Valentyna_S

Сторінки (6/600):  « 1 2 3 4 5 6»

Цвіте бузок. Дощать садки

Цвіте  бузок.  Дощать  садки—
І  землю  вкрила  білопінна  злива.
На  гілці  шпаченя  сидить    
Й  пелюстя  трусить  на  травиці  гриви.

Крутнув  голівкою  льонок
(старається  сподобатись  фіалці),
А  поруч  молодий    кленок
Вже  тінь  встеляє  на  садовій  лавці.

Зашарілися  тюльпани:
Ромашка  й  орлик  злились  в  поцілунку.
Жасмин  зирить  за  паркани,
Сп’янівши  добре  від  свойого  ж  трунку.

І  десь  поділася  печаль:
Весна  ж  співає  гімни  всьому  світу.
Сама  як  сіла  за  рояль,
То  не  умовкне  до  самого  літа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788355
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2018


Сховалося село за кілометрами

Сховалося  село  за  кілометрами,
У  чебрецевій  скупане  купелі.
Хизуються  поля  новими  светрами,
Вдягнули  сосни  аж  до  п’ят  шинелі.

Стоять  охайні    клени  з  шевелюрами…
Старезний  яр  сумує  у  долині.
Калина  поруч  тішиться  гіпюрами
І  компліменти  слухає  бджолині.  

І  річка  буцає  раз  по  раз  ріжками
Поринутий  в    дрімоту--думу  берег.
Стежини  топчуть    тополята    ніжками
До  шепелявих  комишевих  шерег.

Село  далеке.  Зеленоокий  краю.
Ожиновий,  жоржиновий—  чудовий!
Мій  вічний    боле  і  мій  далекий  раю,
Мене  ти  кличеш  у  дорогу  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2018


Стежина, що зветься життя

Осяйність  дня  і  темінь  ночі,
Холод,  байдужість  і    співчуття,
Теплі  очі  й  погляд  колючий--
Це  чорно  -  біле  наше  життя.

Захотілось    неповторного,
Щоб    обминало  здалека  зло?..
Стежки  не  для  всіх  проторені,
Тому  ідімо,    як  вже    лягло.

Зневіра  опалить  нам  крила,
Та  ангел  допоможе  з  небес--
Тоді  знову  з’явиться  сила
І  полегшає  наш  важкий  хрест.

Не  корю  за  підступи  долю
(Може,  втратився  смак,  відчуття?),
Упевнено  йду  я  поволі
По  стежині,  що  зветься  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788156
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2018


Весна в мені

Весна  в  мені,  в  моїй  оселі,
Леліє  і  пестує  ниви.
Біліють  в  вельонах  морелі,
Застілля  правлять  перші  зливи.

Попід  вікном  нарциси  білі
Парфуми  віють    за  орбіту,
А  сонце  у  шовковій  льолі
Пливе  під  небом  на  півсвіту.

Моїй  душі  легітно  --  легко,
Сповита  в  оксамит  неначе.
Здається,  навіть  і  не  жаль,  що  
Весна  оця  в  скиту  десь  плаче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018


Через роки, десятиліття, як століття

Через  роки,  десятиліття,    як  століття,      
Вернув  негадано  бентежний    юний  щем.
Несміло  розбудив  заснулий  спогад  й  миттю  
Отямився  і  знов  розтанув  міражем.

Дозволити  йому  зі  мною  далі  бути
Й  пройти  невинно  разом  залишок  шляху?
Чи,  може,  краще  вдруге  спробувать  забути,
Даремно  у  стіну  не  стукати  глуху?

Через  роки,  десятиліття,  як  століття,
Стривожений  тобою,  ворухнувся    щем.
Загадка  розгадана,  й  суть  її  розкрита
Противиться,  щоб  він  назовсім  в  мене  щез…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018


Ранок

Засліпило  сяйво  запашного  поля:
То  пшениця  спіла  колихає  долю.
Там  --  громада  лісу  кличе  свою  пісню--
З  неба  потягнула  музику  врочисту.
Соловейка  чутно  з  чорного  терену,
Й  дятел  визволяє  тишу  із  полону.
Звідусіль  злетілось    багатоголосся  —
Струнами  стікає  в  засмагле  колосся.
Десь  бурмоче  ворон  —  когось  поучає.
Заспівати  б  в  хорі  –  талану  не  має.
Ліс  увесь  довкола  в  світлій  павутині,
В  м’ятному  жаданні  лагідної  днини.
Дуб  столітній  пильно  розкидає  тінь:
Може,  перехожий  зажадає  в  сінь.
Онде  на  узліссі  молоді  берізки
Зграйкою  спинились:  притомились  трішки.
Сонцю  теж  схотілось  до  лісу  прихилиться:
Сяєвом  зігріти    деревця  й  травицю.
От  вже  й  застрибали  промені  завзяті
З  гілочки  на  гілку,  наче  білченята.
Ліс  уже  вирує,  лісу  вже  не  нудно,
Ліс  живий  і  дише  на  всі  дужі  груди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787736
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.04.2018


Тернополю

15-го  квітня  –  перша  літописна  згадка  про  Тернопіль  та  74-річниця  з  дня  визволення  міста  від  німецько-фашистських  загарбників.


Місто  народилось  на  терновім  полі,
А  тепер  скликає  юність  звідусюди.  
Не  корилось  долі,  шанувало  волю  —
І  воно  назавше  для  всіх  файним  буде.

В  лісовім  околі  залишились  вирви  --
Пам’ять  про  війну,  що  була  давно.
Місто  відродилось  і  зазнало  слави,
А    жахи  боїв  лиш  бачимо  в  кіно.

Доля  непроста  нам    дарує  милість:
Пам’ять  воскресає  гідність  повсякчас.
Хоч  і  випробує  нас    на  витривалість,
Та  біда  гартує,  горе  всіх  згуртує  нас.

Хай  сміються  влітку  наші  вишиванки,
Хай  зростають  діти  в  щасті  через  край,
Бо  найкращі  в  світі  мирні  наші  ранки,
Щедрістю  багатий  милий  сонцекрай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787559
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2018


До заходу сонце все котиться

До  заходу  сонце  все  котиться,
І  вкотило  добрячу  стежину.
Стемніле    крайнебо  золотиться,
Радіє,  що  його  скоро  стріне.

Я  журливо  дивлюсь  на  те  диво,
Бо  з’єднались  в  одне    же́врінь  неба
І  безпечна  земля  чорнобрива--
Як  чері́нь  у  пічці  розжарена.

Гукнула  б  сонцю:--  Не  котись,  стривай,
Покірно  не  спіши  поза  обрій,
Із  мого  життя  ще  день  не  зривай..
Але  ніч  щось  шепоче  недобре.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2018


На сонце дивлюся не мружачись

На  сонце  дивлюся  не  мружачись,
Глибінь  неба  голублю  очима,
Троянди  люблю  і  калюжниці,
Бо  з  болота  не  зріють  сумними.

Підставлю  в  полі  вітру  обличчя--
Хай  мене  торкне  літнім  повівом--
Відчути  хочу  світу  величчя,
Й  прославляти  його  словоспівом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2018


Спека за вікном

Віконні  шиби  притягують  спеку,
Пекучу,  наче  тільки  з  жаровні.
А    денисько    палає  уповні,
Зовсім  не  втративши  знущання  смаку.

Місто  втомилось.  Доріжками  мляво
Ледь  шкандибає  —  нога  за  ногою.
Вдіять  нічого  не  може  з  собою,
Навіть  природа  принишкла,  зів’яла.  

Стрибають  живучі    лише  водограї,
Осідлані  сонця  довгими  мітками,
І  воркують  голуби  із  голубками  —
Якраз  на  майдан  залетіли  із  гаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787359
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.04.2018


Кульбаба у парашутиках

Уже  зістарілась.  Кульбабою,
Відцвілою,  у  парашутиках,  
Малечі  стала  ти  забавою--
Й  тебе  руйнують  легким  дотиком.

Злетиш  угору  павутиною--
Зіркам  не  станеш  вже  оздобою,
Пливтимеш,  ніжною,    невинною,
Й  впадеш  сіромою  убогою.

Зате  побачиш  світ  незвіданий,
Буття  там  здасться,  може,  й  манною.
Бувальцями  не  раз    оспіваний,
Сховався  край  той    за  туманами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787244
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.04.2018


Розпач

Нікого  і  нічого.  Одна  пустота.
Лиш    розпач  довкола  вита.
Тиша  німа.
І  мене  нема…
Розпач    ковтає  повітря,
стирає  умить  всю  палітру.
І  вже,  як  та  губка,
вбирає  усе  навколо--
перед  очима  лиш  кола:
чорні,  жовті,  то  сірі,
то  немислимо  бурі.
Якби  змогла  рука  отак
зібрати  його  у  кулак…
Але  вона    заніміла,
начеб  ураз  скам’яніла,
не  піднімається--
і  в  душі  щось  ламається…
Замість  неба  --    брила  нависла--
сиза,  важка.  Як  навмисне,
замість  доброго  сонця  —
жовте  із  пляшки  скельце
потужністю  декілька    ват--
і  воно  економить,  не  хоче  затрат.
О  Всевишній!  Дай  сил
розвіяти  розпач,  як  пил.
А  що  скаже  Бог?  
Що  у  світі  я  така  не  одна,
і  кожен  свою  чашу  вип’є  до  дна.
На  мої  плечі  він  дасть  лише  те,  
що  в  змозі  його  сама  донести.
Я  покорюся.  Богу  видніше…
І  на  життя  подивлюся  простіше...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018


Легенда про лелеку

Засмучено  бродить  лелека,
Свій  давній  спокутує  гріх,
Бо  гаддя  не  вкинув  у  море,
Ослухатись  Бога  посмів.

Тоді  він    ще  був  людиною
Й  відкрив  із  нечистю  міх.
Бог  покарав  за  провину  ту--
Лелекою  став    чоловік.

З  весни  ранньої  і  до  осені
Визбирує  бусол  гаддя.
Надіється  він  на  прощення,
Що  помилує  Бог  за  старання.

Коли  ж    у  вирій    відлітає  лелека  —
Там    не  птахом  він  є  довіку,
Бо  десь  серед  моря,  кажуть,
Знову  стає    чоловіком.

Однак,  щороку  з  пригоддя
Вертає  птах--  не    людина.  
І  вперто  збирає  гаддя--
Спокутує  гріх  до  загину.              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786922
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.04.2018


Легенда про барвінок

Купальська  ніч  дзвенить  піснями,
Топить  їх  в  шумі    Черемоша.
Дівчата  з  квітами,  вінками
Ворожать    долю      опівночі:

--Пливи,  мій  віночку,  до  бережечка,
Де  милого  стріне  моє  сердечко.
Шукай,  мій  віночку,  берег  кохання,
Знайди  мене,  доле,    іще  до  рання.

Одна  лише  Лада  —  красуня  мила--
Шукала  квітів,  і    в  хащі  далекі
Невидима  сила  її  заманила--
Туди,  де  ховають  таїну  смереки.

Злякана  дівчина  в  розпачі  кличе
Всіх  своїх  подружок  на  допомогу.
Та  ліс    промовчав  якось  неприємно,
А  потім  почувся    звук  відгомону…

Ніч  на  Купала    створила  диво:
Лада  розчула  мову    пташину,
Мавки  з’явились  —й    дівча  несміливе
Кличуть  в  таночок    у  ніч  горобину…

Вмить  на  галяві  не  квіти  чар-зілля--
Інші  з’явились,  небачені  досі.
Синім  навколо  все  вкрилося    світлом,
Загомоніло    лунким    стоголоссям.

Лада  взяла  один  цвіт  і  в  вінок
Уплела  серед  інших  дбайливо--
І  в  квітів  стало    по  п’ять  пелюсток
В  усіх--  синіх,  чарівно  звабливих.

Так  на  зарінку    Купальської  ночі,
Як  розповідає  давня  легенда,
З’явились  барвінку    синього  очі  —
Це  квіточки  Лади--крихітки  неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786919
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.04.2018


Якщо…

Не  зазнаєш  гіркоти  розлуки,
Якщо  не  маєш  дорогих  людей.
І  себе  не  втратиш  від  розпуки,
Як  на  поріг  до  них  біда  прийде.

Все  довкола  тебе  лише    біле?
Напевно    чорним  сіре  ти  назвеш.
Надто  із  тобою  люди    милі?—
Впізнаєш  їх,  коли  біда  позве.

Хоча  би  раз  не  зазнавши    болю,
Ти  щиро  не  радітимеш  життю,  
Й  даремно  клястимеш    свою  долю,
І  піддасишся    гніву    почуттю.

Ти,  захворівши  тяжко  хоча  б  раз,
Знатимеш  уже  здоров'ю    ціну.
Тоді  в  житті,  напевно,  все  гаразд,
Як  полярні  пізнаємо  зміни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786782
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2018


В нас був сьогодні світлий день

В  нас  був  сьогодні  світлий  день,  немов    
Чекав  на  когось  особливого.  
Або  він  знав,  напевне,  добре  знав,
Як  ждали  його  всі,  зрадливого:

Весна  нерання  і  засмучена,
І  зелом    давно  вагітні  ниви.
І  люди,  холодом  замучені,
Ще  заспані,  ледве  теплі  зливи.

Тряснуло    буйне    сонце  гривою
У  спрагу    дум,  у  закутки    душі.    
Й  побігла    змійкою  грайливою
Вода  в  обійми  юних  споришів…

В  нас  був  сьогодні  гарний  день,  хоча  
Що  в    нім  такого  особливого?  
Шпачиха  досі  на  шпака  кричить,
Лінивого  до  неможливого.
А  ще  любов  іскрить  в  твоїх  очах…
Потрібно  ще  чогось    щасливому?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2018


Ромашка

Всі  звуть  її    невісточка--
Проста,  нехитра  квіточка.
Маленьке  жовте  сонечко,
Що  вбралось  в  білу  льолечку.

Уранці    гарно  вмиється  —
Сподобатись    старається.
Весь  день  буде  чистенька,
Причесена,  гарненька.

Зведе  уверх  голівоньку--
Набратись  в  сонця  силоньки  —
Й  знов  опустить  свої    очі,
Бо  бути  гордою  не  хоче.

Як  і  ти-  ця  квітка  ніжна,
Вона  в  полі  довго  квітне.
Ромашок  білих  я  зберу  
Й  тобі,  кохана,  принесу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786649
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.04.2018


Злет і падіння

Якось  піднята    вітром  знічев’я
з-під  підошов  людей,  з  безцінності,
з  гамору,  з  крику,  з  тиші,  з  злослів’я,
з  підлості,  з  покори  й  терпимості,
в  вись  мізерна  піщина  злетіла,
Шаленіла  до  писку  та  мліла,
Кепкувала    над  пляжем,  кущами,
і,  смакуючи  зверхність,  п’яніла.
Велич  пізнавши,  хвилинний  екстаз,
і  відчувши  всю  свою  значимість,
якось  вона  без  бажання    ураз
опустилася  знов  в  невідомість.
Угамована  пристрастю  сонця,
морською  голублена  хвилею,
колись  горда    піщина  та      знову
звичайною  стала  пилиною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018


Україна

Палку  любов  співали  їй  поети,
Вічну    славу  піднімали  з  забуття.
Вона  зазнала    і  падінь,  і  злетів,
Мужньо    йшла  на  смерть  й  боролась  за  життя.


Чудовий  край  порівнювали  вміло
З  кутком  Едему  на  зраненій  землі,
Що  завжди  прагнув    мужніх  і  сміливих--
Волю  боронити  від  тяжкої  мли.

Нестерпна  і  гнітлива  тьма,  незрушна,
Шляхи  заполонила  нам  до  мрії.
Зітхали  ми  щоразу  тільки    скрушно,
Бо  вкотре  потрапляли  в  безнадію.

Й  коліна  ми  збивали  аж  до  крові,
Бо  падали,  як  несли  тяженний  хрест.  
До  тебе  не  клялися  у  любові
Всує  —    життям  захищали  твою  честь.

Знов  ворог  хоче  грона  потоптати,  
Не  шкодує  ні  людей  своїх,  ні  сил.
Вона  ж,    як  Фенікс  —  і    її  не  вбити--
Загартована    у  полум’ях  горнил.

Співають  їй  хвалу  нові  поети
За  гідність  і  нескореність  народу.
Нема  у  духа  нашого  секретів:
За  рабство  ми  не  продамо  свободи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786451
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2018


Зарум'янився місяць…

Зарум’янився  місяць  і  зблід,
Її  спомин  притишив  політ,
Доторкнувся  таїни  небес--
І    почувся  зірок  тихий    сплеск.

…Тоді    місяць  всміхався  вгорі,
Як  на  крилах  неслись  своїх  мрій.
Любов  перша,тоненька  струна,
Народила  для  пісні  слова…

Відлетіли  в  тумани    роки,
Загубились  кохання    сліди:
Він  далеко,  самотня  вона,
А  між  ними  печаль  неземна.

…Тихий  вечір  спускається  з  віт,  
Місяць  в  небі  прикручує  ґніт,
Інші  мріють  про  вічну  любов  —
І  у  них  все  повториться  знов:

Їм  найкращим  видасться    світ,
Розпускатимуть  зорі  свій  цвіт,
Зазвучать  кохання  слова,
Та  історія  буде  не  та.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018


В пошуку розуміння

Живе  це  місто,  ці  вулиці,  будинки
Своїм  щоденним,  уторованим  життям.
І  галасливі  майданчики,  зупинки  —
І  люди,  збайдужілі  до  картин  буття…

Йду  замислено,  читаю  тротуари
Й  десь  завмру  на  велелюдних  перехрестях…
Я,  як  всі,  пройду  смугасті  коридори,
Й  хтось  штовхне--  не  забагато  мені  честі?

Нагодовані  байдужістю  обличчя…
Летять  над  людом  обезкрилені  слова…
Їх    очі  мене  всміхнутись  не  закличуть,
Наче    для  себе  я  в  цім  світі  і  сама.

Не  знаю,  чому  бунтує  серце  моє,
Чому    чуйність  не  оселиться  в  їх  душі?
Кожен  з  них  живе  для  себе  і  лиш  своїм
І  в  багатолюдді  чується,  як  в  мушлі.  

Де  ж  той  промінь,  що  освітить  їхній  погляд,
І  де  те  сонце,  що    змусить  їх  всміхнутись?
Невже  особливий  в  тих  людей  світогляд
Й  очима  з  кимось  бояться  перетнутись?

Може,  колись  якийсь  собі    стене  плечима:
--Нерозумінням  мучишся?  От  дивина!
Вважаєш  себе  в  цім  світі  пілігримом?    
Дарма  волосся  вкрила  мудра  сивина!

Ти  ліків  пошукай  для  себе  у  книжках
Чи  у  рятівнім  зависни  павутинні.
Радій,  як  хочеш,    інтернетівським  зв’язкам  —
Тим  більше,  це  модно  й  актуально  нині…

Я  й  гортаю    сторінки  чужих  історій,
Хвилювань  чужих,  болінь  таких,  як  в  мене--
І  розумію:  на  жаль,  іще  не  скоро
Збайдужіння  на  обличчях  наших  зникне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786297
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018


Незакінчений іронічний вірш

Мчить  життя,  як  потяг-експрес.
Маршрут  —  від  матері  до  Бога.
Чим  далі  —  швидше  біжить  час,
Бо  ж  мощена  йому  дорога.

Дивлюсь  вперед  —  видніє  край…
Тут  всім  довкіл  верхує  Вічність.
Десь  притулився  отой  рай…
Та  Бог  усіх  туди  не  кличе.

На  мить  оглянуся  назад  —
Чи  рай  у  нас,  чи,  може,  пекло?..
Он    повний  випробувань  склад,
Й  запросто  так  ніщо  не  щезло:

Нудьгує  скрута,  виє  біль,
Дрібні  лепечуть  негаразди.
Ніщо  в  складах  не  точить  міль
Й  хвороби  не  беруть  заразні.

Ми  ж  ковалі  свого  життя!
Тож  відсічімо  довгі  шлейфи
Й  ідімо  легко  в  майбуття...
Та  не  під  силу  знятись  з  дрейфу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018


Не шкодуймо за тим, що минуло

Не  шкодуймо  за  тим,  що  минуло,
Не  зітхаймо  за  ним  навздогін.
Минулось,  а    чи  тільки  заснуло,--
Нам  би  тепер  не  згаяти  плин.

Не  шкодуймо  за  тим,  що  не  збулось,
Хоч  зріло  на  дні  сподівання.
Потік    років  промчався  —  й  незчулись
В  суєті  і  бажань  змаганнях.

Не  шкодуймо  за    димом-мріями,
Що  помилялись  адресами.
Ми  ними  жили,  їх  леліяли  —
Вони  нам  здавалися  шансами.

Не  шкодуймо  нині  за  втраченим:
Все  цінне  лишилося  з  нами.
Те,  що  самі  колись  відпустили,
Щасливими  вернеться  снами…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018


Загублене поле

Страждає  загублене  поле,
Бо  пахне  не  зелом,  а  болем.
Розбите  війною,  у  вирвах,
Зі  щемом    напружених  нервів.

Засіяне  кулями  й  гільзами,
Напоєне  вбивчими  грозами,
Вже  не  марить  житом  і  пашею--
Сумує  за  спокоєм,тишею.

Із  заздрістю  дивиться  в  небо,
Боятися  ж  тому  не  треба:
Під  ним  он  масксітка  зависла.
А    поле  лежить  беззахисне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786078
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2018


Особлива пора

Голубе  із  овечками  небо
На  земні  поглядає  дива:
Вже  у  білих  шкарпетках  дерева
І  розчесана  рання  трава.

Весняна  теплінь  милостиво
До  людей  підбирає  ключі;
І  духмянь  у  дворах  особлива:
Так  пахтять    паски  й  калачі.

А  неділя,  день  благодатний,
Запалить  воскові  свічки,
Розцвіте  крашано́к    багато,
На  ко́шах  замаять  стрічки.

«Христос    наш  воскрес!»  --  пролунає,
Співатимуть  дзвони  в  церквах.
Великдень  людей  об’єднає
За  мир  і  добро  в  молитвах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2018


Не зніму я зі слова вишиванки

Не  зніму  я  зі  слова  вишиванки,
Як  піде  мандрувати  між  людей.  
Це  не  моя  якась  там  забаганка—
У  ній  скоріш  шляхи  до  душ  знайде.
Воно  буде  щемке,  як  ностальгія,
Як  о́сінню  загублений  листок.
В  нім,  вірю,  визріватиме  надія…
Ще  як  прокласти  до  людей  місток?  
Ви  скажете:  відстала  я  від  моди,  
Вдягнула  б    слово  хоч  у  секонд-хенд,  
Хай  би́  своє  носило  десь  підсподу—
І  гонору  було  б  у  нього!  Ет!  
Я  відчиню  укотре  мови  скрині  
(Люблю  перебирати  в  ній  скарби)—
І  витягну  зовсі́м  немодні  нині
«Лет»,  «руханку»,  «прецінь»,  «живець»,  «аби»…  
Коштовності  ці  трішки  старомодні,
Але  люблю  їх,  бо  ж  усі  свої.
Сучасне,  та  чуже,  словечко  жодне
Не  зрівняю  зі  співом  солов’їв.


                                                 Фото  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018


Ласкою вітає сонце

Ласкою  вітає  сонце  золоте,
В’яжуть  павутинки  білі  хмари.
Ранок  трояндою  чайною  цвіте,
Кидає  у  світ  рожеві  чари.

З’яві  дня  нового  я  радію,
Радість  ця,  повірте,  особлива…
Хай  не  збагатіє  на  події  --
Я  його  зустріла  —і  щаслива!

То  не  біда,  що  турбот--  ціла  гора,
Сірий  прозаїзм    мене    чекає.
Як  блюз  осінній  в  келиху  вина,
І  гірке,  й  солодке--  все  спізнаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785738
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2018


Прощавай, морозе

Розкажи,  розкажи  нам,  морозе,
Ти  сьогодні  чому  знов  морозиш,  
Навіть  студиш  і  сковуєш  квіти,
Не  даєш  нам  весні  порадіти?
Вже  ж  убралась  земля  у  зелене,
Ждуть  бруньки  весняного  прозріння,
Появились  на  світ  первоцвіти--  
Все  живе  у  чеканні  на  літо.
Ти  сердитий,  чи  тільки  жартуєш?
Чом  же  сріблом  ти  досі  гаптуєш
І  сади,  і  поля,  і  все  навкруги,
Намотуєш  нишком  круги
Над  землею  із  чутним  зітханням?
Чи,  може,  це  твоє  прощання
Болюче    із  нами  аж  до  зими--
Тому  й  посипаєш  снігом-слізьми?
Покорись  своїй  долі,  морозе,
Хай  на  землю  вертаються  грози.
Вночі  не  являйся  примарою  —
Іди  вже.  Морозь  поза  хмарами.      
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785733
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2018


Пробачаю

Чи  я,  питаєш,
пробачати  вмію
брехню,    гнів,  пересуди?
Чи  можу  ненависть
простити  людям,
зради  опік,  
зледеніння  облуди?
Вмію,  бо  як  я  посмію…
Бо  хто  ж  я  у  світі?
Ні  над  сходом,
ні  над    зенітом
не  маю  влади,
і  буду  в  одвіті
опісля,
розпочавши  з  нуля.
Хоч  біль  мозок  кромсає,
моїм  земним  суддям
я  пробачаю,
бо  сам  Бог  
нам  гріхи  прощає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2018


Лягало віття пальмове до ніг

Лягало  віття  пальмове  до  ніг,
І  люд  радів,  вклоняючись  Йому.
Чи  знати  натовп  тоді  міг,
Що  проміняє  світло  на  пітьму.
Що  грішні  завтра  в  тіло  Бога
Зухвало  цвяхи  гуками  заб’ють,
І  Хресною  зватимуть  дорогу,
Як  до  Нього  за  про́щенням  прийдуть?

…В  очах  Його  страждання  і  любов.
Простив  зрадливі  крики  «Розіпни!»
З  Ісуса  ці́вками  стікає  кров,
Й  шепоче  він:    «Мій  Отче,чим  я  завинив?
Чому  мене,  о  Господи,  покинув
В  хвилину  відчаю  й  нелюдських  мук,
Чом  не  захистиш  людського    сина,
Не  спиниш  серця  втомленого  стук?»
Скорботна  Матір  обнімає  хрест,
Христові  рани    печуть  їй  вдвоє,
Гріхи  світу  Ісус  на  Собі  ніс,--    
Хай  би  вона  віддала  життя  своє…
А  Син    схилив  голову  на  груди,
Вінок  терновий  вп’явся  у  чоло…
…Чуйний      вечір  болі    Богу  студить,
І  ставить  смерть    Йому  від  мук    заслон…

…Ударять  у  Великдень  дзвони
І  ангели  вознесуть  благу  вість:
«Уся  земля    нині  є  амвоном
Й  Ісус  в  спасіння  віру  нам  приніс».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785440
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2018


Вишня

Вже  згорнула  парасолі  вишня,
Й  начепила    червоні  коралі--
Не  молода  красуня  колишня,
А  дорідна  жіночка-краля.

Палають  здоров’ям  щоки,
Виграють  блиском  рум’янці,
Живильним  наповнена  соком,
І    росою  вмивана  вранці.

Біля  хати  струнка,  довгонога
Стоїть,    людей  спокушає,
Лукаво  глядить  на  дорогу:
Великоока  на  когось  чекає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2018


Лілеї

                                                         Спомин  про  Рокитне
Розбурхані  спомини  кличуть  у  даль,
Де  літо  встеляло  картатий  перкаль
Й  на  чистому  плесі  з  долонь  срібних  хвиль
У  небо  вглядалися  очі    лілей.

Як  же  вражала  краса  невимовна:
Єднання  блакиті  небес  і  води.
Вони  ж  лебеділи,  ніжністю  повні,
Віночком  спливали  на  чисту  гладінь.  

Як  бігли  роки,  то    й  зібрали  сліди
До  дзеркальної  річки  з  лілеями.
Та  я  в  споминах  там,  де  ми  молоді,
Де  вроду  купають  в  річці  німфеї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785290
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.03.2018


Невимовлене слово

Ласкаве    слово  в  думці  лиш  поспіло,
І  ,  не  розправивши  на  волі  крила,
Здивоване,  в  устах  заціпеніло:
У  світ  його  людина  не  впустила.

Невимовлене  слово  не  торкнулось
Теплом  душі  чиєїсь  і  довіри,
Бо,  вмить  воно  в  людини  зародившись,
Ув’язненим  у  ній  же  залишилось.

Живе  людина  з  підневільним  словом,
Як  з  чужорідним  непотрібним  тілом.
Від  того  не    збідніє  жива    мова,
Та  ляже  в  скупім  серці      воно  пилом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2018


Хтось ниви поправ

           Хоч  кукіль  та  волошки  я  буду  родити  —
           все  ж  плугатарю  є  щось  із  поля
                                                                                                                     П.Тичина


Праворуч-ліворуч  —  ниви  і  ниви                                                              
Лежать    вздовж  доріг  горілиць  на  землі.                    
Не  зігнути  зливам  зеленогривих:
В  них  накачані  м’язи  —    ой  немалі.
Лиш  темним    смарагдом    тішаться  очі,
Бо  ж  небо  в  полі  не  розбризкує  синь,
Вроду  свою  вже  не  трусять  волошки,
Зі  страху  повіявся  в  безвість  полин,
Не  цілує  сонце  куколю  губи,
Крила  вітрів  не  рожевіють  від  барв…
Мабуть,  Тичина    наврочив  їм  згубу  —
Від  квітів  строкатих  хтось  ниви  поправ.
Ласують  літом  і  жито,  й  пшениця.
Барва  фальшива  заморожує  зір.
Власнику  поля  немає  різниці--
Й  сипле  отруту  на  поля  через  мір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785152
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.03.2018


Травневі дні

Урешті  збадьори́лись    травневі  дні,
прядуть    із  золотого    волоко́нця
розкішний  килим,  і  радісно  мені
підморгують  у  кучерях    віконця.

Під  вітрилами  неба  спливає  час.
Спиняється,  вчарований  землею.
Ставків  голубінь,  піль  і  лугів    атла́с  —
сягнула  весна  свого  апогею.

Сусаль  іскриться    на  банях  і  хрестах,
сережки  срібні  повдягали    роси,
бо    дефілює    у  селах  і  містах
прекрасна  панна  з  квітами  у  косах.    

Пророк    Ілля  встиг  розчохлити    мечі,
й  промчався    поміж  хмар  на  колісниці.
І  добрий  ангел  у  мене  на  плечі
довкіл  безжурно  зирить  і  сміється.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2018


Ніхто не спинить…

Манливе  небо  –  як  мільярди  років:
Несповідиме  і  голубооке.
Щодня  нас  засіває  світлом  сонце.
Старе  —а    не  змінилось  анітрохи.
Поїть  землю  дощ,  як  поїв  донині,  
Розпочинає  день  із  перших  кроків  
І  у  вічність  прямує  похвилинно.
Як  було,    збирають  свої  жертви  круки.

І  буде  світ,  як  був  мільярди  років,
Хоч    час  помчить  в  галактик  павутиння,
І  укриває  Землю    з  усіх  боків
Всевидячого  ока  Провидіння.
Лише  не  вічна    на  землі  людина:
Прийшла  у    світ,  колись  його  покине,
Бо  істині  підкориться  незмінній
І  на  шляху  її  ніхто  не  спинить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2018


А щастя ще прийде…

Накульгуючи,  на  двох  милицях  
Шкандибає  щастя  вулицею,
На  шляху  минає  свіжу  розкаль  --
Босе  йде  —  і  упадає  в  розпач.
Многострадне,  кволе  і  безсиле,
Щастя  йде  до  нас  якось  над  силу.
Я́к  ми  не  звемо  його  поштиво  —
Л́иш  обітниці  чуємо  фальшиві.

Бо  це  не  щастя,  а  ілюзія--
Й  на  узбіччя  змиє  дощ  її  сліди,
А  справжнє  ще  прийде,  в  це  вірю  я,
Воно  дорогу  конче  віднайде  сюди.
Хоч  в  зливу,  хоч  спеку  десь  під  сорок,
Щастя,  деінде  нагулявшись  всмак,
Стане  поруч  або  десь-то  збоку…
Коли  подасть  йому  хтось  зверху  знак.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784857
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2018


Світ ожив (дитячий віршик)

Світ  ожив  під  павутинням
Весняного  сонця.
Дорогі  його  тенета--
Від  самого  серця--
Розпростерло  свої  руки
Для  міцних  обіймів,
І  від  того  все  на  луках
Настрій  свій  підніме!
Потекли  дзвінкі  струмочки  —
Всі  на  перегони!
Причепурились  барвінки:
Начеб  щойно  із  салону.
Стільки  сили  і  завзяття
В  горобців  в  калюжі:
Цвірінчать  разом  затято  —
Закликають  друзів.
Вже  й  верба  відколихала
Котиків  маленьких  —
І  помалу  затихає
Пісня  для  сивеньких.
Відспівала:    «Люлі,  люлі!
Ви,  мої  малята,
Нагуляйтеся  на  волі:
Годі  стільки  спати!»    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784849
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2018


Нічні чари

Поміж  темного  голого  гілля
Підняли  чорні  ангели  крилля  —
Із  воронячим  криком  увись
Дика  зграя  ураз  піднялась.
Із  грудей  останній  вирваний  крик
Наполохав  ніч  -  й  раптом  десь  зник
І  у  темному  полі  небес-
Ясний  місяць  злякався  і  щез.
Та  зачувши  спокій  і  тишу,
Він  на  небо  вернувся  й  ледь  дише,
Та  у  прірву  помчав  жовтим  диском...
...Десь  зловісно  покрикує  пугач,
Темні  сили  запрошує  в  поміч
Легкий    вітер  прогнав  чорні  хмари,
А  за  ними  пропали  злі  чари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784616
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2018


Невідворотність (пісня зими)

Я  ж  бо  не  бідна,  я  ж  бо  багата:
Срібло  та  злото  в  будень  і    в  свято.
Пухова  шуба,  в  стразах  хустина  —
Ох  же  і  гарна,  струнка,  мов  билина.

Землю  вкриваю    я    пеленами,
Радо  ділюся  усіма  скарбами.
Я  ж  бо  весела,  я  ж  бо  грайлива--
Іще    молода,  тому    вередлива.

Снігом  засиплю  всі  стежки-доріжки,
Скріплю  морозцем  —  аж  холодно  ніжкам.
З  ґеґотом,  жартом  ще  підсипаю,
Здійму  я  віхолу--  міри  не  знаю…

У  віях-завіях  час  мій    минає,
Хто  веселиться,  той  горя  не  знає…
Піднялось  сонце  --  вдарило  в  груди.
Весну  відчули  втомлені  люди.

Біжать  струмочки--  точать  серденько.
(Як  добре  жилося  мені  молоденькій!..)
Зношена  шуба,    хустина--  бідна.
Глянь  я  в  люстерко:  на  личку    зблідла.

Мене  цурається    кожна    родина,
Ждуть  не  діждуться,  поки  я  згину.
Вже    не  весела,    не  норовлива  --
Квола  бабуся  з  волоссям  сивим.            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784569
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.03.2018


Настрій

Піднявся  піснею-птахом,
Крилом  тріпонув  несміло.
І  тут  ураз  одним  махом
Огризся  тигром  жахливо.

Оскал  показавши  хижо,
Він  злість  поміняв  на  милість,
Став    кошеням,  що  несміло  
До  миски  підкравшись,  лиже.

В  терзаннях  промучить,  бува,
Не  годину  чи  навіть    дві.
Не  згадати  навіть  слова,  
Щоб  на  струни  класти  живі.

Щоденно    міняє  свій  шарм:
Привітний,  байдужий,  то  злий.  
Постає,  як  міцний    плацдарм,
Де  бере  старт  світ  мій  малий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2018


Калюжа (жарт)

--Ох,--  сумно  зітхає  калюжа:
--  Сьогодні  я  зовсім  недужа,
І  моє  життя  коротеньке,
Хоча  я  не  зовсім  маленька.
Зібрала  ось  сльози  хмарини--
По  них  їздять  вперто  машини.
Купаю  в  них  клаптики  неба--
Нарікають,  що  я  без  потреби.
Моя  вода--  не  з  криниці,
Та  п’ють  її  спраглі    синиці,
В  ній  граються  жваві  горобчики,
Цікаві  хлюпочуться  хлопчики.
Всіх  охочих  сама  розважаю,
А  чомусь  мене  всі  зневажають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2018


Тінь (жарт)

Сьогодні  прожену  я  лінь,
Бо  поруч  буде  моя  тінь.
Хоч  з  нею  одна  заморока,
Без  неї  тепер  ані  кроку.

Однак  я  вдень  не  один--  
Зринає  одразу,  як  джин,
Відстане  тоді  лише  тінь,
Як  сховаюсь  від  неї  у  тінь.

Зрання  працюємо  в  парі,
Бо  повзе  за  мною  примара.
Сяду  спочити  —  вона  уже  тут:
Прив’яже  до  себе    без  пут.

Отак  ми  звикли  удвох,
І  роботу  ділим  на  двох.
Та  без  неї  якось  ніяк--
Добре  мати  вірних  друзяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2018


Вітер (дитячий віршик)

На  ганок    увірвався  вітер.
Вдягає  ранок  в  свіжі  светри  
З  духмяні    рути-м’яти.  Трошки
Вплітає  запаху  горошку.
Він  з  чашки    п’є  настій  із  липи,
Губами  плямкнув,    вгору  глипнув,
Вмостився  на  вишневім  гіллі--
Й  гайда  термосити  довкіллям.
Знов  вітерцем    здавався  юним,
Як  колихав  зелені  руни
І  за  людьми  тихцем  йшов  слідом,
На  перехрестях  ставши  гідом.
Переживав  же  він  блаженство
В  своєму  буйстві  і  шаленстві,
Витав  як  з  втіхою    в  пустелі,
Вертів  веселі  каруселі,
Де    жодної  тобі  оселі--
Це  ж    не  ліси,  міста  і  села.
 Він  міг  гуляти  донесхочу,
Являти  силу  парубочу.
Але  отам      життя  не  чути,
Й  ніхто  не  бачив  ці  накрути.
Лиш  в    небі  із  хмарин  конячки
Біжать  без  вершників  й  вуздечок…      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2018


Народився день

Кольоровий  сон  наздоганяє  ніч,
Напинають  сполом  вітрила  світанку.
Година-дві  –  й  щезають  умить    пріч
Під  розлогий  третіх  півнів  сурем  клич.
Розтуляє  день  тюлеву  фіранку.

Звиває  вмить    гамак  із    сивих  марев,
Гойдається  над  яром-долиною.
Вчуває  звуки  променів  удари
Й  зганяє  сіру  тишу  в    глухі    шпари.
Зійшов  вогонь  й  тремтить  над    далиною.

І  день  ще  у  незношеній  одежі
Так  свіжо  пахне  спокоєм  за  чаєм.
Звикло  на  полі  пролягають  межі…
Перебігає  --як  йому  й  належить-
Із  радістю,  проблемами,..  з  відчаєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2018


Промінці-пустунці

Промінці,  пустуючи,
Збіглись  до  вікна.
Часу  не  марнуючи,
Гупають  об  скло.
Як  же  захотілось  їм
Пострибать  в  хатині,
Та  вікно  зачинене  —
Збили  лиш  коліна.
Повернулись  промені  
Гратись  на  газони.
Притомившись  трішечки,
Позіхнули  сонно.
Пострибали  в  річечку,
Що  плила  тихенько,
Повмивали  личенька  --
Й  знову  веселенькі.
Мило  усміхається  
В  небі  ясне  сонечко,
Позбирать  старається
Всіх  синів  і  донечок:
--Гайда  вже  до  ліжечок:
Вечір  наближається.
І  маленькі  діточки
Спатоньки  вкладаються.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2018


До Пегаса

Розбрелися  слова  урізнобіч--
Їх  важко  зібрати  в  кошару.
Пегас  хай    прийде  на  поміч:
Дасть  крихту  мені    свого  дару,
Щоб  думка  постала  стрункою--
Не  розхристана  і  не  пуста--
Покладе  хай    своєю  рукою
Наймудріші  слова  із  пласта
На  папір.  Хай  почую    зізнання
У  любові  до  отчого  краю,
Клич  правді  зі  злом    позмагатись,  
Щоб  в  слові  всі  барви  заграли.
Хай  словами  краса  всього  світу
На  папері  сяйне  мальовничо,
Хай  торкнуся  я  струн  заповітних,
Таємниці  узнаю  сердечні.
Мудре  слово  сильніше  від  зброї:
Переможе  навіть  всесильних.
Лише  слово  вознесе    Героїв--
Патріотів  розвінчить    мильних.
І    глиб  думки  знайде  собі  пару
З-поміж  слів  нескінченних  потоків,
І  справи  задружать  з  словами,
Щезне  між  ними  прірва  глибока.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2018


Під одним перевеслом

Нас  пов’язало  одне  перевесло,
і  чо́вном  в  долю  попливли  
                                   без  весел
по  річці  швидкій,  в  самій  водоверті,  —
щось  не  так  було  на  самому  старті.
Небо  кружляє  над  човном
                                   і  нами,
зда́леку  гукає  навшпиньках  берег,
та  ми,  полонені  уділу  капканом,
замість  голосу,                      
                                     лиш  чуємо    шерех.
Терпимо  спеку,  і  холод,  і  бурю,
удари  громів,  
                                     навіть  гроз  погрози,
та  однаково  обоє  не  вірим,
що  наш  човен  
                                     щось-таки  переверне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2018


Поет і свіча

Вітаю  усіх    зі  Всесвітнім  Днем  поезії.  Успіхів  і  натхнення!

Написати  би  оду  восковій  свічі,      
що  митця  надихала  в  безсоннії  ночі    
брати  в  руки  перо,  папір  і  чорнило--
і    творити,  творити,  допоки  є    сили.  

Прикипівши  очима  в  полум’я  свічки,
гідність,  шляхетність  і  чиюсь  любов  вічну,
у  руках  борців  за  свободу    багнети
малювала    творча  уява  поета.

А    в  розсвітання    він  вже  зовсім  безсило
перечитував  твір,  де  уяв  все  ожило,
що,  здавалось,  давно  у  ньому  заснуло,
чим    жив  колись  сам  і  що  забулось,  минуло,

що  жевріє  й  болить  ще  глибоко  в  серці,
що  беріг--леліяв,  мов  дитя  у    колисці…
Заплакала  з  бентежним  поетом  свіча,
без    вогню  і  надії  новий  день  зустріча.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783502
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018


Добре б мати друзів

Такий  кумедний,  милий,  геть  кудлатий,
Маленький  песик  сторожує  хату.
Весь  Божий  день  один,  зовсім  без  розваг--
На  ланцюгу:    бо  господар  так  забаг.
Щодень  в  дворі  --  і  в  спеку,  і  у  холод.
Не  раз  оте  маля    й  відчуло    голод...
Все    то  дарма  —  життя  таке  собаче.
Біда,  що  світа    білого  не  бачить.
Лиш  скавучить,  біднятко,  то  змовкає,
То  знову:  «  Гав-гав!»--  й  важко  так  зітхає.
Кудлату  голову  кладе  на  лапки,
Підстрибне  раз  чи  два  --  і    знову  гавка.
А  ввечері  хазяїн  милостиво
Пісної    юшки  всипле  дратівливо.
Вилизавши  миску,  песик  до  зорі
Гайда  чимдуж  гацати  нею  у  дворі,
Поки  не  вийде    злий  господар  з  хати
І  не  почне  собачці  докоряти.
І    знову    скука:  нічим  забавлятись.
 А  як  малечі  хочеться  погратись!
Він  жально  плаче:  «Добре  б  мати  друзів,
Бо  хочеться  ганяти  з  кимось  в  лузі».                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018


Журавка

Повз  поле  стежина  вертлява,  прудка,
Біжить  від  зими  в  лісосмугу.  
Знеможена  безкрай  журавка  журна  
Ховає  у  ніч  свою  тугу.

Гляділа  пташат,  хоча  важко  було.
Малим  віддавала,  що  мала:  
Любов  материнську  й  обіймів  тепло.
А  молодість  з  тіла  стікала.

Літа  стерли  крила  та  сили  не  ті.
Життя  наплело  довкіл  сіток.
Десь  ділись  часини  її  золоті.
Тут  й  вирій  у  даль  кличе  діток.
 
На  серце  тривога  наклала  печать,  
В  очах  затаїлась  розлука.  
Пташки  невгомонно  ридають-ячать.  
Діймає  й  журавку  розпука.

Тонесенький  ключик  –  і  ось  пустота,
А  старість  з  самотністю  поряд.
Відкиньте  засмуту,  –    шепочуть  вуста.
Й  сльоза  затуманює  погляд.  

І  серце  болить,  і  геть  стерте  крило.
Іде  до  гнізда  неохоче.  
Оподаль    востаннє  «курли»  пронеслось.  
Гніздо  ж  гріти  маму  не  хоче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018


Небо торкається вій

Синє  небо  торкається  вій,
Дерева  одяглись  в  білі  строї.
Сумувати  в  цю  пору  не  смій,
У  суму  не  будь  у  покорі.

Ти  прийди  на  весняний  банкет,
Сядь  за  стіл  хоча  би  десь  скраю.  
Бачиш,  квітень  знімає  кашкет,
Про  початок  гулянь  сповіщає.

Заграли  шпаки  на  цимбалах,
Цвіркуни  рвуть  струни  на  скрипках,  
Виграває  сонце  в  бокалах,
Листя  шум  підняло  на  липках.

Там  тобі  наділлє  трунку-хмелю
Вже  до  краю  сп’яніла  черемха.
Їй  на  вушко  співа  акапельно
Розкошланий  явір  спідтиха.

Солов’ї  повітря  все  кришать,
Ластівки  нам  готують  столи.
Шаблі  гроз  невдовзі  закрешуть,
Десь  у  дуди  хрущі  загули…

Порадій  весні,  як  дарунку
Світлих  мрій  і  нових  сподівань,
Та  радо  прийми  від  чаклунки
Рожевість  світанку  і  ночі  зітхань.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783219
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2018


Щаслива казка

Вже  сонце  склепило  повіки,
Білий  день  закотився  у  ніч,
Заглухли  вкрадливі  кроки
І  годинник  стишує  хід.
Заховалась  тиша  під  ліжко,
Оживилися  тіні  в  кутках.
Фантазує  казку  подушка--
І  злітає  вона,  наче  птах.
З’явилось  смішне  кошенятко,
Сіреньке  торкнулось  обличчя,
Муркоче  малому  дитятку,
У  казку  поринути  кличе.
Колобок  скотився  зі  стелі,
Увивається  поруч  Лисичка,  
Принцеса  танцює  в  оселі,
Напитися  просить  криничка.
Частує  он  піч  пирогами.
Яга  бешкетує  з  Івасем,
Дочекались  кізоньки  мами,
Радіє  із  татом  Маруся.
Закінчилась  казка  щасливо
Й  під  ранок  сховалась  в  подушку.
Маля  залишив  сон  зрадливий,
«Бувай»  прошептавши  на  вушко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2018


Ще б хоч …

Ще  б  мені  хоч  тро́хи,  зовсім  трохи
топтати  землю,    чи  то  ряст,
відчути    свіжий  снігу  хруст,
трави  чи    солом’яної  трухи.
Ще  б  мені  ловити  сонця  усміх,
у  руках  тримати  вітер,
цілувать  очима  квіти.
Бачити,  як  небо  вночі  гусне.
Мені  ще  б  трохи,  ну,  зовсім  трохи…
Відчути  б    в  світі  цьому  рай--
і  щоб  це  був  мій  рідний  край  —
за  іншим  не  жалітиму  нітрохи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018


Кольоровий сон

Знову  наснився  сон  кольоровий:
Наче    я  десь  в  краю  невідомім.
Край  ген  далеко,  за  видноколом,
Все  там  незвичне,  дивне  довкола.
Небо  величне,  синь  лазурова,
В  сонця  усмішка  наче  підкова.
З-за  виднокола  котяться  хмари,
Любо  милуючись,  плинуть  у  парах.
Грається  з  сонцем  мала  хмарина:
Тягне  промінчик,  як  волосину,  --
Хлинуло  світло,  наче  з  відерця,
Радісним  щемом  торкнуло  серце.
В  долі  веселка  випнула  спину  —
Краплі  роси  спуска  по  драбині.
Верхи  на  неї  лелеки  сіли,
Криком  лелечим  край  розбудили.
Розхвилювались  трави  шовкові,
Очі  розкрили  квіти  чудові.
Чутно  в  повітрі  п’янкий  аромат:
Повівом  дише  смарагдовий  сад.
Бігають  в  лузі  радо  телята,
Побіля  них  лежать  левенята.
Хлопчик  рум’яний  з  рук  їх  годує,
Лагідно  пестить,  ніжно  цілує…
Люди  щасливі,  без  смутку  й  болю,
Дякують  Богу  за  ласку,  долю.
Знову    наснився  сон  кольоровий…                

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018


Вдяглося слово у мовчання

Вдяглося  слово  у  мовчання.
Душа  скимить.  Чи  треба  комусь  знати?
І  тиша,  змучена  зітханням,
Уже  готова  на  весь  світ  кричати.

Враз  слово  рветься  із  грудей,
Скидає  знавіснілу  одежину.
Боюсь:  воно  ж  додолу  упаде,
А  хтось  пройдеться  по  стежині…

Та  виросли  у  слова  крила,
Увись  несміло  чайкою  злетіло.
Відкіль  взялася  в  нього  сила?
Із  ним  душа  заговорила.


Фото  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2018


Ангеле

Знову  день  минув.
Над  землею  темрява  ночі.
Придивляюсь  в  безмір,
Серед  тисячі  зір
Я  шукаю  Ангела  очі.
Божий  Ангеле  мій,
Без  тебе,  бачиш,  не  можу.
Тьми  морок  розвій,
Сподівань  і    надій  
Прошу,  будь  на  сторожі.
Святий    Ангеле  мій,
Захисти  від  людської  напасті.
Я  радію  –  радій,
Сумна  —  пожалій.
Поруч  будь  в  горі  й  нещасті.
Ангеле  праведний  мій,
Вірю  я  в  покровителя  свого.
За  гріхи  --  прости,
Душу  ти  захисти,
І  за  мене    молись  перед    Богом.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2018


Шануймось

Шануймо  тих,  хто  поруч  з  нами
Сьогодні,  завтра  й  повсякчас.
Хоч  різними  йдемо  ми  берегами,
Ріка  життя  єднає  нас.

Шануймо  тих,  кого  не  помічаєм,
Хоча  над  нами  спільний  дах,
І  з  ким  не  завжди  ми  ладнаєм--
Їм  ті  незгоди  гірше  плах.

Стаємо    легко  ми  чужими--
Самі    не  знаємо  чому.
Шпурляємось  образами  гіркими,
А  потім  їх  кладемо  на  вагу.

Шануймо  тих,  хто  мовчки  терпить
Наш  гнів,  зневагу,  нарікання,
Хто  вміє  нам  гріхи  прощати
Й  свої    приховує  страждання.

Шануймо  їх,  поки  не  пізно:
Вони  ще  поруч  і  ще  є  час,
Поки  біда  мовчить  люб’язно
І...  не  вибрала  нікого  з  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2018


Із обіймів сну…

Перші  промені  простягнули  руки
й  витягнули  день  із  обіймів  сну:
так,  як  був,  навіть  без  перуки,
лиш  вдягли  в  сорочку  затісну.
День  прокинувсь,  глянув  з  неба  скоса
й  крикнув  в  небо  щебетом  птахів,
промені  густі  він  заплів  у  коси,
 вкинув  їх    до  бронзових    полів.
Тут  заграла  музика  елітна
у  музик  замріяних  полів,
сколихнула  роздуми    амбітні
про  врожаї  зрілі  немалі.
А  ви  чули,  як  співає  поле?
До  коси  почуйте  його  спів!
Так  співає,  поки  ще  не  голе--
інша  пісня  в  скошених  ланів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2018


Знайду слова

Цей  експромт  виник  після  ознайомлення  із  творчістю  чудової  поетеси  Ольги  Калини,  зокрема  останнього  вірша,опублікованого  на  Сайті  під  назвою  «Добровольці».  

Знайду  слова  й  тоді,  коли  болить,
Бо  ж  вдома  лихо,  Господи,  не  спить.
За  дітьми  досі  плаче  Україна,
Та  ворог  не  поставить  на  коліна
Ні  матері,  що  дає  в  офіру  сина,
Ні  дружину,  ані  малу  дитину,
Що  без  опіки  батька  виростає,
Хоча  оте  дитятко  добре  знає:
Він  син  героя,  й  горде  це  імення—
Даремні  будуть  ворога  старання.

Знайду  слова  й  тоді,  коли  болить:
Коли  згадаю  ту  трагічну  мить,
Отой  буремний  перший  рік  війни,
Коли  на  смерть  без  зброї  йшли  сини,
Коли  старенькі  люди  з  прикордоння
Із  Польщі  на  собі  у  ніч  холодну
Везли  бронежилети  —  всі  на  схід,
Бо  ж  не  оговтався  тут  досі  люд,
Ще  пам’ятає  рік  тридцять  дев’ятий,
Коли  біда  прийшла  у  їхню  хату,
Як  бульдозер  біля  замку  не  вгавав
І  цілу  довгу  ніч  ніхто  не  спав.
А  звідти  виривалися  тривога…
…Зойк  скатованих  лиш  чули  сови.

Знайду  слова  й  тоді,  коли  болить,
Як  батько  мій  старий  біля  воріт
Віддав  все  до  копійки  волонтерам,
Війна  ж  бо  вдруге  стукає  у  двері.
Витирає  він  скупу  сльозину:
Хай  би  ворог  той  скоріше  згинув.
Знайду  слова  подяки  я  бійцям
Й    для  всіх  попрошу  миру  у  Творця.

   За  радянської  влади  з  1939  року  Золочівський  замок  служив  в’язницею  НКВС,  в  якій  замучили  на  смерть  та  стратили    649  людей.  Злочинна  комуністична  влада  в  першу  чергу  заарештовувала  розумних,  інтелігентних,  освічених,  учасників  українських  товариств,  січових  стрільців,  релігійних  діячів.  Та  і  досі  не  можна  осягнути,  чому  забирали  селян-хліборобів,  простих  робітників,  чим  вони  встигли  завинити  перед  владою,  яка  тільки-но  вступила  на  ці  землі?
   На  початку  війни  львів’яни  справді  привозили  по  одному  бронежилету  до  України  нібито  для  забезпечення  власної  безпеки.  Такі  поїздки  влаштовувалися  майже  щоденно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782375
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2018


Сонях

Ще  не  всю  вчорашню    колисанку
Виколихав  вітер  на  своїх  гребенях,
А  вже    сонях  з    самісінького  ранку  
Встиг  заплутатись  в  сонячнім  промінні.

Заховало  сонце  в  рукави  усмішку,
Дивлячись  на  борсання  малого.
Як  би    пригорнуть  його  
                                               зовсім-зовсім  трішки,
Та  лише  торкнувся    личка  золотого.

Причесав  чуприну  сонях  малий  в  полі,  
І  підняв  у  небо  чорні    оченятка.
Як  же  захотілось  тут  же,  серед  поля,
Бути  дуже  схожим  на  рідного  татка!

Бути  таким  дужим,  і  великим  стати,
З  високості  неба  на  усіх  глядіти.
А  як  прийде  вечір,  разом  з  своїм  татом
Він  замружить  очі  й    смачно  буде  спати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782293
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2018


Портрет, а не пейзаж (з гумором)

Розмріявся  вечір  про  свій  вернісаж,
Де  б  в  центрі  уваги  був  власний  пейзаж.
Хоч  в  нього  палітра  багата  на  фарби,
Йому    імпонують  прибляклі  лиш  барви.
Він  місяць  на  небі  малює  жовтеньким,
Якісь    іще  тіні  наносить  чорненькі,
Фантоми  будинків,  примари  дерев…
(Для  жвавості    спектри  іще  підбере)
Праворуч  виводить  лілові  заграви…
Як  же  художнику  хочеться  слави!
Всю  сірість  розбавив  він  цятками--
Розбіглись  вони,  мов  маленькі  телятка,
В  густій,  з  павутинням  небесній  площині--
Багата  уява  в  аматора  нині.
Дивиться  маляр  на  свою  імпресію.
--  Додати  ще  треба  хоч  трохи  експресії,-
Мудрує  наш  вечір.  Та  який  епатаж!
На  картині--  портрет,  а  не  пейзаж!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782205
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.03.2018


Додому

Небо  струснуло  гучне  гелготання,
З  краю  чужого  шлють  гуси  вітання
Рідному  ставу  з  плесом  прозорим,
Буйним  отавам,  степам  неозорим.

Зграї  гусей  повертають  додому,
Милі  здолавши,  не  чуючи    втоми.
Сіли  спочити  на  березі    річки,
Крила  поклавши  на  гілля  вербички.  

Скоріш  би  удома    звити  гніздечко
І  пару  знайти,  як  волить  сердечко.
Своя  хата  рідна--  то  не  чужина,
Рада  домівці    й  родина  пташина.

Спішаться  птахи,  стомившись  до  краю.
Коли  ж  вернуть  люди  з  чужого  раю?
Давно  їх  чекають  рідні  та  діти…
Чи    скоро  їм  вдома  будуть  радіти?


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782110
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2018


Розчарованим

Люби  життя:  воно  прекрасне.
Це  дар  небесний,  диво  з  див.
І  не  кажи,  що  ти  нещасна,
Бо  Він  тебе  вже  розлюбив.

Не  підпускай  до  серця  туги,  
Її  жени  від  себе  геть.
Не  підраховуй  чорні  смуги,
Себе  не  треба  мордувать.

Ти  спробуй  порадіти  шансу:
Життя  дано  один  лиш  раз.
У    долі    переглянь    баланси  —
На  все  у  тебе  є  ще  час.

Ти  світ  відчуй,  себе  у  ньому,
Шануй  прожиту  кожну    мить,
Бо  в  світу  стільки  є  любові,
Що  її  вистачить  на  всіх.

Люби  життя:  воно  чудесне
В  різноманітті  відчуттів.
І  серце  стріне  суголосне--
Його    відкрий  для  почуттів.


Фото  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2018


Світанок

Поблякнув  місяць,  ясні  зорі  
Із  переляку    став      гасить.
І  в  небі  темнім,  неозорім
Хуткіш  сховався    у  ту  ж  мить.
Сонливий  ранок  протер  очі,
Грайливо  поглядом  сяйнув
На  сонну  землю  ще  із  ночі,
Блаженно  й  смачно  позіхнув.
Розправив  плечі  і  бравурно
Простяг  рукою  в  виднокіл
І  рвучко  здер    опону    чорну
Й  кудлаті  хмари  відпустив.
Звільнившись  з  темної  в’язниці,
По  виднокрузі  розбрелись
 Отар  химерних    багряниці
Й  помчали  світочу  навстріч.
Торкнулись  променів  рожевих,  
Струсили    музику  із  струн--
І  ллються    роси  кришталеві
Умити  трав  весняних  рун.                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781917
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.03.2018


Повечір'я

Шугає    вітер  над  хатою,
Підсаджує  зорі    на  крила.
Торкається  смуток  птахою
Вікна  із  сивими  очима.

Блукає  ніч  поміж    вітами.
З  сонних  трав  катаються  роси.
Ліхтарі  здаються  софітами,
По  темряві  ходять  босими.

Запах  вишні  зрошує  очі,
Накриває  шаликом  плечі.
Посиділа  б  з  нею  охоче--
Але  ж    хата  спокоєм    кличе.

Ллють  з  неба  печалі  сузір’я  
Моїх  ангелів  вій  мигтінням.
Заколисують  сни    подвір’я
Під  її  журне  жебоніння.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018


Мчить автобус

Мчить  автобус  в  серце  Прикарпаття.
Ріже  кілометри,  струшує  озон.
Нас  стрічає  ліс  в  зеленім  платті
Й  мимо  пробігає  у  блакитний  сон.

Розганяють  хмариська    смереки,
Чистим  кришталем  виблискують  річки.
Сонце  близько…  небо  так  далеко
Й  жовті  на  асфальт  натрушує  стрічки.

Дивовижний,  фантастичний  краю,
П’янкий  від  трав  гарячого  ромену!
З  мавками  ми  трішки  поблукаєм
Оксамитом    нового    гобелену.

Може,  стрінем  білі  едельвейси,
Диму  нап’ємося  у  далеких  гір,
Пригадаєм  Довбуша  Олексу,
Вишиємо  в  згадках  ще  один  узір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781711
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2018


Прокидайся, весно

Повернувся  у  вотчину  журавлиний  ключ,
Заклекотів  над  за́мком  сплячої  красуні.
Очікуванням,  веснонько,    земленьку  не  муч.
Пора.  У  людей  розбентеж  чуття  юні.

Сни  збайдужіння  заплели  білі  мухи
У  легковажній  твоїй  молодій    голові?    
Ти  отямся  та  своє  серце    послухай:
Мурахам  пора  грядки  засівати  в  траві.

Білих  вальсів  чекають  в  по́ру  берізки,  
Для  них  підстаркуваті  молодяться  дуби,
Молодиці  -  хмарки  роняють  тонесенькі  слізки:
Засиділися  в  них  безцеремонні  громи.

Сонячні  зайчики  кататися  хочуть,    
Осідлавши  білогривих  струмків-скакунів.
Бурульки  –  сопілки  веснянки  кидають
Під  ноги  безтурботних  промінців-джиґунів.

Прокинься,  красуне,  чекають  барвінки,
Щоб  хрещато  квітчати  чорнобриві  гаї.
Чи,  може,  чекаєш  на  принца  цілунки
І,  як  кожна  кокетка,  маєш  примхи  свої?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781561
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2018


Дві родини

На  обійсті  живе  дві  родини:
У  хаті--  мама,  тато  й  хлопчина.
А  на  стовпі  –  сім’я  лелечина
Доглядає  маленького  сина.
У  хаті  негаразди  і  чвари,
Над  сім’єю  висять  чорні  хмари,
Бач,  ревнивий  у  хлопчика  татко,
І  не  все  у  сім’ї,  на  жаль,  гладко.
Мати  сердиться  також  на  тата:
Він  досі  небайдужий  дівчатам.
Миру  й  добра  немає    в  родині,
І  ніхто  не  зважає  на  сина,
Що  бажає  найбільше  спокою,
До  матусі  торкнутись  щокою,
Щоб  на  плечі  узяв  його  тато…
Хіба  хлопчик  бажає  багато?
У  гніздечку,  що  так  недалечко,
Неспокійно  в  лелечих  сердечках.
Засмутилось  мале  лелечатко,
Бо  у  хаті  страждає    хлоп’ятко.  
Зажурився  сам  батько-лелека,
Як  у  людей  убавити  спеку?
Він  стоїть  на  нозі,  зажурився,
Головою  до  сина  схилився.
Дуже  сумно  в  гніздечку  лелеці,
Коли  спокій  людей  в  небезпеці.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781518
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.03.2018


Пхаємо біду

По  латках,  проваллях,  вибоїнах,  
по  полю,  шосе  й  навіть  асфальті
ми  пхаємо  біду  із  пробоїнами--
і  скаржимось  про  себе,  й  на  шпальтах.
Біда  зі  стосильними  ніжками
вподобала  нас  --  упирається.
Бува,    обертається  ріжками
і  сама  собою  впивається.
Крок  за  кроком  –  життя  в  сантиметрах,
лиш  бачим  свої  ноги  та  руки,
а  лік  далі  пішов  в  кілометрах--
нам  однаково  всім  не  до  скуки:
штовхаємо  далі  кляту  біду.
Втомились.  Не  шлях,  а  пародія.
Здається  мені:  от-от  упаду--
й  за  мною    буде  лише  колія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781422
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018


У муках терпіння

У  муках  терпіння  народ  віки  скніє,
Шукав  цвіту  щастя,  та  все  в  безнадії.
За  роки    у  горі  народ  мій  стомився--
Тяг    гори  зневіри  і  потом  умився.

О  Боже  Всевишній!  Подай  нам  надію:
Без  неї    нині  вижить  ми  не  зумієм.
Нам  волю  здобути  б,  дітьми  не  платити,
І  ворогу  злому  не  дати  скорити.

В  годину  страшну,  коли  брат  убиває,
Надія  зрадлива,  бува,  утікає…
Єднаймося  разом  в  години  скорботи,
Дасть  Бог,  проженемо  ми  враже  болото!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781395
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018


Війна і начеб не війна

Сьогодні,  у  день  "перемир'я",  загинуло  двоє  наших  бійців.
 Їхні  батьки  ураз  осиротіли.

Війна,  що  начеб  не  війна,
Кігтями  вп’ялась  осатаніло.
А  мати--  жива  і  наче  не  жива,
Бо  вже  давно  душа  її  зотліла.
Війна,  що    наче  не  війна,
Вирвала  у  мами    сина.
Тепер  вона,  як  та  тінь  сама,  
Плаче  і  кляне  своє  безсилля.
В  оту  війну  і  начеб  не  війну
Та  мама  враз  осиротіла.
І  подумки  у  ніч  без  сну
Вона  десь  там,  де  син  її  покинув.
Так  в  нас  війна  чи  не  війна,
Коли  вертають  сина  в  домовині?
Щоб  він  лиш  не  помер  дарма--
За  те  переживає  мама  нині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781234
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2018


Чужа садиба

Вздовж  асфальтівки  крислаті  тополі
Спокій  чатують  пшениці  у  полі.  
Зелено  скрапує  воском    додолу  —
Тернам  густим  у  колючі  подоли.  

Скраю  села  —  вже  не  наша  садиба.  
Півень  пістрявий  подвір'ячком  диба.
В  піджмурки  граються  чиїсь  хлоп’ята.  
Чистять  крильми  зеніт  дня  ластів’ята.

Нижче,  в  ярочку,  поло́шаться  трави,
Хрумко    корівки  спасають  отави.  
Жалячи  тишу,  гудуть    грізно  бджоли…  
Жаль,  що  не  стрінем  батьків  тут  ніколи.

В  закутку  кожнім    тепло  їхніх  рук,
Тихі  перегуки  щастя  і  мук.  
Пліт  підпирає  матусин  жасмин.
Мирне  життя  не  затримує  плин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018


Народження лицаря

Лицар  маленький
                       в  землиці  тепленькій--
як  тільки  раненько  
                       усміхнулась  весна--
прокинувсь  раденько--
                       й  тут  його  серденько
відчуло:    пора.  
                       Вдихнувши  повітря  
у  груди  слабенькі,  
                       він  тут  же  хутенько
розправив  рівненько
                       листочки  гостренькі,
хоча  ще  важкенько
                       і  сили  скромненькі.
На  поміч  з’явився  
                       промінчик  тоненький.
Підсніжник  підтягся,  
                       за  нього    схватившись,
І,  тут  же  підрісши,
                       ще  більш  розбілівся
та  з  вдячністю  ґречно  
                       землі  поклонився.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781026
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.03.2018


Портрет бабусі

Ця  зімкненість  уст  і  погляд  чистий…
Селянки  постать  надмір  врочиста…
На  зжовклім  фото  сива  бабуся
Й  до  неї  я,  малою,  горнуся.

Дивлюся  у  замислені  очі--
І  говорити  з  нею  так  хочу…
Ровесниці  ми,  видно,  сьогодні--
Я  тут,  Ви  ж  –  у  чертогах  Господніх.

За  п’ятдесят  Вам  на  цій  світлині,
 І  серце  Ваше    в  спогади  лине.
Завжди    ласкаві  й  трішки  з  журбою,
Й  давно    здавались  немолодою…

Лягло  ж  синів    сирітство  на  плечі--
Війна  –  розлучниця  так  не  до  речі...
В  тяжкім  зазим’ї  звелася  доля,
Й  до  надвечір’я  вкрилась  мозОлям.

Згадати  б  нам  ,  як  були  щасливі,
 Серед    житейських  
                                                 грому  і  зливи  …
Однак  реальність  без  бритви  ріже:
Між  нами  вічність,    
                                                 між  нами--межі.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780978
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.03.2018


До Тараса

Поглянь,  Тарасе,  із  небес
На  Україну  свою  милу--
Тут  волі  дух  давно  воскрес,
Та    правди  дух    у  нас  безсилий.

Дніпро  могутній  ще  реве,
Такі  ж  високі    його  кручі,
Народ  проснеться  й  знов  засне,
Допоки  зойкне  неминучість…

Свої  пани,  як  і  колись,
Як  річчю,  Матір’ю  торгують.
За  них,  Тарасе,  помолись--
Твою  молитву  Бог  почує.

І  вірим  ми,  що  час  прийде  —
Неправди  сила  зовсім  згасне,
Народ  вкраїнський  заживе:
Не  схоче  бути  вік  нещасним.          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780643
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2018


Одноногий журавель

Спішить  від  нас  Перун  на  колісниці,
покинувши  в  землі  вогняні  стріли.
Краплі  дощу  стріпнув  біля  криниці
змоклий  журавель,  
                                                 на  біду,  й  безкрилий.
Йому  самотньо  тут.  Хоч  одноногий,
у  даль  би  полетів  за  океани--
вітрисько  допоміг  би  швидконогий,
та  тягарем  буде  розлука  з  нами.
На  дні  криниці    шукає  небо    птах,
печаль  вихлюпає  у  поділ  тиші.
Безріднику  вона  наче  адамант:
вона  із  ним  —  й  її    він  не  залишить.
Ну  і  що,  що  десь  існує  якийсь    рай,
де  завжди  тепло,  безмежні  небеса…
З  ним  поруч  тиша,  
                                                   з  ним  також    рідний  край,
та  ще  криштальне  у  криниці    плесо.  


Фото  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2018


Бузковий вечір

Цей  прохолодний  запах  білого  бузку    
У  долонях  вечора  в  саду  біля  альтанки    
Під  «па»  ромашок  у  замріянім  танку    
Й  солов’їної  до  очманіння  лихоманки.

Все  ллються,  хлинуть--  і  плинуть  аромати
Й  бринять  в  півсоннім  світі,  освяченім  росою.
Не  хочеться  в  цей    бузковий  вечір  спати--
Упитися  я  прагну    хрещатою  красою.

З  неї  почерпнути  пригорщу  натхнення,
Здійнятися  душею  у  творчі  високості.
Пінна  повене,  від  суєти  спасіння,
Ти  благословення    Боже  у  духмяній  брості.



Фото  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2018


Запізніле освідчення (жарт)

В  кутку  яру    серед  днини
Явір  мовив  до  калини:
--Чарівнице  моя  мила,
Жить    без  тебе  вже  несила,
Віддам  серце  незрадливе--
Й  проживемо  вік  щасливо,
Завжди  разом  й  до  останку
Зустрічатимемо  ранки.
Явір  ніжно  обіймає
Стан  калини,  віттям  має,
Ладен  їй  життя  віддати,
Просить  парою  лиш  стати.
Усміхнулася  калина:
--Яка  з  мене  вже  дружина?
(Зарум’янились  їй  щоки.
Оглянулась  на  всі  боки
 Й  оком  кинула  на  пліт):
Хоч  мені  немало  літ,
Рук  моїх  мені  не  стане
Дотягнутись  твого  стану,
Бо  красуня  я  низенька.
Хоч  любов  в  моїм    серденьку,
Як  дістати  твого  чуба,
Коли  зрадиш  мені,  любий?
Жарти  кидали  окіл
Бравий  явір  —  древній  кіл.
І  старенька  вже  калина,
Хоч  в  душі  іще  дівчина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780289
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.03.2018


Покинута

Старенька  жінка  вийшла  на  дорогу,
Всі  хворощі  замкнувши  на    замочок.
Сховала    в  сивині  очей  тривогу:
Чи  завітають  донька  і  синочок?

Ховає  погляд  в  даль  самотня  мати.
Вже  давно  для  неї    зупинився  час…
Бува,  ще  матір  можуть  забувати,  
Утрачаючи  останній,  може,  шанс.

Біль  розлуки  її  шматує  душу,
Гризота  шкребе,  висмоктує  життя.
Священним    «мама»  дорожити    мусять,
Вони  ж,невдячні,  не  знають  каяття.

Байдужість  рідних  крає  мамі  серце,
Та  уста  її  не  знають  нарікань.
В  очах  любові  –  два  ущерть  відерця.
Дітям  вона  всю  віддасть  
                                                                   без  зволікань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2018


Уже пора

Оборону  тримає  зимова    фортеця,
Ціле  військо  сніжинок    йде  на  підмогу,
Їй    підносить  депешу    сонце  на  таці:
Королівні  пора    збиратись  в  дорогу.

Хай    спакує  лише    потрібне  і  цінне
Та    шукає  собі  деінде  палати,
Бо  вже    вельми  набридли    настрої  зимні  —
І    доволі    тут  білі  савани  ткати.
І  зима  піднімає      вії-пір’їни
 У  ескорті  з  пажів  –  дерев    у  перуках:
Яка  вперта  весна  ця,  дівка  наївна!
Вона  цього  листа  не  візьме  у  руки!

Чує,  вісь  скреготить    у  воза  морозу.
Заховав  свої  сани  десь    у  повітці.
І  по  личку  гордячки  скотилися  сльози…
Діадему  скидає--  йде  у  намітці..


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2018


Маки

Під  синім  шатром,  від  села  за  два  кроки,
Долина  розсипала  крапельки  маків.
Милі  маленькі  пелюстки-метелики
Замерехтіли,  як  сполохані  вогники.

Як  глянуть  на  мене  палкі  оченята,
Так  хочеться    квіти  очима  обняти,
В  цнотливу  і  світлу  заглянути  душу...-
Торкнутись  боюся:  красу  їхню  струшу.

Я  квітами    вдома  засію    сорочку  —
Квітка  до  квітки  –  сплету  в  гарний  віночок:
Волошки,  ромашки  і  маки  червоні  
Нехай  нагадають  про  юність  безсонну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779920
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018


Мініатюри 2

Крокуси,  нарциси  і    тюльпани
познімали  зношені  жупани.
Одягли  сукенки,  бо  ж  весна!

Тривожить  тишу  голос  солов’я.
Під  грушею  зібралася  сім’я.
У  них  в  гостях  духмяний  вечір.

Дуже  поспішала  в  гості  нічка  
й    погубила  зорі  в  річці.
Їх  збере  вона  до  ранку.

Довго  гримали  громи,
прутами  лякали  блискавиці.
Їм  у  весь  рот    сміялися  суниці.

В  кринолінах  хризантеми,
з  аксельбантами  іриси
восени  танцюють  вальси.

Жито  ще  зеленокосе,  
а  ячмінь  у  тонкі  вуса
посміхається  собі.

В  жовтий  човник  нічка  сіла,
узяла  весла--  й  в  світ  поплила.
За  нею  бігли  зорі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2018


Мамині сльози

Мене  проводжають  мамині  сльози—
Це  котиться  сум  по  любім  обличчю.
Спинити  тобі  їх,  рідна,  не  в  змозі  —
Дорога  знову,  на  жаль,  мене  кличе.  

Я  маму  свою  ще  раз  обнімаю,
В  долоні  беру  натруджені  руки.
Ще    довго  ридати  буде,  я  знаю,--
Нелегко  обом  прийняти  розлуку.

До  мами  уста  мої  усміхаються,
Хоча  клубок    жалю    стискує  горло.
На  мене  чекай,  голубонько,страднице,
Мене  дочекайся,  сивая  горлице.

Чужі  за  вікном  поблимують  села:
Обійстя,  сади,  чиїсь  батьки  й  діти.  
А    бачу  журливу  і  невеселу
Матусю  свою  одну  коло  плоту…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2018


Мініатюри

Вітер  обіймається  з  липою,
листя  дрібненьке  схлипує.
Пахне  солодко  медом.

Он  вервечка  осокорів
до  беріз  йде  білокорих.
Піснею  гойдає  гай.

Жменями  місяць  із  міха
шпурляє  зірками  зі  сміхом.
Їх  ловлять  очима  закохані  пари.

Захоплено  дивилися  сальвії
на  худорляву  струнку  мальву
з  метеликом  на  чубку.

Манюсінька  мурашка
на  пелюстці  ромашки
гойдається.

Від  надокучливих  мух
сонях  вдягнув  капелюх.
Листям  чоло  утирає.

Прокинувся  рожевий  ранок,
напився  роси  з  горнятка  тюльпана.
Десь  подівся  сон.

Дзвенять  колосками  злаки,  
тріпочуть  коло  стежки  маки.
Джмелик  цілує  квітку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2018


Хурделиця

По  вікні    малює  квіти  морозище,    
У  дворі  дме  в  пташок-свищик    злий  вітрище.
Танці  запальні    завела  хурделиця,
Лебединим  білим  пір’ям  м’яко    стелеться.
Підхопила  тайні  мрії    в  піруети,
На  ходу  складає  зимоньці  куплети.
З  дідусем  морозом  закружляла  в  парі,
Замела  в  містечку  шлейфом  тротуари.
Подались  обоє    у  безкрає  поле  —
Розгулятись  вволю  разом  на  роздоллі.
Аж  втомилася  розпатлана  хурделиця…
А  довкруж    щось-то  зовсім  біле  коїться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779083
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.02.2018


Там

Там    радісно  і  тепло,  дитинно,  як  ніде  -
У  затишнім  куточку  на  краю  Едему.
Курява  моїх  років  завіяла  сліди,    
Оповило  спогад  солодким  сивим  димом.

Біжу  я,  мчусь  туди,  де  медом  пахне  поле,
Гойдає  пісню    на  пшеничних  хвилях    небо,
Де  над  яром    статечні  сосни  діток    молять  
З  горба  не    збігати,  бо  поламають  ребра…

Там    берегам  крутим    Сквила  гамує    спрагу,  
Зелені  коси  миє    престарілим  вербам,
Там  джмелі  і  цвіркуни  че́рпають  наснагу,
Цілують  квітам  щічки    і    манливі  губи.

Там  в  маминій  хаті  ще  пахне  свіжим  хлібом,
На  столі  чекає  повний  кухлик  молока.
Там  укривають  землю  ночі    теплим  пледом,                                                                                    
Від  спеки  порятує  мереживо  садка.      
                                                                                       
Далекий  тихий  рай,    батьківське  моє  село,
Клени  кучеряві,  високі  осокори...
Від  мене  звідти  колись  дитинство  утекло,
Й  розпочав  мій  човен  плин  по  житейськім    морі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2018


Не говори…

Не  говори  мені  банально  про  любов  —
Підбери    слова  ще  ніким  не  казані,
Щоб    хвилювалася  й  скипіла  в  жилах  кров,
І  довіку  ними  ми  були  б  пов’язані.

Коли  не  можеш  ти  знайти  такі  слова--
Помовчи  —  хай  промовляють  твої  очі.
Дарма,  що  тема  ні  для  кого  не  нова  -
Ти  їх  скажи  по-своєму:  я  так  хочу.

Хай    почую  в  мовчазному  діалозі,
Що  в  усім  Всесвіті  з  тобою  ми  одні.
Й  розлучити  нас  ніхто  й  ніщо    не  в  змозі,
Бо  у  високих  почуттів  без  дна  глибінь.

Погляньмо  в  дзеркало  кохання  озера  —
В  нім  чистота  усієї  високості,
І  ошалілість,  і  бурхливість  гейзерів,
Й  п’янка  солодкість  хвилюючої  млості…

Не  говори  мені  банально  про  любов.
Хай  про  наші  почуття    говорять  очі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018


Нічна тиша

Черпає  кімната  темряву  знадвору,
Як  гадюки,  сповзають  додолу  кути.
Лише  тиша  говорить,  дзвінко  говорить
І  скручує  звуки    у  ватяні    жмути.

Раптово  свій  жмут  розпустив  нічний  потяг--
Викашлює  гугіт  із  залізних  грудей.
Щораз  лунко  і  чітко,  мовби  по  нотах,
Розриває  напругу  і  будить  людей.

Знов  розриви  повітря  стягує  тиша,
Зшиває  докупи  —і  вже  б’є  у  набат.
Аж  ранок  нарешті  її  заколише
І    найперші  акорди  пташиних  токат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2018


Струджена зима

Крізь  небо  просівається  зима    
В  малечих  співах  бджілок-сніжок.    
Укриває  ніч  в  пухнату  піну    
І  кучугурить  море  стіжок.

У  снах  блукає  місто,  а  село    
Іще  дрімки  стрічає  з  лісу.    
Дороги  спозаранку  замело,
Й  тому  сніги  ногами  місить.    

Закоцюблий  в  старій  лівреї    вітер    
Довго  гріє  крила  в  димарі.    
Хтось  небозвід    увесь  від  зірок    витер  —    
Унизу  гарують    ліхтарі.  

Зимі,струдженій  нічним  безсонням,
Вервечки  маряться  овечок.
Розтяглась  по  всьому  підвіконні-
Надворі  їй  самотній  лячно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778740
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2018


Як без мене…

Зустрічаю  день,  як  років    надцять  тому.
Вдячніше,  можливо,--  та  це  неважливо…
Втішаюсь  праці,  хоча  долає  втома.
Й  негараздам  в  очі  більш  дивлюсь  сміливо.

І,  як  раніш,  бентежать  Ласт  і  Моріа,
Весняна    радість  й  затяжний  осінній  плач.
Здаватися  мені  ще  не  прийшла  пора--
Нових  облогів  досі  я  шукач  й  орач.            

Тепла    своїх  долонь  не  втратила  за  вік,
Іще  волію  весь  світ  земний    обняти,
Не  хочу  відчувати  своїх  років  лік,
Й  кожну  мить  життя  продовжую  любити…

А    як  без  мене  колись  проснуться  весни,
І  як  без  мене  колись  настане  літо?
Знайдеться  той,  хто  скаже  врешті-решт  мені,
Як  без  мене  зможе    це  життя  тривати?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2018


Цвіте зима

Цвіте  зима.  Співають  білі  солов’ї,    
Срібла  гори  вкладаються  в  куферки.
У  дрімоті  посапують  старі  гаї
І  хурделиць  не  бачать  феєрверків.

Чубком  хитає  подивовано  полин:
Маргаритки  плетуть  вінки  з  сніжинок!
Вайлувато  зима  продовжує  свій  плин
Й  не  рахує  несходжених  сходинок.

Малює  білим  від  ранку    аж  до  ночі,
М’які  пастелі    кладе    приблуда-сон.
Бува,  ще  сльози  вона  проллє  жіночі
І  завіє  мрії  в  потаємний  схрон.

Зима  уповні,  буяє  снігоцвітом
Й,  мов  наречена,  дивує  Божий  світ.
Одначе,  як  довго  нам  іще  до  літа,
А  вже  чекаєм  на  ластівок  приліт!

Прим.:  Куфер  –  скриня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778363
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.02.2018


Самотність

Посеред  моря  нудьги  та  відчаю,
У    холодних  обіймах  самотності,
Що  стали  надійними  й  звичними,
Ти  шукаєш  в  щоденному  мотлосі
Краплю  відради  і  мить  заспокоєння--
Таке  вже  було  з  тобою  і  з  іншими--
Однак,  це  підступне  роздвоєння
Не  знеболює.  І  сум  держить  кліщами.
І  не  мають  вже  значення    стреси,  
Й  буденні  значні/незначні    потрясіння,
І  навіть  у  житті  регреси  /прогреси--
Ти  в  самоті,  душа  твоя--  в  оціпенінні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018


У пошуках натхнення

Світанок  скльовує    зірки,
Розсипані  в  ряднині  неба.
Залишились  одні  дірки  —
Комусь  заштопати  б  їх  треба…

Безсонням  змучений  піїт
Крізь  шпари  сіє  творчий  задум,
І  перерве  думок  політ  —
Хоча  б  йому  себе  не  зрадить.

Бо  десь  отут,  десь  поруч  з  ним
Бредуть  отарою  метафори,
Епітети  натхненних  ждуть—
І  іменитих,  і  аматорів.

Десь  тут,  як  макове  зерно,
Його  чекає  влучне  слово.
Воно  до  іншого  верне,
Як  вчасно  він  його  не  вловить.

Світанок  скльовує    зірки,
Залишились  одні  дірки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018


Ідилія

Під  зоряний  сміх,
                                             що  розіллявся  дощем,
Під  мріями  ночі,  
                                             що  прикрилась  плащем,  
Під  наглядом  місяця,  
                                             що  плентавсь  конвоєм,
Під  розлогою  липою  зустрілися  двоє.

Від  палкого  цілунку  
                                             серце  мліє,  тріпоче.
Замовкли  слова  —
                                             говорять  лиш  очі.
Їх  слухала  ніч,  
                                             їх  чула  липа  й  сп’яніла  —
А    любов  все  цвіла
                                             вже  й  в  повітрі  бриніла.
Втомилися  мрії,  
                                             розбрелися  тихцем,
Потяглися  зорі  
                                             за  молодим  вітерцем.
Світанок    згортає
                                             темну  ніч  у  сувої.
Під  розлогою  липою  прощаються  двоє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018


У кав’ярні

Запашні  стеаринові  свічі
мерехтять  ,    не  бажають    спокою.
Вона    смуток  на  гарнім  обличчі
прикриває  тремкою  рукою  .

Все  тут  звичне:  ваніль  і  кориця,
замовляють  напої  прибулі,
і  знайома  мелодія  ллється…
Ні,  вона  ні  про  що  не  забула.

Аромат    розливається  кави.
Тріскотить    раз  у  раз  свічка,  плаче.
Чом  до  зрад  була  надто  чутлива--
недосвідчена  та  нетерпляча?

І  тепер,  коли  сплинули  роки,
споминає    ту  саму  обставу,
як  зробила  тоді  перші  кроки,
щоб  забути    кохання  іржаве.

Тихо-тихо  ,  лиш  свічі  і  кава,
і  остання  між  ними  розмова.
Як    знайти    хоч    якусь-то  підставу,
щоб  його  отут  стрінути  знову?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2018


Хитруни

Ще  здавна  в  нас  так  повелося
(про  них  хтось  скаже  «брехуни»,
й,  на  жаль  їх  надто  розвелося),
що  нами  правлять  хитруни.
Вони,  ховаючись  за  спини  
таких    собі  звичайних  простаків,
навчилися  орудувати  ними:
підхльостують  упевнено  до  дій.
Вони  -  найкращі,  і  все  знають,
і  все  зуміють,  тільки  простаки
хай  загітують  й  чесно  посприяють
узяти  в  руки  їм  оті  омріяні  віжки.
У  голосах-  завзяття  і  харизма:
-Нема  нікого  більше,  тільки  я.
Ніхто,  крім  мене…--і  влучні    афоризми
злітають  з  вуст.  Їхні  Ім’я?  
Чи  ж  варто    нам  конкретно  називати?
Багато  ж  бо  звучало  і  звучить.
Важливо  інше:    нам  би    розчовпати,
чи  скоро  нас  ота  біда  навчить,
чи  довго  будем  довіряти    
нечесним  обіцянкам    хитрунів
й  чому  їм  легко  нам  брехати,
до  влади  підбираючи  шляхи?        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777948
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2018


Біль

Після  дощу  настане  погожа  днина,
після  війни    прийде  мир  в  Україну.
Це  ще  буде  неодмінно  колись,
 поки  ж    на  Cході  бої  не  вляглись.
А  поки    мати  чекає  на    сина,
Бога  молить,  щоб  уберіг  дитину,
бо  там  на  нього  чатує  смерть--
І  під  ногами  мами  щезає  твердь.
Шукає  мати    в  очах  розуміння,
та  погляд  ловить  людей  збайдужіння,
душу  палить  гул  ресторанів  і  барів--
її  ж  дитина  рахує  снарядів  удари.
Мати  дивиться    на  оте  божевілля
й  слова  не  зронить:  слова  тут  безсиллі,
бо  біль  один  треба  ділити  на  всіх,
й  убивча  війна  –  це  не  час  для  утіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777677
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2018


Плач гітари

Музика  стихає    й  знову  ллє  акорди.
Сумніви,  байдужість,  сіра  прохолода  —
Все  змішалося  у  тій  малій  кімнаті,
Де  жила  любов.  Тепер  її  розп’ято.

Золото  за  вікнами  ллє  старенька  осінь,
На  землю  проситься  густа  небесна  просинь.
Вперто  гітарний  плач  вривається  в  кімнату.
Без  нього  наче  мало  болю  в  моїй  хаті.

Жаліється  гітара  й  тужить  у  розпуці,
Акордами  з  душі  зриває  по  пелюстці…
Не  розпинай  невинні  струни,  гітаристе,
Дай  же  спокій  струнам,  музико-егоїсте.

А  зношена  душа  ще  квилить  і  страждає,
Й  схлипує  гітара,  акорди  розливає.  
Губиться  у  верховітті  вбогім  тихий  плач.
Доблимує    і  гаситься  смутку  посвітач.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018


Безсоння

Блукаю  човном  в  лабіринтах  нічниці.
Відлуння  зітхань  направляє  весло.
Стриножений  час  іронічно  сміється:
--Знов  батьківське  кличе  до  себе  село?

А  там  наймиліші  зоряні  ранки,
Там  очі  пірнають  в  небесну  блакить,
Там  мама  старенька  стрічає  на  ганку
І  смуток  за  татом  в  повітрі  бринить.

Роки  там  мої  здійнялись  з  журавлями,
Гайнули  чимдуж  до  хрещатих  доріг,
Долали  вершини  і  мчали  полями,  
Карабкались  з  прірв,  підняли  переліг.


Бреду  навпрошки  під  серпанком  безсоння.
Вже  й  хата  біліє  в  овитку  садка.
Вколихують  мальви  журбу  на  осонні,
Спориш  випасає  стежина  прудка.

Стрічає  криниця  з  двома  журавлями.
Безпечно  хмарина  в  цеберку  пливе.
І  мама  старенька  вітає  сльозами.
На  вишні  пташо́к  голосок  подає.


                                                       18.02.2018
                                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018