Сходить зірка ясна над земним вертепом, звістка про Різдво осяює серця. Тиха радість лине й громовистим степом – погідніє настрій в бліндажі бійця, бо в тилу, далеко, мама під Святвечір одягла домашній ситцевий фартух й при свічках, з очей змахнувши сум чернечий, медом липовим присмачує кутю. Вікон сліпота сльозу скриває тата… Стежечку утопче завтра коляда… Зірка кліпнула журливо-винувато: –Свято розтривожила війна… шкода.
ID: 968997 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика дата надходження: 22.12.2022 19:00:22 © дата внесення змiн: 22.12.2022 19:00:22 автор: Valentyna_S
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie