Борт літака... Ота межа між твердю і космосом,
напевне, загострює думки про життя і... смерть.
Переосмислюється прожите і... перспективи.Так
було і з автором сих роздумів...
Не переймаймось, що не склалось,
Тому́ радіймо, що було.
Не все бува, що бути малось,
Не все упало на чоло…
Приємніше тому радіти,
Що живучи устиг зробить…
Що ж не поспів – дороблять діти,
Хай повнить ділом кожна мить…
Бо багатьом... і народитись
Не пощастило… Чи в житті
В них не було такої миті,
Щоб захотілося летіть…
Так і закінчать хробаками,
Що точать тлінність надарма:
Чого не встиг зробить руками,
Того не буде… Бо нема.
Радіймо тим, що хоч і тлінні
Діла маленькі – та живі,
Що вчинки наші ті невинні
Не запеклися на крові…
1.11.2015,
борт Боїнга 777, рейс
W 7308 Кельн - Київ
Житт́я людсьќе – баѓаття край дор́оги
в пітьм́і безм́ежній, д́якувати Бо́гу,
то ж́евріє тих́енько, то гор́ить, ́
а те собі – на Вс́есвіт весь па́лає,
одн́ак над́овго дров не вистач́ає…
Зор́я зас́яє на одн́у лиш мить... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615898
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сумний світ...від небезпек не сховаєшся, та й когось не вбережеш...
і що головне - не п'яний... 
