Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
хочеться переслуховувати й чути...така чудова спліплітаємість/моє,вибачаюсь/мелодії,слів і голосу..і ще такого чогось нашого,українського,споришевого, теплого...така ліричність...
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як же гарно, ніжно, високохудожньо! Скільки щирої синівської любові вмістив цей вірш-пісня! Спасибі і Вам, і Анатолію Супруну за прекрасну пісню. Обираю.
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00