"Не надейтеся на князи, на сыны человеческия,
в них же несть спасения..." (Пс. 145.3)
Територія окупована,
У боргах ми, як у шовках...
У багні засіли, панове, ми,
Економіка терпить крах...
Може, ми далеко від Господа,
І не чує Він нас згори?
...Тільки свято наше за розкладом,
Майорять ускрізь прапори...
Не зарано, браття, святкуємо?
Де та воля, свобода де?
Ми ж на два фронти ще воюємо,
Свято буде, як мир прийде.
Ми варягів кликали княжити,
То з Європи, з Москви князі...
"Так свої ж при владі,"- ви скажете.
А в кого вони при нозі?
Дві зіткнулися протилежності,
На шмати нас рвуть, наче пси.
Бутафорія незалежності...
Боже милостивий... спаси...
Да ещё, когда имеешь возможность вживую наблюдать за приготовлениями на Майдане... Эти бедные солдаты, продрогшие под дождём на "репетициях парада"...Мало их на войне помучали, ещё и тут терпеть приходится... Спасибо, Лена.
ибо натуральная бутафория... 
Спасибо, Лена. 
.