Сипле акордеон переливами нот, З-під гіллястих перстів листопаду. Розімліла рілля від серпанкових цнот, Що плетуть воскову серенаду. Темп чеканить сумний обложним батогом, Дощ на плоті гладкої калюжі. Вітер скрипку дротів пестить злим терпугом, Лад в обійми стискаючи дужі. Музикує печаль між ознобу гаїв, Паморозі тремтячим півтоном. Босоного цимбалить болотом плаїв, До кургану, що спить над затоном. Віртуозно ріка, перекатом хвилець Гасить ноти в байдужім полоні… І сріблиться мелодії тихий кінець Перелітним пером на долоні.
ID: 544061 Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика дата надходження: 15.12.2014 21:47:58 © дата внесення змiн: 15.12.2014 22:40:21 автор: Осіріс
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie