| Сторінки (5/444): | « | 1 2 3 4 5 | » |
«Далі»
Гуділи підлістю неділі
І погляд долітав до літа
Дилема дала дулю –
Діло не дотліло
Й в далекий вододіл
З генделиком ходило
Долоні подолали далеч
Для доленосних поглядів подальших
Педалі падали під лави
А підлість продавали на деталі
«Зевс»
Зваживши завчасно
Дзвінкі й звичні звуки
Безвольно звикаєш зівати
Взуваючи в затінку
Звістку прозову
Зав»язуєш з вечором
Зверхньо й безвинно
Звиваєшся з вітром
Званнями завдячуєш
Звісно ж звиняй, заважко
Безвісти завмирати
З волоссям розвіяти
Завзятість звісток.
«Кюре»
Кретини скріплюють кордони
Кричать про кризу
Крадуть крам
Курять як крейзі
Недокручують кран
сквери скриплять
Кругом крові краплі
Скоро скоротять
Коріння кралі
І крім крамолу
скуштують Коран
«Матерлінг і Моне»
Вмитий смуток
Смакує мате
Матері сміх,
Матерлінг, миті
Смайли «Кремони» змістовні,
крамоли ж туман перемелять
манія мук маскує мене
мостовий Міріам
замилений милістю
маргінальний Моне
ми змоклим містом
мостимо пневмонію
мавпуємо милість
мелемо мак гармонійно
мудруємо над змістом
маємо сміх за сміття
«Пеле»
Плакати плавляться
Палач плаче
Плоскі політики
Плетуть про плату
Запальний підліток
Планує попливти
Але пустельний плюралізм
Плюндрує політ пулі
Палітра плям
Післала плазму в пекло
Полин постелі
Плодами плутає палати
І підкладає плечі
По-літньому палко
Полярно і підпільно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174891
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010
Ми брались за руки
І брели лісом жовтня
Сідали на камені
Перечікували псевдовтому
П’янке й божевільне
Стрімке і повільне
Було щось в існуванні тому
Ми повертались туди
Ще три осені поспіль
І мовчанням ранились
І двоїлись бажанням
Вмикали ввічливість
На мегагерци
Повертались в постіль
Відчуваючи зіенд серцем
Ми хворіли на зраду
Стирали минуле прощанням
Знову знаходились
в прокурених пабах
стомлено відкривали
одне одному правду
чіплялись за справжність
у спільних вадах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174853
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010
Про що ти думаєш,
коли бруківкою вмирає сніг
і повітря - бакарді голд,
сумні прохожі ,
«Doors» в навушниках,
В руках айфон з моїм е-мейлом
А до літа кілька п’ятниць?
Про що ти мрієш,
Коли я гортаю журнали,
А по ТБ попсові шоу,
і на вішаках розвішані
вчорашні сукні і сорочки?
За чим ти катуєшся,
Дивлячись у вікно,
Слухаючи мої вірші про іншого,
Завмираючи при слові секс,
Витактовуючи смуток
У розмірі три чверті?
Ким ти так стомлений,
Самотньо смакуючи мате
В кав’ярні навпроти дому
З нічним життям
Самотнього хіпі?
І врешті:
кого ти з нас більше любиш -
мене чи смерть,
нанизуючи конфлікти на пам’ять
і гублячи ноти мажорні
на шестиструнній
банальності
нашого
співіснування?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174849
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010
Шо ж ти падлюка мене не любиш?
Для чогось вигадуєш привід піти
Так ніби між іншим вдосвіта будиш
і нищиш без правил і без мети
за шо ж ти солодкий мене не кохаєш
сам же просив: побудь, назавжди
сьогодні одна я, і ти про це знаєш
але відкладаєш, не зараз, зажди…
ну треба то треба, не буду просити
якщо ти не хочеш то я тебе теж
дозволь мені з себе твій погляд струсити
за шо ж ти падлюка не кохаєш мене?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010
Завтра я починаю нове життя. Купляю білет на роздовбаний потяг до припустим Львова. Буду дві години телімбатися в душному вагоні. Спостерігати, як завбачливі панночки поїдають варені яйця і домашню ковбасу, безтурботні студенти одного з ПТУ клеїтимуть дурнів і ґьорлів (на вечір), крейзануті рокери розпиватимуть горілку прямо з горла, а замість закусона будуть занюхювати один одним або яким-небудь іншим лайном. У Франківську зайде дідок (обов’язково дідок, а не бабуля) і буде всім втирати про кінець світу, перечислюючи подорожчання на різні продукти за останні сім років, нечувану розбещеність молоді, корупцію у владі, медицині, освіті і навіть у власній хаті - курва мать! – все це яскраві докази апокаліпсису. Ніхто не наважиться суперечити, тому старенький не зупиниться і згадає численні авіакатастрофи, короткочасну війну в країні N, теракти, лісові пожежі, буревії, цунамі і таке інше. Попри виняткову актуальність теми, я увесь цей час буду дивитись у вікно. Сумні та ненав’язливі краєвиди рідної Щеневмерлої завжди заспокоюють – добре, коли ще десь є таке паскудство, як у власній душі.
Після промови діда хтось обов’язково почне дебати. І пішло-поїхало: «Юлька розвалила коаліцію, а Нукович (Янукович тобто) бандит такий-сякий, спеціально підтроюджує Ющенка проти Юльки. І всі вони там пов’язані, і родичаються (один одного в куми беруть, і сватаються, і перелюб чинять – всьо як нормальні люди). От тільки крали би менше»
Весело хоча б від того, що народ вміє сміятись з того всього .
І ось я у Львові. В кишені 700 гривень і 200 франклінів, але нема зворотного квитка. Сирість одразу ж показує моє місце в цих вуличках. Але я не лякаюсь – показуючи фак., пхаюсь у трамвай до університетської. У вухах дві пімпочки: «скільки людей – стільки машин», тому не розумію паніки навколо, читаю лайку по губах і злість в очах. Все гірше, ніж я думала.
Прямую до деканату істфаку. Стервозна білявка з кривавими кігтиками слухає мене потупившись у монітор.
- Дайте Ваше направлення.
- В мене його нема.
- Тоді нічого не вийде.
- А якщо домовитись?.. – чорт, ненавиджу такі фрази. Білявка піднімає повні байдужості очі і веде бровою( перспектива є!). Я нахиляюсь нижче і шепочу: « Я Вам віддячу». Проте вона чомусь заглядає мені у виріз майки.на бейджику читаю «Віка».
- Ну будь ласка, Вікуся...
Мала явно лес ба. Та байдуже. Мовчки вона набирає щось двома вказівними на клаві і за мить з принтера вилазить А4 з бланком анкети. Я старанно то все заповнюю і ще півгодини тупочу в очікуванні листочка зі штампом і приписом «дозволяю». Суну Вікусі п'ятдесят гривень і прямую до наукової бібліотеки національного. Гардеробниця презирливо дивиться на мою торбу з паленою лейблою Versacе, але дає номерок. Я випадаю з життя на 6 годин. Поки голова не гудить від абревіатури НКВД, а шлунок не грає фокстрот. В столові повно розумників: симпатичні гномики в стильних лінзах, відчайдушні науковці з масним волоссям, звичайні мудаки з ноутами і ті, хто прийшов сюди «чіста паржать» - в основному це студенти. А дівчата… - я на них не дивлюсь. На світі нема нічого огиднішого, ніж хлібні котлети і піснішого, ніж студентська гречка. Та байдуже. Зараз треба ще одну модну аферу провернути. Тільки як?
В маркеті біля гуртожитків купляю добротний коньяк і цукерки. Йду до коменданта. Півгодини блазнювання і от я вже тусуюсь в одній кімнаті з аспіранками. Вони не задоволені моєю з’явою, але допомагають з білизною і поступаються поличкою в шафі. З моєї торби народжується «Шабо», сир, горішки і фрукти. Ми палимо.
- Ти прокольна мала, - чую до себе.
- Буває, - тупа посмішка у стилі «ялюблюбрітні», а шо буває – фіг знає…
Душ. Ніч. Ранок. Кава. Тролейбус. Фастфуд. Слімси. І покотилось.так 8 днів. Мобільний мовчить. Це трохи тішить, а трохи ображає. Невже таки усім на мене наплювати?
Треба подумати про час після «наукової». Йду в інтернет- клуб. Тиримпирим@rambler.ru. 7 вхідних:
«от: OREST SMILE
привіт Мась! Тебе нема в чаті, не заходиш вконтакт. Що трапилось? Я почав закохуватись, а може просто звик… не пропадай. Чмокі”
«от: inshalit. Ukr.net
Ваш вірш «Під «Депеш Мод» буде надрукований у наступному альманасі « Інша поезія», що вийде у червні. На рахунок гонорару звертайтеся за тел. **********»
Оу, сенкі, мені зараз ох як це треба.
«от: Diana Or.
Pryvit. Ty ce zrobyla! Ja znala, sco ty zmozesh! Moja tobi porada: ne znajomsia z hlopciamy u dzynsah vid Sent Oliver I ne vecheraj u kavjarni z velykymy viknamy/ pyshy meni odne slovo “je” I ja budu spokijna ;)»
«є» - відповідаю я і читаю інше.
«от: DEN Den’
Я обіцяв тобі їх давно вислати це не спосіб нагадати про себе – просто завжди дотримуюсь своїх слів» - 4 фото. Ми у Варшаві. Усміхнені. Чого либились – біс знає.
«от: dara
котенок привет! Мне одиноко без тебя. разреши позвонить. У меня полно новостей. Я с ним рассталась. Ты была права, он скот. Я не плачу. Просто что-то слишком свободно…»
«от: ****
Ваша анкета булла разглянута. Ми погоджуємось взятии Вас на роботу на посаду покоївки нашому готелі. Чекаємо з 11:00 за адресою: м.Львів ………….»
Блядський притон єдиний уважив мене згодою. Ну і нехай.
Я домовляюсь з адміністратором на рахунок проживання. Вдягаю сіро-синю форму і білий фартух. Йду міняти виснажені нічними утіхами простирадла струшувати пил з фанерних меблів, перевірювати номера «люкс» і «фе». Життя вдалося бля!
70 гривень. Таку суму видавці назвали гонораром, хай би вони заробляли не більше десяти гонорарів на місяць до самої пенсії. Ох, як все дратує. Тішать тільки схвальні рецензії в гоголів ці та клубі поезії. Вконтакт – принципово ні ногою, ні клавішою. Назбирала трохи грошей. Ще 2 місяці і куплю собі беушний ноут.треба ж кудись записувати усі нові «шедеври».
Відправляю мамі короткий меседж « мамусь, в мене все добре. Вчусь, не переживай» і отримую ще коротшого «добре». Добре, шо вчусь, чи добре - не буду переживати? Облом короче. Може дядя Гріша знову звалив до коханки чи в запої. Чи вона на мене болт забила, бо їм двом добре без мене? Ех…
Іду краще приберу бісів 21 номер на мансарді.після чотирьох серій 2тук-тук-тук, прибирання номерів» завалюю і … Факін шет!!! Смаглява красуня лежить на ліжку із закладеними на грудях руками, з рота стікає шумована слина. Біля нічника гора упоковок від пілюль, порожній стакав і папірчик.я боюсь мертвихз. Проте хапаю її за зап*ястя і півхвилини намагаюсь зрозуміти чи то руки в мене так трясуться, чи там шось пульсує. Тіло тепле. Хапаю її мобільний. 109 – ало,вашу мать! візьміть слухавку, уроди!
За 20 хвилинсині халати приїхали . оце так швидкість. В лікарню я їду з ними. У фойє адмін. Зирить з осудом – наче то через мене все. Я хапаю зі своїх «апартаментів» гроші, мобільний і куртку. Біже до карети швидкої (який розумник вигадав називати старе розбехкане дрантя каретами???). стовбичу під реанімацією. Блін, я ж спасла людину, тільки от чи треба їй це? Мій ноут поплив на рятування божевільної малоїі на захист її репутації ( таки вмовила лікарі не робити запис «спроба самогубства»).
Я тримаю її кістляву руку в своїй і дивуюся, яка вона тендітна. очі втомлено дивляться мені на уста чи то підборіддя. Глибоке диханн.
- Все буде добре мала, - просто не знаю, що ще сказати.
- Ні, - вичавлює хрипло.
- Все проходить. Лиш смерть не має кінця. Тому вона нецікава.
- Нашо?
- Навіщо спасла тебе?, - «хрін його знає» думаю. А голос:
- Мені здалося, що така красуня повинна жити.
- Ми мовчимо. Довго. Приходить психолог. І я змушена вийти. Прощаючись, цілую її в щічку( така незграбна чуйність!)
В готелі вже всі гудять про це. Я не хочу нічого розказувати. Щастя,що упаковки від ліків забрали медики, а записку я тикнула в кишеню фартуха. Брешу. Що дівчина отруїлась мідіями в ресторані (ха, придумати ж таке, але ж в нісенітниці швидше вірять!). я ретируюсь в кабінет відео спостереження. Юрчик – начальник сек*юріті – єдиний, кого не можу назвати зівакою. Проте він усе вже знає – це мій здогад.
- Пережила? – питає. Я хмикаю і припалюю цигарку. Bін витягає з шафки Vanna Tallin і спікер фоном просить принести дві кави. Я сідаю перед ним на стіл і звішую ноги. Чокаємось без слів.
- Маєш тут Enjoy The Silence? – питаю.
- Так, - риється у вінам пі і за мить «Депеш» в студії.
- Не розклеюйся, лялька. Ти молодець. То тільки ідіоти думають, що ти об довбана хіпаблудка. Я бачу яка ти.
- І яка?
- Інша
- Вар»ятка?
- Скажена і …чиста.
- Кожен день миюсь, вгадав.
Ми сміємось. Приносять каву. Офіціантка либиться , як дура, думає як Юркові очі знаходяться на рівні мого пупа, то ми вже і шури-мури крутим.
Коли в кімнаті стає мутно від диму і тепло від алкоголю, я іду. Ми стукаємось кулаками по-пацанячому і підморгуємо один одному. Несу свою нещасну дупу і захмелілу голову прибирати нещасний 21-ий номер.
Розбирає цікавість – я заглядаю в її шафу. Нічого. Тільки чорне півпальто самотньо валяється внизу. Ні сумки дорожньої, ні пакета. Виймаю з кишені записку.
«80979894661 – Андрій. Повідомте про мою смерть і скажіть, що він ні в чому не винен. Це все мої слабості.»
Запалюю цигарку. Тремтячими пальцями набираю на її Duos-і вказані цифри. Черга гудків.
- Ну шо? – втомлений голос.
- Андрій? – питаю розгублено.
- Так, блять, Андрій. Якого милого звониш знову? Я ж тобі казав: лиши мене в спокою!!! Мене не їбе більше твоя вагітність і все, що тебе стосується взагалі!!!! Відчепись! не бідь ласкаааааа…
- Добре. Вибач. Все…
Кладу слухавку. От підер! Навіть голос не розпізнав. Вагітність???треба летіти в лікарню.
- Вона вагітна!!! – задихано репетую в кабінеті головного.
- Вже ні. Годину тому була кровотеча. Ми не могли нічим допомогти…
Стоп,стоп,стоп!!! Шо за зіенд? Бідна дівчинка!
Вона все така ж бліда. Не дивується моїй появі. – напевне обкололи заспокійливим.
- Руся, можна я тебе так буду називати?
- Ага
- Я звонила Андрію.
- І як він?
- Я його післала…
- А він?
- Нічого…
- Не треба було… він хороший.
- Я знаю. Але він не для тебе. Ми тобі знайдемо якогось іншого хорошого. Вукей?
- Не хочу іншого…
- Тоді вкрадемо собі Андрія… ти тільки посміхнись, бо зморшки на чолі будуть, - вона потепліла в погляді і таки посміхнулась
- Звідки ти?
- Калуш.
- О, землячка. Я ж думаю, чого ти мені так сподобалась!
Мовчимо.
- Може, подзвонити твоїм батькам?
- Я з притулку. Нема батьків.
- Аааа…
Докапують останні краплі в системі, а я ресу в душі над цим маленьким життям- зовсім ще квітковим, а вже розтоптаним… Перкриваю рідину в трубочці, витягаю катетр, затискаю ватою. Руся засинає. Треба купити їй квіти – проноситься в голові. Іду додому.
- До вечора, люба…
- Якщо ми переживемо цю зиму, то едем жити ще 50 років точно!
Руська збуджена і весела. Сьогодні місяць її ре народження. Ми жевемо разом у моїй коморі на мансарді. Вона миє посуд в ресторні готелю, а ввечері я вчу її правопису та англійської. Рівно в сьомій ми йдемо в парк скакати на скакалках. А потім п'ємо чай у кав'ярні. Слава ре тексам – там ми вимацали для балонового плаща, всетри і джинси. Черевики нові, відвалили купа мані. Для мене пуховик, а взуття… - побуду в кросах, ніде ж не ходжу. Після того, як я дала в око офіціантці за підколювання Русланки на рахунок отруєння, ніхто не лізе. Проте позаочі ми "срані лез бійки" - ну і нехай.
Юрік презентував нам старий монітор і під»єднав кабельне. Тепер ми маємо телевізор, пра тільки з одним каналом.. я дописала наукову роботуі відправила все у Франик. Три мої новели вийшли в різних журналах майже в один час – це ще плюс триста гривень. Руся жартує, що я Мартін Іден. На новий рік ми вирішуємо напитися глінтвейну і читати Борхеса під The Doors.
Скоро презентація "Архе" Дереша, я хочу іти, тому муштрую малу тою психодилікою. Вона не опирається. Чемна. Каже шо треба поїхати на Шипіт і справді організувати клуб невдалих самогубців – отже пержила, прийняла.
Нам вдалось дістати характеристику з її колишньої роботи – совкової кондитерської зі звабливою назвою «Джем».
А завтра день народження Юри – ми наплели йому шкарпеток і шальків, хай гріється.
От таке от вийшло нове життя. Джек-пот не зірвала, але врятувала ангела. Можливо такою і була моя місія? Це безперечно варте того, щоб одного дня сісти на розбехканий потяг припустім до Львова і полишити місто, в якому мама, що розривається між тобою і вітчимом,з хлопцем Сашою, який прийде ввечері, якщо його мама дозволить і буде розповідати про «Манчестр» до 23:00, якщо та ж таки мама не подзвонить, щоб шурував додому, з котом, що хворіє сліпотою і мочиться попри пісочницю, з друзями-неформалами, що прикольно тутсуються з тобою в п»ятницю , але насрали на тебе в понеділок. І можливо прибирати чужі лахи в готелі – не зовсім те, про що я мріяла, проте, якщо це дає мені відносну свободу, то я від цього відносно щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172293
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Женев»єва
Ти кличеш мене по імені
Шукаєш у натовпі, а я позаду
Вже не Єва
ну ж бо
зігрій мене своїми матами
заспокой мою непокору
тобі ж так кортить мати мене
коли очі підіймаю вгору
камон, милий
топчи і ламай наш дім
дві табуретки, диван і ванна
нічого не шкода, а втім...
я тут найбільше захланна
ну все, вгомонився. над містом смог
і я знову м"яка і рожева
тільки ти більше для мене не Бог
а я для тебе... уже не Єва
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172122
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
Так шкода, усе закінчилось
І ти не знайдеш мене навіть в гуглі
І я тебе теж (краще пити пілюлі!)
На пам'ять напишу найбілішого вірша
А ти заспіваєш «Плач Єремії»
До ночі не зімкну очі (хай намокають вії)
А ти (не тільки в риму) кохатимеш повію
А завтра зустрінемось в центрі
І ти помітиш надто червоні повіки
А я – слід поцілунку на шиї
І це стане ще одним приводом страти…
Ну і нехай (словами із музики)
В нас не склалося
Я втратила не кохання ( не знаю як ти)
(воно в мені! хіба хтось його тратив???),
А хорошого друга (моя вічна недуга)
Втомившись свої підозри тобі присвячувати…
Нехай тебе пестить «дешева падруга»
я оф для тебе (не треба віддячувати)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Ця осінь набула кольору хакі. Прохожі розгублено задивляються в лице. Знайомі починають пусті балачки, щоб заповнити порожнечу в середині – не виходить. Дитина прутиком розбиває бульбашки на калюжі. Дивлюся вниз. Брудні мокрі черевики човгають взад-вперед без мети, без натхнення.
За філіжанкою кави зібралася тепла компанія. Спостерігаю за ними крізь скло вітрини.
В кишені намацую квиток на проїзд, на ньому – номер телефону. Дзвоню.
- Ало…
- Ало!
- Добрий день.
- Добрий.
- Гм…А… хто це?
– А хто ЦЕ?
Вимикаю телефон. Нічого не розумію в цьому дні, сповненому бульбашок дощу, мокрих черевиків, невідомих відомостей.
Йду в палац «Академічний» на презентацію «Двадцяти п’яти есеїв про свободу»(???). Андрух (Андрухович тобто) як завжди штовхає кучеряву промову. Прохасько як завжди в дупель п’яний. «Срав пес» - каже замість привітання. Я його розумію, після літри горілки і пес не витримав би. Йду додому.
Він сьогодні не прийде, і завтра теж. Ніколи не прийде. Його нема. Це важко сприйняти, в це не хочеться вірити. Порожнечу всередині нічим не заповниш. І життя залишає одне – боліти. Моя мета – це болізм.
Ми зустрілися одного непомітного дня такої ж як сьогодні пізньої осені. Він жбурляв у воду плоскі камінчики, я боролася з вітром, що раз по раз куйовдив волосся. Потім він вчив мене кидати «жабки», було весело. Прощаючись він пообіцяв подзвонити «на тижні»... І пропав на місяць.
Перший сніг був наш, ми весь вечір спостерігали за ним. І хотілося, щоб день не закінчувався, і щоб сніг не переставав падати, і щоб життя тривало трохи довше, ніж відписано.
Незабаром він поїхав на хіміотерапію в Київ. Я написала йому, щиро, як вирвала з серця:
«Я рахуватиму рани на твоєму тілі, а ти на моєму серці. Я сипатиму на тебе духмяні трави, а ти обсипатимеш мене поцілунками. Залиш усе.
Гордість нижча на шість щаблів ніж наше кохання. В самотності нема нічого комічного.
Ти запропонував мені свою «пошарпану руку і серце»… ти не знав, що моє серце – як і усе тіло – ще більше пошарпане. Ти не знав, що за кілька місяців моя душа спробує утекти, а розум від самотності заховається у п’яти. Ти плакав тоді. Це були перші сльози на твоїх очах, які я коли-небудь бачила.
І саме тоді зірвалось, вивільнилось, вибухнуло з середини серця логічне речення «Я кохаю тебе», в тебе і в мене одноголосно.
Це зцілило мене більше ніж білі пігулки, ніж відвари трав. Отож сьогодні я зцілю твою розхристану душу і покатоване тіло. В мене є еліксир. Ти дав мені його рецепт!»
В травні він виглядав зовсім здоровим, а липні заговорив про смерть. Це було важко… слухати, хотіти заперечити, хотіти щось змінити… і не могти нічого.
- Не біда, коли йде щось не по плану, - казав він. – Погано, коли не маєш права що-небудь планувати..
- Не говори так, будь ласка… - я намагалась не плакати, він не любив сліз…
- Я кажу правду. Це істина, не для мене зокрема, таких як я міліони… От тільки це не той випадок, коли це зігріває.
Ми мовчки продовжуєм подорож. Я зариваюсь у нього на грудях, ніби шукаю притулку, хоча мало би бути навпаки. В автобусі задуха, але так легше. Тихе погупування під майкою заколисуює, десь там б’ється його серце… Хто і за яким правом повинен спинити його?!
Нарешті приїхали. Не люблю переїзди, ці нескінченні запаковування-розпаковування, коли не знаєш толком, де що стоїть, коли сонний не можеш знайти дорогу в туалет, або півгодини шукаєш мобільний. Люблю звикати до всього і далі жити в напівінерції.
В Трускавці чудова погода, можна лише позаздрити, дощ тут не затримується на довго, хоч приходить без попередження. Першим ділом треба пройти всілякі там обстеження, набрати купу довідок і направлень, і аж тоді братися до відпочинку.
Після довгого клопіткого дня ми лежимо догори пупцями біля озера, повітря поволі стає важчим, волога йде від землі. Він дивиться на мене своєю фірмовою посмішкою. Я знаю, що це означає… Він розповідає небилиці, я неуважно слухаю, намагаючись розгадати справжній зміст сказаного. Ну от, тепер точно не вийде бути спокійною. В голову лізуть різні думки, хочеться запам’ятати цей вечір до крапельки, але лдя цього треба володіти феноменальною пам’яттю, як П’яточкін Любка Дереша. Мені так бракує пильності, а подібних вечорів все менше…
- Ти мене не слухаєш, - його насуплені брови виривають мене з трансу.
- Слухаю, чесно-чесно..
- Тому чого посмішка застигла як голлівудської ляльки?
- Мені подобається твоя манера розповідати.
- Ого! А в мене вона є?
- Так. Я давно хотіла спитати. Чому ти говориш з цією постійною напівпосмішкою? Чому посміхаєшся, ніби хочеш щось сказати? Як ти так можеш?
- Сам не знаю, ніколи за собою не помічав. Для цього мені треба було зустріти тебе… - він розтягує слова, ніби мурмочучи. Цілує і знову посміхається – взамін на продовження.
А через місяць він помер, не залишивши жодного фото, тільки свою коронну фразу: «Завтра тебе може і не бути, але це не означає, що завтра не настане…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171735
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Я цілую твої зап'ястя, герою,
«Не починай», та я все ж продовжу
Надворі так спекотно, з тобою ж
Набагато вільніше - лоскотно...
Ти куйовдиш моє волосся
У цих рухах багато втрати
Ми сьогодні побудемо довше
Нам сьогодні на всіх на*рати
Не спитаю про всіх колишніх
Ким ти страждав і звідки шрами
На руках, у очах - найбільше
Ким твій розум безсонно марив…
Я все стримуюсь – хочу почути
Твій надломлений болем голос
Ти мовчиш, ти несеш покуту
Наче карлики Родосу колос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171567
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
ты как-то странно говоришь о жизни -
не спрашивай, я не знаю в чем дело...
просто мне чужды высокие мысли
когда от боли бьет дрожью тело
мне нелегко заснуть, а на утро
не хочется вновь просыпаться
я не всегда поступаю мудро
но так мало причин остаться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171563
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.02.2010
Мені не подобаються твої вірші
Вони болять. Віриш?
і сльози від ран набагато гірші
Ніж коли своє тіло ділиш.
Ти не питав чи я хочу жити
Просто підняв і заставив
Вдих-видих, видих - і знову вдих
По рестарту мене відправив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Розкажи мені , будь ласка, про ніжність
І хто гладив тобі волосся
Ми з тобою знайомі вічність -
чи мені це лише здалося?
В нас з тобою один на двох хлопець
І одна на двох схильність
Кили він на за горло схопить
Не втрачати кохання пильність
Ми з тобою ще зовсім ніякі
Розвиваєм його хворобу
Помічати в деталях знаки
Пораної клаустрофобій
Ми з тобою – дешеве порно
На затертих вчорашніх плівках
Таких втрачених навколо повно
У метро і автозупинках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171464
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Якщо є боги, то зараз де вони?
Всі взялись за віру - буддисти і йоги...
Вдягнули просякнуті порохом тоги
Підіймеш свій поглад, а на тебе згори
- сніги і демони...
Якщо є філософія часу
То нащо думки про безсмертя?
Й зима, ніби спересердя,
свічу мою стримано гасить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171105
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010
Я так хочу весни – жахіття!
Такої ж, як шість років тому
Додому нести черешень суцвіття
Й мовчанням подруги вбивати втому
Чекати п’ятниці вже з понеділка
Гриміти потягом до Коломиї
В руках у тебе ключі й мобілка
Бо в тебе є я, а в мене ти є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168386
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Не вистачає сили волі і просто волі
Трохи б простору для навігацій
Серйозних думок і їх ротацій
Але то не зараз, дерева ж голі!!!
Не вистачає дитячих вчинків
Простих людей і слів без підтекстів
Але міняють на шість біфштексів
Пастель відвертості напіввідтінків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168385
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
ну врешті-решт ми в Будапешті
і кава не по-віденськи і всі чужі
але про сварку не розкажем решті
зівак на страченій межі
Й прошу не згадуй про арешти,
радій що поки що всі живі
прокинемось на Єлисейськім полі
а там можливості нові
ніхто нас не чекав, нікому нас не треба
ми ж тільки гості з тих часів,
коли напам"ять дарували небо
коли не було смерті терезів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167161
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010
Моя осінь тобі не окупиться
Тихо втрутиться
і ось – ми лиш спогад
моя мрія тобі не обідеться
жодним шилінгом.
Це - мій здогад
ти повернешся
пізнім вереснем
у мої весняні абоненти
і підпишеш
вчорашнім днем
нашу спільну відеоленту
ти залишиш мене
тільки перший сніг
доторкнеться до неба босо
я не скаржусь –
інакше би ти не зміг
бути вільним від мене відносно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2010
всі мої профілі налаштовані проти
але я мовчу і згадую скільки на тобі шрамів
і скільки на дозу насипати грамів
і як заспокоює мене твій дотик
всі проти, хто за – божевільний
і я розумію звідки твій ламаний біль
я сиплю словами як на рану сіль
і вкотре мовчить твій мобільний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166064
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Мій милий Будда чув мої секрети всі
Сміявся диким реготом край обрію
Дощами плакав, сліз своїх соромлячись
А я його питала де подів тебе…
Мій любий Мухамед про тебе знає щось.
Він не сміявся, шкодував знекровлену
Лукаво усміхався, плутав лінії
Але мені не зрадив твої помисли
Мій рідний Ягве вирішив промовчати
Підступностей своїх не виявляючи
Мені пообіцяв, що завтра скаже все
Встромляючи ножа в ягнятко зваблене
Усі боги мене в цей час покинули
Сьогодні їм здалася надто сильною
Уклала наше фото у багети я
З бокалом ремі мартін тихо гинула
Мої сирени і сатири бісяться
На мої смутки попелом озброєні.
Палили всі думки мої і їли їх
Захланно у духмянім крематорії
Я вірила богам немовби вражена
Ховала у душі останні спогади
І майже врівноважена лишалася
Навиворіть читаючи некрологи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
якшо вчора настане завтра
й дивний вітер мене зігріє
я скажу де брехня,а де правда
і про що я ночами мрію...
знаєш, милий, я мабуть вітряна
і сьогодні не буду спати
сотні раз ця ніч була омріяна
в переддень весняної страти
так банальна, так кимось відкинута
я втомилась, від сліз болять очі
трохи правди на себе накину та
повернуся у дні робочі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164106
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2010
якщо торгувати правдою
то скажи, будь ласка, розцінки
я стою на суді й вдаю,
що у серця тендітні стінки.
мило рюмсаю в хусточку,
заламую руки, мну пальці,
скидаюсь на невинну дурочку
банальну як сто китайців...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163195
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2009
Хтось хапає за комір мою розхристану свідомість і душу
питає: чия ти і хто ти? А я сказати щось конче мушу
тоді малюю їм нашвидкоруч два символи: життя і волю
двома кольорами - небом і полем, двома часами -
минулим і болем... Досить вже, прошу!!!
Ми заплутались в думках, як діти в інтегралах
шукаєм притулку в чужих очах
жуєм нову гумку і не знаєм
чим закінчиться сон
на чужих невідомих вокзалах
збираєм речі і вже за тиждень ми не такі
слова іноземні, потяги, літаки,
Робота нова - не завжди із гідністю
і так приречено минають роки...
а ти слухай і повір
нехай невперше і знову
в солодку байку казкову,
де гроші - лиш папір.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Любий, уже стемніло
і по дванадцятій, і хай йому грець!
А ти все ще пестиш її тіло
а мені уже рветься терпець.
Я втомилась миритися з часом
я так довго чекала на вірність
А ти летиш знову першим класом
до нової коханки у Вільнюс
Чуєш, так зупиняється відлік
і вже не буде нервових "Ну де ж він?!"
Я на п"яту покладу будильник
і розпочну все з початку, як Гершвін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
нас двоє і пляшка хенесі
нічні розмови, паління, дотики
ти підеш вранці і знову вернешся
коли на вербах всміхнуться котики
нас двоє і сотні ангелів
тримають сутінки в своїх долонях
ти підеш завтра - так нам Бог велів
не буду плакати - лиш біль у скронях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158773
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.12.2009
так огидно
усі ці впливові особи
з тупими обличчями
у стильних костюмах
старі черепахи
й прості гомофоби
скидають на бідних комах
провини за власні хвороби
як дико:
на спинах титанів сліди
від турецьких бань
і п"янких курортів
а карлики натирають собі мозолі
і плодять таких самих жертв абортів
ненавиджу цей тупий устрій,
де правлять усім масонські ложі
розбити б кубло ненаситних змій
які всіх за масу тримають схоже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158176
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009
я змінюсь:
завтра стану білявкою
і зелені покладу лінзи
займусь плаванням і рибалкою.
бо балетом, напевне, пізно...
орендую модне помешкання
заведу сербернара і кішку
додам хриплість до свого голосу
і не їстиму пізно у ліжку
пошматую себе на паузи
викину з голови тяжкий рок
зроблю віяло з пера страуса
і позбудусь душевних морок
я змінюся, милий мій зраднику
стану схожа на твоїх повій
розіб"ю одним порухом фабрику
нездійсненних рожевих мрій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157024
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
пусті вітрини віддзеркалюють моє життя
спішу на зустріч - ти ще в моїх планах
я поділила двічі всі свої тумани
а ти ... усе ще так розпалюєш серця
тверезим розумом так смутно бачу місто
із дня на день: мартіні, сапераві, вермут
але пусті слова тебе мені не вернуть
а тут так тяжко, так безмежно тісно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Вмикаю cтаренький "Пінк Флоід"
Нет, телевізор, світло і душ
Дивлюся у ліжку останній таблоід
Стираю з очей остогиджену туш
Ти знову подзвониш - рівно в дев"ятій
"Так. Я вже вдома. Цілуєш? Я теж..."
Тебе зустрічаю в постелі зім"ятій
Вмикаю для тебе триклятий "Депеш"
Існуємо разом. Ховаєм на потім
Палкі поцілунки й розмови без меж
Так тільки коханці здійснюють поділ:
Якщо ти кохаєш, то я тебе теж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2009
застелюю ліжко - ховаю погляд
це більше не ніжно, але ти поряд
поквапилась жити - забула про себе
не так це все, отже більше не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2009
перетворившись на слух і голос
шукаєш музику у звуках реп"яха
пробач мені, якщо звичайно ж хочеш
за те, що я завжди така
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151712
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2009
Ми - біль
Нас дуже важко гріти
Коли не буде сил, то міль
почне усіх щодня точити
Ми - грунт
Нас треба поливати
Ми прагнем краятись ударом
Вашої лопати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151478
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2009
плачуть вікна, день лише почався
гучні слова з мінорами в акордах
вчорашні зустрічі хтось стерти намагався
й минуле десь у вицвілих бігбордах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151319
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
ти малював мене
під своїми ракурсами
де не падає світло
і не існує тіні
ти малював мене
з радістю
так легко, так просто
маслом пошкірі...
для чого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
промістивши "сто літ самотності" у серпень
шукаєш героїв, хоч вони - набутні.
рахуєш до ста, щоб заснув без повернень
спогад про літні розгублені дні.
помістивши сумнів в долоню,
рятуєш себе м'ятою примар.
малесеньке місто, тягне на волю
мій - Маркес, а твій - Ремарк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151203
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
Не питай, що було потім,
коли вже зовсім відійшов наркоз
І чим писала "Тобі... На згадку..."
Ці почуття - типовий передоз
водою й сіллю, що ранять стопи
І якщо завтра знову піде дощ -
вже восени я буду в іншому кутку Європи
19.08.09р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
З мого вікна видніються лиш крони
Вже жовті геть, їм час суддя й палач
І ніжний дощ ночами росить підвіконня
А я накину поверх літа плащ
Та про весняні буду мріяти закони
А ти??? Смієшся з хризантем і неба,
В якому дивна суміш: хмари, мід й індіґо,
Мені твоїх "пробач" уже не треба
І я пишу на склі "Все, прощавай, аміґо!!!
Зустрінемось у іншому житті"
Пересолене тут усе: і ми, і осінь
І місто це таке тісне!
Я не жила до цього часу, досі
На світ дивилась крізь твоє пенсне
Втрачала відчуття свободи й часу.
Я зможу ще три місяці так протягнути
Без грама простору, як без води,
Ховати в рукави замерзлі пальці, бути
Сьогодні не такою, як завжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150716
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2009
це дуже важко: впасти на коліна,
жбурляти серцем об бетонні стіни..
це дуже тяжко: любити грішно,
віддати совість і жити спішно
це...дуже страшно: забути гордість
кришити совість на манну кашу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150670
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2009
Я втрачала тебе поволі,
як осінь листя
віддалялась на вічність,
як раб від волі
я втрачала тебе так ніжно,
як відмовлялась від страху болю,
що приносив із собою відчай.
я розуміла: це дивно і смішно.
Я віддзвеніла в тобі, як вітер
лютневий, порожній, сумний, останній.
хотіла залишитися на пам"ять
фальшивим респектом від dolce vita
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150431
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
побудь ще трохи трирічним хлопчиком
у закоротких (як на день) штанях
побудь ще зовсім простаком
в дитячій зграї, як на санях
зникай помалу, не лишай
зелений плям, що ріжуть очі
бери "на шару" і міняй
мої слова на...тамагочі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150429
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
Твій погляд
розходиться по тілу
як дим невдалих сигарет
Холодна осінь
не врятує голод
до смаку вранішніх газет
Протлілі тижні
їх не зупинити
бентежить думка
важча за секрет
пропала осінь
знизана плечима
пропахла димом
я також протліла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2009
І для чого говорити «завтра»
Чи як у фільмах «далі буде»
Скажи це тепер
Постав перед фактом
Чи перед факом
Чи на коліна
Чи просто на місце
Не бий слізно в груди
Не ставай йолопом
Не ліпи здуру
Не обсипай попелом
Досить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150264
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2009
"You'll stumble in my footsteps
Keep the same appointments I kept
If you try walking in my shoes
If you try walking in my shoes
Try walking in my shoes"
(Depeche Mode)
Погуляй в його черевиках, крихітко.
Давай, відболи день і ніч!
Спробуй сховай шрами неспокою
Від жорстоко-цікавих облич…
А тепер зізнавайся, лялечко:
Скільки і з ким, і як?
І для чого дурила голову,
І кому підсипала миш'як?
Не вар'юй більше, світле золотце,
Я не вірю у сльози такі.
І холодно-капризне «Хочу це!!!»
Потримай на майбутні дні.
Спробуй прокинутись вдосвіта,
І, побачивши бруд у вікні,
Шепотіти собі невдоволено
"Я не хочу так жити, ні..."
Ну буває так: «трішки» зрадила,
Трішки щось прокрутила не те
То іди вже до біса «Прадами»
Завойову місце пусте
І нарешті останнє, ріднесенька,
Тільки прошу - давай без образ:
Залишися у його пам’яті
Без своїх дешевеньких страз.
28.08.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150128
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2009
Вона ховала думки в рукавичку, а погляд - під вії
Вона лякала мене як неспокій, бо вона - професійна повія
Тихенько приходила вранці, скидала одежу додолу
Кохала мене - ми коханці! Продайте нам валідолу!!!
Безсонна ніч наробила нам шрамів - від уст й до самого серця
вона не минає вранці, ось дивися - знову несеться
я втомлено закриваю вуха, вона ж шепоче такі дурниці!
так хочу читати її думки, ті, що на дні рукавиці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2009
банальними зривами тебе насторожую
словами спалюю, сльозами зрошую...
я, зрештою, дивна в своїй необачності
я...просто із болю, а може із вдячності
ти не звертай на це - сама все зношую
я відверну лице: "так, перепрошую..."...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150067
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2009