Потрапили на очі аркуші з записами різного часу.
Цікаво, які протилежні настрої часом володіють нами.
І все це – ми.
***
Веселкову палітру землі, неймовірно барвисту,
прагне в себе ввібрати душа моя аж до краплини,
і всю музику світу – від грому до шепоту листу, –
щоб на крилах до неба здіймала її щохвилини.
***
Бездумний погляд прикувала стеля,
в душі – ані шелесне... хоч раптово...
Яка ж в мені несходжена пустеля!!!
А як було буремно, веселково...
***
В незвіданості нетрях, без просвіту
шукаю відповіді наяву і в сні:
я – порошиночка в безмежжі цього світу,
то... як цей світ вміщається в мені?
То діалектикою зветься... В третьому рядку останнього куплету проситься "і уві сні". В продавження нашої минулої полеміки про неможливіть використання коми після трикрапки виникає питання - а з маленької після трикрапки в такому разі можна?
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, але «і уві сні» не можна, бо збивається розмір рядка. «і в сні» також допустима форма.
З маленької можна після трикрапки, якщо це одне речення, але автор хоче передати деяку розгубленість, «спотикання» думки. В літературі це часто можна бачити.