Анатолійович: Боже милостивий! Який жах... Важко підібрати слова, та й чи полегшать вони твій біль і горе... Мої глибокі співчуття, дорогенька. Приніс ірод горя на нашу землю. Тримайся, бо мусиш жити заради діток. Царство небесне і вічний спокій твоєму коханому. Божої милості і повернення з Перемогою синам! Моє ❤️, сповнене печалі і співчуття, з тобою.
Анатолійович: И всё же хочется верить, что надежды не умрут! И мы с тобой выдадим хоть пару оптимистичных стихов и даже пародий... А пока не пишется, не играется, не поется...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Нехай сон стане дійсністю! 
Ой, правда...