| Сторінки (5/421): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Пригода
Після роботи, Розочка, фінансовий директор,
В глибокому, до пупа, декольте,
Ішла додому по вечірньому проспекту,
В надії, що пригоду десь собі знайде.
Аж раптом, біля неї, з скреготом і скрипом,
Пригальмувало затоноване авто.
Два величезних бородатих типи,
Схопили Розочку за норкове манто:
- Слухай сюди, козирна ти Маруха,
Не галасуй і не чекай чудес.
Захлопни рота і відкрий поширше вуха,
Я розкажу за наш, до тебе, інтерес.
Ми зараз їдемо в твою шикарну хату,
Ти віддаєш усе, що в сейфі там лежить.
Або ми усю ніч будем тебе катати,
І в грубій формі, так би мовити, любить.
До поки паливо у баку не скінчиться,
Ти зрозуміла? Що задумалась, білявко?
- Та, зрозуміла. Мабуть мушу підкоритись.
- Ну, так куди ми їдем? - На заправку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Слабка людина
Яка недосконала, все-таки людина,
Слабка, тендітна з будь-якої сторони.
Якби не рятувала, часом, медицина,
Чи взагалі тоді ми вижити змогли?
Бо, як стоїш подовгу, варикоз надбаєш,
Сидиш, то навпаки, надбаєш геморой.
Лежиш колодою – від пролежнів страждаєш,
І не рятує, що ти був колись герой.
Жереш багато – салом запливаєш,
Дієтами мордуєшся – дистрофіком стаєш.
Поїсти любиш смачно – виразку спіткаєш,
Печінка боком лізе, як надміру п’єш.
Кохаєш палко, вже інфаркт тебе чекає,
Хвилюєшся за все – і ось тобі інсульт.
Втрачаєш зір, коли читати полюбляєш,
Як не читаєш, то тупієш в абсолют.
Здається, що життя суцільна рана,
І як його прожити без хвороб?
Людська природа надто невблаганна,
Як не крутись, в кінці тебе чекає гроб.
Та не у гробі справа, всі ми смертні,
Земельки вистачить на всіх.
Тож головне, душею не померти,
А тіло підбадьорить щирий сміх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Потрібно з“ясувати
Казала тьотя Соня, та, що рибою торгує:
- Дівчата, перед тим, як рішення прийняти,
Коли мужчина вам лишитись пропонує,
Ви маєте одразу з“ясувати -
Залишитися друзями навік,
Дурепою, що глушить валер“янку,
В дівках залишитсь повік,
Чи може, все таки, до ранку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Капітал
Я стартового капіталу не зібрав,
Не вийшов з мене бізнесмен хороший.
Ніколи не любили мене гроші,
Тай я взаємністю їм не відповідав.
Аж ось, всередині свого життя,
Мене потішна думка наздогнала -
Що я збиранням фінішного капіталу,
Тепер займаюсь без кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Недільний борщ
Якось, у неділю, наварив собі борщу,
Справжнього, червоного, на м’ясі.
Із квасолькою, із смаком часничку,
У тарілочку насипав, зеленню прикрасив.
Підмішав туди сметанки ложку,
Смужечками накришив сальця,
На додачу, ще цибульки трошки,
Що хрумтить, як сніг від морозця.
Житній хліб, ще теплий, запашний,
Скибами міцними покраяв,
Гострої гірчички, аромат міцний,
Навкруги дразливо закружляв.
Потираю руки, слина в роті грає,
Холодильника відкрив, налить горілки,
А горілки в холодильнику немає,
Є кефір і пляшка Пепсі, тільки…
Залишилось в розпачі промовить: - Ой!!!
Що тобі сказати, мій друзяко!
Довго не забуду борщик той –
Їв і плакав, с..а, їв і плакав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Червоний капелюшок
В червоному як прапор капелюсі,
Із кошиком свіженьких пиріжків.
Збиралась дівчинка у гості до бабусі,
З Бердичева, в одне з прилеглих сіл.
Батьки малечі разом примовляли,
Щоб берегла себе в дорозі на село,
Не плуталася в лісі із вовками,
І пильнувала те, що в кошику неслось.
- Ти – кажуть – як прибудеш до старої,
Вона тобі розкаже стільки, шо ой вей!
Що дах дірявий, кран тече, у хаті вітер віє,
Палити нічим, в гаманці нема грошей…
І що ти знаєш – про хвороби, старість, втому,
Вам, молодим, би тільки бігать та стрибать.
Ти, донечко, наполягай на свому –
Із м’ясом – вісім, а з капустою по п’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Порада
- Послухай маму, Сьома, і запам’ятай но,
Щоб успіху в житті своєму досягти,
Ти завжди маєш бути пунктуальним,
І обережним маєш завжди бути ти.
- А що це значить — бути пунктуальним?
- Виконувати все, чого наобіцяв.
- А обережним, що це означає?
- Щоб ти ніколи обіцянок не давав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
А сніг мете…
А сніг мете.., мете.., неначе вперше,
Жбурляє весело сніжинки навкруги.
Я біль не відчуваю – втому радше,
І важкість на собі страшенної ваги.
Не можу ворухнути ні ногою ні рукою,
Німим став – десь подівся голос мій.
Лиш бачу білий сніг перед собою,
Й шматочок неба сірого в пітьмі.
Мій дім тепер, мов Великодня паска,
Увесь до половини – щира снігова глазур.
Та з дірами у стінах, наче сир швейцарський,
Від вибухів снарядів і від куль.
Десь тліє наді мною обгоріла балка,
Димок вплітається у вихор сніговий.
Я посміхаюся, в очах – імла і мряка,
Сном забуваюся у пастці крижаній.
Сніг стежку до будинку засипає,
Кружляє в небі, затуляє божий світ.
А мені сниться, як у теплім маю,
На голову сідав, але черешні цвіт.
Хрущі шугали над садком вишневим,
І так далеко ще до зимових чудес!
Тепер, лиш сніг потоком кришталевим,
На землю мерзлу падає з небес.
Якби це, вирватись із сніжного покою,
У вирій полетіти, в теплії краї!
За небокрай, куди веселою юрбою,
Летять у листопаді журавлі.
Побачити свій дім із висоти польоту,
І жодної душі живої, тільки сніг.
У царстві зітканому з холоду і льоду,
Я ще живу, але лише ві сні.
А сніг мете.., мете.., все замітає,
Здається, що він вічність вже іде.
Я очі у останнє закриваю,
Мене в уламках так ніхто і не знайде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
Формула успіху
Послухайте сюди, мій юний друже,
У бізнесі вам пощастить іще не раз.
Грошей заробите, та не радійте дуже,
Бо зразу жіночки знайдуться біля вас.
А з’являться жінки – пропадуть гроші,
Пропадуть гроші, зникнуть десь жінки.
Жінок не стане, лап – в кишені гроші!
І знову все по черзі, вихід не знайти.
Тепер дивіться, треба видалити жінку,
Із цього, вічно замкнутого кола.
І гроші потечуть рікою стрімко,
І ви багатим станете казково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
Точка зору
Казав відомий адвокат, Беркович Аарон -
Коли мужчина роздягає жінку — це кохання.
Якщо грабіжник — це злочинне зазіхання,
А як держава роздягає — це закон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Вор - сладкоежка
Я помню чудное мгновенье,
Как своровал у вас варенье,
Потом, чуть позже, без проблем,
Опять украл, но только джем.
Повидло, патоку, цукаты,
Возьму я вместе с сладкой ватой,
И уж совсем на посошок,
Я стырю сахара мешок.
Еще у вас не так, как надо,
Лежала плитка шоколада,
И карамель и пастила,
Но, я их украду с утра.
Ну, а сегодня вечерком,
Я не побрезгую тортом,
И чтобы не было обид,
Стяну и пудинг и бисквит.
Пока вы не приняли меры,
Я заберу с собой эклеры,
А с ними вместе, так, вдогонку,
Щербет и баночку сгущенки.
Вы отвлеклись на маникюр,
А я пакую конфитюр,
Вы занялись прической, снова,
Я по карманам – маршмэллоу.
Вы так увлечены собой,
Я ж не побрезгую нугой,
Границ не вижу и преград,
В пакете – мед и мармелад.
Мороженное, тоже взял,
Хотя, как донесу не знал,
Еще вместились понемножку,
Зефир и сладкая картошка.
Ну все, беда, пошел в разнос,
Уже тяну халвы поднос,
На что мне ваше портмоне,
Возьму я лучше пралине.
Ну, наконец - то, я замечен,
Ведь фарт мой, все ж, не бесконечен,
Буду бежать я со всех ног,
Лишь прихвачу с собой пирог.
Побег мой, все - таки, удался,
И я конкретно обожрался,
Все съел, и пончик, и щербет,
Остался, только, диабет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971907
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2023
Що робити?
-Ти пам’ятаєш, Соня, як колись давненько,
Ми замінили у вітальні гарнітур.
Тому, що наш сусід, отой Петренко,
Новими меблями хвалився «чересчур».
А потім ми з тобою на стіну придбали плазму,
Бо він уже купив собі таку.
За тим, стиснувши щелепи до спазму,
Збирали гроші на автівку, на нову.
Та зараз він спромігся вже таке вчудити,
Не знаю навіть, що мені тепер робити.
-А що, він знову замінив собі машину?
-Ні, Соня, він замінив собі дружину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Коли закінчиться війна
Коли закінчиться війна,
Я скажу: - Прощавай навіки, зброя!
Нас нині розлучає мир з тобою,
І в цьому не твоя вина.
Коли закінчиться війна
Я з фронту повернусь додому,
І обійму дружину й свою доню,
І ми наплачемось сповна.
Коли закнчиться війна
Я очі буду долу опускати,
Від погляду сусідського хлоп“яти,
Що я живий, а в нього тата вже нема.
Коли закінчиться війна
Я буду чаркою вина хмілього,
Душевний біль свій тамувати довго-довго,
До поки весь не вичерпну до дна.
Коли закінчиться війна
Я прощення проситиму у Бога,
За те, що ниций і убогий,
Забув кому належить істина.
Коли закінчиться війна
Ми зберемося вшанувать звитягу,
На кладовищі, в морі синьо-жовтих стягів,
Загиблих воїнів згадаєм імена.
Коли закінчиться війна
Пройдуть роки і час загоїть рани,
Ми усвідомим глибину страшної драми,
Якою перемоги нашої була ціна.
Коли закінчиться війна
Гармати стихнуть, танки зникнуть з поля бою,
А ненависть залишиться в душі у нас з тобою,
То чи закінчиться вона..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Секрет відносин
Секрет тривалості відносин –
Терпіння, ну і звісно алкоголь.
Останній, звеселяє нам земну юдоль,
А, як закінчиться, то першого ми просим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Математик
- Семене Марковичу, любий, зачекайте,
От скільки років ви мені дасте?
- Ох, Сарочка, ви хоч мені подумать дайте,
А то, скажу вам, раптом, щось не те.
Не більше двадцяти, за станом шкіри,
По бровам – вісімнадцять, сімнадцять – губки наливні.
У сумі, то виходить п’ятдесят чотири.
- Тю! Математик, тоже ще мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Шкарпетки
Колись студентом я, по блату на базарі,
Придбав однакових шкарпеток двісті пар.
Без смужечок, малюнків і так далі,
Усі як близнюки, не відрізнить радар.
І що скажу вам, браття й сестри,
Багато хто з вас піднімав мене на сміх,
Ішли роки, мелькали сесії, семестри,
А з із того, все натішитись не міг.
Дивіться – десь в громадській пральні,
Згубилася шкарпетка, може й дві.
Так ось, ця втрата, в сенсі, у глобальнім,
Виходячи із кількості, не напсує мені.
Коли я чисті, випрані шкарпетки,
До торби відправляю – раз і два.
Не парюсь про відтінки й етикетки,
Для того, щоб з них парочка була.
Коту їх красти швидко набридає,
Хоч двадцять штук поцуп, усе дарма.
Тим більше, вкрадене ніхто і не шукає,
Поки заначка не проявилася сама.
Нарешті, раптом дірка десь знайдеться,
Для другої шкарпетки - це кінець життя.
Моїм, заміна без проблем знайдеться,
Усі ж однакові, у всіх є майбуття!
Ви скажете: - Ти бач, придумав хитро!
Цей хлопець, видно, не з простих.
Я відповім: - У нас таке повітря,
В Одесі ви знайдете й не таких!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Не варто
Не варто з простодушністю сприймати
За слабкість немічну — звичайну доброту,
Банальну підлість — за уміння жити,
А силу щиру — підміняти грубістю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Щедрая душа
Я на завтрак, утром рано,
Дам покушать тараканам,
Тем, которые во мне,
А, точнее, в голове.
На душе скребутся кошки,
Покормлю и их немножко.
Дам пушистым на обед,
Свежих жаренных котлет.
Вечером, совместно с мужем,
Бабочек кормлю на ужин,
Что порхают в животе,
Голодно им в темноте.
Пока всех друзей кормила,
Я сама поесть забыла.
Но весы мне, как на зло,
Показали цифру сто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2023
Як на плоту
- Давиде Марковичу, скільки весен, скільки зим!
Скажіть, як у цілому Ваші справи?
Дивлюся, зовсім стали ви сідим…
- Та що тобі сказати, Сьома, як на плоту дірявім -
Широкі обрії розкинулись навкруг,
Найближчі перспективи у тумані.
Страшенно нудить, веслами гребу,
Але нічого, курс тримаю в океані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Не туди
Одного разу у квартирі Гершинзона
Абрама Шмулевича, що мешкав там один,
Тривожно пролунав дзвіночок телефона:
- Алло! - Алло!.. Напевно, я потрапив не туди?
- А вам, я перепрошую, таки конкретно хто потрібен?
- Мені? Іван Іванич Іванов…
- Ой, вей! Яби сказав, що пан настільки схибив,
Що треба, пану, номер набирати знов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Нил Армстронг
Побывав на Луне, не поверил глазам –
Лишь пустыня, под солнцем холодным.
Но вернувшись на Землю, поведаю вам,
Я был там абсолютно свободным.
Атмосферы не давит на плечи там столб,
Можешь с места взлететь, словно птица.
Сделав маленький шаг, человечек простой,
Уж в полете свободном кружиться.
Здесь по новому, сквозь герошлема стекло,
Я увидел планету родную.
Изумрудную сочную зелень лесов,
Океанскую ширь голубую.
Шарик маленький, хрупкий, как горный хрусталь,
Беззащитный пред космоса пленом.
Все летящий, без устали, в черную даль,
Век за веком, в объятья Вселенной.
Возвратившись домой, из окна иногда,
Я смотрю на Луну, как и прежде.
Человек будет вечно стремиться туда,
Не оставит мечту и надежду.
Древний каменный Сфинкс, свою тайну хранит –
Что приводит светила в движенье?
Пусть гадают другие, к Земле я привык,
Мне приятно ее притяженье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2023
Мудрість
Колись я думав, що у розумі успішність,
І саме цим, ти зможеш досягти мети.
Та з’ясувалося, що набагато все простіше,
Потрібно знати лиш, кому і скільки занести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Дискусія
У морі бурному лунають гуки,
Якийсь невдаха потопає у пітьмі.
Мелькають в хвилях голова і руки,
І голос чується: - Help me!
На березі в цей час дискусія точилась:
- Погляньте тільки, Фімо, на це збли́зька,
Коли уся Одеса плавати училась,
Цей поц вивчав собі англійську.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Умер Путин…
Умер Путин.., так случилось, просияли небеса,
Вся планета веселилась, ведь, бывают чудеса!
А на площади, на Красной, слезы льются Ниагарой,
Собрался народ несчастный, в пьяно-траурном угаре.
Задают вопрос со сцены: - В землю тело схоронить,
Или как вождя Вселенной, в Мавзолее положить?
Порешили, чтобы было, где поплакать, порыдать,
Сотворити царь-могилу и земле его предать.
Есть царь-пушка, каждый знает и царь-колокол стоит,
Хоть она и не стреляет, да и друг ее молчит.
Царь-могила будет третьим, закрепляющим звеном,
Взрослым, принеся, и детям, радость жизни в каждый дом.
Гроб по чину смастерили, весь из золота, как будто,
Да карманами обшили, туго напихав валютой.
Под Кремлевской, под стеною, яму вырыли под стать,
Привалили всей толпою, в путь последний провожать.
Проводили, помянули, разошлися по домам,
С утреца пришли к могиле, похмелиться, чтобы там.
Глядь - могила вся разрыта, гроб подле нее стоит,
Крышка на гробу открыта, Путин как живой лежит.
Кто позарился на святость? Будет, гаду поделом!
Наугад зевак с десяток, расстреляли на углом.
С чувством выполненного долга, гроб в могилу опустили,
Все поплакали недолго, выпили и закусили.
Утром смотрят – что за диво! Гроб опять стоит в сторонке,
Вождь в нем смотрится красиво в пиджачке и рубашонке.
Что за враг сие содеял? Вновь могилу осквернили!
Вышло, что не тех злодеев, мы в расход вчера пустили.
Ну, пустили, да и ладно, настоящих как сыскать?
Иль, чтоб, было неповадно, первых встречных расстрелять?
Вновь не повезло кому-то, стихли крики за углом,
Гроб с карманами с валютой, возвратили в отчий дом.
Только, в этот раз под елкой, спрятали аппаратуру,
Для фиксации на пленке, супостатовой натуры.
Поутру – картина маслом, все разрыто, гроб стоит,
И покойник распрекрасный, прямо в нем себе лежит.
Десять человек в сторонке, стрельнули, едрена медь!
Проявили кинопленку и пошли ее смотреть.
Видят, вот она могила, вся украшена венками,
По-домашнему там мило, прям, не передать словами.
Вдруг, земля сама собой, расступилась, аки море,
Гроб с покойником на волю, выпрыгнул и замер вскоре.
Гвозди с крышки послетали, тот открылся, как ларец,
Зрители аж все привстали – прояснилось наконец!
Значит вот оно в чем дело! Это, братцы, все не зря!
Принимать не хочет тело, благодатная земля.
Видно, все-таки, придется рассмотреть нам Мавзолей,
Ленин тоже остается – вместе будет веселей!
Так всем миром порешили, значит быть так посему,
Тех, кто против был, избили и отправили в тюрьму.
Вечером, когда на небо, вышла полная луна,
Бросили почетный жребий – кто подселит Путина.
Подошли к дверям гробницы, постучали три раза,
Голос прозвучал: - Войдите! И вошли, закрыв глаза.
Там внутри, при свете тусклом, в домовине за стеклом,
Ленин с хрустом ел капусту, запивая молоком.
- Дорогой, Ильич, простите, что Вам трапезу прервали,
Мы по пустякам, учтите, Вас тревожили б едва ли.
Тут сложилась обстановка, Ваш коллега, тоже вождь,
Приобрел себе обновку – гроб с карманами и что ж?
Мы вождя похоронили, все по чести, будь здоров!
Но он лезет из могилы, раз за разом, вновь и вновь.
Не пришелся он землице, может что-то с ним не так,
Вроде мертвый, как годится, да и пахнет как мертвяк.
Так, что принимайте гостя, магарыч уже при нем,
Не держите на нас злости, ну а мы Вас помянем.
Речь почтенную закончив, тело Путина внесли,
Пива свежего две бочки, водки горькой пузыри.
Всякой к выпивке закуски, сладкой ваты на десерт,
Все по-нашему, по-русски! И ушли, сказав: - Привет!
Отложив с капустой банку и прищурив грозно глаз,
Вождь трудящихся взял палку, стукнул ею пару раз:
- Что лежишь, вставай салага, ждал тебя уже давно,
Ты, Володя, если честно, настоящее говно!
Если б гроб твой с карманами, в реку бросила толпа,
Он не канул бы с концами, плыл бы как кусок дерьма.
А «Москва», «МОСКВА», ты слышишь, уж давно лежит на дне!
Жаль, что ты уже не дышишь, в раз повис бы на сосне.
Ну да ладно, это в прошлом, а сейчас сплошной провал,
Ты ж, навечно, безнадежно Украину про..терял!
Я ее тогда лелеял, дал свободу, все дела,
И она в руках еврея, вновь сегодня расцвела.
Если правнуки Богдана взяли нашего вождем,
Можно было только спьяну, завалиться к ним с ружьем!
Недооценил ты, Вова, недопонял сей народ,
Он тебе не лес дубовый, он под пилы не пойдет!
Что молчишь, ожил, засранец? Да не бойся, не ожил,
Мертвый ты, что горный сланец. Зуб даю, как старожил.
Это здорово, что мертвый, а попался бы живой,
Подружился б с прокурором и с Лукяновской тюрьмой.
К стати, отчего ты умер, вроде дырок нет от пуль,
Может чем-то траванули, или пьяным сел за руль?
Вот мои мозги когда-то, стали просто набекрень,
Фанька, *** виновата, думала, что я мишень.
А соратники, чтоб денег не транжирить на врачей,
Предложили переехать в этот славный Мавзолей…
Тут из гроба, очень робко, озираясь по углам,
Вроде бы ему неловко и не рад тому он сам,
Выполз белый как бумага и холодный словно лед,
Путин, весь такой скромняга и открыл свой синий рот:
- Дорогой товарищ Ленин, разрешите доложить,
Я тут не из праздной лени и не от отказа жить.
С пролетарским к вам приветом, с того света на Ваш свет,
Прибыл принять эстафету и услышать Ваш совет.
Умер я, вообще, от страха, прямо ужас обуял,
Глянув, как хирург – собака, скальпель на меня поднял.
Нужно было мне мой копчик, подлечит и подлатать,
И так вышло, между прочим, что пришлось концы отдать…
А на Мавзолей, по льготам я попал – мечтал о нем,
Здесь не пыльная работа, знай, лежи себе бревном.
- Как по льготам, что за ересь! Ну, вы батенька и лгун!
Ладно, наливай, покамест, разрази тебя Перун!
Если, тезка, ты надумал подлежать меня, подлец,
И себя ко мне подсунул, то ты дважды не жилец!
Тут такой упырь пытался потеснить меня чуток,
Но и этот обломался. Что, налил? Давай, сынок!
Ох, забористая водка! Ты, Володя, закуси.
У меня тут есть капустка, из Разлива привезли.
Что ж ты, миленький голубчик, растакой ты голубец,
Распустил свой жидкий чубчик, а стране пришел конец.
Ну, давай, махнем вторую, молоком ее запей,
Эх, мы щас и попируем! Ешь капустку, не робей!
- Я, Ильич, вообще не пьющий. – Как не пьющий, ты же труп!?
Или ты такой хитрющий или ты и вправду глуп.
Разве ты не знаешь, Вова, что нам – мертвым, можно все,
Можешь пить, что та корова и не будет ничего.
Наливай, давай, по третьей, пива тоже не жалей,
Денег не бросай на ветер, водка с пивом веселей!
И ответь мне, друг любезный, для какой такой нужды,
Той валютой бесполезной, напихал карманы ты?
Тут же нету магазинов, не заскочишь тут в буфет,
Здесь печальная картина, самый, что ни на есть «тот свет»…
Что-то я взгрустнул немножко, а ты, вижу, покраснел,
Подставляй, Володя, кружку, тост по случаю созрел.
Выпьем, чтобы каждый мертвый, каждый всякий не живой,
Дом нашел себе укромный и обрящил в нем покой.
Ох, пошла, пошла родная! Ты до дна, давай, до дна!
Выпил? Снова наливаем. Что, не хочешь? Вот те на!
Ты меня обидеть вздумал! Ну ты, милый чек, даешь!
Впрямь, какой-то полу-умный, что не выпьешь – разольешь.
Я к нему всею душою, прям, как к сыну своему,
А он весь налился кровью и надулся как паук..
- Нет, Ильич, я не со злости, что-то вспучило живот,
Давит так, аж ломит кости, чувствую, что дно прорвет!
Не пошла капустка Ваша или скисло молоко,
Подскажите, где параша, может быть не далеко!
- Я же знал, что ты засранец! Ну, так слушай мой ответ –
В этом мрачном смерти храме, не положен туалет.
Слаб ты, Вова, оказался животом, да и вообще,
И как вождь не состоялся и как труп – посмешище.
Полежать решил со мною, Мавзолей – твой отчий дом?
Рядом, словно муж с женою или, может быть, вальтом?
Дам тебе совет я дельный – отправляйся за Урал,
Координаты дам отдельно, чтобы ты туда попал.
В гроб ложись, упрись о спинку, ноги к животу прижми,
Обе свои половинки сразу резко разожми.
Все, что проситься на волю, реактивный даст толчок,
И ракетой отфутболит твое тело на восток.
Ну, готов? На старт! Внимание! Дай ка, я к стене прижмусь.
Ленин, нос, зажав руками, прокричал команду: - Пуск!
Миновав охрану ловко, словно узник без оков,
Гроб, как из бутылки пробка – вылетел и был таков.
Только промелькнуло где-то, над восточною тайгой,
Что-то вроде, как комета и укрылась за горой…
Средь пустынных гор Алтая, где течет Катунь река,
Где не слышно даже лая, где деревня далека,
Где висит Шойгу панама, одиноко на сосне,
Там в пещере у шамана, лежит камень в темноте.
На том камне, деревянный, покосившийся от лет,
Весь обшитый карманами, гроб стоит, а в нем скелет.
Черной пропастью глазницы, челюсть нижняя висит –
Ребятенок убоится, взрослый лишь обматерит.
Только нету здесь ни взрослых, ни старушек, ни детей,
Слизняки одни да крысы охраняют тлен костей.
Только вечное забвение, в памяти людской пробел,
Для грядущих поколений отрицательный пример.
Из карманов, сплошь дырявых, доллары торчат и фунты,
Евро, как листва в дубраве, россыпью лежат на грунте.
Никому до них нет дела, разве что слепой шаман,
Самокруточку умело, завернет как растаман.
Пыхнет огоньком цигарка, бубен звякнет ненароком,
Было здесь когда-то жарко, а теперь все спит до сроку.
Век пройдет и станет пусто, кости стлеют в тишине,
Лишь останется капуста, в гробе том, на самом дне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971023
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2023
Не любов
Одного разу, в синагозі, по молитві,
Рабин звернувся до людей, на весь кагал:
- Народе мій! Я зрозумів, що коється у світі,
Чому не люблять нас слов’яни на загал.
Тому, що ми не вмієм пить горілку,
А, отже, нехай завтра кожний з вас.
З собою принесе хоча б з пів літру,
Ми все змішаємо і вип’є кожен з нас.
Абрам прийшов додому, розповів дружині,
Та вислухала й каже: - Слухай но сюди,
Якщо притягне кожен по пляшині,
То, ти візьми з собою не горілки, а води.
Ви ж, все одно, до купи все зіллєте,
Ніхто і не помітить, що у тебе там.
Абрам потилицю почухав і сміється:
- Ох, ви ж розумниця, мадам!
Наступним ранком всі євреї в синагозі,
По черзі виливають, що принесли у казан.
Хто літру приволік, а хто чекушку був у змозі,
Але набрався скоро повний чан.
Рабин ретельно все росколотив до діла,
Взяв ополоника, тай пробує на смак.
А потім каже, аж в очах сльозинка затремтіла:
- Таки, тепер я зрозумів, чому вони ненавидять нас так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
Осінній сніг
Перший сніг наче перше кохання,
Випаде швидко – швидко розтане.
Блиском незайманим сяє у вічі,
Та як цнота, все ж зникає навічно.
Ніжних сніжинок пух лебединий,
Змінює раптом в кульбаби жоржини.
Вкутує ватою все на обійсті,
Ще не опавши на дереві листя.
Борошном встеле дахи і покрівлі,
Кучмами всядеться зверху на ринві.
Бджолами крутиться в небі осіннім,
Ще від недавна прозорім і синім.
Білою ковдрою поле вкриває,
Хоч, не надовго, але він не знає.
Гадки не має, що буде відлига,
Зійде водою – зостанеться крига.
Ранком поглянеш – за вікнами сіро,
А ще учора усе було білим!
Ти не сумуй, що зійшов він водою,
Випаде справжній, але вже зимою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Магія
Прийшла Наталя до гадалки, якось зранку,
Щоби вона по картах росказала все,
Про кавалєрів її – Петю та Іванка,
Кому з них двох, із нею повезе?
Розклала карти та, порадилась в астралі,
А потім видала вердикт такий –
Що пощастить в житті, насправді, Вані,
Петру ж, не дуже, бо одружиться на ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Аналізи
- Я, професоре, дізнатися хочу, якщо Ваша ласка,
Як аналізи дружини, розкажіть, будь ласка!
- Чому ні! Розкажу звісно, разом порадієм!
Бо дружина ваша люба, схоже, при надії.
- Мене б тішив результат зовсім протилежний.
Як воно так сталося? Я ж був обережний!
- А це так, як на дорозі. Знаєте, мій друже?
Пан кермує обережно, а інші – не дуже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Комплекси
Красиві люди мають комплекси відомі,
Що є на світі хтось гарніший ніж вони.
В талановитих, теж не рідко «не всі вдома»,
Бо творча криза досягає кожного із них.
Розумних, докори сумління роз’їдають –
А, раптом, щось не правильно зробив?
Одні невігласи, ніколи сумнівів не мають,
Що кращим в усьому - є вони завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Рекомендація
- Добридень, Роза Марківно, мені вас рекомендували,
Сказали, Ви шикарний психотерапевт.
- Це правда, юний друже, те, що вам сказали,
І що ж такого красеня турбує в цей момент?
- Якась хандра осіння, набігають сльози,
Нема винця з ким випити і показати темперамент свій…
- Юначе мій, для вас тепер я просто Роза,
Ви роздягайтеся, а я за штопором мерщій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
Кому в Україні жити добре?
Наш президент походить з дуже дивної «родини»,
Хоча, не він, а радше, вся ота сім’я «урод».
Як вийшло так, що на екранах України,
Ми бачимо цих відгодованих істот?
Хто ви такі, шановні? В чому тут мистецтво?
Що ви артисти, хто це вам сказав?
Цілком можливо, вроджене нахабство,
Дає наснаги і дозволяє назбирати зал.
Сміливість ваша вже не знає меж,
Ось і духовний світ потрапив в поле зору.
Обматюкати батюшку простіш, усе ж,
Не те, що на три букви відіслати прокурора.
Того у кого влада і посвідчення в кишені,
Обкласти лайкою вам недостатньо духу.
Колаборантом може бути лиш священник,
На нього, навіть, закликаєте підняти руку.
Завжди приємно плюнути в обличчя,
Тому, кого ви поспішили зрадником назвати.
І не вбачати в цьому зовсім протиріччя,
Адже, до суду в нас ніхто не винуватий!
Масними жартами, тупими, наче корок,
Приправленими рясно руським матюком.
Ви з українця витискаєте природній сором,
Аби за інтелектом він зрівнявся з бараном.
І вам, на жаль, це все таки вдається,
Мільйони хрещених «корисних ідіотів»,
Тримають животи і весело сміються,
В невігластві своєму сліпо-безтурботні.
Позаочі, ви ллєте бруд свій без упину,
Бо, як не дивно, логіка проста –
Доречніше ножа встромити в спину,
Чим, раптом, віч-на-віч, отримать відкоша.
Жванецький, Райкін, Глазовий і Вишня,
Ото були дотепники на жарт!
Напевно, все таки, вас обділив Всевишній,
Коли митцям Він роздавав талант.
Кому ж у час важкий живеться надто добре?
А клоунам, що виробляють понад план лайно.
Щоб на екрані помістилися дві морди,
Два телевізори потрібно замість одного.
Ми вірим в Господа і молимось до Нього,
І Він дає нам зцілення духовних і тілесних ран.
Бог з вами, Він і вас простить, та після перемоги,
До вас у гості завітає православний ветеран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Ревізор
Якось, у місцеву синагогу ревізор приїхав,
Перевірить, чи немає у фінансах лиха.
Викликав до себе на килим рабина і служку,
І пиляє їх бідних , аж сиплеться стружка.
- Ось отримали мацу, ви в великім блоку,
Відломили по шматочку, кожному у руку.
А ті кришки, що підлогу рясно укривають,
Ваші прибиральники просто вимітають?
- Ні, ну що ви! Ми усе ретельно збираєм,
Відчищаємо від бруду, назад відправляєм.
І що разу, як провернем оборудку цю,
Присилають нам назад, свіженьку мацу.
- Ось свічки у вас горять, рясно віск стікає,
Куди його діваєте, чи він пропадає?
- Ну, так само, віск зібрали, очистили, відіслали,
А нам з нього нових свічок зробили й прислали.
- Ну добре, а от залишки після обрізання,
Вони уже ж не придатні до використання?
- Ні, усе робітники пакують, відправляють…
- І що ж вони вам на заміну присилають?!
- Та по різному буває, як Господь управить,
Цього разу, як бачите, вас до нас прислали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Хотят ли русские войны…
Когда в затылок, с прядью седины,
Уставится ствол вороненный автомата,
И выстрел прозвучит средь тишины.
Спроси бурятского солдата,
Хотят ли русские войны?
Когда в окопах мерзлых, гибнут пацаны,
Которых не увидит института парта,
А заслужившие иной себе судьбы.
Спроси чеченского солдата,
Хотят ли русские войны?
Когда младенца грея у груди,
В холодном доме, темнотой объята,
Мать не поймет своей вины.
Спроси тувинского солдата,
Хотят ли русские войны.
Когда глаза ребенка, ужасом полны,
Закроются осколком от гранаты,
И не увидят больше неба синевы.
Спроси у дагестанского солдата,
Хотят ли русские войны?
Когда народ безумием своей страны,
Оправдывет смерть ни в чем не виноватых,
И рад тому, что их уж нет в живых.
Спроси российского солдата,
Хотят ли русские войны?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2022
Переношена перемога
Ми виносили нашу перемогу,
Дев’ять місяців тривала вагітність.
Бились, вмирали, молилися Богу,
Що ж заважає плоду народитись?
Що не дає розпочатись переймам,
Чи не достатньо ще тонусу в матці?
Крові замало тече по судинам,
Чи акушери, усе ж, винуватці?
Саме вони пригальмовують справу,
Стримують наше бажання природнє.
Начеб то, бавляться з нами лукаво,
Не випускаючи плід на свободу.
Наче відтягують термін пологів –
Може, не зараз, а трохи пізніше.
Не відмовляються від допомоги,
Перекриваючи кисень, між іншим.
Б’ється під серцем дозріла дитина,
Тісно й задушливо стало в утробі.
Шляху на волю шукає невпинно,
Сили в черговій втрачаючи спробі.
Де ж ви, потуги, чому вас немає?
Чом не відійде священна вода?
Надто задовго вагітність триває,
Аби не трапилась з нами біда!
Бо, якщо зрада лиха переможе –
Знову поринемо у небуття,
Строк переносимо і не дай Боже!
Мертвим народиться наше дитя!
30.11.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Інтелект
- Я перепрошую, шановний ребе!
Мені вас щось цікаве запитати треба:
От, розум є на світі, хитрість місце має,
А що ж їх між собою відрізняє?
- Для розуму таке стоїть завдання –
Важкі в житті вирішувать питання.
А хитрість, дозволяє нам з тобою,
Обходити важкі питання стороною.
- І що корисніше, чи разом – то комплект?
- Корисніше усього інтелект!
Він дозволяє оцінити «суть вопроса» -
Вирішувати, обійти, чи, взагалі, не пхати носа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Сімейний лікар
Сімейний лікар – справжній чарівник,
Лікує він усім усе по трохи.
Ось в кабінет заходить перший чоловік,
А в коридорі черга – прослизнуть немає де гороху!
- Ой, лікарю, коли я з жінкою « той во»,
То “друг” мій дивиться на черевики.
- Поставте черевики на трюмо!
Наступний пацієнт! – Спасибі вам велике!
За ним вагітна : - Доктор, в нас положення нестІйке,
Дитинка якось там неправильно лежить.
- Ви хто за національністю? – Єврейка.
- То він сам викрутиться! Хай наступний заходИть!
Наступний каже: - Я не можу далі жити,
Терплю, здається, із останніх сил!
Як починають одночасно й дупа й голова боліти...
- Ось вам таблетки, пийте, попередньо розділив навпіл.
Наступний: - Боюсь всього і не візьму до толку,
Причини не знайду, не можу пояснити це нічим!
- Сестра! Несіть йому касторку!
Почнете пити і знайдете тисячу причин.
Заходить бабця: - Лікарю, мені ніхто не вірить,
Коли я мочуся, виходить дві струї.
- Поставте ґудзика туди і буде вам чотири.
Все ясно? Добре! Ну, наступного ведіть.
- У мене кашель, кашляю вже довго,
Болять всі м’язи, важкого глибоко вдихнуть!
- Я зрозумів! Йому, також, сестра, касторку.
Боятись будете й разочок кашлянуть!
Наступний каже: - А мене пронос замучав,
Разів по десять в день біжу у туалет.
- І вам касторочка піде благополучно,
Не треба бігати! Пан в туалеті мешкати буде!
А ось заходить хворий з переломом:
- Погано кістка гоїться, обридло вже на милицях ходить.
- Рекомендую вам тоді касторку з бромом,
Пан кине милиці і швидко побіжить!
Наступна жіночка: - У себе в піхві я щорана,
Знаходжу марочку маленьку. Ось – візьміть!
- Та це не марка, це наклейка від банана.
Направлення вам випишу, до окуліста йдіть!
Заходить на прийом кремезний чолов’яга:
- Я, лікарю, працюю наче кінь,
А їм, як та свиня, і стомлююся, як собака!
- Ну ви з цим, батечку, в ветклініку ідіть.
- Рятуйте, доктор, я мочУсь окропом!
- В розетку пальці не пихайте й все пройде!
- А ще запор у мене, надриваюсь пупом!
- У мене теж не шестисотий «Мерседес»!
Кричить наступний: - В мене зуби пожовтіли!
- Тоді вам підійде коричневий піджак!
- А ще чогось в неділю ноги заболіли.
- Якщо болять – це добре, бо без ніг ніяк!
Тут пані каже: - Я коли чихаю,
Звиваюсь від оргазму, наче в’юн.
І що робити з тим уже не знаю.
- Як що робити – нюхайте тютюн!
А інша шепче: - Лікарю, у мене там внизу все голе,
Нема волосся зовсім, видне щось не те.
-Ви сексом часто бавитесь? – За тиждень разів сорок.
- Ну от. На автостраді теж травичка не росте!
І так що дня працює ось це диво,
Низький уклін йому, як мовиться – респект!
Сімейний лікар – це звучить красиво!
А був колись звичайний терапевт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
Кошмар
Мені сьогодні наснився сон,
В якому, крізь вузьку шпарину,
Виповзла з шафи, мов скорпіон,
Чорна кицька з обличчям людини.
Вигнула спину свою, як дугу,
Хвіст позаду трубою стовбичить.
Голову в бік повернула свою,
І подивилась мені прямо у вічі.
У нелюдських вертикальних зіницях,
Палахкотіли ненависть і лють.
Наче в бездонних пекла криницях,
Хлюпала, билась розпечена ртуть.
З гострими іклами пащу відкрила,
І засичала, мов тисячу змій.
В тому сичанні диявольська сила,
Страхом скувала увесь розум мій.
Марно прокинутись я намагався,
Сили не стало стиснути кулак.
Серце завмерло і пульс обірвався,
Хто ти примаро і звуть тебе як?
Наче почула вона мою фразу,
Пазурі блиснули сяйвом страшним.
Вся підібгалась, напружила м’язи,
Стрибнула… і розчинилась як дим.
Криком німим захлинулась горлянка,
Не у вісні я кричав – наяву.
Очі уже не стуливши до ранку,
Так і пролежав, не в змозі заснуть.
Котик сіренький під боком муркоче,
Добре, що то лиш сон був страшний.
Тільки вдивляюсь я кожному в очі –
Раптом побачу той погляд лихий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
Бекас
Одного разу, якось, у місцевій пресі,
Замітку я цікаву прочитав.
У ній, знайомий автор, видно, будучи у стресі,
Мисливців за бездушність докоряв.
Писав із лютістю й завзяттям,
Про те, як нагло обривається життя.
Що ті вальдшнепи й кулики крилаті,
Свої пташині мають почуття.
І як це можна їх так убивати,
Перериваючи душі пернатої політ?
Вони, можливо, ще не встигли покохати,
Та мали якісь плани в голові.
Ну так, гаразд, у кожного бекаса,
Що я поцілив за мисливський вік.
Була матуся, тато і рідня прекрасна,
Напевно і дружина, він же чоловік.
І вірогідно діти, що надії подавали…
Але до автора питання маю я –
Коли у мене дома ви котлети наминали,
В телятка того теж була сім’я?
Була – була, і перспективи відкривались,
Попастися на заливних луках.
У череді спокійно потинятись,
Водички свіжої попити в берегах.
Коли ласі шматочки настромляли на виделку,
Матуся того бідного телятки, мабуть
Зітхала сумно й сльози лила гірко,
Десь там далеко, на краю посадки.
Але розпорядилась доля однозначно,
Тай шансів не багать було.
Не те, що у мисливця і у качки,
Бува на згадку лиш дістанеться перо.
Так, що скажу я вам, шановні друзі,
Немає кращої розваги на селі.
Аби пройтись з рушницею у тихім лузі,
Щоб опинився той бекас на вашому столі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Талант
В один солідний гіпермаркет,
Улаштувався Рабинович продавцем.
І зразу оборот пішов у гору,
Продажі приростали з кожним днем.
Хазяїн магазину вирішив дізнатись,
У чому ж, власне, криється загадка.
Залишив затишну свою контору,
Став й слухає, неподалік прилавка.
А там іде торгівля, як з лоточка,
Клієнту Рабинович примовляє:
- Якщо ви вже придбали вудку,
Хай пан ще реманент придбає.
Кладу гачки вам, грузи, поплавочки,
Товар весь якісний, ціну свою вартує.
А не клюватиме, аби не було смутку,
До вудки спінінга узять рекомендую.
Закинете його на метрів двісті,
І судака зачепите, а, може й сома!
В комплекті з ним іде котушка…
- Беру усе! Інструкцію прогляну вдома.
- З човна рибалка більше дасть користі,
Ось цей легенький гумовий підійде.
- І точно! Це порада слушна,
Шикарна риболовля в мене вийде!
- А раптом дощ застане, буде вам урок!
Піде коту під хвіст весь відпочинок.
Я пропоную взяти ще такий намет.
- Беру! Внесіть його мені в рахунок.
- І на кінець, добратись треба на ставок,
На мотоциклі це буде як казка!
І мотоцикл краще ніж велосипед,
А речі всі спакуєте в коляску.
Клієнт довольний все на касі оплатив,
Забрав покупки і собі поїхав.
Хазяїн каже: - Ну, ти Яша і талант!
Почав із вудки, а по факту стільки втюхав!
- Яка там вудка! Прошу пана! Я б так жив!
Він для дружини, взагалі, шукав тампони.
Я, просто, про рибацький розповів азарт,
Все рівно, кілька днів в стосунках перепони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Погана пам’ять
- Рятуйте, лікарю, щось сталося із головою,
Де був, і що робив, і з ким не пам’ятаю.
І люди з цього приводу сміються наді мною,
Як з цим зарадити собі уже не знаю!
- За те, що сталося себе не треба краять,
Займіться спортом – боксом чи дзюдо.
- І що, у мене стане краща пам’ять?
- Та ні, за те сміятись не наважиться ніхто!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2022
Я испорчен…
Я испорчен диваном и простыней,
И подушкою с одеялом.
Теплым душем, горячей едой,
Тем, что было и сразу не стало.
Не привычно, мне быть в темноте,
И в подвале сыром не уютно.
В голове моей мысли не те,
Не мои это мысли, как будто.
На губах горький привкус воды,
Слитой, бережно, из батареи.
Сколько в мире вокруг красоты,
Только, я в это больше не верю.
Мир сложился, как карточный дом,
Дом напротив, сложился от взрыва.
Ты когда-то, жила в доме том,
Ты была молода и красива.
Мы ходили с тобою в кино,
Я любил про войну, ты – не очень.
Знать бы тогда, что оно,
Нам разлуку и боль напророчит.
Твое тело я предал земле,
У подъезда, на детской площадке.
И подснежников нежных букет,
Положил под обстрелом, украдкой.
Все ушло в безвозвратную даль,
Только сырость подвала и плесень.
Попрощаться мне с жизнью не жаль,
Может ТАМ мы с тобой будем вместе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968755
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2022
Неймовірні пригоди Путіна і Шойгу
Зібрався Путін і Шойгу, на інспекцію в тайгу,
Щоб ретельно перевірить, чи нема кого в боргу.
Чи йому ніхто не винен, приховав хто може щось,
А Мєдвєдєва не взяли, йому місця не знайшлось.
Полічити Путін хтів усіх білок, соболів,
Всі дерева взять на облік, щоб ніхто їх не спилив.
Чи олені покотились, чи верблюди потелились,
І чи всі сибірські ріки від морозу зупинились.
А Мєдвєдєв, сукин пес, мав там власний інтерес,
Нафту потихеньку тирив, щоб купити Мерседес.
І з місцевим ієреєм, газ качав у Еритрею,
Дуже він хотів придбати табуретку із Ікеї.
Їхати рішили разом, президентським літаком,
Путін першим вилітає, а Шойгу летить слідом.
- Як це так воно буває? – скаже добрий чоловік.
Це така військова хитрість, щоби ворог не просік.
Виповз Путін із барлоги, подививсь на білий світ,
Натягнув десяток масок, аби не вхопить ковід.
Взяли його попід руки, завантажили за мить,
Стартували, ззаду Шойгу кукурузником чадить.
Як проскочили Урал, в них заклинило штурвал,
Окрім того, з кочегарки усі дрова хтось покрав.
То Мєдвєдєв, сукин кот, зіпсував їм самольот,
Щоб інспекція накрилась і невдалим був польот.
Путін дуже сі злякав, навіть памперса дістав,
Але це не врятувало, все одно в штани наклав.
Замінив собі підгузник й переліз у кукурузник,
Там Шойгу педалі крутить, сивочолий підлабузник.
Тільки сів він віддихнуть, а Мєдвєдєв тут як тут,
Знову їм зробив капут і поцупив парашут.
Їх на вулицю штовхнув, навіть оком не моргнув,
І попадали в тайгу, Путін разом із Шойгу.
Та вони не розгубились, на підгузках приземлились,
Але якось так невдало, за гиляку зачепились.
Їх з гиляки познімали два місцевих камчадали,
Привели в своє село де нічого не росло.
- Чи парується олень, чи не вивівся тюлень?
Путін зразу відкриває свій інспекторський портфель,
Їм говорить якась тьотка: - Вам потрібно на Чукотку,
Бо у нас одні собаки, а все інше нам до сраки.
А як будете буріти, можем вас у щах зварити,
Бо кремлівських лакоминок ще не їли наші діти.
Пийте краще кухоль бражки і сідайте на упряжку,
Як проїдете Байкал, то влаштуєте привал.
Поки їм те говорили, вони швидко брагу пили,
І вде п’яних і рум’яних їх у сані положили.
Ну а тьотка, та непила і у рельсу подзвонила,
Щоб виходили буряти, гостів скоро зустрічати.
А Мєдвєдєв, теж не пив і дзвінок перехопив,
Він верховного бурята за цукерку підкупив.
Скинув йому координати аби Путіна прибрати,
Ну і разом з ним Шойгу, закопати десь в тайгу.
Поганяють вони сані, їдуть весело лісами,
Але, правда, тільки з горки, а під горку тягнуть самі.
Ще й пурга їх закрутила і прийшлось піднять вітрило,
А із компаса крізь дірку витік весь запас мастила.
Вони з горя забухали, з луків голосно стріляли,
Потім на усе забили й повернулись до Уралу.
Знову каже їм та тьотка: - Ми ж вас вислали в Чукотку,
Плюс буряти біля хати вже заждалися чекати.
А Мєдвєдєв, *** лис, він бурятів сам привіз,
І у баночці з під кави, заховав в сусідній ліс.
Потім їх тихенько взів, з тої баночки дістав,
Відпустив усіх в тайгу – ловить Путіна з Шойгу.
Путін, як про це дізнався, знову у штани злякався,
А Шойгу із переляку аж до білочок набрався.
Вони білок тих спіймали, на них верхи поскакали,
І сховалися собі, у таємному дуплі.
Оточили їх буряти, стали у дупло плювати,
Щоби можна було потім, їх на вудочку спіймати.
Та у білок, напровсяк,був в дуплі новенький танк,
І з десяток літаків, аби бити ворогів.
Путін взяв собі літак, прив’язав до нього танк,
Посадив Шойгу на весла, щоб не їхав просто так.
Вилетіли вони вдвох, із дупла, як той горох,
І поплили в літаку, з таком ззаду на шнурку.
Їх буряти розкусили, літаку зломали крила,
У Шойгу забрали весла й Джавеліном танк спалили.
І Мєдвєдєв не дрімав, з Байрактара їх дістав,
Й опинилися в гробу, Путін разом із Шойгу.
Тут подумає читець, що цій казочці кінець,
Що герої наші вмерли і що ім настав капець.
Їм на виручку прийшов, кінь педальний – сам Лавров,
З гробу їх повитягав, взяв і реанімував.
Порішили вони втрьох, викопати супер-льох,
Ну, такий шикарний бункер, де би Путін вже не здох.
Половили всіх бурятів, дали в руки їм лопати,
Наказали землю рити, якщо хочуть вони жити.
Жити всі вони хотіли, дуже справно землю рили,
Десь за місяць, може два, спромоглись на дві могили.
Навіть гарно їх прибрали і в куточку написали:
«Велкам ту шикарний льох», а ще нижче: «Путін – лох».
Написали по бурятськи, ніби, начебто по братськи,
Але задом наперед, щоб ніхто не прочитав зненацька.
Путін зовсім не читав, а Шойгу знов забухав,
А Лавров, той взяв словник, переклав і зразу зник.
Пропливав повз них бобер і надибав Іскандер,
Спробував його на зуб, простудився й зразу вмер.
Перед смертю розказав, де скарби він заховав,
І два брата акробата поспішили їх шукати.
Вилізли вони з могил, подалися у Тагіл,
Їх туди підвіз за гроші один дивний крокодил.
Він до річки Єнисею, прилетів аж з Еритреї,
У сосну тут закохався, з нею жив, не розлучався.
Річкою пливе сосна, крокодил її трима,
Над поверхнею видніє лиш порепана спина.
На спині сидить Шойгу, весь замотаний в фольгу,
Ну, а Путін іще вище, дивиться вперед і свище.
Крокодил той свист почув, каменем на дно пірнув,
Навіть про свою сосну, з переляку він забув.
Бо, як тільки хто свистів, він тонув, що було сил,
Ну, а Шойгу з Путіним, потонули разом з ним.
Там на дні, серед бур’яну, віднайшлось два барабани,
Стали вони в них дудіти, щоб прийшли до них шамани.
Не дудів лиш, крокодил, бо звалив назад у Ніл,
І сосну туди не взяв, бо вже пальму покохав.
А шамани із закутку, узяли електровудку,
З дна цих двох дістали нею і вхопили їх за грудки:
- Звідки ви взялись, приблуди, не мовчіть, бо бити будем.
- Не женіть нам тут пургу, Путін я, а він – Шойгу.
Ми повстали із могил і пливемо у Тагіл,
Аби скарб собі забрати, що бобер нам заповів.
- Той бобер вас обдурив і скарби давно пропив,
А щоб грошей припідняти, треба вам війну почати.
Тільки не з Китаєм – ні, бо опинитесь в труні,
І з Америкою – ні, не здолаєте її.
Воювати, очевидно, треба з братом і сусідом,
От йому й грабуйте хату, ось така фігня, малята.
Ми в вівторок чи в середу, нашаманим вам побєду,
Тільки ви пообіцяйте всім нам по велосипеду.
Повертатися в Москву вам не треба, бо в Криму,
Вас чекає перемога, тож збирайтеся в дорогу.
Верхом зась вам йти, оскільки, вас шукають дикі білки,
Ви украли у них танк, так що лізьте через дірку.
Ось вам зуби від коня і копайте навмання,
А щоб з шляху вам не збитись, будем ми за вас молитись.
Цілий рік вони не спали, все копали і копали,
Землю, ту, що вибирали, у кишені насипали.
Каже Путін до Шойгу: - Я нічого не пойму,
Ми ж уже повинні були опинитися в Криму.
Трохи ми з дороги збились, від маршруту відхилились,
Видно, ті шамани кляті,так за нас і не молились.
Та, нічого, зміцним дух і будем копать на нюх,
Він мене не підведе, в Севастополь приведе.
Нюх їх дійсно не підвів, в туалет якийсь привів,
Добре, що на унітазі ніхто в той час не сидів.
Припідняли вони кришку, виглядають тишком-нишком,
Й поки не прийшов хтось срати, вистрибнули і тікати.
Вже на вулиці спинились, до паркана притулились,
Подивились на всі боки, де ж це вони опинились?
То не Крим, не Севастополь, то північна десь Європа,
Усе придбано, не брудно, стало їм від того нудно.
Геї там кругом гуляють, по голандськи розмовляють,
І усіх, кого зустрінуть, «косячками» пригощають.
Як побачили цих двох, підняли переполох,
Так попали в Гаагу, Путін разом із Шойгу.
Як вони це зрозуміли, то від страху оніміли,
Шлангами поприкидались, і всі сфінктери відкрили.
Геї шланги ті узяли, добре їх повідмивали,
Й потягнули тих приблуд, в міжнародний карний суд.
А там вже уся полова – Кисельови, Соловйови,
Всі Скабєєви, Попови, Сімоньяни і Ткачови.
І Володін з Кірієнком, вже стулили свої пельки,
І Рогозін і Гризлов, як же їм не повезло!
Золотов – живий упир, Суровікін, як пузир,
Конашенков і Пригожин, і Кадиров з ними тоже.
І Мєдвєдєв, *** пес, і Лавров жує овес,
Ззаду всіх сидить Кирил і кричить: - Я був за мир!
- Встати всім! – сказав суддя. Путін шепче: - Це не я!
- Вас судитиме Земля! Путін знову: - Це не я!
- Відповідь дасте за все! Путін в крик: - І я не це!
- Покарання не мене! Путін стогне: - Я це не!
- Ви, шановний, не блазнюйте, не кричіть і не ремствуйте,
Рівно сядьте, як у школі, й те, що я скажу почуйте –
Всі, хто винен у війні, рік просидять у лайні,
У одній великій діжці, щоб покаялись ви трішки.
Кого скривдила війна, будуть додавать лайна,
Всі охочі, скільки схочуть, доки не буде сповна.
Потім, всіх вас, гівнюків, як моральних мертвяків,
Ми відправим на орбіту, геть у космос, з цього світу.
Там, у затишній безодні, ви, опудала безродні,
Будете лякать прибульців, ядовитим сірководнем.
Ну, а тут вас всі забудуть, навіть спогадів не буде,
Бо немає на Землі, місця всім таким, як ви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Анамнез
- Ви не соромтеся, кажіть сміливо,
Чи хтось в родині від пиятики страждав?
- Ну що ви, лікарю, усі були щасливі,
Пили собі, ніхто і слова не казав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Головна річ
Повчає старий мисливець,
Зовсім молодого,
Усіляким хитрим тонкощам,
Мистецтва лісового:
- Йдеш ти у ліс на полювання,
В ялину чи соснину.
Що ще візьмеш, окрім рушниці,
Скажи но мені сину?
- Ну, візьму набоїв різних,
На всякого звіра.
Ножа міцного, бінокля,
Маленьку сокиру.
Ліхтарика, про всяк, захоплю,
Сигнальну ракету.
Телефона мобільного для зв’язку,
На здобич пакети.
- Все це добре, дорогенький,
Але все ж замало.
Подумай, що би ще тобі,
У пригоді стало.
- Їжі візьму з собою, води,
Щоб попити.
Сірники покладу у наплічник –
Багаття розпалити.
Намета брезентового цупкого –
Від дощу сховатись.
Пляшку оковитої вкину,
Аби не лякатись.
Казана візьму з собою –
Кулішу зварити.
Капелюха від сонця, вудку –
Риби наловити.
Слухайте! Кажіть, дядьку,
Що маю взяти.
Бо, я так можу, скоро, все,
Що в хаті перебрати.
- У лісі хвойному, густому,
Щоб дупу не подерти.
Саме головне на полюванні -
Папір туалетний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Життя
Життя прожити – то не поле перейти,
І подолати доведеться не одну дорогу.
Хоча, за час цей, лиш встига переповзти,
Маленька бирка – із руки – на ногу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Дружба
Подружился кот с конем,
Дружба крепнет с каждым днем.
Конь кота верхом катает,
Тот ночами крыс гоняет.
Угощает конь кота,
Свежей порцией овса.
Кот, от щедрости такой,
Коня – краденой хамсой.
На работу идет конь,
И кота берет с собой.
Он работать не мешает,
Правда и не помогает.
Но, зато, коню с котом,
Веселей трудиться днем.
Да и вечером в конюшне,
Им двоим совсем не скучно.
Что бы был денник не тесен,
Кот коню мяучит песни.
А тот рад, что снял седло,
Подпевает: - Иго-го!
И гарцуя, бьет копытом,
Весело ему и сыто.
И совсем не одиноко,
Ведь пушистый друг под боком.
Выпрыгнув коню на спину,
Кот расчешет лапкой гриву.
Промурлыкает братушке,
Колыбельную на ушко.
Утром, после сна ночного,
Поздороваются снова –
Конь качает головой,
У кота же, хвост трубой.
Новый день встречают вместе,
Так ведь, жизнь поинтересней.
Порознь – все наоборот,
Так решили – конь и кот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968447
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2022
Людям книги
Пятница, суббота, воскресенье,
Хоть мечеть, хоть синагога или храм.
Ты найдешь везде души спасенье,
Бог живет и там, и там, там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2022
Подвійні стандарти
- Скажіть но, ребе, хочу щось у вас спитати,
В суботу мають гості завітати,
Вони прийдуть мене із ювілеєм привітати,
Чи можу я свинину їм на стіл подати?
- Ні, друже мій, на це я вам би дозволу не дав,
Учення наше не сприймає таких страв.
- Але, я вчора бачив, як пан сало наминав!?
- Так, я ж про це ні в кого не питав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Почуття міри
Вийшли двоє з казино,
Один зовсім голий.
Другий тільки у трусах,
Холодно на дворі.
Перший каже: - Знаєш, друже,
Чого б мав, в тебе я навчитись?
Того, що ти вмієш,
Вчасно зупинитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Серпанком ніжним…
Серпанком ніжним променіє небо,
Ранковий ліс прибрав багряні кольори.
Блищить росою павутиння на деревах,
А ми з тобою вирушаєм по гриби.
Крізь листя пробивається осіннє сонце,
Хазяйновитий їжачок торує хмиз.
Блищить в яру малесеньке джерельце,
І ти від щастя не ховаєш своїх сліз.
Стежинка, ледь помітна між кущами,
Веде поволі через поламані гілки.
Туди, де на галявинах, зволожених дощами,
Отаборилися малі боровики.
То там, то там з травички визирають,
Неначе кажуть: - Тут мене шукай!
Міцними ніжками голівки підпирають,
Сьогодні буде славний урожай!
Беру я їх, разом із хвої голочками,
Передаю до твоїх ніжних рук.
А ти до кошика складаєш їх рядками,
Нам затишно удвох в осінньому бору.
У лісі тихо-тихо, чути стукіт серця,
І як курличуть в небі журавлі.
Ти. Я. Удвох. Маленький всесвіт.
Від щастя я зажмурився на мить.
Розплющив очі – на календарі 30 квітня,
Лежу у ліжку, температура 40, поспіль три доби.
Це ж треба було так ковідом захворіти!
Але ж, де взялися у кошику гриби!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Досвід
- Ви зрозумійте, Яша, в чому діло,
Це я кажу вам, Міша Хаїмзон.
Що досвід , це така велика сила,
Невідворотня, як Ньютоновський закон.
Зустрінуться, наприклад, двоє,
Один з грошима, другий з досвідом своїм.
Посидять, поговорять між собою,
А потім розійдуться, хто куди.
Той, що багатий був на досвід,
З грошима залишився – заробив своє.
У першого не стало грошей зовсім,
Але у нього досвід тепер є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Білі лебеді Д.Хмелев «Доля»
Білі лебеді в небі блакиті,
Віддаю я вам душу свою.
Ми сьогодні поляжем убиті,
У пекельнім нерівнім бою.
Жалкувати ніколи не буду,
Що скінчилось життя на весні.
За майбутнє, за нашу свободу,
Йду я у вічність і друзі мої.
Мій розтерзаний край, обіймає весна,
У бузковім гаю запах п’яний.
Світлу долю у мить, спопелила війна,
Ви пробачте мене, мила мамо!
За коханих, за рідних, за тебе,
Жити хочу, не хочу вмирать!
Україно, дивись – онде в небо,
За лебідками душі летять.
Не здолає ніхто нас насправді,
Вип’єм ми ще по чаші вина.
Бо немає у Бога неправди,
Будь ти проклята, відьма-війна!
Чорна хвиля землі, смерть і біль навкруги,
Білий птаха на обрії синім.
Сліз пекучих ріка, перейшла береги,
А матуся все тужить за сином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Порада
Скажу вам, Шура, суто поміж нами,
Щоб в світі було добре жити,
Потрібно вдень робить, калимить вечорами,
А у ночі нажите сторожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Приймальне відділення
В приймальному відділенні аншлаг,
Хто тільки за добу не поступає!
Завжди достатньо хворих бідолах,
Яких лікарня радо зустрічає.
Ось син доставив батька із села,
Давно старому болі дошкуляли.
З під окулярів медсестра у них пита:
- Ви, я надіюсь, капці із собою взяли?
- Так, капці взяли, ось вони лежать.
- Ну, а халата, щоб ходить на процедури?
- Так, звісно, як його не взять.
- Постільну ви білизну не забули?
Подушку, ковдру і матрац?
- А як же, все спаковано у торбі.
- А чашку, ложку і тарілку про запас?
- На місці все! Спасибі нашій бабі!
- А хто ці троє з вами мужиків,
В халатах білих? Я щось їх не знаю.
- То я бригаду хірургічну прихопив,
Про всяк випадок, раптом в вас немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Рецепт
Одного разу Ротшильд,
Той, що неймовірно багатющий.
Покликав свого лікаря,
Щоб той оглянув і рецепта написав.
І каже : - Ви, панове Штерн,
У медицині чоловік тямущий.
Але я з цього дня,
Вам припиняю видавати гонорар…
Я замість цього вас включив у заповіт.
Ну що ви скажете, шановний, будете радіти?
- Звичайно! От тільки, поверніть но на хвилиночку рецепт,
Я хочу дещо там підравити й змінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Україна
Вона у нас єдина,
Безцінний, неосяжний скарб.
Призначена для вільної людини,
Її не опанує тільки раб.
Вона синам своїм і дочкам,
Усе, що має віддає.
Душі безсмертної шматочок,
У кожне серце – як в своє.
Земля її – чарівна скринька,
Чого там тільки не знайдеш!
Літає сокіл над ланами стрімко,
Степи за місяць не пройдеш.
Широкі ріки і високі гори,
Ліси прадавні в шепоті струмків.
І втаємничене віками море,
Що хвилями виходить з берегів.
Та головна її окраса,
Це в битвах загартований народ.
Який встає із попелу що разу,
Долаючи мільйони перешкод.
Той, що за плугом мирно ходить,
Та шаблю має при собі.
Що волю раз по раз боронить,
Бо існувати не спроможний у ярмі.
Сам, обдарований через Господню руку,
Незламним духом в вічній боротьбі.
Передає його і дітям і онукам,
А ті – своїм, і так іде із роду в рід.
Ох, скільки їх в бою було убито!
І кожен, що не воїн, то козак!
Той дар потрібно кров’ю заслужити,
Свобода не дається просто так!
Якими б не були лабети смерти,
Та вічно не триватиме війна.
За неї нам не соромно померти,
Але життя, ще більше вартує вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Непристойна пропозиція
- Яша, я вже вийшла з ванни,
І чекаю пропозицій непристойних вир…
- А давай, ми Софа, медом олів’є заправим.
- Ні, ну Яша, це вже явно перебір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Хабар
- Пан Рабинович, а за що вас у тюрму закрили?
- За хабаря, мій юний друже.
- Ну, а чому вас так швиденько відпустили?
- А ти подумай, усе просто дуже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Масаж простати
Відчув у собі зміну Коля – Борода,
Ні з жінкою побавитись, ні коником посцяти.
Сходив до лікаря, дізнатись, що то за біда,
А той його направив на масаж простати.
Адресу на клаптику паперу написав,
Напередодні процедури, наказав зробити клізму.
Микола все те поробив, як лікар наказав,
Приїхав на сеанс – допомагати організму.
- Добридень, я за направленням до вас.
- Ну раз прийшов, голубчик, роздягайся,
Кушетка он стоїть в кутку, на неї ти вилазь,
Ставай у позу і на лікті опирайся.
І тут у Колі спрацювало щось у голові,
Він зрозумів, як буде виправлятися «проблема».
- Куди мені, питає, повішати штани?
- На стільчик вішай, разом із моїми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Брудна бомба
Розберу свого мопеда
І зроблю собі Шахеда.
Причеплю до нього торбу,
Покладу до неї бомбу,
Додам бруду у пакет,
Щоби важчим став Шахед.
Примотаю компас скотчем,
Аби шлях не скособочив.
І напишу координати,
Прям до путінської хати.
Потім запущу у небо,
Хай летить, москаль, до тебе.
Буде у кремлі прем’єра,
Батько наш – Степан Бандера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Чому?
- Я,Сара, на тобі не можу одружитись…
- Не зрозуміла, Моня! Це чому, таки?
- Послухай, ніди правді дітись,
Але ж, до мене в тебе були мужики.
- Тобі не до вподоби, те як я готую?
- Ну що ти! Я з пелюшок таких смаколиків не їв!
- То, може, я погано прибираю, мию і прасую?
- Ой, ні! У тебе чисто так, що аж бракує слів!
- А може, я гостей не вмію пригощати?
- Та гості, хто приходить, в захваті усі!
- Напевно, тобі зі мною нудно спати?
- Ох, Сарочка! Я і не сподівавсь такої насолоди на Землі!
- І шо ти думаєш, шо я така вродилась,
Чи, може, на заочних курсах научилась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
Прислушивайся к мудрым, правильным советам,
Над конкурентами, которых через край,
Ты преимущество получишь, но при этом,
Сам, никому таких советов не давай.
Молчанье – золото, а слово – серебро,
Кто начал говорить, тот долго не живет.
А промолчав ты сотворишь себе добро,
Ведь рыбу мертвой делает ее открытый рот.
Теряя деньги, ты не теряешь ничего,
Здоровье потеряв – утратишь нечто.
Но, главная потеря в жизни – это то,
Что потеряв лицо, ты потеряешь все на вечно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2022
Ведмежа хвороба
- Розповім вам, любий куме,
Історію одну.
Трапилась зі мною в лісі,
Років три тому.
Вийшов сам на полювання,
Трохи розім’ятись.
Раптом так живіт скрутило,
Треба зупинятись.
Сів в кущах тихенько я ,
Роблю своє діло.
Чую, щось за спиною,
Підійшло і сіло.
Повернувся подивитись,
Що то за воно.
А там ведмідь підкрався ззаду,
Й їсть моє гімно.
- І, що ви його застрелили?
- Навіть не надійся.
Прийшлось мені далі срати,
Поки не наївся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Общенье с дураком всегда гнетет,
Ведь разговор, обычно, ни о чем.
Бывает, что-то ценное взболтнет,
Но, в спор вступать не стоит с дураком.
Достоинства и так всегда с тобой,
И лучше, если их друзья не замечают.
Еще полезней, обмануть своих врагов,
Твои преувеличить недостатки заставляя.
Нет ничего на свете больше дружбы,
Основа жизни – верные друзья.
Она сильнее армии, полиции, спецслужбы,
И лишь немного меньше чем семья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967003
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2022
Зрада
Одеса. Ранок. Чайки над водою.
Виходить в подорож із порту пароплав.
Під ковдрою, лежали в ліжку двоє –
Абрам і Сара, і ніхто із них не спав.
Абрам питає: - Сарочка, що трапиться зі мною,
Якщо тобі я зраджу, ненароком, якось так?
- Я думаю, що ми розлучимось з тобою,
А трохи згодом, на гранітний п’єдестал,
Від мого імені, тобі вінок поставлять,
Із щирим побажанням співчуття:
«Він, таки, вибрав собі світлу пам’ять,
Хоча було у нього світле майбуття».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Два народи
Вкраїне люба, вічне джерело свободи!
Домівка рідна для своїх синів.
Для українців – дітей слов’янської природи,
І іудеїв – вихідців з Йорданських берегів.
Розсіяв їх Господь колись по світу,
Позбавив батьківщини за гріхи.
Вони ж, не покидали мрії відновити
Свою державу, крізь століття і віки.
Ми тут жили, неначе й в себе дома,
Та самостійні були не завжди.
Що створювалося потом, кров’ю і сльозима,
Ні зберегти, ні захистити не могли.
І ми, і ви пізнали досить болю,
Від приязні до бійки лише крок.
Часами, так складалась наша доля,
Що й годі згадувати, але то урок.
Були погроми, різанина і свавілля,
Орендарі лихі і церкви Божі на замку.
Від пролитої крові вранішнє похмілля,
І безпробудний хміль в єврейському шинку.
Мільйони душ встелили шлях до світла,
Був Холокост і був Голодомор.
Ставали сотні праведниками світу,
Зберігши тисячі від смерті і тортур.
Багато схожого і різного між нами,
Не попсують образи спільної мети.
Бо Україна – це земля обітована,
І кращої у світі не знайти!
Нам хрест святий указував дорогу,
Давида зірка, вам світила серед хмар.
Єдиний вірний шлях до перемоги –
Нанести Голіафу в дві руки удар.
Ми сильні разом і вразливі по одинці,
Стосунки різні були протягом віків.
Але, якщо єврей очолив українців,
Не буде шансів в наших ворогів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Як до Бога
Одного разу Мойша запитав у ребе:
- Скажи, учителю, як діти твої ставляться до тебе?
- Вони відносяться до мене, як до Бога.
- Ого! Що саме вони роблять, аж такого?
- Як правило, вони мене не чують,
Практично всі прохання ігнорують.
Часами, роблять вигляд, що мене нема,
Про те, як знадобиться щось, то зразу кличуть: - Пааа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Вопросы, что касаются корысти,
Решать приходится мгновенно, господа.
Но, если, время есть размыслить,
Неверный выбор разумней кажется всегда.
Тот, кто кричит и выставляет кулаки,
Реально страшен, но в намерениях ясен.
А тот, кто улыбается и скромненько молчит,
Как раз по настоящему опасен.
Собаки спят, не стоит их будить,
Разбудишь – не найдешь себе покоя.
Конечно, можно их разворошить,
В том случае, коль лев на поводке с тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966556
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2022
Домашка
Дел заплечных славный мастер,
Возвратился вечерком,
В дом родной, к жене Настасье,
С шевелящимся мешком.
Та спросила, губы крася,
(Вдруг подарков полон он?).
- Что принес ты, муж мой Вася?
- Взял работу я на дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966412
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2022
Знову війна
Здавалося кінець, війни не буде більше,
Здавалося, що далі тільки мир.
Усі зробили висновки, між іншим,
І не повстане над народами кумир.
Історія, на жаль, нічому не навчила,
Людина по природі є хижак.
Війна остання, мільйони душ згубила,
Але на людство це не вплинуло ніяк.
Є ті правителі, які на себе приміряють,
Спасителя личину від всіляких бід.
Які у пам’яті залишитись бажають,
Та зоставляють за собою лиш кривавий слід.
Плекаючи неправду і страшну облуду,
За допомогою лукавих посіпак.
Пошивши в дурні більшість свого люду,
Незгодних відправляють в автозак.
Та, тільки, ідоли, кумири, істукани,
Не самостійні, в тому уся суть.
Без злої сили – то прості боввани,
Не здатні, навіть, пальцем ворухнуть.
І ось, черговий вождь безумний,
Який продав тій силі свою душу.
Веде у бій народ свій нерозумний,
Під гаслом – Ти за мене вмерти мусиш!
А на цей злочин їх благословляє,
Той, хто за мир молитись обіцявся!
Виходить, правда, І Бог розум відбирає,
У тих, кого він відцурався!
А раптом, сивочолий ієрарх,
Заплющив свої очі лиш від страху?
Що той тиран і, начеб то, монарх,
У нього відбере всі почесті й відзнаки?
Його хазяїн, такий грізний і страшний,
Бо вміє лиш дурити і брехати.
Можливо, його неправда лжепророча,
До Суду Божого передостанній крок?
Перед Спасителем був Іоан Предтеча,
Невже, Вдадімір – то диявола пророк?..
Вмирають воїни, ось сотня, друга, третя,
За ними нові вже готуються до бою.
На землю падають, як пожовтіле листя,
Хто сіє вітер – пожинає бурю.
Вона змете тих злих тиранів і бовванів,
І світ в черговий раз очиститься від них.
Та смерть жорстока й невблаганна,
Позабирає, як чужих, так і своїх.
А, потім, юнаки з старечими очима,
Повернуться, нарешті, по домівках.
Пом’януть мертвих і обіймуться з живими,
Й одним питанням будуть мучитись до віку –
Чому не можем жити в злагоді й любові?
Чому від незмиру до незмиру живем?
Невже потрібно проливати ріки крові,
А потім каятись й миритись навзаєм.
Бо мир завжди приходить по війні,
Звитяжцям – радість, переможеним – образа.
Потім – прощення, так буває на Землі,
Хоча це буде згодом, не відразу.
Пройдуть часи, на скроні сніг поляже,
І знову зло свої розправить крила.
Але, я вірю, правда завжди переможе,
Тому, що в ній і є найвища сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
Іпохондрія
Прокинулась Лола вранці, чоловік хропе,
Ну а їй не спиться – щось в боку не те.
Наче й не болить, і не так що б тягне,
Якось гостро крутить, разом з тим і плавно.
Вирішила собі Лола не чекать біди,
І як скоріше до лікарні йти.
Бо в світі сучасному стільки болячок,
Як у небі нічному світить зірочок.
Прослухали їй серце, зробили рентгена,
Крові здала на аналіз і з пальця із вени.
У ЛОРа дізналася чи з слухом порядок,
Гінеколога відвідала про всяк випадок.
Просвітили їй на УЗД усі порожнини,
Визначили групу крові, ДНК із слини.
Перевірили на глисти, воші і грибок,
Насмоктали з шлунку на аналіз сок.
Запхали в одне місце з камерою кишку,
(На цю процедуру Лола отримала знижку).
Простукали нерви маленьким молотком,
Ну, а МРТ відклали на «потом».
У психіатра дізналася «чи всі в неї вдома»,
МРТ, таки зробила, допомогла знайома.
На сам кінець, до столиці змоталась,
Пройшла усіх спеціалістів, яких там застала.
Поки проходила все те, вже й за біль забула,
Та визначитись потрібно, що ж то воно було.
Склала папери до мішечка, вдома десь знайшла,
І до свого сімейного на прийом прийшла.
Продивився лікар усе те, почитав протоколи,
Підняв окуляри на лоба, та й каже до Лоли:
- Не бачу я, жіночко, яка тут проблема,
А от грошей і часу вільного у вас оберемок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Лиса в капкан однажды угодила,
Забыв про осторожность исподволь.
А любопытство больше девственниц сгубило,
Чем, собственно, сама любовь.
Возможность допуская чем-то поступиться,
Тебя ослабит, чем воспользуется враг.
Изобразив готовность компромисса,
Ты сделаешь к победе первый шаг.
Учиться нужно не для смеха,
Ковать бесстрашие сердец.
Ведь подготовка – мать успеха,
А дерзость есть его отец.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966308
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2022
Серьозний пес
Як відкрився сезон на пернату птицю,
Закортіло і Стецькові потримать рушницю.
Склав набої, тормозок, «цуцик» на додачу,
Подався шукати мисливської вдачі.
Постояв на греблі тихо, почекав на льот,
Пролетів повз нього, правда, тільки вертольот.
Поблукав в очеретах, обійшов по колу,
Окрім чаплі і ворон не бачив нікого.
Ну його все до бісу! Завтра пощастить!
Вийшов до машини, а там спанієль сидить.
Загубився? Може втік? Наче не бездомний,
Подумав, та й забрав вухатого додому.
Виїхав на дорогу, набира дружину,
Що б повідать, яка він сердобольна людина.
А вона йому: - Стецько! Знов морочиш сраку!
Цього разу притягнеш мені у хату собаку.
- Що ти, люба, дорогенька! Це ж серьозний пес!
Я в його очах до справи бачу інтерес.
Будем разом полювати на качок, гусей,
І здобудемо на пару не один трофей!
Підїжджають вже до дому, жінка зустрічає,
На врятовану скотинку скоса поглядає.
- Поки я тут розпакуюсь, хай біжить у двір,
Він себе іще проявить, цей кудлатий звір!
Поки Стець там пакувався, пес у стійку став,
І усі свої таланти зразу показав -
У подвір’ї, на травичці, рівненько в рядок,
Лежать вісім гусок і дванадцять качок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Женщина – страшная сила!
Женщина – страшная сила,
Женщина – это огонь!
Если она что решила,
Ты ее даже не тронь.
Если сказала подруга:
- Ты не ходи на войну!
Это не от испуга,
Это всерьез, наяву.
Женщина чувствует сразу,
Где обманули ее.
Не ошибется ни разу,
Ведь защищает свое.
Если ее раззадорить,
Она через стену пройдет.
Мента на скаку остановит,
У военкома своих отобьет.
Как они в гневе прекрасны,
Молнии сыпятся с глаз!
Было бы очень опасно,
Остановить их сейчас.
Женщины гордые, с маху,
Брали когда-то Версаль.
Не побоялись монарха,
Им его было не жаль.
Может такое случиться,
И с современным «царьком».
Женщина не побоится!
Женщина – это ружье!
Если оно появилось,
Жди, когда выстрел сметет.
И не надейся на милость,
Не убежишь от нее!
Если бы женщина знала,
Что ждет ее сыновей.
Ох и задала бы жару,
«Мужу» отчизны своей.
Если бы женщина села,
В главное кресло Кремля.
В жизни бы не прозвучало,
Страшное слово – война.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2022
«Бога нету»
Не так давно, тому, так років 30-40,
Коли у школах на стіні висіли Леніна портрети.
У першокласників закінчився урок,
Із висновком єдиним – «Бога нету».
Поважна вчителька до діток промовляє:
- Давайте в небо ми покажем дулю, всі разом.
А потім, коли дзвіночок пролунає,
Будемо весело радіти і сміятися гуртом.
А ти чого сидиш, Абрамчик, склавши руки?
- Та я ось думаю, казати – не казати…
Як «Бога нету», то кому показувати кукиш?
А раптом є, то нащо з Ним відносини псувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Ошибку допустить намного проще,
Когда в команде больше двух.
Играющий все время в одиночку,
Не проиграет никогда свою игру.
Ты склонен быть на слово падок,
Любитель поболтать – не перебьешь.
Но в разговоре о делах всегда будь краток,
Особенно тогда, когда ты врешь.
Ко всем корректен – это принцип,
Общителен – со многими вокруг.
Но, только с избранными близок,
А единицам – верный друг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966009
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2022
Колискова
За дверима, за вікном,
Все спочило тихим сном.
І тобі вже час лягати,
Колисаночку співати.
Місяць в хмарках задрімав,
Зірочки малі приспав.
Сонечко за виднокраєм,
Ніжки ковдрою вкриває.
Навіть вітер ліг спочити,
Щоби діток не будити.
І малечі треба спати,
Годі бігати й стрибати.
За вікном і за дверима,
Нічка очі всім закрила.
Спить до ранку синє небо,
Засинати тобі треба.
Ховрашок спить у кубельці,
Затишно йому на серці.
Спить у нірці борсучок,
Похилився на бочок.
І маленькі лисенята,
Повкладалися вже спати.
Тож лягай скоріш до ліжка,
Поспіваю тобі трішки.
За вікном і за дверима,
Всіх утома розморила.
І водичка в річці спить,
Сон прийде уже за мить.
Захотіла жабка спати,
Припинила скрекотати.
Каченята у гніздечку,
Примостилися кружечком.
І маленький цвіркунець,
Вгомонився на кінець.
На подушечку лягай,
Оченятка закривай.
За дверима, за вікном,
Все дрімає тихим сном.
Відпочить лягла земля,
Мама поруч, спи маля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Індикатор
Лікарня. Ніч. Черговий персонал дрімає,
В палатах пацієнти солодко хроплять.
Аж тут апендицит під ранок поступає –
Дівчина молода, десь років двадцять п’ять.
Хірурги під місцевим взялись оперувати,
Анестезіолог без роботи у кутку сидить.
Але для того, щоб не нудьгувати, він вирішив,
Народ в операційній трохи звеселить.
- Ви ж знаєте, колеги, - промовля повчально,
( А сам колегам весело моргає).
Що кожна жінка, як придивитись пильно,
На очеревині маленькі жовті цятки має.
- Так, так! – Один з хірургів підхопив.
Вони в заміжніх наче індикатори працюють –
Як пані вірна – з часом світлими стають,
Ну, а як зраджує, то поступово всі чорніють.
- До, речі, Настя, ви заміжня чи ще ні?
- Три роки – голосок тремтячий одізвався.
- От зараз ми й подивимось усі,
Чи чоловік ваш в чесну закохався.
Бригада веселиться, добре так!
За ширмою їх пацієнтка, то не бачить.
Анестезіолог вже червоний, як буряк,
Хірурги з сміху майже плачуть.
- Ну що ж, панове, дивимося до пуття,
Всі жовті! Прошу звернуть увагу вашу.
А це що? Чорна! Й друга, й третя!
- Неправда, це лиш було одного разу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Арифметика
- Так, Фімо, хлопчику, сідаймо за уроки,
Сьогодні будемо арифметику учить.
Вона тобі згодиться через кілька років,
Якщо захочеш в світі добре жить.
От, значить,приклад в нас буде такий –
Дістав ти десять яблук десь по блату.
А скільки з них залишиться тобі,
Якщо ти половину подаруєш брату?
- Припустимо, цей поц мене узяв і обманув,
І видурив у мене половину.
А я йому віддав і не моргнув…
То залишається у мене.., дев’ять й половина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022
Противник твой силен и это значит,
Тебе его сейчас не победить.
Ну так внуши ему, что так или иначе,
Цена победы его точно разорит.
Быть под огнем смертельная «запара»,
Надежная броня твое спасенье.
Но лучше всякой стали и кевлара,
Когда находишься вне зоны пораженья.
Порой нет времени чего-то ожидать,
И часто в жизни хочется всего и сразу.
Но мир принадлежит тем, кто научился ждать,
Терпение и выдержка не подвели ни разу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965846
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2022
Тролейбус
Тролейбусом сімейний лікар поспіша додому,
Аж раптом тут підходить незнайомий чоловік :
- Добридень, лікарю! Щось виглядаєте хріново,
До речі, як там аналізи мої?
- А знаєте, шановний, ви скоро помрете.
- Помру? Та як же так? Мене уже трясе!
- Для чого ж ви в тролейбусі такі питання задаєте?
Я просто вас не пам’ятаю, ось і все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Він і вона
Жила собі, поблизу ринку,
В однім містечку невеликім,
Звичайна симпатична жінка,
Яка сварилась з чоловіком.
Він дратував її постійно –
Не пробивний, говорить тихо,
Не зібраний, не самостійний,
А не уважний – просто лихо!
Як щось поросиш, то забуде,
Від чаю чашку не помиє,
Шкарпетки розкидає всюди,
Та ще й хропіти добре вміє!
Дружина злилась, ображалась,
День через день і знову сварка.
Усе довести намагалась,
Що кращим йому бути варто.
Він, звісно, як міг відбивався,
Пояснював щось недолуго.
Довести, що правий старався,
Не досягнувши, втім, нічого.
Вже діти виросли, окріпли,
По своїм гніздам розлетілись.
Та їх відносини суєтні,
На жаль, на краще не змінились.
В хвилини розпачі й розпуки,
У неї думка виринала –
Навіщо ці страждання й муки?
На що я з ним життя зв’язала?
Можливо, якби був хтось інший,
Більш веселіший і дотепний,
Багатший, може, красивіший,
А так, живеш з цим! От халепа!
Помилка долю зруйнувала,
Це зрозуміло, як день ясний!
Я йому молодість віддала,
І ось зів’яла передчасно.
А кара за помилку строга,
Тепер приходиться терпіти,
Як терплять коцура старого,
Якого просто ніди діти.
Ця думка спопеляла душу,
Вона сама себе питала:
- Чи довго я так жити мушу,
Невже я це заслугувала?..
Вона здригалася нервово,
Коли він їй бажав удачі.
І дорікала йому знову,
За будь-які його невдачі.
У вечорі, після роботи,
За храп йому випоминала,
Лягаючи у ліжко спати,
Від нього подаль відсувалась.
Одної ночі, десь під ранок,
Коли за вікнами світало.
Їй страхітливий сон наснився,
Про те, що ВСЕ, його не стало…
Там уві сні вона ридала,
Кричала наче божевільна.
Але прокинувшись від крику,
Знайшла себе в його обіймах.
Крізь сльози, що струмком лилися,
Почула голос, такий рідний:
- Ну що ти, Олечко, не бійся,
То був лиш сон, поганий видно…
Він не питав її нічого,
Лиш пригорнув до себе міцно.
Вона ж, притиснулась як киця.
- Я все ще Олечка, Олюся,
Чужий би став мене так звати?
Та і кому я знадоблюся,
На майже шостому десятку.
Хто буде слухати й терпіти,
Усі мої жіночі штучки,
Роздратування від роботи,
Вимоги, застарілі звички.
Прийшло, зненацька, розуміння,
Що саме цей вусань огрядний,
Єдине в всесвіті створіння,
Її, як є, любити здатний.
А потім, знову сон підкрався,
В якому вже вона сміялась.
І також трошечки хропіла,
Хоча про це і не дізналась…
За вікнами роки мелькали,
Уже онуки їдуть в гості.
Вона сварилась з ним, бувало,
Та вже по доброму, без злості.
І не про що не жалкувала,
І не потрібен був їй інший,
Тому, що вже напевно знала,
ВІН – самий найрідніший.
І що обрав її колись – він,
Хоча би міг і не обрати.
Серед мільйонів, лиш один,
Хто зміг найкращим другом стати.
Коли приходить старість сива,
Найгірше бути одиноким.
У парі ж, десь береться сила,
Долати всі життєві склоки,
Любити, мріяти, як вперше,
Допоки не прийде «кістлява».
І щоб ця мить, як мога довше,
Барилася й не поспішала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Що би ти робив?
- Ой, Моня, ну що би ти робив без мене?
Задумався на хвильку Моня, що би я робив?
Кохався б з іншими жінками, як скажений,
Гуляв би, скільки влізе, пив би і курив.
Із друзями у сауну і на футбол, «козла» забити,
З собакою ходив би полювати на луги,
Та мало що би я іще би міг зробити…
А, в слух промовив: - Фірочка, я вмер би від нудьги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
Мафия бессмертна 2
Простое слово в жизни помогает,
И может много, это не секрет.
Но больше, все таки, решает,
Простое слово и надежный пистолет.
Раз ты глупец, и все об этом знают,
Твоим словам никто б не доверял.
Но дважды большим дураком бывает,
Мудрец, который обо всем всем рассказал.
Порою очень сложно что-то сделать,
Для этого необходимо рисковать.
Гораздо проще поболтать «по делу»,
Ведь легче нету, чем пообещать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.11.2022
Голий голуб
Один безхатченко звернувся у лікарню,
Чомусь живіт у нього раптом заболів.
І лікар випитати вирішив ретельно,
Чи може хворий щось не те напередодні з’їв:
- А що ви, мій шановний, вчора куштували?
- Я голуба спіймав і в вечорі ум’яв.
- А голуба голого ви споживали?
- Ну так, я общипав його, посмажив і уклав.
- А голову голуба ви також їли?
- Звичайно, що голову голуба я їв.
- І, отже, голуба голу голову ви теж приговорили?
- Так, я голуба голу голову теж приговорив.
А в чому справа, лікарю, я щось не розумію,
Спитайте про живіт мене насамперед.
- Та розумієте, хірург у нас в запої,
А я за фахом лікар логопед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Мафия бессмертна
Как только ты решил кому то отомстить,
Готовь на это случай две могилы.
В одну – врага убитого останки положить,
Другую, чтоб тебя в ней схоронили.
Чтоб не прослыл ты в жизни остолопом,
Простую истину поведаю тебе.
Что пуля, даже попадающая в жопу,
Неизгладимый след оставит в голове.
Коль яблоко лишь лишь зазеленело,
А тебе хочется попробовать его.
Ты яблоню-то, не тряси без дела,
Когда созреет – упадет само.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965151
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2022
Каска і бронежилет
Зібралися солдати на привалі,
Стягнули амуніцію важку.
І відкривши натівські сухпаї,
Ведуть тихенько бесіду таку:
- Я каску свою знайшов у полі,
Зняв із убитого кацапа.
І броніка з сталевою плитою,
Також у нього я зацапав.
- Ні, я не настільки героїчний,
В серьозний бій ще не вступав.
У мене все достатньо прозаїчно,
Свої на ОЛХ – і я придбав.
- А моя каска ще від діда,
Він в сорок п’ятому приніс.
А броніка позичив у сусіда,
Солідного могорича заніс.
- Мені з Канади брат відправив,
Він там живе уже давно.
Бронежилета й каску справив,
В посилці поштою дійшло.
- Моя родина вся скидалась, -
Сказав хлопчина із села.
- Та сума повна не складалась,
Прийшлось продати кабана.
- Нам волонтери купували,
Говорять двоє з Броварів, -
У них там є свої канали,
Ще з чотирнадцятих років.
- Для мене церква постаралась,
Озвався ще один боєць.
Уся община переймалась,
А самий перший – пан-отець.
У захисті життя солдата,
Учасні всі, хто тільки може.
Лиш сподівання малувато,
Що тут держава допоможе.
У приказці, відомій українцям,
Що має сенс до цього дня -
Як з миру назбирать по нитці,
То буде каска і броня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Розлучення
- Давай розлучимось, благаю, Соня!
Немає сил так жити більше!
- Е ні, узяв мене вдовою, Моня,
Отак вдовою і залишиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Хто краще?
- Ви, лікарю, єдиний у лікарні, хто пацієнтам краще не зробив -
Хірург з патологоанатома кепкує.
На що той зразу відповів:
- Я навпаки, їм гірше не зробив, а тільки той, хто їх лікує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
На початку кар’єри
Іде прийом у молодого психіатра,
Все по серьозному – підручники, книжки.
Сидить навпроти нього пацієнт кудлатий,
І тихо нявкає, а інколи шипить:
- Ваш попередник мені завжди чухав спину.
На лікаря він дивиться лукаво.
- За вушком мене гладив без упину,
А з вами якось зовсім не цікаво.
- Ви, хворий, прикрутіть фантазії політ,
Признайтеся по правді, я кажу вам!
Коли у вас з’явилась думка, що ви кіт?
- Ну, як по правді – коли був ще кошеням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Сила витривалості
Якось мисливець один,
Наче й не убогий.
По необережності свої,
Стрелив собі в ногу.
Привезли його в лікарню –
Шрот той витягати.
На наркоз мав алергію –
Не можна давати.
Дядько каже: - Ріжте так,
Невелика справа.
Я і не таке відчув в житті,
Буде вам забава.
Хірург взявся до роботи,
Порізав – зашив.
- Ну ви, пене, і міцний,
Я би не стерпів.
- Ну, це такий собі біль,
Третій за шкалою.
Можу тобі розказати,
Що сталося зі мною.
Пішов якось я на полювання,
В лісі погуляти.
Прихопило живота,
Ледь встиг штани зняти.
Сів я під березою старою,
«Продути кінгстони».
А там капкан стояв на вовка,
І хвать мене за «галагони».
Лікар аж зблід бідолаха,
Поліз за валідолом.
- Не чув я і не бачив у житті
Такого «приколу».
А що ж найболючіше було,
Що могло приключитись???
- Не зміг я тоді з пастки залізної,
Самотужки звільнитись.
Прийшлось мені того капкана,
До людей тягнути.
А він, зараза, був до колоди,
Ланцюгом припнутий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Гості
Збираються Абрам із Сарою у гості,
До Рабиновичів на їх черговий ювілей.
І Сара каже: - Мені аж ломить кості,
Так я не хочу бачить цих гостей!
- Ну що ти, люба! Тільки уяви собі,
Зрадіють як вони, якщо ми не прийдемо.
- Так, так, Абрам, ти як завжди правий,
Тоді скоріш вдягаємось і йдемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022
Путинский червонец
Мне накинули тогда путинский червонец,
Не хотелось ни в какую ехать на Донбасс.
И теперь я отбываю приговор на зоне,
Получив дубиною по спине не раз.
Притаранили повестку прямо на работу,
И сказали расписаться в том, что получил.
Я же быстренько в окно и оттуда ходу
- Что вы делаете, гады! Я ж еще не жил!
По рожденью инвалид, не имею глаза,
Двадцать пять годков всего, чахлый, как скелет.
В армии я не служил, не стрелял ни разу,
Подрабатывал в киоске продавцом газет.
Прибежал к себе домой, думал схорониться,
Бабушке своей кричу: - Прячь, а то конец!
Но, за мной уже майор, в дверь мою стучится,
Открывает холодильник: - Вылезай, подлец!
На комиссии врачебной, после мойки в душе,
Окулисты изучили мой единый глаз.
Говорят: - Второго нету - это даже лучше!
Значит, будешь снайпером! Порешили враз.
По дороге на войну жутко перепились,
Потом, слово за слово и пошла «жара».
В глаз мне двинули ногой и его закрыли,
Выключился свет в мозгу, вот и все дела.
Я очухался в окопе, посредине боя,
Взрывы тут и взрывы там, прямо сущий ад!
- Марш в атаку, вашу мать! – пронеслось над полем,
Ломанулись все в перед, ну а назад.
Побежавшие в атаку полегли под Градом,
А меня кадыровцы приняли в тылу.
Потушили снова глаз с помощью приклада,
На руки – браслеты и давай в тюрьму.
Дальше был короткий суд, словно бы в насмешку,
Уклонист и дезертир – вот мой приговор.
И на десять лет в края, дали мне путевку,
Где хозяин лишь медведь, а закон тайга.
Но, зато, меня в бараке люди уважают,
Все, с кем был я на войне, уж давно в гробу.
Снайпером на зоне кличут, водкой угощают,
Приезжайте, кто с мозгами, с нетерпеньем жду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2022
Хороша новина
Приходить лікар на обхід в лікарні,
На койках хворі всі лежать тихенько.
Комусь живіт пом’яв, призначення зробив захмарні,
І ось підходить до Петренка:
- А вас на виписку, хороша новина,
Ви незабаром побачите дружину!
- Не може буть, її п’ять років, як нема!!!
- То я про це й кажу, готуйте домовину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Ехали кадыровцы на Киев
Ехали кадыровцы на Киев,
Было у них дел не в проворот.
Но они случайно пропустили,
Правильный и верный поворот.
Не тот поворот, опять не везет,
И нам не свезло, по земле развезло.
Ох, не тот поворот, испарился наш взвод,
Нам время пришло, помирать ни за что.
Ведь лучше было бы остаться дома,
Студентам там поджопники давать.
И автозаки подогнав с лицом суровым,
Интеллигентов в них дубиной заганять.
Один Джавелин, развеялся дым,
Нас было – ого, а теперь ничего!
Один Байрактар, пылает пожар,
Коллону поджег, бежим со всех ног!
Крещатиком нас долго все манили,
В парадке мы пройдемся по нему.
Но, оказалось, что лежим в могиле,
Забыты и не нужны никому.
Опять не туда, ну что за беда!
Сидел бы в горах, воздал бы Аллах!
Опять мимо нас, удача прошлась,
Никак не пойму, зачем я в гробу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964488
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2022
Моржі
- Я бачив двох дівчат, купались голі біля перелазу.
- Зимою, в холод!? Напевно, то були моржі!
- Одна з них точно морж, то видно було зразу,
А друга симпатична, нічогесенька собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Гуска і чорний лебідь
Одного разу фермер на базарі,
Придбав собі маленьке гусеня.
Перетворилося на обійсті у господаря,
В дорослу гуску, з часом те маля.
Жилося птасі, як за пазухою в Бога,
Займала персональний у хліві куток.
Сухенько, чисто, прибрана підлога,
Не те, що у задрипаних качок.
Ходила, як та пава по подвір’ї,
Дивилася на всіх із висоти.
Любила своє гарне, чисте пір’я,
По довгу не виходила з води.
Згинала струнку шию горделиво,
Сичала, як заходив в неї бзик.
Півні і кури кланялися шанобливо,
І навіть поважав її індик.
Та й апетит був гарний у гусині,
Незмінно наїдалася «від пуза».
Без перебору споживала всі рослини,
А особливо полюбляла кукурудзу!
Її з дитинства приучили гарно їсти,
Давали все смачненьке, саме краще.
В боку болить і вже нема як сісти!
Та все ж казали: - Ану їж, ледаще!
Коли ж не було сил уже ковтати,
Тоді господар власноручно годував.
На руки брав і через рот дзьобатий,
Зерно прямісінько в горлянку засипав.
Що дня вона на зустріч сподівалась,
Коли приходив – серце завмирало.
І час від часу, навіть, їй здавалось,
Що світу цілого для них буде замало.
Він був для неї наче красне сонце,
Те, що танцює в неба на краю.
А може янголом і дивним охоронцем,
В її казковім гусячім раю…
І ось, одним чудовим літнім ранком,
Вона зустріла у хліві свого кумира.
Та ніс він у руках не збіжжя в оберемку,
А гостру і наточену сокиру.
З’явився чорний лебідь, начеб то нізвідки,
Й розкрив над гускою свої крила.
Не знала, бідолаха, що з її печінки,
Виходить з часом гарна фуагра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Рецепт
- Скажіть - но, лікарю, мені,
Якусь пораду дайте, що мені робити?
Не встигла народить трьох,
І вже четвертого збираюся носити.
Але ж я з дітками живу сама,
А кожен з них від іншого мужчини.
Кінця і краю цим «женихам» нема,
Не можу їх відвадить, не знайду причини.
- Рецепт відомий вже давно,
Щоб ваших кавалерів розлякать потроху,
Приймайте на ніч, перед сном,
Чотири зубці часнику і мисочку гороху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
В бой идут одни синяки
Залетел на зону Вовчик, это был уж третий срок,
Он соседу среди ночи, продырявил насквозь бок.
Пили суток трое к ряду, отмечали юбилей,
И не поделили бабу, в жаре вспыхнувших страстей.
С ним сидел знакомый зяма, Витька, с прозвищем Косой,
Тот на воле без стограммов, даже в церковь ни ногой.
Как то, с тяжкого похмелья, он за черта принял тещу,
И с балкона прям на землю, выбросил ударом мощным.
Срок мотал на киче Толик, их давнейший корефан,
Нынче крупный алкоголик, в прошлом – злостный наркоман.
Взял с дружком он ящик водки, чтобы выпить-оторваться.
А потом, в угаре жутком, дружбану отрезал яйца.
Так свела судьба-злодейка, трех пропитых синяков,
Если сможешь, одолей-ка, этих «крепких» мужиков!
И как раз, такие мысли, посетили ряд голов,
Почему сидят на месте, дети славных горняков?
Самый главный Чепушилин, кинул клич: - Давай всех в строй!
Предки подвиги вершили! Кто погибнет, тот герой!
В нашем славном денеере, все воюют, стар и млад,
Мы покажем их Бендере, емемемовский расклад!
Всех элитных алконавтов, сразу взяли под ружье,
Соответственно талантам, не взирая на нытье.
Разделили их по списку, кто по крепче, тот в пехоту,
Трое наших «василисков», попросились в одну роту.
Выдали со склада форму, каждому не по размеру,
И определили норму – в день водяры по фужеру.
Тем, кто первым ринет в драку, плюс для храбрости стакан,
Кто вернется из атаки, тот получит целый жбан!..
В чистом поле поезд мчится, едет поезд на Херсон,
В нем все пропитые лица, разливают самогон.
Среди бравых аватаров, наши славные герои,
Воют песни под гитару, выпивают перед боем.
Им нарезали задачу – прибыть к берегу Днепра,
И на блокпостах синячить, у какого то моста.
Дали каждому винтовку, еще с первой мировой,
Памперсов пол упаковки, каску с красною звездой.
На сухпай – сухого спирта, дрожжи для закваски браги,
Дабы в день свои пол литра, принимали для отваги.
Ведь казенные сто граммов, только, чтобы быть в строю,
Будут ли они, не знамо, значит, нужно гнать свою.
Кто ж возглавит производство? Здесь не подойдет профан,
А тот, кто и в раю напьется! Так комбатом стал Толян.
Вовчик с Витькой – адъютанты, наливают всем за баром,
Вдохновляют комбатантов с вино-водочным загаром.
Вот и место ратной службы – свиноферма у реки,
Жили здесь когда-то хрюши, а теперь боевики.
Тут, в свинарнике шикарном, поселился и комбат,
В стиле смастерив кустарном, самогонный аппрат.
Стал он продавать патенты, проявившим интерес,
И за пару дней, в моменте, забурлил в бачках процесс.
Гнали водку из арбуза, из картофельной ботвы,
Из початков кукурузы, из отходов от жратвы.
Через ряд экспериментов, наступил, таки прорыв,
Из свинячих экскрементов, выгнали аперитив.
Этого «добра» в округе, было просто пруд-пруди,
И пошел стакан по кругу, пей, братан, не упади!
Сей нектар назвали просто – «Кизяковка а ля Свин»,
Ну, а офицерский корпус, пил ее как «Хрю де Вин».
Гнали смагу беспрерывно, там и здесь стоит закваска,
И в азарте том спортивном, не скучали понапрасну.
Приобщились все к процессу, всех накрыла хмеля тьма,
И очистили за месяц, свиноферму от дерьма…
Вот уж август наступил, Крым ракетами накрыло,
Поутратив в пьянках сил, синячки то, приуныли.
Вот сидят они неделю, вот пошла уже вторая,
Спирт сухой давно доели, самогонку допивают.
Наступленья нет и нет, отрезвляться стало войско,
- Дай, комбат, ты нам ответ, предъявляем недовольство.
Ты волчара и позорник! Это че за беспредел?
Если бы, ты был на зоне, ты б на пику залетел.
Порешили мы с братвою, вырубить твои шнифты,
Не хотим мы из запоя выходить, тебе кранты!
Водки нам давай, спиртяги, мы за пиво пасть порвем!
Синерожие бродяги поползли со всех сторон.
- Эй, товарищ Чепушилин! Где атака, где стакан?
Обмануть вы нас решили, где обещанный нам жбан?
Все кричали, драли глотки, поднялся конкретный вой,
И услышали их четко, те, кто были за рекой.
Коптеры взлетели срочно, обозначились по целям,
А потом ударом точным, эти цели подогрели.
Расцвела «бавовна» пышно, прям над базой-свинофермой,
Ничего не стало слышно, разлетелось все мгновенно.
По окрестным буеракам, расплескалась «синева»,
Кто пошел на корм собакам, ну а кто сгорел до тла.
Повезло героям нашим, они приняли на грудь,
По традиции алкашной, мину, на троих – одну.
И летели не далеко, и частично сохранились,
Хоть обуглились малехо, но, зато, не разложились!
Отыскали их на поле, где желтеет колосок,
Было их когда-то трое, а теперь один мешок.
В аккуратную могилку, без креста, под номерком,
Закопали, сверив бирки, всех отважных синяков.
Наступили уж морозы, ветер свищет на кладбище,
Высохли скупые слезы, да никто их и не ищет.
Никому не интересно, чьи останки схоронили,
И героев это пьесы, потихоньку все забыли.
Так закончилась бесславно, алкогольная затея,
Не удался план коварный, мутною была идея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964066
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2022