Ти пішов, як відходить усе в цьому світі,
Не оглянувся, навіть, майнув, наче мить...
Дикий розпач і страх у самотній орбіті
Так давно і нестерпно, і досі болить...
Я вже знаю, як тіні зникають опівдні,
Розчавивши і форму, і розмір, і зріст...
Ти був гордий, неначе вальсуєш у Відні
І зламав той вузький і розхитаний міст...
Ти пішов дуже швидко, зненацька, раптово,
Поховавши назавжди усе, що жило...
Ти забрав із собою несказане слово,
І так тихо пішов, мов тебе й не було...
- - -
Красивий і сумний вірш... Але назву так і хочеться переробити на "Та пішов ти..."
І ще спіткнулась на слові "оглянувся". Прочитала його з наголосом на У і збилась з ритму. Отже "оглЯнувся"? А як правильно?
"Ти забрав із собою несказане слово,
І так тихо пішов, мов тебе й не було..." - напевно це і є найважче "несказані слова", проходить час, а вони так і не дають спокою. Емоційний вірш