Скаржився Петрові Жека:
-Торік здуру оженився.
Що дружина недалека –
Аж тепер я роздивився.
Ні краси, ані фігури,
Придане – лиш чепчик з бантом,
Не наділена Всевишнім
Жодним у житті талантом.
-Ти щасливий,- Петя каже,-
Як у маслі будеш жити,
З половиною такою
Можна всі дива творити.
А моя, на жаль, Ельвіра
Дуже вже талановита…
Я спочатку не повірив,
Де собака та зарита.
За два роки жінка встигла
Все добро моє прибрати,
Я й не знав, що в неї друзі –
Прокурори й адвокати.
Виявляється, що троє
В неї вже було синочків
(Десь в селі були в бабусі,
Підростали в холодочку).
Щось давала підписати,
Ставив підпис я охоче:
Для всіх став я рідним татом,
Хоч дітей не бачив в очі.
А недавно розлучилась
(Бо зі мною зійшлась здуру),
Пояснила: підшукала
Вигідну кандидатуру.
Вилізли її таланти
І приховані моменти:
На дітей чужих із мене
Беруть справно аліменти.
А я, Жеко, хочу щастя,
Оженюсь без варіантів,
Об’яви всім, що потрібна
Жінка, тільки без талантів!
Как знакомо нам... морякам. Не успел прийти с морей, как все заработанное с картки испарилось! То любовники у них жеребковатые, за достоинство приплата, то себя выхорашивают, для тех же жеребцов. А что нам? ...опять в море - за мамонтом. Класс.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Мастере, за такий розгорнутий, цікавий і правдивий коментар! Творчого Вам натхнення! Дуже Вам рада!
Дякую за чудовий гумор! 
Щиро дякую, Валечко, за такі теплі слова і за таку високу оцінку! Творчої Вам наснаги! Дуже Вам рада!
