| Сторінки (4/331): | « | 1 2 3 4 | » |
В травні гілка бузкова –
ароматом п’янила,
а лілові суцвіття
так до себе манили.
Ти приходив до мене
і ві сні й наяву,
із бузком ти приносив
весни казку живу.
Пригортала до серця
намистинки бузкові,
ти мені дарував
світлі ночі любові.
Слово тепле «любов» –
млосно й ніжно у грудях,
слово миле «любов» –
світле свято у буднях.
Слово щире «любов» –
красень-місяць на небі,
слово вірне «любов» –
більш нічого не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Світанки росяні у сяйві діамантів…
Мелодія Шопена тихо десь звучить.
Розвіє легіт перли-роси дивних мантій,
Де нот душевних веселковий колорит.
Вогнем палає все безкрає синє небо,
Від світла аж сахнулися ізблідлі зорі.
А в моє серце насолоди ще так треба!
Спішу-біжу на зустріч світлій долі…
Де хвилями дзвінкими грають-ллються млості
Й збирають все проміння для денної втіхи.
А сонце кидає свої ранкові брості
На всі простори для натхнення милі й тихі.
Душевну пісню як мені співа природа!
Відлунюють в моєму серці свіжі ноти.
Світанку в росах зачаровує ця врода
І вже на сум немає в мене права й квоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Біль душу мою пропікає вогнем...
Рік третій війна...
Ми в горі живем...
Біль душу мою огортає крилом...
Рік третій війна...
І у серці надлом...
Біль душу мою печалями стис...
Рік третій війна...
У серці, мов спис...
Біль сумом стікає з побляклих очей...
Рік третій війна...
Недоспаних стільки ночей...
У болі лютий кривавий завис...
Рік третій війна...
І падає, падає лист…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Ріко моя!.. Куди несеш ти води?
Куди біжить нестримна течія?
У закутки печалі, у незгоди,
де загубила миті щастя я?
Біжи. Спіши. Вируй у круговерті…
Розкидай тугу серця по воді.
І хвилями накрий печалі вперті.
Ріко!.. Ми ще з тобою ж молоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Впала весна в палкі обійми квітня –
Яскрава, мила, вічно молода,
Яка ж грайлива в весноньки хода!
Із України йде її краса й до Відня.
Впала весна в палкі обійми квітня –
І полилися всюди трелі солов'їв,
І почуття розбурхала старих гаїв...
Як загойдалося в екстазі зріле віття!
Впала весна в палкі обійми квітня,
Злились в цілунках ніжних почуттів,
Ніхто любов порушити не смів –
Дивились всі, повідчинявши вікна.
Впала весна в палкі обійми квітня,
Дивлюсь, милуюсь, насолоду п’ю.
І я когось далекого люблю…
А наді мною – соловейка пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
А море живе в наших мріях…
Торкаючись крилом гладіні моря,
Кигиче пісню чайка над водою.
Спиваючи світанок. О роздолля!
Йду берегом неспішною ходою.
Ранковий бриз мої цілує плечі,
Остання зірка гасне в небесах,
Імла рахманна спротив молодечо
Ще чинить і ховається в світах.
Як червоно кипить огнивом обрій!
А хвилі сонні – ніби ті коралі!
І сонце, мовби зв’язане у торбі,
Вже вивільняється у недосяжні далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
А я весни відчула поцілунок –
солодко-те'рпкий і такий жагучий,
спила до дна я цей весняний трунок.
А він розливсь по тілу благодаттю,
немов Всевишній сам його налив
й зі мною чари ці весняні спив.
А я збирала нектари' весня'ні,
впускала в душу голубу блакить,
зелом наповнювала чакри всі і чани.
А я весною відігрію душу,
яка схолола в полум'ї війни,
ти, веснонько, міцніше обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Розгнуздані думки… Дала їм волю…
Розбіглися аж за межу видінь…
Роями потім піднялися вгору.
Ударив голосно церковний дзвін.
Злякалися й вернулися в своє обійстя,
Зібрались в купку й залягли на дно –
Знайшли надійне, тепле й тихе місце.
Я хочу розбути їх – мені не все одно,
Чи сплять вони, а чи злітають ввись.
Я хочу, щоб були завжди зі мною.
Одна злетіла, друга… Ти дивись…
Злетіли восени – вертаються весною.
Думки мої, чому ви невеселі?
Чому? Чому? Та відповідь одна:
Дружини, матері у кожній у оселі
Заплакані, бо за вікном… війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
А я весни відчула поцілунок
солодко-те'рпкий і такий жагучий,
спила до дна я цей весняний трунок.
А він розливсь по тілу благодаттю,
немов Всевишній сам його налив
й зі мною чари ці весняні спив.
А я збирала нектари весняні,
впускала в душу голубу блакить,
зелом наповнювала чакри всі і чани.
А я весною відігрію душу,
яка схолола в полум'ї війни,
ти, веснонько, міцніше обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Поезія – це спів душі
натхненної моєї,
чарі'вна слів мелодія,
що з серця мого лине,
збираю ві'рші у свою
квітучу галерею,
відлуння рим моїх
летить у небо синє.
Сузір’ям зір ясних
вони пливуть у небі
і сяєвом яскравим
опускаються донизу,
шукають всі сакральну
для душі у них потребу,
вони серця хвилюють
подихом легкого бризу.
Ніколи в сховок
не кладу слова від Бога,
пишу я долю у картинах
різнобарв’я слів,
до душ людських
іде віршів моїх дорога,
її Всевишній долею
від інь до янь відвів.
Мої слова летять
в епохи і століття,
не можу я мовчати там,
де фальш і суєта,
бо я поет, я душ
людських є лікар,
в словах моїх – краса,
і сила, й правдонька свята.
Роблю я свій маленький
внесок в справу миру,
народу біль я чую
звечора і зранку,
пишу рядки,
в які вкладаю слова силу,
і віддаю всю душу
читачеві до останку.
Моє не може творче серце
буть байдужим,
в натхненні і в любові
лине до Творця,
як заповідь, нести
добро й любов я мушу,
благословенню Божому
не буде хай кінця.
Мені не треба
ні звання, ні еполети,
я є людина і вершитель
усього ново'го,
душею чисті
мають буть усі-усі поети –
із Богом в серці,
із сяйвом слова вікового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Минула молодість, мамо,
Майориками, маками майорить.
Матусю, мамо, матусенько,
Медово мигдаль миготить.
Мазунчик муркоче мило,
Метелики майнують-мерехтять.
Матусю, мелодія «Марічки»…
Мажорні миттєвості мандражАть .
Матусю, моя майстрине,
Маленький моточок… мережки…
Майстерність магічно манила,
Мостила маленькі моріжки.
Матусю, мамо, матусенько,
Молю Матір Марію…
Молитвою милосердя
Матусенько, милість мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
О жінко! О жінко! Минають століття,
А ти – нерозгадана тайна в віках.
Ти – Моноліза, ти – Роксолана,
Достойна носити тебе на руках.
О жінко! Величне наймення твоє,
Ти вродою, мудрістю, розумом
Сягаєш найвищих вершин неземних,
Піддатися ти не боїшся злим осудам.
О жінко! О жінко! Ти – пісня краси!
Вогонь, і сльоза, і у небі веселка.
У слабкості сила одвічна твоя,
Ти ловиш флюїди красивим люстерком.
О жінко! Натхнення ти джерело,
Суцільний сюрприз для мужчини!
Без тебе життя б на землі не було,
Тебе не любити – немає причини.
О жінко! О жінко! Той блиск у очах –
Зваблива така насолода,
А посмішка – сонце на небі сія,
Тебе наділила цим даром природа.
О жінко! Чарівність й краса неземна!
І стільки в тобі і спокус, і принад!
Жадана, єдина, для когось – одна!
Хай квітне трояндами пишно твій сад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Наше зріле кохання –
Ти потрібен мені.
Загорну у обійми,
Поцілую ві сні.
Ми обоє струмочки –
Біжимо в одну ріку.
Нас роки пережиті
Поєднали навіки.
У хвилинах кохання –
Наше ціле життя.
Вже зав’язаний вузол –
Спільне серцебиття.
Наші кінчики губ
Вже зустрілись давно.
Щемно-солодко, любо,
Як було у кіно.
Я й сьогодні цей присмак
Відчуваю сповна,
Як бокал найсолодшого
В світі вина.
Гріє серце любов,
Що несем крізь роки.
Ми щасливі в коханні –
В небі наші зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Букет «Досконалість»
назвала б я жінку
і склала його
із троянд, жоржин,
кал, хризантем, оливи
і небесну просинь
я б додала, і магії силу.
Жінка, мов
троянда шикарна,
в едемськім розквітла саду,
взяла у жоржини гордість,
у хризантеми – принаду,
в оливи взяла мудрість,
вишуканість – у кали.
У серці горить полум’я,
жагуче кохає вона
і хоче коханою бути,
коли в очах її смуток,
вона долає вперто
усі перешкоди і перевали.
Коли в очах її радість,
як пишно вона розквітає!
Красуня вона й чарівниця!
Богиня з богинь!
Едемська вона досконалість!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Весна відкрила бірюзові очі –
й сахнулась від кривавих ран землі,
Їй день здававсь темнішим за всі ночі,
і не кричали в небі журавлі.
Мої журавлики, чому не долетіли?
Чи загубились десь поміж ракет?
Шахед летить... Холоне усе тіло,
Немовби в серце хтось встромив багнет...
О веснонько, не бійся, йди до нас,
тебе ми зачекались вже давно,
у тебе світла й сонця є запас,
нехай наповнить душі нам воно.
Хай прожене той морок ненавИсний,
печать війни зітре нам із чола,
хай сльози наші у очах затисне,
що кожна мати день і ніч лила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Цьогорічна весна не весела,
серце розквіту жде і тепла,
спопеляють міста і села
ті крилаті й їм ліку нема,
і летять, і летять в Україну
ті вогненні смертельні смерчІ,
хочуть з неї зробити руїну,
вдень бомблять кляті орки й вночі,
а я хочу красиву весну,
й закликаю її і прошу:
дай спокійного ти вже нам сну,
й небо пустить краплини дощу,
і берізки розпустять листочки,
і травичкою вкриються луки,
хай в усі сонце гляне куточки,
зазвучать скрізь пташині вже звуки,
хай пливе в голубіні хмаринка,
переливом хай річка біжить,
хай весни переможна картинка,
закарбує для вічності мить,
засіяють хай сонечка в лузі,
мило й ніжно фіалки цвітуть,
хай тюльпани найкращі в окрузі
до дівчаток відшукують путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Я є ріка – широка й повноводна,
в моїй воді – весь сенс всього життя,
в моєму руслі сила є Господня,
яка веде мене дорогою буття.
Моя ріка життя ніколи не зміліє,
борюсь затято із неправдою і злом,
на берегах її красиві квіти сію,
і день завжди наповнюю добром.
І береги квітчаються любов’ю,
і стеляться і рутою, і м’ятою,
ці чари й насолоду до дна я п’ю,
любов коли є в серці – щодня це свято.
Несправедливості я дуже не люблю,
коли стрічаю – хвилями змітаю,
добро душі всім людям роздаю,
бо кращого я за добро не знаю.
Ця істина завжди в житті дороговказ,
коли себе я віддавала діткам в школі
й коли Всевишній дав мені наказ
служити людям за велінням долі.
Стараюсь не збиватися з дороги,
крокуючи до праведної цілі,
долаю скелі і найвищі всі пороги,
не замерзаю у морози й заметілі.
Мажорні ноти вибрала собі,
нехай мелодію на хвилях грають,
я жити не люблю в печалі і журбі,
війна мінор у плин життя вставляє…
Та я вкраїнка – сильна духом жінка,
мене ніякий ворог не зламає,
як Україна – невмируща й вільна,
і як у Лесі: «…маю в серці те, що не вмирає».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
А весна вже лоскоче нам щічки,
Ніжним дотиком, променем сонця,
Хоч іскриться ще сніг біля річки,
Та красуня вже стука в віконце:
«Від зимового сну розтривожу,
Принесу вам дари весняні',
На галяві сніги уже сходять –
Зустрічайте, радійте мені.
Розіллю я блакиті озерця
І зозулею вам закую,
Я відкрию своє юне серце –
Легіт тихий у вітах люблю.
Подарую цноту' білосніжну,
Вже привітну я посмішку шлю,
Оглядаю лісок оченятами ніжно,
Янголятком з-під снігу росту.
Не зривайте ви цих янголяток,
Хай чарує їх біла краса,
І галява радіє від їх оченяток.
Ми зустрінемось скоро. Весна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
О Всевишній, благаю!
Дай нам зиму лишень пережити.
Соловей заспіває у гаю
І весняні омріяні миті
Принесуть перемогу стражденну
На скривавлену землю Вкраїни.
Заквітча білим цвітом натхненно
Спопелілі від болю руїни
Та весна, на яку ми чекаєм,
Та весна, що священна для нас.
О Всевишній, благаю, благаю!
Оканвуй той омріяний час,
Дай нам сили і світлі пориви,
Порадіти тим чарам весни,
Дай на фронті рішучі прориви,
Перемогу щоб швидше несли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Я народилась для любові,
я народилась для добра.
Доріг вже пройдених багато,
та є не пройдена одна.
Вона згубилась між житами
чи у березовім гаю.
Моя доріженько святая,
тебе і сонце я люблю!
Пришвидшую свої я кроки –
мене дорога там чека.
Взяла життя святі уроки
й попрямувала крізь жита.
Я для добра живу на світі –
у цьому мрій моїх лиття.
Голублять соняхів так квіти,
зі мною батька напуття:
– Живи по совісті, дитино,
іди за правду напролом.
Знай, що в цім світі ти – Людина,
вклоняйсь землі своїй чолом.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Коли думаю я про тебе, моя любове, в сонячній весні,
Тоді небо прихиляє мені свою ніжну-ніжну блакить,
Усе навкруги переливається веселковими барвами,
Любов зігріває серце і душу у цю дивовижну мить.
Коли думаю я про тебе, моя любове, в гамі почуттів,
Відчуваю легеньке тремтіння, мов в стеблинки на вітрі,
Що весняним леготом коханням зайшло в моє серце,
Й троянди червоні, і білі, й рожеві у ньому розквітли.
Коли думаю я про тебе, моя любове, в ніжності обіймів,
Яскравим полум’ям горить душі моєї надчуттєвий фон,
А зорі сиплють й сиплють перламутрами із неба,
І звучить в мені коханням ліра і наш весільний саксофон.
Коли думаю я про тебе, моя любове, в солодкому цілунку,
Розквітаю, немов тая квіточка, й молодію з роками я знову,
Нас зв'язала навіки з тобою найміцніша у світі нитка любові,
Щоб завжди бути вдвох, ми знайшли кохання і щастя підкову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Собі я вимріяла мрію –
благословляють небеса,
у неї свято й щиро вірю
і полонить її краса,
красива мрія серце гріє,
дає наснагу на життя,
а літа квіт – моя надія
і на землі моє буття,
я виростаю над собою,
плекаю мрії пишний сад,
навік прощаюся з журбою
і виціловую каскад
троянд, що манять так до себе,
знімають сум, і біль, і тугу,
мені багато вже не треба –
для внуків мрію я в потугах,
зерно й полову розрізняю,
духовність в серці бережу,
гуляє мрія ген в розмаю,
не перескочить щоб межу,
відкрию вам свою я мрію –
так хочу, щоб вона збулась,
о Боже, я благаю миру,
щоб Україна відбулась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Сонцелике сліпить сонце,
сон стрілою стрімголов,
сонце серцю сипле силу,
сум сховався і схолов,
срібнопера срібноперка
смуту-сум січе сердито,
срібло сіє стільки сили,
соковито, сонцелико –
скільки сміху, скільки сонця!
сиворакша світить синім,
совеня сопе сонливо,
сонця сяйво сипле – сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Я не сплю… Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
Оглядаюсь – стоять вони колом.
Жовті очі. Блакитні серця.
Їх багато. Їх стільки навколо...
І ні ліку нема, ні кінця...
Хочу кожного з них обійняти,
Пригорнути до серця свого.
Там є янголи і янголята.
Всі усміхнені до одного.
Я у відповідь їм посміхаюсь.
Бачу крила їх голубі,
Що не всіх упізнала – каюсь.
Полягли у тяжкій боротьбі.
Я не сплю. Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
В січні гілка бузкова –
ароматом п’янила,
а лілові суцвіття
так до себе манили.
Ти приходив до мене
і ві сні й наяву,
в середзим’ї приносив
весни казку живу.
Пригортала до серця
намистинки бузкові,
ти мені дарував
світлі ночі любові.
Слово тепле «любов» –
млосно й ніжно у грудях,
слово миле «любов» –
світле свято у буднях.
Слово щире «любов» –
красень-місяць на небі,
слово вірне «любов» –
більш нічого не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Не сумуй, лебідочко мила,
Бач, на небі зорять зоринки,
Чом сумуєш, моя чорнобрива?
На щоках чом блистять росинки?
Не сумуй за літами минулими,
Не повернеш стежину назад.
Пролетіли роки, наче птиці,
Бур’яном не заріс лиш наш сад.
Щовесни ми в нім сіємо квіти,
Виноградна плететься лоза.
Чом, голубонько, очі сумнії
Й забриніла на віях сльоза?
Знаю, милий, років не вернути.
Це жіночі такі відчуття –
Сумувати за тими, що збігли,
І немає вже їм вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Жовті очі дивились, ніби вічність і доля,
Війки кліпали тихо і до мене тулились…
Зразу думала – роси, а то сльози з них ли'лись.
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Вони низько хилились, бо зібрали всі болі.
Ті ромашечки милі, материнські то сльози,
Проросли серед маків, як синів вбили грози…
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Біло-біло біліли у неосяжнім просторі.
Маки – кров всіх загиблих відважних героїв,
Які впали в бою від ворожих злих роїв.
Я ромашки зустріла серед маків у полі...
Мужньо бились сини за життя і за волю,
Пролилася їх кров у боях за Вкраїну,
Вороги не зробили щоби з неї руїну.
Я ромашки зустріла серед маків у полі…
Вірю щиро: не будемо ми у неволі.
Ворогів всіх зупинять наші воїни смілі,
В нас ніхто не відніме життєдайної віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Нагородив Бог українців піснею й красою,
Співаємо натхненно ми і в радості, і в горі,
Із місяцем у небі і з ранковою росою
Лунає пісня дзвінко в українському роздоллі.
У пісні ллється вільна вся душа мого народу,
Історія правічна, мов Фенікс, в пісні ожива,
Про вільні думи й боротьбу за їх свободу,
І про калину наш народ одвічну пісню заспіва.
Нам духом не дає упасти, зламатися й зміліти
Та пісня калинова, що в віках завжди жива,
Вона до скону в серці українців буде жити,
Її піднімуть для польоту надії дужі два крила.
Своє у кожного з нас місце в долі України,
Та пісня у серці єдина навіки звучить,
Калину посадим на місці тієї руїни,
Що про ворожу навалу, наче могила, мовчить.
І заспіваєм во славу незламності духу:
«А ми тую червону калину підіймемо...»
І скільки звитяги! І скільки в цій пісні руху!
І високо наше жовто-блакитне знамено!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Як в моєму у отчому краї,
Розстеляються трави на луках,
Перевеслом – веселка у небі,
Не сидиться мені у Прилуках.
Поспішаю до неньки-землиці,
Що зростила і силу дала.
Тут і грудям дихати легко,
І лягають у риму слова.
Від землі відірватись не можу –
Я із нею зріднилась сповна:
Наділила вона даром Божим
І перо мені в руки дала.
Тут натягує струни бандура,
Тут стодзвонами душу пройма.
Радість серце моє наповнює,
Коли чую матусі слова.
Ціле літо цвітуть чорнобривці.
В квіті вічному – мудрість років.
Майорять різноцвіттям майорики –
Мами квіти – як вічність віків.
На землі тут немає спочинку –
Надиха мене вічний Творець:
Я збираю усе по краплинці –
І в оправу – у творчий вінець.
Тут, як з келиха, ллється здоров’я
І живицею враз пророста.
Тут ніколи не зраджує муза,
Рідний краю, ти серця краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка – це творіння природи, подароване Богом,
У ній – частинка сонця і промінців вогненний жар,
Що обіймає тебе пелюстками і дарує насолоду.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка має ніжний аромат і душу особливу,
В полоні квітів відчувати щастя й радості сльозу,
Їх силу енергетики і позитив їх вічний, незрадливий.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка, як ніхто, уміє вірно й віддано кохати,
Вона пригорнеться пелюсточками ніжно й мило,
Любов, всміхаючись, тобі всю буде дарувати.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квітка – це надія, радість і завжди натхнення,
Це дивовижний подарунок, і витончена гама барв,
І порятунок у важкий час лихого сьогодення.
Я буду квіткою в розкішному саду життя,
Бо квіти – буття окраса, символи народів,
З прадавнього часу посланці далеких світил,
І людям на вічній землі Всевишнього є нагорода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
України моєї сльоза по блідому котилася лику…
Скільки болю зібралося в ній і дитячого гі'ркого крику?!
У нелю'дських стражданнях душа розривається в клоччя дрібні,
Галасливі птахи' у гаю, згуртувавшись, завмерли німі.
В полі чути гучні канонади, сховалась й сама громовиця,
Заридали ромашки і маки, зіщулилась стигла пшениця,
Легіт тихо скрутився спіраллю, закляк, обернувшись в сморчок,
Затремтів у страху і печалі кленовий зелений листок.
Сонце промені в хмари сховало і зблідло від гулу ракет,
Блискавиця в щит неба поклала заряджений свій арбалет,
Злі ракети летять над землею, де квітне незайманий рай,
По-звірячому нелюди нищать чарі'вний і милий мій край.
України моєї сльоза по блідому котилася лику…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Білий сніг тче мереживо долі,
Розгулялася віхола в полі,
А я тут на морозі стою
І на вухо шепчу я коню:
– Білогривий мій красеню милий,
Дай мені хоч краплиночку сили
Пережити цю кляту війну,
Хочу я відпустити зиму,
Обійняти красуню-весну,
Та не знаю, де взять мені силу,
Бо війна клята так підкосила,
Понеси мене, коню, туди,
Перемоги лягли де сліди,
Де Вкраїна у мальвах моя,
Заліковує рани земля.
Щоб збулися усі мої мрії,
До Святої молюся Марії.
Чуєш, коню, ракета летить?
Спопелить все навколо за мить.
Заховай, білогривий, мене,
Хай лиха' нас обох омине.
Білогривий мій красеню милий,
Дай мені хоч краплиночку сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Дарував мені Бог ту зелену-зелену й квітчасту весну',
Солов’ї де співали в гаю, потопало усе у блакиті.
Я стояла в саду і вдихала фіалки красу запашну,
О чарівні, осяяні світлом небесним ті миті!
Серед тисяч очей я знайшла твої ті, що зелені,
Я заглянула в них – і побачила відблиск весни,
Ти так ніжно і мило дивився давно вже на мене,
Я впізнала тебе, бо такий ти приходив у сни.
Серце тьохнуло вмить, очі стрілись з твоїми очима.
Все навколо п’янило – такого напою я ще не пила.
Як заграла мелодія серця! І кров шаленіла значимо!
Із кохання октав та мелодія злита була.
Затремтіли в душі моїй струни п’янкої любові,
Запалили вогнем її юний незайманий фон,
Кожна нота із першим коханням співала у змові,
А в міському саду грав мелодію нам саксофон.
Підійшов ти несміло до мене, до вальсу мене запросив,
Я дивилась захоплено в твої очі зелені-зелені,
Взяв за руку – відчула я хвилю емоцій і почуттів –
Малювало нам перше кохання сердечка свої на арені.
Коли ти доторкавсь, я тремтіла, мов тая стеблинка,
Говорив-говорив, а я танула в слів весняні'м меду,
Відчувала кохання красиву у щасті зернинку
Ту, що сіяли ми у весняному райськім саду.
Ми флюїди любові ловили й спивали її насолоду,
Чаклувала над нами захмеліла від щастя весна.
Ми відчули обоє – це Божа для нас нагорода,
Це кохання і зваба, і чари, й краса неземна.
Ти й сьогодні мій місяць ясний у вечірньому небі,
Я одна у всесвіті твоя вечорова яскрава зоря,
Ти ще з юні закоханий у милу лебідочку лебідь,
Наші долі віночком сплелись – ти є мій, я – твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Коли я вперше прочитала Стуса
«На колимськім морозі калину…»,
Зрозуміла, що я не боюся
Палко серцем любить Україну.
Коли вдруге читала я Стуса
«Наснилося, з розлуки наверзлося…»,
Уста мої шептали: не боюся.
І збудеться усе, що не збулося.
Коли втретє читала я Стуса
«У білій стужі серце України»,
Боялась, Матінко, за тебе і боюся,
Щоб цвіт не осипавсь калини.
Тепер щодня читаю тебе, Стусе,
«Як добре те, що смерті не боюсь я…»
Молюсь за тебе, Нене, я молюся,
З поетом міцно духом поріднюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
На Богоявлення вода стає святою
І чудодійну вона має силу.
Прийшов Ісус на річку Йордан,
Щоби його у водах охрестили.
Його хрестив сам Іоанн Хреститель,
Тут Божий Дух явився із небес.
Як голуб, так зійшов він на Ісуса:
«Служити людям – сина мого хрест».
З людей узяв Ісус усі гріхи на себе,
За нас стражда Спаситель всі віки.
А люд скида й скида гріхи далебі,
Змива вода лихі хвороби і думки.
Молитву спільну проречуть уста –
Водицею святою вмиєм наші лиця.
Водохреща для нас – велике свято,
Лікує наші душі джерелиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Собі я вимріяла зиму
у білосніжних килимах.
Красуня в сукні срібній
щодня приходить в моїх снах.
То йде з Морозом так граційно,
що заздрять юні старикану.
То королевою в кареті
промчить холодними садами.
Але це сон, це казка, диво –
Зима нас вводить у оману.
Сипне сніжинок мерехтливих
й накриє килимом з туману.
Сніжинки трусяться й німіють,
бояться сивого обману.
Ховаються мені під вії
й про зиму мріють в безнадії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Неземна благодать пройма тіло моє до останку,
Я мрійливо стою у природи розкішнім саду,
Новий день відкриває ажурну завісу світанку,
Насолоду його спить душею навік припаду.
О природо чарівна, таємничо наповнена дивом,
Загадкова красуне, тобою наповнений світ.
Ти у серце заходиш грайливим приливом,
З насолодою шлеш ти поету гарячий привіт.
У цілунках твоїх, о природо, моя вся душа,
Благодать й аромати в повітрі літають медові,
Твоя врода казкова навколо усе прикраша,
Із зорею ранковою й з надвечір’ям вона у змові.
Перламутрами свіжими роси упали краплинами,
У смарагдах усе сонця променем оповите,
Спів пташиний летить над гора'ми й долинами
О казкова ця мить! Як, природо, тебе не любити!
Насолода моя, подарована людям Всевишнім,
Ти, мов янгол небесний, у серці моєму живеш,
Я кохаю тебе у натхненнях вечірніх і вранішніх,
Ти, мов флейти мелодія, все маниш до себе і звеш.
Я без тебе, о мила природо, не живу і не дишу,
Ти – натхнення моє в сяйві всіх діамантів землі,
Надихаєш мене, я у царстві твоїм вірші пи'шу,
Зорі-зорі збираю й великі твої, і малі.
Я люблю твоє небо, і дерева , і квіти, і сонце,
Гіацинти, троянди, лілеї в й дерева в моєму саду,
Сяйво дня проводжаю з відчиненим серця віконцем,
Моя мила природо, завтра знову до тебе прийду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
…Відчахнулося щось у душі,
Світла промінь забився в куток,
Гул ракет серед тиші вночі,
Світло просить води дать ковток…
Я не знаю, як жити без світла,
Як тепло у душі зберегти,
Стало темно мені й непривітно,
Моє світло топтали кати.
А воно так пручалося бідне,
Не хотіло, щоб брали в полон,
У куточок забилося рідне
Й ледь торкалось холодних долонь.
Гріє світло промінчиком тепло,
На дорозі війни не згубилось,
Засіяє воно ще над степом,
Сяйвом в серці моїм відродилось.
І сіятиме, стільки є віку,
У душі і у серці моїм,
В українки його — без ліку,
Я й нащадкам його заповім.
Хай купаються в сонячнім сяйві,
Бережуть сонця світло в душі,
Хай же буде його, щоб не зайво
Поділитись зі світом усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Час рахує годинника стрілка, він невпинно біжить і біжить,
Новий рік поспішає в дорозі, іще трішечки й прийде та мить,
Двері тихо відкриє в кімнату – весь усміхнений й Янгол в руках,
Розправляє білесенький крила, відчуваю, що миру це знак.
Янгелочку мій світлолиций, я ж благала щодня тебе,
Принеси Україні миру, розкинь небо над нею своє голубе,
Не жили щоби люди в тривозі, не жахалися дітки ракет,
Не летіли шахеди на голови і замовк щоб навіки багнет.
Радо ми тебе зустрічаєм, ти надію на крилах Україні несеш,
Хай здійсняться усі-усі мрії і красою зірок зачаровує все,
Щоб перлинами благо і щастя для всіх розсипалось навколо,
І любов’ю наповнювавсь дім, і збирав у родинне всіх коло.
Янгелочку мій світлолиций, з Новим роком ввійди ти у дім,
Забери усі болі й тривоги, подаруй світлу радість усім,
Огорни ти старого й малого благодаті своєї крильми,
І зігрій біля серця свойого, й обійми, обійми, обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Ах! Як хочеться жити,
в синім небі летіти,
в вальсі білому
над землею кружляти,
залетіти в трояндовий сад,
потім знову зорею
у небо назад.
І яскраво-яскраво світити,
і у променях світла любити,
і купатись в любові щодня,
серцю знати, що ти не одна,
проживать кожну мить,
як останній раз,
щастя жінки – найкраща
з її прикрас.
Серця ніжність віддати,
щоб єдиною стати
для того, хто посланий долею,
розливається п’янко
троянд аромат,
я зорею впаду
у трояндовий сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
Розкажи мені, вітре, про зимоньку,
про мереживо білих сніжинок,
нагадай мені юність гарячу
у полоні зимових картинок.
Розкажи мені, вітре, історію
про красунечку юну весну'
і про мрії дівочі окрилені –
я послухаю й тихо засну.
Розкажи мені, вітре, про літечко,
що на крилах тепло принесе,
хай веселкою в небі світиться
те єдине кохання моє святе.
Розкажи мені, вітре, про осінь,
про її чарівну' і сусальну красу,
я люблю її золото в золоті,
цю любов в своїм серці несу.
Розкажи мені, вітре, про доленьку,
про зірку щасливу мою.
хай ще довго вона не згасає,
я про це щодня Бога молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
Дорога та, що Бог її вказав,
Є світла, праведна і чиста,
На ній духовну святість ти пізнав
Й молитву Матері Пречисту.
Чому не йде'мо Божою дорогою,
Де благодать і ясне сонце сяє,
Надія, віра і любов в спасінні
Господа навіки нас осяє?
З народження ми непорочні,
Як Марії непорочнеє зачаття.
Чому у сіті ловлять нас пороки,
Наздоганяють і гріхи, й прокляття?
Чому? Чому? І цих чому без ліку –
Питання є у нашого Творця.
Чому не вистача людського віку,
Збагнути ці «чому?» всі до кінця.
І йти дорогою святою по життю,
Тікати від гріхів і від пороків,
Творити на землі тільки добро,
Якому не бува коротких строків.
Добро як є, то це вже назавжди,
Його ніщо не спинить на землі,
Воно здолає все на світі зло –
Запам’ятайте істину дорослі і малі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
Заснув грудень в обіймах своєї чаклунки,
її магії сила тримає його,
познімала зимові усі обладунки
і лишИла ось так до пори одного.
Знав би грудень, як чари вінчаються,
не пив зілля б осіннє на водах дощу,
і що осінь у нього так закохається,
й скаже: «Милий, у зиму тебе не пущу,
Не снігами, дощами вмиватися будеш,
геть забудь про мороз – друг твій зрадив
ще вчора,
зчарувала тебе – про сніжинки забудеш,
для них місце віднині – моя темна комора».
Зрозумів кволий грудень трагедію долі,
враз закапали сльози останнім дощем,
завтра скине він чари осінні у полі
Й прожене з свого серця болі і щем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
На небі яскрава зіронька сяє –
Мати Марія Христоса рождає!
До столу в Святвечір сідає сім’я –
Святкує Різдво Україна моя.
Різдвяна смакує усім нам кутя,
Святу радіє доросле й дитя.
Христос народився!
Всім людям явився!
Бажає усім Перемоги і миру,
Дарує любов і надію всім щиро,
Кожній людині добро він дає,
Щоб серце раділо твоє і моє.
Тож будьте здорові і будьте багаті!
Зірка – на небі, Святвечір – у хаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Місяць цілує пурпу'ровий обрій,
Зірка вечірня закліпала віями,
Вечір сюрпризи в торбинці довгій
З почуттями несе і з надіями.
Серце так хоче мелодію ночі
Чути в мажорнім скрипки тризвуці,
Милий скрипалю, дивись мені в очі,
Довго ж з тобою були у розлуці.
Грай же, скрипалю, як не грав ще ніколи!
Серце хай ловить мелодії звук,
Чарами входить гра та відколи
Ти, мій скрипалю, взяв скрипку до рук.
Солодко серцю, мелодія лине,
Душу мою обіймає вуаль
Тих почуттів у гарячих приливах
З обрієм в тон романтична кораль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Коли живеш ти нудно й нецікаво,
То сенс життя втрача свою вагу,
Ти не радієш нотам і октавам,
Не грає музика в твоїм життя саду.
Життя – твоєї долі Божий дар,
Його не купиш ні за які гроші,
Воно – не річ і не якийсь товар,
Його скарби на світі найдорожчі.
Не розгуби скарбів в тунелях долі,
І найцінніше – збережи любові дар,
На все в житті є Господа святого воля,
Любов до ближніх – випий цей нектар.
Любов дає людині відчуття польоту,
Повнішим робить і яскравішим життя,
Вона розтопить навіть брили льоду,
Любити ближнього – найвище відчуття.
Любов приносить сенс в життя людини,
Де є любов, немає ворожнечі,
Всміхаються всі люди щохвилини,
Немає місця злобі недоречній.
Живи своє життя в святій любові,
Вона – твій оберіг на все життя,
Будь із любов'ю вічно ти у змові,
Життя любить – найвище відчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
У повітрі мряка, сирість і печаль,
Дивляться так сумно всі дерева вдаль.
Кліпають очицями верба і тополя –
соромно їм наче, бо стоять, мов голі.
Безсоромник-вітер сукні позривав –
він обох безбожник уночі кохав.
Думала тополя, що вона єдина –
віддала всю цноту, в чім її провина?
Плакала верба – гіркі сльози ли'ла:
– Я ж його кохала, я ж його любила!
Усміхались тільки сосна і ялина.
Вітер грався й з ними, та не підпустили
до свойого серця зрадника-гульвісу.
Геть його прогнали восени із лісу –
І стоять у сукнях, і стоять цнотливі
Подруги-красуні, обачні і щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Як інколи біль оперізує душу,
Рве серце безжально на дрібні шматки
Собі ми рече'мо: «Ми сильні. Ми мусим.
Не заховаємось. Не навтьоки».
Чому світ жорстокий і люди не люди?
І яд випускають, і ставлять «принади»…
Вони незбагненні, неначе приблуди,
І їх цілі клубні – летять, як торнадо.
Кусають і жалять. Їй Богу, безкровні.
А це вже, як звірі, на здобич кида'ються,
Все зграями ходять і ніби у змові,
Ще й янголом божим вони прикидаються.
І пестять, і лестять тобі при розмові,
А служать нечистій, ба, навіть дияволу,
І в спеку холодні – вони ж бо зимові,
Затьмарюють світ цей дірявою славою.
Їх не злічити, їх сила-силенна,
Під скрегіт зубів ідуть ешелони,
Їх сутність звіряча нам незбагненна –
Та світ не затьмарять собою ніколи.
Ми інші від них, ми цнотливі і світлі,
Вони ж – мов ворожжя на нашій землі.
Ми добрі і щирі, завжди ми привітні,
Образи лікуєм, немов лікарі.
Виходять сердечка добра і любові.
Ми їх віддаємо усім навкруги.
З любов’ю у серці, із щирістю в змові
Зграї звірині проженем назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
В холодний зимовий вечір
Мене зігріваєш теплом,
Кохання запалюєш свічі –
Так любо було нам обом
Сидіти в затишній кімнаті,
Де запахи кави стоять,
При місяця вічній сонаті
Відблиском очі горять,
Налиті жагою і пристрастю –
Її не стирає час –
Не обмежені ми грайливістю,
Вона у нас є про запас.
В холодний зимовий вечір
Нас зігрівають цілунки.
Мене обіймаєш за плечі –
Кохання твого дарунки.
Ти все цілуєш й цілуєш
Долоні мої і вуста,
Серце своє ти даруєш –
Одне в нас на двох життя.
В холодний зимовий вечір
Мене зігріваєш теплом,
Кохання запалюєш свічі –
Так любо було нам обом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Ой заграла зима білим снігом,
Мов на крилах кружляє-літає,
Радість серця легесеньким грігом
Аж до краю мене наповняє.
На концерт запросила зима,
Ще й поклала сніжинки-квиточки
І сюїту зіграла сама
На заквітчаних снігом листочках.
В новий день пробігає надія
І цілує прозорість сніжинок,
В небеса піднялись мої мрії –
Філігранність зимових картинок.
Я милуюсь засніженим садом,
Бахромою на грушах і сливах,
На кущах білизною нарядів,
І вуалями яблунь красивих.
А зачувши мелодію вітру,
Я кружляю з сніжинками в такт,
Білим цвітом зимою розквітну –
Чарівниця дає мені знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Опускає день сонно фіранки,
Ніч мереживо темне плете,
Закриває портали до ранку,
Не впускаючи світло денне.
День із ніччю зійшлись у двобої,
Кожен прагне своє довести,
Друже, знаємо ми із тобою,
Що цей хрест їм довіку нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Мені сказали, що зима не квітне,
Метіллю душу й серце заміта,
Вона холодна й зовсім не привітна,
Її прихід не кожен привіта.
А я не вірю – в неї є харизма,
Вона снігами білими цвіте.
Від самого народження й до тризни
Полотна зі сніжинок білі тче.
Її вуалі – наче дивоцвіти,
Мереживом срібляться на гілках,
Її мороз які малює квіти!
І приліта щодня, як дивний птах.
Зима нам казку нову відкриває,
Кружляють білі бджоли за вікном,
З небес на землю пада покривало,
Побілене негашеним вапном.
Метелики і білі, і сріблисті
У круговерті вальсу все летять,
Дерева у грайливому намисті,
Немов зірки на небі мерехтять.
Усе, як влітку, тільки біло-біло,
Все білим цвітом ніжності цвіте,
Пелюсточок вже стільки налетіло
І білим цвітом все мете й мете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Білокрилою птахою прилетіла зима,
Цілий день вона сипала білі сніжинки,
Дивувалась умінню своєму й сама,
Білим килимом вкрила всі дороги й стежинки.
Зарум'янила щічки всім дівчаткам й хлоп'яткам,
А дерева! Одягла їх в весільний наряд,
Посріблила майстерно усі їхні заплатки
Й повела їх швиденько на зимовий парад.
Сніжно-біле мереживо принесла до калини,
І на кетяг поклала, мов чарівну вуаль,
Полетіла за мить в ліс густий, де ялини,
Білосніжну на хвою накинула шаль.
Повернулась до річки – льодом воду скували
З лиходієм у змові – із тріскучим її морозцем,
І роботи, здавалось, зробили чимало,
Та пече щось їм душі, у серці є щем.
Як же воїнам бути у тріскучі морози?
Хто зігріє теплом у окопах в снігу,
Коли ворог лаштує грізні залпи, мов грози,
Нищить землю Вкраїни таку дорогу?
І, порадившись в білій верткій круговерті,
Вони градус морозу спустили на нуль,
Спакували його у біленькі конверти –
Нехай хлопців рятують від ворога куль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Каравела багряної осені
Нап’яла вже свої паруси.
Ми постоять на палубі просимо,
А тоді свої щогли неси
До грудневих посріблених ранків.
Чепуриться де вже морозець,
Вечори де холодні й світанки,
Тепла ковдра – наш острівець.
Каравела багряної осені
Заплива в білу гавань зими.
Ми постоять на палубі просимо…
Як далеко весна, а в ній – ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Настояне вино наливає
в келихи осінь,
натужну посмішку
ховає в оголених вітах,
прощаючись з нами,
ще кидає з неба просинь,
печалі складає
в інеєм припорошені квіти,
в повітрі залишає
пряний аромат кориці,
підносить нам настояне вино,
прощальний вальс
танцює з жовтим листям,
що землю бурштином
встелило вже давно,
і випити до дна
нас просить осінь,
і тихо йде собі,
не обертаючись назад,
сумно-печальний погляд
кида ніби в простір
й веде у даль з собою
збляклий листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
багряніють десь
щастя листочки,
покохала його
у осінній красі,
він залишив
одні заморочки.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
шурхіт листя
мене зігрівав,
я всміхалась тобі
і співала пісні,
ти букети з листочків
мені дарував.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
де краса твоя
ділась багряна?
Я любила тебе
й небо ще голубе,
говорив ти мені,
що кохана.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
зігрівав шурхіт
душу і тіло,
цілував, милував,
обіймав, дивував,
був надійним,
здавалось, і смілим.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
де листочки,
що так зігрівали?
Ти забрав із собою
в незвіданий край,
ти кохав і я теж
покохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
За лаштунками душ що кої'ться, не знаєм:
Віє там вітровій, а чи тиша свята.
Бува пізно розгледіть уже ми встигаєм,
Не живе там добро – пустота, пустота.
Може тіло красивим і привабливим бути,
Та в тім тілі немає ні краплі душі,
Може тіло звичайне нагород не здобути,
Та сія в нім душа, всіх зігріти спішить.
Саме люди з душею мистецтво творили,
І культура не може жить ніяк без душі,
Лиш щаслива душа всюди диво вершила,
Де немає душі, пустота й спориші.
Бережіть від душевних інфекцій ви душу
І вона вам сповна теж віддячить добром,
Посадіть і плекайте у душі своїй ружу,
Щоб ніколи у ній не відчули надлом.
*Ружа - троянда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Життя людини є, на жаль, не безкінечним,
І вороття назад ніколи вже не буде.
І жити треба поспішати, безперечно,
Сліди добра лишати маєм всюди.
Його малесенька посіяна зернина
Хай зійде квіткою у сонячній весні,
Щоб не залишилась лишень її стеблина,
Цвіла добра щоб квітка безкінечні дні.
Початок славний є в добра й нема кінця,
Його не купиш ні за які гроші,
Пасує кожному добро, воно всім до лиця,
В скарбах душі ця ноша найдорожча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
А любов, ой п’янка, мов нектар,
Перламутрами сяючи в серці,
Намистинки нанизує ніжні,
Відкриваючи магії дверці,
Так наповнює душу теплом,
Що у ній розквітають квіти,
І звучить вже мелодія вальсу,
І ти щастю спішиш порадіти.
Ох любов, ти солодка малина,
Феєрверк і емоцій парад,
Для закоханих райдужна втіха,
Сонцесяйного щастя каскад.
Ти п'янка і солодка отрута,
Випиваєм напої твої,
І п’янієм й стаєм, ой грайливі,
Як же маниш в обійми свої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Скажи мені, де ти?
О де ти, надіє?
Чом падаєш зіркою
з неба нічного?
Невже ти примарна
і схожа на мрію,
невже я для тебе
не значу нічого?
Дивлюся в безодню
і кличу тебе я,
як щастя далеке,
що десь в зореграях.
Надіє, надіє,
моя ти лілея,
скажи, із якого
чекать тебе краю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Плачуть квіти осінні
у осіннім саду,
по осінній доріжці
я до тебе іду,
все осіннє довкола
оголя листопад,
по-осінньому шепче
щось мені невпопад,
а осіння жоржина
мені каже: не вір –
сад осінній роздягне
і загляне в твій двір...
По-осінньому звабить
і оголить твій стан,
зніме з велетня-дуба
той осінній кафтан,
що в негоду осінню
рятував від дощів,
а сьогодні за вітром
він осіннім злетів.
Дню осінній, мій друже,
не пущу тебе в зиму,
я в осінніх обіймах
за тобою полину,
я в осінній спіралі
повальсую із вітром,
і в осінній вуалі
павутинок розквітлих
пригорнуся до тебе,
мій коханий осінній,
у волоссі – сріблинки,
мов осінній той іній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Прихилюся до тебе, чарівниченько осене,
до близької подр'уги своєї давньої,
розплела ти мені, мов вербиченькам, коси,
сивини упустила на корінчики ранньої.
Заквітчала ти айстрами подаровану доленьку,
заспівала мені тихо пісню в принишклім саду,
мов голубочку, я відпустила тебе на воленьку,
на прощання сказала мені: «Завтра знову прийду».
Я до ранку чекала тебе у саду на стежині,
ти не йшла – напинала багряні свої паруси,
залишила мені тільки кетяг червоний калини
й мов художником писані, багряні картини краси.
Я стояла одна, ти була уже зовсім далеко,
запливала твоя каравела в білесеньку гавань зими,
вже давно відлетіли у теплі краї і лелеки,
і зима вже змахнула, мов біла лебідка, крильми.
Морозець чепуриться, вечори вже холодні й світанки,
я із саду без тебе схвильована з щемом у серці іду,
ти пливеш, моя осене, до грудневих посріблених ранків,
залишаєш надії на зустріч в вересневому айстрів саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Мріями плекала я життєвий сад,
Нотами ставали у музичний лад,
А життя казало: «Є на все свій час,
Стиглими плодами зійдуть на Парнас.
Хай ще визрівають в серденьку твоїм,
Світлом наливай їх, росами пої».
Пророста любов’ю їхній весноквіт,
Я щодня літаю з мріями в політ.
Грають мрії, грають в серденьку моїм,
Носить їх на крилах неба херувим,
По одній спускаються в мій життєвий сад,
На землі збуваються – їх уже каскад.
Мрії випускаю у рядки віршів,
Чую я поезії неповторний спів,
Бо акорд мажорний у мого життя,
А мінорні ноти – геть у небуття.
У саду любові хочу вічно жить,
І життя натхненно буду я любить.
У житті моєму стільки є любові,
Бути вічно з нею хочу я у змові,
Щоб удвох, як завше, по стежині йти,
Перлами любові жити і цвісти,
Доглядати буду свій життєвий сад,
У життя мойого стільки ще принад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Дивлюся із сумом, опало як листя з дерев,
В долоні збираю останнє осіннє проміння,
Тікають роки без оглядки і без перерв,
І тільки тепер приходить видюще прозріння.
Хоч став, хоч не став ти для них перепони,
Не спиниш шаленство років на льоту,
Для них своя тризна і свої в них закони,
Хоч в весни зелені, хоч в осінню сльоту.
У сутінках ночі перед тихим світанком
Рояться думки і все нижуться в безліч разків
Легким і грезетовим ніжним серпанком
Моїх все втікаючих вдалеч років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Осене, осене, кроками тихими
ти віддаляєшся в край до снігів,
осене, осене, ми тебе просимо,
смерчі війни забери з берегів
нашої неньки Вкраїни стражденної –
горя голубка зазнала сповна –
крила відтяти, щоби не злетіла,
хоче прокля'та жорстока війна.
Осене, осене, ранок скривавлений,
день захлинається весь у тривогах,
вечір заплакав, утомлений горем,
зранена ніч на небесних дорогах,
осене, осене, ми тебе просимо:
болі й страждання від нас забери,
змий їх дощами і свіжими росами,
мир в Україноньку нашу верни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Сила впала на нуль, ти уже у знемозі –
не здавайся ніколи, якщо важко в дорозі.
Люди рано здаються, утрачаючи шанси,
когнітивні заходять тоді дисонанси.
Зробиш ти помилки, то на них і повчись,
упадеш – піднімайсь і злетиш тоді ввись.
Сам Апостол Павло настанову давав:
хто сідав запасним – все відразу втрачав.
Поки ти ще живий, і здоровий, і вільний,
шанс до успіху й стимул у тебе є сильний.
Мотивацію май, хай зростає вона,
і ніколи дорога вже не буде сумна.
Хай маленькими кроками, а до цілі іди,
залишай на землі правди й честі сліди.
Май ти віру в житті – вона все перекриє
і резерви снаги, й силу духу розкриє.
«Як метелик, літай і жали, як бджола», –
Мухамеда Алі гасло сонцем сія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Струменіє у серці багрянцями осінь…
Мов в кареті з сусального золота мчала вона,
На прощання на небо ще кинула просинь –
Незрівнянна ні з ким ця красуня земна.
За каретою вітер летів невгомонний
І слідо'м всі листочки багряні зривав,
Залишав на деревах нагу' старомодну
І на землю їх шати красиві жбурляв.
Сірим пледом накрив голубінь він небесну,
Зняв з калини ще вчора файну сукню її,
А вона, немов Фенікс, ще яскравіш воскресла,
На оголених вітах – грона, наче вогні.
Сад притих і мовчить, може, вітру боїться,
Ще ж учора у златі купався сповна,
Буде осінь чарівна по ночах йому сниться,
А сьогодні сумує: «Де ж поділась вона?»
Плачуть верби над ставом, сльози падають в воду,
Чом оголені віти? Де чарівні наряди?
Явори у зажурі… Хто красунь згубив вроду?
Як же вербам іти на фешенебель-паради?
Килим листя згорнувся й покотився до річки,
Залишаючи слід з одиноких листочків,
Впав у воду холодну на тремтливі їй вічка
Та й розсипався геть на окремі шматочки.
Моя осене люба, ти помчала куди?
Від людей утікаєш? Повернись, королево,
І порадуй багрянців красою сади,
Щоб сміялися довго вони мигдалево.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Вальсував листопад на лаштунках осіннього саду,
Запрошував чемно до танцю своїх королев.
Вальс Шопена звучав як найкраща у світі принада
Для шикарно в багрянець зодягнених милих дерев.
Мов на подіум вийшли розкішні й чарівні красуні,
Листопад їх по черзі граційно у вальсі кружляв,
Обіймав, цілував він принцес зовсім юних,
На їх грудях сусальних чисті роси спивав.
А тоді листопад зав’язав у вузли бурштини,
Вміло так поскладав дивовижні картини багрянців,
Ні для кого уже не було несподіванок і новини,
Коли він чемно усіх запросив до осіннього танцю.
Він завжди особливий, напрочуд прекрасний,
Уповільнює темп, елегантно підходить до мене,
Ясний погляд і змах руки такий своєчасний –
Барв палітра, романтична довкіл атмосфера.
З листопадом вальсую, а навколо – чарівність,
Ніжно він огорта мене шармом і вабить,
Обсипа мене листом багряним осіннім,
І до ставу чомусь мене хоче принадить,
Де калина-дівчина запишалась красою,
Вітер кульки червоні, мов зорі колише,
І вони пломеніють на гілках над водою,
Листопад їм курсивом ноти пісні напише.
А мені він наллє вина келих настояний,
Пелюстками дозрілих троянд встеле путь,
Піднесе він експресо подвійний достойно,
Його пажі мені хризантеми красиві несуть.
Листопад, листопад, ти запав в мою душу,
Розтривожив осінній її передзвін,
Я з тобою і листям вальсувать тепер мушу,
У багряному шармі беру я розгін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
Не люблю я дощу,
не люблю,
бо періщить –
все сіре тиждень,
я у сірість
й сама впаду,
якщо сонце
з-за хмар не вийде,
а я ж сірості
не люблю,
не втішає мене
безбарв’я,
дайте світла мені –
я жду,
хоч промінчик
в моє безправ’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Ми вальсуєм удвох
між осіннього листу,
скрипаль грає
мелодію нам падолисту,
хай немає тепла
та і пізня вже осінь,
хай сховалося сонце
й за хмарами просинь,
та любов у серцях
розпалила вогонь,
ти торкаєш теплом
моїх ніжних долонь,
серця б'ються у такт,
вітер листя зриває
й бурштино'ві накидки
на нас одягає,
переливами нот грай, с
крипалю, мажорно,
закарбуємо в серці
цю мить неповторну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Тумани впали на левади,
Умились росами вітри.
Як з давньогрецької еллади,
Троянський кінь біжить з гори.
Підступно фиркає на полі,
Здіймає вихор-буревій.
Встає і пада на роздоллі,
Сльозу викочує з-під вій.
Висять свинцеві темні хмари,
Ховають сонце за брезент.
Дерева голі, як примари –
Це листопад узяв патент.
Його це право лист скидати,
Вести цю осінь до зими.
На фініш грудню передати
Патент, на що не маєм права ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
«Пори року» Чайковського линуть…
Ви шикуєтесь в сонячний ряд.
І у променях сонечка світлих
Ідете на осінній парад.
Ви – священна квітка Японії,
Пелюстками встилали саке
З побажанням міцного здоров’я –
Божество ви святе золоте.
Ви – окраса осіннього саду,
Переможниці світла над тьмою,
Імператора квіти японського
Із магічністю і дивиною.
Кіку-сан – це вродливі дівчата,
Їх порівнюють з вами і сонцем.
О чарівні творіння! О богині з богинь!
Заглядаєте з саду в віконце.
Ви – провісниці осені любої,
І принада, і шарм ви природи.
Умивались красуні росою,
Зберегти щоби юність і вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Закружляй, листопад,
жінку в листі багрянім,
у обійми візьми
й подаруй насолоду,
хай подругою стане
для неї Нірвана
і із серця її
вирве всю прохолоду,
запали ти їй зорі
у бездонному небі,
білосніжний букет
хризантем піднеси,
порятуй від холодних
лаштунків Ереба,
й ти побачищ, багрянцю,
скільки є в ній краси –
вона в осінь свою
йде з самої весни,
до багряного танцю
ти її запроси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Душа жіноча і осінній шарм
Кохання вальс повільно танцювали.
Багряний листопад їх цілував,
Дозрілі айстри пісню їм співали.
Осінній шарм душею володів –
Душа жіноча мліла і тремтіла.
Осінній шарм, як гість із її снів,
Красивого бажав жагуче тіла...
Дует дозрілий в росянім намисті
Зустрів прозябло молодий світанок.
І шелестіло вслід багряне листя,
І спогади будив осінній ранок.
А шарм осінній душу все втішав.
Казав, яка ж вона іще красива!
Куточки втаємничені всі знав –
Душа жіноча буде ще щаслива!
У землю піде вся її печаль,
І змиє дощ сліди її навіки.
Осіння жінка скине з себе жаль –
Душа її віллється в щастя ріки.
І старості не буде знать душа,
А шарм осінній їй додасть натхнення.
Жіноча не зів’яне ще краса,
Коли в душі любов й благоговіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Прошу я, осене, щоб спішно ти не йшла,
щоб сонячні подарувала дні,
щоб казка хризантем іще цвіла
і айстри радість дарували ще мені.
Прошу я, осене, ще не оголюй сад,
нехай дерева похизуються нарядом,
княжні-жоржини вийдуть на парад
і різнобарвним нижуться каскадом.
Прошу я, осене, не покидай ще став
і ту вербу, що Мавку прихистила,
до неї Лукаш стежечку проклав,
тут тайна є й її велика сила.
Прошу я, осене, зігрій мене теплом,
закутай землю в плед із золотого листя,
і чаєм напої, і усміхнись обом,
і подаруй з калини нам намисто.
Прошу я, осене, як жінці, ти залиш
надії й за'гадку в осінньому саду.
Я вірю, сонцем ти мене ще осліпи'ш,
До тебе, осене, із вірою я йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Вечір цілує замріяний обрій,
Зірка вечірня закліпала віями,
Легіт сюрпризи в торбинці довгій
З почуттями несе і з надіями.
Серце так хоче мелодію ночі
Чути в мажорнім скрипки тризвуці,
Милий скрипалю, дивись мені в очі,
Довго ж з тобою були у розлуці.
Грай же, скрипалю, як не грав ще ніколи!
Серце хай ловить мелодії звук,
Чарами входить гра та відколи
Ти, мій скрипалю, взяв скрипку до рук.
Солодко серцю, мелодія лине,
Душу мою обіймає вуаль
Тих почуттів у гарячих приливах
З обрієм в тон – романтична кораль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Світанкова мовонько моя,
калинова сопілочко ніжна,
колискова, співуча,жива,
мелодійна, ясна і чарівна,
дзвінкотюча, моя красива,
дивна, лагідна і святкова,
переливами срібними мила,
солов’їна ти й барвінкова.
Ти синонімів пишна криниця:
небозвід, небосхил, виднокрай,
круговид, кругозір… чарівниця!
Моя мовонько, в серденьку грай!
Я щодень зізнаюся в любові,
ти для мене святиня душі,
я лелію твоє кожне слово,
підбираю до таїн ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Триножили, паплюжили, топтали
моєї мови неймовірний квіт,
вона ж, мов Фенікс, знову воскресала
й сія'ла перлами на цілий білий світ.
Конала стільки літ вона в неволі,
наруги зазнавала і глумлінь,
забороняли петра укази волю
і циркуляр валуєва гнівнИй.
Указом емським мовоньку карали,
німа щоби й беззвучна ти була,
холопською вони тебе назвали,
боялись іроди, щоб квітом не цвіла.
Ой скільки ж зла і гніту ти зазнала,
як доля стражденна народу мого,
вузлом вас воля Божа поєднала,
ворожжя не знало лише одного,
Що мова – це серце мойого народу,
і кров, і плоть з сповиточка в утробі,
її не стоптать юродивим іродам,
вона найвищої в злоті є проби.
Моя переливом багата, скарбнице,
красою синонімів ти неосяжна,
у кожнім серці, прошу, відтворися!
Ти, мов та панна, шикарна, княжа.
Душа, моя мово, святиня водноча'с,
ти дар, і кровинка, й фортеця моя,
ти мій сьогодні найвищий Парнас,
без тебе, як птаха, була б без крила.
Ніколи, ніколи тебе не зречуся,
ножа нехай ворог у серце встромля,
тобою я дишу, тобою горджуся,
ти – скарб найцінніший, ти – зброя моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Гірлянди зір розвішав місяць в небесах
І човном десь поплив Чумацьким шляхом,
У напнутих в безодні парусах
Він відчував себе надзоряним монархом.
Та раптом щось змінилось в одну мить.
Сховались зорі злякано за парус,
У кожної з них серденько болить,
Як зло на небі випустило парость.
Летіли смерчі балістичні і крилаті,
Несли заряд, що нищить все живе,
Сховались зорі зі своїм монархом,
Від того жаху, що так небо рве.
Застигла темінь над роздоллям України,
Та не ляка вона незламний люд,
Хоч на землі і пепел, і руїни,
Та світло у серцях замість облуд.
Його не в змозі загасити лютий ворог,
З щоднем воно яскравіше сія.
У грудях наших є свободи подих,
І слава прадідів, й провісниця-зоря.
Для нас свобода – це найвища цінність,
Це меч і сила духу у борні,
Це України наша слава й вірність,
Политі кров'ю сходи на землі.
Та ворогам цього не зрозуміти,
Вони в кайданках ідола живуть,
Вони є богохули, й щоб сквернити,
На землю нашу все життя повзуть.
Напне на небі місяць паруси
І попливе човно'м Чумацьким шляхом,
Засяють зорі Перемоги і краси,
Й Егіда* стане України дахом.
Егі́да* — щит як атрибут Зевса.
Переносно егіда — захист, заступництво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Як вруняться переливами осені барви!
У відблиску вечора сховані чари,
Упали роси діамантами на трави,
Загравши мільярдами бликів в муравах.
Метаморфози фіранки відкрили,
І місяць в чалмі вже летить, мов на крилах,
Сузір'ями зір устеляє дорогу,
Десь тулиться вітер уже до порогу.
Осіннім листям устелені вулиці,
У світлі ліхтарів – цілунки й зустрічі,
І вальс Вівальді, і нічні хороводи
Кружляли у обіймах прохолоди.
Осика стоїть у багряному листі,
Калина всміхнулась в червонім намисті,
Десь втіхи просили осінні сади,
Ведмедиця в небі лишила сліди.
Ця ніч міріадово зоряна й тиха –
Для серця мого це розрада і втіха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
По опалому листю іду навмання,
Сум на серці й метуть заметілі,
Заховалося сонце за хмари зрання,
Порожнеча і холод у тілі.
Пізня осінь впускає щемливо у душу
Згубу й скИпень , і сум, і журливу печаль,
Заметілі думок перетЕрпіти мушу,
Бачу в сяєві сонця освітлену даль.
Унизу я відчула шелест тихий листочків,
Що теплом так горнулись до ніг,
А вони, мов шерстяний бабусин платочок,
Той, що в скрині, святий оберіг,
Зігрівали мою охолоджену душу
І збивалися в купку на стежці в саду,
Я зібрати в долоні сьогодні їх мушу,
Вітер завтра розвіє і я їх не знайду.
Сколихнулося серце – шелест листя зігрів,
Забриніли в нім струни моєї любові,
У осінній танок хтось за руку повів…
Хто ж це з листям осіннім у змові?
СкИпень* – дуже холодна погода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
Вустами Господа говорить істина:
Блаженні чисті серцем і душею.
Аби душа людини світлом квітнула,
Любові сад зростити треба в неї.
Й плекати добре дерево в душі,
Хай визріває його чистий плід,
А черв'яка, що хоче надкусить, глушить,
Не дати споганити душу і весь рід.
В молитві щирій прагнути до Бога,
Причастям тайн пречистих осіять,
До істини душі відкриється дорога,
Як все гріховне з неї проганять.
Злобі, лукавству, заздрощам не місце
У душах світлих, промінь де сія,
Ніколи не оселиться там нице,
Воно видніється аж ген ще звіддаля.
Святі місця відвідуйте частіше,
Шукайте вмиротворення в собі,
Добро і щирість хай живуть у ніші
Душі, що істину виборює у боротьбі.
Тоді не буде воєн на планеті,
Не будуть сльози лити матері,
Не будуть душі пробивать багнети,
А буде мир на всій, на всій Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Осене, осене...
Небо ще з просинню.
Осене, осене...
Айстри цвітуть.
Осене, осене...
Ми тебе просимо:
дні золоті хай
тепло ще несуть.
Осене, осене...
Трави із росами,
Осене, осене...
Фея багряна,
золотом золото,
наче покосами,
скрізь повстеляла
ти килимами.
Осене, осене...
Все в акварелях.
Геть ностальгію!
Не місце хандрі!
Висну в багряно-
злотих я тунелях.
Кетяг калини
горить на порі.
Осене, осене..
Листя золочене,
плетиво світла
і павутинки.
Осене, осене...
Будь ти привітна,
щоб не скотилася
жодна сльозинка.
Осене, осене...
Я уже з просіддю.
Ро'ки мої
забираєш з собою,
линуть до тебе
вони зі сповіддю,
в серці ж романтика,
ніби весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Осінь шарму налила в бокали
Й запросила у багряне листя
Слухати сонату падолисту.
Ми сиділи, як подру'ги давні,
Листя цілувало наші плечі,
Опустіли гнізда вже лелечі.
Та квітують айстри й хризантеми,
У букетик їх зібрала осінь,
Розіслала в небі ніжну просинь.
І сказала мило й чарівливо:
– Все для тебе, по'друго моя:
Й небо синє, і оця земля.
Насолоду цю спивай до краю,
Це твоє найкраще є причастя,
Жінка осені – це справжнє щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
/бездієслівна лірика/
В полудневому сяйві сонця
Переливами хвиля за хвилею
В безкінечний всесвіт віконце
З Афродитою – з піни богинею.
У морській глибині корали,
Як осіннього клена листя,
Всюди, всюди води хорали
І з коралів красиве намисто.
Вічний рух і любов наша море,
Парус білий десь вдалині,
Нескінченні краси простори
На камінні – злоті вогні.
У серцях полум'яна осінь
І напнуті її паруси,
Над водою бездонна просинь –
Скільки ж в моря тієї краси!
Насолода простором морським,
Трунок серцю й душі розрада,
І бокали в руках із шампанським,
І кохання осіннього влада.
Ми з тобою удвох,
Наше щастя на двох
В переливах осіннього моря,
А на небі над нами – Бог,
На землі – наша світла доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Десь блукають у Всесвіті долі людські,
На стежках перехресних стрічаються,
Вечорові їм світять на небі зірки,
Сонця промені тепло всміхаються.
Один знайде у Всесвіті долю свою,
Візьме в руки й нестиме, як квітку,
Інший кине, як щось не потрібне йому –
То й не дасть тоді доля просвітку.
Не пробачить вона вже безглуздої зради,
Вдарить боляче каменем в груди,
І ніколи не буде для серця розради –
Бережіть свою доленьку, люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Осінь і жінка у чомусь так схожі.
В душі жінки – зрілість і мудрості нива.
Вона не змарніла, вона ще пригожа –
І в мріях жіночих щаслива-щаслива.
Для неї ще пісня калини десь ллється,
А в серденьку грає сопілка її золота.
Вона переливом весняним сміється,
Хоч павутиння у коси сивина запліта.
Вона ще кохана й сама ще кохає
І сукню одягне, що вище колін.
І пісня любові для неї лунає,
В житті позитивних чекає ще змін.
Жінка і осінь. У них є різниця,
Бо осінь втрачає красу золоту.
А жінка налиє аж повну криницю
Чарівності силу й любов всю святу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Мій лісе осінній, до тебе спішу,
В обійми твої упаду до нестями,
Любов я у серці своєму ношу.
Берізки мої, знов зустрінуся з вами,
Стрічки бурштинові вам в'язані в коси,
А клени червоні плащі одягли,
І небо ажурне плетуть стрункі сосни,
На вільхах багряні висять прапори.
Я чую твій шепіт, осінній мій лісе,
Ти –таємниць перехрестя і дійсності,
Кущі аж горять у червоному флісі,
Я завмираю у часі і вічності…
І знову гуляю твоїми доріжками,
І подихом дишу свіжим твоїм,
Стрічаюсь з грибочками-сироїжками,
Ховаються в листі оцім золотім.
Разки горобин, мов коралі червоні,
Так манять красою й на сонці горять,
Мій лісе осінній, в твоєму полоні,
Отак би мені до весни зимувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Душа жіноча і осінній шарм
Кохання вальс повільно танцювали.
Багряний листопад їх цілував,
Дозрілі айстри пісню їм співали.
Осінній шарм душею володів –
Душа жіноча мліла і тремтіла.
Осінній шарм, як гість із її снів,
Красивого бажав жагуче тіла.
Дует дозрілий в росянім намисті
Зустрів прозябло молодий світанок.
І шелестіло вслід багряне листя,
І спогади будив осінній ранок.
А шарм осінній душу все втішав.
Казав, яка ж вона іще красива!
Куточки втаємничені всі знав –
Душа жіноча буде ще щаслива!
У землю піде вся її печаль,
І змиє дощ сліди її навіки.
Осіння жінка скине з себе жаль –
Душа її віллється в щастя ріки.
І старості не буде знать душа,
А шарм осінній їй додасть натхнення.
Жіноча не зів’яне ще краса,
Коли в душі любов благоговіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Хай за хмарами просинь,
Та ще в листі сади.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
І вечір мій в росах –
Сліз щастя сліди.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Павутинками просідь,
Ти ще, зимо, зажди.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Мій коханий хороший,
У танок поведи.
Я – жінка-осінь.
Я – в тренді завжди.
Уже не наосліп,
Уже назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Поцілунок осіннього світанку
я спивала ніжно із росою,
він спіймав мене через альтанку,
де я осені втішалася красою,
зашарілась я, немов дівчисько,
червоніла, мов калина, зрання,
а світанок, нахилившись низько,
шепотів на вушко про кохання,
жест зробивши вправно і уміло,
сонцем засвітив осінній ранок
і скупав мене у променях він сміло,
загорнувши у зникаючий серпанок,
обійнявши, вмив мене росою,
на багряний подіум повів,
де стояли в шатах над водою
доньки сивочолих яворів,
дарував він грона винограду,
сонні квіти в райському саду,
смакувала я його принаду
і казала: «Завтра теж прийду».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
Граційний красень на блакитній гладі озера...
Притягує мій погляд, мов найпотужніший магніт.
Він плив до мене в переливах світлих осені.
У білокрилу грацію закоханий весь світ.
Я відірвать очей своїх не можу від води,
Я ніби в казці.. і диво-красень біля мене,
У ньому – сила, вірність, ніжність і жертовність,
Навколо – осені зелено-жовті ще знамена.
– Чому один? – я в красеня здивовано питаю,
І бачу у очах його дорослу зрілість,
І біль, і сум, що серденько так крає.
– А чи ти знаєш щось про лебедину вірність?
– Звичайно, знаю, друже лебедю мій, знаю.
– Моя лебідочка – найкраща із лебідок,
Я буду в вірності їй вік свій доживать...
І я цьому була не перший й не останній свідок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Осене, осене,
мила подру'го,
в серце заходиш,
розвіюєш тугу,
кидаєш просинь
у небесах,
барв переливом
в моїх ти очах,
ро'ки мої заплела
ти багряно,
осене, осене,
чарами знана,
ще не зухвала,
трішки грайлива,
в кольорі літа
з тобою щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Кружляє осінь під мелодію Шопена,
Строкаті айстри просяться до рук.
Червона мідь закоханого клена
На подіум веде парад перук.
Багряний килим зітканий із листя,
Стрункі берізки вділи сорочки,
І бурштином виблискує намисто,
Горять червоно-золоті свічки.
Вальсує осінь на лаштунках саду.
Їй вітер ніжно талію обняв,
І шепотів щось про любов і зраду,
Й на ноті «мі» її зацілував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
/абетковий вірш/
А Ажуром виплела дитинство доля,
Б Бриніло в лузі воно й біля річки,
В Веселки кольорами бігло аж до поля,
Г Ген далиною розвівало стрІчки.
Ґ Ґринджо́ли як летіли із гори!
Д Донині відчуваю фібрами спокусу,
Е Ех, взяти б й зараз зі старту той розгін...
Є Єднанням з мріями щодня я жити мушу.
Ж Життя моє наповнене дитинством,
З Зернята сіялись у зорану ріллю,
И Ич, як он зеленіє вічно воно листом,
І І щастя те, що я його щоранку п’ю.
Ї Їй Богу, хочу чути пісню менестреля,
Й Його десь ноги й досі топчуть спориші,
К Корівку де на луках випасала я Веселу,
Л Лилась де дзвінко пісня мамина з душі.
М Мені на бе'резі всміхалася калина,
Н Небес блакить спадала у луги,
О О! Де у норах раків, ой, скільки ж я ловила!
П Пиріг бабусин ароматом пахнув навкруги,
Р Русалки де сміялись переливом із води,
С Ставочок, до якого бігла за джмелями,
Т Тоді купатись йшла до Удаю у берегИ,
У Уранці милувалась журавлями,
Ф Фіранки колихались десь на вітрі,
Х Хвіртки скрипіли, мов старі вози,
Ц Цвірінькали там горобці привітно,
Ч Чорнявий кіт всміхався до кози…
Ш Шаленого кохання суголосся
Щ Щосили мчало з вітром із гори,
Ь М’який знак куйовдив нам волосся,
Ю Юлою десь крутилось стоголосся,
Я Які ж щасливі ми тоді були!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
«Пори року» Чайковського линуть…
Ви шикуєтесь в сонячний ряд.
І у променях сонечка світлих
Ідете на осінній парад.
Ви – священна квітка Японії,
Пелюстками встилали саке
З побажанням міцного здоров’я –
Божество ви святе золоте.
Ви – окраса осіннього саду,
Переможниці світла над тьмою,
Імператора квіти японського
Із магічністю і дивиною.
Кіку-сан – це вродливі дівчата,
Їх порівнюють з вами і сонцем.
О чарівні творіння! О богині з богинь!
Заглядаєте з саду в віконце.
Ви – провісниці осені любої,
І принада, і шарм ви природи.
Умивались красуні росою,
Зберегти щоби юність і вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Я запросила в гості осінь-златовласку,
Дві філіжанки чаю на столі,
Скрипаль зіграє нам осінню казку
До першої вечірньої зорі.
Ішла граційна гордовита пані,
Несла дари з розкішних сундуків,
Їй кланялись дуби – пани всі знані
І клени вартували з рундуків.
Багряна сукня розвівалась вітром
Й тяглося шлейфом листя по землі,
Навколо айстри усміхались квітом,
І грабів бурштинові камзолі
У відблисках сідаючого сонця
Все чарували в предвечірній час.
Палітра жовтня відкрива віконця,
Альтанка чепурна чекає нас.
Солодкий, зігріваючий, терпкий
Смакуєм чай... Вже з осінню на ти.
Скрипалю, казку для душі зіграй,
А ти нам, місяченьку, посвіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
О панно Осене,
із Вами я на Ви.
Хто той художник,
що малює Вас?
Він фарби взяв
найкращі кольори
І начіпляв
багряно-золотих прикрас.
О панно Осене,
Вас обіймав художник,
У дорогії шати одягав.
А потім підло
роздягав безбожник
І голе тіло
ніжно цілував.
О панно Осене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
(на основі реальної історії жінки,
котра втратила на війні свого коханого)
/лірика без дієслів/
Журливе чайки киготіння вдалині,
На серці смуток, згорнутий сувоєм,
Мов марево її щоденних снів –
Вона і Він. На березі їх двоє.
Осіннє море і пісок осінній.
Вона і Він у осені в гостях...
Туман в очах, у серці – іній,
Колиска дня знеболена у снах.
Рятунок – море, де Вона і Він...
І де багряний осені цілунок,
Навколо тиша де і світ без війн,
І щедрість осені – дарунок.
Осіннє море – то причал останній,
Багрянцем пломеніючі серця...
Тривожна ніч. Дзвінок в оселю ранній...
І сльози осені без ліку, без кінця...
Вона і Він... Тепер одна Вона...
Осіннє море – її вічна втіха.
Набатом кляте слово в ній «війна»,
Страждання, біль і всюди стільки лиха.
О море, море! Осені лаштунки...
Краплини переливом на долоні,
В душі печалі вічні обладунки,
Рятунок – хвилі моря ці солоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Плаче осінь холодним дощем…
Сльози капають з сивого неба...
Оперізує серце щем...
МИРУ! МИРУ Вкраїноньці треба!
Миролюбна! Свята! Нездоланна!
Ти ніколи не прагнула воєн.
Люба земле моя ти рахманна,
Шлях тяжкий твій і дуже достойний.
Ти пройшла крізь важкі лихоліття...
Предків славних синівська любов
Не давала загинуть суцвіттю,
Бо козацька бурлить в жилах кров.
Я молюся за тебе, нене,
Присягаю тобі у любові,
Хочу бачити весни зелені,
А не сльози і ріки крові.
Хочу бачити діток веселих,
Хочу чути дзвінкі голоси
У містах українських і селах.
О Всевишній, нам МИР принеси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023