oreol

Кто вам сказал

Кто  вам  сказал,  что  люди  нормальны?
С  виду  прекрасны  -  внутри  аморальны.
Кто  вам  сказал,  что  все  еще  будет?
Кто  чемоданы  давно  спаковал  
И  не  прощаясь  удрал.
Кто  вам  сказал,  что  войны  тут  не  будет?
Те  же  под  маской  фашисткой  как  люди  ?
Кто  вам  сказал,  что  любит  и  ждет.
Скоро  поверьте  все  это  пройдет.
Так  устроен  ведь  человек
И  укрощаем  его  мы  ведь  век.
Маски,  игры  й  обман.
Ужас  пожара,  стены  огня
Черные,  выгоревшие  всюду  дома.
Тысячи  лет  это  внушали
С  каждым  же  годом  его  наближали.
Люди  не  любят,  всюду  обман,
Темные  силы  мир  захватили,
Души  людей  парабастили.
Кому  ты  поверил  ей  аль  ему  ?
Маску  сними  й  узри  Сатану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

Планета мавп 2022

Віриш
Не  вірш  
Мавпи  ми
Лиш  називаємось  -  людьми
Віриш
Не  віриш
Все  навпаки
Еволюція  -  брехня  !
Постійне  -  гріхопадіння.
З  дитинтва  -  вихователі  та  вчителі
Щоб  не  піднялись  ви  до  небес
З  кожним  обертом  -  щось  ви  втрачаєте
Хто  ви  насправді  -  ви  забуваєте
Ви  мов  та  білка  у  колесі
Нажаль  -  майже  всі  !
Тому  й  не  помітно
Ціль  лиш  одна  
Ви  -  то  раби  !
Навіть  це  слово
Тлумачать  же  вам
Раб-  був  же  учень
Став  же  -  слуга
Все  це  Логіка
 З  супер  машини  зробили
Горіл,  завідних,  диких
Страшних  і  сліпих
Напів  глугих  ,  трусливих  й  лінивих
Стільки  їх  в  світі  цім  наплодили
Що  самі  гороли  стали  чужими
Мавпи  воюють  роками  вже  з  ними
Свідоміть,  інстикти  у  всіх  від  горил
Світ  божевілля  нас  полонив
Віриш
Не  віриш
Так  воно  є.
Ще  щось  страшніше  скоро  всіх  жде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022

На міста, що цвіли подивіться, цвидар, німа картина, вірші не потрібні й слова, драма жива.

Як  би  ви  знали
Скільки  віка  відміряла  вам  доля
Як  би  себе  переключили
Що  в  вас  вложили  відключили

Скоріш  за  все  не  так  ви  б  жили
Ви  час  рахуєте  в  нікуди
Скоріш  прожити  спішите
А  ви  всі  таймер  заведіть

На  статистичний  ваш  же  вік
На  років  так  на  шістесяд
По  іншому  час  промайне
Коли  залишились  години

А  так  минуле  й  те  мов  кадр
Найкращі  миті  бачим  там
Що  жде  не  хочемо  і  знати
Що  нам  в  обмотки  обгортають

Мов  мавпи  дружно  проковтаєм
І  мовчки  світ  цей  покидаєм
Чи  в  пустословї,  ще  страшніше
Інстикти  мавпи  бачу  всюди

І  де  поділись  справжні  люди
Війна  скосила,  з  дитинства  цінність  підмінили
В  стадо  людей  перетворили
Женуть,  стрижуть,  за  вімя  тянуть

Мелодія  фальші,  обгортка  цукерки,  маски  яскраві
Й  одні  ляльки
Театр  драми
На  серці  рани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Доброго дня …. до зустрічі…. тиша…. . гроза…. . мелодія.

Просто  відчуй
Коли  не  кличу
Коли  не  поряд
Відчуй
Лише  відчуй
Впусти  диханням
Повітряно  -  легкі
Проявно-  непроявні
Ритми  душі
Мелодію  кохання
Хвиля  на  частоті  сердець
Початок  чи  кінець
Пронизує  весь  простір
Наповнює  теплом
Цей  стан
Легкий  та  лебений
Це  звук
Глухий,  низький
Та  все  ж  небесний
Не  безсловесний
Ця  мить  очікування
Стан  напівблаженства
Віри  і  зневіри
Надії,  може  й  мрії
Падіння  в  невідомість
Провал  в  напівсвідомість
Страху  й  бажання
Кроку  в  нікуди
Взмах
Крок
Політ
Вдихни
Мурашки  відчувай
Літай
Порхай
Вдихай
Хай  серце  відізветься
Хай  новий  день  почнеться
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uk-DSogtQRo[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Вітаю, мого маленького, рідненького, дорогенького, Дай Боже здоров'я та миру всім

[u]Синок,  тобі  уже  тринадцять.[/u]
Неначе  вчора  сім  було.
За  ручку  разом  в  школу  йшли...
Майстрували  халабуди...
Гра  ігри  дворові...
Потом  коптерним  ти  став
Мій  масажист  маленький,
Все  посміхався,  звеселяв
Малиш  мій  дорогенький.
Час  швидко  якось  промайнув.
Я  і  збагнути  так  й  не  встиг
На  скільки  років  ти  був  зник.
Уже  юнак,  хоча  й  малий.
Будь  завжди  самим  ти  щасливим,
Здоровим,  радісним,
Яким  тебе  я  пам'ятаю,
Життя  тобі  мирного,
Довгого,  милого
Самого  світлого
Самого  щирого!
Здійснення  всіх  твоїх  райдужних  мрій!
Дуже  кохаю,  любий  ти  мій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022

Прощавай, в небі хмариною ясною ти пролітай, крилом лелеки нам ти махай.

Не  маю  сил  літати
Як  боляче,  коли  в  спину  рани
Не  гояться  вони  роками
Життєва  подорож  в  тумані
У  серці  біль  і  пустота  в  кармані
Мало,  що  радує
Більше  дратує
Все  відпустив
Всіх  я  простив
А  от  літати  не  має  вже  сил
Якось  самотньо
З  роками  втрачаєш
Щось  знов  впускаєш
І  не  тримаєш
Любиш,  голубиш
Цим  ще  живеш
Що  відболіло
Назад  не  вернеш
Просто  частинки
Твої  в  них  же  є
Як  б  не  було
Своє,  рідне  є
І  відгукнеться
Покличе  колись
Може  з  тобою  Ірусь
Піднімусь  я  ще  в  вись
Очі  до  неба  вночі  підіймаю
Зорей  могутніть  я  відчуваю
В  небі  незліч    зірочок...
Бачу    тебе  і  своїх  діточок
Пращурів  бачу,  рідних  й  близьких
Очі  на  небі,  молитви  до  Сонця
Знов  щоь  рідненьке  загляне  в  віконце
Сяють  на  небі  душі  святі
Легше  стає  на  душі.
Женю  до  предків  я  провожаю
Плачу  й  усмішку  із  сліз  випускаю
Ти  ще  тут  і  вже  ти  сіяєш
В  вічнім  безсловії  гучно  звучиш
Рідний,  не  бійся
Все  вже  минуло
Світло  до  Бога  тебе  привело
Світло  від  Бога  розсіє  все  зло.
Мученик,  праведний
Вірний  та  добрий
Значить  ти  смертю  когось  врятував
Значить  за  близьких  своїх  постраждав
Біль  як  на  себе  хоробро  прийняв
Їм  ти  життя  своє  дарував
В  Вічністі    світла    ти  засіяв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

Вічно живи.

Темна  ніч  ...  літній  дощ
Остання  ніч  прощання...
Нестерпна  біль...
Все  проплива....
По  каплі  капає  життя....
І  ти  ідеш  у  небуття...
Все  відболіло,  відійшло...
Все  помайнуло....
Відгуло....
Капають  з  неба  сльози  прощання...
Останні  молитви....
Свіча  догора....
Прощай  назавжди  ДОБРОта
Нам  буде  тебе  не  хватати.
Ми  будемо  знов  сумувати.
Оголені  рани  і  дощ.
Плачеш  рідненький,
Прощаєшся  з  нами,  неба  гіркими  сльозами.
Назавжди  ти  з  нами,  ти  вічно  живий.
Ти  назавжди  молодий...
Пробач,  писати  не  маю  я  сил.
Не  можу  прощатись,
Сльози  як  дощ
В  землю  війдуть
Лети  світле  сонце
І  з  неба  світи
Прощай....
Вічно  живи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

Вічно живи! Пробач, якщо чимось обідив, чи зробив , щось не так. лети соколе , лети.

[i]Соколе  ясний,  як  важко  тебе  відпускати
Братику  Женя,  тобі  б  ще  літати  й  літати
[/i]
Друже  мій  любий,  серце  ридає
Кращі  навіки  тепер  відлітають
Рвався,  трудився,  радував  нас
Одна  доброта,  був  і  нема
Сльози  рікою  течуть
Друже  в  останню  вже  путь
Як  же  все  так,  всім  ти  потрібен
Клята  війна,  був  і  нема
Дорога  у  небо
Мріяв  літати
Літаки  ти  творив
Вірив,  любив
Соколе  ясний  лети
Сил  не  маю  писати
Мушу  тебе  відпускати
Кращих  з  нас  небо  чекає
Кращі  навіки  взлітають
Кращі  нам  з  неба  сіяють
Потрібно  радіти,  ти  вже  в  раю
Та  сльози  летять  і  летять
Тяжко  тебе  відпускать
Все  памятаю  й  люблю
Зятю,  моя  ти  сім'я
Як  же  так  лікувати
Чому  ти  мучеником  повинен  страждати
Чому  врачі  як  скоти
40  днів  муку  нестерпну  нести
Це  не  медицина
Тривоги  і  клята  війна
Прощай,  памятаю  й  люблю
Лети,знаю  любий  
Дорога  до  раю
Не  повертай,  не  звертай
Відпускай  і  лети
Душу  свою  бережи
Вічно  живи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

Ты целуй меня целуй, губ любимых поцелуй.

Я  снова  губ  твоих  касаюсь
И  поцелуем  наслаждаюсь.
Неуловимый  поцелуй,
Но  ты  целуй  меня  ,целуй...

Как  сладок  этот  миг  блаженства
Касание  уст,  тепло  души
Сердце  кричит,  сильней  стучит
Мед  на  губах  и  счастья  смак

Привкус  блаженства
Дыханье  ночи
Еще  касание,  губ  признание
Поиск  сближения  ,  пауза  страсти

Ты  вся    моя,  в  моей  ты  власти
Огонь  сближает  и  ласкает
Тело  любви  такой  желает
В  ночи  заря  страстей  пылает

Мы  слились  губами
Ждем  в  предвкушении
Все  остальное  не  имеет  значения
Ищем  мы  страстно  устами  друг  друга

И  открываем  внутри  страсти  чудо,  мы  открываемся,  мы  раскрываемся
К  моменту  невозврата  вновь  наближаемся
Еще  мгновение  ,  еще  касание,
Двух  уст  признание

Двух  уст  сближение
Танец  во  рту  и  искушение
Два  мотылька...  один  полет.
Порхание  тел,  страсти  накал,  желанья  предел.
Кто  то  из  нас  кончить  успел
Как  хорошо,  что  ночь  длинна
Два  мотылька  нашли  себя

Тихо  шепчу  -Люблю  тебя,
Лечу  к  тебе  и  погружаюсь...
В  устах  блаженства  я  растворяюсь...
В  нашей  любви  с  тобой  купаюсь.

Лето  настало
Ты  ощутила
Как  же  все  это  чудесно  было
В  себе  ты  Вселенную  ночи  открыла

Светом  огня  в  небе  поплыла
Вспышка,  открытие  и  переход
В  мир  наслаждений  открылся  проход
Все  ,  что  желанно  давно  уже  есть

Губки  ты  вновь  свои  приоткрой
Чувствуй  оргазмов  морских  ты  прибой
Бриз  ветерка,  мотылек  й  язычек
Губы  целуют  тебя  между  .....  строк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022

Переживемо цю війну

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_kGN2OJ7BHA[/youtube]
Голос  лунає.....  Серце  ридає....
Рука  струни    гітари  знов  обриває....
Куля  життя  назавжди  забирає....
Дощ...  вся    планета  ридає.

Переживем....  Відродимося...
Силу  предків  знову  відчуєм.....
Коханням  близьких  порятуєм.
Нас  не  здолати.  Ми  -  єдині.

Дзвін  колокольні....  не  сирени,
Наповнить  небо  благодаттю.
Слова  і  правда  -  це  солдати,
Нікому  їх  вже  не  здолати.

Дізнавшись  правду,  схаменуться
Від  божевілля  відрекуться
І  пута  влади  обірвуться.
Ми  Переживемо    війну  !

Пісня  ,  що  з  серця  буде  лунати,
Наших  героїв  будем  стрічати.
Нам  залишилоь  -  перемегати,
Підлу  скотину  в  бою  добивати,

Ні  не  стріляти,  а  показати  ,  очі    -  розкрити.
На  правду  дивись  -  на  коліна  й  молись.
Ми  нездоланні,  ми  -  героїчні  ,так  ви  праві    також  ми  й  трагічні.
Україна  переможе  ,  повертайтесь  всі  живі,
Наші  любі  трударі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022

Вітер кохання, політ над землею, щось неймовірне, бажане, шальне, несе, розриває, єднає.

Вітром  несе  моє  серце  та  ноги
А  ти  вже  чекаєш  у  края  дороги
Щось  калатає  нестримно  в  грудях
Крила  кохання  мов  в  журавля
Несусь  до  журавки  в  морі  повітря

Ти  не  спіша,  маниш  всім  тілом
В  танці  мов  лань  ступаєш  уміло
Мов  та  лебідка  на  зустріч  пливеш
Щось  скоро  буде  -  звичайно,  авжеж  )))

Кроки  на  зустріч,  спалах  в  очах...
Ти  витворяєш  в  повітрі  круги....
Тобою  милується  все  навкруги
Лінії  тіла  малюють  картини
 В  небі  пір'їнки  порхають  й  блистять

Ти  є  чарівна-    липи  шепочуть
Ти  є  вродлива  -    річка  щебече
Ти  неймовірна  -  шепочуть  уста
Ти  є  природи  творіння  й  краса

Щось  оживає  в  кожній  краплині
Щось  окриляє  листочки  та  подих
Знову  стрічає  очей  тихий  подив
Хтів  щось  сказати  та  зупинивсь

В  очі  твої  знов  задививсь
В  них  я  тону,  криничка  моя
Серце  хлюпоче,  хвилі  звучать
Губи  здивовано  знову  мовчать

Ноги  німіють,  струми  в  руках
Подих  застив  і  вогонь  лиш  в  очах
Руки  на  плечі  мені  опустила
Та  поцілунком  мене  оживила

Терпкий,  гарячий  з  призивом  до  зливи....
Вітер  по  спинах  нас  закружив...
Обнявши  тебе,  я  як  фенікс  ожив.
На  руки  підняв  та  й  в  повітрі  поплив,

В  танці  кохання  тебе  закружив...
В  серці  відчув  неймовірний  порив.
Поплив...,  поплив...,  закружився
В  коханні....,  лиш  зіроньки  світять

Мов  ліхтарі,  все  вище  й  вище
До  сонячних  гір.
Все  ближче  тебе  я  пригортаю
Й  повітряним  вихором  ніжно  ласкаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022

Перші кроки, перший політ. Бутон розцвітає, серце калатає. Все буде добре. Мирне життя настає.

Посміхнись,  моя  дівчинко
Сіяй,  моя  зіронько
Літай,  моя  пташечко
Кохай,  моє  серденько

Нестримно,  шалено
Пряно,  жаданно
Жадно,  духмяно
Чарівно  і  пяно

Пяній  в  насолоді
Цвіти  ти  в  обіймах
Літай  і  порхай
Рай  наближай

Все,  що  прекрасне  в  собі  пробуди
Лети  моя  радість,  не  бійся  -  лети
Порхни  в  вишину,  над  горами
Над  світом,  залиш  цю  буденність

Роздінься  й  до  світла
Скинь  все  земне
Богині  прекрасні
Шалені,  вогнені

Для  нас  не  досяжні
Кохання  на  небо  лише  підіймає
Безумна  любов  нас  окриляє
Прах  цей  земний  тоді  відпадає

Тіло  й  душа  в  ефірі  порхає
Сонечко  любе,  пташко  співуча
Ти  дивовижна,  земля  ти  родюча
Ти  ще  земна,  квіточка  дика

Мов  той  бутончик  до  Сонця  тянулась
О,  моя  люба  -  ти  посміхнулась
Очки  зіяють  мов  зірочки
Ти  вже  так  близько,  ще  крок  до  мети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022

Летнее утро. Мирный день. Ветра холодок. О любви пару строк.

Середина  лета
Ты  еще  там  где  то....
То  ли  в  реалии,  то  ли  во  снах....
Как  ты  прекрасна  в  солнца  лучах  !

Середина  лета....
На  расстоянии....
Толи  признания....
Толи  касания....

Скорее  желания....
Нива  созрела...
Ты  расцвела...
Гречка  поспела....

Манит  Луна....
Глазки  сверкают...
Сердце  поет....
В  волнах  эфира  счастье  зовет.

В  шуме  безмолвия  слышу  волну,
Наша  любовь  объявляет  войну
Кто  же  сильней  в  этой  страсти  огня?
Солнце,  комета  или  Луна?

Ясным  огнем  в  тебя  я  ворвусь,
Через  штормы  морей  в  тебе  озарюсь
Буду  приливом,  буду  ручьем
Буду  костра    ярким  огнем

Где  то  согрею,  там  опеку
Рану  в  груди  стрелою  проткну
Буду  вампиром,  буду  рекой
Тебя  я  окутаю  летней  грозой

Солнце  й  вода,
Утра  рассвет
Тебя  я  целую  на  тысячи  лет
Ты  мое  лето,  жара  и  уют

В  тебе  ежедневно  я  слышу  салют
Взрывы  сверх  новой  желания  голод
Жажду  слияния,  воздушный  полет
Ты  мой  любимый  планетоход.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022

Україна - крематорій 2022

Щоденно  вірші  про  війну
Реаліїї  сьогодення  
Страхіття,  смерть,  опустошіння
Вже  надривається  терпіння

А  що  чекає  усіх  нас
Новий  фарс
Нові  кровавії  події
У  вас  ще  бачу  є  надія

Одне  скажу  це  не  війна
До  влади  рвуться  вже  військові
Це  божевілля  й  тиранія
Квартал  з  комедії  зробив  трагедію

За  владою  стоять  чужі
На  ниточки  лиш  нажимають
Театри  куклів  оживляють
По  людях  же  живих  стріляють

Це  не  війна,  це  крематорій
Це  ліцемірство  та  брехня
І  кажуть  виходу  нема
Чекайте  нову  зброю

Ми  переможем  -  всі  до  бою
Пятдесят  років  -  озброєння
Люди  голодали,  економіку  лише  військову  розвивали
Владу  нову  нам  привили

Країну  поділили,  потім  одне  з  одним  куски  ці  стравили
ПВО  захищає  міста
То  чому  ця  пародія,  
Хто  цим  керує  ?

Хто  тут  атакує  ?
В  кого  закінчуються  запаси  ?
Тактика  яка  ?
Чому  не  чуємо,  що  зруйновані  рашистські  міста  ?

Чому  наші  палають  ?
Раша  не  капітулює,  поки  це  лихо  на  собі  не  відчує!
Хай  не  їхні  частини  захищає  ПВО,  а  міста
Їх  багато,  всі  не  захистять

Нехай  їхні  замки  теж  горять.
А  так  крематорій,  домівки  горять
Палаци  олігархів  недоторканні
Це  певно  храми.

За  вісім  років,  що  зробили?
Сепаратюг  лиш  наплодили.
Всім  зрозуміло  і  чому.
Зарплати  низькі,  життя  важке

Стає  все  гірше  з  дня  у  день
Тому  на  сході  й  захотілось
Козлам  в  Росію,  заманили
Кращим  життям  їх  підкупили

Наші  панки  нас  опустили
Яки  б    жили  ми  як  в  Європі
Хто  б  в  ту  Росію  захотів?
Хто  б  там  на  сході  колотив?

А  флот  державний  хто  їм  здав?
Чому  тоді  не  потопили  ?
На  трон  ворони  ці  взлетіли.
Той  президент,  той  мер,  той  пер.

Флот  віддали,  Крим  подарили
Що  ви,  бариги  наробили?
Достатньо  катерів  для  охорони  берегів  ?
Підводні  лодки  не  потрібні

Тепер  ці  кораблі  стріляють
Мирні  міста  опустошають
Ви  опустили  їх  на  дно  ?  ні  !  Відали...
А  нам  ?  Провладне  кіно....  О  то  ж  й  воно...

Поки  не  будем  воювати
Їхні  міста  -недоторканні?
Чекає  нас  це  божевілля
Сусаніни  нас  довели  і  в  це  страхіття  завели

Не  атакуйте,  весною  літа
Літом  осені  чекайте
Хтось  збагатіє,  когось  вбьють
Ворони  каркають  вверху

Ой,  на  біду  це
На  біду
Бо  гинуть  наші  діточки
А  винних  вам  не  наказати

Одне  лиш  -  можна  убивати
І  то  -  дітей  чужих
Тупих,  олов'яних,  окаянних....  мертвих
Живі  в  таке  б  не  упряглись

По  мирних  людях  не  стріляли  б
Чужі,  чужі  нас  атакують
А  ми  наївні  вірим  тим,  хто  цей  пожар  же  й  розпалив
Тут  крематорій  він  створив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022

Тебе пишу на полотні, ти люба Зоренька мені.

 Я  тебе  видумав  чи  уявив
Ти  появилась  ,  сон  мій  ожив
Новими  барвами  світ  засіяв
Зоренько  як  же    тебе  я  чекав

Ти  так  далеко,  просто  мовчиш
На  небі  сіяєш,  вночі  лиш  гуляєш
Більшість  не  бачать,  просто  вже  сплять
А  ти  приходиш  щось  розказать

Де  ти  була,  де  ти  гуляла
Де  що  почула  й  спостерігала
В  кожен  куточок  ти  ж  заглядала
Кожну  домівку  ти  звеселяла


Ранок  прийшов,  тоді  лиш  зникала
І  ні  хвилинки  ти  не  втрачала
Кожну  секундочку  ясно  сіяла
Все,  що  живе  ти  зігрівала
Тим,  хто  не  спав  допомагала

Дівчинко  ясна,  зоре  прекрасна
Я  тебе  ніжно  намалював
Краски  яскраві  я  підбирав
Душу  й  кохання  в  картину  вкладав

Все,  що  всередині  я  оживив
Те,  що  побачив  -  те  й  полюбив
Все,  що  найкраще  в  тобі  відторив
Потім  тобою  одною  я  й  жив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022

Квітка папороті рясно цвіте, Зоре моя, з святом Купали, щоб в Україні ми процвітали!

Ой,  на  Івана
Ой,  На  Купалу
Соколе  ясний  на  тебе  гадала
В  річці  бурхливій  тебе  я  шукала
З  польових  трав  я  віночок  сплела
Коли  Сонце  зайшло  я  загадала
В  думках  до  тебе  коханий  літала
Вінок  у  воду  я  опустила
Від  довго  плив,  була  я  щаслива
До  тебе  віночок  цей  допливе
Магічну  я  сила  й  кохання  віддала
Кохання  ріка,  щоб  нас  поєднала
Трави  це  і  земля  і  вогонь  і  вода
Віночок  тобі  -  доле  моя
Крізь  вогонь  перепригнем,
Води  здолаєм,  землю  засієм
Ми  просто  кохаєм
Буде  родити  жито  й  пашниця
Буде  лунати  дитячий  скрізь  сміх
Разом  рікою  ми  попливемо
В  річці  кохання  щастя  знайдемо.
[img]https://static.apostrophe.ua/uploads/image/f1716bc74b52730d47d8a78790806510.jpeg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022

Неймовірний поцілунок - самий кращий подарунок

Що  є  Світлого  в  душі
Залишу  я  лише  в  тобі
Ти  моя  муза  і  натхнення
Моє  в  цім  світі  одкровення

В  сакральну  ніч  тебе  відчув
Голос  зірок  в  тобі  почув
Образи  вічні,  роматичне  касання
Поцілунок  світил

Губ  двох  єднання
Тебе  обнімав  як  нікого  й  ніколи
Всесвіт  відкрив  нам  Галактик  засови
Мов  дві  планети  ми  закружились

І  десь  там  на  небі  мабуть  засвітились
Як  з  сторони  це  виглядає
Сонечко  ясне  це  я  не  знаю
Мабуть  всі  смертні  не  зрозуміють

Двері  на  небо  здійснили  всі  мрії
Нас  тут  тримали  окови  земного
Корені  в  землю  люди  пустили
Той  наближають  цим  нас  до  могили

І  лиш  кохання  наші  душі  єднає
До  ясних  зір  воно  наближає
З  тобою  забув  я  про  все,  що  земне
Таїнство  зближення  в  Небо  несе

Швидкість  шалена,  ти  відчувай
Ритм  ейфорії  ти  наближай
Руку  до  мене  ти  простягни
В  ясне  майбутнє  зі  мною  лети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022

Мелодія кохання вночі і зрання.

В  мені  мелодія  лунає
Вона  мене  переповняє
По  сердці  смичком
Ти  в  мені  звучиш  цим  сном

Ти  двері  небесні
Ти  перехід
З  Землі  в  кращий  світ
Де  ця  мелодія  Луни

Де  я  це  ти
Те,  що  єднає
Те,  що  бурлить
Щоночі  це  в  мені  звучить

Тобою  наповняюсь
З  тобою  я  зливаюсь
Мов  в  танці  підіймаюсь
Торкнутись  намагаюсь

Хвилі  ефіру  мов  море  шторлять
Мене  несе
Дивна  музика  лунає
Голос  твій  в  мені  вже  грає

Акорди  переливами  по  тілу  ідуть
Груди  твої  мене  ждуть
Подих  твій  я  відчуваю
Як  все  в  тобі  це  звук  підіймає

Для  чогось  відбулось  все  це
Мене  до  тебе  магнітом  манить
Мелодія  почуттів  несе
Для  мене  де  ти  -  там  все.

На  клавіші  уявні  нажимаю
Й  твоє  я  тіло  відчуваю
Воно  звучить,  воно  палає
І  звук  бажання  в  нім  лунає

Сама  ти  теж  не  розумієш
Ти  про  кохання  лише  мрієш
Ти  промовляла  збуджений  стан
Не  відчувала  цей  перехід

Коли  так  що  неможна  навіть  сказати
Коли  тіла  немає,  ти  в  ейфорії
І  це  не  мрії,  це  той  стан
Всім  тілом  кінчаєш,  хвилі  ефіру  ти  страстно  вбираєш

Потоки  блаженства  по  тілу  ідуть
Звуки  хвилі  оргазмів  несуть
Ти  неймовірне  відчуваєш
Цю  грішну  землю  ти  покидаєш

Переливи,  щастя  зливи
Шаленний  дощ
Струмки  по  тілу
Ірааааааа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022

Ой, хто п'є , тому й наливайте

Моя  ти  половинка
Мені  тебе  не  вистачає
Хіба  таке  буває
Наче  недавно  спілкувались
Биттям  сердець  знов  обмінялись
Та  навіть  кофе  не  допили
Хоча  про  все  й  поговорили.
В  чашці  серце  твоє  бачу
В  димці  форми  споглядаю
Й  аромат  твій  знов  вдихаю
Я  тебе  не  відпускаю
Хочу  я  з  тобою  жити
Разом  завжди  щось  чудити
Тобі  мене  не  вистачає  ?
Твій  абонент  вже  не  скучає.
Твій  номер  просто  набирає
Ой,  і  таке  буває.
Бухий,  просто  бухає.
Йому  тебе  вже  вистачає.
Його  уже  переповняє
Вино  на  землю  проливає
Напевно  іншу  він  кохає.
Вона  йому  щось  підливає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022

Меланхолія.

До  тебе  думкою  сягаю
Тебе  я  сердцем  відчуваю
Сказати  мало,  що  кохаю
Тобою  простір  наповняю

Твою  енергію  вдихаю
Тобою  груди  наповняю
У  простір  руки  простягаю
І  пальцями  тебе  ласкаю

Там  холодок,  там  вже  й  приємно
Там  вітерець  дмухнув  ,  повіяв
Там  легко  стало  ,  а  нижче  хвилею  обняло
Тук-тук  -  серця  струк


Руку  до  сердця  прикладу
До  себе  ніжно  пригорну
Твій  стан  рукою  обніму
У  спинку  ніжно  зацілую

То  зверху  вниз,  то  навпаки
Там  зупинюсь,  а  там  каснусь
В  тобі  губами  розпущусь
Я  всеодно  тебе  добьюсь

Ми  перестанем  віддалятись
Тобі  захочеться  кохатись
Минулому  махнем  рукою
І  вдохостанемось  з  тобою

Тіла  палатимуть  вночі
Нас  Місяць  буде  колисати
Та  ми  не  зможемо  вже  спати
Давно  прийшла  пора  літати

Ти  кажеш  -  трошки  зачекай
І  я  покажу  тобі  Рай
Тебе  за  ручку  я  беру
І  в  теплу  воду  опускаю

Там  де  є  ти  немає  Раю
Там  лава  гори  заливає
Вулкани  там,  трясе,  кричить
Там  мить  -  щаслива  і  остання

Тебе  цілую  на  прощання
В  тобі  життя  нове  залишу
Піду  навічно  в  повну  тишу
Останній  вальс  і  поцілунок

Такий  жаданний  подарунок
Доля  навіки  поєднала
Й  мене  не  стало
Я  в  тобі,  сьоза  спутилась  по  щоці

Буду  Місяцем  на  небі
Супутником  твоїм  таємним
Світити  буду,  сни  спускати
А  ти  солодко  будеш  спати.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022

Небо

Очі  на  небо  я  піднімаю
Дивну  картину  там  відчуваю
Бачу,  вдихаю,  погляд  міняю
Чудо  художник,  він  над  землею
Сонце  промінь  мов  пензлик  веде
Небо  -  то  холст
Картина  ж  пливе
То  зупинилось...
То  далі  мандрує...
Хто  зазернув,  той  все  це  відчує....
Сонечко  в  небі  картину  ....
Малює.....
Красу  залишає....
Погляд  на  небо  наш  підіймає....
Звучить,  стукоче,  сказати  щось  хоче....
Нові  відтінки  й  штрихи  добавляє
Мить  цю  чудесну  воно  зупиняє
Хочу  сказати,  причарувати
Увагу  звернути,  щастя  вдихнути
Кожен  в  цій  хмарці  бачить  своє
Сонце  малює,  вітер  вдихає
Картина  на  небі  враз  оживає
Той  бачить  бога,
Той  корабель
Тому  медведик  біленький  моргає
Того  русалка  з  небес  аж  ласкає
Краски  всі  теплі,  легкі,  невагомі
А  всі  картини  живі  й  просторові
Хтось  бачить  блик,  хтось  світло
Хтось  тінь
Я  ж  панораму  бачу  прекрасну
Казку  живу,  небесну,  яскраву
Що  піднімає  й  гукає  за  хмари
В  небі  я  бачу  очі  твої
Очі  бездонні,  очі  жадані
Такі  неймовірні,  мов  сонце  гарячі
Іскорки  в  них  мерехкотять
Зірочки  з  неба  до  мене  летять
Ручки  підніму,  піймаю  твій  погляд
Мить  цю  я  в  серці  своїм  збережу
Як  же  тебе  я  виглядаю
Як  же  тебе  моя  радість  кохаю
З  чистим  повітрям  тебе  я  вдихаю
Час  і  картину  ми  зупиняєм
Світ  цей  прекрасний  ми  відкриваєм
Ключ  до  небес  в  серці  шукаєм
Ми  є  щасливі  ,  точно  це  знаю
Просто  чарівну  дівчину  кохаю.
Разом  з  тобою  вночі  я  вмираю
Зранку  ж  у  серці  твоїм  оживаю
Тебе  всередині  теплом  зігріваю,  
Я  над  хмариною  в  небі  літаю
І  на  руках  тебе  підіймаю
Там  ,  там  на  небі  тебе  обнімаю...
День  цей  щасливий  ми  провожаєм
Щось  дивовижне  вночі  знов  чекаєм
І  цей  момент  завжди  наближаєм
Ми  знову  літаєм,
Падаєм  з  неба....
Повітря  нам  мало,
Не  вистачає....
Серце  горить...
Серце  палає....
Море  у  тілі  воно  відчуває
Море,  що  душу  і  тіло  кохає
Хвилями  Сонце  ,  що  зустрічає
Хвилі  й  тепло  в  себе  вбирає
Нас  розстворяє,  ласкає
І  накриває  потоком  блаженства
Хвилі  шалені,  високі,  могутні
Поштовхи,  струми  і  ейфорія
Ти  більше  не  мрія,  ти  подих,  оргазм
Ти  завжди  була  ти  саме  така
Ти  та  бурхлива,  шалена  ,  чарівна
Зараз  виходиш  ти  із  води
Все,  що  навколо  кохана  -  це  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022

Цю мить ти просто пам'ятай, своїм ти сердцем відчувай, пелюстки красиві розпусти, цвіти

Ти  все  знаєш....
Відчуваєш.....
Час  минає....
Красива  роза  відцвітає  ....
Тебе  не  має....
Не  чути  жаворонка  в  гаї
І  соловейко  не  співає....
Сердце  щемить,
Тебе  кохає....
Йому  тебе  не  вистачає...
Дотику  пальців,
Касання  сердець.
Ми  так  з  тобою  й  не  зустрілись....
Ой  коси,  коси....
Кучеряві.....
Духмяні  трави  повплітались....
І  не  зустрілись  й  не  розстались....
Без  слів  з  тобою  закохались....
Тебе  я  звав  ,  ти  не  прийшла....
Дозріла  вишня,  що  цвіла...
Квітнуть  лілії  в  воді...
З  тобою  я  й  на  самоті....
Не  все  тобі  я  розказав,
Не  все  тобі  я  показав....
Просто  кохав...
Тебе  всю,  всю  я  смакував....
Тебе  я  квіточка  кохаю....
Ти  сама  краща,  точно  знаю....
Тебе  уже  не  виглядаю....
Давно,  давно  я  відчуваю.
Словами  так  я  не  скажу,
Ти  відчувай  ...  тебе  люблю....
Навіть  на  відстані  ласкаю...
Оргазм  бурхливий  наближаю....
Можливо  й  цим  тебе  лякаю....
Ти  ж  відчуваєш  я  палаю....
Що  я  вогонь  я  добре  знаю....
А  ти  вода,  жива  вода....
Ти  розігрілась  й  потекла...
Зачервонілась....
І  завмерла.....
Німа  картина....
Все  стоїть...
Лиш  час  й  вода...
Біжать....
Скоріш...
Частіш...
А  вітер  плаття  розвіває...
Букет  в  руці  твоїй  гойдає...
Щось  дивовижне  наближає...
Від  чого  сердце  завмирає...
Моя  ти  квітко,  розцвітай...
Живи....
Кінчай....
Страстно  кохай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022

Божественно чудово, мабуть лишнє моє слово.

Минуле  як  прочитана  книга.
Скільки  було  зупинок...
Скільки  сподівань...
Море  вражень....
Вихри  переживань....
Бурі  подій  ...
Сдійснення  й  не  здійснення  казкових  
Та  реальних  мрій.
А  скільки  дій  !
Скільки  боротьби...
Мов  життя  пропливало  перед  очима....
Які  глибокі  почуття....
Аж  подих  зупиняло!!!
Дочитали....
Засмакували....
Можливо  відгукнулось,
А  може  просто  хтось  підморгнув  і  в  вашу  книгу  зазирнув.
Та  все  вже  там....
Під  пилом  віковим.
Й  Бог  з  ним  !
О  так  і  ми  часто  позаду
Все  залишили,  що  любили.
Очі  закрили  й  відпустили....
Нічого  тут  нашого  нема.
Лише  душа.
І  та  не  наша.
Це  ми  її  тимчасовий  приют,
Мертва  музика  будівель,
Стояча,  мовчазна,  німа  !
ЇЇ  не  вмієм  оживити.
Бо  ми  не  вміємо  любити!
І  інструмент  не  підібрати.
Не  те,  що  радістю  звучати.
Шум...  Гам...
Вина  бокал....
Ванни  шампанського,
Лайнери,  яхти....
Шум....  Хлам....
Книга  закрита....
Ви  запізнились  !
Не  так  ви  молились.
Не  з  тим    кохались,
Тому  самі  ви  і  остались.
Бог  засіяв,  вас  полюбив.
Вас  воскресив  !
Нову  главу,  в  новій  книзі  відкрив  !
Наповним  коханням,  щастям  й  добром.
Вас  зацікавив  та  захопив,
Вас  захистив  !
З  вами  життя  в  грішнім  тілі  прожив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022

Навіяло.

2  липня  ,  рік  війни
Час  іде,  живі  ще  ми
Вже  наші  діти  підросли
Вони  уже  випускники
Такі  вродливі  і  красиві
Плаття  й  рубашки  до  лиця
Когось  уже  і  не  впізнаєш
В  уяві  образи  міняєш
По  голосу  лиш  пізнаєш
Усе  як  завжди  та  чомусь
Не  те  й  не  так
Як  дитсадок
Бла  бла  ,  бла,  бла
І  скільки  фальші
Діти  на  сонці,  всі  втомились
Пусті  слова
Бла,  бла
Ми  ними  чесно  гордимось
Та  щось  не  так  це  точно  знаю
Не  тому  їх  чомусь  ми  вчили
А  чому  вчили  те  і  маєм
Такі  плоди  і  пожинаєм
Слова  лунають  про  війну,
Про  мир,  який  не  розуміли
Чомусь  його  ми  не  цінили
Патріотизм  в  усіх  рядках
Та  це  лише  все  на  словах
Батьки  усе  давно  зробили
Що  б  їхні  діти  не  служили
Навіть  ,  де  кафедра  військова
Все  то  пусте,  одне  лиш  слово
Все  розумієм  ,  наші  діти
Ми  будем  берегти  й  ростити
Але  навіщо  бла,  бла,  бла
Пусті  слова
І  вчителям  усі  так  вдячні
Такі    віршики  усі  читають
Та  вчителів  й  не  запросили
Цих  привітань  не  заслужили
Батьки  дітей  їм  доручили
Щоб  ті  їх  просто  обслужили
Одне  бла,  бла
Пусті  слова
А  всі  щасливі
Такі  усміхнені  й  красиві
Що  можу  ще  я  тут  сказати
Цвітіть,  ростіть,  цініть
Іде  ж  війна,    страшна  війна
Забудьте  ці  пусті  слова
Рішили  неньку  захищати
То  станьте  кращими  в  усьому
Рішили  просто  гарно  жити
То  треба  більше  говорити
Так  як  вас  учили  не  робити
Слугою  бути  для  народу
І  залишатись  з  головою
Вони  змогли,  на  сцені  грались
До  влади  ж  всі  вони  добрались
А  ви  чим  гірші,  те  ж  веселі
Теж  жарти,  фільми,  ігри  й  танці
А  йде  війна,  страшна  війна
З  екрану  бла,  бла,  бла
Хотілось  ще  мені  сказати
Та  краще  просто  привітати
Мирного  неба,  щасливої  долі
Радісно  сонце  ви  зустрічайте
Тих,  хто  вас  любить  не  забувайте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022

Не бійтесь, моліться, все в Божих руках, без Бога - крах.

Врачі  до  Бога  відсилають
Самі  навіщо  руки  мають
І  всім  їх  просто  простягають
Свої  кишені  набивають
Нелегально  платна  медицина
Ще  промовчу,  що  потім  йде
У  кого  тут  життя  понад  усе
Які  там  клятви  Гіпократа
Не  допоможе  тут  й  зарплата
Навіщо  ви  мені  скажіть  лічить
Якщо  для  вас  одне  моліться
Тисячами  людей  ріжуть
Як  свиней,  безжалістно
За  ваші  гроші,  ви  ще  живі?
А  де  ж  Гроші?
Клятви  коновалів
В  чиї  лапи  ці  кошти  ідуть  ?
Люди  ж  мруть  і  мруть.
Хто  вимолив,  ті  лиш  живуть.
Якщо  комусь  по  карману  медицина  за  кордоном
Та  чи  вас  випустять  туди
Прорвались....  Постарались....
То  ви  попали  в  інше  коло
І  там  усе  теж  не  чудово
Повірте  краще  ви  на  слово
Отож  як  так  у  нас  лікують
То  їм  покажем  краще  дулю
Й  на  фронт,  там  руських  слід  їм  лікувати
Або  пора  вже  їм  за  грати
Медицину  у  владу  пустили
Ви  ,  що  невиліковно  захворіли?
В  Росію  цю  допомогу
Покажіть  їм  туди  дорогу
Чим  далі  живем  в  Україні
Тим  веселіше  й  страшніше  й  страшніше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022

Давайте при капіталізмі не їсти, не пити, за все просто платити й щасливо жити ( Все буде)

В  Україні  вчителям  повернули  56  днів  відпустки
Цікаво,  а  кого  обманули  ?
Бо  як  пояснила  слуга  народу
Це  рішення  ухвалюватиме  засновник  школи
Все  як  завжди
Завжди  нюанс
Завжди  обдурим
Пів  Ради  давно  за  кордоном
А  скільки  там  слуг  та  дітей  народу  ?
Їм  не  потрібна  й  відпустка
Хто  цю  війну  допустили
Скажіть  ,  вони  заплатили  ?
Все  буде  у  нашій  країні?
Вчителі  я  бачу  в  усьому  й  винні
Патріотизм  в  соціумі  прививали
Тому  завжди  і  страждали
Босота  кого  тут  навчить?
Голодні  будуть  чиїх  дітей  вчить?
Чому  ?
Брехати?
З  себе  вину  знімати?
Чи  тупо  народ  обкрадати?
Чому  віками  корупціонери  й  бариги  при  владі?
Конституцію  під  ноги,  не  Рада  й  не  призедент  рішають
Їх  слуги  -  виконавчі  директори,  кругова  махінація
Розцвіте  українська  нація
Війна  до  останнього  українця
Хто  приказ  такий  дає
Засновник  школи  певно  видає
Не  дивуюсь  нічому,  так  тут  все  є
Нас  убивають,  снаряди  продали
На  нас  напали,  бо  цього  й  чекали
Роками  корупція  тут  процвітає
Суд  беззаконня  нас  захищає
Іменем  України  з  роботи  звільняли
Іменем  України  Судді  озолотились
Пенсії  в  Суддів  та  влади  які  ?
А  крайні  в  нас  хто  -  вчителі.
Цих  двійочників  вчили,  вчили,
Вони  зажрались,  їх  захищайте
Останнє  віддайте,  зошити  в  руки
Снаряди  від  голосу  відлетять
Засновники  школи  так  гомонять
Їм  Слуги  вказівки  дають,  самі  вони  ж  рішень  не  приймають
В  бою  Україну  вони  захищають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022

Смак літа

Шарм  літа
Оголенні  тіла
Гарячі  почуття
Смак  перцю  на  устах
Інстинкти  на  очах
Повільне  занурення
Тепла  пінна  вода
Смак  літа
Його  дар
Емоцій  накал
Приємний  бриз
Акорд  таємничий
Час  зупиняє
Пульс  учащає
Хвилі  вбирає
Вирує  в  тобі
Лунна  доріжка
Блищить  на  воді
Оголене  тіло  сіяє  вночі
Попка  мов  пічка  вже  накалилась
Милий  я  в  тебе  так  сильно  влюбилась
Щось  я  вкусненьке  тобі  враз  зготую
Страву  коханням  своїм  зачаклую
Коктель  на  вогні,  лід  на  воді
Шампанське  рікою
Ти  поряд  зі  мною

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022

Моя ты рыбка ЗОЛОТАЯ.

Давай  поверим  в  чудо
И  чудо  в  жизнь  мы  воплотим
Мы  половинки  просто  чуда
И  оба  этого  хотим

Ты  моя  Рыбка  Золотая
Я    буду  твой  любимый  Джин
Давай  все  то  ,  что  так  желанно
Мы  в  нашу  жизнь  переместим

Начнем  с  простого  мы  ,  с  Улыбки,
С  касания  сердца  
Горячий  кофе  по  утрам
Й  Рассветы  будущего  дня

Поверь,  что  лучше  в  мире  нету,
Когда  в  руке  твоя  рука
Когда  как  крылья  окрыляет
Касание  пальцев  лучезарных

Когда  молчим,  в  душе  кричим
Когда  желанье  нас  заводит
Мы  друг  по  друг  с  ума  сходим
И  друг  мы  другом  дорожим

При  поцелуе  аж  дрожим
Дай  пальцы  мне
И  чувствуй  чудо
По  ним  в  тебя  входить  я  буду

И  каждый  орган  зацелую
И  все  желанья  воплощу  я
 ведь  Все  ...возможно,  дверь  открыта....
А  ты  Заря,  ты  вся  сияешь

Меня  ты  снова  вдохновляешь
Во  мне  ты  чудеса  находишь
Их    замечаешь,  излучаешь,  сосуд  до  краев  наполняешь
И  изливаешь  благодать
С  тобой  одной  могу  порхать

Ох,  как  же  хочется  обнять
Тебя  как  рыбку  ту  поймать
Поцеловать  и  отпустить
С  тобою  вместе  морем  плыть

Чудить,  шалеть
Повыше  прыгнуть
Взлететь,  нырять  ,  сердцем  смеяться
В  объятьях  счастья  вновь  сливаться.
В  море  любви  с  утра  купаться
И  каждым  мигом  наслаждаться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022

Ти класна, Ти кохана, Ти - сама, сама. .

Дякую,  пташко  за  теплі  слова
Ти  ж  сама  доброта  доброта
Мов  пісню  чарівну    я  чую  тебе
Повір  я  щасливий,  що  ти  поряд  є

Дельфін  мій  коханий  на  гладі  морській
Ти  маниш,  зовеш,  в  позитиві  живеш
Звуки  блаженства,  ритми  стихії
Моя  ти  маленька  та  райдужна  мріє

Дякую,  пташко,  що  ти  так  щебечеш
Дякую  долі,  що  ти  розцвіла
Радісно  чути  та  відчувати
І  просто  знати,  в  тобі  є  душа

Та,  що  магнітом  манить
Та,  що  зорею  по  небу  гуляє
Та,  що  ручку  мені  простягає
Та,  що  мене  завжди  виглядає

Мій  ти  наркотик,  тебе  я  кохаю
Мій  ти  світанок,  тебе  я  чекаю
Моя  ти  доле,  дивна  й  шалена
Моє  ти  небо,  безмежне  й  щоденне

Дякую,  пташко,  за  пісню  чарівну
Дякую,  квітко  за  твій  аромат
Дякую,  рибко,  за  щось  неймовірне
Дякую  ,  мила,  за  той  дивний  стан

Слова  ти  знайшла,  картини  створила
Саме  глибинне  в  мені  ти  знайшла
Змахом  повітря,  світлом  очей
В  мені  пробудила  всесвіт  ночей

Щоночі  тебе  я  за  руку  тримаю
Щоночі  на  небо  з  тобою  літаю
Щоночі  всім  тілом  тебе  відчуваю
Мила,  я  просто  кохаю

Знаєш  завжди  ти  в  мені
Серце  про  тебе  складає  вірші
Руки  потоком  вселенським  ласають
Губи  ві  сні  твої  персти  шукають

Ти  така  мила,  ти  така  скромна
Ти  така  світла,  джерельцем  звучиш
Навіть  не  знаю,  навіть  боюся
Ти  сама  ніжна,  люблю  тя,    Іруся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022

Грусть

Чувствую  присутствие  твое  рядом  з  собою
За  моею  спиною
Чувствую  птицей  ко  мне  прилетаешь
Белым  крылом  сказать  что  то  хочешь

В  дымке  твой  образ  вижу  растущий
Необъяснимый  и    не  телесный
Безмолвный  ,  прохладный,  но  все  же  родной.
Мгновенно  явилась  и  с  ветром  Не  стало  ,  

Грустно  и  томно  
Внутри  мне  так  стало
Чего  то  родного  когда  не  стало
И  пусто  и  больно  в  том  месте  бывало

В  жаркий  июньский  день  не  зацветает    сирень
Ядом  воздух  отравили
И  дожди  о  нас  забыли
Даже,  если  и  пойдут,  фосфор  в  землю  лишь  несут

С  временем  потерь  все  больше
Память  просто  отключаем
Вот  и  меньше  мы  страдаем
Все  с  любовью  отпускаем

Помним  ,  любим,  не  рыдаем
Просто  в  вечность  отпускаем
Связь  навеки  обрываем
В  сны  свои  мы  не  пускаем

Мозг  наверно  защищаем
Связь  тонка,  не  очевидна
Образ,  чувства,  полусон
Тень  и  кто  то  за  углом

Рука  невидимо  взмахнула
Не  показалось,  кто  то  был
Все  было,  вот  и  проявилось
И  сердце  к  сердцу  прислонилось

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022

Как замедлить время

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n_CFVDwNE5U[/youtube]
Беги,  ползи...
Время  останови...
Колесо  Сансары  разорви
Выйди  с  порочного  круга....
Времени  нет...
Пойми....
Четко  узнай  что  дальше  делать...
Сам  управляй...
Команды  не  исполняй....
Желай...
Верь....
Ставь  четкую  цель....
Читай...
Люби...
Вечно  живи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022

Така земля, така краса й допустити, щоб на нас напали. Зброю віддати, а потім знову її купувати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PJZmQRF1pfM[/youtube]
Мати  кращу  зброю  в  світі
І  війну  цю  допустити  ?
Україну  розікрасти
Лиш  гаранти  так  могли
"Сатану"  кому  дали  ?
Безкоштовно  та  кому  
Віддали  ви  "  Сатану  "  ?
От  і  маємо  війну.
Нами  круто  керували,
Потехеньку  нас  продавали,
Конституційних  прав  гаранти
Гарантам  меморандуму  нас  здали
Ті    війну  ж  бо    й  розв'язали
Зоряних  не  буде  війн
Сім  держав  в  наш  час
Тут  рулять,  ті  що  зброю  
Зберегли,  ті,  що  кнопкою  лякають
І  на  інших  нападають
Сорок  років  ми  пахали
То  заводи  будували,
То  смертельну  зброю
Героїчно  виробляли
Риба  загнила  з  голови
 В  Хьюстонський  проект  зазерни
Ті,  що  наверху  -  Ставленики  Сатани  (  СС)
Все  просто  пропили
Олігархів  наплодили
Знов  кричать  робіть,
Купуйте....
Самі  себе  українці    рятуйте.
Сильний  виграє  в  війні  !
Потім  знову  відбудуйте.
А  ми  будем  керувати  ,
Капітал  знов  наживати.
Зброю  ви  купіть  стару
Заплатіть  як  за  нову.
Що  було  ....  уже  нема.
В  ворогів  же  "  Сатана"
Ті,  що  мир  гарантували
Ті  на  нас  же  і  напали
Нащо  ж  ми  тоді  пахали
Та  цю  зброю  виробляли  ?
Щоб  знов  те  саме  повторити  ?
"  Сатану"  вже  не  купити
Третій  сорт  ми  ,
Тут  усе  утилізують
Страшно  жити
Горе  вмерти
По  копійці  знов  збирають
І  народ  знов  обкрадають
Ціни  знову  піднімають
Лиш  герої  нас  тримають
Як  завжди  кров  тут  лили
Та  героїв  прославляли
На  патріотизмі  й  виживали
Зброю  ворогу  віддали.
А  заводи  де  ?
Ми  ж  бо  зброю  випускали  ?
Кому  вірити  тепер  ?
Тут  керує  пер  чи  мер  ?
Нам  гаранти  гарантують
Ось  тому  вони  й  жирують.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GeW--CAnB4Q[/youtube]  -  просто  бісить  та  це  слід  знати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BXEnL8Jb-_0[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022

Рядом море, шальное.

Хочется  забыться
В  дымке  растворится
В  даль  сейчас  смотрю
В  ней  тебя  ищу

Туман  над  рекой
А  ты  не  со  мной
Энергии  полна
Накрой  меня  волна

Хочу  я  моря
Хочу  прибоя
Волны  ноги  что  б  ласкали
По  песку  с  тобой  гуляли

Вдоль  морского  бережка
Ты  да  я
Идет  война
Одним  словом  ....

Тебя  боюсь  ты  мне  сказала
Наслаждение  обещала
Глазки  полные  огня
И  изгибы  и  фигура

Тихий  томный  голосок
О  себе  лишь  пару  строк
Хочешь  ты  забыться
В  дымке  растворится

Жар  костра  сверкает
Чувства  накаляет
Близко  же  печет
Просто  нас  влечет

Не  нужны  слова
Взгляды  все  сказали
Ручку  я  беру
И  с  тобой  плыву

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022

Моїй зіроньці, чарівній Ірочці.

Мені  тебе  не  вистачає
Одне  серденько  лише  знає
Воно  давно  тебе  кохає
Мій  погляд  скрізь  тебе  шукає

А  тіло  просто  відчуває
Мені  тебе  не  вистачає
Ніч  настає  і  все  зникає
Моє  ти  серце...  ти  це  знаєш

Така  ти  ніжна  і  струмка
Така  ласкава  і  жаданна
Ти  голос  серденька  мого
І  там  де  ти...  моє  тепло

Твої  оченята  поряд  зі  мною
А  очки  відкрив  -  тебе  тут  нема
Ти  в  ліжку  ....  сама
Та  поряд  зі  мною,  все  що  в  мені  завжди  є  з  тобою

Для  щастя  так  потрібно      мало
Щоб  просто  поряд  щебетала
Щоб  ти  як  квітка  розцвітала
Та  голосом  своїм  ласкала

Кохана,  я  тебе  люблю
Ти  діамант,  жива  вода
Така  чарівна  й  молода
Ти  сама  ,  сама....  доброта

Ти  сама  скромність,
Ясне  Сонце,
Моє  ти  НЕБО
Ой....  для  щастя  мало  треба

Щоб  ти  завжди  лише  жила
Здорова  й  радісна  була
Все  те  прекрасне  зберегла
Що  в  тобі  є,  воно  так  манить  і  розум  мій  давно  дурманить

До  тебе  тягне....  прилипаю
Тебе  так  сильно  відчуваю...
Ти  -  джерело  мого  життя.
Тебе  кохаю,  Іра  ,я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022

Черная дыра. Пульсар. Емоций шквал. ( ( хокку) ) Перевод трех строк или переход в хокку.

Яркая  вспыішка  пульсара  вночи
Небо  пыпало  сияньем  Луны
Пульсар  неистово  влекло
 И  нас  на  Небо  все  несло

Пульсар  наш  в  теле  все  наполнил
Толчки  желаний  он  исполнил
Мы  покидаем  бренный  мир
Никто  уже  не  командир

Нет  звездолетов  й  капитанов
Нет  ни  морей,  ни  берегов
Мы  в  бесконечность  проникаем
И  мир  пульсаров  ощущаем

Мы  в  пустоте  и  мы  летим
Ты  мой  любимый  Херуим
Ангелы  Небо  нам  дали  с  тобой
Больше  не  нужен  уют  и  покой

Внеземное  влечение
Душ  озарение
Сверхжеланный  свет
Прощай  человек

С  тобой  познаю  небытие
Все  что  во  мне  навеки  твое
Яркий  пульсар  у  черной  Дыры
Яркий  огонь  в  сердце  й  внутри

Протуберанций  ласкает  твой  взгляд
Искры  из  спермы  в  небе  горят
Бурные  ночи,  последние  дни
Ты  лучезарна,  Ты  не  Дыра

Ты  щель  соразмерна  с  Вселенной
Вбираешь  огонь,  озаряешь  прибой
Шторм  вызываешь,  пульсары  сближаешь
Их  ты  движением  не  управляешь

Спонтанно  лишь  в  ритме
Ты  с  ними  играешь
Небесной  волной  ты  просто  ласкаешь
Выхода  нет,  последний  самый  яркий  свет

Напряжение,  акт
Взрыв,  извержение
Внеземное  сотрясение
Волны,  волны,  звук,  удар  сердца

Пульсара  звук
Волны  Галактик
С  виду  черна
Но  многранна,  желанна  она

Эта  Ночная  Дыра
Дыра  как  тунель
Галалктики  в  ней
Если  в  меня  лишь  войдешь

Назад  нет  пути
Просто  люби
Вход  в  Небеса
В  темную  ночь

Черная  дыра
Узенький  проход
Вспышка  страстей
Взрыв  среди  ночи

Это  не  Сочи
Это  не  кекс
Просто  секс
Ты  Небо  мое
Ты  дверь  в  Небеса
Ты  радость  и  свет
Прощай  и  привет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022

Нічний танець, головокружіння, жаданне паріння.

Ти  вночі  яскрава  вспишка
А  не  просто  сіра  мишка
Я  на  небо  споглядаю
І  тебе  я  відчуваю

Твої  губи  мов  комета
Твої  ручки  -  зорепад
Вони  іскрами  сіяють
Струми  в  тілі  виникають

І  розряди  тут  і  там
Ще  не  відомо,  що  зорі  тримає
Кажуть  щось  чорне,  дири  таємні
Ще  не  дослідженні,  ще  дуже  темні

Мені  однаково  як  там
Галактик  повно  ти  одна
Така  чарівна,  зорельотна
Така  жадана  й  неземна

Місяць  в  тебе  за  косою
Жаль  ти  зараз  не  зі  мною
В  темну  нічку  лиш  приходиш
В  сні  мене  з  ума  ти  зводиш

Падаєш  болітом  з  неба
Тихо  шепчеш  -  це  нам  треба
Я  кажу  тобі  на  вушко
Що  на  небо  підійму

Ти  відчуй  тебе  люблю
Ще  далека    я  планета
Дивовижна,  необжита
Твоїм  морем  необмита

Небо  наше  нас  зближає
Простір  й  КОСМОС  наближає
Знай  тебе  я  так  кохаю
Що  орбіти  вибираю

Крізь  світила  проникаю
І  в  тобі  я  вся  горю
По  краплинці  тебе  п'ю
В  миті  ці  нажаль  вмираєш

Землю  просто  покидаєш
Вітром  стрімко  ти  летиш
Ти  зі  мною,  мій  малиш
В  моїм  лоні  ти  бурлиш

Темна  нічка  нас  чекає
Місяць  в  небі  виглядає
Ти  думки  всі  відпусти
І  до  мене  знов  лети

Кометами  хвости  розпустили
І  солодко  так  полетіли
Світ  неймовірний,  таємний
Який  же  солодкий,  приємний

Світло  лиш  видно  з  Землі
Ми  летимо  на  метлі
Іскри  падають  з  неба
Нічого  нам  більше  не  треба

Спіралі  Галактик  розкрутимо
Танець  нічний  ми  замутимо
Будем  між  зір  ми  літати
В  танці  оргазм  наближати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022

Ти розцвіла, така красива, моя кохана, люба нива.

Крок  туди
Крок  сюди
Прижми  й  легенько  покрути
Зустрілись  наші  береги

Навколо  літо  й  ти
Духмяно  трави  запахом  ласкають
Птахи  в  гаю  для  нас  спіювать
Для  вас,  для  нас  чи  просто  так

Ніжно  й  в  такт
Рука  в  руці
Румяна  на  щоці
І  ми  в  росі

Сіяєм  радістю  зізнання
 І  це  не  вперше,  це  кохання
Роса  виблискує  на  сонці
А  ми  обнялись  у  сторонці

Вітер  сосенки  гойдає
Наші  губки  наближає
В  поцілунку  ми  шепочем
Одне  одного  ми  хочем

Хочем  страстно  та  жаданно
Промовляєм
Я  кохаю
Це  взаємно  -  відчуваю

І  по  тілу  ми  мандруєм
Ой  яка  красива,  біла  ....  лебедина
Ой  струнка  ....  немов  береза
Ой,  а  тут  як  же  це  приємно....

Там  мурашки  пробіжали....
Там  метелики  крильми....
Ми  в  екстазі  розцвіли....
Диво  дивне  ця  роса.
Ти  цвітеш  -  яка  краса.....

Там  і  там  вже  потекло
Губки  нижче  опускаєм
Мов  ті  лебеді  літаєм
В  тій  росі  уже  пливем

Одне  одного  ми  п'єм
Ненаситно  та  жаданно
Все  відбулось  так  спонтанно
Мілліарди  зірочок

Мілліони  дірочок
Там  пещери  дивовижні
Ріки  білі,  острова...
Все  прозоро,  все  прекрасно.....

Я  цілую  знову  страстно....
Жадно  воду  твою  п'ю....
Як  же  я  тебе  люблю.
Серцем  я  тобі  співаю.

Уже  навіть  не  ласкаю.
Просто  ніжно  пригортаю...
Ти  мов  поле,  наче  нива  !
По  тобі  йде  нова  хвиля  ...

Мила,  люба  посміхнись
І  не  плач,  просто  кінчай
Свої  крила  розпукай
Наді  мною  знов  літай

Наші  зорі  запали
В  серці  ти  завжди  гори
Руку  просто  ти  тримай
Я  кохаю  вір  і  знай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022

Довга ніч, короткий день, ми життя своє пропили, кажемо ми є щасливі.

Крупинки,  пісчинки
Малюсінькі  частинки
Не  впізнаєте  ?
Це  ви  на  цій  планеті.
Крикуни,  головастики,
Такі  кумедні,  беззахистні.
А  в  Вас  зернятко  душі
Мілліардна  чатинка  крупинки.
Вічне  зерно,  чудо  буття
Втратиш  й  нема  вороття
Те,  що  єднає
Те,  що  твоє
 А  ми  будуємо  замки  з  піска
Камінні,  красиві
Уютні,  не  наші
Ми  гості,  сім'я
Ми  в  кожурі
Ми  не  сіяєм
Тому  й  не  літаєм
Не  творимо
Лише  живемо
Інфузорії,  амеби
Розмір  більший  та  потреби
Ми  матрошки
В  кожурі
Маски  ще  понадівали
В  вушки  ватку  повсували
Очки  наділи  кольорові
Акваріум  натрамбували
Лягли  у  ліжко  й  все  проспали...
Життя  просрали.
В  середині  як  на  дні...
Хвилі  памяті  вспливають...
Береги  всі  розмивають
Та  від  роду  віддаляють!
Дехто  й  діток  не  заводить
Тінню  страсті  просто  бродить
Тіні  темні  ,  тіні  чорні
Тіні  й  змії
Сонце  світить  та  не  гріє
З  часом  просто  вечоріє
Дні  колись  були  гучними
Радісно  всі  ми  ганяли
То  сміялись,  то  ридали
Падали  та  піднімались
Завжди  в  чомусь  ми  змагались
Розділили  ми  добро
То  твоє,  а  це  моє
Попандопалами  стали
Одне  в  одного  украли
Одне  одним  ми  керуєм
В  темній  комнаті  мандруєм
І  серця  ми  віддаляєм
Ось  ому  ми  всі  й  страждаєм
Чорне  й  біле
Зло  -  добро
Замки,  яхти  та  маєтки
Клуби,  бари,  казіно
Ті  багаті,  то  є  й  бідні
Той  не  так  комусь  сказав
Той  заводик  в  кума  вкрав
Той  когось  чомусь  обідив
То  війною  вже  ідем
Є  то  є,  а  ти  ?  Хто  ти?
Гордість,  жажда  та  нажива.
І  скажіть  ви  всі  щасливі?
Плаче  ж  в  більшості  душа.
Старсті  вічність  росточили
Ви  пандори  скарб  відкрили
В  Світ  цей  лихо  запустили
Тінями  уже  всі  стали
Як  же  смертні  ви  достали
Хвилі  памяті  бурлять
Кості  ваші  вимивають
Потаємне  в  світ  впускають
Воно  вами  вже  керує
Душа  все  це  знає,  чує,
В  темноті  вона  блукає
По  ночам  вона  страждає.
Ви  були  ж  колись  дітьми
В  снах  росли  ви  та  літали
Чом  же  ви  черствими  стали  ?
Ненаситні,  божевільні
Як  там  можна  низько  пасти
Смертні  всі  ,  що  є  гріхи
То  вже  ж  ви  ?
Братовбивці,  мародери
То  бариги,  то  хапуги
То  злодюги,  то  ворюги
І  подивишся  це  всюди
Риба  з  голови  гниє
Всі  це  бачать  і  мовчать
Як  воли  -  лише  їдять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022

Хто все людство обікрав?

Вітер  в  полі  колос  гойдає
В  ласці  променів  все  дозріває
В  полі  волошки  квітують
Юні  в  посадці  жартують

Чується  регіт  і  зойки
Там  вже  і  гречка  цвіте
Вітер  ласкає  лице
Тілу  прохолода

Серцю  насолода
Хтось  на  вушко  щебече
Затінок,  затишок,  шашличок
Аромат  голод  дратує

Дівка  сміється,  жартує
Хлопець  жар  роздуває
Водою  м'ясце  він  ласкає
Сонечко  ,ох  й  припікає

Річка  тече  і  дзюркоче
Дівчинка  хлопця  вже  хоче
Так  еротично  регоче
Так  язичок  облизала

Що  апетит  аж  нагнала
Так  по  тихеньку  смеркає
Радість  навколо  сіяє
Тільки  сирена  лунає

Все,  що  було  розриває
Сонце  за  хмари  ховає
Чорні  ворони  летять
Пащі  вогненні  розкрили

Мирні  степи  захватили
Темні,  залізні,  німі
Страшні  посланці  у  війні
Мирному  небу  -  вже  ні

Будем  горіти  в  вогні
Виродки  нами  керують
Мирний  народ  же  не  чують
Мирні  поля  підпалили

Божевіллям  наш  степ  отравили
Пожар,  полум'я  до  неба
Гармонічно  все  було
Поки  падло  не  прийшло

Падло  душі  полонило
Падло  владу  захватило
Падло  людством  цим  керує
Падло  поле  розорило
Падло  Землю  захватило

Скільки  можна  воювати  ?
Одне  одного  вбивати  ?
Хто  розвів  страшний  пожар  ?
Хто  все  людство  обікрав?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022

Солоденьких

Море  це  мілліарди  рік
Що  злились  в  одне  безмежно  бажанне
Тих,  що  ввібрали  найкраще
Тих,  що  текли  берегами
Тих,  що  поряд  і  з  нами
В  море  любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
Ти  просто  морем  лиш  пливеш
Пірни  до  дна  і  все  знайдеш
Корали,  жемчуг,  діаманти
Мала  а  ти  є  океан
Водою  гоїш  сотні  ран
Море  Сонце  ласкає
Море  Сонце  чекає
Море  Сонце  вбирає
І  тобі  віддає
Отака  ти  вже  є
Лише  Сонце  встає
То  й  тебе  озаряє
В  твоїх  очах  воно  ж  сіяє
Ти  і  частинка  й  цілий  всесвіт
Безмежніть  люба  ти  моя
Нічна  зоря
Ти  подих  ночі
Лиш  зазирну  я  знову  в  очі
Ти  мій  портал
В  тобі  зникаю
І  цілу  нічку  там  блукаю
Знов  відкриваю  небеса
Планети  нові  та  світи
Безмежна  ти
Нажаль  тілесна
А  може  й  щастя,  що  така
Що  ще  мала,  а  вже  яскрава
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QutiA_HiZXo[/youtube]
Вночі  завжди  мені  сіяєш
Когось  напевно  ти  кохаєш
Тому  щоночі  виглядаєш
Я  Арідни  бачу  нить
А  ти  продовжуєш  світити
Тебе  не  можна  не  любити
Багатогранна  ти  
Брильянт  на  небі
Поряд  крила
Будь  же  завжди  така  щаслива
Щоб  подих  завжи  зупиняла
Сама  ж  серед  зірок  сіяла
Манила,  ранила,  жадала
І  на  ніч  казку  розказала
Сама  в  цій  казці  ,  щоб  жила
Та  молочко,  щоб  проливала
А  ним  все  небо  озаряла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022

Ты меня не буди, просто сильно люби

Я  вода  -  испей  меня
Я  вода  и  я  твоя
Искры  огня  в  себя  вбираю
И  все  вокруг  я  оживляю
В  лучах  Луны  переливаюсь
Тобою  милый  наслаждаюсь
Сама  ручьем  же  извиваюсь
С  тобой  так  бурно  я  сливаюсь
Ты  огонек,  меня  ты  манишь
Меня  наивную  обманешь
Ты  яркий  свет,ты  мой  оргазм
В  моей  реке  отсветы  звезд
Ты  рыбкой  по  морю  плывешь
Вся  изливаюсь  и  бурлю
Водой  к  тебе  мой  свет  плыву
Ты  Солнце  яркое  мое
Ты  есть  и  мне  так  хорошо
Везде  безумно  я  прекрасна
Всегда  и  всем  ведь  я  желанна
Во  мне  прохлада  й  вечный  лед
А  ты  горяч  и  опекаешь
О  как  же  сладко  ты  ласкаешь
Со  мной  огонь  с  водой  сливаешь
Во  мне  потоки  разливаешь
Ты  жизнь  даешь  и  забираешь
Зорю  во  мне  ты  зажигаешь
Я  отражаю  мироздание
Моя  любовь  мне  в  наказание
Ты  пытка  сладкая  моя
И  я  как  лед  только  твоя
В  твоих  руках  я  сладко  таю
С  тобой  безумно  я  кончаю
Ты  тайна  света  и  огня
Всегда  хочу  только  тебя
Мой  полумрак
Мой  тайный  страх
Частичка  сердца  моего
И  я  хочу  лишь  одного
Как  солнце  утром  подымайся
Со  мной  ты  жизнью  наслаждайся
Все  озари,  всех  одари
Меня  ж  одну  только  люби
Во  мне  всегда  огнем  гори
Ой,  как  же  хочется  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022

З любовью. ( Ще не летиш ? - То полетіли, взмахни крилом, ще є в нас сили)

Розум  відпусти
Вдихай....
Вдихай...
На  повні  груди....
Задихайся....
Впускай....
Впускай...
Там...
Й  там....
Впускай....
Ласкай.....
І  відчувай.....
Тебе  кохаю....
Знай  ....  Кохаю
В  тобі  одній  я  задихаюсь
Жаданним  птахом
Розпускаюсь
В  тобі  завжди  там  чепурюсь...
Щоранку  з  сонцем  розпущусь
Росою  щастя  я  розлиюсь
В  твоїй  весняній  зливі  вмиюсь
Мала,  тебе  люблю
Мала  ,  тебе  чомусь  кохаю
Вдихай...
Впускай.....
Лиш  відчувай....
Щоранку  пташкою  взлітай
Все  вище,
Вище....
До  блаженства....
Ти  на  вершині.....
На  піку....
Гора  дрежить...
Вулкани,  лави,
Злива.....
Мала,  яка  ти  є  красива.....
Ти  на  вершині  -  ти  щаслива.....
Навколо  небо
Як  же  легко,  ти  безтілесна
Ти  сіяєш.....
Вже  не  ласкай....
Ти  й  так  літаєш....
Просто  відчуй....
Ти  те  ж  кохаєш...
Щось  неземне  вже  відчуваєш....
Ти  на  вершині,  ти  літаєш....
Не  бійся  
Падай....
Падай.....
Нижче...
Ти  все  ближче....
Лети.....
Давай.....
Ридай.....
Кричи....
Живи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022

LOVE … , LOVE …, LOVE ME

Ти  є
Пусті  слова
Розкрила  очі  і  сама
Тебе  нема
Лише  слова
Та  смс  у  телеграм
Ти  є
Та  чи  то  ти
Не  ті  слова  ми  говорили
Мов  ті  метелики  летіли
Та  про  кохання  шепотіли
Коли  кохаєш  слід  кричати
Та  все  і  всіх    не  відчувати
Чужих  порад  не  слухати
Та  менше  вушка  чухати
Кохання  це  політ
Політ  на  небеса
Там  є,  а  тут  нема
Ти  є  !
І  ти  літаєш!
Кохання  відчуваєш,
А  на  Землі  страждаєш.
Лише  його  й  чекаєш.
Сам  не  летиш,  мовчиш....
Тиша  вікова
Я  є  -  тебе  нема
І  не  торкаєш
Чого  ти  хочеш  ?
Сам  хоч  знаєш  ?
Обняти  навіть  забуваєш
Лиш  смс  ки  присилаєш
О  це  о  так  мене  кохаєш?
Вітром  ти  вушка  лиш  ласкаєш.
Яка  насправді  ти  й  не  знаєш.
В  своїй  уяві  лиш  літаєш.
Гаряча  лава  закипіла,
Дурненький  лиш  тебе  ж  хотіла,
Ночами  мов  ріка  бурхлива,
А  зранку  літня  знойна  злива.
CALL  ME...
SAY  ME...
LOVE  ME...
Я  є  ....
ТИ  де  ...?
Кохай  мене...
Я  вродлива,
Лиш  роздивись,  яка  красива.
You  need  ME...
I  want  you...
Дурачок,  тебе  ж  люблю.
[img]https://img0.festima.ru/1/Ez6TaNiKpC0v2BGm[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022

Віршик пурхнув, увагу твою привернув

Дивлюсь  на  небо  та  любуюсь
Яке  красиве  та  безмежне
Воно  в  мені,  воно  й  в  тобі
Воно  одне,  воно  єднає
І  нас  з  тобою  наближає
Іноді  чисте  й  голубе
А  там  десь  хмарка  пропливе
Хмари  громом  нас  лякають
Щось  не  так  -  попереджають
Від  жари  оберігають
Ніжний  дощик  посилають
Та  рятують  все  живе
І  тебе  й  її,  й  мене
Як  чарівно  коли  мирно
Пташка  лагідно  порхнула
І  увагу  привернула
А  хмаринки  дивовижні
Мов  картини  просторові
Там  ось  теплі  кольорі
Там  холодні  й  поєднання
Мов  нездійснене  бажання
Мов  касання  в  піднебесній
Ой  ще  трошки  й  полечу
Та  до  тебе  прилечу
В  теплий  віхор  потягну
І  на  небо  підійму
Ой  який  чарівний  день
Ой  як  легко  там  на  хмарці
Заблищу  росою  зранку
Твої  ніжки  приласкаю
І  чому  ж  тебе  кохаю
Мов  ту  пташку  виглядаю
Чую  спів  я  серця  в  гаю
І  до  лісу  вирушаю
Відшукаю  ту  стежину
На  галявині  квітучій
Диво    із  землі  дістану
Відшукаю  там  кохану
Чи  сунички  чи  гриби
А  зі  мною  будеш  ти
Може  в  серці,  може  поряд
Чую  ж  твій  я  голосок
І  цілую  поміж  строк
Ще  разок  і  ще  разок
Там  галявина  красива
А  ти  дівчина  вродлива
Як  тебе  не  покохать
Буду  вітром  я  ласкати
Щоб  красу  всю  показати
Та  портрет  твій  малювати
На  піску  та  на  стіні
Вітром  потім  щоб  пісчинки
Полетіли  мов  пірїнки
І  рознесли  цю  красу
Засвітились  світлячки
Один  я  ,а  інший  ти
Ти  лиш  трошки  покрасніла
Сама  ніжна  та  вродлива
Віршик  цей  тобі  пишу
Наближаю  щось  чудове
Нездійсненне,  кольорове,
Щось  таке  що  аж  мурашки
В  тілі  будуть  пробігати
Ароматом  наповняти
А  ти  будеш  в  казці  спати
На  галявині  дрімати
Буквочки  жаль  не  такі
Ти  їх  краще  малювала
З  них  усмішки  запускала
Посміхалась,  червоніла
Як  дитина  ти  раділа
Щось  в  тобі  є  дивовижне
І  просте  і  просторове
Відчуваю  щось  чудове
Те,  що  тільки  зародилось
Та  від  сну  лиш  пробудилось
Віршик  в  небо  відпускаю
Пташка,  я  тебе  кохаю
Ним  тебе  зацілував
За  тобою  я  скучав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022

Воли.

Душа  тіло  розривала
Мене  в  політ  підіймала
Землі  сила  тримала
Мама  не  пускала

Я  б  як  ти  літала
Над  вербою
Й  над  горою
Над  рікою
Та  над  морем

Взмах  -політ
І  лише  сонце
Що  обпалює  й  ласкає
Подих  свіжий,  невагомість

Щастя  там  -  це  відчуваю
Та  корінням  проростаю
І  в  трясині  загрузаю
Слухаю,  роблю,  страдаю
Так  віками,  я  й  не  знаю

Душа  наша  невагома
Розумієм  півсідомо
Коли  мозок  відключаєм
Ми  тоді  лише  літаєм

Щастя  разом  пізнаєм
Всі  сміються,  бо  такі
Юродиві  наче  ми
В  Індії  цей  стан  всі  знають

Там  просвітлені  бувають
Тут  ярмо  і  пута  ще  з  дитинтсва  насаждають
Та  до  рабства  прививають
Ось  тому  тут  й  не  літають

Одні  вчаться,  ті  працюють
Що  при  владі  ті  жирують
Ви  пашіть  ми  вас  роздінем
Все  до  литки  обберемо

Щось  не  так  -  війна  все  спише
Не  літайте  ,  а  повзіть
Зміям  вправно  ви  служіть
Голову  в  бою  складіть

Не  літайте,  а  чекайте
Саме  ціне  це  є  час
Ми  забрали  уже  в  вас
Все  давно  вам  прописали

Щоб  ви  жили  і  страждали
В  болях  й  муках  вимирали
Нас  сильніше  заряжали
Ви  про  це  в  душі  ж  всі  знали

Тому  чому  ви  промовчали
Як  барани  стадом  йшли
Та  мов  вівці  ви  жили
Так  життя  ви  й  пропили
Ви  -  воли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022

Два берега, а между ними река

Течет  время  как  река
У  нее  два  берега
Я  на  этом  ты  нам  том
Омывает  лишь  река  наши,  наши  берега

Времени  ведь  нет  мы  знаем
Но  про  это  забываем
С  детства  нас  ведь  приручили
Ложь  в  мозги  наши  вложили

Вот  песком  мы  обмелели
Наши  крылья  поредели
Только  по  воде  плывем
День  за  днем  чего  то  ждем

В  русле  бурная  вода
И  тяжелые  года
Мы  у  берега  гуляем
И  о  чем  то  там  мечтаем

Через  месяц,  через  год
Будет  мир  или  война
Будет  лето  и  зима
А  все  это  суета

Крылья  есть,  то  есть  й  полет
А  летая  не  ползешь
Ничего  уже  не  ждешь
Сам  полет  свой  направляешь

Им  других  ты  вдохновляешь
Тут  затеяли  войну
И  зачем  прекрасно  знаем
Постепенно  вымираем

Те  на  этом,  я  на  том
Переправы  все  снесло
А  мосты  мы  развели
Ведь  кого  то  слушали

Вот  и  сытно  кушали
Мы  приказы  исполняли
Берега  мы  расширяли
Друг  мы  друга  отдаляли

Вот  совсем  чужими  стали
Понимаем  все  не  то
Но  волна  все  унесла
Лишь  бурлит  одна  река

Мы  ее  два  -  берега
Кто  моложе,  кто  по  старше
Кто  наивен,  кто  давно  все  это  знал
И  веслом  не  раз  воду  эту  укрощал

И  ему  не  страшен  шквал
Только  все  так  надоело
Вокруг  чужое    и  чужие
Безумные  и  злые.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022

За кораблем.

Щось  не  подобається  в  моїх  віршах  -  мимо
Не  доросли  до  них  -  мимо
Тупі  коменти  -  до  своїх  писульок.
Людям  скільки  добра  не  бажай  -  відплатять  фікаліями
Спорожняйтесь  в  себе  чи  за  кораблем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022

Акт первый

О,  как  же  ты  меня  заводишь
Во  мне  ты  жемчуг  вновь  находишь
В  моей  бездонной  глубине
Ой,  как  же  нравишься  ты  мне
В  любовь  пирнаешь  с  головою
В  стихии  тонешь  ты  со  мною
Мы  задыхаемся  и  в  такте  страсти
Все  глубже,глубже  погружаемся
Друг  к  другу  томно  наближаемся
И  медленно    в  спонтанном  танце  растворяем
И  сами  в  этом  растворяемся
Все  ближе  ,  ближе  наближаемся
Да,  задыхаемся
Да,  содрогаемся
Еще,  еще  разок
Понятно  все  без  строк
Ты  страсти  лепесток
Смычок  моей  ты  скрипки
По  струнах  тела  ты  прошел
Ооо,  как  же  ты  меня  завел
Все  тело  в  страсти  зазвучало
и  Все  оттенки  показало
Смычек  звучит,  я  ж  -    лечу
тебя  все  глубже  я  хочу
Ты  запустил  в  меня  мурах
И  наближаешь  наш  екстаз
Рука  мурашки  лишь  коснулась
Всем  телом  милый  содрогнулась
В  пещерку  страсти  позвала
Смычком  по  щельке  ты  ведешь
По  всему  телу  только  дрожь
Мурашек  ты  не  отпускай
Так,  так  ,  ты  продолжай
Играй,  играй
Мурашки  по  телу
Ой,  милый,  умело
Все  глубже  они  проникают
В  екстазе  с  тобой  нас  сближают
Оттенки  любви  уже  вижу
Орган  чувств  внутри  слышу
Цвета  все  на  М...м  зазвучали
И  звуки  во  мне  засверкали
Там  красным  во  мне  запалало
Тут  Желтый  меня  чуть  пригрел
Там  синий  так  нежно  запел
Зеленый  пока  еще  спит
Каснись  и  он  засвучит
Переливы  оттенков
Блики  звуков
Каждый  красный  во  мне  это  ты
Оранжевым  светится  светом
Желтый  на  смену  приходит  ему
С  зеленым  сливается  светом
Синим  оттенком  звучит  глубина
Там  голубая  волна
А  фиолет,  он  то  есть,  а  то  нет
Он  то  пирнает,  то  где  то  всплывает
Как  ты  он  меня  возбуждает
И  алым  во  мне  вновь  сияет
Светло  желтый,  черный,  алый
Слышу  стон  свой  запоздалый
Тело  где  то  там  осталось
А  во  мне  все  разгулялось
Волны  страсти  там  внизу
Содрагаюсь  и  лечу
В  небе  страсти  я  купаюсь
С  телом  бренным  я  прощаюсь
Дымкой  света  подымаюсь
На  тебя  я  опускаюсь
И  екстазом  наслаждась
Милый,  я  тебя  люблю
Ты  открыл  во  мне  звезду
Ты  проник  в  мою  пещеру
Там  богатство  преумножил
Узко,  жарко,  горячо
Ой,  хочу  с  тобой  еще
Я  тебя  не  отпущу
В  мою  щель  ты  лишь  войдешь
Да,меня  с  ума  сведешь
Но  оттуда  не  пущу
Я  собой  озолочу
Лишь  во  мне  ты  вновь  цветешь
И  такой  ты  не  найдешь
Я  цветок  твой  алый,  алый
Ты  же  милый-  самый,  самый.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022

Бездушні.

Нас  вчили  в  просторі  літати
Нові  планети  відкривати
Радіти  Сонцю  і  життю
Та  мавпи  ми  на  цій  планеті
З  живого  робимо  котлети
Ви  ще  не  їли  ?
То  й  не  всрались
Вас  не  вбивали  -  не  злякались
А  все  живе  вас  проклинає
Як  лань  від  вас  воно  біжить
І  навіть  ті,  кого  ви    приручили
Без  вас  вони  були  б  щасливі
Відгодували  й  кров  пустили.
Планету  нашу  захватили
І  все  живе  парабастили
Ради  ресурсів  та  багатств
Віками  тут  жахливий  сон
Люди  творять  Армагедон
Вам  так  і  хотеться  насилля
Вас  кров  чужа  вже  не  лякає
Сил  додає,  ви  хижаки
Інопланетні  вороги
До  чого  все  кажу  це  я  ?
Кому  потрібні  ці  слова  ?
Чия  планета  ця  Земля?
Хто  на  ній  ти  ?
Хто  на  ній  я  ?
Чому  тут  армії  чужі  ?
Чому  багряні  ріки  ?
Чому  насилля  без  кінця  ?
Коли  розтупиться  ЗЕмля,
щоб  мавп  у  Пекло  всіх  пустити
Й  без  інородців  й  влади  жити.
Кому  на  одного  з  сошкою
Потрібна  сотня  з  ложкою
Кому  ці  думи  всі  потрібні
Які  лиш  в  Ад  вас  всіх  ведуть
Закони  пишуть  для  рабів
Самі  по  них  же  не  живуть
Міжнародні  блоки,  змови
Ви  що  дебіли  чи  кати  ?
Хтось  не  наклав  із  вас  в  труси  ?
Ви  всі  герої  на  верху?
То  в  бій  спустіться,  в  цю  війну.
На  пару  днів
З  екранів  досить  гоноритись

Такі  всі  мудрі,  всі  праві
Всіх  переможем,  всіх  ми  знищим
Кати,  одні  кати
Тварин  з  планети  вже  знесли
Усі  в  клітках  чи  в  зоопарку
Взялись  добити  й  людомавпу
Народи  й  ті  не  визнаємо
А  він  один  на  всій  планеті
Це  ви  усіх  нас  розділили
Нам  віри  різні  всім  привили
Придумали  різні  культури,
Мови,  байки  про  те  чого  не  було
Щоб  одне  одного  не  чули
Не  мов  ті  пси  ми  на  арені
І  в  вас  ми  всі  на  поводках
Тому  чекає  владу  крах
Ця  криза  споконвічна
Це  пекло  для  душі
А  ви  бездушні,  тому  цей  жах
Тому  ви  сієте  цей  страх
Бо  нас  ви  сильно  боїтесь
Ще  ясне  Сонечко  зійде
Що  ще  живе  вас  прокляне
Ця  влада  рухне  в  небуття
Туди  піде  ,  де  нас  нема
Крові  сосати  більш  не  буде
То  ж  схаменіться  добрі  люди
Та  ви  не  добрі,  всі  вже  злі
Так  ви  страшні  та  й  ми  -  страшні,
Бо  в  нас  нема  уже  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022

Ранкова посмішка. (12+) )

Дивовижний  світанок
Ти  ще  ніжишся  в  ліжку
А  сонечко  на  небі  -  диво  променисте
Таке  барвисте,  таке  гаряче
Промінцями  кімнату  твою  вже  ласкає
В  віконце  твоє  воно  заглядає
Зве,  пробуджує  ,  манить
Гріє  й  дурманить
Ще  хочеться  потянутись
Ще  така  сонна
Воно  каже  -  полежи
Просто  ніжки  протягни
Пальчики  туди  сюди
І  встай,  пора  вже  йти
Новий  день  тебе  чекає
Нову  радість  в  дім  несе
І  тобі  радіє  все
Там  вже  пташечка  щебече
Там  тебе  чекає  кішка
Лапкою  тебе  ласкає
Рибку  свіжую  чекає
Там  вже  квіти  розпустились
Лиш  відчуй  їх  аромат
Удобри  їх  і  полий
Цвіт  навколо,  цвіт  в  тобі
І  пишу  тобі  вірші
ти  мов  кішка  потянулась
Й  мило,  мило  -  посміхнулась

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022

Останній дзвінок - в краще життя перший крок.

Останній  дзвінок
На  останній  урок
Скільки  по  заду  було  вже  пригод
І  карантини  і  клята  війна
Ми  вже  змужніли
Нас  закалили,  ці  вороги  нас  любити  навчили
А  вчителі  допомогали
Ось  ми  нарешті  й  дорослими  стали
Робим  в  життя  новий  крок
Жде  нас  останній  урок
Останні  поради,  останні  обійми
Ми  вже  дорослі
Ми  справжні  бійці
Цілі  вже  вибрані  в  цьому  житті
І  пережкоди  нам  не  страшні
Ми  дружні,  кмітливі,  ми  дійсно  щасливі
Хоча  ще  навколо  лунає  війна
Ми  переможем,  ми  все  відбудуєм
І  в  кращий  світ  ми  сьогодні  мандруєм
Тут  вже  розходяться  наші  шляхи
Та  вибрали  ж  ми
Як  і  куди  нам  крокувати
Будемо  ворога  перемагати
Будемо  край  свій  боронити
Будемо  вірно  вітчизну  любити
Будемо  довго  ми  в  мирі  всі  жити
Так  ми  поступимо  в  Вузи  найкращі
Так  ми  збудуємо  нові  заводи
Ми  подолаємо  всі  перешкоди
Ось  й  пробіжала  сльоза
Дитинство  закінчилось
Радісний  шум
І  рушники  нам  батьки  постелили
Ми  є  майбутнє  і  всі  ми  щасливі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022

Оттенки серого (18+)

Мурашки  по  коже
Внутри  мотыльки
Тебя  ощущаю,  скорее  приди
Мурашки  по  спинке  вне  ниже  бегут
Мои  же  ложбинки  тебя  только  ждут
Один  ты  мучитель  и  мой  чародей
Давно  и  во  всем  я  во  власти  твоей
Рукой  лишь  каснешься  -  по  телу  волна
Губами  ласкаешь  -  тобой  я  пьяна
Твой  взгляд  возбуждает
А  тело  заводит
Язык  твой  умелый  с  ума  меня  сводит
С  тобой  открываю  иные  миры
Ну  где  же  ты  милый
Скорее  приди
Водой  свою  жажду  не  утолю
Тебя  мой  желанный
Так  томно  я  жду
Ты  мой  искуситель
И  мой  укротитель
Мой  сладкий  мучитель
Ты  джин,  что  внутри
С  тобой  я  летаю
Тобой  я  дышу
В  тебе  растворятся  всегда  я  хочу
Тебя  нету  всего  пару  дней
А  это  как  пытка
Во  мне  ж  ты  внутри
Жажда,  желание  
И  извержение,  тебя  нет  -  раздражение,  изнеможение
Я  не  ревную  уже    й  не  робщу
Милый  приди  и  все  я  прощу
Хочешь  сардинку,  а  хочешь  борщу
Ты  только  скажи  й  к  тебе  прилечу
Милый,  любимый  -  безумно  хочу
Все  не  такое  уже  без  тебя
Бабочки  есть,  но  они  не  прекрасны
Нет  переливов,  оттенков  твоих
Им  не  хватает  касаний  твоих
В  воздухе  запах  твоей  доброты
Милый,  любимый,  скорей  прилети
Меня  в  нашу  сказку  с  собой    забери
Милый  люби  же,  милый  лети.
Я  вся  из  пены,  я  тело  любви
Ты  мой  желанный  меня  лишь  найди.  
Как  в  мое  сердце  так  в  тело  войди
Все  там  твое  и  ждет  лишь  любви
Ты  садовод,  во  мне  лишь  цветы
Я  распускаюсь,  все  это  ты  знаешь
Чего  же  ты  сердце  ночами  терзаешь
Я  задыхаюсь,  я  вся  извиваюсь
Пыткой  желаний  я  наслаждаюсь
Милый  ,  желанный  -  ты  мой  только  мой
Всегда  ты  внутри,  всегда  ты  со  мной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022

Поцілунок двох сердець

Перший  наший  поцілунок
Танець  губ  ,  душі  тепло
Все  миттєво  відбулося
Вітерець  наблизив  нас
Оченята  я  закрила
І  була  сама  щаслива
Це  касання,  це  злиття
Неповторні  відчуття
Цей  вогонь  такий  приємний
Він  все  нижче  проникав
Мені  радість  дарував
Лише  мить,  а  так  чудесно
Серце  сильно  калатало
Подих  томно  зупиняло
Задихалась  я  від  щастя
Віддавалась  та  ласкала
Твої  губи  я  вивчала
І  любов  я  відчувала
Милий,  я  тебе  кохала
Перший  раз  так  смакувала
Дивовижні  відчуття
Ти  і  я,  вже  не  буде  вороття
Я  ще  дівка,я  твоя
Ти  мій  перший,  самий,  самий
Любий,  милий,  мій  коханий
Небо  ти  в  мені  відкрив
Моє  серце  полонив
Так  все  ярко  запалало
Тіло  цього  так  жадало
Спрагу  радості  тушили
І  були  такі  щасливі
Поцілунок  не  забути
Ти  далеко,  за  рікою
Поцілунок  же  зі  мною
Ти  лишився  на  вустах
Ти  мій  подих,  я  щаслива
Поцілунок  благодаті
Ти  в  мені,  це  не  відняти
Ти  палкий  і  ти  жаданий
Ти  вже  мій,  ти  мій  коханий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022

Ти моя ніжність

Аромат  кави  на  світанку
Ой,  так  класно  нам  двом  зранку
Ти  мов  сонечко  проснувся
І  так  мило  посміхнувся
Каву  з  роз  ти  заварив
Й  до  світанку  так  любив
Що  аж  подих  зупиняло
Під  тобою  я  літала
І  мені  було  все  мало
По  глоточку  смакувала
Щастя  є  -  одне  лиш  знала
Кішкою  твоєю  стала
Когітки  свої  сховала
Косу  довгу  розпустила
Всім  єством  тебе  я  пила
Все  до  крапельки  сіяло
І  в  мені  воно  палало
Диво  щастям  танцювало
Лише  димкою  кружляла
Милий,  зранку  я  літала
Ти  ще  чашечку  зроби
Й  поцілунком  розбуди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022

Оййййй (18+)

Мальчик,  милый  помолчи
Пей  глоточкам  нектар
Ты  ж  садовник,  я  цветок
Прикасайся,  увлекай
Помогай  и      начинай
Согревать  и  поливать
Хватит,  хватит  соблазнять
Я  ведь  взрослая  давно
Так,  что  милый  меньше  слов
Я  твой  лан,  ты  почувствуй  томный  стан
Вижу  ты  еще  не  пьян
На  уста  лишь  посмотрел
Ой,  еще  ты  не  созрел
Хотя  всю  меня  раздел
Я  горю,  Я  вся  палаю
Я  ж  з  тобой  во  сне  кончаю
Й  так  и  так  испепеляю
Своим  телом  завлекаю
Звуком  всюду  проникаю
Гениталии  горят
Я  хочу  уже  кричать
Ручкой  там  лишь  проведи
И  с  ума  меня  сведи
На  коленки  опустись
И  со  мною  закружись
Что  б  кружилась  голова
Опускалось,  поднималось
Распускалось,  ожило
Ты  вулканы  извергай
В  меня  глубже  проникай
Мое  тело  ты  ласкай
бурно  вновь  со  мной  кончай
Милый,  продолжай
Милый,  проникай
Милый,  родной
Ой,  ой,  оооой
Я  давно  уже  с  тобой
И  тебя  я  оседлала
На  тебе  во  сне  летала
Ты  все  это  ощущаешь
Меня  снова  привлекаешь
Что  хочу  я  получу
Я  всегда  тебя  хочу
Капли  тут  и  капли  там
На  бутоне  ой,  сверкают
Брызги  грез  нас  вновь  сливают
Ты  всегда  со  мной
Во  мне  и  шепчи  на  ушко  мне
Как  прекрасен  мой  цветок
Вновь  бежит  наш  ручеек
Все  я  делаю  умело
Привыкай,  сходи  с  ума
Я  давно  тобой  пьяна
Раз  меня  околдовал
То  й  тебя  с  ума  сведу  я
Разбудил  во  мне  вулкан
Значит  в  омут  и  скорей
Мой  теперь,  так  мной  й  болей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022

Свети

Вспышка  страсти  опьяняет
И  вселенные  сближает
Капает  дождь,  на  дворе  так  свежо
Ты  рядом  и  так  хорошо
Что  такое  километры  ?
Что  такое  непогода
Ты  ведь  есть  и  ты  искришься
Глазами  молнии  пускаешь
Все  вокруг  ты  озаряшь
И  собою  наполняешь
Рядом  ты  и  так  уютно
Много  так  хочу  сказать
Всю  тебя  расцеловать
Ты  звезда  и  бриллиант
Грани  только  приласкаю
В  тот  же  миг  ты  засверкаешь
Тайна  сердца  моего
И  хочу  я  одного
Что  бы  вечно  ты  сияла
Мое  сердце  согревала
Звездопады  я  люблю
Но  тебя  не  отпущу
Нежно  й  сильно  лишь  прижму
В  танце  к  звездам  увлеку
Я  тебя  всегда  хочу
Вот  по  этому  й  молчу
Есть  в  Вселенной  притяжение
Двух  сердец  оно  сближение
То  крыло  что  поднимает
То,  что  нас  всех  окрыляет
То,  что  так  в  тебе  горит
И  меня  к  тебе  манит
Ты  магнит,  ночной  магнит
Тонкие  нити,  поля,
Незримые,  нежные,  такие  воздушные
Как  облака  кружева
Ты  вроде  одета,  а  смотрю  -  вся  прозрачна
Даже  коснутся  боюсь
Растаешь  и  облачком  станешь
Как  мило  внутри  ты  зовешь
То  ли  игриво,то  ли  желанно
Общаемся  часто  меж  строк
Разве  слова  нам  нужны
Мы  оба  созданья  Луны
Молнии  исходят
Разряды  излучают
Все  глубже  погружают
В  начало  сотворения
Стихии  мы  то  две
Попробуй  разбери
Кто  нива  ,  а  кто  солнце
Все  как  то  вверх  ногами
А  ножки  то  какие
Что  сверху  то  й  внутри
И  все  зовет  -  люби
Легко  после  дождя
Но  мало  нам  ведь  молний
Что  капельки,  кап,  кап
Когда  внутри  бурлит
Мы  злива,  летняя  стихия
Мы  та  река,  что  проникает
Мы  то,  что  непонятно
Материя,  что  держит
Что  звезды  не  пускает
И  все  вокруг  сближает
Все  тянется  к  нему
По  этому  й  люблю
Начало  ведь  снаружи
Внутри  лишь  продолженье
Внутри  то  отраженье
Что  вновь  смыкает  круг
Новый  виток  и  дверца
И  чудо  и  тот  миг
Что  вечно  в  нас  горит
Мы  дети  мирозданья
Мы  вечные  созданья
Что  мигом  лишь  живут
Для  нас  нет  пут
Смерть  выход  из  тюрьми
Ты  просто  лишь  люби
Все  еть  давно  для  нас
Не  упускай  свой  шанс
Звезда  ты  на  пути
Вот  и  всегда  свети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022

Думки на листі, сльоза на щоці.

Ти  така  пристрасна
Юна,  щаслива
Стільки  емоцій....
Почуттів...  де  ж  ?....  ця  злива  !
Ти  сама-сама.....
Ти  не  повторна.
Ти  на  вершині
Так  -  ти  Богиня  !!!!
Роду  наступного  -  ти  берегиння.
І  ти  нарештні  перемогла.
Де  Крик  стихій  ?
Де  цей  політ  ?
Це  вже  не  перший
Та  все  ж  це  є  взліт.
Рученьки  вгору,
Стрибай,  шаленій
Ти  вже  все  ближче
До  цих  неповторних
Дурмяних,  дівочих
Радісних  мрій.
Я  розумію
Йде  ця  війна
Так  перемога
І  є  визннання
Це  ще  не  те
Чого  б  так  хотілось
Навіть  всі  близькі  не  зрозуміють
Але  цим  здобуткам,  сонце  -  радіють
Наші  найкращі  то  почуття
Й  дуже  приємні  такі  відчуття
Не  стримуй  себе
Ти  на  вершині
Ти  королева  В  душевній  країні
Ти  є  прекрасная  квітка  гірська
В  тебе  чарівна  і  добра  душа
Очки  хай  сяють,  серце  палає
Від  почуттів  хай  всю  розриває
Ти  відчувай  оцю  благодать
Навіть  й  війною  потрібно  літать
Прямо  з  вершини
Ще  вище  злетіти
Ярко  над  світом  щось  засвітити
Тебе  ж  не  можливо  вже  не  любити
Ти  не  мовчи  -  від  щастя  кричи
Сльоза  на  щоці
Найкращі  моменти
Навіть  війна  та  ти  молода
Всі  перемоги  тебе  ще  чекають
Лиш  ті  ,  хто  вірять  їх  здобувають
Так  як  завжди  за  мир  лиш  борись
В  кращих  із  нас  чомусь    ти  навчись
Не  забувай  щоденно  радіти
І  ярко,  яскраво  творити,
В  гори  манити,  зорі  закрити
Як  же  таку  тоді  не  любити.
Ти  вічно  і  ярко  нам  будеш  світити.





                           Чарівній  Ірочці  ,                    яскравій  Зірочці
   
         з  любов'ю,  дякую                                    що  ти  така  ,  ти  прекрасна  ,  

                                                           
                                                             класна...КЛАСНА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022

Моїй щебетушці

Випадково  взяв  за  руку
І  обняв  твій  ніжний  стан
Цим  загоїв  сотні  ран
Зверху  пальчики  поклала
Тихо,  томно  прошептала
Так  тримай,  не  відпускай
Ще  сильніше  прижимай
І  нікому  не  віддай
Ти  мов  та  співуча  птишка
Подивлюсь  і  вся  тремниш
Лиш  торкнусь  і  там  гориш
Як  то  файно  поряд  бути
І  твій  спів  чудесний  чути
Ти  щебечеш,  оживаєш
Відчуваю  -  ти  кохаєш
Сам  же  тихо  поряд  я
І  в  цю  мить  ти  вся  моя
Ти  в  безпеці  і  теплі
Злились  в  подих  дві  душі
Тебе  навіть  не  цілую
Аромат  кохання  чую
Ти  двінка  і  ти  щаслива
Посміхнися  моя  мила
Віршик  цей  для  тебе  склав
Ним  тебе  розцілував
Ти  така  завжди  душевна
Мила,  ніжна  і  чарівна
Ти  мов  пташенка  літаєш
І  мене  не  соблазняєш
Просто  вічність  відкриваєш
В  кожнім  слові  -  ти  кохаєш
Кожним  звуком  ти  ласкаєш
В  мені  небо  відкриваєш
В  моїм  серці  ти  порхаєш
Що  кохаю  відчуваєш
І  все  ближче  прижимаєш
Своїм  подихом  ласкаєш
І  устами  все  вбираєш
Тяниш,  маниш
Не  мовчиш,  вже  чарівно  ти  кричиш
Мова  дивна,  неповторна
Мов  струмочок,  так  живий,  дзвінкий
Такий  ніжний  голосок
І  цілую  все  між  строк
Так  багато  слід  сказати
Та  тебе  всю  не  об'яти
Просто  буду  всю  ласкати
Твої  хвилі  відчувати
До  оргазму  наближати
Ніжно  ,  страсно  цілувати
В  тобі  небо  відкривати
Твоє  серце  як  у  пташки
Мила,  люба  -  ти  прекрасна
Сама-сама  ,  дорога,
Ти  -  царівна  молода.
Та,  що  спала.
Ще  дрімає,
Що  кохання  є
Вже  знає.
Про  любов  вночі  співає...
Хоч  від  мене  це  й  скриває.
Ти  вже  є  ,  ти  вже  лунаєш
Милим  серцем  ти  співаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022

Хто живий ? Хто на арені ? Ми чи ….

Нові  землі  в  Європі
Це  Україна  моя
Наша  з  вами  рідна  земля
Хто  слова  Гітлера
 з  "Main  Campri"      читав  ?
Хто  предпосилки  створив
Хто  послідовників  ката
На  нас  натравив  ?
Чому  знову  клята  війна  ?
Якщо  ви  не  барани
Будьте  врешті  решт  людьми
Нам  Зеленський  щось  віщає
В  своїх  мареннях  літає
Тим  щось  Путін  обіцяє
Слова  Гітлера  як  собака  лає
Ця  війна  ж  нас  всіх  вбиває
Нові  землі  у  Європі
Ми  уже  давно  й  не  в  жопі
Економіки  розвал
Тормоза  уже  нажали  навіть  ті  хто  помагали
Чемодани  позбирали
Ті  хто  тут  володарювали
Бункери  танки  і  нові  гармати
Кого  тут  будуть  оберігати
Хто  буде  Гітлера  й  СС  і  чим
уже  лякати
В  них  закладена  програма
"Геноцид",  не  визнаєм
Скільки  урядів  мовчать,
Скільки  Гітлеру  хайл  вже  сказали
Йому  руки  розвязали
Путін  всім  щось  обіцяє
А    війна  нас  всіх  вбиває
І  виновні  в  ній  верхи
Два  народи  розділили
ЗМІ  їх  ядом  отравили
Лиш  внизу  ми  зупинемо  війну
Влада  лиш  на  те  дана
Щоб  в  ярмі  нас  всіх  тримати
Та  від  цього  користь  мати
Кращих  знищать  всіх  в  бою
Хто  щось  може,  той  вже  там
Та  на  тілі  сотні  ран
Жінок  та  дітей  лише  ждуть  у  ЄЕ
Вони  вже  не  наші,  авжеш
Любите  ви  Україну
Мінами  всю  засадили
Ось  вам  й  не  вмерла  вона
Просто  віками  війна
Арену  зробили,  амфітеатр
Гладіатори  ми  всі
А  навколо  глядачі
Були  люди  і  тварини
Тварини  і  ті
Свого  виду  не  чіпають
Закон  божий  чомусь  знають
Перше  слово  -  "Не  убий"
Наші  предки  нам  сказали
Та  віками  повторяли
Це  їх  перший  заповіт
Ви  ж  несете  сотні  бід
Так  щоденно  день  у  день
Ви  вже  навіть  не  тварини
Землю  нашу  всю  планету
Ви  з  орбіти  бомбите
Думаєте  все  мине  ?
Нова  Земля  
Новому  Гітлеру  вона
"Main  Campri"    знов  вчите
Чорти  -  "Життя  понад  усе"
Живі  почуйте  ви  мене
Лише  внизу  зупинемо  кляту  війну
Досить  злочинних  приказів
Гітлерів  засудіть
В  Мирі  і  дружбі  живіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022

Що тут сказати, є відьми, про це не слід вам й знати.

Монашка  й  без  трусов
Нам  хорошо  й  не  нужно  слов
Вновь  прилетаешь  на  метле
Все  чаще  й  чаще  снишься  мне

Не  слышу,    чуствую  твой  стан
Лишь  тело  нежно  ты  касаешь
И  в  полудреме  возбуждаешь
И  этот  сладкий  поцелуй

Рука  и  губы  уже  там
И  полусонный  твой  минет
Ты  супер,  слаще  тебя  нет
Вбираешь  медленно  и  страстно

Ни  слова,  ни  виденья
Ты  вся  сплошное  наслаждение
Живая  плоть,  а  не  виденье
Ты  не  насытна,  ты  такая

Я  на  себе  все  это  знаю
Во  сне  приходишь  
вновь  Заводишь
Уже  украла  мой  ты  сон

Хотя  й  не  слышу  твой  я  стон
Одна  сплошная  страсть
Слиянье,  твое  безумное  желанье
Ты  многотысячный  оргазм

Я  содрагаюсь  под  тобой
И  вновь  сливаемся  с  тобой
Мое  ты  сладкое  виденье
Полуночное  наслажденье

Ты  душевный  стан
Ты  хочешь  много  так  сказать
а  можешь  только  лишь  ласкать
Вбирать,  цвести

Мне  позволяешь  лишь  расти
Расти....
и  губы....
Волна  за  волной.....
Мы.....  это....  делаем  с  тобой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022

Ніхто не схаменеться, а хто з війни живим вернеться?

Ні  росіяни,  ні  українці
Не  гідні  своїх  вже  дідів
Давно  іноземці  зробили  з  них  ворогів
В  кого  сумніви  є?
Чому  війна  роками    йде?
Всі  ж  перед  виборами  добре  ми  знали
Хто  до  влади  не  прийде  -  війна  на  Сході  знов  буде.
Її  ця  влада  не  зупинить
Кого  не  вибирай,
Одне  в  одного  стріляй.
В  кого  сумніви  ще  є  ?
Всіх  не  вбили  ще  героїв.
Знов  лунає  -  Всі  до  бою  ?
Одне  одного  положим
Що  всім  цим  ми  приумножим?
Горе,  сльози,  біль  та  страх.
Та  діди  з  могил  б  піднялись
Кляті  уряди  знесли  б
Й  в  мирі  далі    всі  жили  б
Іноземці  скрізь  керують
Наші  ж  люди  знов  воюють
Скільки  можна  убивать?
Так  і  будите  мовчать  ?
Чи  всі  в  стаді  як  один.
Всі  з  рогами,  всі  за  ним
Хто  у  пекло  нас  веде
В  комунізм  колись  вели
Царство  боже  обіцяють
А  реально  лиш  вбивають
Всі  чекали  років  сорок
Поки  вимруть  ветерани
Бо  вони  все  це  пройшли
Лиш  вони  перемогли
Перемоги  вже  не  буде
Просто  вимруть  всі  герої
Ви  ж  кричіть  -  Всі  знов  до  бою
Жінки  нових  десь  знайдуть
З  ними  там  вони  й  живуть
Все  ще  буде
Правда  в  них
Далі  всі  ідіть  ,  ідіть
День  у  день
Артилерія  спочатку,  літаки  ,  ракети  з  неба
Приказали  -  їм  так  треба
Потім  танки  хай  горять
Положили  сотень  пять.
День  у  день  це  все  іде
І  до  чого  призведе?
Вибирали  президентів
В  чому  ті  вісм  вам  клялись?
І  до  чого  дожились.
Що  не  новий,  то  все  кращий.
Що  вони  гарантували  ?
Перші  зразу  нас  продали,
Ці  втягнули  у  війну.
І  скажіть  мені  чому?
Що  в  Росії,  що  в  Вкраїні.
Під  копірку  все  це  йшло.
Все  по  плану.
Всі  чекали.
Знов  продовжимо  війну  ?
Чорт  при  владі  дав  приказ  
І  ми  будем  воювати?
Одне  одного  вбивати?
Хто  керує  цим  процесом  ?
Хто  за  це  все  відповість?
Президенти  всім    клялись.
Хоч  один  з  них  відповів
Те,  що  тут  він  наробив  ?
Збройні  сили  хто  послабив?
Хто  заводи  розпродав?
Хто  реально  нас  предав?
Ворога  прекрасно  знаєм
Чи  по  ньому  ми  стріляєм  ?
З  обох  боків  старі  й  юнці  ,
Будем  далі  всі  грішити  ?
Чи  пора  вже  в  мирі  жити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022

Пантера

Дикая  страсть
Придется  тебя  мне  украсть
Восточный  темперамент
Древний  ритуал
Впусти  меня  в  свой  храм
Меня  влечешь  ты  дико
В  тебе  есть  Анжелика
Бутон  твой  расцветает
Меня  в  себя  вбирает
Ты  где,  во  мне  твой  жар
Ты  в  сон  ко  мне  приходишь
Меня  с  ума  ты  сводишь
Ты  мне  не  предлагал
Гори,  во  мне  ж  пожар
Я  в  пене  вся  горю
Тебя  дурак  зову
Смотри  я  Афродита
Тебе  ведь  все  открыто
Я  голенькая  Ева
Божественно  прекрасно
Войди  й  внутри  я  страстна
Тебя  не  отпущу
Свое  я  получу
Хоч  воевать  во  сне
Или  гореть  во  мне?
Ночное  нашествие
Страсти  й  во  сне
Зачем    это  мне
Все  понимаю
Не  позвал
Вот  и  в  ночи  такой  скандал
Шквал  из  страстей
Уж  лучше  женщина  сверху
С  виду  монашки
В  ночи  гетеры
Ты  не  кошка
Ты  пантера

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022

Девушка из Рая, яблочко ты кушай и меня не слушай.

 Все    женщины  разны
Но  все  так  прекрасны
Не  все  они  страстны
Не  все  так  милы
Но  все  он  дети  змеи
Есть  женщина  кошка
Есть  женщина  львица
А  есть  и  тигрица
Да  есть  и  свинья
Бывает  на  курицу
Кто  то  похожей
Клюет  та  на  все
Не  разбирает
Но  женщина  не  мотылек
Что  к  вам  литит  на  огонек
Женщина  шкурки  меняет
женщина  вас  изучает
Женщина  вас  соблазняет
Новый  наряд  одевает
И  коготки  укрепляет
Нежно  й  по  глубже  впускает
С  вами  в  игру  ведь  играет
Вас  инстинктивно  она  раздевает
Вас  потихоньку  она  укрощает
Вас  ежедневно  она  соблазняет
Просто  она  приручает
С  вами  как  с  мышкой  играет
В    боли  и  ласке  вас  укрощает
С  вами  ручными  она  все  играет
Нравится  ей  ваша  боль
Хочется  ей  вас  помучить
И  на  процесс  посмотреть
Вас  оголяет  на  едине
С  вами  ей  класно  вдвойне
Вы  ее  новые  руки
Сильные  ноги  и  хвостик
Вами  легко  управлять
Вас  так  легко  обыграть
Вы  продолжение  ее
Хочет  она  одного
Кошкой  мурлыкать,  гулять
Ошейник  на  вас  нацепить
Плетью  вас  наградить
Ой  как  любит  помучать
Да  я    не  знаю  вас  всех
Есть  женщина  демон
И  ангел,  а  есть  два  в  одном
За  ночь  десять  раз
Вот  мы  и  пьянеем  от  вас
Хмельной  вы  напиток
Нектар  вы  небесный
Кому  то  прелесный
Кому  то  вы  яд
Но  как  же  без  вас
Многим  ручкой  помашу
С  кем  то  точно  поматрошу
Лишь  одну  тебя  не  брошу
Ты  мой  ангел  и  монашка
Ты  мой  демон  и  злодей
Ты  зовешь  -  приди  скорей.
Я  конечно  бармалей
Куклы  тут  и  куклы  там
Плеть  тебе  я  не  отдам
Вам  дай  власть  и  море  ран
В  страсти  вы  не  то  что  кошки
Коготками  так  дерете
И  при  этом  так  орете
Умираем  вместе  с  вами
Чертям  душу  продаем
были  волки  -  стали  овцы
Рожки  скажите  к  лицу
И  чего  ж  я  вас  хочу
Вы  все  те  же  дьяволицы
Вам  так  хочется  резвится
И  монашка  снявши  рясу
Безгреховною  стает
все  что  есть  вам  отдает
Чем  ниже  паденье  тем  наслажденье  поднимает
Ароматом  и  страстью  вас  наполняет
Как  летний  дождь  на  вас  изливает
Весь  ваш  огонь  в  себя      вбирает
Вас  же  за  это  она  награждает
Что  то  такое  я  написал
То  ли  сатиру,  то  ли  памфлет
То  ли  одной,  самой  милой  привет
Ты  не  такая,  ты  же  из  Рая
Раей  тебя  назову
И  лишь  тебя  й  полюблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022

Тебе люблю, хоча тобі це й не скажу.

Ти  кажеш  ,  що  не  проти
І  що  ж  тобі  відповісти
Все  ж  відчуваєш  в  серці  ти
Ти  моє  небо,  я  твоє  серце
В  тобі    мілліард  є  світил
Які  чомусь  в  тобі  ж    відкрив
І  просто  ніжно  розпалив
Та  сам  від  цього  і  поплив
Ти  моє  небо,  я  в  тобі
Чи  можу    щось  про  це  сказати
Як  безкінечність  поєднати
Чи  може  сердце  розірвати
В  вулкан  стихій  тебе  позвати?
Сказати  можу  лиш  палай
Та  від  бажання  ти  згорай
Потім  на  стінку  ми  ж  полізем
Бо  космос  нас  давно  з'єднав
Магнітом  маниш,  серце  раниш
Не  можу  ні  тебе  обняти
Не  можу  й  серце  розірвати
Бо  в  ньому  ти
Мої  світи,  ти  дивовижний
Ясний  стан,  такий  коханий
Милий  ніжний,  а  я  давно  уже  погас
Та  щось  в  мені  ти  пробудила
Словами  серце  розбудила
Мене  ти  в  космос  позвала
Моє  ти  небо
Тебе  чую
Я  знаю,  всім  нутром  ти  звеш
Ти  вся  сіяєш,  ти  прекрасна
Твоя  румяна  на  щоці
І  діаманти  в  цих  очах
Та  й  я  не  проти  ти  це  знаєш
Та  рідні  душі  ж  не  пускають
Так  просто  злитись  в  одну  мить
Нова  ж  бо  нова  запалає
І  зірка  ярко  спалахне
Ми  разом  знаєм
Ти  вже  є
І  нас  магнітом    в  небо  тягне
Воно  ночами  нас  єднає
І  вдень  й  вночі  воно  ж  нас  зве
Так  не  бує,  так  все  є
І  ти  давним,  давно  там  є
Поки  не  знаєш,  не  відчуваєш
Ще  не  щемить
Та  лише  мить
Одне  касання  та  зізнання
І  все  яскраво  загорить
І  небо  наше  нас  з'єднає
Потім  кричи  ти  чи  мовчи
Кусайся,  грудки  розірви
Воно  всередині  завжди
Звязок  небес  незрима  сила
Я  просто  хочу  -  будь  щаслива
Та  я  безсильний,  є  кохання
Ти  моє  небо,  цілий  світ
Ти  в  серці  вихрі  відчуваєш
По  тілу  струми  наростають
В  мені  всю  лаву  підіймають
Вулкан  по  тілу,  зов  стихій
Наші  моря  водне  впадають
Погляди  хвилі  здіймають
Бризом  морським  вони  ласкають
І  наші  ріки  вже  бурлять
Злитися  хотять,  в  один  потік
В  єдиний  крик.
Таке  бурхливе  божевілля
Все  є  стихія,  ти  і  я
Ми  не  сімя,  ми  поєднання
Той  самий,  так  -  той  стан
Де  все  зве,  все  розриває
Нас  оголяє,  нас  єднає.
Там  ми  стихія
Ти  небо,  я  земля
Я  пояснити  це  не  взмозі
Воно  давно  і  не  потрібно
Ми  відчуваємо  це  все
Просто  тримаємо  в  собі
Та  тіло  не  лише  в  землі
Коли  ти  є
Є  й  інший  стан
Який  мене  й  перемикає
Він  блискавично  так  вражає
Що  я  шукати  тебе  буду
Кого  б  іще  я  не  зустрів
Життя  це  пошук  половинки
Тієї  рідної  чатинки
Своєї  божої  душі
І  не  потрібні  вже  й  вірші
Ти  просто  є  ти  відчуваєш
Жаданний  біль,  розливи  рік
Цей  зов  ,  коли  навколо  темно
Це  й  світ  і  цей  політ
Цю  благодать
Все  інше  просто  не  існує
Моє  серце  твоє  чує
Твоє  тіло  все  в  екстазі
Тебе  немає  на  землі
Ти  небо,  ти  це  все  навколо
Тебе  вдихаю  в  страсті  я
Бо  ти  душа,  душа  моя
Ти  розтворилась  ,  ти  піддалась
Ти  посміхнулась,  полетіла
Ти  не  зі  мною,  ти  в  мені
Не  проти  це  не  ті  слова
Ти  є  зоря,  ти  всесвіт  мій
Тебе  досліджую,  вивчаю,
Болить,  щемить,  не  відпускаю
Я  не  з  тобою  і  з  тобою
Ти  небо,  ти  моя  стихія
Я  насолоджуюсь,  зливаюсь
В  молочній  річці  я  пливу
Тебе  за  руку  я  тримаю
Частинку  кожну  відчуваю
Свою  я  ласку  віддаю
Тебе  я  сильно  так  кохаю
Що  й  не  скажу,  бо  сам  не  знаю
Куди  ця  річка  нас  несе
Це  наш  є  сон,  а  може  й  казка
Ти  просто  є
І  ти  є  все
Я  під  тобою,  я  в  тобі
Ми  разом  все  це  відчуваєм
Таке  є  слово  благодать
Не  всім  дано  його  пізнать
Це  ніч,  що  нас  єднає
Місяць,  що  чекає
Це  зоря,  це  ти  і  я
Це  поєднання,  
Так  той  самий  стан
Що  з  уст  твоїх
Звучить  та  зупиняє    мить
Життя  лиш  мить
Ми  в  ній  щасливі
Тому  не  можу  щось  сказати
Пташину  щастя  сполохнути
Я  хочу  просто  тебе  чути
Я  відчуваю  й  так  тебе
І  знаю  ти  давно  вже  є
Спитав  би,  буде  ж  наднова
Яскравий  спалах  в  нашім  небі
Воно  нам  треба  і  не  треба
Тому  я  краще  промовчу
Ти  знаєш  й  так
Що  я  кохаю
Що  ж  далі  буде  я  не  знаю
А  раз  люблю,  то  відпускаю
Та  тільки  рук  не  розведу
Бо  все  є  ти,  тебе  й  люблю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022

Чому все в трубу і якому чорту я маю платити за прокладену та куплену мною трубу

Минулий  рік
Січень  та  лютий  за  газ  я  платив
Через  підлість  контрактів  на  газ  цей  забив
Давні  часи  пригадав,  грубку  перепросив
Щось  зекономив,  дров  закупив
Сам  і  топив
Та  не  про  це  свою  думку  веду
Чому  маю  гроші  кидати  в  трубу
Другий  вже  рік  платить  за  трубу
Що  ви  до  неї  доклали
Кумами  влади  ви  стали  ?
Два  роки  газ  лише  до  плити
А  за  трубу  300  грн  плати
Ще  кажуть  третій  рік  проплатіть
Кума  зелених  слух  золотіть
Лічильники  всім  ці  слуги  "поремонтували"
Лишніх  20  відсотків  всім  підтасували
Газ  не  такий,  крутить  й  не  гріє
Кум  можновладця  лиш  багатіє
Кому  війна,  кому  голод
А  тим  хто  при  владі  рай
Чому  все  так  ти  й  не  питай
На  віськовійекономіці  кажуть  піднімемо  країну
Зробим  могутнею  ми  Україну
Вірите  це  вже  я  чув,  ще  як  дитиною  був
Військові  заводи  в  кожному  місті  були
Зброї  до  чорта  вони  випускали
Потім  її  всі  порозкрадали
Склади  з  добром  цим  вони  підривали
Правда  до  цього  там  все  вже  продали
Просто  пожаром  нестачі  списали
Чому  40  років  ми  бідували  ?
За  копійки  на  віськові  заводи  люди  пахали
Час  пройшов  і  всі  забули?
Всіх  залякали
В  ті  самі  цехи  знов  загнали
Знову  років  50  ми  пропашемо  в  трубу
Хто  качає  бабки  і  кому  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022

Геноцид , повторний протягом століття, світом не визнаний, то й знову війна, безкінечна війна.

Так  Буча,  Маріуполь  це  геноцид
Визнаний  -  ні
Жорстокий,  підступний,
Той  що  волосся  в  нас  дибом  здіймає
Сиве  волося  нам  всім  добавляє,
Той  ,  що  отруює,  той  що  вбиває,
Той,  хто  відчув,  пережив
Все  це  знає
Страх  він  навіть  з  екрана  вселяє
Не  соціальна  це  інженерія
Це  сатанинське  та  звірське  насилля
Акція,  спланова,  схвалена
Не  випадкова,  а  показова
Вибране  місто,  люди  конкретні
Мирний  народ  -  Ірода  жертви
Ви  ще  заплатите,
Таке  вже  було
Кров  безневинна  лилась
Сто  років  й  назад
Голодомором  нас  ви  морили
В  світі  не  визнали
Ви  повторили
Час  ще  прийде
І  буде  розплата
Дітям  чи  внукам  катів
Слід  чекати
Навіть  вже  піздно
Та  й  непоміно
Ні  каяття,  ні  навіть  жалю
Катам  присвоїли  звання,
Катів  за  це  нагородили
Європа  й  світ  це  проступили
Тихо  так  мовчки  проглотили
Я  про  те  як  у  Росіїї  катів
Скотів  нагородили
а  в  світі  всі  мов  так  і  слід
Такий  народ,  той  скільки  бід
Так  всім  пасибі  за  заботу
Весь  світ  мене  був  здивував
Я  й  сам  такого  не  чекав
Поляки,  англи,  німці,  шведи
Дорожчі  стали  ніж  свої
Свої  уже  й  не  так  близькі
Чому  скажу  і  доведу
Вся  Європа  -  це  турбота
Добре  слово  й  допомога
А  свої  не  мов  чужі,
В  Бучі,  в  ірпіні  не  ви,
Тих,  хто  там  робив  звільнили
Ціни  у  воєнний  час  ви  по  всій
Моїй  Вкраїні  підняли  в  десятки  раз
В  другу  світово  за  це,  як  поступають
Розстріл,  бо  військовий  час
Спекулянти  ж  процвітають,
Добивають  усіх  нас.
Керівництву  хто  дозволив,
Тих,  хто  в  цій  війні  страждає
Із  роботи  скоротити
Вас  не  сором  всім  з  цим  жити
Керувати  кораблем
В  вас  звичайно  безпроблем
Ви  прикази  видаєте
Багато  красивих  слів
А  йде  війна,  геноцид  від  Росії
Гляньте  відосик
й  питання  чому  ?
В  мене  наступне  ,  відповідати  кому?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-cClyP2OpXw[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022

Може й не лишні, може щасливі, дай Боже жити усім нам у мирі.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mh8JrjsmL-U[/youtube]
Лишні  люди
Ні  це  не  ви
Це  ми
Так  то  є  ми
Пусті  слова  звучать  з  екрану
Та  знаю  повні  лиш  обману
В  небі  мов  би  ті  джемелі
Гвинтокрили  пролітають
Та  ракети  доганяють
Ті  мов  рої  диких  бджіл
В  небі  нашім  розплодились
І  давно  тут  загубились
Лишніх  людей  тут  шукають
Ними  землю  удобряють
Кажуть  нам,  що  буде  все
Бачим  ,  знаєм,  вимираєм.
Хто  героєм  у  бою,
Хто  в  квартирі,  що  горить,
Хто  під  танком,  хто  в  дорозі.
Ворог  кажуть  на  порозі.
Грошенята  в  хід  пустили
І  в  війну  людей  втравили.
Захід,  Схід,  а  скільки  бід
Лишні  люди  вимирають
І  кому  вони  потрібні  ?
Економіку  добили
А  людей  закабалили
Мізерні  зарплати,
Ціни  вбивають
А  хто  це  почав
Лише  споглядають
Спонсорнули,  дров  прикупили,
Іскру  запалили
Війни  не  боялись,  її  готували.
Плани  війни  давно  утвердили
Та  на  моделях  всі  цілі  підбили
Новий  почнуть  світ  будувати
Та  не  для  нас,  пора  нам  це  знати.
Яма  для  нас  вже  готова  давно
Вирили  ,  показали  все  це  в  кіно.
Роками  штовхають,
А  ми  ще  стійкі,
Ми  закалились  роками  в  війні.
Нас  всіх  давно  пора  лікувати,
Не  має  кому,  тому  всі  вперед,
Пора  воювати,
Лишніх  людей  з  планети  стирати.
І  не  посадять  катів  цих  за  грати.
Їм  лиш  дано  одне  -  керувати.
Путін  урод  всім  це  відомо,
Душі  продав  й  занапастив.
Плани  ворожі  в  життя  він  втілив.
Хтось  іще  вірить,  хтось  всіх  уб'є,
Ніхто  не  зупинить  те,  що  вже  є.
Те,  що  у  кожного  в  серці  й  в  душі.
Більшість  давно  уже  палачі.
Більшість  готові  вбивати  й  крошити,
Вірять  у  те,  що  переможуть.
Не  той  герой,  що  всіх  повбивав,
А  лише  той,  хто  зупинив,
Кровопролиття  не  допустив.
А  так  по  плану,  там  направляють
Тут  словом  в  бій  "За  перемогу"
Захід  на  Схід,  Схід  йде  на  Захід.
Ті  вже  в  Європі,  ті  В  Рашу  прямують.
Зомбі  війну  розвязали  страшную.
Слово  не  скажеш,  бо  зразу  стріляють.
Мову  і  ту  вже  вони  зневажають.
Тим  кістка  в  горлі  клятий  язик
Тим  мова  зброя  і  кожен  з  цим  звик
Лишнії  люди  своє  доживають,
Що  завтра  буде  вони  вже  не  взнають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022

Дорогому, крилатому ангелочку

Чомусь  так  серце  бється
Ще  мить  і  розірветься
Темно  так  вночі
Навколо  ні  душі
Такий  чарівний  день
А  серце  знов  щемить
Та  щось  у  нім  болить
Воно  таке  маленьке
Все  тіло  оживляє
Любов  в  нім  проживає
І  в  нім  же  відмирає
Чотири  там  кіматки
Та  в  них  не  можна  спатки
Життя  там  кров  вирує
Й  по  тілу  все  мадрує
Любов  там  проживає
І  серце  зігріває
Та  сили  надає
Поки  вона  там  є
Та  де  ті  добрі  люди
Злі  та  чужі  навколо
І  в  серці  знову  холод
Там  пташеня  пригрілось
Щоранку  щебетало
Та  місця  мало  стало
Порхнуло  та  й  нема
Лиш  комната  пуста

А  серце  рветься,  рветься
Не  в  такт  воно  вже  бється
Ще  мить  і  розірветься
А  ніч  чомусь  темніє
Все  чорне  просто  жуть
Колись  чекав  я  світла
І  очі  засіяли
Та  знов  прийшли  печалі
І  радість  заховали
Півсерця  ж  бо  украли
З  розбитим  там  живуть
А  те  ,що  відродилось
Само  гучніш  забилось
В  нім  щастя  посилилось
В  коханні  проросло
Дрімає  в  нім  мій  ангел
І  думки  він  не  має
По  нім  воно  скучає
По  нім  воно  бринчить
Дрімай  мій  ангелочок
Спочинь,  бо  ти  втомився
Весь  день  ти  на  сторожі
Крилом  оберігаєш
Грудьми  від  бід  ховаєш
Та  словом  зігріваєш
Спасибі,  що  ти  є
Люблю  тебе  за  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022

Ой, донечко, не той.

Старі  бабки  по  ночам  ойкають
Біль  та  не  та
І  все  не  спроста
Щось  відмирає,  щось  ще  болить
Все  уже  тліє,  а  не  горить
Біль  знов  по  тілу,
То  оніміння,  то  ручки  затерпли,
То  ніжку  звело
О  так  дорогенькі  
Щось  в  гості  прийшло
Бабки  зранку  теж  ойкають
Та  йдуть  по  ділам
Так  вже  привикли
Все  їх  чекає
Життя  в  цих  стонах
Щось  промовляє
Біль  заглушає  дорога
Паличку  в  руки  й  вперед
Сонечко  зійшло,  тіло  ожило
В  середині  все  ті
Пянкі  та  молоді
Лиш  злоршки  на  чолі
Роки  прогнули  спинку
А  очки,  оченята
Немов  би  знов  малята
І  голос  теж  дитячий
Та  й  зубки  не  свої
На  біль  махнули,  руки  підняли
Посміхнулись  і  як  завжди  в  турботах
Чекає  їх  робота
Вони  всім  цим  живуть
І  знов  привичний  ойк
немов  помолоділи
Ще  мить  і  побіжать
Ой,  полетять
Лелеки  полетять
Крилом  махнуть
Заплачуть,  останній  взмах
Курли,  Курли  -  туди,  туди
Біль  віддадуть
І  в  путь,  а  ви  наступні
Не  той  й  для  вас  вже  ой.
Ой,  донечко,  не  той.
Я  теж  була  такою  ж
В  дзеркальце  заглядалась
Собою  милувалась
Була  вся  ідеальна
Родимки  на  місцях
І  все  мов  в  Афродіти
Як  хлопцям  не  хотіти
Дзеркальце  ве  це  знало
Мене  воно  шукало
І  образ  мій  вбирало
Та  хлопців  чаклувало
Літа  мої  тії  птахи
Все  миом  пролітали
Та  коси  заплітали
То  ж  тії  посивіли
Й  до  долу  похили
В  душі  я  та  я  ж  птаха
І  серце  молоде
Сіяє  й  зігріває
Та  образ  помарнів
І  дзеркальце  розбила
Бо  я  ж  така  красива
Воно  красу  ввібрало
Мене  віід  всіх  сховало
І  ви  ще  молоді
Тому  не  заглядайтесь
А  хлопцям  посміхайтесь
Ви  вічні!
Оглядайтесь
І  ніжно  посміхайтесь!
Що  вам  ще  не  відомо
Над  тим  не  насміхайтесь.
Сонячні  зайчики,
Сонячні  діти,
Ви  просто  всі  квіти,
Щасливі  ви  діти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022

Пригорни мене, не люби мене, не цілуй мене, не бери мене, обніми мене) ) ) )

Кришталеві  почуття
Такі  крихткі,  такі  п'янкі
Такі  дурмяні  та  безумні
Кришталеві  почуття
Торкнись  й  нема  вороття
Лункий  дзвіночок  як  струмочок
По  тілу  тече,  відчуття  благодаті
В  грішних  тілах  захотілось  літати
Подих,  касання  ,  перше  зізнання
Запах  букету,  запах  кохання
Кришталеві  почуття
Такі  неповторні  у  нас  віддчуття
Перші  провали,  перші  мурашки,
Перша  весняная  злива,
Перші  вулкани  з  почуттів,
Перші  проліски  вологі,
Перші  квіти  на  дорозі,
Та  укол  колючки  з  рози
Перша  кров  на  простині,
Перша  зустріч  при  луні
Перший  в  тілі  зорепад
Подих  вперше  зупинися
Хтось  на  когось  подивився
Притягнув  і  так  проник
Що  аж  подих  зупинило
А  когось  й  перекосило
Він  кумедний  та  смішний
Та  чомусь  уже  й  близький
Кришталеві  почуття
Ти  впусти  і  затремтиш
В  немну  нічку  загориш
Вспалахнеш  і  засіяєш,
Пролунаєш,  забажаєш
Ти  прекрасно  все  це  знаєш
І  завжди  цього  бажаєш
Ждеш  ти  зустріч  завжди  з  ним
З    дурепою  німим
Що  так  впевнено  мадрує
З  твоїм  тілом  щось  чаклує
А  в  тобі  життя  малює
Та  вулкани  розливає
Думаєш  -  тебе  кохає
Ні,  він  просто  витворяє
В  тобі  пробудив  інстинкт
Дзень,  дзень  і  ти  звучиш
Він  поближу  ти  дрожиш
А  вологу  лиш  відчула
Все  звело,  ти  поплила
Все  тепліше  та  струмкіше
Все  жаданніше,  там  і  там
І  знову  там,  То  політ
А  то  гориш  і  чомусь  уже  кричиш
Звук  безодні,  звук  із  неба
Тобі  цього  було  треба
Відірватись  від  землі
Та  знайти  своє  крило
Щоб  тебе  туди  несло
Щоб  відчути  всі  світила
Запах  страсті,  щоб  ввібрати
І  лише  йому  віддати.
Завждиз  ним  ти  є  щаслива.
Удар....,  падіння....,  блаженство....
Розлом....,  дикий  стон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022

Серце

Мого  серця  островок
Зберігає  все  між    строк
Одне  одного  чекали
Одне  одному  писали
Головне  так  й  не  сказали
Просто  щастя  відчували
Просто  ніжність  берегли
Щебетали  як  завжди
Мого  сердця  островок
Весь  розцвів  та  пробудився
Пропитався  він  любовю
Та  сумує  за  тобою
Просто  все  в  житті  минає
Островок  же  заростає
Тільки  звуки  ці  чаріні
В  серці  по  ночам  звучать
Та  картини  неймовірні
Мов  хмаринки  ті  біжать
Манять  риси  й  ніжний  стан
Голос  серця  знов  лунає
Все  ми  чуєм,  все  ми  знаєм
Сильно  й  ніжно  відчуваєм.
Потім  все  ми  забуваєм,
Відлітаєм,  лиш  крилом
Потім  взмахнем  та  сльоза  сама
Хрустальна  по  щоці  лиш  пробіжить
Все  є  мить,  чарівна  мить.
Просто  серце  ще  болить.
Чує  ніжнй  голосок,  оживає  серед  строк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022

Тук - тук це не стук, буковки малюю , весну відчуваю, за тобою щебетушка певно я скучаю.

Кінець  весни
Птахи  відщебетали
У  гніздах  заховались
І  тиші  раді  всі
А  так  ще  хочеться  весни
Реготу,  радості,  польоту
Прощебечи  чи  проспівай
Вранці  чи  надвечір
Промінням  сонця  приласкай
Щоб  все  росло  й  раділо
Щоб  щастя  світ  зігріло
Прощебечи,  не  замовкай
Над  полем,  гаєм  ти  лунай
І  на  сопілочці  зіграй
Мелодію  жадану
Кругом  же  цвіт
Все  так  чарівно
Запах  весни  ще  є  в  повітрі
І  ветер  хмари  відганяє
Дощем  так  ніжно  поливає
Та  морозець  ще  на  світанку
А  як  чарівно  чути  зранку
Твій  спів,  твої  слова
Ріка,  моя  ріка,
Я  твій  струмочок
От  й  написав  ще  пару  строчок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022

Печалька-улыбайка.

Как  часто  мы  не  понимаем
И  шанс  свой  часто  упускаем
О  Том  что  будет  говорим
О  том,  что  есть  сейчас  молчим
В  душе  ведь  многие  все  те  же
И  детство  нами  ведь  играет
Мгновенья  счастья  пролетают
А  годы  жизни  убегают
Как  кони  мчатся  в  никуда
Ты  еще  есть  и  нет  тебя
Вроде  все  тот  же
А  ведь  нет,  маски  надеты,
Тайны,  запреты,  нормы,  причуды
Театры,  все  постановки  давно  надоели
Все,  что  обычно  давно  опустело
Смех  разве  льется  рекой  ?
Разве  мы  часто  с  тобой  ?
Разве  блаженство  не  миг  ?
Много  всего,  много  всех,
Только  не  то,  все  для  всех.
Все  не  твое  и  не  то.
Мы  как  мурашки,
Движенье  в  одном  направлении.
Находимся  ж  в  вечном  забвении.
То  ,  что  нам  мило
Проходит  же  мимо,
Все,  что  так  близко
Все  дальше  уходит
Так  по  чему  все  так  происходит.
Разве  нельзя  этот  миг
Нам  продлить
Миг  этот  вечно  лишь  жить.
Нам  все  ведь  хочется  туда
И  есть  ведь  то,  что  так  чудесно
Так  по  чему  живем  не  так
Так  по  чему  печаль  так  вечна
Вопросов  нет  и  нет  ответа
Печаль  навеяла  слова
И  не  кружится  голова
А  мне  так  хочется  коня
Й  умчатся  за  тобой
За  ветром,  в  вдогонку
Дверь  репит,  кровать  скрепит
Весь  город  спит
И  не  горят  уж  фонари
И  не  гулять  нам  до  зари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022

Полет любви

Снова  мысли    о  тебе
По  чему  то    ты  везде
Сердце  раскрываю,
Тобой  наполняю
К  себе  прижимаю
Запах  твой  вдыхаю
Ветер  тучки  разгоняет,  
Ветер  ветви  вновь  ласкает.
Ветер  образ  твой  принес
И  тону  в  пучине  грез.
Сам  давно  не  понимаю,
Просто  вновь  тебя  вдыхаю
И  собою  наполняю
Все  реально  нереально
Тучи  по  небу  плывут
Мысли  в  голове  гуляют
Ветерок  весной  так  нежен
Ты  как  сон  передо  мной
Как  листва  шепчусь  с  тобой
Ты  как  свежая  вода
И  в  тебя  я  погружаюсь
Как  ребенок  там  резвлюсь
И  процессом  наслаждаюсь
Чаще  й  чаще  улыбаюсь
В  небе  дымкой  растворяюсь
Твоим  платьем  наслаждаюсь
Тебя  ветром  обнимаю
На  губах  твоих  я  таю
Все  сильнее  прижимаю
Все  ласкаю  и  ласкаю
Всю  тебя  я  обнажаю
Все  в  тебе  я  обожаю
Взмах  крылом  и  опускаю
Взмах  другим  и  поднимаю
Я  с  тобою  не  играю
Наше  небо  открываю
Нас  повыше  поднимаю
И  парим  мы  вместе  там
Мы  в  объятьях  задохнемся
Умирая  улыбнемся
Еще  крепче  мы  прижмемся
Й  улетим  на  наше  солнце.
Будет  в  небе  звездопад.
Будет  кто  то  все  же  рад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022

Моей ангелу позвящается.

Ты  мой  ангел
Замедляешь  полет
Укрываешь  крылом
По  ночам  мы  поем
Кружим  как  во  сне
Я  в  тебе,  ты  везде
Ты  мой  ангел  родной
И  в  душе  я  с  тобой
Я  тебе  обожаю
И  в  тебе  нежно  таю
Ты  мой  вход  в  небеса
Радость,  боль  и  слеза
Чувств  там  нет,  только  свет
И  танцую  с  тобой  в  этот  миг  под  Луной
Танец  жизни,  звуки  оргазма
Ты  мой  ангел  и  плазма
Провал  в  никуда
Ты  и  ангел  й  звезда
Ярко  светишь  й  зовешь
Укрываешь  крылом
Босиком  под  дождем
Растворяюсь  в  стихии
Ток  по  телу  искрится
Ты  со  мной,  ничего  больше  не  произойдет
Не  случится,  все  пройдет
Небо  вновь  озарится,
Лишь  глаза  наши  будут  искрится
Угараздило  ж  нас  так  влюбится.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022

Ми лишишаємось людьми ?

Як  легко  нами  керувати,
Колоду  рішень  тасувати,
В  народу  владу  забирати
Одних  із  іншими  зтравити
Частину  з  нас  в  війні  убити
Собі  знов  владу  захватити
ЇЇ  все  більше,  прав,  багатств
Сумнівних  рішень,  казнокрацтв,
Корупція  процвітає,  влада  їй  сприяє.
Люди  -  маріонетки,  люди  -  герої,
Чому  віками  не  має  покою,
Чому  це  людство  не  наситне  ?
Система  ж  давно  прогнила,
А  владі  лиш  хочеться  зла.
Нас  штовхають  убивати,
Нам  приказ  дали  вони,
Та  чи  люди  тепер  ми?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ukQ994gM9DU[/youtube]
Вірш-  роздум  про  почуте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022

Яскравій зірочці, красивій квіточці, рідненькій Ірочці.

Ти  мій  рідненький  "збуджений  Стан"
Повір  я  нікому  тебе  не  віддам
Ти  щось  сказала  й  зоря  запала
Ти  посміхнулась  -  в  мені  щось  вздригнулось
Ти  мій  коханий  "збуджений  стан"
Словом  ти  гоїш  душевний  мій  стан
Коли  тебе  чую  -  розум  втрачаю
І  в  твою  душу  завжди  проникаю.
Може  не  в  душу,  а  в  глибину,
Чомусь  відчуваю  тебе  я  одну.
Чимось  подібні,  в  чомусь  ми  схожі
Та  такі  різні,  щоб  током  аж  б'є
Зараз  щасливий,  бо  ти  поруч  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022

Двух сердец биение.

Ты  же  знаешь
Так  зачем  вновь  и  вновь  начинаешь
Так  зачем  ты  меня  соблазняешь
Я  не  с  тех  кого  можно  помучить
Так  зачем  мне  все  это  озвучить
Я  тебя  до  безумства  желаю
Молвишь  ты  и  я  снова  прощаю
Хотя  в  Ад  все  в  душе  посылаю
Двери  открыты  всегда
Но  они  ведь  ведут  в  никуда
Замедляем  мы  жизни  процесс
Тут  нас  нет  ,  а  там  мы  лишь  есть
Не  секрет,  что  тебя  не  ищу  я
И  из  глины  леплю  я  другую
И  в  нее  снова  жизнь  я  вдыхаю
Всем  нутром  ее  принимаю
И  как  ты  я  ее  соблазняю
Дверцу  страсти  приоткрываю
Все,  что  будет  давно  уже  знаю
Чай  любви  вновь  проливаю
Небо  в  ней  я  в  ночи  пробуждаю
Вместе  с  ней  среди  звезд  я  летаю
Днем  и  ночью  в  ней  я  кончаю
Радость  встреч,  страсть  огня
Днем  я  в  ней  ,  а  она  не  моя.
Чуства  й  страсть
Край....
Прыжок....
Паденье....
Обьятья....
Виденья....
Перерождение.
Двух  сердец  биение.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022

Рута цвіте.

В  Україні  буде  все  !
Знову  рута  зацвіте!
Років  десять  повуюєм,
У  Росії  відвоюєм.
Всі  міста  ми  відбудуєм.
Стару  владу  відгодуєм.
В  полі  міни  відкопаєм,
Всіх  здивуєм  урожаєм.
Все  на  експорт  віддамо.
Знов  прокрутим,  самі  й  купим.
Ціни  звістно  знов  зростуть
Доллар  скажуть  нам  росте,
Україно  -  буде  все  !
Ще  не  вмерла  Україна,
Тридцять  років  ми  співаєм,
Всі  в  душі  ми  патріоти
І  вмирати  всім  охота.
За  те,  що  буде,
За  них,  за  цих  бариг.
Кому  війна,  кому  розруха,
Кому  брехню  щоденно  в  вуха.
Психотерапевти  з  екрану  -
Перемога  за  нами.
То  чому  в  країні  розруха  ?
Куди  як  вода  економічна  допога  пішла  ?
Чому  ціни  не  заморозили  ?
Чому  в  нас  іноземна  валюта  ?
Саме  просте  -  щоденна  брехня,
Перемога  близька,
Україну  звільняємо  !
Все  буде  -  ми  знаємо.
Рута  цвіте  -  щастя  бариг  жде.
Мілліардний  дохід,  такий  новий  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022

Стрижка "Під нуль"

Актуально,  еротично
Сексуально  ,  естетично
Головне  економічно
Кожен  сам  себе  стреже
В  Україні  буде  все
Ціни  як  гриби  ростуть
Модні  стрижки  зачекають
Українці  бачать  й  знають
Стрижка  супер
Стрижка  клас
Так  стрежуть  усіх  вже  нас
Модна  стрижечка  "  Під  нуль"
Ти  від  куль  всіх  порятуй
Ще  з  в'єтнамської  війни
Моду  цю  були  ввели
Потім  всі  вже  зрозуміли
Чому  люди  отупіли
Все  по  колу,  по  спіралі,
Сивою  вже  молодь  стала,
Тому  коси  й  позбривала
Ні  залисин,  ні  комах
Красота,  гола  площадка
І  чуби  всі  позбривали,
Що  війна  -  усі,  щоб  знали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022

Ми вас любимо, вас ми й погубимо) ) ) )

Ви  знаєте,  чому  низька  народжуваність  в  Європі  ?
Там  молоді  чоловіки  були  в  сексшопі.
І  щоб  ви  там  їм  не  говорили
Що  їм  потрібно  там  вони  купили
Нові  жінки  -  старих  там  заміняють,
Потрібну  функцію  всім  задовільняють.
Старі  керівники,  чоловічі  шиї    крутять,
Тому    жінки  в  нас  воду  й    мутять.
Що  не  кажіть,  а  наші  все  ж  миліші.
Стрункі,  пишногруді
Й  море  талантів.
Скільки  сексошопом  ти  не  мандруєш,
Там  такого  екстріму  ти  не  відчуєш.

В  нас  змії  слизькі  
Їх  люблять  всі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022

Слава героям! Слава Богам!!! Не буде прощення катам. ( Гра розсміши коміка. Судді всім відомі)

Діди  в  гробах  перевернулись
Президенти  -  посміхнулись
По  містах  стріляють
Президентам  догождають
Ветеранів  поважали
Поки  вимруть  лиш  чекали
Сто  років  пройшло
Зло  ожило
З  екрану  на  землю  Вкраїни  прийшло
Ті  хто  разом  воювали
Слава  Богу  повмирали
Це  б  вони  ж  бо  не  стерпіли
Президенти  ці  б  злетіли
Гра  "  Війна"  і  нові  жертви
Не  сміються  президенти
Ставки  просто  повишають
Те,  що  буде  добре  знають
Свій  народ  вони  вбивають
Каже  Путін  ще  місто  зруйную
Промову  скажу  я  новую
Каже  Вова  зачекай
Ти  не  сміійся
Все  буде  знай
До  вабанку  ти  дограй
Мілліарднії  ставки....
Продовження  жде....
Війни  ще  й  не  було
Вона  ще  гряде  !
Зброя  потужна  й  армія  нова
На  Вас  теж  піде
Вашого  там  й  не  було
То  наше  є  все  !
Ви  Бендеру  викликали  ?
Ми  його  також  всі  ждали  !
Він  прийде  й  війну  почне  -
Україна  то  є  все  !
Там  де  був  Калініград
Буде  новий  Сталінград
Наше  місто  відвоюєм
Все  як  було  відбудуєм
Український  ж  то  є  прах,
Нас  у  тій  війні  спалили
Попіл  з  грунтом  у  вагони
В  Калініграді  -  то  газони
Німці  теє  все  вчинили
Руські  прийшли  й  прихватили
Олігархів  як  грибів  на  могилах  розселили.
І  чому  скажіть  він  ваш  ?
Чи  колись  він  вашим  був
Путін  щось  про  це  забув.
Південь  теж  козацький  був  ,
Козаки  жили  повсюду
Катерина  їх  вбивала,
Та  міста  переписала.
Нові  назви  там  вказала.
Від  всіх  правду  приховала.
Путін  те  ж  про  це  забув  ?
Бендеру  він  чекав,
В  могилах  героїв  його  він  шукав.
Бендера  ,  то  жарптиця,  в  бою  відродиться,
Все  знову  повториться.
Америка  готова,  Європа  скаже  слово.
Містам  ми  імена  вернемо,
Ви  Їх  забули  чи  й  не  чули  ?
Петро  місто  захватив  ?
Після  війни  його  відрив  ?
То  Київ,  столиця  Європи,
Так  москалі  -  ви  будете  в  жопі.
Москов  кричать  москалі,
Імя  йому  було  Мир.
Зірки  зкинемо,  куполи  возвисимо,
Від  вас  руський  дух  очистимо.
Це  військова    таємниця,
Вам  це  знати  не  годиться.
Ветеранів  поважаєм,
Їх  в  Кремлі  переховаєм,
Мир  вони  ж  бо  берегли
І  за  мир  всі  полягли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022

Все буде. ( У кого ?)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2rOLOdylL6k[/youtube]
Потрібні  роки....
Роки,  можливо  десятки,
А  може  і  більше!!!
Нам  же  видніше  !
Заяви  такі  з  екрану  лунають
Українці  за  що  ж  погибають?
Шольц,  Макрон  ви  чомусь  не  туди,
Можливо  й  туди,  та  не  для  нас
Війна  8  років  чому?
Чому  вона  почалась  ?
Народ  України  переконали,
Чекають  і  двері  відкриті  в  Європу
Дивлюсь,  роки,  минули  роки
Третини  не  стало
Хто  виїхав,  кого  ковід  забрав
Ті  жертви  війни
Куди  ж  йдемо    ми?
Хто  нами  керував  ?
Вісім  роки  ми  йшли
Всім  видно  в  яке  ми  майбутнє  прийшли
Питання  одне
Чому  нас  обдурили  ?
Відео  супер  про  Януковича,
За  животи  держемось,
З  себе  й  сміємось
Хотіли  долари  по  26,  прийшли  б  попросили
Для  вас  це  б  зробили
Хотіли  газ  і  світло,  ще  й  за  труби,  які  самі  ви  закупили
Ви  думаєте  вам  не  розрішили  б  ?
Хотіли  в  ЄС  ?
Вас  туди  взяли  ?
Питання  за  що  наш  народ  убивали?
Навіть  не  питати  ?
Стріляти  й  помирати?
Нас  вели,  ведуть,
Керували,  керують,
Продавали,  продають.
Самі  -  ЖИРУЮТЬ.
То  лікарі  світом  керували,
Тепер  часи  "царів  "  настали.
Нова  віра  -  ВСЕ  БУДЕ,
А  чи  залишаться  тоді  трударі,
Вимруть  всі    люди  прості?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022

Вороги

Роками  будем  воювати,
Одне  одного  вбивати
Руські  нам  це  не  брати
В  цьому  давно  переконалися  ми
А  що  робити,  коли  батько  й  син
Чи  рідні  брати  по  два  боки
Роками  ракетами  стріляти
Будівлі  рідних  руйнувати  ?
Чекати  поки  там  вверху
Зупинять  кляті  цю  біду
Вас  мілліони,  там  один  і  там  один
Два  Вовани,  два  братани
А  ми  ?  Хто  ми  ?
Захистники  ?
Роками  будем  захищати
Одне  одного  вбивати
Хто  переможе  в  цій  війні  ?
Лиш  той,  хто  її  розвязав,
Кровну  помстунавязав.
Першу  як  світову  зупинили  ?
То  ви  герої  всі  стріляти,
А  просто  вийти  й  примиритись.
Всьому  світу  показати  -
Досить,  досить  убивати.
Танки  розвернули,  руки  пожали
За  все  на  коліна  і  ті  і  ті
Богу  помолились...
І  щоб  світ  весь  бачив,
Що  люди  не  звірі,
Не  отара  овець  ,
Не  стадо  ягнят!
Вони  гідні  і  за  "царів"  не  підуть  убивать.
Пора  давно  це  зрозміти,
Вас  мілліони,  вас  бояться.
Тому  в  таку  війну  й  втравили.
Самі  на  цьому  заробили.
Не  стріляйте,  клепку  майте.
Новий  ,  кращий  світ  створіть,
Думи  кляті  розженіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022

Сонечко світить, все зеленіє, в день Перемоги МИРУ радіє.

Дивлюсь  я  на  небо
Тай  думку  гадаю
Чому  не  птахи  у  небі  літають
Чи  так  важко  духовно  зростати
Не  вміють  й  не  хочуть  володарі
Вину  визнавати,  хазяйнувати
Добро  творити  та  в  мирі  жити
Навіть  на  думку  нікому  не  спало
День  перемоги  зробити  щасливим
Про  мир  навіть  думки  нема
Слова  лиш  війна,  та  війна
Набір,  найманці,  зброя
Будьте  готові  до  бою
Так  державами  керують
Такі  держави  і  будують
Одна  агресія,  змови
А  небо  таке  голубе
А  сонце  таке  світле,  ясне  та  прекрасне
Всіх  зігріває,  все  віддає
Нічого  від  вас  воно  не  чекає
Просто  яскраво  сіяє
Воно  певно  серце  добре  має
Подалі  від  вас  по  небу  блукає
За  хмарами  радість  ховає
З  ранку  дарує  проміння  й  любов
Ввечері  нас  покидає
Таємничо  вчить  нас  жити
Віддаватись  та  любити
Каже  нам,  що  все  минає
Зло  не  вічне,  все  пройде
Все  у  мирі  заживе
Та  ці  люди  не  від  Бога
Їм  лише  одна  дорога
Та  самі  туди  не  йдуть
Інших  всіх  туди  все  шлють.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022

Z згорить, V з рогами, ZV - ӡвірства. Одні малюють, інші служать. Зло в бій іде.

Зет,  зірка  -  символ  Звіра
Повна  в  Бога  зневіра
Повна  зазомбованість
Повна  диградація
Народів  окупація
Лише  звірства  чинять
Лише  придивіться
Зірка  вверх  ногами
Це  все  буде  й  з  вами
V  -  влада
Вверх  ногами
І  з  рогами
Піраміда  зберігає
Піраміда  підкоряє
Вверх  ногами  -  засоряє,
Атакує  і  панує
Один  Звір  над  всіма
Символіка  мертвих
Світ  заполонила
Адська  віра  рашистську  землю
Давно  захопила
Коли  настав  час  прозріння
Коли  живі  почали  оживати
Те  що  навколо  коється
Стали  осознавати
Щоб  їх  в  страху  тримати
Стару  віру  стримувати
Війну  й  об'явили
Хто  не  Звір,  в  кому  віра
Того  ждуть  могили
Похід  мервих  на  людей  почався
Путін  постарався
Нове  жертвоприношення
Звіру  із  могили
Мавзолей  жертв  чекає
Путін  мерців  знов  збирає
В    царство  мертвих
Та  через  Україну
Ідуть  смертні  на  гріх
Тому  й  звірства  чинять
Отакії  символи  ці  гади  обрали
Червоним  по  білому
Кров'ю  це  малюють
А  що  каже  Бог  давно  вже  не  чують.
Не  убий,  не  укради
То  не  люди  вже
Звірі,  скоти
Бог  застерігав
Бог  про  це  знав
Бог  звіра  в  людині
Заповітом  й  тримав
Звір  пробудився
Світ  сколихнуло
Війна  з  життям  почалася
Людство  зникає
Від  рук  Сатани  в  Ад  попадає
Зло  чиніть
За  перемогу
((Z,  V))
Та  не  вірте  в  Бога
Заповіт  забувайте
Й  вбивайте,  вбивайте
Зла  ПЕРЕМОГА
((Z,  V))
В  землю
((  V,Z))
В  Ар,  В  Ар
Той  же  тисячолітній  -  варвар.
((  V,Z))
Перемога  змія
((Z,  V))
Зміїв  перемога
Нациські  символи
Зневіра  в  Бога
Тому  й  вимираєте,
Туди  вам  й  дорога
Згиньте  з  порогу
Заповіт  пригадайте
Нечисть,  гади  повзучі
Від  світла  правди  згоряйте
Тіні  -  зникайте
З  вірою  в  Бога  цей  вірш  я  пишу
З  вірою  в  мир  це  розкриваю
Воїни  світла  не  сплять
Мир  на  Землі  вони  боронять.
Змії  ж  -
V  -  вимирають
Z    ӡникають
За  що  воюють  самі  ж  бо  й  не  знають
ZZ  за  знання
Колись  воювали
ZV  ӡнання  влади
Змії  ці  вивчали
Тінню  по  міраміді
Змій  цей  піднімається
Zло  в  світі  коється
Коли  це  починається.
Не  буди  ЗВІРА
Не  убивай
Був  же  на  Землі  МИР
Був  на  ній  й  РАЙ.
Жили  ж  У  РАЮ
Й  горя  не  знали
Поки  змієвого  яблука  та  не  скоштували.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022

Вони і ми

В  багатьох  українців  в  Росії  батьки,
В  багатьох  напаки,
В  батьків  з  України  -  діти  в  Росії.
Віками  так  склалось.
Тепер  вороги  ?
Батьки  вб'ють  дітей
Чи  навпаки  ?
Колись  були  сестри,
Одна  в  Україні,  інша  в  Росії  ?
Тепер  вороги.
І  це  назавжди  ?
В  них  хтось  спитав  ?
Хто  цю  війну  розв'язав  ?
Путинська  морда  чомусь  всі  нам  кажуть.
Та  Дума  ж  уся  цю  війну  розв'язала.
Сім'ї  вона  в  цій  війні  зройнувала.
Кожен  хто  в  Думі,  ворог  це  точно.
Навіть  Путіна  не  стане,
Цю  війну  не  зупинити.
Ті,  що  не  в  Москві  живуть.
Ті  бідували  й  далі  будуть,
Якщо  їх  сюди  не  кинуть
І  безславно  не  загинуть.
Санкії  ці  не  для  них,
Вони  віками  бідували,
Що  в  них  було,  давно  вже  вкрали
В  Думу  навіщо  вибирали
Самі  себе  і  вибирають
Панувать  і  воювать
На  життя  їм  всім  насрати
Хочте  жити  -  їх  за  грати.
Та  це  нажаль  все  неможливо.
Все  передбачено,  за  все  заплачено.
Як  овечки  ви  в  отарі
Пастушок  над  кожним  є.
Путін  стригти  вас  й  веде.
Ми  не  такі.
Ми  більш  цивільні.
Такії  ж  люди.
Просто  все  навпаки.
В  них  біле  -  чорне.
В  нас  чорне-  біле.
Одною  ногою  всі  ми  в  Європі,
Іншою  давно  ми  в  жопі.
Їхні  руки  в  Європі  були
Їх  вкоротили,  тому  вони  й  оскаженіли.
Тих,  хто  їм  руки  вкоротив
Вони  і  досі  ще  бояться
На  нас  рішили  відігратись,
На  нас  рішили  знов  піднятись.
Віками  нас  же  й  оббирали,
Голодомор  в  нас  учиняли
За  це  вони  відповідали?
І  геноцид  цей  визнавали?
В  20  роки  схід  заселили,
Так  України,  а  наших  в  сибір  ?
Скіжіть  не  було  ?
Сто  років  пройшло.
Знов  повторити  ?
В  40  кові  татарів  пересилили
Знов  персеселите?
Й  кого  тут  заселите?
Ваша  земля  ?
Ваш  дім  метр  на  два
На  колимі
Знають  це  всі
Та  економлять
Біля  кремля  всіх  захоронять
Там  мавзолей  утопічних  ідей
Хто  цю  війну  скажіть  розвязав
Хто  з  днів  потопу  брехав  і  брехав
Хто  цю  історію  всім  навязав
Хто  тисячі  роківта  память  предків
У  наших  народів  украв
Чому  йде  війна  ?
На  одній  мові  ж  говорили
Росіяни  росіян  на  сході  й  вбили.
То  ж  ваші  родичі  були
Хоча  жили  на  цій  землі
Ви  ж  безроду,  безплемені
Романови  ж  брехню  цю  розвели
А  богороджених  царів  
Вбили  та  підмінили
Всю  правду  про  рід  на  кострах  спалили
Й  так  як  ці  ваші  "царі",  200  років
Над  вами  бісовські  дії  чинили,
Вас  всіх  занапастили.
Якщо  у  вас  народовладдя,
То  всі  ви  вільні
І  ваші  ворог  не  ми
"царі",  лжецарі  та  президенти
Змії  в  Думі  посилились
З  Сатаною  поріднились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022

Все вигадано, збіг випадковий, не з України, не 2022 рік, просто душевний крик. Планета Зеро.

З  кацапів  сміємось
Гордість  за  нас
Солдат  украв  чайник
Та  дно  він  оставив
Спокуси,  завісті  блуд  його  взяв
От  і  украв,  а  ми  ж  не  такі
Багаті  ,  заможні
Вони  босі  й  голодні
Та  все  це  слова
Іду  біля  урни
Одні  не  доїли
В  пакет  і  в  урну
Не  голодні
А  поряд  жіночка  ішла
До  сліз  картина
Просто  жах
Той  хліб  у  жменьку  та  до  губ
І  голод  навіть  із  даля,  аж  до  кісток
Це  бачити  жах
Люди  мимо  пройшли
Ніби  це  норма
Їм  всеодно
І  біль  за  нас,  за  наш  народ
Картина  страшна  ця  картина
Одні  жирують
Інші  бідують
Інших  бачим
Вороги,  а    чим  кращі  ми?
Не  такі  ?
Мало  голодних  ?
Мало  босих  ?
Людей  з  роботи  не  звільнили  ?
Раніше  й  пяні  працювали
І  всіх  безплатно  лікували
Копійка  -  світла  кіловат
За  три  копійки  -  кубометр  газу
За  40  років  все  ж  змінилось
Одні  в  маєтках,  інші  в  замках,
А  є  такі  як  жінка  ця,
Що  жадні  крихти  хліба.
Напевно  й  хворі,
Нездорові,  чому  тоді  ми  так  радієм  ?
Тисячі  жертв,  розруха  навколо
Нам  показали  фрагмент
Вони  все  це  пережили  ?
Чомусь  маєтки  не  горіли  ,
На  замки  їх  ракети  рашистів  теж  не  летіли
Чомусь  де  бідні  люди  лиш  живуть
Туди  ці  гади  всі  і  бьють
Не  бачили  з  екрану  як  замок  палав.
Школа,  садочок,  квартал  де  живуть  -  горіли  й  не  раз.
То,  що  е  навмисне  в  ці  цілі  лиш  б'ють?
Хто  знає  правду  той  мовчить.
Червоний  хрест  бідні  не  бачать,
Гуманітарку  всім  дають  ?
Тим  ,  що  так  сильно  бідує  ??
Тим,  що  без  осель  остались  ?
Чому  на  скаладах  все  це  є  ?
Жах  же  навколо  ?
Всі  на  своїх  місцях  ми  боремось  за  перемогу  ?
Та  от  питання,  хоч  й  не  час,
Чи  всі  нажаль  на  цих  місцях  ?
Чи  на  своїх  ті,  хто  керують
Раз  люди  гибнуть  і  бідують.
Що  хто  зробив  конкретно  сам
Із  тих  хто  нами  керував
Останні  40  років.
Хто  був  гарантом  миру,
Слугою  був  народу.
Чому  народ  зарплату  таку  мізерну  має.
Лиш  той,  хто  владу  захищає,
Лиш  той  побільше  й  заробляє.
Чому  при  владі  олігархи  ?
Чому  народ  бідує,
А  хто  продав  відчизну
Чому  в  цей  час  жирує  ?
Чому  війну  цю  допустили  ?
Чому  третю  ядерну  державу
З  другою  за  40  років  зтравили.
Чому  перзиденти  це  допустили.
За  вісім  років  війни  не  зупинили  ?
Питань  багато  ?
Комусь  ще  смішно  ?
Ждем  горя  в  кожній  сім'Ї?
А  може  розум  все  ж  вернеться  ?
А  може  серце  й  там  заб'ється?
Десь  наверсі.
Чи  всі  давно  там  неживі  ?
Будем  віками  воювати.
Одне  одного  вбивати  ?
Прості  люди  ні  там,  ні  тут
Війни  ж  не  хочуть,
Помирати,  та  мусять  йти  і  воювати.
Приказ.
А  хто  його  дає  ?
Дві  людини  вирішують  все.
Кому  вимирати,  кому  багатіти.
Хіба  можна  після  цього  щасливо  жити.
І  далі  "царям"  цим  служити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022

Кому тут не раді, будьте добрі - мимо чи за кораблем.

Той  пише  вірші,  які  не  читають
Та  -  коментар,  який  просто  зайвий
Ті  пляшуть  під  дудку  "царків"
То  ваший  лише  хліб
Не  лізьте  туди,  де  ви  не  бажанні
Свої  пісеньки  співайте  своїм
Всі  такі  знаючі,  мозги  промивають
Та  зрозумійте  -  вас  тут  не  чекають
І  не  для  вас  вірші  ці  складають
Дали  вам  щось  тут  почитати
Читайте  мовчки  й  з  Богом  йдіть
Ні  хто  сюди  вас  не  просив
Ніхто  вас  точно  тут  не  жде
Свій  яд  ви  при  собі  тримайте
Й  ефір  ви  тут  не  загрязняйте
В  своєму  чаті  ви  пишіть
Хто  вас  гукає  -  туди  й  йдіть
А  то  одні  і  ті  ж  пісні
Що  влада  скаже  -  те  і  пишем
Поети  точно  вже  як  ЗМІ
А  ми  не  зомбі  -  ми  живі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022

Стражденний народ вірою живе, що колись і тут він же й заживе

Війна  іде  сезонами
Що  вона  несе
Не  всім  вона  однаково
По  різному  дає
Кому  безмертя
Кому  вічність
Баригам  статки
Бідним  сльози
А  народу  жах

Хто  хоче  героїчно  погибать?
За  батьками  ідуть  діти
Захищати  рідний  край
А  бариги  ситі  підбивають  урожай
Кому  хочеться  вмирати?
Вам  порібна  ця  війна  ?
Бидло  владу  захопило
У  війну  народ  втравило
Влада  тут  і  влада  там
Ради,  думи  -  зажиріли
Ось  тому  війну  й  ведем
Бо  не  ми  все  продаєм
Захищаємо  ми  бидло,
Що  давно  нас  продало
Так  віками  вже  було
Хочуть  руські  воювати  ?
Вороги  вони  ?
Чи  "царьки"  ?
На  пять  літер  посилають
І  доходи  з  цього  мають
Статки  їхні  все  ростуть
Гори  трупів  в  бій  ідуть
Хто  з  них  хоче  воювати?
Хто  бажає  погибати  ?
За  "царів",  за  мародерів.
Це  військова  таємниця  ?
Знати  правду  не  годиться?
В  страсі  жити  ?
В  бою  вмерти  ?
А  "царькам"  все  жерти  й  жерти  ?
Вам  маєтків  всім  замало  ?
Всіх  втравили  ви  в  війну,
Безкінечну,  затяжну.
Одних  підкупили,  інших  обдурили,
В  краще  життя  народ  поманили.
А  насправді  повне  пекло,
Попіл  і  руїни
"Царі"  появились
Бариги  в  прислузі
Бідним  по  заслузі.
Тому  вічна  память.
Герой  та  посмертно,
А  ті  безіменні  без  могил  пропали
О  такії  часи  божевільні  настали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022

Знов приходиш ти вночі.

Чому  тебе  я  відчуваю  ?
І  з  неба  в  тебе  проникаю.
Сонце  й  роса,
Ти  і  краса.
Чому  тебе  я  відчуваю  ?
Не  мов  на  небі  ти  зоря,
Чорна  зоря  чи  то  діра
Викликаєш  бажання  ввечері  та  зрання
Маниш,  зовеш
Чи  то  виддіння
Чи  то  бажання
Двох  тіл  касання
Двох  душ  єднання
Вранішня  роса
І  твоя  краса
Не  відвести  очі
Стонеш  й  знову
хочу
Хочу  ливень
Хочу  хвилю
Хочу  в  омут  з  головою
І  зливатися  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022

Ви є безсмертні?

Всього  три  слова
СТРАХ
ГОЛОД
ХОЛОД
Ми  не  забудемо  про  вас
Так  часто  люди  говорили
Без  вас  ми  так  прекрасно  жили
Та  з  вами  завжди  до  кінця
Співала  пісня  ця
ХОЛОД
ГОЛОД
СТРАХ
Всередині  віками
Були  і  будуть  з  вами
Всього  три  слова
Ви  ще  не  пробудились
Хмільні  і  заблукали
Та  ви  ж  прекрасно  знали
Армагедон  чекали
Вас  ми  ж  попереджали
Три  роки
Чорне  небо
Три  роки  -  Пекельний  вогонь
Три  роки  плач  і  стон
Замовкнуть  пісні,  нарешті  зникне  -  ЗМІ.
Три  слова  будь  ці
ТАК  СТРАХ  проникне  в  вас
В  достатку  розлінились
Від  влади  загордились
Спокуса  погубила
Нажива  спокусила
Прийде  ж  завжди  ЗИМА
Й  три  слова
ХОЛОД
ХОЛОД
Й  СТРАХ
Проникають  до  самих  глибин
По  кісточках
НА  жаль  жде  ЖАХ
У  всіх  є  СТРАХ
Війна  для  людства  КРАХ
Про  це  ви  всі  забули
ГОЛОД  вам  не  відомий,
ХОЛОД  не  для  вас
Бо  вас  покинув  страх
Закони  не  для  вас.
Бути  чи  не  бути
Гнити  чи  горіти?
Не  вмієте  ви  жити,
Мовчу,  що  і  любити.
Живе  все  буде  гнити?
Повна  деградація  ?
Денаціоналізація  ?
Новий  порядок
На  новій  планеті  ?
Ви  всі  безсмертні?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022

Продовження буде…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3-PhY-Aqvzk[/youtube]
Реаліті-шоу  "  Брат  2  з  кров'ю  "
Місце  дійства  -  Україна
Споглядає  увесь  світ
Промолтери  -  президенти,
Режисери  й  дерижори  -  закуліснії  актори
Два  клоуни  в  кровавих  рясах
На  екранах  зазвіздились
Їхні  слухи  з  голих  й  босих  акториків
В  олігархів  нарядились
Війною  народи  косять,
На  терезах  Феміди
Людське  життя  і  їхні  статки
Рахунки  і  там  і  там  ростуть
Всі  продовження  ждуть!
Одні  плачуть,  інші  скачуть
Кому  служать  слуги  ці  ?
Армагедону  посланці.
Майдан  -  АТО.
Терроризм  -  бандитизм.
Військова  операція  -  зачистка  й  ліквідація.
Війна  й  славян  нема.
Чотири  акти  одного  дійства
На  Атиковід  -  атракти
Доходи,  мандати  та  продажні  депутати
Там  і  тут  нас  продають
Косять,  косять  
Демілітаризують,  господарюють
Військова  таємниця
Реаліті  колісниця
По  небу  ракети  літають
На  землі  цілі  зникають.
Всі  в  жасі  продовження  ждуть
Хто  втомився  -  готовий  на  все.
Та  всіх  продовження  жде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022

Жде всіх зима.

Все  починається  в  житті  з  малого
З  сернинки  -  хліб,  з  промінчика    -  зоря.
Чому  ж  для  дітей  ця  брехня?
Для  нас  же  з  дитинства  -  брехня.
Формують  віртуальне  життя.
Потрійні  маски,    брехня.  Виходу  -  нема.
Світ  повний  ілюзії.
Норми,  закони,  стадне  виховання,
Масові  переконання,  брехливі  теорії,
Суцільні  ілюзії,  повне  обмеження.
Ждуть  всіх  -  страждання.
Люди  ми  маріонетки.
Часом  обділені,  в  резервації.
Хто  в  віртуальні,  а  більшість  в  реальній.
Раби  по  життю.  Рабські  інстинкти.
Раб,  то  є  учень.
Навіть  це  ми  не  знаєм,  тому  і  страдаєм.
Медицина  не  для  всіх  та  освіта  бескоштовна.
Соціальний  пакет.Ось  такий  в  нас  вінігрет.
Їжте  хімію,  розпухайте,  ким  родились  -  забувайте.
Мирно  людоньки  здихайте,  вимирайте.
Все  закладено  з  дитинства.
Протухше  зерно.
Любові  нема.
Жде  всіх  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022

*** за кораблем !!!

Нам  всім  в  ЄС  обіцяли
Роки  вже  минули,  туди  нас  не  взяли
Прекрасно  всі  знають,  що  й  не  візьмуть
Чому  ж  війну  цю  ведуть
Затіяли  все  сипаратюги
Яких  заселили  сюди
Ще  їхні  діди
Продажні  бандіти  та  мародери
І  Раша    і  влада  їх  годували
На  наших  харчах  розжиріли
Позвали  рашистських  жовнірів
Все  це  налідки  переселення
Татар,  сходу  України
Так,  все  силою  родилось
Ось  тому  й  заколотилось
Одні  брешуть,  інші  брешуть
Кров  народу  проливають
А  за  що  й  самі  не  знають
І  в  ЄС  нас  не  візьмуть
Та  і  єдності  не  було
ЛНР,ДНР  там  одні  ж  сепаратюги
Ідеї  єдиної  України  скоріш  утопічні
Правду  казали  чемодан  в  руки
І  за  російким  кораблем
Та  щі  кліщі,  кровососи
Тут  суть,  туди  марять
Україну  ж  бо  продали
І  давно  її  порвали
Хоч  й  АТО  м  це  все  назвали
Мілліарди  в  е  все  вклали
То  за  що  ми  всі  воюєм
І  чи  схід  ми  всі  не  чуєм  ?
Те,  що  було  не  вернеться
Всі  це  знають  з  біллю  в  серці
СБУ  не  працювало
Сепаратів  не  прогнало
Свій  народ  лиш  обдирали
То  й  прийшла  страшна  війна
Бідно  просто  ми  жили
Нас  ці  влади  не  цінили
А  роками  лиш  гнобили
Краще  все  було  в  Європі
Ну  а  ми  були  всі  в  жопі
На  Європу  лиш  пахали
Жити  як  вони  бажали
Нас  туди  вони  манили
Та  ніколи  б  не  впустили
Все  туму,  що  в  нас  зарплати
Лиш  достойні  в  депутатів
Решта  всі  ми  не  достійні
В  економіці  розвал,  бо  мізернії  зарплати
В  кожній  станції  метро  магазини  президентів
А  на  сході  резиденти
Ці  рашистські  запроданці
Тих  роками  підбивали
Та  бумажками  манили
То  вони  й  заколотили
На  життя  їм  всім  начхати
Хто  живий  ,  той  має  знати
Досить  всім  на  воювати,
Марно  кров  цю  проливати.
Як  щасливо  будем  жити,
Не  царьки  і  депутати,
А  народ,  коли  за  працю
Буде  мати  все,  о  тоді  ми  й  зажили  б
Та  нам  цього  не  дадуть,
Самі  цього  не  візьмемо,
В  владу  піднімається  гімно
Ось  тому  і  так  воно
Добровільно  для  народу
Щастя  всім,  свободу?
Достойні  зарплати  ?
Мирне  життя  ?
До  процвітання  нема  вороття.
Кліщі,  бариги,  продажна  влада,
Ось,  що  народу  приготували
Бежмежні  поля,  красиві  міста.
Та  чиє  це  все  ?
Хто  тут  зажрався  ?
Хто  тут  продався?
За  кого  кров  ллється  рікою.
Моє  серце  вкраїно  плаче  з  тобою.
Давно  вже  пора  сім  до  бою.
Та  вороги  замаскувались.
Та  вороги  в  владу  давно  вже  пробрались.
Тому  вони  і  колотять.
Тому  й  перемога  далека.
В  руки  чемодан  й  на  пять  літер  за  кораблем
Всім  хто  хоче  влади,  всім,  хто  тут  все  прикупив,
Всім,  хто  кров  нашу  роками  тут  пив.

Не  порібна  нам  ніяка  влада,
Не  потрібна  нам  і  ця  Рада
То  все  зрада,  скажите  -  анархія
Може  й  так,  не  такий  й  був  Махно
Яким  на  всім  внушали
Землю  всім  роздав,  не  продав  іноземцям
Німецьким,  рашистським,  не  маск
Хто  тут  родився  ,  не  перебирав,
Як  цяя  влада  він  не  чекав,  тих  хто  робив,
Не  обкрадав,  в  хазяйські  руки  він  краще  й  віддав.
Хай  буде  анархія  чи  комунізм.
Страшне  словечко  ,  а  що  ви  знаєте  про  це.
Чи  ви  вивчали  "Капіал"  ?
Знов  посмішка,  лиш  співчуваю.
В  ЄС  його  завжди  вивчали  ,  все  по  ньому  прорарухували.
Вас  комунізмом  налякали,  чорта  комуністом  зробили,
Брехню  вам  внушили,  поняття  підмінили,  закабалили.
Чому  ж  спокою  нема,  чому  не  закінчиться  клята  війна.
Бо  процвітає  брехня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022

Щастя й до нас в Україну прийде.

Не  заспівали  ще  всі  пісні
Не  прогуляли  весняні  уроки
О  боже,  а  скільки  мороки
Не  випитий  стакан  вина
І  в  цьому  я  не  винна
Не  станцьованний  випускний  вальс
Гаряча  весна,  навколо  війна
А  ми  чекали  випускний
Який  ....  у  цьому  винний
Мирно  жили,  вечорами  танцювали
Одне  одного  кохали
Якому  бісу  не  спалось,
Чому  це  все  розпочалось
Лебеді  парами,  голуби  за  хмарами
Стаї  пар,  а  тут  кошмар
Ми  готувались  в  нове  життя,
З  посмішкою  в  танці,
На  нас  напали  ці  засранці
І  не  люди  й  не  сусіди
І  просто  морду  не  наб'єш
Й  в  сарай  свиней  не  зажинеш
З  іншої  планети  чомусь  летять  ракети
Пісні  нажаль  не  залунають
Лиш  канонадив  такт  співають
І  всі  лиш  плачуть
Одні  не  плакали  з  війни
Сльози  самі  в  них  потекли
Були  свята,  була  весна
Краса,  співала  наша,  лунала  душа
Нажаль  війна
Того,  що  було  вже  нема
Сльоза
Ливинь  із  сліз
Якийсь  урод  війну  приніс
За  що  війна  ?
Хто  вороги  ?
Кому  замало  вже  землі  ?
Домівка  максимум  два  ари,
Ви  подивіться  на  стожари.
Це  не  пожари,  це  ясні  зорі
І  пісні,  сузір'я  радості  й  краси.
А  ви  війну  розпочали.
Прекрасне  все  вас  дратувало,
Тирани  ви,  кати,
Народи  в  битві  ви  стравили.
Всі  ждуть,  одне  щоб  одного  убили.
Горе,  сльози,  вогонь
Вирувало  життя,  попіл,  руїни.
Діти,  усмішки  -  сирени  та  дим.
Смієтесь,  марш  перемоги.
Ви  не  двоногі,  ви  змії,
Нічнії,  такі  ж  ядовиті.
Змії  крилаті  по  небу  літають,
Потім  боліти  від  них  лиш  сіяють.
Високо  в  владу  сірі  пробрались,
В  сірії  будні  і  тварі  закрались.
В  сірих  мундирах  діри  уже.
Все  як  прийшло,  так  і  піде.
Яблуня  знову  весною  цвіте,
Щастя  й  до  нас  в  Україну  прийде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022

Хрестос Воскрес!!!! Славімо його. Спасімо живих - молімось за МИР.

Бог  засіяв,  мир  нам  послав
Бог  наш  воскрес
Бог  про  все  знав
За  нас  він  страдав
Муки  прийняв,  наші  гріхи
Нас  в  пекло  вели
Клята  війна,  гординя,
Багатство,  царків  та  бариг
Туніяцтво,  масове  пянство
За  все  він  страдав,
Вічне  життя  він  віддав,
Дорогу  у  вічність  нам  показав.
Самопожертва,  краплини  крові,  тіло
Все  земне  вам  віддав
Душею  він  воссіяв
Він  возродився  на  небі
Ніс  33  роки  цей  хрест,
Вас  учив,  вас  лічив.
Що  ж  від  вас  він  отримав  ?
Муки,  невдячніть  ?
Нові  гріхи?
Знов  на  землі  керують  кати?
Кайтесь,  моліться.
Бо  скаже  палай.
Їх  не  варто  спасати,
Вони  саранча,  їх  жадібності
Не  має  кінця,  вони  кровопивці,
Вони  братовбивці.
Повірив  він  в  вас,
В  богонароджених,
Впавших  в  гріхах.
Слава  Богу,
Слава  Богам,
Людям  стид  і  срам.
Скільки  можна  цих  ран.
Цього  насильства.
Церкви  ділити.
Все  захватити.
Одні  знов  жирують.
Інші  бідують.
Божі  народи  завжди  покидають,
Ту  землю  на  якій  їх  рабами  вважають.
Скільки  можна  так  жити  ?
Скільки  можна  грішити?
Во  істину  воскрес.
Якщо  когось  спасеш,  то  порятуєшся  і  сам.
Не  убий!!!!
На  хрест  іди....
Дорогу  в  вічність  ти  знайди.
Свою  ти  душу  збережи.
Ціни  життя  і  памятай,
Для  Богоборців  скрізь  є  Рай.
Земля  то  Рай,  то  не  є  Пекло.
Чому  вогонь  ви  розпалили  ?
Ви  Божі  люди  чи  бацили?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022

Все просто. Все пройде. Всіх, хто живий життя вічне і жде.

Ми  цього  не  знаєм,
Не  відаєм  це.
Сміємось,  гуляєм,
Плачимо  ,  страдаємо.
Що  було  не  знаємо.
Що  буде  -  не  відомо.
Були  ці  знання.
Були  і  нема.
Незнаєм  чому  зараз  клята  війна.
Є  ці  знання.
Не  такі  вже  й  таємні.
Для  нас  не  приємні.
Чорні  знання.
План  ліквідації  й  експлуатації.
Світло  вже  є,  віра    в  добро.
Є  заповіти,  від  роду  завіти.
Ми  їх  забули,  може  й  не  чули.
Чоло  й  віки  йдемо  в  віки.
Жін  і  ки  це  на  віки.
А  потім  Він  -  ки  уже  на  завж  ди.
Є  інфо  і  ма  ція,  вона  все  це  знає.
Розумний  лиш  той  -  хто  памятає.
Інформацію  роду  він  зберігає.
Він  творить  життя,
А  не  вбиває.
Він  від  війни  -  застерігає.
Темнії  тіні  світ  захопили.
В  крові  людській  нас  потопили,
Самі  цю  кров  гарячую  пили.
Є  в  цьому  світі  вампіри.
Вони  енергетику  нашу  вбирають,
Всю  інформацію  нашу  стирають.
Нові  егрегори  вже  управляють.
Ті  хто  не  з  ними  безслідно  зникають,
Інші  про  них  все  забувають.
Йдемо  вперед,  куди  і  чому  ?
Те  що  вже  є  потрібно  кому  ?
Коли  все  добре,  ви  в  ейфорії,
Тоді  темні  сили  повірте  безсилі.
Хіба  це  так  важко
В  новий  світ  перейти.
Все  це  болото  у  сні  обійти.
В  новий  день  зранку  в  річку  пірнути
Вічно  живою  душею  там  бути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022

Не читати.

Він  -  вони,
Воїн-  війни,
Ось  такі  роздуми.
Душелов  -  душегуб.
Концентраційні  табори
І  душі  в  них  були.
Нові  знання  та  відкриття,
Ціна  за  них  душа  й  життя.
Природня  смертність  не  така,
Тому  й  -  війна.
Він,  вони  -  душелови,  душегуби,
Експериментатори,  ліквідатори,
Нові  знання  -  потрібна  війна.
Нові  технології,  НЛО  -  люди  зникали  давно.
Ось  такі  роздуми.
Були  ви  й  нема  ?
Та  ні  -  вічна  тюрма.
Джерело  ви  енергії,
Паливо  ламп,
Світло  у  темряві
Ваша  душа  -  були  ви  й  нема.
А  вічна  душа.
Душі  акумулюють,  душі  пальне,
Страшно  це  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022

Миру всім.

Російський  мат  вже  знає  цілий  світ
Всі  посилають  корабель  на  ***    їх  
Це  Перемога  ціною  тисяч  душ,
Життів,  кому  ще  жити  й  жити,
А  ні,  тепер  лиш  гнити
Органічне  добриво,
Хтось  жне  цей  урожай
Лукаво  мовить
В  темряві  сміяться
Їх  сердце  ж  бо  не  б'ється
За  те,  що  не  його
За  те,  що  він  купив
За  кошти  мілліонів  трударів
Він  всіх  в  цю  землю  положив
Своїх  й  чужих,  що  мовою  кацапів  говорили
Що  вірили  йому,  а  в  чомусь  і  служили
Кричать  Перемога
Була  вже  війна
Та  на  костях  перемога  була
Як  ті,  хто  програв,  жили,
А  як  ми,  за  що  мілліони  тоді  полягли?
Так  само  як  зараз  кричали
Вони  нам  заплатять
За  горе,  за  біль,  за  страх
І  за  смерть.
Вам  всім  заплатили?
Навколо  могили  були.
І  як  ви  ще  років  десяток  жили?
Перемогли,  хтось  заробив,
Себе  ще  хтось  озолотив
Ріки  крові  він  пролив.
Безумство  й  війна
Девіз  цього  дня.
Все  буде.
Не  раз  вже  казали.
Й  роками  нас  оббирали.
Поки  не  зникли  всі  орки  за  хмари,
Поки  ми  в  зуби  всім  гадам  не  дали.  

Паралелі  наведу
Може  й  сам  з  ума  зійду
Прийшов  бандіт  в  дитсадок
Та  вбиває  діточок
Весь  світ  споглядає
Штраф  на  ката  накладає
Ніхто  не  вступиться,
Ніхто  не  зупинить
Санкції  ,слова,  обурення,  
А  дітей  нема
Кат  щодня  лютує
Діточок  мордує.
Скільки  можна  споглядати  ?
Пора  Путіна  за  грати
Не  обзивати,Не  лякати,  а  комусь  вже  зупинити,
Та  дітей  всіх  захистити.

А  кацапам  так  скажу,
Ви  народу  присягали
Свій  народ  ви  всі  й  предали
Кров  даремно  ви  пролили
І  безславно  в  степу  згнили.
То  не  Путіну  присяга,
Не  Горбатому  царькам,
То  народу  ви  клялись.
Пригадаєм  світову,  першу  кляту  ту  війну,
Що  солдати  всі  зробили  ?
Командирів  розпустили.
Всі  в  вагони  й  на  Москву.
Як  було  тоді  царю?
Клятву  теж  вони  давали
Та  хто  ворог  добре  знали.
Зупинили  тут  війну,
Кляту  першу  світову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022