Якось вирішив Омелько,
Вірша написати.
Він прокинувся раненько:
"Куди ж завітати?"
В голові мелькнула думка:
"Піду до поетів.
У Надійки гарна римка,
Тані, Ані, Петі..."
Став собі він вибирати
І слова ліпити.
Та неміг до купи скласти.
Що ж його робити?
Та нічого... Та нічого...
Нехай й так читають.
Слова ж вкрадені в чужого,
А друзі не знають...
Ось і вірш уже готовий,
Буду посилати.
Хоч він і трищоголовий,
Нам не привикати.
І з'явився на екрані,
В Поетичнім клубі.
Вірш Омельковий зарання,
Та якийсь беззубий...
Починав одну він тему,
А писав про інше.
Мав у голові систему,
Чуже таки ліпше...
Слави - пише не шукає,
Тай нащо шукати...
Совість й та кудись тікає,
Як почне писати!
Хочу дати я Омельку,
Таку ось пораду.
Пиши, своє потихеньку,
А чуже не кра́ди...
Сердечно дякую люба Світланочко! Дуже рада тебе бачити! Цей Омелько вже мене дістав! Пишу йому:"Гарно вмієте переробляти вірші, а він мені... Щиро дякую." Немає ні стида ні совісті ця людина!!! Гарного тобі дня сонечко!!!
Розсмішила, дорога Танечко! Дякую за гарний настрій за подарований позитив!
І тобі веселого настрою і море яскравих вражень та емоцій! Натхнення тобі і успіхів!
Щиро дякую Валюшо! Рада, що ти завітала і почитала мій гумор, є у нас такий Омелько, та що йому не кажи, як не проси, недоходить, совісті немає... Гарного тобі настрою сонечко, щастя і любові!!!
Гарного тобі дня сонечко!!! 
