Без права на будь яку помилку вижити,
В тумані осінньому істину віднайти
Хто поможе?
Пробачити вміти кривдникам, дальше йти,
По силі...нехай тернистий шлях до мети,
Дай , нам Боже.
А дрібний дощик плаче, плаче, плаче,
Тому, що осінь вже, давно не літо.
Усе, що побудоване з пробачень
Міцнішає і буде жити, жити...
Прив"язані ми до обов"язку - віримо,
Якщо є шляхи до розв"язку - вміємо,
Відшукаєм.
Наплачеться осінь, сонечко вигляне.
Я тихо прошепочу:"віриш, усе мине".
Ми ж це знаєм.
А поки дощик плаче, плаче, плаче,
В молитві ми звертаємось до Бога.
Святі ж міста збудовані з пробачень.
Там тільки Ангели...і ні одного злого.
А поки дощик плаче, плаче, плаче,
В молитві ми звертаємось до Бога.
Святі ж міста збудовані з пробачень.
Там тільки Ангели...і ні одного злого. Чудовий зміст, неординарне римування. Гарно.
"Усе, що побудоване з пробачень
Міцнішає і буде жити, жити..."
"Святі ж міста збудовані з пробачень.
Там тільки Ангели...і ні одного злого." Респект!!!