Я зустріла Тебе, коли серце цього́ не чекало.
Коли душу топтали сніги, заметілі й морози.
Так нечутно відчула і в очі Твої закохалась,
В сірі очі, що містять тривоги, надії і грози.
Кілька щирих листів, що писалися болем і серцем.
Кілька довгих весняних тривожних розмов до світанку.
Я й не зчулась, як мрії осінні із мертвих воскресли
І весну малювали на складках старої фіранки.
Просто серцем й устами торкнулась до сонного щастя,
Пригубила тепло, що окрилює мить найніжнішим.
Кілька слів для життя бережу як Святеє Причастя,
Бо десь завтра зима зробить світ і Тебе холоднішим
Гарний вірш! Прекрасні вислови: "
Просто серцем й устами торкнулась до сонного щастя; я й не зчулась, як мрії осінні із мертвих воскресли
І весну малювали на складках старої фіранки".
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Бо десь завтра зима зробить світ і Тебе холоднішим"
Вірте в щастя! Тоді воно буде у Вас!
Вірш дуже хороший!
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші слова нагадали мені фразу : " Ми можемо зробити цей світ щасливішим тільки за умови,якщо навчимося бути щасливими у власному серці" (Тревор Гадсон), справді треба вірити, а не чекати удару. Дякую Вам щиро
