Любов не відпускають безпричинно,
як сон не відправляють ночі навздогін.
І зберегти любов – шляхетний вчинок,
земній красі великодушний гімн.
Одним несила, декому і вдасться.
Кохання істинного – мить. Опісля гра
смугастих плинів вкраденого щастя,
Протистояння: мрії, фальшу і добра.
Але ж буває! Доля нагородить
отих, хто розпізнає істини сліди.
Тоді кохання з мудрістю приходить,
В душі світанком зостається назавжди.
Любов не відпускають в безгоміння,
її шанують і цінують, як життя.
Кохання – вибір: цвіту чи каміння.
Або – весна, або – довічне каяття.
18.04.2017