| Сторінки (5/418): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Голгофа
Стікають краплі по хресту і падають поволі,
Дощем багряним у розпечений пісок,
З під шпичаків, натягнутих на скроні,
З кривавих ран, що по собі лишив ціпок.
- Пробач їм, Господи, адже не відають, що чинять,
У відповідь : - Спаси себе, якщо ти Божий син,
Судомами понівечене тіло зводить,
Проти усього всесвіту лиш Він один.
Звисає шкіра, пошматована на клоччя,
Біліють ребрами розтерзані боки,
Кроваве місиво спотворило обличчя,
І хижі посмішки на відстані руки.
Вінець терновий замість царської корони,
Найближчій учень, раптом став чужим,
З одної сторони лунають клятви і прокльони,
А з другої: - Згадай мене у царствії Своїм!
Роздерто верхній одяг на чотири части,
Розіграно за жеребом хітон,
- Це син твій, жоно, а це твоя вже мати,
Летять слова над натовпом, як сон.
Розтрощенні кістки, проп'яті стопи і долоні,
Цвяхами грубими роздерта нагло плоть,
Сухі і спраглі губи шепчуть мимоволі:
- Чому покинув Ти мене, Господь?
Вдирається до рота губка, оцтом повна,
Здираючи запеклу кров з розбитих вуст,
В очах застигла пелена червона,
А у вухах - поламаних суглобів хруст.
Десь там внизу юрба розхрістана регоче,
Тримає наготові списа вартовий,
- Передаю свій дух у Твої руки, Отче!
Звершилося! І темрява настала навкруги.
Дрижить земля і ллється кров з водою,
Через пробитий гострим лезом бік,
Шепоче сотник, давлячись сльозою:
- Був дійсно праведним цей чоловік!
Спочиле тіло овиває плащаниця,
Ніч-день минає, потім знову ніч,
І ось, нарешті, вже порожньою стоїть гробниця,
Зі входу камінь відкотився пріч.
На ньому ангел в сяючих одежах,
Мов блискавка, що падає з небес:
- Шукаєте живого поміж мертвих,
Його нема тут! Він - воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Тиса
Сумний збирає Тиса урожай,
Сьогодні двох з самого дна підняли,
Вже краще би пішли і воювали,
А так даремно згинули, вважай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Знайдіть
Знайдіть мене, прошу, знайдіть,
Я тут, під деревом, засипаний землею,
Я не зганьбив своєї честі ні на мить,
До поки тіло попрощалося з душею.
Я жив, сміявся, дихав і любив,
Але для смерті був я не хазяїн,
Лиш згаслі очі стомлено прикрив,
Її зустрівши у степу безкрайнім.
Вона мов крук зірвалася з небес,
Крилом зловісним сонце затулила,
Уламками розсипалася скрізь,
І серце наче блискавка пробила.
Дев’ятим валом здибилась земля,
Здригнувся світ, розбурханий до болю,
А я укрився скошеним гіллям,
Під стовбуром старезної тополі…
Але не хочу я залишитись пропалим,
Безвісти зниклим, втраченим для всіх,
Покинутим собакам на поталу,
Чи псам двоногим, поміж них.
Я мрію повернутися додому,
Лягти у церкві, під ікони й образи,
Відспіваний у храмі Божому святому,
Щоб душу свою грішную спасти.
Вона потому шлях знайде на небо,
А тіло вічний спокій під хрестом,
І більшого я не бажатиму для себе,
Одне лиш, щоби хтось мене знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Метамодерн
Садок вишневий коло НАТО,
В Євросоюз веде нас путь,
Нам соціал усім дають,
Воюють натівські солдати,
А нас до війська не беруть.
Ми ж будемо собі бухати,
Чим закусити вдосталь є,
Народ щасливий п’є і п’є,
І не бажає просихати,
Чуже смачніше, ніж своє.
Здається нам, що можна мати,
Цей світлий рай в думках своїх,
І нам так затишно від них,
Приємно так, лише москаль проклятий,
Нас позбавляє мрій отих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Герасим
Душі російської так просто не збагнеш,
Шукати сенсу в ній – даремна справа,
Здебільшого нічого не знайдеш,
А як знайдеш, то розгадати – та забава!
До прикладу – Герасим, був такий у них,
Глухонімий, але ж на очі зрячий,
Непослух проявити свій не зміг,
І душу загубив малу собачу.
Він жив один, тримався за мітлу,
Ніхто не полюбив його ні разу,
За виключенням тільки лиш Му-Му,
А він убив її, дослухавшись наказу.
І вереску предсмертного не чув,
Сказати не спромігся лагідного слова,
Натомість, супом пригостити не забув,
Єдиного земного друга свого.
А далі, в рідне повернувсь село,
Залишитись було недобрим знаком,
І я от думаю, як статись так могло?
Для чого він втопив, а не забрав свою собаку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Знахідка
Якось я знайшов валізу,
Повну доларів і євро,
І зважаючи на кризу,
Стало на душі приємно!
Але ж, треба відшукати,
Хто валізу загубив,
Став по світу я літати,
Без ліміту власних сил.
Відень, Будапешт, Афіни,
Монте-Карло, Куршавель,
На Сейшели і Мальдіви,
Віз круїзний корабель.
Був у Лондоні, Парижі,
Барселоні і Мадриді,
Професійно став на лижі,
Побував на Антарктиді.
Бачив статую Свободи,
І Лас-Вегасу вогні,
Чарівні столиці Сходу,
Посміхалися мені.
Вже нема де ставить візу,
Паспорт змінюю я знов,
Але власника валізи,
Я допіру й не знайшов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Як
Як вгамувати біль, що серце розриває,
І розпач не впустити до душі,
Коли тебе туманом смуток огортає,
І пишуться лише сумні вірші.
Як вірити і не втрачати віри,
У натовпі зневірених людей,
Коли тікають її залишки крізь діри,
Мов кров з прострелених грудей.
Як перейняти спокій у надії,
В буремний час, наповнений вогнем,
Коли руйнуються нещадно твої мрії,
Під заздрості розпеченим дощем.
Як не позбутися спроможності любити,
Серед ненависті, прокльонів і образ,
Коли за власну думку ладні вбити,
Аби не чути не зручних, відвертих фраз…
Та треба просто жити, як вдається,
Радіти щиро кожним тихим днем,
Ті всі дощі і грози, все минеться,
Залишивши по собі тихий щем.
Потрібно йти вперед і не боятись долі,
Життя, як довга нива, в тому й суть,
Живи із честю, все у Божій волі,
А як помреш, то мертві сорому не ймуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Непридатний генерал
Начальник ВЛК, посада ох, важка!
Потрібно знати речі не прості -
По скільки з кого брати,
На "гору" що віддавати,
І так, щоб і залишилось собі.
Гарненько усе йшло, а тут, ну як на зло,
З небачених вершин прийшов наказ,
Прийняти дуже дбало,
Одного генерала,
Якого саме, не секрет для вас.
Як вірнії сатрапи, зібрались ескулапи,
Поважні і розумні, як круки,
Їм дали рознарядку,
Щоб все минулось гладко,
Писати правду, але навпаки.
І ось настав момент, заходить їх клієнт,
Ну, вилитий, ну він, один в один!
Начальник, попри стрес,
Все ж розпочав процес,
Пустивши по рукам високий чин...
Ви, пане генерале, мабуть не доїдали?
Промовив в окулярах докторець,
Бліда синюшна шкіра,
Неначе у вампіра,
Кидайте службу, бо буде кінець!
Зберемося у жменю, послухаєм легені,
Ох, лишенько! Все булька і хрипить!
І пульс сказився наче,
Як навіжений скаче,
А серце ледве-ледве тріпотить.
Тримайте мене, мамо! Яка кардіограма!!!
Так тут одні зигзаги і зубці!
Трикуспідальний клапан,
Геть дихає на ладан,
На міокарді ось такі рубці!
Відкрийте ширше рота, а тут скільки роботи!!!
У кожнім зубі карієс сидить!
Пульпітом все побито,
Нашаруванням вкрито,
Того дивись, посипеться за мить!
Лягайте-но, на спинку, помацаєм печінку,
Погляньте, нижній край біля пупка!
Просвітим ультразвуком,
У жовчнім - каменюка!
А підшлункова стомлена яка!
Піском забиті нирки, я ще не бачив стільки!
На пляжі навіть менше чим у Вас!
Хребет перекосило,
Суглоби покрутило,
І сколіозом й ревматизмом водночас.
Прикрийте одне очко, читайте-но рядочка,
Ви букви розрізняєте, чи ні?
Ну.., зір у Вас слабенький,
А ще Ви геть глухенький,
Скажіть спасибі, клятій тій війні!
Тепер закрийте очі, як робите щоночі,
І кінчик носа пальчиком торкніть,
Ви доторкнулись мого,
А я просив Вас свого,
Не знаю навіть що тут говорить!
Давайте на остаток, помацаєм простату,
Ну, тут хоч слава Богу, без проблем,
Вставайте, одягайтесь,
Ну, що Ви!? Посміхайтесь!!!
І я Вам посміхнуся навзаєм!
Достойний Ви пошани, вельмишановний пане!
Але прийшла пора знімати однострій,
Знайде для Вас держава,
Нову цікаву справу,
А для війни Ви, дядечку, старий.
Завершимо по тому, учіть англійську мову,
Ви зможете, Ви справжній чемпіон,
З таким здоров'ям, брате,
Прямий шлях в дипломати,
Нехай тремтить туманний Альбіон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Гном
Якось стріла кицька гнома,
Та й питає: - А ти хто?
- Я персона тут відома,
Мене знають на всі сто.
Капості я людям роблю,
Вночі спати не даю,
Чашку скину на підлогу,
Скляну вазу розіб'ю,
То ганяю, як скажений,
То шкребуся тут і там,
Шаруджу старим папером,
Хоча люблю целофан!
Дуже я майстерно вмію,
Гучно шафу відкривати,
І поцуплені шкарпетки,
Десь по закутках ховати.
А, як буде в мене настрій,
Ну, і звісно, вільний час,
То я в капці бабі Насті,
Геть напудити гаразд!
Ну, а ти ким будеш, пташко,
З хутряним таким хвостом?
- Відповісти навіть важко,
Я, виходить, також, гном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Чёрные лебеди
Мы запрещаем чёрных лебедей!
Указ подписан! Всё, конец разгулу!
Теперь им не летать среди людей,
Пришла пора моих назгулов!
Мы не позволим чёрным лебедям,
Нагадить в нашу белую реальность,
Пускай летят в Америку и там,
Творят свою очередную гадость!
Мы обвиняем чёрных лебедей,
В коварной порче наших планов,
И в подлом воровстве идей,
Навально-крокусно-шафранных.
Мы чёрными сверхзвуковыми лебедями,
Вас забросаем через океан,
За то, что вы смеётеся над нами,
Хоть наша велич не подвластна небесам.
Мы крест поставим, вооот такооой, на.,
На ваших чёрных лебедях,
Ведь наша птица - суть ворона,
О двух крикливых головах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2024
Сміхоніми
За піщаною косою,
лоповухому косому,
Коса баба із косою,
відрубала ніс косою.
Крановщик залишив кран,
Бо забув закрити кран.
Здоганя на крилах чайка,
В морі під вітрилом чайку.
Повело саперу міну,
Бо не зміг знешкодить міну.
Лист кленовий приземливсь,
На старий фанерний лист.
Де від дощика розкис,
Не прочитаний ще лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Маяк веры
Я потерялся и меня не найти,
В лабиринте обмана и фальши,
И всё тяжелее мне к цели идти,
И всё не понятнее, что будет дальше?
Прошлое дремлет под слоем золы,
Пеплом густым от пожарищ покрыто,
Нет в нём отрады, лишь смерть и гробы,
Намертво стлевшею плотью забиты.
Ну, а грядущее — мутная мгла,
Сплошь непроглядная в клубах тумана.
Что меня ждёт там, глухая скала?
Или же, пропасть, бездонная яма?
Прошлое — пепел, грядущее — мрак,
Мне остаётся мгновенье меж ними,
Чтоб отыскать тот заветный маяк,
Не перепутав с сияньем фальшивым.
Чистый и яркий, спасительный свет,
Тонкою нитью укажет дорогу,
Сквозь злые скалы и пропасти бед,
Всё ж приведёт меня к Господу Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009153
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2024
Родовід
Питає котенятко свого татка:
- А ми від кого свій ведемо родовід?
- Ми, синку, лева грізного нащадки!
Поважно відповів дорослий кіт.
- А ще, малий, ти знати мав би,
Але, нікому… Це між нами, між двома.
Господар наш, пішов таки від мавпи…
- Від мавпи?! Ох і стидоба!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Степану до Сашка ще шлях чималий,
Сергійович і досі «наше всьо»,
Бо Пушкіну сто монументів наваяли,
А от Бандері сорок усього!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Марсік
Жив в одного дядька кіт, товстий і лінивий,
Не ловив мишей сто літ, дармоїд вошивий!
Вирішив його господар, здихатись помалу,
Щоб не роззявлявся ледар, на копчене сало.
Вкинув коцура в мішок, вивіз на полянку,
Повернувсь додому – шок, кіт сидить на ганку!
Ах ти злодій шерстяний, волохата дупа!
Ну стривай, стривай, малий, не такий я глупий!
Вивіз за ріку, за брід, через три посадки,
Тільки в хату, а там кіт, лиже свої лапки!
Ти на нього подивись! от, котяча морда!
Ну, нічого, не журись, буде тобі «торба»!
Заправляє Жигуля, дев’яносто п’ятим,
І пече ним навманя, аж мелькають п’яти!
Кіт в багажнику, у торбі, щоб нічо не бачив,
Щоб його в черговій спробі, не спіткала вдача.
Їхав ямами по полю, кілометрів десять,
Потім трасою новою, в напрямку Одеси.
Раптом, вдарив по гальмам, повернув праворуч,
Попетляв то тут, то там, в кукурудзі поруч.
Взяв на північ, крайом яру, закотивсь в діброву,
Витрусив з кулька котяру, і бувай здоровий!
Швидко стрибнув за кермо, розвернув автівку,
І зворотнім шляхом знов, рушив до домівки.
Їде він годину, дві, лупає очима,
Кукурудза ось.., ярки.., ліс он за плечима..,
Наче там праворуч йшов, тут от їхав прямо,
Там вибоїну знайшов, тут об’їхав яму.
Де ж я? Лисий його б взяв! І спитать нікого!
Одним словом – заблукав, загубив дорогу!
Що ж робити? От халепа! Набира дружину:
- Маня, люба, ти далеко? А, вже вариш свиням!
Ми тут з Марсіком удвох, їздили до лісу,
І я наче б то, той во, трохи загубився…
А він, часом, ще не дома? Дома!!! Шалапут!
Клич його до телефону, скаже хай маршрут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Титанік
Євросоюз – великий корабель,
Розкішний супермегалайнер,
Пливе давно уже і дотепер,
Здається всім, що все нормально.
Десь у його прихованих глибинах,
Упевнено працюють двигуни,
Ніс хвилю розрізає безупинно,
А за кормою піняться гвинти.
На палубах кругом живі оркестри,
Гуляють Ібрагім, Амір і Мустафа,
Їх третім класом дозволяють везти,
Але і в першому і в другому їх тьма.
Уме кругом так радісно, чудово,
Веселок барви, карнавали, шум і гам,
Розкішні бари і басейни лазурові,
От би сюди потрапити і нам!
А капітанів там з десяток добрий,
Тримають впевнено штурвал,
Усі по черзі дивляться за обрій,
Не помічаючи холодний білий вал…
А ми так мріємо дістатися облавку,
А може, навіть, геть піти на абордаж!
Але чекаємо квиточок при прилавку,
Щоб пропустили нас і наш багаж.
За той квиток, життя свого на грані,
Ми що завгодно, все на світі віддамо!
І зачаровані зійдемо на «Титанік»,
І в марево, на блиск попливемо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Не видно ювіляра в морі квітів,
Йому сьогодні двісті десять літ,
А ще найбільше пам'ятників в світі,
Ми не забули твій, Кобзарю, Заповіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Угода
Заклалася з онуком якось бабця,
Що той не здужає, не стане в нього сил,
Спожити порцію її вареників, зо двадцять,
Ну, як програє, щоб поблажки не просив.
Отак домовились і треба вам сказати,
Предметом спору, власне, було те,
Хто буде у квартирі прибирати,
А це заняття, звісно, не просте!
Перелічить вареників не давши змоги,
Старенька вкинула у миску двадцять штук,
А сповнений тріумфом перемоги,
Швиденько взявся наминати їх малюк.
І ось доївши дев’ятнадцятий вареник,
Він зрозумів, що там двадцятого нема…
Це, в принципі, і все, що знати треба,
Як укладаються угоди, зокрема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Алфавіт
Хто придумав алфавіт,
Букв чарівний дивосвіт?
Хто приніс абетку там,
Знань охочим малюкам?
Це брати її відкрили,
Брат Мефодій й брат Кирило,
Два, а не один добродій,
Брат Кирило й брат Мефодій.
Літери зібрали разом,
Кожній дали свою назву,
І отримали ім’я,
Всі вони від А до Я!
А тепер стоять в книжках,
У своїх струнких рядках,
Ми ж їх вивчимо, малята,
Щоб навчитися читати!
Тож почнемо, дітворА,
Звісно ми із букви «А»!
ВонА першА, головнА,
СоковитА і смачнА –
Апельсин і АличА, Авокадо і АйвА,
Абрикос і АнАнАс, буква «Бе» чекАє нАс!
Буква «Бе» в аБетці друга,
Багатьом вона подруга,
Балакучою Буває,
Кожен в лісі її знає –
Білочка і Борсучок, Бобреня, Бурундучок,
Баранець, що каже: - Бееееее, зустрічайте букву «Ве»!
Третя букВа – буква «Ве»,
Бачить здалеку тебе,
Бо на дереВі Вершечку,
Примостилася скраєчку,
Ось Верба її качає, Вільха спатоньки Вкладає,
В’яз і Вишня їй спіВають, «Ге» наступну закликають.
Галасливу букву «Ге»,
Кожен без проблем знайде,
Нам про неї наГадають,
Пташечки, що крила мають –
Грак, ГаГара, Горобець, Галка, Голуб – молодець,
Гуска, що завжди ҐелҐоче, букву «Ге» сказати хоче!
Ґава Ґудзик загубила,
Зразу Ґвалту наробила,
ДзиҐою по Ґанку скаче,
ДриҐає ногами, плаче,
Ґедзь на поміч їй прийшов, Ґудзик в аҐрусі знайшов,
Ґречний Ґедзь усе знайде, нам, наприклад, букву «Де»!
На річковій хвилій синій,
Буква «Де» лежить на спині,
В нас на букву «Де» річок,
Як у небі зірочок –
Ось Дунай, Дністер, Дніпро, ну ж, берися за весло!
Там Донець, Десна тече, буква «Е» по ній пливе.
Буква «Е» до нас підплила,
І за парту поруч сіла,
Вивчим з нею слів нових,
Ось, до речі, кілька з них –
Ельф ЕрнЕсто на Екватор пЕрЕправив Екскаватор,
Ескімо, Екран, Еклер й букву «Є» для двох сЕстЕр!
Коли маЄш щось своЄ,
Завжди скажеш: - В мене Є!
Мама - Єва, брат - Євген,
Друг - Єнот, ще той спортсмен!
У Єгипті – піраміди, у Європі – краЄвиди,
Є у Єгеря кольЄ, а у букви «Же» - жульЄн!
Жук Жалівся Жваво Жабі,
На Жирафа в дериЖаблі,
Жолудь Журавель Жував,
З Жартом Жовте Жито Жав,
А в Житомирі ЖорЖини зашарілись, як Жарини,
Жайворонок їх заЖадав, букву «Зе» за них віддав.
Забіяка Заєць вЗимку,
Де-Зна Загубив корЗинку,
Зранку в Зарості Зайшов,
Зразу Згублене Знайшов,
Злата Зірочку Злапала, Зої в Зошит Записала –
Схожа «Зе» на цифру 3, а на черзі буква «И».
«И» незвичну долю має,
Майже слів не починає,
Є лиш кілька з них на «И»,
Перед вами всі вони –
В Ирій линуть журавлі, Ирод знаний між царів,
Люди Икають, буває: - Ич, яка! Нас «І» вітає!
Є країни на Землі,
На початку мають «І»,
Є ІталІя чудова,
Є ІспанІя казкова,
ІндонезІя, Іран, де читають всІ Коран,
Є Ізраїль, є Ірак, а наступна – «Ї», ось так!
Їхав поЇзд по землі,
По залізній коліЇ,
Солов’Ї йому співали,
Їжачки пісні складали,
Їхав поЇзд по краЇні, нашій любій УкраЇні,
Зустрічав його народ, а ми з вами букву «Йот»!
Йосип Йогою заЙмався,
Цим ВіталіЙ переЙмався,
ЧаЙник чистив ОлексіЙ,
Йогурт полюбляв МатвіЙ,
А коЙот нап’ялив маЙку і поїхав на ЯмаЙку,
ЙоЙ – кричить -забув я Йод, «Ка» розгадує кросворд.
Роботяща буква «Ка»,
Не легКа і не важКа,
Вона працю поважає,
Ряд професій позначає –
Коваль, Кухар, Композитор, Космонавт, Кравець, Кондитер,
Касир, Клоун, Комбайнер, буква «еЛ» буде тепер.
Друзів в букви «еЛ» багато,
В особливості дівчаток,
Це ж для нас не новина,
Скажем їхні імена –
Люба, ЛіЛя, Ліна, Ліда, Люда, Леся і ЛоЛіта,
Лада, ЛейЛа, Лана, Ліка, букву «еМ» нам хтось покликав!
Буква «еМ» без зайвих слів,
Полюбляє хлопчаків,
ПригадаєМо, Малята,
Як Ми будеМо їх звати –
Мирослав, Мартин, Михайло і Микита з Миколаєм,
Маркіян, Мирон, Максим, буква «еН» іде за ним!
Нерпі Носоріг приНіс,
В деНь НароджеННя Нарцис,
НіжНу Нерпу Навпаки,
Надихали Нагідки.
Нутрія На імеНиНи Несла Нерпі Нитки сиНі,
НіжНе срібляНе Намисто й букву «О», НаступНу, звісНо!
В букви «О» бОки кругленькі,
ВОна справна, чепурненька,
Страв смачних на «О» багатО,
Перелічим їх малята –
Олів’є, Омлет, Оладки, Огірочок прямО з грядки,
І Оливки з АТБ, а на черзі буква «Пе».
Букву «Пе» знайдеш завжди,
Ось, Погляньте-но сюди,
Є серед комах, ссавців,
І Птахів і Плазунів –
Полоз, Пума і Пацюк, ПереПілка і Павук,
Павич, Пугач і Пінгвін, «еР» біжить вже навздогін!
Хто живе у нас в ставках,
У озеРах і Річках,
Хто на саме дно піРнає,
Та бульки під ніс пускає?
Рибки, Равлики, Ропухи, Розвеселі скРекотухи,
А стаРий вусатий Рак, букву «еС» спіймав, мастак!
Є озер у наС багато,
У ліСах їх Слід шукати,
І у горах, і в долинах,
У Степах, де Сонце плине –
Сиваш, Світязь, Синевир, глибини чарівний вир,
Саки, Сонячне, Святе, перед вами буква «Те».
Ось погляньТе, мої любі,
Скільки квіТочок на клумбі!
А дерев скільки росТе!
Згадуєм на букву «Те» -
Терен, Туя, Топінамбур, Традисканція, Троянди,
Ось Тюльпани, ось ТюТюн, ну, а ось і буква «У».
Починає «У» - країнУ,
НашУ ненькУ УкраїнУ,
А ще кУпУ різних слів,
Для розУмних малюків –
Усмішка, Узвіз, Указ, є Узвар, Урок у нас,
Успіх, Учень, Урожай, «еФ» наступнУ зУстрічай!
ЕльФ з Фазаном Фільмували,
Як Фламінго Фарбували,
Фіолетовий Фургон,
Фірми «Фермер Фараон».
Файні там були продукти – Фініки, Фісташки, Фрукти,
Фікус, Фенхель, Фейхуа. Хто на черзі? Буква «Ха»!
ПоХилилася Хатина,
Хвилювалася Христина,
У Хатині – ХовраХи,
І Хрущі і Хом’яки,
А хазяїн Харитон, без Хвоста Хамелеон,
Хитро Хрумає Халву, «Це» наступна, ну і ну!
Цілував Цвіркун Цикаду,
На криниЦі в Центрі саду,
А Цікаве Цуценятко,
Розглядало в Цеглі Цятки,
Цап яйЦе взяв, Цибулину і Цукіні і Цитрину,
І з віконЦя нам рече: - Бачу, бачу букву «Че»!
Чемна й Чесна буква «Че»,
Примостилась на плеЧе
Я у нашім ріднім краю,
Кілька міст розпочинаю –
Чорноморськ, Чернігів, Чуднів, Чернівці, Чугуїв,
Чоп, Черкаси й Чигирин, буква «Ша» біжить за ним.
В Шию Шимпанзе Шуліку,
У Шпиталі Шприцем Штрикав,
А Шафранова ШинШила,
МиШі Шубу Шилом Шила,
Шість Шпаків знайШли Шпинат, а Шакали Шоколад,
Шарф, Шкарпетки, Шапку, ШиШку й букву “Ща” ще тиШком-ниШком.
Щур застрибнув на Щабель,
ПоЩипати Щоб Щавель,
Його Щиглик привітав,
На Щоглі Щось Щебетав,
А Щаслива Щедра Щука, надимала Щиро Щоки,
У Щоденник пише так — Зустрічайте “м’який знак”!
Що за дивний знак такий,
НазиваєтЬся — м’який,
В нЬого мудра голова,
Він пом’якшує слова.
ОсЬ дивисЬ — п’ятЬ козаченЬків мідЬ різЬбили помаленЬку,
А ведмідЬ різЬбив фолЬгу, вирізЬбивши букву “Ю”.
Юнга Юшки наварив,
В Юрту друзів запросив,
Ювіляра Юнака,
Привітать прийшла Юрба -
Із Юпітера Юрист, Ювелір і танцЮрист,
Юра, Юля і Юхим, “Я” нарешті, поміж тим.
Буква “Я” про всіх все знає,
І абетку завершає,
Вона має про запас,
Кілька гарних слів для нас -
Яків, Ярослав, Яринка, Яхта, Ягідка, Ялинка,
Якір, Ящірка, Ягня, всі вони на букву “Я”!
Ось така абетка наша,
Повна літерами чаша!
Зрозуміла нам уся,
Від самої “А” до “Я”.
Букв, аж цілих тридцять три,
Вивчили з тобою ми,
Ім’я кожної назвали,
Вірно його вимовляли,
Можемо тепер сказати,
Що навчилися читати,
І писати на письмі,
Вміємо також самі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Ваги
Одного ранку, в сонячній Одесі,
В аптеку, де господар Хаїмзон,
Зайшла шикарних обрисів принцеса,
Й придбала, для щоб зважитись, жетон.
Проплила, мов шаланда, повз прилавок,
Своїм розкішним тілом стала на ваги,
Підняла брови, шубу свою зняла,
Купила ще жетон, позиркав навкруги.
Не задоволена і в цей раз результатом,
Жетон черговий у аптекаря бере,
Знімає светра, туфлі і завзято,
Знов на ваги знервовано стає.
Та морщиться чоло її дедалі,
Аж тут, зі жменею жетонів Хаїмзон:
- Мадам, шепоче, думаю, що далі,
Таки за мій рахунок буде вам резон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Чорні дятли
Торочать люди: - Чорні лебеді сказились!
Ось прилетять і всім нам буде швах!
Та лебеді, здається, закінчились,
Ширяють чорні дятли в небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Гумор Меню
- Я в магазині, щось потрібно, моя пташко?
- Ой! Так, коханий! Візьми, якщо не важко –
Телятину у соусі із журавлини,
Тунця в чорниці зі шматками лососини,
Паштет з індички, ягнятко з овочами у желе,
І.., зі шпінатом куряче філе…
- А це в якому відділі, я щось не зрозумів?
- Ну, як в якому відділі, де їжа для котів!
- Гм, ясно… А нам хоч щось купити на вечерю?
- Купи до гречки, пів-кіла сардельок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Не впізнав
Гей, шановний, ви пробачте,
Я, здається, вас впізнав!
Тільки здалеку побачив,
Що це ви, вже точно знав.
А тепер, сказати мушу,
Я як ближче підійшов,
То подумав, що ви Міша,
Брат ваш менший, і от знов,
Вже впритул на вас поглянув,
Зрозумів, що ви – не ви,
І не брат ваш Міша, знано,
Так от, слухайте сюди!
Привідкрийте - но завісу,
Дайте відповідь уже,
Хто ви і якого біса,
Ви морочите мене!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Не єврей
У євреїв, а по нашому – жидів,
Я без малого, літ 20 прослужив,
І хоч завжди працював я аби як,
То мідяк був у кишені, то срібляк.
Рабиновичу привіз тухлої водички,
Мокрими дровами, Сарі пічку розтопив,
Попри те, що ростом був зовсім невеличким,
З них поганого мені, ніхто не говорив.
Не єврей,
Серед євреїв, зовсім не єврей,
І в цьому був мій привілей!
Все тому, що мав я кулака,
Як пудового важкого баняка,
Але разом з тим, нікого я не бив,
І в містечку всяк мене любив.
Якось вирішив кагал мене оженити,
А весілля довелося грати у четвер,
Бо в суботу, замість мене хто буде робити?
І з дружиною, нівроку, я живу тепер!
Не єврей,
Серед євреїв, зовсім не єврей,
І в цьому був мій привілей!
Було все чудово, до тих пір,
Як прийшов червоний командир,
Тож євреї, не чекаючи біди,
Геть порозбігались, хто куди.
Стало нікому тепер свічку нести в хату,
А дружина з комісаром утекла кудись,
Вмер від суму я один, стали обмивати,
- Так він обрізаний у нього, Маня, подивись!
Не єврей,
Серед євреїв, зовсім не єврей,
І в цьому був мій привілей!
Ой вей!
за мотивами пісні "Шабесгой" О. Розенбаума
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
І знову десь подівся барельєф,
У вигляді діри, залишивши рельєф,
А в мізки нам впечатують вимогу,
Що не причетні були ми до перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Кома
Держава наша у глибокій комі,
Жива формально, а по суті – ні,
Лежить пластом у стані непритомнім,
Забувшись і загубившись уві сні.
Працюють навкруг неї апарати,
Штовхають свіжий кисень до легень,
В тісних умовах інтенсивної палати,
Умовного життя минає день.
До вен надходять живодайні соки,
Через покручене мереживо систем,
Малими краплями, та регулярно, поки
Кровицею рясніє чорнозем.
В халатах білих мудрі ескулапи,
Багатозначно зморщують чоло:
- Чи довго хворій ще отак лежати?
На лікування скільки грошей вже пішло?
Запросять до палати спадкоємців,
Запропонують проявити милість і любов,
А ті, послухавши поради іноземців,
З полегшенням натиснуть кнопку «Off»…
За тим урочисто спочилу відспівають,
А може, просто закопають, без попа,
Майдан зберуть і гучно заволають:
- Держава вмерла! Хай живе нова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Мертве місто
Пітьма волога оповила мертве місто,
Сумні шеренги безпорадних ліхтарів,
Ще вчора сяючих бадьоро і вогнисто,
Снопами світла із похилених голів.
Німі стоять на перехрестях світлофори,
Панує темрява на дні сліпих вітрин,
Лиш в небі, часом, пролітають метеори,
З далеких, космосу, небачених глибин.
Буває, місяць визирає з-за хмарини,
Кидаючи у низ свій кволий блиск,
Вихоплюючи з мороку страшні картини,
Непевні обриси і кшталти дивних рис.
Щось сталось тут жахливо-непоправне,
Те, що здавалося відбутись не могло,
Щось знищило життя навкруг безжально,
Й могильним каменем на вулиці лягло…
Живим здається тільки блиск зловісний,
В щурячих чорних антрацитових очах,
У мертвих нетрях понівеченого міста,
Де пануватимуть лиш розпач, біль і страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Ненавиджу, та все таки люблю
Ненавиджу, та все таки люблю,
Для мене ти щось більше, ніж країна,
За тебе вболіваю і терплю,
Хоч рідко ти шануєш свого сина.
Коли далеко я, десь там на чужині,
Від суму за тобою вигасаю,
Та вже, за кілька днів по прибутті,
Я знову утікти кудись бажаю.
Хто ти для мене? Мачуха чужа?
Чи добра, любляча і рідна мати?
Де пролягає незбагненна та межа,
Після якої тобі треба обирати?
Передчуваючи зі страхом майбуття,
Мій вибір теж не легкий, знаєш…
За ради тебе втратити життя,
Чи жити, дивлячись, як ти вмираєш.
Згоріти зразу, спалахом одним,
Тебе осяявши на мить коротку,
Чи жевріти пломінчиком сумним,
В надії розпочати все спочатку,
Навчитись витрачатися поволі,
Щоб вистачило сили на роки,
В надії виплекати тобі іншу долю,
Змінивши власну долю, навпаки.
Думок багато, різних, незбагненних,
Одна, як одкровення серед них –
Життя нестерпно важче між померлих,
Ніж смерть в оточенні живих.
Яким мій вибір буде – невідомо,
Чи я твій син, чи пасинок тобі?
Але я тільки тут вважаю себе вдома,
Тож маю взяти участь в боротьбі.
Віддам тобі належне все по праву,
Те, що спроможним буду, все зроблю,
Я, все-таки, ненавиджу державу,
Тебе ж, моя країно, я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
П’яниця в раю
Якось вмер один п’яниця, забулдига і синяк,
Бухарь, бражник і ханига, гультяюга і босяк,
Вмер та й вмер, похоронили, відспівали перед тим,
І прямісінько з могили, в пекло шлях лежить таким.
А душа туди не хоче, от уперлася і край!
Тож він вирішив одначе, якось прослизнути в рай.
Ось підходить він до брами, прям до райських до воріт,
Там Петро стоїть з ключами й зачиняє йому вхід,
Каже: - Ти напевно, чоловіче, щось наплутав, як завжди,
Тобі, голубе, довічно вхід заказаний сюди!
- Хто б мені давав пораду? – той йому відповіда,
Ти ж, колись сам тричі зрадив і відрікся від Христа!
Враз замислився апостол, пригадав той срам і стид…
Тут не відповісиш так просто, аж підходить цар Давид.
Подивився на п’яничку: - Тут не місце алкашам!
- Ти, Давиде, теж мав звичку по чужим ходить жінкам,
Взяв собі одну подругу, закрутив із нею блуд,
Звів у гроб її супруга, і тепер, ти царю, тут!?..
Думають Петро з Давидом, але щось нема ідей,
Повертавсь повз них з обіду, сивочолий Моїсей,
Вислухав колег по раю та цілком підтримав їх:
- Сюди п’яниць не пускають, це ж бо місце для святих!
- А ти, батьку Моїсеє, - йому бражник відповів,
Пам’ятаєш, як в пустелі, єгиптянина убив?
Закопав його в пісочок, потім вже великим став,
І мене пускать не хочеш, я ж нікого не вбивав!
Що ти будеш тут казати? «Не вбивай!» - повів нам Бог,
Треба імідж рятувати, стали радитись утрьох.
От би нам знайти святого, щоби був, ну прям, герой,
Бездоганного, старого, допотопного.., як Ной!
А алкаш поперед ними: - Ной це наш! Він добре пив,
Теж любив “залити сливу” й потім спати без трусів…
Отакої! Гарно вмазав! Правда, трохи через край,
Але кожна його фраза, то бажання втрапить в рай!
Та й і притча ця по факту, не про те, як треба «там»,
Зі святими розмовляти, щоб в Едем пробратись нам.
А про те, що Бог пробачить навіть самий гріх страшний,
Лиш покайся в нім, козаче, поки ти іще живий!
Християнство – це про зміну погляду на суть речей,
Та спроможність мати силу відстояти погляд цей,
В нагороду, ти крізь браму, в рай зайдеш без зайвих слів,
І знайдеш там цілу гамму, тих хто теж колись грішив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Театр
У театр на прем’єру, прийшла Сара і Абрам,
Проштовхались до партеру, сіли по своїм місцям:
- Сарочка, тобі там зручно, крісло як, ніде не тисне?
- Так, Абрамчику, мій любий, мені дуже зручно, звісно.
- А на сцені усе видно, декорації, акторів?
- Усе видно, мій коханий, вражень буде ціле море!
- Ще тебе спитаю трішки, протягом не дме у ніжки?
- Ні, тепленько і гарненько, затишно, як дома в мами!
- Сарочка, давай з тобою поміняємось місцями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Уклоніст Пацюк
Їхав уклоніст Пацюк,
В темноті не бачив рук.
Ну, як їхав, його везли,
В глибині старої Тесли,
Ну, не так, як пана аж,
По простому, як багаж.
То дружина Пацюка,
Перла мужа в ТЦК,
Воєнкомам його здати,
Щоб забрали воювати…
Ні, ну це вже я збрехав,
Їхали вони в спортзал,
Скинути кіло чи два,
А не то буде біда -
Цей Пацюк все жер і жер,
І набрав уже центнер,
Схожий став на кабана,
Що ви хочете, війна…
Жінка ж, Пацюка кохала,
І в багажнику таскала,
Щоб минати блокпости,
Хай їм… Господи прости!
Все завжди було ок,
Тільки ось не в вечір цей…
На одному з блокпостів,
Їх «мисливець» перестрів,
На таких от несвідомих,
Що відсиджуються вдома.
Знаменитий був рубака,
З хваткою, як у собаки,
З гострим зором, як в орла,
Пив усе і лиш з горла.
Баче, їде собі Тесла,
За кермом сидить принцеса,
У салоні більш нікого,
Він виходить на дорогу,
І бере на абордаж:
- Пред“явіть но свій багаж!
Шо везете, уклоністів?
Чую носом, тут не чисто!
І дружина від тих вражень,
Відчиня відсік багажний,
А там, одягнувши маску,
Заховавшись за запаску,
За каністри і домкрат,
Лежить вилитий солдат!
- Отакої! Добрий вечір!
Вам не тісно там, до речі?
Все, приїхали, вилазь,
Я тут твій закон і власть.
Пропуск твій до складу війська,
Штаб-сержант Микола Свійський...
Шо ти дивишся, урюк!
Як фамілія? - Пацюк!
- Ах ти криса, щур поганий!
Сциш боротись з ворогами!
Ану швидко із машини,
Бо прострелю всі коліна!!
Я таких, як ти вже знаю,
Скоро ви зберетесь в стаю,
І підете всіх кусати,
Ні, такому не бувати!!!
Ми зачистим вас під нуль,
Вистачить на всіх вас куль.
Ти б іще надів би юбку,
Та підкрасив свої губки.
Марш з машини, бо клянуся,
Я з тобою розберуся!!!!
І потягсь до кобури -
Нерви стали нікуди!
В Пацюка від переляку,
Очі вилізли, як в рака,
Щоки кров’ю налилися,
Руки, ноги затряслися,
Маска з’їхала на бік,
Заревів він наче бик,
Та як стрибнув диким звірем,
На лихого командира!
Що відбулося потім -
Загадка, бо луснув грім,
Блискавка всіх засліпила,
Щоб побачить в чому діло.
Хтось казав, що постріл був,
Хтось, що навіть кілька чув,
Але Свійський, той по факту,
Впав на землю від інфаркту,
А Пацюк, той вже лежав,
І коліна обіймав...
Далі було якось так -
Свійський витримав інфаркт,
Правда, більше не служив,
І з горла лиш воду пив.
А Пацюк, той в ріст пішов,
Жінку молоду знайшов,
Пише у Фейсбук пости,
Як проходить блокпости,
За державний кошт отримав,
Два титанових коліна,
Знятий з обліку назавжди,
Хоч не без скандалу, правда,
За моральний, за урон,
Відсудив собі мільйон,
Ще й у суд із прав людини,
Позов накрапав, скотина!
Що мов, буцімто, сержант,
Тої справи фігурант,
З огляду на стан військовий,
Вистрілив не випадково.
І Пацюк ще доведе,
Мати право УБД...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Слуги народу
Ці люди мертві, але не знають цього,
Їх душі – попіл, а тіла – холодний лід,
В очах байдужість до життя чужого,
Їх жадібність собою затуляє світ.
Одягши кожний вишиту сорочку,
Під куполом скляним ввійшовши в раж,
Завзято м’ясорубки крутять ручку,
Де мелеться людський кривавий фарш.
Тріщать хребти і лупають суглоби,
Кровиця ллється рясно, як вода,
Та їм все мало, мало тої крові, щоби,
Жахливу спрагу вгамувать сповна.
Забивши м’ясом ненажерливі горлянки,
Наступних півмільйона кидають під меч,
А з-під новенької зручної вишиванки,
Видніється старий чекістський френч.
Їм по цимбалам все, вони зажди при владі,
Хоч синьо-жовтий, хоч червоний стяг,
Їм навіть триколор не стане на заваді,
Якщо дозволять порпатись в кістках.
За свіжий кусень животрепетної плоті,
Себе нечистому у рабство продали,
Цим упирям плювать, що буде потім,
Бо мертві вже, але їдять живих завжди.
За що ж нам цих перевертнів засилля?
З якого кола пекла нам прислали їх?
Панове, пробудіться врешті від похмілля,
Це ми самі колись їх вибрали усіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Красива смерть
- Мої щирі співчуття, чув я на Привозі,
Ваша теща, пане мер, все ж почила в бозі?
Ой, яка прекрасна була і чудова жінка!
Що, скажіть, раптова серця відбулась зупинка?
- Таки ні… Вдавились мамо канапе з кав’яром,
Заїдаючи коньяк, випитий за баром.
- Та ви шо? Не знав я геть!
Напрочуд красива смерть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Ты истинно правильный немец, голубоглазый блондин,
А я для тебя иноземец, с глазами цвета маслин,
Повезло, если череп твой верен и челюсти угол не сбит,
Но я за себя не уверен, я сразу по виду – семит.
Твой нос как у статуи римской – красивый, с горбинкой, прямой,
Как лучший образчик арийства, во всем безупречный, а мой?
Осанка твоя и сложение, достойны украсить портрет,
А вот у меня, к сожалению, подобных параметров нет.
Молочную белую кожу, затянет мундирный гламур,
Мою, но немного попозже, натянут на абажур,
Раскроят на клатч и перчатки, обложку на фотоальбом,
Которые ты без оглядки, подаришь супруге потом.
Я здесь в окружении таких же, несчастных созданий, как сам,
Просчитан, промерен, пострижен, и прибран к холодным рукам.
В твоем неживом зазеркалье, всё цену имеет и вес,
Такое знавали едва ли, ни дьявол, ни, демон, ни бес.
Отдельно горой чемоданы, отдельно – ремни и пенсне,
Все в дело пойдёт непрестанно, всё нужно великой стране.
Мосты и зубные коронки, из ртов изумлённых – долой,
И вместе с деньгами в сторонку, учтённые строго тобой.
Волос наших тоннами кто-то, тугие матрасы набьёт,
Навяжет носков для пилотов, верёвок хороших совёт…
Ты имя имеешь и звание, я лишь номерок на руке,
Ты можешь убить без раскаянья, а я – умереть налегке.
Уходишь ты вечером строго, чтоб снова прийти по утру,
А я в виде дыма густого, уйду навсегда сквозь трубу…
Уйду, но вернусь чёрным пеплом, просыпавшись сквозь небеса,
И свежим подхваченный ветром, забью твои рот и глаза,
Ты вкус распознав в одночасье, поймёшь, предаваясь слезам,
Что за извращённое счастье, придётся платить по счетам.
И я наконец упокоюсь, с росою под землю уйду,
А после, однажды весною, красивым цветком проросту,
Я знаю, что в толще верёвки, тобой заготовленной впрок,
На той, что повиснешь ты ловко, найдётся и мой волосок.
Присвячується всесвітньому дню пам'яті жертв Холокосту 27 січня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004021
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2024
Лопата дипломата
Я візьму горілку, сало, наварю борщу,
Так, як це не раз бувало, друзів пригощу,
Аташе всіляких рангів, консулів, послів,
Всі питання порішаєм, всі без зайвих слів.
Потім зранку у МакДональдс, прокладаю шлях,
Там такі готують страви, аж зриває дах!
І воно ж смачне, собака, якось сталось так,
Похмелятися БігМаком, особливий смак!
Дипломатом був мій тато, і я також дипломат,
Не фіскал, не податківець, не суддя, не адвокат,
Я на самітах поважних, хрест свій з гордістю ношу,
І завжди на кожнім кроці, все прошу, прошу, прошу –
Дайте зброю, що вам жалко? Чи може нема?
Ми ж кохаєм вас так палко, особливо я!
Як немає зброї дати, дайте хоч грошей,
Ми закупимо лопати, для своїх людей.
Хоч підбірні, хоч садові, а хоч штикові,
Туристичні чи для снігу, візьмемо любі,
Хоч пожежно-рятувальні, нам все до смаку,
Головний секрет лопати в держаку.
Всім дівчатам і хлоп’ятам в школу і садок,
З ціллю вивчення лопати, ввести спец урок,
Застосунок е-Лопата, кожному в смартфон,
З мануалом для солдата, як збивати дрон.
Пропонуєм підписати саму кращу із угод,
Ви – нам гроші на лопати, ми – вам спокій і комфорт,
Ви не їдете нікуди, не плодите вдів, сиріт,
Усе зроблять наші люди, жертви – наші, ваш – профіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Дядькова порада
Дядько Іцик був кмітливим і багато чого знав,
Тож малих і ще сопливих він племінників повчав:
- Якщо хтось стає до танцю, ти до танцю теж ставай,
Якщо хто сіда до чарки, теж чарчину наливай,
Якщо хтось співає поруч, разом з ним бери співай,
А якщо хтось йде до праці, ти йому не заважай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Ухилянт
Мав я вроджений талант, був з пелюшок ухилянт,
Я б напевно й не родився, якби батько ухилився,
Але мама не «зівала», пильність батькову приспала,
Тож предмет його зусиль, цього разу влучив в ціль.
Через довгих сорок тижнів, я почав «вострити» лижі,
Вихід наче роздивився, але зразу ухилився,
Тим шляхом, яким зайшов, принципово не пішов,
Вискочив на Божий світ, навпрошки – через живіт,
Мамці вивернув нутро і поїхало – пішло,
Весь у батечку, авжеж, гени пальцем не зітреш!
Ріс поволі, розвивався і від всього ухилявся,
Цицьку брати не хотів, головою все вертів,
Горщик геть ігнорував, там де бачив, там сідав,
Приміряв я без упину, дві ноги в одну штанину,
Коли мама одягала, гірко сльози проливала,
Голову постійно пхав, замість коміра в рукав,
А бабуся мені зранку, в ложку набирала манку,
Але втрапити до рота, то була ще та турбота!
В око, в вухо, навіть в ніс, каша потрапляла скрізь.
Далі був садок дитячий, де я навхилявсь добряче -
Всі ліпили з глини зайця, а я страусині яйця,
Всі на вулицю гуляти, а я в ліжечко поспати,
Після сну всі в туалет, а я знову на паркет…
Потім школа, інститут, ухилявся там і тут –
На уроки не ходив, в карти грав, горілку пив,
Всі на збір металолому, а я біг собі додому,
Всі на яблука в село, а я на сеанс в кіно.
Боксом пробував займатись, там потрібно ухилятись,
З того вийшов результат, все ж отримав атестат.
Потім вговорила мати, мене далі поступати,
А щоб був надійним вступ, від свині заперла клуб.
Alma Mater радо стріла, хист утричі проявила –
Їде курс мій на картоплю, я не їду – в мене соплі,
На екзамен час іти, я не йду – в мене глисти,
По дівкам ночами шлявся, днями потім відсипався,
Одногрупники на пари, я на пиво до пивбару,
Сесій, жодної не здав, торбою все закривав,
А в кінці вже, за диплом, розщитався кабаном.
Двічі був я оженився, потім двічі розлучився,
Кожній в якості сюрпризу, залишив по спиногризу,
А от аліментів жодних, я платити був незгодний,
Бо на те я й ухилянт, різнобічний мій талант,
А коли прийшла війна, він розкрився вже сповна!
Від міського військомату, ухилявсь через Карпати,
Чув, що там за грубі гроші, є провідники хороші,
Взяв одного в окулярах, щоб провів мене в Мадяри,
Але той не розгубився, суму – хвать… і розчинився.
Тож я сам блукав, блукав, йшов вночі, а днями спав,
Ледь був не замерз у горах, опинився у Лумшорах,
Поки я пірнав у чан, ТЦК до мене мчав,
То місцеві дали звістку, так отримав я повістку.
Але попри все не здався і надалі ухилявся –
На базарі у цигана купив маску дідургана,
Тільки перший раз надів, дощ пішов і маску змив,
Одружився на каліці, віз у Лодзь її лічиться,
Прикордонник – правдолюб, виявив фіктивним шлюб,
Раз перетинав границю, перебравшись в молодицю,
Навіть стать хотів змінити, щоб у війську не служити.
Тричі плив через Дністер, ледь від холоду не вмер,
Через Тису плив два рази, у костюмі водолаза,
На матраці через Прут, відловили там і тут.
Я не став пускати соплі, їхав як мішок картоплі,
І в коробці з цигарками, в скотовозі із бичками,
Їхав в кузові під дном, вкритий порваним рядном,
Але плани не здійснились, всі ганебно провалились…
І тепер я на війні, копирсаюся в багні,
Замерзаю по окопам, по звіриним лазю тропам,
Бігаю із автоматом, всіх кацапів крию матом,
За життя своє чіпляюсь і від всього ухиляюсь –
Як іду в наряд на «нуль», від сліпих ворожих куль,
Від прицільного вогню, ухиляюсь за броню,
Як виходжу на дорогу, ухиляюся від ВОГу,
Від уламків і від мін, від снарядів, хай їм хрін!
Як бліндаж зроблю до ладу, від Торнадо і від Граду,
Від підступних хижих дронів, що кружляють, як ворони,
Як на штурм біжу, еге, від гранат і РПГ,
Від усього залізяччя, що летить, як дощ неначе,
Від страху і боягузтва, підлабузництва і глупства,
І що головне наразі, від тупих, дурних наказів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Незваний гість
Був незваним вчора гостем,
На чужім весіллі,
Як штовхнув утретє тоста,
Мене «розкусили».
Прийняли спочатку тепло,
Вигнали не зразу,
Потім били, акуратно,
Зовсім без образи,
Переслідували мляво,
Геть без інтересу,
Буцімто і доганяли,
Чисто для процесу…
Все сподобалось мені,
Якщо у цілому…
Я мабуть до них сьогодні,
Завітаю знову…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Облите фарбою лице не варто штрафа,
Кому цікаве те визнання світове?
В собаче тіло повернули Поліграфа,
Та його справа міцно у серцях живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Считалочка(не детская)
Вышел дядя из тумана,
Вынул листик из кармана:
- Разрешите доложить,
Вам повесточку вручить!
А за дядей, в полный рост,
Вырос новенький блокпост,
А на нем таких вот дядь,
Не один, не три, а пять.
Пришли дяди в спасалон,
Посчитать, кто не учтен,
Раз, два, три, четыре –
Военкомам по квартире.
А другие, по доносу,
В клуб ночной пришли без спросу,
Пять, четыре, три, два, раз,
Ты – в стройбат, а ты – в спецназ.
Посетили те же дяди,
Фитнес центр, смеха ради,
Раз, два, три –
Кто с повесткою – замри!
А недавно в поле чистом,
Изловили уклониста,
Уклонится он хотел,
Платье женское надел,
А другой его дружок,
Надувной одел кружок,
Хотел речку переплыть,
И от службы откосить.
Дрынди – брынди, балалайка,
Что у нас здесь, угадай-ка!
А у нас здесь ВЛК,
Лучший друг призывника!
Раз, два, три, четыре, пять,
Вышел Коля погулять,
Колю во дворе догнали,
Руки Коле заломали,
Без пиф-пафа обошлось,
Кое-что сломать пришлось.
Завезли его в больницу,
Подтвердить, что он годится,
Там услышали ответ –
Двадцать пять еще нет лет,
Отвезли его домой,
Пусть пока живет малой.
Раз, два, три, четыре, пять,
ТЦК идет искать,
А ты Коля подростай,
Еще годик погуляй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002808
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2024
Танк
Зліва від посадки виїжджає танк,
Головним у танку програміст Іван,
Важелі штовхає мій кумась Микола,
Ну, а я кружляю баштою навколо.
Ми із кумом трактористи,
Працювали на селі,
Та в село прийшли рашисти,
По простому – москалі,
Ми у них украли танка –
Кум Микола і Петро,
Третім – командир Іванко,
А четвертим – пес Рябко.
Всиплемо за комір парочку фугасних,
Закопаєм в землю ворогів нещасних,
А як їх сховає український бруд,
То Сірко за с***у витягне паскуд.
Танки бруду не бояться,
Не боїться танків бруд,
По багну і по грязюці,
Танки весело підуть,
Їм болота, трясовина,
То найкращий полігон,
Танк прожерлива скотина,
З‘їв солярки на мільйон!
Під капотом в танка вісімсот конячок,
Три людиносили і одна собача,
Сорок тон із гаком щирої броні,
А в кацапів з ляку, штані у лайні!
Танк по справжньому – це сила,
Що там Порше, Мерседес,
Ех, якби йому ще крила,
Він піднявся б до небес,
Із під самих, з під небес там,
Зміг би ворога бомбить,
Навіть Тесла, сушить весла,
Їй тут нічого робить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Все, в Одесі стало вільно, правда геть не добровільно,
Не хотіла поступиться, «матушка» імператриця,
Тож, сучасні козаченьки з п‘єдесталу зняли «неньку»,
Лиш сумний самотній Дюк, червонів за другий люк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
Трус
Я в жизни часто малодушничал и трусил,
Я обходил опасности подальше стороной,
Шпаной не бит и не увязан был я в узел,
Не отметелен, ну ни разу, пьяною толпой.
В финансах и деньгах предельно щепетилен,
В долги не влазил, сам в долг не давал,
Был банк, со всей рекламою бессилен,
Его кредитов никогда не оформлял.
На личном фронте, тоже все стабильно,
С одной женой со свадьбы только жил,
Хоть женщин разных знал весьма обильно,
Они не против были, только я их не просил.
Без малого, лет тридцать на рабочем месте,
На том же самом месте, на одном,
Быть может, где-то есть поинтересней,
Но, никогда не думал даже о другом.
И вот пришла война в родную землю,
Я добровольцем не пошёл, повестку ждал,
Дождался, получил и вскоре через время,
Вдруг,неожиданно, себя сам не узнал.
Куда-то подевался человек тщедушный,
Бесследно испарился жалкий трус,
Родился воин, к смерти равнодушный,
Готовый риск попробовать на вкус.
И я попробовал, попробовал его с лихвою,
Осталась, правда, горечь на губах,
От пота едкого, напополам с соленой кровью,
Собою заменивших прежний страх,
Рукав пустой, заправленный в кармашек,
Вместо живой ноги – титановый протез,
Но, как ни странно, мне теперь никто не страшен,
А силы столько, что взлетел бы до небес!
Порой мне кажется, что в довоенной жизни,
Я полста лет по настоящему не жил,
И лишь, на брудершафт со смертью, выпив на кровавой тризне,
На будущие годы право заслужил.
Когда же выпадет очередная с нею встреча,
Не убоюсь и выдержу её тяжёлый взгляд,
И отойду с улыбкою в торжественную вечность –
Я сделал то, что смог, не требуя наград.
Наградою за ратный труд и бескорыстье,
Останется со мною навсегда,
На сине-желтой ленте, в венке дубовых листьев,
Сияющая золотом звезда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001668
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2023
Щорс
А Щорса, все таки, прибрали,
Хоч мав надію він сховатись у тіні,
І попри те, що з Кравчука його ваяли,
Макарович пішов і цей не всидів на коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Пофигизм
Как много в мире пофигистов,
И каждый «забивает» на свой лад,
Достичь успеха в этом деле быстро,
Способны все, и стар и млад.
Художнику всё «фиолетово» на свете,
А землемеру «параллельно» тоже всё,
«По барабану» музыканту где-то,
Анатому всё «по х.р», ё-моё!
Электрику «до лампочки» проблемы,
А физиологу на них вообще «на...ть»,
«Ни холодно ни жарко» у богемы,
А метершиннику проблемы «по...ть».
«Сгорел сарай, гори и хата»,
Проноситься бывало над селом,
У зоотехника свого ума палата,
Он говорит: - «Е..сь оно конем!».
Сим инструментом люди пользуются смело,
«Кладут с прибором», «чхают» и «плюют»,
Не пропустить момент бы, между делом,
Когда и на тебя они «забьют».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001289
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2023
Штурмовики
Снаряди виють, мов скажені пси,
Мов янгол смерті надимає щоки,
З диявольської чорної труби,
Летять пекельні звуки на всі боки.
Летять, наскрізь пронизуючи слух,
Невидимим промінням злого стаху,
А нам в кулак зібрати треба дух,
З броні скотившись, кинутись в атаку.
Вперед, вперед, до бою!
Вперед і тільки так!
Прикриють нас з тобою,
Танкісти і арта,
Вперед, в ворожі шанці,
Стріляй! Стріляй! Стріляй!
Ми не залишим шансів,
Нікому, так і знай.
Опорний пункт на відстані руки,
Дві довгі черги і кидок гранати,
Відстрілюються люто вороги,
Їм менше всього хочеться вмирати.
Та смерть летить до них з усіх боків,
Порожній магазин упав під ноги,
Ще постріл з РПГ, ще декілька стрибків,
І так, за кроком – крок, да перемоги!
Вперед, вперед, піхота!
Вперед, за кроком крок!
Штурмова наша рота,
Дасть ворогу урок!
Вперед, вогонь потужний,
Стріляй! Стріляй! Стріляй!
І побратима, друже,
По флангу прикривай.
Ми сходу взяли шанці і бліндаж,
Задача – закріпитись і триматись,
День-два, а може, навіть, тиждень аж,
Тепер настала черга відбиватись.
А потім відпочинок, наче мить,
І знову йдем на штурм нових позицій,
І знов, під вий снарядів, що у вухах шумить,
Даєм концерт без жодних репетицій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Вівці
Вовки, вовки! Неслося по долині,
Отара збилася до купи зі страху –
Так повелося здавна і понині
Своє життя вручають вівці пастуху.
Чатують в темряві на них злодії сірі,
І небезпека ходить завжди по п’ятам,
Пасуться вівці задоволені і цілі,
Завдячуючи тільки пастухам…
Та що це вариться у казанку на ватрі,
Чия це шкура сохне поруч на траві?
Вівці боятися природньо вовка варто,
Хоча з’їдять її, напевно, вівчарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Снайпер
Легенько палець ліг на спусковий гачок,
Торкнувшись його ніжно, як пір‘їнка,
Синіє зверху неба чистого шматок,
Крізь драний дах розбитої хатинки.
Ковзнув, ледь чутно, змащений затвор,
Дославши смерті згусток у набійник,
А вітер бавився грайливо залишками штор,
Розтріпаними, як старий, облізлий віник.
Зацвірінчав під ринвою горобчик невпопад,
Неначе він на когось там сварився,
В плече уперся прогумований приклад,
Та зі щокою, намертво, неголеною злився.
В прозорих лінзах розчинився гострий зір,
Фіксуюючи найменший порух, вміло,
Десь там, на тім кінці сховався «звір»,
І твердий погляд вже намацав його тіло.
Завмерло дихання, заклякло все навкруг,
Лиш серце в грудях стукало спокійно,
Між його поштовхами, палець потягнув,
Гачок на себе, плавно і повільно.
Той «звір» далекий, постріл не почув,
Ту кулю, що для нього, не побачив,
Він просто головою навзнаки кивнув,
І кров‘ю з мізками свій триколор позначив...
Злетів над териконом чорний птах,
Горобчик замовчав в дірявій стрісі,
Приціл оптичний у міцних руках,
Чергову ціль шукав в ранковім лісі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Бабця
Пішла бабця на війну,
В дев‘яносто років,
Бо втікли на чужину,
Сім її онуків,
І сини лягли на дно,
Разом із зятями,
Заховались під рядно:
- Виручайте, мамо!
І невістки і дочка,
Десь по заграницям,
А от діда вже нема,
Вже немає Гриця.
Був би Гриць, пішли б разом,
Землю визволяти,
І дубовим костуром,
Бити супостата!
Ну, а так, піду сама,
Нічого робити,
Бо ж, онукам і синам,
Треба якось жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Ревматизм
- Эх, Сеня, хлопнул я не ту квартиру,
На дело прихиляв немного под шофе,
И обомлел от милицейского мундира,
Висящего в прихожей, рядом с галифе.
Ведь ты же знаешь, я не пью, когда есть тема,
Но ревматизм меня замучил, спасу нет!
Махнул перцовочки стакан, суставов для сугрева,
И в хату сдуру влез, где жил легавый мент.
Я ломанулся было в зад, а он уже из спальни,
Идёт на встречу в труселях, с волыною в руке,
- Ну что, попался? Руки вверх! На землю, гусь хрустальный!
Со стоном опустился я, дубовый на паркет.
А он мне говорит: - Вот это номер!
Да у тебя, бродяга, чисто ревматизм!
Я в прошлом годе от него чуть сам не помер,
Так сей недуг скрутил мой организм.
Как началось, я по врачам всё время бегал,
Но только, без толку, они ж не знают ни шиша!
От боли локти грыз, на стену лез, и тут сосед поведал,
Что средства есть народные, что в них живёт душа.
Пустился я по знахарям, по шептунам, колдуньям,
Ходил по скошенной траве, ночами босиком,
Из шишек ванну принимал в корыте из латуни,
Распухшие колени грел прожаренным песком.
Сказал мне, Сеня, он: - Вставай, замёрзнешь!
Ещё не все тебе рецепты рассказал.
Я пил, втирал и мазал столько, хрен запомнишь!
Крапивой себя срезанной хлестал.
Потом я понял, что не прав и начал всё с начала,
Иголками сосновыми напихивал портки,
Ложил на ночь, на все мослы, компресс из скипидара,
Горчицу с перцем засыпал себе в носки.
Смешал в горшке барсучий жир, и мёд и керосин,
Чеснок и лук, помёт куриный понемножку,
И эту мазь, я перед сном на кожу наносил,
Жена сбежала от меня, а с ней и кошка…
А дальше, он меня в квартиру пригласил,
Я отвечаю, Сеня, я ж брехать не буду!
И колбасы нарезал, «Столичную» открыл,
Налил себе и мне в хрустальную посуду.
- Так длилось месяц или два, он снова загундел,
Решился я по принимать лекарства внутрь,
Пил солидол со спиртом, на липовой коре,
Но ревматизм никак ни шёл, подлец, на убыль!
Берёзовые почки я настаивал на водке,
Сухие мухоморы измельчённые крошил,
На завтрак, ужин и обед, употреблял по сотке,
Пока чуть было собственные почки не пропил.
И вот сидим мы, Сеня, с ним на кухне,
Я пью, а он стакан свой греет в кулаке,
- Ну, говорит, давай, босота, ухнем,
Висела твоя жизнь на волоске.
Ну, а вообще, скажу я строго по секрету,
Исчезла хворь, когда забилась в жилах кровь,
Из поликлиники прислали массажистку Свету,
И исцелила меня враз её любовь!
Так, что чеши домой, собрат мой по несчастью,
Дам, на последок, я тебе один совет -
Найди себе красивую бабёнку, погрудастей,
И весь твой ревматизм сойдёт на нет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2023
Вівці та вовк
Жив був вовк в одному лісі,
Не в казковім, а в простім,
А навпроти, на узліссі,
Вівці жили поруч з ним.
І що вечора злодюга,
Задирав одну із них –
Гвалт стояв на всю округу,
Страх вселяючи в живих.
Бідолашні так лякались!
Розбігались, хто куди!
Жертва ж, у зубах брикалась,
Кричучи на всі лади!
Вовк тоді провів розмову,
На один, тет-а-тет,
Змалювавши, слово в слово,
Кожній, ось такий сюжет:
- Я дурних овець вбиваю,
А розумних, звісно, ні,
І найбільший розум маєш,
Саме ти, повір мені!
Роззирнися на хвилину –
Ти одна така навкруг,
Окрім того, ти єдина,
Справжній мій найкращий друг.
Далі все пішло по маслу,
Без страху і зайвих слів,
Вівці паслись собі, паслись,
Вовк їх їв собі і їв.
І коли нещасна жертва,
Потрапляла до щелеп,
Кожна думала про мертву:
- Скільки ж навкруги дуреп!
Ось попалася чергова,
Так і треба, по заслузі!
А мені боятись чого?
Ми ж із ним найкращі друзі!
Вовк підняв самооцінку,
І приспав природній страх,
Вівці ніжились в затінку,
Гладшали, як на дріжджах.
Мали сон спокійний, тихий,
Гарний настрій, апетит,
І щасливі з тої втіхи,
Йшли покорно на обід.
До чергової невдахи,
Вовк підходив і казав:
- Я з тобою, моя птахо,
Перетерти планував,
Як з єдиним своїм другом,
Про дурних отих овець,
Прогуляймося но, лугом,
В мою хижу, навпростець...
Смерть стрічала бідолаху,
Блискавично, наче грім,
Не псуючи зайвим страхом,
Якість м‘яса, поміж тим.
Правда, інколи траплялась,
Більш здогадлива особа,
Прислухалась, приглядалась,
Думати чинила спробу.
Поведінку її дивну,
Інші вівці помічали,
І про неї нодмінно,
Вовку все доповідали.
Ну, а далі по лекалам –
Той тягнув її у хащі,
Де лебідонька зникала,
У бездонній вовчій пащі.
Так і ми, шановні друзі,
Чуєм те, що хочем чути,
За мережевом ілюзій,
Не вбачаючи отрути.
А вбачати треба дії,
Тільки дії, не слова,
І тоді буде надія,
Що вціліє голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
Чорна дошка
Догорає свічка на вікні,
Розлилась водичка по долівці,
У холодній хаті, на селі,
Догоря життя у кволім тільці.
Хусточка зібгалася на бік,
Оченята з темними кругами,
Бадилинками своїх тендітних рук,
Тулиться до неживої мами:
- Прокидайтесь, неню, ну не спіть!
Я знайшла два колосочки в полі,
Юшечки нам, мамо, наваріть,
В горщику, а хоч би і без солі,
Сядемо, як завжди, за столом,
Я і ви і татко із братами,
Будемо вечеряти разом,
Під святого Бога образами.
Ось погляньте, скільки тут зернят!
Кожному буде по короваю...
Вислизнули колоски із рученят,
Голодом знесилених до краю.
Коски вибились, як мишачі хвости,
З під тернової благенької хустини,
Господи, помилуй і прости!
Душу безневинної дитини.
Горщик впав, розлилася вода...
Свічка на віконці догоріла...
Темрява у хату заповзла...
Чорна дошка сонце затулила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Голубине озеро
Зажурився голуб над розореним гніздом,
Над коханої голубки мертвим тілом,
Жовторотим пташенятком цвіркуном,
Що матуся захистити хтіла.
Ой, не стала горлиці та справа до снаги,
Ой, не врятувала ні його, ні себе,
Налетіли раптом хижі круки-вороги,
Блискавкою чорною із неба.
Та й уп‘ялися у тіло молоде,
Гострими кривими пазурами,
Але прийде ще розплата, ой прийде,
Посміється доленька над вами!
Полетів той голуб сизокрилий сам,
У кубло вороже на схід сонця,
Мститися за смерть заклятим ворогам,
Ненаситним до крові чужинцям.
Гей, ви круки, криводзьобі воронки,
На двобій виходьте, чорнокрилі!
Будуть гнити ваші прокляті кістки,
У глибокій крижаній могилі!
Вдарився стрілою в груди ватажку,
Вирвав назавжди злодійське серце,
І упав розтерзаний при самім бережку,
У прозоре степове озерце…
Обрій понад степом полум‘ям горить,
Котить вітер трав могутні хвилі,
Голубине озеро під місяцем блищить,
Ворон кряче на старій могилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Дайте ответ!
Дайте мне такой ответ –
Где вы были восемь лет?
Отвечайте, где вы были,
Когда нам бомбас домбили?
Не приходит вам во снах,
Мальчик маленький в трусах?
И в придачу к ним в футболке,
Не приходит? Палки-ёлки!
Вам наверно не болит,
Новоросский геноцид?
Замечать мешают шоры,
Трактористов и шахтеров,
Что на танки пересели.
Вы их тоже не узрели?
И конечно же не знали,
Мовой как людей пытали,
Как с бендеровского Львова,
Шёл состав бритоголовых,
Убивать везущий чисто,
Сплошь карателей-нацистов.
Восемь лет нас здесь гнобили,
А вы где-то водку пили!
Восемь лет с нас издевались,
А вы жизнью наслаждались!
Поднимаете вы вой,
Не такой, мол, гумконвой,
Что в бою не ополченцы,
А казаки и чеченцы,
Что в окопах мужики,
Русаки – отпускники.
Мы решительно в ответ –
Ихтамнебылоинет!
Это местные герои,
Те, что вышли из забоя,
Прям из темноты на солнце,
Это наши, лугандонцы!
А с оружьем им помог,
Всесоюзный военторг.
Что вы скажите на это?
Не находите ответа!
Восемь лет нас унижали,
А вы сопли всё жевали!
Восемь лет нас жгли живьём,
А вы пели соловьём!
Лучше бы смотрели в оба,
Это всё увидеть чтобы,
Славных, доблестных героев,
Что прикрыли нас собою,
Заслонили нас собой,
Подвиг повторив святой.
Амбразуру, как Гастелло,
Грудью закрывали смело,
Как Мересьев, сквозь туман,
Вылетали на таран,
Хоть без ног, но без вопросов,
Дрались, как моряк Матросов.
Как панфиловцев три сотни,
Шли в атаку в день субботний.
И так долгих восемь лет,
Не простим вам, нет и нет!
Моторолой мы клянёмся,
Что мы с вами разберёмся,
И Захаром, вместе с ним,
Что мы страшно отомстим,
Памяти священной Гиви,
Сделаем из вас сациви,
За распятого мальчонку,
Перемелем вас в тушенку,
В трусиках, за пацана,
Отвечаем, вам хана!
Прокатаем в катафалке,
До могилы, ёлки-палки!
Будете держать ответ,
За прошедших восемь лет,
Разберёмся где вы были,
Когда нам бомбас домбили!
15.02.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999075
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2023
Ви не помітили, як зразу стало легше?
В душі, неначебто, каштани розквіли!
У Києві, на Берестейському проспекті,
Нарешті Пушкіна гранітного знесли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Пухнастий друг
У містечку, понад теплим морем,
Де усе біжить поволі і без бід,
Де не знають сліз гірких і горя,
Жив на вулиці рудий пухнастий кіт.
Як сюди потрапив він і звідки,
Кіт уже і сам не пам‘ятав,
Їв мишей, а часом недоїдки,
Але їжу у людей таки не крав.
Він любив двоногих, їхні руки,
Дозволяв погладить без проблем,
Хоча ті здебільшого ні трохи,
Не відповідали навзаєм.
Навпаки, рудого проганяли,
Хоч він капостей нікому не робив,
Тож вусань ховався у кварталі,
Де господар рибної крамниці жив.
Кіт сідав собі на підвіконні,
І дивився крізь вітрини скло,
Як торгівець, завжди трохи сонний,
Викладав в лотки своє добро.
(А добра того було, скажу вам,
На котячі будь-які смаки –
Оселедці, скумбрії, сардини,
Хек, мінтай, тунець і судаки).
Як заходили один за одним в лавку,
Гомінливі і веселі покупці,
Залишаючи за рибку, на прилавку,
Різнокольорові папірці.
І сяйнула в голові смугастій думка,
Від якої аж на мить підскочив він –
Щоб отримати смачного подарунка,
Треба принести щось на замін!
Вже наступним ранком в рибну ятку,
Подолавши свій природній страх,
Завітав руденький наш котятко,
Із листочком жовтим у зубах.
І немов би дійсно справжні гроші,
Перед крамарем поклав його на стіл,
Так поважно, як дорогоцінну ношу,
А за тим, тихенько у каточку сів.
Той сміється : - Ви погляньте, люди!
От так кіт – розумна голова!
Хоч не ходить тут така валюта,
Буде тобі рибка «на раз-два».
День минув і знов кмітливий котик,
Лист із дерева несе у магазин,
А господар зовсім і не проти,
Поділитися смаколиком із ним.
Тих сухих листочків різнобарвних,
Він за місяць стільки натаскав,
Що в крамниці стіни незабаром,
Прикрашав осінній карнавал.
Зав‘язалась дружба мимоволі,
Між людиною і мурчиком рудим,
Мати друга – це дарунок долі,
Двоє завжди краще ніж один!
Став вусатий зіркою крамниці –
Всі бажали познайомитися з ним,
Повалив народ поглянути на кицю,
Ну, і рибки прикупити поміж тим...
Але якось вранці не прийшов кіт,
Ні в обід, ні потім до темна,
Зачинив госполар магазин свій,
А кота нема усе й нема.
Став у перехожих він питати,
Чи не бачили його, чи хто не чув,
На сусідніх вулицях шукати,
Не можливо, щоб рудий отак чкурнув!
Накінець, дізнавсь в одному з пабів,
Що сьогодні, наче схожий кіт,
Під автомобіль пожежний втрапив,
Недалеко від старих воріт.
Онімівши лиш на мить від переляку,
Полетів він прожогом в місцину ту,
І знайшов свого вусатого друзяку,
Під трубою, у тісному закутку.
Лапка зкривлена, проштрикнуті легені,
В двох місцях, поламаним ребром,
Шерсть від крові злиплася на спині,
Від підступного удару колесом.
Але стукає сердечко в кволім тільці!
Взяв у пазуху його двоногий друг,
Швидко в клініку, де лікарі-умільці,
Зцілили фатальний той недуг.
Ну, а потім повернувся кіт додому,
Не на вулицю, а під надійний дах,
У крамничку, вже йому знайому,
Із гербарієм осіннім на стінах.
Тут буде йому тепло і відпочинок,
Завжди щось смачненьке на обід,
Стане зразу затишним будинок,
У якому муркотить щасливий кіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Одного разу у ставку
Жив у ставку одному знаний дебошир,
Нероба і гультяй – Карась губатий,
Серед собі подібних був він бригадир,
І полюбляв за гроші будь-кому боки нам’яти.
А по сусідству мулив дно Пічкур,
Усіх він знав, усюди побував, усе побачив,
Мав сиві вуса, а ще між риб’ячих фігур,
Гучну мав славу майстра провокацій.
У тій водоймі вже давно колонія була,
Рачків-відлюдників, що мешкають в печерах,
Жили собі спокійно, не чинили вони зла,
А рід свій починали десь в минулих ерах.
Аж ось зненацька, вийшов маніфест,
Про те, що ці печерні окупанти,
Якісь антидержавний мають інтерес,
І треба звідтіля їх всіх повиганяти.
Що, буцімто, вони шанують хижаків,
Які з сусіднього ставка на нас напали,
Злигались з ними, хоча приховують зв’язки,
І каламутять воду урядовому кварталу.
Що йде від них усе вселенське зло,
І через це нестача кисню і поживи,
А от, якби прибрати їх усіх до одного,
Ото б ми весело тоді зажили!
Комісію створили, з кокардами прислали окунів,
Місцеву пресу спонукали гнати хвилю,
Але, той натиск, ні до чого не призвів,
Простіше було лобом битися об скелю.
Тоді зубаті та ікласті можновладці,
Державницька потуга, геть уся,
Звернулася до майстра провокацій,
До Пічкура, а той привів з собою Карася.
І заходилися вони бульки пускати,
Приплив на допомогу їм планктон,
Штурхали звідусіль печерних браттів,
Та ті були міцніші ніж бетон.
А далі – більше, мальки незрілі підтягнулись,
Стрибали, чубились, горланили пісні,
Їм би отямитись та вчасно схаменутись,
Та де там, все котилось до різні.
Розпочалось свавілля, яке не знали доти,
А що ж великий риб’ячий народ?
Усе, як завжди, є хто – за, а є хто – проти,
А іншим байдуже, своїх повно турбот.
Від тої, раптом зчиненої бучі,
Розходитись круги почали по воді,
І досягли поволі, але неминуче,
Солідних океанів і морів.
І сполошили там велику рибу,
Яка не полюбляє зайвий гам,
З зубами і впливовістю такого штибу,
Що не позаздриш навіть ворогам.
Почувши клацання зубів з-за океану,
Усі державні щуки, судаки і окуні,
Тихесенько ввімкнули собі задню,
Бо, як не вийшло зразу, то не вийде й поготів.
А крайніми у скоєних порушеннях порядку,
Призначили все тих же, Пічкура і Карася,
Бо офіційно в них не було жодного мандату,
Що означає – то на них провина вся.
І ті, хто мав хоч власні зуби, хоч коронки,
Розшматували цапів-відбувайлів на друзки,
Піраньї припливли аж з річки Амазонки,
Державницького досвіду на ділі досягти.
А що ж народ? Ну, а народ, як завжди,
Хтось сам кусав, хтось осторонь стояв,
Печерні жителі молилися за правду,
І ворог ту війну таки програв.
Мораль така – державні зуби гострі й спритні,
Про це повинен пам’ятати будь-який карась.
Та не вродилося такої щуки в цьому світі,
Яка би мушлю віри розкусити спромоглась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Идёт охота
Рвусь из сил, мои руки скрутили,
Ведь сегодня не так, как вчера,
Мне повестку насильно вручили,
И везут в городской ТЦК.
Тецекашники скачут, как блохи,
Им работать, конечно, не лень,
А по городу мечутся лохи,
Превратившись в живую мишень.
Идёт охота на лохов. Идёт охота!
На уклонистов и обычных лопухов.
Пьют военкомы водку горькою до рвоты,
Мат-перемат и фильтры жёлтые «бычков».
Не на равных играют с лохами,
Военкомы, их задача проста,
Сговорившись на пару с ментами,
Всех гребут, от ноля и до ста.
Лох не может нарушить традиций,
Видно, с детства тупые лошки,
Лишены были напрочь амбиций,
Откупаться для нас не с руки.
Припев
Наши души, сердца наши чисты,
Почему же – страна, дай ответ –
Мы согласны за тебя быть убиты,
А не пробуем сунуть конверт.
Лох не может, не должен иначе,
И майор, улыбнувшись слегка,
Выдал мне, пожелавши удачи,
Направление на ВЛК.
Припев
Я не годным с комиссии вышел,
Заплатил – жажда жизни сильней!
А потом поздравления слушал,
Откоситься сумевших друзей.
Рвусь на волю, и мне двери открыли,
И сегодня – не так, как вчера!
Отпустили меня! Отпустили!
Уходить мне отсюда пора!
Припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998072
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2023
Осінній вечір
Осіннім вечором гуляємо за містом,
Бринять на сонці павутинок кришталі,
Калина увібралася в своє намисто,
З коралів алих, стиглих, як уста твої.
В очах у тебе вся безмежність океану,
Така чарівна небезпечна глибина,
Я в них упав і рятуватися не стану,
Втону назавжди не досягши дна.
Останній подих бабиного літа,
І перший крок у справжні почуття,
Душа співає лунко, як трембіта,
Кохаю я тебе, тебе кохаю я!
Десь там на півночі морози забарились,
В повітрі теплому кружляє жовтий лист,
Два ніжних серця в унісон забились,
Два подихи гарячих у один злились.
Насправді осінь є порою золотою,
За щире золото ціннішою стократ,
Бо жовтень познайомив нас з тобою,
А одружив на віки листопад.
Останній подих бабиного літа,
А там попереду лежить усе життя,
Нам щастя випало його удвох прожити,
В коханні розчинились разом, ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Пустынной мостовой
Пустынной мостовой,
Осенним вечером,
Бреду к себе домой,
А ты на встречу мне,
И крикнуть бы: - Постой!
Но я застенчивый герой.
Вот если бы вчера,
Тебя я повстречал,
Ты б мимо не прошла,
И я б тебя догнал,
Ведь голова полна,
Была вчера моя вина.
У меня как будто крылья,
Вырастают от вина,
И тогда весь мир люблю я,
Весь, до самого до дна.
Обнимусь с тобой, как солнце,
С виноградною лозой,
Закружу тебя я в танце,
Поведу к себе домой.
И вот опять иду,
И ты на встречу мне,
Но я в руках несу,
Внушительный пакет,
В котором не одна,
Звенит бутылочка вина.
И в рюкзаке твоём,
Средь пудры и помад,
Плескает Совиньон,
Мадера и Мускат,
На нас двоих, причём!
Ты говоришь мне: - Ну, пойдём!
Мы закатим вечеринку,
Только я, ты и оно,
Две влюблённых половинки,
И предмет любви – вино.
Утром, не найдя нектару,
Сдам я тару и потом,
Побегу с тобой на пару,
За добавкой в гастроном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.11.2023
На краю прірви
Товариші! Я перепрошую, панове!
Ми довго йшли але, усе таки, прийшли.
Ще крок і нас чекає прірва невимовна,
За мить, на дні якої, будемо всі ми.
Важкі дороги нас чекали і тернисті,
Але ж ми їх здолали, в тому й суть!
Бо душі мали і серця кристально чисті,
Як наслідок — ми всі, нарешті, тут.
Ми цілувалися, але не йшли у ліжко,
І мали те, що мали, повсякчас,
Хоч між краплинками було ідти і важко,
Але ніщо зі шляху не збивало нас.
Міняли точку зору ми як флюгер,
Бо ж не міняє тільки хворий чи дурний,
Вела нас думка, що за сало усе купим,
І ми упевнено тримали поступ свій...
У нас в скарбниці бігали лиш миші,
А ми тримали опонентів за матню,
І думали, що для держави то найгірше,
Коли вона втрачає територію свою.
Нам клали диктофони під дивани,
Ми віддаваи свою зброю просто так,
Та все ясніше виринало із тумана,
Що Україна не Росія і це факт...
Ми йшли й не йшли і знову повертались,
Нам бджоли у трипільських глечиках гули,
Як су@ка блох, кредитів набиралсь,
Бандитам тюрми дати ми могли.
В нас намагалися майбутнє відібрати,
Та “любі друзі” врятували, молодці,
І в третім турі нас таки змогли обрати,
Бо ж не украли геть нічого руки ці...
Але й були козли, які нам заважали жити,
Підступно в груди вціливши яйцем,
Проффесорам, незвиклм порожняк гонити,
Знімавшим шапки в туалеті без проблем.
Ми їм кричали всім: - “Астанавітєсь!”
Приходьте вже на “йолку” на Майдан,
“Патрогайтє глазамі, рукамі пасматрітє”,
Не то, від бубика баранка буде вам...
І ми прийшли і вилізли на трактор,
Проголосивши - “Остаточне прощавай!”
Віддавши статки всі свої сліпому трасту,
“Жити по новому”, просили кожного, давай!
Лічені тижні нас від мрії відділяли,
Ми ввели “томос” у новітній лексикон,
У вечорі, “Жму руку, обнимаю!” - ми казали,
А зранку: - “Стадіон, так стадіон”...
На стадіоні, то вже ми здобули перемогу,
І кожен з нас прмовив: - Я не лох!
Розбійникам виходити давали змогу,
Дивились Путіну у очі, щоб він здох!
Законів, турбометодом, покрили недостачу,
Народ запевнили, що кожен президент,
Просили собі зброю, а не втечу,
Бо у історію ввійти настав момент...
І ми, і ми, і ми, і ми, і ми зусиль доклали,
Вели народ свій до мети, як Моісей,
Десятки років шлях до цілі торували,
Щоб в пам’яті віках похід зостався цей!
І ось ми тут, талантам завдяки і вмінню,
То ж хай лихий не відведе нас рок!
Відкинем геть всі докори сумління,
І зроби разом уперед рішучий крок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Яжемать
В соцзабез приходить Сара,
З цілим виводком дітей,
Хлопчик-дівчинка, по парам,
Меньший ще біля грудей.
- Ізя, сядь! Ті сіли дружно,
Всі дванадцять, рівно в ряд.
Реєстраторка натужно:
- Ваші всі? Та ні, навряд…
- Всі мої! Побійтесь Бога!
Сто відсотків, яжемать!
Ми до вас, на допомогу,
Документи оформлять.
- Ну, тоді назвіть для справи,
Імена їх, по порядку.
- Хлопчики — всі Ізяслави,
Ізабели — всі дівчатка.
- Ви жартуєте, шановна,
Маєте тринадцять Ізь?
- Точно в ціль! Так безумовно,
Набагато легше скрізь.
Зранку: - Ізя, прокидайся!
І вони усі встають.
- Ізя, їсточки збирайся!
Всі бігом обідать йдуть.
Зауваження даю я -
І ніхто не бешкетує,
Як на мене, ця ідея,
Стовідсотково працює.
- А якщо, покликать треба,
Не всіх разом, а одну?
- Яжемать, а не амеба,
Я по-батькові їх зву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Дурдом
Нещодавно в наш дурдом,
Та й приїхав воєнком,
Бо йому усе ще мало,
Ще не всіх війна забрала.
Тож мабуть, заради сміху,
У окопи сядуть психи,
Їх не жалко, що з них взяти?
Хай хоч підуть у солдати.
Дивно, як на перший погляд,
Влаштували нам медогляд –
Воєнком п’є валідол,
А ми - галоперидол.
Додали аміназину,
Збігали до магазину,
Почали розподіляти,
Хто де має воювати -
Суіцидників в сапери,
Мін на фронті до холєри!
З симулянтів-агравантів,
Будуть вчити диверсантів,
Шизофреніків по списку,
В розвідку – там треба мізки,
Імбіцилів - у стройбат,
Їм не можна автомат.
Психопатів і маніяків -
У піхоту, з переляку,
Буйних - зразу у спецназ,
Потім взялися за нас.
Ми – еліта у дурдомі,
Персонажі всім відомі –
Цезар є, Наполеон,
Африканський Сципіон,
Чингізхан і Ганнібал,
Ришельє є – кардинал,
Два Кутузови, Суворов,
Македонський прийде скоро,
Навіть є один Сунь Дзи,
Ну, а що, вряди-годи!
Воєнком сміється щиро –
Як же з нами пощастило!
Зразу всіх без перепони -
В Міністерство Оборони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Кіт, собака і гусак
Кіт, собака і гусак,
Жили разом, якось так.
Кіт ходив на заробітки,
Собацюра шила свитки,
А гусак у них все крав,
І у шинку пропивав.
Вони його лиш журили,
Не сварили і не били,
Бо вважали гусака,
В себе вдома за синка.
Той зростав у них змалечку,
Геть від самого яєчка,
Що знайшли колись пухнасті,
На своє, мабуть, нещастя.
Був спочатку гусенятком,
В жовтім пір‘ячці малятком,
Але швидко так, ривком,
Став дебелим гусаком.
Від життя все брав нахрапом,
Називав себе Остапом,
До вина призвичаївся,
Не робив, ніде не вчився,
По хатам чужим літав,
Те, що було можна крав,
А за тим, попри тюрму,
Продавати ніс в корчму.
Кіт з собакою по людськи,
Врозумляли, але дзуськи!
Він і слухати не хтів,
Тих розумних, мудрих слів.
Гельготав щось про свободу,
Що він іншого-де, роду,
Що його цей світ допік,
Про світоглядний конфлікт,
А усі оті повчання,
І поради і зітхання,
Хай на потім десь залише,
Той, хто яйця собі лиже...
От і жили якось так,
Кіт, собака і гусак.
Якось у черговий раз,
Сів він за масний шинквас,
Пропивати здобич став,
Що за цілий день накрав.
За чарчиною чарчина,
Звисла в холодець чуприна,
Кров ударила в чоло,
І Остапа понесло –
Вирішив собі на нічку,
Знайти гарну молодичку.
Почав оком розглядатись,
З ким він буде цілуватись.
А навколо гучно, тісно,
Дим у шинку коромислом,
Навкруги одні красуні,
І веселі і розумні,
Взяв одну він навманя,
Зранку дивиться – свиня...
В двері грюкає собака,
Кіт кричить від переляку:
- Побоявся б, синку, Бога,
Ти ж гусак, а вона льоха!
Де ж ти бачив, щоб гусак,
Із свинею був ось так?
- Що мені свиняча морда,
Птиця я, але не горда,
І нікого не боюсь,
З ким завгодно, а нап‘юсь,
І до себе у кімнатку,
Приведу хоч свиноматку,
А як ввірветься терпець,
Піду з нею під вінець...
От і жили якось так,
Кіт, собака і гусак.
Швидко літо пролетіло,
Вже і листя пожовтіло,
А собака із котом,
Думу думають гуртом –
Скільки можна так ходити,
Треба хлопця оженити.
Десь знайти йому дружину,
Щоб зігнула йому спину,
Взяла б його в оборот,
Оберемками турбот,
Щоб любові почуттями,
Привела його до тями,
Щоб не товста і не тоща,
І була своя жилплоща.
Але хто піде за нього,
За опудала такого?
І знайшли йому вдівицю,
З рудим хвостиком лисицю,
Що на хуторі жила,
Біля їхнього села.
Дуже вправну господиню,
Не стару, ну так, не сильно,
А що саме головне,
В неї хата власна є!
Як гусак про те прознав,
Цілий тиждень не вживав,
Готувався до оглядин,
Іміджу свого за ради.
Як побачив молодуху,
Закохався вщент, по вуха,
Тож наступної неділі,
Шваркнули гучне весілля.
Гості добре погуляли,
Гостів гарно пригощали,
А потому молодята,
Подались до себе в хату.
Через тиждень, може більше,
Може, навіть ще пізніше,
Кіт на хутір причалапав,
Щоб провідати Остапа,
І собака разом з ним,
Із гостинчиком смачним.
Ось заходять вони в двір,
Роздивляються навкіл,
Чи то правда, чи здається?
Літня кухня димом в’ється,
Все лисичкине подвір’я,
Всипане гусячим пір’ям,
На вогні баняк стоїть,
В баняку бульйон кипить.
Їм на зустріч вибігає,
Господиня, уся сяє:
- Добридень, мої рідненькі!
Як живеться? По маленьку?
Кіт червоним став, як рак:
- Говори, де наш гусак?
- Муж мій, дорогий і милий,
Відлетів сьогодні в вирій,
Разом з гуртом парубків,
Таких самих гусаків.
Як побачив їх у небі,
(Гарно так ішли, далебі),
Як почув далекий клич,
Голову зірвало з пліч.
Я волала: - Не пущу!
А він: - Прощавай, лечу!
Я йому вчепилась в крила!
А він: - Відчепися, мила!
Там же всі мої брати,
Ну, пусти, мене, пусти!
Мене напріч відштовхнув,
І у вись як шугонув!
Нам же з вами він на згадку,
Пір’я залишив порядком…
Що ж ми тут стовбичим досі?
Прошу в хату, любі гості!
Я вас так не відпущу,
Свіжим супом пригощу…
Кіт з собакою не знали,
Навіть думки не гадали,
Що Остапчик, їх гусак,
Гультяюга і пияк,
Птах не гордий і простий,
Вайлуватий і не злий,
У веселої вдовички,
Рудохвостої лисички,
Був вже третім чоловіком,
Після півня та індика...
Ось така, малята, казка,
Й бубликів солодких в’язка,
Про собаку і кота,
Що жили біля моста.
Кіт ходив на заробітки,
Собацюра шила свитки,
Біля теплої печі,
Їли взимку калачі,
Танцювали гопака,
Тільки вже без гусака…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Єдині новини
Ми ворогу помститися не в змозі,
І рвемо на шмати своїх близьких,
Нам з рідними стає не по дорозі,
Можливо, зрадник в кожному із них?
Ми ж поруч жили, хліб ділили з ними,
Пісень співали разом за столом,
Як же злигатись вони з ворогом посміли,
Хизуючись ясним своїм чолом?
У них в очах відгадується зрада,
Хоч разу жодного її не довели,
Пусте, нам зараз не потрібна правда,
Достатньо, що вони вже не такі, як ми.
Вони не ходять строєм разом з нами,
У них не наші, а якісь свої думки,
Їх хочеться так порівняти з ворогами,
Тим більше, ось вони – на відстані руки.
Невиліковна мозку ця зараза,
І очевидно, хворий нею не людина,
Не так шкідлива зовнішня загроза,
Як наша рідна, внутрішня вражина.
Але найгірше те, що раптом зблизька,
У дзеркало поглянувши в клятьбі,
У перекошеному ненавистю зблиску,
Впізнаєм ворога в самих собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Тихое место
Как хорошо лежать и ничего не делать,
Распластаться и просто замереть,
В расслабленном покое растянуться смело,
И ни душой, ни сердцем не болеть.
Забиться молча в уголок укромный,
Не думать о плохом и не страдать,
Забить на мир, несправедливый и огромный,
И попросту его не замечать.
Закрыв глаза, сквозь время и пространство,
Скользить легко в уютной темноте,
По полной наслаждаясь постоянством,
Отдавшись весь дремотной красоте.
Чтобы кругом всё было тихо и спокойно,
Чтобы никто на ухо не кричал,
Ни склок, ни драк, ни идиотов полных,
От изобилия которых так устал.
Чтобы не мучили вопросами тупыми,
И не мешали наслаждаться в тишине,
Чтоб все на свете обо мне забыли,
А я остался лишь с собой наедине.
Скажи, Господь, где есть такое место,
Скажи, пожалуйста, и я его найду…
Ответ пришёл довольно интересный:
- Живи, дурак, найдёшь его в гробу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2023
Бойовий медик
В одній долоні турнікет,
У іншій – автомат,
В наплічнику, що гне хребет,
Лежить аптечний склад.
Куди б дороги не вели,
І бойові стежки,
Він буде завжди поруч йти,
На відстані руки.
У полум‘янім серці, відвага нескорима,
Він із лабетів смерті рятує побратима,
Не білий одягнув халат, а звиклий однострій,
Він як і всі ми, теж солдат, він медик бойовий.
З розірваних артерій кров,
Б‘є струменем рясним,
Її зупинить він немов,
Закляттям чарівним.
Так перев‘яже, заверне,
На зло всім ворогам,
І до стабпункту дотягне,
Крізь бою шум і гам.
На допомогу прибіжить у будь-яку хвилину,
Із кулеметом у руках прикриє тобі спину,
Не санінструктор, не медбрат, не лікар тиловий,
Він як і всі ми, теж солдат, він медик бойовий.
Хоч і не носить на спині,
Він білосніжних крилець,
Для нас усіх на цій війні,
Він янгол – охоронець.
То ж, Господи, прошу – поглянь,
З своїх святих вершин,
І янголу, його життя,
Ти, Боже, збережи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Новий чоловік
У містечку, біля Бугу,
Наче й не старий,
Склеїв ласти від недуги,
Шніперсон Матвій.
Жив з дружинонькою Мотя,
Без дітей, на пару,
Тож залишилась самотня,
У будинку Сара.
Промайнули дні скорботні,
Почалися будні,
В синагозі, в день суботній,
Гучно, велелюдно.
Ведуть раду між собою,
Як на далі жити,
Було б добре із вдовою,
Когось одружити.
Бо не гоже молодиці,
Жити без мужчини,
Вона пишна, білолиця,
Для гріха причина.
Підшукали чоловіка –
Різника з базару,
Не питущий, не каліка,
Й вийшла заміж Сара…
В день наступний, по весіллі,
Каже він до неї:
- Говорила моя тітка,
Що серед євреїв,
Буде самим правовірним,
Буде самим справжнім,
Той, який перед обідом,
З жінкою приляже…
Прилягли, надходить вечір,
Знову він заводить:
- Говорив мій дід, до речі,
Він ще й досі ходить,
Те, що істинний єврей,
Не береться ложки,
Поки не отрима ніжностей,
Від дружини трошки…
А на ранок знову він:
- Говорила бабця,
Батько, дядько, його син,
Дівер, шурин, мамця…
Приминуло місяць з гаком,
У Сари питають:
- Як із новим чоловіком,
Чи не ображає?
- Мотя був інтелігентом,
Розумна людина.
Боря – ні, зате з ЯКОЇ
Гарної родини!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Стратегічний продукт
У Москві, в середній школі,
Почалось навчання,
Вчителька питає: - Коля,
Ось тобі завдання –
Ти подумай і скажи,
Що наша країна,
Імпортує з Індії,
У значних об’ємах?
Коля кліпає очима:
- Нууу… Я не пам’ятаю.
Знизує потім плечима:
- Ні, мабуть, не знаю.
- Ну, згадай, ну що ви зранку,
Ставите на стол?
- Господи помилуй, мамко!
Та невже россол?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Осінній лист
Осінній лист кружля над водоспадом,
Повітря розсікаючи наскрізь,
Танцює вальс, безмежно волі радий,
Забувши зовсім, що летить у низ.
А там внизу клекоче біла піна,
Вирує неприборкана вода,
На мить коротку він зблисне карміном,
І зникне назавжди, торкнувшись дна.
Малою брунькою весною народився,
Прожив життя, а потім постарів,
Прийшла пора і листопад не забарився,
Його у небо на свободу відпустив.
А там у небі так до сонця близько!
Але тяжіння не дає злетіти ввись,
Сідають на листочок кришталеві бризки,
І він в безодні клекіт падає кудись.
Вальсують поруч з ним його брати і сестри,
Червоні, жовті і багряні наче кров,
Під музику незримого оркестру,
Зближаються і відлітають знов.
А там ще мить і увібравши сирість,
Станцюють пари прощавальне «па»,
І склавши крила він віддасть себе на милість,
Пірнаючи під воду з усіма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Відгадай хворобу 9
Коли Боря був малим,
Щирим і наївним,
Захворів він, поміж тим,
На хворобу дивну.
Все почалося як грип,
Просто і банально –
Трохи кашляє, захрип,
Ніжиться у спальні.
А як вийшов в туалет,
Глянув у люстерце,
Як побачив свій «портрет»,
Зупинилось серце!
Бо у дзеркалі узрів,
Не мале дитятко,
А, от так, без зайвих слів,
Справжнє поросятко.
Розплилось лице у шир,
Червоніє маком,
Кругле, наче той пузир,
Як тут не заплакать?!
Вепром прямо завищав:
- Мамо, помираю!
І в штани собі наклав,
Що ж, і так буває..
Тепер носить на щоках,
Хутряну хустинку,
Бо у Борі паротит,
А в народі - ……
Був колись худий, як тріска,
Гриз наук міцний граніт,
Став начальником і різко,
Нагуляв свій апетит.
На обід з’їдає просто,
Дві тарілочки борщу,
І сметанки туди густо,
Вигрібає банку всю.
Голубців з десяток потім,
П’ять котлеток, три битки,
Все зникає в його роті,
Хіба білого шматки,
Холодцю велику миску,
Кусок сала з часником,
Качку печену чи гуску,
Заїдає пирогом,
А до страв тих і наїдків,
Пляшку добру коньяку,
Інколи горілку тільки,
Ну, і звісно, по пивку!
На десерт галушки з сиром,
Чи вареників відро,
Із солодким медом щирим,
Все вміщається в нутро!
Має вже такі об’єми,
Що до нього у штани,
Влізуть разом без проблеми,
Три-чотири пацани.
А з плаща його старого,
Получивсь в один момент,
Для машини, одним словом,
В акурат чудовий тент.
На вагах число тризначне,
Світиться уже давно,
І оточуючим лячно –
Як так сталося воно?
Що чекає його далі –
Діабет, інсульт, інфаркт?
А він м’ясо на мангалі,
Смажить третій день підряд…
Але всіх людей огрядних,
Круглобоких ненажер,
Щось засмучує порядно,
Щось бентежить дотепер.
То не докори сумління,
Нищить людство - ……..
Пронеслись роки буремні,
Безрозсудних помилок,
Став наш Боря геть нікчемним –
Сивочолий старушок.
Наче й років не багато,
Трохи десь за п’ятдесят,
Та прожив він їх завзято,
От і має результат.
Впав тягар на тазу дно,
Придушив, немов, гріхами,
Було б Борі все одно,
Тільки от не спить ночами!
До вбиральні він встає,
Два, а то й чотири рази,
«Подзюрчать» бажання є,
Але ж не біжить, зараза!
То раніше струмінь бив,
Як в пожежників із рурки,
Зараз, ніби хтось прикрив,
До тонесенької цюрки,
То колись, давним давно,
Було «коником» не важко,
Тепер цідиться воно,
Як останні краплі з пляшки.
Куди бігити? Що робити?
Бо проблема, на те схоже,
Як дожив до сивини ти,
І тебе спіткати може.
Але завжди є надія,
Тут зарадить хірургія,
Пошесть ця давно відома,
Це простати …….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
Відгадай хворобу 8
Десь сховав від жінки пляшку,
І здається не одну,
Став шукати, ох і тяжко!
Де поділась, не збагну?!
Кума запросив в неділю,
Він прийшов, а я питаю:
- Хто там ходить по подвір’ю?
Я вас, дядечко, не знаю!
І дружина мені каже,
Що якимсь я дивним став,
Геть забув, що вже не можу,
А до неї приставав.
Вийшов зранку в понеділок,
До сусіднього Сільпо,
А знайшовся у вівторок,
Десь за кілометрів сто.
Чудернацько й дивно всюди,
Кожен день нові знайомі,
Тільки ось чому ці люди,
Мешкають в моєму домі?
Якщо ти дожив до віку,
І рокам не знаєш ліку,
Якщо пам’ятаєш школу,
Та забув, що було вчора,
То до тебе може стиха,
Непомітно, наче лихо,
Хоч робочий ти, хоч фермер,
Завітати пан ……….
Він лежить у лазареті,
На доволі хитрім ліжку,
У якому, як в клозеті,
Під собою має дірку.
Це не дурість і не жарти,
І не вигадка для сміху,
Ця хвороба того варта,
Ця хвороба справжнє лихо.
Починається раптово,
Гостро, наче ураган,
Із проносу, одним словом,
Схожим справді на фонтан.
Нападає діарея,
Разів тридцять на добу,
І ніяка добра фея,
Не зупинить цю біду.
Навіть більше, додається,
Ще й блювота, як на зло,
Без нудоти, просто ллється,
Наче так воно було.
Хворий дуже потерпає,
Рідина зника, як пар,
Те, що з нього витікає,
Наче «рисовий відвар».
Шкіра біла і холодна,
І суха мов у гідюки,
В зморшках пальці і долоні,
Схожі так на пралі руки.
Глибоко запалі очі,
Тиск низький, тахікардія,
Чи живий буде по ночі?
Лиш на лікаря надія!
Хоч настала нова ера,
Та лютує ще ……
Потягнуло Борю знов,
Через дві недільки,
Відшукать собі любов,
На деньок чи кілька.
Душ прийняв, почистив зуби,
І в сусіднім барі,
Підчепив красуню Любу,
За бокал «Кампарі».
А коли любов минула,
Була інша «люба»,
Так життя і промайнуло,
Без дітей і шлюбу.
Ну, а потім він помітив,
В організмі зраду,
Бо його «годинник» раптом,
Став виходить з ладу.
Стрілка падає до низу,
Десь «о пів на шосту»,
І піднять її що разу,
Дуже вже не просто.
На промежину, немов,
Хтось повісив гирю,
До вбиральні знов і знов,
Човгає безсило.
Тягне тут і тягне там,
І в паху і в спині,
Ось такий от «тарарам»,
Розпочавсь віднині.
Це не зглаз і не пристріт,
Це хронічний ………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
Напрямок
Державу, де переслідують людей,
За те, що моляться не тому Богу,
В північну, поміж двох Корей,
Веде упевнено дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Відгадай хворобу 7
Уночі наснився жах,
Стало раптом важко спати,
Біль і важкість у рубцях –
Почали геть припухати.
На душі якась тривога,
Дратівливість і нудьга,
Хворий ледве тягне ноги,
Потом раз по раз стіка.
Днів за кілька бідолагу,
Накриває переляк,
Допікає дуже спрага,
Та от випити – ніяк!
Тільки лиш побачить воду,
Горло в спазмі заклякає,
Хоч тепленьку, хоч із льодом,
Навіть звук її лякає.
Важко вдих йому зробити,
Слина котиться додолу,
Світло, дотик, рух повітря,
Викликають знов судому.
Скочить з ліжка, ледь не б‘ється,
Одяг розрива на шмаття,
То завяє, як вовчиця,
То заплаче, як дитятя.
Сто відсотків до загину,
Призведе хвороба ця,
Тут безсила медицина,
Треба кликать панотця.
А тому, що в лісі лис,
Його цапнув, щоб він скис!
Наголошу ще раз,
Це не жарт, а справжній ....
Ще у еру фараонів,
Зустрічалась ця біда,
І у Біблії і в Торі,
Слід недуги прогляда.
Древні римляни і греки,
Теж без неї не прожили,
В своїх спогадах далеких,
Описали її вміло –
Руки трусяться не сильно,
Голова їм вторить в такт,
Наче каже «ні» постійно,
Або навпаки – «так –так».
Важко будь-що написати,
І чарчину наливать,
Добре шейкером бовтати,
І платівки міксувать.
Хворий начебто варений,
Трохи згорблений вперед,
Схожий чимсь на манекена,
В‘ялий, як загуслий мед.
Тільки ступить за поріг,
І загклякне на дорозі,
А як вже піде собі,
То спинитися не в змозі.
З часом тремор наростає,
Переходить вже на ноги,
Трохи мову відбирає,
З уст лунає тихий стогін.
Каліграфа, ювеліра,
Снайпера, перукаря,
Кишенькового злодія,
І хірурга й косаря,
Стоматолога, нарешті,
І пілота і сапера,
Скрипаля жахливий сон,
Зветься – містер .........
Їхав Боря від коханки,
Де провів безсонну ніч,
Де трудився він до ранку,
У поті чола, як піч.
Відпочив, хильнув пивка,
Ввечорі сходив у лазню,
А наступного денька,
Не до жартів стало блазню.
Його гордості предмет,
Що так полюбляють дами,
Геть утратив марафет,
І укрився пухицями.
Трохи хгодом пухирці,
Замінилися на вавки,
Боря геть зоблід в лиці,
І злякався до гикавки.
У паху розпухли гулі,
Ну, точніш лімфоузли,
Най би він поїв цибулі,
І не їздив нікуди!
А тепер ковта пігулки,
Мастить лікувальну мазь,
Ну, а нам гадати тільки,
Як назвати цю напасть?
Досить випадок банальний,
Бо це ...... генітальний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023
Час героїв(Умовно придатні)
Народився Гриня хворим,
За два місяці до строку,
Як пішов учитись в школу,
Часто пропускав уроки.
То бронхіт, то пневмонія,
Кір, кашлюк і паротит,
То хронічна анемія,
Бо поганий апетит.
Руки терпнуть і німіють,
У очах літають мушки,
А вночі матрац мокріє,
Треба нести на просушку.
Міопія мінус десять,
Глухота на ліве вухо,
Під очима баньки висять,
Бо із нирками все глухо.
Ревматизм погриз суглоби,
І у серці клапани,
Але Гриня, слава Богу,
Все ж доклигав до війни.
Поруч з ним стояв Микола,
Той родився п’ять п’ятсот,
Не хворів нічим ніколи,
Їв усе і пив компот.
Потім десь у третім класі,
Коля спробував цигарку,
Потім став потроху квасить,
Заглядать, як кажуть, в чарку.
Ну, а потім покотився,
Зверху вниз і навіть нижче,
В двадцять п’ять конкретно спився,
Проломив здоров’я днище.
Розтовстів, заплив весь жиром,
Переніс мікроінфаркт,
Шлунок виразка пробила,
Хворий весь кишковий тракт.
Вени гроном виноградним,
Понабухли на ногах,
Геморой, будь він не ладний!
Грижа вилізла у пах.
Від ваги став тиск високий,
Повело у бік хребет,
А у тридцять вісім років,
Десь узявся діабет…
Та Микола, все ж зібрався,
Одягнувся, як там зміг,
День не пив, не похмелявся,
І придибав на своїх.
Далі височів наступним,
Говірливий Ігорок,
Веселив усіх присутніх,
У руках важкий ціпок.
В нього все було нормально,
Мав здоров’я на меті,
Але не везло фатально,
Ігору у цім житті.
То впаде із мотоцикла,
То потрапить під машину,
І його гіпсують звикло,
Накладають вправно шини.
Ставлять на шурупи кістку,
Наскрізь протягають шпиці,
Знову стане там де слизько,
Знову їде до больниці.
Якось в друга на весіллі,
Втрапив у відкритий люк,
І лежав в бинтах суцільних,
Як спеленаний малюк.
Працював на пилорамі,
Там залишив кілька пальців,
Із балкону випав п’яний –
Не давали йому шансів.
У палаті інтенсивній,
Десять місяців прожив,
І хоч був цілком пасивним,
Череп в двох місцях пробив.
Ліжко здвинули під стіну,
А там висів монітор…
Тепер носить він пластину,
Й шрам на лобі, як узор.
Так і жили козаченьки,
Хто в лікарні, хто в травмпункті,
І раділи помаленьку,
Що до ліжка не прикуті.
А коли героям впало,
Років 100-150 на трьох,
Їх держава відшукала,
Як і інших багатьох.
Час прийшов борги сплатити,
За щасливії деньки,
Що їм довелось прожити,
Без мороки і нудьги.
ВЛК таки признала,
Всіх придатними умовно,
Тож хронічні аксакали,
Долю прийняли жертовно.
Вийшов їм сказати слово,
Молоденький генерал,
Та як гаркне: - Слава! Слава!
Слава нашим воякам!
Нумо, соколи орлині,
Не журіться, вище носа!
Вся країна на вас нині,
Прямо дивиться, не скоса.
Тож на вас одних надія,
Наша віра й сподівання,
Ваша міць нам серце гріє,
Не лякайтеся зарання.
Не сидіти вам у танку,
Не літати в літаку,
Не крутити вам «баранку»,
Не стріляти з HIMARS-у,
Міномети, Джавеліни,
Це все точно не для вас,
Ви будете як окремий,
Так би мовити, спецназ.
Вам і бігати не треба,
Тільки у перед повзти,
Люто зиркати з під лоба,
Й страшно ворога клясти.
А як він вас всіх побачить,
Як дізнається що ви
Це еліта спецпризначень,
Розбіжиться, хто куди!
Так, що славні козарлюги,
Зараз швидко до аптеки,
Для підтримання звитяги,
Закупіть потрібні ліки,
Милиці, ціпки, корсети,
Ходунки і бандажі,
Памперси, бинти, лонгети,
Апарати слухові.
Один одного тримайте,
Щоб ніхто із вас не впав.
Ну, берсеркери, бувайте!
Час героїв вже настав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Боксер
Я вийшов в ринг і дав по яйцям,
Але не вцілив навіть в них,
Стискав в кулак щосили пальці,
Намітив вдарити під дих.
І знизу думав аперкотом,
І джебом цілився у ніс,
Стікав уже десятим потом,
Зубами люто капу гриз.
Бив правою у ліве вухо,
Бив зліва в корпус під ребро,
Та де там, всюди було глухо!
Усюди результат – «зеро».
А потім я відчув зненацька,
Як він мене в щелепу б‘є,
І зрозумів, що бокс не цяцька,
Що бокс, напевно, не моє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Відгадай хворобу 6
Десь годину його трусить,
Зуб на зуб не потрапляє,
Шкіра геть така як в гуски,
Тепла ковдра не спасає.
Руки, ноги похололи,
Тиск піднявся, серце скаче,
Усе тіло стало кволим,
І чужим якимсь неначе.
Потім трясці, як не було,
Залишається лиш жар,
Як вогнем пашить все тіло,
Звідки взявся цей кошмар?
Шкіра наче та пательня,
Кольором – червоний мак,
Нудить так, яж шлунок верне,
Спрага, розпач, переляк.
Ось нарешті жар спадає,
Виступає рясний піт,
Хворий швидко засинає,
Наче він не спав сто літ.
І така от свистопляска,
Не один раз і не два,
А тобі мала підказка,
Щоб хворобу ти вгадав.
Паціент наш повернувся,
З африканської країни,
Де комарик доторкнувся,
Носиком до його спини.
Поможи Свята Марія!
Це ж тропічна .......
Порпався один добродій,
На городі босоніж,
І п‘яту собі поранив,
Об старий іржавий ніж.
Рану він водою з пляшки,
Якось там собі промив,
Подививсь що це не страшно,
Й подорожник приложив.
Через тижден, може більше,
Головний з‘явився біль,
Піт тече, дратують інші,
Вавку сіпає і нозі.
Так заклинило щелепу,
Що не може рот відкрити,
Посмішка як у дурепи,
Ні поїсти, ні попити.
Потім спазмувало м‘язи,
Всі по черзі, зверху вних,
Весь напружився одразу,
Буцім ось злетить у вись,
У хребті назад скрутився,
Тіло стало як дуга,
І над ліжком він прогнувся,
Наче справжня райдуга,
На однім краю «веселку»,
Підпирають міцно п‘яти,
Інший же кінець міцненько,
Вже на маківку обп‘ятий.
Йолки-палки, це капець,
Чувака спіткав .......
Дочекався Боря візи,
(Мав давно вже хитрий план),
Вклав панаму до валізи,
І гайнув за океан.
За спиною розпочався,
Білосніжний снігопад,
В цей час Боря приземлявся,
На крибський Тринідад.
Там лежав доверху пузом,
Їв банани, пив коктейлі,
І шукав собі спокуси,
В прибережному готелі.
І таки знайшов забаву –
Чорноокую креолку,
Яка не цуралась справи,
І робила все до толку...
Повернувся Боря з моря,
Щось не добре відчуває,
У паху неначе гиря,
Сечовий так розпирає.
Трохи боляче мочитьсь,
Геть виходить крапля крові,
Тут би Борі зажуритись,
Та він лише хмурить брови.
Це ніяк не гонорея,
Вже була – запам‘ятав!
Як і ту сумнівну «фею»,
Від якої її взяв.
Здав аналіз ПЛР –
Знає ворога тепер!
В подарунок з Тринідаду,
Він привіз ...........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
Музей «Україна»
Погляньте - но, яка навкруг краса,
Це ж наші вікопам‘ятні Карпати!
Вершинами сягають в небеса,
Подібних в світі нізащо не відшукати.
З одного боку Закарпаття золоте,
Увите виноградною лозою,
По іншу сторону Галичина цвіте,
Червоною калиною святою.
Смерекові гаї, долини запашні,
Струмки, річки, і водоспади кришталеві...
Залишим тут частинку нашої душі,
Бо нас Волинь вітає – королева.
Край тисячі озер і лісових доріг,
Перлина у короні короля Данила,
Приносить нам чорниці на поріг...
А нас Полісся вже в дорогу поманило.
Там у землі медовим бурштином,
Лежать застиглі сонця сльози,
Там хміль усе завив своїм стеблом,
І льон волошками квітує поміж лози.
Через болота Прип‘яті прямуємо на схід,
В чернігівські ліси, обплутані Десною,
Погляньте – олень, переходить її в брід,
А сосни? Чуєте, як зашуміли над водою?
Ще далі Слобожанщина лежить,
Північний терен нашої держави,
Милуємось її красою, а за мить,
Повернемо праворуч, до Полтави.
Течуть поволі Ворскла, Псел, Хорол,
Торують шлях крізь грунт Лівобережжя,
Проходив із ордою тут колись монгол,
А зараз хвилі котяться по океану збіжжя.
Продовжим подорож – попереду Донбас,
Скарбниця щира всіх багатств природи,
Вітає шахтами і териконами він нас,
І пропускає вниз, а там Азову води!
Мілкі і теплі, спробуйте, зробіть у хвилю крок!
Торкають раз по раз піщані коси,
Південне небо з міліардами зірок,
Нас манить далі й далі – в трави росні.
Біжить за обрій неозорий степ,
Великий Луг – славетне Запоріжжя!
Його краяє навпіл сивий Борисфен,
Зникаючи серед духмяного безмежжя.
Дивіться, що попереду? Це ж Крим!
Розкинувся, як птах над Чорним морем,
Посидим хвильку в Ластівчиному Гнізді,
Заколисаємось віддаленим прибоєм.
А я запрошую поглянути на захід вас,
На простір між Славутою й Дунаєм,
То Дике поле, де татарин вівці пас,
І сперичався з козаком – хто володіє краєм?
Через лимани Хаджибея в Аккерман,
А потім на дунайські береги, до Ізмаїлу,
Тут грек був, генуезець і осман,
За ними наші пращури землею володіли...
Піднімимось Дністром у його вись,
Нам вітерець із моря дме у спину,
Ми промайнемо Бессарабію наскрізь,
І вийдемо прямісінько на Буковину.
А там гуцульської трембіти чутно звук,
Та.., вже чекає нас рівнин привілля,
Продовжимо через фортецю Хотин рух,
У серце нашої країни – на Поділля!
Земля, яка рясніє молоком і медом,
Лани по вінця повні золотом зерна,
Межує жовте поле з синім небом,
В яке, немов у море, соловей пірна.
Візьміть у руки колосок тендітний,
В долонях розітріть і спробуйте на смак,
То хліб майбутній, запашний і ситний,
Насправді, то саме життя смакує так!
Нарешті – правий берег, ми дібрались!
Середня Наддніпрянщина вітає нас!
Холодний Яр, де гайдамаки зброю лаштувати,
Гора Чернеча, де спочива Тарас.
Садки вишневі, вкриті білим цвітом,
Хрущі – ви чуєте – усе гудуть, гудуть!
Це місце може стати цілим Світом,
Якщо ви зможете його в душі відчуть.
А там, попереду, яскравим діамантом,
Мостами впершись у обидва береги,
Повите ніжним ранішнім серпанком,
Ми бачим Місто, куди ведуть усі шляхи.
Величний, стародавній, незабутній Київ,
Хто бачив тебе раз, той покохав на все життя,
А хто не встиг, той побувати мріє,
І в спогадах лишити теплі відчуття.
Пройдемося і ми бульварами столиці,
Жбурнемо дріб‘язок на згадку у фонтан,
Нема нічого вічного, на жаль, у цьому світі,
Тож доведеться попрощатися і нам...
Ну що ж, екскурсія добігла до кінця,
Ви покидаєте приміщення музею,
Симуляційні окуляри залишайте на місцях,
В автобуси проходьте через галерею.
Ретельно перевірте захисні скафандри,
Подачу кисню, чи працює мікрофон,
Наступним разом рушимо у мандри,
Як зменшиться радіаційний фон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Ну щоб здавалося слова
Ну щоб здавалося слова,
Так, просто невагомі звуки,
Чи на письмі чорнильні знаки,
Спалив папір – і слів нема.
Зникають в попелі рядки,
Але ж, яка в них дивна сила,
Святе Письмо не раз горіло,
Та лиш міцніло, навпаки.
Від слів, що прозвучали щиро,
У серці квітка розквіта,
Тих слів тендітна простота,
Здається, володіє миром!
Слова як мед, слова як меч,
Слова, що гоять і вбивають,
Такі, що мури розбивають,
Або будують всупереч.
Слова, цілющі як бальзам,
Які лікують тіло й душу,
Доречно сказані і слушно,
В утіху пролитим слозам.
Слова гіркі, слова п‘янкі,
Слова правдиві і облудні,
Так часто сказані прилюдно,
Не втримавшись на язиці.
Слова такі, що попри все,
Колись, на жаль, не прозвучали,
Кохання зізнанням не стали,
Хоч так чекалося на те!
І тут слова і там слова,
Слова життя наше складають,
Дають його і відбирають,
Людина словом є сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
Відгадай хворобу 5
Стало якось серцю скрутно,
Скаче в грудях – гоп та гоп!
Завмирає щосекундно,
Потім зірветься в галоп.
Б‘ється наче перепілка,
Що потрапила в тенети,
А причина – то горілка,
Стреси і масні котлети.
Надзвичайна це подія,
Бо у серця - .......
Сушить в роті після ночі,
Але ж вчора геть не пив,
Пелена закрила очі,
Голод – геть корову б з‘їв.
Хлепче воду як не в себе,
Пив би й пив без перестанку,
Навіть на ніч біля себе,
Ставить трилітрову банку.
Разів двадцять за добу,
Бігає до туалету,
І дзюрчить там, що аж ну,
Наче, як після бенкету.
Відчуває слабкість в м‘язах,
Шкіра якось так свербить,
Голова болить, зараза,
Треба знову щось попить!
Їсть багато, але худне,
Тхне якимсь одеколоном,
Та говорять мудрі люди,
Що то пахне ацетоном.
Всіх оцих ознак букет
То - ........ .....
Знов приїхав Боря з моря,
Що ж він в цей раз там придбав?
Бо на відпочинку Боря,
Часу точно не втрачав.
Трохи згодом, в туалеті,
В нього руки затрусились,
Бо на гордості предметі,
Якісь нарости з‘явились.
Наче просяні зернятка,
З гострим кінчиком усі,
Добрих два чи три десятка,
І великі і малі.
Пробивались одночасно,
Кілька нових за деньок,
Обліпили його рясно,
Як опеньками пеньок.
Ну ти Боря, ну герой,
Знов надибав «геморой»,
Лячно самому дивитись,
І нема чим похвалитись,
Але треба йти на лазер,
Щоб прибрати цю заразу,
Можете робити ставки,
Це – статеві .........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Колись...
Колись ми пригадаєм все, що було,
Здригнеться м‘яз, покотиться сльоза,
Хтось пожалкує, що нічого не сказав,
А хтось, про те, що його не почули...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
Відгадай хворобу 4
Ця хвороба полюбляє,
Тюрми і вогкі підвали,
Куди сонце не втрапляє,
І людей живе чимало.
Тих, хто кволий, хворобливий,
Їсть погано, спить помалу,
Хто тиняється по миру,
І ночує на вокзалах.
Потрапляє у легені,
Й прогризає їх до дір,
І легені на рентгені,
Наче той швейцарський сир.
Тут такий собі прогноз,
Адже це - ...........
Був лінивий, не охайний,
Їв немитими руками,
Куштував на смак звичайно,
Язиком все і губами.
У бабусі на городі,
Усього, що зміг наївся,
І порічок і смородин,
І від агрусу кривився.
Полуниці добру жменю,
Зелененьких огірків,
І гороху у кишені,
Назбирав скільки захтів.
А ще грушку-зеленушку,
І шовковиць і малини,
Вдома з‘їв смачну пампушку,
Усі пальчики обслинив.
Ну, а потім стався шок –
Сів щвиденько на горшок,
Так до ранку й не вставав,
Навіть на горшку тім спав.
У кого яка ідея?
Все тут ясно - ......
Плюнув Боря на засмагу,
І хоч було трохи жаль,
Полетів собі в Гаагу,
На студентський фестиваль.
Там в Голандії далекій,
Відривався кілька днів,
Пиво пив з літрових глеків,
Конопельочку шмалив.
А як був у Амстердамі,
Стрів компанію веселу,
То були місцеві дами –
Грета, Марта і Ангела.
Щоб вести якусь розмову,
Він голандської не знав,
Але в ліжку спільну мову,
З ними якось відшукав.
І від кожної отримав,
Невеличкий подарунок,
Геть маленький і незримий,
Що спустошує рахунок.
Це вже трапилось не вперше,
Хто би, що там не казав,
А аналіз він не бреше,
Він све чітко показав –
Від Ангелт – м........а,
Гретин дар – х.......з,
Ну, і ще одна зараза,
З Марти – у.........з.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
Мій Київ
Розкинулось місто на пагорбах сивих,
Не Рим і не Єрусалим,
Це ти, мій коханий з народження Київ,
Мій, Богом дарований дім.
Пливе в небесах чесний хрест православний,
У княжих сталевих руках,
І сонце виблискує сяйвом яскравим,
На Лаври святих куполах.
Ти бачив, Києве, варягів і хозар,
І половців і печенігів і татар,
Палали твої стіни і церкви,
Та воскресав із попелища завжди ти.
Стояв над тобою і стогін поразки,
Гримів перемоги салют,
Ти звідав і гніву і Божої ласки,
За тисячу прожитих літ.
Мостами єднаєш у ціле єдине,
Обидва свої береги,
І хвиля Дніпрова шепоче понині,
До тебе кохання рядки.
Втрачав, ти Києве, і дочок і синів,
Ти чув і стріл і куль смертельний спів,
Яка би доля не пророчила тобі,
Ти вистоїш, як завжди в боротьбі.
Візьмемось за руки у коло єдине,
Кияни, усі як один!
Хай пісня ця щира до Бога полине,
До самих небесних вершин.
Смарагдові парки, бульвари широкі,
Уквітчані цвітом сади,
Твій погляде, Києве мій ясноокий,
Я буду любити завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991422
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
Відгадай хворобу 3
Пив горілку наче воду,
Й пивом зразу запивав,
Не цурався самогону,
Віскі також полюбляв.
На закуску щос смачненьке,
Шашлички, м‘яско, сальце,
І водичка солоденька,
І ковбаски з холодцем.
Було добре так, приємно,
Аж тут справа під ребром –
Важко, боляче й даремно,
Що вже п‘є один Боржом.
Запливла печінка жиром,
А це зовсім вже не гра,
І на вигляд вона стала,
Як французька фуагра.
Ой, по шкірі вже мороз!
Бо діагноз тут - .....
Зуб болить, немає спасу,
Випив пачку Анальгіну,
Цілий день і ніч ковбасить,
Лізу з розпачі на стіну,
Вже хильнув горілки з медом,
Вже ковтаю Кетанов,
Взяв для полоскання соди,
Але біль приходить знов.
На гаряче і холодне,
Наче струмом б‘є в щелепу,
Я на все на світі згодний,
Лікарю, рятуй дурепу!
Бо причина моїх бід,
Називається - .......
Перестав наш Боря спати,
З ким-небудь і як попало,
І поїхав у Карпати,
Бо робота вже дістала!
Під смерекою в хатині,
Слухає собі трембіту,
Але сумно там мужчині,
Треба десь знайти кобіту.
Встав у ресторан пішов,
І таки її знайшов...
Звали кралю Роксолана,
Як в одій відомій пісні,
Тож до самого до рана,
Було їм у ліжку тісно.
А в наступний понеділок,
У паху як засвербить!
Скільки ж буде ще помилок?
Скільки ж можна їх робить?
Знов несе в лікарню гроші,
Бо спіймав лобкові ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
Відгадай хворобу 2
Щось ударило у скроню,
Як кувалда в стіну,
Був ти просто гіпертнонік,
А тепер рослина.
Руки є і ноги є,
Але не працюють,
І усе єство твоє,
Не функціонує.
З лікуванням у зв‘язку,
Може й пощастити –
Ти не вмреш, а у візку,
Будеш колесити.
Навіть зможеш клацать пульт,
А причина – це .......
Тридцять вісім, дев‘ять, сорок!
Охопило тіло жар,
З середи і по вікторок,
Вже триває цей кошмар.
Пульсоксиметр на пальці,
Більш доречний ніж обручка,
На аналізи уранці,
Розійшлася вся получка.
Нюх пропав, разом з грошима,
Контролюєш Д-димер,
Зранку кліпаєш очима,
Дякуєш, що не помер!
Слава Богу це не СНІД,
Всього навсього .....
От не вчить нічого Борю!
Рік минув і як колись,
Їде знову він на море,
Щоб під сонечком влягтись.
На шезлонзі умостився –
Сумно просто так лежати,
Ну і як завжди знайшлися,
Доброзичливі дівчата...
Через кілька днів, по ночі,
Боря вийшов до вбиральні,
Та пустити струмінь сечі,
Було просто не реально.
Все всередині палає,
Як попечене окропом,
Наче звідти витягають,
Бите скло колючим дротом.
Весь будинок слухав крики,
Що по поверхам летіли,
От не знали вони тільки,
Що ж це Борю прихопило?
І це геть не діарея,
А класична .......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Відгадай хворобу 1
Щось у грудях запекло,
Стало дихать важко,
Піт холоднний на чоло,
Викотився рясно,
Бліда шкіра, пульс слабкий,
Усі шанси вмерти –
Якщо палиш цигарки,
Й полюбляєш жерти.
Не прикол це і не жарт,
А справжнісінький - .......
Ця хвороба завжди так –
Підкрадається із заду,
Хоч багач ти, хоч простак,
Не мине тебе ця вада.
Як тут будеш не журитись –
Ані сісти, ані встати,
Ні самому подивитись,
Ані людям показати.
Відгатайте, наш герой,
То звичайний - .......
Вискочило щось маленьке,
Не болюче і тверде,
В міру воно червоненьке,
Не зудить і не пече,
Взялось на причиннім місці,
Через місяць після моря,
Де провів час у відпустці,
Молодий красунчик Боря.
Не утримавсь від спокуси,
Покохав чарівну Яну,
І тепер чотири плюси,
Має в пробі Вассермана.
Якщо ти не знаєш броду,
Бажано не лізти в воду,
А, якщо будеш пірнати,
То скафандра одягати,
Але, краще б ти не ліз,
Бо у тебе - .......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Ранок
Ковзає сонце променем ласкавим,
Виблискує веселкою в росі,
Туман клубиться понад ставом,
У його нетрях, обрисом кульгавим,
Заклякла чапля на одній нозі.
Під самим берегом, на теплій мілині,
Сріблястий дріб’язок ганяє полохливо,
Хвостом шубовстнув короп в далині,
Веселі жаби на зеленій купині,
Шукають пару скрекотом звабливим.
Листки широкі, як майданчик злітний,
Обсіли бабки – гвинтокрилики лупаті,
Зелений вужик з хвостиком тендітним,
Пливе у справах поміж жовті квіти,
Зникаючи тихенько у лататті.
Поволі прокидається природа,
Ранковий вітер розворушив очерет,
З його гущавини, не звідавши свободи,
Він вирветься із пастки на відкриту воду,
Туман здмухнувши у один момент.
А потім стане тихо-тихо, наче в казці,
Та на душі спокійно, разом з тим.
Уся краса ця завдяки лиш Божій ласці,
І прикро що за мить, вона зненацька,
Від перших вибухів розсіється, як дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Хитра риболовля
Стець поїхав на рибалку, вперше в цьому році,
Повернувся, каже: - Лола, нє я просто в шоці!
Ми зібралися утрьох, був Петро з Іваном,
Посідали на пеньках на ставочку рано.
І домовились ось так – перший, хто спіймає,
Той на нас, тобто на трьох, пляшку виставляє,
Ну, а другий, хто зачепить коропа чи сома,
Той закуску накриває, як у себе вдома.
Що ти думаєш? В Петра топить раз за разом,
А він зовсім ні гу-гу, як осліп, зараза!
У Івана вудку геть, повело дугою,
Він, гад, дивиться на ліс, метеля ногою!
Ну такі вже скупердяї, що немає сили!
Так голодні і тверезі день ми й просиділи.
- І ти теж не упіймав, хоч малої рибки?
- Так у мене ж всі гачки були без наживки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
Табакерка или шарф
В России надо не стесняться,
Раз стал царём – бери своё,
Но стоит, всё же, опасаться,
За тело хрупкое своё.
Ведь шарф, свернувшийся петлёю,
Всегда на шею норовит,
И табакерка под рукою,
Тихонько до поры лежит…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990422
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023
Хронічна любов
Ти проникаєш у мене, як гамма проміння,
Дроблячи у нирках застигле каміння,
І в жовчному теж, підловивши момент,
Руйнуєш захований там конкремент.
Ти дотоком ніжним вгамовуєш біль,
Понижуєш зайву глюкозу в крові,
І навіть волосся, що зникло давно,
Поволі рости намагається знов.
Від погляду твого, приходять до норми,
Лептин, феритин і статеві гормони,
І рівень невпинно доверху росте,
Усіх вітамінів – A,B,C,D,E.
Твій голос чарівний вправляє мізки,
Наповнює кальцієм зуби й кістки,
Розсмоктує шрами й на серці рубці,
Сталеву пластину у лівій руці.
Під впливом твоїм розчиняються тромби,
Зтухають побиті артритом суглоби,
І, навіть, зникає увесь, як один,
Надмірно підвищений холестерин.
Ти – супер пілюля, цілющій бальзам,
Ніколи нікому тебе не віддам,
Дієва, як тисячу доз аспірина,
З тобою не буде болітиме спина,
Не вчепиться ані пронос ні ковід,
З тобою я навіть начхаю на СНІД,
Домашня аптека і фармакопея,
Хронічним болячкам моїм панацея,
До тебе колись на прийом я прийшов,
Аналізи здав і кохання знайшов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Стираются грани
Стираются грани меж днями-гробами,
Костлявая ведьма крадётся за нами,
Мы столько прошли, а сколько ещё,
Пройти предстоит под осколков нытьё?
Нам много не надо, здесь каждый богат,
Лишь друга плечо и родной автомат,
А, также, в придачу стальная лопата,
Окопная спутница жизни солдата.
Задачи понятны и цели ясны,
Блаженство последних минут тишины,
Пружиною сжатой стальной до отказа,
Мы замерли все в ожидании приказа.
Эй, «боги войны», расчехляйте стволы!
Засейте огнём «передок» и тылы,
До нитки промокнув и высохнув вновь,
Солёный ваш пот бережёт нашу кровь.
Царица полей мы, армейский костяк,
Без нас воевать не выходит никак,
На нас возлежит основная работа,
Идёт на прорыв штурмовая пехота!
Где враг повстречался, остался лишь прах,
Мы мир приближаем с оружием в руках,
И флаг сине-жёлтый подняв над собой,
Мы снова и снова бросаемся в бой!
Стираються грані
Стираються грані між днями-гробами,
Кістлява з косою чатує за нами,
Ми стільки пройшли, а скільки ще нам,
Пройти доведеться під вибухів гам.
Багато не треба, лиш кілька гранат,
Плече побратима і друг-автомат,
А ще на додачу – сталева лопата,
Одвічна траншейна подруга солдата.
Нам цілі вказали й мету довели,
Останні хвилини у тиші спливли,
Пружиною, стиснутою до відказу,
Чекаємо ми бойового наказу.
Гей, «боги війни», лаштуйте стволи,
Засійте вогнем «передок» і тили,
Хай одяг промокне і знову і знов,
Солений ваш піт, береже нашу кров!
Цариця полів ми, армійський кістяк,
Без нас на війні не виходить ніяк,
На нас основна припадає робота,
До бою, до штурму шикуйся піхото!
Там, де ми пройшли, залишився лиш прах,
Вам мир принесе наша зброя в руках,
І стяг синьо-жовтий піднявши у вись,
Ми шанці ворожі проходим наскрізь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Лев і бик
Раз зустрілися у лісі, Лев і Бик – старі знайомі,
Пораділи, обнялися, взяли пляшку в гастрономі,
Ріжуть сало на пеньочку, випивають по чарчині,
Згадують старі деньочки, коли не боліло в спині.
Аж тут раптом телефон, задзвенів у Лева:
- Слухаю тебе уважно моя королево!
- Так, коханий, як ти там? Скоро будеш вдома?
- Випиваю по сто грам, із одним знайомим,
Буду вчасно, як завжди, ну давай, цілую!
Бик тут каже: - Підожди, ти мене дивуєш!
«Буду вчасно», «як завжди», «моя королево»,
Ти ж цар звірів, говори так, як личить Леву!
Я от вдома, якщо що, по столу копитом,
«Зробим, як тобі сказав, а то будеш бита!»
Лев всміхнувсь: - Немає мови, але є різниця,
Твоя жінка – то корова, а моя – левиця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
Бюджетне танго
Ну, що шановні можновладці,
Поважні пані та пани,
Прийшла пора бюджетних танців,
Нема чо‘ протирать штани!
Нас посполиті обирали,
Шоб ми робили тут своє,
Не все, не все ще розпиляли,
Ще, нам відомо, трішки є!
Тож нумо, браття, до роботи,
До грошей в нас окремий хист!
Розпишемо бюджетні квоти,
Як пулю в покері колись.
У нас природа честь і гідність,
Як зробим ми, ніхто б не зміг,
А те, що у країні бідність,
То, слава Богу, не у всіх!
Талант освоїти мільярди,
Він або є або нема,
Ви там розгадуйте кросворди,
А ми працюєм, в нас війна.
Картопля за ціною манго,
А яйця по ціні курчат,
Танцюємо бюджетне танго,
Голодним не буде солдат!
Хай міномети не стріляють,
І бронік, як картонний лист,
Плювати, все одно не взнають,
А як і взнають, то колись.
Щоб дітки в сховищі погрались,
Візьмем конструктор за мільон,
Щоб ветерани тренувались,
За сто мільонів стадіон.
Щоб шмарклі чим було утерти,
Серветок на півтора мільони,
Папір закупим туалетний,
А ще прокладки і тампони.
Ледь не забули барабани,
Без них у сховищі ніяк!
Та в нас такі насправді плани,
Ми тільки-но війшли у смак!
Столицю обнесем стіною,
Заввишки метрів двадцять п‘ять,
Канаву вириєм з водою,
І міст будемо підіймать.
У ту канаву, прямо з Нілу,
І за дорученням МінФіну,
Придбаєм супер-крокодила,
А проведем як субмарину.
Запустим в небо хмару дронів,
Супутників у космос рій,
У око будь-якій вороні,
Вживимо лазер бойовий.
Землі для планів нам замало,
У Всесвіт ми спрямуєм взір
Ще «солов‘їна» не лунала,
Серед холодних чорних дір.
Ми в держбюджет, на рік наступний,
Окремо кошти закладем,
Щоб Місяць став для нас доступним,
Там ми збудуєм свій Едем!
Та що там Місяць, ми на Марсі,
Насадим з яблуні садків,
І кожному дамо невдасі,
В раби місцевих марсюків.
Ми кабель прокладем до Сонця,
Для цього створемо спецфонд,
Щоб світло в хати вам лилося,
А нам в кишені гроші щоб.
А як спіймають нас за руку,
Що буцімто крадемо ми,
Та тож, попи московські, суки,
То все придумали вони!
Не крали ми нічого зроду,
Ну так, на з маслом бутерброд,
Та й не для себе – для народу,
А ми хіба не є народ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Я з вас дивуюсь…
Питає хлопчика сусідка: - Слухай, Льова!
Твій брат новонароджений горланить увесь час,
З ним все нормально, він здоровий?
- Ой, тітко Соня, я таки дивуюсь з вас!
От уявіть собі – у вас нема зубів,
На голові – волосся ноль, як на коліні,
А руки-ноги, наче не свої,
Весь час лежиш тільки на спині,
Сидіти – зась, ходити й поготів,
Сказати ні бельмес – не знаєш мови,
Під себе можна тільки пудити без слів,
І слюні розпускати, як корова.
От я б тоді на вас і подивився,
Ви б так кричали, що, напевно і Привоз закрився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Военком Борисов
- Военком Борисов! - Я!
- Колитесь, как всё было?
- Я себя вначале чесно вёл,
Мзду не брал, и не давал,
Потом как повалило,
И я в Марбелье виллу приобрёл.
Сперва хотел купить,
В Одессе дом,
И поселить переселенцев
В доме том,
Потом задумался
И оценив момент,
Купил в Испании,
Себе апартамент.
- Бросьте, военком,
Рубите правду, будет лучше,
Вы ж, унюхаете деньги за версту.
- Клянусь не брал, я пост занял,
А мне в карманы сучат,
Насобиралось на машину, вон на ту.
Автобус я хотел
Сперва купить
И беженцев "за так"
На нём возить
Потом задумался,
Расклад учёл,
И новый Майбах
Для супруги приобрёл.
- Военком Борисов,
Следак из ДБРа мучил,
- Ты же, гад, у Родины украл!
- Я на посту был, тут они,
В карманы деньги тычут.
Снова он упрямо повторял.
Сначала я решил
Их собирать
И нищим возле церкви
Раздавать
Потом прикинул,
Сколько спёр,
И всё на счёт швейцарский
Перевёл.
Пару лет назад,
Пришёл служит я военкомом,
Только приосанился чуток,
Тут, хлобысь - война,
Пришлось работать по другому -
Обеспечить рекрутов поток.
Сначала они сами шли
Не нужно и просить,
Потом пришлось их подлецов,
По улицам ловить,
А тот, кто поумнее был
И понял в чём прикол,
Те приходили кое с чем
И клали мне на стол.
Я горжусь тем, что
Поток вам обеспечил,
И формально долг свой выполнял -
Я на посту, а тут они,
В карманы деньги тычут,
Ведь я у государства их не крал!
В душе я честным был,
Но брали все,
И я потом утратил совесть,
На совсем.
Ну, а вообще ответсвенен,
За мой провал,
Тот, кто меня на должность
Назначал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2023
Отец и сын
Во деревне во глухой,
Жил себе пацан простой,
Был красив он и умён,
Звали пацана Семён.
Повзрослел он и того,
Взяли в армию его,
Он пошё служить стране,
И погиб в бою в Чечне.
Но, впредь, чем на войну сходить,
Сына он успел родить,
Как с роддома привезли,
Александром нарекли.
Саша жил в деревне той,
Вместе с мамою-вдовой,
И с покойником отцом,
Одинаков был лицом.
И умён был и красив,
Но лишь жизни смак вкусив,
Приключилось СВО -
Взяли в армию его.
Он стране пошёл служить,
Хотя мог ещё пожить,
И под Бахмутом пацан,
Умер от смертельных ран.
Но, в отличие от отца,
Не родил он первенца,
Не успел ни двух, ни трёх,
Род его на нём засох…
Во деревне во глухой,
Стоит школа под сосной,
На стене висят, таки,
Две гранитные доски.
На одной — Семён отец,
Желторотый военспец,
Александр на другой,
Словно брат его родной.
Прожил папа ничего,
Двадцать годиков всего,
Ну, а его родный сын,
Целых двадцать и один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2023
Кіт і лис
Вигнали кота у ліс –
Постарів пухнастий,
Усі миші попід хвіст,
Тільки щоб десь вкрасти.
Сів під дубом віковим,
Та й собі зітхає,
Аж тут лис хвостом рудим,
Землю замітає:
- Що, прогнали бідолаху?
Ось така вам дяка!
Все життя прожив під дахом,
Й прощавай, друзяка!
Ох ти, братику вусатий,
Втрапив у халепу,
Жит в лісі – це не жарти,
Тут не до вертепу.
Смерть на кожнім кроці тут,
На тебе чатує,
Як не здохнеш, то уб‘ють,
Правда, не жартую.
Тут і голод і негода,
Ведмеді з вовками,
На стежинках де завгодно,
Капкани з пастками.
Ну, а самий більший жах,
То хорти мисливські,
Не врятуєшся ніяк,
Справи твої кепські!
Треба знати куди бігти,
Де і як сховатись,
Щоб за кожним разом зміг ти,
Від них відірватись.
От я знаю близько ста,
Варіантів різних,
Врятувати як хвоста,
Від щелеп їх грізних.
Ну, а скільки знаєш ти?
Кіт знизав плечима:
- Що мені твої хорти,
Теж знайшов причину!
Я не знаю жодної,
Вірної методи,
Скористаюся з твоїх,
Як тобі не шкода.
Тільки лис йому хотів,
Передать науку,
Аж тут зграя лютих псів,
Кобелі і суки,
З попід кожного куща,
Колом оточили,
Виють, гавкають, харчать,
Бісовая сила!
Лис крутнувся взад, вперед,
І вправо і вліво,
Та з усюди навперейм,
Собачня летіла.
І хоч знав він близько ста,
Різних варіантів,
Але не зберіг хвоста,
Та й життя утратив.
Ну, а кіт зумів ось так,
Врятувати шубу –
Заховавсь серед гиляк,
На вершечку дуба.
Кулею чкурнув на верх,
То дарма, що сивий,
І з гущавини сичав,
На собак щосили.
Так буває у житті,
Хтось багато знає,
Але користі від того,
Геть зовсім не має.
Інший робить щось одне,
Але бездоганно,
І в житті йому за те,
Ще й щастить нежданно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Батьківські збори
У школі йдуть батьківські збори,
Батьки зібралися і класний керівник,
Дехто сидить від сорому червоний,
А дехто «на морозі», бо давно вже звик.
- Чому ваша донька, Світлана Здрок,
Питає вчителька в одної мами,
Диктанти пише із мільоном помилок,
Та ще й до того всього, з матюками?
- А шо ви хтіли з неї? Нє, ти подивись?
Ви шо, того? Не можете поняти?
І чьо вопше до неї ви взялись?
Дитина починає ваш диктант писати,
Старається, хвилюється страшенно,
В словах, канєшно, допускає помилки,
Нервує з того приводу, навєрно,
Ну і понятне дєло, пише матюки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
У Ростові, біля цирку
У Ростові, біля цирку,
Революція іде,
Хай Пригожин, всі гукнули,
За отамана буде!
В нього рожа, не дай Боже!
Тож він всіх там переможе!
А, як Шойгу впійме, гада,
То спитає, де снаряди?
Ге-ге-гей, всі прокричали,
Та й на танки посідали,
Але самий перший танк,
У воротях і застряг!
Танк застряг в воротях цирку,
Ось тобі і вся вечірка!
Все пішло не так, як малось,
Вся задумка поламалась,
Понеслось все шкереберть,
Навіт декому на смерть.
Але рушили в похід,
На Москву, де лисий дід,
Так дістав уже усіх,
Що й «того» його не гріх.
На вперейми їм одразу,
З гір далекого Кавказу,
Вирушив загін солдат,
З чайним іменем «Ахмат».
Та підвів їх світлофор,
Утворив щільний затор,
І джигітам бородатим,
Цілий день прийшлост стояти,
Бо ж не можна на червоне,
Це порушення закону!
Цирк та й годі, сміхота,
Танк застряг у воротах!
Ну, а браві вагнери,
Не напудили в штани,
Тихо їхали у гості,
Діду поламати кості.
Правда, якось вийшло так,
Збили вартісний літак,
З ним на пару – гвинтокрили,
П‘ять чи шість, теж приземлили.
Просто, ті літали в небі,
Там де їм літать не треба.
Якийсь цирк чи то бардак,
Танк застряг не просто так!
А весь світ перед екраном,
Хто з попкорном, хто з стаканом,
Роблять ставки, б‘ють заклади –
Діда вб‘ють, помре чи сяде?
Чи у зашморг на гиляку,
Чи інфаркт від переляку,
А, можливо, «бідолагу»,
Потягнуть на суд в Гаагу?
Аж тут раптом, раз – і все,
Нікуди ніхто не йде,
Ось тобі і новина,
Революції – хана!
І це бунт так виглядає,
То кого ж він налякає?
То не заколот, то фарс,
Або картопляний спас.
Танк, застряглий у воротях,
Однозначно – цирк на дроті!
Але то на перший погляд,
Все вирішує світогляд.
Цезар чи Наполеон,
Не боялись перепон,
А от повар – протестант,
Це, як гопник – музикант.
Півень лебедем не стане,
Ні тверезий, ані п‘яний,
Ані білим, ані чорним,
Як і бубон із волторни.
Треба підбивать людей,
Та й іти у мавзолей,
І Володьку піднімати,
Отой вміє керувати!..
У Ростові все спокійно,
Цирк на місті, брама теж,
Танк наїхав десь на міну,
Що ти з клоунів візьмеш?
А я тілько но з пивком,
Примостився вечерком,
Взяв попкорну два відра,
Чіпсів, всякого добра,
Думав подивитись шоу,
Як Євген завалить Вову.
І ось тут такий прокол,
Пермкнуся на футбол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Вышла тётка на балкон
Там летает русский дрон
Банкой запустила
«Птичку» приземлила
Мы решили пострелять
Стали пушку расчехлять
Но пришли титушки
И отжали пушку
Мы приехали на танке
Подбежали две цыганки
Ай нэ нэ, ай нэ нэ
Нету танка — нет войне!
Бабка как-то вечерком
Угостила нас чайком
Пить мы не боялись
Правда, обосрались
Хрена на осквы прилавках
До хрена в стеклянных банках
На хрена нам до хрена
Если денег ни хрена
Мы везли в своём Камазе
На войну солдатиков
Ручки, ножки отлетели
Мы на мину налетели
От просроченной тушенки
Боевой напал понос
Мы портки все поснимали
С голой жопой воевали
Как-то на святую Русь
Прилетел заразный гусь
А с ковидной фабрики
Боевые зяблики
Мы приехали с Тагила
Тот, который Нижний
Ты мертвец и я мертвец
Не сберёг Всевышний
Мы с приятелем вдвоём
Приехали с Бурятии
Повстречали полк Азов
И на пару спятили
03-04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988791
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023