| Сторінки (4/334): | « | 1 2 3 4 | » |
Травень – тріумф весни,
радість дарує людям,
іволга грає своє попурі ,
трелі виводять в гаю солов’ї,
у голубім океані неба
танго танцюють
закохані журавлі.
Травень буяє зелом,
бархат квітів
розсипа різнобарв’ям,
кида живодайне тепло,
килимами встеля
бірюзи зелен-трав’ям.
Юність природи – весна,
очі радіють й душа,
у білих хмаринах сад,
яблунь чарує наряд,
душа оксамитом сія.
О весно чарівна моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Манила сакура своїм рожевим квітом,
всміхалась ніжно оксамитами суцвіть,
віталась мило-мило з усім світом,
шептали всім пелюсточки: «Привіт».
Я не змогла пройти повз тебе, чарівнице,
божественну красу щоб не пізнать
і не потонути в твоїй краси криниці,
щоб насолоду й чари ці спивать.
Мені мелодію кохання наспівала,
і юності згадались сторінки,
у леготі весни серця кохали,
кохають й нині – непідвладні їм роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Перевесла квітучих суцвіть
піднялись від землі аж до неба,
весни запахом можна схмеліть,
бо її нектари' спити треба.
Вже наповнені келихи вщерть,
молодий їх підносить легіт,
огортає тебе круговерть
пелюсток і пташиний щебет.
Мило кліпають сонечка війками
і цілують-цілують галявину,
на берізці синичок двійко,
весняну' сповіщають цікавину.
Нарядилась черемха на бал,
переливами пишна сукня,
кида посмішку всім назагал
і взува на підборах туфлі.
А нарциси – які ж юнаки,
так залюблені у свою вроду,
все фіалкам шепочуть казки
про красиву свою породу.
А в саду он черешеньки квітнуть,
як зав'яжеться плід, буде всім новина,
що осяє всю землю привітно,
бо влива в мою душу надію весна.
Благодаттю мене огортає вона,
насолоду спиваю до дна,
і хмелію-хмелію від чар і вина.
О весна! Моя мила весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Весна вбирає день в квітучу барву,
Примула розкриває пелюстки,
Тремтять на вітрі гіацинти-трави,
На маргаритках – файні сорочки.
У вінку барвистому природа,
Смарагдові левади в ліхтарях –
Це діти сонця, молоді кульбабки,
Облюбували жити в цих краях.
На голубому гобелені неба
Зграйками зібралися хмарки.
Цілує сонце променями землю,
Ніжність хмар торкають ластівки.
Біля річки – зелено, барвисто.
Стіною розрослася рогоза.
Сім’я качина – на водяній гладі.
Аж до води лягла верби коса.
Бджола збирає мед із цвіту китиць –
Верба дає їй золотий нектар.
Симфонія весняних барв природи –
Величний неповторний Божий дар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Я перли кохання збираю,
Де весна спліта свій сонет,
Наповнює щастям бокали,
Над нами – парад планет.
Малюють серця акварелями
Кохання цноту' перлинну,
Луна солов'їними трелями
Над гаєм летить невпинно.
Пастелями вечір звисає,
Спивають луги свіжі роси,
Вербиченька щось, мабуть, знає,
Вона розпліта свої коси.
В цілунках твоїх завмираю,
Злились воєдино серця,
Я перли кохання збираю –
Немає їм краю й кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Я назустріч ішла тиші –
і не знала, що буде далі,
чи злякає вона, чи обійме
у своїй прозорій вуалі.
А коли ми зустрілися з нею,
то одразу мене впізнала,
так легенько торкнулася вій
і з очей моїх сльози прибрала.
І вони засіяли від щастя,
розуміла я Тишу без слів,
бо мелодія мило лунала,
і я чула беззвучний спів.
– Не завжди фарби всі яскраві,
бо приходять і сірі будні,
мої ночі бувають світлі,
ну а дні бувають паскудні.
Пам’ятай ти мої настанови,
що життя – непроста штука,
люди палки в колеса ставлять,
хай для тебе це буде наука.
Пам’ятай, я для всіх подруга,
і нікому не кидаю виклик,
від гріхів я людей рятую,
бо до мене вони звикли.
Втішу кожного і прийму,
у свій світ благодаті і тиші,
в мене час для кожного є,
я не прагну низів і виші.
Обійму я, почую, помовчу,
чи погана, чи гарна звістка,
я мовчанням своїм лікую,
бо мовчання – це рай, не пустка.
Я не видам людей таємницю,
пронесу її крізь роки…
я дивилася в очі Тиші –
й розуміла її думки.
Ти права, як завжди, моя Тише,
ти подруга моя навікИ,
хай пливуть за зимою весни,
не розлучать з тобою роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
В словах, які римами в’яжуть алею,
Поет, мов художник, малює картини.
Трояндами слів прикраша галерею
І в’яже співзвучні в разки намистини.
Нектаром любові слова наливає
І ставить їх трепетно в сонячний ряд,
Красиво віночком, як квіти, вплітає
Й на поетичний виводить парад.
Співучі, джерельні, такі дзвінкотючі,
Неначе дзвіночки бринять і бринять,
На ниві поезії сходи співучі
Фіалковим квітом п’янять і п’янять.
Як білокрилі лелеченьки милі,
Злітають високо в небесную вись,
Набравшись від Музи блаженної сили,
Рікою любові слова розлились.
Сузір’ям Плеяд розіслались по небу,
І трепетом ніжним спустились донизу,
Шукають в них люди сакральну потребу,
Бо в душі заходять вони без капризу.
Безмежжя в них світ й особливі принади,
Які ж бо чарівні бувають слова!
Знімають журбу й заліковують рани,
Вони – немов казка весни лісова.
Хай трепет любові заходить у серце
Від слів, що нектаром наповнюють душу!
Відкрийте для них і віконечка, й дверці,
Й прийміть найсолодшу у світі спокусу.
Розлийте ви їх в кришталевії чаші
І спити до дна побажайте усім.
Любов’ю серця наповняються ваші –
І величі слів зазвучить вічний гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
26 квітня відзначають День пам’яті Чорнобильської трагедії – однієї з найбільших техногенних катастроф людства
В безлюдді, на голому полі,
На рідній – чужій землі
Стояли в тісному колі,
Дивилися в очі весні.
Чорна весна, невесела,
Плакав гірко полин.
Обжиті лишились села,
Собака вив не один.
Їм в вічі підло брехали,
Скликали поспішно конклав,
Кар’єри собі лаштували,
Правди ніхто не казав…
Вдалеч впивались очима –
Бачили рідний поріг.
Святість його так значима
В безмірі інших доріг.
Серця лишилась частинка
На атомом вкритій землі.
Вії тремтять у росинках,
Горнуться дітки малі…
В безлюдді, на голому полі,
На рідній – чужій землі
Стояли в тісному колі,
Дивилися в очі весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Засвітились зорі у душі
розсипом медової любові,
не спіши гасить їх, не спіши,
хай любов сія в своїй обнові.
Розіллється леготом весняним
в твоїм серці милий, любий цвіт,
від любові заживуть всі рани –
тільки не проґав її прихід.
Посели у серденьку навіки,
дай водиці їй із джерела,
а вона наповнює хай ріки,
зоряницями усім завжди сія.
Хай дзвенить над світом двінкотюче,
вигаптовує добра осяйну путь,
хай чарують розсипи разюче,
не забудь до серця пригорнуть.
Бо вона, як благодать небесна,
дає стимул жити і творить,
коли сил нема, вона воскресне,
з нею тільки в тиші треба говорить.
Ждуть любов гаї, сади, й діброви,
і співанки, зіткані з октав,
і дуга веселки кольорова,
й соловей, що в гаю заспівав.
Подаруй любов землі і людям,
спити дай цілунок з її вуст,
розсипи її розсій повсюди,
небосхил щоб в солодкості згус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
Вишенько моя, ти біла юнко,
Файно вбрана так, мов наречена,
Леготом весни цілована,
Сонця променем ти золОчена.
Вабить сукня біла пишністю,
Бджілки з квітів п'ють нектАри,
В ніжному суцвітті – молодість,
Пісня птахів лине, мов хорали.
Як же ти залюблена сьогодні,
І не відірвать очей від тебе,
Мила, ніжна наречена світла,
Голубінь тобі дарує небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
Плаче весна дощем,
в серці – тривога і щем,
біль пропікає душу,
вірою жити я мушу,
якже мені без віри?!
Матір плюндрують звірі,
хижі, лихі, триголові,
в кро'ві їх триколори,
плаче весна моя, плаче,
миру чекає терпляче,
вороже клятий згинь!
Боженьку, з миром прилинь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Років веретено
побігло у даль,
а ті, що лишились, –
зі мною,
як тільки у душу
вкрадЕться печаль,
Всевишнього тихо
я мОлю:
– Прости мене, Боже,
де, може, й згрішила –
святих же нема
на землі,
всім поміч давала,
святинь не сквернила
і драми долала
великі й малі,
ішла навстріч сонцю,
тікала з пітьми –
люблю все живе
й сонцелике,
завжди говорила:
«То хто ж, як не ми»
і в засвіти гнала
безлике,
снагу я спивала
із росяних трав,
на сонячних грала
кларнетах,
і розкіш землі
крізь зелених отав,
і соняхи в жовтих
кашкетах –
усе до краплини
вбирала у душу,
у серце впускала
земну благодать,
із сонячним сяйвом
прожити вік мушу –
ніколи й нікому
його не віднять!
Пошли мені, Боже,
і воду, і хліб,
зніми всі печалі
й тривоги,
тобі, лиш тобі
я даю цей обіт –
не зійти зі святої
дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Я купалась у сонячнім сяйві,
У душі – неземна благодать,
Бог сипнув на галявину сонечок,
Цю красу неземну не віднять!
Їх багато-багато-багато!
Оченятками дивляться в вись,
Жовті війки – промінчики сонечка
Жовтим морем скрізь розлились.
Дітки сонця й матусі-земельки,
Ніжно-милі малятка весни,
Я вбираю всі сонечка в душу,
Щоб зимою прийшли в мої сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Залиш свій власний слід на цій землі,
Можливо, буде він і не великий,
Хай не загубиться на зораній ріллі,
А головне – в житті не будь безликим.
Для цього бути генієм не треба,
Бо у малому навіть є вінець,
Роби маленькі кроки ти далебі,
Вестиме до мети тебе Творець.
Вимолюй совість ти у щирих молитвах,
І правду ти вимолюй щохвилини.
Нелегко буде на важких життя шляхах,
Та не зганьби своє ім’я «Людина».
Воно не продається на торгах,
Його не купиш в найдорожчих магазинах,
Воно здобуте у тяжких трудах,
Воно, як кров, тече в твоїх судинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Життя людини є, на жаль, не безкінечним,
І вороття назад ніколи вже не буде.
І жити треба поспішати, безперечно,
Сліди добра лишати маєм всюди.
Його малесенька посіяна зернина
Хай зійде квіткою у сонячній весні,
Щоб не залишилась лишень її стеблина,
Цвіла добра щоб квітка безкінечні дні.
Початок славний є в добра й нема кінця,
Його не купиш ні за які гроші,
Пасує кожному добро, воно всім до лиця,
В скарбах душі ця ноша найдорожча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Пропечене слізьми війни моє холоне серце,
Свічадо відбива змарнілі зморшки на чолі,
Я перші дні пережила в Ірпінськім пеклі,
Кричали де дорослі від жахів і дІточки малі.
На тлі заграв я слово «МИР» сприймаю як священне,
У мріях переможних за овИди зникає війна,
Нанизую я мрії у разки, як з коралів намисто,
І леготом у серце обнадійливо входить весна.
Летять мої мрії в молитвах до Божого сина
І ангели натомлені несуть на крилах їх.
Я вірю! Вірю у непереможну силу воїнів!
І задзвенить над Україною моїх онуків сміх.
Як тільки дзвони Великодні розіллються над землею,
На неї зійде благословенна Божа благодать,
Яка додасть мені нетлінної снаги, і сили, й віри –
Й ту віру в сЕрденьку ніколи ворогам вже не віднять.
Бо незнищенна – і в мені живе, і житиме довіку,
У Великодні дні Всевишній посила її з небес –
І я живу із вірою і мріями в його любові,
Для нас навіки наш Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
Оділо сонце жовтий капелюх,
Мов свічечок промінчиків набрало
І всі їх ніжно так на землю – плюх,
І пестило її, і зігрівало.
Всміхнулася цілована земля,
Закліпала зеленими очима,
У лузі чути соло солов’я.
Вербиченька вже коси розпустила.
На голубому гобелені неба
Хтось пензлем білі хмарки малював,
Вони сідали в сонячну карету,
Яку візник по небу вправний гнав.
Сміялось все довкола і раділо,
Журавка чула пісню журавля,
Мелодія у серденьку бриніла –
Співають разом веснонька й земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Ой зозуленько сива, куєш,
відліковуєш в ритмі літа,
на життя ти надію даєш,
те «ку-ку» в моє серце вліта.
Ой зозуле, зозуленько мила,
все куєш і куєш у лугах,
де й береться у тебе та сила,
щоб луну розгулять в берегах?
Ой зозуленько, може, втомилась,
перерви те надривне «ку-ку»…
Я Всевишньому тихо молилась,
відганяючи сум за ріку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
О Боженьку, Боже, благаю тебе,
Зціли моє зранене серце,
Хіба ти не чуєш в молитвах мене?
Мої у сльозах ти не бачиш озерця?
І небо без зір непривітне твоє,
І променя сонця давно вже нема,
Чому Українонька сльози так ллє?
Гемера мовчить у скорботі німа…
О Боженьку милий, подай мені світла!
Хай сонце сіяє і вдень і вночі!
Без світла його на землі непривітно.
Від миру, скажи, де лежать ті ключі?
Поглянь ти на все: на дерева, на квіти,
На тих пташенят, що сидять у гнізді —
Всі хочуть і сонцю, і світлу радіти.
Тримає хто Мир у затяжній узді?
Всевишній хустину блакитну узяв
І небо очистив від зливи,
В віконце мені він промінчик послав
Й веселки красу у ясних переливах.
В душі розіллЯлось до серця тепло,
Надія і віра веселкою сяє.
Хай зникне з моєї землі усе зло,
І ворог у сонце моє не стріляє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Щемить, болить, пече, ятрить...
Накрите тіло, ніби саркофагом,
Душа холоне, потім знов горить,
Обстріляна вогнем летючих градів.
Сховались зорі злякані углиб,
І місяць-дідуган старий заплакав...
Пора орати й сіяти нам хліб,
Земелька просить – це весни ознака.
Стоптали, укатали, спопелили...
Скривавили, порвали душу на шматки,
Хотіли вирвать серце в України,
М@сковії зловіщії круки.
Не знають вороги, що серце – вічне,
Як вічне сонце гріє із небес,
І спопелить катів вогонь зустрічний,
У серці українців предків дух воскрес.
Літає він над селами й містами
І чавить ворога, мов колорадського жука,
Вже Перемоги день не за горами,
Землі своєї не дамо й шматка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Небо плаче журливо
весняним дощем,
заліковує рани
криваві землі,
а ворожжя в агонії
рве нов'і і нов'і.
День із ніччю зійшлись
у пекельнім двобої,
поглина темінь
світло моєї землі,
перелякані в гніздах
сидять журавлі.
Сонця промінь
згортається в хмарах,
пустить парость
так хоче весна,
згинь, примаро
війни навісна!
Переборе тебе
неба синь,
промінь сонця
осяє пітьму,
Перемоги знамено
я в руки візьму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Душа ніколи не бува пустою,
У ній живуть і радощі, й жалі,
Коли вона в єднанні із тобою,
Розділить драми і великі, і малі.
Не нарікай на душу, що болить,
Вона вбирає світ жорстокий в себе,
Воліла б у добрі життя прожить,
І тільки потім полетіти в небо.
Та на землі, де в'яжуться тривоги,
Де без жалю закручені в спіраль
І горем переповнені дороги,
Душа в печалі дивитися у даль,
Шукає спокою і чистоти земної,
Щоб не було ні воєн, ні смертей,
Щоб сісти їй у рятівний ковчег до Ноя –
Й до берегів крізь призму днів й ночей
Плисти, долаючи усі пороги зла,
І від страждань тікаючи, від воєн
Туди, де світло дня і світ добра,
Немає де печалі, смутку й горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
І прийшла на скривавлену землю Весна,
На зруйновані глянула храми,
Залунала далеко десь пісня тужна...
Богородиця плакала з нами.
– Моє свято сьогодні – прославлений день,
Чомусь спрагла душа не радіє...
Подивилась Весна і дзвіночками – дзень...
– Не журися, о Діво Маріє,
Подивися навкруг – блага вість вже буя,
Проростає вона із землиці,
Первоцвітами встелена ген вся земля,
І джерельна дзюркоче водиця.
Подивися навкруг, бачиш квІточки ці?
Це моя Перемоги нестримна хода,
Синьо-жовте знамено несу у руці,
Не злякала мене сатанинська орда,
Розстелюся життям я зеленим,
І закліпають вічками квіти навколо,
Усміхнуться і верби, і клени,
Україноньки діти стануть у коло
Святкувать Перемогу натхненно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Одягла білу сукню черемха,
Розвівається вітром фата.
У волосся вплела ніжну зелень –
Ой, красива ж яка молода!
Нарядились берізки-подружки,
На весілля до неї ідуть.
Голубими букетами пролісків
Устеляють весільний їй путь.
Старостами навколо горіхи –
Їм черемха дає рушники.
Опускається промінь на трави,
На вокалі співають птахи.
Наречений стоїть на порозі –
Викупне беруть в нього бузки.
Цим весіллям в дворі мами й тата
Весна розкидає стьожки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Коли сади
буяють цвітом
ніжним,
вертаються
відзимки навесні,
інеєм вкутують
сніжним
усе, що так
любе мені.
Холодна
гнітюча вільгість
знищує
білий цвіт,
навіщо
зими вільність
пустилась
у вільний політ?
А завтра
вже знову сонце –
засяє
срібляста роса,
запахне
зелом у віконце,
блакиттю заллє
небеса
чарівна весни
краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
А жінка, мов квітка, живе у коханні,
Як свіже повітря вдихає його аромат,
І стукає серце, неначе у перше зізнання,
І стільки у ньому магічних і чар, і принад!
А жінка, мов квітка, живе у коханні,
Воно підіймає, мов крила пташині, увись,
До нього ішла вона з тисяч доріг жадання
Й благала-молила: «У серці моїм озовись!»
А жінка, мов квітка, живе у коханні,
Бо в’яне без нього, хоч в розкоші й сад,
Дарунок від долі бере без вагання –
Флюїди сердечок, мов той зорепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
На балу я була принцесою,
Ми з тобою удвох танцювали,
Наш танок називали п’єсою…
Ми у ніжному вальсі кружляли.
Відчували биття сердець –
Там спліталося наше кохання…
А тоді ти повів під вінець –
Це було наше спільне бажання.
Дарував ти троянди з любов’ю –
Білі-білі цнотливі квіти.
Заквітала весна тобою…
І в любові народжені діти.
Ти даруєш цей вечір кохання,
Засинаю в твоїх я обіймах,
Гріють душу твої зізнання…
Я була на балу в сукні білій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Танцює дощ на підвіконні
У жвавому ритмі скерцо:
То дзвінко постукає в шибку,
То зробить своє інтермецо.
Якийсь дивний цей дощ, мінливий.
Кида в душу то радість, то смуту.
Обриваю вологі струни –
І пускаю на м’яту-руту,
Де весна у блакитній сукні
Витанцьовує танго дощу.
Він полонить її серце
Й шепче ніжно: «Не відпущу!»
А вона п’є вологу душу,
Розплітає по пояс коси,
Одяга з бірюзи обруч
І на свіжі падає роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Красуня у віночку – це Весна.
Вона як українки чиста врода.
Зелом і квітом землю засіва –
Блаженства рай, чаруюча природа!
В тобі – слов’янська врода і краса,
Троянда ти, і мальва, і лілея.
Тебе нам Бог на землю посила,
Щоб заквітчала чарівниця-фея.
Дзвінкі весняночки співаємо тобі
І хороводи водимо по колу.
З тобою, Весно, ми ще молоді,
Хоча роки й біжать до видноколу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
На гостину запрошуєм квітень –
Він ступив вже до нас на поріг.
Зеленіють травичка і віти,
і лелеки летять із далеких доріг.
І черемха всміхається сонцю –
наливає зелені бруньки.
І берізка киває в віконце,
заплітаючи ніжно гілки.
Оченята, як сонечка, ясні –
мати й мачуха рясно цвіте.
І хмариночки білі прекрасні
в голубіні купаються все.
Сонце пестить і трави, і квіти –
шле проміння своє золоте.
А повітря дурманить-хвилює,
як французьке аліготе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Розкажу, коли я вперше сіла на мопеда,
А до цього лиш тримала кермо велосипеда.
Тато звично, як завжди, на обід приїхав,
Залишив він свій мопед там біля горіха.
Підійшла я до мопеда й стала роздивлятись,
І цікаво мені стало, як ним управлятись.
Тут сусіда, як на зло, принесла лихая,
Насміхатися почав, буцім, я не знаю,
Як сідати на це чудо і як управляти,
Бо дівчата – нетямущі, де їм цеє знати.
Ох, заділи за живе ці його слова,
Я дівч'ина не з лякливих й техніка нов'а.
Тут я швидко запалилась, сіла на мопеда
І рвонула з місця стрімко, мов тая торпеда.
Кручу ручки і газую, немов навіжена,
Лечу з ревом по вулиці весела й скажена.
Повиходили сусіди: «Глянь, Валька літає,
Гальмувати до ладу, чи вона хоч знає?»
А гонщиця те не чує, гонить все мопеда,
Це вам штука посерйознєй – не велосипеда.
Мабуть, коло уже соте гонщиця гасає,
Дома батько аж голосить: «Мопеда немаєєєє...»
Вже й собаки у селі гавкать перестали,
Ну що, люди, не дивуйтесь, ставте п'єдестали,
Бо рекорди всі побиті, а я все ганяю,
А спинити цю техніку як, іще не знаю.
Сусід поруч вже біжить кілометр 10-й,
А мопед усе реве, отакий він клятий,
Якось я вже повернула, де наша оселя,
Бензин кінчився й він став – гонщиця весела!
Та тут батько, як на зло, чомусь не веселий,
Взяв «за шкірки» він мене та й повів в оселю…
Ох, було вже мені і під хвіст, і в гриву,
Та весела я була і була щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Живи яскраво у любові і красі,
Впусти в храм душі гармонію,
І конкурс музичний оголоси –
Оркестр хай зіграє симфонію.
Природи райську музику впусти,
Струмка мелодію і пісню лісу,
І солов’я в душі хай трель звучить –
Це найчарівніша в природі пісня!
Дугу веселки в небі намалюй
Найкращими у світі кольорами,
На щастя ти підкову сам підкуй,
Жени із серця непосильні драми.
Гармонії немає без любові,
Де є любов, завжди там буде Бог –
Любов у серці він благословляє,
Її розділить він на вас обох.
Гармонія приходить із красою –
Пізнай її в собі й навколо себе.
В житті найголовніше – будь собою,
Тоді гармонія сама прийдЕ до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
На гобелені неба вечір виткав зорі,
Запряг на виході золотогривого коня,
А ми по зорях свої вгадували долі –
Серед усіх згубилась десь й моя.
Я найяскравішу свою одну шукала,
Мені підморгував золотогривий кінь.
Моя десь доленька омріяна блукала,
І у весняній зірці – той один, лиш мій.
Ще юне серце вмить його відчуло,
Той подих, погляд і овал лиця,
Яке то щастя стріти долю бу'ло –
Весну кохання спити до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Мила моя пташечко,
файна чарівнице,
у моєму серденьку
ніжно озовися,
чом сумна ти,
пташечко,
чом ти невесела?
бо війна проклята
міста нищить й села,
я дивлюсь на тебе,
пташечко маленька,
в кольорі Вкраїни,
як моя ти ненька,
то й така сумна ти,
пташечко моя,
ворогом потоптана
рідная земля,
та ти віриш, знаю,
в Перемоги день,
заспіваєш дзвінко
голосних пісень,
буде, буде свято
у твоїм серденьку,
лиш тримайся,
пташечко
ти моя маленька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Плаче України синє небо,
Плачуть зорі з місяцем вночі,
Плаче і калинонька у лузі,
Журавлині плачуть теж ключі,
Плачуть мами і дружини очі,
Пелюстки згорнула сон-трава
За Героями, Синами України,
На життя забрали в них права
Вороги, що сплюндрували землю,
Відірвали з серця України шмат,
Принесли розруху, і руїни,
Й постріли смертельні із гармат.
Ми вас пам'ятатимем, Синочки,
України ви святий Парнас,
Полетять у небо ваші душі
Й зорями світитимуть для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Запросила весна
в царство крокусів –
скільки щастя
отримала бонусів!
Фіолетові,
жовті, бузкові –
із красою
навіки у змові.
Я була в царстві
тім королевою –
тут були всі
мої привілеї.
Насолоду спивала,
мов трунок, –
смакувала весни
поцілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Наші вишні квітують в саду,
Аж сміються вони звіддаля,
Мій коханий, у сад я прийду,
Щоб послухати спів солов’я.
Ми під зорями будем стояти,
Як у юні бувало роки,
Будеш ніжно мене обіймати
Й поведеш аж на берег ріки,
Де сидітимем в човні до ранку,
Місяць витче нам зоряний шлях
І світитиме так до світанку…
Ти мене понесеш на руках.
І роки нам зовсім не завада.
Та й навіщо нам їх рахувать?!
Нескінченна кохання принада
Буде ніжність свою дарувать.
Збережем ми навіки кохання
У серцях, що єдино злились,
Ми щоденно шепочем зізнання,
Наші долі віночком сплелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Ой летіть, лелеченьки,
швидше в рідний край,
Мир несіть на крилечках
й поверніть нам рай,
де жили у щасті ми
на своїй землі,
де раділи веснам
дорослі і малі,
не лила де сльози
матінка-земля,
де плекалась доленька
і твоя, й моя...
Ви, мої лелеченьки,
розправляйте крила,
рідна Українонька
миром щоб зустріла,
не летіли стрілами
ворогів ракети,
не ревли мопедами
кляті їх шахеди,
рани щоб укрилися
весняним зелом
і цвіла калина
в мами під вікном.
Ой летіть, лелеченьки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Як серце
рветься,
коли бачу,
красу хтось
топче
у багно,
їм все одно,
а їм одначе –
красу пізнать
їм не дано.
Співці
відшукують
в ній звуки,
поети – риму
для душі,
о насолода
творчі муки,
спіши красу
пізнать,
спіши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Вечір опускав блискучі плечі,
Перламутри кидав на траву,
Місяць зорі вистрелив картеччю
І розсипав в небі наяву.
Їй заходив в душу пізній вечір
І торкав тремтливо ту струну,
Що давно не грілась в холоднечі
Осінь не одну і не одну зимУ,
Бо в душі і в серці її рани,
Доля їх насипала сповна,
Рани повнили і чакри всі, і чани,
Їй здавалось, що життя нема.
А сьогодні сталось все раптово…
Боже, як же грав той саксофон!
Він до себе поманив святково
Й запалив вогнем в душі їй фон.
Очі стрілися з його очима,
Билось серце із мелодією в такт,
Кожна нота так була значима.
Раптом тиша... І малий антракт...
Він ішов із тисячі доріг до неї,
Щоб зустріти зоряний цей вечір,
Квіти ніс, коштовні ніс камеї
Й почуттів гарячих всю предтечу.
Ніби юні, узялись за руки,
У кохання загубились почуттях,
Ні на мить не прагнули розлуки,
Відчували ніжність і любов в серцях.
Його голос – музика для вух,
Мова – оксамитовий переспів,
І вона спивала кожен його звук,
Він лишавсь навік у її серці.
Світлячками небо прикрашало ніч,
У очах його блищали два смарагди,
Не було між ними протиріч,
Лиш оповідачка Шахерезада
Говорила, що любов – життя,
І краса божественна, і насолода,
Спільне двох людей серцебиття,
Це найвища Божа нагорода.
А під ранок знову саксофон –
То любов мелодію писала,
У душі грав тихий камертон,
Й нота в серці першої октави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
Чого в мене засмучені очі?
Не питай, не питай, не питай.
У них просто загадка жіноча –
так і знай, так і знай,
так і знай.
Чого інколи я так грайлива?
Не питай, не питай, не питай.
Бо я просто весела й щаслива –
так і знай, так і знай,
так і знай.
Чого серце болить, чого хоче?
Не питай, не питай, не питай.
В мене дні вже неначе ті ночі –
так і знай, так і знай,
так і знай.
Чом же доля мене все скоряла?
Не питай, не питай, не питай.
Я тебе вже давно покохала –
так і знай, так і знай,
так і знай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
По небу пливе білогривець,
грайливо ховається в хмари.
Цілує зірки мерехтливі,
то мчить у чалмі, як примара.
А ось він уже на хмарині,
як срібна сережка висить.
Або ж оселедцем козацьким
на вітрі, як змій, тріпотить.
Тепер він пливе вже над лісом –
торкає берети дерев.
Підморгує хвацько тополі –
найкращій із королев.
Повис срібнолиций над ставом –
у воду глядить, як нарцис.
Скупався у росяних травах
і так над землею завис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Від щастя квіти розкривались
на клумбі в вранішній росі,
від сну нічного просинались
у всій своїй земній красі.
Ніяковів дзвіночок білий –
троянду палко покохав,
він зовсім юний був, не смілий,
потрібних слів іще не знав.
А гладіолус як красиво
глядить на айстри звисока,
він трішки гордий і строптивий,
свій погляд кида здалека.
Моя улюблена фіалка
в краплинах свіжої роси,
вона і фея, і русалка –
очей мені не відвести.
Веселка тут яка окрасок
з весни початку й до зими!
Петунії, немов із казки,
лобелій всюди килими.
Від щастя квіти розкривались,
в раю сіяли пелюстки
і мило-мило посміхались,
співали любо як пташки!
2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Ой роки, мої зіроньки ви, зоряниці,
не втікайте так швидко від мене у даль,
доля в сніп вас зібрала, мов колосся пшениці,
а мене пеленою огортає печаль...
Вчора молодість квітла в веснянім розмаї,
розпускались роки, мов бруньки навесні,
а сьогодні вони утікають все далі
і приходять до мене лиш в мрІйливім сні.
Та душа іще юна, не хоче здаватись,
розквітає розмаєм вона навесні,
пори року щодень можуть в ній озиватись,
та відлунюють в ній лиш веснЯні пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Весна, як ангел, розпустила крила –
Красуня ніжна із небес зійшла.
Оділа сукні голубі вітрила
І птицю щастя на руці несла.
Їй квітом білим яблуні всміхались,
Берізки юні у танок вели,
І журавлі закохані втішались,
Младі вітри виходили з імли.
Їй пасували ніжні незабудки,
Вільшанки наспів пристрасно вели,
На озері купалися лебідки,
І верби вже над ставом ожили.
Ішла весна і усміхалась сонцю,
Вклонялась низько квітам весняним,
І заглядала до людей в віконця,
А свіжий аромат її п’янив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Не журися, матусю, свій біль відпусти,
Лиш приходь ти до мене щодня,
Щось не так я робив, то прости,
І нехай не сумує рідня.
Не залишив я вас, я тут, поруч,
Підніми, мамо, очі до неба,
Подивися від себе праворуч –
Під опіку взяла мене Геба*.
Юним янголом буду літати,
Де Вкраїни степи золоті,
Соловейки де люблять співати...
Прилечу я до тебе ві сні,
На плече сяду тихо і ніжно,
Притулюся до тебе, рідненька,
Навіть в зиму холодну і сніжну
Відігрію твоє я серденько.
Обійму тебе, мамо, крилечками,
Поцілую в змарнілі уста...
Сиві коси як збились пучечками...
Ой, не ті ще ж, матусю, літа!
Встане сонце – на небо вернуся,
В нічку знову до тебе прийду.
За Вкраїну щасливу молюся,
Не накликав щоб ворог біду,
Не украв перемогу священну –
Я нікому її не віддам...
Проженем ми сволоту мерзенну,
Не відступимо ми ні на грам!
Мені, мамо, тут зовсім не сумно –
Славних воїнів дружна сім'я,
Не стріляєм, а тихо й безшумно
Нищим світлом своїм м@с..ля.
ГЕБА* – давньогрецька богиня молодості
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Плаче серце, ридає душа,
біль нестерпний скував усе тіло,
в чому винне маленьке дитя,
що в пекельнім вогні згоріло?
О бездушний, жорстокий кате,
хіба ж серце у тебе є,
щоб на діток ракети пускати,
та тобі їх не жаль, не твоє.
Але Бога всевидюще око
бачить, кате, безжальність твою,
ти покараний будеш жорстоко,
я про це щодень Бога молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Поетка дивилась в вікно серед ночі,
Мережила строфи… Цілував місяць очі…
Навіяла зірка їй думи сумні:
Чи справді поети бувають одні?
Вони у польоті – як вільнії птахи,
Лиш крилами роблять невидимий нахил.
Поетам не треба кордонів і меж,
Летить в синю даль поетичний кортеж.
Поет – як романтик, у мріях душа,
Аж поки напише свого він вірша.
У жертву він може себе принести,
Про це між рядками вичитуєш ти.
Він душу свою залишає в віршах,
В елегіях, одах, щоб дар не зачах.
Щоразу вітер йому напинає вітрила,
Всевишній Пегаса міцні дає крила.
У творах живе поета душа,
Її він, як скарб, у рядках воскреша,
Болить йому доля народу свого,
І слово рятує не одного.
Від Бога людина поет на землі,
Він совість свою не загубить в імлі,
За неї на жертву він ладен іти,
Йому відкриваються нові світи.
Барви в душі, океан відчуттів,
Роями летять тисячі його слів,
Поет – це від Бога, віршами п’янить,
Кохає, сумує, веселий за мить.
Він різний, немає кордонів і меж,
Прекрасного прагне , як кожен з вас теж,
Пускає у землю він творче коріння,
Лишає найкраще він всім поколінням.
Крізь серце своє пропускає він світ,
У нього на всі є питання отвіт…
Поетка дивилась в вікно серед ночі,
Мережила строфи… Цілував місяць очі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Поезія – нектар, вона любов’ю серце наливає,
Слів філософію мудру ставить у правильний ряд,
І квіти у душу красивим віночком вплітає,
Й виводить у сонячнім сяйві на поетичний парад.
Слова римами в’яжуться в перетворень квітучу алею,
Поет, мов художник, неповторні малює картини,
Трояндами слів естетично свою прикраша галерею
І читачу насолоду дарує, щоб відпочив від рутини.
Сузір’ям Плеяд піднялася поезія високо в небо,
І трепетом серця читачеві спустилась донизу,
Шукають в ній люди сакральну для себе потребу,
Бо слово дУші лікує й заходить у них без капризу.
Безмежжя в поезії світ, загадка й особливі принади.
Як заспокоюють, зцілюють душу чарівні слова!
Знімають болі, проганяють журбу й заліковують рани,
Вони надихають, мов казка красуні-весни лісова.
Поезії трепет палкою любов’ю заходить у серце,
Словами без фальші, мов нектаром, наповнює душу,
Відкриє у Всесвіт для вас і віконечка, й дверці –
Ви знайдете в віршах найсолодшу у світі спокусу.
Розливає поезія чари в усі кришталевії чаші
І спити цей трунок до дна дає насолоду усім,
Любов’ю палкою серця по вінця наповнює наші,
Щоб величчю слів зазвучав у них вічності гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Файно одягається
ліс у зелен-лист,
небесами стелиться
голубий батист,
вітерець грайливий
пробігає в вітах,
на узліссі перші
усміхнулись квіти,
і черемхи стали
ніби наречені,
солов’ї заграли
в дудки золочені,
заспівала пісню
дівчина красна –
по землі крокує
сонячна весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
/тавтограма/
Вселяє вселенську віру
Весни водевіль веселий.
Вальсує вальс Варвара,
Віночок в’ється весільний.
Василь вже веде вараву,
Від вітру вартує ватру.
Взиваючи весільчан,
Велить виставляти варту.
Вервечка висить високо,
Волинка весну віщує.
Веснівки весняться вгору,
Весняну велич віншують.
Велетить вітер вивороть,
Вербиченька величається.
Василь веде Варвару,
Вона Василеві всміхається .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Весну кохання, ні, не зупинити,
вона – мов зоряниці ті ясні.
А зустрічі – це, мабуть, Божі миті,
цвітуть – немов черемхи при вікні.
І соловей – витьохкує у серці,
й зозуля в ньому літечка кує.
А я – в очах твоїх… В очах-озерцях –
моє кохання там гніздечко в’є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Тче зелені доріжки весна в Україні,
Першоцвітами їх прикрашає усюди,
Чарівливу радість дарує віднині —
Як же хочеться дихать на повнії груди!
Білосніжна хмарина в блакитному небі,
Ніби чайка над морем повільно летить,
А на озера гладі бавиться лебідь,
Кришталеве повітря дзвінкотюче бринить.
Аромат першоцвітів заходить у душу,
Зачіпає натягнуту болем струну,
Заліковує рану на серці болючу,
Ту, що чула градів навІсних луну.
Упиваюсь красою життєдайного квіту,
Огортає мене неземна благодать,
Обіймає за плечі весни свіжість і вітру —
Мою вЕсну ніколи ворогам не віднять.
Пророста пагінцями весняне намисто
Серед згарищ, завалів, жахливих руїн,
На втіху мені і на зло ворогам ненависним
На крові безневинних зацвіте, як рубін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Я бачила клин журавлів,
Кричала одна журавлиха,
Біль впав на простори полів,
Душа розчахнулась від лиха..
Чому ти, журавочко, плачеш?
Скажи мені через «курли»,
Я зрозумію, побачиш…
Тебе сонце стріча з-за гори.
Змахнула журавка крилом,
«Курли» прокричала безсило.
У серці її надлом,
Вона втратила вчора сина.
Журавлик загинув в дорозі,
З підбитим упав він крилом,
Від кулі страждав у знемозі,
На землі запеклася кров…
Я бачила клин журавлів,
Кричала одна журавлиха,
Біль впав на простори полів,
Душа розчахнулась від лиха…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
/притча/
Зупиняється час… Знову тиша навколо…
Тут згорьована Совість заніміла й мовчить,
Її свідки останні поставали у коло –
Похоронять її… Мить…Іще мить.
Підвела кволе тіло, попросила води.
Реготіли й дивились у змучені очі.
Своє листя скидали побляклі сади,
День поник й став темнішим від ночі.
З неба з болем дивився Всевишній,
Очі Совісті змучені бачив,
Омофор взяв у руки, як крижму,
І накрив її вже лежачу.
До людей Бог промовив суворо:
– Ви забули, хто світ цей тримає?..
І здригнулися люди, підняли очі вгору:
– Святі Правда і Совість – ми знаєм.
– Так чого ж, осквернивши Совість,
Ще й плюндруєте тіло її.
Сонце кидало з неба вам промінь
Й не згубитись просило в імлі.
Що ж ви робите, люд окаянний?
Як без совісті в світі вам жить?
Не топчіть її квіт осіЯнний
І водиці їй дайте попить!
Підвели люди очі на Бога
Й зрозуміли, що кара гряде,
І до пекла веде їх дорога,
Їм диявол печать накладе.
Опустошені душі мовчали,
Кам’яніли від болю серця,
А навколо лиш змії сичали –
Був початок страшного кінця…
Раптом дружно підбігли до Совісті,
Піднесли їй води з джерела,
Оживили, як квітку напровесні,
Із людьми щоб довіку була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
В небі плакали зорі,
не ховаючи сліз,
чи від щастя, чи болю
на безмежжі доріг.
Не витримують зорі,
тихо падають вниз,
долі губляться в полі –
їх одвічний каприз.
Час біжить без упину
вічний свій марафон,
вже дозріла калина,
гра старий патефон.
Уже сивіють коси
у старої верби,
на траві знову роси,
а в них долі сліди.
Стільки їх – не злічити,
своя в кожного доля,
її треба ще спити,
бо на те Божа воля.
Хтось в друзки розбиває,
прирікає на муки,
хтось уламки збирає
і складає докупи.
Не лишай свою долю,
на дорогу веди,
не завдай ти їй болю ,
щоб не зникли сліди.
Кожен сам своїй долі
є найкращий творець,
лиш знайди її в полі
і найкращий вінець
Одягни своїй долі,
бережи і лелій,
разом з нею на волі
ти під зорями мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Напоїла весна доп’яна
ароматом квітучих садів,
налила у бокали вина
й соловейка чаруючий спів.
В божевільному квіту кружлянні
буде затишно й любо мені,
і ні грама розчарування,
коли цвіт обліта на гіллі.
Знаю, будуть плоди пломеніти,
як кохання із юності літ,
усміхатися будуть нам віти
й щовесни дарувати нам квіт.
В такі миті з тобою щасливі –
зберегли у серцях ми любов,
пам’ятаю усе до хвилини
і закохуюсь в тебе я знов.
І цілунками сиплю за те,
що для серця мелодію граєш,
хай кохання моє проросте
у веснянім зеленім розмаї.
Хочу чути я спів солов’я,
цноту перших спивати квітів,
ти навіки є мій, я – твоя
і в коханні народжені діти.
Скільки сходжено разом доріг
і протоптано безліч стежок,
бо кохання – це наш оберіг,
ми нанизуєм щастя в разок.
Ми струмки, що зійшлись в одну ріку,
на життя, на любов, на вікИ,
п’єм кохання цілюще, як ліки,
й бережем кожну мить на роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Пролісків перших
блакитні озера
скрізь розлились
у весняному лісі,
птаха співає
якась срібнопера,
подих весни –
у кожному порусі.
Килимом рясту
галявина вкрилась,
сонце струни тендітні
мені простягло,
тепла ніжність
землю ятрила –
серцю так любо
і мило було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Сьогодні, 14 березня, Україна відзначає День українського добровольця, установлений рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року. Ці рядки я присвятила усім добровольцям – мужнім і незламним захисникам України.
Ви тримайтесь, синочки-орли,
Бо за вами стоїть Україна.
Її ріки, степи і лани,
Під вікном у матусі калина.
Я благаю: верніться живі,
Щоб у мами не плакали очі.
Знайте, рідні, надійніш броні
У молитві проведені ночі.
Так ніхто не опікує вас,
Як матусі надійна молитва.
Ви ж, синочки, рятуєте нас
У горнилі кривавої битви.
Я запалюю свічку добра,
Символ миру пускаю у небо.
Життя б я за вас віддала,
Бо матусям живими ви треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
В небі плаче журавка, курличе,
Все шукає свого журавля,
День і ніч його, бідненька, кличе.
Відбивать полетів м@с..ля
І на повну розправивши крила,
Закриваючи землю свою,
Що так люба серденьку і мила.
– До останнього вдиху її збороню
Від ординців, рашистів триклятих,
Що, як звірі, плюндрують святині,
Не здолати безкрилим крилатих!
Будем нищити їх до загину!
Й полетів він, розправивши крила,
Мужньо бився з двоглавим орлом,
Та крилата його вцілИла –
Зло боротись прийшло із Добром.
Закричала журавка від болю
І розправила крила свої,
Та й закрила Вкраїну собою…
Перемоги летять і летять журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Легіт вітру весняний
чи зимова зажура,
розкрива в моїм серці
перли квітка любові,
Хай і літо без сонця,
хай і осінь похмура,
я з коханням своїм
вже давно став у змові.
Я до тебе, кохана,
йду і звечора, й зрана,
я до тебе, кохана,
легіт серця несу,
ти щаслива надія,
чи сумна ти омана,
я навіки закоханий
в неземну цю красу.
Ти моя вечорова
зірка-зіронька в небі,
ти моя найпалкіша
квітуча любов,
ти лебідка моя,
я закоханий лебідь,
в моїм серці палає
дивним огнивом кров.
Я до тебе, кохана,
йду і звечора, й зрана,
я до тебе, кохана,
легіт серця несу,
ти щаслива надія,
чи сумна ти омана,
я навіки закоханий
в неземну цю красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Я дивлюся
на зоряне небо –
ген пливе тихо
місяць-пастух,
вальс Шопена
звучить десь далеко –
в нічній тиші
вхопив його слух.
Підійняв ти мене,
як пір’їнку,
закружляв у танку –
закружляв,
танцювали –
не знали спочинку,
доки ранок
обох не злякав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Він не такий, як всі – і в цьому його сила,
він прадіда славетного достойний внук,
Людина, для якої рідна Україна
з народження у серці без спонук.
Любив він неньку, і життя, і волю,
і сонцем ту підсвічену блакить,
і пісню матінки Вкраїни калинову,
її свободи виборену мить.
Він мріяв малювати й жити в горах,
красу Вкраїни написать на полотні,
завжди у правді він шукав свою опору,
вершин він досягав в своїм житті.
У вісімнадцять – подихи Майдану,
у двадцять шість – Герой він України,
«Вовків Да Вінчі» незборима слава
загоювала рани і руїни.
Взірець для всіх, комбат із плоті й крові,
і сила волі, від якої ворог кляк,
вперед він сам Вовків у бій виводив –
р@шисти обертались в переляк.
Помстяться за комбата всі Вовки,
не буде краю помсті і зупину,
допоки ворога не виб’ють із землі,
якій святе наймення Україна.
Сьогодні ж ми оплакуєм Героя,
зорю провідну молим в небесах,
Да Вінчі освітила щоб дорогу,
А ми тут пам’ять збережем в віках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Пам’яті легендарного Да Вінчі
і всім загиблим воїнам присвячую
Біль нестерпний у грудях –
плаче серце Вкраїни,
там розгублені люди,
там окопи й руїни,
з перебитим крилом
птах над полем летить,
пада кров на зело
й сам він пада за мить,
як любив України
він небесну блакить,
доля неньки-країни
в стихлім серці болить,
в оці болем застигла
року злого сльоза,
стара матінка бігла,
бо літать не могла,
не добігла до сина –
врятувати хотіла,
та не стало їй сили,
доповзла вже до тіла.
– Сину, пташе мій рідний,
берегла і ростила,
чом затих тепер, бідний,
чом покинула сила?
Я ж ростила, мій сину,
тебе для життя,
ворог встрелив у спину
і не зна каяття,
він убив твоє тіло
та не вбив твою душу,
ти літав дуже сміло
і над морем, й на суші,
буду плакати, сину,
до кінця свого віку,
не стріляй, враже, в спину,
бо орлів в нас без ліку,
і літатимуть вільно,
доки сонця світ буде,
нас багато, ми спільно
проженем вас, приблуди,
не дамо, клятий враже,
по землі цій ходити
і в обличчя вам скажем:
як могла народити
бузувірів проклятих,
в світ пустити посміла,
не здолать вам крилатих!
в мене буде ще сила,
піднімусь в височінь
і звернуся до Бога,
гляну я в далечінь –
світлу бачу дорогу,
не залиш мене, Боже,
дай дожити до дня,
коли згине ворожжя
й засміється Вкраїна
рідненька моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Келих наповнила тиша…
Свічка горить на столі.
Тіні блукають під вікнами –
Вітер гойдає старі ліхтарі.
Тиша. Навколо тиша…
Всевишній її дає.
Мовчки із нею говориш,
Серце лиш стука твоє.
Тиші розкажеш про болі.
Їй ти довіриш святе.
Мантру свою відтвориш –
До Бога тебе хай веде.
Він, тільки Він один знає:
Тиша рятує світ.
Накриє тебе омофором,
Перед Ним ти даси отвіт.
Келих наповнила тиша…
Свічка горить на столі.
Тіні блукають під вікнами –
Вітер гойдає старі ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Мені вже долю
виткала весна,
барвистими
встелила килимами,
і пристрасть,
і кохання принесла,
і ті цілунки,
сплетені устами.
Ту весноньку
не зможу я забуть,
що зелен-квітом
в серденьку буяє,
усе життя з коханим
хочу буть –
моє серденько
іншого не знає.
ЧарІвна квітко,
веснонько моя!
Натягуй ще тугіш
акордів струни,
звучала там щоб
пісня солов’я
і вистеляла шлях
мені фортуна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Ой Тарасе, наш Кобзарю, пророче Великий,
М@cкалі, яких ти лаяв, наробили лиха,
Спопелили, зруйнували і міста, і села,
Українці наші славні ходять невеселі.
Повертав ти українцям мовоньку святую,
М@cкалюки, звірі вражі, нам за неї – кулю.
Розумів ти, наш Тарасе, понад усе волю,
Вороги в нас три століття віднімали долю.
Закликав ти нас боротись за волю святую,
Виборював і в неволі правдоньку отую,
Що украли м@cкалюки і в тебе, і в мене,
Розпускала щовесноньки листячко зелене.
Проростала буйним цвітом та понад лугами,
Будем битись до останку ми із ворогами
За свободу і за правду, за наше наймення,
Від ланів широкополих до неба знамення
Простяглося жовто-синьо над Дніпром, де кручі,
Українців слава лине, корінь в нас могучий.
Не здолають м@cковити нашу славу й волю,
Із ганьбою всі поляжуть у степу і в полі.
Заспіваєм Гімн величний неньки України,
Усі рани залікуєм, зацвітуть руїни
Жовто-синьо і маками – квітом Перемоги,
Усміхнеться калинонька біло край дороги.
В Україну повернуться усі її діти,
Величатимуть Вкраїну в усім білім світі.
І тобі, Кобзарю славний, Великий Тарасе,
Скажуть дружно українці, що мрія збулася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
Не вбити
ворогам
весну
вкраїнську!
Не затоптати
цвіт весняний
на землі!
Своїми
жовто-синіми
очима
всміхається
він навіть у імлі.
Ви бачите,
кати криваві,
що не боїться вас
Вкраїни цвіт,
крізь згарища
з землі він
проростає,
і перемоги нам
звитяжної
несе привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
/дієслівний вірш/
Летіла. Тремтіла. Упала.
Ударилась. Боляче. Встала.
Не плакала. Не кривилась.
Мовчала і не корилась.
Лаштувала. Орала. Копала.
Сіяла. Доглядала. Збирала.
Не нарікала. Не скаржилась.
Боролася і трималась.
Кликала. Чекала. Плекала.
Уникала. Волала. Здолала.
Не відступила. Обпеклася.
Не застогнала. Не зреклася.
Чарувала. Любила. Кохала.
Страждала. Не знала. Не спала.
Не зігнулася і не сконала.
Плакала, сміялася і співала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
У незбагненному світі,
в хаотичному леті мрій
розкривається неба завіса –
випливає хмарина.
Усміхаючись сонцю,
жінка ступає по ній.
О велична!
Рафаеля сікстинська мадонна
Чи мадонна
ді Фоліно вона?
Ні, до небес піднялась
найсвятіша жінка –
звичайна, буденна, земна.
Хоч сьогодні для неї
й не звучать серенади,
на турнірах
не сходяться рицарі,
все одно у ній є
і скарби, і принади,
і блакить у очах
ще не вицвіла.
Так радіє життю
і волошкам у полі,
чорнобривцям і мальвам,
що цвітуть під вікном.
І, звичайно, вона
просить щастя у долі,
що пробігла повз неї
дивно-мрійливим сном.
О святая з святих,
премадонно велична!
Як настане
в Урбіно весна,
і воскресне із мертвих
Рафаель віковічний,
він напише картину
«Мадонна земна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Сльозо моя, не кликала тебе,
А ти з’явилась раптом так, зненацька.
Чому? Навіщо? В мене добре все.
В руках тримаю птицю свого щастя.
Сльозо моя, чому прийшла неждано
І затремтіла у обіймах вій.
Тоді скотилась ніжно й філігранно
За обрій дорогих моїх надій.
Сльозо моя, тендітна й первозданна,
Уста тебе відчули, як причастя.
Медова ти і зовсім не солона,
Бо ти сльоза мого земного щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Вітер губи цілує
жагуче,
обіймає за плечі
і спину,
він чомусь неприродно
колючий
і немає йому
зупину,
він цілує, цілує,
цілує –
болять від цілунків
губи,
я боюся тебе,
трамонтане,
ти моя нереальна
згуба.
Трамонтан* – холодний вітер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Весна не знала, що прийде війна…
вона ще лютому всміхалася осяйно,
давала знак, що йти йому пора,
плела надії світлі життєдайно.
Весна не знала, що прийде війна…
взяли в оркестрі ноти музиканти,
готова лить мелодію струна,
спадали з неба сонця аграманти.
Весна не знала, що прийде війна…
в її душі співали солов’ї ,
на землю нашу лізла сарана –
ворожа гидь в лахмітті і рам’ї.
Весна не знала, що прийде війна…
жорстока, знавісніла і кривава,
що крила обрубала журавля
і сонця промені у неба вкрала.
Весна не знала, що прийде війна…
до смерті налякались музиканти
і затремтіла дівчина-весна,
враз потемніли неба аграманти.
Весна не знала, що прийде війна…
громи регочуть в небі й блискавиці,
землею котиться проклята та луна,
в людей смутнішають і очі їх, і лиця.
Весна не знала, що прийде війна…
у її серці розквітали квіти,
і не її у тім була вина,
що падали на землю вбиті.
Весна не знала, що прийде війна…
і все одно крізь грози проростала,
і наливала в келихи вина,
нарцисами й тюльпанами вітала.
Весна не знала, що прийде війна…
і квітами повсюди устеляла,
калини цвітом побіля вікна
надію людям у серця вселяла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Плачуть гірко дуби вікові,
Мліють верби в зажурі над ставом,
І калина стікає в крові,
І тополю, мов свердлять буравом,
Заліковує рани осика,
Сосни скинули хвою живу
І стоять, мов примари, безликі,
Сльози скапують в чорну траву.
Поруділи ялини зелені,
Крони білі в беріз почорніли,
Запечалились очі у кленів…
Кулі градом летіли й летіли.
Сміх забули дорослі і діти,
В чорній смуті все плаче душа,
Проростуть чи весною всі квіти,
А чи міни знайду'ть в споришах,
Що топтала ворожа навала,
Залишаючи всюди лиш смерть...
Скільки болю ти, земле, зазнала
Й градів підлих лиху круговерть?!
Ми відродимо все до стеблинки,
Забуяє красою земля,
Зеленітимуть сосни й ялинки,
Заквітує Вкраїна твоя і моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Реставрую по крихтах нездійснені мрії –
Розгубились вони на дорогах життя,
Припилилися, може, й лежать в безнадії
І не ждуть у сьогодні вони вороття.
Їх зберу обережно і скажу: «Ви – щасливці.
Не сумуйте, як тільки розпуститься листя,
Відпущу вас на волю, якщо не лінивці,
А тоді нанижу у красиве намисто».
Одягну це намисто у будні і в свята –
Оновиться у мріях душа вся моя.
Буду весну нову зустрічати я радо,
Шелест тихий трави і спів солов’я.
Заспіваю веснянку із мріями разом,
Окроплю і омию їх першим дощем,
Пробіжуся весняним заквітчаним садом,
Зронить серце моє причаєний щем.
Ой, що буде? Що буде? Мрії зрадіють,
А ще більше зрадіє душа вся моя.
Я весною у ній рясно мрії засію –
Восени на врожаї чекатиму я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Не треба мені нічого –
аби лиш
по правді жити.
Не треба мені нічого –
спивати б
солодкі миті.
Не треба мені нічого –
відчути б
краплину щастя.
Не треба мені нічого –
стрічати б
весну квітчасту.
Не треба мені нічого –
до отчого б
йти порогу…
Не треба мені нічого –
в душі усе жити б
з Богом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
/ці рядки навіяла доля жінки з телепроекту/
Як в раннього Готьє – самі ескізи,
а далі, доле, домалюй сама:
кому віншуєш ти одні сюрпризи,
а їй ти, доленько, нічого не дала.
Вже не дивилась у вечірнє небо,
де місяць зорі ніжно цілував,
її тягло у царство до Ереба,
та вітер, обійнявши, не пускав.
Одна, як та билина край дороги,
Нанизувала сльози у разки,
Долаючи найвищії пороги,
Розбила своє щастя на друзки.
… В палаті тихо, за вікном – хурделиця,
Важкі пологи … й немовляти крик.
Чи думала вона, що так усе обернеться,
Здавалось, час від подиву притих.
– У вас білявка, дівчинка гарненька,
Беріть її хутчіше до грудей,
Погляньте ось, яка ж вона маленька,
Не бійтеся ви осуду людей.
А їй байдуже, що говорить лікар,
Відмову пише, лиш дрижить рука,
А за вікном гуляє в хугу вітер,
Вона ж очима двері все шука.
А серце ніби у лещатах стислось,
Вернулась, глянула на немовля,
А потім бігла, мов вороний риссю,
А в вухах плач дитячий звіддаля…
Шукала щастя, а воно втікало,
Всевишній не давав більш діточок.
Не раз вона в житті іще кохала…
А подруги ростили своїх дочок.
У вухах – все частіше плач дитячий…
Блукає в нетрях, ізбиваючись із ніг,
Щоночі прокидається тремтЯчи,
Шукає ту одну із тисячі доріг,
Що приведе її до рідної кровинки,
Побачить би лиш донечку свою,
Любові розпорошені зернинки,
Зібрать й посіять знову у ріллю.
І на колінах вимовить прощЕння –
Сама ж собі ніколи не простить –
І матері святе наймення
Не доведеться їй в житті носить…
Вже не дивилась у вечірнє небо,
де місяць зорі ніжно цілував,
її тягло у царство до Ереба,
та вітер, обійнявши, не пускав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Витканий шлях візерунками долі,
І кожен із них має власний мотив,
Барвами щастя гуляє на волі,
Душевне тепло Бог у чашу налив.
І кожному з нас він дав нитку свободи –
Візерунок життя вишивай собі сам,
Тоді і доля найкращу пошле нагороду
Найліпшим її і умілим майстрам.
Орнамент, витканий з пряжі сердець,
Любов'ю по вінця наповнюйте,
Її благодаттю осипле Творець,
Й щасливих миттєвостей спомини
Вінчальним мотивом наповнять цей світ,
Добро з милосердям зливається,
Де сонце обійме й дасть світла в отвіт,
Де душевне тепло розливається
І наповнює ріки життя милосердям,
Складає із крапель святої водиці
Оте найцінніше, що є в нас осердям
Й дає його людям, як корінь живиці.
Беріть його нИтки, кладіть візерунки
Оті, що яскравіш на ниві життя,
Впускайте у серце добра лиш дарунки,
Це долі найкраще, що є, вишиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
В словах, які вічністю в’яжуть алею,
Письменники вміло малюють картини.
Трояндами слів стелять всю галерею
І в’яжуть красиво в разки намистини.
Нектаром любові слова наливають
І ставлять їх трепетно в сонячний ряд,
Красиво віночком, як квіти, вплітають
Й на творчий виводять парад.
Співучі, джерельні, такі дзвінкотючі,
Неначе дзвіночки бринять і бринять,
На ниві письменництва сходи співучі
Фіалковим квітом п’янять і п’янять.
Як білокрилі лелеченьки милі,
Злітають висОко в небесную вись,
Набравшись від Музи блаженної сили,
Рікою любові слова розлились.
Сузір’ям Плеяд розіслались по небу,
І трепетом ніжним спустились донизу,
Шукають в них люди сакральну потребу,
Бо в душі заходять вони без капризу.
Безмежжя в них світ й особливі принади,
Які ж бо чарівні бувають слова!
Знімають журбу й заліковують рани,
Вони – немов казка весни лісова.
Хай трепет любові заходить у серце
Від слів, що нектаром наповнюють душу!
Відкрийте для них і віконечка, й дверці,
Й прийміть найсолодшу у світі спокусу.
Розлийте ви їх в кришталевії чаші
І спити до дна побажайте усім.
Любов’ю серця наповняються ваші –
І величі слів зазвучить вічний гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Відкрило небо голубу завісу ,
Зійшла на землю дівчина-весна,
Лоскоче щічки сонячне проміння –
Розкішна твоя, Веснонько, краса!
Твоє тепло проймає ніжно тіло,
Сміються дзвінко голосні струмочки,
Вже перша пісня птахів забриніла,
Заворушились у бруньках листочки.
Пухкенькі лапки котиків вербових
І перші квіти пролісків – краса!
Вбираєш, Весно, землю у обнову,
Даруєш насолоду – душу потряса.
Смарагдів розсипаєш ти палітру,
Краплинки щастя ти даруєш знов,
Зіграє мелодію весни нам вітер –
І пісню заспіває нам любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Я з дитинства закохана в мальви –
Берегині вкраїнських осель.
Вони ніжні такі і цнотливі,
Ще й оспівані в сотнях пісень.
Королеви літнього саду,
Як метелики в них пелюстки.
Білі, рожеві, багряні –
Чарували їхні квітки.
А сьогодні їх рідко побачиш –
Ми зреклися своїх берегинь.
Насадили лілей і петуній…
І троянду – богиню з богинь.
Тільки ж хто берегтиме оселю,
Щоби щастя селилося в ній?
Насадіть же ви мальв біля тину,
Щоб веселкою він пломенів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Ожурений журбою
журавлиний клин
летить у засвіти
від рідної землі,
сльозу пускає
вже старезний млин,
кують підкови
коням ковалі,
дівчата в полотняних
вишиванках
на вечорниці
гУртом всі ідуть,
танцюють і співають
аж до ранку,
а хлопці-козаки
додому їх ведуть,
Чумацький Віз
на небі розіслався,
він без доріг
і без віків пливе,
козак з дівчИною
серденьком покохався,
сватів вже завтра
він своїх зашле –
ось так було
у нашій Україні,
із пам'яті не стерти
колорит,
як і не стерти
наші вільні мрії
і предків наших
вічний заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Виїжджає візочком весна,
віночок везе вінчальний,
весноцвітом весніє вона,
водограй веселить величальний.
Веде водевіль весна,
веселикам велить веселитися,
вабить вабно вона
випливом ворушитися.
Vivat, веснонько, vivat!
Випурхає, вибігає, виходить,
воскресає, ворушиться все,
вільність вільгість відводить!
Відкривайте весні віконечка –
вибрязкує вона, вичакловує,
вінчається веснонька, вінчається,
всіх вона вичаровує, виціловує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Весни подих
лоскоче груди,
мліє серце, жде
зустрічі знов,
грає скрипка
мелодію вітру,
переливом
співає любов.
Піднімає весна
вже вітрила
і летить, і летить
в синю даль,
де дзвінко
сміється кохання
крізь прозору
весняну вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Спішу, матусенько, до тебе я спішу,
Не бачилась вже кілька днів з тобою,
Тобі любов свою в серденьку я несу,
Щоб не зустрілась ти в житті з журбою.
Тебе, рідненька, ніжно обійму,
Скажу слова, що найтепліші в світі,
В серденьку твоїм болі всі зніму,
За тебе я, матусенько, в отвіті.
Ти цінувать життя мене навчила,
Дала поради мудрі і святі,
Не обпалила щоби доня крила
Й не залишалась щоб на самоті.
Матусенько, лебідочко рідненька,
Для мене ти – найкращий скарб життя.
Для тебе я дитя завжди маленьке,
Доріженьки мої встеляє напуття
Те, що дала мені ти в сповиточку,
Його із молоком всотала в себе я.
І те, що вишила нитками у сорочку –
Калини цвіт і пісню солов’я.
Тобі, матусю, я складаю шану,
Вклоняюся до самої землі
У риму я складу тобі осанну
І зморщечки розгладжу на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Всі матусі, як ті квіточки,
треба в старості їх доглядати,
щоб не знали вони самоти,
все тепло свого серця віддати.
Вони наші віконечка в всесвіт,
і зірки, що на небі горять,
і пісень нескінченний переспів,
як ростили своїх немовлят.
Доброти це бездонні криниці,
що її вистачає на всіх,
піднесем ми матусям водиці,
хай ще довго луна їхній сміх.
Як же хочеться їх обійняти,
і додати надовго їм сил,
бо без них нам утіхи не знати,
потьмяніє без них небосхил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
О молодість-квітко, ти де заблукала?
Вернися до мене з далеких світів,
Тебе я у снах щоночі шукала,
Твій чула голос крізь легіт вітрів.
Солодкий твій трунок печаль омивала,
Я душу, як вісь, повертала назад,
На крилах, як птах, над землею літала,
Вдихала садів весняних аромат.
О молодість-юнко, політ твій крилатий,
І серцю у грудях усе гарячіш,
По небу пливуть зоряниці строкато,
Біжу за тобою хутчіш і хутчіш.
А ти все втікаєш…Душі моїй спрагло.
Роки ви мої, швидкі бігуни…
Морфей сновидіння малює відрадні,
Гемера полохА ще степлені сни.
О молодість-весно, таїнність дівоча,
Стобарвний моєї душі передзвін,
Ти квітка у спогадах-мріях жіночих,
Тебе щоб догнати, беру я розгін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Плед зігріє тебе,
коли згустком
у серці болі,
зрозуміє тебе,
як ніхто,
й в очі тихо
загляне долі.
Ти не віриш,
що плед
має душу,
теплу й ніжну,
чи, може,
картату,
і зізнатись
тобі боїться,
що Бетховена
любить сонату.
Він обійме,
зігріє тебе
і тепло все
віддасть
до краплини,
пісню тихо
він заведе
у вечірню,
коли тобі сумно,
годину.
Плед – твій друг,
він ніколи
не зрадить тебе,
твої болі,
що в'яжуться
гронами,
він тихенько
до себе їх забере,
приголуб ти його
лиш долонями.
Скільки в ньому
тепла,
щоб і холод,
і болі здолати,
щоби в холод
осінній
і в люту зиму,
тебе цільно усю
зігрівати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Коханий коханій – карету,
Коновку квітів купив,
Корону коштовну красиву,
Кортежем кінним котив.
Криниця кохання – кришталь.
Курсивом курсить Купідон.
Коханий коханій – купаж*,
Куплети курбетить* крюшон.
Кабукі*, класична кава,
Кладе колорит книжка.
Коханий коханій – корону,
Колише кохання колиска.
*КупАж – змішування вин, чаю.
*КурбЕтить – витіває.
*Кабукі – один з видів японського театру.
*КрюшОн – напій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Мені весна
наснилася
сьогодні,
відчула дотик,
навіть хай ві сні,
така тепленька,
зовсім нехолодна
її краплиночка
дісталася мені
і розтопила
почуття гарячі,
оті, що квітнуть
раєм навесні,
уже від холодів
мені не лячно,
лунають весноньки
мелодії й пісні.
чекаю весну,
а тобі, сне, вдячна –
її сьогодні
дарував мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
О дух міцний!
О дух вселенський!
В жіноче тіло ти ув’яз.
Вона несла тебе крізь болі,
Боялась дуже, щоб не згас.
Кусала губи в час недуги,
Ховала сльози в сміх гучний.
Поет – як Бог, його не купиш,
Не може бути він ручним.
Вона жила – не відживала,
Хоч настигали й рубежі…
І падала, і піднімалась –
О велич духу на межі!
Вона – нескорена і горда,
Свята і грішна, Боже мій!
Дивилась мужньо смерті в очі
Й казала тихо так: не смій,
Знайду я слово болю й гніву
Народу рідного мого,
І дух свободи й непокори
Збуджу хоча б у одного.
Ти не дивись, що я вже квола –
У мене стане ще снаги
Для злету думки, злету волі –
Я покладу їх на ваги…
Отак жила і засівала
В убогих душах переліг,
Квітки барвисті всюди слала,
Щоб дух вселенський переміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Я у тата з криниці
нап'юся водиці,
вона силу й наснагу дає,
подивлюся в водицю –
я ж дівча білолице –
тут пробігло, мов весни,
дитинство моє.
Я у мами в садочку
сяду ген на горбочку,
буду квіти в віночок вплітать,
із калини намисто
одягну урочисто
й буду ранки весняні
з сонцем тут зустрічать.
Прихилюсь до тополі,
що росте ген край поля,
й буду пісню веселу співать,
у обіймах у долі
у лавандовім полі
я кохання своє
буду тут зустрічать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Поверни мене, Боженько, ДО…,
Бо вже сили нема жити ПІСЛЯ…
В кожнім серці жило в нас добро,
Білі-білі були всі обійстя.
Поблизу вили гнізда лелеки,
Соловейки співали в гаю,
Ліс розкішно шумів недалеко –
В Україні було, як в раю.
Ластівки на дротах – ген до краю,
Синьоокі волошки в житах,
Квітів барви в віночки вплітали,
Ще й букети несли у руках.
А калина як в лузі сміялась!
А які незабудок стрічки!
Переливом пшениченька гралась,
Сонцесяйні росли соняхИ…
Налетіли злі круки безжальні,
Попелять Україноньки шати,
Відбирають святині хрещальні,
Лізуть нечистю в білії хати.
Пережити як клятих навалу,
Вгамувати як зранене серце,
Наче ночі, щоб дні не ставали,
І печаль не крутилася в герці?
Поверни мене, Боженько, ДО…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Слова, неначе вечорові зорі,
Із серця сиплють світло осяйне,
Забуті тіні падають додолу,
Хтось переступить, в душу хтось візьмЕ.
Із глибини віків виходять пращури –
Древляни, тиверці й поляни,
Ворожі ордища втікали, як ті ящури,
І бились з ними угличі і сіверяни.
Історії скрижалі й вічні спомини…
У битвах захищали рубежі,
І боронили землю світла воїни,
І ворога долали на межі.
Сьогодні предків дух літа в окопах,
А зорі тіні їх висвічують згори.
Передова… Синів Вкраїни роти
Й жовто-блакитні всюди прапори.
За право називатись українцями
Іде війна не на життя – на смерть
Із зайдами, заблудами й чужинцями.
Історії правдива коловерть
Не відбере в нас права самоназви,
Бо українець Є і назавжди наш славний рід!
О, це неабиякий для ворогів подразник –
Свободи перші українці скуштували плід.
Так знай же, враже, сину сучий,
І зарубай собі на носі назавжди:
Ми є НАРОД і корінь в нас могучий,
Ти кари божої за злодіяння жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Горить огнивом день на світанку,
чорні круки обсіли
альтанку,
догоряє від обстрілу дах,
закричав десь сполоханий
птах,
натягло серце струни живі,
ртуть, здається, пульсує
в крові,
на хресті розіп'ятий мир,
світом котиться воєн вир,
схаменіться, отямтеся, люди,
на планеті хай мир завжди буде,
переможну зорю хай запалює
Ніка,
вороги хай сконають в закривавлених
ріках,
хай ніколи-ніколи світ не знає
війни,
тебе, Боже, благаєм: ворогів
зупини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Світанкова
мовонько моя,
калинова
сопілочко ніжна,
колискова,
співуча, жива,
мелодійна,
ясна і чарівна,
дзвінкотюча,
моя красива,
дивна,
лагідна і святкова,
переливами
срібними мила,
солов’їна
ти й барвінкова,
ти синонімів
пишна криниця:
небозвід,
небосхил, виднокрай,
круговид,
кругозір… чарівниця!
Моя мовонько,
в серденьку грай!
Я щодень
зізнаюся в любові,
ти для мене -
святиня душі,
я лелію
твоє кожне слово,
підбираю
до таїн ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
Триножили, паплюжили, топтали
моєї мови неймовірний квіт,
вона ж, мов Фенікс, знову воскресала
й сіяла перлами на цілий білий світ.
Конала стільки літ вона в неволі,
наруги зазнавала і глумлінь,
забороняли петра укази волю
і циркуляр валуєва гнівнИй.
Указом емським мовоньку карали,
німа щобИ й беззвучна ти була,
холопською вони тебе назвали,
боялись іроди, щоб квітом не цвіла.
Ой скільки ж зла і гніту ти зазнала,
як доля стражденна народу мого,
вузлом вас воля Божа поєднала,
ворожжя не знало лише одного,
Що мова – це серце мойого народу,
і кров, і плоть з сповиточка в утробі,
її не стоптать юродивим іродам,
вона найвищої в злоті є проби.
Моя переливом багата, скарбнице,
красою синонімів ти неосяжна,
у кожнім серці, прошу, відтворися!
Ти, мов та панна, шикарна, княжа.
Душа, моя мово, святиня водночАс,
ти дар, і кровинка, й фортеця моя,
ти мій сьогодні найвищий Парнас,
без тебе, як птаха, була б без крила.
Ніколи, ніколи тебе не зречуся,
ножа хоч ворог у серце встромля,
тобою я дишу, тобою горджуся,
ти – скарб найцінніший, ти – зброя моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
О мрії мої, зоряниці!
Блукаєте десь
у небесних світах,
ви бажані дуже
і надто примхливі,
я в небо лечу все
по ваших слідах.
Далекі мої,
передсвітні й вечірні,
тяжіння земне вас
тримає на зорях,
ви щастя і радість
у світі тривог,
ви - мрійниці
світлая доля.
В зневіру сьогодні
не хочу упасти,
натхненно бажаю,
щоб тут проросли,
та ви десь далеко
в своїх зореграях,
лиш леготом вітру
приходите в сни.
О мрієчки-мрії!
Були ж ви зі мною,
здавалося тут, на яву,
Куди ви помчали
в своїй колісниці?
Та потім вернулись -
я знову живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023