Шестирічні Нюра й Юра
(Поки мами засмагали),
Біля річки у пісочку
Гарну сценку розіграли.
Запитала тихо Нюра:
-Будеш ти мене любити?
Щоб для мене ти сьогодні
Міг хорошого зробити?
Хлопчик живо стрепенувся,
Глянув лагідно на Нюру,
Сказав (трішечки запнувся):
-Я люблю твою фігуру.
В тебе родимка на щічці –
Буду я сюди дивитись,
І за тебе в нашій річці
Можу навіть утопитись.
А що ти для мене зробиш?-
Юра грізно став питати,-
Смерть собі зробити зможеш,
Щоб любов цю доказати?
-Здрастє,- випалила Нюра,
Враз надула губи й щічки,-
Хіба я така вже дура,
Щоб кидатися у річку?
Сам подумай, підлий Юро,
(Руки витерла від бруду),
Коли я втоплюся здуру,
Як тебе любити буду?
Ой, цей діалог "закоханих" - просто щирий сміх!
Хоч ще малі, але дуже серйозно підходять до важливої теми.. А що має бути, коли виростуть? Напевне, герої-коханці будуть "ще ті" !))
Дякую, пані Катерино, за гарний настрій від Вашої чудової творчості !
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ірочко, за такий чудовий детальний коментар! Гарного Вам настрою і сонячного дня! Дуже Вам рада!
Ой, цей діалог "закоханих" - просто щирий сміх! 
А що має бути, коли виростуть? Напевне, герої-коханці будуть "ще ті" !)) 
Щиро дякую, Ірочко, за такий чудовий детальний коментар! Гарного Вам настрою і сонячного дня! Дуже Вам рада!
