| Сторінки (3/277): | « | 1 2 3 | » |
Скільки часу треба чекати на тебе?
Чекати так, як чекають лелеки весни,
І сподіватись, що хмари розвіють вітри.
Час помножено на три,
В уяві тьмяні кольори,
Розкрито сторінки,
А в них написано рядки,
І кожна думка перекреслює уяву,
Бо мрія вимальовує появу,
Мов казку про весну.
Слова невичерпні чекають на ще одну пору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2015
Тебе давно не бачу я,
Сумує в холоді душа,
Тремтить надірвана струна,
Болюча рана і німа.
Давай зустрінемося ми
І поєднаємо береги,
Теплом зігріємо себе
І скажемо: "Я так люблю тебе"
Давай розсиплемо добро,
На злі покладемо тавро,
Втечемо в далі від суєти,
Щоб ніхто не зміг нас віднайти.
Давай обманимо життя,
Розсіємо щирі почуття.
"Будемо разом - тільки ти і я"
Пам"ятаєш на випускному лунали ці слова?
Давай розтопимо білий сніг,
Щоб квіти хилилися до ніг;
Створимо нову ідею
І сміливо крокуватимемо з нею.
Так жаль, що тебе давно не бачу я:
Сумує в холоді душа,
Бажає тепло віднайти,
Не знає де є зараз ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Здається, тобі вже не пробачу,
І, може, більше не заплачу.
Казали люди, що не права,
Однак того не розуміла -
Закохана була.
Вогонь-життя, вогонь горів,
Ті іскри побачити не захотів.
Палав вогонь життя -
Залила реальність-вода.
І, як тоді, не обійдеться без образ,
Однак серцем не казатиму тих фраз.
Якщо вернутись надумаєш сюди -
Я чекатиму, ти лиш прийди.
Якщо забути захочеш все -
Я лиш скажу тобі таке:
"Ти був ідеєю, метою,
Та зараз я вже не з тобою.
Якщо ті почуття ще знайдеш на дні -
Подаруй їх своїй Весні!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Я не Пушкін і не Фет,
А малесенький поет!
Я не кінозірка,
Але в мене є своя життєва мірка!
Я не айсберг і навіть не океан,
Але в мене є свій особистий фан!
Є в мене і своя ідея
Під псевдонімом Лілея!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625506
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.12.2015
У розведених долонях
Пригорща тепла
Малює шлях по скронях
В кімнаті без вікна.
Виблискує зорею
В невидимій пітьмі
Той образ, що з нею,
Не дасть загинути самій.
І, дивлячись у вічність,
Загадує своє бажання,
Розмите в потойбічність
Незриме сподівання.
Десь в небі високо літа"
Орел з надламаним крилом,
Він почуття в душі трима"
Під золотим своїм замком.
Ковток води, повітря, сну -
Неначе ключ його душі,
І наче тихе моє:"Принесу".
Не дам згоріти у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Крила склавши навхрест,
Малюєш дивний світ.
Висловивши свій протест,
Залишаєш непомітний слід!
Все довкола знайоме до болю
В призмі відчаю, скону, жалю
Перекреслює волю і долю
В орантальності слів:"Не люблю!"
Серце битись в такт мусить:
Не розіб"єш, не скривдиш, не вб"єш.
Ніщо зупинити не змусить,
Лиш стріла, якою проб"єш.
Закровавлених крил не побачать
Не почують як тихо піду,
І не знатимуть що то значить-
Зірка на небі, коли я помру.
Чи в тривожні, чи в радісні миті
Ти тепло бережеш під крилом,
А думки мої тьмяні, розмиті,
Тихо снують під вікном.
Але спокій і рівновага -
Це лиш зовнішній плащ краси,
А душевна своя противага
Не зможе тебе віднайти!
Крізь пробите вістрею серце
Споглядає красиве буття,
А затьмарене гарне озерце
Бачить лозунг: "Диявол - життя!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625308
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.12.2015
Зима - крилата, білосніжна,
Сніжинками вкрилась де-не-де.
Колись можливо буду ніжна,
Та зараз мене ніхто не знайде.
Наче птах, що не вміє літати,
Я закрию долонями світ.
Нехай кажуть, що не вмію мовчати,
Я знайду непомітний твій слід.
І розбите життя на шматочки
Не зупинить, не зіб"є мене,
А розламані різні кусочки
Допоможуть знайти лиш тебе.
Зима прилетіла, змахнула невміло
Холодом поміж хати...
Однак все і так зрозуміло,
Залишається лиш чекати пори.
І, можливо, це вже останні
Дні сподівань, віри і мрій.
Я бажаю ьобі щастя в коханні
І здійснення твоїх надій!
...Здається, що так далеко
Ті сльози, що лились вікном.
І вже завтра зустріну лелеку
З глибоким і чистим (очей-озерець) дном.
Чарівні твої очі-озерця,
Де глибоке і чисте дно,
Прорізують шлях до мого серця,
Хоч там давно закрите вікно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015
Чаша із злом заповнена вщерть.
Серед гніву, облуд і зрад
Білим на чорному малює смерть
Той гнітючий світський обряд!
А в блакитних і в карих безоднях
Промінь світла шукає тепло,
Але знову і знову торкає холодних
Тих, чиє щастя вже відцвіло.
По сучасному все це паранормальність,
А, можливо, це просто слова?
Як не кажи, але манить мене віртуальність:
Робот-людина і квадратна його голова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Знову тихий вечір запалав,
Знову вдягаю смутку чорні крила,
Спогадом вривається в кімнату: "Не кохав",
І, навіть, не хотів, щоб я тебе зустріла.
Нехай не тут і, може, ще не зараз
Яскраве сонце виплине на небі.
Бажання щастя відгорить тільки раз,
Але в той час усе краще буде лише для тебе.
Єдине, що мене мучить і не дає спокою
Чи приймеш мій дарунок з волі.
Я вже не думаю про те, чи буду з тобою,
Я лиш молю Бога щасливої твоєї долі.
Знову тихий вечір запалав,
Знову вдягаю смутку чорні крила.
Не знаю чи хоч раз мене згадав,
Та я тебе ще не забула!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Над долонями навис туман,
Десь зникає млою Океан.
Він не знає, що холонуть руки,
Що жар-птицею злітаю від розлуки.
Не поверну час і він вже не зупинить
Мій політ в небеса. Хмари плинуть...
Зникає в забутті усе колишнє,
Зникають почуття, даровані Всевишнім.
Не поверне спалаху мого почуття
Найінтимніша людська душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Вдалині розкололися думки,
Хтось розбив старі замки,
І тепер все на яву:
Я не мрію, а живу.
Вітер щастя не шукав
Лиш з тобою поєднав,
І тепер сміється знов,
Він не вірить в правду без розмов,
Але не жалію я,
Бо розлука не страшна,
І нехай твоє ім"я
Вітер рознесе в далі,
Про моє щире почуття
Розповість лише тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Я заспіваю тобі цю пісню:
Ти зрозумієш - мені так тісно,
Ти зрозумієш, що я дитина,
В твоєму серці я єдина.
Немає місця на роботу,
І знову мої дитячі турботи.
Я плачу тихо і смішно,
А люди кажуть, що грішна.
Молю:"Зостанься зі мною",
А час іде, та я не жалію,
Що серце вміє любити,
А ти - прощати й жаліти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
Чи чуєш як болить,
Як хочу я добра?
Чи чуєш як щемить,
Як хочу я тепла?
Лише одне реальне -
Це біле полотно,
Розстелю як моральне
Чисте світле тло.
Серед білих й чорних кольорів
Я сплету той вечір,
Що впаде на плечі
Сірим хмарних днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
Вітаю тебе зі Святом.
Бажаю тобі щастя й здоров"я багато,
Щоб на роботі у тебе все було вдало,
А віра ніколи не покидала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
В тих безсонних ночах
Літаю, як в раю.
В тих похмурих очах
Не бачу я жалю.
Розмели вітри дорогу,
Роз"єднали береги.
Я шукаю не знемогу,
Але огорта" лише вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Довкола темні ночі
Шлють щирі побажання
Туди, де ясні твої очі,
Туди, де спить моє кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Холод. Тремтіння без кінця,
Холодні руки прагнуть лиш тепла.
В чому суть життя?
Де ж ті щирі почуття?
Нема! Ніде нема!
Душа? І її нема! Лише гірка сльоза
В окремих "ти" і "я".
Ти думаєш ми прагнемо одного?
Спільного у нас нема нічого.
Ти думаєш, що світ прекрасний?
Не перечу! Але, можливо, завтра він вже згасне.
Ти думаєш, що буде краще?
Я переконана, що буде важче
Нести той хрест на Голгофу.
Я рада, що вмію писати ці строфи
Тобі! Вже не перші й ще не останні.
Погляд? шукає поєднання.
І вуха чують тільки проклинання.
А де ж воно, оте кохання?
Про яке говорять віками
І називають солодкими словами.
Нема! Ніде нема! Повсюди лиш зима.
Не вірите? Переконайтесь!
Не чуєте? А ви то менше лайтесь!
Не бачите? Роздивіться, лиш сліпими не лишайтесь!
Тут холод! Там холод! Всюди холод!
Вчора холод! Сьогодні холод! А завтра?
Залежить від нас, що буде між нами землянами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622515
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2015
Ти добре знаєш про мою мрію
І я знаю. Давно її бажаю.
На жаль, так можу лише в снах,
Сльоза бринить в моїх очах.
Ти запитаєш: "Ну й чому?"
У відповідь я промовчу.
Ти знову скажеш:"Чому ж ти плачеш?"
Я прошепчу:"А ти хіба не бачиш?
Білий птах вже не літає,
Людська душа так щиро, як колись, не співає"
Я не хочу тут залишатись
І не знаю, що змусить сюди повертатись.
Може, туга, а, може, рідна кров.
Може, зміни, а може любов.
А чи щирі наші почуття?
Я навіть не знаю, що криється під твоїм власним "я".
От якби розкрити крила
Та й в небо плавно полетіти
І не журитись про буденне,
А насолоджуватися отим таємним.
Й заховатися в небесній височині
Від земної метушні!
Сповна дихати життям
І віддавати честь щирим почуттям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015
Жодна наступна любов не є схожою на попередню.
Вона є особливою,інтимно-затаєною скарбницею.
І хоча крізь призму часу вона дивиться на попередню,
Відміряти її неможливо тією ж самою одиницею.
Я вірю, що ми не просто так зустрілися на зламі чиїхось-то шляхів,
Бо, певно, ми б просто не кохались на території чужих морів.
У виразі багряної осені ми не шукали відлунювані голоси,
А на фоні білої простені не було б сльози щастя, мов капельки роси.
В контрасті барвистого й чудового не минали б буденні дні.
У щасті гарного і доброго не купалися б мої думки.
Якби я тебе не знала, то, певно, не змогла б
Лишити землю і полетіти в безмежний край казкових мрій,
Забути все і зрозуміти прекрасний рай дивних надій.
Твердять: лише у сірій образності розумієш істину добра.
Я ж врешті у твоїй хаотичній постаті віднайшла краплю омріяного тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015
Я лишаюсь тобою й з тобою.
Серце в сум"ятті б"ється до болю.
Я не знаю чи потрібна та мить,
А коло серця безжально щемить.
Ти не думай, що я повернуся.
Я виживу... Як ти - я й не журюся.
І не треба казати, що плачу:
Я від горя шукаю те, що не бачу.
Бачуть очі і ти це добре знаєш,
Що край світу мене не чекаєш.
А кому потрібні безглузді слова?
У кінці лиш крапка і дивна дума
Про яскраве і світле сонце,
Що приємно усміха" у віконце,
Про чарівні і добрі діла,
А на скроні яскравіє сльоза.
Так дивно писати й ридати
Чи від розлуки примітивно усміхати"
І безнастанно казати:"Я твоя",
Хоч на серці біліє холодна зима.
Де та відповідь на ці запитання?
Хто зна", де й воно, оте моє кохання?
Може, тут зі мною, а, може, зокрема.
У крижині палає скривджена душа.
І не вірте тому, хто вам скаже,
Що бачив і вам колись покаже
Дивний світ, де добрі, щирі діла.
То не правда, то облуда й пітьма.
Дивно, що всі хочуть добра.
В унісон кричимо:"Нам не треба тавра"
А насправді сіємо квіти зла
І виправдовуємося:"То не наша вина."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2015
Змальовані олівці.
Не дописані листи,
Освічені мовці
В бажанні вічно плисти.
Старий рояль,
Натруджені руки.
Дзвенить кришталь,
Певно, від розлуки.
Білі дні. Темні ночі.
Сховали тривоги й печалі.
Приходять вони в опівночі
Без клику і жалю.
І якби не той сон,
Що все вкриває собою,
Виглядала б із-за вікон
Печаль із темною млою.
Кроваві шляхи вже здавна
Щосили рвуть біле тло.
Таким гарним ще донедавна
Здавалось чисте полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622040
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015
Я тебе не забуду
Я завжди з тобою буду
Попри сумніви свої
Я берегтиму почуття твої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
Лишає сонце чистий промінь
На своїй сестрі Землі.
Лишив і ти прекрасний пломінь
Почуттів в моїй душі.
Не пам"ятаю ні погоди, ані дати,
Яка була в той день,
Коли зустрілись ми,
А серце просить віддати
Взаємністю тобі почуття -
Вони ж призначені лише тобі.
Не мною. Ні, не мною,
І не я вирішую, що буде зі мною.
Просто так вища рада присудила,
Щоб я тебе так палко полюбила.
І я люблю! Повір люблю тебе,
Бо вірю, що завжди між нами так буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Посіріли вулиці й міста,
Холод огорнув усе довкола.
Першачків учать рахувать до ста.
Всіх дітей покликала осінь й школа.
Так поспішно йдуть мої літа.
Смуток пригорнув випускників.
Останній дзвоник шепче: "Ти вже не та"
Тепер так бракне юних років.
Чи хоч раз поверне мене життя
В ті прекрасні безтурботні роки?
Але точно знаю, що лишаться добрі почуття,
Що дадуть наснагу робити
Інші, не менш вдалі кроки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621791
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.11.2015
Бачу: поволі вмираю,
Гіркою правдою вмиваюсь,
Та не проклену і не покаюсь,
Бо нема й не буде земного Раю.
Торкнувся смуток чола,
На вулицях лише дощі.
Холод рветься до душі,
А тіло досі ріже правда гола.
Колись тепла весна настане,
І вкриють землю барвисті квіти,
А поруч будеш вже не ти.
Під промінням сонця сніг розтане.
Бачу: поволі вмираю.
Серце роздвоюється сльозою.
Безнадія в танці кружляє зі мною,
Та поки що ще чекаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Бачу: поволі вмираю,
Гіркою правдою вмиваюсь.
І, начебто, лишаюсь,
А крила прагнуть до раю.
Торкнувся смуток чола,
На вулицях лише дощі,
Холод рветься до душі,
А тіло досі ріже правда гола.
Колись настане весна,
І вкриють землю барвисті квіти.
Радість і сміх принесуть діти.
"Я така щаслива!" - скаже вона.
Повільна мука. Кричить душа:"Не виживу!"
Ти зрозумій мене і пробач.
Прошу тебе: тільки не плач.
Хай прийде весна, а ти посій квіти й траву.
24.10.08р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Коли тихо опускаються повіки,
Огортає світло непроглядна ніч.
Коли дивлюся у твої ясні очі,
То хочу потонути в них навіки
І йти лише з тобою пліч-о-пліч,
Не знаючи, що таке темні ночі.
Птахи, літаючи в хмарах,
Оповіщають про тепло.
Я хочу знов потонути в твоїх обіймах,
Де таке солодке добро.
Коли моїх губ торкаєшся,
То навіть квіти просинаються.
Я все віддам за твої поцілунки
Такі милі моєму серцю подарунки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
Заплач і, може, свято відізветься
Твій плач. Лунко серцю усміхнеться.
Широко крила розпростала
Голубка і самотньою враз стала.
Ширяючи, розкрила усмішки лиць
Розмахом своєї білої фати
Та враз упала додолу ниць
Благально просячи: "Прости".
Просила прощення у вітру чи хмари?
Ніхто не знав і не питав чомусь.
Кінчились холоди, погнали пастухи отари:
Непотрібна стала голубка комусь.
Той знав лише, кого просила,
Ворушачи спраглі свої вуста.
Голубка ніжна, сизокрила
Та, наче не чув, пішов собі спроста.
І не повернеться, не озирнеться.
Помре її благальне те "прости",
А він у відповідь лиш тихо усміхнеться
І скаже:"За мною більше вже не йди".
Плач, ти ж знаєш - він не пробачить
Твій плач, та ти ні в чому і не винна.
Ти просто йди - він же не побачить
Твій плач, бо ж ти, Надіє, була повинна
Не жертвою і не жертвувати собою
Перед безплідним почуттям любові,
А насолодою й солодкою журбою
Змивати рани при його промові.
Плач. Гірке ж при тому з серця ллється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
Кому, як не тобі я розповім про себе?
Та лиш жаліть мене уже не треба.
Ти просто слухай і не вір, а, може, вір.
Байдуже, що відповіси на моє:"Повір!"
Я сумніваюся, що зорі чують,
Що вони безмовні мене розуміють.
Та ти послухай, ти ж зі мною.
Байдуже, чи буду далі я з тобою.
У каплі крові ще є надія...
Цікаво, чи здійсняться наші мрії?
Та ти слухай і мовчи,
Те буде зайвим - не говори.
Колись ми сваволі не терпіли,
Чому ж тепер так нічого й не зрозуміли,
Але не в цьому річ і не про це
Так палко б"ється ще юне серце.
Зрозуміло, що так було не треба
І не було у тому найменшої потреби,
Але так сталось, хоч і не хотілось:
В очах якось по дикому мерехтіло..
Тепер після мого безглуздого каяття,
Можливо, я не маю права на життя,
Та не мені судить і точно не тобі.
Моя вина - страждать лише мені.
Тобі одній я це прошептала,
Щоб знала ти - я його кохала,
І прощення не прошу в тебе,
Бо в цьому нема найменшої потреби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Не плач за тим, чого вже не існує,
І не шукай ось ту печаль.
Вона чарує, ах як вона чарує,
А він летить кудись у даль.
Ти не дивись туди. Там за поворотом
Нема дороги, лиш одна стіна.
Іти назад? Але й там за плотом
Чигає не менш гірка журба.
Поглянь увись! Поглянь.. поглянь.
Мені цього так треба.
Твій погляд в небо. Вовк і лань.
Мабуть, у когось з них потреба
У погляді чи плоті. Так просто-
Вовк і лань. Хіба у цьому суть
Твоїх думок? Їх майже сто,
А, може, й більше. Поглянь і в путь.
Біжи, на здобич не дивися.
Так краще буде-саме бігти, а не йти.
Біжи, а в думці все молися
За неї.. Мета? Тож до мети.
Не плач, бо не повернеш світу,
А кажуть буде вже кінець.
Тож де мені ті почуття подіти?
Хіба зв"язати арку з двох кілець!?
Ти віриш у всі ось ті загадки?
Продовжуй вірити і далі так.
А я живу щодень від згадки і до згадки.
Тебе нема! Відрядження? Ти ж не моряк.
..Біжи в снігу і в хуртовину:
Ти ж вовк, ти сильний, ти - не я.
Молю Бога, щоб не потрапив під лавину -
Немарно відміряно нам ще одне життя.
Я - лань, сполохана тобою,
Весь час тікаю від твоїх очей.
І перемішані ті дні з журбою:
Біжи хутчіш до тихих тих ночей.
Поглянь увись своїм звірячим зором.
Що бачиш ти? Зоря? Ісус Христос?
Добро все більш поглинується мором..
..Зима, сніги, крізь завірюху і мороз
Біжи! Біжи й не зупиняйся
Ні на мить. Кому ще досі там щемить?
А ти біжи і там покайся,
Ще час в нас є. Ще ціла мить.
Добіг? Тепер і можеш зупинитись,
Підняти погляд в зоряну пітьму.
А пам"ятаєш як могли колись любитись
І не зважати на непрозору тьму?
Тепер не плач, а йди спокійно й тихо,
Як роблю й я, крізь завірюху й зло.
Зустрінемось. Повір зустрінемось усім на лихо,
Посіємо їм в душі лиш добро.
І не зважай на те, що вовком виріс-
Ти перебіг і, майже, перейшов.
Скажу одне:"Лиш не зважай на виміс
Минулого й потворного." Загоїться той шов
На серці, на твоїм вовчім серці,
Але тепер ти вже не вовк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Яка на смак одвертість-
Гірка, солодка чи терпка?
А он та прозора впертість-
Солона, кисла чи тривка?..
..А пам"ятаєте туман осінній?
Ви забрели до мене в ті холоди.
На віях і у серці тепер іній...
Ніхто нікому не казатиме "прости".
..А пам"ятаєте зиму сніжно-білу
І ожеледицю, морози, рану на шоці?
Я Вас тоді так розуміла...
Нехай забудуться Вам дні оті.
Ви зруйнували, Ви все тоді так зруйнували.
Якби ж хто знав як тоді щеміло...
Пішли, не попрощались, навіть не сказали,
І так по серцю швидко і не вміло...
Я Вам ніколи не докоряла:
Забудеться, минеться, пролетить.
Я від початку про все знала,
А в серці рана ще щемить.
..А пам"ятаєте весняне сонце,
І тиху ніч і келихи за нас?
Мої слова: "Відчиніть віконце".
Тоді молилася іще на Вас.
..А пам"ятаєте осіннє жовте листя,
Туман холодний і білий сніг,
Моє ім"я? (Мене тоді Ви звали Христя),
І знов якось ступили на поріг.
..А пам"ятаєте лікарняний запах,
А комірець, червоні яблука і сміх?
О, ті роки таки були у шатах,
Хоча тепер для Вас то гріх.
..А пам"ятаєте пряму дорогу,
Замерзлу Бистрицю і небо чисте?
Хотіла йти з Вами нога в ногу..
Тепер лиш всюди тільки листя.
..А пам"ятаєте, як Ви спитали:
"За що сподобала собі я Вас?"
Я ж розгубилась і не знала,
Як розказати Вам тоді про нас.
Слів не знайшлось, лиш відказала,
Що покохала Ваші очі.
Про інше так і не згадала.
Про інше знають темні ночі.
..А пам"ятаєте як взяли ніж у руки
Й по серцю раз і другий черконули?
Завдали болю.. Невимовні муки.
Ах, Ви про те уже забули.
Не пам"ятаєте? Ножа не було?
У Вас тоді були пусті долоні?
То Ви усе забули..Ви забули
Й не знаєте про крапельки на скронях.
Усе, я Вам усе те пригадаю.
Хай не біль у серці, а папір тепер тремтить.
Я Вас ще досі кохаю-не-кохаю.
Щемить. Повірте, ще досі там щемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Знаєш, чому я читаю книжки?
Знаєш чому посміхаюсь тобі?
Світ не поділиш тільки на три.
У світі живуть казкові казки.
Люби мене, вечоре, ноче і дню,
І запитайся мене про відвертість.
Вчи мене плакати..., бачити ту
Ніч, у якій переможниця Впертість.
Дивишся в монітор очима червоними,
Бачиш як ллється по вінця вино.
Де ж поділась весна, що була між ними?
Я вірю у віру, якій все одно.
Ти майже красунчик у білому фраці,
Рахуєш готівку, складаєш навхрест.
Головне не зроби помилок у знаці,
Коли напише тобі кароокий Орест.
Віриш у міфи про вічне кохання.
Дивишся в пустку і тихо мовчиш.
Хто ж відгадає шалене жадання?
Ті, хто побачить як ніжно ти спиш!?
Бачиш відверта з тобою до болю?
Пальці до пальців чи просто слова?
Тут я б могла написати про волю,
Але твій Ангел дасть інше життя.
Марево синє на підвіконні:
Зранку прокинусь - змалюю його.
Ти бігатимеш в парку іще з просоння...
Далі... мольберт і червоне вино.
Нам до знемоги потрібно упитись,
Далі творити й творить чудеса,
Або з тверезістю можна змиритись,
І залишити для себе ті самі місця.
Я вірю у солод хмільний, що у полі:
Вітер колише і шепчуть птахи.
Знову тут треба писати про волю
І рахувати свої давні роки.
Час летить швидко - ти помічаєш,
Мене ж не помітиш за верству - нехай.
Ти іще досі за мною страждаєш:
Я не п"ю міцнішого більше за чай.
Все у нас просто і думать не треба,
Що хтось подзвонить і втішить тебе.
Кожен сам має таку ж потребу,
Кожен сам по-своєму якось помре.
І не чекай мене там на пероні,
Я не всміхнусь й не озирнусь.
Сніжинка розтала у мене в долоні-
Я йду вперед! Уже не вернусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Очисть мене від крові й плоті
І стану білим полотном.
Напишеш потім нові ноти
І, може, буду добрим тлом.
Лети, незламний мій Ікаре,
І сповісти новину всім.
Лиш ти один віриш, що не марю
І знаєш, про що далі розповім.
Застигла на ребрі печать таємна
Ти віщий син пророчої душі.
Вона сказала тихо: "Невзаємна..."
Відбились твої очі у її сльозі.
Мандруючи отак по світу без надії,
Ішов дванадцятий назустріч рік.
Сховали у наплічник свої мрії,
Трималися за руки, як торік.
Черствий окраєць дріма край столу
Не нагодують тебе сльози осіяйні.
Вона забула дім і свою мову,
А він чекав на неї, наче уві сні.
І було так приємно споглядати,
Як вітер розвіва її слова
Вона хотіла мовити... Сказати...
Але гаряча кров із вуст їй потекла.
І думав би, що наче помилявся,
І проклинав би ці ранкові сни,
Якби одного разу не спізнався
Із мріями, які по світу поповзли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2015
Рожевий, малиновий, ніжний, теплий, духмяний, запашний, ванільний, терпкий, лимонний. Це не новий аромат. Це безсоромність у чоловічому роді.
Ще досі вчуваються слова: «Тобі не соромно?Згадуй!Як так можна?».
Мені все можна, навіть те, що тобі вже давно не можна. Ти ж дорослий, строгий, стрімкий, стрункий. Тобі ж не можна каруселі, солодку вату, поп-корн, чупа-чупси. Ти ж відмовляєшся навіть від чіпсів і сухариків, бо бережеш своє здоров'я!, натомість повільно викурюєш одну за одною сигарети і…: «Мама знає!»
Так. Мені не соромно дивитися тобі в очі і говорити, що не пам'ятаю твого імені, прізвища, твій вік, дату народження, де живеш, вчишся, робиш. Я не хочу цього всього знати, пам'ятати і мені не соромно, що я не знаю про тебе абсолютно нічого. Я не хочу вписувати тебе в рамки якихось слів, чисел, міст, закладів.
Мені головне знати, що ти живеш, дихаєш, ходиш, спиш, снідаєш, обідаєш, вечеряєш, кохаєш, надієшся, падаєш, встаєш, допомагаєш, відштовхуєш, плачеш , радієш, мучишся, хворієш, смієшся, дурієш, прешся… Бачиш, як я багато про тебе знаю? Мені достатньо цього. Я не хочу знати більше, бо, якщо я буду знати твоє ім'я, паспортні дані, адресу, маму, тата, брата, тоді я не буду знати тебе. Знатиму лише, що є воно, вони, вона, він, а тебе для мене не буде. Твій образ розмиється в їхніх силуетах. А мені не потрібен натовп. Мені потрібна конкретна особа – ти!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565493
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Не було фальші, не було брехні. Була правда, правда і правда. Правда була повсюди – в газетах, в журналах, на письмовому столі, у книгах, підручниках, буклетах, листівках, на горнятках, футболках, в очах перехожих, знайомих, малознайомих, незнайомих. Правдою були наповнені по вінця чашки, стакани, келихи, бокали, фужери.
Правда переповнювала наші супові тарілки, столові і чайні ложки. Повсюди була правда і не було в тому фальші і брехні. Усі знали, уявляли, розуміли, думали, бачили нас обоє і не було в цьому фальші ні брехні. Це була правда. Правда була правдою. Правдою було те, що день сміявся, сонце розплескувало тепло, віття пестило землю, сніг танув між пальцями, місяць світив ясно, вечір обнімав за плечі. Без фальші і без брехні. Так було краще, ніж ніяк не було б. але це була правда.
Лише в одному був фальш і брехня. У тому, що писались не зрозумілі рядки в нікуди, клялось, нарікалось, давались настанови, заповіти, повертались подаровані речі, фотографії у руки власників (хоча тими власниками були не власники), прощалось увечері (зазвичай)на годину,дві, день, рік, все життя. Це була брехня, фальш.
Правдою було те, що зранку вмикався радіоприймач, магнітофон, комп'ютер, магнітола і звідти лунали два слова: «Життя - прекрасне!» Правдою було те, що хотілося жити, відчувати, почувати, насолоджуватися, дбати, отримувати, дарувати, дякувати, розуміти навіть тоді, коли до горла було представлено ніж, а в легенях повно озерної води. Правдою було те, що зранку писалося: «Пробач. Давай будемо разом.» І не було ні фальші в тому, ні брехні навіть тоді, коли усе місто потопало у бруді передвиборчої агітації, у фарбі, сльозах, маркерах, пилюці, коли все було розфарбовано, розклеєно чимось таким, що пов’язане з папером, кольором і скетчем. І не було в тому ні брехні, ні фальші. Були правдою заповнені по вінця усі посудини і лише хтось десь нишком кляв: «Захарили мене ці вибори!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Не питайте мене, що таке щастя. Все одно не скажу. Якщо хочете знати, що таке щастя, то зверніться до філософії, психології, вікіпедії, одинадцятитомного словника української мови…там і знайдете визначення щастя вповні, враховано і лексичне, і граматичне значення, і таке інше.
От для мене щастя кожен інший рік, семестр, квартал, пору року, місяць, день , годину і хвилини змінюється. Зараз для мене щастя - це склянка полуничного желе, ручка і блокнот. Хоча друге і третє виникло спонтанно, врешті ж так само, як і перше. Уже вкотре ловлю себе на думці, що перші акорди вірша зароджуються не де-ін-де, а на кухні. Саме там «пре» по повній програмі. А на душі якось-то не спокійно, тоді ж виникає дилема – добігти до кімнати, знайти блокнот і ручку чи що попаде під руку і відтворити в матеріальності ці акорди. І коли в такі моменти довго не можеш знайти те, що тобі потрібно, то рядки забуваються і настає повний облом! Зі мною щось схоже сталося кілька хвилин тому…
Я не писатиму навмисне ні дати, ні години, бо тоді це буде виглядати як записки з особистого щоденника, чи щось типу того. Хоча щоденників давно не пишу і не намагаюся. Більше того, навіть ті sms чи повідомлення, що назбируються за тиждень, стираю і залишаю tabulu rasu. Так легше, краще, приємніше. Стерти, забути, не пам'ятати і не намагатись згадати. Так простіше. Адже в новому тижні буде нове щастя, інше, як і інша склянка полуничного желе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565090
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Байдуже, яка надворі пора року, місяць, число, день чи ніч. Ми однаково однакові і нам байдуже, що відбувається за вікном, яка там погода, сонячна чи дощить. Нам добре. Ми – наївні, довірливі, жорстокі, підлі; для когось ми – чужі, для кожного з нас ми – рідні.
Звично чути знайомі речення, фрази, слова. Звично чути зізнання, прохання, вибачення. Звично… та яке діло всім до того, що мені звично чути від тебе? У кожного свої звичність і звички. Звично, коли ти виходиш на балкон покурити. Викурюєш одну за одною сигарети і дивишся кудись в даль. В такі моменти намагаєшся збагнути про що ти думаєш, коли звертаєш погляд в даль. Цікаво, про що думаєш, коли пильно вдивляєшся, як на вулиці метушаться люди: одні виходять, інші заходять у «Крону», «Лілею». Могла б і спитати… Але мені так звично чути твою відповідь і зовсім не про те., що ти думаєш, що я не намагаюся тебе питати.
Звично стоїш біля плити і готуєш обід. Звично обідаємо, миєш посуд, дивишся футбол. Так звично гуляти з тобою вулицями міста, міського озера, пити в твоїй улюбленій кав'ярні каву з корицею, засмагати на березі Бистриці, їсти, пити розтоплений шоколад, проводжати на вокзалі, зустрічати біля Ратуші, танцювати щось не зрозуміле на острівку, мокнути під дощем без парасолі, отримувати непотрібні речі, дарувати непотрібні штучки, колекціонувати засохлі троянди…
Байдуже, що час швидко спливає. Ми – однаково однакові і нам байдуже, що ця зима була дуже морозна, сніжна і сувора до нас. Ми її пережили . І байдуже, що ці дев’яносто днів ніяк не вписуються у наше однаково однакове життя і, навіть, якщо щось змінилося за вікном: спорудили новий будинок, кіоск, супермаркет, переклеїли під вікнами біг-борди, сусіди купили авто, виготовили улюблений йогурт з новим смаком «Яблуко-кориця», ми залишаємося однаково однаковими і нам байдуже, що ця зима була дуже сувора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565089
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Чому життя таке складне,
Прикрощів, жалю доволі?
Чому життя таке просте,
Так звично розкладені всі ролі?
Чому сумує знову рай
Безмежністю простору?
Чи то пак криче': "Грай"!
В обіймах і хвилях моря.
Ти подивись у далечінь,
Де плачуть сумно очі,
Ти поспіши й зайди, як тінь
До неї тихо, тихо серед...
Ти залишись із нею там
В холодну сіру осінь...
Невже це знову спам?
Її немає. Зникла. Осінь.
Ти бачиш, як сміється небо
Похмурими очима,
Ти просиш: "Досить, більш не треба"
І знов малюєш рими
По склі, по снігу, по долоні...
Вони такі ж прекрасні!
Любові прагнуть скроні
Тоді, коли святкують Страсті...
Дивись, я вже не плачу
І не сміюся, може.
Іду, стрибаю, просто скачу,
Живу в тобі й з тобою тоже.
Чому життя таке складне?
Чому не бачу порятунку?
Чому воно таке просте
Стає, після палкого поцілунку?
22.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Ти вагітний моєю любов'ю,
Що дощем полилася з небес.
Хтось допиває молоко із кров'ю.
Мій Ангел в сутінках воскрес.
Я бачу, як втамовують спрагу
Малі дітлахи за вікном.
Я пишу, пишу одразу
Листи в нікуди за столом.
Ти вагітний моєю любов'ю,
Що сонцем засяла на небі.
Хтось допиває молоко із кров'ю
У своїй фізіологічній потребі.
Колись було все по-іншому,
Та й сам знаєш, як все було.
І знову лист в конверті новому...
Щастя у двері до нас забрело.
Мабуть, то зазвучно сказано:
"Щастя, радість, любов, небеса".
Боюсь зруйнувати фразами
Те, що поволі отак воскреса.
Лиш невідомість огортає пеленою
В барвистім раї, де ми з тобою
І переплітаються думки самі з собою,
Душа невтомно шукає спокою.
Ти вагітний моєю любов'ю.
Мабуть. Та не все одразу.
І в супереч злу із журбою
Перечитую, читаю, бачу фрази,
Що не дають мені спокою
Не дати спокою тобі,
Що заставляють дихати весною
Тоді, коли багряняться сади - восени.
15.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Уже чужий твій голос
В розмовах, реченнях, словах.
Не пестить вітер більше волос'
Нема обіймів у твоїх руках.
Не бачились доволі і не чулись,
Не розумію я тебе тепер
Можливо долі десь розминулись,
А може вовк давно їх вже роздер.
Легенько, тихо пригорнуся
До скла холодного, що на стіні
І правді в очі подивлюся,
Що розтерзала думки німі.
Ти сам у самоті своїй
Блаженно просиш в Бога волі,
Але ж ти вільний, ти не мій.
Тепер смакуй терпке вино доволі...
Ти у задумі на дивані
Сидиш зі сльозою на щоці,
А я не поруч, я роблю рани
В твоїй душі і думці...
Ти не розумієш мого зітхання,
Не знаєш правди до тепер,
То я скажу тобі, моє кохання,
Що щастя наше вовк роздер.
Не смійся з того, що тварина
І не дивуйся більше ти.
Він гірший за будь-яку людину,
Лиш зрозумій мене й прости.
15.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Ти світ чудес,
В якому я...
Танцює все!
Любов моя
Знов воскресе
Серед дощу!
Серед дощу і суєти
Повір мені. Повір і ти.
Зітри сльозу
З повік своїх,
Й нехай тебе
Не мучить зло.
Не мучить все,
Що є зле.
Нехай любов
Все воскресе!
Нехай буде
Так, як буде.
Нехай душа полине...
Пройдуть роки,
А ми летітимемо
У даль, немов птахи -
Любові нашої орли.
А ми усе здолаємо зло,
На злі отім покладемо,
Покладемо лише тавро...
Ти світ чудес!
Ти світ надій!
З тобою час...
З тобою багато
Різних мрій,
В яких я
Танцюю Вальс!
Любов моя
Все воскреса!
Не згасне день!
Любов моя
Живе і не вмира!
21.10.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Ти знаєш, як пахне осінь?
Її волоссям і яблуками у садах.
Наповнена весною вдосталь.
Хтось заперечив би, але в піснях
Осінь справді неповторна,
В ній своя загадка й таїна.
А ти спробуй розгадати неозорну
Осінь. Спалахує раптово дрімота
В твоїх очах і у волоссі листя.
Багряняться пахучі вже сади.
Пропущений дзвінок.Це ж від Христі.
Вже час іти. Як треба, то іди.
Ти знаєш, яка на дотик осінь?
М"яка, лискуча чи жорстка?
Наповнена дощами вдосталь,
Безмежна, ніжна і тривка.
Ти знаєш, як я люблю осінь
За те, що починання є у ній?
І клопот існує вдосталь,
Однак знаю, що долати мені їх не самій.
10.10.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Вулицями Франкового міста
Я йду на зустріч землякам своїм.
У бурхливій суєті минають мої літа.
Заховалась історія у крилі твоїм,
А Франко сумними очима
Споглядає на перехожих отих;
Його постать, немов з картини
Огортає теплом людей простих.
В очах лиш слова: "Не сумуйте,
Мої земляки! Не таке пережили
Прадіди наші й діди.Не тавруйте
Своїх святих імен - ми ворогів переживем".
Вулицями міста Франка
Я йду раннім ранком,
У них пролітає моє життя,
Кожний день, прокидаючись на світанку,
Бачу рідних, знайомих, братів і сестер
Усі ми в місті одному, як сім"я!
Час смуток з лиць наших зітер
І тепер ми живемо во Франкове ім"я.
Івано-Франківськ, ти наш сивий
Батько, що схиливсь до Карпат зелених!
Довелось пережити не один час бурхливий
Тобі в роки лихоліть воєнних.
Тебе, місто Франкове, нащадки славлять талановиті,
Хоча порозлітались вони, як солов"ї
В усі усюди, але твоєю мудрістю оповиті
Прославляють безмежні твої краї,
А ти все тут зі своїми
Вірними доньками, прудкими,
Повноводними сестрами-річками
Вже четверте століття разом з ними.
Івано-Франківськ, ти гордість моя
І надія, з тобою затишно я мрію,
З тобою проліта моє дитинство.
Мій батьку, я тебе лелію!
30.04.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Усе, що я хотіла, ти дав їй,
Заглибився у вир страждань поволі.
Чи вистачить для неї моїх мрій?
Чи зможеш все забути мимоволі?
Складаєш навхрест руки на груді
І молишся все Богу так приємно,
А хто насправді ти в житті?
Й чому ненавистю палаєш не взаємно?
Додивлюєшся порносайти знов і знов,
Чарівно усміхаєшся дружині.
Неспішно снідаєш із нею без розмов...
Клянеш цей світ і сиплеш милостині.
Жахаєшся минулого свого,
Не віриш у підступність мами,
Не можеш пам"ятати із життя всього,
І бережеш усе, що було поміж нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Ховають хмари місяць від очей,
Колише вітер віття на деревах.
Я прихиляюсь до твоїх плечей:
Ті плечі мают по обидва боки Лева.
Вдивляюсь в перший день Новий:
Щасливо миготять ялинки по квартирах.
Твій погляд такий німий й чужий,
І серце молить "Отче наш" і миру.
Немає тих розмов палких,
І не захоплює мене твоє вітанння.
Не буде і забав гучних
Так, як і не було побажання.
Життя кидає пазли в руки нам -
Зумій лиш поскладать картинку
Я пишу про зустріч Вам
І прагну побачити хоча б людинку.
Я не розчарована в житті,
В мені ніхто не розчарувався досі,
Але малюнки невиразні такі
Запам"ятилися найбільше... осінь...
Погляд у відчинене вікно...
Як місяць прагне заховатись!?
Прийми удар ти під ребро,
Коли захочеш знову закохатись.
До болю передбачуване усе:
Сплановані маршрути і події.
Платитимуть тепер за все....
За газ, за воду, за надії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Святий отче Миколаю,
Можливо, я чогось не знаю?
Ви розкажіть мені про все,
Про те, що було і буде.
Ви бачите як важко на душі:
Поблагословіть і мир пошліть мені.
Нехай забудуться усі печалі,
Незгоди й болі відлетять у далі.
Ваш погляд проникливий такий
Погасить біль в душі німий.
Я преклоняюся до Вас ізнову,
Ведем неспішно ми розмову.
"Життя - це пазл, зумій знайти;
Потрібне слово в серці зберегти...
Життя - не мед і не оаза,
Тому й до Бога прибігайте зразу.
Умійте Господу довірять свої думки,
І не ділити єдине ціле вже на три,
Любіть і дякуйте за те, що маєте.
Що істина життя у Бозі, знаєте!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Добро, добро, добро,
Мов відгук на несказану молитву.
Не зло, не зло, не зло
Панує, і не бери ти бритву.
Мовчить, мовчить народ:
Дарує миті слави.
Не гай ти часу, дивлячись в вікно,
Бо не помітиш чорної навали.
Карбують днями і ночами
Дивакуваті ті закони, -
Хіба лиш притулившись до своєї мами,
Не помітиш, куди поділись перепони.
Сьогодні так модно писать про Україну -
Завше не дає заснуть спокуса...
У моді тепер слова "піду й загину".
Лиш не виніть в усьому ви Ісуса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2014
Терпкий на смак сік граната
Заїм апельсином зі шпинатом.
Стрибну із даху у нірвану:
В сорочці народилася порваній.
Люблю мед, горішки і корицю,
Зап"ю все чаєм із лакриці.
Додивлюсь завтра "Сам удома"...
Там, де крапка, буде й, кома.
Зірки рахую, не впізнаю,
Приглянусь і згадаю... знаю ж!
... А запах майже мандаринок:
Веселий сміх, буфонада, ринок.
Читай, вдихай мої куплети,
Вір, що будут в мене злети, -
Маленька пташка у долонях.
Мімічні зморшки вже на скронях.
Розмріялась легенько про майбутнє:
Казав, що буде незабутнє.
Тоді ж і не забув мого куплета...
Ти досі віриш у мої злети?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Словами можна різати по серцю,
Або ж підсипати в сніданок перцю
І прошептати: "...Вам смачного!"
Що ж в цьому буде нового?
Словами можна змащувать грінки
І змішувати з чаєм всі думки,
А потім озиратись безневинно.
Ти бути пильною повинна!?
Словами можна прикрашати стіни
І малювати ситі міни,
А потім все стирати до світанку
І зустрічати сонце спозаранку.
Словами можна поливати квіти
(Вони ростимуть, а між ними діти),
А потім думати про той кінець
І свій майбутній фінішний вінець.
Лише словами не можна загоїти
Того, що різалось, бо треба вміти
Слухати серця і добру волю,
Щоб не завдати іншим болю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Присвячення Кушнірчук Іванці
Давно нічого не писала,
Неначе в забуття я впала.
Один дзвінок усе змінив одразу.
"Я хочу в Львів", - думаю фразу.
Можливо, ти мене змінила
І раптом мріяти навчила:
Тепер у мене лиш одна мета -
Дорога, наплічник і міста, міста...
Не треба нам на місці тут сидіти,
А йти вперед і більшого хотіти.
На дворі осінь, але не біда,
Бо в мене - ти, а в тебе - я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Мені потрібні крила, щоб літати.
Мені потрібне серце, щоб кохати.
Мені потрібні руки, щоб обіймати.
Мені потрібний погляд... Не відпускати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Запитай про майбутнє,
Відповім: "Буде незабутнє".
Відчувай мій подих поблизу,
Зі мною переживеш ти кризу.
Запам"ятай багато чого сьогодні:
Наші серця вже не голодні.
Запитай мене про правду,
Чи люблю тебе насправді?
Вдихай мене по годині,
І віддай життя дитині.
Відчувай мою присутність,
І кохай мою ти сутність.
Пробачай мені безмежність,
Забувай про обережність,
І заходь у мої двері:
Будем вдвох в любвній сфері.
Пригощайся медом з чаєм...
Ми майбутнє зустрічаєм!
Біля дому два силуети:
Ми - кохані! Не поети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Я розпоряджаюся твоїми грошима,
Ти розпоряджаєшся своїм життям.
Я попадаю в серце, але мимо.
І треба ж було зустрітись нам.
На роздоріжжі слів обов"язкових,
На перехресті тисячи доріг.
Твій образ досконалий і зразковий,
Але і з ним не в силі переступить поріг...
Я задивляюся у темінь брів,
Знаходжу смуток на чолі твоєму...
Хтось шепче, що попав у рів,
А, може, рів той у серці моєму?
Я розпоряджаюся своїм життям,
Ти роспоряджаєшся своїми словами.
І треба ж було зустрітись нам...
Все решту тобі розкаже мама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Сидиш навпроти стомлений життям,
Розказуєш мені про мої очі,
Про те, що треба було нам
Втекти, можливо, у темні ночі.
Чи хтось те знав, чи сподівався,
Що вітер буйний подує в серце?
І раптом з шалом закохався...
Я бачу навпроти живого мерця.
За поглядом уже не встежиш...
Спрацьовані немолоді вже руки,
Можливо, ти собі вже не належиш:
В тобі переплелися тільки муки.
Зрозумій, я не сміюся з тебе,
Я посміхаюся тобі крізь сльози.
Можливо, в тобі ще є потреба,
І серце не зламали ті морози.
Про що ж це я? Ти ж вовк-чужинець -
Я лань, cполохана тобою...
Мій вірш отримує синець,
І знов керують барви мною.
Сидиш навпроти втомлений життям,
І горнешся думками ближче все до мене,
Розказуєш, що треба було нам,
Не так прожить...Ой лишенько... Ой нене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Невігластво цього тисячоліття
Не у ділах, а у словах.
Всі прагнуть многоліття
Так, наче Бог у нас в руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2013
Ти начебто підозрюеш про зле:
Так палко бережеш мене,
Але не вберегти тобі
Того, що Бог забере собі.
Нервово на годинник споглядаю,
Котра ж година-думаю, гадаю.
Він підійшов і на коліна впав-
Про сльози серця ще не знав.
Мені лмшилося чекати на життя,
Його чекатиме інакше майбуття.
У кожного своя тепер доріжка,
А доля біла як та сніжка.
Ти не малюй собі в уяві мрій-
Цей морок щастя не зна' подій.
І що ж про те скажуть люде?
Прокинемось, побачимо, що буде.
Мені не треба "ваші шати".
Прошу лиш правду розказати,
Але так як у всіх нема лиця,
Не буде певно й майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2013
Хіба ми зможем розтопити лід,
Що залишае в серці слід?
Хіба ми зможем повести розмову,
Коли довкола нас лиш змова?..
А ми беззахисні раби,
Шукаем правди і мети.
І лиш стираемо підошви,
Людей чимало, людей як мошви.
Усі чіпляються за гак,
Протести, страйки і повний знак.
Уже все ловим на льоту,
Танцюють всі вже на льоду.
Хтось пильно дивиться в ілюмінатор,
Комусь ще крок і ступить на екватор.
Життя усім малюе своі грані,
Боже, не допусти такого як в Афганістані!
Нам треба жити і творити,
Когось забути, комусь простити.
Хтось пильно дивиться на нас,
А нам начхати вже на вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013
У плині часу повноводнім
Ми вперто кажем:"Згодні
Бути вірними своему краю,
Своему батьку, матінці, звичаю.
Ми не забули, що таке справедливість,
Ми пам'ятаемо про шанобливість.
Нам не раз загарбники докучали,-
Ми вистояли і під ярмом не впали.
Ми франківчани і в цьому наша гордість,
Більш століття плекаемо Франкову мудрість
І від свободи нам не відійти,
Бо головне для нас - перемогти!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013
Вона заснула. Він не спить.
Вона забула. Він мовчить.
Вона прокинулась. Він спить.
Вона не бачить. Він летить
Від неі, за вітром, за метою.
Вона чекаэ. Він зустрічаэ.
Він думаэ. Вона мовчить.
Він плаче. Вона лежить.
Він схлипуэ. Вона не мовить.
Він згадуэ. Вона тривожить
Його думки у пориві пізнання
Непізнаного ним кохання. Кома.
Вона замислена. Він мовчазний.
Вона вагітна. Він німий.
Вона цнотлива. Він тривожний.
Вона щаслива. Він не заможний.
Чому б то раптом захотілось
У грошах щастя ій пізнать?
Він задумався. Вона померла.
Він помилився. Вона роздерла.
Він запізнився. Вона все стерла.
Він милувався. Вона померла
Від його ж рук і ласк,
І заздрості людськоі, світовоі.
Вона не э. Він ще живе.
Вона вже тліэ. Він не гасне.
Вона розуміэ. Він і прекрасне.
Вона вже там. Він триваэ
І серце тихо стогне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Не любила, не чекала, а пройшло.
Не тримала, відпускала і пішло.
Залишились грудочки на склі.
Те не камінь. Те вода. Мені.
Написала. Не писала. В серці біль.
Залетіла муха в горло. Значить джміль.
Залишилась, і простила б. Та нема.
Закохалась. Кров із носа. Вже зима.
Підставляй своі долоні і радій,
Чисті сльози вже на скронях. Просто мрій.
Зачекалась. Залетіла. Муха нам.
Ти ковтаэш біль ганебний. Можна й вам.
Не дивись на моі очі й сльози там-
Я пожертвувала чаэм і життям.
Все, що бачиш тут, читай,
А мене і моі очі забувай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Якщо могли б, то обійняли б світ руками.
Чи ж буде краще нам дивиться у пітьму?
Любов... П'ять букв у серці завжди з нами
І кожен з нас гука':"Тебе я обійму!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
Дивись як пахне м'ята на ослоні,
Вдихай іі жагучий аромат.
Чи знаэш про життя у лоні?
Хоча йому тепер ніхто не рад.
Дивись як дощ стучить у твоі вікна,
Як вітер бавиться грайливо ним.
То хто ж тепер тобі та рідна
Й те літо, що здавалося таким простим?
Дивись у безвість, у світання,
В зажурені, або веселі дні.
Кохай, усім эством жадай кохання
І відповідь шукай десь на весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
Вони героі істини й кохання
Щось шепчуть нам на вухо про любов,
А я впиваюся гірким стражданням
І завмираэ в венах кров.
Ніхто нікому тут вже не потрібний,
У кожного своі злоякісні пухлини.
На грудях виблискуэ той хрестик срібний,
У кожного своі ще півхвилини.
Вмиваэ радо кожен босі ноги,
В багні суспільному застряли аж по шию.
Шепоче вітер:"Мені б до перемоги,
Тоді я істину усім відкрию".
Дивлюсь, як пожираэ банкомат купюри-
Солодкі папірці людського болю...
Сьогодні буде відкриття гравюри,
Тіэі, на якій слова про волю.
Ще майже рік до перемоги,
А вітер дме вперед, не опускаэ крила...
Сусід чарками залива' тривоги:
Ще вчора вмерла його мила.
До божевілля ще півкроку:
Вони героі істини й кохання.
Його дитині іще немаэ року;
А я впиваюся гірким стражданням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Я насторожилась в одну хвилину,
Із недовірою заглянула в вікно:
Колише мати свою малу дитину,
А плаче, плаче як же ж воно...
Заплющила повіки, млость чорніэ
В моій захмареній душі.
Вона стоіть бліда, від крові мліэ,
Щось шепче про маля мені.
О Боже, Боже, не опускай дитини,
Воно ж мале... а далі матері як буть?
Дай Боже, іще хоч півхвилини...
Молитись... Молитву б не забуть.
Заламуэ руками так до стелі,
Погрожуэ, стискаэ кулаки.
Похмурі, сірі стіни в тій оселі...
Співають, повернувшись, моряки.
Біжить до пристані, помочі гука'.
"Чому ж ти, жінко, плачеш серед ночі?
Яка ж біда сюди тебе внесла?
Чому такі жахливі твоі очі?"
"Моя дитина при смерті, моряче,
Мій син, моя надія і життя..."
Минув лиш рік і... ворон кряче...
У кожного своэ тепер буття.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Чого ти чекаэш? Що ти шукаэш? Я не знаю сенсу цих слів. Я не розумію чому вони, немов кадри майбутнього з'являються тепер... Що буде далі? Навіщо було? Навіщо було так, а не інакше? Навіщо було брехати, чи, можливо, не брехати?.. Віриш, або не віриш, але я знаю, що колись ці сни здійсняться. Я не знаю чи э сенсім коли-небудь здійснюватися, але я вірю, що вони здійсняться. Ти не можеш собі уявити наскільки вони реалістичні, до деталей, до найменших дрібниць... Скажеш, що все це потік свідомості, або нічого не скажеш і просто промовчиш?
Мовчи, мовчи, мовчанням вбий свободу.
Лови, лови оту осінню вроду.
Лети, лети туди, де не побачаться вони.
Кому потрібні затерті фрази минулоі весни?
Скажи мені лиш на останок слово,
Щоб можна було щось та й зрозуміть.
Кидаэш всі своі надіі в морок,
А ви, малесенькі, те усе собі учіть.
Не думай, що колись вернеться теэ літо,
Не бійся думати про страшні тіі дні,
А де ж іх можна було всіх подіти?
Куди ж бо заховати?-...Подаровані весні.
Так, я дарую вам із щирою душею,
Я вам від серця теэ відірву.
Я принесу до вашого прісного озерця
Надію - велику осяйну зорю,
Що сповіщала про народження Ісуса.
Тепер і вам пора про те подумать вже,
Забуть про те, що таке спокуса,
Віддатись серцю, як колись і я, та й лише.
Я припаду коліньми до землі сироі,
Згадаю про обіцянки своі
Тобі, та ж вам потрібно було не такоі
Весни... Змотай іі тепер в сувоі.
Ти бачиш слизькість цього часу?
Скажи: вчора, нині чи майбутнэ де?
Бачиш як ріжу кожну другу фразу?
Не плач, він йде, до тебе йде.
Я не пишу вам уже про сльози,
Я не турбую вас тіэю маячнею.
Вступаю босими ногами у морози,
Не плач, вони не будуть більше з нею.
Іі нема! Й ніде не було.
Чи то тебе вже пропасть забере?
Вона... Воно ще не забуло...
А в серці бритвою дере.
Забудь, забудь, забудь примару.
Не снись, не снись, не снись мені.
Зплющила повіки, наче в хмару...
Щось принесли з усмішкою іі.
Приходиш, ходиш десь далеко.
Простіть, я вам обрізала крило.
Не бійтесь, не загинуть ще лелеки,
Ще вип'эмо сповна оте вино.
Навіщо ви? Я ж вам вже не дитина.
Чому ж ви? Так же можна й вбить!
То хто ж тепер вам та родина?
Вам хочеться тепер іі любить?
Ні-ні, я вам не докоряю,
Не думайте про те собі ніяк.
Я вам повіки все оте прощаю,
Але для вас я не простак.
Знаю... Знаю. Тихо. Осінь. Знаю.
Мовчу, чекаю, проводжаю.
Я вас не знаю.-Я вас чекаю.
Життя коротке. Цінуй його. Навзнак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Я люблю споглядать на вас ізбоку
Так, щоб охопить і погляд, і уста.
Мені до вас іще півкроку,
Ви не одержите мого листа.
-А нащо вам моіх листів?-я запитаю.
-Ви ж завше поруч, пліч-о-пліч.
Тоді ви мовите:"Кохана, я не знаю".
І нас пригорне непроглядна ніч.
Ви своі очі звернете на мене
І поглядом прожалите наскрізь.
Ще місяць і буде все зелене
Й між нами буде тільки вісь.
Я люблю споглядать на вас із боку
Так мовчки, щоб не порушить тишину.
Мені до вас лиш півкроку,
А потім міцно-міцно обніму.
Навіщо тих листів з Середньовіччя?
Навіщо зайвих слів, коли все ясно й так?
Ви ж бо забрели в нове сторіччя,
Де поміж всіх машин ступа' собі простак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Ідіоти
у консервах, як ті шпроти...
І не зламати суэття.
Метафора: таке воно життя.
І ранку ще для вечора не стало,
І вечір в свічці: світло не пропало.
Борись! Борис навчиться мови
І будуть в вас розмови.
Замилувана ніч іі лицем.
Він буде іі днем.
І все це слово "майбуття"-
Хтось не уявля собі іі життя.
А те, що все це ембріон
Мовчить. Мовчи, не видай наш ти Ом.
Колись на тій могилі плакав Дон Жуан,
Тепер торка' плече лише туман.
Хто знаэ суть метафори життя,
Нехай мовчить, бо прийде суэття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Мені наснилась тінь твого крила-
Весела усмішка із запахом розлуки.
Мені наснилось: плаче десь душа
І догоряэ в пеклі, незважаючи на муки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Ти знаэш як пахне осінь?
Іі волоссям і яблуками у садах?
Наповнена весною вдосталь...
Хтось заперечив би, але в піснях
Осінь справді неповторна,
В ній своя загадка й таэна...
А ти спробуй розгадати неозорну
Осінь. Спалахуэ раптово дрімота
В твоіх очах і у волоссі листя
Багряняться пахучі вже сади.
Пропущений дзвінок. Це ж від Христі.
Вже час іти? Якщо треба, то іди.
Ти знаэш яка на дотик осінь-
М'яка, лискуча чи жорстка?
Наповнена дощами вдосталь,
Безмежно ніжна і тривка.
Ти знаэш як я люблю осінь
За те, що починання э у ній?
...Й клопот існуэ вдосталь,
А ти собі живи, кохай, радій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Ти вагітний моэю любов'ю,
Що дощем полилась із небес.
Хтось допиваэ молоко із кров'ю:
Мій ангел в сутінках воскрес.
Я бачу як втамовують спрагу
Малі дітлахи за вікном.
Я пишу, пишу одразу
Листи в нікуди за столом.
Ти вагітний моэю любов'ю,
Що сонцем засяла на небі.
Хтось допиваэ молоко із кров'ю
У своій фізіологічній потребі.
Колись було усе по-іншому
Та й сам знаэш як все було.
І знову лист в конверті новому-
Щастя у двері до нас забрнло.
Мабуть, те зазвучно сказано-
Щастя, радість, любов, небеса.
Боюсь зруйнувати фразами
Те, що поволі отак воскреса.
Лиш невідомість огортаэ пеленою
В барвистім раі, де ми з тобою
І переплітаються думки самі з собою,
Душа невтомно шукаэ спокою.
Ти вагітний моэю любов'ю.
Мабуть. Та не все одразу.
І всупереч злу із журбою
Перечитую, читаю фрази,
Що не дають мені спокою
Не дати спокою тобі,
Що заставляють дихати весною
Тоді, коли багряняться сади-восени.:-)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Коли э вибір, треба вибирати
І не бояться не туди вступить.
Коли э що сказати, треба не мовчати,
Бо ж дійсно може буть остання мить.
Коли э вітер, не треба проклинати
Його за порив той різкий -
В житті варто нам усе здолати
І навіть той туман густий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Коли душа дрімаэ десь під сонцем,
Розпластавшись від променів ясних,
А зла біда постукаэ в віконце,
Не забувай... Не опускай ти рук своіх.
Коли дощить чи снігом замітаэ,
Безмежно так повсюди холоди,
А в думці вже не знаэш, що чекаэ,-
Ти попри все лиш вір, молися і іди.
Коли життя міняэ твоі плани,
Коли забутим э тепло,
Ти попри всі життэві рани
Твори, даруй лише добро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Чи варто вірити словам?
Слова - це звук і знак і більш нічого.
Чи варто думати"Я вірю почуттям"
Коли в душі посіяно тривоги?
Чи варто вірити людині,
Коли брехня у горлі каменем застряла?
Вже краще вірити тварині:
Вона ж бо так вміло не збрехала б.
Чи ж варто проклинати долю
За те, що в очі не дивився?
Я хочу мати тільки волю.
Не хочу, щоб другом ти мені лишився.
Якщо тварина може не брехати;
Мовчить, словами не шпурляэ?
Чому ж людина може розказати
Брехню, що начебто кохаэ?
Кому потрібно правду знати,
Нехай не вірить тим словам.
В житті лиш треба споглядати
Хто поклоняэться яким богам.
Це дуже добре, це так прекрасно,
Що вірою хтось там палаэ,
Лиш треба зупинитись вчасно,
Коли брехня із уст бухаэ.
Брехня брехню вже доганяэ
У ці весняні свята Великодні,
А правду один Бог лиш знаэ
Й чому такі серця холодні.
Не житиму з брехнею в цьому світі!
Втечу.
Нехай не бачитимуть очі
І буду на одинці в літ' і,
Нехай огорнуть мене теплі ночі.
Бо ж вірити словам - помилку робити.
Не знати правду можна,
Але краще буде розлюбити,
Бо ж сьому заповідь зна' людина кожна.
Коли в розмові очі не підняти
Коли словами можна так шпурляти,
То й треба в цьому світі пам'ятати,
Що Бог все зна'. Не треба так брехати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
У слові тім жага і починання,
У слові тім благання, зойки, звук.
Он-де заховане кохання -
Над головами кряче чорний крук.
Ідуть закохані під парасолею-кохання.
Зриваэ вітер листя із дерев.
У іх серцях чи зойк те, чи благання:
Ім очі видираэ лев.
А я дивлюсь на ту похмуру осінь
І не жалію ні за чим.
Можливо, завтра буде просінь:
В іі сім'і не вчить іі вітчим...
В сумних очах Вам не зустріти фальші,
Вони не докорять Вам за нелюбов,
Лиш спостерігатимуть подіі ті подальші:
В сумних очах давно холодна кров.
Ідуть обоэ, міцно обійнявшись,
Вона йому розказуэ про щось.
Лиш рік тому спізнавшись...
За ними пильно стежить хтось.
Вона давно забула б те минуле
І перекреслила б і осінь і журбу,
Але іх силуети за вікном ось промайнули
І нагадали про осінь ту німу.
Ідуть закохані під парасолею-кохання
Ім ще по двадцять тільки літ.
У іх серцях чи зойк то, чи кохання -
Гірким кінцем закінчиться іх політ.
У слові тім жага і починання
У слові тім благання, зойки, звук -
Он-де заховане кохання...
Вмирають двоэ від тяжких мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Чомусь не пишеш більше ти віршів
Про ту, що закохавсь весною.
Не чутно більше вже:"Я так хотів,
Кохана, життя прожить з тобою".
Не вірю більше я в любов.
А що таке кохання те безмежне?
Частіше б'э в серце кров
І кажуть, що жити треба обережно.
Чому все так, як э?
А э все так, як більш не треба
І кожен крок відлунюэ:"Мовчи".
В тім слові э своя потреба.
Я більш не вірю сонцю й світу
Занадто брешуть по "Новинах",
А там, де були ми, гуляють діти.
Це страшно, коли не зна маля, чия вона дитина.
Все скороми нуще у житті оцьому
І хто-що бачив - кожен знаэ своэ,
А що вже буде в світі тому,
Покаже час. Ніхто не забере вже твоэ.
Тобі душа писала по скрижалю
Сльозами болю на обвітренім вікні.
Не додавай до пісні жалю
Я ж бо плету із щастя вінки тобі.
І всюди знову сварки і образи
На вулицю із вікон долинають.
Не чули б вуха... Погані фрази,
У вікна сльози зазирають.
Чому пишу..? Сама не знаю,
А, може, душа вже прагне порятунку
І скільки болю знала - не пам'ятаю.
Мені б до фінішу, до свого трунку.
Як гірко на душі.. Сплелись думки невмілі
І впали на папір, посипались корали,
А яблука в садах, солодкі, спілі:
Мережить доля в них своі овали.
Чому мені самотньо при любові?
Ні війн ж бо і ні кривд. Чому я плачу?
А в горлі надто крові
І смуток ж бачу, бачу, бачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Нам добре зтими, хто подасть нам чаю
І вкине в чашку листя м'яти.
Нам добре з тими, хто шепоче нам:"Скучаю"
І завжди знаэ що-коли сказати.
Ми любимо багряне листя і тепло,
Закутавшись у плед... Нас люблять неймовірно.
Ми сидимо і дивимось в вікно,
Ковтаэмо слова й гарячий чай помірно.
Сьогодні падав сніг...
Вони ішли на зустріч вдвох,
А в класі галас, сміх
І завтра новий день, а значить тема:"Архілох".
Ми любимо, щоб все було найкраще.
Прощаэмо і тим, кому прощать не треба,
Та, зрозумівши, що так буде краще
І серце шепче, що це його потреба.
Нам добре з тими, хто обніме в стужу
І не дозволить плакати ніяк,
Із ними серце не прокрикне:"Тужу"
Ти розуміэш лиш, що маэ бути так.
Нам добре з тими, хто не зронить слова
Образ чи гніву у твоэ лице,
Хто не зна такого як відмова.
...Чи знаэш як любив Рабле?
Нам добре з тими, хто в осінній день холодний
Зігріэ тіло, душу, серце, кров,
Хто завжди зна', що цей мороз замодний,
Хто завжди розуміэ без розмов.
Дивлюсь туди, куди дивитися не треба.
Малюэ осінь холоди...
В моій душі ще э потреба
В любові... Мені бракуэ доброти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Ніколи вже не скривить душею
Хіба так можна? Це ж абсурд.
А бачиш як танцюе вітер з нею.
Ще вчора він був там і тут.
Докопуюсь до істини кохання.
Кохання? Вам треба знову почуттів?
Забули... Забули ви вже про страждання
І про криве:'Пробач. Я ж не хотів'.
Зима. На дворі ще зи а вируе
Поглянь он за вікном іде...
Ах як вона танцюэ, з ним танцюэ.
На ранок не побачите ніде.
Весела зграя білих танцюристок
Літо може наснитись і зимою
І те, як цвіте в саду любисток
І як хитаэ вітер вербою.
Ти не подумай, що життя холодне
Воно гаряче як серця у грудях,
А он біжить в степу звіря голодне...
Тепло і сонце вже все будять.
А ти признайся в тій хвилині
Чому зимою сниться літо,
Чому віддаэш лише одній людині
Свою печаль... А може вас зігріти?
Не відмовляйся від чашки чаю
Не доливатимуть-бо меду,
Лише почуэш як скажуть:"Скучаю"
І буде все так, як тобі треба.
Одне життя і дві дороги
Дві істини й одна лиш правда.
Забуто минулі всі тривоги
Лиш радість й щастя нас чекаэ завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013