Сокол: Дякую.
Так ж бо є в реальному житті - ми на Бога надіїмося, а президенти, чиновники, суд\'ї що хочуть й безнаказано чинять. В цьому і є наша трагедія.
Сокол: Шановний Ігоре,я не вчитель, Я громадянин України. Іші нечують і нерозуміють, своєї спадщини не знають. Не усвідомлюють, що ми словяни-українці. Тому понад 400 років під ярмом чужинців. Тако ж і на сьогодні.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
