***
Перелилося через край...
Чи знадіює літо повінь?
Чи зіниці ясни́х небес
задивляються в глиб примар?
На плечах не моїх надій
затремтять не твої долоні -
покарання чужинних жриць,
що шампанилось, наче дар...
Брудешафти... Смішний оском
на роздертій міжхвиллям долі!
Добіжить цей простак до стін
чи спіткнеться ще в півпуті?
Пересохлим од мук єством
не допросиш у вітру волі,
надто віжки його важкі,
надто істини вже не ті...
Як останній сумний листок,
що зірвався в провалля ночі,
неугавніє знов душа
понад схилами вічних гроз.
Не чекала на повінь даль -
розповзалася теплим клоччям,
де дрімало в обіймах мрій
всеосвяття спасівських лоз...
(30.06.12)
Пересохлим од мук єством
не допросиш у вітру волі,
надто віжки його важкі,
надто істини вже не ті...- Як завжди,проникливо і щемливо-в самісіньке серце...
На плечах не моїх надій
затремтять не твої долоні -
одкрито-одкровенний вірш Ваш, п. Лесю... надірвано-розбито-невигойний... згадайте все таки, які слова були вигравійовані по внутрішньому колу персня царя Соломона...
Як завжди,проникливо і щемливо-в самісіньке серце... 
))
