От я людина гармонійна і не складна душа моя. Я можу жити і радіти і сонцю, небу і зіркам, та лиш не можу поділити, того що лине звіддаля, з душі моєї і від серця, якісь нестримні почуття, що кожен раз чимбільш зростають і розривають на шматки, моє єство, що осіяла нестримна сила не на мить! І як назвати тую силу, давно вже мучу я себе, однак я того не забуду, що все ж кохання основне. І треба лиш його чекати, шукати всюди і завжди, тоді й воно себе покаже і Купідон поцілить в ціль! Чекати буду тої миті із нетерпінням кожен день, для того щоби зрозуміти, чого проходить день-за-днем...
