Я любов свою розгледів десь у сні,
Наче хтось лишив підказки передчасні,
Огорнув безмежність хаосу у німб
І наврочив почуття, ще й незвичайні.
Почуття, немов розкритий світ душі,
Лиш одній єдиній створений в забавах.
Сяйвом зцілений і кинутий мерщій
У безодню зачаровану так жваво.
Сипле листям, наче золотом до ніг,
А навкруг – сміється небо пречудове.
І журба зникає в створенім вогні,
Поступившись пристрасній розмові.
Я любов свою черпаю з надр весни,
Де вона вдягає марення принадні.
Всі моря життєві стрімко борознить,
Крає хвилі вперті, часом не здоланні.
Не страшна мені розкрита тінь негод,
Що зловісно вкрала мрії кольорові,
Бо не втримала бурхливий хоровод –
Ніжний подих неймовірної любові.
21:01, 15.10.2015 рік.
Зображення: http://videoforme.ru/wiki/princip-diafragmalnogo-dyhanija
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Нарешті відкрилися зоряні атласи,
Крізь гомін світил я до тебе лечу.
Неспокій вселився і відгуки галасу
Якусь дивну оповідь гаряче тчуть.
Про те, як зникала любов за квазарами,
У вимір чужий, обернувшись на тінь.
Де світ, наодинці з холодними карами,
Реальність утратив в полоні видінь.
Живи! Я озвуся промінчиком радісним!
Нехай всі стихії пройду з краю в край.
Я впевнений знайдуться зоряні атласи,
Щоб знову кохання зринав водограй!
20:44, 19.01.2015 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Одному натхнення з подихом страждання,
Іншому безжально млявий плин нудьги.
Сходяться до купи, мов під час гадання,
Сили надприродні в крайнощах жаги.
Ставлять перешкоди різного ґатунку:
Тим, хто йде повільно, вітром в спину дмуть.
Тим, хто має швидкість, – інші подарунки –
Безліч варіантів та мінливу путь.
Тих, хто зазівався в боротьбі за щастя,
Ставлять на коліна в крижаний потік,
Що тримає вперто, вирватись не вдасться,
Доки не пізнають біль на самоті.
Доки ще блукають в замкненому колі,
Десь по лабіринтах власних підземель.
Славлять намагання, безпорадно кволі,
Раз-у-раз ходити з часом на дуель.
12:54, 22.02.2015 рік.
Зображення: http://issengel-jelena.com/ob-illyuzornom-i-istinnom-vremeni/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2015
Знову падає сніг на знедолену землю
Із верхів’я небес, розгортаючись скрізь.
Вкотре подих зими заходився пастеллю
Малювати колаж на замерзлому склі.
Знову падає сніг – неймовірна вистава,
Дріб'язкова розрада під вартою шуг.
Вкрай мінливі вітри розшумілися жваво,
Все безладдя привносять у тишу навкруг.
Знову падає сніг, ставить храми ошатні,
Вибудовує власний, довершений світ.
Тільки сумно чомусь на картині загальній,
Де сніжинки в долонях скінчили політ.
22:12, 3.02.2015 рік.
Зображення: http://www.setwalls.ru/8909-sneg-tekstury-snezhinki.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628313
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2015
Втікало на північ моє перехрестя,
Зникало натхнення, мов сніг навесні.
Збунтовані мрії – ординців нашестя,
Снували без діла, збиваючи з ніг.
А потім, з’являвся потрісканий камінь
У мареві вічного пошуку див.
Та написи стерті й пунктири незнані,
Без напрямків звідки, без стрілок куди.
Мабуть, на межі сновидінь і негоди,
Що люто гасила вогонь почуттів,
Росло дещо інше, не схоже на подив,
На те, що було в хаотичнім житті.
Не схоже на подих холодної ночі,
На ранок без сонця, на мертвий міраж.
Свідомість постійно заповнити хоче
Відвертими фарбами сірий колаж.
Втікало в майбутнє моє перехрестя
Та голос зірок жваво гнав навздогін.
І серце у грудях вже чуло пришестя
Живого тепла на ристалище змін.
17:01, 4.01.2015 рік.
Зображення: http://www.evangelie.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563394
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2015
Оживає повільно мій внутрішній світ…
Так повільно, що хочеться просто кричати.
Про відверте кричати, про снів буревій,
Що плюндрує душі вкрай розірвані шати.
Де поранені думки ледь чують дзвінок,
Замаскованих вправно азів мракобісся.
Що не крок – суєта, в такт лаштує кіно,
Не вказавши у залі достойного місця.
І в кишені підкинутий кимось квиток –
Все не губиться, вкотре щастить контролеру!
Він, мов шулер пекельний, чи ще бозна-хто,
Відпрацьовує чітко прописану сферу.
Щоб довічно тривав цей дошкульний сеанс,
Забираючи сили та подих мій впертий.
Раз-у-раз нагнітаючи створений стан,
Підмальовує тіні на плівці затертій.
Оживає повільно мій внутрішній світ…
Надзвичайно повільно приходить до тями.
Де-не-де відгукнеться натхненням в золі
Та нікчемний сюжет знов прикрасить словами.
22:00, 27.10.2014 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru/users/3186072/post292686014/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2015
З великою тривогою мандрую виднокраями…
Якими ще дорогами там доведеться йти?
Від берега й до берега летять стремління зграями,
Між горами далекими втрачаючи пунктир.
Подекуди піднімуться з вітрами поміж хмарами,
Подекуди обірвуться, мов камінь гострий вниз.
Закохані у просторінь, невтомними примарами
Досягнуть навіть космосу, розверзеного скрізь.
Наявного й таємного, де милувався проліском,
Тим першим, що з’являється у серці навесні.
Де ще сніги непевності все насідають болісно,
Встромляючи у спогади вертеп забутих снів.
Поранених і зморених, в куток останній загнаних,
Нехай забутих в осаді моїх відвертих мрій –
Живе частинка ніжності, закрита діафрагмами,
З великою тривогою у незбагненній млі.
19:05, 18.10.2014 рік.
Зображення:http://www.inpic.ru/tag//5/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2015
Народилася хвиля чогось вкрай живого,
Понесла понад щемом відкриті вогні.
Вмить зв’язала до купи чуття босоногі –
Всі у вир надприродній, де полум’я снів.
Хаотично здіймаються вістря ілюзій,
Що весь час заганяли в лабети мій день.
Часто змінюють одяг збентежені музи,
Знову ріжучи СКРІЗЬ на одвічні НІДЕ.
Озирніться, крилаті, вже сонце воскресло,
Хоч і світить мінливо, збираючи жар.
Достеменно відомо, що подих замерзлий
Поступово відходить під натиском чар.
Народилася хвиля й побігла завзято,
Переводячи в жвавість принишклу любов.
Раптом збуджена ява пірнула у свято,
Де прояснює неба бездонність немов.
20:32, 13.10.2014 рік.
Зображення: http://elitefon.ru/fantasy/18635-devushka-volna-nene-thomas-loshad-kon-more-chaiki-art.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2015
Не кидай каміння в обличчя
Зашторених вікон зими.
Минуле сплелося у відчай,
Що вдієш, його ти прийми.
З’єднай відокремлену радість
З душею, що ледь гомонить,
Спіймавши відлуння крилаті
В єдиний потік, хоч на мить.
Не кидай каміння в обличчя
Розверзених скрізь хуртовин.
Невпинно складається притча
Про втрачену цінність перлин.
Я згоден, що марю напевне,
Шукаючи схований зміст.
І схоже, лиш сяйво мізерне
Знаходжу в холодній пітьмі.
Не кидай каміння в обличчя
Знервованих вкраплень зірок.
Вони зберегли на сторіччя
Слова, що відкриються в строк.
Комусь тільки вкажуть дорогу,
Когось поведуть крізь вогонь.
А хтось, лежачи від знемоги,
Одержить підказки долонь.
Не кидай каміння в обличчя
Загублених в ночах бажань.
Давай ми відновимо звичай –
Згорати від щирих зізнань.
20:46, 4.10.2014 рік.
Зображеня: http://nevseoboi.com.ua/wallpapers-collection
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2015
Чорна хмара пилу в серці відступає,
Раз-у-раз щезає, граючись життям.
Світло народилось лагідне й безкрає,
Прудко мчить у безвість, вбивши вороття.
Що з тобою буде в лабіринтах долі?
Зцілення від болю чи скажений біль?
Може станеш сяйвом у затертій ролі,
Де вбрання сточила невгамовна міль?
А можливо, вкотре, ти складеш сонети
Про любов прийдешню, що у темну ніч –
Раптом посміхнеться звабно з Інтернету,
Відшукавши ключик, схований в мені.
Може десь зігрієш стомлену надію
На семи вітрах, відкриту до негод.
Станеш осередком щастя, що лелію
Чи поставиш знову гори перешкод.
Чи обпалиш Всесвіт струмом наднової,
Залишивши цятку в глибині душі…
Принесеш безглуздя, як колись до Трої,
Вдариш так підступно, зникнувши мерщій.
22:48, 1.10.2014 рік.
Зображення: http://www.inet-knigi.org/index.php?option=com_content&task=view&id=1667&Itemid=144
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2014
Ти мавкою лісу проникла до серця,
Змінивши плин спокою звабним вогнем.
Себе не знайду, вкрай світ мій розверзся,
Кричить про любов, обіймаючись з днем,
Цілуючись з ніччю, невтомним бажанням
Торкнутися прагне до тебе на мить.
А ти – просто пестиш думок щебетання,
Зникаючи швидко з фантазій, де ми –
Удвох, наче зорі, мандруємо поруч,
Крізь Всесвіт відкритий, під оплески снів.
Нам добре було в ту розмарену пору…
Та знов самота краде трепетний спів.
21:16, 11.09.2014 рік.
Зображення: http://www.goodfon.ru/wallpaper/art-noch-luna-para-devushka.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540180
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.11.2014
Наснилося, що ми у парі, дивно…
Таке приходить рідко у житті.
Неначе щастя розлилося й мирно
Вітри між листям вклалися в постіль.
Розмріяно душа зловила ноти,
Прекрасні до-мажори від небес.
І навіть доля припинила спротив,
Одвічний пошук дива раптом щез.
Бо диво поряд, заглядає в серце,
А там роздолля радісних октав,
Там життєдайне до країв озерце,
Прозоре плесо, мов гірський кришталь.
Наснилося, що ми у парі, поруч
І Всесвіт бавиться в твоїх очах.
Дає натхнення, підіймає вгору,
Немовби в мене на долоні час.
Стрімкий та я його тримаю міцно,
Бо ти звільнила крила, хай на мить!
Зненацька марево пішло і звісно –
Не сплю вже я, та серце все летить.
21:06, 11.07.2014 рік.
Зображення: http://paranormal-news.ru/news/ljubov_i_zhenskie_sny/2013-12-09-8178
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2014
Прокрадається ніжність, мов магма гаряча,
Через тонни каміння зруйнованих мрій.
Проростає між тріщин бажанням незрячим,
Недоладно згуртований, стомлений стрій.
Що ходив брати міцно поставлені стіни,
Продирався завзято до звабних зірок.
І на мить відчував, що його вже не спинить,
Навіть блискавок шал, навіть жару виток.
Та розв’язку внесла вкрай прихована сила,
Можна просто сказати – обставин ланцюг.
Так підступно знов доля у спину встромила
Свій нагострений ніж, все змінивши навкруг.
Мовби ніч поховала здобуте в безодню…
І сніги вторглись жваво над світом моїм.
Та я чую, що ніжність воскресла сьогодні,
Щебетанням накрила, мов ті солов’ї.
14:25, 27.06.2014 рік.
Зображення: http://skill.ru/artwork/201539/#.U61W0kBzaho
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507738
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.06.2014
Коли натхнення в стані батарейки,
Яка підсіла від даремних дій,
Коли любов подібна до наклейки,
В глибинах серця стерта без надій.
Коли здається світ, мов знепритомнів,
Залігши стрімко на холодне дно,
Коли ти сам не свій шукаєш зовні
Якусь принаду в дивному кіно,
Що є навколо, де чужі – актори,
А ти глядач – та ракурс не такий.
Блукаєш знову, краючи повтори,
Зовеш щосили втрачені рядки.
Коли бодай одна її присутність
Здіймає вихром радість до небес,
Коли рокують остогидлі будні,
Вбиваючи до справи інтерес.
Коли натхнення в стані батарейки,
Яка запал до краплі віддала,
Коли самотність відшукала рейки
І мчить крізь марево твоїх долань.
Коли час згаяно до збитих митей,
Коли думки притисли до землі:
Вставай з останніх сил, шляхи відкриті,
Ти маєш вдосталь незбагнених слів!
20:57, 19.06.2014 рік.
Зображення: http://www.avatarworld.ru/avatarki/kontakt/avatarki-man-god-and-magician/?page=3
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506662
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2014
Не слухає серце останніх подробиць:
Куди варто йти до найвищих вершин,
На скільки бурхливо з’явилась хвороба
П’янким зорепадом у спраглій душі.
І солодко й гірко від вкраплення митей,
Що зближують ніжно розчулені дні.
Та дуже повільно знаходять увите
Кохання у хащах, простерте до ніг.
Не слухає серце, хоч плач від знемоги,
Мов вперте дитя, все на хвилі своїй.
То кличе любов, то не бачить дороги,
То часто над прірвою ледве стоїть.
То просить наступну у вічності примху,
Таку, що розумною вже не назвеш.
Шукає когось, без надій на підтримку,
Ніде не знайшовши – радіє без меж.
Не слухає серце, живе проти правил,
Йому догодити – вщент згаяти час.
Комусь все дарує невпинні литаври,
Що десь наодинці відчує Пегас.
20:05, 10.06.2014 рік.
Зображення: http://raduga-art.blogspot.com/2012/01/blog-post_584.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504699
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.06.2014
Вкотре сутеніє в недоладнім світі,
Де встромила хижо пазурі зима
В серце, отруївши довгождані миті,
Знищила назавжди те, що досі мав.
Замість оберегів залишила мітки,
Майже чорно-білі, до весни стійкі.
Охолола лава й пошепки нізвідки
Лине божевілля з втомою віків.
Чуєш ніжну пісню втраченого щастя?
Так, вона зникає, рветься на шматки.
Спогади влітають у відкриту навстіж
Браму невагому, по мостах хитких.
Важко їх зловити, бігаючи колом,
Важко залишити, дихаючи цим.
Та найважче знову заспівати хором,
Щезнувши в пустелі забуттям німим.
Вкотре сутеніє в хащах на узбіччі,
Снів безкомпромісних пагубна печаль.
Знаю сяйво близько й спогади не вічні,
Тільки камінь в грудях все мовчить, нажаль.
15:17, 9.06.2014 рік.
Зображення: http://blog.reikodesign.com/index.php/2010/12/feng-shui-romance-tips-for-attracting-mr-or-ms-right/winter-heart/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504150
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.06.2014
Не треба мені запозичених слів розмаїття,
Бо маю з найкращих, найкращі у світі слова.
Де думка Тараса бунтує, немов передвістя
Чогось дуже цінного, з болем вкраїнських октав.
Не треба мені іншомовного марева нетрів,
Бо рідне вдяглося в шляхетне поєднання барв.
Буяють в красі навіть всесвіти, часом роздерті,
Куди не дивись, всюди сонце сміється з-за хмар.
Не треба мені всіх заморських почвар лихоліття,
Вже стало відомо, що ми не такі й молоді.
Не варто терпіти занадто обдерте лахміття,
Бо хто, як не ми, будівельники власних подій.
Не треба мені загримованих ролей бездарних,
Що хором кричать осоружне на всі голоси.
Я маю слова, а не просто дарунок примарний
І дихаю ними й безмежно пишаюся цим!
13:02, 28.05.2014 рік.
Зображення: http://www.xrest.ru/original/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501825
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2014
Не той патріот, хто нап’яв вишиванку,
Продався при цьому за хтиві слова,
Пригрівши чужу до країв забаганку,
А думки про мир, вже не тліють, овва!
Не плаче душа за своїм споконвічним,
Не йде кров по жилах з людським в унісон.
Куди не поглянь – всюди сни потойбічні,
Якісь закордонні, де скрізь забобон.
Чиєсь обережне, мов вірус, нашестя,
Що вкотре вкраїнське потягне на дно.
Де все негативне, без жалю, без честі,
Де чути звертання: ти – «бидло», «воно».
Не той патріот, хто нап’яв вишиванку
І хвалиться цим, загубивши єство,
Ковтнувши в захопленні жваву приманку,
Ні роду ні племені, славить лиш зло.
А той патріот – хто в густому серпанку
Розгледів вродливе і рідне на мить.
Хто має в душі від небес вишиванку,
Кому українське нестерпно болить!
11:42, 18.05.2014 рік.
Зображення: http://ogo.ua/people/articles/view/2013-07-31/41854.html?all
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499776
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2014
Я маю тисячі ключів, мов жар гарячих,
Лише один із них від серденька твого.
Блукаю вкотре лабіринтами незрячим
І день за днем втрачаю радості вогонь.
Мов навіжений, підбираю щастя ключик,
Що раз-у-раз ховала в пазуху зима.
Підводить схильність відчувати щось разюче
У той момент, коли ось-ось відкрити мав.
А далі – що це? За дверима – знову двері?
Замків не бачу, тільки в тріщинах стіна.
Зникає подих, ось він знак, чуття дебелі
І пульс в морзянці тоне, крадеться фінал.
Я маю тисячі ключів, знайти б потрібний,
Отой єдиний, що відкриє серця мить.
Повір, завзяття поруч і мій дотик здібний,
А решта, мов на крилах, згодом прилетить.
21:14, 19.04.2014 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493650
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2014
Вже нахнюплені хмари закрили світило,
Мов не ніч навкруги та вкрай темно мені.
Заходився збирати розтрощені крила,
Не літати віднині в промінні деннім.
Десь лунало терпіння невиразним звуком,
Не розчути у нім всюдисущу печаль.
Хтось відверто хотів пересилити муки
Та весь час догорала стремління свіча.
Повертайся, химеро, в своє задзеркалля,
Досить світ віддавати на страту рокам.
Хай біжить відголоском у морок провалля
Вочевидь не істота, а мара з-під брам.
У знедолених снах розкривалася мрія
І несла, мов на хвилях, зраділу весну.
Залишала на ранок дух хижого змія,
Що вертів як хотів, опускаючи в нурт.
12:50, 17.04.2014 рік.
Зображення: http://nepovtorimosti.ru/zazerkale-budte-ostorozhnyi/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493425
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.04.2014
Дай мені лиш мить
Вчути наболіле,
Гідно взяти участь
В хаосі подій.
Привидом нічним
Ходить щастя сіре.
Клич його, не клич –
Вихор без надій.
Дай мені лиш мить,
Скарб порозуміння.
Прийде разом з ним
Зоряна любов.
Хочеш ніжний спів
З присмаком везіння?
Чи відвертий щем
У безладді знов?
Дай мені лиш мить,
Щоб сягнути неба.
Щиро, навпростець,
Наче в пекло бур.
Зваблює теплом
Без кінця потреба
Гнатися за днем,
Втративши журбу.
9:01, 15.04.2014 рік.
Зображення: http://sisolutions.com.ua/2013/03/01/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
У відкрите вікно знову дивиться Місяць,
Сповіщає всім смертним якусь таїну.
Він пропасти в галактиці дуже боїться
І при цьому так хоче у безмір гайнуть.
Мов заручник, мов в’язень, чекає на вирок
Божевільних стремлінь і прихованих сил.
Хочеш знати, напевно, чому пекло вкрило
Скам’янілим забралом його світ краси?
Він сумує в мовчанці за втраченим дивом,
Бачить в спогадах Лелю*, що поряд була.
І роздроблене щастя, що впало, мов злива,
Зорепадом вогнів на приреченість лав.
З того часу минула тьма тьмуща рапсодій,
Що вдягали десь Землю в барвисту весну.
Тільки вічно самотній, небесний добродій
Ніжить погляди тих, хто в задумі, без сну.
11:02, 4.04.2014 рік.
*Леля - один з трьох місяців, що оберталися навколо Землі.
Зображення: http://d3.ru/comments/347256
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2014
Ти – очей насолода й реліктова карма,
Ти – вогонь неземний і зима у душі.
Ти – прокляття моє і мелодія гарна,
Ти – нещадних тайфунів постійний рушій.
Ти – омела, що сили без слів забирає,
Ти – наркотик, який надає бистроти.
Ти – подія значна, не пов’язана з раєм,
Ти – безодні провалля і скарб золотий.
Ти – печаль мого світу, до крику відверта,
Ти – той дощ, що плюндрує мою самоту.
Ти – сторінка, де буквиця в імені стерта,
Ти – моя таємниця, прошу – порятуй!
Ти – оте невгамовне тату божевілля,
Ти – окрилене щастя й нещастя моє.
Ти – отрута пекельна й лікуюче зілля,
Ти – все те, що в мені відтепер не вгає.
11:44, 28.03.2014 рік.
Зображення: http://ltalk.ru/tests/70-628.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488723
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2014
Безтурботно проходять хвилини,
Наче варта між зоряних брам.
Щось відверте ніяк не поглине,
Все жбурляє мій сон в тарарам.
Що завівся, ще й так розходився,
Заховав увесь світ в куряві.
Досить жваво, мов вітер пронісся,
То стогнав навкруги, то ревів.
І злякав зграю снів божевільних,
Полетіли, мов тьма горобців.
А свідомість – закутий невільник,
Все лічила в сум’ятті рубці.
Оніміли всі марення швидко,
Монохромність вдягли і журбу.
Закрутилися кадри нізвідки,
Біль несуть у шаленості бур.
Що вам треба від мене? Озвіться!
Жар душі, що безслідно погас?
Чи піймати думки, мов жар-птиці,
Що забрав невгамовний Пегас?
І, нарешті, провалля в безодню…
Де мандрівка, крізь простір і час,
Вже наблизила «завтра» й «сьогодні»
І майбутнє з теперішнім враз.
12:02, 16.03.2014 рік.
Зображення: http://moikompas.ru/compas/osoznannoesnovideni
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2014
Утекло моє щастя,
Мов пісок крізь шпарини
І ніщо відчайдушне в душі не бринить.
Тільки спогади часті
Все ховаю до скрині
Не на сьомому небі – в пітьмі глибини.
– Хочеш бути щасливим? –
Все запитує розум.
– Загадай лиш бажання, чекай і помрій!
Ходять стомлені зливи,
Що породжують грози,
Провіщають відверто весну на землі.
Та вона не приходить
До моєї пустелі.
Зорепадів розкішних не бачу вгорі.
Божевілля негоди –
Ні не зродить камелій,
Тільки гостре каміння несе на поріг.
Утекло моє щастя
За далекі заграви,
Занесло в потойбічність відкриті світи.
Посередині рясту
Точать вістря агави –
Днів моїх особливих, де грався мотив.
14:33, 7.03.2014 рік.
Зображення: http://uk.wikipedia.org/wiki/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2014
Стривоженим птахом із світу ілюзій,
Ледь-ледь не пірнувши в щемливі вогні,
Блукала любов у прихованій тузі
І голос дзвенів, десь тремтів у мені.
Прошу, не втікай у знервовані далі,
Довкола сум’яття, в думках й поготів.
Бурштиновим днем розтеклися печалі,
Забравши все те, що так палко хотів.
Хотів бути поряд, в обіймах тримати,
Словами відкрити для тебе цей світ.
Хотів одягнути в коштовностей шати
Та сліпиш ти їх тільки порухом вій.
Стривоженим птахом у сни невагомі
Влетіло кохання, мов вихор в'юнкий.
Впустивши у серце зчарований промінь,
Ще більше заплутало вкотре думки.
22:09, 12.02.2014 рік.
Зображення: http://natalyagurkina.ucoz.ua/news/38
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479664
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.02.2014
Не тримай мою руку, так близько до себе,
Я стомився йти поруч не в гору, а вниз.
Через біль проявився прихований жереб,
Відпусти, на олтар я всі жертви приніс.
Скільки щирих пісень в поклонінні даремнім
Віддавав на знущання й щоразу вмирав?
Та мене воскресала цілунком буремним
Неповторна твоя Золота Пектораль.
Я збирав у єдиний ансамбль мегаліти,
Наче жрець, всі потоки енергій пізнав.
Розгадав в’язь рунічну, записану в Скиті
Ще й до ніг простеляв веселковий розмай.
Та хіба це потрібно похмурій Недолі?
Їй би сни отруїти під натиском чар,
Розірвати зв’язки, що підтримують зорі,
Заманити підступно в обійми примар.
Відпусти, вже служіння моє закінчилось,
Як я знаю? Душа розірвала печать –
Ту останню, що мала сховати Ярило
Від набридливих серцю бездонних повчань.
Не тримай свою руку холодною тінню
На моїм пульсуванні розпечених лав.
Вже ніхто не завадить потоку прозріння,
Час відкритися Долі раптово настав.
14:22, 7.01.2014 рік.
Зображення: http://vision7.ru/publ/mify_i_legendy_narodov_mira/slavjanskie_bogini/33-1-0-3559
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470857
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.01.2014
Серце моє, ти неначе здуріло,
Розум, ти втратив видіння своє.
Хтось у світанки раптово поцілив
Диким вогнем, що тепер не вгає.
Входить у вени і хочеться жити,
Хочеться щиро творити красу.
Взяти б проміння шаленої миті
І відродити замерзлу весну!
Що це зі мною? Невже я літаю?
Хтось обізве божевільним мене.
Та достеменно покрите літами
В думці завзяття до тебе жене.
Через вагання загострені терни,
Крізь недоладність заучених схем,
Бачу твій образ до краплі модерний,
Він омиває тендітним дощем.
Квітне душа, мов маленька дитина,
Дзвінко щебече про щось неземне.
Зрощена дивом у серці перлина,
Сяє любов’ю до тебе без меж.
18:15, 13.12.2013 рік.
Зображення: http://poznay.info/zhemchuzhina-sveta/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2013
Ти є у мене, день найголовніший,
Все інше – не важливе, мов міраж.
Читаю сни по черзі, чую в тиші
За краєм неба дзвін зірковий наш.
Я впевнений, що ти – моє майбутнє
І хай там як в душі, ти десь в мені.
Привносиш радість у нікчемні будні,
Даєш запал в прийдешні вихідні.
Ти є у мене, хай мовчать повчальні,
Безглузді витівки жалких почвар.
Слабкі вони, нечутні в хорі дальнім,
Вже й обрис їх згубився поміж хмар.
Я знову, як колись, вберу безмежність,
А в грудях серце ритмом стукотить:
Ти є у мене, мовби снів залежність,
Вплету у долю цю бажану мить.
10:04, 12.11.2013 рік.
Зображення: http://www.psychologos.ru/articles/view/vnutrennyaya_dusha
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2013
В тобі небес блакить, до сліз прекрасна,
І німб від Сонця, мов Святий Грааль*,
Барвистість осені, тендітність мальв
І сон, і дійсність, що сплелися рясно.
Фарбуєш тишу нотним рядом, пестиш,
Я мов на крилах, в серці – водограй!
Горить душа від галасу окрас,
Що правлять снігом створені замети.
В тобі приваба й космосу безкраїсть.
Ти мовби поряд та між нами світ.
Чому ж зникаєш у химерність літ?
А я шукаю блиск твоїх розмаїв.
17:19, 16.10.2013 рік.
*дорогоцінний камінь, дорога реліквія
Зображення: http://hel.com.ua/vselennaya/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462389
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2013
Він МАЙЖЕ її покохав,
Ретельно збиваючи лід.
Нечутно в потоці зітхань
Втрачав уже втрачений слід.
Він МАЙЖЕ знаходив слова
Для дивних кохання картин,
Для серця, без краплі розваг,
Хотів з нею поряд іти.
Вона біля нього була
І МАЙЖЕ читала думки,
Не чула душевних волань,
Тікала сюжетом прудким.
Він МАЙЖЕ її наздогнав,
За руку тендітну вхопив.
Та вкотре спіткнувся, упав,
Піднявши лиш зоряний пил.
Вона полетіла… А він –
Дивився на райдужний блиск,
Очима гайнув навздогін
У МАЙЖЕ підкорену вись.
Та де там, безодня без меж
Навколо звела чорноту.
Кудись у безглуздя жене
Любов їхню, МАЙЖЕ пусту.
21:48, 17.11.2013 рік.
Зображення: http://www.adme.ru/fotograf/vozmi-menya-za-ruku-sleduj-za-mnoj-471655/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461162
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.11.2013
Не край моє серце крилом заметілі,
Я все ж перейду полюс вічної мли.
Нехай ти живеш у ошатності білій,
Внесу різнобарв’я, лиш піснею линь!
Чекай зорепади в снігах, королево,
Пройду метеором над світом крижин.
Вмить ранок одягне відтінок рожевий,
Погляне світило на день, що ожив.
Не треба згасати в пориві трагічнім,
Проміння вже грає на різні лади.
Ним щастя здичіле впіймаю велично,
Не буде в сюжетах змертвілих біди.
Не край мою душу морозом колючим,
Воскреснув неспокій, прозріння приніс.
Уп’явся стрілою десь в серці разюче
І дав почуттям шати зоряних місць.
11:09, 29.10.2013 рік.
Зображення: http://wap.mobilmusic.ru/fileanim.html?id=1060038
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2013
Життя без кохання – хіба це життя?
Його не збагнути до крапель останніх.
Це мука пекельна, це суд повний тяжб,
Провалля бездонне, постійне конання.
Душа, мов жебрак, подаяння все жде,
Ніщо не розрадить в порожню хвилину.
І навіть у снах, в паралельності десь,
Такі ж відчуття, що нікуди не линуть.
До краю спотворені, брухтом лежать
Слова в заржавілих, замучених мріях.
Давно промайнула невловна межа…
Тепер надто пізно, погасла й надія.
Життя без кохання – вистава примар,
Видовище сіре на чорнім помості.
Немов хтось скував ланцюгами із чар
І кинув любов на самотності острів.
19:27, 28.10.2013 рік.
Зображення: http://www.look.com.ua/31457-kapli-volosy-voda-devushka-tuman-risunok.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457156
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2013
Зірковий сніг з небес поширився незримий,
Повз мене все летів, спокусою дражнив.
Ти йшла назустріч, знов роздягнена очима,
Стрибало серце вгору й падало униз.
Неначе в мареві якомусь опиняюсь,
Коли ти входиш в поле зору відчуттів
Моїх бажань, того розверзеного краю,
Де зникла вперта, мов реп’ях, огидна тінь.
Ген-ген за обрій полетіли протиріччя
І подих сумніву в зимову сплячку ліг.
Замовкла гостра какофонія одвічна,
Танцює поряд тільки твій зірковий сніг.
21:25, 25.10 2013 рік.
Зображення: http://miranimashek.com/photo/animacija_animashki/krasivye/1/579-0-3490
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456616
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.10.2013
Я люблю твої очі,
Мов перлини блакитні,
Там загадкою ночі
Невгамовність бажань
Вже наспівує пісню,
Де слова такі рідні,
Окриляє і, дійсно,
Розповсюджує жар.
Я люблю твої весни,
В них живе моя мрія,
Що так стрімко воскресла
В серці диких снігів.
Скрізь гуртуються зорі
В дивовижні сузір’я,
Безупинно говорять
І летять навздогін.
Я люблю твою вроду –
Цей дарунок небесний.
Хай одвічно не сходить
Із обличчя твого
Щира зваба від Бога
До краплини чудесна,
Вмить осяє дорогу,
Щоб розрісся вогонь.
9:18, 22.10.2013 рік.
Зображення: http://www.taday.ru/text/94892.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455988
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.10.2013
Ти посміхнулася мені
Так тепло й ясно
І жовте листя восени
Буйніє рясно.
Роздолля кличе в далечінь,
Горить велично.
Ти посміхнулася мені
Ще й так магічно!
Ти посміхнулася мені –
Звучать октави
І сонце радісно в зеніт
Стрибнуло жваво.
В душі розмріялися сни
У круговерті.
Ти посміхнулася мені
Без слів, відверто.
Ти посміхнулася мені,
У рай впустила,
Бурхливе щастя на Землі
Цвітінням вкрила.
Не загубися в морі снів
Пекельним щемом.
Ти посміхнулася мені
І це – взаємно!
10:57, 21.10.2013 рік.
Зображення: http://nuclear-wallpapers.ru.com/gdefon/wall/full/462866
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2013
Нет, я не сломлен, борюсь, только в неком пространстве
Спрятанный чувства пульсар, позабытый цветок.
Жадно его бережет с тридевятого царства
Чудище страшное снов, беспощадный мой рок.
Нет, я не сломлен, шипами привинчен к влеченью,
Завтра, сегодня, вчера – трафарет без надежд.
Тикает время в мозгу, предрекая сраженье,
Запахом тока подпрыгнет пройдённый рубеж.
Нет, я не сломлен, однажды воспрянут рассветы,
Солнце сильнее затмений в цепи неудач.
Въедливо смотрит меж звёзд оголтелой кометой
Краешек мира без дна, убегающий вскачь.
10:37, 19.10 2013 год.
Изображение: http://www.interfax.ru/txt.asp?id=321214
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455419
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2013
Розбурхані оси думок наболілих
Знов жалять нестерпно і крають без меж.
Мов хочуть пролізти у душу щосили
І там утворити безладдя пожеж.
Кругом бур’яни, оселилися поруч,
Чужих надоїдливих слів і повчань.
Ретельно маскують від гострого зору
Тендітні ростки моїх власних бажань.
Спасіння одне: підкоритися серцю,
Торкнутися неба долонею мрій.
А оси думок, у вогні квінтесенцій,
Знешкодить вночі невгамовність надій.
10:05, 15.10.2013 рік.
Зображення: http://www.vtropiki.com/tropicheskie-strashilki/evol/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454988
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2013
Меч, творивший сагу, плавился в руке.
Кровь и сталь кипели в дикости вдвоём,
Бросив воина стрелой в растущий омут.
Там в багряной, переполненной реке,
Вновь пронзит его невиданным огнём
Свет фортуны, чьё клеймо давно знакомо.
Боль? Но есть наркотик – охвативший бунт.
Кровь и сталь – непобеждённый ныне сплав
Под затмением звезды на грозном небе.
Сильных духом горсть, не в счёт пока табу –
Жизнь забрать, а может, и свою отдав,
Замереть навечно, превращаясь в небыль.
Пылью скроет поле брани мрак ночной,
Кровь и сталь утратят свой помпезный блеск,
А на бал спешит иное в перьях войско.
Старый инок, словно призрак, со свечой,
Сделает обряд святой – воздушный крест,
Обжигаясь на ветру горячим воском.
17:02, 5.10.2013 год.
Изображение: Куликовская битва
http://oko-planet.su/politik/politikarm/211058-nash-rukopashnyy-boy.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452795
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 05.10.2013
В графе «любовь» стоит, как прежде, прочерк…
Его стереть без рвения нельзя.
Куда ведешь в тумане, между прочих,
Моя окрест заросшая стезя?
Над ней звезда немного согревает,
Хотя, конечно, это зыбкий факт.
Душа невольно выгнана из рая
И в ад кромешный не войдет никак.
Вот так живет с везеньем в перестрелке,
Текущим глетчером моя судьба.
Как будто кто-то, совершая сделку,
Так подло предал, вмиг покинув бал.
В графе «любовь» стоит, как прежде, прочерк…
Тебе одной под силу просто взять –
Добавить штрих в цепочку многоточий
И сад прекрасный вырастить опять.
9:07, 30.09.2013 год.
Изображение: http://www.newsps.ru/zhizn/puteshestvie-v-raj-i-ad-chast-13-don-dzhuan-popal-v-ad.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451900
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.09.2013
Девушка, дарившая свет очарования,
Сколько я искал тебя в трепетной дали!
Через невезения, сквозь реку отчаянья,
Сердцем ощущал тепло на краю Земли…
Ждал, когда мы встретимся в этом бурном хаосе,
Может в невесомости, средь огня стихий,
Там, где вдохновение приоткрыло занавес
И диктует россыпью каждый миг стихи.
О твоей невиданной красоте божественной,
О таком пленительном взгляде, всех родней,
И о том потерянном, что сложил я бережно
В пачку недописанных, скомканных идей.
Девушка, дарившая не одно мечтание,
Сколько раз нечаянно, я терял твой след!
Но как прежде разумом в центре мироздания
Видел нарисованный звёздами портрет.
21:49, 22.09.2013 год.
Изображение: http://www.look.com.ua/63285-noch-devushka.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451601
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2013
Ночная странница опять меня коснулась
Своей рукой, внесла энергий фейерверк.
Окутав свежестью простор, без слов вернула
Далёкий брег желаний, что в душе померк.
Зажгла звезду, дополнив небо круговертью,
Осколкам тысячи ночей дарила блеск.
А целовала как! Сойти с ума! Поверьте,
В тот миг горящий, снова сердца стук воскрес.
Менялось время на глазах спиральной лентой
И всё вокруг приобрело оттенок снов.
Сближались взрывы отдалённых континентов,
Давая жизнь перегоревшим искрам вновь.
Кружил тайфун, когда так нежно обнимала
Ночная странница в губительном костре.
А неба свод играл в душе зарею алой
И чувства были каждый раз ещё острей.
22:04, 21.09 2013 год.
Изображение: http://otkritkin.ru/otkritka/3185
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451599
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.09.2013
Це так нелогічно й нагадує казку,
Де зло відступає під світлом добра,
Де сила кохання зманила у пастку
Безтямну спокусу в осяянні барв.
Гірку і солодку, що грає постійно,
Занесену потай в пропасницю снів.
Тримаю за руку весну чудодійну,
Нарешті впіймати цю хвилю зумів.
Чому ж ти зникала, неначе навмисно,
Дражнила бездоння мого німоту?
Тепер огортаєш в яскраве намисто
Мою, в надоїдливих спогадах, ртуть.
І ось бачу схід бездоганного Сонця,
Не сліпить воно, бо свічуся я сам.
Зринаю у космос фонтаном емоцій,
Додам невагомість у свій тарарам.
15:47, 7.09.2013 рік.
Зображення: http://vk.com/event48352832
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2013
Я стомився чекати кохання
І надію вже вкотре роздав
Невгамовному вітру, що зрання
Біля вікон моїх пролітав.
Поріділому жовтому листу,
Крізь останнє проміння тепла
Розкажу свою розповідь стислу,
Хай поплаче самотня імла.
Я стомився чекати на щастя,
Несумісні ми з ним, вороги.
Не знайти у запиленім рясті,
Дивосвіт щоби був до снаги.
Час від часу, з мечем проти раті,
Я боровся, хоча й був один.
Відганяв чорні зграї пернаті,
В ранах повз до дзюрчання води.
Я стомився вбачати принади
В обгорілих до попелу снах.
Вже ніщо на те зло не розрадить,
Навіть зорі нагадують скнар.
За вікном тихо падає листя…
Так було і, мабуть, буде знов.
Лиш не вернеш роздолля барвисте,
Що в душі оживало немов.
18:12, 31.08.2013 рік.
Зображення: http://randrs.ru/photo/153
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446522
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.08.2013
Дощить у душі… Хоч надворі так ясно,
Нема порятунку від тої води.
Без продиху ллє на пустелю нещасну,
Та що їй до того у гумі годин.
Вона нежива, бо пройшли буревії,
Пісок все закрив, мов ота саранча.
Лиш голі розколини, начебто змії,
Давно розділили стривожений час
На те, що було і, можливо, ще буде,
На бажане серцю й навіки гидке.
Щось стиснуло болем всередині груди,
Згубило все зелення стрімко витке.
Дощить у душі… Розходилася злива,
Нахнюплене небо в боях громовиць.
А я – все шукаю, в пекельнім пориві,
Тебе, серед тисяч замріяних лиць.
15:56, 28.08.2013 рік.
Зображення: http://anime.wayy.ru/photo/prochee/kartinki_animashki_dozhd/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445879
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.08.2013
Полярна й набридлива темінь
Ковтнула присутність твою.
Відсирів на лихо і кремінь,
Не сила дістати вогню.
І мерзне душа безнадійно,
Пульсує розверзений щем.
Щось гостре хвилює постійно,
Знов ставлячи безліч дилем.
Волаю, та хто ж тут почує…
Сніги, скільки оком не кинь…
Вітри скрізь ордою кочують,
Підкреслюють мороку синь.
Хоч плач, та хіба допоможе?
Хіба уночі звеселить?
Льоди навкруги на сторожі,
Давно ряд будівель звели.
І тиснуть прозорі лабети,
Ось-ось стану схожим на них.
Лиш зрідка згадає планета,
Запалить на небі свій штрих.
Та сяйво це тільки примара,
Барвиста вистава на мить.
Ворожа зима упіймала,
Морозить і ранить крильми.
Шукає десь глибоко подих –
Останній, помітний ще жар.
Та я відчуваю, що сходить
Вже сонце у безладі хмар.
21:38, 26.08.2013 рік.
Зображення: картина художника Andy Xiao http://www.artscroll.ru/page.php?al=Frozen_Throne_43948_kartina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2013
Тебе не удастся бежать в одночасье из тысяч миров,
Там цепи узлами закручены в иглах и жарче костров.
Бессмертие есть, но ты платишь, конечно, большою ценой
За миг вдохновенный, что венчан под небом с заветной мечтой.
Рулетка безжалостно выберет новый твой жизненный путь,
Угоден тебе или нет, ты вопросы свои навсегда позабудь.
Иди по дороге, как дервиш, не стоит взирать на тоску,
Когда выйдет срок, будет снова игра, ты не стой, ты рискуй!
Стареют тела, и душа выбирает другие пределы для дел,
Ей трудно быть в рамках, но жить тяжелее без искренних вер.
Пройти долгий путь по пустынной земле и подчас наугад,
Оставив другим суету в переливах огней автострад.
Довлеют грехи одержимостью диких сердец в унисон,
Когда намотаешь ты нить первородных ключей перезвон.
Ты дремлешь, а голос взывает к души покаянью, но все ж:
Нельзя войти в реку повторно однажды и это – не ложь!
И крутит Сансара* своё роковое, как жизнь, колесо,
Лишь тот, кто сумеет очистить кристаллы об острый песок,
Взойдёт в тайный мир параллельных, безбрежно открытых картин,
И станет на равных сверкать среди Вечности чудных глубин.
23:02, 6.07.2013 год.
*Сансара или самсара (санскр. ;;;;;, sa;s;ra IAST «переход, череда перерождений, жизнь») — круговорот рождения и смерти в мирах, ограниченных кармой, одно из основных понятий в индийской философии: душа, тонущая в «океане сансары», стремится к освобождению (мокше) и избавлению от результатов своих прошлых действий (кармы), которые являются частью «сети сансары»... (Материал из Википедии)
Изображение: http://phototour.pro
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437696
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 16.07.2013
Рвать руками снег, ползти из недр лавины
Захлестнувших от волнения сомнений.
Выбирать дилемму: в пламя или в иней,
Обрубать хвосты тревог застывшей тени.
Что держала крепко, а хотелось в небо
Улететь, узнать петроглифы на камне.
Скинув кожу льдин, парить, как будто лебедь,
Вихрь всходящий пить неистово желанный.
Рвать руками воздух, коротая вечность,
Атмосферный след стереть, вобрав раздолье.
И в туманный холод под пастелью Млечной
Окунуться смело, вне позиций роли.
14:05, 5.07.2013 год.
Изображение: http://www.dailynews.kz/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437693
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.07.2013
Я – уран обогащённый,
Масс критических тайфун.
Безрассуден и влюблённый,
Вечно в перестрелках дум.
Ветер – это мой союзник,
Я пространственно богат.
Кто-то крикнет: «Мыслей узник!
Разогревшийся закат!»
Не стремитесь стать таким же
Обезумевшим дождем.
Иногда вулканом стихшим,
Я горю внутри огнём.
Стой, ни шагу, вечный странник!
Кто ты, милый человек?
Много ль раз бывал на грани?
Труден ль был по жизни бег?
Вот – рождаются цунами,
Хватит сил их удержать?
Если да – дерзай, ты с нами,
Если нет – не стоит ждать.
12:25, 30.06.2013 год.
Изображение: http://www.mota.ru/wallpapers/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437529
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.07.2013