| Сторінки (9/803): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
В селищі моєму відтепер
батюшкою служить син парторга.
В раду за нехлюйство і т.п.
голову не вибрали повторно.
В клубі, де крутилося кіно,
нині шаленіє дискотека.
Крім футболу – карти і вино.
Ні "столовки", ні бібліотеки.
Баба Маня крутить патефон.
Дядько Йван співає під гітару.
Тут хоронять під магнітофон.
Не "вживу", однак замайже даром.
Дуже люблять хлопці молодиць,
ходять козаки у "самоволку",
звично водять до бика телиць,
гонять і шанують самогонку.
"Будуть знову строїть кумунізм.
Вже пора!" – казала баба Настя.
Дров – завал. Бо вирубали ліс.
Все, як скрізь.
Та хай йому вже трясця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Світ безмежний – пречудовий,
наймиліший – рідний край!
Кажуть, що найкраще вдома,
але в тещі – справжній рай!
Завжди маю тил надійний:
чи то радість, чи біда –
із усіх доріг постійно
теща зятя вигляда!
Ненароком десантую
на кутю чи шулики –
теща миттю приготує,
почастує залюбки!
А коли жона шаліє,
проклинає чи жене, –
тільки теща пожаліє
і порадує мене!
Повсідається гарненько
вся натруджена сім’я.
Коло мене – теща-ненька
і дружинонька сія!
Після чарочки (а як же!) –
задушевні балачки.
Теща скаже, як зав’яже,
та мовчить про болячки!
Не святим по світу маюсь.
Тещоград – вівтар мені.
Тут себе я відчуваю
з булавою на коні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
Мене покликав місяць-молодик,
аби не продрімав, бува, світанок.
Здавалось би, іще занадто рано.
Якби не пізно.
Подивуйся йди!
Поглянь, які природи чудеса!
Як розцвітає волошкове небо!
І цілий світ вітається до тебе...
Ти в творчій одинокості – не сам.
Віків, кумирів безміри спливло...
Кумують жаби, шаленіє птаство.
Сльоза-роса...
Воскреслий ранку, здрастуй!
Торкнула душу ластівка крилом.
Художнику, це все давно було.
Але тобі талан дано творити,
щоб неповторність заново відкрити.
Поглянь, як дивно небо розцвіло!
А онде понад банями дерев,
гілля гойднувши,
опустився легко
й розправив крила на гнізді лелека.
У нього місяць інтерв’ю бере.
А чи надовго зупинилась мить?
На фото, на картині, в згадці, в слові...
Довічне – лиш народжене в любові.
Тоді і пам’ять гріє і щемить.
Поет уміє краще багатьох
ловити миті, ткати думи віщі,
аби відчути, зрозуміти вічне,
щоб серце озивалося: тьох-тьох!
Мить – неповторна.
Іншої – не жди.
Та саме в тому – таїна жадана,
щоб кожен раз – неначебто востаннє,
щоб світлі мрії й сонячно – завжди.
Вуздечку напинає ясендень
і напуває простір барвограєм.
Чаруймось білим світом, наче раєм.
Життя – то мить.
А іншого – ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012