Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені...
Напевно, ми з життям у чомусь квити,
Якщо воно згорає у вогні?..
Із воску виливаються фігури -
Товстезний накип злазить із душі...
Хтось замовля видовища - тортури,
Бо сам до бою стати не спішить...
Я ж на арені псевдо-колізею
Стою з мечем любові проти зла
І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла...
По чім квитки до лев\'ячої пащі?
А можна у розстрочку чи кредит?
Іще одне питання можна? Нащо
Ламати руки у Каріотид?
Вони ж тримають на долонях небо...
Що буде, коли небо упаде?
Де істина в вині, там є потреба
У вожакові для сліпих людей :
Бо суне зграя просто у провалля...
Хто спинить їх? Хто далі поведе?
А темний світ кривого задзеркалля
Хапає душі де запопаде...
... А я воюю все ще із собою...
Вже час давно все це перерости...
За еру непотрібного двобою
Із болем збрудершафтились \"на ти\"...
<Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені... > - ; <І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла... > - Вірш - Я думаю,що кожний знайде в ньому щось своє
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасний вірш, у якому ви торкнулися стількох тем... Думаю, він багатьох здатен зачепити за живе, як і мене. Дуже рада, що зайшла і прочитала. Дякую.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...Вся жизнь моя прошла в бореньях с самим собой, с самим собой..." Усі ми, Любонько. боремося зі своєю темною суттю, але збороти її - несила! Може, Вам пощастить!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
; <І відчуваю, як в мені змією 
Вірш - 
Я думаю,що кожний знайде в ньому щось своє 
шалені будні просто виносять мозок...