| Сторінки (2/115): | « | 1 2 | » |
О. гітаро, діткливою грою
Поверни мої дні назад!
Я ніколи не стану старою,
Не замру, мов осінній сад,
Не осиплюся листям вогненним,
Сніг не вкриє мене і зими
Не нависне похмуреє небо,
Вікон не позачинять доми;
Не знайти мене чорному птаху,
Не розверзнути мерзлую твердь,
Бо судилось: повстану я з праху
Там де інші зустрінуть смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Tired with all these, for restful death I cry,
As, to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And guilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly doctor-like controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
Я кличу смерть, несила вже терпіть
І бачити, як гідність жебракує,
Нікчемника, що золотом дзвенить
І те, як віру знову хтось шельмує,
І недоречних славословлень блуд,
І досконалість, зганьблену юрбою,
І честь дівочу, втоптану у бруд,
І міць, що служить немочі в покоях,
І дурня, що повчає мудреця,
І те, як \правду знову звуть дурною,
Мистецтво, що скрутила влада ця,
І праведність на службі влади злої.
Я кличу смерть. І дня не став би жить,
Та, як тебе, кохана, тут лишить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
І знов весна, і знову дмуть вітри,
І б’є прибій в твої скелясті груди,
О, краю мій безкрайній степовий,
Моєї долі краю, Тарханкуте!
Що час тобі? – Як воля степова,
Татарськими чамбулами майнула,
Він на курганах сивих спочива,
Він тінь шуліки в полісі заснулім
О, Тарханкуте мій непоказний,
Ти, мов шипшини квіт біля дороги,
В чеканні змін. Грядуть дощі рясні,
Що змиють твої біди і тривоги.
2004.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
І знов весна на цім прекраснім світі –
Така коротка, але в ній вся суть
І скоро вже так довго ждане літо
Нам ластівки на крилах принесуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Не нарікай на злую долю,
Не белькочи, що щастя в полі
Десь заблукало і не йде,
Що вік твій марно пропаде
Не нарікай, не гнівай Бога,
Ще жде тебе твоя дорога,
Хоч вже й заросла кураєм –
Спасен, хто гріх свій визнає.
Не позіхай, не кліпай тупо,-
Затерплу від сидіння дупу
Від крісла, брате, підійми
І йди собі поміж людьми
Шукай себе в цим білім світі,
Бо, ніде правдоньки тут діти,
Не всім, не всім вдалось знайти
Шлях до бажаної мети.
Пізнай себе – пізнаєш Бога
Ступай же, - шлях долають ноги.
А, хочеш, лінь свою плекай,
Та, лиш на себе нарікай…
2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
Сипле за вікнами сніг,
Стелить холодні перини,
Начебто білі хмарини
З неба спадають до ніг.
Падає, падає сніг
Там, де ми разом ходили,
Де сподівались, любили
Ляже незайманий сніг.
В білім пуху крик ворон,
Лиш прозирають крізь віти
Згадкою милого літа
Краплі калинових грон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Humpty-Dumpty sat on a wall,
Humpty-Dumpty had a great fall;
All the King’s horses and all the King’s men
Couldn’t put Humpty together again.
Хиталко-Гойдалко сидів на стіні,
Хиталко-Гойдалко упав уві сні;
Уся Королівська кіннота, уся Його світлості рать
Не можуть Хиталка, не можуть Гойдалка
До цілої купи зібрать.
Gilly Silly Jarter Джіллі Джата йшла в лісок,
She lost her garter Загубила поясок -
In a shower of rain/ Саме дощ линув!
The miller found it, Мельник поясок знайшов,
The miller ground it, У млині його змолов,
The miller gave it to Silly again. Джіллі повернув.
Pussy-cat, pussy-cat,
Where Have you been?
I’ve been to London,
To look at the Quin.
Pussy-cat, pussy-cat,
What did you do there?
I frightened a little mouse
Under her chair.
Кицю-кошенятко,
Побували де Ви?
Я було у Лондоні
В гостях у Королеви
Кицю-кошенятко,
Що Ви там робили?
Я під самим троном
Мишенят ловило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
О, найкращий з світів, Земле мила,
Досконала забавко Митця!
Та жага, що тебе породила,
Досі бурхає в наших серцях.
Та жага у нестримних бажаннях
Влади, злата, кохання, розваг,
В глухоті до чужого страждання,
В океані погорд і зневаг.
В силі сильних твоя досконалість,
В віроломстві і хвацькість і смак.
Чесність? – Підступи! В шані зухвалість,
Честь чекає ж, чи свисне той рак…
Доки Сила купається в златі,
Справедливість хиляє в корчмі,
Доки Вольність Неволею звати,
Доки Сонце не зійде в Пітьмі
Доля вбогих – смиренно мовчати
Та чекати на милість того,
Хто дозволив юрбі розіп’яти
Безневинного сина свого…
О, найкращий з світів! О, Едеме,
Сотворенний в шість днів до кінця!
О, як ми тут щасливо живемо,
Славословлячи милість Творця!
1999 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Гей, циганко, дочко ночі,
Не співай про давні дні,
Не співай про чорні очі –
Щось невесело мені.
Ти поворожи, ворожко ,
Руку дай – позолочу,
Напророч всього потрошку
І лиш волі - досхочу.
Волі й вітру в чистім полі,
Коней білих, наче сніг,
Щоб забути давні болі,
Кинути їх в пил, до ніг.
Напророч дорогу дальню,
Буде хай і нелегка,
Лиш скажи, що десь за даллю
Любить хтось мене й чека.
Так чекає, що не владен
Над її коханням час
І що піп з кадилом ладен
Хоч тепер з’єднати нас.
Що ж зітхаєш, що шепочеш?
Чом вертаєш золотий?
Чом ховаєш темні очі
В укривалі довгих вій?
Може коники не білі?
Чорні коні, та страшні...
До палацу ж хоч приспіли?
Так, та стіни в нім тісні...
Отже, волю заступили?
Волі тами немає, ні...
Таж курить димок в кадилі?
Так, та всі навкруг сумні.
Може мила не чекала?
Жде й роками буде ждать.
Добре ж, постіль хоч послали?
Так, та лиш тобі в ній спать.
7.01.2001.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Якщо ти голову не втратиш у годину,
Коли життя втрачає сенс, а люди глузд,
Якщо ти, вірячи у себе, любий сину,
Пробачиш тих, хто в лютих сумнівах загруз,
Якщо чекаючи терпіння мати будеш,
Або оббреханий, не ступиш сам в брехню,
В собі зненависті, зневажений, не збудиш,
А ще, уникнеш себелюбного вогню,
Якщо ти, мріючи, рабом не станеш мрії,
Якщо із роздумів не зробиш самоціль,
Якщо тріумф зустрівши, а чи безнадію,
Ти зігноруєш їх, не тратячи зусиль,
Якщо байдужим будеш, стрінувши злодихих,
Хто із твоїх же слів плете на тебе сіть,
Або розбитим вздрівши те, чим жив і дихав,
Ти врешті знайдеш сили вистояти й жить,
Якщо усі свої здобутки і надбання
Ти ризикнеш колись поставити на кін
Програвши ж, візьмешся до справ знов спозарання,
В поразці виживши, піднімешся з колін,
Якщо напружуючи розум, серце, жили,
Примусиш їх служить, коли, здається, - край,
Коли нічого більше в тілі не лишилось,
Опріч лиш волі, що велить: “Не відступай!”
Якщо у натовпі чеснот своїх не згубиш
І не забудеш друзів в колі королів,
Якщо ні ворог, ані друг, якого любиш
Не зможе скривдити тебе, хоч би й волів,
Якщо шістьмадесят секунд ти гнів свій вситиш
І ним труїтись не збираєшся весь вік,
Тоді – твоя Земля і все, що є на світі,
І - що важливіше – ти справжній чоловік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Щось не те і не так
Повелося на білому світі,
Як любов’ю торгують
За пару дрібних срібняків,
Якщо пробують гідність
У блазневі шати врядити,
В справедливості мантію
Вбравши захланних вовків.
Щось не те і не так,
Раз забуто про давнюю славу,
Раз співаєм щорідше
Своїх колискових пісень,
Якщо рабства тавро
Ще сприймають як цяцьку яскраву
І плетуть славослов’я
Тому, що струхлявіло впень.
Щось не те і не так,
Якщо нице хамло шовініста
Ллє безкарно отруту
У юні дитячі серця,
Якщо віру в людей,
В справедливість і помисли чисті
Розпинають і далі
І тому не видно кінця.
Щось не те і не так,
Якщо пагіння давнього роду
Має в отчому домі
Терпіти від зайди хулу,
Щось напевно не так,
Терпеливий вкраїнський народе,
Бо бур’ян заважає
Рости молодому зелу.
Щось зловісне є в тім,
Як погруддя ревнителя волі
Обпаплюжує вкотре
Отара “певцов языка” –
Схоже так, що отим,
Хто зітхає за брудом неволі,
Наша воля страшніша
Затишних застінків ЧК.
Щось, панове, не так,
Якщо влада цілунком Іуди
Віддає свій народ
На поталу імперській юрбі...
Чи ж ми знову підем
В драговину брехні і облуди?
О, мій роде, прокинься
І шануйся, бо час, далебі!
http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1688
16.04.2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Сива сутінь, сиві коні
Сунуть сумом навпростець,
І в сідлі схилився кожнім
Сивочубий верхівець.
Стій-но, важко не впізнати:
Мов з туману жупани,
Сиві смушки, сиві шати,
Широченнії штани.
Нерозритії могили
Від Цецори й Жовтих Вод
Враз розкрились: Божі сили ! –
Найостанніший поход ?
Україно, знов без долі,
Знов з надій лиш пил та прах:
Не втриматись Честі й Волі
В обпаплюжених степах...
Мчать похмурі, безголосі,
Покриваючись хрестом,
Сльози скапують, мов роси,
Стогне степ під копитом.
Стогнуть сиві отамани,
Бо вже й Край запродали
Сьогоденнії гетьмани –
Покацаплені хахли.
Продають цілком і в розмін,
Все поставлено на кін:
Не питай по кому подзвін,
В тридцять срібляників дзвін...
Україно, де ж надії ?
Сльози, сльози на щоках...
Знахабнілі лиходії
Нас паплюжать у віках.
Що невибороте впало,
Не цінується, як бач.
Чути совісті не стало,
Чути лиш кривавий плач.
То не ляхи ятрять рани,
То не турки дістають:
Наші власні комунпани
Із народу крівцю п’ють.
Знепам’ятлений народе,
Де твій розум, де твій глузд?
Чом збайдужів ти, мій роде,
Так, що ані пари з вуст?
Україно, давні мрії
Кинуто на тлін у прах...
Чи ж згадають гречкосії,
Що є й честь, а не лиш страх?
Промайнули славні тіні...
З ким лишаємося ми
В замордованій Вкраїні?
Що чекаємо – ПІТЬМИ ?!
Що ж, чекайте мовчки, цитьте,
Мляве кодло баранів!
Дітьми власними наситьте
Вовкулакових синів!
Виє вітер, стогне глухо
Над Великим Лугом,
Плаче дощ за вбитим Рухом –
Горе недолугим!
1999.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Не сумуй, у нас все ще попереду,
Геть з чола безнадію зітри.
В понеділок, вівторок чи в середу
Враз задують солоні вітри
І наповняться білі вітрила,
І розправить душа свої крила.
Не зітхай за минулим – минулося.
Хай забудуться давні жалі,
З драговини людської нечулості
Ми ведемо свої кораблі,
Через рифи брехливих принад
І ми вже не повернем назад.
За межею, що слізьми полита
Ми лишаємо край безнадій –
Усміхнись сонцесяйному світу
Може, світ усміхнеться й тобі,
Усміхнеться сердечно і щиро
І з надії відродиться віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Линуть вітром понад морем – чим не гарна доля?
Що є кращого на світі, ніж жадана воля?
Чим не доля в синім морі зорі зустрічати ,
А надвечір сонце красне проводжати спати?
Або бачити, як з моря острів виростає
І гадати, може там хто на тебе чекає.
Не чекає...Грай же море – підемо ще далі
Пошукаємо країну, землю без печалі.
Пошукаймо та вертаймо в Україну милу
І її печаль розвіять - дай нам, Боже, сили.
Вже пора б і повертати до своєї хати.
Та безбатченків лукавих під три чорти гнати!
1987 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Пам’яті В’ячеслава Чорновола
Зорепади, зорепади –
З темних Всесвіту глибин
Одинока зірка пада –
Мить на спалах, вік на тлін.
Мить – не встигнуть каркнуть круки,
Мить – і чорне небуття,
Де ні радості, ні муки,
Ні блаженства вороття...
Зорепади, зоресвіти,
Кажуть, в темряві, в імлі
Набагато краще жити –
Хоч і темно, та в теплі.
Сяйво зір сліпому зайве,
Раб звика до власних пут,
А в пітьмі скоріше знайдеш
Ситий харч та теплий кут.
Зоресвіти, зорепади –
Знову зіронька летить,
Знову темряви принади
Хтось віддав за щастя жить
Хай коротку, та вогненну,
Варту тисячі століть,
Незрівнянну, незбагненну
Чарівну єдину мить.
1999р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315600
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2012