Олександр ПЕЧОРА

Сторінки (9/803):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 »

Безсоння солодкого спомин…

*      *      *

Безсоння  солодкого  спомин
гойдає  завісу  жалю.
Думок,  почуттів  теплу  повінь
ніяк  не  спиню,  не  втаю.

Безодня  між  нами.
Ми  ж  –  близько.
Воркочуть  гарячі  серця.
Ген  мрій  закодована  низка  –
любовний  роман  без  кінця.

Моє  одиноке  безсоння,
мій  смутку,
розвійтесь,  молю.
Як  тяжко  в  недолі  без  сонця…
Як  ніжно  та  гірко  люблю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013


ВЕЧІРНІЙ СУМ

Стоїш  одна  в  намисті  мрій,
неначебто  когось  чекаєш.
Знайома  постать  у  вікні,
і  зрозуміло  вже  мені  –
до  самоти  і  ти  звикаєш.

Принишк  наш  гамірливий  двір,
вже  й  вікна  відпалахкотіли.
Ти  виглядала  до  тих  пір,
допоки  вечір  не  побрів,
вагони  в  ніч  прогуркотіли.

А  туга  серденько  шкребе,
рояться  мрії…  Ой  не  спиться!
Отак  затьмарюєм  себе.
Зостався  в  небі  журавель,
та  на  вікні  ж  сидить  синиця!

Стою  один  в  самотині.
Вже  поміж  нами  мрій  безодня.
Знайома  постать  у  вікні.
І  усміхнулась  ти  мені
і  освітила  враз  безсоння!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2013


На Покрову в малім селі…

*      *      *

На  Покрову  в  малім  селі
                                                         клуб  відкрили.
І  товар  завезли,  й  пісні,
                                                                 й  говорили.
На  Покрову,  як  повелось,
                                                                 храмували.
"Гей,  співай,  козаки!"  –  здалось,
                                                                 всі  співали.

Завітало  гостей  тепер,
                                                                     як  ніколи.
Жаль,  що  вранці  якраз  помер
                                                                 дід  Микола.
На  Покрову  столи  довкруж
                                                             асфальтівки.
Храм  сьогодні,  а  похорон  –
                                                               з  понеділка.

Сивий  конюх  закурює,
                                                           крутить  вуса.
"Нема  коней.  І  родичів…
                                                           Та  кріплюся".

На  Покрову  в  селі  краса…
                                                       Плачуть  вдови.
"Нам  би  в  город  автобуса,
                                                       до  зубного  б!..
І  онуків  провідати,
                                                 й  нащот  пенсій  –
поміняти  якісь  справки
                                                                 у  собезі..."

На  Покрову  з’їжджаються
                                                                       храмовії.
А  потому  –  в  глухім  селі  –
                                                           вовки  виють.
Як  до  клубу  збираються  
                                                             парубійки,  –                                                            
нема  навіть  причини  їм
                                                       зчинить  бійку.  

Гей,  дівчата,  мов  горлиці,
                                                             не  баріться,
в  свої  рідні  околиці
                                                           поверніться!
Буде  й  газ,  і  гулятимем  новосілля.
А  найбільше  радітимем  на  весіллі.
А  як  діток  хреститимем,  –
                                                           свято  знову.
Нову  церкву  відкриємо
                                                             на  Покрову.

Дай  же,  Боже,  нам  кращую
                                                               долю  мати,
гарну  пісню  козацькую
                                                           всім  співати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2013


КВІТКА

Згорають  в  полум’ї  жалю
і  облітають  барви  літа…
Упала  незітліла  квітка
у  душу  зморену  мою.

Рояться  мрії…  Мед  гіркий.
Та  часом  солодко  буває,
немовби  серце  напуває
палкої  квітки  дух  п’янкий.

Ті  пелюстки  усі  роки
обігрівав,  оберігаю.
І  досі  щиро  сподіваюсь
твоєї  теплої  руки.

Я  серце  відчинив.  Ввійди
у  зелень  буйного  розмаю.
Я  так  давно  тебе  чекаю,
щоб  дивуватися  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013


ТЕПЛИЙ ДИПТИХ

1

Гомінливе  тепло  долонь…
Як  же  благоговіли  лиця!
Як  хотілося  притулиться!
А  вже  й  часу  нам  не  було.

Ой  ви  рученьки…
Враз  –  вокзал.
Очі-в-очі,  та  рушив  потяг.
Твій  жагучий  гарячий  погляд
я  відчув.
Ой  не  все  сказав!

І  не  те  тобі  говорив,
що  насправді  в  душі  кричало.
Як  же  зболено  ти  мовчала!
Той  початок  нам  Бог  творив.

Ми  чекали  роки  й  роки.
У  світах  політали  стріли.
Довгождано-жадано  стрілись.
Гріє  серденько  струм  руки.

Щедра  осінь  бере  в  полон,
барвограй  засліпляє  очі.
Мрії  роєм  про  сяйво  ночі,
ніжне,  рідне  тепло  долонь.


2

Хочу  бачити  жар  в  очах,
переповнююся  любов’ю.
Я  оновлююся  тобою
і  твоїх  ще  зазнаю  чар.

Хоч  торкнулося  срібло  скронь,
не  сумуй,  моя  мила  сестро.
Як  палке  почуття  воскресло!
Хай  палає  в  серцях  вогонь.

Обірвалася  вже  чека
я  от-от  повернусь  у  глину!
Та  до  тебе  щомиті  лину,
ти  щомиті  мене  чекай.

Забери  мене  в  полини,
вірна  Музо  моя  єдина.
Так  довірливо,  так  дитинно
полони  мене,  полони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013


КОЛИ СЕРЦЕ ДО СЕРЦЯ ТУЛИТЬСЯ (пісенне)

-  Люба  нене,  не  сварися.
Козаченьку,  не  барися.
Бо  вже  падає  на  плечі,
сіє  зорі  теплий  вечір.
Мов  одна  хмаринка  в  небі,
сумувала  я  без  тебе.
не  було  удень  спокою.
Відпочину  лиш  з  тобою.

-  Чарівна  моя  полтавко,
покохав  тебе  я  палко.
Бо  ти  Бога  в  серці  маєш,
зла  ніколи  не  тримаєш.
Не  печалься,  моя  зоре.
Наче  місяць  у  дозорі
буду  тебе  шанувати,
наше  щастя  пильнувати.

В  тихих  луках  біля  річки
милувались  цілу  нічку.
Без  мороки,  без  клопоту.
Ледве  встигли  на  роботу.
Ой  на  ниві  квітне  гречка.
Ой  коли  ж  настане  вечір?
На  обжинки  з  короваєм
ми  весілля  відгуляєм!

Приспів:        
Не  журись,  я  ніде  не  дінуся.
Не  для  того  удвох  ми  стрілися.
Коли  серце  до  серця  тулиться  –
буде  свято  на  нашій  вулиці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013


За грядками, за ставочком…

***                                            

За  грядками,  за  ставочком
сонечко  проснулось.
До  води  качки  рядочком
радісно  вернулись.

Соловейко  тьохка  палко,
день  новий  вітає.
У  човні  сидить  рибалка,
спогади  гортає.

У  зажурі  над  ставочком
посхилялись  верби.
Ген  рясніють  бур'яночки,
видно  ферми  ребра.

Край  городів  пахне  гречка,
соняхи  квітують.
А  вже  й  вечір  недалечко.
Що  ж  бо  він  готує?

Грає  рибка  на  ставочку,
і  клює,  й  зринає.
Скаче  півень,  квокче  квочка.
Хутко  вік  минає.

Ген  полощуть  ластівочки
крильця  у  водиці.
Долинає  сміх  дівочий,
сумно  молодиці.

За  грядками,  за  ставочком
сонечко  сідає.
Козаченько  дівчиноньку
ніжно  пригортає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013


Не пішла - зосталася в мені…

*      *      *

Не  пішла  –  зосталася  в  мені,
дивним  болем  душу  сколихнула.
Поманили  у  терпке  минуле
очі  –  і  урочі,  і  сумні.

Виринає  споминів  луна…
Я,  напевно,  не  зійду  з  арени.
Не  даремно,  ой  невже  ж  даремно
в  серці  дзвінко  зойкнула  струна?

Не  втиха  мелодія  –  зліта!
Калинова  виболена  пісня.
Ще  не  пізно.  Ще  ніщо  не  пізно.
Миті  зупинились!  Гей,  літа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013


ЗАПІЗНІЛА ІСТИНА

По  одній  стежині  ми  ходили  разом.
Де  тепер  ти  нині  –  я  й  не  чув  ні  разу.
На  якій  орбіті  долі  опинились?
Чом  обом  зустрітись  досі  не  судилось?

Стежечку  до  серця  зміг  я  протоптати.
Відчинялись  дверці,  –  не  завів  до  хати.
Вже  на  скронях  сніжно,  а  я  тут  з  тобою.
Називаю  ніжно  першою  любов’ю.

Нам  було,  напевно,  й  цілуватись  рано,
я  ж  тебе  ніколи  й  не  назвав  "Кохана".
Це  тобі  сказали  два  ясних  озерця,
ти  з  тих  пір  назавжди  поселилась  в  серці.

Доле  моя,  доле,  де  ж  ти  заблукала?
А  мене  з  собою  чом  не  погукала?
Де  ж  ти  забарилась,  де  тебе  шукати?
Йти  куди  назустріч,  звідки  виглядати?

Йшли  ж  –  рука  в  рученьку  тихою  ходою.
Та  роки-роченьки  плинуть  за  водою.
В  світ  стежини  бігли,  –  
                                           розминулись  де  ми?
Раптом  налетіла,  наче  буря,  темінь.

Гірко  помилились,  повертатись  –  пізно.
Долі  оселились  на  орбітах  різних.
Де  шукали  броду,  –  обміліла  річка.
Загубила  вроду  чарівна  Марічка.

Як  на  себе  гляну,  –  трішечки  лякаюсь.
Не  те  слово  –  "в’яну".
                                                           І  сміюсь,  і  каюсь.
Істину  вже  знаю  –  мудру,  хоч  не  милу:
і  себе,  і  долю  ми  самі  зліпили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013


НЕПЕРЕБУТНІЙ СКАРБ

Весільний  марафон  –
                               маршрут  з  трьома  мостами.
Кортеж  через  Сулу  і  до  монастиря,
де  лебединий  став  і  запашні  отави,
де  перегук  віків,  блаженство  вівтаря...

Ген  бані  золоті  в  мрійливій  голубіні,
проміння  осяйне  виблискує  в  гіллі.
Благослови,  Господь,  усі  земні  хотіння,
дай  намірам  благим  не  згаснути  в  імлі.

Величний  монастир.
                                       Гостинно  вбрана  брама.
Закохані  ідуть.    Їх  небо  повінча.
Серця  єднає  Бог,    а  не  гучна  реклама.
А  Бог  –  то  є  Любов  –  негаснуча  свіча.

Тепло  святих  ікон    лікує  спраглі  душі.
Господня  благодать
                                                       на  грішників  спада.
У  буйноцвіття  йдуть,
                                                     з  надією  в  грядуще,
палку  любов  несуть  у  рушникову  даль.

І  світ  замилувавсь.  Спинилися  монахи.
Попереду  пливли  весільні  образи...
І  буде  у  серцях  довіку  невмовкати
предивний  благовіст  пречистої  краси.

Горить  палкий  вогонь.  Любов  не  має  віку.
Батьки  тепер  –  свати,  невістка  є  і  зять.
Годиться  на  почин  дружині  й  чоловіку  –
мабуть,  про  малюка  лелеки  клекотять.

Он  затишний  скиток
                                           і  тепла  церква  в  профіль.
І  коні  на  лугу.  Спинися  мить,  стоп-кадр.
В  закохані  серця
                                             змістився  центр  Європи.
І  струменить  Любов  –
                                                         неперебутній  скарб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2013


Висихає Сула…

*      *      *

Висихає  Сула.
В  ріднокраї  хворіє  природа.
Не  господарі  ми.
І  княгиня-ріка  –  нічия.
Подалась-відгула,
обміліла  і  втратила  вроду.
Тихо  стогне.  
                                   Ще  мить
й  заніміє  її  течія.

Знемагає  Сула.
У  журбі  посхилялися  лози.
Помирає  ріка.
Та  невже  надійшов  її  час?!
Кров  у  землю  ввійшла,
в  ребрах  русла  лишаються  сльози.
Тихоплинні.
                               Невже
екологія  душ  –  не  для  нас?!

Совість  ледве  жива
зупинилася  ген  за  дверима.
Упинається  щем:
ще  недавно  тут  пристань  була.
...Пригадають  колись:
тут  були  білі  лілії  й  риба.
Схаменіться  мерщій,
доки  ще  животіє  Сула!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013


СЕЛО ПІД ГОРОЮ

Село  під  горою
билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється  
в  долині  ріка,
пахучі  левади
приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!
І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  
родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  
А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  
і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  
мої  земляки.

І  дідові  вуси,  
і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  
усе  дороге.
І  спів  соловейка…  
І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  
село  трудове.

Чекає  і  кличе  
село  мальовниче.
І  краще  на  світі  
немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  
й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  
І  сонце  цвіте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013


ОТА СТЕЖИНА

В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша  
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

У  світ  безмежний  повела
ота  стежина.
І  підкорилась  не  одна  
крута  вершина.
Й  хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
та  суть  не  в  тому  –
стежина  та  з  усіх  світів
веде  додому.

Багато  в  світі  є  чудес,
країв  багатих.
Мені  ж  дорожча  над  усе
селянська  хата.
Шляхів  протоптано  сповна.
Нам  раю  треба.
А  та  стежина  лиш  одна
веде  до  неба.

Дороги  в  світ  –  на  шрамі-шрам…
Та  душу  тішить
ота  стежина  в  споришах  –
свята  і  грішна.
Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,
де  пахне  м’ята.
Отут  мене  з  усіх  доріг
чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013


ОСІНЬ ЗОЛОТА (Музика В. Оха)

Музика  Віктора  Оха


Погас  в  дощах  серпневий  зорепад.
Літа  безповоротно  промайнули.
Траплялося,  жили  ми  невпопад,
чи  ж  варто  сумувати  за  минулим?

Приспів:
Щедро  туман  на  скроні  осіда.
Є  ще  тепло  і  спеки  вже  немає.
Бавиться  сонцем  осінь  золота,
а  ностальгія  в  юність  повертає.


Коли  була  ще  мама  молода,
то  й  ми  бували  інколи  слухняні.
До  моря  горя  збігла  вже  вода,
та  не  згасила  мрії  полум’яні.

Приспів.

Калина  вже  морози  вигляда,
намистом  пурпуровим  наречіє.
А  сивий  сонях  спомини  горта,
в  задумі  зустрічає  надвечір’я.

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013


ОСІНЬ ЗОЛОТА (пісенне)

Погас  в  дощах  серпневий  зорепад.
Літа  безповоротно  промайнули.
Траплялося,  жили  ми  невпопад,
чи  ж  варто  сумувати  за  минулим?

Приспів:
Щедро  туман  на  скроні  осіда.
Є  ще  тепло  і  спеки  вже  немає.
Бавиться  сонцем  осінь  золота,
а  ностальгія  в  юність  повертає.


Коли  була  ще  мама  молода,
то  й  ми  бували  інколи  слухняні.
До  моря  горя  збігла  вже  вода,
та  не  згасила  мрії  полум’яні.

Приспів.

Калина  вже  морози  вигляда,
намистом  пурпуровим  наречіє.
А  сивий  сонях  спомини  горта,
в  задумі  зустрічає  надвечір’я.

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013


Відлітувалось…

*      *      *

Відлітувалось.
У  дозорі  –  осінь.
В  сумні  литаври  барабанить  дощ.
Бешкетник-вітер  вдавано  голосить.
І  хмари,  й  сонце.
Роздоріжжя  прощ.

Кумедний  сум,
безрадісні  забави.
З  небес  прощальне  долина  "курли".
О,  як  палають,  як  згасають  барви!
Відвікувалось.
Наче  й  не  жили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013


ДИЛЕМА (іронічно)

(іронічно)

Скільки  ж  можна  ще  терпіти  муки,
ждати,  та  приймати  каптопрес?!
Краще  б  молодицю  взяв  на  руки,
а  ніж  просто  лантух  картоплес.

І  садити  вмію,  і  полоти,  –
музонька  ж  бере  мене  в  полон.
І  така  бере  мене  охота
розгрузити  б  хоч  один  вагон!

І  лежу  я  без  толку  на  пузі,
і  довбе  дилема  ось  така:
Як  же  ж  то  Поетові  без  Музи?
Ну  а  Музі  як  без  «музикА»?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447202
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.09.2013


ДВА ПОРТРЕТИ (іронічно)

(іронічно)

Радісні  світлини  на  стіні.
Чорно-білі,  та  нетлінно  квітнуть.
Досі  усміхається  мені
дівчина  з  минулого  століття.

Й  хлопець  гарний.
Вусики  –  пушок…
Справжній  хіпі.
Бравий  погляд  лиса…

А  тепер  
в  люстерко  гляну  –  шок!
Краще  б  сивий,
а  то  зовсім  лисий.

Два  портрети.
Вже  не  впізнають
навіть  родичі.
Таке  тепер  жахіття.

Глибочезно  душу  дістають
посмішки  з  минулого  століття…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447201
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.09.2013


У далечінь зорів супутник…

*      *      *

У  далечінь  зорів  супутник,
згасав  у  темряві,  на  жаль.
В  сусідній  двір  шугнув  кажан.
А  Шарик  шкрябав  цепом  будку.
Порожній  глечик  –  дзень  об  тишу!
А  біля  гірки  гарбузів
Мурко  здригнувся,
                                 зручно  ж  сів,
щоб  встерегти  нарешті  мишу.
І  додалось  мені  мороки  –
шурх    в  погріб  миша.  Бач  яка!
А  там  її  сюрприз  чека  –
картопля,  а  ще  більше  –  морква.

Супутники  гасають  ловко...
Ач,  розлітались  густо  як!
Ось,  Шарику!    Поїж.
                                                           А  я
таки  поставлю  мишоловку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2013


Сусідська дівчино… не пара…

*      *      *

Сусідська  дівчино...
                                                         не  пара,
за  все,  що  не  збулось,  –  прости.
Бриніла-мріяла  гітара...
Я  повернувся.
                                         Двір  пустий.

Ти  вже  тепер  ген-ген  далеко...
Болючий  спомин,  наче  тінь.
Біля  гнізда  сумний  лелека
спинився  на  межі  прозрінь.

Самотина.
                             Про  тебе  мрію:
в  садку  на  лавочку  присів...
Літа  за  вітром  перевіяв.
Про  зустріч  не  знаходжу  слів.

А  в  серці  й  досі  –  більш  нікого.
Усюди  ти  –  понад  усе.

...Ген  лемент  Шарика  сліпого,
що  проганя  чужих  гусей.                            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013


О, незабутній час…

*      *      *

О,  незабутній  час,
                   студентства  плин  нестримний!
Симфонію  Карпат
                                                     в  устах  вітрів  і  рік
і  той  ранковий  вальс
                                                           у  мові  голубиній
пригадую  стократ.
                                                               Їх  у  собі  зберіг.

Пройшла  палка  пора,
                                         коли  плекав  я  зрілість,
творіння  гончарів
                                           вкладав  у  серця  ритм.
Та  все,  що  увібрав,  –
                                 взірцем  лишив  на  вірність,
на  розчерки  доріг
                                                       і  в  поривання  рим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013


Перон. "Полтава - Київська"…

(Бродячий  реквієм  2)

*      *      *

Перон.  "Полтава  -  Київська".
Заповнений  вагон.
Замерехтіли  вивіски.
І  знов  –  баян,  тромбон…

Так  долею  призначено.
Все  вірно.  Се  ля  ві.                                          
Давнесенько  не  бачились.
Та  ми  іще  живі.

І  та  й  не  та  мелодія.
Знайомий  серцю  щем.
Життя-буття  –  пародія.
Пожити  б  трішки  ще.

Вже  ніби  й  стали  зрячими.
Однаково  –  біда.
Лишилися  бродячими.
Бо  доленька  –  бліда.

Не  бачимо  майбутнього.
Нам  вижити  б  якби…
А  в  тріо  незабутнього  
немає  вже  труби.


2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2013


БРОДЯЧИЙ РЕКВІЄМ

Зайшли  в  тісний  вагон
труба,  баян,  тромбон.
Мелодія  ласкава  лоскотала.
Принишк  чудний  обоз  –
"кравчучка",  "кучмовоз"...
Купони  у  футлярі  реготали.

Не  нерви  –  голизна.
В  очах  не  видно  дна.
Щемить  душа.
Вже  і  вокзал  маячить.
Пенсіонер  смутний
і  бізнесмен  крутий  –
ми  всі  тепер
і  вільні,  і  бродячі.

А  київський  вокзал,
немов  дев’ятий  вал:
ніхто  не  вірить,
не  чекає  дива.
І  вже  киплять  слова...
обов’язки,  права...  –
прямий  телеспектакль
"Альтернатива".

Не  про  тісний  вагон  –
про  Основний  Закон.
Переплелись  безрадісні  новини...
А  істину  в  пітьмі
не  кожен  зрозумів:
Іван  Іванович  у  бідах  всіх
не  винен.

Тим  більш  –  не  дядько  Йван
упряжку  розірвав
вже  начебто  і  на  своєму  полі.
Законів  утяли...
Та  потягли  воли...
То  хто  ж  тоді  в  ярмі,
а  хто  на  волі?

Діждалися  пори
й  під  різні  прапори
розбіглися
державу  будувати.
Гей,  гей,  вперед,  брати,
підпаски  і  кати!
Якого  дідька  можна  ще  кувати?

Вже  паровоз  завіз
в  тупик  і  під  укіс.
Навіщо  гудите,  мов  навіжені?
Уламків  не  спасем.
Пощезло  майже  все.
Лишивсь  великий
незабутній  геній...
До  ноти  доконав.
І  пес  бродячий  зна:
ми  –  не  раби,
ми  й  досі  –  малороси.
Ген  музика  тривка
і  досі  не  змовка  –
по  світу  й  вдома
милостині  просим.

Бо  правда  –  наче  ніж:
при  владі  майже  ті  ж  –
перефарбовані
і  різнокольорові.
Держава  –  не  тюрма,
та  виходу  нема.
Немає  злагоди,
іще  немає  крові.

Здебільшого  народ
не  розтуляє  рот.
Вже  й  крикуни
помовкли,  мов  поснули.
А  ситі  пастухи
по  табунах  глухих
батіжать,
щоб  жаліли  за  минулим.

Лжепатріотів  спрут
повзе  і  там,  і  тут.
В  тісних  обіймах
душить  Україну...
Тому  й  не  до  музик.
Народ  ковта  язик...
До  неба  стогне  матінка-руїна.


1995

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2013


ПОПУТНИЦЯ


Співають,  грають,
                                             просять,  продають...
Шумна,  багатолюдна  електричка.
Тут  шастала  собачка  невеличка,
та  й  сіла  поруч:
                                                 може,  щось  дадуть...

Дивилась  мовчки,
                                                                 як  я  смачно  їв.
Очима  так  виразно  промовляла.
А  пригощаючись,  хвостом  метляла,
немов  перед  господарем  своїм.

Дивилась  в  очі,
                                                             щось  казала  ще.
Про  щось,  здавалося,
                                                     вона  мене  питала.
До  ніг  тулилася,  дрімати  стала.
Її  думки  в  мені  будили  щем.

Собака  спала.
                                                       Обіймала  шмат
смачного  хліба.    І  була  щаслива.
Збудилася  на  рибу  із-під  пива.
Й  підлогу  облизала...
Більш  нема.

Її  притис  в  куточку  «кучмовоз».
Хвостом  виляла  і  коли  штовхали.
Мо’,  думала,  що  так  її  –  кохали?
Собача  доля...
Мчав  у  ніч  обоз.


–  Це  ваша?
З  темряви  хтось  проказав.
В  «кравчучки»  з  лантухом  
                                                               скрипіла  рама.
Попід  сидіннями  пляшки  збирала
маленька    жінка...

От  і  мій  вокзал.

Вину  і  відчай  я  тоді  відчув.
«Це  ваша?!»  –  навздогін  
                                                             з  безодні  ночі.
...З  кутка  впинаються  собачі  очі...

Мовчу.
                           
2002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2013


ПОХМУРИЙ РАНОК (репортаж-роздум)

У  рідному  селищі  ніч.  На  вокзалі
сиджу  чужий.
Життя  невеселе.  Ні  грошей,  ні  сала.
Та  мушу  жить.
На  клаптику  батьківськім  пораюсь  ревно,
немов  дивак.
Тупцює  і  чубиться  на  чорноземах
народ-жебрак.
Наївні  базари.  Безплідні  скандали.
Хмільний  калим.
Вкраїну  приспали  новітні  вандали
і  продали.
Безлюдніє  зала.  Бомжа  он  прогнали.
Пора  й  мені.
Бабуся  спитала,  немов  простогнала:
–  Швіта,  чи  ні?
–  Світає  помалу.
–  Й  на  тому  шпашибі.
Взяла  ціпок.
Над  клунками  стала...  –  реклама  безсиллю.
–  Піддай,  шинок.

Котилась  пероном  картопля  в  кожушках.
Підснідав  бомж.
Плетуться  вагони.  Стою  непорушно.
І  мріє  дощ.
Скриплять  незворушно  вагони.  А  душу
стиска  наркоз.

Увага!  Громадяни  України!
Ваш  поїзд  пішов.  Доганяйте!
Чух-чух-чух-чух,    ха-ха-ха-ха...

1997

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2013


Цвітуть, небосяють зорі…

*      *      *

Цвітуть,  небосяють  зорі.
А  ніч  –  осяйна  журба.
А  в  серці  така  безодня...
Бо  поряд  тебе  нема.

Без  тебе  зникає  в  безвість
і  небо,  і  зорецвіт.
Бо  ти  –  голуба  безмежність,
мій  Всесвіт  –  один  навік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013


Розгулявся п’янкий вітерець…

*    *    *

Розгулявся  п’янкий  вітерець.  
Прилягла  череда,  ремиґає.                                  
Прогриміло.  
Ледь-ледь  накрапає.
Дуже  приязно  пахне  чебрець.

В  царстві  птаства  так  хочу  побуть.
В  прохолодному  затишку  хвої...
Може,  зморене  серце  загою.
Хай  наповнює  душу  могуть.

Де  сховалася  стежка  в  траві,
ще  бринить  призабута  криниця.
Замулилася,  ледь  промениться.
А  де  світло  –  джерела  живі!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013


Юнацтва спомини квітчасті…

*        *        *

Юнацтва  спомини  квітчасті,
мов  безкінечні  рушники  –
гаптовані  стежини  щастя
не  розкодовані  ніким.

На  волі  я,  а  чи  в  полоні,
та  ще  пожити,  Боже,  дай.
Хоч  видно  долю  на  долоні,
та  сам  попробуй  розгадай.

Шурхочуть  лебеді  провісні,
несуть  на  крилах  манускрипт.
Ще  б  розгадати  їхню  пісню
на  вівтарі  душевних  рим.

Чи  забарилася  лебідка,
а  чи  зустріти  не  поспів?..
Юнацький  спомин  досі  квітне
І  чую  благовісний  спів.

В  блакиті  ніжній  кутик  тане.
Його  згубити  так  боюсь!
От-от  рясна  весна  настане.
І  я  дивлюсь-не  надивлюсь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013


На Посуллі соловейко…

На  Посуллі  забарився  знову  я,
довго-довго  слухав  соло  солов’я.
Непомітно  світла  нічка  відцвіла,
бо  зі  мною  щебетушечка  була.

Притулився  до  Засулля  тихий  став.
В  тебе  очі  волошкові,  дивний  стан.
Пахко  стеляться  покоси  до  ріки.
Буйнотрав’я,  чисті  роси  –  світ  який!      

Посульчанко,  дай  рученьку!  Не  барись.
До  милого  козаченька  пригорнись.
Як  же  гарно  в  серці  скрипка  виграє.
Ніжне  сонечко  єдине  ти  моє.

Я  тобі  симпатизую.  Я  –  такий.
Грошеняток  наскиртую,  і  –  гаки!
Буде  свайба  на  Посуллі.  Ще  й  яка!
Вже  вулкан  в  юначих  грудях  закипа!

На  Посуллі  соловейко  –  тьох  та  тьох!
Виглядає  твоя  ненька  –  де  зятьок?
Ти  –  моя  Посульська  Муза.  Тільки  ти.
А  від  долі  не  сховатись,  не  втекти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2013


Не відразу тебе впізнав…

*      *      *

Не  відразу  тебе  впізнав.
Де  та  юність?!
В’юнка  долонька...
Лиш  тоді,  як  угледів  доньку,  
я  ім’я  твоє  проказав.

Як  мене  упізнала  ти?
Зиркну  в  дзеркало  –  подивуюсь.
Відпалала  жагуча  юність...
Та  який  пресолодкий  дим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013


Серпневі соняхи сміються сонячно…

*      *      *

Серпневі  соняхи  сміються  сонячно.
Жаркого  літечка  я  вже  не  жду.
Серденько  гріється,  
                                                       мажорно  мріється.
Журливо-радісно  в  моїм  саду.
Лапато-рясно  так  вродили  яблука!
А  я  до  осені  святково  йду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013


По світах мандрував я багато…

*      *      *

По  світах  мандрував  я  багато.
Батьківщина  –  назавжди  одна.
Хліборобщина  мила,
де  батьківська  хата  –
найрідніша  повік  сторона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013


Позлітались журавлями…

*      *      *

Позлітались  журавлями
                                               в  край  прарідний.
Роздивлялися  руїни  України...
Швидше  поминки  справляли,
                                                             не  весілля  –
"іноземці"
                                 з  Білорусі  та  Росії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013


Мов дідугани, сиві явори…

*      *      *

Мов  дідугани,  сиві  явори
над  шляхом  кладовищенським
                                                                           застигли.
Голодна  тічка  з  буйним  вітром
                                                                           скиглить.
І  дощ  пере.

І  густо  кучерявиться  спориш.
Посеред  двору  погріб  бовваніє.
На  залишках  воріт  –
                                                               підкова  мріє.
І  дріж  бере.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013


Доки була ще живою матуся…

*      *      *

Доки  була  ще  живою  матуся,    –    
був  я  дитиною,  сином…
Незчувсь,  
                           як  з  кладовища  
                                             додому  вернувся,
глянув,  
                         а  я    –  одинокий    дідусь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013


З одних джерел пили ми воду…

*      *      *

З  одних  джерел  пили  ми  воду
і  разом  різали  рогіз.
Впрягалися  в  одну  підводу,
та  тільки  віз  назад  повіз.

Пора!  Відстали  ж  бо,  рушаймо!
Вже  дорога  нам  кожна  мить.
На  повороті  ж  вирішальнім  –
ломака  в  колесі  стремить.

Чи  ми  нездари-небораки,
та  ще  й  пишаємося  цим?
Опам’ятайсь,  пронозо-брате,
вже  годі  трюків:  це  ж  не  цирк!

Не  варто  йорзатись  даремно,  
у  душах  капостить  заміс.
Щоб  не  мулилися  джерела
і  не  розвалювався  віз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2013


ПРИТЧА ПРО ДВОХ БРАТІВ

Росли  два  дужих  братики,
та  й  набирались  тями.
Один  був  дуже  грамотним,
а  інший  –  роботяга.

Отой,  що  все  балакає,  –
ледачий  до  нестями.
А  другий,  що  не  якає,  –
працює,  дай  Бог  тяги.

Той  другий  мовчки  трудиться,
чи  хуга  там,  чи  спека.
А  перший  –  в  кріслі  крутиться
і  дуже  гучно  хека.

У  першого,  чиновного  –
державні  нагороди.
А  в  другого,  шановного  –
повага  від  народу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440208
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2013


Покидаємо батьківську хату…

*      *      *

Покидаємо  батьківську  хату:
в  закордон  геть  –  
                                       по  зелень  пузату.
На  чужісінькі  свята  чи  й  війни.
Українонька  –  вільно-невільна.

Ой  коли  ж  ми  
                             до  доленьки  
                                                                 дійдем?
Ой  коли  ж  рідне  сонечко  зійде?
Не  вдається,  неначе  лелекам,
повертатись  додому  здалека.

Чи  батьків  дочекаються  дітки?
Отаке  ж.  
Ніде  правдоньки  діти.
В  Україні  гніздяться  лелеки.
Українцям  в  світах  –  ой  нелегко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013


Ой у полі криниченька…

*      *      *

Ой  у  полі  криниченька,
в  ній  водиця  грає.
Йде  по  полю  козаченько,
а  куди  –  не  знає.
Зупинився  та  й  напився
тої  водиченьки.
Натомився,  зажурився  –
мила  далеченько.

Ой,  не  близько  рідна  стріха,
дорога  дружина.
Тільки  спомин  –  тиха  втіха,
скрізь  –  чужа  чужина.
Дожидають  батька  дітки,
бідна  ненька  плаче.
Підробітки-заробітки,
та  нема  удачі.

Ой  у  полі  жовте  жито,
в  голубіні  –  жайвір…
Емігранту  важко  жити
у  чужій  державі.
Часто-часто  з  ріднокраю
теплий  вітер  віє.
На  чужині    –  догорає,
тільки  віра  гріє.

Ой  куди  ж  іще  ходити?
І  на  волі  –  голі.
Скрізь  доводиться  трудитись
на  чужому  полі.
За  Дунаєм  і  за  Доном
поле  поорали.
А  у  тому  закордоні
гроші  відібрали.

Ой  деінде  –  криниченьки.
Україна  –  стогне.
І  які  там  козаченьки?
Сіромах  –  мільйони.
Повернувся  у  зажурі
блудний  раб  додому.
Може,  небо  порятує  
українську  долю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013


О, як подвижники горять!. .

*      *      *

О,  як  подвижники  горять!
Та  часто  їх  не  помічаєм:
відтяті  пальці  не  болять.
Та  як  же  їх  не  вистачає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438896
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2013


Жити стало краще…

*      *      *

Жити  стало  краще
                                                       ніби.
Вимирає,  правда,  люд…
Виростають  штучні  німби
в  коронованих  іуд.                              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438894
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2013


ХЛІБОДАРИ

Поезія  –  від  польових  доріг.
Поезія  –  від  чистої  криниці.
Їм  хлібний  степ  вклоняється  до  ніг  –
колосся  стигле  сонячно  іскриться.

Така  буденність  –  то  провісник  свят.
У  ній  робота  закипає  потом.
Збирають  хліб  –  
                                       землі  найбільший  скарб.
Прадавня  суть  поезії  –  робота.

Для  них  найліпше  слово  –  Урожай.
Вони  його  в  неспокої  діждали.
Для  наречених  буде  коровай
і  тепле  слово  –  щедрим  хлібодарам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013


Липнева ніч…

*      *      *

Липнева  ніч  намовила  грозу
та  й  напустила  спраглим  нивам  зливу.
А  потім  звично  народилось  диво  –
рум’яний  ранок  ворушив  росу,
веселкою  вклонявся  шанобливо.

Озвались  владно  промені  в  мені,
осяяли  та  й  піднесли  мій  подив.
В  ту  мить,  можливо,  народився  подвиг  –  
веселка  згасла  в  когось  на  війні,
згорів  останній  заповітний  подих.

Плането-мати,  зіронько  жива,
хай  буде  вічною  твоя  орбіта,
щасливими  народжуються  діти,
допоки  сонця  –  пахнуть  небом  квіти,
а  в  Україні  славляться  жнива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013


НЕВ"ЯНУЧИЙ БУКЕТ

Привітно  усміхались  квіти
і  шепотіли  пелюстки.
У  пахощах  гойдався  вітер,
ледь-ледь  торкався  до  щоки.
Хилилося  пшеничне  плесо,
мовчала  Мавка  польова.
Тулилась  ніжно  до  букету.
Манила…  Зайві  тут  слова.

У  незгасаючій  уяві,
що  випромінюють  рядки,
букет  нев’янучий  буяє.

Нехай  говорять  пелюстки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013


НІЧКА НА КУПАЙЛА (Музика В. Оха)

Музика  Віктора  Оха



До  себе  нічка-чарівниця  приманила.
У  теплі  луки  срібну  стрічку  заплела.
На  плесі  зоряне  намисто  променилось.
Купальське  вогнище  у  споминах  пала.

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Над  вогнем  радісно  стрибали.
Миті  нам  не  забути  ці.

Чи  то  соромлячись,  ховавсь  за  хмари  місяць.
Чи  навмання  їх  табунцями  підганяв.
Я  говорив:  “Пливи,  русалочко,  не  бійся.
Адже  сьогодні  нас  Перун  охороня!”

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Ти  моя  зіронька  кохана.
Чари  нам  не  забути  ці.
                           
Ми  не  змогли  усіх  пісень  переспівати.
Зате  для  нас  чарівна  квітка  зацвіла.
Купальська  ватра  буде  душі  зігрівати.
Сварожич-вітер  нашу  пісню  заспівав.

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Ти  моя  ладонька  кохана.
Слізонька  сяє  на  щоці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2013


НІЧКА НА КУПАЙЛА

 

До  себе  нічка-чарівниця  приманила.
У  теплі  луки  срібну  стрічку  заплела.
На  плесі  зоряне  намисто  променилось.
Купальське  вогнище  у  споминах  пала.

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Над  вогнем  радісно  стрибали.
Миті  нам  не  забути  ці.

Чи  то  соромлячись,  ховавсь  за  хмари  місяць.
Чи  навмання  їх  табунцями  підганяв.
Я  говорив:  “Пливи,  русалочко,  не  бійся.
Адже  сьогодні  нас  Перун  охороня!”

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Ти  моя  зіронька  кохана.
Чари  нам  не  забути  ці.
                           
Ми  не  змогли  усіх  пісень  переспівати.
Зате  для  нас  чарівна  квітка  зацвіла.
Купальська  ватра  буде  душі  зігрівати.
Сварожич-вітер  нашу  пісню  заспівав.

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Ти  моя  ладонька  кохана.
Слізонька  сяє  на  щоці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013


НА КУПАЙЛА

 

На  Купайла  очищались.
Помолились,  причащались.
В  живих  водах  омивались.
Радо,  щедро  пригощались.

На  Купайла  слово  мали
та  Сварога  шанували.
І  зозуленька  кувала.
А  пісень  переспівали!

На  Купайла  зілля  рвали,
на  водиченьку  пускали.
Щоб  віночок  не  вертався,
в  руки  милому  дістався.

На  Купайла  закохались.
Танцювали,  жартували.
За  рученьки  міцно  брались  -
через  вогнище  стрибали.

На  Купайла  чарувались.
Милувались,  обіймались.
Коли  смачно  цілувались  –
ясно  зорі  усміхались.

На  Купайла  цвіт  шукали.
Довго  луками  блукали.
Ніби  й  крадучись  ходили,
але  сонце  розбудили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013


ПЕЛЮСТКОВИЙ ВАЛЬС (Музика В. Оха)

Запашний  вітерець  пряде
                                       з  буйноцвіття  духмяний  вальс.
Причаровує  –  в  рай  веде.
                                                 Тільки  як  же  мені  без  Вас?


Старовинний  п’янкий  романс  –
                                                                 приміряє  весна  фату.
Кружеляє  натхненно  вальс.
                                                               А  я  Вас  виглядаю  тут.


Знаю,  прийде  жаданий  час,
                                                                     наче  яблука  у  меду.
Запрошу  Вас  на  дивний  вальс.
                                                   До  кохання  натхненно  йду.


Пелюстковий  весняний  вальс  –
                                                         молода  заметіль  в  саду...
Я  так  хочу  зустріти  Вас,
                                                           доки  яблука  не  впадуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013


БЛАГОВІСНІ ЖУРАВЛІ (Музика С. Голоскевича)

Музика  Сергія  Голоскевича


Відлітають  журавлі,  відлітають.  
Тануть  жалісні  ключі,  душу  крають.  
Залишають  рідний  край,  залишають.  
Та  травинку  кожну  хай  пам’ятають.  
Що  було,  те  відцвіло  променисто  
і  зажурено  лягло  падолистом.  
Журавлиний  клин  печально  зависнув,  –  двічі
мов  розірване  вітрами  намисто.  

Програш  

Не  навічно  доля  нас  розлучає.  
Заповітнії  ключі  повертає.  
Повесні  "курли-курли"  ріднокраєм,  
то  надія  і  кохання  безкрає.  
А  душа  моя  журавкою  лине,  
як  почую  рідний  спів  журавлиний.  
Хай  не  губиться  в  імлі  їхня  пісня                –  двічі
гріють  душу  журавлі  благовісні.  

Розширений  програш  

А  душа  моя  журавкою  лине,  
як  почую  рідний  спів  журавлиний.  
Хай  не  губиться  в  імлі  їхня  пісня                –  двічі
гріють  душу  журавлі  благовісні.  

Благовісні,  благовісні,  благовісні  журавлі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013


ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС

В  чорну  смугу  –  
                                         пресвітлі  помисли…
Крізь  десятки  літ  привітався.
Впізнавали  мене  лиш  по  голосу.
Я  в  минулому  десь  зостався.

Стали  іншими,  помудрішали.
І  зітхаємо  ніжно  й  гарно.
Ви  чекали  мене  лиш  тодішнього,
та  вернути  минуле  –  марно.

Незабутнє  щось  навернулося,
серце  хвилі  болючі  горне.
Долі  в  юності  розминулися.
Ой,  не  вернеться  неповторне.

Так  водилося,  так  судилося.
Знов  надходить  пора  весіння.
Диво-зілля  бажаю  всім  я.
Щоб  любилося,  не  барилося.
Хай  гуде  молоде  весілля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013


ВПЕРЕД ЗА НЕНЬКУ

Молодому  козаченьку


Чому  задумався,  козаче,
сідлавши  вірного  коня?
Козачка  тулиться  і  плаче,
та  горда  воля  не  спиня.

Запанували  янучари  
на  богом  даній  нам  землі.
Хоча  гармати  не  звучали  –
суцільний  цвинтар  на  селі.    

Забродам  нічого  молитись.
Як  до  коша  лежить  душа,  
щоб  воріженькам  не  коритись,  –
в  похід  негайно  вирушай!

І  молодість  свою,  і  вроду
клади  відважно  на  вівтар.
За  долю  рідного  народу
себе  до  крапельки  віддай.

Дарма  покращення  чекати,
від  нечестивців  –  нагород.
Пора  прогнати  з  двору  ката.
Вперед!  
                     За  неньку!  
                                                 За  народ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427628
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2013


БЕЗДОМНІ



Собаки  на  пероні
приїжджих    зустрічають.
Метляючи  хвостами,
вони  гостинців  ждуть.

А  люди  поспішають,  
немов  не  помічають.
Собаки  підвивають,
а  поїзди  гудуть.

Голодні  на  пероні  
проводять  подорожніх.
Страшенно  чують  їжу.
Волають  очі  –  дай!

Буває  –  дань  ковтають,
але  найбільше  –  сльози.
О,  скільки  вже  бездомних
передавив  «Хюндай»!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013


НА БЕРЕЗІ РОЗРАДИ (Музика В. Оха)

Над  річкою  схилилася  верба,
де  ми  облюбували  човен  мрії.
Давно  тут  поселилася  журба.
Ім’я  твоє  в  душі  моїй  зоріє.

Грайливо  срібна  річечка  тече.
Стрічалися  отут,  неначе  вчора,
та  як  же  нині  серденько  пече!
Прикутий  до  верби  старої  човен.

І  я  приходжу  досі  ще  сюди,
де  ми  натхненно  мріяли  з  тобою.
Втекло  до  моря  безміру  води,
а  серце  прагне  повені  любові.

І  ти  ріку  надії  пригадай.
У  Господа  спитаємо  поради.
У  юність  незабутню  повертай
і  стрінемось  на  березі  розради.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2013


НА БЕРЕЗІ РОЗРАДИ

Над  річкою  схилилася  верба,
де  ми  облюбували  човен  мрії.
Давно  тут  поселилася  журба.
Ім’я  твоє  в  душі  моїй  зоріє.

Грайливо  срібна  річечка  тече.
Стрічалися  отут,  неначе  вчора,
та  як  же  нині  серденько  пече!
Прикутий  до  верби  старої  човен.

І  я  приходжу  досі  ще  сюди,
де  ми  натхненно  мріяли  з  тобою.
Втекло  до  моря  безміру  води,
а  серце  прагне  повені  любові.

І  ти  ріку  надії  пригадай.
У  Господа  спитаємо  поради.
У  юність  незабутню  повертай
і  стрінемось  на  березі  розради.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2013


ДИЧКА-МОЛОДИЧКА (Музика Ю. Задорожного)

Музика  Юрія  Задорожного
Соліст  Анатолій  Куценко
Гурт  "Українська  Швейцарія"


Вітер  лагідно  подув,  
на  чарівне  личко.
Мріє-журиться  в  саду  
дичка-молодичка.
–  Ой  була-гула  весна,  
мед  збирали  бджоли.
Чом  же  досі  я  одна,  
доленько-недоле?

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Гарний  легінь,  не  барись,
не  зівай,  козаче!

Біля  саду  –  джерело,
грає  там  водиця.
Жде  пори  з  одним  крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася,  ти  ба!
Лине  вершник  з  поля.
Де  й  поділася  журба,
усміхнулась  доля!

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Гарний  легінь,  не  барись,
зупинись,  козаче!

Вдвох  водицю,  ще  й  яку,
заходились  пити.
Удалося  козаку  
дичку  прищепити.
Пораділи  залюбки,
ніколи  скучати.
Хай  воркують  голубки  –
будуть  козачата!

Як  же  гарно  квітне  сад,
соловейко  тьохка!
Не  змарнована  краса.
Молодичка  ловка!
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Легінь  гарний,  не  барись,
не  дрімай,  козаче!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2013


ДИЧКА-МОЛОДИЧКА

Вітер  лагідно  подув,  
на  чарівне  личко.
Мріє-журиться  в  саду  
дичка-молодичка.
–  Ой  була-гула  весна,  
мед  збирали  бджоли.
Чом  же  досі  я  одна,  
доленько-недоле?

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Гарний  легінь,  не  барись,
не  зівай,  козаче!

Біля  саду  –  джерело,
грає  там  водиця.
Жде  пори  з  одним  крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася,  ти  ба!
Лине  вершник  з  поля.
Де  й  поділася  журба,
усміхнулась  доля!

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Гарний  легінь,  не  барись,
зупинись,  козаче!

Вдвох  водицю,  ще  й  яку,
заходились  пити.
Удалося  козаку  
дичку  прищепити.
Пораділи  залюбки,
ніколи  скучати.
Хай  воркують  голубки  –
будуть  козачата!

Як  же  гарно  квітне  сад,
соловейко  тьохка!
Не  змарнована  краса.
Молодичка  ловка!
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Легінь  гарний,  не  барись,
не  дрімай,  козаче!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2013


ОСТАННІЙ БАСТІОН

Тут  густо  поселилися  коти  –
нічийні,  різномастні  і  голодні.
Мов  збори  відбувають  сьогодні.
А  горемикам  –  нікуди  іти.

Вони  щасливі  щонайменше  тим,
що  пощастило  перезимувати,  –
в  підвалах,  вже  й  безмишних,  сумувати,
та  все  ж  не  здохнути  –  сягти  мети.

Бувальщини  пишу,  а  не  байки.
Як  вийду  до  сусіднього  під’їзду,  –
коти  й  собаки  –  делегати  з’їзду  –
аж  трусяться  отримати  пайки.

Голодних  не  годують  балачки…
Гостинців  ой  не  всім  їм  дістається.
Стрибають  на  пакет  чи  на  відерце.
Останній  тут  оплот  –  сміттєбачки.

Приносять  їжу  щедрі  диваки.
А  звідси  й  віра  –  прийде  влада  путня.
І  верещать  від  березня  й  до  грудня,
і  виють-мітингують  ходаки.

А  онде  –  тічка.  Комунізм  якраз.
За  сучкою  –  барбоси-депутати.
І  гавкають,  і  дзяволять  –  дебати!
На  волі  всі.  Дивись  –  якраз  екстаз!

Та  кожному,  як  мовиться,  своє.
І  щоб  там  не  казали  неоїсти,  –
найперше  діло  якось  попоїсти.
Нехай  весна  калорій  додає!

На  зборищі  раптово  ставсь  дебош.
Було  все  ж  добре,
та  в  бачок  вліз  бомж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013


СУМНА РОЗМОВА

Собака  їла  гарбузову  кашу.
Нічого  в  мене  більше  не  було.
Почув  перон  сумну  розмову  нашу
і  в  небо  сиве  смутку  прибуло.

Смачнюща  каша  –  
і  солодка,  й  з  рисом.
А  от  життя  –  воно  ж  таке  гірке!
А  доброти  загострюється  криза…
Тулилася  собачка  говірка.

О,  як  до  мене  говорили  очі!
Біднесенька  раділа  до  виття.
Вона  по-людському  пожити  хоче,
але  й  в  людей  собаче  вже  життя.

Жалілася  –  хазяїн  враз  покинув…
Державу  –  теж.  Негода  підвела.
Хвостом  виляла…
Ось  такі  новини.
В  розмові  й  до  вагону  довела.

А  він,  як  вулик  –
бджоли  тут  і  трутні.
У  шулера  в  кишені  п’ятий  туз.
Мала  держава…
Регочіть  на  кутні.
І  їжте  помаранчевий  гарбуз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013


ПРОБАЧ…

Хтось  перший  з  нас  колись  сказав  «Пробач».
Хтось  мовив  сумовито  «Пробачаю».
Удалечінь  легесенько  відчалив
кохання  човен.
А  чи  смійсь,  чи  плач…

Вітрила  мрій  торкалися  мети.
Кохання  загасало  й  гоготіло.
Ми  іскорки  кресали,  бо  хотіли
на  березі  розради  вдвох  зійти.

То  де  ж  ми  помилилися  й  коли?
Щомиті  не  лишалися  на  чатах.
Щемить,  а  ми  навчилися  прощати.
Та  так,  що  вже  й  кохання  не  болить.

Так  щиро  говорили  ми  «Прости».
Так  часто  і  так  завчено  прощали.
Без  весел  човен  втомлено  причалив.
І  тихо  стогне  берег  самоти.

Збагнули  вже  –  печалі  є  межа.
Прощали  ми,  але  не  знали  міри.
Прощаємось.  Нарешті  зрозуміли:
сильнішим  за  любов  буває  жаль.

В  обох  у  нас  однакова  вина.
Наука  нам,  а  молодим  –  повчання.
Щемке  прощання  цебенить  мовчанням.
Прости  й  прощай.
Яка  гірка  ціна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2013


ПЕЛЮСТКОВИЙ ВАЛЬС

     
Запашний  вітерець  пряде
                                     з  буйноцвіття  духмяний  вальс.
Причаровує  –  в  рай  веде.
                                               Тільки  як  же  мені  без  Вас?


Старовинний  п’янкий  романс  –
                                                               приміряє  весна  фату.
Кружеляє  натхненно  вальс.
                                                             А  я  Вас  виглядаю  тут.


Знаю,  прийде  жаданий  час,
                                                                   наче  яблука  у  меду.
Запрошу  Вас  на  дивний  вальс.
                                                 До  кохання  натхненно  йду.
 

Пелюстковий  весняний  вальс  –
                                                     молода  заметіль  в  саду...
Я  так  хочу  зустріти  Вас,
                                                       доки  яблука  не  впадуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2013


МІСЯЧНА СОНАТА



 Присвячую  славному  землякові,
 народному  артисту,  композитору
                                                           П.І.МАЙБОРОДІ
 


Ще  постріли  околиці  гойдали.
Весняний  вечір  сутінки  стелив.
Червонозоряні  бійці  ступали
в  німі  німецькі  стомлені  тили.

Безлюдний  дім,
     зачинені  віконця.
В  кімнату,
             де  давно  ніхто  не  жив,
впустили  воїни  шматочок  сонця,
і  свіжий  вітер  тишу  ворушив.

Телефоніст  Платон  
                                                   спинивсь  раптово  –
рояль  –  мов  диво!
               Постріли  мовчать.
Бетховена  погруддя  мармурове…
Палають  пальці…
                   Клавіші  звучать.
Полинула  мелодія  журлива.
З  глибокого  прокинулася  сну
кімната,
               у  хвилини  ці  щаслива,
неначе  хто  впустив  сюди  весну.
Заслухались,  замріялись  солдати  –  
домашнім  затишком  оселя  віддає.
Звучала  владно  "Місячна  соната"…
І  кожен,  певно,  думав  про  своє.

Платону  бачилось  безкрає  поле,
село  і  верби  над  ставком  стоять,
полтавський  шлях,  
                     уздовж  –  стрункі  тополі…

І  мати…
Линь,  сонато!    Линь  стократ!..

Вже  музика  заповнила  кімнату,
і  стало  невимовно  тісно  їй.
Через  віконниці  і  вулиць  варту
злітала  музика  на  тлі  руїн!..

Незвично,  несподівано  звучала
соната  після  бою  в  тиші  тій.
Зі  сховища  в  магічному  мовчанні
йшли  постаті,
     мов  привиди  нічні.

Коли  ж  завмерла  
                                               вже  й  остання  нота,
старенький  німець  
                                                       ближче  підійшов.
–  Як  же  це  так?
Воюєте  ви  проти,
а  німця  музику  "іграєт  карашо"?

–  Не  проти  Гейне
                                                       і  не  проти  Баха,
Бетховена  чи  Шіллера  війна.
Проти  фашизму,  –
 мовив  автоматник,  –
воюємо.
Війна  –  його  вина.


Платон  мовчав.
Бо  думкою  полинув
в  своє  село,
яке  згоріло  вщент.
Вже  не  ступати  шляхом  тополиним
загиблим  друзям.
             Невимовний  щем
озвався  разом  з  пострілом  гармати.
І  кожен  думав  про  своє  стократ!

Солдати  мовчки  поспішили  з  хати.
За  матір!
         За  сонату!
                       В  бій,  солдат!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013


В очереті кумують жаби…

*      *      *

В  очереті  кумують  жаби  –
"кум"  та  "кум"  у  легкім  тумані.
Те  відлуння  у  казку  манить.
Наречену  спізнать  бажав  би.

Та  чи  збудеться  мить  чарівна?
Світ  можливостей  нескінченний.
Чи  судилася  наречена  –
найжаданіша  Чураївна?

Травень  править  яскраві  гами.
Знаю:  долі  не  заперечу.
Ліс  розмову  веде  старечу
з  тихим  плесом  і  берегами.

"Свахи"  квакають  хвалькувато,
жваво  кумкають,  безугавно.
Ой  не  хочу  впіймати  гаву!
О,  як  хочеться  святкувати!

Лук  амура  учусь  тримати,
бо  вціляти  один  раз  треба.
Чи  стріла  полетить  у  небо?..
Чи  судилось  царівну  мати?..        

Вже  надія  в  душі  зоріє.
Не  вмовкає  відлуння  дивне.
Ген  по  річці  пливе  невпинно  
срібним  лицарем  човен  мрії…


1969

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013


ЗАБАРИЛАСЬ ЛЮБОВ


Ой  забарилася  любов!
За  тим,  що  не  збулося,  –  каюсь.
Минуло  півжиття  в  чеканні,
стрічання  мариться  обом.

По  світу  доля  розвела,
пошрамувала  душу  й  тіло.
І  лоскотало  і  боліло.
В  журі  сивіла  ковила.

Гуляє  з  блискавкою  грім.
В  сузір’ї  мрій  –  благоговію.
Коли  вщухають  вітровії  –
заполоняє  тиша  дім.

Набідувались  я  і  ти,
спекота  вицмулила  повінь.
Спадуть  окови  –  у  любові.
Допоки  ж  можна  самоти?

Палкий  мотив  –  солодкий  дим,
сльоза-роса  ясна  жадана.
Святою  будь  мені,  кохана,
шлях  освяти  і  вік  світи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013


ДОРОГА В НІКУДИ

Життєва  драма.
Вже  заключні  яви.
Гірка  недоля  поганя  до  ями.
Приблудний  пес
                         чи  виходець  з  народу?
Він  не  один.
Таких  без  ліку  бродить.

Немає  вже  чого  в  дорогу  брати.
Куди  іти,  коли  й  на  волі  –  грати?
Бомжа  між  інших  легко  розпізнати.
Всі  вулиці  тепер  –  його  пенати.

Кудись  невпинно  
                                             поспішають  люди.
А  він  спиняється
                                                   і  йде  в  нікуди.


2001

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421278
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2013


Про закордон давно не мрію…

*      *      *

Про  закордон  давно  не  мрію.
Але  не  думав  я  й  тоді:
терпіти  можна  ностальгію,
ніж  вдома  гибіти  в  біді.

Дивився  власними  очима,
як  там  "гниє  капіталізм"…
Бідуємо.
                                   Але  Вітчизна  –
дорожча  будь-яких  валіз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421276
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2013


МИРНИЙ АТОМ

*        *        *

Чорний  біль  окутав  душу,
чорний  страх.
Понад  світом  плине-лине
чорний  птах.
Спалахнула  та  й  пала  
Полин-зоря.
Загасити  б  мирний  атом,
тільки  ж  як?

Чи  спасаються  ж  нарешті?
Де  там.  Жах!
Нап’яли,  
               та  тільки  ж  рветься  
                                                         саркофаг.
Щоб  надійне  спорудити  укриття  –
нам  не  вистачить  ні  грошей,  ні  життя.
Загнуздати  б  монстра  дикого  якби.
Та  виходить  –  ми  є  атома  раби.

Вже  новий  реактор  сіє  
чорний  дощ.
Є  Чорнобиль,  Фукусіма.
Далі  що?

Від  владик  ми  тільки  й  чуємо  «ля-ля».
Стогне-гине  замордована  Земля.
І  невидимий  витає  чорний  дим.
І  труїть  поля  й  моря,  хати  й  сади.

Вже  ж  усім-усім  розкаятися  час,
щоб  простив,  а,  може,  й  спас  
Всевишній  нас.
Хай  же  світить  людям  злагода  й  любов.
І  поможе  нам  тоді  єдиний  Бог.

Будь  спасителям  довіку  вдячний  ти,
та  новітньої  біди  не  допусти!

Вже  ж  із  неба  чути  праведні  слова:
«Схаменіться!  Мирним  атом  не  бува!»

Не  бува  чужого  горя,  не  бува.
Мирний  атом  –  то  загроза  світова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2013


БЛАГОВІСНІ ЖУРАВЛІ

Відлітають  журавлі,
                                                                         відлітають.
Тануть  жалісні  ключі,
                                                                         душу  крають.
Залишають  рідний  край,
                                                                         залишають.
Та  травинку  кожну  хай
                                                                         пам’ятають.


Що  було,  те  відцвіло
                                                                         променисто
і  зажурено  лягло  
                                                                         падолистом.
Журавлиний  клин  печально
                                                                         зависнув,
мов  розірване  вітрами
                                                                         намисто.


Не  навічно  доля  нас  розлучає.
Заповітнії  ключі  повертає.
Повесні  "курли-курли"
                                                                         ріднокраєм,
то  надія  і  кохання  безкрає.


А  душа  моя  журавкою  лине,
як  почую  рідний  спів
                                                                       журавлиний.
Хай  не  губиться  в  імлі  їхня  пісня  –
гріють  душу  журавлі  благовісні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013


ПЛАНЕТОНЬКА

   Сережки  вплітала  в  коси
                                             берізонька  за  двором,
   коли  проводжав  у  космос
                                                 Гагаріна  космодром.
   Відчула  обійми  сина
                                                   планетонька  голуба.
   Яка  ж  то  велика  сила
                                                     космічного  голуба!
   Раділи  старі  і  діти,
                                                 летіла  по  світу  вість.
   Мене  ж  повели  на  мітинг  –
                                 читати  свій  перший  вірш.
   До  церкви,  чи  ж  то  –  до  клубу
                                             із  куполом  без  хреста.
   Було  тут  багато  люду…
                                 Тут  різних  було  вистав…

   Ні  разу  в  оцьому  храмі
                                               я  більше  не  виступав.
   Давно  відлітав  Гагарін.
                                 Клуб  церквою  знову  став.

   Нехай  зорельоти  линуть...
                                     Та  в  серці  моїм  –  журба.
   Лиш  тільки  б  гойдалась  мирно
                                                   планетонька  голуба.
   Лиш  тільки  б  усі  дороги
                                           крізь  душі,  серця,  уми
   з  порогу  вели  до  Бога.                                                  
                                     
   Щоб  люди  були  людьми.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013


НІЧЕНЬКА ЯСНА

Річенька  тече
срібная,  прекрасная.
Серденько  пече,
бо  любов  незгасная.
Знаю,  не  зупиниться
тиха  течія,
і  от-от  прокинеться
доленька  моя.

Синя  далина
в  зорі  нарядилася,
та  зустрітись  нам
досі  не  судилося.
До  серденька  горнеться
гордий  молодик.
Ясен  місяць  повниться,
та  завжди  один.

Ніченька  ясна,
а  в  очах  кипить  печаль.
Зіронька  сія,
сумно  блимає  свіча.
Вірою  і  волею
серце  налилось.
Що  судилось  долею,
досі  не  збулось.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013


І ТУТ ОСТАПА ПОНЕСЛО !. .

*      *      *

Весна.    І  тут  Остапа  понесло:
–    Нам  цілий  світ,
                         чим  зможе,  допоможе!..
Він  плеще  язиком,  немов  веслом.  
Спаси  його  у  повені  тій,  Боже…

У  всяку  пору  плеще.  Роки  йдуть.
Команда  в  нього  –
                                         хитромудровредна.
Чимдуж  людці  народу  боки  мнуть.
І  знов  дебати  зачинає  Бендер.

Занудний  босень  сідала  псує.
Придворний  шулер  
                                     знов  пиляє  гирю.
Балакуни!  Не  дбають  про  своє  –
заморські  довизбирують  помиї.

А  втім,  –  добра  поцуплено  –  тюки.
Ой  недарма  женуться  васюківці!
Ну  й  житіє!  Жирують  бандюки.
І  в  двадцять  першім  віці  є  ще  вівці.

Народ  мій  долі  кращої  шука.
А  Бендер  –  загребуще  хитре  рило  –
уперто  посуває  пішака
з  Є-2  на  поле  знане  –  Є-4.

Йому  пора  б  –  народний  трибунал.
Братки  проворні  за  моря  чкурнули.
А  він  городить  лозунг  –  ІНТЕГРА....
У  грі  отій  про  націю  забули.

2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415942
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.04.2013


А ти надії не втрачай…

*      *      *                                      
                                 
А  ти  надії  не  втрачай,
дослухайся  до  слова  друга:
минеться  наслана  наруга,
віднайдеш  втрачений  причал.
І  запанує  спокій-штиль,
і  будуть  дні  і  ночі  милі.
А  потім  вітер  здійме  хвилі…
Лиш  не  втрачай  надії  ти.

Нехай  попереду  шторми,
світанок  ген  на  виднокрузі.
Коли  ще  є  надійні  друзі,  
тоді  втихають  і  громи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013


Чудодійна сила "дурняка"

–  Мо,  вип’ємо?

–  Е  ні,  –  табу.
Закодувався…  й  код  забув.

–  Я  пригощаю!  Не  зівай!
То  як,  умовив?

–  Наливай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414937
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.04.2013


МИРГОРОДСЬКИЙ ГОГОЛЬ



До  вокзалу  пам’ятник  притулився.
Підійшов  до  нього  я,  поклонився.
Осідали  сутінки  вечорові…
І,  здалося,  Гоголь  насупив  брови.

На  пероні  гамірно,  -  кроки,  кроки...
І  годинник  блимає  –  плинуть  роки...
Землякові  славному  стало  журно:
хтось  перо  зламав  йому,  кинув  в  урну.

І  згадались  пролісків  першоцвіти,
що  поклав  до  зошита  хтось  привітно.
І  пило  перо  тоді  роси  чисті,
оживали  промені  голосисті...

Холодно  і  боляче...  Знаю,  друже:
радість  там  –  де  людяність,  небайдужість.

Притулився  пам’ятник  до  вокзалу.
Я  вклонився  пам’яті  –  тепло  стало.


1980

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013


ПРОЛІСКИ ГОГОЛЮ

На  пероні  –  зустрічей  тепло.
Росяним  серпанком  тане  ранок.
В  рідне  місто  повертаюсь  знов.
 –  Здрастуй,  Гоголю,  
                                   земляче  славний!

Гомонить,  видзвонює  перон.
Звідусіль  весну  привозять  люди.
Хтось  йому  в  дарунок  на  перо
проліски  поклав,  
                                   що  ранки  будять.

Лагідний  блакитний  первоцвіт
нависає  на  розкритий  зошит.
А  письменник  радо  шле  привіт
людям  добрим.  
Хай  у  світ  розносять!

Ожила  в  написаних  словах
лебединим  озером  калюжа…
Сторінки  епох  перегорта
миргородський  Гоголь
небайдужий…


1971

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013


ПРИТЧА ПРО БОСА

Народився  і  голим,  і  босим.
Вділи,  взули,  уткнули  у  ВУЗ.
Пішки.  Віжки.  Кермо.  Офіс  боса.
Ще  й  мандат,  щоб  не  стався  конфуз.

Зі  стільця  перебрався  у  крісло.
З  «Волги»  –  в  «Вольво».
З  будинку  –  в  котедж…

Розтоптав  килимову  доріжку.
Й  тих,  що  в  боси  виводили,  теж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414332
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.03.2013


ПОРОСЯКА

Відігнали  свиню  від  корита.
А  вона  почала  яму  рити.
Рила  день,  рила  два…  довго  рила.
Доки  схудло  і  стерлося  рило.

Подалася,  –  ні  грюка,  ні  хрюка.
До  корита  б,  терпіла  б  і  дрюка.
Все  чекала  чогось,  тихо  сохла.
Не  відрила  моралі.  І  здохла.
А  ямегу  глибоку  створила!
Тут  сердегу  швиденько  й  зарили:
Й  написали:  "Тут  сховані  кості
поросяки,  що  здохла  від  злості".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414330
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 31.03.2013


Не марнословлю…

*      *      *

Не  марнословлю.
Хоч  кричи,  хоч  вий...
Хтось  гучно  локшину
                                           комусь  чіпля  на  вуха.
Та  мудрий  люд
                                 гучних  промов  не  слуха.
Кричить  частіше  той,  хто  неправий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013


Незрадлива історії суть…

*      *      *

Незрадлива  історії  суть  –
невичерпна
                               цілюща
                                                       криниця.
В  ній  взаємність  людська
                                         промениться,
осідає  на  дно
                                               каламуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013


МАЯТНИК ІСТОРІЇ

Маятник  історії
                                             не  спиняє  біг.  
Різко  відхиляється
                                             в  лівий-правий  бік.
Літописці  каються:
                                             правда  вже  не  та.
Маятник  повторює
                                             пройдений  етап.
Переможці  славляться.
                                             Потім  –  навпаки.
То  герой  з  лампасами,
                                             шапка  набакир.
То  по  шапці  ляпаса...
                                             Політав  і  сів.
Маятник  гойдається
                                             на  своїй  осі.
Стрілки  переведені.
                                             Іспити  без  меж.
Вчення  і  теорії,
                               швидкоплинність  веж.
Маятник  історії  –
                                             праведний  суддя.
Та  чи  посередині
                                             істина  буття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


Історію пишуть по-різному…

*      *      *

Історію  пишуть  по-різному.
Стирають  рядки,  імена...
І  білим  по  чорному,
й  чорним  по  білому.
Та  істина  завжди  одна.

Вона  між  рядками  історії.
І  вічні  її  сіячі  –
і  білі,  й  червоні,
і  перефарбовані  –
у  мантіях  діячів.

Народять.  Схоронять.
Іронія!
Помоляться  –  проклянуть...
І  праведну  правду  історики
уже  на  розп’яття  ведуть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013


НЕ СУМУЙ, НЕ ЖУРИСЬ (Музика С. Голоскевича)

Музика  Сергія  Голоскевича


НЕ  СУМУЙ,  НЕ  ЖУРИСЬ

Пелюстки  твоїх  рук,
пелюстки  твоїх  уст,
і  усмішки,  що  сонячно  квітнуть,
я  у  всесвіті  серця  палкого  несу,
мов  нев’янучий  квіт  заповітний.

Не  сумуй,  не  журись,  кохана.
Це  не  сон,  не  гірка  омана.
Пелюстки  твоїх  рук,                              -  двічі
пелюстки  твоїх  уст  –                    
незгасаюча  мить  жадана.


Струни  серця  мого,
струни  серця  твого
в  унісон  зазвучали  привільно.
І  злітає  мелодії  дивний  вогонь,
розсіваючи  віри  проміння.

Не  сумуй,  не  журись,  кохана.
Це  не  сон,  не  гірка  омана.
Струни  серця  мого,                                -  двічі
струни  серця  твого  –
невмовкаюча  мить  жадана.


Повертайся  з  оков.
Повертайся  в  любов.
Ти  –  і  квітка,  і  струни,  і  крила.
Хай  єднає  обох  
свідок  праведний  –  Бог,
напинає  кохання  вітрила.

Не  сумуй,  не  журись,  кохана.  
Це  не  сон,  не  гірка  омана.
Повертайся  з  оков,                                -  двічі
повертайся  в  любов.
Щоб  збувалася  мить  жадана.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013


Люблю пісні - і радісні, й сумні…

*  *  *

Люблю  пісні  —
і  радісні,  й  сумні.
Людей  люблю,
і  щирим  —  щиро  вірю.
Останній  
необірваній
струні
ДОВІРЮ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013


До всього треба дотику душі…

*  *  *

До  всього  треба  дотику  душі  —
корінням  —  в  землю,
крилами  —  у  небо.
Де  вічний  пошук,
там  нема  межі.
Там  вічний  рух  —
життя  потреба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013


НЕ СУМУЙ, НЕ ЖУРИСЬ, КОХАНА

Пелюстки  твоїх  рук,
пелюстки  твоїх  уст,
і  усмішки,  що  сонячно  квітнуть,
я  у  всесвіті  серця  палкого  несу,
мов  нев’янучий  квіт  заповітний.

Не  сумуй,  не  журись,  кохана.
Це  не  сон,  не  гірка  омана.
Пелюстки  твоїх  рук,
пелюстки  твоїх  уст  –
незгасаюча  мить  жадана.

Струни  серця  мого,
струни  серця  твого
в  унісон  зазвучали  привільно.
І  злітає  мелодії  дивний  вогонь,
розсіваючи  віри  проміння.

Не  сумуй,  не  журись,  кохана.
Це  не  сон,  не  гірка  омана.
Струни  серця  мого,
струни  серця  твого  –
невмовкаюча  мить  жадана.

Повертайся  з  оков.
Повертайся  в  любов.
Ти  –  і  квітка,  і  струни,  і  крила.
Хай  єднає  обох  
свідок  праведний  –  Бог,
напинає  кохання  вітрила.

Не  сумуй,  не  журись,  кохана.  
Це  не  сон,  не  гірка  омана.
Повертайся  з  оков,
повертайся  в  любов.
Щоб  збувалася  мить  жадана.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013


ВИШИВАНКИ МАМИНІ (Музика А. Супруна)

Музика  й  виконання  Анатолія  Супруна
Гурт  "ГІЛЕЯ"


Ранок  затуманений
стеле  теплий  сум.
Вишиванки  мамині
березню  несу.
На  сріблясті  котики
крапельки  мрячать.
У  серденько  зморене
лебеді  ячать.


Спомини  гаптовані…
Крапля  на  щоці.
Впали  на  чоло  мені
срібні  промінці.
Подивуйся,  братику,
на  барвисту  гладь.
Вишиванки  мамині
лагідно  погладь.


Напилися  повені
береги  Сули.
Вишиванки-спомини
знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,
вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,
земле  молода.


Вороття  нема  мені,
та  в  душі  несу
вишиванки  мамині  –
березневий  сум.
До  серденька  туляться
ніжні  пелюстки.
Променяться  й  журяться
рідні  рушники.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013


ВИШИВАНКИ МАМИНІ

Ранок  затуманений
стеле  теплий  сум.
Вишиванки  мамині
березню  несу.
На  сріблясті  котики
крапельки  мрячать.
У  серденько  зморене
лебеді  ячать.


Спомини  гаптовані…
Крапля  на  щоці.
Впали  на  чоло  мені
срібні  промінці.
Подивуйся,  братику,
на  барвисту  гладь.
Вишиванки  мамині
лагідно  погладь.


Напилися  повені
береги  Сули.
Вишиванки-спомини
знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,
вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,
земле  молода.


Вороття  нема  мені,
та  в  душі  несу
вишиванки  мамині  –
березневий  сум.
До  серденька  туляться
ніжні  пелюстки.
Променяться  й  журяться
рідні  рушники.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013


Дивно повінь зросла!. .

*      *      *

Дивно  повінь  зросла!
Я  відразу  того  й  не  помітив.
А  відчув,  коли  плин  
ненароком  торкнувся  весла.
І  побачив  тоді,
як  стелились  край  берега  квіти,
а  до  мене  в  човні
усміхалась,  тулилась  Весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013


В задумі "котики" і ти…

*    *    *

В  задумі  "котики"  і  ти…

І  досі  в  кожнім  слові
не  умовка  весни  мотив  –
б’є  джерело  любові…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013


Плавилось промовисте мовчання…

*    *    *

Плавилось  промовисте  мовчання,
в  душі  –  ніжні  посмішки  кричали.

Правду,  
сущу  правду  розказали.

Плакали  веселими  сльозами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013


Я до тебе в думах часто лину…

*    *    *

Я  до  тебе  в  думах  часто  лину,
але  час  чомусь  мене  спиня.
Хоч  би  як  тримався  я  за  гриву  –
навмання  не  гнатиму  коня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013


Поміж нами крига тане…

*    *    *

Поміж  нами  крига  тане…
Доле,  порухів  не  руш.
Хай  горить  свіча  жадана
на  взаємнім  святі  душ.

У  серця  струмує  повінь.
Чаші  повні,  не  гойдни.
Ставши  на  вівтар  любові,
й  крапельки  не  пророни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013


БЗОЛА

На  поляні  обідали  дядьки  при  чарчині.
Поруч  хвацько  вистрибував  маленький  хлопчина.
Сірникову  коробочку  прикладав  до  вуха.
–  Шо,  синошку,  влухаєшся,  як  співає  муха?
–  Це  бзола  дзизцить,  не  муха!  –  гордився  манюній.
–  Муха,  муха!  Не  обманюй!
–  Ні  –  бзола-а!  –  Й  занюняв.
–  Нате,  гляньте!  –  Коробчину  трусонув  по  тому,
та  й  поцілив  у  пазуху  дядькові  крутому.
–  Подивлюся.  –  Розплутує  кучеряві  груди.
Потім  як  зарепетує:
–  О  рятуйте,  люди!
Всі  навколо  полягали.
Дядько  ваву  чухав.
А  хлопчина,  знай,  лукавив:
–  Со,  бзола  ци  муха?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013


ВАУ!

У  юрбі  малюк  гуляв.
Часто  там  гучало:  «Ва-ау»!
–  Ба,  а  со  то  він  баляка?
–  Вав  –  гібрид  від  слова  «вавка».
–  Ба,  а  со  таке  гіблид?    
–  Помісь.  Брак.  Ну,  ти  й  набрид!
–  Ба,  а  со  це  помісь,  блак?
Сце  й  гіблид?  Він  со  –  дулак?
–  Годі!  Ти  мене  дістав!
Вавка  в  мові  –  слово  «вав»!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013


РІЗНА ДРУЖБА

Гарно  добрих  друзів  мати
для  дотепної  присвяти.
Краще  –  щедро  вихваляти.
Критикуєш,  –  ах  ти  ж  клятий!

Дошкуляють  –  фальш  і  хамство,
недолуге  критиканство.
Та,  відомо,  навіть  влада
гідна  слави  –  має  вади.

Варто  все  ж  метикувати  –
шанувать  чи  лікувати.
Чи  солодке  «люлі-люлі»,
чи  таки  –  гіркі  пілюлі.

Жалкувати  –  завжди  пізно.
Дружбани  бувають  різні.                  
Різні  смішки,  різні  схлипи,
писоборці,  прототипи…

Розійшлись  стежини  в  лузі…
Мабуть,  то  були  не  друзі.
Справжніх  –  їх  завжди  бракує.
Та,  говорять,  час  лікує.

Знову  стрілись.
–  Друже,  здрастуй!  Як  ти?
–  Відчепись!  Не  застуй!  
І  пішов  уперто  й  прямо.
Враз  –  гур-гур!  Упав  у  яму.
І  тепер  конає  службу
з  мрією  про  справжню  дружбу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013


Зелене полум’я трави…

*    *    *

Зелене  полум’я  трави.
П’янке  оновлення  весіннє.
Святе  любові  воскресіння.

Добро  посіяти  якби.
Молюся  знову  я.
А  ви?

Зелене  полум’я  трави…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013


Вже сонце повернуло на весну…

*    *    *      

Вже  сонце  повернуло  на  весну.
Погоду  обіцяють  нам  чудову
ті,  що  людей  вважають  за  худобу
і  в  стійло  на  налигачі  ведуть.

Як  дивовижно  стелять  на  словах!
Дух  забиває  –  корчить  і  судомить.
Немає  вволю  поки  що  й  соломи.
Та  вже  от-от  проклюнеться  трава.

Овва!  Не  кожен  любить  новизну.
Одначе  повернуло  на  весну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013


Як важко не писати вірші…

*      *      *

Як  важко  не  писати  вірші  –
ховатись  болісно  в  собі.
Коли  вже  й  сни  провісновіщі,
вже  годі  праведно  говіть.

О  доле,  феє  безталанна,
в  мені  ще  й  досі  жар  щемить.
Жаль,  не  підвладна  вічність-панна,
як  неповторна  кожна  мить.
Та  все  ж  коли  жагуче  слово
на  волю  вирветься  з  оков,  
нехай  вбирає  праоснову  –
надію,  віру  і  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013


Ну, як життя?. .

*    *    *

-  Ну,  як  життя?
-  Та,  плакатись  набридло.
Хвалитись  нічим.
Хоч  казись,  хоч  вий.
Не  доберу,  то  хто  ж  насправді  бидло?
Проснувсь  і  думаю,
чи  я  іще  живий?

-  Таке  ж,  таке.          
А  плакатись  не  варто.
У  кращий  час  зустрінемось.
Бувай.
-  То  ж  чи  побачимося?
Ну  у  тебе  й  жарти.
Коли  ж  то  буде?

-  Ну,  тоді  –  прощай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013


ПОВЕРТАЙ В РІДНОКРАЙ (Музика Г. Білана)

Музика  Григорія  Білана
Виконує  народний  жіночий  ансамбль  "Чарівниця".
Село  Вовчик,  Лубенського  району  на  Полтавщині.  


ПОВЕРТАЙ  В  РІДНОКРАЙ
(Українцю  за  кордоном)

Чужина  –  то  не  рай.
Повертай  в  ріднокрай.
Де  зозуля  кує  на  Посуллі,
мріє  Лиса  гора,  
Верхній  Вал  спочива,
а  косуля  світанку  кива.

У  журбі  не  згорай.
Повертай  в  ріднокрай.
Упади  в  запашне  буйнотрав’я...
Тільки  тут  собі  спокій  
ти  зможеш  знайти,
де  чекають  біляві  хати.

Не  шукай  чужий  рай.
Повертай  в  ріднокрай.
Тут  і  досі  гніздяться  лелеки.
Золотаві  жнива,  
коровай  на  свайбах...
В  оберегах  згорає  журба.

Назавжди  повертай.
Не  покинь  ріднокрай.
Чашу  долі  наповнюй  по  вінця.
Хай  душа  не  блука.
Не  цурайсь,  а  покайсь.
Українцю,  себе  не  зрікайсь.

Марно  серце  не  край.
Наймиліш  –  ріднокрай.
Доки  й  віку,  він  буде  жаданим.
Неньку  не  вибирай.  
До  Вкраїни  горнись.
Життєдайній  землі  поклонись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013


ПОВЕРТАЙ В РІДНОКРАЙ (Українцю за кордоном)

Чужина  –  то  не  рай.
Повертай  в  ріднокрай.
Де  зозуля  кує  на  Посуллі,
мріє  Лиса  гора,  
Верхній  Вал  спочива,
а  косуля  світанку  кива.

У  журбі  не  згорай.
Повертай  в  ріднокрай.
Упади  в  запашне  буйнотрав’я...
Тільки  тут  собі  спокій  
ти  зможеш  знайти,
де  чекають  біляві  хати.

Не  шукай  чужий  рай.
Повертай  в  ріднокрай.
Тут  і  досі  гніздяться  лелеки.
Золотаві  жнива,  
коровай  на  свайбах...
В  оберегах  згорає  журба.

Назавжди  повертай.
Не  покинь  ріднокрай.
Чашу  долі  наповнюй  по  вінця.
Хай  душа  не  блука.
Не  цурайсь,  а  покайсь.
Українцю,  себе  не  зрікайсь.

Марно  серце  не  край.
Наймиліш  –  ріднокрай.
Доки  й  віку,  він  буде  жаданим.
Неньку  не  вибирай.  
До  Вкраїни  горнись.
Життєдайній  землі  поклонись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013