Прозектор: Гідна, лагідна лірика для прочитання у такий прекрасний вечір першого дня травня, образи - бальзамом на душу. Талант не пропити, а от відцвісти він все ж може - сподіваюся, з Вами такого не трапиться
Прозектор: Так як тут не думати про лайно, коли читаю оцю графоманію і коментарі її автора, що, чавкаючи ним, розповідає, як йому і йому подібним добре й смачно тонути в нечистотах? Головна біда усіх графоманів в тому, що дані примітивні елементи не спроможні осягти не просто своєї бездарності, а загальної нікчемності. Жалюгідне видовище від тебе і в коментах, ще й бачу видихаєшся, бо нічого оригінального нема - тут навіть не гавкання, а дзявкіт і скавуління. А щодо ави, то стань біля дзеркала, коли таке в хаті є – воно не бреше.
Прозектор: Бачу, калові маси уже струмують носоглоткою до зіва. Прекрасно, можеш розтуляти рот!
Ніколи не гадав, що над юродивим можна так добряче посміятися.
Прозектор: Ну, якщо Ви називаєте витирання ніг об себе грою, то на додачу являєтеся мазохістом - втім, на колір і смак товариш не всяк. Та не хвилюйтеся, мої підошви не настільки шпильчасті, як у Зорга, та й він зараз, бачу, займається джогінгом в домашніх тапцях - буде веселіше, коли візьметься за швабру і пакет битого скла. І кидатися нечистотами не бажаю - Ви й так в них погрузли по ніс. Радже спостерігатиму за тим, як вони поглинуть чергового одіозного менестреля ущерть
Прозектор: Навіть не знаю що в коментарях кумедніше: те, як автор сієї писанини раз за разом, будучи цілком не правим, провально намагаєтеся щось доводити чи те, як Зорг нищівно показує його нездатність осягнути очевидне
Р.S. Ловіть ідею для аватарки, авторе:
Прозектор: Мимоволі, коли побачив назву, в думках продовжив: "...я сліз, і муки, і кари найстрашнішої бажав...") Чудово Вас розумію - всякому літератору своя муза, без музи поет не поет. Не можу не забрати в скарбницю
Прозектор: Зі задоволенням прочитав Ваш вінок, вельми прикро, що подібну складну роботу, в яку вкладено немало сил і часу, так прісно сприйняла публіка, зате графомани вихваляють один одного до хрипу й зламаної клавіатури. Нічого, їхній шлях - в нікуди, наш - у віки, головне, не полишати справу. Є низка місць, котрі варто виправити чи доробити, утім посмак від твору доволі стійкий і приємний, до деяких місць повертався при читанні не раз. Натхнення!
19.04.2024 - 19:16
Дуже вдячний Вам за Ваш відгук, Ярославе! Дочитати до кінця вінок - це героїзм! В мене на іншому ресурсі був випадок: людина заходить читати вінок о 22:03, а о 22:05 з"являється відгук! За 2 хвилини 15 сонетів! Оце техніка читання!
Прозектор: Гідна присвята одному з найцікавіших, хай неоднозначних, українських письменників. Ніколи не забуду, як дивився старий фільм "Вечори на хуторі..." і чомусь мене малого лякала анімована сценка, де над чортом знущаються на фресці (це на початку фільма). Також пригадую, як мене захоплював "Тарас Бульба" і на день народження мені подарували набір цукерок з такою назвою. Ота містика творів Гоголя до краю відчувається у Ваших рядках, дякую
Р.S. Найбільша біда графомана в тому, що він ніколи сповна не збагне те, що він графоман, зате убого пінитиметься й фиркатиме, наче ошалілий, коли йому про це сказати. Я б не витрачав на подібне сміття і електронних літер - лишній раз по клавіатурі натискати
Прозектор: Життя строкате - всяке трапляється, але зі мною подібного ні разу (на щастя) не ставалося. Присвячую вірші лиш тим, кого чітко знаю. Вдячний за увагу до моїх творів
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
