Війна … жорстокість… безнадія
Щоб вижити - плекайте мрію!
Він на війні, не день не два,а кілька років,
В розчаруванні, коли слухав, що пророки,
Народ знімів. Як побороть злого чужинця?
Але ж набачився й напивсь біди по вінця.
Та невгамонна, рашистсько - путінська орда,
П’яна пишалася, що швидко до нас прийшла,
Себе хвалила, що уміє воювати,
То світ блюзнірства?Чому ж не бідкалась мати?!
Чого припхався на святу землю вкраїнську?
Чи то в капкан, заманив на угоду в Мінську?
Нащо довіра? Гляньте, смерть гуляє всюди,
Такі наївні?! Чи добра й ждать від Іуди?
Дружини, неньки, вбрались у чорні хустини,
Сльози гіркі, стікають по щоках дитини,
Чи й зрозуміє,, що дитинство не вернути,
Чомусь, надважно сприйняти радість й забути.
Снарядів свист і гул, руїни, горить земля,
Щодня й щоночі, безжально кулями встеля,
Прийняти важко, знову в бункері чатує,
Душа кричить, ридає та ніхто не чує.
Вже загартований! Зарано посивілий,
Країну любить! Хоч від втоми захмелілий,
Й від легких ран. Та віра зігріває серце,
Що прийде час, вернеться в рідне озерце.
Війна закінчиться, не буде перепону,
Діти й онуки приїдуть із - за кордону,
Тридцятиріччя, на часі відсвяткувати,
Щоб по житті, разом, благословляла мати.
Думки метеликами, луганщина, що там?
Чув нещодавно,ущент розбомбили наш храм,
Там де з тобою, моє серце, обвінчались,
Усе життя, прожити в мирі сподівались.
Над головою, свист куль відволік від думок,
Ото задумавсь! Зробить один невірний крок,
Й можна позбутись, цінного життя й майбуття!
І знову бій, не замовкали автомати,
Рашисти злі і вкотре, чути одні мати,
Ба,сердяться, що даємо вірпір навалі,
За все, віддячим! Чого напали, зухвалі?
Рука тягнулась до нагрудної кишені,
О дай же Боже, не загубити лист нині,
Для тебе люба, написав до ювилею,
Іще я мрію, подарувать орхідею.
Щоб тільки усмішка була на твоїх устах,
У очах- щастя! Щоб смуток зник й панічний страх!
Цієї ночі, навіть не дрімав. Гатили,
З гаубиць,більше нас розлютили,
Здається виконали ми наказ, йдем далі,
Хоча змарнілі тавідкинули печалі.
Любов у серці - до землі, до Батьківщини,
А ворогам, трішки підсмалимо чуприни,
Щоб усі знали, які дружні в Україні,
Мир подаруємо кожнісінькій дитині!
Світанок, тиша. Вже йі розслабитися можна,
Та знову думка, підстерігає тривожна,
Чи лист на місці, може вкотре прочитаю,
Мов очі бачу! О, як же я тебе кохаю!
На якусь мить, ніби закам’яніли руки,
Під серцем щем, враз чомусь невпевнені рухи,
Врешті віджили пальці, намацав кишеню,
Все хвилювання, міцно затиснув у жменю!
Ну ось він, лист, відволіктися б від потрясінь,
Тремтячий голос… тихо розносивсь вдалечінь.
Для нас з тобою, вже скоро прийде весна,
За її вдачу, щасливі, вип’єм до дна,
Вина солодкого, в диво - вечірній час,
Нас заворожить, навік з’єднає ніжний вальс.
***
Тільки весна, то ж задзвенять стрімкі струмочки,
Бузочок випне, перші зелені листочки,
Для нас з тобою, розквітнуть всі первоцвіти,
Удвох напишемо коханню заповіти.
Яскраво - ясне сонечко,вмить розтопить лід,
Потоки водні…. жваво змиють зимоньки слід,
Тепле проміння, зігріє і чисті серця,
Й як наречена, вже розквітне шовковиця.
Побачиш милая, вода вийде з берегів,
Не приховати цього кохання почуттів,
У ній відіб’єтся сяйливе сонце й блакить,
Лагідний погляд, кожного з нас ощасливить.
Відчуй кохана, знаю, скоро прийде весна,
Іще ясніше, для мене засвітить одна,
І, як щороку, для усіх засяють зорі,
То твоя зіронька у небесному морі.
І при долині, поступово гай розквітне,
Чуть соловейка, те щебетання привітне,
Світле проміння поніжить будь- яку квітку,
Прославить весну, то ж повтішаймося світу!
Враз невзначай, сльозина скотилась на папір,
Ти дочекайся, моє щастя, лише повір,
Що перемога, вже зовсім не за горами,
Козацький дух, непереможний! З ворогами,
Розберемося, врешті - решт, як і годиться,
Той бруд вонючий розіб’ємо, спопелиться!
Мов серце птаха…. високо у піднебессі,
Моя кохана, нам би порадіти в красі,
Життя прекрасне, чекай, закінчиться війна,
Гадаю, вірю, що нас поєднає весна!
Настає осінь, барвистість клени прикраша,
Якби ж ти знала, як знов веселиться душа,
Як звіти чую, про наш успіх, перемогу,
Встелю пелюстками, я до тебе дорогу.
Ми розпочнемо, інакше, щасливе життя,
ВІРА, НАДІЯ й ЛЮБОВ, нам зігріють серця!
І буде вільна, в цвіту наша Україна!
Я б іще люба, поговорив із тобою
Але команда, вже готуймося до бою!
19.09.2022р
ID:
960312
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.09.2022 10:07:44
© дата внесення змiн: 03.05.2024 18:01:46
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
...саме так!!! 
Багатьом (мабуть усім нам!!!)доведеться 
