На Майдані пил спадає,
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч…
1919р. Ранній П. Тичина Ми - однi...Нiч пливе, чарiвна,
Цьом, Майдане,- за зустріч із Лією…
...Ти хвилюєш... П'яниш без вина...
I жарке студиш серце надiєю...
Тихий шепiт...Симфонiя губ..
I шаленi мелодiї дотику...
Звук команди із радiотруб
Лиш пiдсилює ночi экзотику.
Всі ми вийшли на відсіч брехні,-
Грізний поступ народу столицею!..
Пролилась перша кров в цім вогні,-
Та ми встоїм… Ми станемо крицею…
Тут відчул ми себе людьми,-
Не умовними,-грізною силою!..
Крики...Постріли...Кров і дими...
Та відбилися...Знову я з милою...
Вiтерець на вiкно налiта…
Пахне снігом… Із чайника,- м'ятою...
Пахне щастям,- бо юнi лiта
Бачать дiйснiсть легкою й крилатою.
МИРУ ТА НАСНАГИ!!! МИРУ)))....МИРУ))))....МИРУ)))) 
І страшно)))Там кров і кохання поруч ходили))) 
Нам то що)))) А герой мій там щастя своє зустрів))))) 
