Ти тільки не слухай слова, бо вони - лиш броня,
А я із тобою ,буває, немов на війні.
Та мудрих книжок не потрібно читати щодня,
Щоб "ТАК" відшукати за впевненим, начебто, "НІ".
Ти тільки у очі поглянь, там написано все.
У темних глибинах також місце є для вогню.
Ти маєш ту зброю, що просто ущент рознесе
Таку найміцнішу, здавалось би, тіла броню...
Хіба я втечу, коли шепіт хмільний, як вино?
Мене напуваєш підступно ним знову і знов...
Вуста твої ваблять жагою, ти знаєш, давно,
Лиш декілька бажаних слів ніжно ними промов.
Хіба відштовхну, коли руки дарують тепло?
Повірю у щирість, хоч знаю - усе це обман.
Не так кровоточить порізане кимось стебло,
Як ліки прикласти на хвильку до зболених ран.
Не вір у байдужість. Від холоду я не тремчу.
У пристрасті свій неповторний, привабливий смак.
Ілюзій у нашому світі, повір, досхочу...
Ілюзія "НІ", а можливо, ілюзія - "ТАК"...
03.07.2015.
Така чуттєва лірика, будить справжню бурю відчуттів! Хто знає, в яку мить той щирий погляд злукавив...коли почуття заховалось між рядків, а коли ожило в простому, банальному слові....
Дуже красиво, мила! Мені так до серця!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Фіночко! Я рада, що доля звела нас в Івано-Франківську і ми змогли познайомитись з творчістю одна одної. За щирі погляди
Краще так, Богданочко! Інеілюзія...