Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка,
Спокійний погляд, мудрий і сумний...
Ще наші сни ховаються у шпарки
І пахне пам'ять подихом весни.
Яким ти був – кумедним і зухвалим,
За спритним вітром нісся навздогін!
І росянисті трави лоскотали
Тебе, мов мавки, із усіх сторін.
А як удвох ховалися від хвищі,
Обтрушуючи краплі, мов разки,
І порпалися на старім горищі,
Де ночували бабині казки!..
І здмухували у небесну просинь
Кульбабок парашутики чудні,
Пірнали у розніжені покоси,
Шугали невгамовних цвіркунів!
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка...
Невже й тебе завихрив листопад?
І не знайти чудесного дзиґарка*,
Що дні твої відміряв би назад?
Та стрілки вже повернуто на зиму
І я в очах уловлюю твоїх
Ні, не якусь тривогу незбориму,
А тихий смуток, чистий, ніби сніг...
*Дзиґар, дзиґарок (заст.) – годинник.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На днях була у своїх батьків. Сестра сказала, що Бім наш вже майже перестав їсти і тільки лежить цілими днями... Доживає віку. Сумно стало... Дуже ми любили цього пса. Мама чомусь ніколи не дозволяла тримати собак і кішок, але коли тато привів цього кудлатого кумедного пса, ми з сестрою вперлися і впросили маму залишити його. Це була наша потіха! Ми всюди брали його із собою. Дякую за Ваше співпереживання, Уляночко!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я думала, що це буде щось таке слізливе, щемне, а це он що!.. Дякую, що усміхнулии, поділившись цим посиланням! Так, непросте собаче життя... Та все ж добре, коли собака доживає свій вік біля господарів, які щиро люблять його.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую! Сумно, коли друзі наші менші старіють і ти розумієш, що час твого улюбленця вже полічений... Ми з сестрою дуже прив'язалися до цього пса...
Дуже ми любили цього пса. Мама чомусь ніколи не дозволяла тримати собак і кішок, але коли тато привів цього кудлатого кумедного пса, ми з сестрою вперлися і впросили маму залишити його. Це була наша потіха! 
Ми всюди брали його із собою. Дякую за Ваше співпереживання, Уляночко! 
Дякую, що усміхнулии, поділившись цим посиланням! 
Дякую, пані Тетяно! 
...прочитала і ...от сумно і дивно 
