Очі повні сліз, та сховані від всіх.
Болить душа, не радує чийсь сміх.
І навіть більше, він пече, дратує -
Саме так? Гадаєш, що ніхто не чує,
Ніхто не бачить і не відчувають?
Не тяжко їм, і як болить не знають?
Але повір, вони своє пережили...
А ти? Втомилась, зачинилась,
Сховала серце глибоко на дно,
Щоб знову не розбити наче скло
Надії краплю, що ще залишилась.
Хоча, не віриш вже нікому. Так?
І наче ранений самотній птах...
Але, так не піднятись, не злетіти!
А ти? По ночах в пОдушку ридаєш,
А вранці з посмішкою їх стрічаєш.
Та тільки маска ця вогнем пече,
Усмішку душа немов тягар несе,
І ноги через силу роблять крок -
Тяжка дорога сильних до зірок.
А душу оголити що - не взмозі?...
І ти... Хоча і заперечуєш слова,
Говориш, що вже доросла голова,
Та у вині щовечора ти топиш біль,
А рідні люди - немов на рану сіль.
Просто хочеш щоб не зачіпали,
Вмовляв, що тяжко, щоб відстали.
Та знаю: насправді - щоб кохали...
І вірю що болить, далі йти не сила.
Знаю як це, коли ломають крила...
Та серце ви своє не зачиняйте!
Любіть...себе...життя...кохайте!
Поплачте...відпочиньте...закричіть,
Та тільки не ховайте, не держіть.
Емоції свої краще проживати.
І винних в нелюбові не шукайте.
В собі любов створіть і майте.
Щастя кожного в його руках,
Ми вільні обирати собі шлях:
Печалитися, плакать чи радіти,
Ображатися постійно чи любити,
Залежати, чи самостійно жити,
Обвинувачувати всіх, чи розуміти.
Ми хто, дорослі, чи неначе діти?
ID:
984911
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.06.2023 10:26:14
© дата внесення змiн: 01.06.2023 10:26:55
автор: Оксана Бугрим
Вкажіть причину вашої скарги
|
